№ 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р.
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40238 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | № 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 332-336. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40238 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-402382013-02-13T03:41:11Z № 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. 2005 Article № 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 332-336. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40238 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| spellingShingle |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. № 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| format |
Article |
| title |
№ 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. |
| title_short |
№ 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. |
| title_full |
№ 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. |
| title_fullStr |
№ 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. |
| title_full_unstemmed |
№ 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. |
| title_sort |
№ 116. додаткове свідчення миколи чехівського від 18 грудня 1929 р. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40238 |
| citation_txt |
№ 116. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 18 грудня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 332-336. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| first_indexed |
2025-07-03T22:20:07Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:20:07Z |
| _version_ |
1836666016600424448 |
| fulltext |
332 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
Ходив ГАЄВСЬКИЙ у цій же справі й, до голови ВПЦР РОМОДАНОВА.
Як поставився РОМОДАНОВ до бажання громадян не знаю. Хід же подій
собору показав, що негативно, Принаймні тактика його на соборі носила про-
вокаційно-заносистий і глузливо-зневажливий характер, як до самої УАПЦ,
так і до діячів її й зокрема до митроп. В.ЛИПКІВСЬКОГО. Гадаю, що думки
такої була більшість членів собору, що показав провал РОМОДАНОВА на
виборах голови — ВПЦР на цим же соборі.
3) Нарешті, коли взяти на увагу й роботу СВУ в церкві, то стане ще ясні-
ше, що політично-громадські кола впливали УАПЦ постійно й організовано,
наприклад: 1) СВУ заклала свою п’ятьорку і в УАПЦ, 2) СВУ на зборах своїх,
вислухавши доповідь Володимира про події на сборі, докоряла Володимиро-
ві, що він зумів одстояти ЛИПКІВСЬКОГО, 3) за директивами СВУ улаштова-
но в Софії панихиду де юра* по Франкові, а де факто** по Петлюрі, 4) тут-же
розкидано прокламації, 5) збіралися гроші на увіковічення пам’яті Петлюри,
6) покладено жовто-блакитного вінка на труну М. ГРІНЧЕНКО.
Отже справа ясна зв’язки УАПЦ з громадськими взагалі й в політично-
громадськими, навіть, були певні й постійні і впливи на УАПЦ з боку гро-
мадських кол, взагалі з боку «СВУ» не підлягають ніякому сумніву
Підсумувавши ж усе вищенаведене прихожу до висновку, що УАПЦ є
організація антирадянська й робота ії контр-революційна.
16/ХП–[19]29 р. М. ЧЕХІВСЬКИЙ
Допросил:
ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 135 –135 зв.
Оригінал. Рукопис; Арк. 136–138. Копія. Машинопис.
№ 116
Додаткове свідчення Миколи Чехівського
від 18 грудня 1929 р.
Додаткове свідчення
МИКОЛИ ЧЕХІВСЬКОГО
Організацію УАПЦ я уявляю так. Церковні кола розпочали свою роботу
в цій справі ще за часів Скоропадщини (Священники В. Липківський, Н. Ша-
раївський, М. Мороз і диякон Дурдуківський та інші) з метою відродження
автокефалії церкви і українізації. Для них було важко українізувати церкву,
* В рукописному варіанті тексту: «de j[u]re».
** В рукописному варіанті тексту: «de facto».
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 333
щоб за допомогою рідного слова піднести релігійність українського народа,
його релігійну свідомість. Політичний момент на цей раз не відігравав ролі.
Бо для церковних елементів як для ретроградних і здебільшого монархічних
(а що воно так, то про це свідчить історія світу) гетьманщина була найвідпо-
відальнішим державним ладом в Україні. Боротьба церк[овних] укр[аїнсь-
ких] діячів тоді точилася не з держвладою, а з церковними владиками, що не
визнавали ні України, ні народу українського й ніяк не погоджувались на
українізацію церкви, а ще того більше на її автокефалію.
Потім же, коли безславно загинула УНР, громадські національно-політичні
кола зосередили свою увагу на церкві й взялись до організації УАПЦ, щоби
використати її якнайширше з національно-політичною метою, з метою бо-
ротьби проти Радвлади за самостійність українського народу.
Історія УАПЦ від нарад підчас 1-го собору, на яких брали участь старі
укр[аїнські] діячи, до часу організації п’ятьорки «СВУ» в лоні її доводить
правдивість такого мойого уявлення.
Робота священнодіячів УАПЦ на селі, як і в городі, йшла за певним керів-
ництвом і впливом верхів УАПЦ, які в свою чергу діяли під впливом широ-
ких громадських кол взагалі й «СВУ» зокрема. І в залежності від цього поля-
гала: 1) в сіянні національно-політичного зерна, 2) у скупчуванні національ-
них елементів, як явно ворожих до Радвлади так і лойяльних, навколо церк-
ви, 3) у поєднанні їх, як на грунті віри, так і грунті національно-політичних
ідей, 4) у настроюванні цих елементів проти Радвлади і заходів її, 5) у нама-
ганні прищепити людності любов до Україні й прагнення до самостійного
життя Українського народу і 6) у прагненні до поширення, як самої УАПЦ,
так національно-політичних ідей.
