Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава»
Статтю присвячено типологічному зіставленню сонетарію Б. Кравціва та Леоніда Мосендза. За посередництвом мотиву глорифікації сонета, тематичних, образних, композиційних перегуків виявлено, зокрема, генетичний зв’язок між вінком сонетів Б. Кравціва «Дзвенилава» та «Криницею ніжності» Л. Мосендза – на...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Назва видання: | Парадигма |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40475 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» / І. Яремчук // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 173-184. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40475 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-404752013-02-13T03:44:42Z Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» Яремчук, І. Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Статтю присвячено типологічному зіставленню сонетарію Б. Кравціва та Леоніда Мосендза. За посередництвом мотиву глорифікації сонета, тематичних, образних, композиційних перегуків виявлено, зокрема, генетичний зв’язок між вінком сонетів Б. Кравціва «Дзвенилава» та «Криницею ніжності» Л. Мосендза – на рівні жанровому, тематичному, інтонаційному, композиційному та джерельному. Статья посвящена типологическому сравнению сонетария Б. Кравцива и Леонида Мосендза. Посредством мотива прославления сонета, тематических, образных, композиционных сходств установлено существование генетической связи между венком сонетов Б. Кравцива «Дзвенислава» и «Источником нежности» Л. Мосендза – на жанровом, тематическом, композиционном уровнях. The article is dedicated to typological juxtaposition of and Leonid Mosendz’s collection of sonnets. With the help of motive of glorification of a sonnet, thematic, figurative, compositional callings a genetic connection is particularly defined between a crown of sonnets Dzvenyslava by Bohdan Kravtsiv and A Well Of Tenderness by Leonid Mosendz on the level of genre, theme, intonation, composition and source. 2011 Article Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» / І. Яремчук // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 173-184. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. XXXX-0114 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40475 uk Парадигма Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму |
| spellingShingle |
Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму Яремчук, І. Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» Парадигма |
| description |
Статтю присвячено типологічному зіставленню сонетарію Б. Кравціва та Леоніда Мосендза. За посередництвом мотиву глорифікації сонета, тематичних, образних, композиційних перегуків виявлено, зокрема, генетичний зв’язок між вінком сонетів Б. Кравціва «Дзвенилава» та «Криницею ніжності» Л. Мосендза – на рівні жанровому, тематичному, інтонаційному, композиційному та джерельному. |
| format |
Article |
| author |
Яремчук, І. |
| author_facet |
Яремчук, І. |
| author_sort |
Яремчук, І. |
| title |
Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» |
| title_short |
Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» |
| title_full |
Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» |
| title_fullStr |
Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» |
| title_full_unstemmed |
Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» |
| title_sort |
ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу богдана кравціва «дзвенислава» |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Коди і декодування у літературознавчому дискурсі: від тоталітаризму до постмодернізму |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40475 |
| citation_txt |
Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Богдана Кравціва «Дзвенислава» / І. Яремчук // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 173-184. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
Парадигма |
| work_keys_str_mv |
AT âremčukí genetičnoestetičnijkontekstsonetnogociklubogdanakravcívadzvenislava |
| first_indexed |
2025-07-03T22:33:40Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:33:40Z |
| _version_ |
1836666869235318784 |
| fulltext |
1962 р. у Б. Кравціва з’явився вінок сонетів «Дзвенислава»,
який високо оцінюють літературознавці І. Качуровский, Т. Са-
лига, М. Ільницький, М. Слабошпицький як з боку форми, так і
з боку змісту. Двома роками раніше Б. Кравців написав розвідку,
присвячену творчості свого сучасника, прихильника «мистец-
тва рівноваги», Леоніда Мосендза. Її назва – «Леонід Мосендз
і його «Останній пророк». Однак проблемно-тематичні рамки
цієї статті були ширшими, аніж артикульований надтекст – у
праці маємо глибокий літературний портрет Л. Мосендза-по-
ета, насамперед сонетяра, здатного створити і сонетний вінок
(«Юнацька весна»).
