№ 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.

№ 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2005
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2005
Schriftenreihe:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40327
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:№ 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 282-285. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40327
record_format dspace
spelling irk-123456789-403272013-02-13T03:41:42Z № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р. Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр. 2005 Article № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 282-285. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40327 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
spellingShingle Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
№ 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.
title_short № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.
title_full № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.
title_fullStr № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.
title_full_unstemmed № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.
title_sort № 97. заява володимира чехівського про діяльність його брата миколи чехівського від 17 червня 1927 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2005
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на Миколу Чехівського. 1927–1930 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40327
citation_txt № 97. Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2005. — № 1/2 (24/25). — С. 282-285. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:27:16Z
last_indexed 2025-07-03T22:27:16Z
_version_ 1836666466070429696
fulltext 282 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ № 97 Заява Володимира Чехівського про діяльність його брата Миколи Чехівського від 17 червня 1927 р.1 До Київ[ського] Окр[угового] Відділу Держав[ного] Політ[ичного] Управління* громадянина С.С.Р.Р. Володимира Мойсеєвича Чехівського З А Я В А2 Повинен я, як громадянин, посвідчити про діяльність громадянина Ми- коли Мойсеєвича Чехівського, мого брата. Закон надає обов’язок владі прий- мати показання винуватого. Тим закон дає можливість висловити показання й брату про брата. Микола — мій меньший брат, все життя його — перед моїми очима. В громадській роботі він йшов поруч зі мною. Батько наш — священник, але через бідність свою, родинні обставини і визвольні переконання не міг дати дітям умов життя, що були б привілеями пануючої  верстви.  Через  те  Микола  Чехівській,  перетерпівши  перші  роки навчання в нужді великій, з І-го ж класу середньої школи (семинарії) учився і жив власним заробітком: він співав в різних хорах (хорі М. В. Лисенка, в хорі школи Блюмельфельда й інш.). Учення й щоденна заробітна праця ви- робили у нього дух протесту проти напряму учителів-«чиновників» до кла- сово-гнобительського  виховання.  В  одному з  старших  класів  він  відкрито виступив проти гнобительства «чиновника»-учителя й за те шкільний уряд позбавив його можливості учитись і в духовних і в світських школах, як не- благонадійного з  боку урядової  сістеми.  Закриття шляхів  до  інших  шкіл  і військова повинність кинули його в юнкерську школу і направили по лінії військової служби. 1 Дату заяви вдалося з’ясувати з тексту іншої заяви Володимира Чеховського від 30 червня 1927 року (спр. 67098-ФП, т. 131, арк. 27. Автограф.). До подання цієї зая- ви В. М. Чехівський звертався до начальника Київського округового відділу ДПУ від заявою від 16 червня 1927 року з прохання прийняти його особисто (арк. 15). * Тут і далі текст виділений курсивом дописано від руки чорнилом В. Чехівським. 2 У справі 67098-ФП, т. 131 виявлено додаток до цієї заяви, який Володимир Чехів- ський написав власноручно 22 червня 1927 року (арк. 20–20 зв. Автограф.). Також виявлено записку від 28 червня 1927 року, де В. Чехівський повідомляє про свою хворобу і неможливість особисто з’явитися для клопотання у справі свого брата М. М. Чехівського. Останню заяву В. Чехівський подав 30 червня 1927 р. (арк. 27). ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 283 Як старшина старої армії, він не піддавався казьонному напряму — вжи- вання армії на класове гнобительство. Перед частиною війська, вихвативши шаблю з пихви, кинувся він на командира полку, коли той зневажив права людини. Діло зам’яло само офіцерство, бо воно боялось свого дискредитування. І  в  1905–[190]6 рр.  і  весь  час  пізніше,  хоч  і не  належав  до  партії,  але разом зі мною і третім братом Віктором фактично працював на Укр[аїнську] Соц[іал]-Дем[ократичну] робіт[ничу] партію в тій її течії, що стояла на лінії проти меншовістичного угодовства. Віктор це довів тим, що наклав головою в першому бою 13 серпня 1914 р. закликаючи товаришів-солдатів з такими ж людьми, як і вони, — робітниками і селянами, українцями. Микола й гроши- ма, й працею співробітника допомагав революційному, визвольному рухові робітництва й селянства на Україні з 1900 р. і до останнього часу. Пробуван- ня в полоні 1915–1918 рр. лише зміцнило у ньому революційний напрям і думки, і праці. Вернувшись з германського полону 1918 року, в березні, в першому пол- ку сине-жупанників, він, після побачення зі мною, коли я з Одеси прибув до Київа, в березні [19]18 р. укупі з полком не піддався заміру німецького ко- мандування вжити полк на справу контрреволюційну. За те полк було скасо- вано, а вояків одправлено по домівках. При гетьмані брат зі мною й, взагалі, революційними колами готувався до боротьби з противниками революції. У всенародному революційному пов- станні проти гетьмана й його спільників брат прийняв активну участь у лис- топаді–грудні 1918 року. Виконуючи в кінці грудня [19]18 р. і спочатку січня [19]19 року функції коменданта м. Київа, він був обмежений у своїй роботі через осадне положення, що віддавало всю владу корпусу Коновальця і комісії Директорії. Бачучи ухил у Директорії в бік Антанти й проти здобутків революц[ійно- го] повстання, брат Микола, як і другі революц[ійні] діячі: Михайло Ткачен- ко, Висоцький Зінов[ій], Драгомирецький Антін, пропонував взятися до ски- нення Директорії й утворення непохитної революційної влади. Вчинити зміни влади тоді не можна було б через брак просто часу до підготовки. Бачучи неминучий розклад влади Директорії й не співчуваючи напрямку її політики, Микола не мав змоги ні фізичної ні психічної продовжувати дер- ж[авну] службу і він її залишає в березні 1919 р. А для підтримання здоров’я, що занепало від трьохразових поранень, контузій і четирьохрічного полону, він справжнім інвалідом від’їзджає за кордон, до Тифлісу через Румунію і Турцію, щоб там віддатись лише приватному життю. Пробування його на службі військовій в Укр[аїнській] Народ[ній] Респ[уб- ліці] з грудня 1918 року й до лютого 1919 р. не є в дійсності білогвардійством, бо той короткий час був переходовим, ще не з’ясованим [мо]ментом, бо іменно тоді в грудні–січні [19]18–[19]19 рр. в У.Н.Р. була значною течія до спілку- 284 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ вання  спрівжнього  з  Радян[ською]  Росією, бо  тоді  умови спілкування,  що пропонував уряд У.Н.Р. під моїм головуванням в раді народ[них] міністрів, були прийняті урядом Рад[янської] Росії і підписані т. Пред[седетелем] Со- в[єта] Нар[одних] Ком[ісарів] В[олодимиром] Іл[лічем] Леніним, т. Чичери- ним і т. Красиним, як це мені засвідчив посол У.Н.Р. Семен Мазуренко і инші. Микола Чехівський зі мною належав цілковито до цієї течії. Нашу течію перемогли впливи подішньої Антанти. Агенти Антанти добре знали ворожу їм політику нашої течії й всякими заходами боролись проти нас. Вони вима- гали від Директорії гоніння й на мене зокрема, як на большовика (це їх ви- раз). Спілкування зі мною брата Мик[оли] Чехівського вони собі теж заува- жили і коли переїздом був в Румунії, його заарештували, обібрали й вислали за межі Руминії. Коли  він  приїхав  в  Батум,  з  наказу  англійського  представництва,  його зняли з пароплаву, не пустивши на берег, держали в в’язниці довший час. Не маючи  ніяких  конкретних  обвинувачень,  випустили.  