Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині
The article is dedicated to the regional peculiarities of «the great terror» of 1937–1938 in Dnipropetrovs’k region.
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2007
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40120 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині / В. Ченцов, Д. Архірейський // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2007. — № 1 (28). — С. 100-108. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40120 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-401202013-01-10T12:15:19Z Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині Ченцов, В. Архірейський, Д. «Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років The article is dedicated to the regional peculiarities of «the great terror» of 1937–1938 in Dnipropetrovs’k region. 2007 Article Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині / В. Ченцов, Д. Архірейський // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2007. — № 1 (28). — С. 100-108. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40120 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
«Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років «Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років |
| spellingShingle |
«Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років «Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років Ченцов, В. Архірейський, Д. Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| description |
The article is dedicated to the regional peculiarities of «the great terror» of 1937–1938 in Dnipropetrovs’k region. |
| format |
Article |
| author |
Ченцов, В. Архірейський, Д. |
| author_facet |
Ченцов, В. Архірейський, Д. |
| author_sort |
Ченцов, В. |
| title |
Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині |
| title_short |
Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині |
| title_full |
Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині |
| title_fullStr |
Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині |
| title_full_unstemmed |
Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині |
| title_sort |
особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на дніпропетровщині |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
«Великий терор» в Україні: До 70-річчя масових політичних репресій 1937–1938 років |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40120 |
| citation_txt |
Особливості «великого терору» 1937–1938 рр. на Дніпропетровщині / В. Ченцов, Д. Архірейський // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2007. — № 1 (28). — С. 100-108. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| work_keys_str_mv |
AT čencovv osoblivostívelikogoteroru19371938rrnadnípropetrovŝiní AT arhírejsʹkijd osoblivostívelikogoteroru19371938rrnadnípropetrovŝiní |
| first_indexed |
2025-07-03T22:09:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:09:13Z |
| _version_ |
1836665331313016832 |
| fulltext |
100 Віктор Ченцов, Дмитро Архірейський
міркуваннями, зокрема, прагненням продемонструвати активність
у боротьбі з різного роду «ворожими» або «шпигунськими» елементами.
Завершу словами італійського письменника і антифашиста
Ігнaціо Сілоне. Ще до колапсу СРСР він написав про необхідність
«правди подробиць», про те, що відбувалося там, тому що «голов-
на правда, правда про устрій більше не підлягає жодному сумніву
для всіх, хто думає, пише або говорить — чесно»71. Пошук «правди
подробиць» — справа непроста. Крім іншого, вона вимагає профе-
сіоналізму та знання джерел. Особливо, коли йдеться про складні
и багатопланові проблеми. Саме до них належить історія «вели-
кого терору».
71 Силоне И. Еще раз о правде истории // Континент (Париж). – 1975. –
№ 2. – С. 361.
Віктор Ченцов, Дмитро Архірейський
(Дніпропетровськ)
Особливості «великого терору»
1937–1938 рр. на Дніпропетровщині
Chentsov V., Arkhireyskyi D. The peculiarities of «the great terror»
of 1937–1938 in Dnipropetrovs’k region.
The article is dedicated to the regional peculiarities of «the great
terror» of 1937–1938 in Dnipropetrovs’k region.
В репресивній політиці радянської держави особливе місце
посідають репресії 1937–1938 років. За своїм масштабом, кількістю
жертв, соціальною спрямованістю, зрештою, наслідками ці репресії
в науковій літературі отримали назву «великого терору».
Проблема «великого терору» на даний момент вже має солід-
ну історіографію. Істориками досліджено його основні причини,
технологія впровадження, форми, негативний вплив на суспільство
тощо. Вивчаються соціальний склад жертв репресій, організаційні,
ідеологічні та структурно-кадрові аспекти діяльності органів-вико-
навців «великого терору». Останнім часом дослідження даної проб-
леми все частіше мають узагальнюючий характер. Триває вивчення
регіональних особливостей політичних репресій взагалі і «великого
Особливості «великого терору»... на Дніпропетровщині 101
терору», зокрема. Дана стаття присвячується проведенню репресій
на Дніпропетровщині.