Можливо, саме робота 1960 р. над розвідкою про Л. Мосен-
дза, звернення до його єдиної друкованої збірки «Зодіак», що міс-
тить сонетне коло «Юнацька весна», зактуалізувала цю форму в
Б. Кравціва.
Б. Кравціва (1904–1975) та Л. Мосендза (1897–1948), попри
деяку віково-ґенераційну дистанцію, об’єднує не лише націо-
на лістична постава і співпраця із «Вістником» Д. Донцова, чи
факт еміграції, а й світоглядно-естетичні та стильові особливо-
сті. В. Державин зараховує їх до празького періоду українського
неокласицизму (30-ті рр. ХХ ст.) [2, c. 196]. Щоправда, у цьому
періоді не було жодного зіставлення їх навіть на жанровому рів-
ні – у сонетарії.
Сонетарій Б. Кравціва охоплює «Три сонети» із збірки «Про-
мені» (1930), цикл тюремних сонетів із збірки «Сонети і стро-
Ірина Яремчук Ґенетично-естетичний контекст
сонетного циклу Богдана Кравціва
«Дзвенислава»
174 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
фи» (1933), сонети зі збірки «Глосарій» (1949–1974), а також ві-
нок сонетів «Дзвенислава» (1962).
Увага дослідників його творчості (Т. Салиги, М. Ільницько го,
С. Андрусів, М. Слабошпицького) була скерована здебільшого
до в’язничного сонета, його змістових домінант. Так, Т. Са лига
окреслив діахронні і синхронні ґенетичні зв’язки тюремного со-
нетарію Б. Кравціва із відповідним циклом І. Франка зі збірки
«Із вершин і низин», а також зі збіркою В. Яніва «Сонце й ґрати».
Лінія «Кравців – Франко» у в’язничній ліриці розгортається як
лінія «учень – учитель» [6, с. 14]. У розвідці М. Ільницького
взято до уваги інтертекстуальний зв’язок між тюремним соне-
том Б. Кравціва та І. Франка, зумовлений тотожними біогра-
фічними колізіями митців (факт ув’язнення, той самий топос
тюрми) [4, с. 140–141]. Андрусів також визнає вплив Франка
на творчу інтенцію Б. Кравціва ситуативно і через тотожність
біографічної ситуації – тематично і строфічно, водночас збірка
«Сонети і строфи» цікавить дослідницю під кутом зору інди-
відуального есхатологічного міфа Б. Кравціва: «смерть героя –
перебування в тюрмі, у межовому просторі, де герой повинен
витерпіти фізичні й моральні страждання, і через страждан-
ня досягти зміни сутності» [1, с. 300]. Слабошпицький іменує
Б. Кравціва «великим фаворизатором сонета» [25, с. 132], вділя-
ючи йому більше «версифікаційної» симпатії, аніж Мосендзові,
у розвідці про Кравціва «Колекціонер» [26, с. 328–330]. Водно-
час він акцентує на творчій спорідненості Кравціва-сонетиста
із М. Зеровим на підставі ліричних дедикацій М. Зерову, інтер-
текстів [26, с. 331]. Про творче навчання у М. Рильського гово-
рить Т. Салига у розвідці «Високе світло» [24, с. 176, 177–179],
відзначаючи «вростання» Б. Кравціва «у художню практику
М. Зерова» [24, с. 176]. . Державин визначає творчість М. Риль-
ського значущою для Б. Кравціва, Л. Мосендза, такою, що мала
вплив на них [2, c. 196].
Відсутність зіставлень із творчістю Б Кравціва у працях
дослідників Л. Мосендза можна пояснити їхньою увагою до
ровесників-пражан, чи київських неокласиків М. Рильського,
М. Зе рова або Ю. Клена, з яким Л. Мосендз здійснив літератур-
ну містифікацію – «Дияболічні параболи» Порфирія Горотака.
Ірина Яремчук Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Б. Кравціва… 175
Кравців же був молодшим від Мосендза на один національно-
визвольний рух.
