Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)

Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)

У статті аналізується зміст публікацій С. Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukraińskiego» (1932–1938) про минуле та перспективи польсько-українських взаємин у форматі II Речіпосполитої....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Миклін, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2011
Назва видання:Історія України: маловідомі імена, події, факти
Теми:
Студії з політичної історії України ХХ століття
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40454
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938) / О. Миклін // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 180-198. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40454
record_format dspace
spelling irk-123456789-404542013-01-17T12:13:28Z Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938) Миклін, О. Студії з політичної історії України ХХ століття У статті аналізується зміст публікацій С. Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukraińskiego» (1932–1938) про минуле та перспективи польсько-українських взаємин у форматі II Речіпосполитої. В статье анализируются публикации С. Лося на страницах «Biuletynu Polsko-Ukraińskiego» (1932–1938) о прошлом и перспективах польско-украинских отношений в формате II Речипосполитой. The article examines the publication S. Los pages «Biuletynu Polsko-Ukraińskiego» (1932–1938) about the past and the prospects of Polish-Ukrainian relations in the format Rechipospolitoy II. 2011 Article Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938) / О. Миклін // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 180-198. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40454 uk Історія України: маловідомі імена, події, факти Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
spellingShingle Студії з політичної історії України ХХ століття
Студії з політичної історії України ХХ століття
Миклін, О.
Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)
Історія України: маловідомі імена, події, факти
description У статті аналізується зміст публікацій С. Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukraińskiego» (1932–1938) про минуле та перспективи польсько-українських взаємин у форматі II Речіпосполитої.
format Article
author Миклін, О.
author_facet Миклін, О.
author_sort Миклін, О.
title Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)
title_short Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)
title_full Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)
title_fullStr Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)
title_full_unstemmed Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938)
title_sort проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях станіслава лося на шпальтах «biuletynu polsko-ukrańсskiego» (1933–1938)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2011
topic_facet Студії з політичної історії України ХХ століття
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40454
citation_txt Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukrańсskiego» (1933–1938) / О. Миклін // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2011. — Вип. 37. — С. 180-198. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.
series Історія України: маловідомі імена, події, факти
work_keys_str_mv AT miklíno problemipolʹsʹkoukraínsʹkogodíaloguupublíkacíâhstaníslavalosânašpalʹtahbiuletynupolskoukransskiego19331938
first_indexed 2025-07-03T22:32:32Z
last_indexed 2025-07-03T22:32:32Z
_version_ 1836666797349142528
fulltext  Олена МИКЛІН* Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях Станіслава Лося на шпальтах «Biuletynu Polsko-Ukraińskiego» (1933–1938) У статті аналізується зміст публікацій С. Лося на шпальтах «Biule- tynu Polsko-Ukraińskiego» (1932–1938) про минуле та перспективи польсько-українських взаємин у форматі II Речіпосполитої. Ключові слова:  II Річпосполита,  Станіслав  Лось,  україно- польські взаємини, «Бюлетень польсько-український». Граф Ян Станіслав Марія Лось (Jan Stanisław Maria Łoś; най­ частіше вживав другого імені — Станіслав; 21 жовтня 1890 р. – 14 січня 1974 р.) — польський політик, дипломат, публіцист, історик, речник польсько­українського порозуміння. Один з «білих  круків» (І. Кедрин­Рудницький)1 польського  суспіль­ ства 1920–1930­х рр., які виступали за конструктивний діа­ лог з українцями II Речіпосполитої, та й за польсько­україн­ ський діалог взагалі. Із зрозумілих причин його постать по­ вернулася з суспільно­політичного  та  історіографічного  за­ буття  лише  упродовж  останніх  десятиліть й  нині  фрагмен­ тарно висвітлена у публікаціях як польських, так і українсь­ ких  істориків2.  Новітня  розвідка  випускниці  Люблінського * Миклін О.В. —  здобувачка відділу  регіональних  проблем  історії  Ук­ раїни  Інституту  історії  України НАН  України 1 Kedryn I. Białe kruki // Kultura. – 1977. – Nr. 10 (361). 2 Див., напр.: Zwolski E.  In  memoriam:  Jan Stanisław Łoś (1890–1974) // Kwartalnik historyczny. – 1975. – Nr 2; Bączkowski W. Karta z historii stosunków polsko-ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński // Niepodległość: Rocznik, Nowy York – Londyn, 1986. – T. ХІХ;  1988.  –  T. ХХІ;  1991.  – T. ХХІV;  Стемпєнь С.  Поляки  й  українці  в  II Речі  Посполитій:  спроба діалогу  // Польсько­українські  студії  /  Республіканська  асоц.  ук­ раїнознавців;  Півд.­сх.  наук.  