Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР

Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР

У статті автор виокремив деякі нюанси використання методів цензурного контролю Російської імперії у становленні політичної цензури в СРСР. Акцентувалася увага на те, як власний досвід підпільної партійної роботи вищого партійно-державного керівництва СРСР вплинув на створення органів ідеологічного к...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Бабюх, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Теми:
Студії з політичної історії України ХХ століття
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40448
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР / В. Бабюх // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 82-96. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40448
record_format dspace
spelling irk-123456789-404482013-02-13T03:43:58Z Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР Бабюх, В. Студії з політичної історії України ХХ століття У статті автор виокремив деякі нюанси використання методів цензурного контролю Російської імперії у становленні політичної цензури в СРСР. Акцентувалася увага на те, як власний досвід підпільної партійної роботи вищого партійно-державного керівництва СРСР вплинув на створення органів ідеологічного контролю, формування його форм, видів та методів роботи. В статье автор выделил отдельные нюансы использования методов цензурного контроля Российской империи в становлении политической цензуры в СССР. Акцентировалось внимание на том, как собственный опыт подпольной партийной работы высшего партийно-государственного руководства СССР повлиял на создание органов идеологического контроля, формирования его форм, видов и методов работы. The author singled out the individual nuances of using the methods of censorship control of the Russian Empire in the formation of political censorship in the Soviet Union. Focus on how their own experience of the underground party top party and state leadership of the Soviet Union influenced the creation of ideological control, the formation of its shapes, forms and methods of work. 2011 Article Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР / В. Бабюх // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 82-96. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40448 uk Історія України: маловідомі імена, події, факти Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
spellingShingle Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
Бабюх, В.
Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР
Історія України: маловідомі імена, події, факти
description У статті автор виокремив деякі нюанси використання методів цензурного контролю Російської імперії у становленні політичної цензури в СРСР. Акцентувалася увага на те, як власний досвід підпільної партійної роботи вищого партійно-державного керівництва СРСР вплинув на створення органів ідеологічного контролю, формування його форм, видів та методів роботи.
format Article
author Бабюх, В.
author_facet Бабюх, В.
author_sort Бабюх, В.
title Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР
title_short Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР
title_full Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР
title_fullStr Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР
title_full_unstemmed Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР
title_sort спадкоємність цензури російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в срср
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2011
topic_facet Студії з політичної історії України ХХ століття
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40448
citation_txt Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР / В. Бабюх // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 82-96. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series Історія України: маловідомі імена, події, факти
work_keys_str_mv AT babûhv spadkoêmnístʹcenzurirosíjsʹkoíímperíívorganízacíjnomustanovlennísistemiídeologíčnogokontrolûvsrsr
first_indexed 2025-07-03T22:32:10Z
last_indexed 2025-07-03T22:32:10Z
_version_ 1836666775128768512
