КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника

Казка про Котигорошка править авторці статті і за метафору самототожності у текстах Тютюнника, з його особливим так часто повторюваним мотивом дитини без дитинства, і за домінанту його глибинних автобіографічних наративів. Культурно-історичне та психоаналітичне перечитування автобіографічної прози Г...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Старовойт, І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2011
Schriftenreihe:	Парадигма
Schlagworte:	Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40472
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника / І. Старовойт // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 132-144. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40472
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-404722013-02-13T03:44:40Z КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника Старовойт, І. Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Казка про Котигорошка править авторці статті і за метафору самототожності у текстах Тютюнника, з його особливим так часто повторюваним мотивом дитини без дитинства, і за домінанту його глибинних автобіографічних наративів. Культурно-історичне та психоаналітичне перечитування автобіографічної прози Г. Тютюнника на тлі його життєпису, щоденників і мемуарів підказує, що він поволі підносив колективну пам’ять та соціальне підсвідоме до того рівня, на якому репресоване чи ідеологічно цензуроване минуле («правда за пазухою») стає доступним для самоідентифікації цілого покоління. Тож Тютюнників прийом можна назвати психодраматичним мімезисом утрати. Сказка о Котигорошке автор статьи принимает и как метафору самоидентичности в текстах Г. Тютюнныка, с его особым так часто повторяющимся мотивом ребенка без детства, и как доминанту его глубинных автобиографических нарративов. Культурно-историческое и психоаналитическое перечитывание автобиографической прозы Г. Тютюнныка на фоне его биографии, дневников и мемуаров подсказывает, что он постепенно преподносил коллективную память и социальное подсознательное на тот уровень, на котором репрессированное или идеологически процензурированное прошлое становится доступным для самоидентификации целого поколения. Таким образом, свойственным писателю приемом можно назвать психодраматический мимезис утраты. Hryhir Tiutiunnyk’s autobiographical writings, regarded when they where first published as pieces of «children literature» turned out to be major works of ‘serious’ post WWII Ukrainian literature under Soviet regime. During the last decade there is an attempt to reconnect his children stories with adult ones and to reinterpret how he takes self-referential writing on history and memory in the new direction. Kotyhoroshko folktale serves here both as a metaphor of the self and for the particular implotment of a child without childhood quite often repeated, and for the role of depth narratives of childhood in Tiutiunnyk’s work. Cultural-historical and psychoanalytical rereading of Tiutiunyk’s autobiographical writings mirrored by reading of his biography and ego-documents overlap and suggest that collective memory and social unconsciousness were gradually taken up by him to the level when repressed or ideologically censored past becomes available to the memory of the generation. So Tiuitiunnyk’s way is the way which might be called mimesis of the loss. 2011 Article КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника / І. Старовойт // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 132-144. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0114 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40472 uk Парадигма Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму
spellingShingle	Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Старовойт, І. КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника Парадигма
description	Казка про Котигорошка править авторці статті і за метафору самототожності у текстах Тютюнника, з його особливим так часто повторюваним мотивом дитини без дитинства, і за домінанту його глибинних автобіографічних наративів. Культурно-історичне та психоаналітичне перечитування автобіографічної прози Г. Тютюнника на тлі його життєпису, щоденників і мемуарів підказує, що він поволі підносив колективну пам’ять та соціальне підсвідоме до того рівня, на якому репресоване чи ідеологічно цензуроване минуле («правда за пазухою») стає доступним для самоідентифікації цілого покоління. Тож Тютюнників прийом можна назвати психодраматичним мімезисом утрати.
format	Article
author	Старовойт, І.
author_facet	Старовойт, І.
author_sort	Старовойт, І.
