Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая”
У вівтарній частині Андріївської церкви у місті Києві знаходиться престол, освячений 1767р. на честь Апостола Андрія Первозванного. Він має форму кубу в скляному футлярі. Престол — це “сакральний центр” православного храму, який символізує Гроб Господній....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Назва видання: | Відлуння віків |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40415 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” / І. Нетудихаткін // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 66-68. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40415 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-404152013-01-16T12:13:25Z Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” Нетудихаткін, І. Пам’ятки образотворчого мистецтва У вівтарній частині Андріївської церкви у місті Києві знаходиться престол, освячений 1767р. на честь Апостола Андрія Первозванного. Він має форму кубу в скляному футлярі. Престол — це “сакральний центр” православного храму, який символізує Гроб Господній. 2011 Article Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” / І. Нетудихаткін // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 66-68. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. XXXX-0045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40415 uk Відлуння віків Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’ятки образотворчого мистецтва Пам’ятки образотворчого мистецтва |
| spellingShingle |
Пам’ятки образотворчого мистецтва Пам’ятки образотворчого мистецтва Нетудихаткін, І. Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” Відлуння віків |
| description |
У вівтарній частині Андріївської церкви у місті Києві знаходиться престол, освячений 1767р. на честь Апостола Андрія Первозванного. Він має форму кубу в скляному футлярі. Престол — це “сакральний центр” православного храму, який символізує Гроб Господній. |
| format |
Article |
| author |
Нетудихаткін, І. |
| author_facet |
Нетудихаткін, І. |
| author_sort |
Нетудихаткін, І. |
| title |
Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” |
| title_short |
Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” |
| title_full |
Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” |
| title_fullStr |
Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” |
| title_full_unstemmed |
Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” |
| title_sort |
престол андріївської церкви у києві та загадка “болярина николая” |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Пам’ятки образотворчого мистецтва |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40415 |
| citation_txt |
Престол Андріївської церкви у Києві та загадка “Болярина Николая” / І. Нетудихаткін // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 66-68. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| series |
Відлуння віків |
| work_keys_str_mv |
AT netudihatkíní prestolandríívsʹkoícerkviukiêvítazagadkabolârinanikolaâ |
| first_indexed |
2025-07-03T22:30:29Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:30:29Z |
| _version_ |
1836666669162823680 |
| fulltext |
66
пам’ятки образотворчого мистецтва
Óвівтарній частині Андріївської церкви у
місті Києві знаходиться престол, освя/
чений 1767р. на честь Апостола Андрія
Первозванного. Він має форму кубу в скляному
футлярі. Престол — це “сакральний центр” пра/
вославного храму, який символізує Гроб Гос/
подній: за тлумаченням Св. Германа Константи/
нопільського при переносі Святих дарів на прес/
тол “святая трапеза (верхня дошка престолу —
Н. І.) соответствует погребению Христову, когда
Иосиф, сняв тело Христово со креста, обвил его
плащаницею чистою, и, помазав ароматами и
миром, подъял с Никодимом и положил в но/
вом, изсеченном из камня, гробе”[2].
Верхня дошка престолу (т. зв. “трапеза”)
Андріївської церкви виконана з каменю черво/
нуватого кольору. З чотирьох боків престол нак/
ритий художньооздобленим металевим обла/
ченням, яке є справжнім витвором мистецтва. Всі
дошки металевого облачення мають низку спіль/
них елементів декору: на кожній з них у чотирьох
кутах — позолочені накладки у вигляді сера/
фимів; по боках — позолочені вертикальні ви/
пуклі виступи, стилізовані під канелюровані
пілястри. Єдина відмінность бокових дошок об/
лачення одна від одної — це випуклі центральні
накладки золотистого кольору: на західній
дошці — рівнораменний (т. зв. “грецький”) хрест;
на інших трьох дошках — овальні, видовжені по
горизонталі, медальйони із зображеннями Апос/
толів (Петра, Іоанна Богослова, Андрія Первоз/
ванного) та ідентифікуючими написами.
У нижній частині металевого облачення на
п’ядесталі престолу (по периметру) вигравірова/
ний загадковий напис шрифтом, стилізованим
під устав (т. зв. “псевдоруський стиль” др. пол.
