Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.)
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2012
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40537 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) / Л. Москаленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 266-273. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40537 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-405372013-01-20T12:19:22Z Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) Москаленко, Л. Писемні джерела та історіографія 2012 Article Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) / Л. Москаленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 266-273. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40537 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія |
| spellingShingle |
Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія Москаленко, Л. Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Москаленко, Л. |
| author_facet |
Москаленко, Л. |
| author_sort |
Москаленко, Л. |
| title |
Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_short |
Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_full |
Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_fullStr |
Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| title_sort |
назви осіб за родом діяльності в «актах (протоколах) полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Писемні джерела та історіографія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40537 |
| citation_txt |
Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) / Л. Москаленко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 266-273. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT moskalenkol nazviosíbzarodomdíâlʹnostívaktahprotokolahpoltavsʹkogopolkovogosudu16831740rr |
| first_indexed |
2025-07-03T22:37:16Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:37:16Z |
| _version_ |
1836667095411064832 |
| fulltext |
266
22. Словарь української мови / Упоряд. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. – К.:
Наукова думка, 1907-1909. – Т. 1 – 4.
23. Словник гідронімів України / Ред. колегія: А.П. Непокупний, О.С. Стрижак,
К.К. Цілуйко. – К.: Наукова думка, 1979. – 783 с.
24. Словник прізвиськ північно-західної України: У 3-х т. / Упоряд. Г.Л. Аркушин. –
Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2009.
25. Словник української мови / Гол. ред. І.К. Білодід. – К.: Наукова думка, 1970-
1980. – Т. І – XI.
26. Тверская земля в военной истории России. Книга памяти. In:
http://www.history.tver.ru/book/book.php?r=28l=1928ch=1
27. Тупиков Н .М . Словарь древнерусских личных собственных имен. – СПб.:
Типографія И.Н. Скороходова, 1903. – 857 с.
28. Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1987 р. /
Відп. ред. В.І. Кирненко, В.І. Стадник. – К.: Головна редакція УРЕ, 1987. – 504 с.
29. Українські Січові Стрільці 1914-1920 (ювілейне перевидання) / Ред.
О. Романів. – Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 2005. – 160 с.
30. Хто є хто на Івано-Франківщині. Видатні земляки: довідково-біографічне
видання / Автор-упор. В. Болгов. – К.: ВАТ «Поліграфкнига», 2003. – Т. ІІ. – 304 с.
31. Хто є хто на Мелітопольщині: інформаційно-біографічна збірка / Ред.
колегія: Н.М. Єфіменко та ін. – Харків: Факт, 2004. – 520 с.
32. Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд /
Под ред. О.Н. Трубачева и А.Ф. Журавлева. – М.: Наука, 1974-2010. – Вып. 1 – 36.
33 . Holu t iak-Hal l ick Stephen P . J r . Dictionary of Ukrainian Surnames in the
United States. – Georgia: Slavic Onomastic Research Group, 1994. – 493 s.
34. Sіownik nazwisk wspуіczeњnie w Polsce uїywanych / Wyd. К. Rymut. – Krakуw:
PAN, 1992-1994. – Т. І – Х.
35. www.photoline.ru
Лілія Москаленко (Київ), старший науковий співробітник
Інституту української мови НАН України кандидат філологічних наук
Назви осіб за родом діяльності в «Актах (протоколах) Полтавського
полкового суду» (1683 – 1740 рр.)
Назви осіб за родом діяльності давно вже стали об’єктом пильної уваги
мовознавців, які простежили основні особливості їх формування, з’ясували
окремі риси структурної, системної та лексико-семантичної організації [2].
Однак дослідження регіональних агентивних систем в історичному аспекті,
який передбачає аналіз конкретного (темпорально й локативно
визначеного) мовного матеріалу, залишається актуальним.
Завдання нашого дослідження – здійснити структурно-семантичний
аналіз назв осіб за родом діяльності, засвідчених в «Актах (протоколах)
Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) (далі – Акти) [1].