Імена Б. Кравціва і Л. Мосендза ставлять поруч лише у ви-
падку розмови про жанр вінка сонетів, присутній у творчості
кожного.
Спробуймо окреслити лінію творчого зв’язку сонетарію та,
зокрема, сонетного циклу Кравціва з Мосендзовим через призму
моменту творчої інтенції, що його підказала Кравціву творчість
Мосендза.
Власне літературознавча стаття Б. Кравціва про Л. Мосен-
дза, яка відкривала видання Мосендзового роману «Останній
пророк» (1960), засвідчує, що вона є для автора чимось більшим,
аніж літературно-критичний супровід видання. Творчий про-
філь Л. Мосендза-вояка, науковця, поета і прозаїка змальовано
особ ливо щирими, теплими барвами, із винятковою увагою до
подробиць життєпису, навіть найдрібніших деталей. Розуміємо,
що Л. Мосендз був тим письменником, за творчим рухом якого
естетично зацікавлений Б. Кравців спостерігав і в якого, можли-
во, вчився.
Саме Б. Кравців був першим, хто вказав на особливе став-
лення, точніше захоплення, Л. Мосендза формою сонета. У лі-
тературному портреті Л. Мосендза він акцентує на періоді кінця
20-х – поч. 30-х рр. ХХ ст., який називає «періодом розквіту лі-
тературної творчості Леоніда Мосендза як поета» [6, с. ХІІІ], що
тоді на шпальтах «Літературно-Наукового Вістника» (до 1932 р.)
та «Вістника» (з 1933 р.) друкує, за визначенням Б. Кравціва,
«низку досконалих формально і змістово сонетів» [6, с. ХІІІ].
Невипадково ця грань творчого обдарування Л. Мосендза стала
предметом уваги Б. Кравціва, адже і його ім’я називають серед
прихильників сонета.
Справді, на цей час припадає хронографія сонетарію Л. Мо-
сендза у донцовському виданні – її межі встановив І. Набито-
вич разом із іншими віршованими публікаціями [22, с. 205–207].
Це сонети: «Ми кажемо: «гіркий хліб вигнання…» (1925) [15],
«Любов міцніша всіх міцних отрут…» (1927) [14], «Сонет спів-
цеві» (1928) [19], «Сонет сонету» (1929) [18], «Посеред океану
каравела…» (1929) [16], «Mia Stella» (1930) [17], «Буває мить,
176 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
коли душа натхненна…» (1931) [12], «Юнацька весна: вінок со-
нетів» (1934) [20]. 1934 р. окремим виданням вийшов цикл
«Юнацька весна» із дедикацією «праматері Роду» [21]. Окремою
збіркою поетична творчість Л. Мосендза вийде аж 1941 р. – під
назвою «Зодіак», і вміщатиме частково його сонетний доробок
20–30-х рр., а саме: вінок сонетів «Юнацька весна» [13, с. 36–50],
цикл «Сонетність» [13, с. 63–69]. Сонет також відкриває цикл
«Криниця ніжності» [13, с. 70–74], у циклі «Зодіак» третій твір –
сонет «Ненависть ваша поруч йде…» [13, с. 85], у циклі «Уста не-
ціловані» знайдемо другий і останній «сонетні» твори «Лиши свої
намагання, рабине…» [13, с. 89] та «Так можна вірити» [13, с. 92].
Отже, поява сонета Л. Мосендза в періодиці відбувалася із
частотою – майже один раз на рік, проте Б. Кравців тримав його
появу в полі зору. Не думаємо, що лише для того, аби колись
у майбутньому написати про Л. Мосендза працю, як це сталося
1960 р. Розуміємо, що докладна бібліографічна поінформованість
Б. Кравціва про публікації сонетарію Л. Мосендза спонукає ви-
снувати, що Кравців справді був зацікавлений саме у сонетах сво-
го старшого колеги по перу з естетичного боку. Адже у 30-х рр.
Кравців дебютує на сторінках «Вісника» зі спробами сонета [7, 8,
9, 11] і уважно стежить за новинками у цій царині.