fulltext  Віталій БАБЮХ* Спадкоємність цензури Російської імперії в організаційному становленні системи ідеологічного контролю в СРСР У статті автор виокремив деякі нюанси використання методів цензурного контролю Російської імперії у становленні політичної  цензури  в СРСР.  Акцентувалася  увага  на те, як власний досвід підпільної партійної роботи вищо- го партійно-державного керівництва СРСР вплинув на створення органів ідеологічного контролю, формування його форм, видів та методів роботи. Ключові слова: політична цензура, ідеологічний контроль, тота- літарна держава, цензура Російської імперії. Радянська  політична  цензура  пройшла  складний  шлях становлення.  Її  найважливіші,  переломні  етапи  цілковито залежали від внутрішніх та зовнішніх політичних чинників, відбивали історичну ситуацію та ідеологічну спрямованість вищого партійно­державного керівництва. Всі вони знайшли певне відображення у вітчизняній чи зарубіжній історіографії. В  історії  становлення  політичної  цензури  в  СРСР  та  ра­ дянській Україні залишилися нерозглянутими саме принци­ пи її організації та спадкоємність — поєднання форм, видів, функцій  царського  контролю  з  ідеологічними  вимогами більшовицького керівництва. Деякі історики вважали період радянського  ідеологічного  контролю частиною  загального цивілізаційного процесу1. Цензура еволюціонувала від прос­ тіших форм та методів до більш складних, утворювала систе­ * Бабюх В.А. –  кандидат історичних наук,  старший викладач Казансь­ кого  державного  технологічного  університету. 1 Горяева Т.М. Политическая цензура в СССР. 1917–1991 гг. – М., 2002. – 400 c.; Жирков Г.В. История цензуры в России ХІХ – ХХ вв.: Уч. пособ. для студ. высших  учеб. заведений. –  Москва,  2001. –  368 с. та  ін. Спадкоємність цензури Російської імперії …   ми та змінювалася лише під впливом політичних чи соціаль­ них обставин. Так, Т. Горяєва, простежуючи розвиток цензу­ ри в Росії, зазначала, що поруч з її непослідовним, суперечли­ вим характером простежувалася тенденція професіоналізації контролю. Вона показала майже нерозривний шлях цензури, де контрольними точками були зміни  російських  імперато­ рів, цензурних уставів, революційні події та зміни політичної ситуації в країні2. Іншої  точки  зору  дотримуються вчені, що  досліджували становлення  тоталітаризму  в  СРСР  та  Україні.  На  їх  думку, політична цензура в СРСР (та закономірно  і в Україні) — це необхідна складова формування монопартійної тоталітарної держави3. Зокрема, автори­упорядники збірника документів «Большая цензура» наводять приклади того, що цензура була сформована більшовиками для збереження влади, тотально­ го контролю над літературою і мистецтвом, як «сферами ви­ робничої  діяльності  та  машиною  управління»4.  Виходячи  з цього, слід зауважити на слова А. В. Блюма, що дореволюційна та передреволюційна цензура не були настільки жорсткі як «репресивно­терористичні» органи ідеологічного контролю, створені більшовиками після «жовтневого перевороту». Біль­ ше того, дослідник навіть виділив окремі етапи становлення 2 Горяева Т.М.  Политическая  цензура  в  СССР  1917–1991 гг.  –  Москва, 2002.  –  С. 119–157. 3 Блюм А.В.  Советская  цензура  в  эпоху  тотального  террора:  1929– 1953 р. – СПб., 2000. – 312 с.; Очеретянко В.І. Заґратована думка. – К., 2000.  –  150 с.; Баран В.  Цензура в  системі  тоталітаризму //  Сучас­ ність.  –  1994.  – № 6.  –  С. 104–117;  Choldin M.-T. Soverein Censorship. State v[eru]s Printed Word in the Slavic Land // Censorship in the Slavic Word. An Exhibition at the University of Illinois Library Urbana-Cham- paign. – April 21 – July 3, 1986, N-Y. – P. 10–37; Fainson M. Censorship in the USSR — a document report // Problems of Communism. – 1956. – № 52. – P. 123 – 136 та ін. 4 Большая цензура: Писатели и журналисты в Стране Советов. 1917– 1956 / Под общ. ред. акад. А. Н. Яковлева; Сост. Л. В. Максименков. – Москва:  МФД:  Материк,  2005. –  С. 10.  Віталій Бабюх тоталітарної системи  та  характеризував діяльність  цензур­ них органів в кожен окремо взятий період5. Обидві  групи  істориків,  формуючи  власні  точки  зору  на становлення та функціонування політичної цензури в СРСР, їх не поєднували. Таке злиття призвело б до нового розумін­ ня процесу утвердження цензури, показало б напрями, яки­ ми йшли більшовики до створення системи загального ідео­ логічного  контролю. В  даному дослідженні автор  намагався  виокремити ню­ анси становлення політичної цензури в СРСР та радянській Україні.  