І. Сіяти національно-політичні зерна, сіяли всі діячі УАПЦ од найбіль-
шого до найменшого використовуючи для цього всі можливості від промови
з церк[овної] катедри до приватної розмови віч-на-віч.
ІІ. І скупчувати навколо всі зазначені елементи, безумовно скупчувала
«УАПЦ» вже однім своїм існуванням. А будь-яких спеціяльних заходів. Але й
до них УАПЦ зверталась, намагаючись привабити до себе до себе людність.
Так діячі УАПЦ вживали: а) промов з прихованою, а то й одвертою критикою
радянських заходів; б) улаштували ріжні цер[ковні] походи, відправи, кон-
церти, в) оздоблювали храми, г) улаштовували декоративні печері, ясла, д)
спільні громадські трапези, е) вивішували на видних місцях біля входу в цер-
кву оголошення, ж) закликали на свята, концерти, бесіди тощо.
ІІІ. Скупчені біля «УАПЦ» елементи поєднувалися в одну спільну організа-
цію на чолі з ВПЦР. Поєднання не йшло через а) єдність нахилу до віри, б)
нелюбов до старої церкви-домовини, в) мрії, прагнення і боротьбу за са-
мостійність України і г) ворожість до Радвлади. На селі центром таких по-
єднань були священики і Ц[ерковні] Ради.
334 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
ІV. Щоби прищепити любов до рідного краю і прагнення до самостійності
України кожний з нас брав ріжні приклади з історії України і, тенденційно
освітлюючи їх доводив: бачите, як воно гарно було, або бачите, як діди ваші
боролись…* А тепер? А ви? Вирази: «на нашій не своїй землі», «в своїй хаті
своя воля», «діти наші богу не вчаться» «кохаються невінчані, без попа хова-
ють…2* » «а Московська вся старшина церкви грабувала» та їм подібні мож-
на було чути в наших промовах.
V. Кожний священодіяч «УАПЦ» вже своєю проповіддю основ релігії й
боротьбою за них проти антирелігійної пропаганди настроював людність
проти Радвлади, далі, в розмовах своїх, як наодинці, так і в компанії діяч не
проминав тієї чи іншої нагоди, щоб довести неправду Радвладі, як і в бо-
ротьбі її проти віри, так і взагалі у ріжних заходах її. Я сам наприклад, не раз
розповідав людям про випадок, що трапився на мітінгу десь на Черкащині,
як селянин закинув промовцеві: «Чому себе ви не поділили на куркулів, се-
редників на незаможників? Адже ж і у вас не всі однаково заробляють; є такі
що 200 крб. на місяць мають, є такі що 100 одержують, а найбільше тих, що
35 мають…3* Так ні. Себе ви не поділили, бо вам це не вигідно…4* А от щоб
ми на селі гризлися між собою, то це вам вигідно…5* Легче, бачити, панува-
ти над селом…6*» Думки цього селянина подавали й діячі УАПЦ. Щось подіб-
не я чув і од Єфремова з приводу диференціяції села. Ексцеси куркульського
проти незаможницького елементу викликали пояснення в дусі вищенаведе-
них думок дяка, а часом і усмішку задоволення щож, мов, боротьба так бо-
ротьба…7* нічого не вдієш. Використовувались заходи Радвлади щодо хлібо-
заготівлі й самооподатковування. «Це ж ваша власть. Ви ж самі її хотіли, за
УНР не йшли. Чого ж тепер гвалтуєте? Давіться мовчки картоплею, а вони
хліб та булки їстимуть» так казали часом деякі з нас. Думки, репліки й балач-
ки діячів УАПЦ у такім дусі доводять наявність і клясового підходу у них до
боротьби з Радвладою, бо, бажаючи примирити й поєднати село, діячі УАПЦ
йшли по лінії не боротьби з дрібним буржуа, а примирення з ним, тобто по
лінії противній радвладі, з другого боку вони мали на увазі поєднати село й
протиставити його Радвладі.
VІ. Прагнути до поширення впливу свого УАПЦ посилала своїх діячів на
проповідь по всій Україні від села до села митрополит В. Липківський, подо-
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Крапки в тексті.
5* Крапки в тексті.
6* Крапки в тексті.
7* Крапки в тексті.
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 335
рожував і Володимир, їздили й інші діячі УАПЦ, і ходили. І проповіддю своєю
нахиляли людність до УАПЦ і до ідей національно-політичного напрямку й
виховували їх у антирадянському дусі. Згадавши про мандрівки митроп. В. -
Липківського я між іншим пригадав собі досить характерний випадок, що
свідчить про ставлення й думку бандитського елементу до УАПЦ та її діячів.
