Українська історична лексикографія: від витоків до словників

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Осінчук, Ю., Осінчук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2012
Назва видання:	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
Теми:	Писемні джерела та історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40535
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українська історична лексикографія: від витоків до словників / Ю. Осінчук, О. Осінчук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 254-260. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40535
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-405352013-01-20T12:19:21Z Українська історична лексикографія: від витоків до словників Осінчук, Ю. Осінчук, О. Писемні джерела та історіографія 2012 Article Українська історична лексикографія: від витоків до словників / Ю. Осінчук, О. Осінчук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 254-260. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40535 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія
spellingShingle	Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія Осінчук, Ю. Осінчук, О. Українська історична лексикографія: від витоків до словників Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
format	Article
author	Осінчук, Ю. Осінчук, О.
author_facet	Осінчук, Ю. Осінчук, О.
author_sort	Осінчук, Ю.
title	Українська історична лексикографія: від витоків до словників
title_short	Українська історична лексикографія: від витоків до словників
title_full	Українська історична лексикографія: від витоків до словників
title_fullStr	Українська історична лексикографія: від витоків до словників
title_full_unstemmed	Українська історична лексикографія: від витоків до словників
title_sort	українська історична лексикографія: від витоків до словників
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2012
topic_facet	Писемні джерела та історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40535
citation_txt	Українська історична лексикографія: від витоків до словників / Ю. Осінчук, О. Осінчук // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 254-260. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
work_keys_str_mv	AT osínčukû ukraínsʹkaístoričnaleksikografíâvídvitokívdoslovnikív AT osínčuko ukraínsʹkaístoričnaleksikografíâvídvitokívdoslovnikív
first_indexed	2025-07-03T22:37:08Z
last_indexed	2025-07-03T22:37:08Z
_version_	1836667087680962560
fulltext	254 5. Мацеевич Л. Польский проповедник ХVII века езуит Фома Млодзяновский / Л. Мацеевич // Труды КДА, 1870. – Т. 2. – С. 108–153. 6. Полюга Л.М. До джерел українського красномовства в релігійній проповіді (Іларіон – Галятовський – сучасність) / Л.М.Полюга // Християнство й українська мова, Львів, 2000. –С. 444–448. 7. Таран (Майданович) Т. Принципи поцінування емоційно-експресивного синтаксису української барокової проповіді // Мовознавство, 1993. – №6. – С. 44–52. 8. Характеристика южнорусской схоластической проповеди в связи с проповедью западноевропейскою и польскою // Руководство для сельских пастырей, 1875. – № 8. – С. 251–264. 9. Чепіга І.П. Початки барокового проповідництва в українському письменстві / І.П.Чепіга// Мовознавство, 1996. –С. 25–30. Умовні скорочення назв джерел В. – Радивиловський А. Вѣнεцъ Хс̃въ, К., 1688. – Ст.-др. ЦНБВ. Гал. – Галятовський І. Ключ розуміння / Підгот. І.П. Чепіга. К., 1985. Зб. – Збірка казань, ХVІІ ст.– Рукоп. ЦНБВ. К. – Казання, початок ХVІІ ст. – Рукоп. ЦНБВ. Кн. – Книга третя# каза(н)я розныє, перша половина ХVІІ ст. – Рукоп. ЦНБВ. Карп. – Карпович Л. Казаньє двоє. Єв’є, 1615. – Ст.-др. ЦНБВ. Мог. – Могила П. Кр(с̃)тъ Хр(с̃)та Сп(с̃)тел# и кождогочл̃ка на казаню публичномъ. К., 1632. – Ст.