№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2005
Назва видання:	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:	Опубліковані документи та матеріали про Собори УАПЦ 1930 р. та процес «Спілки визволення України» 1930–1932 рр.
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40325
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 230-254. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40325
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-403252013-02-13T03:40:32Z № 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р. Опубліковані документи та матеріали про Собори УАПЦ 1930 р. та процес «Спілки визволення України» 1930–1932 рр. 2005 Article № 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 230-254. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40325 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Опубліковані документи та матеріали про Собори УАПЦ 1930 р. та процес «Спілки визволення України» 1930–1932 рр. Опубліковані документи та матеріали про Собори УАПЦ 1930 р. та процес «Спілки визволення України» 1930–1932 рр.
spellingShingle	Опубліковані документи та матеріали про Собори УАПЦ 1930 р. та процес «Спілки визволення України» 1930–1932 рр. Опубліковані документи та матеріали про Собори УАПЦ 1930 р. та процес «Спілки визволення України» 1930–1932 рр. № 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format	Article
title	№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р.
title_short	№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р.
title_full	№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р.
title_fullStr	№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р.
title_full_unstemmed	№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р.
title_sort	№ 89. витяг із «винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «спілкою визволення україни» і готувала повалення радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Опубліковані документи та матеріали про Собори УАПЦ 1930 р. та процес «Спілки визволення України» 1930–1932 рр.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40325
citation_txt	№ 89. Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася «Спілкою визволення України» і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 230-254. — укр.
series	З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed	2025-07-03T22:27:06Z
last_indexed	2025-07-03T22:27:06Z
_version_	1836666456559845376
fulltext	230 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ № 89 Витяг із «Винувального висновку у справі контр-революційної організації, що йменувалася “Спілкою визволення України” і готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання» від 7 лютого 1930 р. «ЗАТВЕРДЖУЮ»1 ГОЛОВА ДЕРЖАВНОГО ПОЛІТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ У.С.Р.Р. /підпис/ В. БАЛИЦЬКИЙ м. Харків 7 лютого 1930 р. […] РОЗДІЛ VI ДІЯЛЬНІСТЬ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ — ЗНАРЯДДЯ «С.В.У.» Виникнення української автокефальної церкви зв’язано безпосередньо з розгромленням збройних сил української контр-революції й з переходом її до підготовлення повстання проти переможної Радянської влади. Розбита наприкінці 1920 р. на полях громадянської війни українська контр-революція заховалася в запілля, взялась за організацію бандитських зграй, силкуючись, дезорганізувати радянське будівництво й зняти повстання проти робітниче-селянської влади. Одна з найбільших ролів у підготовленні повстання проти Радянської влади була покладена на автокефальну церкву, утворену ідеологами й керівниками петлюрівщини виключно в контр-револю- ційними намірами. Думка про організацію автокефальної церкви зародилася в керівних ук- раїнських контр-революційних колах ще за часів директорії* УНР [1]. На авто- кефальну церкву вони покладали великі політичні пляни. Вона, за їх плянами, мусила була бути чинником, великого значіння в справі підтримки й закріплен- ня серед куркульства ідей української буржуазної держави. Вона мусила дати петлюрівщині серйозну допомогу і її боротьбі з соціальною революцією. Виникнувши спочатку в виді окремих груп, що зформувались** 1919– 1920 р. в умовах і за підтримки так званої «Української Народної республі- ки» в «Кирило-Мефодієвське Братство», майбутня УАПЦ уже тоді об’єднувала найрішучіший націоналістичний антирадянський елемент, що ним керував 1 В архіві збереглись два варіанти «Винувального висновку» – машинописний оригі- нал у справі та віддрукований в типографський спосіб. В даній публікації врахова- но редакторські правки, які здійснені в машинописному примірнику, але в цілому текст звірявся по друкованому примірнику. * Так в тексті. ** Так в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 231 В. ЧЕХІВСЬКИЙ, ЛИПКІВСЬКИЙ* і інш. Вже тоді, ще невеличка щодо кіль- кости своїх прихильників майбутня УАПЦ обіцяла бути одним з видатних чин- ників боротьби за «відродження» буржуазно-куркульської України в формі УНР. Роля й значіння майбутньою УАПЦ, як пропагандистсько-петлюрівсько- го органу, що був близький до села, уже тоді були ясні керівним колам україн- ського антирадянського руху, що взяли її під свою опіку і стали на чолі украї- нського церковного руху, що почався. Члени «ТУП», потім «БУД»* — вважаючи, що негайне рішуче ламання старо-слав’янської церкви може скомпрометувати розпочатий церковно-політичний рух, дискредитувати ідеал автокефалізації та підірвати розгортання загального пляну контр-революцій- ної роботи, стали на шлях згоди із староцерковницькою іерархією [2]. Керуючись цими міркуваннями, члени «ТУП», потім «БУД», зв’язуються з представниками старо-слав’янської іерархії, пропонують окремим представ- никам її взяти на себе ролю митрополита автокефальної української церкви. Розбит[а] Робітниче-Селянською Червоною Армією в одкритій боротьбі «українська контр-революція» шукала нових форм боротьби з Радянською владою. Найзручнішою, в розумінні конспірації й в розумінні перспектив, формою контр-революційної роботи була церква, бо давала можливість контр- революційним елементам, прикриваючись легальною церковною діяльністю здійснювати пляни боротьби з Радянською владою. В зв’язку з цим, почали виникати тенденції, що захоплювали чим раз більшу й більшу кількість попів-петлюрівців, стати на рішучий шлях розриву із старою церквою; виникло й почало зміцнюватись намагання мати власну церковну іерархію на чолі з мітрополітом, що відповідала б вимогам україн- ської контр-революції. Члени «БУД» проте продовжували, боячись підірвати загально-церков- ний антирадянський фронт, стримувати намагання до розриву з канонічними вимогами. «БУД» почав натискувати на керівника автокефального руху В. ЧЕ- ХІВСЬКОГО, щоб він у своій церковній тактиці додержувався тактичніших форм боротьби із слав’янською церквою і не ставав на шлях кардинального ламання взаємовідносин із старо-слав’янською церквою. Питання про взаємовідносини із старо-слав’янською церквою й про такти- ку автокефальних діячів стало предметом спеціяльного обміркування на засі- даннях «БУД». Розрив із слав’янською церквою було вирішено й поставлено питання про те, щоб придбати українського автокефального мітрополіта влас- ними силами без сприяння слав’янської іерархії. Це питання, як і питання * В машинописному варіанті всі прізвища надруковані великими літерами, в друко- ваному – жирним шрифтом. «Товариство українських поступовців». * «Братство Української Державности». 