Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники

Церкву Різдва Пресвятої Богородиці жителі Тулинець здавна звели на вершині одного з пагорбів. Вони хотіли, щоб їхня святиня сягала неба. І сьогодні вона виринає, немов диво перед зором проїжджаючого селом у напрямку до Дніпра....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Булаєвська, Н.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2010
Назва видання:Відлуння віків
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40385
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники / Н. Булаєвська // Відлуння віків. — 2010. — № 2(13). — С. 70-73. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40385
record_format dspace
spelling irk-123456789-403852013-01-16T12:13:11Z Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники Булаєвська, Н. Подорожуємо Україною Церкву Різдва Пресвятої Богородиці жителі Тулинець здавна звели на вершині одного з пагорбів. Вони хотіли, щоб їхня святиня сягала неба. І сьогодні вона виринає, немов диво перед зором проїжджаючого селом у напрямку до Дніпра. 2010 Article Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники / Н. Булаєвська // Відлуння віків. — 2010. — № 2(13). — С. 70-73. — укp. XXXX-0045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40385 uk Відлуння віків Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Подорожуємо Україною
Подорожуємо Україною
spellingShingle Подорожуємо Україною
Подорожуємо Україною
Булаєвська, Н.
Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники
Відлуння віків
description Церкву Різдва Пресвятої Богородиці жителі Тулинець здавна звели на вершині одного з пагорбів. Вони хотіли, щоб їхня святиня сягала неба. І сьогодні вона виринає, немов диво перед зором проїжджаючого селом у напрямку до Дніпра.
format Article
author Булаєвська, Н.
author_facet Булаєвська, Н.
author_sort Булаєвська, Н.
title Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники
title_short Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники
title_full Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники
title_fullStr Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники
title_full_unstemmed Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники
title_sort перлина дерев’яного зодчества та її рятівники
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2010
topic_facet Подорожуємо Україною
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40385
citation_txt Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники / Н. Булаєвська // Відлуння віків. — 2010. — № 2(13). — С. 70-73. — укp.
series Відлуння віків
work_keys_str_mv AT bulaêvsʹkan perlinaderevânogozodčestvataíírâtívniki
first_indexed 2025-07-03T22:28:51Z
last_indexed 2025-07-03T22:28:51Z
_version_ 1836666566000771072
fulltext 70 подорожуємо Україною Öеркву Різдва Пресвятої Богородиці жителі Тулинець здавна звели на вершині одного з пагорбів. Вони хотіли, щоб їхня святиня сягала неба. І сьогодні вона виринає, немов диво перед зором проїжджаючого селом у нап/ рямку до Дніпра. Ще більше враження справляє, коли з’являються купчасті хмари. Тоді вона ніби пливе у височині. Задивився на це видиво священик Роман — настоятель Київсь/ кого храму святителя Михаїла, коли проїздив тут наприкінці 90/х років ХХ століття. Він з числа допитливих, творчих натур. Часто відвідує святі місця. Неодноразово бував на Святій Землі у Єруса/ лимі, на горі Афон, на Сінаї. Немало бачив дивовижного — і безліч храмів та чудових місцин, і Благодатний вогонь на Великдень, і як Йордан на Водохреще щоразу на мить повертає свої води, і хма/ рину над Фавором на свято Вознесіння Христове. Однак і тули/ нецьким краєвидом замилувався. Піднявся на узвишшя до самої церкви. Серцем відчув велику Божу благодать. А поглядом ясно/ видця оцінив і