Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)

Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)

У статті здійснено порівняльний аналіз впливу різних чинників на виникнення та перебіг голоду в Вінницькій області, що періодично спалахував протягом 20–30-х рр. ХХ ст....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Васильєв, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Теми:
Студії з політичної історії України ХХ століття
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40450
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.) / В. Васильєв // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 111-135. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40450
record_format dspace
spelling irk-123456789-404502013-02-13T03:44:01Z Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.) Васильєв, В. Студії з політичної історії України ХХ століття У статті здійснено порівняльний аналіз впливу різних чинників на виникнення та перебіг голоду в Вінницькій області, що періодично спалахував протягом 20–30-х рр. ХХ ст. В статье осуществлен сравнительный анализ влияния различных факторов на возникновение и протекание голода в Винницкой области, который периодически вспыхивал на протяжении 20–30-х гг. ХХ ст. At the article the comparative analysis of influence of different factors is carried out on an origin and flowing of hunger in the Vinnitsa’s region, that periodically flashed during 20–30-th of ХХ century. 2011 Article Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.) / В. Васильєв // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 111-135. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40450 uk Історія України: маловідомі імена, події, факти Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
spellingShingle Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
Васильєв, В.
Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)
Історія України: маловідомі імена, події, факти
description У статті здійснено порівняльний аналіз впливу різних чинників на виникнення та перебіг голоду в Вінницькій області, що періодично спалахував протягом 20–30-х рр. ХХ ст.
format Article
author Васильєв, В.
author_facet Васильєв, В.
author_sort Васильєв, В.
title Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)
title_short Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)
title_full Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)
title_fullStr Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)
title_full_unstemmed Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.)
title_sort порівняльний аналіз голоду та голодомору: вінницька область (1920–1940-і рр.)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2011
topic_facet Студії з політичної історії України ХХ століття
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40450
citation_txt Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.) / В. Васильєв // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 111-135. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.
series Історія України: маловідомі імена, події, факти
work_keys_str_mv AT vasilʹêvv porívnâlʹnijanalízgolodutagolodomoruvínnicʹkaoblastʹ19201940írr
first_indexed 2025-07-03T22:32:18Z
last_indexed 2025-07-03T22:32:18Z
_version_ 1836666782768693248
fulltext Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   В статье автор исследует влияние большевистской идеологии в книгоиздательстве УССР. Доказано, что в 1919–1920 гг. книгоиздательская деятельность компартийных и со- ветских органов направлялась  на массовую идеоло- гическую обработку разных социальных слоев насе- ления. Ключевые слова: книгоиздательство, книга, Государственное издательство, большевизм, идеология. The author examines the impact of the Bolshevik ideology in book publishing USSR. It is proved that in 1919–1920’s. book publishing kompartiynyh and government bodies direct- ed to the mass indoctrination of different social strata. Key words: book publishing, book, State Publishing House, Bol- shevism, ideology. Валерій ВАСИЛЬЄВ* Порівняльний аналіз голоду та Голодомору: Вінницька область (1920–1940-і рр.) У статті здійснено порівняльний аналіз впливу різних чинників на виникнення та перебіг голоду в Вінницькій області, що періодично спалахував протягом 20–30-х рр. ХХ ст. Ключові слова: Голод, голодомор, клімат, хлібозаготівлі. Впродовж  останніх  років  з’явилось  чимало  публікацій присвячених  голоду  1920­х, 1932–1933 рр.,  1946–1947 рр.  у Вінницькій області1. Проте значна кількість проблем цих жах­ ливих катастроф в історії Європи ХХ ст. залишаються недос­ * Васильєв В.Ю.  —  завідувач  сектором  історико­енциклопедичних досліджень відділу спеціальних  галузей історичної науки та елект­ ронних ресурсів  Інтернету  Інституту  історії  України НАН  України, кандидат  історичних наук,  доцент. 1 Попередній  історіографічний аналіз  наукової літератури  здійснив вінницькій  історик  та  архівіст  В. І. Петренко.  Див.:  Петренко В.І.   Валерій Васильєв лідженими. З одного боку, це обумовлено суттю та масштаба­ ми голодомору (тобто штучного, створеного людьми) 1932– 1933 рр. в Україні, а також голоду 1946–1947 рр., як складних та комплексних суспільних явищ2. З іншого, у вивченні голо­ ду  превалюють  наукові  підходи,  що  трактують  явище,  як наслідок політики Компартії, яка мала владу в СРСР. На мій  погляд, вони  цілком  логічні, об’єктивно виникли внаслідок розвитку професійної історичної думки, утім, зву­ жують  фокус  наукового  аналізу.  Часто  історики  вивчають голод виключно у річищі  стосунків  лідерів Компартії  та се­ лянства,  не  приділяють  належної  уваги  дії  економічних, кліматичних та інших факторів. Тому оприлюднюють рекон­ струкції  історичних  подій,  де  домінують  ідеологічні уподо­ бання авторів або «моралізаторські» оцінки. Логічність вис­ новків  та  переконливість  фактичного  матеріалу,  що  наво­ диться,  викликають певні сумніви. Метою статті є спроба порівняльного аналізу голодувань та голоду, що періодично спалахували на території Вінниць­ кої області упродовж 20–40­х рр. ХХ ст. Особливу увагу при­ ділено дії різноманітних факторів, які провокували ці явища. На мій погляд, їх комбінації обумовлювали різні варіанти роз­ витку  подій. У  період,  що  досліджується,  Вінницька  область займала значну частину Поділля  — одного  з найбільш спеціалізова­ них на виробництві продуктів сільського господарства регіо­ нів України. Населення території коливалося протягом часу від 4 до 2 млн. осіб, 80% яких складали українці, які займалися, переважно,  вирощуванням  озимої  та  ярової  пшениці, жита, цукрового  буряку, технічних культур,  скотарством. Місцева промисловість була кооперована з переробкою сільськогос­ подарської  продукції. Більшовицька  влада  та  українське  селянство  у  20–30­х рр.  