Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин»
У статті крізь призму християнського містицизму розглянуто підняті у прозі Т. Осьмачки, зокрема у повісті «Старший боярин», проблем християнської антропології, такі як основи онтологічного буття українців, самопізнання і духовне переродження людини, Бог як центр світобудови тощо....
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Парадигма |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40468 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» / І. Шалата-Барна // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 80-91. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40468 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-404682013-02-13T03:44:37Z Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» Шалата-Барна, І. Філософські й естетичні джерела українського модернізму У статті крізь призму християнського містицизму розглянуто підняті у прозі Т. Осьмачки, зокрема у повісті «Старший боярин», проблем християнської антропології, такі як основи онтологічного буття українців, самопізнання і духовне переродження людини, Бог як центр світобудови тощо. В статье сквозь призму христианского мистицизма рассматривается затронутые в прозе писателя, в частности в повести «Старший боярин», проблем христианской антропологии, как-то основы онтологического бытия украинцев, самопознание и духовное перерождение человека, Бог как центр миросоздания и т. д. Todos’ Os’machka (1895–1962), whose soul and religiousness had been formed in the context of European culture and, first of all, in the world of Ukrainian spiritual culture, in his writings raised a chain of important issues of Christian anthropology, such as: the essence of ontological being of the Ukrainians, self-knowledge and spiritual regeneration of man, God as the centre of universal structure, etc. The presented research treats the paradigm of the aforementioned issues in the writer’s prose, particularly, in his story Best Man (1946), through the prism of Christian mysticism. 2011 Article Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» / І. Шалата-Барна // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 80-91. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0114 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40468 uk Парадигма Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Філософські й естетичні джерела українського модернізму Філософські й естетичні джерела українського модернізму |
| spellingShingle |
Філософські й естетичні джерела українського модернізму Філософські й естетичні джерела українського модернізму Шалата-Барна, І. Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» Парадигма |
| description |
У статті крізь призму християнського містицизму розглянуто підняті у прозі Т. Осьмачки, зокрема у повісті «Старший боярин», проблем християнської антропології, такі як основи онтологічного буття українців, самопізнання і духовне переродження людини, Бог як центр світобудови тощо. |
| format |
Article |
| author |
Шалата-Барна, І. |
| author_facet |
Шалата-Барна, І. |
| author_sort |
Шалата-Барна, І. |
| title |
Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» |
| title_short |
Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» |
| title_full |
Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» |
| title_fullStr |
Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» |
| title_full_unstemmed |
Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» |
| title_sort |
християнський містицизм у повісті тодося осьмачки «старший боярин» |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Філософські й естетичні джерела українського модернізму |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40468 |
| citation_txt |
Християнський містицизм у повісті Тодося Осьмачки «Старший боярин» / І. Шалата-Барна // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 80-91. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Парадигма |
| work_keys_str_mv |
AT šalatabarnaí hristiânsʹkijmísticizmupovístítodosâosʹmačkistaršijboârin |
| first_indexed |
2025-07-03T22:33:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:33:13Z |
| _version_ |
1836666840994021376 |
| fulltext |
Намалюй одну світову річ уважно й правдиво – і вона
нагадає тобі мільйони живих істот нашого світу, які разом за-
говорять про одного універсального Бога, що зветься
не Увагою, не Правдою, а Любов’ю.
Т. Осьмачка
Духовні шукання Т. Осьмачки детерміновані, безумовно, ди-
намікою історико-політичних, соціо-культурних реалій тогочас-
ся. Проте постали вони не лише як відповідь на виклики часу
межових ситуацій, але і як внутрішня проблема самореалізації
мислителя, як наслідок сумлінної праці над освоєнням духовно-
культурних надбань української і світової думки.
Утверджувана літературознавчою думкою теза про догмат
України як центру всіх помислів і творчих сил Осьмачки – не-
злам ного борця з окупаційним режимом – є істинною, але й та-
кою, що далеко не вичерпує письменницької й особистої суті
Т. Осьмачки. Крім очевидних історико-політичних, ідеологічних
аспектів, хоч і поданих у специфічній манері мітологічної оповіді,
у прозі Т. Осьмачка піднімає і ряд важливих філософських питань
про буття людини як світ цілісний, де індивідуальне її існування
вписується в загальний онтологічний контекст. Сутність прозо-
вих текстів Т. Осьмачки слід розглядати в їх глибшій, за Лотма-
ном, іншій функції – як «творення нових смислів» [9, с. 432] .
