Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»

Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»

У статті автор аналізує результати дослідження «великого терору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією»....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Тронько, П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Теми:
Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40443
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» / П. Тронько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 4-17. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40443
record_format dspace
spelling irk-123456789-404432013-02-13T03:43:53Z Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» Тронько, П. Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР У статті автор аналізує результати дослідження «великого терору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». В статье автор анализирует результаты исследования «большого террора» 1937–1938 гг. в контексте реализации Государственной программы научно-документальной серии книг «Реабилитированные историей». The author analyzes the results of a study of the «great terror» 1937–1938 in the context of implementing the State Program for Research, a documentary series of books «Rehabilitated history». 2011 Article Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» / П. Тронько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 4-17. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40443 uk Історія України: маловідомі імена, події, факти Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
spellingShingle Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
Тронько, П.
Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
Історія України: маловідомі імена, події, факти
description У статті автор аналізує результати дослідження «великого терору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією».
format Article
author Тронько, П.
author_facet Тронько, П.
author_sort Тронько, П.
title Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_short Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_full Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_fullStr Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_full_unstemmed Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією»
title_sort дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «реабілітовані історією»
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2011
topic_facet Історіографічні та джерелознавчі дослідження державного терору в УСРР–УРСР
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40443
citation_txt Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» / П. Тронько // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 4-17. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series Історія України: маловідомі імена, події, факти
work_keys_str_mv AT tronʹkop doslídžennâvelikogoteroruunaukovodokumentalʹníjserííknigreabílítovaníístoríêû
first_indexed 2025-07-03T22:31:51Z
last_indexed 2025-07-03T22:31:51Z
_version_ 1836666755142909952
fulltext ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ТЕРОРУ В УСРР–УРСР  Петро ТРОНЬКО* Дослідження «великого терору» у науково-документальній серії книг «Реабілітовані історією» У статті автор аналізує результати дослідження «великого те- рору» 1937–1938 рр. у контексті реалізації Державної програми науково-документальної серії книг «Реабілі- товані історією». Ключові слова: великий терор, політичні репресії, «Реабілітовані історією», органи державної безпеки. Протягом  останнього  десятиліття  у  незалежній  Україні проведено масштабну науково­дослідницьку роботу по реа­ лізації  Державної  видавничої  програми  науково­докумен­ тальної  серії  книг  «Реабілітовані  історією».  Оприлюднені факти, статистика реальних людських втрат за період сталін­ ського правління засвідчили,  що  сталінські  репресії  зачіпа­ ли  практично  кожну  родину  нашої  країни.  