ХХ ст.: причини,  технології,  наслідки  Голодомору–геноциду  (за  матеріа­ лами  Поділля).  –  Вінниця,  2008. –  С. 20–31. 2 Значна  частина  українських  істориків  вважає,  що  голод  1946– 1947 рр. був  ще одним  голодомором. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   Під  час  Української  революції  (1917–1921 рр.)  регіон перетворився на арену жорстких зіткнень збройних форму­ вань різних державних утворень. Значна кількість населення підтримувала ідею незалежної української державності, яку уособлювала Українська народна республіка. Після захоплен­ ня  Червоною  армією  1920 р.  Подільської  губернії  (існувала до 1925 р.), її західні межі перетворилися на державний кор­ дон  з Польщею  та  Румунією,  що  мало  велике  значення  для лідерів СРСР з міркувань безпеки. На 1921 р. економіка регіону була зруйнована, різко скоро­ тилися  посівні  площі,  зменшилося поголів’я  робочої  та  до­ машньої худоби. Більшість населення вороже відносилося до Червоної армії, тому що втомилося від війн та насилля. Міс­ цеві  органи  влади створювалися армійськими  політпраців­ никами, а також  призначеними на посади приїжджими осо­ бами,  більшість  з  яких  походила  з  Лівобережної  України. Навіть у липні 1922 р. на VIII Подільській губернській конфе­ ренції КП(б)У йшлося про відсутність органів влади у повітах та селах губернії. 1924 р. з 4606 комуністів губернії лише 25% були  місцевими мешканцями3. Елітні військові підрозділи Червоної армії, що були сфор­ мовані в Росії, — 24 (Самаро­Улянівська Залізна), 60, 12 стрі­ лецькі дивізії; кавалерійський корпус Г. Котовського, інші ар­ мійські  частини контролювали  територію  губернії.  Разом з органами ВУНК–ДПУ УСРР вони боролися проти селян — ос­ нови чисельних збройних загонів, що воювали проти влади. Більшовики називали збройний опір «політичним бандитиз­ мом».  Соціальною базою  радянської  влади  в  губернії  стали комітети  незаможних  селян,  яких  у  1923 р.  нараховувалося 1883 з чисельністю понад 100 тис. осіб4. Одразу після приходу Червоної армії на Поділлі було ор­ ганізовано заготівлю збіжжя у формі продовольчої розклад­ 3 Нариси  історії Вінницької  обласної  партійної  організації.  –  Одеса, 1980.  –  С. 110;  Державний  архів  Вінницької  області  (далі  –  ДАВО), ф. П­1,  оп. 1а, спр. 23,  арк. 29;  спр. 6,  арк. 58. 4 ДАВО, ф. П­1, оп. 1а, спр. 56, арк. 50.   Валерій Васильєв ки. На 1921–1922 сільськогосподарський рік її розмір склав 288 тис. тон5. Вилучив за допомогою реквізиції значну кіль­ кість збіжжя,  комуністичні керівники  розцінювали Поділля як  невичерпне  джерело  постачання  продовольством  голо­ дуючих губерній Росії6. У 1922–1923 сільськогосподарському році так званий «продподаток» у розмірі 272 тис. тон збіжжя знову зібрали, використовуючи реквізиції. До цього додалося «добровільна», а за суттю — примусова «здача» продоволь­ ства для голодуючих Росії та півдня України7. В умовах тривалих та посушливих літніх періодів 1920 р. та 1921 р., коли температура повітря піднімалася до 35–380 С, на Поділлі спалахнув голод8 не лише серед втікачів та цент­ ралізовано доставлених голодуючих з Поволжя та південних губерній  України.  Почали  голодувати  місцеві  мешканці.  В серпні 1922 р. у 80 населених пунктах Поділля розпочали пра­ цювати  комітети  Американської  адміністрації  допомоги, хоча влада не визнала губернію як таку, що постраждала від голоду9. Масштаби голоду, людські втрати не відомі й нині. Але зрозуміло, що голодування населення у Подільській гу­ бернії спричинив вивіз продовольства до Росії та південних губерній  України. Неп з її відмовою від продрозкладки та інших елементів так  званого  «воєнного  комунізму»  розпочалася  на  Поділлі на  початку  1923 р.  Перехід  до  продподатку  з  його  буцімто фіксованою  сумою  здачі  грошей  або  сільськогосподарської продукції  кожним  селянським господарством не призвів  до 5 Петренко  В.І.  Більшовицька  влада  та  українське  селянство  у  20– 30­х рр.  ХХ ст. … –  С. 63. 6 Голод та  голодомор  на  Поділлі  1920–1940 рр.:  Зб. док.  та матер.  – Вінниця,  2007. –  С. 39–40. 7 Vasil’iev V. Vinnitsa Oblast // Central-Local Relations in the Stalinist State, 1928–1941 / Ed. E.A. Rees. – Hampshire, 2002. – P. 168. 8 Гальчак  С.  Поділля:  природа,  людина —  еволюція,  історичний  роз­ виток  (кліматичний  фактор  в  історичному  антропо­соціогенезію – Кам’янець­Подільський,  2006.  –  С.  191. 9 Голод та голодомор на Поділлі  1920–1940 рр. … – С. 56. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   зменшення обсягів здавання державі продовольства. Вияви­ лося,  що  податок  для  Подільської  губернії  неодноразово підвищувався. У 1923–1924 сільськогосподарському році він склав 208 тис. тон. За оцінками місцевої влади валовий збір врожаю досяг 1 млн. 392 тис. тон зернових культур та 1 млн. 216 тис.  тон картоплі. Після виконання  продподатку, з вра­ хуванням  щодобових  потреб  на  їжу,  годівлю худоби,  сівбу, надлишків  збіжжя  у  селянських  господарств  губернії  зали­ шилося  192 тис.  тон.  Цього  було  вкрай  недостатньо  задля розвитку  селянських  господарств,  що  не  могли  відбудува­ тися після попередніх років війн та продрозкладки. З метою виконати  продподаток  тисячі  селянських  господарств  ви­ мушені були розпродавати майно та худобу. У  травні  1924 р.  Х  Подільська  губернська  конференція КП(б)У  звернулася  до  РНК  УСРР  з  проханням  надати  насе­ ленню економічну допомогу та зменшити податок, щоб від­ новити  зруйноване  селянське  господарство.  У  1924–1925 сільськогосподарському році  податок зменшено до 144 тис. тон10.  Проте  сільське  господарство  губернії,  особливо південних  районів,  вразила  сильна  посуха,  що  супровод­ жувалася тривалим періодом високої температури в середині літа 1924 р., аномально теплою зимою, що  змінилася на хо­ лодну весну 1925 р.11  Внаслідок кліматичних умов постраж­ дало 18% засівних площ озимих культур, значні площі були недосіяними12. Навесні 1925 р. населення Поділля опинилося перед заг­ розою  нового голоду.  На мій погляд,  цікавими були оцінки, що наводилися на офіційних заходах того часу. На 5­му з’їзді рад Подільської губернії (15 квітня 1925 р.) виступаючи оці­ нювали  кількість  населення  у  3,4 млн.  осіб,  нарахували 756 тис. селянських господарств. В середньому на господар­ ство припадало 3,31 га землі, що було менше за загальнорес­ 10 Vasil’iev V. Vinnitsa Oblast… – С. 169. 11 Гальчак С. Поділля… – С. 194. 12 Голод та голодомор на Поділлі 1920–1940 рр. … – С. 101.   Валерій Васильєв публіканські показники.  