Назви осіб за родом діяльності, як і назви осіб за іншими рисами
(родинними зв’язками; місцем проживання; зовнішніми чи внутрішніми
ознаками; особливостями поведінки; приналежністю до певного етносу,
267
соціальної верстви, організації, політичного чи релігійного напрямку;
належністю певному господареві), виконують функцію ідентифікаторів
особи [5]. Вони можуть виступати автономно або входити до складу онімних,
апелятивних чи онімно-апелятивних конструкцій, що характеризують особу,
виокремлюючи її серед інших осіб. Часто агентивні ідентифікатори поєднуються
з іншими ідентифікаторами, які передають етнічні, родинні, територіальні,
господарсько- та соціально-майнові ознаки людей.
В «Актах» зафіксовано назви осіб за родом діяльності, які належать до
різних соціальних груп:
1) назви осіб, що пов’язані з державно-адміністративною службою:
бурмистр (бурмистр, бурмыстр, буръмистр, бурсистр) ‘бургомістр – голова
міської управи в деяких країнах Західної Європи і в давнину в Росії’ [6, I,
257]; войтъ ‘війт – керівник місцевого (міського чи сільського) управління
або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві,
Польщі та Україні (в XV – XVIII ст.)’ [6, I, 670]; намhсник ‘намісник –
службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на
якійсь території’ [6, V, 128]; староста ‘староста – керівник місцевого
міського й сільського управління чи самоврядування в Україні, Польщі та
Литовському князівстві у XV – XVIII ст., війт; у царській Росії – голова
сільської громади’ [6, IX, 662]. Окрему підгрупу в цій групі назв утворюють
назви осіб, які виконують державно-адміністративно службу тимчасово і за
межами постійного проживання чи виконання службових обов’язків, напр.:
посланимъ панъскимъ з Полтави (субстантивована назва особи за родом
діяльності посланимъ позначає державну особу відряджену в іншу
місцевість для виконання певних функцій);
2) назви осіб, що пов’язані з військово-адміністративною службою:
атаманъ (отаман) ‘отаман – виборний або призначений ватажок
козацького війська, представник козацької адміністрації у населених
пунктах в Україні в XVII – XVIII ст.’ [6, V, 801]; асаул, ωсавулεц ‘осавул –
виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових
посад в Україні в XVII – XVIII ст.’ [6, V, 751]; полковник ‘полковник –
командир полку – військової й адміністративно-територіальної одиниці в
Україні в XVI – ХVIII ст.’ [6, VII, 86]; сотник ‘со�тник – особа, яка в
Україні в XVI – ХVIII ст. очолювала сотню – складову частину полку;
обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем’
[6, IХ, 472]; хоружий ‘хорунжий – особа, що у XVII – XVIII ст. в Україні
входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала
військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора’ [6,
XI, 131]; товариш ‘товариш – у сполуч. з прикм. бунчуковий або значковий
– назва старшинського звання, що надавалося в реєстровому козацькому
війську полковій старшині та козакам з 2-ої половини XVII ст.; без прикм. –
скорочена назва цього звання’ [6, Х, 161], напр.: Васил Башлиєнко,
товаришъ войсковий. Окрему підгрупу назв осіб за родом діяльності в цій
групі формують назви осіб, які тимчасово призначені урядом на керівні
268
посади в козацькому війську. Такі назви здебільшого мають структуру
словосполучень, у яких означальний компонент вказує на нетривалість
агентивної ознаки. В Україні в XVII – XVIII ст. це означення вказувало на
те, що особа тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана, війта і т. ін.), на
яку призначалася урядом або обиралася козацькою старшиною’ [6, V, 99]:
атаман (полковник, сотникъ) наказний;