Саме  тому  вив­ чення політичних репресій стало однією із соціально значу­ щих наукових тем. Подібні дослідження вимагали не лише формальної рекон­ струкції  картини  злочинів,  але  й  глибокого  осмислення  їх коренів. Результати можуть бути отримані лише величезною концентрацією  зусиль вчених,  тисяч  ентузіастів,  які вбача­ ють  у  чесному  відтворенні  історичної  правди  —  запоруку неповернення до часів страшного лихоліття. Задіяні у виконанні наукових завдань науково­докумен­ тальної серії книг «Реабілітовані історією» історики, архівіс­ ти,  правознавці,  краєзнавці,  поставили  за  мету  з’ясувати справжні причини політичних репресій і особливо їх наслід­ * Тронько  П.Т.  —  академік  НАН  України,  завідуючий  відділом  регіо­ нальних  проблем  історії  України  Інституту  історії  України  НАН України. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  ків. Адже протягом всього післявоєнного радянського періо­ ду  вищі  партійно­державні керівники  СРСР  дотримувалися висловленої М. Хрущовим на ХХ з’їзді КПРС тези, що у 1930– 1953­х рр. всілякі «норми правильного партійного вирішен­ ня питань були ліквідовані, все було підпорядковано сваволі однієї особи»1. Особливо наголошувалося, що терор спрямо­ вувався  не  проти  «залишків  розбитих  експлуататорських класів, а проти чесних кадрів партії і Радянської держави»2. Увага громадськості акцентувалася на арештах тисяч членів Комуністичної партії СРСР, робітників, селян, творчої інтелі­ генції, яких звинувачували «шпигунстві», «контрреволюції» і після кількахвилинного розгляду на «трійці», «двійці», «спец­ колегії» чи закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного  Суду  засуджували  до  вищої  міри  покарання  — розстрілу,  значних  термінів  ув’язнення, заслання  тощо.  Ра­ дянська історіографія теж не виходила за межі хрущовського тлумаченні  політичних  репресій  як  наслідку  «культу особи Сталіна». Ситуація корінним чином змінилася наприкінці 1980­х рр. Генеральний  секретар  ЦК  КПСС  М. Горбачов,  намагаючись зміцнити власний образ демократичного лідера в умовах роз­ палу  перебудови,  переконав політбюро  ЦК  КПРС  у необхід­ ності додаткового дослідження й аналізу «сталінських полі­ тичних репресій». На основі результатів цього дослідження, напевно,  планувалося  прийняття  нового  рішення  про  полі­ тичну оцінку  сталінського  режиму. Проте відступу від хронологічних меж, заданих ще на ХХ з’їзді КПРС М. С. Хрущовим, не було. Так, у постанові політбю­ ро ЦК КПРС від 28 вересня 1987 р. про створення комісії політ­ 1 Доклад Первого секретаря ЦК КПСС тов. Хрущева Н.С. ХХ съезду Ком­ мунистической  партии  Советского Союза  //  Реабилитация:  поли­ тические  процессы 30–50­х  годов  /  Под  общ.  Ред. А. Н. Яковлева.  – Москва:  Политиздат,  1991.  –  С. 41. 2 Доклад Первого секретаря ЦК КПСС тов. Хрущева Н.С. ХХ съезду Ком­ мунистической  партии  Советского  Союза. –  С. 33.  Петро Тронько бюро  для  вивчення  документів  щодо  політичних  репресій вказувався період «1930–1940­ві і початок 1950­х років»3. Проблема  «злочинів  сталінізму», «політичних репресій» стала предметом відкритого обговорення серед учених­сус­ пільствознавців  після  виступу  генерального  секретаря  ЦК КПРС  М. Горбачова  на  урочистому  засіданні  2  листопада 1987 р., присвяченому 70­річчю Жовтневої революції. Охарак­ теризувавши зародження  і функціонування командно­адмі­ ністративної  системи,  він  назвав  політичні  репресії  «масо­ вим злочином на ґрунті зловживанні владою»4. За логікою М. Горбачова,  утвердження командно­адміні­ стративної  системи  в  економіці  спричинило  її  поширення на  надбудову,  призвівши  до  виникнення  теорії  «загострен­ ня класової боротьби», «обмеження демократичного потен­ ціалу», створення атмосфери підозрілості, ворожнечі, нетер­ пимості та, як наслідок, культу особи й політичних репресій. Але  лідер  КПРС  зазначав,  що  сталінські  репресії  1930­х– 1950­х рр. здійснювалися на тлі економічних, політичних та соціальних досягнень СРСР. «Деформації» партійні керівни­ ки бачили лише в «політичній надбудові» тодішнього радян­ ського  суспільства. Однак, нові оприлюднені факти сталінського терору нас­ тільки збурили наскрізь політизоване суспільство, що лідери ЦК  КПРС  змушені  були  розпочати  нову  хвилю  реабілітації жертв політичних репресій  і  створення  відповідної  законо­ давчо­нормативної  бази.  