Із загальної  кількості  господарств 85%  сіяли  до  2,74 га,  лише  15%  мали  більш  значні  площі засівів. Малоземелля супроводжувалося відсутністю робочої худоби: її не мали 62% господарств, а реманенту — 52%13. Голова  Подільського  губвиконкому  Новіков  на  з’їзді відверто заявив,  що  60% селянських  господарств  не  мають засобів для обробки ланів, тобто є бідняцькими, 39% — більш менш  заможними  (середняцькими),  «що  мають  деяку  худо­ бу», лише 1% — заможними господарствами. Звернемо ува­ гу,  що  Новіков,  хай у  межах офіційних  марксистсько­класо­ вих інтерпретацій селянства вважав, що 99% селян не мають засобів для розвитку господарства. Якщо за таких обставин кліматичні умови не сприяли розвитку сільського господар­ ства, то яка ситуація виникала на селі? Якими були дії цент­ ральної влади? В  1924–1925  сільськогосподарському  році  валовий  збір збіжжя та картоплі в губернії склав 1 млн. 48 тис. тон, тобто виявився нижчим за попередній рік. Зменшення продподат­ ку (у порівнянні з попереднім роком) склало 64 тис. тон. Вла­ да спромоглася зібрати у селян лише 48 тон, притому Нові­ ков заявив, що й це збіжжя не можна вивозити — за такого валового збору його нестача склала 160 тис. тон14. Показово, що уряд УСРР запропонував довгостроковий кредит бідняць­ ким господарствам — 112 тис. руб., 2   400 тон зернових куль­ тур,  що  було  цілком недостатнім  для підтримки  сільського господарства  Поділля15. Селянин з Могилів­Подільської округи губернії В. Потер­ левич на 5­му з’їзді рад губернії заявив, що Новіков говорив про існування щодо двох видів бандитизму на той час — ко­ нокрадства  та  підпалів16.  Але  нічого  не  сказав  «про  третій 13 Голод та голодомор на Поділлі 1920–1940 рр. … – С. 96. 14 Там само. – С. 97. 15 Там само. – С. 98. 16 Чекісти стверджували,  що на  початок 1925 р.  «політичний  банди­ тизм»  на  території  губернії  був  ліквідований. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   бандитизм, який породив Уряд». Цей селянин так оцінив дії влади: «Таким бандитизмом є голод. Голод повністю походить від влади.  Влада знала, що нас була посуха. Влада знала, що  в  нашому  районі був  неврожай,  але,  коли  настав  час платити  податок, нам говорили: “Плати, а якщо  не запла- тиш, то підеш до в’язниці”. Тому ми вимушені були тоді про- дати свій хліб за 50 коп. пуд. Ми вимушені були тоді прода- ти свій хліб куркулям, які мали гроші, зараз ані грошей, ані що поїсти, не маємо. Нині влада каже, що вона повернула- ся до нас обличчям, дає нам хліб й каже: “Заплати нам по 4 крб. за пуд”, це в 8 разів більш, ніж ми брали, а цих 8 пудів нам вистачили б до нового хліба. Кажуть нам, що тут вийшла помилка. Так не можна говорити владі, на яку ми поклали усю свою надію. Ви нами правите, наше життя від вас зале- жить, а ви говорите, що ви помилилися»17. Вважаю,  що  проблема  полягала  не  в  офіційних  оцінках представників влади, які визнавали помилки політичних рі­ шень на «викачування» у селян збіжжя та інших продовольчих культур.  В основі політики,  що  здійснювалася, знаходилася цілковита байдужість та зневага до життя селянства. Звертає на себе увагу факт, що органи влади різного рівня добре зна­ ли становище сільського господарства, про що свідчить до­ відка про середню врожайність зернових та технічних куль­ тур у Вінницькому окрузі, яку підготували наприкінці 1925 – на початку 1926 рр. (у червні 1925 р. в УСРР ліквідували гу­ бернії і Подільську губернію розділили на Вінницький, Кам’я­ нец­Подільський,  Могилів­Подільський,  Проскурівський, Тульчинський,  Шепетівський  округи).  Аналіз  наведеної  в документі  статистики  (див. таб. 1)  демонструє,  що  середня врожайність зернових  та  технічних  культур  с  гектару  була нижчою за рівень початку ХХ ст.: 17 Голод та  голодомор на Поділлі 1920–1940 рр. … –  С. 106–107   Валерій Васильєв Таблиця 1 Середня врожайність зернових та технічних культур в 1907–1925 рр. у Вінницькому окрузі, в цнт з га18 Зернові Технічні культури П’ятирічки Пшениця, жито, овес, просо, гречка Горох Картопля Кукурудза 1907–1911 рр. 9, 61 9,35 94, 53 10,52 1912–1916 рр. 10,05 9,35 79,92 12,12 1917–1921 рр. 7,6 5,99 59,17 74,37 1921–1925 рр. 7,5 8,76 73,78 — 18 Підраховано  за  даними доповідної  записки Вінницького  окружко­ му КП(б)У до ЦК КП(б)У від 2 січня 1926 р. Див.: Голод та голодомор на Поділлі 1920–1940 рр. … – С. 148. Дані переведені з пудів та деся­ тин в  центнери та  гектари. Бачимо, що  середня врожайність  у 1921–1925 рр.  нижче за  попередні, валові обсяги  збору  врожаю  природно  нижчі, але  плани державного  податку  занадто  високі. Ось  чому  до дії  несприятливих  кліматичних  умов  додається  головний чинник — політика «викачування» продовольства, що спри­ чиняє до голоду. 1926–1927 рр. виявилися періодом, коли на території ко­ лишньої  Подільської  губернії  не  спалахувало  голодування населення.  Утім,  влітку  1928 р.  ситуація  з  продовольством знову  загострилася.  Після  ініціювання  керівництвом  Ком­ партії  СРСР  на  чолі з  Й. Сталіним  «другого  комуністичного штурму» («сталінської революції «згори» за Р. Такером) знов посилився економічний та  політичний  тиск  держави на  се­ лянське господарство Поділля. Виконуючи накази централь­ них органів влади, місцеві партійно­державні органи повер­ нулися до реквізиції збіжжя під час хлібозаготівельних кам­ паній. Зростало незадоволення селянства. Перша хвиля масової насильницької колективізації сіль­ ського господарства,  що  була розпочата в  СРСР  наприкінці Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   1929 р., призвела до того, що в округах Поділля відсоток ко­ лективізованих  господарств  зріс  до  72,6%  на  10  березня 1930 р.19 Селянство на насильство влади відповіло зростаю­ чим  опором,  стрижень  якого  припав  на  перші  три  місяці 1930 р. Тоді ДПУ УСРР зареєструвало 3 129 антиколективіза­ ційних селянських виступів, в яких брало участь 950   620 осіб. Центральну владу, зокрема Й. Сталіна, особливо стурбували події  у  прикордонних  районах  Вінниччини.  У  Тульчинсько­ му,  Могилів­Подільському,  Вінницькому  округах  селянські виступи охопили 343 сільради, відбувся 81 збройний виступ, в 73 селах на короткий час була ліквідована радянська влада. Ці виступи придушував голова ДПУ УСРР В. Балицький, який на броньованому потязі, у супроводі кавалерійських загонів розганяв повсталих селян20. Принагідно  зауважу,  що  зростання  політичного  та  еко­ номічного тиску  держави  на  подільське  селянство відбува­ лося за несприятливих кліматичних умов для сільського гос­ подарства регіону. Дві зими — 1927–1928 рр. та 1928–1929 рр. були аномально холодними, малосніжними, в результаті чого загинули  значні  площі  озимих  культур, особливо  у  півден­ них районах Поділля21. За спровокованого владою руйнуван­ ня хлібного ринку це погрожувало новим голодуванням на­ селення.  