Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми
У статті розглянуто поняття “ідеал” та його нинішня інтерпретація, визначено особливості ідеалу національного виховання з погляду сучасної вітчизняної педагогіки....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Світогляд - Філософія - Релігія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40702 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми / Л. Кулішенко // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 236-243. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40702 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-407022013-01-25T12:13:16Z Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми Кулішенко, Л. Культурологія У статті розглянуто поняття “ідеал” та його нинішня інтерпретація, визначено особливості ідеалу національного виховання з погляду сучасної вітчизняної педагогіки. The article deals with the conception “ideal” and its present interpretation, defined the peculiarities of the ideal of national upbringing from the point of up-todate native pedagogic. 2012 Article Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми / Л. Кулішенко // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 236-243. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0108 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40702 124.43:37.017.92 uk Світогляд - Філософія - Релігія Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Культурологія Культурологія |
| spellingShingle |
Культурологія Культурологія Кулішенко, Л. Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми Світогляд - Філософія - Релігія |
| description |
У статті розглянуто поняття “ідеал” та його нинішня інтерпретація, визначено особливості ідеалу національного виховання з погляду сучасної вітчизняної педагогіки. |
| format |
Article |
| author |
Кулішенко, Л. |
| author_facet |
Кулішенко, Л. |
| author_sort |
Кулішенко, Л. |
| title |
Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми |
| title_short |
Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми |
| title_full |
Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми |
| title_fullStr |
Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми |
| title_full_unstemmed |
Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми |
| title_sort |
ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми |
| publisher |
Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Культурологія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40702 |
| citation_txt |
Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми / Л. Кулішенко // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2012. — Вип. 2. — С. 236-243. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Світогляд - Філософія - Релігія |
| work_keys_str_mv |
AT kulíšenkol ídealnacíonalʹnogovihovannâsučasnebačennâproblemi |
| first_indexed |
2025-07-03T22:49:56Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:49:56Z |
| _version_ |
1836667892341407744 |
| fulltext |
Світогляд – Філософія – Релігія
236
РОЗДІЛ 3
КУЛЬТУРОЛОГІЯ
УДК 124.43:37.017.92
Людмила КУЛІШЕНКО©
ІДЕАЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ:
СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ
У статті розглянуто поняття “ідеал” та його нинішня інтерпретація, ви-
значено особливості ідеалу національного виховання з погляду сучасної вітчизняної
педагогіки.
Ключові слова: ідеал, виховний ідеал, національне виховання.
Постановка проблеми. Пошук ідеалу сміливо можна назвати одні-
єю з “вічних” проблем людського буття. Здатність до формування ідеа-
лів є, власне, однією з родових ознак людини, яка не може керуватися
лише прагматикою. У процесі своєї життєдіяльності людина пов’язана
не тільки з минулим, але і з майбутнім, а тому змушена спиратися на
ті чи інші ідеали. Але сьогодні ця “вічна” проблема стає нагальною не
тільки для окремого індивіда, але й для всього українського суспільства,
котре має потребу в ідеалі як путівникові, постійно переосмислюючи рі-
зні концепції розвитку суспільства. Без відповідного ідеалу суспільство
не може створювати свого власного буття.
Потреба у визначенні ідеалу у виховному процесі є досить актуа-
льною в незалежній Українській державі, оскільки від пріоритетів у
системі освіти залежить майбутнє нації.
Аналіз актуальних досліджень. Варто підкреслити, що пробле-
ма ідеалу була предметом уваги багатьох мислителів: її розробляли
Платон, Арістотель, широкий аналіз ідеалу міститься в працях Канта,
Шиллера, Шеллінга, Гегеля, російських революціонерів-демократів,
класиків марксизму-ленінізму тощо. Значний внесок у розробку іде-
алу у вихованні зробили вітчизняні педагоги: Г. Сковорода, С. Русова,
Г. Ващенко, В. Сухомлинський тощо. Наукове обґрунтування виховного
ідеалу знаходимо у працях сучасних дослідників: О. Вишневського,
М. Стельмаховича, Б. Ступарика, П. Щербаня, І. Підласого, В. Моска-
льця. Однак дана тема залишається актуальною та відкритою з погляду
сьогодення, що зумовлює постійне звернення до неї.
