Поняття адаптації в різних напрямках психології

У статті аналізуються положення найбільш відомих у психології теорій щодо можливостей та тенденцій адаптації до змін, які відбуваються в суспільстві, природі та світі в цілому....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Ніколаєнко, Св., Ніколаєнко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України 2012
Назва видання:	Світогляд - Філософія - Релігія
Теми:	Філософія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40685
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поняття адаптації в різних напрямках психології / С. Ніколаєнко, О. Ніколаєнко // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 68-77. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40685
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-406852013-01-25T12:12:56Z Поняття адаптації в різних напрямках психології Ніколаєнко, Св. Ніколаєнко, О. Філософія У статті аналізуються положення найбільш відомих у психології теорій щодо можливостей та тенденцій адаптації до змін, які відбуваються в суспільстві, природі та світі в цілому. This article analyzes the provisions of the most famous theories in psychology to understand the nature of the human psyche, possibilities and trends of its development because of the need to adapt to changes occurring in society, nature and the world at large. As a result, it is concluded that the term “adaptation” is used in various concepts to explain the role of this process in the existence and development of mental activity and human consciousness. 2012 Article Поняття адаптації в різних напрямках психології / С. Ніколаєнко, О. Ніколаєнко // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 68-77. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0108 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40685 159.99 uk Світогляд - Філософія - Релігія Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія Філософія
spellingShingle	Філософія Філософія Ніколаєнко, Св. Ніколаєнко, О. Поняття адаптації в різних напрямках психології Світогляд - Філософія - Релігія
description	У статті аналізуються положення найбільш відомих у психології теорій щодо можливостей та тенденцій адаптації до змін, які відбуваються в суспільстві, природі та світі в цілому.
format	Article
author	Ніколаєнко, Св. Ніколаєнко, О.
author_facet	Ніколаєнко, Св. Ніколаєнко, О.
author_sort	Ніколаєнко, Св.
title	Поняття адаптації в різних напрямках психології
title_short	Поняття адаптації в різних напрямках психології
title_full	Поняття адаптації в різних напрямках психології
title_fullStr	Поняття адаптації в різних напрямках психології
title_full_unstemmed	Поняття адаптації в різних напрямках психології
title_sort	поняття адаптації в різних напрямках психології
publisher	Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Філософія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40685
citation_txt	Поняття адаптації в різних напрямках психології / С. Ніколаєнко, О. Ніколаєнко // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 68-77. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Світогляд - Філософія - Релігія
work_keys_str_mv	AT níkolaênkosv ponâttâadaptacíívríznihnaprâmkahpsihologíí AT níkolaênkoo ponâttâadaptacíívríznihnaprâmkahpsihologíí
first_indexed	2025-07-03T22:48:55Z
last_indexed	2025-07-03T22:48:55Z
_version_	1836667828667678720
fulltext	Світогляд – Філософія – Релігія 68 20. Tarrant J. M. Democracy and Education / J. Tarrant. – Aldershot : Averbury, 1989. – 293 p. 21. Understanding curriculum as racial text / еds. Castenell L., Pinar W. – Albany, 1993. Отримано 01.02.2012 Анотація Міхаліна Оксана. Філософія освіти і постмодернізм. Стаття присвячена постмодерністській філософії освіти, яка знахо- дить своє застосування в освітній практиці, в трансформації свідомості педагогів, їх ціннісних і філософсько-теоретичних установках. Постмодерні- стські концепції освіти виступають за радикальне реформування освіти, за індивідуалізуючі методи навчання. Явище постмодернізму в освіті – це радикальний перегляд і переоцінка тих основ, на яких базується вся будівля європейської культури і цивілізації. Ключові слова: філософія освіти, постмодернізм, критична