Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946)

Розглянуто міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на прикладі Волинської області, проведене в 1944–1946 рр. урядом УРСР і ПКНВ, відповідно до домовленості лідерів країн антигітлерівської коаліції про міжнародне визнання нової лінії кордону СРСР і Польщі....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Пронь, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Schriftenreihe:	Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
Schlagworte:	Студії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40750
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946) / Т. Пронь // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 92-102. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40750
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-407502013-01-28T12:15:09Z Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946) Пронь, Т. Студії Розглянуто міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на прикладі Волинської області, проведене в 1944–1946 рр. урядом УРСР і ПКНВ, відповідно до домовленості лідерів країн антигітлерівської коаліції про міжнародне визнання нової лінії кордону СРСР і Польщі. В статье рассматривается межгосударственное перемещение этнического населения украинско-польского пограничья на примере Волынской области, проведенное в 1944–1946 гг. правительством УССР и ПКНО, в соответствии с договоренностью лидеров стран антигитлеровской коалиции о международном признании новой линии границы СССР и Польши. The article deals with the example of the Volyn region, a inter-state movement of the ethnic population of the Ukrainian-Polish borderland conducted in 1944–1946 years by the government of the USSR and PKNO, in accordance with the agreement of the leaders of the anti-Hitler coalition, the international recognition of the new boundary line of the USSR and Poland. 2012 Article Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946) / Т. Пронь // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 92-102. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 2223-120X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40750 uk Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Студії Студії
spellingShingle	Студії Студії Пронь, Т. Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946) Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
description	Розглянуто міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на прикладі Волинської області, проведене в 1944–1946 рр. урядом УРСР і ПКНВ, відповідно до домовленості лідерів країн антигітлерівської коаліції про міжнародне визнання нової лінії кордону СРСР і Польщі.
format	Article
author	Пронь, Т.
author_facet	Пронь, Т.
author_sort	Пронь, Т.
title	Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946)
title_short	Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946)
title_full	Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946)
title_fullStr	Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946)
title_full_unstemmed	Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946)
title_sort	міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території волинської області (1944–1946)
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40750
citation_txt	Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946) / Т. Пронь // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 92-102. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
series	Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
work_keys_str_mv	AT pronʹt mížderžavneperemíŝennâetníčnogonaselennâukraínsʹkopolʹsʹkogoprikordonnânateritoríívolinsʹkoíoblastí19441946
first_indexed	2025-07-03T22:52:48Z
last_indexed	2025-07-03T22:52:48Z
_version_	1836668073167290368