© Людмила Кулішенко, 2012
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
237
Метою статті є розгляд поняття “виховний ідеал” та його інтер-
претація, характеристика на сучасному етапі розвитку педагогічної
науки.
Виклад основного матеріалу. Дослідження проблеми ідеального
має фундаментальне значення як для філософії, так і для інших наук
про людину, для культури в цілому. Терміном “ідеал” (лат. Idealis від
грец. Ίδέα – образ, ідея) позначають досконалість, взірець для насліду-
вання, вищу кінцеву мету діяльності людини. “Ідеал як цінність може
бути: 1) предметом задоволення соціогенної потреби і в цьому розу-
мінні смислом життєдіяльності людини; 2) моральним взірцем для
наслідування в сенсі регулювання взаємозв’язків і взаємодії людей у
суспільстві” [9, с. 119].
Ідеал – це зразок (норма, прояв ідеального), згідно з яким людина
визначає свою поведінку та способи життя за конкретних обставин.
Коли ми саме так визначаємо ідеал, то стає очевидним, що ідеали сут-
тєво впливають на людське життя, стаючи його орієнтирами. За від-
сутності таких орієнтирів у людини виникає відчуття, що діяльність
цілеспрямована неповністю, а тому залежить не від її волі.
Ідеал у своєму абсолютному формулюванні є уявленням про мету
людського роду в цілому. Історично таке поняття ідеалу змінюється.
Ідеал може бути суспільно-політичний – уявлення про досконалий сус-
пільний лад, тобто йдеться про т.зв. соціальний ідеал. Він виконує пози-
тивну функцію, яка полягає в тому, що, формуючи поняття ідеального
суспільства, люди виявляють реальні хиби існуючого людства, зосере-
джують свою увагу на подоланні їх, об’єднують творчі зусилля з метою
розвитку суспільства. Слід усвідомлювати, що соціальний ідеал ніколи
не реалізується в повному обсязі. Адже, хоча людина є носієм і добра,
і зла, позитивного і негативного, морального і аморального, духовного
і бездуховного, в ідеалі присутні лише позитивні риси.
Крім того, існує ідеал етичний – досконалі моральні якості людини
та взірцеві взаємини між людьми. Світський ідеал етики обґрунтовуєть-
ся потребою людей до взаємодії, досягнення злагоди, а не протистояння.
Взаєморозуміння, сприйняття поглядів інших, терпимість до інакомис-
лення – ідеали, що стали основними принципами соціального буття,
які протистоять хаосу тваринних потреб окремого індивіда. Визнаючи
цінність ідеалу суспільного життя, спільної діяльності, етика прого-
лошує право на автономність кожної людини, на захист її гідності, на
її власну життєву позицію. Заперечується формальна одностайність,
примусовий колективізм поряд із орієнтацією на поєднання зусиль
різних індивідів задля досягнення спільної мети.
Світогляд – Філософія – Релігія
238
У процесі втілення ідеалу в життя виявляється його відносність.
Вона полягає в тому, що в міру досягнення ідеалу вдосконалюються і
конкретизуються уявлення людей про досконалість. Отже, змінюється
зміст уявлення про певний ідеал, а мета його втілення стає новою про-
екцією майбутнього (відсувається на майбутнє).
Також існують інші ідеали, наприклад, індивідуальний, особис-
тий, колективний тощо. Ми звернемо увагу на ідеал особистості як на
головну мету виховання. З давніх-давен люди намагалися створити та-
кий ідеал і побудувати систему освіти, яка була б спрямована на втілен-
ня його в життя. Ідея виховання гармонійної особистості сягає часів
Античності. Зауважимо, що метою тогочасного виховання була люди-
на і внутрішньо, і зовнішньо досконала. Г. Ващенко пише: “Ідеальну
людину греки уявляли собі як втілення найвищих рис краси й добра,
того, що греки називали “калогатія” (калос – прекрасний і агатос –
добрий). Одною з найвищих ознак краси є гармонійність” [1, с. 84].
