Виноградник Романа Кудлика
У нарисі, написаному з нагоди 70-ліття Романа Кудлика, подано коротку творчу біографію поета, акцентовано на своєрідності поетового голосу та вказано джерела його формування....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2011
|
| Назва видання: | Парадигма |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40481 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виноградник Романа Кудлика / В. Горинь // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 269-275. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40481 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-404812013-02-13T03:44:50Z Виноградник Романа Кудлика Горинь, В. Постаті У нарисі, написаному з нагоди 70-ліття Романа Кудлика, подано коротку творчу біографію поета, акцентовано на своєрідності поетового голосу та вказано джерела його формування. В очерке, написанном по случаю 70-летия поэта, приводится краткая творческая биография Р. Кудлыка, акцентируется внимание на своеобразии поэтического голоса писателя и источниках, повлиявших на его формирование. 2011 Article Виноградник Романа Кудлика / В. Горинь // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 269-275. — укр. XXXX-0114 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40481 uk Парадигма Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Постаті Постаті |
| spellingShingle |
Постаті Постаті Горинь, В. Виноградник Романа Кудлика Парадигма |
| description |
У нарисі, написаному з нагоди 70-ліття Романа Кудлика, подано коротку творчу біографію поета, акцентовано на своєрідності поетового голосу та вказано джерела його формування. |
| format |
Article |
| author |
Горинь, В. |
| author_facet |
Горинь, В. |
| author_sort |
Горинь, В. |
| title |
Виноградник Романа Кудлика |
| title_short |
Виноградник Романа Кудлика |
| title_full |
Виноградник Романа Кудлика |
| title_fullStr |
Виноградник Романа Кудлика |
| title_full_unstemmed |
Виноградник Романа Кудлика |
| title_sort |
виноградник романа кудлика |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Постаті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40481 |
| citation_txt |
Виноградник Романа Кудлика / В. Горинь // Парадигма: Зб. наук. пр. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 269-275. — укр. |
| series |
Парадигма |
| work_keys_str_mv |
AT gorinʹv vinogradnikromanakudlika |
| first_indexed |
2025-07-03T22:34:00Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:34:00Z |
| _version_ |
1836666889953083392 |
| fulltext |
Аж не віриться. Українському
поетові та перекладачеві, незмінно-
му редакторові завжди мо лодому
Романові Кудлику ви повнюється
сімдесят. Народився він 4 травня
1941 р. у місті Ярославі (Польща).
Батько Михайло за всіх часів був
службовцем, мати Іванна – вчи-
телька. 1945 р. горезвісна «Вісла»
змінила життєву течію, і широкий
потік лемківського люду із пито-
мих українських земель було пере-
селено на терени західних областей
УРСР. У тому році родина Кудли-
ків (батьки, два сини – Богдан і Роман) також була депортована й
опинилася в Дрогобичі. Там 1946 р. народилася сестра Ірина. Так
Дрогобиччина стала рідною для лемківської родини, родового гніз-
да Кудликів.
1958 р. у Дрогобичі Кудлик закінчив із золотою медаллю се-
редню школу, рік працював у редакції газети містечка Комарно
поблизу Городка. У дрогобицькій обласній газеті «Радянське
слово» з’явилися його перші вірші, які благословив Микола
Ільницький. Витоки віршування, очевидно, лежать у антоничів-
ських джерелах, адже про поета Богдана Ігоря Антонича Роман
Кудлик почув раніше, ніж Дмитро Павличко, Ігор Калинець чи
Виноградник Романа КудликаВасиль Горинь
270 Постат і
навіть Микола Ільницький, які здобули славу відкривачів імені
Антонича, бо ж батько розказував у дитинстві Романові, як вчив-
ся з Антоничем у польській гімназії, а мати-педагог прищепила
синові любов до віршованого слова. Із перших поетичних кроків
Р. Кудлик осягнув, що мова поезії може бути розмовною, а тому,
облюбувавши собі вільний вірш – верлібр, уже першу збірку іме-
нував «Розмовою» (1963).
1959 р. Роман стає студентом філологічного факультету (укра-
їнське відділення) Львівського університету ім. Івана Франка.