Спробуємо  показати  як  власний досвід «зустрічі»  з цензурою  керівників  партії  більшовиків  вплинув  на  ство­ рення  органів  ідеологічного  контролю,  формування  його форм та видів. Більшість вчених у розвитку політичної цензури виділя­ ють дві форми контролю — попередній та наступний (караль­ на цензура). Така двоступенева система була покликана відсте­ жувати усі культурно­мистецькі твори і наукові тексти, які в тій чи іншій мірі суперечили, існуючому/панівному ідеологіч- ному світогляду. Вона діяла особливо ефективно при забюрок- ратизованому апараті управління Російської імперії та СРСР. Для більшовиків бюрократія була не лише фактором, що стримував «небажаний» напрям ідеологічного світогляду, але й впливовим важелем для його формування. Слід лише згада­ ти циркуляри про заборону видання певної інформації та вико- нання «генеральної лінії партії з культурного будівництва». Цікавим видається те, що становлення більшовицької по­ літичної цензури відбувалося ще за довго до 1917 р. Частково цьому  сприяв  особистий  досвід  контактів майбутнього  ви­ щого державно­партійного керівництва СРСР з органами цен­ зури Російської імперії. Тому окремі ефективні елементи сис­ теми  імперської  цензури  втілювалися  після  утвердження влади більшовиків. Зокрема, в «Статуті про цензуру» 1804 р. зазначалося, що жодна книга чи твір не можуть бути надру­ 5 Блюм А.В.  Советская  цензура  в  эпоху  тотального  террора.1929– 1953 р. –  С. 264. Спадкоємність цензури Російської імперії …   ковані, продані без перегляду органами цензури6. Цю норму російського  цензурного  законодавства  як  найкраще  втіли­ ли більшовики після жовтневого перевороту 1917 р. Для управління цензурою створювалися спеціальні орга­ ни. В різний час вони мали різні назви (Цензурний комітет, Головне управління в справах друку), але всі підпорядкову­ валися органам управління освітою та контролювалися орга­ нами  державної  безпеки.  Така  система  керівництва  цензу­ рою була найбільш прийнятною і для більшовиків. Концент­ рація найосвіченіших кадрів в Народному комісаріаті освіти, структури, що охоплювала усі сфери суспільного життя, ви­ рішили справу цензурного контролю на користь НКО. Крім  того, державно­партійне  керівництво  СРСР  розумі­ ло, що заборонити — не означає не допустити до народних мас. Саме тому з царської системи ідеологічного нагляду було запозичено  і механізм  контролю.  Якщо в  Російській  імперії нагляд за діяльністю органів цензури7, за виданням періоди­ ки8 чи за відкриттям типографій9 покладався на Міністерст­ во внутрішніх справ  та місцевих генерал­губернаторів, то в СРСР  та  радянській  Україні  такий  контроль  здійснювали ВНК–ДПУ–ОДПУ  СРСР. Власне,  організація  радянської  попередньої  цензури  та­ кож  була  частково  скопійована  із царської.  Так,  цензурний статут 1828 р. розподіляв цензуру на внутрішню та іноземну. Якщо перша переглядала всю друковану продукцію, яка ви­ ходила всередині країни, то іноземна — забороняла продаж книг,  що  завозилися  з­за  кордону10.  Більшовицький  уряд, розуміючи, що певну літературу краще взагалі не ввозити в 6 Русская  журналистика  в  документах:  История  надзора  /  [Сост. О. Д. Минаева]; под ред. Б. И. Есина, Я. Н. Засурского. – М., 2003. – С. 96.  7 Полное  собрание  законов  Российской  империи.  2 собрание.  Т. XL. Отделение первое. 1865 г. –  СПб., 1867. – С. 397–398. 8 Там же. – С. 398. 9 Там же. – С. 401. 10 Сборник  постановлений  и  распоряжений  по  цензуре  с  1742  по 1862 г. –  СПб.,  1862. –  С. 422.  Віталій Бабюх країну, крім  названих вище відділів створив відділ цензури при органах митного контролю. Відділ іноземної літератури займався переглядом іншомовних книг, періодики тощо, які були допущені для ввозу в країну. У процедурі цензурування видань у Російській імперії та СРСР також не було принципової різниці. Як і царська цензу­ ра, радянські цензурні органи повинні були переглядати всі видання на  території  СРСР  та  радянської України.  Але  цен­ зурні  правила  Російської  імперії  час  від  часу  полегшували видання певних видів творів. Так, наприклад, в 1865 р. влада дозволила видавати без попереднього перегляду твори об’є­ мом не менше 10 друкованих аркушів та переклади не менше 20 друкованих  аркушів11. Однак у СРСР всі друковані  тексті підлягали  обов’язковому  цензуруванню. Особливою  увагою  цензорів  користувалася  періодика. Більшість радянських партійно­державних лідерів з власного досвіду знали, що преса мала величезний вплив на громадсь­ кість.  