На основі узагальнення педагогічного досвіду Афін давньогрецький
філософ Платон у IV ст. до н.е. створив модель держави майбутнього.
Він висунув ідею формування гармонійної людини, спираючись на те,
що розвиток держави безпосередньо залежить від моральних і фізичних
якостей її громадян. В основі виховання, впливу держави на особистість,
за Платоном, має бути плекання громадянських почуттів як запоруки
розвитку і процвітання держави. Ці ідеї мислителя активно викорис-
товувалися наступними поколіннями педагогів.
Середньовічний ідеал людини позбавлений гармонійності й су-
цільності. Фактично для цієї епохи характерними є два ідеали – лицар
і монах. “Основною чеснотою лицаря є мужність… Основне завдання
лицаря – служити Богові й правді Христовій, захищати віру християн-
ську, стояти в обороні покривджених, захищати вдів і сиріт” [1, с. 87].
Ідеал монаха полягає у служінні Богові і, відповідно, зреченні радощів
тілесних, сім’ї, майна, тобто аскетичному способі життя.
До ідеалу гармонійно розвиненої людини Європа повертається
пізніше, починаючи з доби Відродження. Всебічно розвинена людина
цієї епохи не тільки має знання та є гуманною, а й має здібності до
праці (розумової й фізичної) і володіє певним ремеслом. У цей час різні
вчені висловлюють погляди щодо ідеалу виховання.
Я.-А. Коменський вважав метою виховання формування людини,
здатної “знати, діяти і говорити”. Ж.-Ж. Руссо наголошував на необхід-
ності забезпечити загальнолюдське в розвитку особистості. У розвитку
природних здібностей дітей убачав головну мету виховання і Ф. Фре-
бель. А педагогічна система М. Монтессорі ґрунтувалася на вихованні
самостійної, незалежної, творчої особистості з перших років її життя.
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
239
Таким чином, у різні історичні періоди виховний ідеал мав свої
особливості, оскільки при його обґрунтуванні основним критерієм
був ідеальний тип особистості, який був потрібен суспільству на кон-
кретному етапі свого розвитку.
Пошук ідеалу конкретного суспільства не може відбуватися без
урахування його специфічних рис, як-то історії розвитку, національної
культурної своєрідності. Що ж до українського народу, то, як засвід-
чує О. Кендус у дисертаційному дослідженні “Проблема національно-
го ідеалу в українській філософській думці першої половини ХХ ст.”,
національний ідеал розглядався вітчизняними мислителя як складна
ціннісно-світоглядна категорія, що виражає устремління до досконало-
сті, уявлення про зразкове як у суспільно-політичному, так і духовно-
моральному бутті нації та її представників [6]. Суспільно-політичний
вимір національного ідеалу характеризувався українськими філософами
в контексті таких цінностей, як нація, свобода, державність, а особис-
тісний вимір – знаходив свій прояв в образі української людини, яка
формувалася на традиціях і цінностях християнського й морально-
політичного ідеалів особистості.
Підвалини національного виховання були закладені такими украї-
нськими педагогами, як Г. Сковорода, К. Ушинський, С. Русова, І. Огіє-
нко, Г. Ващенко та інші. Проаналізуємо їх основні ідеї.
Проблеми виховання особистості розкриваються Г. Сковородою
у його притчі “Благородний Єродій”, вірші “Убогий жайворонок”,
збірці “Сад божественних пісень”, байках та численних листах. Заслу-
гою вченого є передусім обґрунтування ним принципів гуманізму,
природовідповідності та народності в українській педагогіці.
