Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів

Вивчено кислотні властивості цеолітів НЦВМ, HM і HLaCaNaY, свіжих і термопарооброблених у діапазоні температур 200–500 °С, за термопрограмованою десорбцією аміаку. Досліджено динаміку їх дезактивації у крекінзі кумолу мікроімпульсним методом, а також коксоутворення за перші 1–2 с роботи каталізаторі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автори:	Патриляк, Л.К., Охріменко, М.В., Ліхньовський, Р.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України 2005
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4019
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів / Л.К. Патриляк, М.В. Охріменко, Р.В. Ліхньовський // Катализ и нефтехимия. — 2005. — № 13. — С. 27-32. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-4019
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-40192009-07-15T12:01:20Z Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів Патриляк, Л.К. Охріменко, М.В. Ліхньовський, Р.В. Вивчено кислотні властивості цеолітів НЦВМ, HM і HLaCaNaY, свіжих і термопарооброблених у діапазоні температур 200–500 °С, за термопрограмованою десорбцією аміаку. Досліджено динаміку їх дезактивації у крекінзі кумолу мікроімпульсним методом, а також коксоутворення за перші 1–2 с роботи каталізаторів. Встановлено, що маса накопичуваного коксу з підвищенням температури термопарообробки змінюється по-різному: лінійно спадає, носить угнутий чи випуклий характер для серій зразків НЦВМ, HM і HLaCaNaY відповідно. Знайдено кореляції між еволюцією кислотних спектрів каталізаторів та інтенсивністю коксоутворення. Изучены кислотные свойства цеолитов НЦВМ, HM и HLaCaNaY, свежих и термопарообработанных в интервале температур 200–500 °С, по термопрограммированной десорбции аммиака. Исследована динамика их дезактивации в крекинге кумола микроимпульсным методом, а также коксообразование в первые 1–2 с работы катализаторов. Установлено, что масса накапливаемого кокса с повышением температуры термопарообработки изменяется по-разному: линейно ниспадает, носит вогнутый или выпуклый характер для серий образцов НЦВМ, HM и HLaCaNaY соответственно. Найдены корреляции между эволюцией кислотных спектров катализаторов и интенсивностью коксообразования. Acid properties of HZSM-5, HM and HLaCaNaY zeolites, fresh and steamed in the range of 200–500 °C, have been studied by means of the ammonia temperature programmed desorption. Dynamics of their deactivation in cumene cracking using the micro pulse method as well as the coke-forming for the first 1–2 s of catalyst performance have been investigated. It has been established that the mass of coke formed changes differently with the steaming temperature increase: it descends linearly, has concave or convex character for HZSM-5, HM and HLaCaNaY series of samples, respectively. Correlations between the evolution of catalyst acid spectra and coke-forming intensity have been found. 2005 Article Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів / Л.К. Патриляк, М.В. Охріменко, Р.В. Ліхньовський // Катализ и нефтехимия. — 2005. — № 13. — С. 27-32. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4019 665.644.2: 665.64.097.38 uk Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Вивчено кислотні властивості цеолітів НЦВМ, HM і HLaCaNaY, свіжих і термопарооброблених у діапазоні температур 200–500 °С, за термопрограмованою десорбцією аміаку. Досліджено динаміку їх дезактивації у крекінзі кумолу мікроімпульсним методом, а також коксоутворення за перші 1–2 с роботи каталізаторів. Встановлено, що маса накопичуваного коксу з підвищенням температури термопарообробки змінюється по-різному: лінійно спадає, носить угнутий чи випуклий характер для серій зразків НЦВМ, HM і HLaCaNaY відповідно. Знайдено кореляції між еволюцією кислотних спектрів каталізаторів та інтенсивністю коксоутворення.
format	Article
author	Патриляк, Л.К. Охріменко, М.В. Ліхньовський, Р.В.
spellingShingle	Патриляк, Л.К. Охріменко, М.В. Ліхньовський, Р.В. Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів
author_facet	Патриляк, Л.К. Охріменко, М.В. Ліхньовський, Р.В.
author_sort	Патриляк, Л.К.