ін­т  у  Перемишлі;  Ін­т  суспіл. наук  АН України;  Ін­т  історії України  АН  України;  редкол.:  Я. Ісаєвич  (гол.) та ін. – К., 1993. – Т. 1: Україна – Польща:  Історична спадщина  і сус­ Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   католицького  університету  П. Куш  є  першою  відомою  нам спробою  синтетичного  розгляду  суспільно­політичних  по­ глядів С. Лося на «українське питання»3. Метою нашої статті є аналіз змісту публікацій С. Лося на шпальтах  редагованого  В. Бончковським4 «Biuletynu Polsko- пільна  свідомість:  Матеріали  Міжнар.  наук.  конф.,  Кам’янець­По­ дільський, 29–31 трав. 1992 р. – С. 211–212; Gach P. P. Łoś Jan Stanisław // Słownik historyków polskich / Red. M. Prosińska-Jeckl. – Warszawa, 1994.  –  S. 317;  Зашкільняк Л.О.  Українсько-польське  порозуміння 1935 р.:  За  матеріалами  архіву  Я. С. Лося  //  Проблеми  слов’яно­ знавства. – Львів, 1996. – Вип. 48. – С. 62–72; Trojanowska M. Materiały do tzw. kwestii ukraińskiej w Drugiej Rzeczypospolitej w spuściźnie Jana Stanisława Łosia // Biuletyn ukrainoznawczy / Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyslu. – Przemyśl, 1999. – Nr. 5. – S. 113–126; Stępień S. Próby polsko-ukraińskiego porozumienia środowisk opiniotwór- czych w Drugiej Rzeczypospolitej // Polska–Ukraina. Ludzie pojednania: Ukraińcy na Pomorzu w XX wieku: Materiały z sesji naukowych pod red. T. Stegnera. – Gdańsk, 2002. – S. 34–41; Pisuliński J. Nie tylko Petlura: Kwestia ukraińska w polskiej polityce zagranicznej w latach 1918–1923. – Wrocław: Wyd-wo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2004. – 444 s.; Юрчук О. Українсько-польські взаємини міжвоєнного періоду в оцінці Яна  Ста- ніслава Лося  //  Укр.  історичний  збірник  /  Ін­т  історії  України  НАН України. – К., 2005. – Вип. 8. – С. 437–447; Gach P. Łoś Stanisław Jan // Encyklopedia katolicka. – Lublin, 2006. – T. XI. – Kol. 519–520; Gałka B. Konserwatyści w Polsce lat 1935–1939. – Toruń: Wyd-wo Adam Marszałek, 2006.  –  317 s.;  Рубльов О.С.  Лось  Ян-Станіслав  (1890–1974)  //  Ен­ циклопедія історії України: У 10 т. / НАН України. Ін­т історії Украї­ ни; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 2009. – Т. 6: Ла–Мі. –  С. 274–275; та  ін. 3 Див.:  Kusz P.  Jan Stanisław Łoś wobec kwestii ukraińskiej: Analiza myśli społeczno-politycznej / Paulina Kusz. – Lublin: Wyd-wo «Werset», 2010. – 160 s. 4 Див.,  напр.: Рубльов О.С.  Бончковський Володимир  //  Енциклопедія історії України:  В  5 т.  /  Ін­т  історії України  НАН  України;  редкол.: В. А. Смолій (гол.) та  ін.  –  К.: Наук. думка, 2003.  – Т. 1. –  С. 339; Мик­ лін О.В.  Влодзімєж  Бончковський  (1905–2000):  сторінки  біографії польського «неукраїнофіла» //  Наукові  записки /  Вінницький  держ. пед.  ун­т  ім.  М. Коцюбинського;  Серія:  Історія.  –  Вінниця,  2008.  – Вип. 14: За матеріалами Міжнародної наук. конф. «Національна інте­         Олена Миклін Ukraińskiego» (1932–1938)5, що у них аналізувалося минуле, сучасний стан й накреслювалися перспективи польсько­ук­ раїнських взаємин у ширшому історичному й суспільно­полі­ тичному  контексті  й  з  особливим  наголосом  на  взаєминах обох народів у форматі II Речіпосполитої. Принагідно заува­ жимо, що плідний публіцист й політолог С. Лось активно дру­ кувався з означених проблем й на шпальтах інших, близьких за  спрямуванням  й  зацікавленістю  українською  проблема­ тикою,  польських  видань,  зокрема  редагованих  видатним польським  інтелектуалом  ХХ ст.  Є. Гедройцем  часописів,  а саме: «Dzień Akademicki», «Bunt Młodych», «Polityka» та ін.6 С. Лось народився у маєтку Чишки (нині село Мостиського району Львівської обл.) у шляхетській родині, що у ній графсь­ кий титул з 1789 р. став спадковим. Представники численно­ го роду Лосів мешкали у різних регіонах Польщі, але найвпли­ вовішою  гілкою  були  галицькі  Лосі,  які  посідали  численні урядові посади в австрійській, згодом австро­угорській адмі­ лігенція  в  історії та  культурі  України»,  м. Вінниця,  23–24 жовтня 2008 р.;  за  заг. ред. проф.  П. С. Григорчука.  –  С. 289–292;  та  ін. 5 Див.  докладніше:  Bączkowski W. Karta z historii stosunków polsko- ukraińskich: Biuletyn Polsko-Ukraiński // Niepodległość: Rocznik. – Nowy York; Londyn. – T. XIX (1986). – S. 116–129; t. XXI (1988). – S. 4–31; t. XXIV (1991). – S. 133–148. 6 Див.: Łoś S. Naród ukraiński a Polska // Bunt Młodych. – 1933. – 15 maja. – Nr. 41. – S. 4–5; Łoś S. Uniwersytet Ukraiński // Bunt Młodych. – 1933. – 15 lipca. – Nr. 43. – S. 6–7; Łoś S. Ukraiński uniwersytet czy szkoły zawo- dowe? // Bunt Młodych. – 1934. – 20 września. – Nr. 15. – S. 1–2; Łoś S. Caeterum censeo // Bunt Młodych. – 1936. – 25 września. – Nr. 17. – S. 1; Łoś S. Deklaracje płk. Koca o mniejszości // Polityka. – 1937. – 10 marca. – Nr. 6. – S. 4; Łoś S. Zakarpacie // Polityka. – 1938. – 10 grudnia. – Nr. 28. – S. 2.  Подається за:  Stępień S. Próby polsko-ukraińskiego porozumienia środowisk opiniotwórczych w Drugiej Rzeczypospolitej // Polska–Ukraina. Ludzie pojednania: Ukraińcy na Pomorzu w XX wieku: Materiały z sesji naukowych pod red. T. Stegnera. – Gdańsk, 2002. – S. 47–50 (Aneks). Див.  також:  Zamiary, przestrogi, nadzieje: wybór publicystyki: «Bunt Młodych», «Polityka» 1931–1939 / wybór, oprac., przypisy, kalendarium oraz indeks nazwisk R. Habielski, J. Jaruzelski. – Lublin: Wyd-wo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2008. – 529 s. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   ністрації краю7 (C. Лось твердив, засвідчуючи власне закорі­ нення  у  терені  й  зацікавленість  його  справами,  що  предки його  свої  перші  надання  у  «Червоній  Русі»  отримали  ще 1499 р.)8.  