Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.

Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.

У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архівних документів проаналізовані типи діяльності/поведінки сільських активістів під час розкуркулення і суцільної колективізації сільського господарства УСРР. Доведено, що вони стали одним з факторів виникнення селянських повстань весною 193...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Лисенко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Теми:
Студії з політичної історії України ХХ століття
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40453
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. / О. Лисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 166-179. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40453
record_format dspace
spelling irk-123456789-404532013-02-13T03:43:55Z Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. Лисенко, О. Студії з політичної історії України ХХ століття У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архівних документів проаналізовані типи діяльності/поведінки сільських активістів під час розкуркулення і суцільної колективізації сільського господарства УСРР. Доведено, що вони стали одним з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. В статье на основе опубликованных материалов и выявленных архивных документов проанализированы типы деятельности/поведения сельских активистов во время раскулачивания и сплошной коллективизации сельского хозяйства УССР. Доказано, что они стали одним факторов возникновения крестьянских восстаний весной 1930 г. The article, based on published materials and archival documents identified the types of activity/behavior of rural activists during collectivization and total collectivization of agriculture of Ukraine. It is proved that they have become one of the factors of the peasant uprisings in the spring of 1930. 2011 Article Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. / О. Лисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 166-179. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40453 uk Історія України: маловідомі імена, події, факти Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
spellingShingle Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
Лисенко, О.
Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
Історія України: маловідомі імена, події, факти
description У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архівних документів проаналізовані типи діяльності/поведінки сільських активістів під час розкуркулення і суцільної колективізації сільського господарства УСРР. Доведено, що вони стали одним з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
format Article
author Лисенко, О.
author_facet Лисенко, О.
author_sort Лисенко, О.
title Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
title_short Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
title_full Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
title_fullStr Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
title_full_unstemmed Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
title_sort діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2011
topic_facet Студії з політичної історії України ХХ століття
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40453
citation_txt Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. / О. Лисенко // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 166-179. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
series Історія України: маловідомі імена, події, факти
work_keys_str_mv AT lisenkoo díâlʹnístʹsílʹsʹkihaktivístívâkodinzfaktorívviniknennâselânsʹkihpovstanʹvesnoû1930r
first_indexed 2025-07-03T22:32:28Z
last_indexed 2025-07-03T22:32:28Z
_version_ 1836666793581608960