педагогіка, Захід, теорія освіти. Summary Mihalina Oksana. Philosophy of Education and Postmodernism. The article is devoted postmodern philosophy of education which is applied in educational practice, in transformation of educators’conscieness and their value and theoretical attitudes. Postmodern conceptions of education focus on radical re- forming of education, on individualized methods of learning. The essence of post- modernism in education is a radical revision and rethinking of the foundations those are support the whole construction of European culture and civilization. Keywords: philosophy of education, postmodernism, critical pedagogy, West, theory of education. УДК 159.99 Світлана НІКОЛАЄНКО, Олександр НІКОЛАЄНКО© ПОНЯТТЯ АДАПТАЦІЇ В РІЗНИХ НАПРЯМКАХ ПСИХОЛОГІЇ У статті аналізуються положення найбільш відомих у психології теорій щодо можливостей та тенденцій адаптації до змін, які відбуваються в суспільстві, природі та світі в цілому. Ключові слова: адаптація, несвідоме, свідоме, надсвідоме, комплекси особис- тості, поведінка, особистісні конструкти, самоактуалізація. Постановка проблеми. Категорія “адаптація” використовується в різних галузях наукового соціально-гуманітарного знання поряд з ка- тегоріями “соціалізація”, “управління”, “регуляція”, “індивідуалізація”, “інтеграція” тощо. При цьому підкреслюється, що явища, які ними © Світлана Ніколаєнко, Олександр Ніколаєнко, 2012 Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2 69 вивчаються, тісно пов’язані з адаптацією. Термін “адаптація” в даних галузях може вживатися у значенні пристосування до оточуючих умов. Вказується також на різноманітні аспекти адаптації та її різновиди. Але окремо аналіз процесу адаптації при цьому часто не пропонується і не здійснюється (А. Бек, С. Джудит, Ф. Зимбордо, М. Лейпе та ін.). Аналіз актуальних досліджень. У психології досить часто йдеться про адаптацію при розгляді питань щодо закономірностей виникнення, існування, функціонування, розвитку психічних явищ та сутності психі- ки взагалі і свідомості людини зокрема. У психології різними авто- рами поняття адаптації пропонується у вузькому значенні, якщо воно пропонується в межах їх поглядів на природу функціонування пси- хіки і психології людини (Р. Фрейджер, Д. Фейдимен, Т. Ф. Цигульська, К. Г. Юнг та ін.). Аналіз психологічних концепцій у межах різних під- ходів до розуміння адаптації як важливого для здійснення і реалізації різних форм психічного відображення є корисним для розуміння цього явища і має наукову цінність. Метою даного дослідження є розгляд основних положень щодо категорії адаптації в межах психологічних концепцій різних напрямів. Виклад основного матеріалу. Найбільш широке визначення адап- тації як пристосування пропонується в природознавчих науках. Тому адаптація з точки зору загального наукового погляду, який сформував- ся на основі саме цього природознавчого підходу, розглядається як явище, що передбачає здійснення живою істотою пристосування через зміну будови і функцій організму, його органів до умов середовища. Одночасно процеси адаптації завжди скеровані на підтримку та збереження гомеостазу, тобто на збереження необхідної для підтримки життєдіяльності відносної сталості біологічних властивостей внут- рішнього середовища організму живої істоти, в тому числі людини, відносно особливостей зовнішнього середовища. У психології також не існує єдиної думки про зміст цього поняття. Але при цьому очевидним є факт, що явище адаптації має відношен- ня до психіки, її можна вважати психологічним поняттям і навіть кате- горією, яку можливо використовувати як для пояснення походження і функціонування свідомості, так і для розпізнання причин тих чи інших вчинків, діяльності особистості тощо. Розгляд психологічних теорій і напрямів прикладного психотера- певтичного характеру, їх аналіз, дає можливість виділити і представити варіанти розуміння адаптації у зв’язку з поясненням різних психічних форм та механізмів удосконалення життя людини. Мова йде про те, що людина може багато в чому змінити життя на краще, зберігаючи позитивне і позбавляючись негативного у своїх психологічних харак- теристиках. Психолог-практик, до якого людина в цьому разі може Світогляд – Філософія – Релігія 70 звернутися за підтримкою, може підказати, як працювати над собою, да- ти певні рекомендації, зокрема й щодо адаптації людини в соціальному середовищі та її психологічного забезпечення. У межах поставленої мети нашого дослідження звернемося до аналізу проблеми адаптації у контексті найбільш відомих і фундамента- льних концепцій, які є визнаними і поширеними в сучасній психології. Серед найбільш фундаментальних вважають концепцію будови психіки, що запропонована в теорії З. Фрейда, з якої в подальшому виник напрям психоаналізу. Психоаналізом називають і теорію особи- стості, і метод психотерапії розладів особистості, і метод вивчення неусвідомлюваних думок і почуттів людини. Існування трьох рівнів у психічному житті людини З. Фрейд по- яснює саме процесом адаптації, розглядаючи несвідоме, підсвідоме, свідоме як наслідок тривалого пристосування людської психіки до умов життя. Завдяки існуванню цих структур людина має здатність краще адаптуватися до будь-яких особливих для суспільства чи склад- них обставин життя. При цьому вони визначають різні можливості її адаптації. Інстинктивні спонукання, що відносяться до несвідомого рівня психіки людини, сприяють швидкій адаптації, якщо потрібне швидке реагування, термінове задоволення потреб і збереження існування, але іноді за рахунок порушення соціальних принципів і норм, тобто через соціальну дезадаптацію. В умовах соціального оточення дійсно більшість неусвідомлюваних інстинктів, оскільки вони біологічно обумовлені, не сумісні з соціаль- ними правилами і нормами співіснування. Тому основним адаптивним механізмом при наявності потреб стає вміння діяти свідомо, відповід- но до соціальних очікувань, домовленостей, щоб не тільки досягти ба- жаного задоволення, але й зберегти відносини з іншими, важливими для життя людьми, виглядати так у спілкуванні, щоб можливими були спів- праця і досягнення успіху під час спільної діяльності. Це вміння вини- кає через засвоєння моральних і естетичних стандартів, в яких ідеться про бажану гармонію і культуру та які в процесі психічного розвит- ку і формування особистості переосмислюються й відносяться до над- свідомого в структурній моделі психічного життя, запропонованій З. Фрейдом. Їх виникнення спричиняється необхідністю адаптації до життя серед людей [4, с. 59]. К. Г. Юнг є засновником глибинної психології, яка вивчає підсві- домі рівні психіки. На думку автора, ці рівні утворюються із потягів і мотиваційних тенденцій, серед яких головну роль відіграють неусві- домлювані мотиви і взагалі несвідоме, що протистоїть усвідомлюва- ним психічним процесам, які функціонують на верхніх “поверхах” Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2 71 людської психіки. Поділяючи підхід про багаторівневість і багатопо- люсність психіки як енергетично-суперечливої системи, К. Г. Юнг по- годжується з трактовкою лібідо, але стверджує, що основою особистості і джерелом її конфліктів є не тільки статеві потяги і їхня енергія, як це пропонує розуміти З. Фрейд, а й будь-яка потреба, для задоволення якої виділяється організмом енергія [7, с. 12]. Завдяки енергії активність може інстинктивно задовольняти різні потреби, що свідчить про адаптацію людини і відновлення рівноваги, а може не задовольнити потреби, і тоді виникають проблеми адаптації до соціального середовища. При задоволенні соціальних потреб виникає необхідність адаптації до соціально-обумовлених обставин, щоб можна було в подальшому задовольняти подібні потреби і розраховувати на допомогу інших. Тобто важливою є адаптація до певного соціального середовища. З позиції біхевіоризму, все, чим володіє індивід, зокрема навички, свідомо регульовані інстинкти, соціалізовані емоції і здатність до плас- тичності для утворення нових навичок, збереження навичок – поясню- ється адаптацією. При цьому “… навички складають основу стійкої поведінки і адаптовані до умов середовища. Людина в концепції біхе- віоризму розглядається перш за все як реагуюча, діюча істота, навчена і запрограмована на ті чи інші реакції, дії, поведінку. Якщо зміню- вати стимули і підкріплення відповідно до реакцій і їх наслідків, то (вна- слідок механізму адаптації) можна перепрограмувати особистість …” [4, с. 