У статті про Л. Мосендза він роздумує про особливі особистіс-
ні психологічні підстави жанру сонета. Кравців вважає, що саме
сонетна форма якнайбільше відповідає характерові Мосендза,
його «прецизній та організованій вдачі», його «стислому спряму-
ванню науковця» [6, с. ХІІІ], яка дозволяє «примирити» власне
поетичну та наукову іпостасі його особистості. Ідея «сонетності
як способу світобачення», «способу поетичного буття душі» щодо
Л. Мосендза супроводжуватиме згодом статтю З. Гузара про Мо-
сендзову збірку «Зодіяк» [2, с. 70].
Мосендз-поет прагне збагнути секрети жанру і прославити
його. Мотив сонета для нього конденсує чи не всю «ars poetica», є
магістральним:
Улюбленець мій – різьблений сонет,
Коштовний подарунок з Ренесансу.
Серед нової зброї декадансу
Блискучий все його вузький стилет.
Ірина Яремчук Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Б. Кравціва… 177
Обчислений і точний, як бригет,
В гойданні слів сформованого трансу,
Покірний зовам кожного нюансу
Він відбива ряд дорогих сильвет!
Обпалений вогнем вигнання Данте,
Петрарка – дивний співністю стремлінь,
Да-Вінчі – загадка для поколінь,
Забутий Тасс… Франціск… Челіні…
Встаньте!..
Щоб світ, утрачений очам поета,
Знова ожив у дзеркалі сонета
(цикл «Зодіяк») [13, с. 63].
Для такого поета культурних переживань, як Мосендз, глори-
фікується у жанрі сонета його здатність накопичувати і зберігати
культурну традицію, тримати в собі образ «світу, втраченого очам
поета» і оживлювати його. Назва жанру для Мосендза майже пер-
соніфікує імення своїх творців «de prоfundis» – Петрарка, Дан-
те… У «сонеті сонетові» поет прославляє і формальні можливості
жанру, які сприяють його невмирущості навіть серед новітньої
поетичної зброї. Приваблює Л. Мосендза його «математичність»,
і здатність «сформувати транс» та, водночас, гнучкість, пластич-
ність в умілих руках, навіть покірність. Таким чином у поетичній
візії сонет абсолютизується.
Сонетний спосіб світобачення визначає і поезію Б. Кравціва.
У нього, як і в Л. Мосендза, є мотив прославляння сонета, однак
він включений у контекст ґенеральної теми усвідомлення свого
творчого призначення, естетичного ідеалу. Саме тому виринають
імена поетів, важливих для Кравціва своїм і версифікаційним до-
свідом, і світоглядними настановами:
Служу Камені знов. Віршую водно й тільки.
І друзями мені: Овідій, ніжний Рільке,
І Рильський, і Зеров, Олександрійський вірш
Переманив мене, подобався найбільш…
[10, с. 151].
Невипадково у творі виринає лексема «Камена», що має у
ньому два значення – пряме, з античної міфології, музи, покрови-
178 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
тельки мистецтва, і метафоризоване, вжите також у значенні того
естетичного дороговказу, що його вбачає у збірці Зерова «Каме-
на» (1924, 1943), прикметній своїми сонетами. Отже, мікромотив
сонета, як важливого атрибуту авторської версифікації, перебу-
ває у підтексті поезії, захований за номенами.
Уже в олександринах «Миколі Зерову» та «Барвисто на столі
невістульки та й айстри…» мікрообраз сонета є ідентифікаційною
рисою поетичної сутності ліричного героя – з одного боку – в іпо-
стасі версифікаційної авторитету М. Зерова, з іншого – в іпостасі
власного портрета, маркує обрії його майстерності й покликання:
І тугу й гострий біль, тривожних днів неспокій
Розводив гоже ти в майстерності високій
Сонетів різьблених, станких Олександрин;
Стоявши наче жрець – між варварів один –
При олтарі Камен, сатрапами проклятих.
«Миколі Зерову» [10, с. 151].