Вже  17  квітня  1991 р.  Верховною Радою  України  був  прийнятий  Закон  «Про  реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». 3 Див.: Реабилитация: Политические процессы 30–50­х годов. – Моск­ ва:  Изд­во полит. лит­ры,  1991. – С. 15. 4 Доповідь генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова на спіль­ ному урочистому засіданні ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР і Верхов­ ної Ради  РРФСР,  присвяч. 70­річчю  Великої  Жовтневої  соціалістич­ ної  революції,  2  листопада  1987 р. //  Комуніст  України.  – 1987.  – № 12. –  С. 14. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  З самого початку у поданому проекті Закону України теж фігурували хронологічні межі,  вказані  М. Хрущовим. Однак, преамбулі вже прийнятого Закону України наголошувалося, що частина осіб, постраждалих від необґрунтованих політич­ них репресій 1930­х –  початку 1950­х рр. законодавчими та нормативними актами СРСР уже поновлена в правах. Але Вер­ ховна Рада України розширила історичні межі дії політичних репресій радянської  доби. Реабілітації  підлягали  особи,  які були  арештовані  за  політичним  обвинуваченнями  після 1917 р. і до моменту набрання чинності цим Законом України. Дія  Закону  України поширювалася на  осіб,  необґрунтовано засуджених за цей час  судами УСРР–УРСР або репресованих на  території  республіки  іншими  державними  органами  в будь­якій  формі,  включаючи  позбавлення  життя  або  волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове помі­ щення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру. Дія Закону України поширювалася на громадян, які пос­ тійно проживали в Україні і яких з різних причин було пере­ міщено за межі колишнього СРСР, необґрунтовано засудже­ но  військовими  трибуналами,  Верховним  Судом Союзу  РСР чи піддано репресіям позасудовими органами, засланих і вис­ ланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політич­ них, соціальних,  національних, релігійних та  інших мотивів під  приводом  боротьби  з  куркульством,  противниками  ко­ лективізації, так званими бандпосібниками та їх сім’ями. Під­ лягали реабілітації також особи, щодо яких з політичних мо­ тивів застосовано примусові заходи медичного характеру5. Після прийняття Закону України «Про реабілітацію жертв політичних  репресій  в  Україні»  Національна академія  наук 5 Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Ук­ раїні» //  Відомості Верховної Ради.  –  № 22. –  1991.  –  Ст. 262.  Петро Тронько України, Служба безпеки України, Всеукраїнська спілка краєз­ навців,  Історико­просвітницьке  товариство  імені  Василя Стуса ввійшли з пропозицією до Президії Верховної Ради про підготовку і видання загальноукраїнської серії книг «Реабілі­ товані  історією».  Президія  Верховної  Ради  6  квітня 1992 р. доручила Кабінету Міністрів визначити конкретні завдання з  цього  приводу.  Вже  11  вересня  1992 р.  постановою  Уряду № 530 «Про підготовку і випуск книг Реабілітовані історією» було затверджено склад Головної редакційної колегії науко­ во­документальної серії книг «Реабілітовані історією». Відпо­ відною ухвалою Президії НАН України затверджувалися поло­ ження про її діяльність, визначалося головне завдання — на­ дання науково­методичної допомоги обласним редколегіям. Виконання видавничої програми «Реабілітовані історією» надало  масштабності  вивчення новому  науковому  напряму дослідження  —  становлення  та  функціонування  тоталітар­ ної системи в УСРР–УРСР. Адже ще у 1990 р. в Інституті історії АН УРСР розпочалося