Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст.
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2012
|
| Назва видання: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40541 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. / У. Штанденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 290-293. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40541 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-405412013-01-20T12:19:23Z Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. Штанденко, У. Писемні джерела та історіографія 2012 Article Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. / У. Штанденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 290-293. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40541 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія |
| spellingShingle |
Писемні джерела та історіографія Писемні джерела та історіографія Штанденко, У. Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Штанденко, У. |
| author_facet |
Штанденко, У. |
| author_sort |
Штанденко, У. |
| title |
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. |
| title_short |
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. |
| title_full |
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. |
| title_fullStr |
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. |
| title_sort |
фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «актах (протоколах) полтавського полкового суду» другої пол. xvii – поч. xviii ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Писемні джерела та історіографія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40541 |
| citation_txt |
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. / У. Штанденко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 290-293. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT štandenkou fonetičnítamorfologíčníosoblivostíadêktivívuaktahprotokolahpoltavsʹkogopolkovogosududrugoípolxviipočxviiist |
| first_indexed |
2025-07-03T22:37:31Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:37:31Z |
| _version_ |
1836667111235125248 |
| fulltext |
290
38. Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных собственных имён // Записки
Отделения рус. и славян. археологии имп. Русского археологического об–ва.—СПб.,
1903.—Т. 6.—С. 86–914.
39. Харківський перепис р. 1660 // Записки Історично–Філологічного Відділу.
Кн. XXI: Праці історичної секції / За ред. акад. М. Грушевського та проф.
О. Грушевського. – Київ, 1928.
40. [Худаш М.Л.] Складні українські особові назви середини VII ст. (на матеріалі
реєстру запорізького війська Богдана Хмельницького, складеного після Зборівського
договору 1649 р.) // Питання історії української мови / Відп. ред. Л.Л. Гумецька.—К.,
1970.—С. 158–175.
41. Центр генеологических исследований. Интернет ресурс: http: //rosgenea.ru/
42. Энциклопедический словарь / Изд. Ф.А. Брокгауз и И.А. Ефрон.—СПб.,
1890–1907.—Т. I–LXXXII.
43. Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд / Под ред.
О.Н. Трубачёва и А.Ф. Журавлёва.—М., 1974–2011.—Вып. 1–37.
44. Holutiak–Hallick S.P.Jr. Dictionary of Ukrainian Surnames in the United States.—
Georgia, 1994.
45. Radion S. Dictionary of Ukrainian surnames in Australia.—Winnipeg, 1996.
46. Rymut K. Nazwiska polaków. Słownik historyczno–etymologiczny.—Kraków,
1999–2001. T. I–II.
47. Słownik gwar polskich.—Kraków, 1979–1996.—T. I–V.
48. Russiches geographisches Namenbuch / Berg. von M. Vasmer.—Wiesbaden,
1962–1980.—Bd I–X.
49. wap.krasnayagora.forum24.ru
Уляна Штанденко (Київ), науковий
співробітник Інституту української мови
НАН України, кандидат філологічних наук
Фонетичні та морфологічні особливості ад’єктивів
у «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду»
другої пол. XVII – поч. XVIII ст.
Пам’ятка «Акти (протоколи) Полтавського полкового суду» є цінним
матеріалом для лінгвістичного дослідження історії української мови, адже у ній
відбито лексичні, фонетичні та морфологічні явища староукраїнської мови другої
пол. XVII – поч. XVIII ст. На особливу увагу заслуговують прикметники
староукраїнського періоду, які зафіксовані у досліджуваних текстах. Оригінал
цієї пам’ятки зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України
ім. В. Вернадського – Ш. Ф І 55 256 (Лаз. 391).
Тексти документів, наведених у «Актах (протоколах) Полтавського полкового
суду» другої пол. XVII – поч. XVIII ст. відповідають стандартам тогочасного
діловодства. Однак писарі, зберігаючи традицію оформлення документів та
використовуючи вирази й термінологію, характерні для канцелярського стилю, у
текстах масово фіксували також уснорозмовні елементи, які використовували
позивачі у своєму мовленні. Тому у досліджуваній нами пам’ятці, саме через
розповіді свідків про певні події до нашого часу дійшли численні фрагменти розмо-
291
вного характеру, що мають неабияку цінність для дослідження усіх мовних рівнів
історії української мови. Аналізуючи мовні особливості цього документа,
помічаємо велику кількість староукраїнських ад’єктивів другої пол. XVII – поч.
XVIII ст., які у сучасній українській мові перейшли до складу архаїчної лексики,
напр.: менова(н)ни(й) «вищезгаданий», тамошни(й) «місцевий»,
спецификован(н)и(й) «докладно перелічений» (317 зв.), ущипливи(й) «образливий»
(191), та ін. [2, 308], пор. також каруновы(й) від карунъ «вид тканини» [3 I, 360].