70]. Є. Торндайк як представник біхевіоризму запропонував закон ефекту, згідно з яким підкріплення, наприклад, у вигляді схвалення і заохочення з боку інших, сприяє закріпленню реакції та її збереженню. Підкріпленням для людини, як вважає Б. Скінер, може бути власна успішна реакція. Він запропонував формулу так званої оперантної пове- дінки. Наприклад, з метою контролю за молоддю Б. Скінер пропонує змінювати фактори підкріплення, щоб юнак відчував свою успішність саме в тій сфері, яка є соціально схвалюваною. І щодо подолання низь- кої продуктивності робітників Б. Скінер так само вважає, що потрібно не закликати до “почуття професійної гордості”, а змінювати систему підкріплення. За це його звинувачують у тому, що він, мовляв, пропо- нує перетворити людей на роботів, не здатних на високі почуття, але здатних до адаптації [7, с. 12]. Психолог Є. Толмен розглядає класичну формулу біхевіоризму як занадто спрощену і вводить поняття перемінної, до структури якої відносяться психічні процеси, що залежать від успадкованих фізіоло- гічних станів, минулого досвіду і природи стимулу. Так починається Світогляд – Філософія – Релігія 72 оформлення в рамках оновленого біхевіоризму (необіхевіоризму) тео- рії соціального научіння, в якій, на думку А. Бандури, психологічно обумовлену схильність наслідувати слід розглядати як похідну адап- тації, а використання цієї схильності в навчанні зумовлює соціальну адаптацію залежно від того, що саме пропонується для наслідування. Таким чином, як у біхевіоризмі, так і в необіхевіоризмі йдеться про адаптацію, яка розглядається як пояснювальний принцип тих ме- ханізмів поведінки людини, які є суттєвими в їхніх концепціях. У когнітивній теорії особистості вихідним є положення про те, що для адаптації людині потрібно все пізнати і проаналізувати, оцінити і використати. Різні люди по-різному інтерпретують ситуації, в яких вони діють. Опинившись у реальній ситуації, людина не має можли- вості для всебічного аналізу обставин, вона діє – робить вибір і здійснює вчинок (біхевіористи на цьому закінчують аналіз поведінки), але ког- нітивна і емоційна частина вчинку на цьому не закінчується, оскільки сам вчинок стає теж джерелом інформації, яка дозволить забезпечити адаптацію [4]. Таким чином, після реакції людини тією чи іншою мірою здійс- нюється суб’єктивний аналіз своєї поведінки, аналіз її успішності, на основі чого проводиться корекція, досягається покращення адаптації і робляться висновки на майбутнє щодо рішень і майбутньої поведінки в подібних ситуаціях. Американський психолог Ф. Зімбардо, вивчаючи форми антисо- ціальної поведінки, зробив висновок, що більша частина негативних вчинків може пояснюватись якістю аналізу людиною ситуаційних і міжособистісних факторів. Тому навіть приємні, гарні люди можуть здійснювати негативні вчинки в складних обставинах і ситуаціях. “Ві- днайдення і створення зручного каналу ситуативних явищ може спри- яти кардинальній зміні поведінки людей шляхом маніпулювання ха- рактеристиками ситуацій…” [2, с. 4]. Психолог А. Елліс вважає, що неправильна поведінка викликається ірраціональними думками (типу “принципова позиція за ситуацією”), що породжується “активізуючою ситуацією”. Тому до завдань психо- терапевта входять вивчення операцій мислення пацієнта, підведення його до розуміння присутності в його рішеннях ірраціональних моме- нтів і помилок, які треба виправляти. Формування в людини більш об’єктивного відображення подій приводить до пошуку нових рішень і більш адаптивних форм поведінки. Таким чином, на думку А. Елліса, неадаптовані форми поведінки мало-помалу будуть заміщатись новими, більш ефективними, адаптованими, тобто модифікація думки може вести до зміни поведінки [9, с. 20]. Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2 73 Представник когнітивної психології А. Бек вказував: “Патологічні емоційні стани і неадекватна поведінка є результатом “неадаптивних” когнітивних процесів. Тому мета когнітивної терапії полягає в “модифі- кації дисфункційних переконань” і помилкових способів переробки ін- формації. Зміни сприйняття і мислення ведуть за собою модифікацію хворобливих переживань і поведінкових реакцій” [1, с. 9]. А. Бек виявив і описав феномен “автоматичних думок”, які пов’я- зані з переробкою інформації, що надходить весь час. Вони мимовільні, швидкоплинні, неусвідомлювані і ведуть безпосередньо до емоційних і поведінкових реакцій. Неадаптивність автоматичних думок, викрив- лення в оцінках зовнішньої ситуації пояснюються дисфункційністю базових посилок, що лежать в їх основі [4, с. 78]. Базові посилки являють собою систему глибинних уявлень людини про себе і про оточуючий світ, своєрідну життєву філософію людини, в якій зафіксований весь її життєвий досвід (особливу роль тут відігра- ють дитячі враження і впливи сім’ї). Особи з психічними розладами, неадекватні, неадаптовані, мають певні дисфункціональні базові посил- ки, які змушують їх з викривленням сприймати і оцінювати ситуацію, що відбувається, і відповідно неадаптивно діяти і негативно емоційно реагувати. Психотерапевт за цих умов повинен допомогти пацієнту уявити його ідеї у вигляді гіпотез. Потім психотерапевт разом із пацієнтом повинні перевірити правильність гіпотези і здійснити пошук альтерна- тив. У тих випадках, якщо ідеї не підтверджуються, виявляються помил- ковими, необхідно спрямувати зусилля на розпізнання дисфункційних базових посилок і скоректувати їх. Тоді можна буде виправити форми поведінки і вони будуть сприяти адаптивності як властивості людини, так і взагалі адаптації. Отже, А. Бек підкреслює вплив інтелектуальних процесів, процесів мислення, зокрема, на поведінку людини і якість адаптації. Дж. Келлі вважав, що кожна людина – це своєрідний дослідник, який намагається зрозуміти, дати інтерпретацію, передбачити роз- виток подій. І хоча об’єктивна реальність існує одна, різні люди ус- відомлюють її по-різному. Будь-яка людина має свої гіпотези про реальність, за допомогою яких вона контролює події життя і може їх передбачити. Системи або моделі, за допомогою яких люди сприймають світ, Дж. Келлі називає “особистісними конструктами”. Особистісний конструкт – це ідея або думка, яку людина використовує, щоб усвідо- мити або проінтерпретувати, пояснити або передбачити свій досвід. Соціальна взаємодія полягає насамперед у спробах одної людини зро- зуміти, як інша усвідомлює дійсність; щоб конструктивно спілкуватись і взаємодіяти потрібно інтерпретувати якусь частину конструктивної Світогляд – Філософія – Релігія 74 системи іншої людини. Тому адаптація включає взаємне розуміння поглядів на життя, що означає взаємопізнання конструктів один одного. Люди зі схожими поглядами на життя зрештою стануть друзями швид- ше та імовірніше ніж ті, хто сприймає світ по-різному [9, с. 3]. Ворожість, схильність поводити себе агресивно по відношенню до інших виникає, коли людина розуміє, що її конструкти будуть змінені внаслідок тих чи інших подій, або коли очікування стосовно інших не виправдались і треба змінювати конструкт, щоб позбутися марних очі- кувань. Тому не потрібне руйнування конструктів інших, не потрібне підпорядкування себе під конструкти інших, краще спробувати перег- лянути, змінити свої погляди. Це можливо за допомогою психолога або психотерапевта. Так може бути забезпечена адаптація. Якщо в розглянутих вище психологічних теоріях увага зосере- джується на вивченні неадаптивних форм поведінки, то гуманістичні теорії, навпаки, з’ясовують питання саме про адаптивні форми пове- дінки особистості та їх фактори. У гуманістичній психології здійснюється вивчення здорових, га- рмонійних особистостей, які досягли вершини особистісного розвитку, в тому числу адаптації, а отже – і вершин “самоактуалізації”. Це вивчення здійснюється для того, щоб визначити орієнтири для тих людей, хто свідомо прагне самостійного удосконалення, і психотерапевтів, які по- винні спрямувати розвиток тих, хто звертається до них за допомогою. Такі особистості, які прагнуть самоактуалізації і самоактуалізуються ус- пішно в різних сферах, за даними одного із провідних психологів США у сфері вивчення мотивації А. Маслоу, становлять лише від 1 до 4 % від загальної кількості людей у світі, а інші люди знаходяться лише на вищій чи нижчій сходинці, яка визначається тим, на які потреби вони зорієнтовані. Для сучасного людства характерне те, що більшість знахо- диться на найнижчій сходинці “ієрархії потреб”, розробленій А. Маслоу. Це означає, що