Закінчив  приватну  гімназію  оо. Єзуїтів  (1908)  у с. Буньковичі (нині село Старосамбірського району Львівсь­ кої обл.), факультет права і політичних наук Віденського уні­ верситету (1908–1913), доктор права (1913). 1914 р., з почат­ ком  Першої  світової  війни,  покликаний  до  австрійського війська. У  1916–1918 рр.  працював  у Любліні  (Польща)  сек­ ретарем Є. Мадейського, шефа канцелярії цивільного австро­ угорського генерал­губернатора. 1919 р. вступив до Війська Польського й  брав участь у польсько­більшовицькій  війні. З  1919 р.  працював  у  Міністерстві  закордонних  справ II Речіпосполитої  (начальник Північного відділу, начальник відділу Міжнародних устроїв). Займався зокрема питаннями урегулювання статусу Східної Галичини, брав участь у міжна­ родних конференціях. У 1921–1923 рр. — керівник Бюро Де­ легата  для справ  Східної Малопольщі при МЗС.  Учасник бе­ зуспішних  таємних  переговорів  1921 р.  за  посередництвом о. Т. Войнаровського  з  екзильним  урядом  ЗУНР  Є. Петруше­ вича щодо надання Східній Галичині автономного статусу у складі  II Речіпосполитої9.  Пропагував у  польських  урядових колах ідеї створення Українського університету імені Дани­ ла  Галицького,  надання  державних  субсидій  Науковому  то­ вариству ім. Шевченка у Львові тощо. Упродовж 1926–1929 рр. граф С. Лось був радником поль­ ського посольства у Лондоні (Велика Британія), де водночас вивчав стародавню добу у бібліотеці й зібраннях Британсько­ 7 Gach P.P. Łoś Jan Stanisław // Słownik historyków polskich. – S. 317; Kusz P. Jan Stanisław Łoś wobec kwestii ukraińskiej: Analiza myśli społeczno-politycznej. – S. 9–10. 8 Stanisław Łoś o kwestii ukraińskiej // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1938. – 27 marca. – Nr. 13 (252). – S. 133. 9 Докладніше  див.: Швагуляк М.  До  історії  українсько-польських  пере- говорів  у  1921 р.:  Місія  Тита  Войнаровського  // Записки  Наукового т­ва  імені  Шевченка.  –  Т. 233:  Істор.­філол. секція. –  Львів,  1997.         Олена Миклін го Музею10. Уважне спостереження за тогочасною  англійсь­ кою політикою дало йому можливість надрукувати (під псев­ донімом А. Янушовський) розлогу розвідку з цього питання у вітчизняному «Przeglądu Współczesnemu»11. Людина фінансово самодостатня, 1931 р. граф С. Лось вий­ шов у відставку, свідомо обравши статус  приватної особи й присвятивши  себе  відтак  історичній  та  політологічній  пуб­ ліцистиці, не посідаючи при цьому жодного офіційного ста­ новища.  У  центрі його  уваги  постійно  перебували  питання польсько­українських  взаємовідносин  у  минулому,  сучас­ ності й ще не окресленому майбутньому. Зокрема, він був одним з співтворців врегулювання поль­ сько­українських  відносин  у  II Речіпосполитій  —  політики «нормалізації» 1935–1938 рр.; автором проекту надання авто­ номії  Східній Галичині  («Східній Малопольщі»)12. За браком можливості реалізувати свої ідеї урядовим шляхом, прагнув принаймні ознайомити з ними якомога ширші суспільні кола й здобути прихильників. Місцем неофіційних зустрічей і роз­ мов з польськими урядовцями та українськими діячами (се­ ред  них  —  о. Т. Войнаровський,  проф.  Р. Смаль­Стоцький, проф. І. Раковський,  сеймові  посли  Л. Макарушка,  Зиновій Пеленський, редактор О. Назарук та ін.) був маєток дружини С. Лося — Нємце під Любліном13. 10 Рубльов О.С. Лось Ян-Станіслав (1890–1974) // Енциклопедія історії України:  У  10 т. –  Т. 6.  –  С. 274. 11 Januszowski A. [Jan Stanislaw Łoś] Polityka Wielkiej Brytanji. – Kraków: Drukarnia «Czasu», 1929. – 68 s. – Odbitka z «Przeglądu Współczes- nego». – 1928. – Listopad – 1929. – Styczeń. – Nr. 79–81. 12 Див., напр.: Зашкільняк Л.О. Українсько-польське порозуміння 1935 р.: За матеріалами  архіву  Я. С. Лося  // Проблеми  слов’янознавства.  – Львів,  1996.  –  Вип. 48.  –  С. 62–72;  Kusz P.  Jan Stanisław Łoś wobec kwestii ukraińskiej: Analiza myśli społeczno-politycznej. – S. 125–128. 13 Див.: Wierzbicka E. Marta z Budnych Łosiowa (1898–1969) i jej dwór w Niemcach w latach 1918–1944 // Ziemiaństwo na Lubelszczyźnie III. Panie z dworów i pałaców: Materiały III sesji naukowej, zorganizowanej w Muzeum Zamoyskich w Kozłówce 11–13 października 2006 r. / red. H. Łaszkiewicz. – Lublin, 2007. – T. 1. – S. 342–359. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   Засади  власного  бачення  урегулювання  «українського питання» у трьох південно­східних воєводствах II Речіпоспо­ литої  С. Лось  виклав  у  книзі  «Про  конструктивну  політику на  Червоній  Русі»  (1932),  яка  наступного  року  з’явилася  в українському перекладі14. У співавторстві з А. Бохенським та В. Бончковським видав працю «Польсько­українська пробле­ ма  у  Червенській  землі» (1938)15.  Графові  у  цьому  виданні належав економічний «блок»16. Свої ідеї пропагував на шпальтах польської преси, в тому числі у «Biuletynie Polsko­Ukraińskim», «Buncie Młodych», «Cza- sie», «Drodze», «Dniu Polskim», «Naszej Przyszłości», «Polityce», «Przeglądzie Współczesnym», а також українських часописів — «Діла», «Мети», «Нової зорі» та ін. Провадив численне листу­ вання  з  польськими  (В. Бончковський, Є. Ґедройц  та  ін.)  та українськими  діячами:  о. Т. Войнаровським,  В. Кучабським, головою УНДО В. Мудрим,  О. Назаруком, Р. Смаль­Стоцьким, єпископом Г. Хомишиним, митрополитом А. Шептицьким та ін.  Полемізували  з  С. Лосем  паризький  тижневик  «Тризуб», Д. Донцов  у  львівському  «Вістнику»17.  Дискутував  зі  своїм давнім  знайомим  й  прелат  Т. Войнаровський  (зрозуміло,  з української  точки  зору),  закидаючи  іноді  своєму  кореспон­ дентові  навіть «однобічність» та  «тенденційність»18. 