-др. ЦНБВ. Рад. Рук. – Радивиловський А. Вhнεцъ Хс̃въ. – Рукоп. ЦНБВ. Огор. – Радивиловський А. Огородок Маріи Богородицы. К., 1676. – Ст.-др. ЦНБВ. См. – Смотрицький М. Казаньє на чест(ъ)ны(й) погребъ... Леонтія Карповича, Вільно, 1620. – Ст.-др. ЦНБВ. Юрій Осінчук (Львів), н.сп. відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидат філологічних наук Осінчук Оксана (Дрогобич), студентка філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Українська історична лексикографія: від витоків до словників Історичні словники — важливі пам’ятки культури, в яких відбито минуле народу, багатовіковий розвиток його мови, звичаї, побут, духовна й матеріальна сторони життя, зв’язки з іншими народами, спільні корені їх надбань. Зародження старої української лексикографії відбулося ще в Київському періоді, коли малозрозумілі чи незрозумілі окремі слова й вирази переписувачі давніх книг пояснювали за допомогою глос — перекладів або тлумачень прямо в тексті (контекстуальні, внутрішньорядкові глоси), над пояснювальним словом (міжрядкові глоси) або на берегах (полях) книги (маргінальні, покрайні глоси). Детальний аналіз цього зародкового стану лексикографічної роботи див.: Німчук В.В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською (Київ, 1980. – 304 с.). 255 У післявоєнні роки осередком лексикографічних раритетів став відділ історичних словників (сьогодні відділ української мови) Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, в якому з 1957 р. історики мови розпочали довголітню працю над укладанням фундаментального “Словника староукраїнської мови ХІV–ХV ст.”. Під керівництвом професора Л. Гумецької члени словникової групи відділу історичних словників працювали над укладанням картотеки — суцільного розписування відібраних для Словника пам’яток, розмножування карточок, оформлювання кожної зокрема карточки тощо. Цю працю закінчили в 1962 р. Картотека Словника, яка містить усі слова всіх (світських) пам’яток староукраїнської мови ХІV–ХV ст., налічує близько 260 тисяч карток [2, 2– 3]. Над словником працювало не одне покоління мовознавців, а саме: Л. Гумецька (відповідальний редактор), І. Керницький, Д. Гринчишин, У. Єдлінська, В. Карпова, Л. Полюга, М. Худаш, Р. Керста, М. Сенів, О. Захарків та ін. Робота над укладанням цього історичного словника тривала понад двадцять років. Його редколегію було відзначено першою академічною премією ім. І. Франка. Із 1975 року і до сьогодні співробітники відділу активно працюють над створенням “Словника української мови ХVІ — першої половини ХVІІ ст.”. Опубліковано 15 випусків цього Словника. Зараз науковці готують черговий — на букви “Л” і “М”. За попередніми підрахунками, обсяг словника становитиме понад 400 друкованих аркушів і буде містити понад 40 тисяч слів [1, 52]. Картотека “Словника української мови ХVІ — першої половини ХVІІ ст.” налічує понад 800 тис. карток. Вона містить у собі слова та фразеологічні одиниці, які відбивають лексико-фразеологічну систему української мови одного із давніх її періодів. Окрім цього, у Картотеці простежується динаміка форм мовного вираження протягом півтора століття, їх розвиток у даний історичний період [3, 6]. Цінним скарбом українського мовознавства у відділі української мови є Картотека “Історичного словника українського язика”, укладена під керівництвом Є. Тимченка, основоположника української історичної лексикографії. Лексична картотека “Історичного словника українського язика” — сукупність лексичних карток із заголовними словами, під якими наведено цитати текстів (речення, словосполучення), що ілюструють уживання їх з відповідним значенням, а в кінці подано скорочення, рік (чи століття), сторінку джерела, звідки взято ілюстрацію. Роботу над такою академічною фундаментальною працею, як “Історичний словник