Цінним джерелом становлення та розвитку ад’єктивної системи є масово
поширена у текстах досліджуваного періоду фонетична та морфологічна
варіантність. У фонетиці досить послідовно відображені українські мовні
особливості другої пол. XVII – поч. XVIII ст., а саме – паралельне вживання
фонем /и/, /ы/ та /і/. Ад’єктивні форми чол. р. залежно від м’якості чи
твердості кінцевого приголосного основи у пам’ятках другої пол. XVII –
поч. XVIII ст., виражалися за допомогою таких варіантів закінчень: -ый / -
ий / -ій. У «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» найбільше
виявлено прикметників з флексією -ий. Наприклад: ку тому
кармазинови(й) жупанъ, … поясъ срh (б)рни(й) и ко(н) полови(й). А єще
Мелашцh, до(ч)цh своє(й), w(т)казую … жупанъ фале(н)дишовы(й), и луку,
що за Кра(с)ни(м) луго(м) (131); жупанъ па(р)пурови(й) с потребами
срhброгла(в)ними, лишътви блаки(т)ниє кита(й)чаниє, жупанъ
черъвони(й) атъласовы(й), трети(й) зелени(й) каруновы(й) (151);
стари(й) Бhле(н)ки(й) (217), неслушни(й) и на(м), гетманови,
проти(в)ни(й), неуважни(й), самово(л)ни(й) поступо(к) (358), злы(й)
учинокъ (177), двѣ колѣ мучны(х) (309), утя(ж)ливи(й) жаль (171),
стари(х) люде(й) (171), мо(й) власни(й) нh в чо(м) нhкому не пенъни(й) и
не заведе(н)ни(й) (101) за суму готовы(х) гроше(й) сорокъ золотихъ (101).
Як бачимо з вищенаведених прикладів, у досліджуваних текстах «Актів
(протоколів) Полтавського полкового суду» прикметники твердої і м’якої
відмін часто змішуються, тобто для цього періоду і на цій території
характерне паралельне вживання прикметникових закінчень -ий та -ый.
Важко сказати, чи тут перед нами чисто орфографічні варіанти флексій, чи
йдеться про взаємовплив твердих і м’яких основ у живому мовленні.
Звернімо увагу, що у межах одного й того ж самого акту, в одних і тих же
словах зафіксовано різні варіанти закінчень: новозаняты(й) кгрунътъ (174 зв.),
новозанятими быти (175), або асаулъ наш полковий полта(в)ски(й) (216),
асаулъ теды полковый полта(в)ски(й) (216 зв.). Розмаїте та непослідовне
використання графем /и/ та /ы/ у староукраїнських текстах свідчить ще про
несформованість правописної системи, про її нестабільність. Можливо писарі,
незважаючи на давню сильну традицію письма, вже не розрізняли звуків /ы/ та
/и/ у закінченнях. Цей факт відбиває у писемних «Актах Полтавського
полкового суду» таку важливу ознаку фонетичної системи української мови, як
злиття етимологічних /ы/ та /и/ в одному звукові передньо-середнього ряду,
високо-середнього підняття /и/ [5, 417 – 418].
292
У давньоукраїнській мові задньоязикові г, к, х, зберігаючи традицію давнього
письма, сполучалися з -ы. Однак у досліджуваній пам’ятці зустрічаємо вже велику
кількість прикметників з основою на г-, к-, х-, які мають флексією -ий: до кни(г)
наши(х) мh (с)ки(х) по(л)тавски(х) (113 зв.), Палашувски(й) (225 зв.), Романъ
Лози(н)ски(й), писар мhски(й) по(л)тавски(й) (344), W(х)та(й) л(ь)вовски(й),
Апо(с)то(л) мо(с)ко(в)ски(й) (5 зв.), руба(х) двh же(н)ски(х) московски(х) (295),
великобудя(н)ски(й) (79), жители стасовскиє (337), жите(л)ѣ
староса(н)джаровскиє (323) тощо. Іноді після основи прикметників на к- фіксуємо
флексію -ій: Иляшевскій кгрунтъ (364 зв.), священникъ нижемлинскій (363), писаръ
полтавскій (363а), Тамлицкій (363а зв.) тощо. Аналізуючи прикметникові
закінчення, бачимо, що одні і ті самі слова мають флексію як -ий, так і -ій,
наприклад: писа(р) мѣсцкий (310), писаръ мѣскій (387), писа(р) городови(й) (143) та
писар городовій (336). Можна припустити, що для писарів, які вели документацію,
було природнім вживання пом’якшених приголосних. Сучасні лінгвогеографічні
дані свідчать про те, що у діалектах Середньої Наддніпрянщини у північно-західній
її частині досі зберігаються м’які задньоязикові.
Щодо прикметникових суфіксів -ськ/-цьк, то у досліджуваний період у
їхній графіці не було відбито палаталізації приголосних /с/, /ц/ , напр.:
мѣски(й), w(т)це(в)ски(й), во(й)скови(й), по(л)тавски(й) тощо. На матеріалі
інших лексем можна припустити, що консонанти /с/, /ц/ були м’якими
(пор.: сhножа(т) (50), в Диканцh (49 зв.), на рецh (50) та багато інших),
однак графіка другої пол. XVII – поч. XVIII ст. у прикметникових суфіксах
цього не відображає. Сьогодні у сучасній українській мові фонетична риса
(тверді приголосні -с/-ц у суфіксах) побутує у покутсько-буковинських,
наддністрянських та деяких карпатських говірках [1, 75].