Саме  тому  повністю  перейняли  імперську  модель  її цензурування. Так, ще з 1831 р. влада поклала на органи цен­ зури першорядне завдання — особливо уважно переглядати статті в пресі та бути надто обачними і обережними при вида­ чі дозволів на їх видання, оскільки вони можуть мати «погане спрямування»12.  Тому  більшовики  проголосили  періодику найбільш небезпечною зброєю у руках контрреволюції, чим визначили необхідність її повної підконтрольності владі. В  той  же  час,  після  прийняття  «Тимчасових  правил  по друк» в 1865 р. частина періодичних видань звільнялася від попереднього контролю. Зокрема, це були урядові газети та університетські часописи13. Пізніше, в «Цензурному статуті» 1890 р. зазначалося, що така періодика повинна була отриму­ 11 Полное  собрание законов  Российской империи.  2  собрание.  Т. XL. Отделение первое. 1865 г.  –  С. 396. 12 Сборник  постановлений  и  распоряжений  по  цензуре  с  1742  по 1862 г. –  С. 219. 13 Полное собрание  законов  Российской  империи. 2  собрание.  Т.  XL. Отделение первое. 1865 г. – С. 396. Спадкоємність цензури Російської імперії …   вати дозвіл від Міністерства внутрішніх справ14. Такий поря­ док  мусив  розвантажити  роботу  цензорів,  які  у  випадку  з офіційними  виданнями  виконували  роль  звичайних  корек­ торів, виправляючи технічні помилки.  В СРСР центральним газетам та журналам також дозволялося виходити без попе­ реднього контролю. Але в цьому випадку значну роль відігра­ вало те, що вся інформація, яка надходила в редакції преси, надсилалася вищим партійно­державним керівництвом. Інша періодика (зокрема місцеві газети) постійно переглядалися цензорами. Аналізуючи  становлення політичної цензури  в  Радянсь­ кому  Союзі  та  Радянській  Україні,  потрібно  зазначити,  що майже всю нормативну  базу, на  якій був  побудований  про­ цес цензурування, також було скопійовано із царської цензу­ ри часів Миколи I та Олександра II. Так, зокрема, в розпоряд­ женнях  міністра освіти для  цензурного відомства  до  друку заборонялися відомості про бідність, нужденність відповід­ них прошарків суспільства; про різні катастрофи та стихійні лиха; про стан селян та зловживання поміщиків; про парла­ ментаризм в інших країнах; про народну волю, потреби робіт­ ничого класу, політичні виступи; матеріали, що містили зак­ лики до повалення самодержавства, спрямовані проти вчень церкви тощо15 . Не менш важливим документом для царських та радянсь­ ких  цензорів  були  списки  заборонених  книг.  Вперше  необ­ хідність створення таких списків зазначалася у «Цензурному статуті» 1828 р. Вказувалося, що після визнання книги «шкід­ ливою»,  власники  книжкових  крамниць  повинні  зняти  її  з продажу. Влада відшкодовувала матеріальні збитки за вилу­ чений  товар16 .  Радянська  політична  цензура  вдосконалила цю  систему.  Якщо  в  імперській  Росії  кількість  таких  книг 14 Свод законов Российской империи. Т. 14., Ч. 2–3. – СПб., 1990. – С. 167. 15 Русская  журналистика  в  документах:  История  надзора.  –  С.  139, 141, 148, 168–171. 16 Сборник  постановлений  и  распоряжений  по  цензуре  с  1720  по 1862 г. – С.  374.  Віталій Бабюх була  не великою і поповнювалася  рідко,  то вище партійно­ державне керівництво СРСР майже щомісяця готувало вели­ чезні списки «шкідливих» книг, які не відповідали «генераль­ ній лінії партії». Але фінансові збитки не відшкодовувалися. Важливим залишався  і  той  факт,  що  нагляд  за  виконанням наказів про вилучення літератури здійснювали правоохорон­ ні органи Росії та СРСР — МВС та ВНК–ДПУ–ОДПУ відповідно. Оцінюючи організацію  царської цензури,  більшовики не могли не помітити навіть найменших нюансів в процесі цен­ зурування.  Так,  було  запозичене  введення  строків  проход­ ження  рукописом  попереднього  контролю.  