цих людей турбують переважно такі питання, як про- жити і задовольнити свої потреби в їжі, одязі в умовах тих криз, які несе сучасний спосіб життя в суспільстві. Вище знаходиться сходинка, на якій можна розташувати людей, які стурбовані потребами і прагненнями отримати підтримку і захист з боку інших людей. Але сучасне суспільство у багатьох випадках не в змозі забезпечити таку підтримку. За цих умов людина через адаптацію до суворих обставин життя розвиває в собі певні відповідні здібності і досягає задоволення цієї потреби. А далі вже за підтримки інших людей може задовольняти і вищі потреби. Задоволення цих потреб є підставою для розташування вже меншої кількості людей за їх адаптованістю на третій сходинці. Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2 75 У результаті на вищих сходинках люди перетворюються на особ- ливих особистостей, які прагнуть самоактуалізації своїх розвинутих здібностей. Люди на найвищій сходинці ієрархії потреб, за А. Маслоу, мають потреби в самореалізації, в осмисленні свого призначення у сві- ті. Таке прагнення свідчить про можливості людини з адаптації та го- товність до їх актуалізації [4, с. 86]. Цікаву думку щодо адаптації сформулював у своїх роботах амери- канських психолог К. Роджерс – ще один представник гуманістичної психології. Він виокремив феномени людської поведінки і особистості, відповідність яких дає можливість людині бути адаптованою і присто- суватися до інших, таких як вона. Люди бувають злі, у них можуть виникати аномальні імпульси, руйнівні почуття, і вони можуть поводити себе всупереч своїй внут- рішній моральній природі, оскільки їм властиві внутрішній страх і беззахисність. Люди можуть поводити себе, як це визнає К. Роджерс, вкрай жорстоко, жахливо, деструктивно, неадекватно по відношенню до своєї природи, але адекватно обставинам, приховуючи свій духовний світ, щоб забезпечити адаптацію до складних умов життя. Але в глиби- нах свого внутрішнього світу кожна людина залишається такою, якою їй потрібно бути відповідно до свого призначення у світі, пов’язаного з творенням, перетворенням, покращенням власного життя і життя ін- ших через добро. К. Роджерс був переконаний, що коли ніщо не заважає людині проявляти свою справжню природу, то вона постає як позитивна істо- та, яка прагне жити в гармонії з собою й іншими людьми в тому числі і за рахунок адаптації. Він також вважав, що для людства характерною є тенденція рухатись у напрямку до незалежності, до соціальної відпові- дальності, креативності і зрілості. Кожна окрема людина повинна адап- туватися до цих тенденцій і до розуміння справжньої природи людини, реалізуючи кращі сторони своєї особистості у спілкуванні. Уявлення про власну особистість становлять зміст “Я-концепції”. Загроза невід- повідності власного “Я” природі людській постає як невідповідність “Я-реального” і “Я-ідеального”. Люди з сильною невідповідністю мають погану психологічну адаптацію, мають низький рівень самоактуалізації, майже не здатні до самосприйняття, тривожні, емоційно нестабільні і невротичні. Люди, що мають негативну “Я-концепцію”, тобто незадо- волені собою, не здатні сприйняти себе, і, відповідно, не можуть сприй- няти інших, незадоволені життям і всіма оточуючими людьми. Нелюбов до себе супроводжується істотною ворожістю до інших, тобто відно- шення до себе позначається на ставленні до інших, що спричиняє деза- даптацію. Світогляд – Філософія – Релігія 76 Таким чином, адаптація і її рівень, за К. Роджерсом, визначається особливостями “Я-концепції”. Для покращення адаптивних можливос- тей потрібна корекція уявлень людини про свій потенціал, потрібно, щоб людина прийняла себе, і через це були створені умови для повно- цінного функціонування людини. Висновки. Аналіз розглянутих у загальному вигляді положень концепцій у межах різних напрямків психології дозволив нам зробити такі висновки щодо розуміння та інтерпретації адаптації їх представ- никами. Одні автори розглядають адаптацію як процес і результат прис- тосування, який зумовлюється і зумовлює існування такого явища, як психіка, тому що дії і рухи будь-якої істоти на свою користь потребують інформації про світ для орієнтації у ньому і відповідного адекватного реагування. Другі розглядають адаптацію як процес, що супроводжує взаємо- дію одної людини з іншою, людини з колективом у спілкуванні, під час якого людина вимушена бути зрозумілою і розуміти іншого, підлашто- вуватися у своїх діях до нього, до існуючих правил і норм, які складають зміст свідомості. Треті розглядають адаптацію як процес відновлення рівноваги, або гомеостазу, у взаємодії людини і середовища, відновлення людиною правильного співвідношення у всьому, що з її точки зору порушує по- рядок. Література 1. Бек А. Когнитивная терапия: полное руководство / А. Бек, С. Джудит. – [пер. с англ.]