Як відомо, підґрунтям для «великого терору» стали ухвали
пленуму ЦК ВКП(б), що відбувся у лютому–березні 1937 р. Відпо-
відно до них Дніпропетровській обком КП(б)У зобов’язав членів
партії створювати працівникам НКВС «умови для максимальної
активізації своєї безпосередньої роботи». Особливим завданням
місцевих репресивних органів стало викриття якомога більшої
кількості «ворогів народу»1.
Задля виконання такого завдання структури НКВС посилили
слідчі дії, розширили діапазон обвинувачень проти представників
різних соціальних груп. Дніпропетровщина не стала винятком.
Тут, як і в інших областях, репресії здійснювались за такими
категоріями обвинувачень (специфічною мовою чекістського відом-
ства): 1) належність до антирадянських політичних партій (сюди
відносили й троцькістів); 2) належність до контрреволюційних
організацій; 3) фашисти; 4) церковники-сектанти; 5) білогвардійці;
6) за національними лініями (представники різних етнонаціональ-
них груп); 7) колишні куркулі; 8) кримінальні злочинці; 9) інший
контрреволюційний елемент; 10) шпигуни; 11) зрадники Батьків-
щини; 12) участь у терорі; 13) диверсійна діяльність; 14) шкідниц-
тво; 15) контрреволюційна повстанська діяльність; 16) контррево-
люційна або антирадянська агітація; 17) інші злочини2.
З метою забезпечення більшої ефективності репресій слідчі
НКВС часто-густо обвинувачували людей в одночасному скоєнні
кількох злочинів, переплітаючи «лінії», «партії», «організації»,
напрями і види діяльності. Однією з найхарактерніших ознак
«великого терору» було створення співробітниками органів ра-
дянської держбезпеки міфічних контрреволюційних та шпигунсь-
ких організацій, фальсифікація судових справ, за якими виноси-
лись масові вироки.
Так, у квітні 1937 р. на Дніпропетровщині був розгромлений
так званий «паритетний центр», до складу якого нібито входили
завідуючий відділом місцевого обкому партії Р. Філіпов, секретар
1 Галузевий державний архів Управління Служби безпеки України (далі –
ГДА СБ України), Дніпропетровськ, ф. 1, спр. 12, арк. 43.
2 Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР
в Україні (кінець 1920-х – 1950-ті рр.). Іст.-стат. дослід. – Донецьк:
Вид-во Донецк. нац. ун-ту, 2003. – С. 152.
102 Віктор Ченцов, Дмитро Архірейський
міському Є. Левітін, професори М. Александров, Л. Фельдман,
О. Мікей та інші3. 30 квітня вдруге був заарештований колишній
ректор Дніпропетровського університету М. Куїс. Його змусили
підписати протоколи, в яких містилися «визнання» про існуван-
ня у Дніпропетровську «троцькістсько-меншовицької» та «інже-
нерної контрреволюційної» організацій, нібито об’єднаних у «пари-
тетному центрі»4. До складу першої організації слідчі НКВС вклю-
чили професора Інституту фізичної хімії В. Фінкельштейна, де-
кана історичного факультету університету М. Олександрова, доцен-
та кафедри діалектичного матеріалізму С. Молчанова, професора
Вищої комуністичної сільськогосподарської школи Л. Фельдмана,
професора Фізико-технічного інституту О. Реву та інших5.
Учасниками другої організації «призначили» Харитонова,
Брука, Гельбуха. Виїзні сесії Верховного Суду СРСР засудили до
розстрілу 14 вересня 1937 р. М. Куїса, В. Фінкельштейна, Л. Фельд-
мана, 17 вересня — С. Молчанова, 3 жовтня — О. Брохіна, 27 жовт-
ня — М. Олександрова. О. Мікей на суді відмовився від своїх
свідчень, які під тиском давав на попередньому слідстві, і йому
присудили десять років таборів6.
За задумом співробітників НКВС ці люди входили до контррево-
люційних угруповань «правих», розгром яких на Дніпропетровщи-
ні завершився арештом голови облвиконкому І. Гаврилова, керівни-
ка земельного управління Я. Сердюка, ректора університету І. Єфі-
мова та інших. За першу половину 1937 р. в області було репресова-
но 703 особи7. Ректора Єфімова «вписали» до «терористичної»
групи, учасниками якої зробили переважно співробітників уні-
верситету: парторга О. Хохлова, помічника ректора з навчальної
частини В. Данішевського, асистента П. Симоненка, студента
С. Новгородського, військового керівника університету М. Попова.
