Чому гинуть дерев’яні церкви?
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Schriftenreihe: | Відлуння віків |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40401 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Чому гинуть дерев’яні церкви? / І. Жирош // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 11-13. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40401 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-404012013-01-16T12:13:34Z Чому гинуть дерев’яні церкви? Жирош, І. Червона книга пам’яток 2011 Article Чому гинуть дерев’яні церкви? / І. Жирош // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 11-13. — укp. XXXX-0045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40401 uk Відлуння віків Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Червона книга пам’яток Червона книга пам’яток |
| spellingShingle |
Червона книга пам’яток Червона книга пам’яток Жирош, І. Чому гинуть дерев’яні церкви? Відлуння віків |
| format |
Article |
| author |
Жирош, І. |
| author_facet |
Жирош, І. |
| author_sort |
Жирош, І. |
| title |
Чому гинуть дерев’яні церкви? |
| title_short |
Чому гинуть дерев’яні церкви? |
| title_full |
Чому гинуть дерев’яні церкви? |
| title_fullStr |
Чому гинуть дерев’яні церкви? |
| title_full_unstemmed |
Чому гинуть дерев’яні церкви? |
| title_sort |
чому гинуть дерев’яні церкви? |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Червона книга пам’яток |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40401 |
| citation_txt |
Чому гинуть дерев’яні церкви? / І. Жирош // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 11-13. — укp. |
| series |
Відлуння віків |
| work_keys_str_mv |
AT žiroší čomuginutʹderevânícerkvi |
| first_indexed |
2025-07-03T22:29:43Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:29:43Z |
| _version_ |
1836666620883238912 |
| fulltext |
червона книга пам’яток
11
Чому гинуть
дерев’яні церкви?
Óнікальні на весь світ
закарпатські храми
нищить не стільки во/
гонь, скільки людська бай/
дужість.
Під’їжджаємо до села
Буківцево Великоберезнянсь/
кого району Закарпаття.
Аж погляду відкрилась де/
рев’яна церковця. З гострими
шпилями увись. Кованими
хрестами. Наче випірнула з да/
лекого дитинства. В горлі щось
стиснуло. Через вхідні ворота
настіж ось зараз, здавалось,
вступить до храму архімандрит
у рясі, а за ним — дяки:
“Смертію смерть поправ і су/
щим во гробах живот дарував”.
Славетна “п’ятірка”… Храм,
що в селі Крайникове на Хуст/
щині, належить до споруд сла/
ветної на весь світ груп готич/
них дерев’яних церков, занесе/
них у світовий реєстр історич/
них пам’яток. Якщо чиновни/
кам заманеться підкреслити
значення цих пам’яток, то вони
обов’язково пошлються на
світові реєстри. Ось, мовляв,
куди нас занесли!
Що ж, дерев’яна церковна
архітектура, й справді, є найцін/
нішою сторінкою народного
мистецтва Закарпаття. Саме во/
на найбільшою мірою здатна
репрезентувати наш край у всій
своєрідності та складності його
історії. Вже не кажучи, що такого
дива, як історичні готичні де/
рев’яні церкви, в світі, крім За/
карпаття, ніде не залишилось. А
як бережемо ці скарби?
У сусідньому селі Сокирниця
ветхий дах готичної церкви не
нині/завтра рухне. “Відійшла”
вівтарна частина.
Не краще в селах Олек/
сандрівці, Данилові, тому ж
Крайникові. Гострі шпилі
храмів, увінчані кованими
хрестами, похилились, прог/
нилі вежі не витримують ваги!
Втім, славетна “п’ятірка” готич/
них дерев’яних церков на Хуст/
щині з кожним роком змен/
шується. Транспортувавши із
села Нижнє Селище до чесько/
го міста Бланска 1936 року, че/
хи одну з таких перлин поряту/
вали. Там вона стоїть і донині,
як новенька.
А греко/католицька церква
ХVІ століття в селі Стеблівка, чи
не найгарніша зі споруд цього
стилю, згоріла в серпні 1994 ро/
ку. При спорудженні цього хра/
му, який, до речі, зведено без
жодного цвяха, як повідомив
“Закарпатській країні” мистецт/
вознавець Михайло Сирохман,
теслярі досягли майже ідеаль/
ного синтезу архітектури, різь/
бярства, стінопису й малярства.