Царським  орга­ нам цензури заборонялося затримувати статті для періодич­ них видань довше, ніж останні мали вийти, а рукописи книг — не більше 3 місяців17. Оскільки, радянська цензура мала все­ охоплюючий характер і політичні контролери мусили пере­ глядати  значно більшу кількість  творів  друку,  то  й  строки для  них  були  набагато  коротші  —  рукопис  міг  затримува­ тись в органах цензури не більше 3 днів18. Спільних рис в процесі цензурування в Російській імперії та СРСР можна виділити багато. Це, зокрема, і заборона цен­ зорам  робити  виправлення  та  викреслення  в  рукописах творів, написання відгуків на книги  із зазначенням заборо­ нених місць, видача дозволів на видання цих творів. Найбільш цікавим в організаційному становленні радян­ ської цензури видається контроль вищого партійно­держав­ ного  керівництва  СРСР  за  діяльністю  творчої  інтелігенції. В. Ленін та Й. Сталін особисто переглядали окремі публіцис­ тичні статті та художні твори найвідоміших теоретиків, пись­ менників, поетів тощо. Зокрема, Йосип Віссаріонович полюб­ ляв  твори  М. Булгакова,  але  на  той  час  завдяки  «критиці» «вождя» світ побачили лише окремі з них. Така цензура більшовицьких лідерів дуже нагадувала «осо­ бисту»  цензуру  російських  імператорів,  зокрема,  контроль 17 Сборник  постановлений  и  распоряжений  по  цензуре  с  1720  по 1862 г. – С.  319. 18 ЦДАВО України, ф. 166, оп. 2,  спр. 922, арк. 9. Спадкоємність цензури Російської імперії …   Миколи I за творчістю О. С. Пушкіна. Російський цар ставив­ ся до поета прихильно, але змушував вносити свої правки та вимагав пояснювати незрозумілі йому  місця19. Наступна  (або  каральна)  цензура  в період царату,  окрім відповідної процедурної схожості, також багато в чому і від­ різнялася від  радянської.  По­перше, після  прийняття  змін  і доповнень до цензурних постанов в 1865 р. наступному пере­ гляду (без попереднього) підлягала частина періодики (при необхідності застосовувалося покарання у вигляді штрафів, закриття типографій та видавництв тощо)20. По­друге, після чергової реформи цензури 1872 р. каральна функція царської цензури була замінена на адміністративну відповідальність власників  та  працівників  видавництв,  типографій,  мага­ зинів21. Таким чином, імперські чиновники спростила видан­ ня літератури, що сприяло розвитку культури в кінці XIX ст. Натомість, радянські ограни ідеологічного контролю ско­ піювали систему  наступної  цензури,  яка  існувала  на  почат­ ку становлення цензури в період царату. Так в «Статуті про цензуру» 1804 р. Олександра I зазначалося, що для наступно­ го  контролю  за  надрукованими  творами,  власники  типог­ рафій надсилали віддрукований екземпляр у той відділ цен­ зури, який давав попередній дозвіл на друк. Там екземпляр звіряли з оригіналом. Якщо вони не відповідали один одно­ му, то власник видавництва чи типографії підлягав покаран­ ню через суд, а книги вилучалися і спалювалися22. Саме цей метод  наступної  цензури  скопіювали  органи  цензурного контролю СРСР. При цьому поняття каральної цензури мало не  декларативний  чи  адміністративний,  як  до  жовтневого 19 Иванов O.A. К вопросу о взаимоотношениях С. С. Уварова и А. С. Пуш­ кина в 30­е гг. XIX  века. // «Новик» (Сб.  научн. работ аспир. и студ. истфака  ВГУ). –  Воронеж:  Изд­во  ВГУ, 1999.  –  Вып. 2.  –  С. 45–55. 20 Русская  журналистика  в  документах:  История  надзора. –  С. 179– 184. 21 Полное собрание законов Российской империи. 2 собрание. Т. XLVII. Отделение первое. 1872 г. –  СПб., 1875. – С. 816–817. 22 Русская журналистика в документах: История надзора. – С. 102–103.  Віталій Бабюх перевороту  1917 р.,  а  буквальний  характер.  Це  досягалося безпосередньою участю в роботі цензурного відомства пред­ ставників  ВНК–ДПУ–ОДПУ  СРСР.  Співробітництво  між  дво­ ма органами відбувалося із питань щодо покарання авторів, власників типографій, тиражів видань, вилучення літерату­ ри з книгарень та бібліотек, її знищення тощо. Розглядаючи законодавчу базу про цензуру друку дослід­ жуваних періодів, можна побачити не лише подібність їх дії, застосування та виконання. Не все, що було характерно для царської цензури, відбилося в радянській. Зокрема, це стосу­ валося  так  званої  «естетики  творів». «Цензурний  статут» 1828 р. забороняв друкувати матеріали, що могли зневажити честь та гідність людини, але дозволяв висміювати різні вади суспільства. Характерно те, що органи цензури не мали права розбиратися в  справедливості  особистих  міркувань  та суд­ жень автора, не могли вирішувати корисний чи безкорисний твір, якщо його не визнали «шкідливим» тощо23. Радянська цензура, спираючись на вказівки вищого дер­ жавно­партійного  керівництва  СРСР  щодо  формування  ра­ дянської  культури,  не  просто  притримувалася  відповідних «партійних» естетичних  норм,  але  й  безпосередньо  втруча­ лася у творчий процес. Цензори керувалися не загальною ху­ дожньою