Другою, обіч України, максимою художньої прози Т. Осьмач-
ки є орельєфнення природи трансцендентного з позиції письмен-
Ірина Шалата-БарнаХристиянський містицизм
у повісті Тодося Осьмачки
«Старший боярин»
Ірина Шалата-Барна Християнський м істицизм… 81
ника-християнина. Універсум Бога є наріжною ціннісною орієн-
тацією Осьмачки-прозаїка й становить ядерну значущість його
творчості. Текст Осьмаччиної прози 1940–1950-х рр. вводить у
нове поле розуміння глибин авторської свідомості як христоло-
гічної, де глобальні питання людського буття розглядаються і ви-
рішуються у вимірах концептосфери Бог, а погляди, «переломлені
глибоко індивідуальним світом геніальної особистості» [2, с. 110],
відбивають у прозі авторські релігійно-християнські імперативи.
Дослідження повісті «Старший боярин» в озаглавленому те-
матичному вимірі видається не лише цікавим, але й доцільним.
Від читання «Старшого боярина» у ключі ідей християнського
містицизму (властиво в цій повісті вони презентовані найбільш
системно, в подальшому вони або трансформуються в інші пло-
щини, або увиразнюються окремими мотивами), дозволяє поба-
чити не зовсім звичний, не адаптований у суспільній свідомості
ракурс – експлікацію Т. Осьмачки – письменника христологічно-
го спрямування, містика, релігійного мислителя.
Осмислення сакрального через практику християнського міс-
ти цизму, художньо втілене у його прозі, навряд чи було для Т. Ось-
мач ки результатом позиції визначеної, продуманої наперед. «Буду-
чи творчою натурою, в якій усе йшло від серця, він може служити
яскравим взірцем саме стихії без берегів, спонтанності» [14, с. 142].
Філософсько-релігійну естетику художнього мислення та сутність
християнської антропології Т. Осьмачки потрібно розглядати
комплементарно, в кількох площинах.
На рівні поетики, стилю художньої прози – це світогляд
Т. Ось мачки- екзистенціаліста зі специфікою загостреного спри-
йняття життя-на-межі. «Можливо тому, – стверджує Н. Колесни-
ченко-Братунь, – творче провидіння наштовхнуло його прирече-
не серце до індивідуального відчування… ірраціональних законів
космосу» [8, с. 61]. Експресіонізм, як одна з граней творчого мето-
ду Т. Осьмачки, базуючись на «психо-емоційно-філософському
підґрунті» [17, с. 338], спонукав до творчого зображення «духов-
ної, потаємної сутності буття… світу, який можна осягнути не ро-
зумом, а творчою та духовною інтуїцією» [2, с. 121].
В іншій площині християнський містицизм, як спосіб світоба-
чення та художнього мислення Осьмачки, був закорінений у на-
82 Філософські й естетичні джерела українського модернізму
ціональний ґрунт, із притаманними типовими рисами менталітету
українського народу (кордоцентризм, антеїзм, висока емоційність,
екзистенціальність тощо) і формувався в контексті опорних ідей
вітчизняної та європейської релігійно-філософської думки. У цьо-
му просторі маємо велику лакуну, практично незаповнену й не
освоєну літературно-критичною думкою. Зовсім нема праць, які
розширили б обрії ідейно-естетичних шукань Т. Осьмачки в їх
взаємозумовленості з європейською філософсько-християнською
традицією (С. К’єркегор, К.-Г. Юнг, К. Ясперс, Н. Бердяєв та ін.).