майстерність будівельників, і поважний вік спору/ ди. Отож, потім неодноразово нагадував у проповідях: це місце благословенне, бо на нього Дух святий сходив понад 300 років. Інтуїція не підвела о. Рома/ на. У книзі відомого краєзнавця Х1Х століття Лаврентія Похиле/ вича “Сказання про населені місцевості Київської губернії” наводиться уривок із візити Мошенського деканата за 1789 рік, де йдеться, що у Тулинцях “і перед руїнами була церква і після руїн”. Істину цих слів засвідчує напис на камені, знайденому під час копання фундаменту під сучасну, побу/ довану у 1784 р., церкву. На ка/ мені була вибита і назва — Різд/ ва Пресвятої Богородиці. Дав/ ність обраного місця підтверд/ жує і той факт, що заснування села датується 1622 роком. Існу/ вало ж правило: закладається село — споруджується церква. За історію довжиною у кіль/ ка століть чимало змін позна/ чилося на долі споруди. Як і ба/ гато інших духовних осередків, за радянських часів вона слугу/ вала як складське приміщення, а згодом і взагалі була покину/ та. Від часу і вітрів похилилися хрести, просів дах, повилітали шибки з вікон, руйнувалися стіни. Здавалося, зірветься бу/ Перлина дерев’яного зодчества та її рятівники Вигляд церкви з південного боку. http://mosvita.ucoz.com Наталія Булаєвська ря — і пам’ятки дерев’яного зод/ чества як і не було. На щастя, такого не сталося. Цікавим є факт, занотований нинішнім священиком про/ тоієреєм о. Володимиром (Ро/ мащенком): “У 80/х роках ХХ століття українцям з Канади так сподобалася церква, що вони готові були її викупити і транс/ портувати за океан — до ук/ раїнського поселення біля міста Вінніпега”. Але не діаспора врятувала шедевр. Дорожили своєю пам’яткою мешканці села. Ще в період атеїзму виявили муж/ ність і патріотизм сільські меха/ нізатори. Дізнавшись, що керівництво збирається зруйну/ вати церкву, сіли за кермо трак/ торів і, не побоявшись, перего/ родили доступ до святині. А нині, коли села торкнувся зане/ пад, нагодився Богом посланий отець Роман. І знову сталося несподіване. Церква, залишена напризволяще, офіційно вклю/ чена до числа таких, котрі вже віджили своє (розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 29 березня 1996 року № 210), почала воск/ ресати. Знайшовся подвижник/ чернець Микола. За благосло/ венням о. Романа перекрив споруду, встановив хрести. І хоч вікна ще не були засклені, а вже відновилася служба Божа. Відразу, у 1999 році, на прес/ тольне свято — Різдва Пресвятої Богородиці — о. Роман ор/ ганізував з Києва до Тулинець хресний хід. Навіть на той час — кінець ХХ ст. — подібні духовні заходи ще сприймались нез/ вично. Люди дивувалися. Мов/ ляв, у давнину на прощу ходи/ ли до Києва, а тут навпаки — з Києва до села у глибинці, віддаленого і від райцентру, і від столиці. Тим більш хвилю/ ючим було бачити, як перехожі при зустрічі з групою віруючих з хорогвами та іконами, зупиня/ лися, знімали головні убори і вклонялися. Того першого разу прочани за чотири дні пішки подолали 120/кілометрову від/ стань. Їхній маршрут проліг жи/ вописними історичними місця/ ми понад Дніпром — через зна/ мените Трипілля, котре дало назву всесвітньо відомій архео/ логічній культурі, давньоруські міста — Халеп (сучасна назва Халеп’є Обухівського району), Святополч — (Стайки Кагар/ лицького району), Іван/город — Ржищів. З тих пір хресні ходи стали традиційними. Немало з тих, хто йшов ними, зцілились від недуг. Не один перебудував своє життя на краще. Мені спало на думку інфор/ мувати через радіостанцію “Го/ лос Києва” про ці благодатні хо/ ди, під час яких траплялося ба/ гато цікавого, незвичного і пов/ чального. Зокрема, перший хід ознаменувався встановленням Хреста на перехресті шляху Пиї — Тулинці. Наступного, 2000/го, року прочани потрапи/ ли у зливу. але виявили стійкість і дійшли до поставленої