«Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення
У статті висунуто тезу про можливість методологічного підходу до аналізу жанрової парадигми пригодницького роману І. Багряного «Тигролови». Здійснено широке типологічне зіставлення роману з творами галицького пригодницького белетристичного дискурсу 1930-х рр. (Гр. Лужницький, Ю. Липа, Р. Купчинський...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Парадигма |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40471 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення / О. Утріско // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 123-131. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40471 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-404712013-02-13T03:44:39Z «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення Утріско, О. Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму У статті висунуто тезу про можливість методологічного підходу до аналізу жанрової парадигми пригодницького роману І. Багряного «Тигролови». Здійснено широке типологічне зіставлення роману з творами галицького пригодницького белетристичного дискурсу 1930-х рр. (Гр. Лужницький, Ю. Липа, Р. Купчинський, О. Бабій, Ю. Шкрумеляк, В. Кархут, І. Зубенко, Ф. Дудко, Н. Королева). В статье выдвигается тезис о возможности методологического подхода к анализу жанровой парадигмы приключенческого романа И. Багряного «Тигроловы». Осуществляется широкое типологического сопоставление романа с произведениями галицкого приключенческого беллетристического дискурса 1930-х гг. (Гр. Лужницкий, Ю. Лыпа, Р. Купчинский, О. Бабий, Ю. Шкрумеляк, В. Кархут, И. Зубенко, Ф Дудко Н. Королева). The thesis about possibility of methodological approach to the analysis of genre paradigm of I. Bahryanyy adventure novel Tyhrolovy (The Tiger Hunters)is advanced in the article. A wide typological juxtaposition is actualized with works of Galician adventure belletristic discourse of eighties of XX century (Hr. Luzhnyc’kyy, J. Lypa, R. Kupchyns’kyy O. Babij, J. Shkrumelyak, V. Karhut, I. Zubenko, F. Dudko, N. Koroleva). 2011 Article «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення / О. Утріско // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 123-131. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0114 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40471 uk Парадигма Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму |
| spellingShingle |
Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Утріско, О. «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення Парадигма |
| description |
У статті висунуто тезу про можливість методологічного підходу до аналізу жанрової парадигми пригодницького роману І. Багряного «Тигролови». Здійснено широке типологічне зіставлення роману з творами галицького пригодницького белетристичного дискурсу 1930-х рр. (Гр. Лужницький, Ю. Липа, Р. Купчинський, О. Бабій, Ю. Шкрумеляк, В. Кархут, І. Зубенко, Ф. Дудко, Н. Королева). |
| format |
Article |
| author |
Утріско, О. |
| author_facet |
Утріско, О. |
| author_sort |
Утріско, О. |
| title |
«Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення |
| title_short |
«Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення |
| title_full |
«Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення |
| title_fullStr |
«Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення |
| title_full_unstemmed |
«Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення |
| title_sort |
«тигролови» івана багряного та галицький пригодницький роман 30-х років хх століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40471 |
| citation_txt |
«Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення / О. Утріско // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 123-131. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Парадигма |
| work_keys_str_mv |
AT utrískoo tigroloviívanabagrânogotagalicʹkijprigodnicʹkijroman30hrokívhhstolíttâproblemaaktualízacíítipologíčnogozístavlennâ |
| first_indexed |
2025-07-03T22:33:23Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:33:23Z |
| _version_ |
1836666851576250368 |
| fulltext |
Роман І. Багряного «Тигролови» є, напевне, найпопулярні-
шим його твором в Україні, який має постійну увагу і видавців,
і читачів, і шкільництва – невипадкового його кваліфікують як
український бестселер [4]. Історію написання твору, яку артику-
лював сам письменник, можна назвати просто блискавичною.