Принцип гуманізму визначається ним як розуміння вихователем
думок, переживань та прагнень дитини. Г. Сковороді належить ідея
“спорідненого”, природовідповідного виховання, яке полягає у розви-
тку природних задатків вихованця, що сприяє успішній діяльності у
тій чи іншій галузі. Принцип народності, на думку педагога, зумовлю-
ється всім укладом життя, історичними умовами, мовою, культурою.
Подальше вивчення та трактування ідеї народності знаходимо у
педагогічній спадщині К. Ушинського, зокрема у його статті “Про на-
родність у громадському вихованні”. Під народністю вчений розумів
своєрідність кожного народу, зумовлену його історичними та геогра-
фічними умовами. Характерною рисою для народності, в розумінні
К. Ушинського, є громадськість. Народна ідея виховання може бути
здійснена тільки із залученням найширших громадських сил.
Керуючись ідеєю народності, К. Ушинський прийшов до висновку,
що народна освіта повинна знаходитися в руках народу, а навчання
Світогляд – Філософія – Релігія
240
молодого покоління має здійснюватися рідною мовою. Роль мови в гро-
мадському житті обґрунтована вченим у статті “Рідне слово”. Він вказу-
вав на те, що основними завданнями школи у вихованні особистості є
виховання патріотизму засобами рідної мови.
Основою змісту навчально-виховного процесу у дошкільних на-
вчальних закладах і школах С. Русова вважала рідну мову, національні
свята та обряди, християнські цінності українського народу. Основним
принципом навчання і виховання в українській школі, на думку педа-
гога, є народність, а педагогічним ідеалом – національно-релігійний.
Залучення християнських ідеалів у навчально-виховний процес –
найважливіший принцип педагогічних поглядів І. Огієнка. Головними
рисами у розвитку духовності української молоді вчений вважав христи-
янську доброчесність, справедливість і працьовитість. Їх можна вихова-
ти, на переконання педагога, лише на основі рідномовного виховання, і
тільки в родині.
Український педагог Г. Ващенко в основу національної педагогі-
ки поклав християнський ідеал. Утвердження християнської моралі
повинно відбуватися шляхом перетворення віри в Бога у внутрішнє
переконання людини. “Служба Богові і Батьківщині вимагає в першу
чергу високих інтелектуальних властивостей. Щоб служити Богові й
Батьківщині, треба мати відповідний світогляд, добру фахову підготовку
і розвинені формальні здібності інтелекту” [1, с. 183].
Узагальнюючи висловлені думки, можна підкреслити, що “ідеал
нової доби (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) – безперечно, віруюча людина; воля
віри, демократична народнорелігійна мораль виховують її суверенною
особистістю і контролюють, щоб її поведінка не суперечила загально-
прийнятим нормам…” [4, с. 66].
Цілком очевидно, що радянська педагогіка ґрунтувалася не на наці-
ональній основі, тому з особливою гостротою постає проблема відпові-
дальності за те, які ідеї втілюються у життя сучасними освітянами.
Цілеспрямовано і систематично формуючи у молоді національні
духовні якості, система виховання кожного народу стверджує свій
ідеал людини-громадянина. Українська система виховання має свій,
історично обумовлений ідеал людини-українця. У багатьох історично-
культурних пам’ятках, фольклорі, художніх творах класиків, у прак-
тичній діяльності український народ викреслив та опоетизував ідеал
людини-хлібороба, селянина-трударя, господаря… Коли чужоземні
загарбники разом із соціальними поневолювачами позбавляли україн-
ського селянина-хлібороба свободи, права працювати на власній землі,
пригнічували його, народ оспівував ідеал людини – козака, гайдамаки,
бунтаря, повстанця, стрільця.