title	Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів
title_short	Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів
title_full	Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів
title_fullStr	Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів
title_full_unstemmed	Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів
title_sort	коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів
publisher	Інститут бiоорганiчної хiмiї та нафтохiмiї НАН України
publishDate	2005
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4019
citation_txt	Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів / Л.К. Патриляк, М.В. Охріменко, Р.В. Ліхньовський // Катализ и нефтехимия. — 2005. — № 13. — С. 27-32. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT patrilâklk koksoutvorennâukrekínzíkumolunakislotnihceolítahríznihtipív AT ohrímenkomv koksoutvorennâukrekínzíkumolunakislotnihceolítahríznihtipív AT líhnʹovsʹkijrv koksoutvorennâukrekínzíkumolunakislotnihceolítahríznihtipív
first_indexed	2025-07-02T07:10:32Z
last_indexed	2025-07-02T07:10:32Z
_version_	1836518193401692160
fulltext	Катализ и нефтехимия, 2005, №13 27 УДК 665.644.2: 665.64.097.38 © 2005 Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів Л.К. Патриляк, М.В. Охріменко, Р.В. Ліхньовський Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, Україна, 02094 Київ, вул. Мурманська, 1; факс: (044) 573-25-52 Вивчено кислотні властивості цеолітів НЦВМ, HM і HLaCaNaY, свіжих і термопарооброблених у діапазо- ні температур 200–500 °С, за термопрограмованою десорбцією аміаку. Досліджено динаміку їх дезактива- ції у крекінзі кумолу мікроімпульсним методом, а також коксоутворення за перші 1–2 с роботи каталізато- рів. Встановлено, що маса накопичуваного коксу з підвищенням температури термопарообробки зміню- ється по-різному: лінійно спадає, носить угнутий чи випуклий характер для серій зразків НЦВМ, HM і HLaCaNaY відповідно. Знайдено кореляції між еволюцією кислотних спектрів каталізаторів та інтенсив- ністю коксоутворення. Карбоній-іонні реакції перетворення вуглеводнів лежать в основі провідних процесів нафтопереробки й нафтохімії. Найуразливішою їхньою стороною є силь- не коксоутворення, оскільки крім непродуктивних ви- трат сировини кокс блокує активні центри, що потре- бує частих окиснювальних регенерацій каталізаторів. Кокс випалюють за жорстких умов (700–800 °С, сере- довище водяної пари за парціального тиску до 0,01–0,03 МПа), а тому каталізатор значною мірою втрачає активність. Горіння коксу може спричинити також суттєвий саморозігрів каталізатора, що може призвести до спікання останнього і втрати ним порис- тої структури. Оптимізація умов регенерації неможлива без ви- вчення закономірностей зародження та росту коксу, рівно як і закономірностей його вигоряння, через те проблема коксоутворення привертає пильну увагу до- слідників [1–3]. Особливо цікавою, але водночас най- важчою в експериментальному дослідженні і найменш вивченою є стадія зародження коксу. Її тривалість у процесі каталітичного крекінгу становить від часток секунди до кількох секунд [4, 5], і цим визначається тривалість роботи каталізатора на стадії конверсії си- ровини. Останнім часом розроблено прецизійну комбі- новану крекінгову та коксовипалювальну мікроімпу- льсну методику, завдяки чому встановлено, що заро- дження коксу іде за складною закономірністю – має коливальний характер [6, 7]. На цій стадії субстрат ще спроможний ефективно конкурувати з виникаючим на певних активних центрах і плямисто зростаючим на- вколо них коксом [8, 9]. Вирішальний вплив на інтенсивність коксоутворення для сировини певної природи мають структура та сила кислотності цеолітів. Метою цієї роботи було вивчення початкової стадії коксоутворення за створеною методикою [7] на цеолітах різних типів залежно від характеру їх кислотних спектрів. Вихідними матеріалами для одержання каталізато- каталізаторів були порошкоподібні цеоліти NaY (SiO2/Al2O3 = = 4,7), NaM (SiO2/Al2O3 = 9,8) та NaЦВM (аналог ZSM-5) (SiO2/Al2O3 = 41) виробництва АТ “Сорбент” (Нижній Новгород, Росія) за ТУ 38.102168-85. В операціях іон- ного обміну використовували кальцій азотнокислий 4-водний, ч.