232 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ про автокефалізацію української церкви повинен був розв’язати перший всеук- раїнський автокефальний собор, скликаний 1921 р. Враховуючи значіння першого собору, що повинен був дати українському контр-революційному рухові одну з організаційних форм дальшої антирадянської діяльности, анти- радянські кола інтелігенції, що ними керував «БУД» взяли в ньому гарячу участь [3]. Політична фізіономія собору мала різко визначений антирадянський ха- рактер. Всі його члени були об’єднані думкою про те, що собор утворює нову форму антирадянської організації і дальшу контр-революційну роботу вво- дить в легальне, а через те найзручніше річище. Питанню про обрання мітрополіта для автокефальної церкви, помимо тихоновської іерархії, «БУД» приділив найсерйознішу увагу. В. ЧЕХІВСЬ- КИЙ, що безпосередньо здійснював у автокефальній церкви, що зароджува- лася, політичну лінію «БУД», ставив це питання на засіданнях «БУД». Треба було, на думку «БУД», взявши до уваги косність парафіян, влаштувати вибори так, щоб старо-церковницька іерархія не мала б у своєму розпорядженні агі- таційного засобу проти автокефальної церкви і не загальмувала її розвитку з самого початку. Річ мовилася про додержання так званої «канонічности». На пост мітрополіта автокефальної церкви «БУД» висунув кандидатуру В. ЛИПКІВСЬКОГО, одного з активніших керівників автокефального антира- дянського руху, потім члена «СВУ». Вирішення 1-го Всеукраїнського собо- ру, продиктовані через В. ЧЕХІВСЬКОГО, «БУД’ом», були серйозним анти- радянським знаряддям в руках української контр-революції. Вони проклали їй шлях до українського куркульства, дали легальну можливість переводити систематичний контр-революційний вплив на село та об’єднати куркульські контр-революційні елементи. Колишня боязкість членів «БУД», що розрив із старо-слав’янською церк- вою й самоправне обрання мітрополіта загальмує автокефальний рух, зміни- лась упевненістю в тому, що автокефальна церква покладені на неї завдання виконає. В цьому членів «БУД» переконали активні контр-революційні наст- рої учасників церковного собору. Українська автокефальна церква — виплід «БУД» — таким чином органі- заційно зформувалась і приступила до фактичного здійснення покладених на неї контр-революційних завдань. Українська контр-революція вирішила вжити негайних і енергійних за- ходів до того, щоб поширити поле антирадянського впливу УАПЦ. Керівни- ки автокефальної церкви влаштовують низку агітаційних поїздок по Україні і втягають в антирадянську діяльність націоналістичний периферійний еле- В тексті зістрічаються написання назва І-го Всеукраїнського Православного Цер- ковного Собору УАПЦ 14–30 жовтня 1921 р. як з великої літери, так і з малої. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 233 мент. УАПЦ і її керівні органи виконували активну контр-революційну ролю, доручену їм «БУД». Актив УАПЦ у Київі й на місцях переводив посилену роботу в справі об’єднання й консолідації контр-революційних елементів. Збанкрутовані ідейно і переможні у відкритих боях представники україн- ських контр-революційних партій, петлюрівські старшини, коменданти й отамани ліквідованих Червоною Армією й органами Державного Політичного Управління Петлюрівські зграї — знайшли собі притулок і широке поле для контр-революційної діяльности в лавах так званих «священодіячів» УАПЦ. УАПЦ мобілізувала розпорошені й розбиті контр-революційні елементи притягаючи їх до активної контр-революційної діяльности. Українські контр- революційні елементи, що влилися в автокефальну церкву, тісно зв’язалися з куркульством та іншими антирадянськими елементами села і повели спільну контр-революційну діяльність. Широкі можливості переведення контр-рево- люційної роботи поміж куркульством під прикриттям автокефальної церкви привели в її лави значну кількість атеїстів, що зацікавились церквою, як зна- ряддям контр-революційної роботи. Організаційний період УАПЦ під керівництвом «БУД» закінчився й пока- зав, що зміцнена й поширена УАПЦ уявляє з себе вповні готовий апарат, щоб здійснити в широких масштабах антирадянські пляни. Велике значіння в житті УАПЦ відогравало питання про кадри «священно- діячів». Потреба в організації школи, що підготовлювала б активних діячів, була викликана подвійними міркуваннями: з однієї сторони, треба було підго- товити контр-революційний елемент, що вступив в УАПЦ і що раніш не мав нічого спільного з релігією й церквою, для замаскування його антирадянсь- ких дій, з другої сторони, треба було оформити антирадянський світогляд контр-революційних діячів, що прийшли в УАПЦ. Для цього були організовані «Вища богословська школа» [4] і т. з. «Брат- ство робітників слова» [5]. Організація цих розсадників контр-революційної ідеології відбувалася з відома членів «БУД», а характер їх роботи «БУД» виз- начив своїми загально політичними директивами. В той час, як «Братство робітників слова» мало своєю основною метою контр-революційне виховання автокефальної молоді, «Вища богословська школа» підготовляла автокефальних пропагандистів-попів, що після закінчен- ня школи повинні були йти на села, щоб об’єднати ворожі радянській владі елементи. З цього погляду, керівники «БУД» і В. ЧЕХІВСЬКИЙ, що здійсню- вав безпосередню в УАПЦ їх лінію, заінтересовані були в тому, щоб притягти на «богословські курси» елемент, що був близький до селянства. По засвоєнні політичній* програми курсів, слухачі «богословської школи» виходили з неї * Так в тексті. 234 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ вповні зформованими антирадянськими діячами і на практиці, по селах, чи- нили загальну з «БУД», а потім з «СВУ» контр-революційну справу. Як керівники «БУД» цінили «богословську школу» і якого серйозного значіння надавали її політичній роботі, видно з того, що закриття цієї школи розцінювалося, як великий вдар* загальноукраїнському контр-революційно- му фронтові. Не меншу увагу приділив «БУД» і справі проповідництва в УАПЦ. Здійснюючи під керівництвом «БУД» контр-революційну роботу УАПЦ на одному з перших місць поставила проповідництво для розсадження в ши- роких колах мирян антирадянських настроїв. Щоб розв’язати це питання та визначити рямкі2* проповідництва було організовано комісію, в якій брали участь члени «БУД». 1926 року український контр-революційний рух організаційно зформував- ся в «Спілку Визволення України». Програма «СВУ», що розв’язала поруч з іншим і ставлення «СВУ» до релігійного питання, передбачала, що автокефаль- на церква мусить користуватися, в порівненні з іншими церквами, низкою привілей. Винувачений С. ЕФРЕМОВ [6] свідчить: «…українська автокефальна церква, поки справляє культурно-національну місію серед мас, має користува- тися з допомоги й опіки держави, а її службовці3) культу, де яким упривілейова- ним становищем серед службовців культів…»4. (Том 1, арк. 76)5. На першому засідання «СВУ» було вирішено розподілити всім членам обраної президії «СВУ» поміж себе ділянки антирадянської роботи. В. ЧЕХІВ- СЬКОМУ було доручено керівництво контр-революційною роботою через автокефальну церкву. Винувачений В. ДУРДУКІВСЬКИЙ [7] свідчить: «В. ЧЕХІВСЬКИЙ мав продовжувати свою роботу в автокефальній українській церкві, організовувати духівництво, а через нього згодом і селянство…». (Том 2, арк. 246). На першому засіданні «СВУ» В. ЧЕХІВСЬКИЙ оголосив список осіб з числа керівників УАПЦ, що, на його думку, були вповні надійними, щоб взяти участь в антирадянській роботі по автокефальній лінії «СВУ». В дальших своїх свідченнях В. ЧЕХІВСЬКИЙ пояснює причини, що спонукали його вже на першому засіданні «СВУ» назвати ряд автокефальних діячів як кандидатів у п’ятірку «СВУ» по автокефальній лінії. Винувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: * Так в тексті. 2* Так в тексті. 3* В машинописному варіанті: «служебними». 4* Крапки в тексті. 5* Тут і далі посилання на томи справи та аркуші в оригіналі надруковані окремим рядком після абзацу. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 235 «В церковному мойому оточенні під впливом націоналістичного напрямку в громадянстві, що мав спільні тенденції з «СВУ», а саме: ідею національно- го поєднання, ідею приоритету національної справи, а також і під моїм впли- вом, що іноді виявлявся в націоналістичних, спільних з ідеями «СВУ», відступ- леннях від загального церковного учення, визначалась група осіб, поєднаних згаданими вище думками; на осіб з цієї групи можна було довіритися, на мою думку, в національній справі; вони не пожертвували-би національною справою для якої-будь іншої. Я вважав, щодо цієї групи своїм світоглядом належали мітроп. В. ЛИП- КІВСКИЙ, арх. Н. ШАРАЇВСЬКИЙ, М. ХОМІЧЕВСЬКИЙ, М. ЧЕХІВСЬ- КИЙ, Л. КАРПІВ і Ю. КРАСИЦЬКИЙ. (Том 35, арк. 170–171). На другому засіданні центру «СВУ» висунуті В. ЧЕХІВСЬКИМ кандида- тури в п’ятірку «СВУ» по автокефальній лінії були затверджені. Винувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ з цього приводу свідчить: «На 2-му засіданні приблизно у вересні 1926 року нарада «СВУ» ствер- дила для закликання до поєднання п’ятки в мойому церковному оточенні, після обговорення, такі кандидатури: Л. КАРПОВА, Д. ХОДЗИЦЬКОГО, М. ЧЕХІВСЬКОГО, Ю. КРАСИЦЬКОГО, за 5-го кандидата точно не прига- дую кого з 3-х: мітроп. В. ЛИПКІВСЬКОГО, чи М. ХОМИЧЕВСЬКОГО, чи Гр. ВОВКУШІВСЬКОГО. Цим ствердженням я одержав дозвіл говорити з кандидатами про «СВУ» й їх згоду на вступ до «СВУ». (Том. 35, арк. 71). Центр «СВУ», враховуючи вигідне становище діячів автокефальної цер- кви в розумінні охоплення контр-революційним впливом куркульства, по- кладав великі надії на щойно затверджену автокефальну п’ятірку і поставив перед нею широкі завдання. З цього приводу винувачений С. ЄФРЕМОВ свідчить: «За великий здобуток вважали ми заснування автокефальної церковної п’ятірки, що перевів ЧЕХІВСЬКИЙ серед кругів, близьких до автокефально- го руху. До цієї п’ятірки, крім самого ЧЕХІВСЬКОГО, увійшли ще: ЛИПКІ- ВСЬКИЙ, ВОВКУШЕВСЬКИЙ, КАРПОВ, КРАСИЦЬКИЙ, М. ЧЕХІВСЬ- КИЙ — люди впливові серед прихильників церковної справи. Коли педагогіч- на група мала впливати на маси через школу і науку, то автокефальна ту ж таки роботу мала робити з церковної катедри. Ми сподівалися, що в масах, не вважаючи* на енергійну антирелігійну пропаганду, не вигасла ще віра, що церква серед мас править ще велику ролю і має прихильників, що священ- ник, особливо на селі, може багато зробити для розповсюдження ідей «СВУ». Таким чином, автокефальна п’ятірка мала зв’язати міськими й сільськи- ми масами, які ще не порвали зв’язків з церквою…»*. (Том 1, арк. 91). Так в тексті. ** Крапки в тексті. 236 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ Контр-революційний вплив на село через автокефальну церкву притягав до себе велику увагу членів центру «СВУ». В. ЧЕХІВСЬКИЙ уже на першому засіданні центру «СВУ» загострює питання, щоб посилити вплив контр-рево- люційної організації на село через автокефальну церкву. 1927 р. центр «СВУ» ухвалив замість п’ятірок систему груп по основним лініям роботи «СВУ», в тому числі й по лінії автокефальній. З цього приводу винувачений В. ДУРДУКІВСЬКИЙ свідчить: «Коли було ухвалено перетворити організацію «СВУ» з системи п’ятірок на систему широких професійно-виробничих груп, В. ЧЕХІВСЬКИЙ один з перших заявив, що він уже має організовану групу «СВУ». Цю автокефальну групу «СВУ» було затверджено на засіданні президії «СВУ» в кінці вересня 1927 року…». (Том 2, арк. 439). Керівник автокефальної групи «СВУ» В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Серед мойого церковного оточення була група, що її поєднували думки, спільні з «СВУ», а саме: думки про українське національне об’єднання, про його потребу і про засоби до здійснення його. Особи групи були такі: я, мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ, архієп. Н. ШАРАЇВСЬКИЙ, В. ПОТІЄНКО, П. ГОРДОВСЬКИЙ, М. ХОМИЧЕВСЬКИЙ, Л. КАРПІВ, Ю. КРАСИЦЬКИЙ, Мик[ола] ЧЕХІВСЬКИЙ, Гр[игорій] ВОВКУШЕВСЬКИЙ. Вплив моїх націо- налістичних спільних з тенденціями «СВУ», відступлень від церковного ученні сприяв поширенню вищезгаданих думок серед осіб з групи…». (Том 35, арк. 120). До цього часу поміж частиною діячів автокефальної церкви виникло не- задоволення різкою контр-революційною діяльністю мітрополіта В. ЛИП- КІВСЬКОГО. Ця частина автокефальних діячів вважала, що поведінка ЛИП- КІВСЬКОГО приводить до розконспірування контр-революційної ролі УАПЦ. В зв’язку з цим почали виявлятися намагання до заміни ЛИПКІВСЬКОГО іншим кандидатом. Ця обставина була предметом обміркування на засідання центру «СВУ». Звинувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «На цій нараді, що була поширеною, розглядалися такі справи: в зв’язку з кризою в церкві українській з напрямом Всеукр[аїнської] Церк[овної] На- ради, що відбулася в вересні 1926 р. [8], а також і Вел[иких] Покр[івських] Зборів, що відбулися в жовтні виявлявся настрій проти залишення на мітро- політанстві митроп. В. ЛИПКІВСЬКОГО. Президіяльна нарада висловила побажання, щоб мітр. В. ЛИПКІВСКИЙ залишився на мітрополітанстві. Збе- регти ЛИПКІВСЬКОГО — така була директива…» . (Том 35, арк. 202–203). Звинувачений С. ЄФРЕМОВ свідчить: Крапки в тексті. ** Крапки в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 237 «В. ЧЕХІВСЬКИЙ зробив широку доповідь про справи автокефальні, а в зв’язку з собором церковним, що мав незабаром зібратися, та перевиборами мітрополіта. Становище ЛИПКІВСЬКОГО на мітрополітанській посаді зро- билося, як казав доповідник, надзвичайно тяжким і складним. Своїми різки- ми й часом не зовсім тактовними виступами він поставив проти себе частину членів автокефальної церкви і його переобрання збільшило б заколот серед незадоволених членів церкви…* Присутні, вислухавши доповідь ЧЕХІВСЬ- КОГО, висловилися, що треба всеж підтримувати кандидатуру ЛИПКІВСЬ- КОГО. В такому дусі й було дано доручення ЧЕХІВСЬКОМУ — дбати про переобрання на мітрополіта таки ЛИПКІВСЬКОГО…» . (Том 1, арк. 96, 97). Виконуючи одержану директиву, звинувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ за підтримки київських автокефальних антирадянських кіл почав підтримувати кандида- туру В. ЛИПКІВСЬКОГО. Звинувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Передсоборна нарада в липні 1927 р. віддала під слідство мітр. В. ЛИП- КІВСЬКОГО з неприхованим наміром підготовки його усунення [9]. В роз- мовах з деякими членами «СВУ», як з В. ДУРДУКІВСЬКИМ, С. ЄФРЕМО- ВИМ, Л. СТАРИЦЬКО[Ю]-ЧЕРНЯХІВСЬКОЮ [10], з приводу перед собор- ної наради і її заміру, я бачив певну думку, що мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО треба одстояти. Бесідники вбачали в можливості усунення велику шкоду і втрату для української національної справи, висловлювали певність, що ніхто мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО не замінить у його впливі на маси, в його вітво- ренні національного відродження в церкві. Ці ж думки висловлювали і парахвіяне. Ідучи за цими настроями прихиль- ників національної справи в церкві і за директивою «СВУ» — обстоювати за мітр. В. ЛИПКІВСЬКИМ, я вчинив такий виступ. З катедри Соф[іївського] собору з початку серпня 1927 року закликав людність подбати про реабіліта- цію мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО…». (Том 35, арк. 205). На одному з дальших засідань центру «СВУ» знову обмірковували пи- тання про В. ЛИПКІВСЬКОГО. Звинувачений С. ЄФРЕМОВ свідчить: «Дальше засідання кінця 1927 р., яке одбув ініціативно-керівничий гур- ток, зайняте було церковною справою. Одбулося воно в ДУРДУКІВСЬКО- ГО, присутні були: я, ДУРДУКІВСЬКИЙ, ГРЕБЕНЕЦЬКИЙ 11], НІКОВСЬ- КИЙ [12], ЧЕРНЯХІВСЬКА, ЧЕХІВСЬКИЙ. Останній зробив докладну інформацію в зв’язку з собором, що мав бути незабаром скликаний головним Крапки в тексті. Крапки в тексті. * Крапки в тексті. 238 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ чином для обрання мітрополіта…* Я запитав, чому наш автокефальний гур- ток не вживе заходів, щоб помирити різні групи в автокефальному рухові…** ЧЕХІВСЬКИЙ одповів, що наш автокефальний гурток уживає всіх заходів, щоб запобігти розламу і взагалі всякому тертю серед духівництва та парафі- ян і де-що справді робить, щоб пом’якшити стосунки…3* Я запропонував, щоб наш автокефальний гурток все ж не видав цієї справи і ще пробував уживати заходів, щоб її полагодити. Бажано, щоб мітрополітом обрано було таки ЛИПКІВСЬКОГО, як єдиного кандидата, що має всі шанси на авторитет- ність і пошану ширших кругів цю кандидатуру і повинен підтримувати наш гурток і агітувати на неї. На таку резолюцію погодилися всі присутні і дали відповідне доручення автокефальному гурткові…»4. (Том 1, арк. 235–237). Враховуючи обстанов[к]у, що утворилася, В. ЧЕХІВСЬКИЙ повів лінію, щоб зберегти В. ЛИПКІВСЬКОГО, коли не як мітрополіта УАПЦ, то як фак- тичного її керівника. З цього приводу винувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Я, не маючи виконати директиву «СВУ» про залишення мітр. ЛИПКІВ- СЬКОГО на керівництві, добвалися лише того, щоб зберети його хоч для праці в церкві богослужбової, єпіскопської, проповідницької, щоб мало значіння для продовження впливу мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО в справі національного відродження церкви. Поруч з моїми заходами в справі залишення на керів- ництві мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО у згоді з директивою «СВУ», йшли настрої і виступи кола, спорідненого з тенденціями «СВУ», також націоналістично- го…5 Після усунення мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО [13] я доповідав про це на Президії наради «СВУ». Нарада виявила незадоволення з усунення мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО. Мирилась нарада на тій думці, що мітр. В. ЛИП- КІВСЬКИЙ зможе продовжувати епіскопське богослужіння і проповідницт- во…»6. (Том 35, арк. 206). Після другого всеукраїнського собору УАПЦ, що відбувся восени 1927 р. і усунув В. ЛИПКІВСЬКОГО від офіційного керування церквою, питання про дальші перспективи роботи автокефальної групи було поставлено на обмірку- вання центру «СВУ». Директива центру «СВУ» дана В. ЧЕХІВСЬКОМУ щодо обрання надійної з політичної сторони особо в мітрополіти УАПЦ замість В. ЛИПКІВСЬКОГО, була виконана. Коли колишній мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ, під керівництвом «СВУ», організував вкупі з В. ЧЕХІВСЬКИМ автокефаль- Крапки в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 5* Крапки в тексті. 