. – М. : Вильямс, 2006. – 199 с. 2. Зимбордо Ф. Социальное влияние / Ф. Зимбардо, М. Лейпе. – СПб. : Питер, 2001. – 448 с. 3. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб. : Питер, 2011. – 352 с. 4. Столяренко Л. Д. Основы психологии / Л. Д. Столяренко. – [5-е изд., перераб и доп.]. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2002. – 672 с. 5. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура / З. Фрейд. – [сост. А. М. Руткевич]. – М. : Ренессанс, 1991. – 296 с. 6. Фрейджер Р. Психология личностных конструктов и когнитивная психология / Р. Фрейджер, Д. Фейдимен. – М. : Прайм-Еврознак, 2007. – 128 с. 7. Хегай Л. А. Карл Густав Юнг и современный психоанализ : хрестоматия по глубинной психологии / Л. А. Хегай. – М. : ЧеРо, 1996. – [выпуск 1]. – 248 с. 8. Цигульська Т. Ф. Загальна та прикладна психологія : курс лекцій / Т. Ф. Цигуль- ська. – К. : Наук. думка, 2000. – 190 с. 9. Эллис А. Психотренинг по методу Альберта Эллиса / А. Эллис. – СПб. : Питер, 1999. – 224 с. 10. Юнг К. Г. Проблемы души нашого времени / Карл Густав Юнг ; [пер. с нем.]. – М. : Прогресс, Универс, 1994. – 336 с. Отримано 01.02.2012 Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2 77 Summary Nikolaienko Svitlana, Nikolaienko Oleksandr. The Concept of adaptation in the different psychological science theory directions. This article analyzes the provisions of the most famous theories in psychology to understand the nature of the human psyche, possibilities and trends of its devel- opment because of the need to adapt to changes occurring in society, nature and the world at large. As a result, it is concluded that the term “adaptation” is used in various concepts to explain the role of this process in the existence and development of mental activity and human consciousness. Keywords: adaptation, unconscious, conscious, nadsvidome, complex per- sonality, behavior, personality constructs, self-actualization. УДК 159.99 Сергій НІКОЛАЄНКО© ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА У статті комунікативна діяльність розглядається як структурно-функціо- нальний компонент педагогічної діяльності вчителя, аналізується взаємозв’язок педагогічної й комунікативної задач, розкриваються особливості процесу вирішення комунікативно-педагогічної задачі. Ключові слова: педагогічна діяльність, педагогічна задача, педагогічне спілку- вання, комунікативна діяльність вчителя, комунікативно-педагогічна задача. Постановка проблеми. Зміст педагогічної професії виявляється в педагогічній діяльності, спрямованої на передачу від старших поко- лінь молодшим накопичених людством культури й досвіду, створення умов для їхнього особистісного розвитку й підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві. Суть професійної діяльності педагога в контексті сучасної па- радигми освіти становить соціально-педагогічне й психологічне про- ектування освітніх процесів, що забезпечують становлення особистості дитини (Н. В. Кузьміна, С. Д. Максименко, А. К. Маркова, Л. М. Мітіна, О. В. Скрипченко й ін.). Аналіз актуальних досліджень. У психолого-педагогічній літера- турі проблема педагогічного спілкування як комунікативної діяльності вчителя розглядається в різних контекстах: 1) у контексті категорії педагогічного процесу (В. О. Сластьонін, В. С. Селіванов, І. Ф. Хар- ламов і ін.); 2) у контексті категорії педагогічної праці (І. О. Зимня, А. К. Маркова, Л. М. Мітіна й ін.); 3) у контексті категорії педагогічної діяльності (Н. В. Кузьміна, Н. В. Кухарєв, О. І. Щербаков та ін.). © Сергій Ніколаєнко, 2012

Поняття адаптації в різних напрямках психології

Репозитарії

Схожі ресурси