д.а. (ГОСТ 4142-77), лантан азотнокислий 6-водний, ч.д.а. (ТУ 6-09-4676-78), амоній азотнокис- лий ч.д.а. (ГОСТ 22867-77). НЦВМ і НМ синтезували чотириразовим іонним обміном натрію вихідних зразків на катіони амонію із 3 М розчину NH4NO3 за 80 °С протягом 2 год за спів- відношення твердої та рідкої фаз (Т:Р) 1:2. Водневі фо- рми піддавали термопарообробці (ТПО) [10] у середо- вищі чистої водяної пари протягом 2 год при 200, 300, 400 і 500 °С. У результаті крім свіжих каталізаторів одержано зразки НЦВМ-ТПО-200, НЦВМ-ТПО-300, НЦВМ-ТПО-400, НЦВМ-ТПО-500 та НМ-ТПО-200, НМ-ТПО-300, НМ-ТПО-400, НМ-ТПО-500 відповід- но. Для синтезу полікатіонної форми цеоліту Y вихід- ний NaY піддавали чотириразовому іонному обміну на Ca2+ із 1,5 М розчину Ca(NO3)2 ⋅ 4H2O (80 °С; 1,5 год; Т:Р = 1:2), дворазовому обміну на La3+ із 1 М розчину La(NO3)3⋅ 6H2O за тих же умов, що і у випадку кальцію, та одноразовому обміну на NH4 +, як у випадку NaЦВМ та NaМ. Так одержано зразок 0,39NH40,41La0,20CaNaY, умови термопарообробки якого були дещо м'якшими: 200, 250, 300 і 400 °С. Фізико-хімічні й каталітичні дослідження проводи- ли з використанням хімічно чистих (х.ч.) газоподібних гелію та аміаку, а також рідкого кумолу (ізопропілбен- золу). Кислотність синтезованих зразків вивчали за тер- мопрограмованою десорбцією (ТПД) аміаку [10, 11], а їх каталітичну активність – мікроімпульсним методом крекінгу кумолу [12] у десяти послідовних дозах. Ка- талізатори закоксовували трьома дозами кумолу з вра- 28 Катализ и нефтехимия, 2005, №13 кумолу з врахуванням того, що мінімальний ступінь коксоутворення спостерігали саме при 2–3 дозах, що еквівалентно першим 1–2 с роботи каталізатора [7]. Каталізатори (100 мг повітряно-сухого зразка) серій НЦВМ і НМ закоксовували при 320 °С, серії HLaCaNaY – при 320 і 500 °С. Кокс на дезактивованих зразках (без їх вивантаження з мікрореактора) випалю- вали при 500 °С послідовною подачею на них десяти доз кисню по 1 см3 кожна [7]. Синтезовані зразки суттєво різнилися як за числом кислотних центрів (площі під відповідними спектрами ТПД аміаку), так і за силою (рис. 1). Повністю завер- шені спектри, коли програма вимикалася після досяг- нення останнього температурного максимуму, одер- жано для зразків серії НЦВМ (рис. 1, а) – високотемпе- ратурні максимуми спостерігали при 500–510 °С, тобто перед автоматичним вимкненням програми (550 °С). Незавершеними спектрами характеризувалися усі зра- зки серії НМ (рис. 1, б): ТПД-профілі обривалися вим- кненням програми при 600 °С. Спектри зразків серії HLaCaNaY є завершеними (рис. 1, в, спектри 1–3), час- тково завершеними (рис. 1, в, спектр 4) і незавершени- ми (рис. 1, в, спектр 5) у момент автоматичного вимк- нення програми при 520 °С. в τ, °С Рис. 1. Спектри ТПД аміаку каталізаторів різної цеолітної основи: а – пентасильної (1 – НЦВМ, 2 – НЦВМ-ТПО-200, 3 – НЦВМ-ТПО-300, 4 – НЦВМ-ТПО-400, 5 – НЦВМ- ТПО-500); б – морденітової (1 – НМ, 2 – НМ-ТПО-200; 3 – НМ-ТПО-300, 4 – НМ-ТПО-400, 5 – НМ-ТПО-500); в – фожазитової (1 – HLaCaNaY, 2 – HLaCaNaY-ТПО-200, 3 – HLaCaNaY-ТПО-250, 4 – HLaCaNaY- ТПО-300, 5 – HLaCaNaY-ТПО-400) 0 2 4 6 8 10 70 75 80 85 90 95 100 а 5 4 3 2 1 0 2 4 6 8 10 0 20 40 60 80 100 б 5 4 3 2 1К он ве рс ія , ма с. д ол я, % 0 2 4 6 8 10 90 92 94 96 98 100 в 5 4 3 2 1 Кількість імпульсів кумолу а б в Катализ и нефтехимия, 2005, №13 29 Рис. 2. Динаміка зміни каталітичної активності зра- зків