Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського

Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Кукса, Н.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2012
Назва видання:Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
Теми:
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40567
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського / Н. Кукса // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 128-131. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40567
record_format dspace
spelling irk-123456789-405672013-01-20T12:19:40Z Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського Кукса, Н. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2012 Article Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського / Н. Кукса // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 128-131. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40567 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя
spellingShingle Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя
Кукса, Н.
Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
format Article
author Кукса, Н.
author_facet Кукса, Н.
author_sort Кукса, Н.
title Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського
title_short Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського
title_full Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського
title_fullStr Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського
title_full_unstemmed Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського
title_sort свято-іллінська церква в суботові в «описании благочестивых заграничных в короне польской» мельхіседека значка–яворського
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate 2012
topic_facet Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40567
citation_txt Свято-Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського / Н. Кукса // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 128-131. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні
work_keys_str_mv AT kuksan svâtoíllínsʹkacerkvavsubotovívopisaniiblagočestivyhzagraničnyhvkoronepolʹskojmelʹhísedekaznačkaâvorsʹkogo
first_indexed 2025-07-03T22:39:11Z
last_indexed 2025-07-03T22:39:11Z
_version_ 1836667216645324800
fulltext 128 3. Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). – К., 2006. 4. Матеріали польових досліджень авторок. – Розповідь Ряднини Івана Івановича, 1936 р.н., мешканця с.Суботова Чигиринського району Черкаської області. 5. Мицик Ю. Чигирин – гетьманська столиця. – К., 2007. 6. Rawita-Gawronski Fr. Wycieczki historyczno-archeologiczne po Ukrainie // Przewodnik naukowy s literacki. Dodatek miesięczny do "Gazety Lwowskiej". – 1901. - Rocznik XXIX. 7. ЦДІА України в м. Києві. - Ф. 491, оп.75, спр.86. 8. ЦДIАК України. - Ф.1235, оп.1, спр.291. - Листи Грушевського Марка (двоюрiдний брат*) почато 1 квiтня 1891 - закiнчено - сiчень 1912 (лист вiд 27 лютого 1899), арк. 69-129. _______________ * Марко Федорович Грушевський доводився Михайлу Сергійовичу чотириюрідним братом. Надія Кукса (Суботів), старший науковий співробітник Національного історико- культурного заповідника «Чигирин» Свято–Іллінська церква в Суботові в «Описании благочестивых заграничных в Короне Польской» Мельхіседека Значка–Яворського Унікальна пам’ятка середньовічної архітектури - Свято–Іллінська церква - попри свою насичену подіями історію має досить бідну джерельну базу. Відомості, відслідковані на сьогодні, що стосуються обставин та часу закладення храму, його функціонування за козаччини, є здебільшого побіжними, а тому непослідовними і суперечливими. На сьогодні одним з найбільш ранніх і досить об’єктивних першоджерел з історії церкви вважаємо відомість «Описании благочестивих заграничних в короне Польской», укладену ігуменом Свято– Троїцького Пустинного Мотронинського монастиря ієромонахом Мельхіседеком у вересні 1767 р., де знаходимо відомості щодо храму станом на 1762 р. Документ, що становить опис трьох протопопій – Чигиринської, Мошенської, Смілянської, було