Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2010
|
| Schriftenreihe: | Відлуння віків |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40380 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі / О. Сегеда // Відлуння віків. — 2010. — № 2(13). — С. 43-46. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40380 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-403802013-01-16T12:13:08Z Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі Сегеда, О. Краєзнавчо-етнографічні нариси 2010 Article Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі / О. Сегеда // Відлуння віків. — 2010. — № 2(13). — С. 43-46. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. XXXX-0045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40380 uk Відлуння віків Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавчо-етнографічні нариси Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| spellingShingle |
Краєзнавчо-етнографічні нариси Краєзнавчо-етнографічні нариси Сегеда, О. Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі Відлуння віків |
| format |
Article |
| author |
Сегеда, О. |
| author_facet |
Сегеда, О. |
| author_sort |
Сегеда, О. |
| title |
Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі |
| title_short |
Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі |
| title_full |
Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі |
| title_fullStr |
Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі |
| title_full_unstemmed |
Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі |
| title_sort |
кашубські музеї та скансени в західному помор’ї польщі |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Краєзнавчо-етнографічні нариси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40380 |
| citation_txt |
Кашубські музеї та скансени в Західному Помор’ї Польщі / О. Сегеда // Відлуння віків. — 2010. — № 2(13). — С. 43-46. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
| series |
Відлуння віків |
| work_keys_str_mv |
AT segedao kašubsʹkímuzeítaskansenivzahídnomupomorípolʹŝí |
| first_indexed |
2025-07-03T22:28:33Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:28:33Z |
| _version_ |
1836666549014888448 |
| fulltext |
Çахідне Помор’я — край
густих лісів, блакитних
озер і запашних лугів на
Північному Заході Польщі, який
в добу середньовіччя населяли
нащадки поморян — велелюд/
ного племінного союзу
західних слов’ян, ареал котрого
в добу середньовіччя охоплю/
вав межиріччя Вісли та Одри
від південного узбережжя Бал/
тики до річки Варти. І досі в
Західному Помор’ї живуть ка/
шуби (від кашуб. Kaszёbi; пол.
Kaszubi; нім. Kaschuben), яких
сучасні вчені вважають нащад/
ками поморян [1]. Декотрі з них
вважають кашубів окремою
етнічною групою, інші — етног/
рафічною групою польського
народу. Починаючи з ХІІІ ст.,
кашуби як нащадки поморян
стали об’єктом польсько/
німецького протистояння на
Помор’ї, яке не припинялось
практично до кінця Другої
світової війни. Кашубські
землі, за котрими в Польщі
закріпилася назва “Кашуби”,
неодноразово переходили з
рук в руки, що стояло на заваді
консолідації кашубського етно/
су. Більшість нащадків колиш/
ніх поморян була асимільована
німцями та поляками і над ка/
шубами нависла загроза цілко/
витої асиміляції.
Процес національного
відродження кашубів розпо/
чався наприкінці ХІХ — на по/
чатку ХХ ст., коли в їхньому се/
редовищі сформувався новий
соціальний прошарок —
інтелігенція. В цей час з’явилися
перші публікації, присвячені
історії, мові та культури люд/
ності Західного Помор’я. З цим
процесом пов’язані також
перші спроби створити
національні музеї, які розгляда/
лись як засіб порятунку
національної культури.
На сьогодні на Кашубах
можна відвідати десятки музеїв
та скансенів, розташованих,
здебільшого, у кашубських се/
лах і містечках. Найбільші з
них — Кашубський етнографіч/
ний парк (Kaszubski Park
Etnograficzny) у с. Вдзидзе Кі/
шевське та Музей словінського
села (Muzeum Wsi Sl/owin’skiej) у
с. Клюки, Кашубський націо/
нальний музей (Muzeum
Kaszubskie) у Картузах. Відкри/
то також Музей кашубської ке/
раміки (Muzeum Ceramiki
Kaszubskiej) у Хмельні, Музей
риболовства (Muzeum Rybo/
l/o’wstwa) і Музей національного
гімну в Бендомінє (автор гімну
Юзеф Вибіцький походив з
відомої кашубської шляхецької
родини і народився у самому
серці Кашуб — у Сікожині під
Вєжицею) тощо. З декотрими з
них вдалося ознайомитись ав/
тору даної публікації під час ет/
нографічних мандрівок тери/
торією Кашуб влітку 2009 року.