Ю. Шерех, зараховуючи І. Багряного до національної літера-
турної лінії, ставив проблему генези його образного мислення:
«Мене цікавить, з яких джерел він черпає стиль своїх творів (не
теми й сюжети): образи, жанр, композиція, зовнішній і внутріш-
ній ритм» [18, с. 171]. Виокремлюється уже певний науковий
дискурс інтерпретації тексту (розвідки М. Шлемкевича, Ю. Лав-
ріненка, І. Качуровського, Ю. Шереха, М. Жулинського, Г. Кло-
чека, Л. Череватенка, В. Святовця, С. Гальченка, М. Сподарця,
Г. Кудрі, З. Савченко, М. Федунь, М. Балаклицького, І. Роздоль-
ської, Т. Качака, В. Дмитренка), в якому предметом розгляду є
національні та автобіографічні первні художнього світу, сти-
льові тенденції, проблема психологізму, художньої палітри; ви-
окремлюються також праці навчально-методичні, що адаптують
наукову рецепцію роману для середньої школи [5]. Однак спеці-
альної праці, яка би розглядала твір типологічно чи генетично,
немає. Тому питання актуалізації жанрово-типологічного кон-
тексту роману І. Багряного «Тигролови» видається вельми акту-
альним. Тематично-типологічну близькість, щоправда із твором
іншого жанру, встановлює М. Федунь [15], –із мемуарним нари-
сом-дилогією «З Праги до Харбіну» [11] та «Харбін – Зелений
Оксана Утріско «Тигролови» Івана Багряного та
галицький пригодницький роман
30-х років ХХ століття:
проблема актуалізації
типологічного зіставлення
124 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
Клин» [12] О. Рейтер, що з’явився на шпальтах «Жіночої долі»
15 серпня 1930 р.
1944 р. у часописі «Вечірня година» вперше побачив світ ро-
ман І. Багряного «Звіролови». Це були «Тигролови», однак під
назвою, яку без згоди автора змінив редактор журналу В. Чап-
ленко. Для письменника цей твір був першою спробою великої
епічної форми, його поява викликала низку захоплених відгуків
у пресі (Ю. Шерех, Б. Романенчук, В. Чорногай). Після війни,
1947 р ., роман вийшов окремою книгою. До цього в І. Багряно-
го були спроби малої епічної форми (оповідання, нарис). Сам
письменник згадував, що на конспіративній оунівській квар-
тирі упродовж чотирнадцяти безсонних днів і ночей народився
його твір. Хоч багрянознавці вважають період першої половини
40-х рр. у життєписі письменника малодослідженим, однак ви-
значають, що з 1943 р. він перебував на Західній Україні, де нала-
годжував зв’язки з українським підпіллям, а також лікувався від
туберкульозу на курорті Моршин недалеко від Львова.
Поміж цими «рамками» підпільної лікувальної діяльнос-
ті є ще й період вростання в літературно-мистецьку атмосферу
Львова, що його маркує участь І. Багряного у діяльності Літера-
турно-мистецького Клюбу у Львові. 5 лютого 1944 р. він виголо-
шує там доповідь «Україна біля Тихого океану», в якій ділиться
враженнями про життя українців на Далекому Сході, у Зеленому
Клині: «Мені нічого не треба було вигадувати. Життя товпилося
в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я
любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільни-
ком. Я люблю її людей. Я люблю її тварин. Її зоофауну, орнітофа-
уну, її флору – рослинний прекрасний світ (що тепер, в уяві моїй,
був прекрасний особливо). Я знав ту фауну й флору, її географію,
як, може, жоден професор, бо я ту географію пройшов власними
ногами, а флору й фауну помацав не тільки власними очима, а й
власними руками… Я не просто писав, я – жив! І упивався тим
життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує
силу реальності на багато разів». Виступ супроводжує (не знаємо,
чи випереджує появу твору, чи є «пост-скріптум-ом») твір, адже
лютим-березнем датується видання «Вечірньої години» зі «Зві-
роловами» [3].
Оксана Утріско «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 125
29 вересня 1943 р. І. Багряний подає автобіографію голові
Мистецько-літературного Клюбу у Львові Г. Лужницькому, в якій
згадує про «п’ять років таборів далеких» і про «активне антисо-
вєтське спрямування всього мого літературного доробку, як дру-
кованого так, і особливо, не друкованого» [6, с. 589, 590].
А ще – літературно-критичні відгуки про твір, які одразу ви-
різняють його з жанрового боку, а також – з боку ідеології. У від-
гукові Григорія Шевчука (Ю. Шереха) у львівському часописі
«Наші дні», опублікованого майже одразу після виходу твору, ак-
центовано на національно-ідеологічній специфіці твору: «Роман –
твір про мистецтво стріляти. Його автор стверджує жанр україн-
ського пригодницького роману, українського своїм духом. Усім
спрямуванням, усіма ідеями, почуттями, характерами. Цим він
творить нове слово в українському літературному процесі. <…>
«Тигролови» – коли абстрагуватися від ідеології – типовий захід-
ноєвропейський або навіть американський пригодницький роман.
