Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2012
|
| Schriftenreihe: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40571 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років / Л. Шмиголь // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 149-153. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40571 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-405712013-01-21T12:12:56Z Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років Шмиголь, Л. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2012 Article Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років / Л. Шмиголь // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 149-153. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40571 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Шмиголь, Л. Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Шмиголь, Л. |
| author_facet |
Шмиголь, Л. |
| author_sort |
Шмиголь, Л. |
| title |
Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років |
| title_short |
Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років |
| title_full |
Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років |
| title_fullStr |
Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років |
| title_full_unstemmed |
Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років |
| title_sort |
городові отамани чигирина 1657 – 1676 років |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40571 |
| citation_txt |
Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років / Л. Шмиголь // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 149-153. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT šmigolʹl gorodovíotamaničigirina16571676rokív |
| first_indexed |
2025-07-03T22:39:26Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:39:26Z |
| _version_ |
1836667231841288192 |
| fulltext |
149
10.Заруба В. М. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої
чверті ХVІІ століття / В. М. Заруба. – Дніпропетровськ: ПП Ліра ЛТД, 2003. – 464 с.
11. Звегинцов В.В. Русская армия 1700 – 1763 гг. / В. В. Звегинцов. – Париж,
1967. – Ч. 1. – 220 с.
12. Ковалева И. Ф. Аннотированный отчет к договору № п 678/2005 о
произведенных в 2005 году археологических исследованиях / И. Ф. Ковалева. –
Днепропетровск, 2005. – Архів Дніпропетровського обласного центру з охорони
історико-культурних цінностей. – № 25. – 35 с.
13. Кудаков О. Р. "Ведомости" (1702-1727): становление и жанровые приоритеты
газеты. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических
наук:10.01.10 – журналистика. Рукопись / О. Р. Кудаков . – Казань, 2004 – 178 с.
14. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата
Новороссии XVIII столетия / А. В. Макидонов. – Запорожье: Просвіта, 2011. – 336 с.
15. Мільчев В. Запорозький гарнізон Новосергіївської фортеці: сторінка кампанії
1711 року / В. Мільчев // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів
до кінця XVIII ст.). – К.: Інститут історії України НАНУ, 2005. – С. 462 – 470.
16. Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI –
XVIII ст. / В. О. Пірко. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. – 224 с.
17. Полное собрание законов Российской иперии с 1649 года. – Т. ІV (с 1700 по
1712 гг.). – СПб., 1830. – 881 с.
18. Репан О. Палімпсест. Коріння міста: поселення ХVІІ- ХVІІІ століть в історії
Дніпропетровська / О. Репан, В. Старостін, О. Харлан. – К.: Українські пропілеї, 2008. – 268 с.
19. Санин О. Г. Крымское ханство в русско-турецкой войне 1710 – 1711 гг. /
О. Г. Санин // http://www.warconflict.ru/rus/new/?action=shwprd&id=388
20. Филарет (Гумилевский Д.Г.) Историко-статистическое описание Харьковской
епархии: Изюмский, Купянский и Старобельский уезды; Купянские и Старобельские
округи военного поселения, Отд. 5. – Харьков: Унив. тип., 1858. – 461 с.
21. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: В 3 т. / Д. І. Яворницький. –
К., 1991. – Т. 3. – 560 с.
22. Яворницький Д. І. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу / Д.
І. Яворницький. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – Ч. 1. – 312 с.
23. Яворницький Д. І. Твори у 20 томах / Д. І. Яворницький. – К. – Запоріжжя:
Тандем-У, 2008. – Т. 3, кн. 1. – 492 с.
Любов Шмиголь (Чигирин), молодший науковий
співробітник відділу «Музей Б.Хмельницького» Національного
історико-культурного заповідника «Чигирин»
Городові отамани Чигирина 1657 – 1676 років
Після смерті Б.Хмельницького для Української козацької держави
розпочався новий етап історії. Його влучно охарактеризували тогочасні
польські спостерігачі: «Між козаками задніпрянськими і по цій стороні
Дніпра велика нелюбов, ворожнеча й розлад: зовсім поділилися» [13,169].
Але і в цей непростий час Чигирин залишається столицею держави аж до
1676 р. Козацьку адміністрацію в місті представляв городовий отаман. Дана
розвідка з’ясовує повноваження та імена городових отаманів Чигирина за
гетьманування Ю.Хмельницького, І.Виговського, П.Дорошенка.