Вражали іконостас ХVІІІ та роз/
писи ХІХ століть. Сільчани каза/
ли нам, що пожежа сталась че/
рез громовицю. Проте найімо/
вірніше, на думку Михайла Си/
рохмана, через неполадки в
електромережі.
Іван Жирош
Церква Св. Анни в с. Буківцево
(ХVІІ ст., 1792 р.).
Фото Олени Крушинської.
http://www.derev.org.ua/
Михайлівська церква в
с. Крайниково (1668 р.).
http://panoramio.com/
Миколаївська церква в
с.Сокирниця (ХVІІ ст., 1704 р.) —
видатний зразок “мармароської
дерев’яної готики”.
http://panoramio.com/
12
Змонтована ще за чехів, нею
ніхто не цікавився. Хоча в селі й
була своя пожежна команда, та
вона виїхала на виклик тільки
через годину! Пам’ятка загину/
ла. Проспівали за “упокій”, а
винних, як завше, вкотре не бу/
ло. Місцева влада зробила чер/
гові заходи “щодо посилення та
поліпшення…” А світова та ук/
раїнська культура понесла не/
поправної втрати. На жаль, не
останньої...
Безцінні храми — на... дрова.
Про захист дерев’яних церков
краю, за словами мистецтвоз/
навця Михайла Сирохмана,
вперше постало питання під час
входження Закарпаття до скла/
ду Чехословаччини. Тоді ук/
раїнськими та чеськими вчени/
ми широко публікувались
статті, книги про народне мис/
тецтво й архітектуру. Влаштову/
вались виставки народних ре/
месел, фотовиставки народної
архітектури. П’ять дерев’яних
церков, яким загрожувала руй/
нація, перевезли в Чехію, ще
три — в межах краю.
Другий період нищення куль/
тових споруд, зокрема, де/
рев’яних церков, розпочався,
коли Закарпаття ввійшло до
складу СРСР. Підступом та на/
силлям ліквідовано греко/като/
лицьку церкву, а її майно переб/
рала православна церква. Під
керівництвом голів сільрад та
директорів шкіл розібрано на
дрова безцінні храми в селах Га/
ничі, Підплеші, Руському Полі,
Плав’ї, Розтоці, Пузняківцях, Пе/
рехресному та інших, підпалено
в Майдані та Соймах.
У колах тогочасної обласної
компартноменклатури побуту/
вала теза, що досить, мовляв,
залишити по одній церкві з
кожного стилю. Тобто п’ять —
на весь край! А результат — га/
небний: з 1945 по 1985 роки на
Закарпатті знищено 26 де/
рев’яних, 32 муровані церкви,
більше десяти унікальних дзві/
ниць, десятки каплиць та сотні
хрестів!
“На Закарпатті, крім чесько/
го періоду, — провадить Ми/
хайло Сирохман, — дерев’яні
церкви як пам’ятки, невідомо
чому, не обліковувались. У чи/
новників завжди під рукою (як/
що натиснуть згори!) є кілька
червона книга пам’яток
Церква Різдва Богородиці (ХVІ ст.,
1797 р.) в Стеблівці (автор фото
1992 р. Олег Іванусів). З книги
М. Сирохмана “Церкви України.
Закарпаття”. — Львів, 2000 р.
Рештки церкви Різдва Богородиці.
Фото Олени Крушинської, 2009 р.
http://www.derev.org.ua/
Старовинні дзвони церкви Різдва
Богородиці “Андрей”, “Георгій””
та “Михаїл”, перенесені після
пожежі на нову дзвіницю. Фото
Олени Крушинської, 2008 р.
http://www.derev.org.ua/
Село Стеблівка. Церква Різдва
Богородиці, відбудована після
пожежі у жовтні 2010 р.
(архітектор і керівник роботи
Василь Фречка). Фото з сайту
http://www.derev.org.ua/
Церква Вознесіння Господнього в селищі Ясіня (1824 р.). http://uk.wikipedia.org/
13
презентаційних об’єктів, куди
можна повезти на екскурсію. До
інших — руки не доходять. І
церкви тишком/нишком зно/
сяться. Як?