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
241
Варто зазначити, що формування ідеалу неможливе без ураху-
вання особливостей українського національного характеру. Насамперед
йдеться про сильні й слабкі його сторони. На переконання автора дисер-
таційного дослідження “Національний характер як предмет соціально-
філософського аналізу” А. Швецової, “національний характер виступає
як концепт, що виражає культурну індивідуальність певного народу, в
якій знаходить відображення життєвий світ цього народу і яка постає
не лише у вигляді певного ансамблю психологічних рис, а передусім у
вигляді усталеного комплексу культурних диспозицій та артикуляцій,
через котрі відбувається (як через умови можливості) самопокладання
людини певної культури (представника відповідного народу, етносу)”
[10, с. 15]. Крім того, у роботі підкреслюється думка, що національний
характер (як певна психологічна цілісність) властивий не кожному з
представників того чи іншого народу, а лише “людині культури” –
ідеальному людському типу, який створюється і відтворюється націо-
нальною культурою.
У практичній діяльності вчителеві слід зважати на перевагу по-
чуттєвого над раціональним в українському національному характері,
і, опираючись на позитивні риси (чутливість, ліризм, доброзичливість,
поетичність вдачі, волелюбність), послаблювати негативні (легку за-
пальність, індивідуалізм, невміння підпорядковувати свої інтереси
інтересам загалу, слабку волю).
Корисними видаються думки О. Вишневського щодо стратегії роз-
витку вітчизняної педагогіки: “Зміст нашого виховного ідеалу повинен
орієнтувати не на заміну інтроверсії екстраверсією (імпансивності екс-
пансивністю), а лише на послаблення (зменшення) однобокості нашої
натури, на осягнення певної рівноваги і гармонії нашого національного
характеру – до здатності і пізнавати, і здобувати світ” [2, с. 114].
Ідеалом сучасного українця є громадянин суверенної України, який
прагне до соціальної гармонії і справедливості, поважає закон, право
людини на життя, свободу думки, відповідально ставиться до власних
обов’язків. Крім того, це – патріот, який має почуття національної гід-
ності, історичну пам’ять, готовий стати на захист власного народу.
Врешті-решт, українська національна система виховання зорієнто-
вана на цілісну особистість громадянина України як вихідний компо-
нент та кінцевий результат. Розуміючи, що сучасному українському
суспільству потрібна людина так званої Нової генерації, пропонуємо
якісну характеристику ідеалу сучасного українця. Аналіз історичного
матеріалу дає можливість стверджувати, що позитивними традиційними
рисами українця є лагідність, щирість, доброта, доброзичливість, гос-
тинність, працьовитість, а ще прагнення до свободи, правди та захисту
Світогляд – Філософія – Релігія
242
свого роду і Батьківщини. Разом з цим сьогоднішньому суспільству
потрібна людина, яка могла б забезпечити розбудову нової Української
держави.
Таким чином, цій особистості притаманні ряд особливостей: доста-
тній рівень інтелектуального, морального, естетичного, екологічного
та фізичного розвитку; патріотизм; соціальна активність; повага до за-
конів та Конституції України; почуття громадянського обов’язку, відпо-
відальності та мужності; сприйняття демократичних цінностей (права
людини, індивідуальна свобода, свобода слова та волевиявлення, плю-
ралізм думок тощо); національне самоусвідомлення; володіння куль-
турою міжнаціональних відносин. Таким є образ цілісної особистості
сучасного українця як ідеалу та мети національного виховання.
Висновки. Отже, можна зробити такі висновки:
• під поняттям “ідеал” розуміють взірець для наслідування, він є
результатом необхідності, усвідомленою потребою і проявляєть-
ся у прагненні досягти вищого у будь-якій сфері життєдіяльності
особистості;
• ідеал – протиставлений дійсності удосконалений образ майбутнього;
він є викликом доби, а історія людства – це поступове втілення ідеалу
і перетворення дійсності на краще;
• виховний ідеал являє собою комплекс ціннісних орієнтацій, характе-
ристик особистості, має національні ознаки, тобто на його фор-
мування впливають такі чинники, як суспільно-економічні, історичні
обставини, народнорелігійна мораль, культура, звичаї, традиції,
особливості менталітету;
• сучасний ідеал національного виховання поєднує загальнолюдські
цінності (доброта, щирість, справедливість тощо) та національну
складову (національна свідомість, патріотизм).