підготовлено на прохання поборника православної віри Георгія Кониського для подання до Варшавського сейму. Відомості про Свято–Іллінську церкву увійшли до розділу „Описаніе староства и протопопіи чигринской благочестівыхь церквей кь епископіи переяславской издревле принадлежащихь”. Документ містить унікальну інформацію про час побудови храму та рукопокладення його настоятелів, його єпархіальну приналежність. Роком закладення храму Мельхіседек вважає 1651 р. Оскільки відсутня будь-яка інформація щодо року закладення та освячення храму, цю дату й стали називати роком його спо-рудження дослідники середньо-вічної архітектури початку ХІХ–ХХ ст., вважаючи, що церква зводилася протягом 1651–1656 років. Як бачимо, ігумен володів інформацією стосовно настоятелів храму починаючи лише з 90–х років ХVІІ ст., коли 1694 р. преподобним київським архієпископом Варлаамом Ясинським, пресвітером церкви, був посвячений Ієремія Кірук. 129 МЕЛЬХІСЕДЕК ЗНАЧКО- ЯВОРСЬКИЙ. Робота невідомого автора середини ХІХ ст. (фонди Черкаського обласного краєзнавчого музею) Виходячи зі справи, що зберігалася при переяславській духовній консисторії, з відновленням переяславського єпископства православним єпископом Кирилом Шумлян- ським 16 липня 1726 р. поставлений спочатку піддир- коном, потім — дияконом і нарешті 22 липня — просвітером Димитрій Ємеліанович [2, 343– 344]. В зазначеній справі вказано, що того ж 1726 р. Кирилом Шумлянським було видано святий Антимінс. Наступним настоятелем храму став Стефан Кірук, рукопокладений в Молдавії. Презенти на прихід йому були видані князем Яблуновським – воєводою Браславським, старостою Чигиринським. Після переведення Стефана Кірука в шанець Бечію крилівської протопопії переяславської єпархії священиком став Феодор, син Марка, (прізвище не вказане – Н.К.) року посвячений преподобним архієреєм молдавським, після цього переведений до Новоросійської губернії [3, 343–344]. В даному документі знаходимо можливу розгадку, чому Іллінська церква взагалі не згадується в одній з найдавніших візитацій 1726 р. Адже стосувалася вона уніятських храмів краю, а усипальниця гетьмана на відміну від церкви в ім’я Святого Архістратига Михаїла на момент ревізії залишалася православною. Не виключено, що в містечку Суботові склалася ситуація, що деякий час прихід Свято–Іллінської церкви був православним, а Свято-Михайлівської – уніятським. Однак населення краю завжди стояло на сторожі непохитних устоїв православ’я, що, в свою чергу, унеможливлювало утвердження унії на південно-східних МЕЛЬХІСЕДЕК ЗНАЧКО–ЯВОРСЬКИЙ. Барельєф на фасаді свято– троїцької церкви Мотронинського монастиря 130 околицях Речі Посполитої. Внаслідок постійного супротиву більшості мирян дана інституція, не маючи успіху, 1768 р. зазнала краху [7, 667]. Виходячи з „Описанія...” Мельхіседека, схильно вважати, що суботівські церкви вийшли з-під патронату деканату задовго до його розпаду. Адже 3 липня 1745 р. православним Волоським єпископом Ієрофеєм Хутинським, настоятелем Михайлівської церкви, був рукопокладений священик Феодор Садовський [4, 342]. На чолі кліру Іллінської церкви став Стефан Кірук. Рік його рукопокладення в документі не вказано, та з огляду на те, що призначення відбулося „из презенту сиятельного князя Яблуновскаго”, сталася ця подія не пізніше (а швидше за все, значно раніше ) 1757 р. – часу, до якого Ян Каєтан Яблуновський був Чигиринським старостою. В березні 1760 р. настоятелем храму став Прокофій Никифоров, рукопокладений православним митрополитом Волоським Даниїлом Ренським 1761 р. Прокофій Никифоров звернувся до православного єпископа Переяславського Гервасія з проханням „о выдаче усыновительной грамоты, яку було отримано 2 травня 1764 р. „за собственною его ж рукою и епископскою печатью” разом із святим антимінсом [5, 344]. Про подальшу долю храму, за браком першоджерел, можна лише здогадуватись. Середина 60–х років відзначається як період загострення дискримінації православної церкви. На жаль, прямих доказів щодо ситуації навколо