title	КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника
title_short	КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника
title_full	КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника
title_fullStr	КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника
title_full_unstemmed	КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника
title_sort	котигорошкo: про тілесний спомин в автобіографічній прозі григора тютюнника
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40472
citation_txt	КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника / І. Старовойт // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 132-144. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Парадигма
work_keys_str_mv	AT starovojtí kotigoroškoprotílesnijspominvavtobíografíčníjprozígrigoratûtûnnika
first_indexed	2025-07-03T22:33:29Z
last_indexed	2025-07-03T22:33:29Z
_version_	1836666857627582464
fulltext	«Укріпи уми свої і пошли в дорогу. Горе, коли ради домашніх печалей ум мореходця дивиться назад», – виписав із стародав- нього морського статуту демобілізований з далекосхідного фло- ту Григір Тютюнник. Ті чотири роки він був дивним сухопутним (степовим) мореходцем. Увесь вільний час переважно читав. Про Тихий океан, який навряд чи міг не справити враження, не за- лишив жодного художнього рядка. «У мене он брата ніби в ясир взяли», – говорив про той час старший Тютюнник. То чому ж не відпускали Григора домашні печалі, і в яку таку дорогу приготов- лявся він послати свої укріплені уми? Автобіографічний простір, підставовий для біографічно- го письма і читання, визначається «умом, що дивиться назад»: пам’яттю про річ, пам’яттю почуття, він відкривається як щось невимовне, у своїй невимовності він знову і знову проявляється, і сам спогад про якість цього (не)проминального простору уже створює оповідь. «Не можна двічі увійти в одну й ту ж річку, як сказав древній філософ, але можна до самозабуття пливти хвиля- ми споминів, сказав би батько», – свідчив Михайло Тютюнник, син [1, c. 408]. У більшості Тютюнникових новел і повістей ідеть- ся не про час, але про місце, де він виростав і де згодом завжди почував себе вдома. Уявне повертання до цих місць стає сценою його письма. Уже в дорослому віці Г. Тютюнник не раз нарікає на свою ди- тячість, наївність. З розмаїтих причин історія його дитинства і дорослішання плутана, з багатьма прискореннями і зміщеннями. Ірина СтаровойтКОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника Ірина Старовойт КОТИГОРОШКO: про т ілесний спомин… 133 «У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід, батько мого батька, Василь Феодулович Тютюнник, помер – ще й не сивий був і зуби мав до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила), а я в цей час – тоді мені було півтора року – перестав хо- дити (вже вміючи це робить), сміяться і балакать перестав», – за- писав 1966 р. молодший Тютюнник у своїй не друкованій за життя «Автобіографії» [1, с. 20] (Її опубліковано допіру 1988 р.). У п’ять літ він втратив батька. Цидулка про його посмертну реабілітацію прийшла 20 років по тому, у 1957-му. Опіку над Гри- гором на деякий час перебирають дядько і дядина, 1941 р. дядька забирають на фронт. Війна і нужда не дають Григорові вивчитися. Зі своїми однолітками він закінчив тільки три класи. В 11 років, щ об звільнити від себе тьотю, яка щойно народила свою першу дитину, він зі старшою випадковою землячкою-компаньйонкою пішки подався (поїзди не ходили) з Донбасу до рідного села на Полтавщину, зробивши за два тижні триста кілометрів. Здивова- на мати сприймає його як дорослого, і Григір з охотою береться до господарювання. Далі хату спалила бомба, і починаються нові прийми і поневіряння. У 1945-му до Шилівки повернулися і дядь- ко, і поранений старший брат Григорій. «Аж тоді ото я взнав його трохи ближче, бо він мене іноді гладив по голівчині і казав щось хороше, лагідне» [1, с. 22], – пригадує Тютюнник. Хоча в школу Григір повернувся переростком, та в колі живих фронтовиків-ге- роїв він, який не нюхав пороху і про великий світ за межами Ши- лівки знав не так уже й багато, знову стає дітваком (насамперед – у власних очах). Зіньківське ремісниче училище відновлює його у правах годувальника, щоденний пайок у півбуханки хліба