Цю групу обвинуватили у підготовці теракту проти наркома
внутрішніх справ СРСР М. Єжова, а також у зв’язках з місцевими
«троцькістами» — аспірантом Гореславцем, завідуючим універси-
тетською їдальнею Саминським та іншими8. Судові засідання за
3 ГДА СБ України, Дніпропетровськ. Фонд кримінальних справ, спр. П-7147,
П-7366, П-8206.
4 Там само, спр. П-8099.
5 Там само, спр. П-5167, П-7655, П-14083, П-14643.
6 Там само, спр. П-4675, П-7555, П-8206.
7 Там само, ф. 1, спр.14.
8 Там само. Фонд кримінальних справ, спр. П-3825, П-7771, П-13640.
Особливості «великого терору»... на Дніпропетровщині 103
справами зазначених осіб закінчувалися здебільшого засуджен-
ням до розстрілу. Ректор Єфімов, зокрема, був розстріляний 15
вересня 1937 р.9
На початку липня 1937 р. у Києві заарештували колишнього
першого секретаря Дніпропетровського обкому партії М. Хатаєви-
ча, якого обвинуватили у створені обласного «блоку правої і троць-
кістської опозиції». Після цього до в’язниць НКВС запроторили
більшість вищих функціонерів регіону: П. Вєтрова, М. Лебензона,
І. Федяєва, О. Носача та інших. «Ворогами народу» виявилися
вісім з десятьох членів президії облвиконкому. Ув’язнили секрета-
рів Червоногвардійського, Павлоградського, Олександрійського,
Люксембурзького районних партійних комітетів, директора облуп-
равління держбанку Дубинського, завідуючого міськвідділом нар-
освіти Сандомирського і багатьох інших10. Були репресовані люди
з найближчого оточення Хатаєвича — Ф. Ксенофонтов, С. Письмен-
ний, Л. Рубінштейн, В. Юрченко, Л. Мілх, М. Гольденберг, І. Мі-
хеєнко, К. Васильєв, Д. Гуревич, Г. Полбіцин, Б. Балк, І. Скрип-
ник, В. Яблонський, Ф. Кинжалов, В. Шубріков та інші.
З особливою затятістю чекісти шукали на Дніпропетровщині
українських націоналістів. 1937 р. в області репресували за цією
категорією обвинувачення завідуючого відділом народної освіти
С. Крупка, професора Гірничого інституту Г. Євреїнова, письменни-
ків М. Минька, О. Шпота, Й. Саковського та інших.
Окрема справа була заведена на професора Д. Яворницького,
за формулюваннями слідчих НКВС — «натхненника українського
націоналістичного підпілля»11. Націоналістами і ворогами народу
були оголошені директор обласного краєзнавчого музею Чигиринсь-
кий, співробітники музею Олександров, Ладиженська, Онищенко,
Коломієць, завідуючий фондами Садовий та інші. Багато осіб з
оточення Яворницького арештували за обвинуваченням у належ-
ності до «українського націонал-фашизму». Серед них були профе-
сор Франк, професор Медичного інституту Ю. Петровський, профе-
сори Транспортного інституту Скуратов, Малов, професори Гірни-
чого інституту Гамеля, Гуськов12.
9 ГДА СБ України, Дніпропетровськ. Фонд кримінальних справ, спр. П-3825,
П-7770, П-7771, П-7773.
10 Центральний архів Федеральної служби безпеки Російської Федерації.
Фонд кримінальних справ, спр. П-3733.
11 ГДА СБ України, Дніпропетровськ. Фонд кримінальних справ, спр. П-4728,
П-7782, П-13641, П-13899, П-22764.
12 Там само, спр. П-6858, П-18733, П-20180.
104 Віктор Ченцов, Дмитро Архірейський
Репресивні заходи вживалися до дружин репресованих. Так,
до таборів потрапили дружини ректора Єфімова, доцента Молчано-
ва, співробітника Гідрогеологічного інституту Букова та інші. Діти
репресованих, як правило, потрапляли до інтернатів, розлучаючись
з батьками інколи назавжди13.