6* Крапки в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 239 ну церкву і утворив, таким чином, апарат для переведення контр-революцій- ної діяльности, то на долю знов обраного мітрополіта М. БОРЕЦЬКОГО ви- пало завдання поглиблювати досягнуті результати. В своїй бесіді з ПАВЛУШКОВИМ [14] після другого собору В. ЧЕХІВ- СЬКИЙ висловив своє незадоволення новим мітрополітом. З цього приводу винувачений М. ПАВЛУШКОВ свідчить:* «По словам В. ЧЕХІВСЬКОГО обрання БОРЕЦЬКОГО являється щасли- вим виходом, бо БОРЕЦЬКИЙ — людина цілком ідейна й здатна залагоджу- вати всякі конфлікти. Свою роботу новий мітрополіт має вести і іншому на- прямкові, ніж вів її ЛИПКІВСЬКИЙ — коли той творив церковну національ- ну організацію, БОРЕЦЬКИЙ має тільки поглиблювати здобуте раніш…»*. (Том 3, ч.1, арк. 87–88). Рішення центру «СВУ», що підвів підсумки діяльності автокефального собору, зводились до того, щоб продовжувати використування УАПЦ в інтере- сах загальної контр-революційної справи і в цьому напрямі керувати діяль- ністю знов обраного мітрополіта М. БОРЕЦЬКОГО. Винувачений В. ДУРДУКІВСЬКИЙ свідчить: «В останньому свойому слові, підбиваючи підсумки всього сказаного й обміркованого підчас засідання, С. ЄФРЕМОВ зупинився й особливо підкрес- лив такі моменти: треба дбати, щоб церковний автокефальний рух не занепав,- щоб він був національно-політичним рухом, треба в цьому напрямкові впли- вати на нового мітрополіта М. БОРЕЦЬКОГО — цю роботу треба доручити досвідченому в церковно-політичних справах В. ЧЕХІВСЬКОМУ…»3. (Том 2, арк. 325). Низка антирадянських виступів автокефалістів притягла до себе увагу органів Радянської влади. Це питання було предметом обміркування центру «СВУ» восени 1928 р. Центр «СВУ» зваживши на обстанову, дав директиву керівникові автокефальної групи «СВУ» В. ЧЕХІВСЬКОМУ провадити даль- шу свою роботу в УАПЦ обережно, щоб не пошкодити загальній контр- революційній справі. З цього приводу С. ЄФРЕМОВ свідчить: «Пам’ятаю доповідь ЧЕХІВСЬКОГО восени 1928 року про справи в ав- токефальній церкві (в присутності звичайного складу гуртка, на квартирі в ДУРДУКІВСЬКОГО)…4* Заслухавши інформацію і пояснення ЧЕХІВСЬКО- ГО, ми повинні були констатувати загрозу одній з наших груп і порадили ЧЕХІВСЬКОМУ велику обережність надалі, з занеханнями для його особис- * Це речення є тільки в машинописному варіанті і відсутнє в друкованому тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 240 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ то усяких прилюдних виступів, що могли б стягнути репресії і на його, і на всеньку справу…». (Том 1, арк. 140–141). Закінчивши збірати контр-революційні сили, автокефальна церква, крім продовження запільної роботи серед куркульства, почала організувати відкриті антирадянські демонстрації. 1926 року українські контр-революційні кола були схвильовані звісткою про вбивство С. ПЕТЛЮРИ [15], В. ЧЕХІВСКИЙ, що здійснював в УАПЦ політичну лінію української контр-революції, вніс пропозицію відслужити в Київському Софійському соборі паніхіду по ПЕТЛЮРІ. С. ЄФРЕМОВ та його група з міркувань конспірації не пристали на таку відкриту антирадянську демонстрацію. Проте паніхіда була відслужена 30 травня 1926 року, для чого використано, як прикриття, десятиріччя з дня смерти письменника Ів. ФРАН- КА 16]. Звинувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ запропонував свій проект: «30 травня відправити в Софійському соборі панихіду офіційно з приводу роковини смер- ти І. Франка й начебто за І. Франка, а неофіційно з попереднім широким осо- бистим повідомленням громадянства певною таємною агітацією коло собо- ру й самому соборі — за ПЕТЛЮРУ. Після довгих суперечок, у яких всі при- сутні рішуче виступали все ж таки проти такої прихованої панихіди, як до справи небезпечної й дуже сумнівної щодо наслідків, знаючи, що В. ЧЕХІВ- СЬКОГО все одно не переконаєш і йому нічого не доведеш, що коли він уп- реться на чому небудь, то його ніяк не зіб’єш з його позиції, присутні перестали заперечувати, неначеб то дали свою згоду. І дійсно 30-го травня в Софійському соборі було врочисто відправлено панихіду за І. Франка й С. ПЕТЛЮРУ…». (Том 2, арк. 173–174). УАПЦ відкрито демонструвала свою солідарність з української контр- революцією. Панихіда перетворилася в контр-революційну демонстрацію, підчас якої поширювались контр-революційні прокламації. Винувачений М. ПАВЛУШКОВ свідчить: «Говорили й ДУРДУКІВСЬКИЙ й ЄФРЕМОВ, що ця панихіда повинна мати характер нац[іональної] демонстрації. ЧЕХІВСЬКИЙ В., говорячи з ДУРДУКІВСЬКИМ і ЄФРЕМОВИМ, сказав, що бере на себе справу облад- нати цю панихіду так, що всі думатимуть, що впоряджується її по Франкові і тільки довірочним людям можна буде сказати правду. «…В день панихіди, або напередодні її, як прийшов до мене МАТУШЕВ- СЬКИЙ Б. [22], виробили ми з ним удвох текст коротенької листівки, яку надумали ми кинути підчас панихіди з хорів собору…»** (Том 3, ч. 1, арк. 76). * Крапки в тексті. Крапки в тексті. * Крапки в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 241 Виниклий в колах «СВУ» проект увічнення пам’яти ПЕТЛЮРИ шляхом спорудження пам’ятника був підтриманий діячами УАПЦ. В кампанії зби- рання коштів на пам’ятник діячі УАПЦ взяли найактивнішу участь: Винувачений М. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Збирали гроші на увічнення пам’яти ПЕТЛЮРИ, збирали й на допомогу в’язням взагалі, а допомогали переважно політв’язням…». (Том 29, арк.. 48). Допомога контр-революційним діячам в УАПЦ вилилася в форму так званої «братерської допомоги». За свідченням винуваченого В. ЧЕХІВСЬ- КОГО, в даному разі виявився вплив «БУД». Винувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Виявлявся вплив настроїв «БУД в напрямі братерської допомоги парах- віян. Під впливом настроїв «БУД» у Київі парахвіянки подавали братерську допомогу в’язням націоналістичного напрямку… Особливо уважно допомога йшла ДЕРЕЩУКУ, відомому учаснику повстанського руху на Уманщині, МА- ХИНІ — учаснику нелегальніх організацій українських…». (Том 35, арк. 195). Дані попереднього слідства малюють особливо яскраву картину контр- революційної роботи УАПЦ на селі. Як установила слідства, центр «СВУ» нераз звертав винятково серйозну увагу на цю сторону діяльності УАПЦ. Автокефальна п’ятірка «СВУ», приступаючи до виконання свого контр-рево- люційного завдання в УАПЦ мала детально розроблений плян, що передбачав усі можливості використання легального становища автокефальної церкви. Маючи налагоджений апарат в виді органів управління УАПЦ, автоке- фальна група «СВУ» мала можливість регулярно зв’язуватися з периферією. Крім офіціяльних форм зв’язку ВПЦР, що нею керував автокефальний гур- ток «СВУ», вживала й засобів конспіративного порядку, щоб пропагувати ідеї «СВУ» в селах. Винувачений М. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «ВПЦР, вирішуючи ту чи іншу справу й всебічно її обмірковуючи, з кон- спіративною метою, безумовно, не занотовувала коли ВПЦР, так і різні офіційні бумаги її мали характер не фотографічного відбитку думок, які вис- ловлювались, а подавали тільки голі факти ухвал, часом, навіть без певного мотивування. Усякі ж конспіративні директиви давалися або на словах, а не то в довірочних листах на адресу певних осіб через руки і вже у крайних випадках і в офіційному листуванні, складеному так, щоб лише межі рядків можна було винайти дійсну думку того, хто писав…»*. (Том 29, арк. 50). Отже, директиви про пропаганду ідей «СВУ» йшли й через офіційні до- кументи ВПЦР в виді інформаційних повідомлень, відозв і т. п. Крапки в тексті. Крапки в тексті. * Крапки в тексті. 