Свято- Іллінської церкви нами поки що не виявлено, однак події навколо інших храмів Чигиринщини, в тому числі і щодо Свято-Михайлівської церкви, дозволяють стверджувати, що становище храму було не менш хитким [6, 136]. Як розвивалися події в подальші три десятиліття, за браком достовірних документів, з’ясувати поки що не вдалося. На сьогодні відслідковано архівні документи, що стосуються історії усипальниці Богдана Хмельницького кінця 90-х років ХYІІІ ст. [ 1, 10–15]. «Описание благочестивих заграничних в короне Польской» Мельхіседека Значка-Яворського введено до наукового обігу Феофаном Лебединцевим, опубліковане в кількох числах часопису «Киевская старина» за 1861–63 роки. Розділ „Описаніе староства и протопопіи чигринской благочестівыхь церквей кь епископіи переяславской издревле принадлежащихь” побачив світ в десятому числі вказаного часопису за 1863 р. На жаль, документ, який містить цінну інформацію про православні храми Потясминня, що охоплює період від кінця ХVІІ до середини ХVІІІ ст., на сьогодні практично недоступний для широкого загалу шанувальників сакральної історії. Залишається відкритим питання про необхідність перевидання «Описания…» у вигляді цілісного збірника. Література 1. Державний архів Черкаської області ( далі—ДАЧО). – Ф. 660. – Оп. 1. – Т. ІІ. – Спр. 137. – Арк. 10–15. 2. Игумен Троицкого Пустынно–Мотренинскаго монастиря иеромонах Мельхиседек. Описаніе староства и протопопіи чигринской благочестівыхь церквей 131 кь епископіи переяславской издревле принадлежащихь 1767 года сентября 10 дня // Киевские епархиальные ведомости. – № 10. - 1863. – С. 343–344. 3.Там само. – С. 343–344. 4.Там само. – С. 342. 5.Там само. – С. 344. 6. Юрій Мицик. Чигирин – гетьманська столиця. – К., 2007. – С. 136. 7. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии… – К., 1664. – С. 681– 682. Світлана Буряченко (Дніпропетровськ), аспірантка кафедри історії та політичної теорії ДВНЗ «Національний гірничий університет» Морські походи запорозьких козаків на Крим і Туреччину на початку XVII ст. в українській, російській та польській історіографіях Кінець XVI і початок XVII ст. в історії України відзначилися активізацією козацьких морських походів на Крим і Туреччину. В період між 1590 і 1620 рр. козаки нападали на турецькі міста на чорноморському узбережжі, ходили на Кілію, Перекоп, Трапезунд, Синоп, Кафу і навіть на Стамбул, чим сприяли руйнуванню Османської імперії і стримували розгортання турецько-татарської агресії вглиб українських земель. Багато українських істориків досліджували проблему походів козацтва на Крим і Туреччину. Серед перших, хто звернув увагу на неї, були П.Симоновський, Д.Бантиш-Каменський та М.Маркевич. Вони навели короткі відомості про морські походи козацького війська на Крим і Туреччину в ХVI-XVII ст. Від середини ХІХ ст. до даного питання зверталися В.Антонович, М.Костомаров, М.Грушевський, І.Крип’якевич. Їхні праці досьогодні лишаються найґрунтовнішими і найбільш фактологічно наповненими. Однак, на жаль, поки не існує жодної узагальнюючої праці з означеної проблеми, яка відображала б також і погляди на неї зарубіжних істориків. Попри те, що вітчизняна історіографія займається даним сюжетом уже понад два століття, це відбувається переважно в контексті загальної історії козацтва. Прикладом можуть слугувати твори Д.Бантиша-Каменського, М.Максимовича, М.Костомарова, В.Антоновича, які містять багато історичних фактів та розкривають причини морських походів козаків. Переважно дане питання висвітлювалося у зв’язку з дослідженням постатей Петра Сагайдачного та попередніх гетьманів, коли увага, як правило, акцентувалася на їхній військовій та політичній діяльності. М.Грушевський у VІІ томі «Історії України-Руси» присвятив останнім цілий розділ, у якому детально описує майже безперервні напади козаків на великі міста Криму і Туреччини, доступні для нападу з моря. Користуючись турецькими, польськими та російськими джерелами, автор подає цілісну картину тогочасних подій [1, 325-327].

Схожі ресурси