В 1937 р. у Дніпропетровській області була розкрита так звана
«змова військових». Від 1 червня до 1 грудня було заарештовано
390 командирів місцевих військових частин, у тому числі 153
представники вищого командного складу. Серед репресованих
були, зокрема, командир 7-го стрілецького корпусу Ф. Рогальов,
військовий комісар та начштабу корпусу Кавалєрс та Євгеньєв14.
У межах так званої всесоюзної «змови у комсомолі» на Дніпро-
петровщині були заарештовані секретарі обкому комсомолу О. Вік-
торов, В. Хлистун, Е. Гейро, секретар Дніпропетровського міському
А. Шевченко, редактор молодіжної газети Ю. Заферман, завідую-
чий сектором обкому ЛКСМУ К. Желєзняк, завідуючий відділом
обкому П. Бройт, секретар ЛКСМУ заводу ім. Леніна Ватін, секре-
тарі міськкомів ЛКСМУ Кривого Рогу, Нікополя, Павлограду та
інші. Комсомольців звинувачували у створенні молодіжної «контр-
революційної троцькістсько-терористичної організації» й засуджу-
вали, як правило, до смерті15.
Впродовж 1937 р. не припинялися репресії проти «церковників
і сектантів». У серпні 1937 р. в області, зокрема, була викрита
«українська фашистська організація церковників» на чолі зі свяще-
ником О. Яновським16. Здійснювались масові арешти представни-
ків окремих етнонаціональних груп, які мешкали на Дніпропетров-
щині — латишів, персів, румун, греків, японців, вірмен тощо.
Найбільш масштабні акції були здійснені у липні 1937 р. проти
німців, у вересні — проти поляків, які обвинувачувалися у шпи-
гунстві, диверсіях і т. п.
Загалом у другій половині 1937 р. у Дніпропетровській облас-
ті було репресовано 16421 осіб. За категоріями, що містилися у
чекістський статистиці, протягом року на Дніпропетровщині заа-
рештували 8117 колишніх «куркулів» (це склало 12,2 % від загаль-
13 ГДА СБ України, Дніпропетровськ. Фонд кримінальних справ,
спр. П-4912, П-4932.
14 Там само, спр. П-5162, П-12372; ф. 2, спр.13, арк. 1–45.
15 Там само, спр. П-4988, П-7363, П-7365, П-7530.
16 Там само, ф. 2, оп. 1, спр. 12, арк. 46–48.
Особливості «великого терору»... на Дніпропетровщині 105
ної кількості заарештованих за цією категорією в Україні та 47,4 %
від загалу заарештованих в області); 5995 «колишніх людей»
(10,2 % та 34,9 % відповідно), 555 «декласованих» осіб (3,8 % та
3,2 %); 172 служителів релігійних культів (3,6 % та 1 %); 67 кус-
тарів (4,8 % та 0,4 %); 796 непрацюючих (26,3 % та 4,6 %); 477
службовців (11,1 % та 2,8 %); 47 селян-одноосібників (1,9 % та
0,3 % відповідно); 256 колгоспників (20,1 % та 1,5 %); 380 робіт-
ників (48,9 % та 2,1 %); 80 червоноармійців і представників мо-
лодшого командирського складу РСЧА (9,3 % та 0,5 %); 176 ко-
мандирів РСЧА (16,3 % та 1 %); 6 працівників НКВС (2,5 % та
0,1 % відповідно)17 .
Навіть побіжний аналіз даного переліку соціальних категорій
показує політико-ідеологічний підхід радянського режиму до стра-
тифікації суспільства. Переважають категорії, які явно не впису-
вались у суспільство, де переміг соціалізм (про це заявив Й. Ста-
лін на XVII з’їзді ВКП(б) у лютому 1934 р.). Отже, на них, у першу
чергу, спрямовувався «великий терор» чи «велика чистка»: держа-
ва зачищала суспільство від «соціальних пережитків». Поняття «ін-
телігенція» взагалі вилучалось із цього переліку, а її представники
розподілялися між кількома категоріями. В той же час чи можна
назвати працівників НКВС окремою соціальною групою населення?