Окремі  групи  сільського  населення  та  мешканців містечок відчули нестачу продовольства, але від широкомас­ штабного  голоду  врятували  сприятливі  кліматичні  умови 1930 р., коли озимина зійшла на 100%22. Але друга хвиля ма­ сової  насильницької  колективізації,  що  здійснювалася  за ініціативою керівництва ВКП(б) з кінця 1930 р., спровокува­ ла глибоку економічну кризу у сільському господарстві По­ ділля. З метою посилення контролю на місцях комуністичні 19 Vasil’iev V. Vinnitsa Oblast… С.  171. 20 Васильев  В.,  Виола Л.  Коллективизация  и  крестьянское  сопротив­ ление на Украине (ноябрь 1929 – март 1930 гг.). – Винница, 1997. – С. 43–69. 21 Гальчак С. Поділля: природа, людина — еволюція… – С. 195. 22 Там  само.   Валерій Васильєв керівники УСРР у червні 1930 р. розпочали перехід до район­ ної системи управління, внаслідок чого кількість комуністів на  селі зросла  на  30%23.  Проте  придушити активний  та  па­ сивний спротив селян колгоспній системі не вдалося. У люто­ му 1932 р. створили Вінницьку область у складі 69 районів24, керівництво яких мало контролювати ситуацію у колгоспах, у складі яких, на той час, перебувало кожне друге селянське господарство області. Одноосібників, які відмовлялися всту­ пати  до  колгоспів,  обкладали  величезними  податками  та штрафами. Для  аналізу  процесів  у  сільському  господарстві  області доцільно використати інформаційні повідомлення Вінниць­ кого обласного управління ДПУ УСРР, що регулярно надсила­ лися до обкому компартії, його перших секретарів — М. Алек­ сєєва, а потім (з жовтня 1932 р.) В. Чернявського. Цілком зро­ зуміло, що «чекістські документи» суб’єктивні, утім, переваж­ но, у політичних оцінках. В економічній сфері  вони зберіга­ ють достатню об’єктивність, що пов’язано з бажанням ком­ партійного керівництва мати незалежний від низових ланок управління інформаційний канал. Зокрема, «чекісти» допові­ дали, що у 1931 р. вилучення збіжжя під час виконання хлібо­ заготівельного плану складало у районах біля 30–40% валово­ го збору врожаю. Зауважу, що валовий збір обчислювався не 23 Центральний  державний  архів  громадських  об’єднань  України (далі – ЦДАГО  України),  ф. 1,  оп. 20,  спр. 4370,  арк. 20. 24 Кількість районів змінювалася. Наприклад, у жовтні 1932 р. до Київ­ ської  області  відійшли  7  районів:  Бабанський,  Монастирищенсь­ кий,  Оратовський,  Плисківський,  Погребищанський,  Уманський, Христинівський. На  початку  1935 р.  у  Вінницькій  області  було  65 районів. У вересні 1937 р. частина районів увійшла до складу сфор­ мованих  Кам’янець­Подільської та  Житомирської областей.  Одно­ часно Монастирищенський,  Оратівський,  Плисківський,  Погреби­ щенський райони увійшли до складу Вінницької області. Кількість районів  змінювалася  протягом  часу:  1938 р.  їх  було  42, 1946 р.  — 44, 1960 — 32, 1965 — 19, 1979 — 25, від 1990 р. — 27 районів. Див.: Реабілітовані  історією:  У  двадцяти  семи  томах.  Вінницька  об­ ласть. –  Кн. 1.  –  Вінниця,  2006.  –  С. 11. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   на основі перших обжинок, але за фактичним надходженням збіжжя до сховищ. Валовий збір з врожаю 1931 р. у районах, що увійшли до Вінницької області, так само, як врожайність з га, невідомі.  Але  зафіксовано, що  величезний  хлібозаготі­ вельний план 1931 р. у 807 623 тони виконано після початку весняної сівби 1932 р.25 Відсутність збіжжя у селянських гос­ подарствах призвело до масової загибелі коней, робочої ху­ доби.  Колективізація  в  області,  що  тривала, навесні  1932 р. досягла 50% об’єднаних селянських господарств. Це загост­ рило проблеми із збіжжям та утриманням робочої худоби. Населення  відчувало  нестачу  продовольства,  особливо напружена  ситуація виникла у  містах та містечках Поділля. Матеріали ДПУ УСРР свідчать про зростання смертності від голоду  у  всіх  районах  області.  Одночасно  «чекісти» тракту­ вали  незадоволення  та  обурення населення  владою  як  на­ слідок того, що Вінницька область «у відношенні засміченості к.р. (контрреволюційними. — В. В.) елементами усіх відтінків займає  одне  з  перших  місць  в  Україні». Наприкінці  березня 1932 р. провели операцію «щодо очистки прикордонної сму­ ги  від контрреволюційного  та  антирадянського елементу», у ході якої заарештували понад 5 тис. осіб26. Весняну  сівбу  1932 р.  колгоспники  та  одноосібники,  які голодували, провели на коровах, значні площі не досіяли, не дивлячись на то, що сівба тривала до другої половини черв­ ня 1932 р.  Весна, з  її  сприятливими  кліматичними умовами для засіву, тривала кілька тижнів, після неї прийшло спекот­ 25 Підраховано з використанням  даних:  ДАВО, ф. П­136, оп. 3, спр. 14, арк. 107;  спр. 14а, арк. 118. 26 Петренко В.І.  Більшовицька  влада  та  українське  селянство у  20– 30­х рр.  ХХ ст.  …  –  С. 267–268.  «Чистка»  прикордонних  районів здійснювалася  у відповідності до рішень  грудневого (1931 р.) пле­ нуму ЦК ВКП(б). З метою їх реалізації політбюро ЦК КП(б)У 8 січня 1932 р. визначило 51  прикордонний район  України, де  планувало­ ся  провести  арешти  та  депортації.  15  прикордонних  районів Вінницької  області  мали  стати  «опорними» для  влади  в  політич­ ному та стратегічному відношенні. Див.: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 16, спр. 8,  арк. 135.   Валерій Васильєв не літо  з високими температурами та  незначною кількістю опадів. За таких умов загинули значні площі цукрового буря­ ку — другої за поширеністю (після озимої пшениці) сільсько­ господарської культури  в області27. Об’єктивну  оцінку  середньої  врожайності  зернових  та валовому збору з врожаю 1932 р. дати складно. Оцінки вро­ жайності  розпочалися  наприкінці  червня  1932 р.  на  основі спроб  обжинок,  протягом  серпня–жовтня  оцінки  знижува­ лися. 1933 р. облуправління ДПУ навело цифру для 1932 р. в 6,9 цнт  з га  у  Вінницькому  районі28.  Ймовірно,  що  така  або трішки менша була характерною для центральних та північ­ них районів області, а в південних вона була традиційно мен­ шою. Вивчення архівних матеріалів наркомату землеробства УСРР,  управління народногосподарського  обліку  при Держ­ плані УСРР виявило, що оцінки середньої врожайності з гек­ тару  для  України  з’явилися  пізніш, у  документи  вносилися правки, що свідчить про фальсифікації29. Для перевірки цифр облуправління  ДПУ  необхідно  ретельно вивчити матеріали річних  звітів  колгоспів  області  за  1932 р.,  провести  порів­ няльний  аналіз. Складною  та  недостатньо  вивченою  є  проблема  оцінок валового збору врожаю 1932 р. в області. За наявності знач­ них недосіяних площ навесні 1932 р. фізично слабкі селяни, коли  прийшов  час збору  врожаю, відмовлялися працювати на  колгоспних  ланах,  віддавали перевагу  збору  збіжжя  для себе, щоб не померти від голоду. Державні органи визнавали, що  втрати  врожаю у  колгоспах були  величезними.  