їх обох з матір’ю рятує від голоду 1946/47-го. Але до слюсарської спра- ви на заводі він виявляється таки замалим і заслабим, тому від класу-гегемона повертається назад до матері у «неперспективне» село. Потім був тюремний строк у колонії для неповнолітніх за невідпрацьовані за державним розподілом три роки, звільнення, новий чоловік матері, вербовка на Донбас, армія і, нарешті, здо- бутий екстерном у вечірній школі атестат про середню освіту. На цей час Тютюннику виповнилося двадцять п’ять. Другий приїзд до Харкова був надовше. Навчаючись на філології Харківського університету (1957–1962), перші три курси він усе ще перебуває 134 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі на утриманні дядька і частково брата. 1961 р., утративши обох, Тютюнник залишається «невимовно самотнім» [1, с. 100]. У тридцять років, міркуючи про свої «суб’єктивні творчі особ- ливості», він досить несподівано аргументує повільність своєї мистецької реакції, покликаючись на відомості з дитячої психо- логії: «Закон психології підтверджує, що дитина відразу ж після побаченої п’єси не може передати побаченого, тому що вражен- ня її надто сильне і безладне. Зате протягом усього тижня вона розкаже вам усю п’єсу з дивовижно правильними подробицями і навіть з коментарями. Так і з письменниками буває,» – узагаль- нює приклад Тютюнник [1, с. 33]. З цілого нашумілого фільму «Америка очима француза» його вразили тільки діти. «Очевид- но, справа тут не в національній психології», – віднотовує він [1, с. 51]. Ще одним враженням, яке не проминуло без сліду для май- бутніх новел, став дипломний фільм Арсенія Тарковського «Іва- нове дитинство», знятий за оповіданням «Іван» В. Богомолова. У своїх щоденниках він послідовно послуговується словом людина з великої і малої літери. «Мила моя ЛЮДИНО, ніколи я не скажу про тебе чорного слова!» [1, с. 46]. Людина, людське переймають його… «Іноді я відчуваю людину, як рана сіль» [1, с. 66]. Весільний обряд, що записав на Харківщині, підсумував так: «Недаремно ж вони кажуть: «Людина тричі на віку дивна: як родиться, як жениться і як умре» [1, с. 35]. Спадщину Тютюнника можна розуміти через ідею анонімної автобіографії. «Ні, не свої жалі дитинства, не свій голод, не свого без вини винного батька хотів я згадати, а жалі всього мого поко- ління і багатьох без вини винуватих батьків» [1, с. 116]. Найпростіше кажучи, автобіографічний пакт – це повторення життя у тексті. Після того, як головний європейський авторитет у справах автобіографії, професор університету Париж ХІІІ Фі- ліпп Лежен, переглянув свою нашумілу теорію від 1972 р. і по п’ятнадцяти роках видав її палінодію «Автобіографічний пакт (біс)» [10, с. 177–204], а по тридцяти роках у доповіді в Кордо- ві на світовому конгресі, присвяченому автобіографії, визнав, що дати їй єдиного визначення неможливо [10, с. 292–295], понят- тя автобіографічної практики «затопило» літературознавство і «розлилося» поза його берегами, і тепер стосується величезного Ірина Старовойт КОТИГОРОШКO: про т ілесний спомин… 135 репертуару текстів від звичайного Curriculum Vitae до чистої по- езії, від усної історії звичайної людини до щоденника і життє- пису видатної. У книзі «Автобіографічний пакт» у розділі про Андре Жіда Лежен увів теж поняття автобіографічного просто- ру (фр. l’espace autobiographique) і автобіографічного поля (фр. le сhamp autobiographique). Автобіографічний простір – це у най- ширшому розумінні місця особистої пам’яті, автобіографічне поле – сповідальний магнетизм, який нас до них спрямовує. Сам Тютюнник розумів «автобіографічний пакт» вужче і не тішився, коли особливий наголос на автобіографічності ставили його рецензенти: «Взагалі автобіографічними можуть бути тіль- ки мемуари і нічого більшого з особистого життя за моїм переко- нанням вийти не може» [1, с. 116]. У приватних розмовах 1970-х Григір Михайлович часто казав: «І на мить не хотів би поверну- тися в своє дитинство» ([6, 2, с. 315]), маючи на увазі насамперед інстинкт самозбереження. Тим не менш, укріпленими умами раз у раз він туди повертав- ся. Ще 1961 р., 21 листопада, випадковий співрозмовник, який любив розповідати про своє минуле і, мабуть, жив ним, навів Тю- тюнника на думку, що «в кожної людини є в житті своя, хай ма- ленька