З вищенаведених статистичних даних видно, що вістря репре-
сій в Дніпропетровській області націлювалось на «колишніх курку-
лів», «колишніх людей», непрацюючих (домогосподарки, утриман-
ці, пенсіонери), декласованих осіб та службовців.
Щодо великого відсотку репресованих «колишніх куркулів»,
особливо у промислово розвинутих Донецькій, Дніпропетровський
та Київській областях, то український історик В. Нікольський
пояснює це так: «Колишні куркулі, яких вислали в роки приму-
сової колективізації, після завершення терміну покарання часто-
густо не поверталися в рідні місця, так як їх майно та хати були
конфісковані, і тому, в умовах колгоспів не могли вести навіть
дуже обмеженого «присадибного» господарства. Вони відправляли-
ся в інші регіони України — промислово більш розвинуті, де можна
було знайти роботу. Тим більше, що області мали дефіцит у робо-
чій силі, в основному — некваліфікованій. Тому й відсотки заареш-
тованих колишніх куркулів у цих областях були більшими»18.
17 Нікольський В.М. Вказ. праця. – С. 242–254.
18 Там само. – С. 243.
106 Віктор Ченцов, Дмитро Архірейський
За кількістю репресованих «колишніх людей» Дніпропетров-
щина опинилася не на останніх місцях в республіці. Це можна
пояснити тим, що для інтелігенції, а «колишні» представляли
переважно саме її, у промисловій області з великою кількістю
індустріальних об’єктів, культурних установ та навчальних закла-
дів було достатньо можливостей отримати роботу, перекваліфіку-
вавшись у «спеців», службовців тощо.
Щодо достатньо великого відсотка репресованих непрацюючих,
то можна сміливо припустити, що тут переважно йдеться про членів
родин постраждалих партійних функціонерів, службовців, військо-
вих, які часто-густо ставали також жертвами державного терору.
В цілому у Дніпропетровській області протягом 1937 р. було
репресовано 17124 особи, що склало 10,7 % від загального числа
репресованих в УРСР19. Динаміка національного складу репресова-
них в області у 1937 р. була такою: українців було заарештовано
8053 особи (або 9,5 % від загальної кількості репресованих україн-
ців в республіці), німців — 3689 (22,6 %), поляків — 3026 (9,9 %),
росіян — 880 (7,1 %), євреїв — 69 (1,7 %)20.
1938 рік не пом’якшив каральну політику держави. Вже у
січні заарештовано секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У
Н. Марголіна, голову облвиконкому М. Нікитченка, директора
Дніпродзержинського металургійного заводу І. Манаєнкова21.
За статистичними даними, за перше півріччя 1938 р. у Дніпро-
петровській області було заарештовано 11835 осіб, засуджено —
6996, розстріляно — 6407, тобто до в’язниць щодоби в середньому
кидали 65 осіб, засуджували по 38 — 39 осіб. За національною
ознакою було репресовано українців — 5760, німців — 2648, поля-
ків — 912, росіян — 702, болгар — 508, білорусів — 431, євреїв —
278. Серед сільських жителів репресії охопили в цей час 7558
осіб, у містах — 4277, у тому числі 3373 робітників і службовців
промислових підприємств, 1007 — торгівельних та кооперативних
установ, 347 представників навчальних закладів, 874 службовців
держустанов, 242 працівників транспорту, 112 військовослужбов-
ців, 55 працівників НКВС22.
19 Нікольський В.М. Вказ. праця. – С. 338.
20 Там само. – С. 339–344.
21 ГДА СБ України, Дніпропетровськ. Фонд кримінальних справ,
спр. П-8560, П-14379.
22 Там само, спр. П-20233; ф. 1, спр.14, арк. 37–68.
Особливості «великого терору»... на Дніпропетровщині 107
1938 р. відбулися певні зміни у спрямованості арештів проти
категорій обвинувачених за політичним забарвленням. Порівняно
з попереднім роком, за висновками В. Нікольського, «збільшилися
показники по категоріях членів антирадянських партій, учасників
контрреволюційних буржуазних націоналістичних організацій,
білогвардійців, інших контрреволюційних елементів; зменшили-
ся — по категоріях церковників та сектантів, фашистів, по націо-
нальних лініях, колишніх куркулів, кримінальних злочинців»23.