fulltext	Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість92 Тетяна Пронь МІЖДЕРЖАВНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ ЕТНІЧНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (1944–1946) Міждержавні переміщення населення, зокрема з українсько-польського при- кордоння, є складною проблемою Другої світової війни і повоєнного устрою сві- ту. Всебічне дослідження цієї сторінки історії України й Польщі надзвичайно важливе. Без цього пам’ять про війну та складну історію формування сучасних кордонів України та Польщі не може бути повноцінною. Міжнародне визнання нової лінії кордону в період становлення Ялтинсько-Потсдамської міжнародної системи кардинально змінили долю майже півтора мільйона українців і поляків. Фактично їх було примусово переміщено за етнічною ознакою за ареал постійно- го розселення. Український політолог О. Калакура слушно стверджує: “Трагедія обох народів полягає в тому, що, зазнавши найбільших людських і матеріальних втрат (у війні – Т. П.), вони опинилися заручниками геополітичного протистояння СРСР і західних держав”1. Замовчування цієї проблеми призвело до ідеологічних нашарувань та стереотипних суджень. З огляду на це, актуальним є завдання для науковців України та Польщі, яке сформулювали автори фундаментального дослідження “Від депортації до депор- тації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи” Юрій і Віталій Макар, Михайло Горний та Анатолій Салюк: “...віднайдення оцінки нашої спільної минувшини таким чином, щоб вона вибудовувалася на взаємній повазі до обох сторін, що зазнали жертв”2 та вчений Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Фадей Яценюк: “вияснити істину і об’єктивно, без огульних звинувачень розставити спра- ведливі акценти в спірних, надзвичайно складних, а інколи і свідомо заплутаних питаннях історії…”3. 1 Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті / О. Калакура. – Київ, 2007. – С. 323–324. 2 Макар Ю. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи / Ю. Макар, М. Горний, В. Макар, А. Салюк. – Чернівці, 2011. – Т. 1: Дослідження. – С. 6. 3 Яценюк Ф. Макар Юрій, Горний Михайло, Макар Віталій, Салюк Анатолій. Від де- портації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи. – Чернівці, 2011. – Т. 1: досліджен- ня. – 880 с. / Ф. Яценюк // Питання історії України. Збірник наукових праць. – Чернівці, 2011. – Т. 14. – С. 256. Надто болісним було переселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холм- щини і Підляшшя – етнічних українських земель, що залишилися за межами но- вого кордону СРСР/УРСР (так званою “лінією Керзона”), як і поляків із західних областей України в Польщу. Тому об’єктивне й комплексне висвітлення проблеми сприятиме порозумінню та розв’язанню проблем українсько-польських відносин, породжених Другою світовою війною. В останні десятиліття до цього наполегливо закликають вчені обох країн, зокрема організатори спільної польсько-української міждисциплінарної конференції “Польща–Україна. Спадщина і сучасність”, що відбулася 8–10 жовтня 2009 р. у польському містечку Устка4. Спробуємо осмислити цей міграційний процес на прикладі Волинської області. Першу краєзнавчу розвідку, що стосувалася порушеної проблеми, опубліку- вав у 1998 р. відомий науковець Волинського національного університету ім. Лесі Українки – Олександр Гаврилюк5, питання переселення та адаптації українців з Польщі на Волині досліджували також Роман Кабачій, Ростислав та Зінаїда Савич6, становище польської національної меншини висвітлювали Валентина Надольська та Володимир Сергійчук7. Проблему переселення/депортації українців і поляків з України в Польщу і навпаки висвітлено в українській та польській історичній літературі, зокрема у працях українських учених В. Бадяка, І. Біласа, Г. Боднар, О. Буцько, Т. Ґонтар, М. Горного, Я. Дашкевича, Н. Данилихи, Л. Зашкільняка, Я. Ісаєвича, В. Кіцака, К. Кондратюка, Ю. Крамар, М. Кучерепи, М. Литвина, Ю. Макара, В. Макара, С. Макарчука, Т. Пронь, О. Савчука, А. Салюка, В. Сергійчука, Ю. Сливки, Ю. Со- роки, І. Цепенди та багатьох інших. З-поміж значної кількості досліджень польських учених і публіцистів відзначимо праці В. Бонусяка, І. Галагіди, Б. Гальчака, Б. Гука, Р. Дрозда, Є. Місила, Г. Мотики, Я. Пісулінського, С. Стемпєня, Р. Торжецькі, Л. Кулінської, С. Цесельські та ін. 4 Інформаційний лист міжнародної міждисциплінарної наукової конференції “Польща– Україна. Спадщина і сучасність” (8–10 жовтня, м. Устка, Польща). 5 Гаврилюк О. Депортації українців на Волинь та поляків з Волині у повоєнні роки (навчально-методичні матеріали на допомогу вчителеві при вивченні тем з новітньої історії України та Польщі 1945 – середина 50-х років) / О. Гаврилюк // Науковий ві- сник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 1998. – Вип. 1. – С. 148–152. 