різної цеолітної основи у крекінзі кумолу при 320 °С (літерні та цифрові позначення належать до тих же серій і окремих зразків, що і на рис. 1) Динаміку зміни каталітичної активності зразків при 320 °С для десяти доз кумолу подано на рис. 2. Віднос- но різко дезактивувалися зразки серії НМ (рис. 2, б), тоді як зразки двох інших серій на фоні помірної швидкості дезактивації демонстрували навіть сплески активності: вони є значними для НЦВМ-ТПО-300 та НЦВМ-ТПО-500 (рис. 2, а, залежності 3 і 5) та менш значними для серії HLaCaNaY (рис. 2, в). Нерівномір- ність дезактивації (по суті, її коливальність, яку описа- но в роботах [8, 9]) пов'язана, вочевидь, саме з колива- льністю коксоутворення. Найвищий темп падіння ка- талітичної активності морденітових зразків (рис. 2, б) спричинений особливостями пористої структури мор- деніту, яка є системою каналів, що не перетинаються, а тому блокування коксом будь-якого каналу з обох кін- ців робить недоступними активні центри його ізольо- ваної частини для реагуючих молекул. На відміну від Рис. 3. Динаміка парціального окиснення коксу на зраз- ках НЦВМ-, НМ- і HLaCaNaY-основи, закоксованих при 320 °С (а–в), та зразках HLaCaNaY-основи, закоксованих при 500 °С (г) (цифрові позначення в межах кожної серії належать до тих же зразків, що і на рис. 1 і 2) цього структура ЦВМ і фожазиту є системою пор, що взаємно перетинаються, завдяки чому вони значно до- ступніші для вуглеводневих молекул. На рис. 3 наведено динаміку випалювання коксу на усіх синтезованих зразках після їх закоксування трьома дозами кумолу при 320 (зразки усіх серій) і 500 °С (зразки серії HLaCaNaY). Загалом залежності є одно- типними: основна маса коксу вигоряє в результаті по- дачі першої дози кисню, внесок подальших доз у про- цес випалювання значно менший і такий, що плавно спадає. Навіть десять доз кисню не забезпечують пов- ноти окиснення коксу. Найвищою вона є для мордені- тових зразків (рис. 3, а), найнижчою – для фожазито- вих, закоксованих при 320 °С (рис. 3, в). Окиснення коксу на фожазитових зразках, закоксованих при 500 °С, є помітно нерівномірним (рис. 3, г). Спостере- жені коливання пов'язані, очевидно, з розкупоркою содалітових комірок і гексагональних призм фожази- тової структури, заблокованих коксом за жорсткіших умов його формування. Кількість коксу, випаленого десятьма дозами кисню для усіх зразків, просумовано у вигляді гістограм (рис. 4). Попри деякі коливання висоти одержаних стовпчиків із причини певної невідтворюваності стадії коксоутво- рення у межах трьох доз кумолу [7], наведені результати становлять безсумнівний інтерес. По-перше, кількість коксу на зразках різних серій є різною: найменшою – для морденітових (рис. 4, б), найбільшою – для фожази- тових (рис. 4, в, г) і проміжною (але ближчою до морде- нітової серії) – для пентасильних (рис. 4, а). Цікавим також є те, що коксоутворення на зразках фожазитової серії при 320 °С є помітно вищим, ніж при 500 °С. По- друге, із зростанням температури ТПО коксоутворення на зразках пентасильного типу лінійно спадає (рис. 4, а), на морденітових зразках носить угнутий характер з мі- німумом для НМ-ТПО-300 (рис. 4, б, зразок 3), тоді як на зразках фожазитового типу, навпаки, випуклий (рис. 4, в, г), що особливо наочно видно для каталізаторів, закоксованих при 500 °С (рис. 4, г). 