Хтозна, чи можна прийняти «на віру», що Т. Осьмачку, доброго
знавця англійської та ще кількох європейських мов, перекладача,
літературного критика, «ніколи не цікавили теорії» і він «не мав ні-
якого терпіння читати філософські праці» [14, с. 142]. Ідейно-есте-
тичні, морально-етичні, зрештою, й громадянські засади Осьмач-
чиного світогляду формувалися на ґрунті, де «талант і постійне
прагнення до самовдосконалення… органічно поєднувалися з не-
втомною працездатністю: опанування світовою літературою, іс-
торією, філософією, а також надзвичайно високе чуття справжніх
«вартостей художнього чи наукового слова» [2, с. 83]. Утім, і сам
Т. Осьмачка у спогадах «Мої товариші» залишив свідчення своїх
шукань суті трансцендентного, осмислення проблем взаємозв’язку
Бога і людини: згадуючи Ф. Ніцше, З. Фройда, окреслить, що «був
своїм духовним єством у становищі дев’яностолітнього філософа,
який розумів усі таємничі сили, що ворушать людський світ, і по
собі зрозумів, що таке людина» [11, с. 102 ].
Стосовно авторитетів національної християнсько-екзистен-
ційної думки, що справили, безумовно, великий вплив на світо-
глядні орієнтири Т. Осьмачки, теж поки що лише на часі, у «ре-
жимі очікування», праці, які розширять обрії його духовних
шукань як письменника – релігійного мислителя. Духовні пере-
тини художніх світів Т. Шевченка і Т. Осьмачки у літературно-
критичних працях вимірюються в основному принципами пане-
тизму та калокагатії. В українському християнсько-релігійному
літературному дискурсі по суті нема праць типологічного порів-
няння релігійно-містичних поглядів Г. Сковороди й Т. Осьмач-
ки, хоча впливи тут змістовні й безумовні. У контексті витво-
рення й усталення містичних психооснов Т. Осьмачка виступає
Ірина Шалата-Барна Християнський м істицизм… 83
цілковитим сповідником максими «втечі від світу» та основних
містично-філософських, релігійних положень Г. Сковороди, та-
ких, як символічність світу, вчення про два плани буття, примар-
ність емпіричного буття, іманентний трансценденталізм, христи-
янських аспектів антропології тощо. Стосовно М. Гоголя існує
однозначне визнання осьмачкознавців, що «вплив Гоголя навіть
переважає, оскільки впливи ні Шевченка, ні народних пісень без-
посередньо не відображені в літературних творах Осьмачки, тоді
як Гоголь згадується й цитується, а найчастіше – наслідується
різними літературними прийомами і стилізацією під гоголівське
перо» [18, с. 6]; «якщо вірити в реінкарнацію, то Т. Осьмачка у
прозі своєю творчою з’явою повторив нову матеріалізацію М. Го-
голя» [5, с. 26]. Ще Д. Чижевський вказував на християнсько-міс-
тичні основи світогляду М. Гоголя (як і Г. Сковороди), причому
протягом усього життя, а не лише в останній період. Німецька
дослідниця Х. Шраєр у книзі «Релігійна картина світу Гоголя»
переконливо визначила його «релігійно-філософські погляди як
засадничо християнсько-містичні» [цит. за: 13, с. 12]. У зв’язку
з новим підходом до осмислення правдивої сутності М. Гоголя
як християнського містика потрібен оновлений погляд і на твор-
чість Т. Осьмачки.
Третьою площиною, яка дозволяє кодифікувати утвердження
філософсько-релігійної свідомості Т. Осьмачки як християнсько-
містичної, є сфера психологічного, особистісний душевний уні-
версум письменника.
За особливістю психо-типу художнього творення прози, зо-
крема повісті «Старший боярин», Т. Осьмачка – митець юнгів-
ського візіонерського взірця, для яких «стираються грані між
реальним та ірреальним, конкретна ситуація переходить у сферу
метафізичної універсальності» [7, с. 43]. Таким митцям властиві
душевна нестійкість, певна дивакуватість у житті і творчості.