Привер­ тає  увагу  факт,  що  керівники  області  знали  про  голод,  що лютував в області, неодноразово докладали про це секрета­ рям ЦК КП(б)У та керівникам РНК УСРР. За таких умов оста­ точний  план  хлібозаготівлі  для  області  затвердили  напри­ 27 ДАВО,  ф. П­136,  оп. 3,  спр. 87,  арк. 45. У  Вінницькій області  вироб­ лялося  30–40% цукру  в СРСР. 28 Там само, арк. 40. 29 Див.: Центральний державний архів вищих органів влади та управ­ ління  України,  ф. 318,  оп. 1,  спр. 4,  6,  10, 12, 377. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   кінці липня 1932 р. у розмірі 665 тис. тон30. Від початку серп­ ня 1932 р. облуправління ДПУ постійно інформувало Вінниць­ кий обком КП(б)У щодо виконання плану хлібозаготівлі. «Че­ кісти» доносили,  що  за  скорочення  посівних площ  та  змен­ шенні середньої врожайності плани хлібозаготівлі для біль­ шості районів області  збільшилися.  З  врожаю 1932 р.  вилу­ чення хліба у селянських господарств та колгоспів (липень– листопад 1932 р.) складало у середньому більше 30%, в окре­ мих районах — 50%, поодиноких селах — 60%31. Підкреслю­ валося,  що  хлібозаготівлі  досягли  такого  розміру,  що  після вилучення збіжжя у селянських господарства, з врахуванням потреб виділити частину збіжжя на посів, фураж, годування домашньої худоби, залишалося 300–400 грам на особу в рік32. Вінницький обком партії 15 серпня 1932 р. повідомив сек­ ретаря ЦК  КП(б)У  П. Любченка про  те,  що  плани  хлібозаго­ тівлі передбачали вилучення в області 3,19 цнт з га у колгос­ пах та 3,43 цнт з га у одноосібників. Це свідчило — за серед­ ньої  врожайності в  6,9 цнт  з га (оцінки  облуправління  ДПУ щодо Вінницького району) у колгоспників та одноосібників залишалося до врожаю 1933 р. від 347 до 371 кг збіжжя з га33. Це менше, ніж в оцінках ДПУ. У вересні–жовтні 1932 р. облуп­ равління  ДПУ  зафіксувало,  що  у  Бердичевському,  Вороно­ вицькому, Немирівському, Чуднівському, Кам’янець­Поділь­ ському районах колгоспи перебували без продовольчих, фу­ ражних та  посівних ресурсів.  Часто керівні працівники вис­ ловлювали незадоволення величезними планами хлібозаго­ тівлі, особливо голови колгоспів та сільрад. На пленумах РПК та РВК сільські керівники відмовлялися від прийняття пла­ нів, казали, що їх не можна виконати, вони викличуть розпад колгоспів, селянські виступи «волиночного характеру»34; се­ 30 Петренко  В.І.  Більшовицька  влада… С.  270. 31 ДАВО, ф. П­136, оп. 3, спр. 14, арк. 107. 32 Там само, арк. 108. 33 Зрозуміло, що цей показник не був притаманним кожному селянсь­ кому  господарству. 34 «Волинки»  — відмови  селян  від  виходу  на  роботу.   Валерій Васильєв ред сільських керівників панували негативні настрої. Спосте­ рігалися окремі випадки втечи активістів  із сіл. За повідом­ леннями ДПУ УСРР на 20 жовтня 1932 р. річний план хлібоза­ готівлі виконали в області на 51,1%, що більше, ніж в серед­ ньому в Україні35. Як  діяла  центральна  влада  за  таких  умов?  Ця  проблема неодноразова  ставала  предметом  наукового  аналізу,  але  й досі привертає увагу вчених, оскільки інтерпретації мотивів прийняття  рішень  та  відповідних  дій  суттєво  розрізняють­ ся. У випадку з Вінницької областю звернемо увагу на кілька важливих аспектів діяльності партійно­державних структур наприкінці 1932 – на початку 1933 рр. Надіслані в Україну та на Північний Кавказ комісії на чолі з  найближчими соратниками  Сталіна —  головою РНК  СРСР В. Молотовим та секретарем ЦК ВКП(б) Л. Кагановичем засто­ сували репресивні заходи під час хлібозаготівлі, що поширю­ валися не лише на пересічних селян, але й на представників місцевих ланок управління. 3 листопада 1932 р. у Вінниці сек­ ретар ЦК КП(б)У П. Любченко на нараді секретарів райкомів партії, директорів МТС, уповноважених обкому та ЦК КП(б)У з  хлібозаготівлі  розповів,  що  із  виконанням  хлібозаготівлі виникла  загрозлива  ситуація.  Тому  на  засіданні політбюро ЦК КП(б)У за участі В. Молотова (29–30 жовтня 1932 р.) дій­ шли до спільної думки (зрозуміло, що під тиском голови уря­ ду СРСР В. Молотова): «В цьому році за паскудну нашу роботу  мусимо розплати- тися  певною  кількістю  хліба»36. Звернемо  увагу  на  вислів  «розплатитися»,  що  у  даному негативному інтонаційному контексті означав покарання за погану роботу. Необхідно розуміти, що здачею хліба державі «каралося», зрозуміло, не стільки керівництво України, партій- но­державні структури різного рівня, але її пересічні грома­ дяни, які конали від голоду. Тема покарання постійно лунала 35 ДАВО, ф. П­136, оп. 3, спр. 14, арк. 297. 36 Там само, оп. 6, спр. 56, арк. 5. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   в офіційних виступах В. Молотова та Л. Кагановича наприкін­ ці 1932 – у січні 1933 рр., які погрожували обласним та район­ ним працівникам (за Сталіним — «саботажникам з партквит­ ком в кишені»), а також колгоспникам, які буцімто мали «дріб­ нобуржуазну психологію», репресіями з боку держави37. Це не були голослівні твердження, залякування. В. Моло­ тов 18 листопада 1932 р. відредагував рішення політбюро ЦК КП(б)У, згідно  з  яким  доручалося  генеральному  секретарю ЦК КП(б)У С. Косіору та голові ДПУ УСРР С. Реденсу розробити оперативний план ліквідації «основних куркульських та пет­ люрівських контрреволюційних гнізд». В містах мали заареш­ товувати «ідеологів та організаторів куркульського сабота­ жу» хлібозаготівлі, у колгоспах — «злісних рахівників та бух­ галтерів». Передбачалися «вкрай сурові покарання» у справах щодо терактів,  підпалів, розкрадання державної та суспіль­ ної  власності38.  Наступного  дня  С. Реденс  провів  нараду на­ чальників облвідділів ДПУ про виконання наведеного вище рішення. Операція розпочалася наприкінці листопада й три­ вала до лютого 1933 р. За цей час було арештовано 37   797 осіб, розглянуто більше 12 тис. справ, засуджено до розстрілу 719 осіб, висилці до концтабору — 8   003, висилці на спецпоселен­ ня — 2   533 осіб39. Зрозуміло, що арешти людей  були до цієї операції й тривали після її завершення. Проте вона стала, на мій погляд, одним з піків державної репресивної політики в Україні під  час  голодомору  1932–1933 рр.  Зазначу,  що  зага­ лом показники кількості арештованих та засуджених в УСРР в 1932–1933 рр. не набагато нижчі за репресованих в період 37 Див.: Командири великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагано­ вича  в  Україну та  на Північний  Кавказ.  1932–1933 рр.  –  К., 2001. – С. 81–145. 38 Це  рішення  неодноразово  публікувалося. Звертає  увагу, що  запис рішення зберігався в «особливій папці» політбюро ЦК КП(б)У, тобто мав найвищу ступень секретності. Див.: ЦДАГО України, ф. 1, оп. 16, спр. 9,  арк. 59–60. 39 Розсекречена  пам’ять:  Голодомор  1932–1933  років в  Україні в  до­ кументах ГПУ–НКВД.  –  К.,  2008. –  С.  39,  321.   Валерій Васильєв «великого терору» 1937–1938 рр.40 Отже, логічним виглядає висновок  про  те,  що політика  керівництва  Компартії  в  Ук­ раїні в 1932–1933 рр.  мала  специфічний  характер:  в умовах широкомасштабного  голодомору  сотні  тисяч  людей  ареш­ товувалися, сотні, якщо не тисячі, розстрілювалися. Відомості щодо арештів у Вінницькій області є фрагмен­ тарними та неповними. Проблему ще потрібно досліджувати. Утім,  добре  відомі  інші  аспекти  політики,  що  ініціювалася радянськими лідерами. Як на всій Україні, у листопаді 1932 р. у Вінницькій області на «чорні дошки» занесли райони, кол­ госпи та одноосібників, які «зривали» хлібозаготівлі. Відпо­ відно до першого рішення обласної влади серед них опинили­ ся 6 районів, одноосібники, що мешкали на території 39 сіл, а також 31 колгосп. Потім ця кількість зросла. Ми знаємо, що даний репресивний захід передбачав у даних місцевостях за­ борону торгівлі, вивезення усіх товарів з крамниць, натураль­ ні фонди у колгоспах забиралися у фонд хлібозаготівлі, засто­ совувалися натуральні штрафи у розмірі 15­місячної норми здачі м’яса41. За розпорядженням В. Молотова від 20 листопада 1932 р. в Україні заборонили продаж у сільській місцевості сірників, солі, гасу42. Різко посилилися конфіскації не лише збіжжя, але й  усього  продовольства,  що  залишалося  в  колгоспах  та  се­ лянських господарствах. Шляхом масового насилля та репре­ сій керівництво Вінницької області виконало план хлібозаго­ тівлі на кінець грудня 1932 р. У відповідності до ритуалів, що існували тоді  серед партійно­радянської номенклатури,  ке­ рівники  області  домоглися  публікації  в газеті  «Комуніст» (орган ЦК КП[б]У) «Рапорту Вінниччини про закінчення пла­ ну  хлібозаготівель». 40 Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в  Україні  (кінець  1920­х –  1950­ті рр.).  Історико­статистичне дослідження.  –  Донецьк,  2003.  –  С. 119. 41 Подсчитано  по:  Петренко  В.І.  Більшовицька влада  та  українське селянство у  20–30­х рр.  ХХ ст.  …  –  С. 272–273. 42 Командири  великого голоду…  –  С.  108–109. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   Однак, політбюро ЦК КП(б)У 29 грудня 1932 р. у присут­ ності Л. Кагановича  визнало  рапорт  передчасним  та  непра­ вильним, а його вміщення в газеті без відома ЦК — помилко­ вим.  Вінницьким  керівникам  вказали:  «Рапортувати  отри­ маєте  право  після  виконання  плану  із  семпозички,  з  куль­ тур, а також з радгоспів»43. Таким чином, заготівлі збіжжя та конфіскації продовольства  тривали. Хлібозаготівлі в УСРР з врожаю 1932 р. припинили лише 6 лютого 1933 р., коли голодомор набув жахливого характеру, кількість померлих сягала мільйонів людей. Через місяць, у березні 1933 р. у Вінницькій області, як у всьому СРСР, з’яви­ лися політвідділи МТС, що були створені за рішенням об’єдна­ ного (січень 1933 р.) пленуму ЦК та ЦКК ВКП(б). Основними завданнями політвідділів були «очистка колгоспна від класо­ во­ворожих елементів», боротьба проти «саботажників з парт­ квитком у кишені» та організаційно­господарське зміцнення колгоспів. Для роботи в МТС надіслали сотні політкерівників (рос. — политруки) з Червоної армії.  Їх заступниками приз­ начили  співробітників  ОДПУ  СРСР.  В  країні  з’явилася  пара­ лельна з райкомами та обкомами партії структура влади. Документи діяльності політвідділів ще недостатньо уве­ дені до наукового обігу, але вони надають чудову можливість реконструювати  реальну  картину  подій  1933 р.  Приїхав  до області, співробітники політвідділів повідомляли начальни­ ка політсектору Вінницької обласного земельного управлін­ ня Л. Паперного, що на селі є до 50% колгоспників, що попух­ ли від голоду, повимирали цілі вулиці, а місцеві партпраців­ ники діють переважно засобами адміністративного свавілля та  знущань  над  селянами.  Така  ситуація  сприяла  масовому пасивному опору  селян владі  та посиленню  серед них еміг­ раційних настроїв. В цьому переконався голова ВУЦВК УСРР Г. Петровський,  який  перебував  в  області  у  березні  1933 р. Він порадив першому секретарю Вінницького обкому КП(б)У В. Чернявському прямо повідомити Й. Сталіна щодо ситуації. 43 ЦДАГО України.  ф. 1, оп. 16, спр. 9, арк. 86–87.   Валерій Васильєв Проте С. Косіор був проти таких дій й радив В. Чернявському приховати реальний стан речей44. Саме в ці дні співробітники політвідділів почали органі­ зовувати весняну сівбу у колгоспах силами голодних селян. Коли  вони  зустрілися  з  опором,  то  розпочали  «чистку»,  за наслідкам якої з колгоспів за рік вигнали, за неповними відо­ мостями,  13 847 осіб,  зокрема,  більше  половини  голів  кол­ госпів45. В. Чернявський у березні 1933 р. у листі до С. Косіора пропонував  частку  «вичищених»  з  колгоспів  використову­ вати  на  громадських  роботах  (будівництво  шляхів,  торфо­ розробки, гранітні кар’єри), а «очевидних ворогів народу, провокаторів, диверсантів в по- тенції, петлюрівсько-фашистських агентів та куркулів нале- жить негайно вилучити з області та виселити на північ, за- стосував методи, схожі на практику Північного Кавказу»46. Хлібозаготівлі в Україні з врожаю 1932 р. припинили лише 6 лютого 1933 р., коли голодомор набув жахливого характе­ ру, кількість померлих сягала мільйонів людей. Через місяць, у березні 1933 р. у Вінницькій області, як у всьому СРСР, з’яви­ лися політвідділи МТС, що були створені за рішенням об’єдна­ ного (січень 1933 р.) пленуму ЦК та ЦКК ВКП(б). Основними завданнями політвідділів були: «очистка колгоспна від кла­ сово­ворожих  елементів»,  боротьба  проти  «саботажників  з партквитком у кишені» та організаційно­господарське зміц­ нення колгоспів. Для роботи в МТС надіслали сотні політке­ рівників (політруки) з Червоної армії. Їх заступниками приз­ начили співробітників ОДПУ. В країні з’явилася паралельна з райкомами та обкомами партії структура влади. Документи діяльності політвідділів ще недостатньо уве­ дені до наукового обігу, але вони надають чудову можливість реконструювати  реальну  картину  подій  1933 р.  Приїхав  до 44 Голод  1932–1933  років  на  Україні: очима  істориків,  мовою  доку­ ментів.  –  К.,  1990.  –  С. 57–59. 45 Підрахунки  автора. Див.: ДАВО,  ф. П­137,  оп. 1,  спр. 59, арк. 72–73. 46 ДАВО, ф. П­136, оп. 6, спр. 228, арк. 21. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   області, співробітники політвідділів повідомляли начальни­ ка політсектору Вінницької обласного земельного управлін­ ня Л. Паперного, що на селі є до 50% колгоспників, що попух­ ли від голоду, повимирали цілі вулиці, а місцеві партпраців­ ники діють переважно засобами адміністративного свавілля та  знущань  над  селянами.  