Метафора «олтар Камен» сакралізує поетичну ситуацію.
Також глорифікуються суворі формальні умови жанру, ста-
більність форми викликає захоплення – образ супроводжують
епітети «міряний», «різьблений», водночас з останнього твору
висновується думка про вершинність сонета у версифікаційній
піраміді жанрів і форм.
Високо оцінюючи сонетний доробок Мосендза 20–30-х рр.,
Б. Кравців до цих оцінок «приєднує» і сонетний вінок «Юнацька
весна»: «Першою його більшою річчю в тому напрямку був напи-
саний 1933 р. вінок сонетів п. н. «Юнацька весна», присвячений
Праматері Роду (надрукований у квітневій книжці «Вістника за
1934 рік)» [6, с. ХІІІ]. Не всі з літературного оточення вістників-
ців поділяли високі оцінки Б. Кравціва: у баченні Є. Маланюка,
О. Теліги, науковець-Мосендз перемагав Мосендза-поета. І. Ка-
чуровський різко протиставив «Юнацьку весну» «Дзвениславі»,
назвавши несправедливо першу «річчю не надто високої худож-
ньої вартости», а другу «першим [вінком] під оглядом мистецької
якости» [5, с. 180] .
Думки Б. Кравціва частково сприймає і М. Слабошпицький у
статті про Л. Мосендза «Ідеаліст», однак зазначає, що адорований
Ірина Яремчук Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Б. Кравціва… 179
у період вісниківства жанр сонета «постійним чи улюбленим його
жанром не став». Дослідник поділяє погляд Б. Бойчука і Б. Руб-
чака на єдиний вінок сонетів із поетичної спадщини Л. Мосендза
«Юнацька весна», де поет «продемонстрував якщо не натхнення,
то бодай систематично проведену філософську мисль із певним
відтінком містицизму» [25, с. 132].
Мотив прославляння роду – наскрізний у Кравцівському ци-
клі «Дзвенислава». Тут «особистісна пам’ять митця сягає своїх
витоків і повертається до них» [4, с. 150]. Мотив концентрується
в ідеї праматері роду. Цикл написано з нагоди одруження доньки
Б. Кравціва Дзенислави: «Я в батьківський весільний дар сплітаю
/ Вінок сонетів в день твого вінчання» [10, с. 162]. «Призначаючи
цей євшан для синів та дочки…, – зазначає М. Ільницький, – поет
беріг його передусім для себе, бо хто знає, чи запахне синам, які
дихали зіллям чужих земель, степовий полин далекої землі ран-
нього дитинства, яку вони ледве чи й пам’ятають…» [4, с. 146].
Автор прославляє «юнацьку весну» свої доні, день її приходу
на світ – «у день весни, під образом Марії» [10, с. 154]. Ліричного
адресата постійно супроводжує топос весни, що конкретизується
флористичними мікродеталями, пафос якого посилюється на тлі
руйнівного соціально-історичного хронотопу твору (період дру-
гої стінової війни, початок еміграції).
І в Кравціва, і в Мосендза мотив дороги виступає композицій-
но-організуючим чинником сонетного кола. У Мосендза хронотоп
дороги пролягає через максимально-узагальнені буттєво-етичні
«координати» : «Як зацвіте юнацькая весна – / перед героєм сте-
литься дорога: /манить мета, манить досягнень змога, / дійти чи
впасти!» – присяга одна…» [13, с. 36]. У Кравціва – поштовхом
дороги є конкретна ситуація буття його родини, що детермінована
історичними обставинами : «… з вогневії, / що пойняла оселі наші
і надії/ із гнізд розбитих в люту хуртовину/ Повергла всіх в утечу
безупинну / Під хмародерні кам’яні озії» [10, с. 156].