XIX — початку XX cт.): “СЇЕ МЕСТНОЕ ОБЛАЧЕНИЕ
НА ПРЕСТОЛ ХРАМА ВО ИМZ СВ. АПОСТОЛА АНД�
РЕZ ПЕРВОЗВАННОГО СООРУЖЕНО ИЖДИВЕНИЕМ
ПРОТОЇЕРЕZ ПАВЛА ЇЕРЕZ ФЕДОРА БОЛZРИНА НИ�
КОЛАZ И ДИZКОНА ВЛАДИМИРА В 1899 ГОДУ “.
Ким же були ці щедрі жертводавці, чиїм зу/
силлям ми завдячуємо появі на престолі
Андріївської церкви витонченого зразка ху/
дожнього металу кінця XIXст.? Особливо інтригу/
юче виглядає останній з чотирьох ктиторів — “Бо/
лярин Николай”. Його титулатура є надзвичайно
дивною і анахронічною для другої половини
XIXст., адже боярство як суспільний стан пос/
тупово припинило своє існування після
ліквідації Петром I відмінностей між помісним
та вотчинним землеволодіннями у 1714 р. (ос/
танній боярин І. Ю. Трубецький помер
27.01.1750 р.). У Фонді Київської духовної
консисторії Центрального державного архіву
України у Києві зберігається справа під наз/
вою “О разрешении обложить металлом
престол в Андреевской церкви” (1899 р.) [1],
Престол Андріївської церкви.
Трапеза престолу Андріївської
церкви (фрагмент).
Накладка Cерафим на
металевому облаченні
престолу Андріївської церкви.
Пілястра (фрагмент) на
металевому облаченні
престолу Андріївської церкви.
Престол Андріївської церкви у Києві та
загадка “Болярина Николая”
Ігор Нетудихаткін
пам’ятки образотворчого мистецтва
67
яка “проливає світло” на історію виготовлен/
ня металевого облачення на престол храму
та допомагає встановити особу загадкового
“Болярина”.
З цього документу ми дізнаємося, що
причиною оновлення “сакрального центру”
Андріївської церкви (престолу та жертовни/
ка) наприкінці XIX ст. була його “обветша/
лость”. У справі зазначено, що протягом
1898 — початку 1899 р. певні церковні бла/
годійники (їх імена не названі) надали на
оновлення престолу 400 рублів (без сумніву
саме вони відзначені у написі на металевому
облаченні).
Наприкінці 1898 — на початку 1899 рр.
були досягнуті домовленості з петербурзь/
ким майстром Т. М. Мартінсоном, який, за щас/
ливим збігом обставин, у цей час працював над
виготовленням окладу для одного з престолів
Києво/Братського монастиря. Саме цей оклад
став “прототипом” для металевого облачення на
престолі Андріївської церкви. Наприкінці 1899 р.
Т. М. Мартінсон виготовив облачення на прес/
тол Андріївської церкви з міді, яка у другій по/
ловині XIX cт. стала дуже популярним матеріа/
лом для виготовлення церковного начиння.
Завдяки посрібленню та покриттю позолотою
мідному облаченню надали символічні для
християнської традиції кольори. Металеве об/
лачення 1899 р. і досі приховує під собою доволі
давній престол Андріївської церкви, який так і
не було демонтовано. Вирішальну роль у цьому
зіграла тверда позиція причту та церковного
старости Андріївської церкви, обумовлена
вірою у святість місця1, на якому розташована
Андріївська церква: старий престол мав зали/
шатися “нетронутым”.
З високою долею вірогідності таємничих кти/
торів, які надали 400 рублів на виготовлення ме/
талевого облачення на престол, можна ототож/
нити з ініціаторами його оновлення у 1899 р. —
ієреєм (священиком) Андріївської церкви Фе/
дором Івановичем Тітовим (1864–1935), дияко/
ном Андріївської церкви Володимиром
Нєдєльським та Благочинним Старокиївських
церков протоієреєм Павлом Троїцьким. Їхніми
підписами закріплено два документи справи:
“Прошение” причта та церковного старости про
дозвіл на встановлення металевого облачення
на престол Андріївської церкви (28.02.1899) та
“Отчет” про витрату коштів на оновлення престо/
лу (07.11.1900) [1]. Отже, саме імена представ/
ників причту церкви та місцевого благочинного
вирізьблено на металевому окладі престолу: “...