Поезія назавжди стає його життєвою поводаркою. Виступами у
сту дентській аудиторії захоплював цінителів поетичного слова,
особливо зачаровував дівчат, які на час забували про лекції та се-
мінари, починали мислити про красиве, високе, а може і мріяти
про потаємниче. Поезія заполонювала почуття і думки юні (і не
тільки) – наближалася доба шістдесятництва, часи дивовижні,
літературне явище непередбачене.
Р. Кудлик стає вельми популярним завдяки чітко зарисованій
індивідуальності, він умів вловлювати нові віяння в літературі.
Відчував, що займає майже вільне місце в українському поетич-
ному віршуванні: творення модерних образів, витончених мета-
фор і несподіваних порівнянь – усе вкладалося у вільний вірш.
Свій поетичний хист шліфував під впливом європейської та сві-
тової поезії. Не лише П. Верлен чи А. Рембо були його лектурою,
але й Н. Хікмет і П. Неруда цікавили його в студентські роки;
зачитувався також віршами В. Вітмена (в перекладах І. Кулика
і В. Мисика) – поезії з його збірки «Пагінці трави», здавалося,
паростями проростали в поетичну структуру двадцятирічного
українського поета. Отого стрункого, делікатного, інтеліґентно-
го, – інтеліґентність Роман ніс у собі органічно, – усе це поєдну-
валося з енергійністю, навіть спортивністю.
Про Р. Кудлика можна сказати словами котрогось із наших
минулих літературних критиків (М. Євшана чи М. Рудницького),
що цей поет нагадує спортсмена, котрий спішить на тренування
чи змагання, але встигає спостерегти якийсь штрих пейзажу або
урбаністичну деталь, не забуваючи післати привітання дівчатам.
Благодатна пора наступала для української пое зії: відкривали-
ся спецфондівські зібрання творів письменників розстріляного
Василь Горинь Виноградник Романа Кудлика 271
відродження, поети-шістдесятники відкривали нові обшири укра-
їнської літератури. В. Симоненко, М. Вінграновський, І. Драч,
В. Стус – нові поетичні вітровіння, імена випосаджені природою –
під опікою таких носіїв літературознавчої думки, як І. Світлич-
ний, І. Дзюба, Л. Коваленко, Михайлина Коцюбинська.
Тимчасом стаціонарне навчання в університеті Р. Кудлик по-
єднував із працею у львівських обласних газетах, а згодом і в жур-
налі «Жовтень» (нині – «Дзвін»). Закінчивши університет (1964),
ще певний час працював у «Жовтні», та звідти його звільнено за
виступ проти переслідування й арештів української творчої інте-
ліґенції, що прокотилися по багатьох містах України. Наростання
тиску комуністичного режиму, цькування і погрози мали на меті
ізолювати молодого поета від літературного життя, зачинити пе-
ред ним двері друку.
Стояв перед обов’язком громадянським і покликанням по-
етичним («Чому тут немає наших друзів?» – запитав на спілчан-
ських зборах за участі обкомівського функціонера). Тепер відкри-
валася одна дорога – іти разом з ними. Але як іти, коли їх повели,
а інших, таких як ти, залишили тут «під ковпаком», постійним на-
глядом, обмеживши можливість спілкуватися, друкуватися, на-
віть працювати. Обмеживши можливість творити. Та хіба можна
примусити поета мовчати? А чи продовжуватиметься споконвіч-
на традиція української поезії – замовкнути надовго?
Однак треба було звикати до нових умов: свого імені тут, «на
волі», не варто опоганити, ані лжесловом підлещувати систему.
Обставини вимагали приставати на будь-яку роботу, шукати при-
хистку в установах не дуже близьких до літературної творчости.
Про резиґнацію не могло бути й мови. До всього долучили виступ
на похороні друга-композитора, Романові слова не вписувались
в офіційну парадиґму і цього йому прощати не збирались.
Довго-довго треба було чекати, щоб повернутися на ті жовт-
неві пороги на вулиці Ватутіна, – нині ці пороги вулиці Князя
Романа стали дзвонковими. Повернувся до журналу з надією, що
разом з іншими Романами (хіба можлива львівська література без
Романів?) вдасться повернути стерно, щоб прямувати новим річи-
щем. Невдовзі часопис «Дзвін» за керівництва Романа Федоріва
набув нової сутности – літературної, суспільної, культурологічної.