Пере несення цього жанру в українську літературу, поєднання
його з українською войовничою ідеологією – річ дуже добра і вар-
та наслідування» [17, с. 4–5]. Б. Романенчук також зараховує твір
«до категорії пригодницьких, які читається з великим напружен-
ням, але в які не віриться ані за австрійського гроша» [13, с. 88].
В. Чорногай виокремлює його з потоку розважально-пригодниць-
ких творів: «… Було б цілком неправильним ставити цей роман
поруч інших подібних творів пригодницького жанру. Цей роман
І. Багряного має перед ними ту істотну й несмертельну перевагу,
що він є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства
над природою і над його ворогами… твір високопатріотичний, ви-
сокомистецький по-вселюдському гуманний» [16].
«Вростання» І. Багряного в літературно-мистецький ґрунт
Львова не могло відбуватися без знайомства зі самою літерату-
рою, зокрема белетристикою. «Тигролови», попри життєвий до-
свід письменника, не могли вирости на порожньому місці. При-
пускаємо, що саме пригодницька галицька белетристика стала
тим важелем, що допоміг у жанровій організації наявного в І. Ба-
гряного матеріалу. Адже критика, загалом націлена на західноєв-
ропейський естетичний вектор, не зауважила присутно сті «схід-
няцькості» чи «хвильовизму» І. Багряного у творі, як це відбулося
126 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
згодом під час перебування письменника на еміграції. Текст ор-
ганічно вписався у галицький белетристичний дискурс, який
з 1930-х рр. змагав до «впровадження … культу дії та успіху, ске-
рування митців через рецепцію досягнень Європи до торування
власних шляхів» [12, с. 142].
Адже у цьому дискурсі парадигма пригодницького роману за-
стосовувалася в інших тематичних романних різновидах (поча-
сти в історичній, а також у військо-стрілецькій, «вістниківській»
белетристиці).
Тут треба виокремити історично-пригодницькі повісті Ю. Ко-
сача «Сонце в Чигирині» (1934) та «Остання атака поручика Га-
генав» (1933), жанровий акцент в оцінці яких критика ставить
на слові «пригодницький», а не «історичний» [12, с. 173]. Також
«сенсаційні» (тобто пригодницькі) історичні повісті Г. Лужниць-
кого (Семена Ордівського) «Багряний хрест» (1937), «Срібний
череп» (1937), «Чорна ігуменя» (1938), у яких інтерпретується
епоха української козаччини. Автора називали «першим, хто вер-
стає шлях української сенсаційно-історичної повісті» [1, с. 175].
С. Андрусів виокремлює романістику С. Ордівського («Багряний
хрест») із літературного потоку, адже вона «поєднує історичний,
пригодницький та детективний жанр», що є «унікальним не тіль-
ки для західноукраїнської літератури 1930-х рр ., а й взагалі укра-
їнської прози як такої» » [1, с. 175]. У доробку Г. Лужницького
вирізняють і «шпигунсько-пригодницькі повісті», друковані під
псевдонімом Б. Полянич, – «Товариші усміху» (1930), «Кімна-
та з одним входом», «Годинник з надбитим склом» (1933), теми
для яких автор «брав з підпільного руху в Галичині, окупова-
ній Польщею» [14, с. 242]. Ще: історичний «український готич-
ний роман» Н. Королевої «1313» (1935), історико-авантюрий
роман з елементами роману випробування [10, с. 145]. Осібним
материком галицької прози була стрілецька проза, що у 20-х рр.