Сформована різкою невідповідністю життєвої і творчої само-
ідентифікації ніцшеансько-гоголівська «танцююча зірка» роз-
тривоженої психіки диктувала її носієві свої умови життєвої та
художньої позиції. В. Барчан, опираючись на працю Ломборзо
«Геніальність і божевілля», переконливо умотивовує, що хвороба
духу елюційного та безкомпромісного Осьмачки-митця набли-
84 Філософські й естетичні джерела українського модернізму
жається до грані божевілля лише «в тій мірі, в якій може бути
геніальна особистість» [2, с. 71], і, безумовно, є виявом підпо-
рядкованості та залежності від певних високих мега-ідей, – дві
найвищі з яких – шевченківські: Бог і Україна. Й, очевидно, нема
однозначності, якою мірою і в якій послідовності відбувалося
взаємопроникнення обох концептів у тонкій психічній організа-
ції душі Т. Осьмачки.
Т. Осьмачка творчо, з притаманними йому ідейно-художніми
особливостями, засвоїв та реалізував досвід українських літе-
ратурних попередників. Безперечно, християнський містицизм
Осьмачки цікавий своїми відмінностями й індивідуальними
втіленнями у творчості, певними трансформаційними момента-
ми. Скажімо, майже не окреслене в Г. Сковороди, чітко видиме
у М. Гоголя, набуло акордного характеру у прозі Т. Осьмачки –
україноцентризм, допустова й умотивована в містиці політична
спрямованість світогляду на засадах національної ідеї у вимірі
духовному. Тут спостерігаємо радше перегуки з відомим англій-
ським християнським містиком В. Блейком, який розглядає лі-
тературу, «як засіб фіксації містичного досвіду», не уникаючи
конкретики локусів («вітчизна як місце народження»), етносів
(«особистість як громадянин держави»), бачення «політичних
подій у вічності, єдності всіх реальних і сакральних хронотопів…
як мотив містичної битви в Універсумі» [цит. за: 6, с. 80]. Однак,
доцільно підкреслити неперервність традицій християнського
містицизму в українській літературі, реконструювати ґенезу дум-
ки: Г. Сковорода (ХVIII ст.) – М. Гоголь (ХІХ ст.) – Т. Осьмачка
(ХХ ст.), як найбільш талановитий і світоглядно близький «по-
слідовник» ідей цієї доктрини.
У християнській термінології «містика (таємниця) – щось
таке, що має зв’язок з таємницею любові Божої до нас, з любов’ю,
котра об’явилася і стала нам доступна у Христі» [19, с. 25].
Для спроби аналізу «Старшого боярина» Т. Осьмачки крізь
призму означеної доктрини, вдаюся до найбільш об’єднавчої і
нейтральної дефініції християнського містицизму «як вільно-
го духовного плину, що характеризується шуканням осягнення
сутності Бога й свого шляху до нього» [10, с. 57] і здійснюється
шляхом містичного досвіду та містичних практик.
Ірина Шалата-Барна Християнський м істицизм… 85
Антитеза, яка в українській літературі ХХ ст., особливо емі-
ґраційній, усталилась у паралелях: Україна (поневолена – у по-
требі Божого захисту) – добро і совєтська тоталітарна імперія
(загарбник) – зло-диявол, позбувається у прозі Т. Осьмачки від-
даленості алегорій, абстрактності панетичного дуалізму в світлі
засадничого релігійного світогляду автора.
Засобами усієї емоційно-експресивної палітри індивідуаль-
ного художнього стилю, з яскраво вираженим символізмом, із
глибоким національним фольклорним підґрунтям, елементами
казкарства і містерії, особливістю мітологічного художнього мис-
лення, у площині екзистенціального світовідчуття як духу епо-
хи, Т. Осьмачка, як філософсько-релігійний мислитель, митець
зі специфікою християнсько-містичного світогляду обдумує-тво-
рить, крім «тварного», видимого – інший, світ Божественого, світ
вічного, «Україну людських душ» [16, с. 236]. Україна й справді у
повісті – місце сакральне для Т. Осьмачки, проекція Божествено-
го на землі, – це святість рідного краю. Україна в христологічному
мега-задумі Осьмачки-містика мислиться в сковородинівській
традиції як «поле слідів Божих», як світ, що «Бог вічний створив
поза часом» [15, с. 49]. І українські реалії як незнані-інші, і етно-
психологічні особливості характерів персонажів, і активна націо-
нальна позиція автора та його героїв, – речі цілком органічні в
ідейно-художньому просторі Осьмачки. М. Шлемкевич, В. Янів,
інші етно-психологи відзначають, що взаємозумовленість націо-
нального й релігійного первнів – ментальна особливість україн-
ського народу. Давня, старозавітня, «перелита в пахощах сонця»
Україна, поетично оспівана у «Старшому боярині», – в містичному
розумінні «ностальгія за втраченим раєм… як суть, – за Еліаде, –
однієї зі сторін християнського містичного досвіду» [4, с. 108].