14 Див.: Łoś S. O konstruktywną politykę na Rusi Czerwonej. – Warszawa, 1932;  Лось С.  За конструктивну політику на  Червоній  Русі.  –  Львів: Накладом  Організаційного  Комітету УНО,  1933. 15 Bocheński A. Problem polsko-ukraiński w Ziemi Czerwieńskiej / A. Bo- cheński, S. Łoś, W. Bączkowski. – Warszawa: Polityka, 1938. – 242 s. 16 Див.: Łoś S. Problem gospodarczy Ziemi Czerwieńskiej // Nie jesteśmy ukrainofilami: Polska myśl polityczna wobec Ukraińców i Ukrainy: Antologia tekstów / pod red. P. Kowala, J. Ołdakowskiego, M. Zuchniak. – Wrocław: Kolegium Europy Wschodniej im. Jana Nowaka-Jeziorańskiego, 2008. – S. 211–228. 17 Рубльов О. С. Лось Ян-Станіслав (1890–1974) // Енциклопедія історії України:  У  10 т. –  Т. 6.  –  С. 274. 18 Kusz P. Jan Stanisław Łoś wobec kwestii ukraińskiej. – S. 130.         Олена Миклін Перша поява С. Лося на шпальтах «Бюлетеня» була спри­ чинена порушеним  у виданні болючим питанням про неви­ конання польською владою обіцянки створення Українсько­ го університету у Львові. З цієї нагоди була опублікована стат­ тя відомого українського ученого проф. М. Кордуби «У справі українського університету у Львові»19, наприкінці якої була вміщена редакційна примітка із закликом до дискусії усіх тих, «хто з тією справою зіштовхнувся зблизька й безпосередньо»20. Відтак у наступному номері видання була вміщена майже ідентична  за назвою публікація С. Лося —  «В справі  україн­ ського університету»21, що її попереджувало авторське звер­ нення  до  В. Бончковського: «Вельмишановний пане Редакторе! Задовольняючи ласка- ве Панське звернення на мою адресу, дозволяю собі переслати Пану кілька зауважень, які викликає у мене справа українсь- кого університету у Польщі»22. Автор  висловлював  слушну  думку,  що Український  уні­ верситет у Польщі, принаймні гіпотетично, мав би обслуго­ вувати насамперед студентів­українців. Студент — не украї­ нець був би у ньому радше винятком, як, наприклад, серб або болгарин у Кракові чи Познані. Навіщо, мовляв, полякові нав­ чатися мінералогії українською?23  Місцезнаходження вищого навчального закладу мав би визначити польський уряд, вра­ ховуючи, зрозуміло, що він має бути розташованим на тери­ торії компактного проживання української людності — тоб­ то в одному з трьох південно­східних воєводств II Речіпоспо­ литої. На думку С. Лося, навряд чи би вибухнула революція, якби таким містом було визначено Львів. У такому разі певні 19 Korduba M. W sprawie uniwersytetu ukraińskiego we Lwowie // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Marzec. – Nr. 2 (4). – S. 4–8. 20 Ibid.  –  S. 8  (Редакційна  примітка). 21 Łoś S. W sprawie uniwersytetu ukraińskiego // Biuletyn polsko-ukraiński: Miesięcznik. – 1933. – Kwiecień. – Nr. 3 (5). – S. 4–10. 22 Ibid. – S. 4. 23 Ibid. – S. 7. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   українські кола Східної Галичини оголосили б бойкот універ­ ситету,  вважаючи  його  троянським  конем  польського  уря­ ду. Позитивним боком такої можливості  (для  польської ад­ міністрації)  був  би  моральний  примус  української  молоді… триматися  польських університетів.  Але така ситуація  дов­ го б не потривала24. Автор  пригадував,  як  він  особисто  у  1924–1925 рр.  умо­ вив С. Грабського, тоді міністра релігійних визнань й народ­ ної  освіти,  якого  галицькі  українці  вважали  первосвящени­ ком войовничого польського націоналізму, на впровадження позитивних  зрушень  у  ділянці  вищого  українського шкіль­ ництва.  Було  отримано  згоду  на  українську  мову  як  мову викладання  й  урядування  майбутнього університету,  згоду на 18–20 кафедр на початок, санкціоновано надання навчаль­ ному закладу  імені  короля Данила Галицького, що  безпосе­ редньо пов’язувало університет з державною українсько­га­ лицькою традицією. На прохання того ж графа С. Лося поль­ ський  уряд  почав  спроваджувати  з­за  кордону  до  краю  ук­ раїнських  учених  (між  іншими  проф.  Б. Лепкого).  Відтак галицькі  українці  отримували  б  виразний стан  посідання  у ділянці вищого шкільництва. Але на заваді багатообіцяючо­ му проекту стала крайова українська суспільна думка, речни­ ком якої виступив тогочасний голова Наукового товариства ім. Шевченка проф. К. Студинський. Спрацював давній прин­ цип — «Timeo Danaos et dona ferentes»25. C. Лось  вважав,  що  у  менталітеті  його  українських  зем­ ляків  надто  міцно  укорінилася  тенденція  чинити  завжди «інакше, ніж поляки»: «Польща університету не дає — це кривда, на яку треба скаржитися, Польща хоче створити університет — це підступ, який  треба ударемнити,  Польша університет  “накинула” — треба його бойкотувати»26. 24 Łoś S. W sprawie uniwersytetu ukraińskiego // Biuletyn polsko-ukraiński: Miesięcznik. – 1933. – Kwiecień. – Nr. 3 (5). – S. 8. 25 Ibid. – S. 8–9. 26 Ibid. – S. 9.         