Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова
Іван Тихонович Черняков — відданий археології, одержимий нею понад півстоліття учений, ім'я якого, його науковий доробок вже давно складають гордість української археології не лише в нашій державі, а і далеко за її межами....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2011
|
| Назва видання: | Відлуння віків |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40424 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова / В. Рябова, О. Титова // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 107-109. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40424 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-404242013-01-16T12:13:43Z Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова Рябова, В. Титова, О. Наші ювіляри Іван Тихонович Черняков — відданий археології, одержимий нею понад півстоліття учений, ім'я якого, його науковий доробок вже давно складають гордість української археології не лише в нашій державі, а і далеко за її межами. 2011 Article Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова / В. Рябова, О. Титова // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 107-109. — укp. XXXX-0045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40424 uk Відлуння віків Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наші ювіляри Наші ювіляри |
| spellingShingle |
Наші ювіляри Наші ювіляри Рябова, В. Титова, О. Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова Відлуння віків |
| description |
Іван Тихонович Черняков — відданий археології, одержимий нею понад півстоліття учений, ім'я якого, його науковий доробок вже давно складають гордість української археології не лише в нашій державі, а і далеко за її межами. |
| format |
Article |
| author |
Рябова, В. Титова, О. |
| author_facet |
Рябова, В. Титова, О. |
| author_sort |
Рябова, В. |
| title |
Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова |
| title_short |
Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова |
| title_full |
Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова |
| title_fullStr |
Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова |
| title_full_unstemmed |
Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова |
| title_sort |
життя за покликом серця. до 75-річчя від дня народження і.т. чернякова |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Наші ювіляри |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40424 |
| citation_txt |
Життя за покликом серця. До 75-річчя від дня народження І.Т. Чернякова / В. Рябова, О. Титова // Відлуння віків. — 2011. — № 1-2(14-15). — С. 107-109. — укp. |
| series |
Відлуння віків |
| work_keys_str_mv |
AT râbovav žittâzapoklikomsercâdo75ríččâvíddnânarodžennâítčernâkova AT titovao žittâzapoklikomsercâdo75ríččâvíddnânarodžennâítčernâkova |
| first_indexed |
2025-07-03T22:31:00Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:31:00Z |
| _version_ |
1836666701242957824 |
| fulltext |
107
НАШІ ЮВІЛЯРИ
Êоли людина дум/
кою заглиблюєть/
ся у давні часи і
намагається не лише уявити,
а і відтворити, пропустити
через власне серце знання
про життя, побут, звичаї і
вірування далеких поколінь,
народжується археолог. Се/
ред нас є унікальні диваки,
які археологією живуть, з
нею споріднюються, нею
хворіють.
Іван Тихонович Черняков
— саме такий відданий архе/
ології, одержимий нею по/
над півстоліття учений, ім`я якого, його науковий
доробок вже давно складають гордість українсь/
кої археології не лише в нашій державі, а і дале/
ко за її межами.
Народився Іван Тихонович 21 жовтня 1936 р. у
с. Нова Слобода Путивльського району Сумської
області. Саме в тому забутому Богом глухому мо/
настирському селі сталося так, що допитливість,
потреба постійного пізнання, здатність розмірко/
вувати, уявляти, аналізувати різні події і явища
сформували у малого Івана спектр рис, які в іде/
алі мають бути притаманні ученому.
Велика Вітчизняна війна у спогадах Івана Ти/
хоновича залишила найболючішу рану, адже він
на власні очі бачив трагедію рідної Нової Слобо/
ди: у сонячний літній день 7 липня 1942 р. фа/
шисти провели каральну акцію проти мирних
мешканців — 700 старших людей, жінок, дітей
було вбито. Іван Черняков дивом вижив, але на/
завжди запам’ятав той пронизливий запах
смерті. Цей пекельний життєвий досвід закарбу/
вався у його характері. Він жив з постійним по/
чуттям провини перед тими, хто безвинно і пе/
редчасно загинув, і тому
працював, вчився старанно і
наполегливо, начебто, й за
них. У повоєні роки успішно
закінчив семирічку, а згодом
назавжди покинув рідне ба/
гатостраждальне село.
Завжди відкритий, толе/
рантний, сповнений стрем/
ління до нових знань, нових
вражень і знайомств, Іван
Тихонович вирушив у “вели/
ке життя” — вступив до пу/
тивльського педагогічного
училища (закінчив з відзна/
кою у 1955 р.). Пізніше уче/
ний віддав шану рідному
місту, написавши науково/
популярну книгу про Пу/
тивль, яка є повною і глибо/
кою біографією міста.