У повісті «Старший боярин» площина сакрального не мислиться
окремо від світу земного, грішного, не «йде» паралельно з ним, а
цілком перекриває і пояснює екзистенцію земного існування осо-
бистості потребами і нормами Божественного.
Дві чільні тези християнсько-містичної течії – Христос є Гос-
подь, «сущий над усім Бог» (за Біблією) і життя в Христі як буття
людини в Богові (новозавітній містицизм апостола Іоана) – реа-
лізуються письменником на поетикальному рівні художнього
86 Філософські й естетичні джерела українського модернізму
мислення через міто-символіку християнства, широкий спектр
образів, звукових, тактильних, зорових та інших сенсорних від-
чуттів, внаслідок чого в художньому текстуальному просторі по-
вісті твориться ефект оприсутнення Бога і утвердження його як
найвищої сутності: «тільки Бог єдиний знає» [12, с. 9]1, Бог по-
над небеса, Бог як хтось «великий, на якого немає ні суда, ні спра-
ви» (с. 34), «навіщо лише Бог на світ народив» (с. 70) і т. д.
«Прозаїк відступів», як назвав Осьмачку М. Слабошпицький
[14, с. 141], ніби поставив собі за мету в художній спосіб ілюстру-
вати основні положення містичної думки. Вчення Г. Сковороди
в багатьох аспектах буквально переплавлене у повісті «Старший
боярин». Тези про всепроникність Божу, про те, що «все тобі по-
діб не… але ніщо не є тобою, і ти – нічим, крім тебе самого» [цит. за:
15, с. 48], опріч відтворення в системі персонажів, осмислюються
в метафізичній абстрактності: «Бо ми живі люди… ми шукаємо
самі себе… а цей світ, що ми бачимо і в якім ми ніби центром цього
всього… не потребує виправдувати ні перед ким» (с. 28). Прикмет-
но, що у повісті Бог як трансцендентна сутність не ототожнюєть-
ся з навколишньою дійсністю – світом природи, тварин, людей,
але підпорядковує її, присутня у ній. Лише зрідка в Осьмачки ще
спостерігаються здрібнілі відголоски пантеїстичного містициз-
му – коли Божественне ототожнювалося космічному й людська
«душа не могла вплинути на онтологічний процес» [3, с. 4]: «якби
хто уважний глянув з-під церкви на небеса, то побачив би там і
зорі, і на великих пальцях ніг нігті, освітлені сонцем у того янгола,
який щоранку летить. . » (с. 13), «… і роковані на поталу комусь
страшному і незбагненному…» (с. 8).
Сакральна природа Божественності світу лейтмотивно ствер-
джується через повсюдні вербальні маркери: світ Божий, діти
Божі, день Божий, «світ весь є дивне Боже створіння» (с. 46) тощо.
Основна християнська теза – Бог як Любов – осмислюється
містиками як «безперервний рух від Божественного до людини
й усього сущого, і навпаки» [1, с. 7], є концептуальною домінан-
тою у «Старшому боярині». Життя в Бозі як життя в Любові
мислиться автором як основна християнська ідея повісті: дзвони
1 Далі, попокликаючись на це видання, вказуємо лише сторінку в круг лих
дужках.
Ірина Шалата-Барна Християнський м істицизм… 87
церкви – «неначе якісь надзвичайно великі бджоли… які збира-
ють з людських сердець радість та любов» (с. 39); пісня промов-
ляє «про невмирущу любов, що з передвіку світить над землею…
соловей бачить таке диво… і співає: «Люблю, люблю!»; і ліси
шепочуть листям: «Люблю, люблю!… і дихають діди, баби, жін-
ки, і хлопці і дівчата, і шепочуть одне другому «люблю, люблю,
любл ю» (с. 84).