вивчення такої піонерської для вітчиз­ няної  історіографії теми, як «Увічнення пам’яті жертв неза­ конних репресій 30–40­х – початку 50­х років у контексті роз­ робки проблем регіональної історії: На матеріалах України». Одним з перших наукових результатів стала колективна пра­ ця  «Репресоване  краєзнавство»,  в  якій  на  документах  ко­ лишніх  радянських спецслужб  висвітлювалася доля  дослід­ ників рідного краю6. Видана у 1991 р. загальним обсягом 54 друковані  аркуші  праця  викликала  широкий  резонанс як  в Україні, так і за її межами. Опубліковані нариси про репресо­ ваних науковців, митців не лише доповнили сторінки їх біог­ рафій,  а  й  порушили  наукову  проблему  щодо  дослідження формування та  функціонування  сталінської  системи  управ­ ління в СРСР та УСРР–УРСР. Наступним кроком у вивченні наслідків політичних реп­ ресій  радянської  доби  була  підготовка  колективної  моно­ 6 Репресоване краєзнавство (20–30­і рр.) /  Ін­т  історії України  НАНУ; редкол.:  П. Т. Тронько (гол.)  та  ін. –  К.:  Рідний  край,  1991. –  506 с. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  графії «Реабілітовані історією»7. Київські науковці спільно з викладачами Полтавського педагогічного інституту та спів­ робітниками УКДБ по Полтавській області вперше в українсь­ кій  історіографії  оприлюднили статистику  політичних  реп­ ресій в радянській Україні другої половини 1930­х рр., коли державний  терор  досяг  апогею.  Стаття  «Масові  незаконні репресії 20­х – початку 50­х років на Полтавщині» Г. Ковтуна, В. Войналовича, Ю. Данилюка8 стала чи не найбільш цитова­ ною фахівцями з проблем історії України 1920–1930­х рр. Відтоді минув тривалий час, не забарилися й результати. Станом  на  1  липня  2011 р.  в  Україні,  за  активної  допомоги обласних рад  та  державних  адміністрацій,  СБ  України,  Дер­ жавного архівної служби України, наукової громадськості — регіональними редколегіями серії «Реабілітовані історією» у 23 областях України та Автономній Республіці Крим видано 70 книг. Низка областей видали вже шості та сьомі книги об­ ласних  томів.  Усього  передбачається  видання  понад  100 томів через значну кількість жертв політичних репресій ра­ дянської  доби. Загальній об’єм надрукованих томів складає понад 280 тис. сторінок, опубліковано понад 600 нарисів, понад 1600 оригі­ нальних документів, понад 1 тис. фотодокументів, оприлюд­ нено 420 тис. прізвищ репресованих громадян України. Завдяки невтомній, копіткій праці співробітників редак­ ційних  груп, архівістів,  науковців, краєзнавців  стали  відомі обставини  загибелі  академіка  ВУАН,  вченого­орієнталіста А. Кримського,  фундатора  української  географічної  науки С. Рудницького, захисника і дослідника української старови­ ни Й. Гермайзе, режисера Л. Курбаса, державного та політич­ 7 Реабілітовані  історією / Ін­т  історії України НАН України;  відп. ред. П. Т. Тронько. –  К.;  Полтава: Рідний  край,  1992. –  402 с. 8 Масові  незаконні репресії  20­х –  початку 50­х років на  Полтавщині / Г. К. Ковтун, В. А. Войналович, Ю. З. Данилюк // Реабілітовані  істо­ рією /  АН  України.  Ін­т  історії України  та  ін.;  редкол.: П. Т. Тронько (відп. ред.) та  ін.  – К.;  Полтава:  Рідний край,  1992.  – С. 5–49.  Петро Тронько ного діяча М. Скрипника та ін. Незалежна українська держа­ ва повернула чесне ім’я сотням тисяч наших співвітчизників. Створено  і  почав  наповнюватися  Національний  банк жертв політичних репресій, який розміщений у мережі Інтер­ нет. За архівно­кримінальними справами, які зберігаються у Національному  архівному  фонді  України, працівниками  об­ ласних науково­редакційних груп виявлено й складено карт­ ки  на  понад  700  тисяч  репресованих  громадян.  