№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40308
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 308-311. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40308
record_format dspace
spelling irk-123456789-403082013-02-13T03:40:09Z № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. 2005 Article № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 308-311. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40308 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
spellingShingle Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
№ 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.
title_short № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.
title_full № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.
title_fullStr № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.
title_full_unstemmed № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р.
title_sort № 107. додаткове свідчення миколи чехівського від 27 вересня 1929 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40308
citation_txt № 107. Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 308-311. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:22:56Z
last_indexed 2025-07-03T22:22:56Z
_version_ 1836666194363416576
fulltext 308 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ № 107 Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 27 вересня 1929р. ДОДАТКОВЕ СВІДЧЕННЯ Миколи Мусійовича ЧЕХІВСЬКОГО 1. До УАПЦ я пішов крім того, що з тих причин які визначив уже у своїм зізнанні від 24-го вересня ц.р., ще й тому, що вона українська, тому, що я хотів служити насамперед свойому народові і тому, що УАПЦ стала на шлях боротьби з «церквою-домовиною», що  УАПЦ пішла шляхом життя  і твор- чости, що стала на шлях соборо- і народо правя, а не епіскоправія чи єпархо- началія. 2. Про те, що в Соф[ійському] соборі збіралися пожертви на братерську допомогу ув’язненим я знав, бо це робилося одверто. Кому саме допомогали того  не  знав,  бо  не  цікавився  цім.  Що  допомогала  сім’ям  мітроп.  Василя ЛІПКІВСЬКОГО  і  В. В. ПОТІЄНКО  знав.  Але  нічого  нелегального,  а  тім більше ворожого проти Радвлади не вбачав у тім, що церква допомогає сім’ям ув’язнених.  Щоб  то була за  церква, коли б вона не допомогала тим, хто  в нужді і в горі. Коли ж тепер до цієї оправи я підходжу з боку, який я усвідо- мив собі під час слідства, то виходить, що збір грошей на допомогу в’язням був ділом дійсно непевним, бо часом набірав характеру «політичного Черво- ного Хреста», а значить і антирадянського. 3. В. Ф. ДУРДУКІВСЬКОГО і С. О. ЄФРЕМОВА я знаю. Першого біль- ше, чи правдивіше, давніше, другого менше. Про ДУРДУКІВСЬКОГО знаю, що політичним діячем він ніколи не був, що обрав собі педагогичну спеціяль- ність, якій цілком відданий і знається на ній. Знав його за чоловіка тихого, скромного, боязкого й обережного, не кар’єриста, славолюбця, а чесного й великого трудівника. Щодо політичних переконань його, то тут сказати щось певного  я не можу, бо  своїх поглядів  він  мені  не викладав. Але  знав  його здавна за свідомого українця. ЄФРЕМОВА знав, як давнього українського діяча, що належав до партії «українських соціалістів федералістів», тепер його поглядів я не знаю. Знаю, що він людина самолюбива, тверда і уперта, що мав досить громадської муж- ности, знав, що він не віруючий. Ставлення їх обох до УАПЦ мені не зовсім зрозуміле було. Байдужність їхня  до  УАПЦ  часом  навіть  дратувала  мене.  Так,  наприклад  В[олодимир] Ф[едорович] Д[урдуківський] — віруючий, до церкви ж нашої заходить лише коли не коли, участи в справах її не бере, членом її не є, а значить і членсть- ких внесків не дає. Виходить він сторониться  її. Чого? Колись я натякнув ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 309 йону про це. Натяк цей Володимир] Ф[едорович] зрозумів і розказав, що ще у 1921 році під час собору була якась нарада, на якій був і він. І на цій нараді М. Н. МОРОЗ чимсь образив усіх колишніх діячів українських. Що саме там було? Яку образу наніс МОРОЗ? Я не пам’ятаю. Може це й була та нарада, про яку мене питали. Коли це та сама, то про неї мені відомо лише те, що я допіру оповідав. Щодо ЄФРЕМОВА, то його байдуже ставлення до церкви я вбачав у тім, що він не допомогав ділу її грошима. Українці. — Думав я. От хоч би і цей ЄФРЕМОВ…*  Заробляє добре…2*  Міг би хоч на ремонт Софії щось дати…3* Правда, він не вірує, так міг би дати не як на церкву, а як на культурну україн- ську організацію…4* Чи він і цього не визнає за церквою? Так думав я про ЄФРЕМОВА. Правда, часом і той і другий, коли я бував у ДУРДУКІВСЬКИХ цікави- лись справами УАПЦ. Але це їхнє цікавлення я приймав просто як тему для розмови, як деяку чемність хозяїнів до гостя автокефаліста. Не більше, а по- друге ще й тому, що церква наша все ж таки українська. Якихось розмов, які дали б мені хоч натяк, що питання УАПЦ їх цікавить ближче, що вони належать до якоїсь організації, або що вони відіграють якусь особливу ролю в житті УАПЦ, я ніколи не чув і не відчував, бо навіть ні в якім разі і не сподівався на це. Обох їх я вважав за людей, які прийняли «статус гво»5* примирилися з ним і легально й щиро не за страх, а за совість працюють на ниві радянської культури; ґрунт для їхньої роботи у всякім разі сприятливий…6* Робота люба, заробляють добре, ситі, обуті…7* Чого ж їм ще треба? У всякім разі обох їх я вважав за людей цілком легальних щодо Радвлади. Вважати їх за непевних, я ніякіх підстав не мав. 4. Так я визнав і зараз визнаю, що керівники ВПЦР допустили вчинки, які і УАПЦ кваліфіковала у свій час, як політичні і антирадянські. А коли я визнав це, то повинен визнати і визнаю і те, що коли керуючі особи це зроби- ли  і  їм ніхто не заперечив  і незаперечував у цім боці з боку решти членів ВПЦРади,  то виходить, що  і  весь  керуючий  орган  УАПЦ,  тобто ВПЦРада зробила це. Інакше були б запротокольовані протести, заперечення або осо- бисті думки. А цього оскільки мені відомо, не було. «Егро»8* була мовчазна * Крапки в тексті. 2* Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 5* В рукописному варіанті «Status quo». 6* Крапки в тексті. 7* Крапки в тексті. 8* В рукописному варіанті «Ergo». 310 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ згода, або неприпустиме потакання з боку тих, хто може і не погоджувався та мовчав, не висловляючи непогодження свого у повній мірі. Коли до цього пригадаю усі ті безглузді й злісні балачки й обвинувачення та закиди спочат- ку на адресу Всеукраїнської комісії по унормуванню життя УАПЦ /членом якої був і я/, а потім усі ті закиди на адресу В. ЧЕХІВСЬКОГО, як на голову собору, який визнав за правдивий осуд відомим особам за їхню неприпусти- му антирадянську роботу, як виявилося у відомих вчинках,  і якій звільнив мітроп. В. ЛІПКІВСЬКОГО від тягару обов’язків мітрополіта, коли згадати закиди: продались…* і В. ЧЕХІВСЬКИЙ продавец, бо під приводом його за- гинула укр[аїнська] церква, цей останній суто-український куточок, що те, що залишилося не є УАПЦ, а якийсь сурогат…2* Зрадники…3* Треба було й іти  на  цілковите  й  остаточне  знищення  УАПЦ’у,  на  жертви…4*  Принаймі, славною смертю померла б церква наша, а не так зрадливо ганебно закінчи- ла б своє існування…5* Коли б до цього всього додати ще й те, що я чув од брата Володимира, що й старі громадяни дорікають йому за те, що він допу- стив, будучи головою собору до такого ганебного кінця, то не можна не прийти до такої конкретної думки: лінія поводження керівників УАПЦ мала зв’язок з думками громадянства. Але сказати, хто на кого тут впливав — чи керівники церкви на громадянство, чи навпаки, я не можу, бо даних не маю. Сказати про існування організованої громадської думки і про вплив її на керуючі кола УАПЦ, я також не маю жодного права, бо абсолютно ніяких даних у мене на це нема, та й не було, коли не приймати на увагу того, що я чув од представ- никам Радвлади на допиті. 5. З СУЛИМОЮ я познайомився в Харкові на вулиці. Він привітався до брата мого Володимира, з яким я йшов, а потім він догадався, що я також ЧЕХІВСЬКИЙ. Тут же СУЛИМА від нас довідався, чого ми в Харкові  і де спинилися і став запрошувати до себе на життя. Смілива людина, — подумав я, — коли не боїться запрошувати до себе того, кого висилають, а може це…6* А втім нехай,  бо  куди ж його  подітися без  грошей. Подумали, погадали з Володимиром і переїхали з готелю до СУЛИМИ. Вітає хазяїн щиро…7*  бала- кучий такий…8*  А у мене настрій тяжкий…9* Куди зашлють? Що робитиму? З чого житиму? Чи зможе дружина моя приїхати до мене на життя. Все це не * Крапки в тексті. 2* Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 5* Крапки в тексті. 6* Крапки в тексті. 7* Крапки в тексті. 8* Крапки в тексті. 9* Крапки в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 311 дає мені спокію, а тут ще він хазяїн суму під[д]ав своїми оповіданнями про розстріл:  «Так  ні  за  що  ні  про що  розстріляли  ХОРУНЖОГО  (розказував він)…*  Згадав я це прізвище лише тому, що представник Радвлади, напам’я- тав мені його на допиті. Що то за ХОРУНЖИЙ? За що його розстріляли — не знаю й не пам’ятаю. Про СУЛИМУ ж обоє ми і я, і Володимир думали і людина неначе щира, вітає щиро, але небезпечна у всякім разі, — чи він сек- сот, чи один із недобитків УНР непоправних, близькозорих і безнадійних…2* У всякім разі нам ясно було, що залишатися у нього мені надалі річ безумов- но небезпечна і ми, найшовши друге приміщення, переїхали від СУЛИМИ. Небезпечним він нам здався ще й тому, що Володимир на міг згадати, чи він його де бачив раніше чи ні. Микола ЧЕХІВСЬКИЙ 27/ІХ–[19]29 р. Допитав /ДЖАВАХОВ/ ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 129, арк. 59–60. Оригінал. Рукопис 3* ; Арк. 61–65. Копія. Машинопис. Т. 130, арк. 40–44. Незасвідчена копія. Машинопис. № 108 Додаткове свідчення Миколи Чехівського від 3 жовтня 1929 р. ДОДАТКОВЕ СВІДЧЕННЯ ЧИ ПОКАЗАННЯ Миколи Мусійовича ЧЕХІВСЬКОГО від 3-го Жовтня 1929 року4* Не бажання укрити щось від Рад[янської] Влади, або обманути її, а страх перед тим, щоб не отягчити чию-небудь долю, а тим більше не скривдити кого-небудь, примушує мене бути надто обережним у своїх показаннях і, нео- бачно, без певного ґрунту, без усебічного і цілковитого усвідомлення і певної * Крапки в тексті. 2* Крапки в тексті. 3* Рукописний варіант тексту додаткового свідчення М. Чеховського дещо відрізняєть- ся від друкованого примірника, в якому виявлено багато розбіжностей. Текст звіряв- ся за рукописом. В рукописному варіанті виявлено підкреслення в тексті. 4* Тут і далі підкреслення в тексті.