естетикою  твору,  а його  політичною доцільністю. Власне, дозвіл на видання тієї чи іншої книги залежав від її доцільності для посилення впливу більшовицької партії, осо­ би автора та уподобань політредактора. Порівнюючи цензуру в період Російської імперії та СРСР, важливим  залишається  виділити  основні  відмінності  між їхніми системами ідеологічного контролю. Саме такі відмін­ ності стали визначальними для формування політичної цен­ зури в Радянському Союзі та радянській Україні. В дореволюційній Росії роль цензури визначалася як не­ обхідний елемент справедливого порядку управління держа­ вою. Вона повинна була вберегти суспільство від моральних 23 Сборник  постановлений  и  распоряжений  по  цензуре  с  1720  по 1862 г. –  С. 315. Спадкоємність цензури Російської імперії …   потрясінь, «шкідливих вчень», «єресі»24. В СРСР роль політич­ ного контролю влучно визначив Ф. А. фон Хайєк: «[…]  Щоб люди безоглядно підтримували спільну справу, вони повинні бути впевнені, що як мета, так і засоби вибрані вірно. Тому офіційна довіра, до якої потрібно долучити всіх, буде включати інтерпретацію всіх фактів, які мають відношення до справи. А будь-яка критика чи сумніви будуть рішуче при- душуватися […]. В результаті не залишиться буквально жод- ної сфери, де не буде здійснюватися систематичний контроль інформації, спрямований на повну уніфікацію поглядів»25. Отже, цензура в СРСР використовувалася для маніпуляції суспільною свідомістю з метою консолідації суспільства для реалізації амбіцій більшовицьких політичних лідерів. Ще однією важливою відмінністю радянської цензури від царської була відсутність регламентованої законодавчо­нор­ мативної бази. Як видно з документальних матеріалів, в цар­ ській Росії питання цензури були чітко регламентовані різно­ манітними статутами, правилами тощо. Радянська ж цензура користувалася, здебільшого, постановами вищого партійно­ державного керівництва СРСР. Тому рівень ідеологізації цен­ зорів був незрівнянно вищий, а цезурні вимоги були набагато жорсткіші, незрозумілі і не передбачувані. Т. М. Горяєва акцен­ тувала, що беззаконня, безкарність, таємничість і розмитість допустимих  цензурних  норм  «[…]  призводило  до  того,  що будь-який твір міг бути оголошений шкідливим на основі тен- денційно сфабрикованих мотивувань»26. Попередні відмінності (роль в суспільній системі та від­ сутність законності) визначили ще одну значну різницю між 24 Нестеров А.А. Понятие цензуры и ее роль в формировании истори­ ческой  реальности  //  Журнал  научных  публикаций  аспирантов  и докторантов  /  http://www.jurnal.org/articles/2009/hist12.html 25 Хайек  Ф.А.  Дорога к  рабству:  Пер. с  англ.  /  Предисл.  Н. Я. Петрако­ ва. –  Москва:  «Экономика»,  1992. –  176 с. 26 Горяева  Т.М.  Советская  политическая  цензура  (История,  деятель­ ность, структура) // Исключить всякие упоминания... Очерки исто­ рии  советской цензуры. –  Минск;  Москва,  1995.  –  С. 11.  Віталій Бабюх царською  і  радянською  цензурою  —  всеохоплюваність  та всесильність. Слід лише згадати, що політична цензура охоп­ лювала практично всі сфери суспільного життя, а її караль­ ний  характер  набув  безпосереднього  значення.  Зокрема,  в умовах  тоталітарного  режиму  та  масових  репресій  чимало письменників, поетів, художників, митців було розстріляно, гинуло в тюрмах і таборах27. Важливо  відмітити  й  те, що  організація  цензури  в  СРСР набула  множинного  характеру,  тобто  здійснювалася  вели­ кою  кількістю  управлінських  інстанцій.  Якщо  в  царській Росії управлінням цензурою займалися відповідні органи, що контролювалися спеціальними відділами МВС, то в Радянсь­ кому Союзі, окрім Головліту, контроль здійснювався партій­ ними органами (відділ  друку ЦК ВКП(б), Політбюро, Секре­ таріатом  ЦК  ВКП(б)  тощо),  органами  держбезпеки  (ВНК– ДПУ–ОДПУ  СРСР),  різноманітними  комісаріатами  та  відом­ ствами, які вважали своїм обов’язком вершити нагляд за дру­ кованими  органами. Цікавим видається те, що  в певний  час  влада  переклала частину цензурних  повноважень на  літературні  організації, на кшталт «Союзу письменників» та на цензорів­доброволь­ ців з числа письменників. Таке нововведення, відіграло знач­ ну  роль  в  процесі формування  «нової  радянської  людини», показувало  «досягнення»  радянської  агітаційно­пропаган­ дистської  машини28. Істотну роль в цензурному  процесі відігравали редакто­ ри видавництв. Після жовтневого перевороту 1917 р. на них було покладено нові функції, які були зумовлені потребами часу.  