У Полтавських актах зафіксовано також короткі форми ряду присвійних
прикметників чол. роду, які в наз.-знах. відм. одн. мають нульове закінчення
і зберігають суфікс -ов: записъ Трохимо(в) (83 зв.), в домъ небо(ж)чико(в)
Проце(н)ко(в) (94), Zаписъ Миха(й)ло(в) Цига(н)чуко(в) (84), Zаписъ
Назаро(в) Пра(н)нико(в) (86 зв.), Zаписъ пtна جеwдоровъ Жученъковъ (235).
Зрідка у досліджуваних актах засвідчено присвійні прикметники наз.
відм. одн. середн. роду, які зберігають давню нечленну форму на -о:
Постановенє пtна Стефаново (85 зв.), прощениє Іваново Кипрово (91 зв.),
вызна(н)є Семеново Римарово (99 зв.) та ін. Спорадично репрезентоване у
досліджуваних текстах використання закінчення -ов у О. в. прикметників
жін. роду, напр.: руков власнов (369 зв.).
Мова досліджуваних текстів зазначеного періоду послідовно
успадкувала від спільносхіднослов’янського періоду повні прикметникові
форми сер. р. на -оє (-еє) (зрідка -ее): коло третеє весняноє, четвер(р)тоє
ступноє и валило пере(д)неє (309), пор. також у Савихи староє
Переяславчихи (283 зв.) або Справа жите(л)ки кгужуля(н)скоє (292).
Поширеним явищем у досліджуваний період було використання членними
прикметниками жін. роду нестягнених закінчень -ая: Ганъна Добромhрская (85
зв.), ка(н)дh (й)ка мh (д)ная (295), ш(ъ)капа вороная (131), курта фале(н)дишовая,
293
… ка(р)мазиновая (131), четвертая яловая (59 зв.) леваду Юрковскую (309) тощо.
Короткі стягнені форми прикметників у пам’ятках другої пол. XVII – поч. XVIII ст.
трапляються рідко: рука власна (87), w(т) мала и до велика (101).
Подекуди вживаються короткі форми пасивних дієприкметників у
присудковій функції: а за виступо(к) сво(й) кара(н) былъ (338 зв.),
[хуто(р)], якъ са(м) в собh є(ст) wбци(р)клова(н) (223 зв.).
Закінчення -ой, яке починаючи з XVIII ст. зрідка зустрічаємо в «Актах
(протоколах) Полтавського полкового суду», напр.: з волh нашой доброй
(314 а), в(ъ) Малоросси(й)ско(й) нашо(й) w(т)чизнh (358), при то(й)
доброво(л)ной продажи (323), в пе(р)шо(й) лю(б)вh сусh (д)ско(й) жити
(204), на ви(ш)шо(й) греблh староса(н)джаро(в)ско(й) (352) та ін.,
очевидно, є відображенням впливу російської мови.
Бачимо, що наявність фонетичної та морфологічної варіативності в системі
прикметників досліджуваного періоду свідчить про те, що вона не була
остаточно усталеною. Формування ад’єктивних флексій староукраїнської мови
в «Актах (протоколах) Полтавського полкового суду» другої пол. XVII – поч.
XVIII ст. ще не було до кінця завершене, оскільки система прикметникової
словозміни перебувала на стадії свого становлення.
Література
1. Бевзенко С. П. Українська діалектологія. – К.: Вища школа, 1980.
2. Ділова і народнорозмовна мова XVIIІ ст. (Матеріали сотенних канцелярій і ратуш
Лівобережної України) / Підгот. до вид. В.А. Передрієнко. – К.: Наукова думка, 1976. – 416 с.
3. Є. Тимченко. Матеріали до словника писемної та книжної української мови
XV – XVIII ст. – Київ – Нью-Йорк, 2003. У 2 т. – 512 с.
4. Історична граматика української мови. – К., 1980.
5. Сарікова І.М. Прикметникова парадигма в актовій мові Середньої
Наддніпрянщини XVII – XVIIІ ст. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в
Україні: Збірник наукових праць. – Київ, 2010. – Вип. 19. – С. 416 – 420.
6. Чепіга І.П. Народнорозмовні елементи у мові українських ділових текстів
XVI – першої половини XVII ст. // Мовознавство, 1992. – № 6. – С. 3–11.
Джерела
Акти – Акти (протоколи) Полтавського міського суду другої пол. XVII – поч. XVIII ст. /
Зберігаються в Інституті рукопису НБУ ім. В.Вернадського / Шифр Ф І 55 256 (Лаз. 391).
Ганна Воронич (Київ), старший науковий
співробітник Інституту української мови НАН України,
кандидат філологічних наук
Четья Мінея 1489 р.: особливості перекладу
Уже найдавніші наші книги презентують взаємодію системи
конфесійної старослов’янської мови з давньоруською літературною й
живим мовленням східних слов’ян, а до кінця XI ст. цілком сформувалася
її давньокиївська редакція [3].
|