272 Постат і
Отож, для Р. Кудлика, якому громадянська совість не дозво-
ляла зійти з обраного шляху, настали часи пошуків роботи. Пра-
цював у багатотиражній пресі, на телебаченні, у Львівській фі-
лармонії… Від 1980 р. – знову в журналі «Дзвін»: спочатку на по-
саді завідувача відділу критики, згодом – заступника редактора, а
від квітня 2001 р. він головний редактор часопису. У 1989 р. був
одним із організаторів та працівників газети «Просвіта».
Перша книжка поета «Розмова» побачила світ 1963 р. у київ-
ському видавництві «Держлітвидав». Це була так звана касета –
серійне видання перших збірок поетів, серед яких, крім Р. Куд-
лика, запам’яталися такі автори, як М. Красюк, В. Крищенко,
М. Лиходід, П. Мовчан, В. Підпалий, Л. Танюк, С. Тельнюк. Зго-
дом вийшли з великими інтервалами інші його збірки: «Весня-
ний більярд» («Молодь», 1968), «Яблуневі ліхтарі» («Каменяр»,
1979), «Листя дикого винограду» («Молодь», 1987), «Горішня
брама» («Дніпро», 1991), «Нічне збирання винограду» («Про-
світа», 2007). До останньої книжки ввійшли ранні твори поета,
які свого часу не могли бути опубліковані. У поезії Р. Кудлика
суспільні проблеми набувають особливого виміру, який обумов-
люється громадянською позицією автора, активністю поета; без-
посередність передачі настрою ліричного героя, зорові спостере-
ження, слухові враження роблять його поезію доступною. Він на-
магається ламати усталені схеми поетики, творить власний канон.
Йому пишеться завжди легко, а особлива ритмічність поетичної
техніки полонить читача. Тематично його вірші – це провінційні
картинки, ситуації малих містечок, аура окрайніх вулиць; образи
винограду і калини, дерев і квітів, трави найхарактерніші в його
поетичній палітрі.
Поет був рівний на всьому творчому шляхові, незважаючи
на замовчування й удари несправедливої критики. Особливо тут
знеславився відомий публіциста – автор рецензії на поему Р. Куд-
лика «Зелені радощі трави». Було це у давню давнину, ще тоді,
«коли й ми були птицями». «… А ще до того / Ми були травою…»
Коли «дивилися очима зеленими і сміялись зеленим сміхом, і
шептались зелено…»
Ніяк не міг сприйняти цих образів казенний псевдорецензент
і барабанив у «свій чорний барабан». Справді, не міг він осягнути
Василь Горинь Виноградник Романа Кудлика 273
і побачити, «як золотий гребінь сонця розчісує біляве волосся
ромашок», «як на березі моря губиться розірване намисто», як
то можна сміятися «оранжевими від місяця губами», «ховатися
у шелест поцілунків…» Не міг стриматися рецензент від ширшого
цитування молодого поета, що не дотримувався основ віршуван-
ня, яких його навчали на факультеті, а, забувши про силабіку і то-
ніку, гарцював своїми вільними віршами:
… Наші пера
Із крил спадали,
Як з дерев
Опадає листя,
Ми упали в траву,
Я побачив –
Що у тебе сріблисте тіло,
Що в очах твоїх
Спраглість жіноча…
Тут цитата обривалася, бо автор, пам’ятаючи про моральний
кодекс будівника, не смів наводити дальших рядків поеми та ще
й у компартійній газеті. Не оминали критичним словом поетич-
ного доробку Романа Кудлика й університетські вчені-філологи.
Та поет пам’ятав про своє призначення і йшов своєю дорогою.
Низка ритмічних поезій Р. Кудлика чекали свого композито-
ра, і той знаходився, творча співпраця митців увінчувалась успі-
хом. Поет-пісняр разом із композиторами Володимиром Івасю-
ком, Ігорем Білозором, Богданом Ігорем Янівським та іншими
створили низку широковідомих пісень («О сизокрилий птах…»,
«Я – твоє крило», «Батьківське жито», «Чумацький шлях»,
«Барвисті сни», «Вишнева віхола» та ін.), які виконували і ви-
конують співаки та вокально-інструментальні ансамблі України
і зарубіжжя.