242 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ Практична робота автокефальної церкви в справі здійснення контр-рево- люціних завдань «СВУ» набула різних форм. Винувачений М. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить:. «Робота священодіячів УАПЦ на селі, як і в місті, йшла за певним керів- ництвом і впливом верхів УАПЦ, які в свою чергу діяли під впливом широ- ких громадських кол взагалі й «СВУ» зокрема. І в залежності від нього поля- гала: 1 — в сіянні національно-політичного зерна; 2 — у скупчуванні націо- нальних елементів, явно ворожих до Радвлади, навколо церкви; 3 — у по- єднанні їх на грунті національно-політичних ідей; 4 — у настроюванні цих елементів проти Радвлади і заходів її; Сіяти національно-політичні зерна, сіяли всі діячі УАПЦ од найбільшого до найменшого, використуваючи для цього всі можливості від промови з цер- к[овної] катедри до приватної розмови віч-на-віч. Скупченні біля УАПЦ еле- менти поєднувалися в одну спільну організацію на чолі з ВПЦР. Поєднання це йшло через мрії, прагнення й боротьбу за самостійність України і ворожість до Радвлади. На селі центром таких поєднань були священники і Церковні] Ради. Кожний священнодіяч УАПЦ настроював людність проти Радвлади, в розмовах своїх, як наодинці, так і в компанії діяч не проминав тієї чи іншої нагоди, щоб довести неправду Радвлади, як і в боротьбі її проти віри, так і взагалі у різних заходах…». (Том 29, арк. 42). Одним із серйозних засобів антирадянського оброблення віруючої люд- ности була проповідь: спеціальний добір тем, націоналістичний антирадянсь- кий напрям проповіді, намагання зворушити в слухачеві контр-революційні настрої — все це зробило з проповіді одне з могутніх знарядь пропаганди в руках УАПЦ. Винувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Перш за все націоналістичний напрямок, спільний з тенденціями «СВУ», приводив до націоналістичного напрямку в проповіді. Націоналістичний нап- рямок проповіді, захоплення національними темами, національними мотива- ми в проповіді, національними почуттями, намаганнями, націоналістичний тон — все це й було виявом не церковного, націоналістичного напрямку, спільного з течією «СВУ». (Том 35, арк. 175). Таким чином, проповідництво досягло своєї мети. Ідеї «СВУ», часом прикриті богословськими формами, а часом вповні одверті проповідувались з церковних автокефальних амвонів — священодіячами УАПЦ. Винувачений С. ЄФРЕМОВ з приводу серйозної антирадянської ролі проповідництва авто- кефалістів свідчить: «Робота автокефального гуртка складалася з впливу на парафіян через церковну катедру, з одного боку, та зв’язками на периферії через церковну Крапки в тексті ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 243 організацію й зародками того гуртування, що складалося біля церкви та її органів. Слово з церковної катедри було раз-у-раз у практиці автокефалістів досить важкою і не менше влучною зброєю, якої вони вживали для впливу на своїх парафіян. Особливою популярністю користувалися казання ЛИПКІВСЬ- КОГО та ЧЕХІВСЬКОГО, що цілком були перейняті національними мотива- ми перед якими церковні одступали на задній плян…* …Навіть теми з вигляду церковного характеру все ж говорили слухачам про дійсність і звертали їхні думки в антирадянський бік; так, наприклад, полеміка з церковної катедри з безбожниками та антирелігійними виступами і пропагандою, коли навіть і не називала адреси, на яку була скерована, все ж ясно всім говорила проти радянські думки і вкоріняла їх слухачам…** Коли візьмемо на увагу, що це провадилося регулярно й систематично кожної служ- би, рік за роком, то зможемо зрозуміти, яку силу мала ця ніби крапля, що довбає камінь і надає йому потрібної форми…»3. (Том 1, арк. 131–132). Другими засобами національно-політичного оброблення віруючого се- лянства в руках автокефальних діячів були церковні демонстрації. Допоміжними засобами для пропаганди ідей «СВУ» в руках автокефа- лістів були так звані «сестрицтва», «братства», церковні хори й т.п. Організо- вуючи їх, члени «СВУ» по автокефальній лінії мали на увазі об’єднання під антирадянськими гаслами куркульської молоді. Молодь, згуртовану в ука- зані організації, притягалося до активної участи в автокефальній і анти- радянській діяльності. З неї підготовлялись пропагандисти ідей «СВУ» серед селянства. Винувачений С. ЄФРЕМОВ свідчить: «Способами впливу на масу мали бути організації легальні при церквах, як сестринства й братства, церковні хори й т.і., до яких особливо затягати намагались молодь, як більше енергійний і рухливий елемент. Ці півцерковні товариства зучали до організування гуртування взагалі, а з другого боку вони були зручні й з того погляду, що через них можна було проводити в масу певні думки, пускати ті чи інші лозунги… З доповіді ЧЕХІВСЬКОГО знаю, що їх мали на увазі, як допомічні органи в роботі пропаганди ідей «СВУ» серед мас…»4. (Том 1, арк. 132). Керівники «СВУ» через автокефальну групу «СВУ» широко використо- вували для пропаганди ідей «СВУ» автокефальні з’їзди, приватні розмови з діячами УАПЦ і т.п. Звинувачений В. ДУРДУКІВСЬКИЙ свідчить: * Крапки в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 244 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ «Конкретними прикладами агітаційної роботи Президії й окремих членів «СВУ» являються собори і з’їзди автокефальної церкви, які широко використу- вав для «СВУ»-ської* агітації серед духівництва й парафіян В. ЧЕХІВСЬКИЙ разом з членами автокефальної п’ятірки і на загальних зборах, і в спеціальних, конспіративних нарадах, і в окремих, приватних розмовах… (Том 2, арк. 374). В наслідок такої упертої систематичної протягом низки років антирадянсь- кої роботи автокефальної групи «СВУ», автокефальна периферія перетвори- лася на середовище контр-революції. Систематичні антирадянські виступи, контрреволюційне оброблення селянства в дусі ідей «СВУ» характеризує всю діяльність УАПЦ. Свідок В. ПОТІЄНКО свідчить: «Склад духівництва на Житомирщині й Шепетівщині — найнепевніший, що дивилось на свою працю в авт[окефальній] церкві просто, як на роботу нац[іонально-] політичну. Отаманія церковна була не в меншій мірі, як на Конотопщині…»*. (Том 63, арк. 12). …На Катеринославщині, церковний актив вважає за можливе сполучити працю в авт[окефальній] церкві з належності до УКП…»4. (Том 6, арк. 12). …По округах й по селах безконтрольно розпоясувалися священики й просто казали, що автокефальна церква тільки одна зберігає петлюрівські традиції…»5. (Том 6, арк. 26). Винувачений М. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Використовувались заходи радвлади щодо хлібозаготівлі й самооподат- кування… Діячі УАПЦ йшли по лінії противній Радвлади. Вони мали на увазі поєднати село й протиставити його Радвладі…»6. (Том 29, арк. 42–43). В деяких округах в результаті контр-революційної роботи автокефаль- них «священодіячів, виникли нелегальні антирадянські угруповання. Винувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «…На периферії серед парафіян українськ[ої] прав[ославної] Церкви під впливом націоналістичної течії залишились групи, що були поєднані націо- налістичними гаслами…7 Так, в Конотопі у 1925 чи 1926 році ще залишася націоналістичний нелегальний гурток серед парафіян української парах- вії…»8* (Том 35 ч. ІІ, арк. 195). * Так в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Тут і далі в машинописному варіанті спочатку надруковано «Том 47», потім вип- равлено на «Том 6». 4* Крапки в тексті. 5* Крапки в тексті. 6* Крапки в тексті. 7* Крапки в тексті. 