Образ доньки набирає значення оберегу, навіть Євшан-зілля,
що зв’язує рід із енергетичним полем втраченого, покинутого
Дому: «Роздзвінням сміху, радості і мрії / Була батькам ти – ро-
дові усьому» [10, с. 155]; «…У світ холодних гордощів і слави / Ка-
мінням гострим слалися дороги, /…Та завжди сміх твій з рідного
180 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
розмаю/ Дзвонив крізь сльози леготом крилатим / І в Кракові й
по бруках Братіслави» [10, с. 157].
Мосендзовий образ Праматері Роду, що є адресатом вінка со-
нетів, має космічні, трансцендентні виміри: «…безсмертям лона
свого ти міцна / Щоб… напоїти Рід з криниці, / В якій вирує віч-
ність чарівна…» [13, с. 44]; «… Праматір’ю в космічний океан/ ти
ллєш вже мого Роду вічне море!..» [13, с. 36]; «…А ти стримиш вже
радісно і вільно / Праматір’ю в космічний океан…» [13, с. 48]
Він конкретизується в дев’ятому сонеті Кравцівського циклу
«Дзвенислава» :
Мов у корону вербну сімсот-гілля,
Ряснотну, наче сонце променисту,
Тебе вдягає повагом врочисто
Прамати роду твого із Поділля [10, с. 158]
Тобі – в вінку розмайному, щасливій –
Вона готує придане багате,
Знанням і добрим досвідом зряджає [10, с. 159]
Однак наповнений твір і оригінальними авторськими сенса-
ми та родово-біографічною конкретикою (сонет ХІІІ). Конкрет-
но-чуттєва і містична єдність роду постає «цілим, окресленим,
чітким священним колом» [10, с. 161], що єднає Дзвінку, її «пра-
матірність» із «небесним світінням». Отже, глобальні мотиви
роду, його жіночої першопричини і охоронниці доповнюють ко-
ординати ліричної альбомно-родинної теми образом Вічності.
До речі, вперше образ праматері роду виринає у творчості
Б. Кравціва у сонеті «Рід» зі збірки «Глосарій», написаної родовж
1945–1949 рр. у Німеччині (вийшла друком 1974 р.). Надтекст
твору – епіграф зі збірки О. Ольжича «Рінь» («Але ростуть у при-
смерку нори Брати суворі і великі») – скеровує читача насампе-
ред та таке тематичне типологічне зіставлення, однак спільний із
Л. Мосендзом образ, що зринає у тексті, і є стрижневим, вписує
твір в ідейне коло не лише одного автора, а загалом вістниківської
поетичної традиції.
Споріднює обох сонетарів і радісно-щаслива, осяйна тональ-
ність мовлення, попри внутрішній драматичний перебіг дії в кож-
ному вінку. Можна припустити, що цю тональність спровокувала
Ірина Яремчук Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Б. Кравціва… 181
біблійна «Пісня Пісень». Адже у сонетному колі «Юнацька весна»
Л. Мосендза присутній образ із біблійного першотексту – образ
криниці води живої: «15. Ти джерело садів, Криниця води живої;
Потоки, що з Ливану ринуть. . » [23, с. 742]. У VІІІ сонеті Л. Мо-
сендз використовує сенс безсмертя у конструювання образу кри-
ниці Роду: «безсмертям лона свого ти міцна / … долетіть, напоїти
Рід з криниці, / В якій вирує вічність чарівна…» [13, с. 44]. Роком
раніше Мосендз створив цикл «Криниця ніжності», в якому цей
образ провідний:
Образ криниці містить значення любові, безсмертя, ніжно сті,
відповідно до старозавітного трактування джерела, криничної
чистої води як символу любові [10, с. 431]. Епітет «замкненая»
теж скеровує нас до біблійного контексту, адже поняття «запеча-
таної криниці» функціонувало, за спостереженням Б. Кравціва, у
старозавітній час і було пов’язане з безпекою джерела в пустель-
них умовах .