Розпочата робота з дослідження депортацій кінця 1920–1950­х рр. та з’я­ сування  імен депортованих громадян, кількість яких, за по­ передніми даними, на порядок вища за репресованих. З  початку  реалізації  видання  науково­документальної серії книг «Реабілітовані історією» основна увага дослідників була прикута до «великого терору» 1937–1938 рр. Вірогідно, що тут вплинули три фактори. Перший — на цих подіях кон­ центрувалася  увага  як  політиків, так  і  громадськості  через незбагненність  причин  масового  вбивства. Другий — спільноту зачіпали масштаби проведених ареш­ тів за дуже короткий часовий проміжок, оприлюднені перші статистичні дані жертв,  їх персоніфікація (практично повне знищення  вищого  партійно­державного  керівництва  СРСР, місцевих партійно­радянських кадрів, загибель десятків ти­ сяч  командирів Червоної армії та флоту, керівників заводів та голів колгоспів, робітників, селян, інтелігенції тощо)9. Пра- 9 30­е годы: Взгляд из  сегодня:  Сб. / Ин­т военной истории; отв.  ред. Д. А. Волкогонов.  –  М.:  Наука, 1990. –  164 с.;  Абрамов Н. «Дело Туха­ чевского»: Новая версия: Рассекречены документы из архива внеш­ ней  политики  СССР  //  Новое время. –  1989.  –  № 13.  –  С. 37–39;  Аш- нин Ф.Д., Алпатов В.М. «Дело славистов»: 30­е годы  /  Ин­т мировой литературы РАН; отв. ред. Н. И. Толстой. – М.: Наследие, 1994. – 285 с.; Білас І.Г.  Репресивно­каральна  система  в  Україні  1917–1953:  Сус­ пільно­політичний та історико­правовий аналіз: У 2­х т. – К.: Либідь: Військо  України, 1994.  –  Кн. 1.  –  422 с.; Кн. 2.  –  428 с.; Табачник Д.В., Сидоренко О.І.  За  стандартними  звинуваченнями:  (Репресії  серед військових на  Україні  в  30­х рр.)  –  К.: Політвидав  України, 1990.  – 270 с.; Шаповал Ю.  Людина  і  система:  Штрихи  до портрету  тоталі­ тарної  доби в  Україні. –  К., 1994.  –  272 с.;  Черушев Н.С.  Мартиролог Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  цюючи в апараті Лебединського районного комітету комсо­ молу Сумської області я добре пам’ятаю постійні арешти ке­ рівництва  районних  організацій.  В  окремих установах,  пар­ тійних та виконавчих органах у 1937–1938 рр. було арештова­ но по два склади керівників. Ніхто не знав коли постукають у двері і потім звинуватять у «шпигунстві» чи «шкідництві». Враховуючи  масові  арешти  партійно­радянських  керів­ ників  різного  рівня  і  потенційну  небезпеку  дезорганізації системи  державного  управління  та  виробництва, результа­ ти «великого терору» також розглядалися науковцями у кон­ тексті економічного  спаду  кінця 1930­х рр.,  поразки  Черво­ ної армії у 1941 р. під час Великої Вітчизняної війни тощо. Третій — документи цього періоду стали першими опри­ люднюватися. Зокрема, в «Известиях ЦК КПСС» почали пуб­ лікуватися матеріали «Комісії політбюро ЦК КПРС по додат­ ковому  вивченню  матеріалів,  пов’язаних  з  репресіями,  які мали місце в період 30–40­х и початку 50­х років». Головним чином — це документи про обставини арешту, допити, реабі­ літацію вищих партійно­державних діячів, військового керів­ ництва  Червоної  армії  і  флоту,  митців  та  науковців  під  час «великого  терору»10. Публікації таких матеріалів стали сигналом для політич­ ної еліти республіки про необхідність оприлюднення матеріа­ лів про події 1937–1938 рр. в Україні. Співробітники науково­ редакційних  груп  обласних  редколегій  «Реабілітовані  істо­ рією» одразу почали опрацьовувати архівно­кримінальні спра­ ви репресованих громадян, вивчати документи центральних, галузевих та обласних державних архівів України, упорядко­ вувати картотеку жертв політичних репресій. Копітка робо­ РККА  //  Военно­исторический  архив.  –  1998.  –  № 2.  –  С. 84–101; № 3. –  С. 19–38;  1999.  –  № 4.  –  С. 75–107;  № 6. –  С. 64–107;  2000.  – № 8. – С. 122–155; 2002. – № 3. – С. 3–16; № 6. – С. 14–24; № 11. – С. 3– 18;  2003. – № 6. – С. 62–83 та  ін. 10 Известия  ЦК  КПСС.  –  1989.  – №1.  –  С. 107–131;  № 2.  –  С. 124–137; № 4.  –  С. 42–80; № 8. –  С. 78–115  та  ін.  Петро Тронько та давала можливість виявити певну регіональну специфіку у  реалізації  масових  операцій  у  1937–1938 рр.  