fulltext  Олена ЛИСЕНКО* Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. У статті на основі опублікованих матеріалів та виявлених архів- них документів проаналізовані  типи діяльності/пове- дінки сільських активістів під час розкуркулення і су- цільної  колективізації  сільського  господарства  УСРР. Доведено, що вони стали одним з факторів виникнення селянських повстань весною 1930 р. Ключові слова: сільські активісти, колективізація, типи поведін- ки, селянські повстання. У дослідженнях вітчизняної історичної науки останнього десятиріччя  все  більше  застосовується  теоретико­методо­ логічний підхід, який передбачає основним об'єктом дослід­ ження людину, її історичні та етнічні типи, а не окремі істо­ ричні події та процеси. Людина, як особистість, з її думками, почуттями,  мотивами  поведінки,  сприйняттям  навколиш­ нього  світу стала центром  уваги  істориків­дослідників.  Для таких  праць  властиве  цілісне  розуміння  суспільства  як  єд­ ності економічної структури, соціальної організації та куль­ тури,  тобто  «всієї  сукупності  соціальних  відносин»1. Мотиви поведінки людської особистості у контексті «су­ купності  соціальних відносин»  особливо  яскраво розкрива­ ються  у  переломні  «революційні»  періоди,  коли  під  дією внутрішніх чи  зовнішніх чинників  суспільство намагається різко  змінити  еволюційний  хід  розвитку.  В  екстремальних умовах  повсякденного  буття  випробовуються  набуті  соці­ альні навички, вірність традиції, яскраво проявляються типи поведінки людини. Тому дослідники особливу увагу приділя­ * Лисенко О.В.  —  аспірантка  Інституту  історії  України НАН  України. 1 Див.  докладніше:  Гуревич А.  Историческая  наука  и  историческая антропология  //  Вопросы  философии.  –  1988.  –  №  2.  –  С. 56–70; Барг М.  О  роли человеческой  субъективности  в  истории //  Исто­ рия  СССР. – 1989. – № 3. – С. 115–131 та  ін. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення …  ли таким історичним періодам, зокрема періоду більшовиць­ кої  модернізації  сільського господарства кінця 1920­х – по­ чатку 1930­х рр. Проблема реакції українського селянства на більшовиць­ ку  політику  у  галузі  сільського  господарства  на  початку 1930­х рр.  та  її  наслідків  активно  досліджувалося  у  працях С. Кульчицького2, С. Дровозюка3, В. Васильєва4, Л. Гриневич5, І. Рибака та А. Матвєєва6, В. Петренка7 тощо. У фундаменталь­ них працях з  історії українського селянства8, перебігу голо­ 2 Кульчицький  С.В.  Партійно­радянський  апарат  у  системі  влади  // Укр.  істор.  журнал.  –  1994.  –  № 6.  –  С. 3–15.  Його ж.  Комунізм  в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К.: Основи, 1996. – 396 с.; Його ж. Україна між двома війнами (1921 — 1939 рр.). – К.: «Альтер­ нативи», 1999. – 335 с.; Його ж. Опір селянства суцільній колективі­ зації //  Укр.  істор. журнал.  – 2004. –  № 2. – С. 31–50  та  ін. 3 Дровозюк С. Соціально­психологічний  портрет  сільського  «активі­ ста» 20–30­х рр.  в українській  історіографії //  Проблеми  історії  Ук­ раїни:  факти,  судження,  пошуки. –  К.,  2003.  –  № 9.  –  С. 360–372.  Йо- го ж.  Поведінка  сільських  активістів  під  час  суцільної  колективі­ зації та голодомору українського  народу (1932–1933 рр.)  //  Історія України.  Маловідомі  імена,  події,  факти. Зб. ст.  –  К.,  2007. –  №. 34. – С. 67–79. 4 Васильєв В.Ю. Селянський опір колективізації в Україні (1930­ті рр.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. Зб ст. – К., 2005. – № 31. –  С. 140–150. 5 Гриневич Л. Червона армія  і українське суспільство під  час  кампанії ліквідації  куркульства  як  класу  (зима–весна 1930 р.):  історичний аналіз соціальної  психології  і  поведінки  //  Проблеми  історії  Украї­ ни: факти, судження, пошуки. Міжвідом. зб. наук. праць. – К., 2002. – Вип. 7:  спеціальний.  –  С. 290–292. 6 Рибак І.В., Матвєєв А.Ю. Трагічний перелом. Колективізація і розкур­ кулення на Поділлі  та Південно­Східній  Волині. –  Кам’янець­Поіль­ ський:  Абетка,  2001.  –140 с. 7 Петренко  В.І.  Більшовицька  влада  та  українське  селянство  у  20– 30­х рр..  ХХ ст.: причини,  технології, наслідки  Голодомору  —  гено­ циду (за матеріалами Поділля). – Вінниця:  ДП «ДКФ», 2008.  – 320 с. 8 Історія українського селянства. Нариси у 2­х т. –  К.: Наукова  думка, 2006. –  Т. 2.  –  С. 95–222.  Олена Лисенко ду 1932–1933 рр.9,  автори  цитували  значну  кількість  архів­ них матеріалів  про  дії  сільських активістів,  районних  упов­ новажених і керівників низової ланки під час розкуркулення селян  та  суцільної  колективізації  сільського  господарства республіки.  Дослідники  робили  узагальнюючий  висновок про причини масових повстань, відзначаючи загалом прово­ куючу роль сільських активістів як одного з факторів виник­ нення  селянського  протесту. Метою даної статті є вивчення діяльності сільських акти­ вістів як одного з чинників виникнення стихійних селянсь­ ких повстань весною 1930 р. Запропонована Й. Сталіним «колгоспна реформа» мала на меті  вирішити  проблему  переведення сільського  господар­ ства  на  «соціалістичні  рейки»  і  водночас  —  ліквідувати  ос­ новного  політичного опонента більшовизму — «дрібнобур­ жуазного сільського  власника». В статті «Рік великого перелому» в газеті «Правда» від 7 листопада 1929 р. Й. Сталін переконано стверджував, що «се­ лянин­середняк масово пішов до колгоспів»  і тому з’явили­ ся передумови для проведення колективізації10. Пленум ЦК ВКП(б), який розпочав роботу 10 листопада 1929 р., підтри­ мав  висновки  Й. Сталіна  про  необхідність  «соціалістичних змін  на  селі»,  готовність  державних  органів  допомогти  їх здійснити, бажання більшості селян до об’єднання у колекти­ ви і прийняв постанову про початок суцільної колективізації в СРСР. Селян, які не погоджувалися на колективізацію, ого­ лосили «куркулями» і мали ліквідувати як ворожу соціальну групу — «клас». В  газеті  «Красная  звезда»  від 21 січня  1930 р. Й. Сталін, полемізуючи,  заявив: «Не можна витіснити клас куркульства, як клас, заходами податкового і всякого іншого обмеження, залишаючи в руках 9 Голод  1932–1933  років  в  Україні:  Причини  та  наслідки  /  Редкол.: В. А. Смолій  (гол.) та  ін. –  К.: Наукова  думка, 2003.  – 888 с.;  Націо­ нальна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. – К.: Вид­во Олени Теліги,  2008. –  1000 с. 10 Сталин И. Сочинения. В 13 т. – Москва,  1946–1952. – Т. 12. – С. 132. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення …  цього класу знаряддя виробництва з правом вільного користу- вання землею і зберігаючи в нашій практиці закон про найман- ну працю на селі, закон про оренду, заборону розкуркулю- вання […]. Щоб витіснити куркульство як клас, для цього не досить політики обмеження і витіснення окремих його загонів. Щоб витіснити куркульство, як клас, треба зломити у відкри- тому бою опір цього класу і позбавити його виробничих дже- рел існування і розвитку»11. Отже,  партійно­державне  керівництво  СРСР  визначило економічну  перспективу  розвитку  сільського  господар­ ства — ліквідація одноосібного господарювання та створен­ ня колективного  власника землі  і колективного  виробника сільськогосподарської  продукції.  Основу  майбутніх  колгос­ пів мало скласти майно середняцьких господарств, які були головними  сільськогосподарськими  товаровиробниками  в Україні. Водночас, Й. Сталін та його оточення різко поглиби­ ли  конфлікт  між  «заможними»/«багатими»  і  «бідняками», визначили соціальну перспективу окремих груп українсько­ го селянства — «біднота», «заможні», «куркулі», «середняки», «сільські  активісти»  тощо.  Для  розшарування/розколу сільської громади більшовики користувалися різними мето­ дами. Зокрема, застосовувалися фіскальні можливості (збіль­ шення податкового тиску на заможні групи і звільнення від податків бідняків), формування громадської думки про «кур­ кулів­експлуататорів»,  хлібозаготівлі. У  контексті поглиблення  класової  боротьби  в  українсь­ кому селі проводилися розкуркулювання та депортації «кур­ кулів». Сталінська логіка колгоспного будівництва полягала у  вилученні  засобів  виробництва  у  «куркулів»  і  передачі  їх «незаможникам», організованим у колгоспи. Однак, на прак­ тиці засоби виробництва, конфісковане майно і самі колгос­ пники  потрапляли  у  залежність від сільського керівництва (члени сільради та правління колгоспу). Голова сільради та 11 Колективізація і голод на Україні, 1929–1933. Зб. док. та матер. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 131–132. Див.: Красная звезда. – 1930. – 21 января.  Олена Лисенко голова місцевого колгоспу, обрані, здебільшого, за рекомен­ дацією районного  осередку КП(б)У та райвиконкому уособ­ лювали  «радянську  владу  на  селі».  Основну  підтримку  в організації «соціалістичного сільськогосподарського вироб­ ництва»  вони  отримували  від  сільських  активістів  з  числа бідноти, молоді та сільської інтелігенції (вчителі, працівни­ ки культурно­просвітницьких  організацій,  яких  направили після навчання у відповідних навчальних закладах, курсах). Саме сільські управлінці та активісти вважали конфіско­ ване  «куркульське  майно»  і  колгоспні  засоби  виробництва своєю  власністю12.  Для  хоча  б  приблизного  уявлення  кіль­ кості  і  переліку конфіскованого  майна,  яке  потрапило  роз­ порядження місцевих активістів варто звернутися до опера­ тивного наказу ГПУ УСРР № 42167 від 7 лютого 1930 р. про організацію  операції  з  масового  виселення  «куркульського елементу» з території УСРР. Наказ, серед іншого, містив кон­ кретні вказівки щодо речей, які селяни могли взяти з собою: «[….] лише найбільш необхідні предмети домашнього вжитку, а також теплий одяг, деякі елементарні засоби виробництва у відповідності  з  характером  їх роботи на  новому місці  (у зв’язку з відправкою на Північ та використанням їх на лісо- розробках)  вони  беруть  з  собою сокиру,  пилку,  лопату  та інші необхідні інструменти, які повинні вантажитися у окре- мому вагоні. При цьому загальна кількість речей та продо- вольства не повинна перевищувати 25-30 пудів. Грошові зао- щадження залишати на руках лише у мінімальних сумах (до 500 крб. на сім’ю), які необхідні для переїзду та облаштування на новому місці, а також зобов’язати в рахунок 25-30 пудів речей брати не менше, ніж на 2 місяці продовольства»13. Отже, практично все хатнє начиння (посуд, одяг), худоба, реманент,  збіжжя,  продовольчі  запаси  опинилися  у  розпо­ рядженні управлінської верхівки села. 12 Фицпатрик  Ш.  Сталинские  крестьяне.  Социальная  история  Совет­ ской России в 30­е годы: деревня. – Москва: РОССПЭН, 2001. – С. 199. 13 ЦДАГО  України,  ф. 1,  оп. 20.  спр. 3120,  арк 2–13. Див.:  Васильєв В., Віола Л.  Колективізація  і  селянський  опір  на  Україні  (листопад 1929 – березень  1930 рр.).  –  Вінниця,  1997.  –  С. 147–151. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення …  Яскраво насильницька поведінка більшості сільських ак­ тивістів  проявлялася,  головним  чином,  під  час  виконання сільськогосподарських  робіт  та  «господарсько­політичних кампаній», розкуркулення і депортації. Сотні оприлюднених дослідниками документів у науково­документальних збірни­ ках  та  виявлених  у  фондах  центральних,  галузевих  і  облас­ них  державних  архівах  надають можливість  класифікувати типи  поведінки/діяльності активістів  в  умовах  проведення розкуркулення та колективізації зимою–весною 1930 р. Такі дії активістів  підштовхнули селян до стихійних виступів. Обурення  селян  викликав  відвертий  грабунок  майна  як розкуркулених селян, яких депортували за межі республіки, так  і  звичайних  селян. Так,  у записці Й. Сталіну  начальника СОУ ОГПУ СРСР Є. Євдокимова14 акцентувалася увага на «ха­ рактерних випадках перекручення» під час колективізації та розкуркулення.  Зокрема,  як  приклади,  наводилися  факти діяльності сільських активістів у с. Березниговатське Херсон­ ського округу — розкуркулювалися без складення опису кон­ фіскованого майна, не було обліковане конфісковане майно середняків, знімався одяг з розкуркулених та  їх дітей. У За­ чепилівському  та  Зіньковському  районах  Полтавського  ок­ ругу  у  куркулів  було  конфісковане  все майно  (виділено авт. — О. Л.)15. Тобто селянам навіть не залишили дозволен­ ного оперативним наказом ГПУ УСРР № 42167 мінімуму май­ на та продовольства. Конфісковане майно  відверто  розкрадалося  сільськими активістами.  