150
Городовий отаман гетьманської резиденції і полкового центру Чигирина
протягом 1657 – 1676 років був впливовим в козацькому середовищі
старшиною. За відсутності полковника він залишався фактичним
керівником міста. У листі Юрія Немирича, даному 20 грудня з Кременчука,
читаємо: «Во всяком городе атаман городовой есть первым урядником, где
наместника нет, и должны и атамана слушать сотник и все казаки… того
остерегать будете, понеже таков порядок есть во всех городах наших и в
самом Чигирине, столице войска запорожского…» [6, 41]. Городовий
отаман слідкував за порядком в місті, забезпечував його охорону. До нього,
серед представників старшини Чигиринського полку, звертається
П.Дорошенко універсалом із Лисянки від 16/26 листопада 1671 р.,
закликаючи бути обережними через наближення татарських і турецьких
військ [8, 381]. Чигиринський городовий отаман за своїм статусом міг бути
присутнім на старшинських радах [7, 29], мав широкі повноваження в сфері
судочинства. І в цей період Чигирин залишався одним з центрів
європейської дипломатії. Городовий отаман займався розміщенням
посольств на квартирах у міщан, забезпеченням їх продовольством,
супроводом делегацій на аудієнцію до гетьмана. Він часто був присутнім
під час прийому, виконував різні дипломатичні доручення.
У 1657 р. чигиринським городовим отаманом був Герман Гапонович. Він
походив з рідної для І.Виговського Овруччини [10, 127], вже мав досвід
виконання обов’язків городового отамана Чигирина у 1654 р. [2, 425]. Мабуть,
непогано проявив себе, тому отримав нове призначення у 1657 р. В. Кривошея
припускає, що «на ньому як отаману городовому чигиринському лежала не
остання роль щодо приведення до влади Івана Виговського»[11, 126–127].
Прихід до влади І.Виговського відбувся в умовах загострення
соціальних суперечностей та ускладнення міжнародного становища
держави. Запорізька Січ не визнала обрання І.Виговського гетьманом
легітимним. Антигетьманський виступ очолив кошовий отаман Яків
Барабаш. Його підтримав полтавський полковник Мартин Пушкар.
І.Виговський за військової підтримки Кримського ханства придушив
виступ. Під час підготовки до походу у травні 1658 р. до Чигирина прибуло
посольство Івана Апухтіна. На аудієнції були присутні «… судья Герман,
полковник Карп Трушенко, ясаул Миско, атаман Василий…» [1,233].
Згаданий послом суддя Герман - не хто інший як Герман Гапонович. Уряд
городового отамана для нього став сходинкою, щоб посісти вищу службову
посаду – генерального судді. Вакантне місце чигиринського городового
отамана зайняв Василь. На жаль, дипломат не вказав його прізвища.
У січні-лютому 1659 р. на посаді городового отамана перебував Павло
(Панько) Лавренко. На це вказує відписка цареві Олексієві Михайловичу
воєводи князя Г.Ромодановського. Інформація, подана в документі, є дуже
цікавою. На початку 1659 р. Г.Ромодановський отримав секретне завдання з
Приказу Таємних справ дізнатися деякі подробиці життя Б.Хмельницького,
а саме: чому Богдан не жив у верхньому місті, чому руйнувались будівлі,
151
які той наказав звести. Паралельно воєвода мав з’ясувати, що будувалось у
верхньому місті за нинішнього гетьмана І.Виговського, чому останній
переїхав жити до Черкас, а дружину відправив до Сміли. Отримати
відповіді на ці питання Г.Ромодановський зміг від чигиринського
городового отамана Панька Лавренка. Він потрапив до росіян 20 січня, а
був допитаний аж 11 лютого. Лавренко повідомив, що Чигирин заснував
Михайло Хмельницький. Він почав жити у верхньому місті, але йому там
«жить не дали». Поступово будівлі погнили. Вежу зруйнувала гроза вже за
Б.Хмельницького «…тому лет с тридцать», тобто десь у 1629 р. Пізніше
Б.Хмельницький наказав збудувати на горі сараї для гармат, але ті
зруйнував вітер. На великі свята у верхньому місті протягом багатьох років
відбувалися дивні події. На Великдень та Різдво чигиринці «слыхали в том
городке земля загремит тем обычаем, как стреляют из пушек. А камень де на
тои городище и … угли над рекою Тясмином. И на том де камни многожды
видали человека: сидит на том камне, сам бел и платье белое» [1, 280-281]. У
1658 р. І.Виговський розпочав відбудову укріплень фортеці. Тоді ж недалеко
від каменя, де бачили привида, знайшли інший. На ньому був відбиток
людської руки і підпис. Написаного прочитати ніхто не зумів. Камінь той
розбили. У 1659 р. на фортечному подвір’ї стояли церква Миколи Чудотворця
та сарай для гармат. Б.Хмельницький жив під горою у нижньому місті. На час
від’їзду Павла Лавренка І.Виговський з дружиною залишалися в Чигирині.