Олена Миклін Поборюючи  такі  настанови,  С. Лось наголошував: «А університет короля Данила Галицького, університет у дусі й традиції короля Данила Галицького потрібний, корисний для Польщі, але життєво необхідний українцям, бо українські вищі навчальні заклади на еміграції вже довго не протрима- ються, а що діється на Совєтській Україні — бачимо усі»27. Розвиваючи  тему  про  антиукраїнський  похід  тоталітар­ ного  режиму в  СРСР/УСРР у сучасну йому  добу  Голодомору 1932–1933 рр., автор наголошував, вдаючись до етнополіто­ логічних  узагальнень: «Галицька частина українського народу з кожним днем стає все більше цілим українським народом у значенні полі- тичному. Це є невблаганний наслідок факту, що на Совєтській Україні відбувається у прискореному темпі ліквідація україн- ського  національного  руху,  так  що  наддніпрянські  українці повертаються там до становища етнічної маси, позбавленої тих верств, що єдині надають етнічній масі обличчя народу. Цей процес ліквідації національного життя на Наддніпрянській Україні є простим результатом того, що нині Росія має розв’я- зані руки й на разі жодної інтервенції з боку свого західного муру може не боятися; тією ж свободою рухів завдячує Росія посиленій німецькій активності, яка концентрує на собі увагу західних сусідів Росії. Знищення національного руху на Над- дніпрянській  Україні  є,  до  цього  часу, єдиним  практичним міжнародним наслідком відродження Німеччини»28  (виділен- ня у тексті — С. Лося). Завершувалася вищезгадана стаття С. Лося «У справі ук­ раїнського  університету»  особистим  зверненням  до  редак­ тора  видання  з  побажанням  конструктивного  вирішення порушеного  питання  на  засадах  польсько­українського  по­ розуміння: «Якщо розпочата Паном, Пане Редакторе, дискусія уторує у польській та українській громадській думці шлях зрозуміння, 27 Łoś S. W sprawie uniwersytetu ukraińskiego // Biuletyn polsko-ukraiń- ski. – 1933. – Nr. 3 (5). – S. 10. 28 Ibid. – S. 6. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   що справа українського університету у Польщі може бути роз- в’язана за лояльного порозуміння українського народу з дер- жавою й в оперті на державу, а не в боротьбі з нею, а коли ця умова постане, розв’язана радикально й великодушно, то на- дасть цим велику послугу обом народам»29. В аналогічному річищі написана й стаття С. Лося «Про ук­ раїнську рільничу школу»30. Значно віддаленішої історичної доби торкається публікація «На маргінесі перемоги під Віднем [1683 р.]»31, у якій йдеться про взаємопроникнення й спорід­ нення польської та української еліт за часів Речі Посполитої, внесок «руських» воїнів у складі польського війська у пере­ могу під Віднем 1683 р. та ін. Надзвичайно цікавою і змістовною є розлога (у трьох чис­ лах видання) стаття С. Лося «Українці на сторінках “Biuletynu Polsko-Ukraińskiego”»32. Назва її виглядає оманливо­двознач­ ною. Але не йшлося про банальне реферування статей україн­ ських колег за перший рік  існування «Бюлетеню». Розуміла це й редакція видання, попереджуючи читачів, що адресує їм «високої  вартості»  статтю  «видатного  знавця  польсько­ук­ раїнських стосунків», й застерігаючись водночас, що не поді­ ляє усіх тез й тверджень автора, особливо щодо «залишення питання  унормування  польсько­українських  стосунків пли­ нові часу»33. По суті у статті автор розглядав мотивацію участі своїх українських опонентів у «Бюлетені», з’ясовував засади й основні напрямки діяльності української політичної еліти 29 Łoś S. W sprawie uniwersytetu ukraińskiego // Biuletyn polsko-ukraiń- ski. – 1933. – Nr. 3 (5). – S. 10. 30 Łoś S. O ukraińską szkołę rolniczą // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – 16 lipca. – Nr. 11. – S. 6–7. 31 Łoś S. Na marginesie zwycięstwa pod Wiedniem [1683 r.] // Biuletyn Pol- sko-Ukraiński. – 1933. – 30 lipca. – Nr. 13. – S. 4–5. 32 Łoś S. Ukraińcy na łamach Biuletynu Polsko-Ukraińskiego // Biuletyn Pol- sko-Ukraiński. – 1933. – 15 października. – Nr. 24. – S. 4–6; 22 październi- ka. – Nr. 25. – S. 3–5; 29 października. – Nr. 26. – S. 3–6. 33 Łoś S. Ukraińcy na łamach Biuletynu Polsko-Ukraińskiego // Biuletyn Polsko-Ukraiński.  –  1933. –  Nr. 24. –  S. 4  (примітка  редакції).         Олена Миклін у II Речіпосполитій й на міжнародній арені, включно з її зов­ нішньополітичними  орієнтаціями,  аналізував, на  його  дум­ ку, головніші помилки своїх опонентів й пропонував програ­ му  конструктивної польсько­української співпраці. Робило­ ся  це  знову  ж  таки  на  підставі  аналізу  статей  українських авторів цього ж друкованого видання. Запрошення українських письменників і політиків до учас­ ті у співпраці у «Бюлетені» викликало, на думку С. Лося, пев­ не сум’яття у їхніх лавах: 1) чи личить свідомому українцеві, без  втрат  для  власної  репутації,  друкуватися  на  шпальтах «Бюлетеня»? 2) чи не є «Бюлетень» якоюсь новою польською інтригою, що має на меті ввести в оману «закордон» якоюсь потьомкінською  ідилією  польсько­української  співпраці  й завдяки цьому унеможливити чи то міжнародну українську акцію,  чи  то  наміри  західних  держав,  які  ось­ось  готові  до якогось  проукраїнського  демаршу  перед  Польщею?  Автор закликав,  звертаючись  до  української  політичної  еліти  Га­ личини,  оцінювати  історичні  й  суспільно­політичні  події згідно з критерієм, наскільки та чи інша подія, явище принес­ ли/принесуть користь Україні, а не завдають шкоди Польщі, тобто  дивитися  з  засадничо  конструктивної,  а  не  негатив­ ної точки зору34. Доволі категоричний С. Лось в оцінці й відстоюванні поль­ ських інтересів під час укладання Ризького миру 1921 р. Від­ повідаючи  на  закиди  на  адресу  польських  політиків  з  боку українців (зокрема, І. Кедрина) у зраді Польщею українських інтересів й, зокрема, Варшавської угоди 1920 р., й відповідну дискусію щодо оцінки цього мирного договору на шпальтах «Бюлетеня»35,  публіцист  безапеляційно,  на  наш  погляд,  на­ голошував: 34 Łoś S. Ukraińcy na łamach Biuletynu Polsko-Ukraińskiego // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Nr. 24. – S. 4–5. 35 Див.: Kedryn I.  Istota traktatu ryskiego: Kilka uwag z okazji 12-tej roc- znicy pokoju ryskiego // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Kwiecień. – Nr. 3 (5). – S. 10–14; Bocheński A. M. Jeszcze o Traktacie Ryskim // Biu- letyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Maj. – Nr. 4 (6). – S. 12–15; Kedryn I. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   «Ризький трактат був виразом певної рівноваги сил, що тоді, 1920 р., утворилася внаслідок двох поразок: польської — над Дніпром, російської — над Віслою. Це просте й правдиве з’ясування справи. Перед залізною логікою подій змушені були відступити тексти й завжди у майбутньому змушені будуть ус- тупати. Правда, що Польща у першій половині 1920-го року хотіла розбити  Росію  й  принаймні  вирвати  з  колишньої  царської імперії  усі  землі,  що  лежали  на  захід  від кордонів  1772 р. Правда, що для осягнення цієї мети відверто ризикувала своїм державним існуванням. Далі є правда, що зазнала поразки, що лише чудом убереглася від загибелі й мусила відмовитися від політики розбиття Росії. Подальшої війни Польща восени 1920 р. провадити не могла — була: 1) смертельно вичерпа- на, 2) цілковито залежна від допомоги західних держав, бо власних запасів ані фабрик військового матеріалу не мала. Закидати їй, що за цих умов уклала мир, є незнанням ситуації. Польща здавала собі справу з того, що сама заслаба для виконання розбиття Росії, це є ґенезою її примирення з Украї- ною, яка мала стати співбенефіціанткою відкинення російсь- ких кордонів на лінію 1772 р. Українці, укладаючи примирен- ня з Польщею, здавали собі справу, що самі українці не виз- воляться  з-під  російського  панування.  Розраховували,  що польські сили доповнять брак їхніх власних сил. Розрахунок обох партнерів варшавської угоди не справдився, але хто ж, розпочинаючи війну, може заздалегідь гарантувати перемо- ги? [...]»36  (виділення по тексту — С. Лося). У цій же статті, розмірковуючи на тим, чому значна части­ на польського суспільства не сприйняла Варшавської угоди Петлюра–Пілсудський, а відтак консолідовано не підтриму­ вала  Київський  похід  об’єднаного  польсько­українського війська, С. Лось зауважував, що на польські суспільні настрої Polemika o traktacie ryskim i jej wyniki: W odpowiedzi p. Adolfowi Bocheń- skiemu // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – 25 czerwca. – Nr. 8. – S. 2–3. 36 Łoś S. Ukraińcy na łamach Biuletynu Polsko-Ukraińskiego // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Nr. 24. – S. 5–6.         Олена Миклін негативно впливав й досвід польсько­української війни 1918– 1919 рр. за Львів і Східну Галичину37. Принагідно робився за­ кид на адресу захисників Західно­Української Народної Рес­ публіки  (ЗУНР): «Галицькі українці здійснили страшну помилку, оскільки у вирішальну історичну годину мислили партикулярними ка- тегоріями, не національними, західноукраїнськими, замість просто  українських.  Внаслідок  цього  вплутали  український народ у  війну  на  два  фронти,  чого  найпримітивніший  сенс самозбереження велить уникати за всяку ціну [...]. Стріляли впродовж півроку по місту [Львову], яке вважали власною столицею, а  згодом,  коли Польща,  свідома  своєї  переваги, хотіла уникнути непотрібної Польщі війни, фатальної для Ук- раїни, забажали, “щоби нас розсудили кров і залізо”. Київсь- кий похід, якби розпочався кількома місяцями раніше, мав би,  можливо,  інші  результати,  оскільки  більшовики  були слабші 1919 р., аніж 1920-го [...]»38  (виділення наше. — О. М.). Доволі влучно характеризувалися вади тогочасної закор­ донної української пропаганди. Вона, на думку С. Лося, «неустанно грає на тих самих клавішах, що ними є: 1) розмір і багатство української території, 2) величезна кількісна сила українського народу, 3) його велике, хоча ближче не окрес- лене  майбутнє  і  його  “місія,  котра  має  покласти  хрест  на походові євразійської цивілізації” [...], 4) тій великій місії й великому майбутньому протистоїть оплакана дійсність, яка постає як безперервна смуга кривд  і поневірянь чи то під батогом польської шляхи, чи під кнутом царських чиновників, 5) мовиться, зрештою, про ницість сусідів й гнобителів, до- недавна майже винятково польських,  нині переважно со- вєтських»39 . 37 Див.,  напр.:  Литвин М.  Українсько-польська  війна  1918–1919 рр. – Львів:  Ін­т  українознавства  ім. І. Крип’якевича  НАН  України;  Ін­т Центрально­Східної Європи,  1998. –  488 с. 38 Łoś S. Ukraińcy na łamach Biuletynu Polsko-Ukraińskiego // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Nr. 24. – S. 6. 39 Łoś S. Ukraińcy na łamach Biuletynu Polsko-Ukraińskiego // Biuletyn Pol- sko-Ukraiński. – 1933. – 22 października. – Nr. 25. – S. 4. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   Наслідком такої пропаганди у чужинця складалося, мов­ ляв, специфічне уявлення  про українців: «1) Народ  цей,  хоча  залюднює  одну  з  найбагатших  у Європі територій,  є одним з найнужденніших у світі, 2) що, попри свою велетенську чисельність, нічого у світі не важить, 3) що ніколи не спромігся захиститися перед іншими народа- ми, чи то слабшими кількісно (поляки), чи тими, що перебува- ли  від  нього  на  нижчому  цивілізаційному  рівні  (москалі), 4) що його пребагата територія завжди експлуатувалася ки- мось іншим». Відтак  можна було  зробити  логічний висновок,  що  под­ ібна ситуація триватиме й надалі40. Зауваживши, що позиція народу  у  світі  «вимірюється  сумою  його  успіхів,  а  не  пора­ зок»,  С. Лось  постулював  таке  побажання  українській зовнішній  пропаганді: «Замість розчулювати світ характеристикою українських нещасть, замість розмов про майбутню місію, хай розпові- дає про здійснені вже конструктивні справи, нехай ті справи примножує»41  (виділення по тексту — С. Лося). Опонентом  С. Лося  виступав  у  «Бюлетені»  редактор львівського «Діла» І. Кедрин­Рудницький. Для однієї з таких полемічних статей він взяв епіграфом цитату зі статті С. Ло­ ся «Українська проблема» у віленському «Słowie» (від 31 бе­ резня 1933 р.) — «Потрібний нам партнер»42. Мовляв, у пів­ денно­східних воєводствах польська влада має справу лише з  «українським  питанням»,  а  для  діалогу  їй  потрібен  парт­ нер. Заперечивши по суті таку постановку проблеми як неба­ жання  польської  адміністрації  вбачати  в  українській  полі­ тичній еліті Галичини такого «партнера» й знаходження його натомість  у  маргінальних,  анахронічних  суспільних  течіях, 40 Łoś S. Ukraińcy na łamach Biuletynu Polsko-Ukraińskiego // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – 22 października. – Nr. 25. – S. 4–5. 