В  с. Крутьки  Шевченківського  округу  «комісія по  розкуркуленню  забарахолилася,  попривласнювала  роз­ 14 Записка  була  датована  не  пізніше 7  березня 1930 р.,  тобто  в  той період, коли уже операція по  виселенню куркулів фактично завер­ шувалася.  Органи  ОГПУ  СРСР  та  ГПУ  УСРР  уже  встигли  узагальни­ ти  певні  матеріали  про  перебіг  «куркульської  депортації». Див.: Политбюро  и крестьянство:  высылка,  спецпоселение.  1930–1940. В 2 кн. Кн. 1 / Отв. ред. Н. Покровский. – М.: РОССПЭН, 2005. – С. 135. 15 Политбюро  и  крестьянство:  высылка,  спецпоселение... –  С. 135.  Олена Лисенко куркулені речі, навіть голова комісії, член партії з райцентру Мацієвич, взяв собі 7 вироблених шкір на кожух»16. В Софійському районі голова Автодієвської сільради разом з активістами вирішили 15–19 лютого 1930 р. вирішили про­ вести додаткове розкуркулення. В хатах середняків і навіть бідняків  вони описували лише громіздке майно. Гроші,  цін- ності, облігації вони забирали «собі в кишеню». Активісти на- віть конфіскували пару взуття, яку носила батрачка17. В с. Ко­ сівка Олександрійському районі Кременчуцького округу акти- вісти забивали конфісковану худобу, а м’ясо привласнювали18. На  хуторі Сергіївка  Яблунівського  району  Чернігівської округи  (нині  с. Сергіївка  Прилуцького району)  при розкур­ куленні  «було  з’їдене  сало  і  були вилучені  макуха  та  дрібні речі — з метою привласнення». В с. Олексинці Срібнянсько­ го  району  Чернігівської  округи  у  куркуля  членом  сільради «були забраті суконний піджак та брезентовий плащ»19. Для  активістів  почасти  критерієм  визначення  куркуля були  не  лише  наявність  худоби  та  реманенту,  грошей,  по­ сівного зерна та мінімальних запасів продовольства. Так, го­ лова сільради с. Черепашинець Калинівського району колиш­ нього  Вінницького  округу  Московка  оголосив  колишнього службовця  Івана  Мандибуру  «куркулем».  Причиною  такого висновку стала «добра одежа» службовця, яку він придбав за часів роботи в сільськогосподарській економії. Одяг був по­ вністю  конфіскований20. Гостро  реагували  селяни  на  приниження  людської  гід- ності. Зокрема, архівні документи зафіксували цілий арсенал методів: 16 ЦДАВО України, ф. 27, оп. 15,  спр. 507, арк. 18. 17 Там само, ф. 539, оп. 8, спр. 1329, арк. 105. 18 Там само, ф. 27, оп. 11, спр. 87, арк. 66. 19 Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. П­342, оп. 1, спр. 887, арк. 301–306. 20 Васильєв  В.,  Віола Л.  Колективізація  і  селянський  опір  на  Україні (листопад 1929 – березень 1930 рр.) – С. 480. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення …  а) фізичний вплив (побиття з використанням предметів — невеликі  мішечки  з  піском,  гирьки,  прикладами  гвинті­ вок,  виривання волосся,  борід). В результати  селяни от­ римували тілесні ушкодження та каліцтва (вибиття зубів, різного  роду  переломи,  струси).  У  с. М. Загорівка  Борз­ нянського  району  Чернігівської округи  голова  сільради, викликаючи селян  на  допит,  бив  їх та одягав  на  голову мішки21. Іноді активісти, зв’язавши селянина, клали його під ліжко чи дошки і потім стрибали, намагаючись влас­ ною вагою придушити селяни. В інший спосіб — зачиня­ ли людину в тісний ящик чи скриню22. Людина обмежена у  просторі та  диханні  впадала  в паніку.  Фіксувалися ви­ падки смерті від завданих тілесних ушкоджень; б) тортури (пекли  вогнем, кололи  голками, затисли пальці дверима, виламували руки, обмеження води та їжі, підві­ шування,  придушування  за горло,  тривале маршируван­ ня, обмеження свободи в холодних приміщеннях, стояння на морозі без одягу та взуття тощо)23. Так, за виїзд на посів буряка  без  борін  (яких  в  нього  не  було.  —  О. Л.)  