українського язика”, розпочато 1919 року в Києві, коли при Українській Академії Наук було створено Постійну комісію історичного словника, яку очолив лексикограф Є. Тимченко [1, 27]. Мета комісії — зібрати якомога більше лексичного матеріалу української мови від найдавнішого часу до ХІХ ст. Для Картотеки було підібрано і розписано близько 400 пам’яток української мови, серед яких — рукописи різного характеру (Архів Видубицького монастиря, Прилуцький Архів Галаганів, 256 Дѣло цеху киевского гончарського 1783 р., Животи святих отцевъ на шест мсцей ХVІІ ст.), стародруки (Богогогласник 1790 р., О христіанскомъ житіи 1783 р., Краткоє поученіе о седми сакраментах 1716 р.) та новодруки (Отписъ на листъ Виленскихъ унитовъ 1661 г., Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссіи 1909 р., Источники для исторіи Запорожскихъ казаковъ 1903 р.). Аналізуючи джерела, використанні при укладанні Картотеки, спостерігаємо, що члени комісії підбирали пам’ятки з різних територій України, рідше з-поза її меж. До уваги також бралися білоруські чи російські перевиданні пам’ятки української писемності. До укладання Картотеки залучали пам’ятки різні за стилями і жанрами. Зокрема, різноманітні акти, судові документи, заповіти, грамоти, літописи, твори конфесійної, полемічної та художньої (інтермедії, драми, панегірики, поезія) літератури, епістолярну спадщину тощо. До уваги також брали лексичний матеріал із пам’яток недатованих. Для цього матеріалу використовували приблизне датування [4, V]. На початковому етапі робити Комісії були передані матеріали, які підготував П. Житецький: приблизно 10–12 тис. карток слів, вибраних з Іпатіївського літопису (вибирав сам П. Житецький), із віршів Климентія Зіновієва, друкованих в «Основі» 1861 р., із творів Галятовського, з Палинодії Копистенського та ін. Окрім цього, Комісія одержала від проф. Є. Тимченка 60 тис. карток слів, вибраних із 34 українських пам’яток. У 1905 р. цей матеріал було подано на премію ім. М. Костомарова від “Київської Старини”. У 1920 р. Комісія одержала в дарунок від Кам’янецького університету 26.700 карток слів, вибраних за вказівками професора Тимченка переважно з Архіву ЮЗР. Від Є. Тимченка Комісія одержала ще 4194 картки. Решта матеріалу — понад 212.284 карток — розписували члени Комісії упродовж 9 років (1921–1929) [4, ІV]. Відзначмо, що професор Є. Тимченко сам проводив велику практичну роботу під час укладання Картотеки “Історичного словника українського язика”: розписував пам’ятки, укладав словникові статті, редагував їх та виправляв помилки, переглядав друковані сторінки майбутнього словника, вичитував машинописний набір, звіряв розписані картки з оригіналами пам’яток. Картотека “Історичного словника українського язика” нараховує близько 300 тис. цитат-карток: 118 скриньок основного матеріалу (літери А–Я) і 8 скриньок — додаткового. Картотека складається із нестандартних карток різного кольору. Для її створення укладачі використовували різноманітний папір і чорнило. Оскільки матеріали до Картотеки розписували різні люди — “не одної освіти, не одних здібностей і не одного ставлення до праці” [4, V], — на картках є багато помилок і неточностей. Цитований матеріал на картці не завжди відповідав вимогам Комісії, внаслідок чого укладачі часто звіряли з оригіналом друкованим або писаним. На жаль, не всі пам’ятки, з яких вибрано слова, були доступними для Комісії, тому не завжди укладачі могли виправити чи звірити “дефектну” картку: її доводилося відкладати до заміни кращою, а коли ні, то використовували такий матеріал у недосконалому варіанті [4, V–VІ]. 