0 2 4 6 8 10 0 50 100 150 200 250 в 5 4 3 2 1 0 2 4 6 8 10 0 50 100 150 200 5 4 3 2 1 a 0 2 4 6 8 10 0 20 40 60 80 100 120 140 160 180 б 5 4 3 2 1 0 2 4 6 8 10 0 20 40 60 80 100 120 140 160 180 5 4 3 2 1 г Кількість імпульсів кисню а б в 30 Катализ и нефтехимия, 2005, №13 Пояснення такої залежності закоксування від ре- жиму ТПО шукатимемо у зміні профілів ТПД аміаку залежно від температури ТПО. Передусім звернемо увагу на те, що каталізатори пентасильної основи не містили сильних кислотних центрів, оскільки центри, що десорбують аміак при 500–510 °С (рис. 1, а), можна трактувати швидше як центри середньої сили. Для них функцію Гаммета, −Н0, знайдено рівною 6,4 [13], тоді як для HY і НМ вона досягає 11,3 і 13,7 відповідно [14]. Зі зростанням жорсткості ТПО для зразків пентасиль- ної серії число зазначених центрів загалом зменшилося (рис. 1, а) (з цієї закономірності дещо випадає лише зразок НМ-ТПО-200). Центри такої сили здатні, очеви- дно, з рівним успіхом вести як крекінг, так і коксоутво- рення, але останнє не відбувається інтенсивно лише завдяки невеликим січенням (0,53 х 0,56 нм) пентаси- льних каналів, що запобігало конденсації молекул ку- Рис. 4. Маса коксу, випаленого подачею 10 імпульсів ки- сню, на зразках різної цеолітної основи (літерні та циф- рові позначення належать до тих же серій і окремих зраз- ків, що і на рис. 3) молу до коксу всередині каналів. Зменшення числа центрів зі зростанням температури ТПО зменшувало коксоутворення. Морденітові зразки характеризувалися переважан- ням сильних кислотних центрів (рис. 1, б) за помірної кількості центрів, що десорбували аміак у області 500 °С. Зі зростанням температури ТПО число остан- ніх центрів загалом теж зменшувалося. Здавалось би, залежність ступеня коксоутворення від режиму ТПО для морденітових зразків має бути аналогічною роз- глянутій залежності для зразків пентасильної серії (рис. 1, а). Тим не менше вона є не лінійною, а угнутою. Різ- ниця пов'язана з тим, що з підвищенням температури термопарообробки морденітових зразків частка силь- них кислотних центрів з температурним максимумом десорбції аміаку вище 600 °С (за винятком НМ-ТПО- 500, рис. 1, б, залежність 5) зростала. Чим нижча частка кислотних центрів середньої сили і вища частка силь- них кислотних центрів, тим слабше коксоутворення й інтенсивніший крекінг, оскільки у разі неолефінової сировини саме кислотні центри середньої сили є відпо- відальними за коксоутворення [15] . 0 200 400 600 а 0 200 400 б 1 2 3 4 5 0 200 400 600 г Номер зразка 0 200 400 600 800 1000 в В ип ал ен ий к ок с, м кг Катализ и нефтехимия, 2005, №13 31 Під цим кутом зору легко витлумачити випуклий характер залежності інтенсивності коксоутворення від температури ТПО для зразків фожазитової основи (рис. 4, в, г). У свіжому зразку HLaCaNaY переважали слабкі кислотні центри за помірного вмісту кислотних центрів середньої сили (рис. 1, в, зразок 1). Кислотні спектри каталізаторів, термопарооброблених при 200 і 250 °С (рис. 1, в, зразки 2 і 3), суттєво змінились на ко- ристь кислотних центрів середньої сили: коксоутво- рення на них загалом зростало порівняно зі свіжими зразками (рис. 4, в, г, відповідні зразки). Особливо це помітно для зразка, термопарообробленого при 300 °С (рис. 1, в, зразок 4), який виявляє найсильніше коксоу- творення. Подальше підвищення температури ТПО до 400 °С призводить до різкого зменшення числа кисло- тних центрів середньої сили (рис. 1, в, зразок 5), а сам спектр виходить за межі програмованої до 520 °С тем- ператури, тобто у зразка з'явилися сильні кислотні центри, завдяки чому падає інтенсивність коксоутво- рення (рис. 4, в, г, зразок 5). Зменшення інтенсивності коксоутворення на цьому зразку при 500 °С порівняно з інтенсивністю цього процесу при 320 °С пов'язано з тим, що зі збільшенням температури від 320 до 500 °С частина кислотних центрів середньої сили, відповіда- льних за утворення коксу, переходить у розряд силь- них кислотних центрів, інтенсифікуючи реакцію кре- кінгу. Разом з тим наведені на рис. 4 гістограми мо- жуть вказувати на синусоїдальний характер накопичу- ваного коксу залежно від режиму термопарообробки зразків, природу чого, можливо, удасться витлумачити в процесі подальшого дослідження. Таким чином, новий методичний прийом відслід- ковування динаміки коксоутворення і горіння коксу на поверхні цеолітних каталізаторів, незважаючи на скла- дність визначення цеолітної кислотності, складність реакції крекінгу і ще більшу складність процесу фор- мування коксу, дав змогу встановити статистично за- довільні кореляції між початковою стадією коксоутво- рення та кислотністю зразків пентасильної, морденіто- вої та фожазитової основ. 