голова виробничого товариства посадив селянина до погребу24. в) типовим  явищем,  за  визнанням  співробітників  органів держбезпеки СРСР та УРСР, партійно­радянських праців­ ників,  було  ґвалтування.  Так  в  Зинов’євському  окрузі  в с. Тимонівка  член  бригади направив  середнячку  (40  ро­ ків),  яка  відмовилися  здавати  хліб, в  штаб  із запискою: «Поведіть її в темний куток і там зґвалтуйте». Цією ж бри­ гадою було зґвалтовано 2 «жінок­куркульок»25. Також як 21 ДАЧО, ф. П­1029, оп. 1, спр. 40, арк. 1–3. 22 Политбюро  и  крестьянство:  высылка,  спецпоселение... –  С. 136. 23 Дровозюк С.І.  Поведінка сільських  активістів під  час  суцільної  ко­ лективізації та голодомору  українського  народу (1932–1933 рр.). – С. 76; Политбюро и крестьянство: высылка, спецпоселение... – С. 136. 24 ДАЧО, ф. П­1029, оп. 1, спр. 40, арк. 1–3. 25 Политбюро  и  крестьянство:  высылка,  спецпоселение...  –  С. 136.  Олена Лисенко варіації  збиткування  використовувалося  різні  ступені публічного роздягання. Наруга  над  жінкою  вважалася  однією  з  найбільших образ у селянській традиції. Водночас, це один із засобів психологічного  тиску  на  родину  чи  оточуючих  людей. Зґвалтування  ще  з біблейських  часів здійснювалася  для демонстрації  сили  над  супротивником,  пригноблення  і виховання  його  покірливості; г) для  посилення  емоційного  та  психологічного  тиску  на селян сільські активісти застосовували різні публічні «те­ атральні» і «карнавальні» дійства. Одним з перших із дос­ лідників  на  подібну  поведінку  звернув  доктор  історич­ них  наук  С. Дровозюк26.  Аналізуючи  архівні  документи, він відзначив типові дійства як «марширування» та «про­ цесії». Характерними атрибутами були різного роду «зна­ мена» з рогожі, гасла на кшталт «Я — ворог», «Злостный несдатчик хлеба», черепахи (як символ відставання), кари­ катури, причеплені на спину чи груди. Часто груди курку­ лям активісти навішували дощечки з образливими напи­ сами.  Іноді  подібні  публічні  дійства  супроводжувалися дитячими  піонерськими  групами,  які  викрикували  сло­ ва: «Він ворог соціалізму»27. Розпропаговані селяни поде­ куди  плювали  в  обличчя  новоявленим  «ворогам  колек­ тивізації». Також активісти застосовували метод «марширування» — змушували  людину  марширувати  по селу,  обліпивши  її ка­ рикатурами чи написами. В с. Ново­Олексіївка Зінов’євсько­ го округу 65­річну особу, яка відмовилася здавати посівний матеріал змусили 30 хвилин марширувати по кімнаті, а потім знесиленого діда кидали по кімнаті28. 26 Див.: Дровозюк С.І.  Поведінка  сільських активістів...  –  С. 73. 27 Там  само. 28 Политбюро  и  крестьянство:  высылка,  спецпоселение... –  С. 136. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення …  Психологічний  тиск,  погрози стали  також  типовим яви­ щем при проведенні суцільної колективізації. Типовими були погрози «Ви всі куркулі, вас треба вислати на Соловки (варіа­ ції — «Північ», «Там, де білі ведмеді їдять людей». — О. Л.) або взяти під «радянський прес», «Тим, хто не схоче вступати до колективів — могила», «Раніше, чим проводити з вами зібран­ ня, треба запросити ДПУ», «Вибудете  у нас шовкові, а якщо не підете до СОЗу, тоді до вас прийдуть у зелених та черво­ них шапках (ДПУ, міліція) і змусять йти до СОЗів», «Всіх на­ строєних проти колективізації, не довго здумавши, постави­ мо до стінки», «Хто не вступить до колгоспу оголосити бой­ кот»  та  ін.29  Отже,  ключові  моменти  у  всіх  типових  погро­ зах —  це  загроза  смерті, вислання  на  Соловки (завдяки  ра­ дянській пропаганді більшість селян були добре ознайомлені про  Соловецький  табір  особливого  призначення  як  «місце перековки  у  радянську  людину»),  застосування  збройної сили (міліції та військ  ДПУ) та формування негативної гро­ мадської думки (одне із впливових факторів у селянській тра­ диції,  яке  фактично  означало  відлучення  від  неформальної сільської  громади). Доповідні  записки  вищого  партійно­державного  керів­ ництва СРСР