8* Крапки в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 245 «…В 1925–25 р. в Ярославці на Глухівщині серед парахвіян була група, поєднана в організацію націоналістичними гаслами…* В Градіжськом на Кре- менчуччині 1924–25 рр. була група церковної молоді, що захоплена була націо- налістичними тенденціями, інтересам, що використовувала церковну органі- зацію для читань і розмов не церковного, а національного українського змісту». (Том 35 ч. ІІ, арк. 195). Організовані на периферії осередки «СВУ» одержували від свого керів- ного центру завдання звернути серйозну увагу на роботу по автокефальній лінії «СВУ». Винувачений С. ЄФРЕМОВ свідчить: «Полтавська група «СВУ» мала звернути свою увагу особливо на автоке- фальну сферу, бо ТОВКАЧ [17] сам приймав діяльну участь в автокефально- му рухові…** Він оповідав мені, що полтавська автокефальна група «СВУ» стоїть досить сильно і має великий вплив особливо по окраїнах, між міщан- ством…»3. (Том 1, арк. 105). Керівники периферійних філій «СВУ» порядкували справами УАПЦ, вва- жаючи на інтереси здійснення загального пляну «СВУ» скерованого до зброй- ного повалення Радянської влади. Винувачений К. ТОВКАЧ свідчить: «Щоб роботу провадилося в належному напрямку, для цього підбирало- ся таких кандидатів на священиків, що самі добре розуміли завдання церкви і не було потреби їх «натаскивать». З приїздом до Полтави ЖЕВЧЕНКА та при наявності священика ТАРАНА я поволі відійшов від активної роботи в церкві, бо справа була в надійних руках…»4. …Автокефальна церква самою своєю природою повинна була виконувати національну роботу і без директив «СВУ». Такі директиви і ЖЕВЧЕНКО і ТАРАН діставали від ЧЕХІВСЬКО- ГО, до якого вони ставилися з особливою повагою і зносилися з ними особи- сто…»5. (Том 40, арк. 72). Ліквідована органами Державного Політичного Управління так звана «мужича партія», що була філією «СВУ», керувала діяльність УАПЦ і Харківській окрузі, впливала на ВПЦР і успішність поширення своїх полі- тичних ідей ставила в залежність від своїх зв’язків в УАПЦ. Винувачений В. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «В наступні роки 1925–26 буваючи в Харкові придивляючись до виступів ДОЛЕНКА, ЩЕРБАНЕНКА і ЛЕЩЕНКА в церковних справах від імени Крапки в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 5* Крапки в тексті. 246 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ Церковної Ради, аналізуючи ті виступи, я переконався, що група ДОЛЕНКА має поза церковну політичну організацію…* [18] …Церковна політика УМП зводилась до захоплення керівного проводу в церкві. Її вимоги такі: 1. Добір членів органів церковних діячів у духівництві; спрямування справи в націо- налістичний бік через діячів церкви; 2 — використування церковної органі- зації і церковних зв’язків для піднесення впливу політичної організації УМП; 3 — вплив на добір членів центральних церковних органів і на напрям діяль- ности тих органів, наприклад, навіяння УПЦР 1924–1926 р. націоналістич- ного напряму і опозиційного нелойяльного погляду». (Том 35, арк. 209–209а). Свідок ПОТІЄНКО свідчить: «В Харківській окрузі громада цілком впливала на УАПЦ і цей вплив виходив од осіб з яскраво позначеною політичною лінією…»*. (Том 6, арк. 13). Київські члени «СВУ», маючи стосунки з селянством, використовували ці випадки для агітації на користь УАПЦ. Керівник «СУМ», винувачений М. ПАВЛУШКОВ з цього приводу свідчить: «Єдиною нашою силою проти більшовиків є українська церква і всі ми повинні підтримувати її і поважати своїх священиків, бо вони роблять велике діло, розбуркуючи нац[іональну] свідомість мас. Коли селянин сказав, що в їхньому селі править і досі слов’янський піп, ми радили йому підмовити своїх сільчан і змусили його або перейти до української церкви, або ж просто вигна- ли та закликати нового, українця. В церковні справи і віру в людей влада не може втручатись, а через те і нічого боятись виявити тут свою ініціативу. Так розмовляли ми і з цим селянином, і з іншими, доводилось з якими нам їздити, або ж ночувати у їхніх хатах…»3. (Том 3, ч. І, арк. 337). Склад сільського автокефального активу забезпечував автокефальній групі «СВУ» і пропагандистам її ідей — автокефальним попам споживний грунт. Сільське куркульство, що виступило за перші роки існування радянської вла- ди із зброєю в руках проти соціалістичної революції в лавах повстансько- петлюрівських банд, зазнало поразки. Багато з учасників банд, а також діячів УНР, примушені змінити форму контр-революційної діяльності, взяли ак- тивну участь в організації УАПЦ, як плацдарму для продовження боротьби з радянською владою. За підтримки свого спільника-куркуля УАПЦ зорганізувалась в контрре- волюційний апарат. Коли більш кваліфікаційний український контрреволюц- ійний елемент посів місця автокефальних «священнодіячів», то куркульсь- кий актив був його безпосередньою підпорою, зорганізувавшись в автокефаль- * Крапки в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 247 ні парафії. Заходи радянської влади викликали жорсткий опір з боку куркуля й загострили боротьбу на селі. Пропаганди за автокефальної церковної катедри ідей «СВУ» давала обгрунтовання куркульським політичним настроям і ви- могам. Автокефаліст-діяч УНР, автокефаліст — колишній бандит і автокефа- ліст-куркуль ішли єдиним контр-революційним фронтом і спільними шляхами. Винувачений ЧЕХІВСЬКИЙ В. свідчить: «Склад п’ятидесяток через соціально-економічні умови є в опозиції у своїх настроях до соціально-економічної політики уряду. Духівництво української автокефальної православної церкви складалось, набирались тоді, коли служ- бовці різних установ УНР в значній частині залишались через політичні при- чини без праці. Немала частина священичеських місць прийняла урядовців в УНР. Через те духівництво вже по складу свойому мало значні завдатки на- ціоналістичного ухилу. Всі умови парафіяльного життя, опозиційність в п’я- тидесятках з боку соціально-економічного, націоналістичний склад духів- ництва утворювали в церковному житті значну течію, супротивну напрямку державної влади, приводило представників течії до незаконної діяльности, до державного злочинства…». (Том 35, арк. 180). Винувачений В. ДУРДУКІВСЬКИЙ свідчить: «Виступаючи оборонцем націоналізму проти інтернаціоналізму, безкласо- вости проти клясової лінії повної самостійності й відірванности України проти спільного життя з іншими братськими народами СРСР, автокефальний піп являється безумовно контр-революційною ворожею Радвладі силою на селі…». (Том 2 арк. 339). Винувачений М. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Актив УНР, що лишився на терені Радянської України і виступив до лав УАПЦ, був таким же активом і тут. Роботу свою він провадив потай, обереж- но і тихо, по волі крок за кроком, щоб не будити підозріння влади і не викли- кати будь-якої біди на свою голову…»3. (Том 29, арк. 48). Автокефалісти всемірно підтримували куркульський терор, спрямований проти представників радянської влади і сільських активістів. З цього приводу винувачений М. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Ставлення до терору подвійне було. Принципово всі виносили йому осуд і відкидали його. Фактично ж приймали його, як звичайний засіб боротьби й виявили задоволення, коли чули про той чи інший терористичний акт, направ- лений чи спрямований проти того чи іншого представника радвлади, або проти прихильників її…»4. (Том 29, арк. 46) Крапки в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 248 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ Кінцева мета діяльности «Спілки Визволення України» — збройне пова- лення Радянської влади — була ясно усвідомлена й врахована діячами УАПЦ. «СВУ», вважаючи на колосальні можливості УАПЦ в справі підготовлення мас до повстання проти Радянської влади, кілька разів у період своєї роботи загострювала свою увагу на посилення роботи автокефальної церкви в цьому напрямі. Не знаходячи собі відповідного грунту в міських центрах серед робіт- ничих мас і лояльної до Радянської влади трудової інтелігенції «СВУ» нама- галося опертися на куркульські верстви, що відігравали домінантну ролю в УАПЦ, давали їй соціально політичний зміст. УАПЦ повинна було дати в роз- порядження «СВУ» і керівників майбутнього повстання й значні кадри пов- станців. Винувачений С. ЄФРЕМОВ свідчить: «…Автокефальний гурток мав церковно-богословські курси, що вихову- вали служників культу, які мали йти на село, пропонував в селах усякі організа- ції, як сестричества й братства молоді, церковні хори тощо, що з одного боку навчали взагалі принципів організації, а з другого могли служити і цілям безпо- середньої пропаганди…* Метою цієї пропаганди була не тільки дискредитація радянської влади перед селянством, а і практичні заходи до підготовки пов- стання. Це питання обмірковувалось на ініціативно-керівничому гуртку (в помешканні ДУРДУКІВСЬКОГО; присутні: я, ДУРДУКІВСЬКИЙ, ГРЕБЕ- НЕЦЬКИЙ, НІКОВСЬКИЙ, ЧЕХІВСЬКИЙ), а