№ 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.

№ 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2005
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2005
Schriftenreihe:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:
Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40310
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:№ 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 127-130. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40310
record_format dspace
spelling irk-123456789-403102013-02-13T03:36:59Z № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р. Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр. 2005 Article № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 127-130. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40310 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
spellingShingle Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
№ 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.
title_short № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.
title_full № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.
title_fullStr № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.
title_full_unstemmed № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.
title_sort № 28. із щотижневого зведення секретного відділу дпу усрр № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
topic_facet Оперативні документи про діяльність автокефального духовенства 1927–1928 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40310
citation_txt № 28. Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 127-130. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:18:47Z
last_indexed 2025-07-03T22:18:47Z
_version_ 1836665932815007744
fulltext ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 127 высший  духовный  руководитель  и  митрополит».  Прошу  благословения  и молитв за покорного сына духовного и слугу Вашего архиепископ ОКСИЮК». Нами принимаются меры к выяснению отношения митрополита ЛИП- КОВСКОГО к письму ОКСИЮКА с целью углубления разногласий между ними. […] Нач[альник] СО ГПУ УССР (підпис) ГОРОЖАНИН ГДА СБ України, ф. 13, спр. 370, ч. 1 (1927 р.), т. 2, арк. 13–137 зв., 142 зв.–144. Завірена копія. Машинопис. Примітки: [1] Гермайзе Йосип (1892–1958) — український історик, публіцист, про- фесор Київського інституту народної освіти, науковий співробітник ВУАН, секретар  історичної  секції,  голова Археографічної  комісії.  Зааршетований 27 липня 1929. На процесі «СВУ» засуджений на 5 років з позбавленням прав на 2 роки. 26 липня 1934 звільнений з Соловецьких виправно-трудових та- борів і рішенням колегії ОДПУ висланий в Саратовську область на 2 роки. 8 грудня 1937 «трійкою» УНКВС Саратовської області засуджений на 10 років позбавлення волі. 5 січня 1944 під час відбування покарання особливою на- радою НКВС СРСР знову засуджений на 10 років позбавлення волі. Помер у в’язниці. 22 вересня 1958 р. Президія Саратовського обласного суду скасува- ла рішення від 8 грудня 1937 і закрила справу за відсутністю складу злочину. № 28 Із щотижневого зведення Секретного відділу ДПУ УСРР № 25/35 за час з 18 до 25 червня 1927 р. Совершенно секретно Еженедельная сводка Секретного отдела ГПУ УССР № 25/35 с 18 по 25 июня 1927 года включительно […] РЕЛИГИОЗНЫЕ ГРУППИРОВКИ 2. ПИСЬМО МИТРОПОЛИТА ЛИПКОВСКОГО АРХИЕПИСКОПУ ОКСИЮКУ В ответ на письмо ОКСИЮКА, помещенное нами в предыдущей сводке, ЛИПКОВСКИЙ послал ОКСИЮКУ письмо следующего содержания: 128 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ «…ВСЕЧЕСНЫЙ ОТЕЦ ИОСИФ… Во время обсуждения вопроса о посвящении БАЧИНСКОГО я должен был коснуться и Вашей личности, потому, что ею очень козыряли и свои и чужие обновленцы. Ваши взгляды на посвящение БАЧИНСКОГО у старока- толического епископа, я назвал взглядами староцерковника. С такими взгля- дами мы-б не могли ни признать Всеукраинский собор 1921 года, ни создать своей иерархии, ибо это было далеко большим нарушением традиций право- славной церкви (и не только ее), чем посвящение у старокатолического епис- копа, иерархическая благодать которого сомнений ни у кого не вызывает, тогда как в отношении нашего Собора и посвящения нам бросали,  что мы дали иерархическую благодать пресвитерам и народу. Вот, когда мы это действи- тельно сделали в границах православной церкви, то неужели нам нужно ос- танавливаться от внесения нашей идеологии в отношение междуцерковное… И так, всечесный отец ИОСИФ, реформа наша в церкви православной долж- на идти к своему логичному концу, к пересозданию* междуцерковных отно- шений.  Ибо последняя цель всех церковных стремлений в дальнейшем — это объединение всех церквей. Неужели мы, разбившие цепи в своей внут- ренней жизни, остались безразличными или остановились около этих цепей, которые столетиями разъединяют одну церковь от другой, или не возьмемся и тут за переоценку ценностей… Вы как-то в письме, припоминаю, высказы- вали свое сожаление, что мы не приобрели вселенского признания. Я при- знаться, не понял этого сожаления. А когда Вы поняли признание со стороны Вселенского и др. патриархов, то Ваше сожаление я решительно не разде- ляю и прямо скажу: «Я со спокойной церковной совестью благословил по- священие БАЧИНСКОГО у старокатолического епископа, но я не благосло- вил бы посвящение БАЧИНСКОГО у патриарха Цареградского или какого другого, ибо я не только не считаю их представителями вселенского право- славия,  а  не  считаю  вообще  действительными  христианами.  