Оскільки  більшовики  проголосили  літературу  «масо­ вим явищем», за написання творів взялися «вихідці із проле­ таріату» — талановиті, але малокультурні особистості, з об­ меженим  світобаченням. 27 Рейфман П.  Из  истории  русской,  советской  и постсоветской  цен­ зуры //  http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/reifm/11.php 28 Геллер  М.  Машина  и  винтики.  История  формирования  советского человека.  –  Лондон,  1985;  Москва,  1994.  –  С. 296–312. Спадкоємність цензури Російської імперії …   У цьому контексті завдання редактора полягало у літера­ турному редагуванні тексту. Хоча, це були не всі  їх функції. За  словами П. С. Рейфмана,  користуючись власним  станови­ щем та виходячи з особистих естетичних поглядів, редактор врівноважував, «усереднював» літературу шляхом завищен­ ня цінності відверто «слабких» творів та заниження цінності «сильних»,  своєрідних,  оригінальних29. Аналізуючи процес формування системи політичної цен­ зури в СРСР, необхідно відзначити, що незважаючи на загальні тенденції, її становлення в УСРР–УРСР мало власну специфі­ ку. Як і радянська, вона брала початок в період існування Ро­ сійської імперії і наклала певний відбиток і на політику біль­ шовиків щодо української культури. Це стосувалося не лише обмежень можливостей розповсюдження і отримання об’єк­ тивної інформації, а й порушення національних прав народу на формування власної культури. Ряд законодавчих та нор­ мативних актів, як то «Валуєвський циркуляр» (1863) «Емсь­ кий  указ»  (1876)  та  інші  обумовили  виняткову  жорсткість реалізації цензурних вимог в Україні. Такий стан справ викликав стурбованість окремих діячів української культури. Так, висловлюючи свою позицію щодо стану друку в Україні, в зв’язку з переглядом цензурного за­ конодавства та реформою народної освіти, Б. Д. Грінченко в лютому 1905 р. писав: «Якщо взагалі становище друку в Росії обтяжливе, то ста- новище друку українського зазнає на собі всі наслідки без- прав’я, адміністративної сваволі і вимушеного мовчання про найнагальніші питання життя, […] український [народ] вже й зовсім позбавлений можливості торкатися яких би то не було питань,  здавна  обмежений  в  правах  на  існування  і  вже  з 1863 р. приречений на викорінення»30. Приблизно такої ж думки дотримувалася Комісія для скла­ дання  доповідної  записки  з  питання  про  цензуру  книг  на 29 Рейфман П.  Из  истории  русской, советской  и  постсоветской  цен­ зуры //  http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/reifm/11.php 30 Центральний  державний  архів­музей  літератури  і  мистецтва  Ук­ раїни  (далі  –  ЦДАМЛМ  України),  ф. 15,  оп. 1,  спр. 13,  арк. 2.  Віталій Бабюх малоросійському  діалекті  у  складі  професорів  Д. Багалія, Т. Буткевича,  О. Білоусова,  О. Зайкевича,  М. Максименка, Д. Овсянко­Куликовського,  О. Раєвського,  С. Соловйова, М. Сумцова,  М. Халанського,  М. Чубинського.  Вони  зазнача­ ли, що обмеження, які з 1863 р. застосовувалися до українсь­ кої  мови  і  літератури,  шкодять  інтелектуальному  розвитку як усієї  Росії, так  і особливо «Малоросії, в усіх формах її мо­ рального  життя»31. Для підтвердження такої точки зору можна згадати спи­ сок забороненої української літератури в Російській імперії, складений  відомим  українським  мистецтвознавцем  П. Ру­ ліним32. На думку В. Очеретянка, цей список, та інші аналогічні документи  засвідчували,  що  цензура  всіляко  намагалася обмежувати  доступ  до  тих  суспільно­політичних,  наукових, літературних  творів,  в  яких  розкривалася  самобутність  ук­ раїнського народу, непересічність його суспільно­політичної думки33. Подібні тенденції проявилися і в радянській цензурі, яка серед загальнополітичних,  ідеологічних моментів  незмінно виділяла момент національний. На відміну від царської, ра­ дянська цензура спрямовувалася не проти української мови чи літератури (слід згадати політику «українізації». — В. Б.), а проти змісту творів. Так, на початку1920­х рр. цензурні об­ меження  стосувалися політичної,  внутрішньопартійної,  ре­ лігійної тематики, творчості окремих осіб, партій. Загострення антиукраїнського курсу в 1933–1939 рр., пе­ редусім,  торкнулося  культури.  