та УСРР, ДПУ УСРР відзначали також відверте обдурювання та  ошуканство активістами селян під час су­ цільної колективізації. Як типові факти ошуканства генераль­ ний секретар ЦК КП(б)У С. Косіор зазначив у листі до окруж­ комів і райкомів КП(б)У від 20 березня 1930 р. Зокрема, «Го­ лосувати проти колективізації — це все одно голосувати про­ ти комуністичної партії та радянської влади». Для селянина така інтерпретація означала його персональний виступ про­ ти влади, яка у традиційних уявленнях «вважалася від бога» тобто поза межами ідеологічного світогляду. Через, начебто, збирання підписів на кіно, радіо, «статистичну інформацію» 29 Державний  архів  Вінницької  області,  ф. П­29,  оп. 1,  спр. 577, арк. 141–148 зв.  Див.  також:  Васильєв В.,  Віола Л.  Колективізація  і селянський  опір на  Україні...  –  С. 223–225.  Олена Лисенко сільські активісти домагалися необхідної кількості заяв для створення  колективного  господарства30. Наруга сільських активістів над релігійними віруваннями селянства зачіпала як внутрішній психологічний стан селя­ нина (віра в бога, потойбічний світ як перспективу «вічного радісного життя», уявлення про справедливу побудову «світу на  основі  божих  заповідей»),  так  і  символи  (ікони,  хрести, церковні будівлі,  священні могили). С. Косіор  у вище  згада­ ному листі визначив «перекручення» сільських активістів та місцевих  партійно­радянських  керівників  у  антирелігійній політиці як «бридкість». Він акцентував увагу на спробі місце­ вих  керівників,  користуючись  репресивною  складовою  су­ цільної колективізації, заодно максимально швидко виріши­ ти проблему антирелігійної боротьби. Зокрема, він цитував директиву  Шепетівського  окружкому  КП(б)У  розіслану  на місця: «Треба підтягти антирелігійний фронт, максимально під- силити  антирелігійну  роботу,  спрямовуючи  її  в  бік  повної ліквідації релігійних забобонів, повного витіснення релігійних свят і ліквідації церкві»31 . Серед згаданих методів боротьби з релігійними віруван­ нями — закриття адміністративним порядком церков. Тільки у Любарському районі Бердичівського округу за другу поло­ вину  лютого  1930 р.  було  зачинено  27  церков.  Протестую­ чих людей розганяли водою з пожежного шлангу. У с. Чорно­ рудка Вчорашенського району активісти під музику скинули з церкви хреста і дзвони. Почепили червоний прапор і влаш­ тували у церкві танці. Подібна ситуація відбувалася у с. Ки­ шевці Маньківського  району  Уманської  округу. Активісти глумилися над такими релігійними символами як  «молитва»,  «таїнством сповіді». У  містечку  Тульчині  ко­ 30 ДАВО, ф. П­29,  оп. 1,  спр. 577. арк. 141–148  зв. 31 Державний  архів  Вінницької  області,  ф. П­29,  оп. 1,  спр.  577. арк. 141–148 зв. Див.  також:  Васильєв В.,  Віола Л. Колективізація  і селянський  опір на  Україні...  –  С. 229. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення …  муністи і комсомольці одяглися у ризи, взяті із закритих цер­ ков і влаштували «хресний хід» по вулицях містечка, вимага­ ючи у перехожих селян та робітників здійснювати молитви та сповідь32. Подібні методи антирелігійної політики у контексті опе­ рації  по  розкуркулюванню  ще  більше  загострили  конфлікт між  українськими  селянами  та  представниками  місцевого партійно­радянського  апарату.  Голова  ГПУ  УСРР  В. Балиць­ кий у доповідній записці секретарю ЦК КП(б)У Л. Картвеліш­ віли  як  типову  вимогу  посталих  селян  відзначив  гасло  «Не трогайте  церквей»33. Розкуркулення та депортація односельців надала можли­ вість сільським активістам нав’язати сільській громаді влас­ не лідерство. Нехай це було формальне лідерство, але прояв беззаперечної сили і адміністративних можливостей змушу­ вали  селян  певний  час  коритися таким  формальним  «ліде­ рам». Адміністративні можливості керівників села та сільсь­ ких активістів давали їм шанс звести особисті рахунки. Зок­ рема, на цьому вказував увагу начальник Прилуцького окр­ відділу ГПУ УСРР у звіті від 11 березня 1930 р. Так, в с. Поди­ ще  Прилуцького  району  був  розкуркулений  бідняк  Крику­ новський,  який  був  також  виселений  із  своєї  хати.  