Это  те Григорий VII и Василий ІІІ-й, которые торжественно признали обновленцев, то нам навряд-ли необходимо с их стороны признание [1]. Это те Григорий VII и  Василий ІІІ-й,  который  продали  нашу церковь  в  Польше  правительству Римского  папы [2].  Это  тот «благонадежнейший»  Дамиан,  который  одной рукой подписывает признание обновленцев, а другую протягивает за милос- тыней «на гроб Господень», к которой он так привык в царское время… Так вот, в моих глазах далеко выше церковь старокатолическая нежели восточная «вселенская» [3]. Там возможно признание действительно братс- кое, а у патриархов признание — это лишь выгодная коммерция. Пора уже, наконец, гнать торгашей из церкви, хотя бы они были сами [пропуск в тексті]. * Так в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 129 В том, что Вы, всечесный отец, желаете развития и расширения нашей церкви, я не имею никакого сомнения, но чтобы это развитие было действи- тельно вольным, чистым, не по мертвым традициям мира, а по вечно живому духу Христа, которое все старое, засохшее отбрасывает, а новое свежее ук- репляет. Соображения, которые Вы выставляете против посвящения БАЧИН- СКОГО, к сожаления, меня не переубедят. Провокация и клевета со стороны ПРЕДОВСКОГО и др. … когда они нас не провоцировали и не клеветали… из более значительных доводов я имею то, что вся эта клевета влияла на ду- ховенство,  а на  народ почти никакого впечатления  не произвела. Простые слова крестьянина в защиту посвящения БАЧИНСКОГО, кажутся Вам уди- вительными, но они достаточно симптоматичные… и Собор 1921 года, соз- дание иерархии и женатое положение духовенства и все, что есть живое и новое в нашей церкви, принял простой народ и все это поддерживает, а духо- венство или враждебно или расценивает его по патриаршему… А может быть у Вас есть еще какие-либо основания?… С сердечным уважением к Вам митрополит          В. ЛИПКОВСКИЙ». В виду того, что у ЛИПКОВСКОГО и ОКСИЮКА по вопросу о посвя- щении БАЧИНСКОГО существуют противоположные точки зрения, нужно полагать, что дискуссия между ними будет продолжаться и в дальнейшем, вплоть до Всеукраинского собора. Судя по характеру дискуссии нужно пола- гать, что в результате ее авторитет ЛИПКОВСКОГО будет поколеблен. 3. ХОДАТАЙСТВО В. ЧЕХОВСКОГО ОБ ОСВОБОЖДЕНИИ ИЗ-ПОД СТРАЖИ БРАТА НИКОЛАЯ Во время последней операции Киевским Окротделом ГПУ был аресто- ван брат ЧЕХОВСКОГО — Николай, один их активных оппозиционеров про- тив нового состава ВПЦРады, как принимавший в прошлом активное учас- тие в Петлюровском движении. После ареста В. М. ЧЕХОВСКИЙ обратился с заявлением к т. БАЛИЦКОМУ, ходатайствуя об освобождении его брата. В связи с подачей такого заявления ЧЕХОВСКОМУ было предложено написать статью-декларацию о его отношении к последним событиям, т.е. к англо-советскому разрыву и террористическим актам против представите- лей Соввласти. ЧЕХОВСКИЙ В.М. согласился на это предложение и доставит текст ста- тьи в ближайшее время. […] Нач[альник] СО ГПУ УССР (підпис) ГОРОЖАНИН ГДА СБ України, ф. 13, спр. 370, ч. 1 (1927 р.), т. 2, арк. 167–168 зв. Завірена копія. Машинопис. 130 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ Примітки: [1] Тут йдеться про Константинопольских патріархів 1920-х рр., тобто того часу, коли в Турції відбувалася революція на чолі з Кемалем Ататюрком. Становище патріархів  у м. Стамбулі було непевним  і вони  часто змінюва- лись.  Липківський  згадує той факт,  що  коли Св. патріарха  Московського  і всієї Росії Тихона (Бєлавіна) було карними органами усунуто від управління Російською Церквою і проголошено обновленське «Вище Церковне Управл- іння», то чомусь цей орган було надзвичайно швидко визнано Константино- польським патріархатом. [2] Григорій ІІІ був Константинопольським патріархом в той час, коли уряд Речі Посполитої звернувся до нього з проханням визнати автокефалію Православної Церкви в Польщі. Він підписав Патріарший Синодально-Ка- нонічний Томос від 13 листопада 1924 р. Але через швидке усунення від пат- ріаршої кафедри Григорія VІІ цей документ було вручено у Варшаві митро- политу Варшавському і всієї Польщі Дионісію (Валединському) у 1925 році за Константинопольського патріарха Василія ІІІ. ВПЦР в Києві опубілкува- ла протест  з приводу  того, що  Вселенський патріархат визнав  автокефалії тільки частини колишньої Київської митрополії на польській території замість того, щоб визнати УАПЦ в Україні. [3] Старокатолицька Церква — відгалуження від Католицької церкви, яке було засноване католицькими діячами в Німеччині 1870. В основному це були професори богословських наук на католицьких богословських факультетах університетів у Мюнхені, Бонні та ін., що відмовилися визнати догмат непо- мильності Папи Римського в справах віри і моралі, який був встановлений І-м Ватіканським Собором (1869–1870). Провідником-теоретиком цього спро- тиву був німецький католицький теолог й історик Церкви д-р Йоган Деллін- гер (Johann Dхllinger) (псевдонім «Janus»). Перший конгрес старокатоликів відбувся в Мюнхені у 1871, де були ухвалені правила утворення та органі- зації громад. У цій Церкві дозволялося висвячення одружених кандидатів на єпископів, використання рідної мови замість латинської в богослужінні тощо. Під його впливом і керівництвом у 1874 р. в м. Мюнхен утворилась перша громада  старокатоликів,  які  не визнавали постанов  Ватиканського  собору. Згодом громади старокатоликів виникли в інших німецьких містах — Кельні, Бонні та ін.

Ähnliche Einträge