1. Bernard J.R., Rivault P., Nevicato D. et al., Fluid Cracking Catal., Ed. by M.L. Occelli, P. O'Connor, New York, Marcell Dekker, Inc., 1999, 143–158. 2. Brills A.A., Manos G., Catal. Let., 2003, 91 (3/4), 185. 3. Grams J., Góralski J., Paryjczak T., XLVI Zjazd Naukowy Polskiego Tow. Chem., Materialy Zjazdowe., T. 2., Lublin, 2003, 869. 4. Den Hollander M.A., Makkee M., Moulijn J.A., Catal. Today., 1998, 46 (1), 27. 5. Kissin Y.V., Catal. Rev. Sci. Eng., 2001, 43 (1), 85. 6. Ліхньовський Р.В., Автореф. дис. ... канд. хім. на- ук, Київ, 2001. 7. Патриляк К.І., Охріменко М.В., Патриляк Л.К та ін., Катализ и нефтехимия, 2003, (11), 13. 8. Патриляк К., Патриляк Л., Тарануха О. Вісн. держ. ун-ту “Львівська політехніка”, сер. Хімія, тех- нологія речовин та їх застосування, 2000, (388), 189. 9. Патриляк К.И., Патриляк Л.К., Тарануха О.М. и др., Теорет. и эксперим. химия, 2000, 36 (5), 313. 32 Катализ и нефтехимия, 2005, №13 10. Patrylak L.K., Adsorpt. Sci. and Technol., 1999, 17 (2), 115. 11. Patrylak L., Likhnyovskyi R., Vypyraylenko V. et al., Ibid, 2001, 19 (7), 525. 12. Патриляк К.І., Ліхньовський Р.В., Патриляк Л.К та ін., Катализ и нефтехимия, 2000, (4), 19. 13. Umansky B.S., Hall W.K., J. Catal., 1990, 124, 97. 14. Haw J.F., Hall M.B., Alvarado-Swaisgood A.E. et al., J. Amer. Chem. Soc., 1994, 116, 7308. 15. Патриляк Л.К., Автореф. дис. ... канд. хім. наук, Київ, 2001. Надійшла до редакції 12.08.2004 р.. Коксообразование в крекинге кумола на кислотных цеолитах различных типов Л.К. Патриляк, М.В. Охрименко, Р.В. Лихневский Институт биоорганической химии и нефтехимии НАН Украины, Украина, 02094 Киев, ул. Мурманская, 1; факс: (044) 573-25-52 Изучены кислотные свойства цеолитов НЦВМ, HM и HLaCaNaY, свежих и термопарообработанных в интервале температур 200–500 °С, по термопрограммированной десорбции аммиака. Исследована ди- намика их дезактивации в крекинге кумола микроимпульсным методом, а также коксообразование в первые 1–2 с работы катализаторов. Установлено, что масса накапливаемого кокса с повышением тем- пературы термопарообработки изменяется по-разному: линейно ниспадает, носит вогнутый или вы- пуклый характер для серий образцов НЦВМ, HM и HLaCaNaY соответственно. Найдены корреляции между эволюцией кислотных спектров катализаторов и интенсивностью коксообразования. Coke-forming over the acid zeolites of different types in cumene cracking L.K. Patrylak, M.V. Okhrimenko, R.V. Likhnevskyi Institute of Bioorganic Chemistry and Petrochemistry of National Academy of Sciences of Ukraine, 1, Murmanska Str., Kyiv, 02094, Ukraine, Fax.: (044) 573-25-52 Acid properties of HZSM-5, HM and HLaCaNaY zeolites, fresh and steamed in the range of 200–500 °C, have been studied by means of the ammonia temperature programmed desorption. Dynamics of their deactivation in cumene cracking using the micro pulse method as well as the coke-forming for the first 1–2 s of catalyst per- formance have been investigated. It has been established that the mass of coke formed changes differently with the steaming temperature increase: it descends linearly, has concave or convex character for HZSM-5, HM and HLaCaNaY series of samples, respectively. Correlations between the evolution of catalyst acid spectra and coke-forming intensity have been found.

Коксоутворення у крекінзі кумолу на кислотних цеолітах різних типів

Репозитарії

Схожі ресурси