також на гуртку автокефаль- ному й інших протягом 1928 року». (Том 1, арк. 323). Винувачений К. ТОВКАЧ свідчить: «Основну роботу щодо організації селянства для повстання мала вико- нати особливо автокефальна церква, що в складі духівництва мала значний відсоток старшин петлюрівській армії…»*. (Том 40, арк. 69). Винувачений М. ЧЕХІВСЬКИЙ свідчить: «Актив діячів УАПЦ стояв на антирадянській позицій, а через те й колиш- ніх старшин армії УНР, що були в рядах УАПЦ, не міг не вважати за елемент, який зможе організувати військові частини й повести їх до бою, як би почалося повстання проти Радвлади. Такі думки я чув од Володимира ЧЕХІВСЬКОГО, держався їх і сам, не відкидали їх і ініші діячі УАПЦ…»3. (Том 29, арк. 52). Підготування повстання відбувалося останнім часом форсованим тем- пом; керівники й члени осередків «СВУ» контактували свої дії в цьому на- прямі з автокефальним активом; застосовувався безпосередній інструктаж керівників осередків «СВУ» з сторони досвідчених у справах УАПЦ В. ЧЕХІВ- СЬКОГО й В. ЛИПКІВСЬКОГО. * Крапки в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 249 Винувачений БЛИЗНЮК В. свідчить: «ЧЕХІВСЬКИЙ Володимир розказав мені, що існує організація «Спілка Визволення України», до котрої належить він і багато інших українських діячів, приводну ролю в організації грає академік С. О. ЄФРЕМОВ, ЧЕХІВ- СЬКИЙ від організації «Спілки Визволення України» має доручення прово- дить широку роботу серед автокефальних приходів по Україні, закладать осе- редки організації «СВУ», через котрі провадить роботу по вихованню націо- нальної незалежної Української* свідомості, прагнення до утворення самос- тійної держави. Таким чином, ці осередки повинні провадити підготовчу роботу серед широких мас, котрі скупчені навколо автокефальної церкви. Конечна мета організації «СВУ» полягає в тому, аби утворити українську незалежну державу, але до цієї мети можна бути дійти тільки шляхом широкої організації селянсь- ких мас в осередки «СВУ» по автокефальним приходам, на котрих буде лежать обов’язок державного перевороту через повстання…** ЧЕХІВСЬКИЙ В. про- понував мені, щоб я піддержав автокефальний рух, я йому сказав, що до цього часу я допомогав й матеріяльно і проведення роботи по утворенню автоке- фальних приходів, на що ЧЕХІВСЬКИЙ сказав, що цього мало; треба, щоб я роботу став провадити іншим шляхом, а саме: виходячи з означених вище вказівок ЧЕХІВСЬКОГО, серед свідомих українців-кооператорів, учителів, популяризував ідею «СВУ», скупчував ці сили біля автокефальних парафій. Таким чином, проводив підготовчу роботу до державного перевороту і утво- рення української самостійної держави. В цій розмові з ЧЕХІВСЬКИ М В., я йому обіцяв поїхати до м. Херсону та Миколаїва, де серед своїх старих знайо- мих довідатись про причини занепаду там автокефального руху і прийняти заходи до його пожвавлення, а також утворення осередків «СВУ»…»3. (Том 45, арк. 30, 32). Винувачений Г. ХОЛОДНИЙ [19] свідчить: «Початок повстанського руху ми уявили собі навесні або влітку 1930 року, через це й набувала особливо актуального значіння робота «Спілка Визволення України» по лінії автоокефалії, яка мала стати за головного провідника пов- станського руху і яка ховала в собі в особі панотців колишніх старшин україн- ського війська. Успіх повстанського руху був для нам поза всякими сумніва- ми…»4. (Том 7, арк. 182). Отже, попереднім слідством установлено, що з перших днів свого ви- никнення УАПЦ була розгалуженням активних контр-революційних органі- * Так в тексті. ** Крапки в тексті. 3* Крапки в тексті. 4* Крапки в тексті. 250 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ зацій «БУД» і потім «СВУ». Всі межі, що розділяли УАПЦ від «СВУ» були стерті. УАПЦ була керівництвом підготовленого куркульства для збройного повстання проти Радянської влади. […] 4 лютого 1930 року м. Харків НАЧАЛЬНИК СЕКРЕТНОГО ВІДДІЛУ ДПУ УСРР (підпис) В. ГОРОЖАНІН НАЧАЛЬНИК ІІ-ГО ВІДДІЛКУ (підпис) Б. КОЗЕЛЬСЬКИЙ ГДА СБ України, ф. 6. 1 , спр. 67098, т. 2, арк. 2а, 121–168. Оригінал. Машинопис. Опубліковано: Винувальний висновок у справі контр-революційної організації «Спілка визволення України» (за винуваченням С. Єфремова, В. Чехівського, А. Ніковського та ін.). Держтрест «Харполіграф». Друга друкарня ім. В. Блакитного. – Х., вул. Карла Лібкнехта, 13. – С. 96–113. Примітки: [1] Проголошення Української Автокефальної Православної Церкви було здійснено урядом Директорії УНР декретом від 1 січня 1919 р. за підписами Володимира Чехівського та Івана Липи. Підтримка автокефального руху уря- дом Директорії УНР, до якого входив Володимир Чехівський, мала велике значення у справі його розгортання. В суто церковній площині рух за україніза- цію та автокефалію православної церкви мав багато перешкод з боку традицій- них церковних структур і тому його підтримка з боку українського уряду мала великий вплив у протистоянні між прихильниками Російської церкви в Ук- раїні та прибічниками автокефалії. [2] Саме формулювання свідчить про розкольницьку діяльність карних органів радянської влади в церковному середовищі, оскільки згідно Декрету про відокремлення церкви від держави і школи від церкви державні органи на рівних засадах повинні були ставитись до всіх релігійних напрямків. Тому засудження діячів автокефального руху за можливу згоду із «староцерков- ною ієрархією» і є свідченням зацікавлення карних органів в унеможлив- ленні будь-яких угод між церковними напрямками, які намагалися підтримува- ти в штучному протистоянні між собою. Під діячами ТУПу і БУДу малися на увазі засуджені на процесі «СВУ» С. Єфремов, А. Ніковський та ін. 1 Кримінальні справи на осіб, яких знято з оперативно-довідкового обліку в інфор- маційних центрах УВС–МВС України. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 251 [3] Перший Всеукраїнський Православний Церквний Собор УАПЦ 14– 30 жовтня 1921 р. було зібрано після тривалого підготовчого періоду впро- довж 1919–1921 рр., коли було здійснено українізацію церковних парафій на місцях і автокефальний рух набув виразних організаційних форм. Планува- лося, що статус Всеукраїнського Собору УАПЦ отримає відомий в історіог- рафії як «Собор Київщини» 22–26 травня 1921 р., але на нього зібралося мало делегатів і не з усієї України. Див. докл. Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 14–30 жовтня 1921 року: документи і матеріали / Упоряд.: Г. Михайліченко, Л. Пилявець, І. Преловська. – К.; Львів: «Жовква», 1999. – С. 469–487. На Першому Всеукраїнському Соборі УАПЦ були при- сутні представники інтелігенції, мистецтвознавці, науковці (див. списки де- легатів Собору: Перший Всеукраїнський Православний… – С. 401–436). [4] Пастирські курси УАПЦ діяли у 1921–1923. Задля влаштування духов- ної академії УАПЦ Михайло Мороз звертався з проханням надати приміщен- ня колишньої Київської духовної академії на Подолі в листі до Відділу Народ- ної Освіти Київського Губревкому від 27 січня 1920. ВПЦР організувала нав- чання при великому Софійському соборі та при Іллінській церкві біля вокза- лу. Серед викладачів були прот. Нестор Шараївський (Голова курсів), о. Ксено- фонт Соколовський (секретар), Григорій Стороженко, Дмитро Ходзицький, Василь Данилевич, Людмила Старицька-Черняхівська, її сестра Марія Ста- рицька, о. Никанор Ковальський (інспектор) та ін. Лекції з огляду сучасного релігійного життя та практичне заняття по організації та проведенню церков- них зібрань мав читати Голова ВПЦР Михайло Мороз. Єдиним практичним заняттям без лекцій було викладання основ церковно-парафіяльного справоз- дання, для якого запросили секретаря ВПЦР Івана Тарасенка. Для вступу на Пастирські курси УАПЦ було запропоновано проведення письмових іспитів з декількох запропонованих тем у вигляді невеличких творів на наступні теми: 1) Погляд на сучасний церковно-визвольний рух в українській Церкві, 2) Зав- дання українського церковно-визвольного руху, 3) Завдання священика на селі. Передбачалося створення 2-х груп слухачів — дяківської та священиць- кої. Після закінчення курсів надавалося свідоцтво, але не гарантується посада. В якості оплати за навчання слухачам пропонувалося заплатити грошима, або натурою – «3 пуди борошна, 5 фунтів жирів або інших продуктів по вартості». [5] «Братство робітників слова» було організоване при соборі Св. Софії