Так,  заборонялося  видання цілого ряду українських книг, зокрема продовження «Історії України–Руси»  М. Грушевського,  «Записки  історико­філоло­ гічного відділу» за ред. А. Кримського, «Мануфактура на Пра­ 31 Записка по вопросу о цензуре книг на Малорусском языке // Вісник Книжкової  палати. –  1996.  –  № 3. –  С. 4. 32 ЦДАМЛМ  України,  ф. 90, оп. 1,  спр. 333, арк. 1,  2. 33 Очеретянко  В.І.  Політична цензура  в  системі  контролю  за  особис­ тістю  та  суспільством  //  З  архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ.  –  1998.  – № 1/2. –  С. 71. Спадкоємність цензури Російської імперії …   34 Полонська-Василенко  Н.  Історична  наука  в  Україні  за  совєтської доби  та доля  істориків  //  Збірник на  пошану українських  учених знищених  большевицькою  Москвою.  –  Париж;  Чикаго,  1962.  – С. 106–110. 35 Тищенко Ю. Сучасне становище книжкової справи на Україні // Нова Україна. –  Прага; Берлін. –  1923. – № 6.  –  С. 130. 36 ЦДАГО України.   ф.1, оп. 6,  спр.  375, арк. 85–89. 37 Васьківська О.  Державний  архів  друку  Книжкової палати України: історія  та  сучасність  // Вісник  Книжкової палати.  –  2001.  –  № 5.  – С. 26. вобережній Україні ХУІІІ ст.» О. Оглоблина, «Праці комісії для вивчення  соціально­економічної  історії  України»  під  голо­ вуванням академіка Д. І. Багалія, т. 2, 1931–193234, «Чужиною» О. Олеся, «Історія України» Д. Дорошенка, «Початкова геогра­ фія»  С. Рудницького35 тощо. В цей же час відбувалося винищення української творчої інтелігенції,  що  з’явилася  в  період  1920–1930­х рр.  Більшо­ викам не потрібні були письменники, поети, митці, які тво­ рили  нову українську  культуру.  Всі,  хто  творив  врозріз  із напрямком «соцреалізму» — були фізично чи морально зни­ щені більшовицьким режимом. Цензурні обмеження застосо­ вувалися до  творів репресованих  В. Підмогильного,  Г. Шку­ рупія,  М. Вороного,  О. Влизька,  К. Гордієнка,  П. Капельго­ родського, В. Мисика, Г. Епіка, М. Куліша, К. Котка, Г. Косинки, П. Козланюка, Г. Майфета36, М. Хвильового, М. Зерова, Є. Плуж­ ника, Майка Йогансена та ін.37 Таким чином, принципи радянської цензура не були суто більшовицьким винаходом — вона наступниця цензури Ро­ сійської  імперії. Більшовики виявили ефективні методи, які дозволяли сформувати систему цензурної всеохоплюваності й ідеологічного контролю. Одночасно вище державно­партій­ не керівництво СРСР скористалося власним досвідом у про­ тистоянні імперській цензурі і створило власні методи цен­ зурного  контролю. В статье автор выделил отдельные нюансы использования мето- дов цензурного контроля Российской империи в станов-  Ірина Савченко лении  политической цензуры  в СССР.  Акцентирова- лось внимание на том, как собственный опыт подполь- ной партийной работы высшего партийно-государствен- ного руководства СССР повлиял на создание органов идеологического контроля, формирования его форм, видов и методов работы. Ключевые слова: политическая цензура, идеологический конт- роль, тоталитарное государство, цензура Российской империи. The author singled out the individual nuances of using the methods of censorship control of the Russian Empire in the formation of political censorship in the Soviet Union. Focus on how their own experience of the underground party top party and state leadership of the Soviet Union influenced the creation of ideological control, the formation of its shapes, forms and methods of work. Key words: political censorship and ideological control, a totalitarian state, censorship of the Russian Empire. Ірина САВЧЕНКО* Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919–1920 рр.) У статті авторка досліджувала вплив більшовицької ідеології у книговидавництві в УСРР. Доведено, що у 1919–1920 рр. книговидавнича діяльність компартійних і радянських органів спрямовувалася на масову ідеологічну обробку різних соціальних прошарків українського суспільства. Ключові слова: книговидавництво, книга, Державне видавниц- тво, більшовизм, ідеологія. Відновлення радянської влади в Україні у 1919 р. супро­ воджувалося  активною  ідеологічною  діяльністю  більшо­ вицьких  партійних та  радянських органів. Закономірно,  що пріоритет  надавався  розповсюдженню  літератури  суспіль­ но­політичного,  комуністично­соціалістичного  змісту:  пре­ си, листівок, брошур, книг. * Савченко  І.В.  — молодший  науковий  співробітник  Інституту  історії України  НАН  України.

Схожі ресурси