Він  був розкуркулений за  ініціативою  голови  сільради,  з  яким  мав погані  міжособистісні  стосунки34. Звичайно, це не всі типи діяльності/поведінки сільських активістів. Розширення архівно­документальної бази тільки збільшить варіації класифікації. Отже, явища насильства були масовими і демонстрували цілий спектр збочень людської психіки. Навіть лідер ВКП(б) 32 Державний  архів  Вінницької  області,  ф. П­29,  оп. 1,  спр. 577. арк. 141–148 зв.  Див.  також:  Васильєв В.,  Віола Л.  Колективізація  і селянський  опір на  Україні...  –  С. 226–227. 33 ЦДАГО України,  ф. 1, оп. 20,  спр. 3184, арк. 20. 34 ДАЧО, ф. П­342, оп. 1, спр. 887, арк. 301–306.  Олена Лисенко Й. Сталін змушений був констатувати, що «місцеві діячі втра­ тили ясність розуму  і тверезість погляду»35. На мою думку, одним із мотивів такої поведінки став сам факт  розкуркулення  та  конфіскації  майна,  акцентування більшовицьких лідерів на терміні «ліквідація як класу». Подіб­ ні дії були не лише поза межами традиційного правового по­ ля, а й «радянського законодавства», декларованого в СРСР. Тому у середовищі сільських активістів і місцевих партійно­ радянських працівників склалася думка, що куркулі — це «не радянські люди». Тому вони, як особистості, їх майно знахо­ дяться поза правовим полем. Вони своєрідні «іграшки» і за їх «поламання» покарання не відбудеться. Інтерпретація місце­ вим  партійно­державним  керівництвом  та  активістами рішень вищого партійно­державного керівництва СРСР щодо розкуркулення,  депортації  та  суцільної  колективізації  як «безкарність за діяння» стала одним з тих чинників, які спро­ вокували селян на масові стихійні виступи. Тільки протягом 1930 р. ГПУ УСРР зафіксувало 4098 виступів із загальною кіль­ кістю 95 6587 осіб36. Таким чином, досліджуючи причини, перебіг та наслідки селянських повстань, вчені лише відзначали загалом прово­ куючу роль сільських активістів як одного з факторів виник­ нення  селянського  протесту. Аналізуючи опубліковані документи, слід виділити певні типи поведінки/діяльності сільських  активістів,  які  змуси­ ли  українських  селян  піднятися на  повстання.  Це, зокрема, фізичний вплив, грабунок майна  селян, наруга над  жінкою, зведення особистих рахунків,  психологічний тиск  та погро­ зи,  відверте  обдурювання  та  ошуканство,  наруга  над  релі­ гійними  віруваннями  тощо. 35 Сталін  Й.  Запаморочення  від  успіху  //  Питання  ленінізму.  –  К., 1947. – С. 257. 36 Васильєв В., Віола Л. Колективізація і селянський опір на Україні... – С. 66.  Див.  також:  Ивницкий Н.А.  Репрессивная  политика  советской власти в деревне (1928–1933 гг.) / РАН. Ин­т рос. истории, Универ­ ситет  г. Торонто  (Канада).  –  Москва,  2000. –  350 с. Діяльність сільських активістів як один з факторів виникнення …  Одним із мотивів подібної поведінки сільських активістів стали  рішення  вищого  партійно­державного  керівництва щодо модернізації сільського  господарства СРСР,  які  поста­ вили окремі соціальні групи селян поза правовим полем. В статье на основе опубликованных материалов и выявленных архивных  документов  проанализированы  типы  дея- тельности/поведения  сельских  активистов  во  время раскулачивания и сплошной коллективизации сельс- кого хозяйства УССР. Доказано, что они стали одним факторов возникновения крестьянских восстаний вес- ной 1930 г. Ключевые слова:  сельские  активисты,  коллективизация,  ти- пии поведения, крестьянские восстания. The article, based on published materials and archival documents identified the types of activity/behavior of rural activists during collectivization and total collectivization of agricul- ture of Ukraine. It is proved that they have become one of the factors of the peasant uprisings in the spring of 1930. Key words: rural activists, collectivization, typical behavior, peas- ant uprisings.

Схожі ресурси