257 Часто на картках до лексем подано різноманітні підказки-коментарі: значення слова, граматична ремарка, відповідник із мови-джерела; напр.: забуреньє ‘розрух, заколот, заміщання, неспокій’, забурити, дс. ‘збурити, замутити’, забавка, рж. Здрібн. від ‘забава’ 1. Забара, зволока, забавца, рж. (пол. zabawca) ‘людина віддана чому’. Трапляються всілякі виправлення і перекреслення слів. У Картотеці деякі реєстрові слова представлено неоднаковою кількістю карток, зокрема службові слова (наприклад, прийменники за, на, о) нараховують кілька десятків карток. Водночас у Картотеці наявні слова, репрезентовані лише один раз; напр.: заамбонный (Свѣчъ вжиганіе и гашеніе… по заамбонной молитве всегда сътворяємы 1536 Арх. ЮЗР. І, VІІ, 9), заапеллювати (Кто заапеллюєтъ в Августѣ мсцѣ, и тот імѣтиметъ до трибуналскихъ сроковъ мцей восѣмъ С. і Р. 33), забаяти ‘замовити’ (Молитва отъ звѣря скоту забаяты Угр. Заг. 62), ядровица (корова одна назбытъ старая, подъ нею телочка — сеголетна, другая ядровица, подъ нею бычокъ сеголетний 1571 Кн. Гродск. Луцк. 343 об.) тощо. Усі заголовні слова на картці записано у початковій формі, прийнятій для кожної граматичної категорії: для іменників — називний відмінок однини чи множини (які вживаються тільки у множині); для прикметників, дієприкметників, порядкових числівників, прикметникових займенників — називний відмінок однини чоловічого роду; для кількісних числівників, особових займенників — називний відмінок однини чи множини; для зворотнього займенника — форма “себе”; для дієслів і дієприслівників — форма інфінітива. Не послідовно на картках із цитатою дотримано правила — підкреслення лексеми, про яку йдеться. На жаль, на картці-цитаті не завжди повністю відтворено орфографічні і графічні особливості пам’яток. Ілюстративний матеріал із новодрукованих джерел під час укладання Картотеки не постійно точно відповідає рукописові. Відомо, що деякі видавці українських пам’яток послуговувалися правописними і граматичними нормами російської граматики (г і ґ передавали як г, літеру ѧ — я, літеру і писали згідно з правилом російського правопису тощо). Тому у картотеці виявлено різноманітні виправлення і перекреслення літер (хтось звіряв оригінал рукопису). Фіксуємо в Картотеці і лексеми, які виписано із невстановлених джерел; напр.: за (За досвѣдъченую рѣчъ маютъ виноградаре, ижъ на другую осѣнъ обфито зродятся вина Пр. Госп. ? 9), забойство (Негодилося [туркамъ] — невиннымъ [людямъ] здирства и забойства позволяти чинити Зварн. Источн. ? І, 967), пересторога (Маєте пересторогу, наймилшїє хрстияне, писмо стоє, же бисте не йшли у забродъ, якъ скоти несмисленниє Рук. ? № 202, к. 257), чадо (Дружину ли мнѣ вѣрну возимѣю, чадамы ли разбогатѣю, но и тіи самы точію до ями проведше мя, забудут Зб. № 1748 ?, к. 4 б–5). Окрім цього, є слова з невідомих джерел, які не увійшли до словникового реєстру перших зошитів, напр.: абедиенція (Войтъ… предреченного села Гусиного і посполитими людми должен ей якъ державци своему всякое отдавати… послушенство и абедиенцію 1715 Ген. 258 Сл. Луб. п. ? 59), артос (Таки(и) єс(т) хлѣбъ квасны(и) досконали(и) ѡживлѧючи(и), ش(к) пише в̾ Грецїи артосъ, то єс(т) в ̾сходѧчи(и) ѡ(т)квасү ХVІІ ст. Унд. № 527 ?, 199 б), агиревый прикм. аєровий (Агиревъ корень… вари(т) Рук. № 362 ?, 274) та ін. У Картотеці засвідчено ілюстративний матеріал із найдавніших писемних пам’яток: Ізборника Святослава 1073 року, ХІІІ Слів Григорія Богослова, Поученьє Володимира Мономаха — у складі Лаврентіївського літопису 1377 р., Житія Феодосія Печерського та ін. Із додаткових скриньок Картотеки дізнаємося, що проф. Є. Тимченкові доповнювати її новими джерелами допомагали Г. Ганжа, Г. Їжакевич, В. Коломієць, П. Тимошенко та ін. Зокрема П. Тимошенко розписав Малорусскій отривок Измарагда ХVІІ ст. (73 картки), Дума козацька про війну з поляками ХVІІ ст. (78 картки), Матеріалы по истори козацкого землевладения 1494–1668 рр. (682 картки). Г. Їжакевич