Перестріли колись митроп. В. Липківського, що їхав підводою, уночі в лісі
«Стій!». Підвода стала. «Кого везеш?»…* Дядько відповів. Підійшли ближче,
подивились. «А, це свої. Поганяй!» Пригадав я і другий випадок, що трапив-
ся вже зі мною. По обіді у одного селянина, через кілька день після мого
прибуття на село, батько хазяїна, старий дід таємничо викликав мене з хати,
повів на стайню й показав трьохлітку коня неука. «Добрий?» питає дід. «О,
добрий!» — кажу. «Саме під вас» сказав дід і додав: «як, бува, трапиться на-
года, подарую його вам»…2* І дід підморгнув…3*
Ці два факти, хоч вони і незначні самі по собі і анекдотом відготить4* від
них, проте вони досить характерні, бо свідчать про те, як село розцінювало
нас діячів УАПЦ. Село від бандита, що перестрів В. Липківського, до курку-
лика, що обіцяв подарувати мені коника. Дід був заможний.
Будь-які події, звичайно, політичні на обрії чи то всесвітнього масштабу,
що торкаються стосунків тієї чи іншої держави з Радянською державою, чи
то ма[с]штабу виключно Радянського, викликати ті чи інші розмови, урив-
часті фрази, чи то просто репліки серед мого оточення в УАПЦ.
Все, що у цій справі я чув мені змогу і право дати нарис такий.
Усе, що доводило досягнення, успіх і силу Радвлади, що свідчило про
перемогу, правдивість і щирість її політики, що стверджувало, що РадВлада
не тільки говорить, а робить відповідно принципів своїх і рішуче й твердо
додержується їх, усе це викликало серед оточення мого або сумнівні усміш-
ки, або недовірництво до сповіщень преси. «Бумага», мовляв, терпить усе.
Чому не писати? Коли ж траплялося що-небудь неприємне для Радвлади — я
бачив тоді на обличчях моїх ближніх задоволення й радість, я чув: «О, бур-
жуазія не дурна, вона добре бачить і розуміє, що то за Влада большевицька і
як треба з нею боротись. Та й пролетарі там розумніші за наших. Вони теж
добре бачать і знають наш рай. Чув я сподівання і надії, що Європа не спить,
що готується до інтервенції, що прийде час і нагряне вона. О, то сила. В неї
техніка яка. Що наші протиставити зможуть? Красні слова? Похвальбу? Цього
ще не досить. А маси? Хіба підуть вони за ними? Та ніколи. Дай їм лише
зброю, проти Влади повернуть. А військо? Хіба певне воно? Червоноармійців
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Так в тексті.
336 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
булкою годують; а батьки їхні, що дома їдять, хіба вони не знають? Комсо-
мольці? Та що вони варті? А що скаже село? Владою піде? Ніколи.
Доводилось чути й інші думки. Дурниця Європа. Нічого не варта вона.
Дріжить перед нашими та й перед своїми большевиками. У війну ніколи не
встряне вона. Нацьковувати других, це може і вміє вона. Вміє чужими рука-
ми жар загрібати. Про маленькі держави нема що й казати. Вони ще більше
нас бояться. От коли в нас розгориться й почнеться боротьба, ну тоді й вони
може посунуть, щоб і собі поживиться.
От привабливий нарис загальних думок мого оточення в УАПЦ. Нарис
цей, коли додати до нього все вищенаведене тут, ясно говорить про настрій
оточення мого, про його активно вороже ставлення до Радвлади про невпинні
мрії й прагнення бачити занепад її.
18/ХІІ–1929 р.
М. ЧЕХІВСЬКИЙ
ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 107–111.
Копія. Машинопис; Арк. 105–106 зв. Оригінал. Рукопис;
Т. 130, арк. 66–70. Незасвідчена копія. Машинопис.
№ 117
Додаткове свідчення Миколи Чехівського
від 24 грудня 1929 р.
ДОДАТКОВЕ ПОКАЗАННЯ МИКОЛИ ЧЕХІВСЬКОГО
Моя робота в УАПЦ, як члена «СВУ», нічим новим не позначилася у по-
рівнянні з тим, що я провадив там до вступу мого до «СВУ».
По-перше тому, що ніяких спеціальних завдань мені ніхто не ставив, крім
загальних обов’язків кожного члена «СВУ».
По-друге тому, що підчас ІІ собору тай після нього я особисто переживав
драму серця, яка спричинилася до різних дурниць, що я сам собі заподіяв, а
саме: безглуздо-заносисто поводив себе у боротьбі з Ромоданівщиною підчас
ІІ собору як з течією, переслідувала власні інтереси (боротьба ця була для
мене тим наркозом — громоотводом, який почати одволікав мою увагу від
моїх сердечних переживань), далі моя сутичка з ГОВЯДОВСЬКИМ і наслідки
її, увага до мене з боку ДПУ, яку я викликав своїм поводженням на соборі,
потім мій арешт в червні 27 року і наслідки його — все це разом не давало
мені ані змоги, ані охоти зосередити мою увагу на ділі «СВУ», а тому в цій
справі я нічого нового не зробив, бо навіть і старе до деякої міри занехаяв, бо
досить було і власних справ і переживань: не до боротьби було мені.
|