Опорними символами творення і чіткого рамкування терито-
рії сакрального, світу «Божої волі», є у повісті церква, хрест, іко-
ни, світло (як варіант біблійного вогню).
Церква, як один із центральних маркерів поєднання світу
Небесного і земного, змальована Т. Осьмачкою завжди у світлі –
місяця, сонця, денному, чи просто у відтінках білого, що творить
явище синергізму в осягненні Божої сутності як світлої, радісної:
церква зі «світлим і білувато-прозорим настроєм» (с. 69), цер-
ковні дзвони, що здавен гомоніли «з усіх земних церков на радо-
щі людям» (с. 16). Церква для містиків – важливий посередник
шляхом церковних таїнств у при-єднанні до Бога: «і всі люди…
почувши цей (церковний – І. Ш.-Б.) дзвін чи дома, чи на горі, чи
в долині, чи в лісі, чи за горою, упізнавали його і, прислухаючися,
знімали шапки, хрестилися і говорили: «О, вже до церкви благо-
словлять…» (с. 39).
У повісті (як і в житті) Т. Осьмачка сповідує не догматич-
ну, з погляду традиційного християнства, функцію церкви як
обов’язкової для відвідування, а лише в її християнсько-містич-
ному розумінні як місця певного оприсутнення і однієї з можли-
востей долучення до Бога «живого». Церква, попри містичні ви-
міри часу в повісті (12-та година ночі, 12-та година дня, «друга
година ночі» перед співом півнів, полудень, північ, неділя свята),
нормує особливий потік відліку часу в Божому світі: селяни, пра-
цюючи, визначають час по тому, чи «дзвонили до Служби Божої»;
Гордій Лундик, занурившись у власні роздуми, не здолав би твер-
до відповісти «про межі ночі й дня», «але міг би сказати тільки те
твердо, що в церкві продзвонили «Достойно» (с. 17).
Натомість Символ Хреста, що, згідно з вченням містиків,
«уособлює містичне відродження во ім’я Отця і Сина і Духа Свя-
того» [19, c. 25], є співпереживанням жертовних мук Спасителя,
88 Філософські й естетичні джерела українського модернізму
несе в Осьмачки цілком дієві та багатофункціональні наванта-
ження.
У дусі християнського містицизму трактує Т. Осьмачка ру-
котворні образи Христа – ікони. Для письменника ікони є лише,
з одного боку, маркуванням території Божого (не Божественно-
го!) світу, з іншого – додатковим нагадуванням християнинові
про Господа, ніяк при цьому не сприяючи наближенню і пізнанню
Його. Уважний, точний у художніх деталях Осьмачка, з наголо-
сом на не конечній важливості, покаже: «видніла в рушнику іко-
на якогось святого»; у хаті тітки Корецької (чи не найпобожнішо-
го персонажу повісті) на ікону Божої Матері світло через вікно
падає смужкою ззовні.
Увиразненим підтвердженням найвищої потреби однієї із за-
сад християнського містицизму – шукання «Бога живого» – слу-
жить образ Варки. Це персонаж, так би мовити, вихолощений від
профанного вже зі самого початку. Батько – священик, щасливий
у ті часи «від повноти Божого буття», мати – співачка у церков-
нім хорі, з душею і таким чулим серцем, які «раз на сто років по-
силає Бог між люди» (с. 37). Варка, їх дочка, отримала «дивний
Божий дар до співу» (с. 43), «світла душею», уникаючи гріха, ті-
кає в монастир. Гордій Лундик, заглянувши до келії, «побачив об-
раз Спасителя, прибраний рушником і заквітчаний у якесь зіл-
ля…», усвідомлює-констатує: «але живої душі не було» (с. 102).