у 1948 р. розписала такі пам’ятки: Письма Балыки ХVІІ ст. (348 карток), Лист до Семашка ХVІ ст. (96 карток), Малорусско лечебний травник (256 карток), 4 Документи з життя Забужської Русі ХVІ ст. (418 карток); В. Коломієць — Мистерія страстей Христовыхъ (Драматичний твір ХVІІ ст.) (434 картки), Южно-русское житіе Владиміра ХVІІ ст. (552 картки), Показаніе игумена Феодосія Васьковскаго о положеніи кіевскихъ мѣщанъ до Богдана Хмельницкаго ХVІІ ст. (322 картки), Запис в гродській володимирській книзі 1579 р. (152 картки) та ін. До сьогодні збережено окремі папки машинопису “Історичного словника українського язика”. Скажімо букву З укладено за алфавітом від ЗА до ЗВОЛѣКАТИ. Записи на папці свідчать, що цю букву було укладено повністю від ЗА до ЗЯТЬ. Частину матеріалу втрачено. Дві папки з буквою М уміщають набрані машинописні матеріали від МАГИСТРОВСТВО (відсутня 1 с.) до МVСТИРІОНЪ (втрачено сторінки 5–44). Літеру Н у папці розпочинає лексема НАБОЖЕНСТВО до НЕВИННЫЙ (сторінки 281–286 відсутні). Буква О — від О до ОБРАЖЕНЬЕ (155 сторінок машинопису). Картотека репрезентує різноманітні тематичні групи лексики. Зокрема лексика на позначення предметів і явищ зовнішнього світу та понять, пов’язаних з людиною (вино, вода, громъ, домъ, животъ, огонь, садъ тощо), виробничо-професійна лексика (винаръ, гончаръ, кравецъ, скляръ, швецъ), суспільно-економічна лексика (купецтво, купля, купно, купованье), суспільно-політична (грекъ, грекиня, жидъ, жидокъ, пріязнь, повага), адміністративно-юридична (гетманъ, декретъ, депутатъ, судъ, урядъ), церковно-обрядова (агіазма, акафістъ, вечерня, обѣтница, павечерниця, сакраментъ), метрологічна та нумізматична лексика (гривна, безмѣнъ, личба, локоть, мѣра, мѣрниця) та ін. Картотека Є. Тимченка є багатим джерелом лексичних словосполучень і фразеологізмів; напр.: іти у забродъ ‘пуститися у заброд, розбридатися, забридати’ (Єще далеко прикрѣйшая и большая дѣєтся имъ (майстратови Кієвскому) перешкода, бо (в) забродъ въ таковыє шинки вы якъ старшій, 259 такъ и меншій товариство пустилися 1694 Ак. ЗР. V, 269), забити в кайдани, в колодки ‘закувати, вправити в кайдани’ (Маіорша… велѣла забити мене у колоду Кн. Нос. 28; Староста хотѣлъ приказчика… в колодки забить Ib. 38; Пушкаръ… Намѣсника Гацяцкого, въ кайдани забивши… одослалъ у вязєнє Вел. Сказ. 178), мѣти за зле на кого ‘гніватись, бути незадоволеним’ (Подкова… убоявшися, же царъ Турецкій и кроль мѣлъ на єго за зле… поѣхалъ до короля Крон. Полск. 393), мати зазнобку (на кого) ‘гніватися, на зуб взяти кого’ (Братъ твой… мѣв на тебе зазнобку якую тоєст гнѣв який Єв. Реш. 16 б), наложити раны ‘поранити’ (Марка… порвали… и раны єму наложили Жит. Св. 99), обернути въ нѣвецъ ‘знищити, зруйнувати’ (Тотъ неприятель вѣри християнской радъ бы усѣхъ християнъ в нѣвецъ обернути Літ. Сам. 34) тощо. У досліджуваній Картотеці виявлено низку антропонімів, які виписано із українських пам’яток від найдавнішого часу до ХVІІІ ст.; напр.: ааронъ, бабаковий, волочай, Гурій, Ликиній тощо. Фіксуємо чимало мікротопонімів (Тіи полковники… не забиваючися въ далшіє мѣстца полевіє, отъ Довгои назадъ подогнувши хвостъ повернули Літ. Вел. ІІІ, 243; Скоро ся зъ ближшихъ мѣсть забрали зъ кильнадесять ихъ [поповъ] до Замостя Літ. Льв. 257). Матеріали Картотеки “Історичного словника українського язика” використовують під час роботи над “Словником української мови XVI — першої половини XVII ст.”, укладачі якого завдяки цій Картотеці мають змогу уточнювати значення слів, наявність цитат, пам’яток тощо. Частину лексичного матеріалу із цієї Картотеки залучено до “Словника української мови XVI — першої половини XVII ст.” У зв’язку з тим, що “Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.” хронологічно обмежено до першої половини ХVІІ ст., матеріали Картотеки Тимченка є цінними тим, що вони охоплюють і пізніший період, до ХVІІІ ст. включно, а це дає змогу простежити динаміку кількісного вживання слів, розширення або звуження значень, збільшення або зменшення їх кількості. Картотеки історичних словників української мови використовують передусім для наукових досліджень з історичної лексикології, історичної фонетики, граматики, словотвору, фразеології, стилістики, термінології, історичної діалектології, синтаксису, а також для укладання різногалузевих словників української мови. Вони слугують джерельною базою для написання докторських і кандидатських дисертацій, магістерських і дипломних робіт. Із Картотеками працювали і працюють учені з різних наукових центрів України і з-поза її меж: А. Бурячок, Г. Войтів, Д. Гринчишин, Г. Дидик-Меуш, Я. Ісаєвич, В. Карпова, Б. Криса, О. Кровицька, В. Лемцюгова, М. Мозер, Р. Осташ, І. Паславський, Л. Полюга, К. Сімович, А. Фаловський, Н Хобзей, М. Худаш, І. Черевко, М. Чікало, Т. Ястремська та багато ін. 260 Література Кровицька О.В. Українська лексикографія: теорія і практика. – Львів, 2005. – 175 с. Словник староукраїнської мови ХІV — ХV ст. Пробний зошит. – Київ, 1964. – 190 с. Словника української мови ХVІ — першої половини ХVІІ ст. Пробний зошит. – Київ, 1983. – 158 с. Тимченко Є. Історичний словник українського язика. – Харків–Київ 1930–1932. Джерела Ак.ЗР — Акты, относящіеся къ исторіи Западной Россіи, собранные Архерграфическою Коммиссією. Арх.ЮЗР — Архив Юго-Западной Росии… – К., 1859–1911. – Ч 1–8. Вел. Сказ. — Сказаніе о войнѣ козацкой з поляками Самійла // Пам’ятки Українського письменства. – Київ, 1926. – Т. І. Єв. Реш. — Сіѧ книга написасѧ ахо года. Наука християнская зъ Єvгля… Зложилосѧ… Семїономъ Тимофѣєвичемъ сщникомъ на тот час Решетиловъским… року Бж. ахо (1670). Жит. Св. — Збірник Житій Св. Кн. Гродск. Луцк. — Книга Гродская Луцкая. Рукопис Київського центрального архіву. Кн. Нос. — Збірник паперів, що написано в канцелярії Прилуцького полковника Петра Косенка 1728 р. Крон. Полск. — Кроника о земли Полской… рускимъ языком списаная року отъ Рождества Христова 1682. Літ. Вел. — Лѣтопись Самоила Величка. – Кіевъ, 1864. – Т. І–ІV. Літ. Льв. — Львовская лѣтопись // Русскій историческій сборникъ. – Москва, 1829. – Т. ІІІ. – С. 233–267. Літ. Сам. — Лѣтопись Самовидца. – К., 1878. С. і Р. — Судъ і росправа в правах малоросійскихъ… Року от рождества Христова 1750. 18 октоврія. – Рукопис ВБУ № 207. Угр. Заг. — Угорсскіе заговоры и заклинання начала ХVІІІ в. // А. Петровъ. Матеріалы для исторіи Угорской Руси. – СПБ., 1906 г. – Т. ІV. Василь Яцій (Київ), молодший науковий співробітник відділу ономастики Інституту української мови НАН України, кандидат філологічних наук До походження українських антропонімів (на матеріалі «Реєстру Війська Запорозького 1649 року») VІ1 Особова назва ст.-укр. Антон Кудра задокументована у списках Чигиринського полку Кременчуцької сотні; пор. ще аналогічне Сεмєнъ Кудра (антропонім Прилуцького полку Борківської сотні) [19, 51, 176, 422]. Формально сюди ж сучасні укр. Кудра (прізвища у Волинській та Харківській обл.) [9, 27; 8, 483]; прізвиська Кудрий, Кудря (с. Старий Загорів Локачинського р-ну Волинської обл. та с. Кухче Заріченського р-ну Рівненської обл.; «мають кучеряве волосся») [4 2, 108]; д.-руськ. Кудря, 1495 р. [27, 270]; Кудра, кін. XV ст., Иван (Ивашка) Кудрь, 1564 р., Тимофей Васильевич Кудрин, 1590 р. [3, 168]; (похідне з формантом належності -ын) блр. Кудрын [14, 177]; (дериват на -ин) рос. Кудрин (у Вишневолоцькому р- ні Тверської обл.) [26]; пол. Kudra, (ускладнене різними суфіксами) Kudraj, Kudracz – прізвища [34 V, 387] і под.

Українська історична лексикографія: від витоків до словників

Репозитарії

Схожі ресурси