ИЖДИВЕНИЕМ ПРОТОЇЕРЕZ ПАВЛА ... ЇЕРЕZ ФЕДОРА
... ДИZКОНА ВЛАДИМИРА ...”.
Разом з ними “Прошение”
та “Отчет” підписав ще один
ініціатор оновлення престо/
лу — церковний староста
Андріївської церкви, “над/
ворный советник”, представ/
ник стародавнього дворянсь/
кого роду Микола Олександ/
рович Свєчін. Можливо саме
він і є тим загадковим “Боля/
рином Николаем” з напису на
Накладка Рівнораменний хрест (фрагмент західної
дошки металевого облачення на престолі Андріївської
церкви).
Напис на п'ядесталі престолу Андріївської церкви
(фрагмент).
1 — Традиційно вважається, що Андріївська церква розташована на пагорбі, де, за переказом з “Повісті минулих літ”,
здійснив своє пророцтво Апостол Андрій Первозванний: “Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа,
і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог”. І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив хреста”. [4]
68
облаченні престолу? На наш погляд,
це дійсно так.
Справа у тому, що навіть після
зникнення боярства як суспільної
верстви, слово “болярин” продов/
жувало широко використовуватися
у церковнослов’янській мові, яка
була переповнена “отжившими”
словами [3]. Слово “болярин” висту/
пало замінником слова “дворянин”,
якого у церковнослов’янській мові
просто не існувало [5]. Цікаво, що
інформацію про поширений вжиток слова “бо/
лярин” стосовно дворян на рубежі XIX–XX ст.
нам дають навіть художні твори. Так Михайло
Салтиков/Щедрін у своєму оповіданні “Пошехо/
нская старина” (1888 р.) зазначає: “Хо/
ронили болярина Николая с почестями
и церемониями, подобающими родо/
витому дворянину”. А Олександр
Купрін у оповіданні “Анафема” (1913 р.)
описує історію протодиякона Олімпія,
який в перший тиждень Великого Посту
мав анафемувати “богохульника и
отступника от веры христовой … бо5
лярина Льва Толстого”, проте
відмовився це зробити під вражен/
ням від тільки/но прочитаної повісті
графа “Казаки”. Отже, “Болярин Ни/
колай” у написі на облаченні престо/
лу Андріївської церкви цілком мож/
на прочитати як “Дворянин Нико/
лай”, що точно вказує на останнього з чотирьох
таємничих благодійників — дворянина Миколу
Олександровича Свєчіна.
Витвір петербурзького майстра Т. Мартінсона,
мідне (“посребленное” і “взлощенное”)
художньо оздоблене облачення на прес/
тол було щедрим даром групи ен/
тузіастів, які опікувалися долею храму
наприкінці XIX ст. Цей коштовний оклад і
досі прикрашає престол Андріївської
церкви, видатної пам’ятки епохи бароко.
пам’ятки образотворчого мистецтва
1. ЦДІАК України. — Ф. 127. — Київська духовна консисторія. — Оп. 868 (1899). — Спр. 114. — О разрешении обложить
металлом престол в Андреевской церкви. — 7 арк.
2. Баталов А. Л. Гроб Господень в замысле “Святая святых” Бориса Годунова // Иерусалим в русской культуре / Отв. ред.
А. Баталов, А. Лидов. — М.: Наука. Издательская фирма “Восточная литература”, 1994. — С. 154–171.
3. Кравецкий А. Г., Плетнева А. А. История церковнославянского языка в России (конец XIX — XX вв.). — М.: Языки Русской
культуры, 2001. — 400 с.
4. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. Ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — 591 с.
5. Полный церковно�славянский словарь (с внесением в него важнейших древнерусских слов и выражений), составил
священник, магистр Григорий Дьяченко. — М: Издательский отдел Московского Патриархата, 1993. — 1159 с. (Репринт
1899 г.).
Накладка Апостол Петро (фрагмент
північної дошки металевого облачення
престолу Андріївської церкви).
Накладка Апостол Іоанн
Богослов (фрагмент східної
дошки металевого облачення
престолу Андріївської церкви).
Накладка Апостол Андрій
первозванний (фрагмент
південної дошки металевого
облачення престолу Андріївської
церкви).
Федір Іванович Тітов (фото).
Герб дворянського роду Свєчіних.
|