3) назви осіб, пов’язані із судочинством: судя ‘суддя – службова особа
в органах суду, яка виносить вирок у судовій справі’ [6, IX, 824]. Якщо для
виконання функцій судді тимчасово було призначено іншу особу, то її
посада номінувалася словосполученням судя наказний;
4) назви осіб, що пов’язані з фіксацією державних, адміністративних,
судових справ: писар ‘писар – людина, що професійно займалася
переписуванням паперів; писець’ [6, VI, 360];
5) назви осіб, що пов’язані зі здійсненням судових вироків: кат ‘кат –
той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури’
[6, IV, 116];
6) назви осіб, що займаються бджільництвом (доглядає бджіл і
здобуває продукти бджільництва): пасѣчникъ ‘пасічник – той, хто розводить
бджіл, працює на пасіці; бджоляр’ [6, VI, 86] < пасѣка ‘місце, де стоять
вулики’, ‘ділянка лісу, призначена на зруб’ [3, 4, 304-305];
7) назви осіб, що доглядають і вирощують худобу: овчаръ ‘вівчар –
той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан’ [6, I, 551]); свинаръ ‘свинар –
той, хто доглядає свиней; пастух свиней, свинопас’ [6, IX, 70];
8) назви осіб, що виготовляють тканину: ткач ‘ткач – робітник,
майстер, який виготовляє тканини на ткацькому верстаті’ [6, X, 153];
9) назви осіб, що шиють чи лагодять взуття: тапочъничця ‘майстриня,
що шиє тапки – легке взуття’; швεц ‘швець – майстер, що шиє і лагодить
взуття’ [6, XI, 429];
10) назви осіб, що займаються вичинкою шкіри й пошиттям одягу з неї:
кушнѣръ, кушнεр; рεмεсла кушнѣрского ‘фахівець, що вичиняє хутро і шиє
хутряні вироби’ [3, 3, 170], напр.: Матвhй Коляка, рεмεсла кушнhрского;
11) назви осіб, що переробляють тварин чи їхню продукцію на первинні
продукти тваринництва: рhзник ‘різник – той, хто забиває худобу або птицю
на м’ясо’ [6, VIII, 565];
12) назви осіб, що виготовляють металеві вироби: коваль ‘коваль – майстер,
що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети’ [6, IV, 202];
13) назви осіб, що працюють у майстрів, здобуваючи ту чи іншу
професію, напр.: ковалъчик ‘особа, що вчаться ковальському ремеслу –
обробці металу та виготовленню різноманітних предметів із нього’ (пор.:
ковальчук ‘підмайстер коваля’ [6, IV, 202]; кушнhрчикъ ‘особа, яка вчиться
кушнірському ремеслу – вичинці хутра та пошиттю з нього хутряних
виробів’. Поряд з однослівними номенами для позначення таких осіб
виявлено двокомпонентні назви, компоненти яких інколи контекстно
269
віддалені один від одного, напр.: Кирикъ, чεлядникъ Ярошов кравцεв; Грицко,
чεлядникъ Войтъчεнкув ковалεв. Опорний компонент такого номінативного
словосполучення чεлядникъ ‘челядник – ремісник, який працював під
керівництвом майстра аж до здобуття звання майстра; підмайстер’ [6, XI,
292] передає семантику належності і залежності, того, хто вчиться, від того,
хто вчить, а залежний, виражений присвійним прикметником, посилює
значення належності й залежності, а також називає вид ремесла, якому
вчиться підмайстер. Однокомпонентні й двокомпонентні назви осіб цієї
групи функціонують як синоніми;
14) назви осіб, що є служителями культу або членами монастирської
общини, напр.: брат старший цεрковний ‘брат – член релігійного братства,
чернець’ [6, I, 227]; дяк ‘дяк – служитель православної церкви, що допомагає
священику під час богослужіння; псаломщик’ [6, II, 450]; панамар (паламар,
понамар) ‘паламар – служитель православної церкви, що допомагає священику
під час богослужіння; дячок, псаломщик, причетник’ [6, VI, 20];
15) назви осіб, що наймаються для виконання будь-якої роботи в господаря:
наймитъ ‘наймит – робітник, що працює по найму у приватного власника,
підприємця; батрак’ [6, V, 98]), напр.: Кирикъ, наймит п҃нов Дорошεвичов;