Незабутнє враження зали/
шили відвідини Кашубського
етнографічного парку у с. Вдзи/
дзе Кішевське, який було зас/
новано 1906 р. Ізидором Гуль/
говським — колекціонером,
відомим діячем кашубського
національного відродження,
автором низки наукових праць,
та його дружиною Теодорою —
43
КРАЄЗНАВЧОDЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ
Музей в Картузах
Кашубські музеї
та скансени
в Західному Помор’ї Польщі
Ольга Сегеда
донькою німецького вчителя,
яка цікавилася гаптуванням і
пізніше відродила кашубську
національну вишивку. Історія
цього музейного комплексу —
першого в Польщі скансену —
розпочалася з того, що родина
Гульговських викупила в місце/
вого господаря хату ХVІІІ ст. Са/
ме в цій споруді, яка на той час
мала понад 150 років, згодом
відродилося дуже популярне
колись серед кашубів мистецт/
во плетіння з кореня сосни, гап/
тування, розпис на склі, мебля/
рство з візерунками у народно/
му стилі тощо. У 1932 р. пожежа
повністю зруйнувала музей,
проте Ізидора, яка тоді вже ов/
довіла, за чотири роки спро/
моглася відновити його, і у
1948 р. передала хату з усім на/
чинням, традиційним для жи/
телів кашубських сіл, у влас/
ність державі. Згодом тут було
створено скансен, куди з різних
регіонів Кашуб поступово пере/
несли різні житлові і госпо/
дарські споруди. Нині 100/
літній музей обіймає площу у 22
га і налічує понад 45 об’єктів,
серед яких сільські хати, двори,
школа, кузня, вітряки, костел,
господарські споруди тощо, що
свідчить про багатство і різно/
рідність сільського будівництва
у ХVII–XX ст. Кашубський ет/
нографічний парк у с. Вдзидзе
Кішевське є дуже популярним:
щороку сюди приїздять десятки
тисяч відвідувачів з усіх кінців
Польщі і зарубіжжя.
Ще один скансен — Музей
словінського села знаходиться
у с. Клюки неподалік від м.
Слупськ. Він був відкритий
1963 р. за ініціативи групи ет/
нографів і музейних праців/
ників, які прагнули зберегти для
нащадків відомості про тра/
диційну матеріальну і духовну
культуру словінців — локальної
групи кашубів, представники
якої дотримувалась лютеран/
ства і на середину ХХ ст. роз/
мовляли переважно німецькою
мовою. Після завершення Дру/
гої світової війни словінців ви/
селили до Німеччини.
З розповіді екскурсоводів
можна довідатись, що спочатку
в межах скансену знаходилися
лише одна стара хатина, дві
господарські будівлі, де
зберігався інвентар, стодоли, а
також колодязь із журавлем
(усього 318 експонатів). У 1974/
76 рр. до скансену було перене/
сено ще шість будинків XVIII —
XIX ст., трохи пізніше — ри/
бальський двір XIX ст. Поступо/
во музей розширювався: нап/
рикінці минулого століття його
площа охоплювала 5 гектарів
землі, де розташувалось понад
20 садиб. Музей набув вигляду
“живого словінського села” [2].
Нині для відвідувачів відчи/
нено двері майже всіх дворів з
хатами, господарськими спору/
дами, стодолами, печами для
випікання хлібу. Відвідувачі мо/
жуть оглянути корчму початку
ХХ ст., рибальський курінь, ста/
ру школу у Клюках, експозицію
під назвою “Поморська кухня”.
Поступово поповнюється ко/
лекція сільськогосподарської
техніки, якою наприкінці ХІХ —
в першій половини ХХ ст. пос/
луговувались мешканці словін/
ських сіл.
На території музею ор/
ганізовано курси з народного
рукоділля, які можуть відвіду/
вати всі охочі. В музеї також
розміщується архів, де зберіга/
ються матеріали, що стосуються
словінських земель: часописи,
фотографії, марки тощо.
Інший привабливий для за/
коханих у минувшину музей/
ний об’єкт на Кашубах — Ка/
шубський музей (Muzeum
Kaszubskie) в м. Картузи —
культурному та туристичному
центрі Кашубів. Його заснував
Францішек Тредер — відомий
кашубський поет і культурний
діяч, який ще до Другої світової
війни зібрав велику колекцію
предметів господарського вжит/
ку та народного мистецтва і
1932 року організував першу
виставку з етнографії кашубів.
Згодом ця колекція лягла в ос/
нову експозиції музею,
офіційно відкритого в Картузах
у 1947 році. На той час відвіду/
вачі могли оглянути тут етног/
рафічну та археологічну ко/
44
краєзнавчоDетнографічні нариси
Музей у Вздзидзе Кішевське.
лекції. 1949 р. тут було ор/
ганізовано виставку кашубсь/
кого народного мистецтва. Нині
Кашубський музей складається
з 7 залів, де представлено
сільськогосподарські знаряддя,
різне рибальське знаряддя, ку/
хонний інвентар, гончарні ви/
роби (як давні, так і сучасні),
вишитий національний одяг то/
що. В окремій кімнаті експо/
нується посаг молодої.