Бажання присвятити своє життя вивченню
стародавньої історії привело Чернякова на істо/
ричний факультет Одеського державного уні/
верситету ім. Мечникова. Починаючи з першого
курсу, він постійно працював в археологічних
експедиціях. Досліджувались пам`ятки різних
епох — від первісності до середньовіччя, і вели/
кою школою для молодого вченого стала робота
з такими видатними дослідниками, як П. Борис/
ковський, С. Бібіков, Т. Пассек, Г. Мелюкова,
О. Черниш, Г. Коробкова. Він мав можливість
спілкуватися з В. Даниленком, Б. Граковим,
О. Кривцовою/Граковою, І. Підоплічком, О. Те/
реножкіним, М. Артамоновим, П. Шульцем,
В. Гайдукевичем, О. Формозовим, Т. Блаватсь/
кою, Є. Черних, В. Саріаніді, М. Мерпертом,
Д. Телегіним та іншими.
Співпраця з найвідомішими археологами до/
давала знань, досвіду і наснаги до подальшої
праці. Глибоко ерудованого і фанатично залюб/
леного в археологію Чернякова не лише поміти/
ли, а й постійно підтримували та допомагали у
наукових пошуках, про що свідчить напрочуд
Життя за покликом серця
До 755річчя від дня народження І. Т. Чернякова
Валентина Рябова,
Олена Титова
108
знаменні дати
дивна для того часу кар`єра — від двірника до ди/
ректора Одеського археологічного музею за 5
років. На довгі роки музей став рідним домом
Чернякова (не лише в переносному, а і у прямо/
му сенсі: він жив з дружиною і донькою у
комірчині підвального приміщення музею). Бага/
то вдалося зробити Івану Тихоновичу в ту пору:
провести капітальний ремонт приміщення му/
зею, створити нову експозицію, відновити слав/
нозвісне Товариство історії та старожитностей і
видання періодичних збірників наукових праць,
активізувати експедиційну роботу. Навіть скульп/
туру Лаокоона, яка вважається тепер візитівкою
музею, перевіз і встановив перед будівлею музею
саме Черняков. У музеї Іван Тихонович сформу/
вався як учений. Часто і тоді, і пізніше Чернякову
доводилося чути, що краще займатися лише
власною вузькою спеціалізацією — добою бронзи
— і поглиблювати знання у цій царині, але таке
уявлення про науку неприйнятне для нього. Його
енциклопедичні знання з історії та археології
висвітлюються у статтях і книгах, присвячених і
мезоліту, і добі енеоліту/бронзи, раннього
залізного віку, періоду середньовіччя, тобто май/
же всіх епох, які вивчає археологічна наука. Йому
однаково цікаво і важливо дослідити історію
давніх кіммерійців і давньоруського Вишгорода,
античного Білгорода і середньовічного Луцька. У
кожній статті, доповіді, книзі він обов`язково по/
дає нові матеріали, пропонує власне бачення
різних подій.
Тридцять років Іван Черняков жив і працював в
Одесі. Ці роки були успішними і в його науковій
діяльності: він видав близько 150 статей, моног/
рафію, науково/популярну книгу, кожний сезон
проводив польові дослідження, популяризував
археологію — публікував статті у періодичних ви/
даннях, читав лекції в університеті, підтримував
краєзнавців і музейників всієї області, створював
музеї у Білгороді/Дністровському, Татарбунарах,
Ізмаїлі, Болграді, організовував семінари і наукові
конференції. Звісно, не один, бо поруч були
старші колеги — П. Каришковський, Н. Кравченко,
І. Клейман; і молода плеяда — В. Станко, Л. Су/
ботін, А. Островерхов, С. Охотніков, В. Ванчугов,
Л. Поліщук, Є. Сунічук та ін.
У 1970/і роки бурхливого розвитку набула но/
вобудовна діяльність — зрошувальні системи,
меліоративні і промислові споруди, склади, еле/
ватори, житло тощо. Кількість охоронних експе/
дицій збільшилась у рази, і Інститут археології АН
УРСР в Одесі відкрив новий підрозділ — Відділ но/
вобудовних експедицій Північно/Західного При/
чорномор’я. Іван Тихонович перейшов до цього
відділу, і від того часу аж до виходу на пенсію до/
ля пов`язала його з Інститутом археології.
З 1985 р. Іван Тихонович живе і працює в
Києві. Він підготував до захисту докторську ди/
сертацію, проводив розкопки у Полтавській і
Черкаській областях, а незабаром його було
призначено на посаду завідуючого Відділом
первісної археології, що включав два підрозділи
— сектор кам`яної доби та сектор енеоліту/брон/
зи. Щоб об`єднати зусилля для вирішення проб/
лем сабатинівської культури, у 1989 р., за
ініціативи І.Чернякова, у Миколаївській області
було проведено семінар, який планували прово/
дити щороку. Але він став першим і останнім. Та/
ка ж доля спіткала і перші два семінари (1990 і
1991 рр.), і першу Міжнародну конференцію, що
була присвячена 100/річчю дослідження
трипільської культури і проводилася на найбіль/
шому трипільському поселенні у с. Тальянки
Тальнівського р/ну Черкаської області. Вивчаючи
трипільські пам`ятки, Черняков значно розширив
власні знання і написав ряд статей, які були
помічені науковою спільнотою не лише в Україні,
а і в Румунії, Молдові, Росії.