16) назви осіб, що працюють на господаря, живучи в його садибі:
чεлядникъ ‘челядник – той, хто належав до челяді – дворових людей, що
жили й працювали в поміщицькій садибі, панської прислуги’ [6, XI, 292],
напр.: Павла, чεлядника п҃на Стεфанового; Матвhю, чεляднику панскомъ;
17) назви осіб, що перебувають на службі, виконують особисті послуги
в когось у домі, є прислугою: козачок ‘козачок – у стародавньому
дворянському побуті – хлопчик-слуга’ [6, IV, 211]; слуга ‘слуга – людина
для особистих послуг у домі’ [6, IX, 376]; служалая, служεбка, служεбница
(пор.: служниця ‘жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь’ [6, IX, 381]). В
«Актах» лексеми чεлядникъ, наймитъ інколи використовуються як синоніми,
напр.: Кирик, чεлядникъ, наймитъ пtна Дорошεвичов;
18) назви осіб, які з різних причин не працюють: волоцюга (волоцюга –
‘бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін.,
постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт’ [6, I, 733];
лобур ‘лобур – бездіяльна й ледача людина, лоботряс’ [6, IV, 536], ‘злодій,
шахрай, ледащо’ [3, 3, 276];
19) назви осіб, які займаються асоціальними, злочинними діями чи
вчинили їх, напр.: злодюга ‘особа, яка займається злодійством’ [6, III, 599];
злодѣй ‘той, хто займається злодійством’ [6, III, 599], злочинца ‘особа, що
учинила злочин’ [6, III, 605]; нεробочий ‘який не хоче працювати’ [6, V,
376]; прибышъ ‘приблуда, бродяга’ [7, 2, 217]; рhзун людский ‘убивця’ (пор.:
різник ‘той, хто забиває худобу або птицю на м’ясо’ [6, VIII, 565]);
розбойникъ ‘розбійник – той, хто займається розбоєм, грабіжництвом’ [6,
VIII, 612]). Назви осіб цієї групи варіюються завдяки різній лексичній
реалізації тієї самої агентивної ознаки (Васил Скучко, розбойникъ = Васил
270
Скучко, прибышъ); а також використовуються одночасно, увиразнюючи
характеристику особи, напр.: нεробочого прибыша Процика;
20) назви осіб, які займаються торгівлею: купεц ‘купець – власник
торгівельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею’ [6,
IV, 402]; прасол ‘прасол – оптовий скупник худоби, сільськогосподарської
сировини і т. ін. для перепродажу з метою заробітку’ [6, VII, 518]; шинъкаръ,
шинкарка ‘шинкар – власник шинку або продавець у ньому’ [6, XI, 453].
Частину назв осіб за родом діяльності, що закономірно послужила для
творення прізвищевих назв (44 % серед усіх зафіксованих), тепер можна
легко відновити зі складу останніх, напр.: Богомазъ ‘поганий іконописець,
маляр’ [7, 1, 61], Броваръ ‘пивовар’ [3, 1, 261], Воскобүйникъ ‘той, що варить
віск’ [7, 1, 116], Вынникъ ‘той, що виготовляє і продає вино’ [3, 1, 377 – 378],
Вулховый ‘маг, ворожбит’ [3, 1, 422], Добышъ ‘уг. dobos ‘барабанщик’,
‘військовий барабанщик’’ [7, 1, 210, 212; 3, 2, 98]; Жорник, Жорновий ‘той,
що виготовляє жорна’ [3, 2, 206], Колодѣй ‘колісник’ [3, 2, 517], Коломиєцъ
‘солевар’ [3, 2, 519], Крамаръ ‘продавець товарів’ [3, 3, 74], Кушнѣръ
‘фахівець, що вичиняє хутро і шиє хутряні вироби’ [3, 3, 170], Лобуръ
‘злодій, шахрай, ледащо’ [3, 3, 276], Милникъ ‘миловар’ [7, 1, 442],
Нεводъничий ‘той, що виготовляє неводи’ [7, 1, 478; 3, 4, 59], Нεкрут
‘рекрут, новобранець’ [3, 4, 68; 3, 5, 52], Рεшεтникъ ‘той, що робить
решета’ [7, 2, 272], Римар ‘лимар, майстер, який виготовляє ремінну збрую’
[3, 3, 233], Рѣзник ‘різник, м’ясник’ [3, 5, 91], Рыбалка ‘рибалка’ [7, 2, 302],
Стрѣлникъ ‘той, що робить стріли’ [7, 2, 373], ‘майстер, що виготовляє
стріли’ [3, 5, 444 – 445], Ткачъ ‘ткач’, Торяник ‘солевар’ [7, 2, 396], Сεрдюкъ
‘охоронець гетьмана’ [7, 2, 318; 3, 5, 218], Салдатъ ‘солдат’ [3, 5, 346] (пор.:
8, 317), Чεрнεц ‘чернець’ [7, 2, 479].