проявлялася через ліризовані малофабульні структури та де-
структивні психологічні межові стани (повість «Поїзд мерців»
Ю. Шкрумеляка, новела-репортаж В. Бобинського, образки зі
збірок новел і нарисів О. Бабія «Гнів», «Шукаю людини», без-
фабульна новела М. Матіїва-Мельника), у 30-х рр. ця тема зба-
гатилася оптимі стично-волюнтариським настроєм і – у творах
Оксана Утріско «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 127
Р. Купчинського (трилогія «Заметіль»), О. Бабія (повісті «Перші
стежі», «Дві сестри», «Останні» – повість з визвольної війни»),
Ю. Шкрумеляка («Чета крилатих. Дивні пригоди воєнних ча-
сів»), І. Зубенка («Фатум»); «актуальними і надалі залишають-
ся пафос героїчного та викривальна спрямованість творів, однак
відчуття апокаліпсису, краху поступаються оптимізмові, вірі в
де ржавницьке майбуття нації» [10, с. 186]. Серед жанрових особ-
ливостей стрілецького військового роману Н. Мафтин називає
синтез роману виховання, роману випробування, детектива, ро-
ману пригод, а також документального роману [10, с. 186–200].
Якщо поглянемо на першу редакцію пригодницький роману
І. Багряного, текст «Звіроловів», то побачимо, що змістовим на-
повненням він тяжіє до екзотичної теми, яку в галицькій беле-
тристиці 1930-х рр. містить проза Н. Королевої, зокрема збірка
оповідань і новел «Інакший світ. Екзотичні оповідання», до якої
авторка включила «тільки оповідання з чужого життя або з жит-
тя українців на чужині» [10, с. 179]. Але в структурі першого ви-
дання роману І. Багряного не знайдемо симетричної композиції,
побудованої на антитезі світу радянської тюрми та світу україн-
ства на далекому Сході, – відсутні перший розділ «Дракон», дру-
гий «Світ на колесах», у яких маємо візію тоталітарної системи
через алегорії людожера поїзда-дракона, який везе українських
політв’язнів і Григорія Многогрішного. Твір розпочинає розділ
«Навзаводи з смертю» [3, с. 1–8], у якому образ-деталь екстер’єру
провокує персонажа на згадування, через яке включається при-
йом ретроспективного опису минулого Григорія, і аж тоді читач
дізнається, чому чоловік, який бреде тайгою, такий знесилений,
голодний, чому відібрав у бурундучка його зимовий запас їжі і
цим прирік на голодну смерть безневинну тваринку. Згодом ан-
тисвіт проявиться через деталь тайгової газети, у якій Григорій
побачить прізвище свого заклятого ворога (розділ «На кішку).
По суті, у першій редакції маємо історію великої героїчної приго-
ди Григорія Многогрішного в екзотичному просторі, історію його
випробування, мандрівки та кохання. Політичний зміст спершу
ховається у підтексті, а згодом зринає у сюжеті.
В основі композиції роману І. Багряного – хронотоп доро-
ги, в якій постійно перебуває герой, в якій випробовується його
128 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
сміливість жити. На такому ж принципі побудовано стрілецький
роман «Козаки в Московії» Ю. Липи [9].
У трилогії «Заметіль» Р. Купчинського військовими курними
дорогами іде життєва й духовна ініціація головного героя Петра
Зварича» [7], у повісті «Чета крилатих» таку місію покладено на
хорунжого Василя Крука, однак у романі присутня іще й детек-
тивно-містична лінія, яка змінює регістр пафосу твору. У рома-
ні О. Бабія «Перші стежі» маємо когорту головних персонажів,
які випробовуються часом. Це Ліда Садівницька, Данило Косар,
Юрко Голуб, Богдан Садівницький, Галя Косар, Василько Ма-
ланчин. Вихідці з різних соціальних прошарків переживатимуть
«хрестини на вояків» і хрестини на людей. У процесі сюжетної дії
з початково позитивних героїв формуюється пригодницький ге-
рой через антитезу героя добра і героя зла (Юрко- Василько) [2].
В І. Багряного ця персонажна антитеза діє на рівні «Многогріш-
ний – Медвин». Споріднює роман І. Багряного зі стрілецькою
військово-пригодницькою прозою і спосіб конструювання сю-
жетного, а з ним і психологічного простору, який існує в коорди-
натах межової ситуації, породженої реальністю.
У романі І. Багряного маємо авантюрно-героїчний тип пер-
сонажа, його підвищений етос, тобто високий регістр цінностей,
життєвих чеснот, високу національну свідомість, що зближує
його із персонажем галицької прози. Можна сказати, що він та-
кож діє в «парадигмі реконкісти» (Н. Мафтин), відвойовуючи не
лише власне життя, але й віру, національну правду, свободу, на-
ціональний світ.