У  вступних статтях до книг, розділах документів, нарисах події «великого терору» ставали найбільш показовими, головними по змісту. Особлива увага приділялася механізму проведення масо­ вих операцій. Зокрема, її попередньої розробки у надрах НКВС СРСР у жорстким контролем Й. Сталіна та його близького ото­ чення. Дослідники В. Нікольський, В. Васильєв, П. Кравченко, Р. Подкур, О. Лисенко, О. Желєзна11, С. Кокін,  М. Юнге, Р. Бін­ нер12 та ін. докладно висвітлили механізм розробки та реалі­ зації масових операцій в УРСР у 1937–1938 рр. Були встанов­ лено такі важливі нюанси у підготовці «великого терору» як ініціативність  вищого  та  місцевого  партійно­державного керівництва щодо розширення цільових груп «контингенту» для арешту, процедура «лімітування» арештів і засудження, діяльність  обласних «трійок», «вищої  двійки»,  коригування партійним керівництвом перебігу репресій. Вдалося розвія­ ти хрущовський міф про вихід «органів державної безпеки з партійного контролю». Адже таким чином покладалася част­ кова  відповідальність  за  масові  репресії  на  наркома  НКВС М. Єжова та співробітників місцевих апаратів НКВС республік. У  книгах  обласних  томів  також  акцентувалася  увага  на розробку агітаційно­пропагандистських заходів  правлячого 11 Нікольський В.М.,  Лихолобова З.Г.  Правда  крізь  роки  //  Реабіліто­ вані  історією.  Донецька область.  – Донецьк:  КП  «Регіон», 2004. – Кн. 1.  –  С. 41–57;  Васильєв В.,  Кравченко П.,  Подкур Р.  Політичні  реп­ ресії  на  Вінниччині  1918–1980­ті роки  //  Реабілітовані  історією. Вінницька область.  –  Вінниця:ДП  «ДКФ»,  2006.  –  Кн. 1.  –  С. 45–55; Лисенко О., Подкур Р.  Желєзна О. Політичні  репресії на Чернігівщині (1918–1939 рр.)  //  Реабілітовані  історією.  Чернігівська  область.  – Чернігів: Деснянська правда,  2008.  –  Кн. 1.  –  С. 37–47. 12 Великий  терор  в Україні.  «Куркульська  операція»  1937–1938 рр.  / Упор.  С. Кокін, М. Юнге.  –  К.:  Вид. дім  «Києво­Могилянська  акаде­ мія», 2010. – Ч. 1. – 614 с.; Юнге М., Биннер Р. Как террор стал «Боль­ шим»? Секретный приказ №00447 и технология его исполнения. – Москва: АИРО­ХХ, 2003. – 352 с. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  режиму з використанням всіх наявних засобів (мітинги, лек­ ції, преса, радіо, кіно, плакати). Їх головною метою було пере­ конати громадськість країни у необхідності здійснення реп­ ресивних заходів. Використовувалися наступні аргументи — «наявність капіталістичного оточення та його спроби відро­ дити дореволюційні порядки», «перешкоджання будівницт­ ву соціалізму», «організований спротив недобитків експлуа­ таторських класів» тощо. У пропагандистській обробці насе­ лення  задіювалися  члени  партійних  і  комсомольських  осе­ редків, професійні спілки, громадські організації. Тривалі дослідження на основі значного обсягу оприлюд­ неної архівної документальної бази дозволили вченим дійти висновку про необхідність розрізняти широкомасштабні те­ рористичні операції 1937–1938 рр. та перманентні репресивні акції щодо партійно­державної, військової, культурної еліти СРСР. Обидві хвилі репресій ішли паралельно, однак вони мали різні задачі і мету13. «Великий терор» 1937–1938 рр. був завершальним етапом боротьби з «соціально­ворожими елементами» та потенцій­ ною  «п’ятою колоною» у  СРСР.  Протягом  двадцятилітнього періоду радянської історії Й. Сталін та його оточення давали дуже розмиті ознаки «ворога», залишаючи таким чином мож­ ливість  їх  постійно корелювати  з  тактичних  політичних та економічних міркувань. Тому до радянських концтаборів нап­ равлялися нові соціальні й національні групи населення, час­ тина громадян розстрілювалася14. «Сталінська кадрова революція» мала на меті сформувати в умовах радянської  дійсності нову  еліту з молодих, освіче­ них,  політично  й  ідеологічно  вихованих  людей,  готових  до 13 Верт Н. Введение //  История сталинского ГУЛАГА. Конец 1920­х – первая половина 1950­х гг.: Собр. док. В 7 т. Т. 1: Массовые репрес­ сии в СССР.  –  Москва,  2004.  –  С. 72. 14 Див.: Україна  в добу  «Великого терору».  1936–1938 рр. /  Авт­упор. Богунов С., Золотарьов В.,  Рафальська Т., Радзивіл О.,  Шаповал Ю. – К.:  Либідь, 2009.  –  544 с.  Петро Тронько виконання будь­якого завдання керівництва країни. У цьому контексті слушну думку висловив Н. Верт, що репресії проти радянської еліти формували необхідне кремлівським лідерам суспільне  сприйняття  терору.  Розіграні  за  сценарієм  пока­ зові «московські» та сотні  місцевих судових процесів проти партійно­радянських керівників мали виховне значення для наступного  покоління  управлінців15.  Це  був  виразний  сиг­ нал для радянської бюрократії та суспільства загалом про їх «перспективи» у разі невиконання вимог вождя. Це  підтверджувалося  значним  фактичним  матеріалом, який  опублікований  у  книгах  обласних  томів  науково­до­ кументальної  серії  книг  «Реабілітовані  історією».  Завдяки тісному  науковому  співробітництву  з  архівними  підрозді­ лами обласних управлінь Служби безпеки України та Галузе­ вим  державним  архівом  Служби  безпеки  України  вдалося встановити статистику жертв масових операцій у регіональ­ ному розрізі. Ці дані співвідносилися з обліковою картотекою, яку  створювали  співробітники  обласних  науково­редак­ ційних  груп. Зокрема,  за  даними  Донецької науково­редакційної гру­ пи в області в 1937–1938 рр. було репресовано 25381 особу, з них 6675 осіб (26,3% ) — за «належність до контрреволюцій­ них організацій», 5584 особи (22%) — за «контрреволюційну агітацію»,  3122  особи  (12,3%)  —  за  «націоналізм та  належ­ ність до  націоналістичних організацій»,  2411  осіб  (9,5%) — за «контрреволюційну діяльність», 2386 осіб (9,4%) — за «на­ лежність до антирадянських партій». За соціальним станом 10 721 особа (42,2%) — робітники, 4492 особи (17,7%) — колгоспники, 3008 осіб (11,9%) — служ­ бовці, 2264 особи (8,9%) — інженерно­технічні працівники, 757 осіб (3%) — вчителі та викладачі та ін. Більшість, а саме 17561  особа  (69,2%)  —  засуджено  до  розстрілу,  6117  осіб (24,1%) — до ув’язнення у виправно­трудових таборах, 127 осіб (0,5%) — до тюремного ув’язнення, 1396 осіб (5,5%) — 15 Верт Н.  Введение…  –  С. 72. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  звільнено у процесі слідства, 36 осіб (0,1%) — вислано за межі СРСР, 14 осіб  (0,05%)  — до вислання, 5 (0,02%) — до обме­ ження місць проживання та ін.16 Всього  протягом  радянської  доби  у  Донецькій  області органами державної безпеки було арештовано 47983 особи17. Порівнюючи  кількість  засуджених  протягом  1937–1938 рр. із загальною кількістю арештованих і засуджених громадян, слід акцентувати увагу дослідників, що більшість жертв при­ падало на «великий терор». За всі інші роки радянської доби чекісти заарештували 22 602 особи. Подібне  статистичне  співвідношення  кількості жертв  в період «великого терору» простежується і в інших областях України. Так у Житомирській області за неповними даними в 1937–1938 рр. було арештовано 25 641 особу, з них 18 822 — розстріляно. Загалом у Житомирській області до 1986 р. орга­ ни держбезпеки заарештували 41874 особи18. У Вінницькій області під час «великого терору» було ареш­ товано 20 001 особу, з них розстріляно 13 475 осіб. Всього за неповними даними в області за 1919–1991 рр. було арешто­ вано понад 41 тис. громадян19. Загальна статистика жертв «великого терору» в УРСР має певні розбіжності. Так, російський дослідник О. Мозохін оп­ рилюднив  наступну  статистику  —  у  1937 р.  заарештовано 159 573 особи, у 1938 р. — 106 11920. Доктор історичних наук В.  Нікольський  подав  дещо  інші  цифри  —  за  1937–1938 рр. 16 Див.: Реабілітовані  історією. Донецька область. –  Донецьк:  КП  «Ре­ гіон»,  2004.  –  Кн. 1.  –  С. 49–51. 17 Там само. –  С. 71. 18 Реабілітовані  історією.  Житомирська  область.  – Житомир:  Поліс­ ся,  2006.  –  Кн. 1.  –  С. 52–53. 19 Реабілітовані  історією. Вінницька  область. –  Вінниця:  ДП  «ДКФ», 2006.  –  Кн. 1. –  С. 51. 