№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2005
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40308 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 308-311. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40308 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-403082013-02-13T03:40:09Z № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. 2005 Article № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 308-311. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40308 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| spellingShingle |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| format |
Article |
| title |
№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_short |
№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_full |
№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_fullStr |
№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_full_unstemmed |
№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_sort |
№ 107. додаткове свідчення миколи чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40308 |
| citation_txt |
№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 308-311. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| first_indexed |
2025-07-03T22:22:56Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:22:56Z |
| _version_ |
1836666194363416576 |
| fulltext |
308 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
№ 107
Додаткове свідчення Миколи Чехівського
від 27 вересня 1929р.
ДОДАТКОВЕ СВІДЧЕННЯ
Миколи Мусійовича ЧЕХІВСЬКОГО
1. До УАПЦ я пішов крім того, що з тих причин які визначив уже у своїм
зізнанні від 24-го вересня ц.р., ще й тому, що вона українська, тому, що я
хотів служити насамперед свойому народові і тому, що УАПЦ стала на шлях
боротьби з «церквою-домовиною», що УАПЦ пішла шляхом життя і твор-
чости, що стала на шлях соборо- і народо правя, а не епіскоправія чи єпархо-
началія.
2. Про те, що в Соф[ійському] соборі збіралися пожертви на братерську
допомогу ув’язненим я знав, бо це робилося одверто. Кому саме допомогали
того не знав, бо не цікавився цім. Що допомогала сім’ям мітроп. Василя
ЛІПКІВСЬКОГО і В. В. ПОТІЄНКО знав. Але нічого нелегального, а тім
більше ворожого проти Радвлади не вбачав у тім, що церква допомогає сім’ям
ув’язнених. Щоб то була за церква, коли б вона не допомогала тим, хто в
нужді і в горі. Коли ж тепер до цієї оправи я підходжу з боку, який я усвідо-
мив собі під час слідства, то виходить, що збір грошей на допомогу в’язням
був ділом дійсно непевним, бо часом набірав характеру «політичного Черво-
ного Хреста», а значить і антирадянського.
3. В. Ф. ДУРДУКІВСЬКОГО і С. О. ЄФРЕМОВА я знаю. Першого біль-
ше, чи правдивіше, давніше, другого менше. Про ДУРДУКІВСЬКОГО знаю,
що політичним діячем він ніколи не був, що обрав собі педагогичну спеціяль-
ність, якій цілком відданий і знається на ній. Знав його за чоловіка тихого,
скромного, боязкого й обережного, не кар’єриста, славолюбця, а чесного й
великого трудівника. Щодо політичних переконань його, то тут сказати щось
певного я не можу, бо своїх поглядів він мені не викладав. Але знав його
здавна за свідомого українця.
ЄФРЕМОВА знав, як давнього українського діяча, що належав до партії
«українських соціалістів федералістів», тепер його поглядів я не знаю. Знаю,
що він людина самолюбива, тверда і уперта, що мав досить громадської муж-
ности, знав, що він не віруючий.
Ставлення їх обох до УАПЦ мені не зовсім зрозуміле було. Байдужність
їхня до УАПЦ часом навіть дратувала мене. Так, наприклад В[олодимир]
Ф[едорович] Д[урдуківський] — віруючий, до церкви ж нашої заходить лише
коли не коли, участи в справах її не бере, членом її не є, а значить і членсть-
ких внесків не дає. Виходить він сторониться її. Чого? Колись я натякнув
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 309
йону про це. Натяк цей Володимир] Ф[едорович] зрозумів і розказав, що ще
у 1921 році під час собору була якась нарада, на якій був і він. І на цій нараді
М. Н. МОРОЗ чимсь образив усіх колишніх діячів українських. Що саме там
було? Яку образу наніс МОРОЗ? Я не пам’ятаю. Може це й була та нарада,
про яку мене питали. Коли це та сама, то про неї мені відомо лише те, що я
допіру оповідав.
Щодо ЄФРЕМОВА, то його байдуже ставлення до церкви я вбачав у тім,
що він не допомогав ділу її грошима. Українці. — Думав я. От хоч би і цей
ЄФРЕМОВ…* Заробляє добре…2* Міг би хоч на ремонт Софії щось дати…3*
Правда, він не вірує, так міг би дати не як на церкву, а як на культурну україн-
ську організацію…4* Чи він і цього не визнає за церквою? Так думав я про
ЄФРЕМОВА.
Правда, часом і той і другий, коли я бував у ДУРДУКІВСЬКИХ цікави-
лись справами УАПЦ. Але це їхнє цікавлення я приймав просто як тему для
розмови, як деяку чемність хозяїнів до гостя автокефаліста. Не більше, а по-
друге ще й тому, що церква наша все ж таки українська.
Якихось розмов, які дали б мені хоч натяк, що питання УАПЦ їх цікавить
ближче, що вони належать до якоїсь організації, або що вони відіграють якусь
особливу ролю в житті УАПЦ, я ніколи не чув і не відчував, бо навіть ні в
якім разі і не сподівався на це.
Обох їх я вважав за людей, які прийняли «статус гво»5* примирилися з
ним і легально й щиро не за страх, а за совість працюють на ниві радянської
культури; ґрунт для їхньої роботи у всякім разі сприятливий…6* Робота люба,
заробляють добре, ситі, обуті…7* Чого ж їм ще треба? У всякім разі обох їх я
вважав за людей цілком легальних щодо Радвлади. Вважати їх за непевних, я
ніякіх підстав не мав.