6 Кабачій Р. Проблеми адаптації переселених з Холмщини та Південної Лемківщини укра- їнців у Волинській області (1945–1948 рр.) / Р. Кабачій // Український альманах. – Варша- ва, 2005. – С. 157–166; Савич Р. Переселення українців з Польщі до УРСР (на матеріалах Волинської області) / Р. Савич, З. Савич // Волинь у Другій світовій війні: Зб. наукових та публіцистичних статей / [упоряд. М. Кучерепа]. – Луцьк, 2005. – С. 156–159. 7 Надольська В. Друга світова війна і доля національних меншин Волині / В. Надольська // Волинь у Другій світовій війні: Зб. наукових та публіцистичних статей. – С. 84–86; Сер- гійчук В. Депортація поляків з України. Невідомі документи про насильницьке пере- селення більшовицькою владою польського населення з УРСР в Польщу в 1944–1946 роках / В. Сергійчук. – Київ, 1999. – 192 с.; Його ж. Поляки на Волині у роки Другої світової війни. Документи з українських архівів і польські публікації / В. Сергійчук. – Київ, 2003. – 576 с. 93Міждержавне переміщення етнічного населення… Як відомо, міждержавне переміщення українців і поляків прикордоння за- початкувала угода “Про евакуацію українського населення з території Польщі й польських громадян із території України”, укладена між урядом Української РСР і Польським Комітетом Національного Визволення (ПКНВ) 9 вересня 1944 р. у місті Любліні8. Державні зусилля були спрямовані на те, щоб якнайшвидше ліквідувати диспропорцію між новим політичним і етнічним кордонами. Однак попри певний досвід проведення масових акцій з переселення, ідеологічну і морально-психологічну готовність до цього лідерів ЦК КП (б)У, РНК УРСР та місцевих партійно-радянських органів, одночасно перемістити разом з майном і худобою та облаштувати на нових місцях таку велику кількість людей було надзвичайно складним завданням. Уряд Радянського Союзу, який поклав на уряд УРСР та ПКНВ відповідальність за вико- нання домовленостей між Й. Сталіним, Ф. Рузвельтом і В. Черчіллем на Тегеранській конференції (1943), очевидно, мав інші сподівання щодо переміщення населення. Для організації прийому і контролю за розселенням українського населення, що мало переселятися з Польщі на територію Волинської області, 13 жовтня 1944 р. при обласному виконавчому комітеті було створено спеціальний відділ. 20 лютого 1945 р. його реорганізовано, очолив групу з трьох службовців Володимир Маєвський9. Ця група також мала допомагати Представникам Уряду УРСР з евакуації польського населення на територію Польщі10. Прийомом і розселенням прибулих із Польщі укра- їнців займалися місцеві органи влади – голови райвиконкомів та селищних рад. Міграційний рух українців, переселених із Польщі, у Волинській області мав три суттєві особливості. По-перше, їх переселення відбувалося одночасно безпосе- редньо з Польщі, із південно-східних та частково західних областей України, а також усередині області. При цьому перша категорія переселенців прибувала в організо- ваному (плановому) порядку, а інші здебільшого мігрували самовільно. По-друге, плани їх розселення в області узгоджувалися з часом виселення польських громадян та кількістю житлових будинків, які вони мали звільнити. Волинську область на початку акцій переселення не розглядали як місцевість для поселення українців з Польщі. Передбачено це лише за третім і четвертим планами. По-третє, кількість переселенців, які мали оселятися на Волині, коригували щонайменше чотири рази. Причин тому було кілька: стратегічна та господарська доцільність, масовий зворот- ний рух на Волинь переселенців із Польщі, раніше розселених у південно-східних та інших областях України, примусове виселення поляків із західних областей тощо. Перша партія “евакуйованих” українців з Польщі була відправлена в область не раніше 28 листопада 1944 р. 8 родин (44 осіб) мешканців Грубешівського повіту прибули на Волинь тільки 1–3 грудня 1944 р.11. 8 Українська РСР у міжнародних відносинах, міжнародні договори, конвенції, угоди та інші документи, які складені за участю Української РСР або до яких вона приєдналася (1945–1957). – Київ, 1959. – С. 193–199. 9 Державний архів Волинської області (далі – ДАВО). – Ф. Р-929. – Оп. 2. – Спр. 1. – Арк. 10. 10 Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДА- ВОУ). – Ф. 4626. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 22. 