Пише поет і пісенні тексти до вистав львівських та київських
театрів, а також лібрето опер і мюзиклів. Роман Кудлик – автор
лібрето опер Богдана Янівського «Олеська балада» й «Царівна
Жаба», які витримали близько сотні вистав на сцені Львівського
національного театру опери і балету. А на сцені Першого укра-
їнського театру для дітей та юнацтва у Львові з успіхом ішли
274 Постат і
та йдуть його мюзикли (композитор Богдан Янівський) «Лис
Микита», «Перстень спокуси», «Незвичайні пригоди в Країні
ігор» та ін.
Поезії Романа Кудлика перекладено англійською, білорусь-
кою, болгарською, російською, румунською, серболужицькою,
французькою та іншими мовами. Виступаючи й сам як перекла-
дач зі слов’янських мов, Р. Кудлик дав українському читачеві низ-
ку поетичних та прозових творів зарубіжних авторів.
Поет Кудлик належить до знаменитого кола друзів – творчих
особистостей Львова. Тішачись їхньою сердечною приязню, ви-
друкував у часописах більше десятка ориґінальних есеїв-портре-
тів українських письменників, літературознавців, композиторів,
художників, артистів тощо. Побратимам дарував поетичні посвя-
ти, з яких наведемо дві:
Романові Іваничуку:
У час осінньої прозорості,
коли в виноградниках стиглих
відбиваються останні ластівки,
весло у кутку
нагадує недавнє літо,
а помах руки дівочої –
уже далеку весну.
… І душа забринить
наче птахом покинута гілка:
жаль –
прозорість осіння прийшла,
та пора пожинати плоди…
Миколі Ільницькому:
Так негадано, друже,
Так ґвалтовно, незримо,
Не прощаючись з осінню,
Ми вступаємо в зиму;
Ми сьогодні з тобою
На самісінькій грані –
Впали наші сніги
Всього заніч…
Одначе, як спостеріг критик, найкращий вірш-посвята Ро-
мана Кудлика – артистові Юрію Брилинському, з отим першим
Василь Горинь Виноградник Романа Кудлика 275
рядком: «Юрко в четвер запрошує на борщ!» Як на мене, також
прегарна поезія присвячена скульпторові Емануїлу Миськові,
опубліковано її в «Літературній Україні».
Романові Кудлику – сімдесят. Сімдесят років журналові
«Дзвін», що в різні часи прибирав різні назви: «Література і мис-
тецтво», «Радянський Львів», «Жовтень», «Дзвін». Очолювали
редакцію різні редактори: Петро Козланюк, Юрій Мельничук,
Ростислав Братунь, Микола Романченко, Роман Федорів. Десят ь
років головним редактором журналу «Дзвін» є Роман Кудлик, мій
однокурсник (1959–1964 рр. навчалися в університеті), з яким
мене в’яже щира дружба, спільні ціннісні орієнтації, погляди на
життя, літературу, поезію, очевидно, спільні світоглядні переко-
нання. Наша взаємність залишається непохитною – довгі роки
щируючись між собою, чуємося духовно ближчими. І на його
життєвій дорозі, на поетичній ниві від «Розмови» до «Нічного
збирання винограду» ми не припиняємо суперечок про новелу чи
баладу, хоча знаємо, що про ці ліро-епічні роди (улюб лені жанри
поета) краще сказали наші вчителі – Іван Денисюк та Григорій
Нудьга, а чи наш друг Тарас Салига. До того ж, Ювіляр розши-
рює свої жанрові розмаїтості, використовуючи також такі роди,
як романс, казка, апокриф, монолог, притча, є в поета навіть вір-
ші-тости.
На завершення. Роман Кудлик – член Національної Спілки
письменників України від 1965 року. Лавреат премії імені Васи-
ля Мисика (1997), Фонду Воляників-Швабінських при Фундації
Українського вільного університету (2000) та премії ім. М. Шаш-
кевича (2002).
|