Дуже просто. Довкола де/
рев’яної церкви будується му/
рована — і пам’ятка перестає
існувати! Скажімо, в селі Бист/
рий на Воловеччині дерев’яну
церкву ХVІІІ століття (!) покрито
бляхою. А місцевий священик,
певне, бажаючи по собі зали/
шити “історичну” згадку як зод/
чий, зробив помпезний вхід до
храму в міському стилі. Та ніко/
му невтямки, що через таку
“творчість” споруда перестає
існувати як історична пам’ятка!
Проте “бляхизація” дерев’яних
церков успішно продовжується.
Справжньою гордістю закар/
патців є гуцульські п’ятизрубні,
триверхі лемківські та бойківсь/
кі церкви, які зберегли для на/
щадків найдревніший “спосіб
українського храмобудуван/
ня”, — читаємо в одному з ту/
ристичних путівників. Побачиш
один із таких храмів хоч раз у
житті — не намилуєшся! Але ж
дожились: перлина гуцульської
архітектури — церква Воз/
несіння Господнього в селищі
Ясіня на Рахівщині — протікає.
Тут, до речі, відправляють
службу православна й греко/
католицька громада. Хто ж по/
ремонтує дах?
Триверху лемківську церкву
Святого Духа ХVІІІ ст., що в селі
Гукливому на Великоберезнян/
щині, зокрема, перекривали
два роки. Сільський голова з
достойним прізвищем Хмель/
ницький, на запитання, коли ж
покриють церкву, “твердо”
обіцяв нам: “Питання
вирішується елементарно:
шинглі їдуть…” З гріхом попо/
лам, дах покрили. Проте води/
ти туристів ганьба. Через те, що
дах протікав роками, підлога
вкрилася грибком. Історична
споруда гине на очах!
Їдемо в село Розтоки, що на
Міжгірщині. Тут єдина де/
рев’яна церква в краї, де збе/
рігся іконостас, датований іще
ХVІ століттям! Інший іконостас,
датований ХVІІІ століттям, як
сказали нам у Міжгірській рай/
держадміністрації, місцева гро/
мада продала, а церкву зали/
шила напризволяще. Не нині/
завтра й ця історична пам’ятка
загине.
Та найбільше нищить закар/
патські дерев’яні церкви во/
гонь. У Кобилецькій Поляні на
Рахівщині одну з унікальних істо/
ричних церковок 1512 року (!),
щоб уберегти, довго вирішува/
ли: відвезти її до Ужгородсько/
го чи Львівського музею народ/
ної архітектури? Тим часом
1994 року селяни розібрали
церкву й дерево поскидали до
купи. За відновлення храму ма/
ла взятися греко/католицька
громада. Але цього, як сказав
нам Михайло Сирохман, не
змогли стерпіти православні.
Тоді храм, який був взірцем
дерев’яної архітектури, відпра/
вивши службу Божу, спалили!
Довкола ходив піп і молився за
... упокій церкви. Обласні
архітектори підняли галас: хто
наважився, мовляв, підняти ру/
ку на святиню? “Та це в нас, —
байдуже відповіли місцеві чи/
новники, — такий гуцульський
звичай...”.
Залишився в пам’яті 2003
рік — вогнем знищено аж чотири
дерев’яні храми! У Закарпатті, як
твердить Михайло Сирохман,
збережено 118 дерев’яних цер/
ков, збудованих упродовж ос/
танніх сторіч. Подорожуючи
місцями святинь, милуватись
ними, звичайно, — приємна річ.
Але коли згадаєш, скільки з них
не вберегли, жах бере!
Оригінал тексту статті на сайті:
http://zakraina.com.ua, 18.02.2011.
червона книга пам’яток
Церква Св. Параскеви в
с. Олександрівка (ХV ст., 1753 р.).
Фото Сергія Криниці.
http://haidamac.org.ua/
Церква Св. Миколи Чудотворця
в с. Данилово (1779 р.).
Фото Сергія Криниці.
http://haidamac.org.ua/
|