вершина, апогей» [1, с. 49]. Абзацом нижче він цей свій апогей намацав і записав у щоденнику: «Треба написати повість про хлопчика років 11–12. Війна. Каліцтво і запізнілий розвиток. Писати від «я» [1, с. 49]. Тютюнників протагоніст – це дитина/дорослий. Іноді у зворот- ній перспективі: дорослий/дитина. Байстрюки, знайди і сироти. Дитина обертається у світі фантазії, а не ідеології, ідеологія втруча- ється в її приватність насильно, забираючи опікунів, позбавляючи дому і обмежуючи свободу. Дитина/дорослий в українській новелі- стиці стрічається вже у Стефаника, потім в Косинки, у Яновського. Це маленька людина з окраденим дитинством, вирвана з корінням зі свого звичайного світу, людина, що не може дитинством захисти- тися від страшної дійсності, наділена проникливим і згубним знан- ням. Еліпс виступає тут знаком втрати, яка криється за сказаним. «Тісні слова» Тютюнника злютовані умовчанням не сказаного, але переданого поза словами. Російські критики по смерті Тютюнника пишуть про це як про «внутрішні крововиливи душі» [7, с. 9]. 136 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі Одна з відверто авто-біо-графічних його повістей, закінчена на початку 1970-х – «Коріння» – це «щастя» добрих спогадів про старшого брата, Григорія Першого, базована не тільки на безпо- середній пам’яті почуттів, але й на документах, листах. Григір Тютюнник перевидає її і в збірці вибраного, більш того, і само- му вибраному дає назву «Коріння». «Як це часто буває з видат- ними майстрами літератури, Григір Тютюнник усе життя писав одну книгу», – припускає Анатолій Шевченко [6, 2, с. 324]. Писав роман витоків, допитувався в минулого, складав книгу про уко- рінення. Про повернення додому і про повернення дому – дому мови і дому справжнього життя. 1972 р. виписав собі з Чехова: «Я вмію писати тільки спогадами». Наскрізна рана, яка ввесь час нагадує про себе у Тютюннико- вій прозі, стосується мови. Він свідомо дебютує по-російськи, але після смерті брата вертається до української, робить автопереклад новели «У сутінки», і цей злам нам «повинен бути зрозумілий», сказано в «Автобіографії». Такий перехід закріплює за ним яр- лик сільського письменника, і коли 1970 р. він уперше береться за міську повість, його мучать сумніви: «Не знаю, чи не вийде з нею те, що з українськими дівчатами і хлопцями, які, стараючись ки- нути свою мову, переходять на «світську», «культурну» і говорять, приміром так: «Ви нє скажітє, як мнє пройті до лікарні?» Одне слово, пишу, а що вийде, побачу» [1, с. 103]. Але сама ідея села і сільського поступово розвиднюється для нього і стає культовою, у ній з’являється мотив великого жертвопринесення, безповорот- ної утрати і останнього свідка. У час брежнєвської опали і репресій з 1972 р. нові тексти Тютюнника практично не друкують, а надру- коване потрапляє під підозру й купюри. Як свідчить про це Мико- ла Ільницький, «гнів ортодоксальних критиків та й цензури не раз доходив до того, що з віддрукованого тиражу журналу працівники редакції змушені були виривати сторінки і спішно вклеювати в те місце нові (таке траплялося і в «Дніпрі», і в «Жовтні», і в інших ча- сописах)» [3, с. 192]. Кожен наступний першодрук «пробитий» чи «протиснутий» в Москві його невтомною перекладачкою і, кажучи сучасними словами, літагентом Ніною Дангуловою, з’являється знову ж таки по-російськи. Нібито розширюючись, коло звужу- ється і замикається. Ірина Старовойт КОТИГОРОШКO: про т ілесний спомин… 137 Це тільки на позір Тютюнник байдужий до форми, «природ- ний» і незмінний у своїй вимові. Йому пишеться важко. Йому по- стійно потрібні для письма «елементи живлення» – живі люди з живою мовою. По селу він весь час ходить із записниками. Він веде власний словничок, на робочому столі – чотиритомник Грін- ченка. За двадцять років від першої публікації він написав тро- хи більше 40 оповідань і новел та чотири повісті, декілька речей (у тому числі повість «Житіє Артема Безвіконного») залишили- ся у перших чернетках. 