Важливими є розробки проблеми
значення трипільської культури в
історії стародавньої Європи, вивчен/
ня і бачення історичної долі племен
трипільської культури. Саме І. Чер/
няков перший відкрив пам`ятки не/
олітичної культури Хаманжія та ене/
олітичної культури Гумельниця на
лівобережжі Дунаю — на території
Молдови і України. Він створив пер/
шу періодизацію старожитностей
межиріччя Дунаю і Дністра, розкопав
сотні курганів, виділив окрему буд/
жацьку культуру ІІІ тис. до н.е.,
досліджував пам`ятки сабатинівсь/
кої культури другої половини ІІ тис.
до н.е., створив етногенетичну кон/
109
знаменні дати
цепцію кіммерійців з її археологічною інтерпре/
тацією найдавніших відомих за назвою племен,
яким належали пам`ятки багатоваликової ке/
раміки, сабатинівської та білозерської культур.
Обґрунтував археологічні реалії “міста людей
кіммерійських” Гомера в залишках сабатинівсь/
ких поселень у Виноградному Саду та в Дикому
Саду (м. Миколаїв) у Південному Побужжі,
інтерпретував повідомлення Геродота про
кіммерійців в конкретних археологічних пам’ят/
ках Північного Причорномор’я. У 2001 р., працю/
ючи над створенням археологічної експозиції у
краєзнавчому музеї міста Нетішин, визначив і
відповідно відкрив широкому науковому загалу
найбільшу за кількістю крем`яного інвентаря па/
леолітичну пам`ятку ашельської доби.
І. Черняков у своїх дослідженнях ставить і
успішно вирішує завдання із створення методів
експериментальної археології, зокрема
дослідження бронзоливарного виробництва у
Північному Причорномор`ї у ІІ тис. до н.е. Він
вперше визначив наявність вагових систем брон/
зової доби. Цей перелік можна продовжувати,
адже серед майже 500 наукових робіт є такі, що
висвітлюють питання історії античної, скіфської,
сарматської, черняхівської та інших культур. Йо/
го науковий доробок вже нині потребує свого
дослідника.
У 1998 р. Івана Тихоновича було призначено
заступником директора з наукової роботи за/
повідника “Стародавній Київ”. Вчений з прита/
манною йому зацікавленістю почав заглиблюва/
тись у проблеми історії Києва: вивчав літописи,
склав мапи міста в різні століття. Історія старо/
давнього міста все більше поглинала весь його
час, всю увагу. Ті два роки, що Черняков працю/
вав у заповіднику, не згаяні марно: написана нау/
ково/популярна книга “Архангел Михаїл — захис/
ник Києва”, дослідження, присвячене історії Виш/
города і Межигір`я, опубліковано десятки статей у
різних часописах та періодичних виданнях.
Не так давно Іван Тихонович врешті/решт
знайшов омріяну свободу: дім на лісовому кор/
доні у передмісті, світлий кабінет, велика
бібліотека, письмовий стіл, якому близько 150
років. Та найцінніше, що він має — це величезні
архіви, які збиралися протягом життя. Тепер нас/
тав час реалізувати у книгах накопичені знання.
Частина з книг пішла до людей, а у папках чека/
ють на видання вже готові рукописи: “Давні скар/
би України”, “Острів Зміїний”, “Место встречи ты/
сячелетий”, “Біле місто в темних віках”, “Кіммерія
і кіммерійці”, “Луцький з`їзд монархів Європи”,
“Максим Берлинський — перший історик Києва”.
Крім наукової творчої роботи Іван Тихонович
не полишає і громадську діяльність — він директор
Українського благодійного фонду “Трипілля” (на
громадських засадах), член/
кореспондент Українського
національного комітету ICO/
MOS, активний член секції
охорони пам’яток археології
Українського товариства охо/
рони пам’яток історії та куль/
тури, не відмовляється висту/
пати з лекціями і статтями у
періодичних виданнях, на
радіо та телебаченні.
Іван Тихонович Черняков
ніколи не був “обласканим”
ані владою, ані начальством
від науки, мабуть, тому, що
нетиповий, неординарний, з
такими клопіт, бо вони завж/
ди у пошуку, у стремлінні до
істини, розбуркують, по/
лемізують, відстоюють власні
переконання і тим порушу/
ють звичні усталені порядки.
Та щастя у тому, що його, з
усіма вадами і чеснотами,
поважають, розуміють і ціну/
ють велика дружня родина і
вірні друзі, колеги. Довгих
років життя, доброго здо/
ров’я, нових відкриттів, но/
вих книг, статей і радості в
дітях, онуках і правнуках,
глибоко шановний Іване Ти/
хоновичу!
Черняков біля пам"ятника Дюку де Рішельє в Одесі
|