11 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГОУ). – Ф. 1. – Оп. 80. – Спр. 264. – Арк. 97. Тетяна Пронь94 Зауважимо, що спершу українські родини переважно погоджувалися пере- селятися у південні області України. Наприклад, серед 7745 родин, у складі яких було 29857 осіб мешканців Холмського повіту, що подали заяви про переселення, хотіли виїхати в Запорізьку область – 2199 родин, у Дніпропетровську – 1818, Одеську – 1144, Херсонську – 1233, Миколаївську – 614, у західні області значно менше: Рівненську – 522, Волинську – 209, Львівську – 30, Тернопільську – 15, Дрогобицьку – 112. На 1 грудня 1944 р. подали заяви на виїзд у південно-східні області України 26618 господарств, у західні – тільки 3480, з них найбільше у Волинську область – 143013. Своє бажання переселитися вглиб території України (“жити подалі від кордо- ну”) вони мотивували невпевненістю в постійності чинних кордонів14. Пригадували етнічні образи і страх, посіяні національною політикою Польщі у міжвоєнний періо д та міжнаціональним протистоянням у період війни, втрату рідних, одно- сельців та майна. Цьому також сприяла агітація радянського уряду, що популяри- зував для поселення південні області. Зруйнована війною Україна не була готова до відповідного господарсько-побутового влаштування людей. Кількість “бажаючих” переїхати у Волинську область зростала. Якщо на по- чатку акції подали заяви про “евакуацію” 316 родин, у складі 1055 осіб15, у середині процесу їх кількість відповідно збільшилася до 5165 (17030), а на завершальному етапі вона зросла до 6545 родин або 22549 осіб16. За цими показниками Волинська область займала четверте місце серед усіх західних областей України. Планування було орієнтовним. У зв’язку з цим показники постійно уточню- вали та змінювали: 1752 господарства (родини)17, “2000 родин для розселення в окремих будинках та до 10 тис. родин для позселення з іншими родинами”18, 550019 і врешті 8200 родин, з них у Луцьку було заплановано розселити 1500 родин20. Динаміку прибуття українців безпосередньо з Польщі протягом 1944–1946 рр. та їх розселення на території Волинської області наведено у таблиці: 12 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 1. – Т. 1. – Спр. 35. – Арк. 142. 13 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. У 3-х т. / [упор. Ю. Сливка, І. Білас, В. Голяк, М. Ковальчук]. – Львів, 1996. – Т. 1: 1939–1945 рр. – С. 367. 14 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 80. – Спр. 264. – Арк. 261. 15 Archiwum Akt Nowych w Warszawie (далі – AAN). – Zesp. Generalny Pełnomochnsk Rządu R. P. do spraw repatriacji, Mf.1182/2. – Sign. 2. – S. 261. 16 Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. Невідомі документи з ар- хівів спеціальних служб. – Варшава; Київ, 2000. – Т. 2: Переселення поляків та українців 1944–1946. – С. 660, 894. 17 ДАВО. – Ф. Р-919. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 10. 18 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 1. – Т. 1. – Спр. 2. – Арк. 121. 19 ЦДАВОУ. – Ф. 4626. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 11. 20 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 793. – Арк. 37. 95Міждержавне переміщення етнічного населення… Таблиця 1 Динаміка переселення українців з Польщі на територію Волинської області (1944–1946 рр.)* Фактично переселено Станом на 1944 р. 1945 р. 1946 р. 1.121 26.122 1.023 15.054 1.075 1.095 1.125 15.125 1.025 31.096 24.107 родин у них осіб 31 102 123 – 224 756 636 2140 3778 13600 4435 15635 4895 16581 4902 16599 4944 16784 6498 22346 6816 25159 * Складено за: 1ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 80. – Спр. 264. – Арк. 259; 2Депортації: Західні землі України… – Т. 1. – С. 391; 3ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 80. – Спр. 264. – Арк. 119; 4ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1467. – Арк. 370; 5ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 1. – Т. 1. – Спр. 28. – Арк. 33–38; 6Государственный архив Российской Федерации (ГАРФ). – Ф. 9401. – Оп. 2. – Д. 139. – Л. 300; 7ДАВО. – Ф. П-1. – Оп. 2. – Спр. 61. – Арк. 22. Переселені прибували двома видами транспорту: гужовим (кіньми, волами) і залізничним. Тих, що добралися на возах, розселили в Цуманському, Ковельсько- му, Оликському, Сенкевичевському, Теремнівському, Колківському районах (на 1 лютого 1945 р. 762 родини в складі 3184 осіб)21. Тих, що прибували залізничним транспортом, розселяли практично у всіх районах області (26), а також містах Володимир-Волинську, Ковелі й Луцьку22. У