1960-ті були для нього напрочуд плідни- ми, хоча найсильніші тексти і найсильніші правки було зроблено у 1970-х. На жаль, двотомник Тютюнника вийшов без приміток і точних датувань до текстів, і текстологам, можливо, доведеться не просто, оскільки Григір Михайлович переробляв свої твори весь час, змінюючи до кожної наступної публікації. У шкіцах із його записних книжок видно глибоку аналітичну працю над ними, до- скіпливе і тривале редагування: «Перечитав. Погано. Поспішли- во. Почував сильніше. Значить, недбало записав» [1, с. 48]. «Не можна писати новели мовою роману» [1, с. 56]. «Зараз, як ніколи, проза повинна за лаконізмом наблизитися до усної розповіді» [1, с. 56]. «Літературний матеріал повинен залежатися в мені, як сіно в стіжку, щоб кожна стеблина пропахла ароматом іншої» [1, с. 57]. В останні роки перед смертю йому не писалося: «Що відбуваєть- ся зі мною, не розумію: стомлююся від слів, – звірився він у ве- ресні 1977 р. Дангуловій. – Це, видать, лише зовнішнє – від слів, причина ж інша, душевна» [1, с. 122]. Сам принцип Тютюнникової новели п с и х о а н а л і т и ч н и й . Пишучи, він вибудовує момент і ситуацію, коли людині треба ви- говоритись, згадуючи щось непросте, надовго притлумлене, мож- ливо, ніколи не мовлене вголос. Обмацуючи «ритвини пам’яті» – через проговорювання, через довірливу бесіду, через свого роду сповідь, – його герой або приготовляється до чогось у майбутньо- му, або долає зіяння невідступної травми минулого. Основне з пережиття переходить таким чином на того, кому звіряються, зазвичай, це дитина або набагато молодший спів- розмовник. Дилема, запізнілим свідком якої стає цей дитинний персонаж, вже запізніла для того, хто говорить, а для того, кому випало слухати чи підслухати, вона, як правило, ще передчасна. 138 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі Письменник пише про такий досвід, «де все – занадто навіть для дорослих» [4, с. 51]. Улюблена Тютюнникова українська казка – про Котигорошка. Її сюжет багатий для психоаналізу. У Котиго- рошка немає дитинства, у нього є місія. Він росте не по годинах, а по хвилинах і, сівши перший раз з батьками до вечері, запитує в них: – Чи в вас були ще діти? (Сам Григір був ще замалий, щоб про таке запитати батька, але добрі люди шепнули, що онде Гри- горій іде – то твій брат). Вислухавши родинну історію, повече- рявши та поміркувавши, він приймає і перше самостійне рішен- ня – треба виправляти кривду, треба визволяти братів та сестру. І Котигорошкові це вдається. Тютюнниковим героям не завжди. Ще один наголошений момент у казці – впізнавання: – Добридень, сестро! – каже Котигорошко. Вона йому: – Який ти мені брат? Він і каже: – Побачиш зараз, який я тобі брат! От виходь, зміє. Остання репліка, звернена тільки не до сестри, а до старшого брата Григорія, може стати епіграфом усьому написаному і пере- житому Григором після 1961 р. «Перед грозою» – новелка про те, як малолітній ще син пере- бирає роль батька, стає годувальником, як на нього лягає увесь тягар утримання сім’ї, але й увесь батьківський авторитет, як сам для себе виучує цю роль, поучаючи звірят і пташат: «Василько проковтнув слину і обернувся до ластів’ят. – Сидите? – гукнув до жовтих дзьобиків, що стриміли з гніз- да. – Тато й мама на вас роби, а ви тільки репай… Он павук перед самим дзьобом гойдається – хіба повилазило? – потім зітхнув і сказав те, що чув колись від батька: – Ото нема на вас хворос- тини…» [6, 1, с. 45], а потім, з жалю до опухлих з голоду матері і сестри, не може піти без улову з ріки, аж доки сам знеможений не лягає на її дні. І якщо принцип письма Тютюнника спирається на глибинній психології (що в 1990–2000-х рр. відзначали і Л. Мороз, і І. За- харчук, і Н. Тульчинська), то й ключа до тлумачення Тютюннико- вої прози теж варто шукати в цій площині. «Видається мені, <…> що в наших умовах також є своє добро: глибше болить, глибше Ірина Старовойт КОТИГОРОШКO: про т ілесний спомин… 139 шукаєш причини. Отже, й глибше докопуєшся до витоків. Лі- тературу за всіх часів робили люди, які вміли носити правду за пазухою» (курсив мій – І. С.) [1, с. 177]. Основна його трудність така: те, про що треба говорити, про те говорити не можна в пря- мому і переносному сенсі, на це немає слів. Втрата близьких, сім’ї, втрата дому, щоденного хліба, втра- та чистого сумління, інвалідність, неприкаяність і, щонайгірше, втрата сенсу життя – це завжди тільки передісторія розказуваних героями історій, і наступні роки самоти, що минають на згарищі, тільки закріплюють, усталюють непоборне і нездійсненне бажан- ня