20 Мозохин О.Б. Право  на репрессии:  Внесудебные полномочия  орга­ нов государственной безопасности  (1918–1953).  –  Москва:  Кучко­ во поле, 2006. – С. 335, 339.  Петро Тронько засудили 198 918 громадян УРСР, із них розстріляли 123 421 особу (або 62%)21. Дані наркома внутрішніх справ  УРСР  О. Успенського, на­ ведені  у  «Пояснювальній  записці  до  звіту  про  результати оперативної  роботи  НКВС  УРСР  за  період  з  1  жовтня  1936 року по 1 липня 1938 року», корелюються з даними О. Мозо­ хіна.  О. Успенський прозвітував  про 159 773 заарештованих осіб у 1937 р. та 105 193 — у 1938 р. Додатково на розгляді у НКВС СРСР, згідно з наказом № 00485, перебувало — 28 822 особи, в Особливій нараді НКВС СРСР чекали вироку 1001 осо­ ба,  затверджено  на  розгляд  Військової  колегії  Верховного Суду СРСР 1180 осіб, за спецколегією та військовим трибуна­ лом  числилося  4430  осіб,  слідчі  мали  спрямувати  у  судові інстанції справи на 22 452 особи22. На жаль, це не остаточна статистика жертв «великого те­ рору».  Існують  певні  проблеми  із  створенням  поіменного списку жертв  політичних  репресій.  Ця  проблема  неоднора­ зово обговорювалася на засіданнях Головної редколегії «Реа­ білітовані  історією».  Практика показала,  що  архівно­кримі­ нальні  справи  на  громадян  знаходяться  як  на  державному зберіганні в обласних архівах, так і відомчому — в архівних підрозділах  обласних  управлінь  СБ  України. У  минулі  роки співробітники  спецслужби  не  завжди  дотримувалися  прак­ тики спрямування архівно­кримінальних справ за місцем на­ родження. Іноді справи залишалися за місцем арешту, прожи­ вання. Також у період реабілітації у середині 1980–1990­х рр. чимало  групових  справ  було  витребувано  до  регіональних 21 Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР  в Україні  (кінець  1920­х  –  1950­ті рр.):  Історико­статистичне дослідження.  –  Донецьк,  2003.  –  С. 402. 22 Україна в добу «Великого терору». 1936–1938 рр. – С. 273–277. Див. також:  Подкур Р.Ю.  Взаємовідносини  органів  державної  безпеки та прокуратури УРСР в період припинення «великого терору» (кінець 1938–1939 рр.)  //  Історія  України. Маловідомі  імена, події,  факти. Зб.  ст. –  К., 2010. – Вип. 36. –  С. 269. Дослідження «великого терору» у наук.-док. серії книг …  управлінь ФСБ Російської Федерації для ознайомлення з ме­ тою реабілітації громадян. Сьогодні ці справи повертаються до України. Також до статистики жертв політичних репресій не долу­ чені депортовані громадяни. Їх архівні матеріали зберігають­ ся  у  Галузевому  архіві  Міністерства  внутрішніх справ  та  їх обласних підрозділах  і потребують опрацювання. Сьогодні в Україні настійливо утверджуються принципи громадянського  суспільства.  Одним  із  факторів  його  впро­ вадження — це дослідження історичного досвіду, механізму започаткування диктатури  в  системі  державного  управлін­ ня. Тому нам необхідно постійно підтримувати історичну па­ м’ять  про  загиблих  від  сталінської  диктатури  і  повернути честь імені, гідність невинно постраждалих, яким накинули тавро «буржуазних націоналістів», «ворогів народу». Видання  науково­документальної  серії  книг «Реабіліто­ вані історією» — це величний пам’ятник безвинно убієнним нашим співвітчизникам, вирок тоталітарній системі. Це спра­ ва нашої честі. В статье автор анализирует результаты исследования «боль- шого террора» 1937–1938 гг. в контексте реализации Государственной программы  научно-документальной серии книг «Реабилитированные историей». Ключевые слова: «большой террор», политические репрессии, «Реабилитированные историей», органы государствен- ной безопасности. The author analyzes the results of a study of the «great terror» 1937–1938 in the context of implementing the State Prog- ram for Research, a documentary series of books «Reha- bilitated history». Key words: great terror, political repression, «Rehabilitated histo- ry», the state security service.

Схожі ресурси