Така  ситуація  сприяла  масовому пасивному опору  селян владі  та посиленню  серед них еміг­ раційних настроїв. В цьому переконався голова ВУЦВК УСРР Г. Петровський,  який  перебував  в  області  у  березні  1933 р. Він порадив першому секретарю Вінницького обкому КП(б)У В. Чернявському  прямо  повідомити  Сталіна  щодо  ситуації. Проте С. Косіор  був  проти  таких  дій  й  радив Чернявському приховати реальний стан речей47. Саме в ці дні співробітники політвідділів почали органі­ зовувати весняну сівбу у колгоспах силами голодних селян. Коли  вони  зустрілися  з  опором,  то  розпочали  «чистку»,  за наслідкам якої з колгоспів за рік вигнали, за неповними відо­ мостями,  13 847 осіб,  зокрема,  більше  половини  голів  кол­ госпів48. В. Чернявський у березні 1933 р. у листі до С. Косіора пропонував  частку  «вичищених»  з  колгоспів  використову­ вати  на  громадських  роботах  (будівництво  шляхів,  торфо­ розробки,  гранітні  кар’єри),  а  «очевидних  ворогів  народу, провокаторів, диверсантів в потенції, петлюрівсько­фашист­ ських агентів та куркулів належить негайно  вилучити з об­ ласті та  виселити  на  північ,  застосувавши  методи,  схожі  на практику  Північного  Кавказу»49. Реальна  ситуація  складалася  таким  чином,  що  з  другої половини  лютого  1933 р.  колгоспники  почали  отримувати допомогу  у  вигляді  громадського  харчування  або  мізерної допомоги, що була виділена колгоспу на проддопомогу. Але одноосібників  ніхто  не рятував. Зрозуміло,  що  влада  піклу­ 47 Голод  1932–1933  років  на  Україні: очима  істориків,  мовою  доку­ ментів.  –  С. 57–59. 48 Підрахунки автора. Див.: ДАВО, ф.  П­137, оп. 1, спр. 59,  арк. 72 –73. 49 ДАВО, ф. П­136, оп. 6, спр. 228, арк. 21.   Валерій Васильєв валася  про  життя  колгоспників  лише  внаслідок  потреби здійснити  весняну  сівбу. Під загрозою голодної смерті опинилися виключені з пар­ тії під час її чистки. У Вінницькій області з 33 тис. комуністів з  лав  партії вилучили  8   745  осіб,  тобто 26,5%50.  Більшість  з цих людей  втратили  роботу,  отже, опинилися  на  порозі го­ лодної смерті. Існували інші групи населення, які голодували так  само,  як  селяни.  Наприклад,  в  сільській  місцевості  без продовольства перебували вчителі, лікарі, ветеринари, інші категорії сільської інтелігенції. В лютому 1933 р. в Україну надійшли перші партії збіжжя з інших регіонів СРСР. Радянські лідери вирішили надати рес­ публіці допомогу після того, як впродовж листопаду 1932 р. – січня 1933 р. у селян вилучили не лише збіжжя, але й продо­ вольство. Показово, що з 1 лютого до кінця березня 1933 р. Вінницька  область  заготовила  146 тон  збіжжя  (хоча  хлібо­ заготівлі офіційно зупинили рішенням політбюро ЦК ВКП(б) 6 лютого 1933 р.), які їй залишили, додав 290 тон для харчу­ вання  населення. Надавалися  інші форми  продовольчої до­ помоги. Утім, зазначу, що допомога надавалася лише працю­ ючим на ланах у ході весняної сівби. Інших голодуючих зали­ шили  помирати. Політбюро ЦК КП(б)У 17 березня 1933 р. дозволило вільну продаж хліба в Україні. За проханням В. Чернявського на засі­ данні політбюро ЦК КП(б)У від 27 березня 1933 р. Вінницькій області додатково надали 30–40 тракторів, кредит у 500 ти­ сяч крб., дозволялося додаткове ввезення промислових това­ рів. Було прийнято рішення щодо погашення заборгованості з боку господарчих організацій колгоспам, а також про звер­ нення до ЦК ВКП(б) за додатковою насіннєвою позичкою. 17 квітня  1933 р.  Вінницька  область  отримала  150 тисяч  тонн збіжжя для сівби51. Кліматичні  умови  1933 р.  були  сприятливими  для  сіль­ ськогосподарських  культур,  що  дозволило  зібрати  один  з 50 ДАВО, ф. П­137, оп. 1, спр. 59, арк. 39. 51 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 16, спр. 9, арк. 158–159, 180, 183, 199, 296, 36. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   кращих врожаїв за 1930­ті рр. Для України валовий збір зер­ нових  оцінювався  наркоматом  землеробства  СРСР  в 22 млн 264 тис. тон52, що було на 70% більше, ніж у 1932 р. Загаль­ ний розмір державних заготівель збіжжя склав 5 млн 890 тис. 900 тон, тобто 26% від валового збору. Для порівняння зау­ важимо:  1931 р.  хлібозаготівлі  в  Україні  сягали  41,3%,  а  в 1932 р. — 46% валового збору зернових культур53. Оскільки 1933 р. в республіці залишили 16 млн. 373 тис. тон збіжжя54, голод  поступово вщухав. Від кінця січня до травня 1934 р. керівники УСРР неодно­ разово  зверталися  до  Й. Сталіна  з  проханнями  надати  рес­ публіці продовольчу допомогу. 5 травня 1934 р. С. Косіор та П. Любченко обґрунтували прохання тим, що Україна не лише виконала плани здачі державі продовольчих культур, але пе­ ревиконала  їх  на  280 тис.  тон55.  Продовольство  виділялося, але  в  1934 р. населення  України  знов  опинилося  на  порозі голодування.  Ситуація  повторилася  наприкінці  1934  –  на початку  1935 рр.,  коли  план  хлібозаготівлі  був  виконаний УСРР у листопаді 1934 р., але заготівлі збіжжя тривали. Силь­ на посуха весною — влітку 1934 р. суттєво знизила врожай­ ність  сільськогосподарських  культур.  За  таких  умов  біль­ шість  колгоспів  Вінницької  області  у  жовтні–листопаді 1934 р. видали на трудодень мізерну кількість збіжжя. Політ­ бюро ЦК ВКП(б) неодноразово приймало рішення щодо на­ дання  продовольчої  допомоги  різним  областям  України. Звідти  надходили  повідомлення про  набрякання  людей  від голодування. Фіксувалися поодинокі випадки канібалізму56. Реалії в українському селі в першій половині 1935 р. зовсім 52 Це  біологічний  врожай. 53 Командири  великого  голоду… –  С.  12,  64. 54 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1,  спр. 436, арк. 124. 55 Там само, оп. 16, спр. 11, арк. 10, 34–35, 52, 65, 72, 83, 131, 149; оп. 20, спр. 6526,  арк. 1. 56 Васильєв В.,  Подкур Р. Невідомий голод 1934–1935 рр. на Поділлі // Тези  доп.  і  повідом.  дев’ятнадцятої  Вінницької  обл.  іст.­краєзн.ї конф.  –  Вінниця, 1999.  –  С.  53–54.   Валерій Васильєв не були схожою на «заможне та щасливе життя», як то про­ голошував  Сталін  та  радянська  пропаганда.  Україна  дуже важко виходила з голодомору 1932–1933 рр. Новий голод в Україні, зокрема у Вінницькій області, спа­ лахнув  через  рік  після  закінчення  Другої  світової  війни. Сільське господарство, яке було зруйнованим гітлерівською та румунською окупацією, після повернення радянської вла­ ди опинилося  під пресом  величезних  державних заготівель продовольства. До цього додалися несприятливі кліматичні умови. Літо 1946 р. було спекотним, посушливим, після того прийшла аномально посушлива зима 1946–1947 рр. В районі Вінниці за ту зиму випало 53% опадів від норми57. В лютому 1946 р.  з  Вінницької  області  вивезли  17 100  тон  збіжжя  до Фінляндії  та  Румунії. Планувалося  вивезення  значної  кіль­ кості збіжжя в інші регіони СРСР58. Колгоспи в області виму­ шені  були  здати  за  рахунок  державних  заготівель  посівні фонди.  