Невипадково образність роману містить потужний історіо-
софський підтекст. Прізвища козацьких ватажків у тексті актуа-
лізують цю добу в свідомості читача, як і твори цієї тематики ін-
ших авторів, зокрема роман Ю. Липи «Козаки в Московії». Адже
Григорій Моногогрішний – це також козак у Московії, але такий,
що в пеклі антисвіту знайшов втрачений на великій Україні укра-
їнський рай, взяв його в своє серце і поніс у Манчжурію.
Якщо у стрілецькому романі є хепі-енд, радше, характеру, аніж
ситуації, оскільки правда факту детермінувала розв’язання сю-
жетних ходів, пов’язаних із визвольним рухом, то у «Звіроловах»
є і хепі-енд ситуації – «Сміливі завжди мають щастя» – Григорій
Оксана Утріско «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 129
із Наталкою переходять кордон і звільняються не лише екзистен-
ційно, але й фізично.
Стрілецька проза представляє і новий погляд на українське
жіноцтво, сформований у процесі самої визвольної епопеї і після
осмислення причин поразок (повісті І. Зубенка «Отаман Маруся
Орлівна», «Бирзюківна», «Леся», Ф. Дудка «Дівчата одчайдуш-
них днів»). Тут «специфіка творення жіночих образів – сильних
особистостей, цілісних натур, що підносяться над затхлим світи-
ком міщанського благополуччя, готових офірувати своє життя
батьківщині» [10, с. 199]. У романі І. Багряного Наталка – екзи-
стенційно і буттєво динамічний персонаж, який також поставле-
ний у межову ситуацію, з якої виходить переможцем.
У «Звіроловах» образ природи, її фауни, наділені сюжетною і
психологічною місією, нагадують анімалістичну прозу В. Карху-
та (збірки «Гомін з-поза нас»(1933), «Поклик вольних» (1934)),
популярну в 30-х рр. у Галичині, через біном «людина-звір» [10,
с. 209]. Колізії сцен боротьби Наталки з ведмедем, потім двобою
Григорія з кішкою, які є метафорами зіткнення характерів, етично
й ідейно перегукуються з колізіями протистояння «Сіроманець-
Арсен Чорний» у новелі В. Кархута «Сіроманець». У І. Багря-
ного – особливе життя лісу, його повнокровний, психологізова-
ний образ розпросторюється на окремі розділи – «Осінь у тайзі»,
«Зима», «В пралісах Сіхоте-Аліня». Пес Заливай має власну сю-
жетну колізію, як у повістях про собак Д. Лондона та В. Кархута.
Концепт загадки, яку життєво важливо розгадати (пошук Мед-
вина), зближує «Тигролови» зі сенсаційними повістями С. Ор дів-
ського, що також поєднують суспільно-актуальний тематичний
пласт із пригодницьким і детективним.
Ю. Лавріненко зазначав, що «Тигролови» зробили велике ді-
ло. Вони здерли шкуру зека, оста, «совєтського чєловєка» і пока-
зали незламну горду людину, повну життєвої снаги, волі до життя
і боротьби» [8, с. 617]. Справді, в образі Григорія Многогрішного
закодовано незламного, непокірного українця, що має сміливість
жити, бути собою. Він – персоніфікація національного історіо-
софського оптимізму.
Той неймовірний успіх, який супроводжує твір, його рецепція
у галицькому середовищі, згодом в українській діаспорі, а тепер
130 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
і в Україні, засвідчує, що автор успішно «експлуатував» опти-
мальну для теми белетристичну стратегію. Львівське літератур-
не середовище поч. 40-х рр. посприяло виробленню цієї страте-
гії. У текстах галицького історичного пригодницького роману,
стрілецького військово-пригодницького роману, анімалістично-
пригодницької та екзотичної прози варто й пошукувати джерела
творчих інтенцій письменника.
Список літератури
1. Андрусів С. Модус національної ідентичності: Львівський текст
30-х років ХХ ст. . : монографія / Стефанія Андрусів. – Львів :
Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000,
Тернопіль: Джура, 2000. – 340 с.
2. Бабій О. Перші стежі : повість / Олесь Бабій. – Львів: Накладом
вид-ва «Червона калина» у Львові, 1931. – 339 с.