Цікаво, що за І.Виговського раніше згадані дивні події припинилися.
У 1665 р. гетьманом Правобережної України обрали Петра Дорошенка.
Він велику увагу приділив налагодженню дружніх відносин з Кримом.
Навесні 1666 р. в результаті перевороту новим ханом став Аділь-Гірей. Він
прислав до Чигирина послів із запевненням своєї приязні. З візитом-
відповіддю до Криму відбуло посольство чигиринського городового
отамана Семена Білоцерківця та полковника Івана Дуб’яги [8,77]. Обмін
посольствами сприяв покращенню українсько-татарських відносин.
У 1670 р. на посаду городового отамана повертається Семен
Білоцерківець. У березні він разом з Павлом Смардовським очолює
посольство до Польщі [8,288].
На початку 1673 р. до П.Дорошенка надходять повідомлення про
можливість вторгнення на Правобережжя військ І.Самойловича та
Г.Ромодановського. Він звертається за військовою допомогою до
кримського хана Селім-Гірея (посольства Івана Сенкевича, Яцька Колоші,
Нужного, Івана Мазепи). 20 березня «атаман чигиринской Колоша» [4,233]
привів на Цибульник допомогу – 7 тисяч орди. Яцько Колоша був сином
рідної сестри П.Дорошенка [14,350]. З Г.Дорошенком (старший брат
П.Дорошенка) потрапив у полон до московьких військ під Лисянкою, був
засланий до Тобольська. В січні 1676 р. Петро Дорошенко клопотав перед
царем про звільнення племінника: « О свободе наших всякого чину людей,
на Москве и везде будучих, особно Яцка Холошенина, племянника, его
царскому пресветлому величеству до лица земли челом бью» [4,444]. У
152
травні 1677 р. в Тобольськ надійшла грамота «… взять из ссылки из Сибири
к Москве казаков, которые сосланы в Сибирь в прошлом 182 году с Григорием
Дорошенком, Стенку Новицкого, Якушку Колошенина…» [5,137].
З літа 1675 р. становище П.Дорошенка з кожним днем все більше
ускладнювалося. Жителі з правого берега масово переселялися на
Лівобережжя. Гетьмана залишали соратники. На Правобережжя вирушили
війська І.Самойловича та Г.Ромодановського. Єдиним виходом із цієї
ситуації для П.Дорошенка стало прийняття присяги на вірність цареві
О.Романову. Гетьман склав присягу 20 жовтня 1675 р. в Чигирині перед
кошовим отаманом І.Сірком, запорожцями і донським отаманом
Ф.Мінаєвим. І.Самойлович і Г.Ромодановський вимагали від П.Дорошенка
приїзду до Батурина для складення повторної присяги. 6 листопада 1675 р.
[4,312] І.Самойлович звернувся з універсалом до старшини Чигиринського
полку (в тому числі до городового отамана): « … советуйте ему, чтобы он
впрям оставя вымыслов чинити и гетманом писатись, буде желает, чтоб
отчизна наша Украина без кровопролития и всякого замешания пришла к
успокоению, приехал сам к нам, с кем разумеет, с объявлением своей к
царскому пресветлому величеству склонности к нам, где милость царского
пресветлого величества тем себе и вам получить» [4,314]. Вважаємо, що
городовим отаманом Чигирина в той час був Іван Сенкевич. Саме його
П.Дорошенко 20 листопада [4, 371] відправляє в Москву з листом, в якому
запевняв у готовності вірно служити цареві, пояснював причини складення
присяги саме перед І.Сірком, просив надіслати «милостиву» грамоту [4,
373-375]. Повернувся І.Сенкевич до Чигирина у січні наступного року разом
із піддячим Іваном Тороповим, який привіз царську грамоту [4,399].