Одним із наймолодших, але
дуже популярних музеїв на Ка/
шубах, є Музей кашубського/
поморського письменництва і
музики у м. Вейхерово, який
відкрився у 1968 році. У жовтні
1993 р. музей одержав нове
приміщення — Палац Пшебен/
довских (Keysserlingko’w), який
знаходиться в центрі міста. Це
одна з найпривабливіших
пам’яток старовини даного
регіону Польщі.
Музей кашубського/по/
морського письменництва і му/
зики поєднує функції власне
музею, науково/дослідницької
інституції, архіву та бібліотеки.
В експозиції представлено тра/
диційні кашубські строї; ко/
лекції вишивки, включаючи су/
часні зразки, виконані пере/
можцями конкурсів з гаптуван/
ня в Кашубах; перші книги, на/
писані кашубською мовою; му/
зичні інструменти тощо. Окрему
залу присвячено життєвому
шляху і творчій діяльності виз/
начного сучасного польського
історика кашубського поход/
ження Геральда Лябуди, який
тривалий час очолював Інститут
історії Помор’я Польської Ака/
демії Наук у м. Познань, і є ав/
тором ґрунтовних досліджень,
присвячених історії Помор’я.
В архівах музею зберігається
творча спадщина відомих ка/
шубських і поморських пись/
менників, музикантів, політич/
них діячів тощо. Зокрема, там
знаходиться архів одного з най/
визначніших творців кашубсь/
кої літератури Олександра
Майковського. У музеї є також
величезна бібліотека, де
зберігаються стародруки, книги
з історії, археології, етнографії
та культури Помор’я, значна
частина яких походить із осо/
бистої книгозбірні Геральда Ля/
буди, підбірка регіональної
преси, картографічні матеріали.
Щороку у його стінах видають/
ся наукові збірки, проводяться
наукові конференції, організо/
вуються театральні вистави і
виступи фольклорних ан/
самблів.
Загальне враження від
відвідин музеїв та скансенів
Західного Помор’я таке: незва/
жаючи на складну етнічну ситу/
ацію, притаманну культурному
пограниччю, драматичні події,
пов’язані з перебігом Другої
світової війни та її наслідками,
кашуби зберегли для нащадків
надбання своєї традиційної ма/
теріальної та духовної культу/
ри, забезпечивши сув’язь ми/
нулих та майбутніх поколінь. Ці
культурні об’єкти відіграють
надзвичайно важливу роль у
житті кашубської спільноти.
Здійснилась мрія Олександра
Майковського, який так
обґрунтовував необхідність
створення кашубських музеїв:
“Хочемо зберегти скарби, зали/
краєзнавчоDетнографічні нариси
45
Музей у м. Вейхерово.
шені нам нашими Батьками, для
майбутніх поколінь, аби усіх нас
об’єднувала єдина традиція”.
З розмов із музейними
працівниками Західного По/
мор’я Польщі ми довідались,
що нині вони наполегливо шу/
кають засоби популяризації
своєї справи. Поступово, хоч і
повільно, відбувається процес
переходу на сучасні, електронні
та інтерактивні форми діяль/
ності. Мережа Інтернету не тіль/
ки полегшує (і, що важливо, ро/
бить дешевшим) розповсюд/
ження інформації про нові над/
ходження до музейних колек/
цій, але уможливлює також
швидкий обмін інформацією
між музейними структурами.
На погляд музейних фахівців,
Інтернет заохочує місцеве насе/
лення до відвідування музеїв і
приманює сюди безліч туристів/
іноземців[3]. Одночасно пра/
цівники музеїв ведуть дискусії
з приводу того, як зацікавити
потенційних від/
відувачів музеїв.
Ідеї різні: від
дозволу дотор/
катись до окре/
мих експонатів
(це особливо
важливо для
дітей), до вдос/
коналення архі/
тектурних форм музейних спо/
руд та організації конкурсів,
фестивалів і ярмарок у примі/
щеннях музеїв. Побажаємо ж
їм успіхів у цій благородній
справі.
краєзнавчоDетнографічні нариси
1. Gerald Labuda. Historia Kaszubo’w w dziejach Pomorza. — T. I. Czasy s’red"
nioweczne. — Gdan’sk, 2006. — S. 535.
2. http://www.muzeumkluki.pl/historia_muzeum.html
3. Cezary Obracht"Prondzyn’ski. Kaszubskich pamiatek skarbnice. O
muzeach na Kaszubach — ich dziejach, two’rcach i funkcjach
spol/ecznych. — Gdan’sk, 2008. — S. 17.
Музей у Клюках.
Мангуп�Кале —
перлина гірського Криму
Олександр Манаєв
Сергій Зозуля
|