Тому й Варка не сприйме відречене життя в келії, бо правдивий
світ Бога – за вікном, без Бога у всьому сущому вона «одсихатиме
від материнської галузки» (с. 107). Тут добачаємо певну транс-
формацію мотиву аскези в бік його сковородинського трактуван-
ня, коли вивищення духу відбувається «не шляхом аскетичного
усамітнення, а шляхом внутрішнього подолання феноменального
боку свого життя» [3, с. 5]. Вибір Варкою іншого, того-що-за ві-
кном, Божого світу лише ще раз демонструє базову ідею: «хри-
стиянська містика зберігає найдорожче для людини – її свободу;
це містика особистості» [19, с. 28]. Не бачать у монашому житті
автор і його героїня «живої душі» Бога, не хоче панна Варка «зго-
дом стати такою, як ікона», «твердою та холодною і поточеною
червоточиною»; «Господи, прости мені, – благає Варка, – бо я не
від Тебе тікаю, а від домовини з живими людьми» (с. 107).
Ірина Шалата-Барна Християнський м істицизм… 89
Спасіння християнської душі, розуміється, – в молитві, яка є
важливим актом єднання з Богом. Для християнських містиків –
це молитва, насамперед, не колективна, а особистісна, молитва
внутрішня. Прикладом такої безперестанної, часом неомовленої
(в ісихазмі – «розумної молитви») бесіди зі Всевишнім є релігій-
ний психопростір тітки Корецької. У тексті повісті присутні час-
ті, так звані, скорочені молитви: «Господи, помилуй», «Господи
милосердний» та їх варіанти. Молитва з погляду містиків насам-
перед мусить бути визначенням віри й духовної потреби. Якщо
ж, каже Осьмачка, «з робленою побожністю хреститися», мовби
«одбуваючи» свої душевні потреби (с. 61), – це справа даремна.
У повісті широко представлені такі містичні досвіди, практи-
ки, як передчуття, очікування, передбачення майбутнього, екста-
тичні стани, переродження душі для нового стану тощо.
Ключовими концептами усвідомлення «світу навколо себе і
себе у світі» є «душа» і «серце». Третій, найчастіше використаний
у повісті концепт (підкреслений, або зрозумілий контекстно), –
містична практика умовчання, тиша як спосіб творення іншого
стану людини, занурення в трансцендентну суть Божественного.
Тиша, «коли в голові одна якась думка вирізнялась і прояснюва-
лась « (с. 61), « і тиша, тиша, тиша… і на землі, і на безхмарнім
небі… Ох, тиша, чарівна тиша…» (с. 91).
Внаслідок християнської концепції гріхопадіння постала
важлива необхідність, за повчанням пророка Ісаї, духовного очи-
щення людини на шляху до Бога. Мотив знешкодження гріха в
собі, як подолання прірви між людиною і Богом, виразно оформ-
лений у повісті в стосунку до всіх героїв, що живуть за законами
Всевишнього. Це внутрішня, а не формальна потреба душі. Гордій
Лундик «рятує душу» навіть не за свій, а за уявний, присвоєний
йому гріх душогубства, бо такого навіть «не вважають за люди-
ну» (с. 103). Тяжкі непокаяні гріхи, за уявленням християнських
містиків, автоматично перепідпорядковують людину під владу
Господнього антипода.
Текст художньої прози Т. Осьмачки сприяє формуванню мо-
рально-вивершеної на релігійно-християнських засадах, чистої
духом людини. Повість «Старший боярин» розкриває авторські
настанови: дотримання Христового Декалогу – необхідна і єдино
90 Філософські й естетичні джерела українського модернізму
можлива умова метафізичного наближення до Бога. У повісті
можна знайти ілюстрації практично до всіх Божих Заповідей.
Досить чітко у творі зреалізований містичний мотив очіку-
вання власної смерті як початку нового (в Дусі) життя, відчуття
«життя як балансу на межі метафізичної смерті». Гордій Лундик у
стані безнадії нагадав «колишні думки про смерть і вічну байду-
жість космічної озії» (с. 100), а для спасіння душі і честі («слави
перед людьми і перед Богом») зрозумів, «що для рятунку не го-
диться ніщо, тільки смерть» (с. 103).
Численні рефлексії Гордія Лундика, коли всі події і вчинки
він аналізує крізь призму власного єства – серця, душі, рівнів
підсвідомого тощо, спрямовані в такий спосіб здійснити містич-
ний «акт проживання Бога»: «В середині нас іскра правди Божої…
серце людське» [15, с. 55].