У сонетному колі Б. Кравціва образу криниці ми не знайде-
мо, однак ще наприкінці 1920-х рр. він працював над переспівом
«Пісні Пісень», який закінчив і опублікував 1935 р. окремим ви-
данням, і тут присутній образ, що текстологічно відповідає про-
тообразові: «Моя кохана – гай на Ливані / ввесь в обгороді, мов
сад-город!/ Жива криниця, що під печаттю, /Вода погожа – моя
любов…» [10, с. 419]. 1938 р. він напише поезію «Мандрівне дан-
ня», в якій зрине мікрообраз криниці – «…Пив дання мандрівне –
і любов, і воду / З багатьох криниць…» [10, с. 103].
Проте світлі інтонації прославляння, інтонації чистого, шля-
хетного замилування дівчиною у циклі «Дзвенислава» бере поча-
ток із «Пісні пісень», думаємо, що також – і мовленнєва постава
ліричного героя, втілена у формі монологу до неї.
М. Слабошпицький в розмові про версифікаційне станов-
лення Б. Кравціва висловив думку, що «…найбільший вплив
з-поміж усіх впливів на Кравцева-поета мав Кравців-читач. Це
була не просто його літературна «школа», це був його «універси-
тет» [26, с. 328]. Читання Л. Мосендза на Б. Краціва-поета також
мало певний вплив. Увага Б. Кравціва до творчості Л. Мосендза,
зокрема до його сонетарію, зумовлена відчуттям спорідненос-
ті. Типологічне зіставлення творчості обох митців візуалізувало
182 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
спорідненість на рівні тематичному, образному, жанровому. Як
поети культурного імпульсу зачерпнули вони з одного джерела
в роботі над власними сонетними колами. У певному сенсі со-
нети Л. Мосендза були творчим поштовхом для Б. Кравціва у
роботі над вінком сонетів «Дзвенислава». В особі ж Б. Кравціва
Л. Мосендз-поет мав найбільш послідовного прихильника і поці-
новувача.
Список літератури
1. Андрусів С. Богдан Кравців : «Назустріч радісній обманливій
весні» // Андрусів С. Модус національної ідентичності : львів-
ський текст 30-х років ХХ ст. : монографія / Стефанія Андрусів. –
Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка;
Тернопіль : Джура, 2000. – С. 294–305.
2. Гузар З. Леонід Мосендз-поет : збірка «Зодіак» / Зенон Гузар//
Українське літературознавство: міжвідомчий наук. зб-к. – Львів,
1995. – Вип. 61. – С. 65–75.
3. Державин В. Поезія М. Зерова й український класицизм // Дер-
жавин В. Література і літературознавство : вибрані теоретичні та
літературно-критичні праці / Володимир Державин ; [передм. та
упорядкув. С. Хороба]. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 153–196. –
(Прикарпатський національний університет імені Василя Стефа-
ника. Наукове товариство імені Шевченка. Івано-Франківський
осередок).
4. Ільницький М. Під рідними і чужими зорями (Богдан Кравців) //
Ільницький М. Від «Молодої Музи» до «Празької школи» / Ми-
кола Ільницький. – Львів : Ін-т українознавства, 1995. – С. 133–
152.
5. Качуровський І. Сонет, його історія і теорія // Качуровський І.
Строфіка / Ігор Качуровський. – Мюнхен : Інститут літератури
ім. Михайла Ореста, 1967. – С. 148–183.
6. Кравців Б. Леонід Мосендз і його «Останній пророк» / Богдан
Кравців // Мосендз Л. останній пророк : [роман ] / Леонід Мо-
сендз ; [літ. ред.-я, вступ. ст. Б. Кравціва, прим. Ю. Герича]. – То-
ронто : діловий комітет для видання творів Л. Мосендза в Торон-
то, 1960. – С. V–XXXII.
Ірина Яремчук Ґенетично-естетичний контекст сонетного циклу Б. Кравціва… 183
7. Кравців Б. З сонетів : [вірші ] / Богдан Кравців // Вістник: місяч-
ник літератури, мистецтва, науки й гром. життя. – Львів, 1933. –
Р. І. – Т. ІУ. – Кн. 10 (жовт.). – С. : 705, 785, 867.