Назви осіб за родом діяльності можна відновити також зі складу жіночих
прізвищевих назв, які могли бути утворені як від прізвищевих назв батьків
(чоловіків), мотивованих родом діяльності, так і від апелятивних назв
батьків (чоловіків) за родом діяльності, напр.: Бражничка ‘дружина
бражника/Бражника’ < бражник ‘продавець браги’ [3, 1, 242]; Гонъчарувна
‘дочка гончара/Гончара’ < гончар ‘майстер, який виготовляє посуд та інші
вироби з глини’ [6, II, 124]; Дугтяровна ‘дочка дугтяра/Дугтяра’ < дьогтяр
‘той, хто гнав дьоготь’ [6, II, 451]; Ковалиха ‘дружина коваля/Коваля’ < коваль
‘майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети’ [6, IV,
202]; Милничка ‘дружина милника/Милника’ < милник ‘миловар’ [7, 1, 442];
Тεслиха ‘дружина тεслі/Тεслі’ < тесля (тесляр) ‘робітник, що займається грубою
обробкою деревини, спорудженням дерев’яних будов, виготовленням простих
дерев'яних меблів і т. ін.’ [6, X, 101]); Ткачиха ‘дружина ткача/Ткача’ < ткач
‘робітник, майстер, який виготовляє тканини на ткацькому верстаті’ [6, X, 154].
Назви осіб за родом діяльності, виступаючи автономно або поєднуючись
з антропонімами різної структури (Паско, пасhчникъ; Иванъ Сεмεнъко,
271
атаманъ; Фεодором Ивановичом Жучεнком, полковником войска их ц҃рского
прсвтлого влчства запорозкого полтавским), при ідентифікації особи
конкретизуються даними про:
1) місце проживання чи реалізації агентивної ознаки. Локативна
ознака в ідентифікаторах такої семантики реалізується: 1) загальними
назвами установ, організацій і похідними від них: Ѡѯюти, брата
старшого цεрковного; 2) загальними назвами війсково-адміністративних
одиниць і похідними від них (військо, полк): Кузма Воскобойчεнко,
хоружий полковий; Васил Башлиєнко, товаришъ войсковий; 3) загальними
назвами війсково-адміністративних одиниць у поєднанні з локативними
конкретизаторами й похідними від них: судh полку полтавского Івана
Іскри; 4) похідними від загальних назв типів населених пунктів (город,
село): Ярεмою Жалhзнякомъ, атаманомъ городовим; Грεско Бубликъ, атаман
сhлский; Григорий Маркович, писаръ нашъ городовий; 5) власними назвами
населених пунктів і похідними від них: Шрамко, вовчар мачоский; Стεфанъ
Дорошεвичъ, сотникъ кεрεбεрдянъский; Пазка Костювна, служεбница з Нового
Санджарова; Васил, шинъкаръ кобεляцкий; Микита Холявка, що катом в Полтавh
зоставав; Іванъ Щεрбына, прасол... мεшкаεнц полтавский; Тεрεшкомъ,
кушнhрчикомъ шишацким; Дεмка, лобура комаровского; рhзуна людского прибиша
Процика Стадничεнка новосанджаровского;
2) господаря, у якого працює найманий працівник: Василя, слугу
п҃нского; Супрунъ, Мануйловъ овчар; Динисъ, свинаръ Захарчεнковъ; Павла,
чεлядника п҃на Стεфанового; Ничипор, мѣрочникъ п҃нский; Мария,
служεбница Яковова Алεѯандрεнкова;
3) спосіб займання цієї посади: Тимоша Ярεщεнка, атамана наказного;
Карповича, войта наказного; Івана Браилка, полковника наказного
полтавского; Пεтро Зѣмъничεнко, сотъник наказний; Іван Браилко, на мhсцу
п҃нском zостаючий; Ѡлεѯѣємъ Римаром, посланимъ панъскимъ з Полтави;
4) господаря, у якого працює найманий працівник, і місце проживання
чи реалізації агентивної ознаки: Пазка Костювна, служεбница Сецкова
Шапочникова, з Нового Санджарова;
5) віком: Карпъ, нεдорослий прибышъ;
6) соціальним станом, віком і місцем проживання: Іванъ Дεщεнко и
Совостян Вовчковичъ, купци в лhтεхъ молодихъ, Іванъ Дεщεнко и Совостян
Вовчковичъ, мεшканъци з Глуска, панъства литовского;
7) віком, родинними відношеннями і родом діяльності: дhвки сироти
служεбници ихъ Васки;
8) часом певної діяльності, віком: бувшεю служεбницεю дhвкою Каскою;
9) віком: з дhвкою Марьєю Луциковною, служεбницεю.