Ці та інші, ще не прочитані, християнсько-містичні мотиви
повісті «Старший боярин» сприяють збагаченому розумінню
релігійно-філософських основ Тодося Осьмачки як у його осо-
бистісному, так і в художньо-творчому світі – світі, що «спасіння
прагне».
Список літератури
1. Андросова В. Містика Меркави і давньоцерковна містика: порів-
няльний аналіз // Роль науки, релігії та суспільства у формуван-
ні моральної особистості: Матеріали ХХІ Міжнародної науково-
практичної конференції. – Донецьк, 2007. – С. 6–9.
2. Барчан В. Творчість Тодося Осьмачки в контексті стильових та
філософських вимірів ХХ століття. – Ужгород: TIMPANI, 2008. –
431с.
3. Вздульська В. Провідні мотиви європейської містичної поезії
ХVІ – ХVІІІ ст. в українській та іспанській літературах // Ма-
ґістеріум: зб. наук. ст. – К. : Києво-Могилянська академія, 2005. –
Вип. 21: Літературознавчі студії. – С. 3–8.
4. Елиаде М. Священное и мирское / Пер. с фр., предисл. и коммент.
Н. Гарбовского. – Москва: Изд-во МГУ, 1994. – 144 с.
5. Зборовська Н. «Танцююча зірка» Тодося Осьмачки. – Київ,
1996. – 63 с.
Ірина Шалата-Барна Християнський м істицизм… 91
6. Зелінська Л. Містицизм в європейській літературі. Епоха після
Просвітництва // Вісник Львівського університету. Серія філол.,
2004. – Вип. 33. – Ч. 2. – С. 74–81.
7. Ільницький М. Містерія Йорданської ночі. (Про повість Романа
Іваничука «Вогненні стовпи») // Слово і час. – 2003. – № 6. –
С. 37–43.
8. Колесниченко-Братунь Н. «Старший боярин» Т. Осьмачки і тра-
диції європейської прози // Дзвін. – 1995. – № 4. – С. 59–63.
9. Лотман Ю. Текст у тексті. Слово. Знак. Дискурс // Антологія сві-
тової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубриць-
кої. – Львів, 1996. – С. 432.
10. Неня Г. Ісихазм як специфічна православна світоглядно-бого-
словська концепція містичної філософії християнства // Муль-
тиверсум. Філософський альманах. – К. : Центр духовної культу-
ри, 2006. – № 53. – С. 56–62.
11. Осьмачка Т. Мої товариші. (Історико-мемуарна розвідка про лю-
дей розстріляного українського відродження 20-х років) // Бере-
зіль. – 1996. – № 3-4. – С. 95–132.
12. Осьмачка Т. Старший боярин / Тодось Осьмачка. Старший боя-
рин. – [Німеччина]: Прометей, 1946. – 116 с.
13. Радіонова Н. Християнсько-антропологічні мотиви у творчості
М. Гоголя: Автореф. дис. канд. філос. наук: 09. 00. 04 / Ін-т філос.
ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К., 2000. – 19 с.
14. Слабошпицький М. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – К. : Яро-
славів вал, 2003. – 367 с.
15. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. (Друге ви-
дання). – Мюнхен, 1983. – 175 с.
16. Шерех Ю. Над Україною дзвони гудуть // Шерех Ю. Не для ді-
тей. – Нью-Йорк: Пролог, 1964. – С. 59– 67.
17. Шумило Н. Під знаком національної самобутності: Українська
художня проза і літературна критика к. ХІХ – поч. ХХ ст. / К. :
Задруга, 2003. – 354 с.
18. Ovcharenko М. Gogol (Hohol’) and Ośmachka. – Charleston – Win-
nipeg, 1969. – 48 р.
19. Sudbrak J. Mistyka Doświadczenie własnego ja – Doświadczenie ko-
smiczne – Doświadczenie Boga. – Wydawnictwo WAM: Ksi�za Jezu-
ici. – Kraków, 1995. – 142 s.
|