Ситуацію  з  харчуванням  колгоспників  добре  ілюст­ рує приклад, коли у Вінниці відкрили два комерційних мага­ зини для торгівлі хлібом, біля них збиралися величезні черги не лише городян, але й селян з оточуючих районів59. Врожай 1946 р. в області за вкрай оптимістичними прогнозами не пе­ ревищував 7–7,5 цнт  з га.  Розмір державних заготівель зер­ нових культур в області з врожаю 1946 р. нам поки не відо­ мий, проте документи свідчать, що наприкінці року спалах­ нув голод. Були зняті з централізованого постачання хлібом за  карточками  сотні  тисяч  людей60.  Перший  секретар  Він­ ницького  обкому  КП(б)У  М. Стахурський  14  грудня  1946 р. повідомив першого секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова про го­ лод в 11 районах області, просив надати допомогу продоволь­ чим збіжжям61. 57 Гальчак С. Поділля: природа, людина — еволюція… – С. 196. 58 ДАВО, ф. П­136, оп. 13, спр. 87, арк. 19. 59 Там само, арк.  14–15. 60 Голод  в  Україні.  1946–1947.  Документі  та  матеріали. –  К., 1996.  – С. 72–79. 61 ДАВО, ф. П­136, оп. 13, спр. 87, арк. 82. Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   Допомога, що надавалася, була недостатньою, її не виста­ чало  для  харчування  області  з  2­х млн  населенням.  На  20 квітня 1947 р. в області відкрили 503 харчувальних пункти, в яких отримували мінімум їжі 30   729 осіб62. Хворих на дистро­ фію, внаслідок голоду, за офіційними даними в області нара­ ховувалося 160 тис. осіб, зокрема дітей у віці до 14­ти років, — близько  70 тис. Кількість  померлих від голоду 1947 р.  в об­ ласті не відома (проблема ще не досліджена), але йдеться про тисячі  людей63. Що звертає на себе увагу, коли застосовується порівняль­ ний аналіз голоду та Голодомору, що періодично спалахували на території Вінницької області протягом 1920­х – 1940­х рр.? Цей  регіон —  один  з  найбільш  аграрних в  Україні  пережив нестачу продовольства та голод наприкінці 1922 – на почат­ ку 1923 рр., 1925–1926 рр., 1928–1929 рр., 1934–1935 рр. Жах­ ливими  за  наслідками  стали  два  голодування:  Голодомор 1932–1933 рр. та голод 1946–1947 рр. Голод завжди спричи­ няв комплекс факторів, серед яких були кліматичні умови — предтечею кожного є посуха або  малосніжна морозна зима, що  знижувало врожайність зернових культур.  У  сільському господарстві  відчувалися  наслідки  Першої  світової  війни, низький рівень агротехнічної культури землеробства, аграр­ не перенаселення регіону та низка інших чинників. Це при­ зводило до того, що середня врожайність зернових з га в Ук­ раїні  та, зокрема у Вінницькій області, до 1938 р. була ниж­ чою  за рівень  початку ХХ ст.  Такою ж низькою вона  вияви­ лася після закінчення Другої світової війни. Утім, був основний фактор, що діяв постійно, обумовлю­ вав  періодичний голод  населення:  політика  «викачування» сільськогосподарської продукції з області в інтересах всього СРСР. Образно кажучи, Вінницька область в складі СРСР в 20– 40­х рр.  ХХ ст.  була  «внутрішньою  сільськогосподарською колонією»,  потреби та  рівень  життя  населення якої  ігнору­ валися, а комуністична держава здійснювала вкрай жорстку 62 ДАВО, ф. П­136, оп. 13,  спр. 121, арк. 65–67. 63 Голод в Україні. 1946–1947… – С. 247.   Валерій Васильєв та антилюдяну політику. Порівняльний аналіз голоду різних років  дозволив  зафіксувати  величезні  розміри  державних заготівель збіжжя,  інших  сільськогосподарських  продуктів, що не давало розвиватися сільському господарству та зали­ шало населення без продовольства. Особливе  місце  у  голоді  займають  події  1932–1933 рр., коли політика індустріалізації та колективізації призвела до широкомасштабного, викликаного  діями  комуністичних лі­ дерів,  голодомору  в  Україні. В  голодоморі  виокремлюється період листопада  1932 – січня 1933 рр., коли  найближчі со­ ратники Й. Сталіна — В. Молотов та Л. Каганович — в Україні та на Північному Кавказі організували застосування специфі­ чних репресивних заходів проти конаючого від голоду насе­ лення. Впевнений, що репресивні операції, в ході яких сотні тисяч людей арештовувалися, тисячі розстрілювалися, мали на меті не лише створення великих централізованих запасів продовольства  в  СРСР,  збереження  експортно­імпортних операцій з іншими країнами світу, ліквідацію опору суспіль­ ства колгоспній системі та хлібозаготівлі. Для  Й. Сталіна  та  його  групи  особливо  важливим  було утримати  владу  в  умовах  глибокої  соціально­економічної кризи, спровокованої їх діями. Тому обиралися стратегії, що демонстрували:  держава в  особі  її  вищих  політичних  керів­ ників  має  право  та  можливості  зробити  все,  що  вважає  за необхідне, її інтереси вищі за людське життя — якщо не бу­ деш  коритися,  тебе  можуть  знищити. В  наведені  вище три місяці 1932–1933 рр. це показали не лише українським селя­ нам, але й іншим групам суспільства, особливо управлінцям та  інтелігенції. Й. Сталін реально оцінював загрозу соціального вибуху в Україні, тому заподіяв превентивні заходи «покарання» сус­ пільства та управлінців. Особисто він та Л. Каганович реда­ гували  постанови  пленумів  ЦК  КП(б)У  з  питань  національ­ ної політики, через П. Постишева контролювали функціону­ вання управлінських структур. Понад 500 тис. осіб в Україні в 1932–1933 рр. пройшли через політичні «чистки», що спря­ мовувалися  Й. Сталіним.  Надіслані  з різних регіонів  СРСР, а Порівняльний аналіз голоду та Голодомору:  Вінницька обл. …   також з Червоної армії комуністи заполонили керівні посади в  управлінських  структурах  УСРР,  встановили  контроль  за ситуацією на  місцях64. Якщо  ми  подивимося  на  СРСР  як  на  багатонаціональну державу, то на інституційному рівні дії Й. Сталіна та його гру­ пи наприкінці 1932 – на початку 1933 рр. знищували реальні залишки української радянської державності. УСРР перетво­ рювали на союзну республіку, керівництво якої мало вкрай обмежені управлінські функції. Одночасно СРСР перетворив­ ся на імперію з повновладним імперським центром у Кремлі. Відбулося  ще  більше  зосередження  влади  у  політбюро  ЦК ВКП(б), а  всередині  цього  владного  центру  —  у  Й. Сталіна, який перетворився не лише в диктатора, але й в тирана, який тероризував  країну. В статье осуществлен сравнительный анализ влияния различ- ных факторов на возникновение и протекание голода в Винницкой области, который периодически вспыхи- вал на протяжении 20–30-х гг. ХХ ст. Ключевые слова: Голод, голодомор, климат, хлебозаготовки. At the article the comparative analysis of influence of different factors is carried out on an origin and flowing of hunger in the Vinnitsa’s region, that periodically flashed during 20– 30-th of ХХ century. Key word: Hunger, Holodomor, climate, collections of grain.

Схожі ресурси