містах оселялися службовці і робітни- ки. Під час розселення селян брали до уваги райони з достатньою кількістю угідь та вільними будинками, залишених поляками. Якщо вільних осель не було, пере- селенців поселяли в колишні німецькі колонії чи покинуті господарями будинки, а також у комунальних квартирах та найбільше в місцевих мешканців. Розподіляючи переселенців по селах, місцеві органи влади переважно задовольняли прохання переселених і поселяли їх разом. Найбільш компактно розмістили українців із Польщі у 10 районах: Берестечківському, Ковельському і Теремнівському (по 200 родин), Голобському, Горохівському, Торчинському – по 300, Ківерцівському, Луцькому, Рожищанському, Сенкевичевському – по 500. У переселенців, що прибули на Волинь, виникало багато побутових проблем. Передусім не вистачало житла. Зазначимо, що у Волинську область прибуло із Польщі (за рахунок самовільно переселених) у два з лишнім рази більше укра- їнських родин, ніж було залишено будинків польськими господарями23. Останні залишили тільки 5106 житлових будинків, виїхало 20952 родини, зокрема в селах 3602, у містах і райцентрах – 150424. Четверта частина з усіх залишених будинків у сільській місцевості (815) відійшла до 50-ти кілометрової прикордонної смуги, де було заборонено поселяти переселенців25. Ці будинки були розібрані й частково 21 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 1. – Т. 1. – Спр. 2. – Арк. 87. 22 ДАВО. – Ф. П-1. – Оп. 2. – Спр. 94. – Арк. 15. 23 ДАВО. – Ф. Р-919. – Оп. 2. – Спр. 66. – Арк. 483. 24 ДАВО. – Ф. П-1. – Оп. 2. – Спр. 94. – Арк. 15. 25 Там само. Тетяна Пронь96 використані для будівництва нових або як паливо. Залишилось у селах 2787 бу- динків, які були передані переселенцям із Польщі У райцентрах переселеним передано всього 91 будинок. На 15 травня 1947 р. польські будинки в райцентрах і селах отримали всього 2878 родин. Будівництво нового житла затримувалося. Не вистачало матеріалів та фахівців. Тому багато переселенців жили в непристосова- них до зими квартирах, сараях, землянках26. Зауважимо також, що Волинська область вирізнялася серед інших адміні- стративних територій України щодо забезпечення землею переселенців. Граничні норми землекористування складали тут до 10 га на один селянський двір (за нор- мами 1939 р.), за винятком Головнянського, Заболотівського, Камінь-Каширського, Маневичевського, Ратнівського, Старовижівського і Шацького районів, де було встановлено максимальні норми – до 15 га27. Прибулі в область родини переважно займалися сільським господарством. Мабуть, саме це спричинило стихійний зворотний рух українців із південно- східних областей. У Польщі їм виділяли по 5 і більше гектарів землі, а в степових областях вони отримали щонайбільше 1 га. То ж у вересні 1946 р. у Волинській області вже мешкало 5323 родини у складі 19663 особи (див. табл. 2), які само- вільно прибули з інших областей України: Таблиця 2 Кількість родин переселених з Польщі українців, що самовільно прибули у Волинську область з інших областей України (станом на 15 вересня 1946 р.)* Найменування областей К-сть родин К-сть осіб Найменування областей К-сть родин К-сть осіб Одеська 1107 4293 Вінницька 2 9 Запорізька 1216 4626 Кіровоградська 27 104 Миколаївська 742 2617 Станіславська (сучасна Івано-Франківська) 3 9 Херсонська 871 3171 Сумська 18 70 Дніпропетровська 962 3620 Харківська 8 33 Полтавська 222 789 Житомирська 2 5 Сталінська (сучасна Донецька) 77 286 Тернопільська 4 10 Ворошиловградська (сучасна Луганська) 6 14 Чернігівська 1 5 Львівська 1 – Разом: 5323 19663 ДАВО. – Ф. Р-919. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 48–49. 26 ДАВО. – Ф. Р-919. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 49–51. 