В  Тифлисі  Мик[ола] Чехівський жив то заробітком візника, то заробітком співця в театрі, вернув- ся до юнацької своєї професії, до білогвардійців займав ворожу позицію. З установленням Рад[янської] Влади у Тифлісі Мик[ола] Чехівський, як військовий старшина, механично попадає в графу білогвардійців й одержує обмеження громадське за провину не свою, а антантофілів з У.Н.Р. В 1922 р. з Рязанського концентр[аційного] лагеря його відпущено. Оселившись в Київі, де жив й я, він шукав праці відповідальної силам і здатностям, почав співати в хорі. Церковна громада обрала його на діякона. І от 1922 р. він несе службу в УАПЦ. священнослужителя, нині священи- ка1. Ставши робітником церкви Мик[ола] Чехівський ясно й категорично завше йшов проти всяких нецерковних ухилів в церковному житті, він весь час дер- жався цілком законного, лойяльного шляху. В вересні 1926 р. на всеукр[аїн- ській] нараді і Покрів[ських] Зборах він категорично обстав за унормовання легального життя церкви. До роботи урядів  буржуазних  держав  і  їх челядників  і  до  роботи  всіх контрреволюційних течій і заходів, зокрема до роботи англійських урядових кіл  контрреволюційних течій, що  прикриваються  іменем У.Н.Р.,  він  відно- ситься гостро вороже, з обуренням проти їх облудних заходів. Через все згадене, механичне зарахування Мик[оли] Чехівського до воро- жих Рад[янській] Владі категорій є невідповідним революційній правді. Пе- 1 У справі 67098-ФП окрім клопотань В. М. Чеховського віднайдено заяву парафіян Святошинської УАПЦ від 30 червня 1927 р. та 45-ма підписами парафіян з прохан- ням звільнити його з-під арешту та передати на поруки вищезгаданої парафії. В заяві вказується, що він два роки перебував настоятелем цієї парафії (арк. 28–28 зв. Рукопис. Оригінал. Вказані всі прізвища та адреси парафіян). ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 285 реживаючи з ним обурення й проти теперішньої провокаційної, як  і проти прежньої, політики у відносинах і до С.С.Р.Р. панства буржуазних держав, я прошу Держ[авне] Політ[ичне] Управління прийняти на увагу факти життя, що свідчать за вірність революції Мик[оли] Чехівського, й визволивши його від ув’язнення зняти його зовсім з категорії ненадійних з революційного боку. Громадянин С.С.Р.Р. Володимир Чехівський Київ, [вул.] Франка, [буд. №] 17, [пом. №] 18. ГДА СБ України, спр. № 67098-ФП, т. 131, арк. 16–19 . Засвідчена копія. Машинопис. № 98 Заява Миколи Чехівського від 30 серпня 1927 р. Начальнику Київського Округового Відділу Державного Політичного Управління Громадянину Западному* громадянина Чехівського Миколая Мусійовича З А Я В А Повернувшись з німецької неволі лише у березні 1918 р. я сам не дішов та й других (свій полк) одмовив іти на боротьбу проти робітниче селянської течії на Катеринославщині, куди уряд за приводом німців посилав наш полк. За це мене було віддано військово-польовому суду, та німецько-гетьмансь- кий переворот сприяв тому, що діло це само собою якось заглохло. Того ж таки року в листопаді я прийняв у повстанні проти буржуазної влади гетьма- на,  утікши  з  Київа  через фронт  під  загрозою  розстрілу,  який повинен був статися з наказу головнокомандуючого гетьманських сил ген. Долгорукова. З вступом до Київа повстанчеського війська УНР я прийняв посаду комендан- та м. Київа. Тут з огляду на те, що моя діяльність, яко коменданта м. Київа, викликає де-які сумніви у представників ДПУ я повинен докладніше з’ясува- ти цей [мо]мент мого життя. Після падіння гетьманщини на долю УНР досталася руїна. Всі старі держ- установи були в стані безладдя, нові ще не сформувалися. Комендатура м. Киї- ва почала своє існування в середніх чисел грудня [19]18-го року. Містилася вона на В[елико-] Володимирські[й] [будинок] Ч. 45. Функції її зводилася до зовнішньго догляду за порядком у м. Київі, що був тоді осередком держвладі. Комендант міста повинен був дбати про: * Текст звернення написано від руки чорнилом.

Ähnliche Einträge