Література
1. Ващенко Г. Виховний ідеал : монографія / Г. Ващенко. – Полтава : Полтавський
вісник, 1994. – 191 с.
2. Вишневський О. Український виховний ідеал і національний характер (витоки,
деформації і сучасні виклики) : монографія / О. Вишневський. – Дрогобич :
видавець Святослав Сурма, 2010. – 160 с.
3. В’ялов О. Ідеальний учень, або Модель випускника в школі “Початок мудрості” /
О. В’ялов // Завуч. – 2009. – № 11(377). – С. 9–11.
4. Горболіс Л. М. Парадигма народно-релігійної моралі в прозі українських пи-
сьменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. : монографія / Л. М. Горболіс. – Суми :
Козацький вал, 2004. – 200 с.
5. Джура О. Духовне відродження як утвердження християнських ідеалів і цін-
ностей / О. Джура // Вища освіта України. – 2009. – № 3. – С. 72–73.
Збірник наукових праць. 2012. Випуск 2
243
6. Кендус О. З. Проблема національного ідеалу в українській філософській думці
першої половини ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ст. канд. філос. наук:
09.00.05 / О. З. Кендус. – Львів, 2003. – 20 с.
7. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навч. посібник / Т. І. Поніманська. –
К. : Академвидав, 2006. – 456 с.
8. Сухомлинська, О. Педагогічний ідеал крізь призму теорії моралі / О. Сухомлин-
ська // Шлях освіти. – 2008. – № 1. – С. 12–18.
9. Циба Т. В. Системна соціальна психологія : навч. посібник / Т. В. Циба. – К. :
Центр навчальної літератури, 2006. – 328 с.
10. Швецова А. В. Національний характер як предмет соціально-філософського ана-
лізу : автореф. дис. на здобуття наук. ст. д-ра філос. наук: 09.00.03 / А. В. Шведо-
ва. – К., 1999. – 35 с.
11. Юркевич П. Читання про виховання / П. Юркевич // Педагогічна думка. – 2010. –
№ 2. – С. 54–87.
Отримано 01.02.2012
Summary
Kulishenko Lyudmyla. The ideal of national education: a modern vision.
The article deals with the conception “ideal” and its present interpretation,
defined the peculiarities of the ideal of national upbringing from the point of up-to-
date native pedagogics.
Keywords: the ideal, the upbringing ideal, the national upbringing.
УДК 37.018.46
Петро ЛІСОВСЬКИЙ©
СОЦІОКУЛЬТУРНА КОНТЕКСТУАЛЬНІСТЬ
ЕПІСТЕМОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ НАУКИ
В СИСТЕМІ ДУХОВНОГО КАПІТАЛУ
Епістемологію можна визначити як історично мінливу сукупність знання, що
визначає можливості становлення свідомості й культури в конкретно-історичний
період. На наш погляд, парадигмою наукових знань варто вважати сукупність тео-
ретичних стандартів, ціннісних критеріїв та світоглядних настанов шляхетної
конституції особистості, що набуває істинного знання всіма гранями власного
творчого доробку. Формування такої парадигми ініціює суспільну свідомість задля
неухильного прийняття ідейно-світоглядних рішень.
Ключові слова: епістемологія, парадигма, ідеологія.
Постановка проблеми. У сучасному суспільстві філософські ідеї
та принципи обумовлюють відповідні ідеали й норми щодо змістовно-
го уявлення про епістемологічну сферу науки. Використана в цьому
процесі епістемологія постає як історично мінлива сукупність знання,
що визначає можливості становлення свідомості й культури в конк-
ретно-історичний період. Такий актуальний аспект концептуальних
матриць наукової теорії є відповідним синтезом знань у системі духов-
ного капіталу.
© Петро Лісовський, 2012
|