27 Державний архів Львівської області (далі – ДАЛО). – Ф. П-5001. – Оп. 9. – Спр. 56. – Арк. 7 зв. 97Міждержавне переміщення етнічного населення… Здолавши важку дорогу, прибулі в область самостійно розшукували місця для поселення або шукали прихистку в родичів і знайомих. Вони опинилися в надзви- чайно скрутному становищі. Голова Волинського обласного суспільно-культурного товариства “Холмщина” Микола Онуфрійчук згадував: “У ту непросту повоєнну пору допомагала нам вижити велика працьовитість і скрупульозна ощадність на- ших батьків…”28. Окрім проблем економічних, виникало й чимало соціальних. Наплив пересе- ленців дошкуляв місцевим мешканцям. Нерідко між ними виникали непорозуміння. Хоча в область приїхало на 20 тис. населення менше, ніж виїхало. Внутрішнє регіональне мігрування було незначним. Зокрема, із Станіславської (сучасна Івано-Франківська) області переїхало на Волинь тільки 10 родин у складі 35 осіб, із Львівської області відповідно 4 (13)29. Прикметно, що самовільних зво- ротних міграцій з Волинської області практично не було. Тільки деякі родини, що проживали в селах чи районах, переселялися в межах області в пошуках кращих осель землі в організованому порядку. Упродовж двох років (1944–1946), протягом яких відбувалася “евакуація”, на Волинь переїхало 12139 українських родин. Це були вихідці переважно п’яти повітів – Грубешівського, Холмського, Томашівського, Володавського і Білгорай- ського (див. таблицю 3). Таблиця 3 Кількість українських родин, що прибули із Польщі у Волинську область (станом на 7.10.1946 р.) Назва району К-сть родин (госп.) Назва району К-сть родин (госп.) Назва району К-сть родин (госп.) Назва району К-сть родин Холмський 1929 Красностав- ський 96 Білостоць- кий 17 Ланцугів- ський 33 Грубешів- ський 5984 Біло- Підляський 129 Бєльський 25 Дублінський 1 Томашів- ський 1258 Вишневець- кий 8 Верещин- ський 3 Мукачів- ський 52 Володав- ський 1467 Потуржин- ський 20 Мозичев- ський 1 Ярослав- ський 231 Білгорай- ський 427 Глинянський 3 Яновський 171 Верховець- кий 6 Замостєв- ський 268 Любартів- ський 8 Радомський 2 УСЬОГО 12139 ДАВО. – Ф. Р-919. – Оп. 3. – Спр. 1. – Арк. 57. 28 Онуфрійчук М. Холмському роду нема переводу. Розповіді про депортованих українців з Холмщини, доля яких пов’язана з Волинню / М. Онуфрійчук. – Луцьк, 2005. – С. 87. 29 ДАВО. – Ф. Р-919. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 7. Тетяна Пронь98 Переселені привезли з собою 5115 коней, 6904 голови великої рогатої худоби, 4124 овець і кіз, 4266 свиней30. Звичайно, ця кількість була значно меншою за ви- везену польськими господарями, зважаючи на меншу кількість прибулих. Та все ж статистика спростовує деякі закиди, що переселені були “вбогими зайдами”, які тільки чинили тиск на соціальну інфраструктуру області. Одночасно з прибуттям українського населення з Польщі та їх розселенням на Волині з 15 жовтня 1944 р. почався процес переміщення поляків на територію Польщі. Цим питанням займалися Головний Представник уряду УРСР А. Цоколь і Головний Уповноважений ПКНВ з евакуації польських громадян із території УРСР у Польщу В. Вольський, які перебували в Луцьку. На території Волинської області переселенням польського населення опікувалися три районні представництва – Луцьке, Ковельське і Володимир-Волинське31. Зауважимо, що до війни у Волинському воєводстві проживало 346,6 осіб, яких відповідно до перепису населення 1931 р., ідентифікували за релігійною приналежністю і мовою як поляків (українці складали 1426,9 осіб)32. На момент “евакуації” у Волинській області проживало 68110 поляків (22152 родини)33. Зро- зуміло, що переселити таку велику кількість людей постійного проживання було надзвичайно складно. Головний Представник Уряду УРСР, що прибув до Луцька з апаратом спів- робітників, 10 жовтня 1944 р. відразу зіштовхнувся з величезними труднощами об’єктивного та суб’єктивного характеру, що унеможливлювали швидку реалі- зацію плану переселення. Майже місяць апаратники працювали без польської сторони. Незважаючи на те, що певна частина поляків прагнула швидше виїхати в Польщу (заяви від них про надання дозволу на переселення почали надходити на ім’я Сталіна та ПКНВ ще в серпні 1944 р.)34, чимало з них негативно поставилися до цього заходу. Для багатьох ці терени справді були рідним краєм. Сподіваючись на відновлення Польщі в кордонах 1939 р., вони, як і українці, не хотіли переїж- джати. Так, станом на 15 грудня 1944 р. по Луцькому районному представництву подали заяви на переселення 6536 польських родин, у яких було 20978 осіб, у Ковельському відповідно 3284 (10837) і Володимир-Волинському – 2540 (8384)35. Тоді ж евакуювалося 646 родин, що разом склало 1759 осіб (прибуло на Волинь українських родин 126). 30 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. У 3-х т. / [відп. ред. Ю. Сливка]. – Львів, 1998. – Т. 2: 1946–1947 рр. – С. 178–179. 31 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 2. – Спр. 31. – Арк. 2. 