Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2012
|
| Schriftenreihe: | Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40587 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки / А. Петровський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 226-230. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40587 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-405872013-01-21T12:13:19Z Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки Петровський, А. Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя 2012 Article Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки / А. Петровський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 226-230. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2078-0850 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40587 uk Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| spellingShingle |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя Петровський, А. Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| format |
Article |
| author |
Петровський, А. |
| author_facet |
Петровський, А. |
| author_sort |
Петровський, А. |
| title |
Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки |
| title_short |
Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки |
| title_full |
Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки |
| title_fullStr |
Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки |
| title_full_unstemmed |
Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки |
| title_sort |
неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історико-краєзнавчі дослідження пам’яток пізнього середньовіччя |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40587 |
| citation_txt |
Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки / А. Петровський // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 2. — С. 226-230. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT petrovsʹkija nejmovírnadolâznikloíviznačnoíístoričnoípamâtki |
| first_indexed |
2025-07-03T22:40:23Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:40:23Z |
| _version_ |
1836667291703443456 |
| fulltext |
226
Військова (таємна) експедиція Військової колегії, ф. 20); Архіву зовнішньої
політики Російської імперії (Зносини Росії з Польщею, ф. 79).
Джерела та література
1. Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАК
України), ф. 59, оп. 1, спр. 5520–5522.
2. ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 5514, арк. 3.
3. ЦДІАК України, ф. 59, оп. 1, спр. 5516, 5520, 5526.
4. ЦДІАК України, ф. 229, спр. 227-229.
5. ЦДІАК України, ф. 54, оп. 3, спр. 3016, арк. 2-4.
6. ЦДІАК України, ф. 59, спр. 4884, арк. 133-134.
7. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
(далі – ІР НБУВ), ф. II, спр. 3926, арк. 1-3.
8. ІР НБУВ, ф. II, спр. 2629, арк. 1, 30.
9. ІР НБУВ, ф. II, спр. 5845-5909.
10. Відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім.
В. Стефаника (далі – ВР ЛННБУ ім. Стефаника), ф. Оссолінських, № 1408/II, арк. 338-342.
11. ВР ЛННБУ ім. Стефаника, ф. Дідушицьких, № 142/121, арк. 77.
12. ВР ЛННБУ ім. Стефаника, ф. Оссолінських, № 1408/II, арк. 299-303.
13. Російський державний військово-історичний архів (далі – РДВІА), ф. 20,
оп. 1, спр. 816, арк. 33-34.
14. РДВІА, ф. 20, оп. 1, спр. 816, арк. 36
15. РДВІА, ф. 44, оп. 3, спр. 28, арк. 1-3.
16. РДВІА, ф. 44, оп. 3, спр. 61, арк. 4.
17. РДВІА, ф. 44, оп. 3, спр. 63, арк. 1.
18. Російський державний архів давніх актів, ф. 12, спр. 136.
19. Архів зовнішньої політики Російської імперії (далі – АЗПРІ), ф. 79, оп. 6,
спр. 933, арк. 175-177.
20. АЗПРІ, ф. 79, оп. 6, спр. 932, арк. 84-88.
Анатолій Петровський (Южноукраїнськ),
краєзнавець
Неймовірна доля зниклої визначної історичної пам’ятки
З розвитком релігійного життя будівництво культових споруд завжди
згуртовувало поселення. Біля таких споруд на свята і в тривожні дні збиралася
вся громада. Не були виключенням і запорозькі землі. Тому на оздоблення
своїх церков населення запорозького краю не шкодувало коштів.
З експансією царської Росії на землі Запоріжжя імперська влада
розуміла, що ліквідація церков запорожців буде одним з чинників
встановлення повного контролю на даній території. В 20 вип. збірки «Нові
дослідження пам’яток козацької доби в Україні» автором піднімалося
питання локалізації місця знаходження Гардової церкви.
227
Зовнішній вигляд церкви Св. Миколая в с.Кумарі
Первомайського р-н на Миколаївщині
Церква Покрова Пресвятої Богородиці на Гардовому
острові за козацьких часів (реконструкція)
Першу звістку
про церкву в Гарду
знаходимо у 1740
р., і пов’язана вона
із козаком Савою
Чалим1. Дві наступ-
ні згадки присутні в
планах Даніеля де
Боскета 1742 та
1745 років2. В ли-
стопаді 1744 р.