віднайти втрачене, зробити, як було, або переродитися. Втрата у всіх її проявах, прогалина між тим, як було, і тим, як є, – вихід- на точка Тютюнникового письма і, найімовірніше, головна спо- нука заговорити. У другій пол. ХХ ст. Жак Лакан [9, с. 334–343] уточнив Фройдове визначення Едіпового комплексу, переносячи увагу з протистояння материнського і батьківського начал – до джерела туги в ідеалізованій ностальгії (пізньобарокове слово, утворене з двох давньогрецьких коренів: nostos – повернення і algos – біль), до прагнення повернутися у втрачену цілість. Пізні- ші спомини стають в уяві замінами, проте жодна символічна за- міна не рівноцінна первинній до-образній єдності, яку шукають у ностальгії. Це і є глибинним оповіданням болісного неповер- нення, наративом, спрямованим до місця в пам’яті, в якому зяє порожнеча. Герої Тютюнника напружено пригадують, не договорюючи, сподіваючись на розуміння без слів. Колись у Макаровій сім’ї («На згарищі») було семеро дітей, тепер хата здається непомірно великою, з кожного закутка тхне пусткою, а на лежанці, скрутив- шись клубочком, тепер лежить козеня, яке Макар дбайливо при- криває якимсь лахміттям. Він укотре розповідає молодому сусіді, як у їхню хату на його очах влучила бомба. Як у повітрі довго ви- рувало пір’я з подушок. І не було в тій розповіді ні трагічних зворотів, ні зітхань, була лише стареча потуга пригадати все таким, яким воно було насправді. Воно всього і не затямиш, – бідкався Макар, – бо у старого пам’ять, як ото дим: все вгору та вгору… [6, 1, с. 30]. 140 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі Тілесний спомин виявляється промовистішим за словесний, і коли безногий герой приходить на обійстя, «де не було жодної грудочки землі, якою б він не роздавив босою п’ятою, і жодної спички, якої б не загнав у дитинстві» [6, 1, с. 27], то на якусь мить у спалаху блискавиці йому ввижається підбілена, перехняблена, але рідна хата, спалена у війну. Повоєнне село – незмінна сцена письма для Тютюнника. Міс- то, особливо таке велике і столичне, як Київ, швидко близнить рани, наповнюється новими людьми, бурлить сьогоденням і, зда- ється, не переймається минулим або (що гірше) фальшує його у потворних пам’ятниках і офіціозних музеях. «Так, я уже чоти- ри дні в Києві. Зустрічі з товаришами, столичні новини, хороші, погані, такі собі і т. ін. В селі було краще, не так суєтно і ніяких новин», – пише Тютюнник Дангуловій [1, с. 101]. Його фокус – мікроісторичний, йому залежить на автентичності досвіду, змен- шенні масштабу і в просторі, і в часі. Заглиблюючись в історію у людському вимірі, в понівечені долі, він досліджує глибини від- чаю і самоіронії: «Живу, Федю, як ото чобіт уночі – то в рів сту- пить, то в кізяк… Хіба в мої літа живуть? – каже дід Макар» [6, 1, с. 29]. Переживши таке, що не приведи Господи, жоден з його протагоністів при тому не збожеволів і не наклав на себе руки. Найтяжчий вибух підсвідомого стається хіба що в того, хто якраз не може виговоритися, – у німого Павлентія з новели «На перекаті». Десятилітнім хлопчиком його сперіщив бато- гом колгоспний об’їждчик за те, що він підбирав на стернищі пізньої осені напівпророслі колоски. Насправді, це новела про голод 1932 р. Для всіх, хто його пережив, і лантушок з колоска- ми, який смерком натоптує дитина на голій стерні, бо весь уро- жай конфісковано, і об’їждчик, який відбирав останнє, що й так ні йому, ні каральній владі не належало, були непомильно впіз- наваними: «Дома він не плакав і не жалівся матері, а обмолотив качалкою колоски, провіяв на поривчастому передгрозовому вітрі зерно і забився на піч, навіть не повечерявши. А вночі, переверта- ючись з боку на бік, сичав, скімлив від болю і гарячково, спросоння дряпав нігтями стіну…» [6, 1, с. 131]. Павлентій – один з бага- тьох Тютюнникових котигорошків: за відсутності батька, про якого не знаємо ні ми, ні (можливо) він, силою «вирівнювання Ірина Старовойт КОТИГОРОШКO: про т ілесний спомин… 141 деформацій у світі чоловічого права» [2, с. 34] хлопчик стає для матері опікуном і годувальником. Як і Василько з оповідання «Перед грозою». Він приходив завжди смерком, по-старечому зморений, забрьоханий по плечі, і, ляпаючи долонею об мокру торбину, ще здалеку раденько гукав: «Є, мамо, рибка. І