32 Кучерепа М. Етнодемографічні зміни у Волинському воєводстві 1921–1939 рр. / М. Ку- черепа // Науковий вісник ВНУ ім. Лесі Українки. Серія: Історичні науки. – Луцьк, 2003. – Вип. 3. – С. 97. 33 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 2. – Спр. 31. – Арк. 1. 34 Цепенда І. Українсько-польські відносини 40–50-х років ХХ століття: етнополітичний аналіз / І. Цепенда. – Київ, 2009. – С. 124–125. 35 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. У 3-х т. / [відп. ред. Ю. Сливка]. – Львів, 1996. – Т. 1: 1939–1945 рр. – С. 374. 99Міждержавне переміщення етнічного населення… Польська сторона зволікала з переселенням, надзвичайно потужним був тиск еміграційного уряду та підпільних польських формувань, які закликали не по- кидати ці землі. Стримувало поляків і повоєнне зубожіння країни. У численних листах військовослужбовці радили своїм рідним не зніматися з “насидженого місця”: “Тут для вас життя буде важким. Стільки хліба, скільки ти маєш, не має і найкращий господар”36. При цьому “розважливі польські обивателі” не виказували намірів чинити організований силовий спротив “евакуації”, вони ухилялися від переселення. Своє зволікання мотивували бажанням закінчити збір урожаю та краще підготуватися до життя на нових місцях, наближенням зимових холодів, очікуванням повер- нення рідних із армії чи зі східних республік СРСР, куди вони були депортовані у 1940–1941 рр. Деякі з них тільки подавали заяви, але не готувалися до виїзду, “вагалися”37. Чимало зареєстрованих зверталися до комісії з проханням вилучити їх зі списків переселенців і дозволити подальше проживання в СРСР38. Тож настрої польських громадян щодо переселення були різними. Позиція офіційної влади також була суперечливою. Хоча ПКНВ дав згоду на евакуацію поляків, він спершу свідомо гальмував її. Мабуть його керівники, споді- валися, що рішення про радянсько-польський кордон буде скасовано на повоєнній конференції. Окрім цього, вони не хотіли заселяти прикордонні східні терени по- ляками із західної України, а північно-західна частина території ще не була звіль- нена від фашистської окупації. На вимогу української сторони розпочати вивозити населення заступник Головного Уповноваженого ПКНВ капітан Станіслав Пізло відповів: “У нас маленька територія і немає можливості розселити евакуйоване населення. У місті Любліні та Перемишлі взагалі приймати не будемо, немає площі. Коли будуть вивезені українці, тоді ми вивеземо поляків”39. Працівники апарату всіляко стримували швидкий наплив мігрантів, обмежували їх прийом мотивуючи тим, що Польща буде приймати лише тих, “у кого є де розміститися”, вимагали, щоб на евакуаційних листах стояли позначки про наявність у них у Польщі родичів і знайомих40. Це викликало в переселенців обурення. Найбільше непорозумінь між українською і польською сторонами виникало щодо транспортування. Радянський/український уряди, що прискорювали пере- селення і діяли за принципом “зібрався – виїжджай”, дратувала поведінка В. Воль- ського, який забороняв перевозити людей на відкритих платформах, вимагав пере- возити їх тільки в закритих вагонах за будь-якої погоди41. Виселення польського населення також стримував потужний опір поль- ських підпільних організацій, які не тільки “дали команду населенню” не 36 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 892. – Арк. 173. 37 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1466. – Арк. 239–240. 38 Там само. – Арк. 49. 39 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 1 с. – Т. 2. – Спр. 112. – Арк. 11. 40 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1466. – Арк. 71. 41 Там само. – Арк. 232–238. Тетяна Пронь100 виїжджати в Польщу42, але й переслідували осіб, що підтримували ПКНВ і пра- цівників комісії з переселення, підпалювали вагони, які виділено для евакуації та приміщення комісій із переселення43, встановлювали контакти з їх членами і, діючи через них, відмовляли селян від виїзду. Наприклад, один із працівників Володимир-Волинського райпредставництва на запити осіб, які зверталися у комісію з питань переселення, відповідав: “Ми в комісії, і повинні говорити полякам, щоб вони записувалися на виїзд. Але було б краще, якби усі поляки сиділи на місцях і не виїжджали за Буг”44. Органи УНКВС та УНКДБ у Волинській області присікали такі вчинки. За- арештовано трьох і відсторонено від роботи двох працівників польських райпред- ставництв у Луцьку45. Перешкоджали вони й спробам знайти порозуміння у цьому питанні праворадикальним рухом обох сторін. Переселення поляків відбувалося швидше після Кримської конференції. 