ногайці напали на
Гард і зруйнували
церкву3. Наступна
згадка інформує,
що татари у 1747 р.
здійснили напад на
Гард і спалили цер-
кву4. Отже, після
цих подій місцева громада зводила нову церкву. У старшини Січі
виникають суперечності з громадою Гарду, мабуть, в питаннях
підпорядкування церкви. Тому у 1756 р. кошовий отаман Григорій Федоров,
відправляючи навесні загін козаків до Гардового перевозу, наказував брати
з собою похідну церкву, щоб молитися в ній, а не в церкві на острові5.
Незнання таких особи-
востей взаємовідносин
громади Гарду зі стар-
шиною Січі заплутувало
дослідників, які вважали
церкву Покрова Пресвя-
тої Богородиці на Гар-
довому острові як по-
хідну. Церква в Гарду
користувалась великою
пошаною серед жителів
Південної України та
священнослужителів6. У
1758 р. 300 запорожців на
чолі з полковником Стя-
гайлом відправилися з
Гарду ліквідувати приста-
нище гайдамаків на Мигійському острові. В цей час загін ногайців напав на
Гард, пограбував та зруйнував гардову церкву7. Коли в 60-х роках XVIII cт.
серед католиків та уніатів розгорнулась компанія із знищення православ’я в
228
Внутрішнє вбрання церкви. Барельєф Пресвятої
Богородиці і церквина скелі неподалік Гардового острову
Старовинна ікона Пресвятої Богородиці,
викрадена з церкви декілька років тому.
(Вірогідно, храмова ікона з гардової церкви
Покрови Пресвятої Богородиці)
Правобережній Україні, навесні 1768 р. біля стін цієї святині зібралась сила
запорожців, яка
вирушила, в так
звану Польську
Україну на за-
хист православ-
ної віри8. Пов-
стання, яке вони
розгорнули, ві-
доме в історії
під назвою «Ко-
ліївщина».
Місце, де зна-
ходилась гар-
дова церква, це
невеличке пла-
то, з обох боків
якого високі ске-
лі зриваються до
берегів острову, що стоїть серед вируючих потоків ріки. Такий мальовничий
краєвид пропонував гарну церкву, яка органічно вписувалася б в існуючий пейзаж.
Під час знищення Січі у 1775 р. Гард був взятий угрупуванням
російських військ в складі 5-ти полків на чолі з командиром Молдавського
полку полковником Василем Звєрєвим (Луполом)9. Оскільки головною
осадою полку був Орлов-
ський шанець (Перво-
майськ), церкву якого у 1769
р. татари спалили при на-
паді, командир полку звер-
нувся до генерала Текелії за
дозволом перевезти гардову
церкву в Орловський (Кате-
рининський) шанець. Оскі-
льки у 1774 р. туди було
призначено священика Гри-
горія Лабенського, а церкви
не було, то дозвіл від Текелії
було отримано. На той час в
гардовій церкві були срібні
кадила, кипарисні, оковані
золотом та сріблом хрести,
срібні ліхтарі та інші цінні
предмети культу10. Інше джерело доповнює, що в нову церкву Св. Варвари з
козацької церкви забрали іконостас та антимінс11. За згадками архієпископа
229
Новозбудована церква Св. Варвари в
м. Первомайськ
Херсонського і Таврійського Гавриїла у 1848 р., церква Св. Варвари була
дерев’яною і за дозволом архієпископа Слов’янського Ни-кифора від 2
грудня 1781 р. храм припід-няли на фундаменті12. Від згадок про церкву
архімандрита Катеринославського Феодосія у 1880 р. до 1960 р. ніяких
звісток про нове будівництво відносно церкви Св. Варвари не зафіксовано.
В пошуках слідів церкви Св. Варвари, в якій могли б зберегтись предмети
культу з гардової церкви Покрови, дорога привела у 2000 р. до настоятеля
Первомайської благочинії. На мої розпити він відповів, що козацьку церкву
у 1960 р. підрозділ радянських солдат розібрав і перевіз в с. Кумарі
Первомайського р-ну. Виходить, в 1960 р. церква складалася з дерев’яних
елементів, за якими її можливо було розібрати і перевезти.
Довгий час з різних обставин поїздка в село Кумарі відкладалась. В ос-
танніх числах грудня 2011 р. така нагода зєявилась. Коли нам відкрився
вигляд будівлі церкви Св. Миколая в Кумарах, перед нами стояв храм,
складений з дерев’яних колод. На фотографіях зовнішній вигляд двох
церков знімає весь сумнів в тім, що церква Св. Миколая в с. Кумарі є стара
церква Св. Варвари. Не знайдено ніяких документів щодо церкви Св. Варвари
про якесь нове будівництво
з 1775 р до 1960 р. Тобто,
ми маємо всі підстави
констатувати, що
віднайдена через 236 років
церква Покрови Пресвятої
Богородиці з Гардового
острову, яка у 1775 р. була
перевезена до Орлика (Пер-
вомайськ), відома там як
церква Св. Варвари. Архі-
єпископ Гавриїл, отримав-
ши інформацію про призна-
чення священика до Орлов-
ського шанцю, цю подію по-
милково сприйняв, як час
появи церкви13, що плутало дослідників. В самих сміливих припущеннях в
пошуках якихось предметів культу з козацької церкви не гадалось, що
відшукаємо саму церкву. Розміри церкви спростовують популяризований
стереотип, що церква на острові була похідною. Серед існуючих в Північному
Причорномор’ї церков автору більше не відомо, зроблених з дерева. Архів
Запорозької Січі надає інформацію, що неодноразово рибу запорожці Гарду
вимінювали на ліс у поляків в Бершадській губернії14. Ми можемо тільки
подякувати полковнику Молдавського полку В.С.Звєрєву (Луполу), який
випросив у генерала Текелі дозвіл перевезти церкву і тим самим зберіг для нас
цю визначну історичну пам’ятку, яка пережила часи лихоліть і, сподіваюсь,
забуття. Українському суспільству необхідно усвідомити, як би не існувало
230
в Гарду православної святині, для розвитку православ’я в Правобережній
Україні, були б примарні перспективи. Не важко підрахувати, що гардова
церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка зараз знаходиться в с.Кумарі,
найдавніша споруда з діючих православних церков Північного Причорномор’я
і побудована 264 роки тому. Є всі підстави вважати, що на південь від кордону
рік Кодими, Висі, Самари, в Україні не має більш старовинної автентичної
діючої споруди, ніж ця церква. Відтворення та шанування нашої історії
потребують спільних зусиль влади і громадськості. Маю надію, що
громадськість України і владні інституції з усією відповідальністю
поставляться до представленої в статті інформації, і визначна історична
пам’ятка українського народу буде взята під охорону держави. Є всі для того
підстави, щоб повернути цю пам’ятку на своє історичне місце та створити на
Гардовому острові історико-культурний заповідник.
Література
1. Аркас М.М. Історія України-Русі. – К., 1991. – С. 340.
2. Записки Одесского императорского общества истории и древностей. - Одесса,
1858. - Т. IV, додаток літографічний, арк. ХІ.
План Запорозкого Гарду, 1745. Завізований інженер-підполковником Данилом
Дебоскетом. - РДВІА, ф.349, оп.12,од. зб. 7464.
3. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. –
Дніпропетровськ, 1994. – С.300, 202, 304–305.
4. Записки Одесского императорского общества истории и древностей. - Одесса,
Т.XIV. – С. 446, 451.
5. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. –
Дніпропетровськ, 1994. – С.54.
6. Там само – С. 116.
7. Архів Запорозької Січі (ЦДІАУ ф.229). Опис справ 1713–1776. – К., 1994. – С.43, 48.
8.. Петровський А. Гайдамацтво Бого-Гардової паланки.//Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні. — Вип.19. – К., 2010. – 544; Архів Запорозької
Січі (ЦДІАУ ф.229). Опис справ 1713–1776. – К., 1994. – С.108.
9.. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. –
Дніпропетровськ, 1994. – С.555.
10. Феодосий (Макаревский А.). Материалы для историко-статистического
описания Екатеринославской епорхии. Церкви и приходы прошедшего XVIIIст.
Вып.ІІ. – Екатеринослав, 1880. – С339.
11. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. – К.,1990.- Т. І. – С.233-234.
12. Гавриил А. Х. и Т. Хронологическо-историческое описание церквей,
губернии Херсонской. // Записки Одесского императорского общества истории и
древностей.. – Одесса, 1848. – Т.ІІ (Отделение второе). – С. 147.
13. Там само.
14. Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. –
Дніпропетровськ, 1994. – С.53; Архів Запорозької Січі. Опис справ (305). – К., 1931. – С.121–122.
|