41 Ibid. – S. 5. 42 Kedryn I. «...Potrzeba nam partnera...»: [Polemika z S. Łosem] // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Maj. – Nr. 4 (6). – S. 16–21.         Олена Миклін І. Кедрин акцентував увагу на двох епізодах невдалих поль­ сько­українських переговорів, до яких особисто був причет­ ний С. Лось. У першому випадку йшлося про перемовини 1921 р. з уря­ дом  ЗУНР  Є. Петрушевича,  на  адресу  якого  С. Лось  висував досить жорсткі обвинувачення за зрив цих переговорів. Його опонент (І. Кедрин) був значно стриманішим в оцінках цьо­ го епізоду: «Не належить так надто аподиктично засуджувати україн- ський уряд, який постав з революції й конвульсивно захищав засади державної незалежності, що відхилив пропозицію, в засадах якої лежала вимога зречення незалежницьких аспіра- цій й прийняття a priori платформи польської державності»43. Й інший згадуваний С. Лосем епізод — спроба створення змішаної польсько­української комісії з організації Українсь­ кого університету імені Данила Галицького 1925 р. та зрив її роботи. Фіаско цей проект, на думку українського опонента, зазнав не (лише) через дії української сторони й зокрема пер­ сонально голови НТШ К. Студинського, а також тиску на ньо­ го галицького українського політикуму, а й внаслідок непри­ хованого бажання польської сторони здобути на ньому полі­ тичні дивіденди, вимагаючи від українців декларацій лояль­ ності тощо, навіть не поклавши жодної цеглини у фундамент навчального  закладу44. Улюблена теза С. Лося про даремність боротьби українців на два фронти за доби Української революції 1917–1921 рр. й складання за це провини насамперед на західних українців, що формулювалося у графа неодноразово у постулаті «Чому стріляли до Львова замість боронити Києва?» (на його пере­ конання,  Польща  не  лише  мала  військову  перевагу  перед ЗУНР, а й усі  історичні права на Галичину), викликала аргу­ ментоване  спростування  на  шпальтах  «Бюлетеня»  з  боку 43 Kedryn I. «...Potrzeba nam partnera...»: [Polemika z S. Łosem] // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1933. – Maj. – Nr. 4 (6). – S. 20. 44 Ibid. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   відомого  українського  історика  М. Кордуби45  й  полемічне заперечення С. Лося у відповідь46. 1937 р.  редаговане  В. Бончковським  видання  подало  на своїх сторінках резюме з вищезгаданої праці С. Лося 1932 р. «Про конструктивну політику на Червоній Русі»47. Відповідаючи 1938 р. на анкету «Biuletynu Polsko­Ukraiń- skiego»  щодо  напрямів  розв’язання  польсько­українських проблем,  С. Лось  зауважував,  що  цілком усвідомлює  власну неспроможність справляти будь­який вплив на поточну на­ ціональну  політику  уряду,  але  наважується  відповідати  на анкету винятково тому, що «утримання сучасного мертвого status quo» на цій ділянці вважає шкідливим й не хоче «нехту­ вати жодною нагодою, аби не звернути з притиском ще раз уваги  на  цю  шкідливість».  Подавав  власну  конструктивну програму розв’язання проблем обох народів на східних тере­ нах  II Речіпосполитої  (з  урахуванням  власного  життєвого досвіду й вагомих напрацювань у цій ділянці): 1) цілковите мовне  урівноправнення  в  урядуванні;  2) впровадження  по­ слідовної двомовності в усіх написах й оголошеннях, адресо­ ваних  громадськості;  3) офіційне  визнання  синьо­жовтих барв як національних барв «однієї зі слов’янських спільнот» краю й співучасть цих кольорів під час державних урочисто­ стей  нарівні  з  державними  й  національними  польськими кольорами;  4) відмова  від  будь­яких  розмірковувань  щодо культурної вищості польського елементу над елементом ук­ раїнским; 5) розумна ліквідація утраквізму у шкільництві й заміна його паралелізмом шкіл з викладовою польською та українською  мовами;  6) впровадження  воєводського  й  по­ вітового  самоврядування,  опертого  на  рівноправні,  пара­ 45 Korduba M. Czy strzelali do Lwowa zamiast bronić Kijowa? // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1935. – 10 marca. – Nr. 10 (97). – S. 111. 46 Łoś S. Jeszcze na temat «Czy strzelali do Lwowa zamiast bronić Kijowa?» // Biuletyn Polsko-Ukraiski. – 1935. – 24 marca. – Nr. 12 (99). – S. 134–135. 47 Z dotychczasowych projektów i prób rozwiązania problemu polsko- ukraińskiego: Stanisława Łosia: «O konstruktywną politykę na Rusi Czerwonej» // Biuletyn Polsko-Ukraiński. – 1937. – 19 grudnia. – Nr. 47 (238). – S. 531–533.         Олена Миклін лельні  й  паритетні  національні  курії.  Наділення  цих  курій власними компетенцією й  бюджетом.  