Як показав аналіз, назви осіб за родом діяльності різної лексико-
семантичної структури уточнюють переважну більшість антропонімів, що
називають чоловіків (зрідка жінок). Здебільшого вони сприяють
272
ідентифікації осіб нижчого (лобуръ, прибишъ, розбійникъ; свинар, слуга,
чεлядникъ) і середнього (кушнhрчикъ, мεлник, мhрочникъ, шинъкаръ)
соціального стану, рідше – вищого соціального стану (атаманъ, бурмистр,
войт, полковникъ, староста). Визначені особливості структурної, системної
та лексико-семантичної організації засвідчених в «Актах (протоколах)
Полтавського полкового суду» назв осіб чоловічої й жіночої статей за родом
діяльності допоможуть з’ясувати шляхи та способи формування цього шару
лексики української мови, дозволять зіставити отримані дані зі свідченнями
подібних досліджень [4, 138 – 136].
Література і джерела
1. Акти (протоколи) Полтавського полкового суду. – Т. 39.2. – Актові книги
Полтавського полкового суду (2 частина) з архіву Лазаревського зберігаються в
Інституті рукопису ЦНБ (І 55257. Акти (протоколи) Полтавського полкового суду. –
Т. 39.2. – З-29049 – Ш). – С.19 – 275.
2. Баранівська О. С. Прізвищеві гібриди з формантами -k(o), -enk(o) // Актуальні
питання антропоніміки. – К., 2005. – С. 31–38; Горобець В. Й. Особливості розвитку
сільськогосподарської та побутово-виробничої лексики в українській мові першої
половини ХVIII ст. / В. Й. Горобець // Мовознавство. – 1971. – № 5. – С. 56–64;
Закревська Я. В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті /
Я. В. Закревська. – К.: Наук. думка, 1976. – 163 с.; Ковалик І. І. Вчення про словотвір
(Словотвірні частини слова) / І. І. Ковалик. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. – Вип.
I. – 78 с.; Ковалик І. І. Питання слов’янського іменникового словотвору /
І. І. Ковалик. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. – Ч.І. – 155 с.; Коломоєць В. М. Про
словотворчу і семантичну структуру української сільськогосподарської лексики /
В. М. Коломоєць // Исследования по русскому и украинскому языках. –
Днепропетровск, 1973. – С. 80–89; Коломоец В. М. Семантическая и
словообразовательная структура сельскохозяйственной лексики: Автореф. дис....
канд. филол. наук: спец.10.02.01 «Українська мова» / В. М. Коломоец. –
Днепропетровск, 1977. – 22 с.; Кровицька О. Назви осіб в українській мовній
традиції XVI-XVIII ст.: Семантика і словотвір / Ольга Кровицька. – Львів: Ін-т
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. – 213 с.; Литвинчук Л. В.
Ідентифікація особи на Житомирщині початку XVII ст. (на матеріалі «Актової книги
Житомирського гродського уряду 1509 р.» // Актуальні питання антропоніміки. – К.,
2005. – С. 138–146; Никонов В. А. Имя и общество. – М., 1974. – 278 с.; Мамрак А. В.