пліточки, і дерунчики є …» Мотря теж раділа, тулилася до сина й шепотіла: «От любий. Завтра ми юшечки на снідання зваримо… [6, 1, с. 44]. В оповіданні «Сито, сито…», де мама з сином оддають свої останні нехитрі скарби і ворожать у сусідки, щоб довідатися щось про безвісти зниклого чоловіка: «– Сито, сито! Ти святу муку сієш – і в добро і в недобро: на хрестини й на поминки, на весілля й на минини… Скажи ж мені святу правду: живий Одарчин Митро чи його немає…» [6, 1, с. 131], найважливіше питання: «А де наш тато? « – залишається без відповіді. І Павлентій, і Василько, і Климко – усі ці хлопчаки є ніби ва- ріантами одного й того ж образу безіменного сина з найпершої новели «В сумерках». На тлі соматичної травми голоду,1 – що в психоаналізі прирівнюється до повторного відлучення від гру- дей – він переживає психічну: дитині здається, що за відсутності батька він (син) його заміщає, але врешті він виявляється без- силим, неповноцінним перед обставинами: не може постояти за себе, прогодувати і захистити матір, гине у боротьбі зі стихією чи (найдошкульніше) стає свідком, що насправді батька заступає хтось інший – якийсь «нічний гість». Образи раптового об’явлення, прозрівання і повільного вихо- ду наяв наскрізні у щоденниках Тютюнника. «Обидва справили на мене враження джерел, які пробили твердь», записав він про вірші Вінграновського і Драча [1, с. 50]. Усвідомлення себе частинкою колективної історії, це теж усвідомлення свого особистого сиріт- ства і болю у набагато більшому масштабі – трагічне прозріння. 1 І в дорослому віці Тютюнник не міг стерпіти, коли залишки їжі згортали до сміття. У щоденнику він пише про смакування книжки, як хліба: «Ото щастя – написати таку книжку, щоб читач навмисне розтягував читання її надовше, мацав недочитані сторінки і думав радо: ще є, ще й на завтра зостанеться» [1, с. 63]. 142 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі Він засміявся. Моторошно якось, бо в тому сміхові не було почуття, а були тільки звуки, схожі на дитячу гикавку . – Дивна все-таки штука – людина. Є в ній якась рахубина. Живе вона в тобі до нагоди непомітно, безболісно, як дихання. А потім, дивись, так тебе струсоне, що аж ноги підламуються…» [«Червоний морок» 5, 1, с. 38]. Саме оту рахубину, оте зіяння при витоках людської особи- стості і намацує Тютюнник. Його новели не раз оповідають про доросле життя, бачене очима дітей (а не навпаки), а крім того, більшість його персонажів, як і він сам, підпадають під категорію дітей, що не мали дитинства, – у розумінні не періоду, а певної якості життя – не мали сталого захисту, повноцінної родини, опі- ки, любові. Дорослі діти Тютюнника – це діти, які не плачуть і не нарікають. Вони переживають голод, замерзають, потерпають від фізичного, а ще більше психічного насильства, на їх очах стають- ся убивства, помирають найближчі. Це діти-вигнанці зі спогада- ми про людську жорстокість, про смерть і руйнування, але й про здатність співчувати, захищати і ділитися останнім: «Іван Мефо- дійович старший од мене на п’ятнадцять років. У нього великі і трохи сумні очі. І дивиться він завжди так, що наче якби я падав, то він самим отим поглядом мене підхопив би… «[«Червоний мо- рок» 5, 1, с. 38]. І понад то: страждання дитинства все ж менші за душевний біль зрілості. Послідовний спосіб Тютюнникового письма – коливання між метафорою і метонімією. У метонімії ми впізнаємо мате- ринське: безпечне, ясне, послідовне мовлення. Метафора нато- мість є відчайдушним жестом, стрибком із батьком у незнане, докопуванням до істини. Поєднання материнських і батьків- ських місць у тканині художнього тексту надзвичайно важливе для його тлумачення. «Я тільки тріньки-трішечки пам’ятаю тата: вони були великі, і рука в них теж була велика. Вони часто клали ту руку мені на голову, і під нею було тепло й затишно, як під шапкою. Може, тому й зараз, коли я бачу на голівці яко- гось хлопчика батьківську руку, мені теж хочеться стати ма- леньким…» [«В сутінки» 5, 1, с. 21]. Дитинне і доросле, сила і слабкість, бажання і опір, покора і бунт, пам’ять і забуття. Місце «і мені стає легко, як дитині, котру щойно викупали у літеплі і Ірина Старовойт КОТИГОРОШКO: про т ілесний спомин… 143 закутушкали в теплі пелюшки» Тютюнник викреслив із фіналу новели «У сутінки» (пор. першу українську публікацію в жур- налі «Дніпро» (1964 № 5) із книгою «Зав’язь»). Що потребує інтерпретації, це не наявність одного і другого, а напруга між ними, неуникненний конфлікт, а зрідка – хистка гармонія. Можна сказати, що психоаналіз встановлює причинові зв’я- зки, спрямовані від свободи до необхідності, від усуспільнення до тілесності, тоді як історичний матеріалізм пояснює все у зво- ротному напрямку: від необхідності до свободи, від тілесності, яка уподібнює, до соціальних ролей, які різнять і надають цим різницям символічного значення. Снуючи ідею про їх розрізнен- ня (differance), я розгорнула її у перестінку між соціально-істо- ричним читанням автобіографічного і – уже не менш традицій- ним – психоаналітичним. Я намагалася показати, як ці два прямо протилежні підходи можуть взаємодоповнюватись при спробах відчитання глибинних автобіографічних наративів дитинства і як колективне або соціальне підсвідоме накладає свій відбиток на пам’ять і письмо. Понівечена пам’ять тіла стає понівеченим ті- лом, і навпаки – інвалідність, ущербність являє скалічену пам’ять. Є різ ні часи в історії і є розрізнена пам’ять про один і той сам час, і для уважного читача цей розрив, ця різниця проступає і в досвіді, і в побутових деталях Тютюнникових новел: Під хатою, на широкій старовинній призьбі, пообтиканій трухлими кілочками, сидить дід Христоня. Звуть його Савка. Але то тільки ста- рі знають, що він Савка. А молоді – ні. Молоді кажуть: «Он сидить дід Христоня» [«Кленовий пагін» 5, 1, с. 67]. Для Тютюнника було принциповим бачити в людині не лише біологічну, але й психологічну та історичну тяглість. Кожна ав- тобіографічна новелка зачіпає короткий спазматичний момент у житті. Але їх мозаїчне накладання показує повторюваність і множинність травматичної пам’яті. Окремі історії все більше складалися Тютюнникові у велику мозаїку від основ, у панора- му свідчень. І він працював так, щоб цензорам «ніде було голкою проткнути між словами», хіба що зарізати цілу книгу. Пишу- чи у ситуації кастрованої правди, він все-таки знаходить спосіб передати її без цензури: «Прирівняв!, – вигукує головний герой 144 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі новели «Чудасія». – Симін здоровий, як бедзвін, і молодий. А мене вже скоро й курка лапою загребе. Бо де ж те здоров’я візьметься, скажіть, коли на мій вік три голодовки випало і три війни! От і по- діліть: на кожні десять років або те, або те» [«Чудасія» 5, 1, с. 50]. Увесь його автобіографічний пласт треба читати як криптограму, де його укорінений і укріплений зрілістю прозріння ум раз-у-раз повертається до тої самої реальності символічного (Лакан), до того самого «мімезису утрати» [8, с. 6], і не може не повертатися. Список літератури 1. Вічна загадка любові: Літературна спадщина Григора Тютюнни- ка, спогади про письменника / Упор. А. Шевченка. – Київ: Рад. Письменник, 1988. – 495 с. 2. Захарчук І. В. Проекції авторського «я» у новелістиці Григора Тютюнника // Сучасна філологія: Проблеми, пошуки, знахідки. Вип. 3. : Зб. наук. праць. – Рівне, 1995. – С. 32–39. 3. Ільницький Микола. На перехрестях віку: У трьох кн. – Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська Академія», 2008. – Кн. ІІ. – 703 с. 4. Мороз Л. З. Григір Тютюнник: Нарис життя і творчості. – К. : Дні- про, 1991. – 207 с. 5. Тютюнник Григір. Облога: Вибр. Твори / Передм., упор. та приміт. В. Дончика. – 2-ге вид. – Київ: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 832 с. 6. Тютюнник Григір. Твори. – Київ: Молодь, 1984. Кн. 1. Оповідан- ня. 327 с. ; Кн. 2. Повісті. 327 с. 7. Шкловский Е. Трагедия утраченного детства //Детская литера- тура. – 1982. – №2. – С. 9–12. 8. Van Boheemen-Saaf, Christine. Joyce, Derrida, Lacan, and the Trauma of History: Reading, Narrative and Postcolonialism. Cambridge University Press, 1999. 227 p. 9. Lacan, Jacques. Ecrits: The First Complete Edition in English, trans. Bruce Fink, New York: Norton & Company, 2006. 892 р. 10. Lejeune, Philippe. Wariacje na temat pewnego paktu. O autobiografii / Red. Regina Lubas- Bartoszyńska, tlum. Wincenty Grajewski i in. Kraków: UNIVERSITAS, 2001.

КОТИГОРОШКO: про тілесний спомин в автобіографічній прозі Григора Тютюнника

Institution

Ähnliche Einträge