Ще двоє імен чигиринських городових отаманів встановив В.Кривошея:
Іван Ковалевський (1666), Стефан Махненко (1669) [11,604]. Стефан Махненко
записаний як Степан Махненко в складі осавульського куреня Чигиринського
полку [15,29]. В.Кривошея [12] та С.Коваленко [9,204] вважають, що
І.Ковалевський значиться в «Реєстрі Війська Запорозького 1649 року». Він
записаний як сотник Іван Коваленко в Переяславському полку [15,319] .
Отже, уряд чигиринського городового отамана протягом 1657 – 1676
років посідали такі старшини:
Герман Гапонович – 1657
Василь – травень 1658
Павло (Панько) Лавренко – січень – лютий 1659
Семен Білоцерківець – березень 1666
Іван Ковалевський – 1666
Стефан Махненко – 1669
Семен Білоцерківець, вдруге – березень 1670
Яцько Колоша – весна 1673
Іван Сенкевич – грудень 1675 – січень 1676
153
Література
1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные
археографическою коммиссиею.Т.7.1657-1663.1668-1669. – С.-Петербург, 1872.
2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные
археографическою коммиссиею.Т.10. (Дополнение к тому 3) 1653-1654. – С.-Петербург, 1878.
3. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные
археографическою коммиссиею.Т.11. 1672-1674.Прибавления 1657. – С.-Петербург, 1879.
4. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и
изданные археографическою коммиссиею.Т.12. 1675-1676.– С.-Петербург, 1882.
5. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и
изданные археографическою коммиссиею.Т.13. 1677-1678.– С.-Петербург, 1884.
6. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и
изданные археографическою коммиссиею.Т.15. 1659-1659.– С.-Петербург, 1892.
7. Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної та соціальної
історії ранньомодерної України / В.Горобець.- К.: Інститут історії України, 2009.- 271 с.
8. Дорошенко Д.Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної
діяльности / Д.Дорошенко. – Нью-Йорк, 1985. – 712с.
9. Коваленко С.С. Останній чин великого Гетьмана. Історичний нарис /
С.С.Коваленко. – К.: Стікс, 2010. – 368 с.
10. Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини / В.В.Кривошея. – К.: ІПіЕНД
імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. – 452 с.
11. Кривошея В.В. Козацький уряд Гетьманщини // Україна – козацька
держава. – К.: ЕММА, 2004. – 1216 с.
12. Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Чигиринський полк. –
Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_35/Gileya35/I1_doc.pdf
13. Липинський В.К. Україна на переломі, 1657 – 1659 рр.: Замітки до історії
українського доржавного будівництва в 17 ст. /В.К. Липинський. – Філадельфія:
Східно-Європейський дослідний інститут ім. В.К.Липинського, 1991. – 346 с. –
(В’ячеслав Липинський. Твори). – Режим доступу: http://rozum.info/load/19-1-0-68
14. Мицик Ю.А. Чигирин – гетьманська столиця / Ю.А.Мицик. – К.: Вид. дім
«Києво- Могилянська академія», 2007. – 392 с.
15. Реєстр Війська Запорозького 1649 року / [ О.В.Тодійчук (голов. упоряд.) та
ін., Редкол.: Ф.П.Шевченко (відп. ред.) та ін. ]. – К.: Наукова думка, 1995. – 592 с. –
(Джерела з історії українського козацтва).
Роман Желєзко (Ніжин), магістрант спеціальності
«Історія» історико-юридичного факультету
Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
Ніжинський полковник Марко Борсук
Сьогоднішні студії процесу виникнення і становлення української
козацько-гетьманської держави, як і української історії загалом,
характеризуються закономірним інтересом до вивчення життя та діяльності
окремих постатей минулого. Роки перебування України у складі
Радянського Союзу, що боровся за утвердження «диктатури пролетаріату»,
сприяли стиранню з пам’яті українського народу цілої плеяди імен
представників полково-сотенної старшини Гетьманщини [1, 5].
|