Благовісником УАПЦ Володимиром Чехівським у 1921 р. Метою цього Братст- ва була євангелізація населення. Керівні діячі УАПЦ неодноразово підкреслю- вали в своїх промовах і творах, що через імперську церковну політику в Ук- раїні Російської церкви у ХVШ–ХХ ст. український народ «впав у дикун- ство» і не знає Святої Євангелії. Тому через брак друкованих видань Святого Письма члени Братсва вчили на пам’ять частини Нового Заповіту і потім 252 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ цитували їх на зборах. Прикладом може слугувати цитування сестрою Тек- лею Щурук глави з Євангелія під час засідання Першого Собору УАПЦ (Пер- ший Всеукраїнський Православний… – С. 367). [6] Єфремов Сергій Олександрович (псевдоніми Ромул, С. Охріменко, Р. Дніпровенко, Киянин та ін.) (1876–1939) — видатний політичний діяч, літе- ратурознавець, академік ВУАН, віце-президент АН. Народився в священичій родині. Член таємної української громади в Київській духовній семінарії (1888–1895). Член Київської студентської громади в Київському університе- ті Св. Володимира (з 1897). Один із засновників Української демократичної партії (УДП) (1905–1907). Внаслідок розколу в УДП в 1905 її частина на чолі з С. Єфремовим, Ф. Матушевським та Б. Грінченком заснувала Українську радикальну партію (УРП). З 1905 був видавцем першої української газети «Громадська думка» (редактор — Федір Матушевський). Після об’єднання УДП і УРП наприкінці 1905 виникла УДРП (Українська демократично-ради- кальна партія) увійшов до її керівного складу. Замість газети «Громадська думка» почала виходити газета «Рада». Секретарем «Ради» став С. Петлюра. У вересні 1908 заснував Товаристов українських поступовців (ТУП), до складу якого увійшли М. Грушевський, А. Вязлов, В. Прокопович, А. Ніковський, Є. Чикаленко та ін. З 1909 — секретар Ради ТУП. У квітні 1917 на Українсько- му Національному Конгресі був обраний разом з В. Винниченком заступни- ком М. Грушевського. У червні 1917 очолив секретаріат з національних справ у Генеральному Секретаріаті ЦР. Згодом відійшов від політичної діяльності. У лютому 1919 був обраний академіком ВУАН, а з 1922 — віце-президентом АН, головою господарської управи. 21 липня 1929 заарештований. Засудже- ний на процесі «СВУ» на 10 років позбавлення волі, 7 років провів у Ярос- лавському політізоляторі. У 1937 переведений до Владимирського політізо- лятора. Помер 31 березня 1939 в одному з таборів ГУЛАГу. [7] Дурдуківський Володимир Федорович (1874–1938) — видатний полі- тичний, громадський, освітній і церковний діяч, учений, педагог, фундатор і директор І Київської української гімназії ім. Тараса Шевченка (потім труд- школи № 1), керівник науково-педагогічної комісії ВУАН, один із засновників видавництва «Вік» (ліквідоване 1930), брат диякона Олександра Дурдуківсь- кого. Закінчив Київське духовне училище (1889), Київську духовну семінарію (1895) і духовну академію зі ступенем кандидата богослів’я (1899). Служив дияконом в Чеснохресній церкві на Подолі, працював викладачем російської мови в Києво-Подільському духовному училищі. Керівник праці з педагогі- ки. Спочатку співпрацював з діячами церковно-визвольного руху, але потім відійшов від праці. Був засуджений на процесі «СВУ» 9 березня — 19 квітня 1930, отримав 8 років, але незабаром був відпущений. 11 грудня 1937 рішен- ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 253 ням Особливої наради УНКВС Київської обл. засуджений до розстрілу. Ви- рок виконано 16 січня 1938. Реабілітований 25 січня 1967. [8] Йдеться про т. зв. «кризу» в УАПЦ, яка виникла у вересні 1926 р. і закінчилася потрібною органам влади зміною керівного складу ВПЦР на Покрівських Зборах УАПЦ в жовтні 1926 р. Новим складом ВПЦР було здійснено тривалу підготовку для підготування усунення митрополита Васи- ля Липківського від керівництва УАПЦ, яка завершилася його звільненням від митрополичого служіння на ІІ Всеукраїнському Православному Церков- ному Соборі УАПЦ 17–30 жовтня 1927 р. [9] Матеріали Передсоборної наради в липні 1927 р., де містяться матеріа- ли щодо засудження митрополита Василя Липківського друкуються в збірнику. Див. док. №№ 35–37. [10] СтарицькаЧерняхівська Людмила Михайлівна (1868–1940) — україн- ська письменниця, перекладачка, член ТУПу, член УНТ, редактор Літератур- но-Наукового Вісника, голова Українського Клубу, авторка перелкадів україн- ською мовою збірника акафістів для УАПЦ, донька відомого письменника, поета і театрального діяча М. П. Старицького та рідної сестри композитора Миколи Лисенка — Софії Лисенко. У справі «СВУ» була заарештована 15 січня 1930. На процесі її було засуджено до 5 років ув’язнення і позбавлено прав на 3 роки, але через два місяці після процесу випущено на волю. Востаннє заарештована 20 липня 1940 і вивезена до Харкова, потім до Акмолінська. [11] Гребенецький Олександр Зіновійович (1874–1937) — учитель і поміч- ник завідуючого 1-ої Київської трудової школи ім. Т. Г. Шевченка. Заарешто- ваний 4 липня 1929. На процесі «СВУ» засуджений до 5 років з позбавленням прав на 2 роки. Відбував покарання в Ярославській тюрмі. 7 грудня 1927 «трійкою» УНКВС Марійської АРСР засуджений до страти. Розстріляний 8 грудня 1937. [12] Ніковський Андрій Васильович (1885–1942 [?]) — літературозна- вець, публіцист, редактор української газети «Рада» (1913–1914), тієї ж газе- ти під назвою «Нова Рада» (1917–1919), член Центральної Ради, міністр закор- донних справ УНР у 1920, перший голова Українського Національного сою- зу. Після повернення з еміграції у 1924 — співробітник ВУАН, один з редакто- рів «Словника живої української мови». У справі «СВУ» заарештований 23 липня 1929. Засуджений на 10 років з позбавленням прав на п’ять років. Звільнений 21 квітня 1940. За свідченнями сучасників переїхав до дочки в Ленінград, де помер від голоду під час блокади. [13] Усунення митрополита Василя Липківського відбулося на ІІ Всеук- раїнському Православному Церковному Соборі 17–30 жовтня 1927 р. 254 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ [14] Павлушков Микола Петрович (1907–1937) — студент Київського інституту народної освіти. Зааршетований 18 травня 1929. Засуджений до 10 років позбавлення волі з пораженням в правах на 3 роки. У Соловецьких таборах «трійкою» УНКВС 9 жовтня 1937 засуджений до смертної кари. Ви- рок виконано 3 листопада 1937. [15] Про це зокрема є згадна у «Щоденнику» С. Єфремова від 26 травня 1926 р.: «Розійшлася чутка, що вбито в Парижі на вулиці С. В. Петлюру. Чут- ка йде од голови виконкому Любченка, отже, офіціозна. Ніби зробив це якийсь емігрант-українець… Якщо цьому правда, то не без радянської руки тут…« // Єфремов С. Щоденники. 1923–1929. – К.: ЗАТ «Газета РАДА», 1997. (Серія «Мемуари»). – С. 377. [16] Про паніхіду в Софійському соборі, яка відбулась 30 травня 1926 р. див слідчу справу Володимира Чехівського. Офіційні заходи Академії наук з приводу роковин смерті Івана Франка відбулись 13 травня («Засновано офіці- яльний Комітет для святкування 10-х роковин од смерті Франка. До комітета запрохано Грушевського та Кримського» // Єфремов С. Щоденники. 1923– 1929… – С. 374–375) та 25 травня 1926 р. («Засідання присвячене пам’яті Франка. У величезну залю набилося повно публіки, але публіки дикої, що більш галасувала, ніж слухала, і перебивала доповідачам. Тяжко було говори- ти. Краще б їх менш ходило. // Єфремов С. Щоденники. 1923–1929… – С. 377). [17] Товкач Костянтин Іванович (1886–?) — член Полтавської колегії адво- катів. Заарештований 15 вересня 1929. Засуджений на 5 років позбавлення волі з пораженням в правах на 2 роки. Подальша доля невідома. [18] Тут йдеться про діяльність харківського осередку («українська анти- радянська організація у Харкові»), який у лютому 1927 р. був «викритий « чекістами і всі його учасники заарештовані. Під час допитів і обшуків було встановлено, що представники цього осередку мали зв’язки з УАПЦ. Зокре- ма у Якова Стороженка було знайдено листування з Михайлом Морозом. [19] Холодний Григорій Григорович (1886–1938) — співробітник ВУАН, керівник Інституту української наукової мови, Викладач Київського інститу- ту народної освіти. Заарештований 23 серпня 1929. Засуджений на 8 років позбавлення волі з пораженням в правах на 3 роки. 14 лютого 1938 засудже- ний до смертної кари. Дата виконання вироку невідома.

Репозитарії

Схожі ресурси