мети. У 2003/му спостерігали явлення подорожуємо Україною 71 Вигляд церкви з заходу. Фото Романа Маленкова. http://ukrainaincognita.com/ Вигляд церкви з південноDзахідного боку. http://mosvita.ucoz.com План церкви. http://travel.com.ua Розписи в інтер’єрі церкви. XIX cт. http://travel.com.ua 72 на небі над Тулинецькою церквою Матері Божої. Особливістю хресного ходу 2004/го року, який вів священик Ростислав, була присутність ікони з часточкою пояса Пресвятої Богородиці. Цією іко/ ною рятівник пам’ятки о. Роман благословив усіх, хто прийшов на престольне свято. У 2005 році побували біля цілющого джерела в Уляни/ ках Кагарлицького району, яке у давнину, за повідомленням місцевої жительки Марії, учас/ ниці ходу, називали Христовим. Хресний хід у 2009/му був уже одинадцятим і виявився зна/ ковим, бо всі, хто прибув на храмове свято, стали співучасниками визначної події, яка відбулася вперше за всю історію церкви — архієрейської Божественної літургії. Провів її архієпископ Білоцерківський і Богуславський, владика Митрофан. Йому співслужили про/ тоієрей Роман, настоятель храму протоієрей Во/ лодимир, священики з Ржищева і ряду навко/ лишніх сіл. Щороку вклоняється тулинецькій святині гру/ па систер милосердя, створена при храмі св. Ми/ хаїла. Одні з них прибувають хресним ходом, інші — разом зі старшою сестрою привозять при/ готований ними цілющий святковий обід. Буває, протоптують шлях до Тулинець і бла/ годійники. У 2007/му завітали на престольне свя/ то члени Спілки журналістів України М. Роман, Л. Корольова, підприємець С. Соколов. Вони пере/ дали 10 тисяч гривень і подарували ікону “Спас Нерукотворний”. До числа благодійників і небайдужих до долі видатного творіння народних умільців належить і наша обласна організація Українського товари/ ства охорони пам’яток історії та культури. Най/ перше — її наукова секція пам’яток містобудуван/ ня і архітектури, якою більше 35 років керувала здібний науковець, кандидат мистецтвознавства Євгенія Горбенко. Саме вона дослідила архітек/ турну перлину і домоглася включення до списку пам’яток республіканського значення (Постанова Ради Міністрів України від 6 вересня 1979 року № 442). Як на той час, для цього потрібно було не тільки докласти чимало зусиль, але й виявити мужність. І нині Товариство бере посильну участь у відновлювально/реставраційних роботах цінно/ го об’єкту та в організації духовно/просвітниць/ кого центру при церкві, створення якого напро/ рокував о. Роман. У 2001–2007 роках організація переказала 7731 гривну. У 2008 і 2009 — 10333 гривні завдяки двом, проведеним спільно облас/ ним акціям “Врятуємо козацьку церкву у Тулин/ цях Миронівського району — перлину дерев’яно/ го зодчества”. Загалом наша фінансова участь склала 19154 гривні. Особистими внесками підтримали акції працівники Головної ради Товариства та Центру пам’яткознавства НАН України і Товариства. Ак/ тивно відгукнулися слухачі недільної школи для дорослих Свято/Макаріївської церкви м. Києва. По 100 і більше гривень внесли кияни Наталія Сенченко, Анатолій Стулій, подружжя Юрій і Марія. Надійшли кошти від організацій і окремих громадян Київщини: 1500 гривень від Фонду соціального розвитку Броварського району, 1000 — з Білоцерківського, 990 — внесок підприємця з Тетієва Олега Слободяника, 450 — із Згурівського, 270 — з Іванківського, 200 — з Києво/ Святошинського районів, 158 — від працівників Тетіївської райдержадміністрації, 120 — від жи/ телів Миронівського району. Найбільше постара/ лися студенти історичного факультету Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Спільно із професором кафедри новітньої історії, головою обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Григорієм Савченком вони внесли 2000 гривень. Маємо приклади, коли жи/ телі Києва — логопед Валентина Семьонова, нау/ ковий співробітник Інституту держави і права НАН України Юрій Кас’яненко, пенсіонерка Ганна Іванько/Нессен щороку передають кошти на впо/ рядкування Тулинецького шедевру. подорожуємо Україною Вигляд церкви Різдва Пресвятої Богородиці зі сходу. http://mosvita.ucoz.com. подорожуємо Україною 73 В ході акцій презентовано чимало книг. Най/ щедрішим був дарунок дирекції Національного Києво/Печерського історико/культурного за/ повідника (того часу генеральним директором був Сергій Кролевець), яка передала для духов/ но/просвітницького центру ряд альманахів, збірників наукових конференцій, путівників та чудовий, вартісний фотоальбом “І монастир той небу подібний”. Розкішний альбом “Київська обитель св. Ки/ рила”, путівники, листівки передано Національ/ ним історико/архітектурним заповідником “Со/ фія Київська” (генеральний директор Неллі Ку/ ковальська). На прохання голови Українського товариства охорони пам’яток історії та культури академіка Петра Толочка, Київська митрополія Української православної церкви подарувала факсимільне видання “Пересопницьке Євангеліє” 1556/1561 років, оригінал якого використовується під час інавгурації Президента України. Так склалось, що акція 2008 року співпала з відкриттям у Культурологічному центрі Товарист/ ва охорони пам’яток неповторно/прекрасної виставки живописних полотен Любомира Мар/ тинюка, які творились на пленері у Національно/ му Ботанічному саду НАН України. Мала вона божественну назву — “Я захоплююсь творінням Твоїм, Господи!” Під такою назвою вийшов аль/ бом. То ж і він був переданий Тулинецькій свя/ тині директором культурологічного центру Ма/ риною Бур’яновою. За кошти обласної ради Товариства закуплено по 12 томів творів Іоанна Златоуста і житій святих Димитрія Ростовського. Великою вдачею для нас було придбання на православній виставці унікальної книги “Скар/ би монастиря святої Катерини”, присвяченої одній з найдавніших християнських обителей, котра розташувалася біля підніжжя знаменитої біблійної Сінайської гори — гори Мойсея. Кни/ га знайомить читачів з неоціненними скарбами монастиря в галузі іконопису, архітектури, літе/ ратури, декоративно/прикладного мистецтва. На її сторінках йдеться і про українсько/ сінайські відносини. Видання проілюстроване чудовими фотографіями, які дарують справжнє відчуття присутності у стародавньому монас/ тирі. Ще ми перебували у полоні гарного настрою від передачі церкві рідкісної книги, а вже отри/ мали від великої шанувальниці культурної спадщини, члена Спілки художників України, провідного співробітника Національного ху/ дожнього музею України Ніни Пархоменко повідомлення, що вона пише ікону святої Кате/ рини і зможе подарувати її для церкви. Почули те, про що не могли і мріяти. Адже художниця побувала у тих місцях, й через те з особливим натхненням створила список ікони ХII століття. Через деякий час, у квітні 2009 року, ікону бу/ ло вручено на об’єднаному пленумі двох облас/ них організацій — Товариства охорони пам’яток і Спілки краєзнавців священику о. Володимиру та започатковано традиційний місячник, приуроче/ ний до Дня пам’яток і міжнародного дня пам’яток та історичних місць. Пощастило нам, знову ж таки під час відвідан/ ня православної виставки, придбати копію іко/ ни — “Софія — Премудрість Божа”. Це було, як Боже провидіння. Адже свято ікони збігається в даті з престольним святом села. А зображення її подібне до головної ікони славетного Софійсько/ го собору, який називають вівтарем Києва, його найсвятішим місцем. Найближчими роками прагнемо внести свої “дві лепти” для врятування тематичних розписів ХIХ століття у Тулинецькій церкві, котрі чудом уціліли, але вимагають ретельної реставрації. Сподіваємося, що все більше людей долучиться до цієї святої справи. Поховання настоятелів храму. http://mosvita.ucoz.com.