3. Багряний І. Звіролови / Іван Багряний // Вечірня година. – Що-
місячник. – Краків : Укр. . видавництво, 1944. – Р. 3. – Ч. 2–3 (16–
17). – (лют .-берез .). – 63 с.
4. Балаклицький М. «Тигролови» Івана Багряного як український
бестселер / Максим Балаклицький // Наукові записки ХДПУ
ім. Г. С. Сковороди : Сер. Літературознавство. – 2003. – Вип. 3. –
С. 112–116.
5. Критичні статті та рецензії на окремі твори письменника: «Ти-
гролови» // Український письменник і політичний діяч Іван
багряний (1906–1963): До 100-річчя від дня народж. : Бібліогр.
покажч. – 2-ге вид. / Харк. Держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка;
Уклад. : Т. О. Сосновська та ін. – Х ., 2006. – С. 129–132.
6. Купчинський О ., Рудницький Л. П’ятдесят невідомих докумен-
тів літературно-мистецького Клюбу та спілки українських пись-
менників у Львові. 1941–1944 // ЗНТШ. – Т. ССХХІУ. – Праці
філологічної секції. – Львів, 1997. – С. 572–621.
7. Купчинський Р. Заметіль [Трилогія] повістей зі стрілецького жит-
тя: [Кн. .] І–ІІІ: Курилася доріженька, Перед навалою, У зворах
Бескиду. /Вступ. ст ., післямова Т. Ю. Салиги. – Львів: Каменяр,
1991. – 17 с ., 151 с ., 143 с.
8. Лавріненко Ю. Іван Багряний – політичний діяч і письмен-
ник // Українське Слово. Хрестоматія української літератури
Оксана Утріско «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 131
та літературної критики ХХ ст: У 3 кн. . – К ., 1994. – Кн. 2. –
С. 612–617.
9. Липа Ю. Козаки в Московії : роман з ХУІІ століття. – 4-те вид. /
Юрій Липа. – К. : Видавництво імені Олени Теліги; журнал «Дні-
про», 2000. – 176 с.
10. Мафтин Н. В. Західноукраїнська та еміграційна проза 20-30-х ро-
ків ХХ століття: парадигма реконкісти: монографія / Н. В. Маф-
тин. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ Прикарпатського національ-
ного університету імені Василя Стефаника, 2008. – 356 с.
11. Рейтер О. З Праги до Харбіну / Рейтер О. // Жіноча доля. –
1926. – Ч. 1–2. – С. 18–19; 1930. – Ч. 13. – С. 4; Ч. 16. – С. 11.
12. Рейтер О. Харбін – Зелений Клин / Рейтер О. // Жіноча доля. –
1930. – Ч. 41. – С. 7; Ч. 50. – С. 7.
13. Романенчук Б. Багряний І. «Тигролови» / Богдан Романенчук //
Літаври. – 1947. – № 4–5. – С. 88.
14. Романенчук Б. Західноукраїнська література між двома світови-
ми війнами. 1919–1941 роки // Збірник праць на пошану Григорія
Ружницькогно (1903–1990) / Ред. : В. Жила, О. Купчинський. –
Львів-Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1996. – С. 232–264. –
(ЗНТШ. – Т. ССХІІ. – Праці філологічної секції).
15. Федунь М. Природа і українці в романі Івана багряного «Тигро-
лови» та Зелений Клин в мемуарних нарисах Галичини першої
половини ХХ століття /М. Федунь // Вісник Харківського на-
ціонального університету імені В. Н. Каразіна. – № 742. – Сер.
«Філологія». – Вип. 48 / Відп ред. Ю. М. Безхутрий. – Харків,
2006. – С. 62–67.
16. Чорногай В. Поема всепереможного оптимізму: [Про роман «Ти-
гролови» ] / Василь Чорногай // Нові дні. – 1953. – Ч. 41–42. –
(черв., лип).
17. Шевчук Г. Твір про мистецтво стріляти («Звіролови») / Григорій
Шевчук // Наші дні. – 1944. – № 4–5.
18. Шерех Ю. Стилі сучасної української літератури на еміграції /
Юрій Шерех // Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя. Література. Мис-
тецтво. Ідеології. – Харків, 1998. – Т. 1. – С. 161–195.
|