8. Кравців Б. Кишать і клубляться в’язничні двері : [вірш ] / Бог-
дан Кравців // Вістник: місячник літератури, мистецтва, науки й
гром. життя. – Львів, 1934. – Р. ІІ. – Т. І (січ.). – С. 2.
9. Кравців Б. Остання осінь : [вірш ] / Богдан Кравців // Вістник:
місячник літератури, мистецтва, науки й гром. життя. – Львів,
1935. – Р. ІІІ. – Т. ІV. – Кн. 12 (груд.). – С. 860.
10. Кравців Б. Поезії / Богдан Кравців ; [упор., передм. Т. Салиги,
прим. М. Старовойта]. – Львів : Фенікс Лтд, УПІ ім. І. Федорова,
1993. – 475с.
11. Кравців Б. І. Тремким промінням сонця золототкані…; ІІ. Утис-
нене в холоді, ржаві шпуги : [вірші ] / Богдан Кравців // Вісник:
місячник літератури, мистецтва, науки й гром. життя. – Львів,
1933. – Р. І. – Т. ІУ. – Кн. 11 (листоп.). – С. 785–786.
12. Мосендз Л. «Буває мить, коли душа натхненна…» : сонет / Леонід
Мосендз // Студентський Вісник. – 1931. – Ч. 5-7. – С. 2.
13. Мосендз Л. Зодіяк : вірші 1921 – 1936 / Леонід Мосендз. – Прага :
Вид-во «Колос», 1941. – 109 с.
14. Мосендз Л. «Любов міцніша всіх міцних отрут…» : сонет / Лео-
нід Мосендз // Літературно-Науковий Вістник. – 1927. – Кн. 4. –
С. 291.
15. Мосендз Л. «Ми кажемо : «гіркий хліб вигнання…» : сонет/ Лео-
нід Мосендз // Нова Україна. – 1925. – Кн. . 1. – С. 48.
16. Мосендз Л. «Посеред океану каравела…» / Леонід Мосендз // Лі-
тературно-Науковий Вістник. – 1929. – Кн. 7-8. – С. 698.
17. Мосендз Л. Mia Stella / Леонід Мосендз // Літературно-Науко-
вий Вістник. – 1930. – Кн. 2. – С. 158.
18. Мосендз Л. Сонет сонету / Леонід Мосендз // Літературно-На-
уковий Вістник. – 1929. – Кн. 2. – С. 100.
19. Мосендз Л. Сонет співцеві / Леонід Мосендз // Літературно-На-
уковий Вістник. – 1928. – Кн. 11. – С. 195.
20. Мосендз Л. Юнацька весна : вінок сонетів /Леонід Мосендз //
Віст ник. – 1934. – Кн. 4. – С. 241–246.
21. Мосендз Л. Юнацька весна праматері Роду /Леонід Мосендз. –
Львів, 1934. – 19 с.
184 Коди і декодування у л ітературознавчому дискурсі
22. Набитович. І. Леонід Мосендз – лицар святого Грааля. Творчість
письменника в контексті європейської літератури / Ігор Набито-
вич. – Дрогобич : Відродження, 2001. – 222 с.
23. Пісня Пісень // Святе Письмо Старого та Нового Завіту. – Unit-
ed Bible Societies, 1990. – С. 739–745.
24. Салига Т. З євшаном крізь долю : [Богдан Кравців] // Салига Т.
Високе світло : літер.- крит. студії / Тарас Салига. – Львів : Каме-
няр ; Мюнхен : УВУ, 1994. – С. 160–187.
25. Слабошпицький М. Ідеаліст : Леонід Мосендз // Слабошпицький
М. Ф. Двадцять п’ять поетів української діаспори / М. Ф. Слабо-
шпицький. – К. : Ярославів Вал, 2006. – С. 124–147.
26. Слабошпицький М. Колекціонер : Богдан Кравців // Слабо-
шпицький М. Ф. Двадцять п’ять поетів української діаспори /
М. Ф. Слабошпицький. – К. : Ярославів Вал, 2006. – С. 323–337.
|