4. Так я визнав і зараз визнаю, що керівники ВПЦР допустили вчинки,
які і УАПЦ кваліфіковала у свій час, як політичні і антирадянські. А коли я
визнав це, то повинен визнати і визнаю і те, що коли керуючі особи це зроби-
ли і їм ніхто не заперечив і незаперечував у цім боці з боку решти членів
ВПЦРади, то виходить, що і весь керуючий орган УАПЦ, тобто ВПЦРада
зробила це. Інакше були б запротокольовані протести, заперечення або осо-
бисті думки. А цього оскільки мені відомо, не було. «Егро»8* була мовчазна
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Крапки в тексті.
5* В рукописному варіанті «Status quo».
6* Крапки в тексті.
7* Крапки в тексті.
8* В рукописному варіанті «Ergo».
310 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
згода, або неприпустиме потакання з боку тих, хто може і не погоджувався та
мовчав, не висловляючи непогодження свого у повній мірі. Коли до цього
пригадаю усі ті безглузді й злісні балачки й обвинувачення та закиди спочат-
ку на адресу Всеукраїнської комісії по унормуванню життя УАПЦ /членом
якої був і я/, а потім усі ті закиди на адресу В. ЧЕХІВСЬКОГО, як на голову
собору, який визнав за правдивий осуд відомим особам за їхню неприпусти-
му антирадянську роботу, як виявилося у відомих вчинках, і якій звільнив
мітроп. В. ЛІПКІВСЬКОГО від тягару обов’язків мітрополіта, коли згадати
закиди: продались…* і В. ЧЕХІВСЬКИЙ продавец, бо під приводом його за-
гинула укр[аїнська] церква, цей останній суто-український куточок, що те,
що залишилося не є УАПЦ, а якийсь сурогат…2* Зрадники…3* Треба було й
іти на цілковите й остаточне знищення УАПЦ’у, на жертви…4* Принаймі,
славною смертю померла б церква наша, а не так зрадливо ганебно закінчи-
ла б своє існування…5* Коли б до цього всього додати ще й те, що я чув од
брата Володимира, що й старі громадяни дорікають йому за те, що він допу-
стив, будучи головою собору до такого ганебного кінця, то не можна не прийти
до такої конкретної думки: лінія поводження керівників УАПЦ мала зв’язок з
думками громадянства. Але сказати, хто на кого тут впливав — чи керівники
церкви на громадянство, чи навпаки, я не можу, бо даних не маю. Сказати
про існування організованої громадської думки і про вплив її на керуючі кола
УАПЦ, я також не маю жодного права, бо абсолютно ніяких даних у мене на
це нема, та й не було, коли не приймати на увагу того, що я чув од представ-
никам Радвлади на допиті.
5. З СУЛИМОЮ я познайомився в Харкові на вулиці. Він привітався до
брата мого Володимира, з яким я йшов, а потім він догадався, що я також
ЧЕХІВСЬКИЙ. Тут же СУЛИМА від нас довідався, чого ми в Харкові і де
спинилися і став запрошувати до себе на життя. Смілива людина, — подумав
я, — коли не боїться запрошувати до себе того, кого висилають, а може це…6*
А втім нехай, бо куди ж його подітися без грошей. Подумали, погадали з
Володимиром і переїхали з готелю до СУЛИМИ. Вітає хазяїн щиро…7* бала-
кучий такий…8* А у мене настрій тяжкий…9* Куди зашлють? Що робитиму?
З чого житиму? Чи зможе дружина моя приїхати до мене на життя. Все це не
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Крапки в тексті.
4* Крапки в тексті.
5* Крапки в тексті.
6* Крапки в тексті.
7* Крапки в тексті.
8* Крапки в тексті.
9* Крапки в тексті.
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 311
дає мені спокію, а тут ще він хазяїн суму під[д]ав своїми оповіданнями про
розстріл: «Так ні за що ні про що розстріляли ХОРУНЖОГО (розказував
він)…* Згадав я це прізвище лише тому, що представник Радвлади, напам’я-
тав мені його на допиті. Що то за ХОРУНЖИЙ? За що його розстріляли —
не знаю й не пам’ятаю. Про СУЛИМУ ж обоє ми і я, і Володимир думали і
людина неначе щира, вітає щиро, але небезпечна у всякім разі, — чи він сек-
сот, чи один із недобитків УНР непоправних, близькозорих і безнадійних…2*
У всякім разі нам ясно було, що залишатися у нього мені надалі річ безумов-
но небезпечна і ми, найшовши друге приміщення, переїхали від СУЛИМИ.
Небезпечним він нам здався ще й тому, що Володимир на міг згадати, чи він
його де бачив раніше чи ні.
Микола ЧЕХІВСЬКИЙ
27/ІХ–[19]29 р.
Допитав /ДЖАВАХОВ/
ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 59–60.
Оригінал. Рукопис
3*
;
Арк. 61–65. Копія. Машинопис.
Т. 130, арк. 40–44. Незасвідчена копія. Машинопис.
№ 108
Додаткове свідчення Миколи Чехівського
від 3 жовтня 1929 р.
ДОДАТКОВЕ СВІДЧЕННЯ ЧИ ПОКАЗАННЯ
Миколи Мусійовича ЧЕХІВСЬКОГО
від 3-го Жовтня 1929 року4*
Не бажання укрити щось від Рад[янської] Влади, або обманути її, а страх
перед тим, щоб не отягчити чию-небудь долю, а тим більше не скривдити
кого-небудь, примушує мене бути надто обережним у своїх показаннях і, нео-
бачно, без певного ґрунту, без усебічного і цілковитого усвідомлення і певної
* Крапки в тексті.
2* Крапки в тексті.
3* Рукописний варіант тексту додаткового свідчення М. Чеховського дещо відрізняєть-
ся від друкованого примірника, в якому виявлено багато розбіжностей. Текст звіряв-
ся за рукописом. В рукописному варіанті виявлено підкреслення в тексті.
4* Тут і далі підкреслення в тексті.
|