За статистичними звітами обласного управління НКВС, у першій
половині 1938 р. соціальний склад заарештованих на Дніпропетров-
щині був таким: «колишні люди» складали 39,1 % від загалу за-
арештованих, «колишні куркулі» — 20,4 %, службовці — 15,5 %,
робітники — 9,5 %, колгоспники — 8,2 %24.
Таким чином, пік сталінських репресій на Дніпропетровщині прий-
шовся на другу половину 1937 – першу половину 1938 р. В цей
час була заарештована найбільша кількість людей — 29521 особа.
Якщо врахувати, що тодішнє населення області складало 3 млн.
424 тис. чоловік, то репресували кожного 115-го її мешканця25.
Масові репресивні акції були зупинені постановою Раднаркому
СРСР та ЦК ВКП(б) від 17 листопада 1938 р. «Про арешти, проку-
рорський нагляд та проведення слідства». Відмежовуючись від
злочинів проти власного народу, сталінське керівництво, пере-
кладало відповідальність за попередні репресії на структури НКВС.
Як наслідок, репресували співробітників каральних органів. За
фальсифікацію справ «ворогів народу» на Дніпропетровщині були
заарештовані найодіозніші енкаведисти області: Є. Кривець,
П. Коркін, Я. Флейшман, М. Березовський, І. Дараган, О. Волков
та інші (слід зазначити, з органів НКВС окремі співробітники
«вилучалися» раніше). Зокрема, на Дніпропетровщині в першому
півріччі 1938 р. після кадрових чисток «кількість молодняка» (за
чекістськими формулюваннями) доходила до 40 %. Але в цей час
скоріше позбавлялися людей, які мали сумнів у доцільності мас-
штабів репресій. Саме через це заарештували співробітників об-
ласного УНКВС Сивича, Талинського та інших.
Від листопада 1938 р., після вказаної вище постанови РНК
СРСР та ЦК ВКП(б), відбувалися процеси, переглядалися справи
23 Нікольський В.М. Вказ. праця. – С. 167.
24 Там само. – С. 261.
25 ГДА СБ України, Дніпропетровськ, ф. 1, спр. 14, арк. 16.
108 Віктор Ченцов, Дмитро Архірейський
деяких категорій в’язнів з метою їх звільнення. Так, у грудні
1938 р. Криворізький міськвідділ НКВС змушений був звільнити
60 арештантів26.
Незважаючи на загальне зниження кількості репресованих,
наприкінці 1938 р. чекісти у Дніпропетровській області звинувачу-
вали представників молоді у профашистській агітації, родинних
зв’язках з раніше репресованими, намаганнях організувати пов-
станські загони, у тероризмі, антирадянській агітації тощо. Серед
репресованих опинилися А. Класс, Х. Гох, С. Аккерт, П. Дік, Н. Во-
карь, П. Василін, А. Маслак, М. Карпов, П. Трет’як, Д. Герцен,
А. Кущ та багато інших осіб.
Отже, якщо узагальнити дані про репресованих у Дніпропет-
ровській області під час «великого терору», можна констатувати,
що найбільш постраждалими за соціальними ознаками виявились
селянство і інтелігенція, за національними — українці та представ-
ники двох національних меншин — німці і поляки. Це дозволяє
зробити деякі висновки щодо загальних наслідків репресій 1930-х
рр. і «великого терору», зокрема. По-перше, вони спричинили
до майже повного зникнення польського та німецького компонентів
у національно-культурній сфері життя області. По-друге, змінився
склад інтелігенції. На заміну її репресованим представникам при-
йшли нові, більш слухняні і лояльні до радянської влади вчителі,
агрономи, лікарі. В умовах припинення політики «українізації»
правлячий режим не був зацікавленим у відновленні нової україно-
мовної версти інтелектуалів. У комплексі з репресіями проти ук-
раїномовних селян це, на наш погляд, стало фактором у зміні
мовного балансу в регіоні на користь російської мови.
26 ГДА СБ України, Дніпропетровськ. Фонд кримінальних справ,
спр. П-2320, П-7099, П-21078, П-22065, П-24266, П-31059, П-31064;
ф. 2, оп. 1, спр. 12; ГДА СБ України, Запоріжжя. Фонд кримінальних
справ, спр. 23746.
|