13 лютого 1945 р. РМП з виконання угод постановила переселяти населення, не- зважаючи на зимову пору року46. Навесні тиск на польське населення посилився. Уряд УРСР поставив перед родинами, що проживали в сільській місцевості, умову виїхати у Польщу у двотижневий термін (до 20 квітня 1945 р.), зважаючи на тран- спортні можливості, або засіяти свої поля. В іншому випадку їх позбавляли права на отримання посівів за місцем поселення у Польщі47. Корінний переломом у масовому переселенні поляків наступив після за- кінчення війни, підписання серпневої угоди про дружбу і співробітництво між СРСР і Польщею, а також нанесення оперативно-чекістських ударів по польському підпіллю48. Комісії ледве справлялися з обліком майна49. Зафіксовано численні не- доліки у роботі комісії: незаконно оформляли евакуаційні документи, допускали плутанину в обліку населення50 тощо. Остаточно переселення було завершено 18 грудня 1946 р. (дата укладення акту)51. Загальну динаміку процесу у Волинській області відображено в таблиці 4. 42 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. – Т. 1: 1939–1945 рр. – С. 375. 43 Там само. – С. 633. 44 Там само. – С. 377. 45 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. – Т. 1: 1939–1945 рр. – С. 377. 46 AAN, Zesp. Generalny Pełnomochnsk Rządu R.P. do spraw repatriacji (39 A4). – Sygn. 3. – S. 3. 47 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1466. – Арк. 88. 48 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. – Т. 1: 1939–1945 рр. – С. 633. 49 ЦДАГОУ. – Ф. 1. – Оп. 23. – Спр. 1466. – Арк. 88. 50 Депортації: Західні землі України: кінець 30-х – початок 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. – Т. 1: 1939–1945 рр. – С. 635. 51 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 2. – Спр. 30. – Арк. 1. 101Міждержавне переміщення етнічного населення… Таблиця 4 Динаміка переселення поляків із Волинської області на територію Польщі (1944–1946 рр.) Фактично переселено Станом на 1944 р. 1945 р. 1945 р. 1946 р. 15.121 15.021 10.031 20.041 10.061 10.081 1.101 1.011 1.041 1.092 18.123 родин в них осіб 646 1759 4871 14965 6478 19766 8634 24719 14853 52492 19936 62343 20366 63256 20405 63695 20713 64536 20867 64798 20952 64946 * 1ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 1с. – Т. 2. – Спр. 112. – Арк. 45, 70 зв., 79, 102 зв., 122, 132, 142, 169, 184; 2Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. – Т. 2.– С. 904; 3ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 2. – Спр. 32. – Арк. 1. Із 67985 осіб (22152 родини), що подали заяви про евакуацію у Польщу, пере- селилося відповідно – 64946 (20952)52. Вони вивезли з собою 8911 коней, 10933 великої рогатої худоби, 2877 свиней, 3133 овець і кіз та 42 бджолосімей. Разом з тим 21568 осіб або 8069 польських родин відмовилися евакуюватися53. Переважно це були змішані родини. Аналіз міждержавного переміщення населення прикордонних областей свід- чить про те, що вибуло польського населення більше, аніж прибуло українців із Польщі (виїхало за межі країни на 20224 особи або 8813 родин більше, ніж при- їхало). Польське населення залишало цю територію неохоче. Їх виселення стало можливим тільки внаслідок неухильного виконання українською та польською сторонами міжнародних домовленостей. Масове переселення поляків не тільки суттєво змінило етнічне обличчя краю, але й небезпечно оголило кордон. Волинська область набувала статусу слабозаселеної. Державі необхідно було якомога швидше усунути демографічну диспропорцію, що виникла внаслідок масових переміщень, депортації значної кількості українських родин до Сибіру та втрати населення в ході Другої світової війни. Вивчення міграційних процесів на українсько-польському прикордонні напри- кінці Другої світової війни та повоєнного устрою світу є, без сумніву, важливе не тільки з метою об’єктивного висвітлення регіональної, але й національних історій сусідніх європейських країн. 52 ЦДАВОУ. – Ф. 4959. – Оп. 2. – Спр. 31. – Арк. 11. 53 Там само. Тетяна Пронь102

Міждержавне переміщення етнічного населення українсько-польського прикордоння на території Волинської області (1944–1946)

Institution

Ähnliche Einträge