Впровадження  націо­ нальних  курій  під  час  виборів  до  сейму;  7) покликання  до життя  на  українській  етнічній  території  (бажано  у  Львові) вищого навчального закладу з українською мовою викладан­ ня й українськими професорами. Програма цього ВНЗ повин­ на  обіймати  усю  сукупність  українознавчих  дисциплін; 8) щире  пошанування  національного  українського доробку у господарській ділянці, заохочування українських господар­ ських організацій до співпраці з польськими колегами; 9) все­ бічна підтримка будь­яких зусиль щодо депролетарізації ук­ раїнського елементу, як у селі, так і в містах; 10) підтримува­ ти  й  організовувати  потяг українства до  урбанізації;  шану­ ючи окремішність організацій українських робітників, ремі­ сників,  купців  та  промисловців,  заохочувати  ці  організації до господарчої співпраці з польськими аналогами48. В роки Другої світової війни С. Лось співпрацював з крайо­ вою делегатурою польського еміграційного уряду, за що від жовтня 1944 р.  до  червня 1945 р.  службою безпеки  «народ­ ної» Польщі утримувався під вартою у Люблінському замку. Після  звільнення  повернувся  до  давнього  зацікавлення стародавньою історією — слід було утримувати себе й роди­ ну, оскільки за ПНР його матеріальне становище катастрофіч­ но погіршилося. У нагоді стали наукові студії у Британському музеї  часів  дипломатичної  служби  у  Лондоні,  опублікована напередодні Другої  світової  війни монографія  з  історії  дав­ ньої  Греції  —  «Еллада  на  переломі»  (1938;  2­ге  вид.  1939), вільне володіння англійською, французькою, німецькою мо­ вами  й  латиною,  а  також  (дещо  слабше)  давньогрецькою, іспанською,  італійською,  чеською,  українською  та  російсь­ кою49. Викладання історії античності давало можливість ди­ станціюватися  від тогочасної політичної кон’юнктури й не­ прийнятних для графа реалій «народної» Польщі. Від 1945 р. 48 Łoś S. Odpowiedź na ankietę «Biuletynu» (nr. 9) // Biuletyn Polsko- Ukraiński. – 1938. – 23 stycznia. – Nr. 4 (243). – S. 33–35. 49 Kusz P. Jan Stanisław Łoś wobec kwestii ukraińskiej. – S. 15. Проблеми польсько-українського діалогу у публікаціях С. Лося…   завідувач  кафедри  стародавньої  історії  Люблінського Като­ лицького університету (Katolicki Uniwersytet Lubelski — КУЛ), з 1957 р. — доцент, у 1957–1959 рр. — декан факультету гу­ манітарних  наук,  з  1961 р.  —  екстраординарний  професор стародавньої  історії  КУЛ.  Автор  монографій  з  історії  давніх Греції  та  Риму:  «Римські  силуети» (1958); «Рим  на  роздо­ ріжжі:  Монографічна  студія  про  Катона  Старшого» (1960); «Світ стародавніх істориків» (1968), які набули популярності й перевидавалися навіть після смерті ученого50, а також пе­ рекладів  польською  іншомовних  історичних  праць.  1961 р. вийшов  на  пенсію,  але  й  упродовж  наступних  десяти  років читав  лекції  з стародавньої  історії. Хоча особисто жив  над­ звичайно скромно, неодноразово допомагав студентам, особ­ ливо тим, які походили з Галичини51. Під кінець життя С. Лось працював над мемуарами, які досі все ще не опрацьовані й не опубліковані52. Помер у Любліні 14 січня 1974 р. Невелике  гроно  польських  «білих  круків»  1920–1930­х років,  які прагнули  конструктивного  діалогу  з  українцями, що  до  нього  належав  граф  Станіслав  Лось,  мало  обмежені можливості впливати на урядову політику II Речіпосполитої щодо  українців  та  України. Одначе  публіцистика  С. Лося та його польських однодумців була чудовим прикладом конст­ руктивного  й  глибоко гуманістичного мислення  про  бажа­ ну  польську  політику  щодо  української  національної  мен­ шини  й  побудову  прийдешньої  стратегії  взаємин  демокра­ тичної Польщі й демократичної України. Українознавча спад­ 50 Див.: Łoś J.S. Sylwetki rzymskie. – Warszawa: Pax, 1958. – 270 s.; Łoś J. S. Rzym na rozdrożu: Studium monograficzne o Katonie Starszym. – Warsza- wa: Czytelnik, 1960. – 256 s.; Łoś J.S. Świat historyków starożytnych. – Kraków: Wyd-wo «Znak», 1968. – 317 s.; Łoś J. S. Sylwetki rzymskie / Stanisław Łoś; [red. J. Krzyżanowski]. – Lublin: Wyd-wo «Werset», 2007. – 312 s.; Łoś J.S. Rzym na rozdrożu: Studium monograficzne o Ka- tonie Starszym. – Lublin: Wyd-wo «Werset», 2009. – 257 s. 51 Kusz P. Jan Stanisław Łoś wobec kwestii ukraińskiej. – S. 15. 52 Ibid. – S. 16.  Руслана Маньковська щина С. Лося є яскравою сторінкою інтелектуальної історії і Польщі, і України першої половини ХХ ст. В статье анализируются  публикации  С. Лося  на  страницах «Biuletynu Polsko-Ukraińskiego» (1932–1938) о прошлом и перспективах польско-украинских отношений в фор- мате II Речипосполитой. Ключевые слова: II Речпосполита, Станислав Лось, украино- польские отношения, «Бюллетень польско-украинский». The article examines the publication S. Los pages «Biuletynu Polsko- Ukraińskiego» (1932–1938) about the past and the prospects of Polish-Ukrainian relations in the format Rechipospolitoy II. Key words: II Rechpospolita, Stanislav Los, Ukrainian-Polish relations, «Bulletin of the Polish-Ukrainian». Руслана МАНЬКОВСЬКА* Знищення музейних збірок в УРСР у післявоєнний період (друга половина 1940-х – 1950-х рр.) В статті висвітлюється політика тоталітарного режиму в другій половині 1940-х – 1950-х рр. у музейній галузі, ідеоло- гічний тиск на музейних працівників та діяльність му- зеїв в УРСР, знищення культурних цінностей пов’яза- них з українською історією. Ключові слова: музейні колекції, знищення культурних ціннос- тей, ідеологічний тиск в музейній галузі. Після закінчення Другої світової війни в суспільно­куль­ турному  житті УРСР  знов  почав  набирати обертів механізм репресивної машини. Підгрунттям чергового наступу сталі­ нізму, в умовах масового голоду 1946 р. в УРСР та виселення селян, стали рішення центральних партійних органів, в яких визначався курс на  ідеологічну чистку. * Маньковська Р.В.  —  кандидат  історичних  наук,  старший  науковий співробітник  Інституту  історії  України  НАН  України.

Схожі ресурси