Семантична структура категорії діяча в сучасній українській мові / А. В. Мамрак //
Словотвірна семантика східнослов’янських мов. – К.: Наук. думка, 1983. – С.129–
136; Осташ Н. Л. До питання про лексико-семантичні групи назв осіб у пам’ятках
української мови ХVI - I пол. XVII ст. / Н. Л. Осташ // Лексика української мови в її
зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами: Тези доп. – Ужгород,
1982. – С. 17–18; Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. – Т. ІІІ. Об
изменении значения и заменах существительного / А. А. Потебня. – М.:
Просвещение, 1968. – 551 с. ; Торчинський М. Структурні та семантичні особливості
прізвищевих назв козаків уманського полку // Нові дослідження пам’яток козацької
доби. Вип. 14. – К.: 2005. – С. 316–320 та ін.
3. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О. С. Мельничука. –
К., 1982–2006. – Т. 1 – 5.
273
4. Литвинчук Л. В. Ідентифікація особи на Житомирщині початку XVII ст. (на
матеріалі «Актової книги Житомирського гродського уряду 1509 р.») // Актуальні
питання антропоніміки. – К., 2005. – с. 138–146.
5. Москаленко Л. А. Ідентифікація осіб жіночої статі в «Актових книгах
Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) // Мовознавство. – 2009. – № 6. –
С. 32–42; Москаленко Л. А. Ідентифікація осіб чоловічої статі в «Актових книгах
Полтавського полкового суду» (1683 – 1740 рр.) // Мовознавство. – 2011. – № 3. –
С. 50 - 65; Москаленко Л. А. Прізвищеві назви в Актових книгах Полтавського
полкового суду (1683 – 1740 рр.) // Нові дослідження пам’яток козацької доби.
Збірка наукових статей. Вип. 18. – Київ, 2009. – С. 325-330; Москаленко Л. А.
Ідентифікаційні формули на позначення осіб в Актах Полтавського полкового суду
XVII – XVIII ст. // Наукові читання, присвячені пам’яті кандидата філологічних наук,
старшого наукового співробітника Інни Петрівни Чепіги. – Київ, 2011. – С. 68 - 76;
Москаленко Л. А. Словотвір українських прізвищевих назв в «Актах (протоколах)
Полтавського полкового суду» 1683-1740 рр. // Нові дослідження пам’яток козацької доби.
Збірка наукових статей. Вип. 19. – Київ, 2010. – С.409 – 416.
6. Словник української мови: В 11 т. – К.: Наук. думка, 1970 – 1980. – Т. 1 – 11.
7. Тимченко Є. Матеріали до Словника писемної та книжної української мови. В
2 т. – Київ – Нью-Йорк, 2003. Т.1 – 2.
8. Торчинський М. Структурні та семантичні особливості прізвищевих назв
козаків уманського полку // Нові дослідження пам’яток козацької доби. Вип. 14. –
К.: 2005. – С. 316 – 320.
Тетяна Марченко (Київ), старший науковий співробітник
відділу західно- та південнослов’янських мов
Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України,
кандидат філологічних наук
Найменування осіб чоловічої статі в українських текстах періоду
ХVІ – початку ХVІІ ст.
Період ХVІ – початок ХVІІ ст. у мовному відношенні характеризувався
значним розширенням сфери використання староукраїнської мови, вона
виконувала різні суспільні функції включно з роллю державної мови. На
ґрунті багатої полемічної літератури й пам’яток конфесійної літератури
відбувався процес взаємовідношень церковнослов’янської та української
мовних систем з проникненням до української мови іншомовних
нашарувань з грецької, латинської, польської мов. З іншого боку, умови
взаємодії церковнослов’янської мови з живою народнорозмовною
українською мовою змінюються таким чином, що позиції народнорозмовної
мови зміцнюються, а церковнослов’янська помітно занепадає, бо на той час
мало хто її розумів [1, 4–6; 2, 64]. Елементи народнорозмовної мови
проникають до мови юридичних документів, а також у конфесійну,
полемічну та художню літературу. Так, наприклад, автори віршів
намагалися писати церковнослов’янською мовою, але під впливом ділової
староукраїнської мови не могли уникнути лексичних, фонетичних і
|