Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року)
Молодого науковця Мирона Кордубу професор Львівського університету М. Грушевський восени 1907 р. відрядив до Москви з метою опрацювання архівних матеріалів. М. Кордуба активно влився у громадсько-політичне та культурне життя української громади російської столиці. Висвітлено вплив візиту Кордуби на...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40756 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) / А. Середяк // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 153-157. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40756 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-407562013-01-28T12:15:12Z Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) Середяк, А. Кордубіана Молодого науковця Мирона Кордубу професор Львівського університету М. Грушевський восени 1907 р. відрядив до Москви з метою опрацювання архівних матеріалів. М. Кордуба активно влився у громадсько-політичне та культурне життя української громади російської столиці. Висвітлено вплив візиту Кордуби на усвідомлення українським студентством Москви своєї ідентичності, розуміння потреби згуртованості та активної позиції у досягненні громадянських та національних прав. Молодого ученого Мирона Кордубу профессор Львовского университета М. Грушевский осенью 1907 г. командировал в Москву с целью изучения архивных материалов. М. Кордуба стал активным участником общественно-политической и культурной жизни столицы. Раскрыто влияние визита Кордубы на степень сплоченности, формирование национального сознания украинского студенчества Москвы. The young scientist Myron Korduba studied historical archives in Moscow in autumn 1907. His civic and cultural activities during this period positively influenced on the unity of Ukrainian student community in Moscow. Lviv scientist helped to identify community goals and methods of obtaining civil and national rights. 2012 Article Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) / А. Середяк // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 153-157. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2223-120X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40756 uk Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Кордубіана Кордубіана |
| spellingShingle |
Кордубіана Кордубіана Середяк, А. Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| description |
Молодого науковця Мирона Кордубу професор Львівського університету М. Грушевський восени 1907 р. відрядив до Москви з метою опрацювання архівних матеріалів. М. Кордуба активно влився у громадсько-політичне та культурне життя української громади російської столиці. Висвітлено вплив візиту Кордуби на усвідомлення українським студентством Москви своєї ідентичності, розуміння потреби згуртованості та активної позиції у досягненні громадянських та національних прав. |
| format |
Article |
| author |
Середяк, А. |
| author_facet |
Середяк, А. |
| author_sort |
Середяк, А. |
| title |
Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) |
| title_short |
Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) |
| title_full |
Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) |
| title_fullStr |
Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) |
| title_full_unstemmed |
Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) |
| title_sort |
мирон кордуба і українська громада в москві (штрих до історії візиту 1907 року) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Кордубіана |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40756 |
| citation_txt |
Мирон Кордуба і українська громада в Москві (штрих до історії візиту 1907 року) / А. Середяк // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 153-157. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| work_keys_str_mv |
AT seredâka mironkordubaíukraínsʹkagromadavmoskvíštrihdoístoríívízitu1907roku |
| first_indexed |
2025-07-03T22:53:10Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:53:10Z |
| _version_ |
1836668096685801472 |
| fulltext |
153Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
Алла Середяк
Мирон Кордуба і уКраїнсьКа гроМада в МосКві
(штрих до історії візиту 1907 роКу)
Життя українського студентства в Росії на початку ХХ ст. значною мірою
залежало від загальної політичної ситуації в суспільстві, від побутових умов та
розвитку студентського руху. Російський цар Микола ІІ підтримував політику за-
борон своїх попередників. На деякі поступки уряд пішов після загальноросійського
студентського страйку 1899 р. Створена царем комісія для розслідування причин
студентських заворушень визнала, що “в самому устрої і внутрішніх порядках
вищих навчальних закладів є загальні причини, що сприяють поширенню безпо-
рядків і створюють для них сприятливий грунт”1. За результатами роботи комісії
вийшла низка постанов для регламентації студентського життя. Тимчасові правила
про військову повинність від 29 липня 1899 р., до речі, дозволяли відправляти на
військову службу студентів, причетних до організації масових безпорядків. Мініс-
терство освіти видало 10 циркулярів, які передбачали профілактичні заходи для
“оздоровлення” студентського життя в університетах. Будь-які студентські органі-
зації з виборними представниками міністр освіти вважав зайвими і “шкідливими
для спокійного академічного життя”2.
Студентські організації для “науково-літературних занять, гуртки для занять
мистецтвом, ремеслами і різними фізичними вправами, як і студентські їдальні,
чайні, каси взаємодопомоги, опікунства, бібліотеки і читальні” міністр народної
освіти П. Ванновський (1901–1902) дозволив створювати в серпні 1901 р.3. Нові
Тимчасові правила, однак, містили ряд положень, які перешкоджали їх успішному
впровадженню. Вже влітку 1902 р. їх відмінили, бо, на думку царя і урядовців,
вони надавали студентам “надто незалежне від керівництва навчального закладу
становище”4. Циркуляр від 27 серпня 1902 р. суттєво обмежував студентське са-
моврядування.
Законодавчу базу студентських об’єднань демократизувала революція 1905–
1907 рр. У серпні 1905 р. Ради університетів, а за ними й інших вишів, отримали
широку автономію. Пожвавлення студентського життя зумовило відновлення вимог
1 Завьялов Д. А. Российское законодательство о студенческих организациях 1855–1914 /
Д. А. Завьялов // Правоведение. – 2006. – № 4. – С. 186.
2 Там само. – С. 196.
3 Попередній міністр Н. Боголєпов був убитий терористом В. Карповичем.
4 Завьялов Д. А. Российское законодательство о студенческих организациях 1855–1914. –
С. 189.
політичних реформ у суспільстві, а закінчилося загальним страйком. Незважаючи на
масові арешти серед студентства і закриття всіх вишів восени 1905 р., вже у травні
1906 р. держава дозволила засновувати студентські організації, так звані земляцтва.
До українського земляцтва, утвореного при Московському університеті, на-
лежало приблизно 180 осіб, воно об’єднало студентів всіх вишів і основною метою
визначило не матеріальну допомогу біднішим студентам, а підвищення національ-
ної свідомості своїх членів. Про це свідчить статут земляцтва, котрий зберігся в
родинному архіві Мирона Кордуби. Відповідно до статуту, першочергова ціль
земляцтва – об’єднання українців для вивчення історії, мови, культури й побуту
українського народу для продуктивнішої праці серед нього. Для досягнення по-
ставленої мети планувалося відкриття бібліотек і читалень, виголошення рефератів
з українознавства, видавництво і поширення української літератури.
Одним із перших кроків земляцтва були заходи щодо заснування кафедри
української мови та літератури в університеті, що вселяло надію на плідну працю.
Однак, в результаті репресій з боку влади, воно було дещо пасивним і нагадувало
діяльність “Товариства ім. Т. Шевченка”, котре зрідка організовувало зібрання,
концерти, вистави.
Таку неорганізованість, розпорошеність, політичну невизначеність україн-
ської громади в Москві застав молодий львівський учений Мирон Кордуба. Його
приїзд став серйозним поштовхом до згуртування, до усвідомлення себе як частини
політично свідомої нації.
Мирон Кордуба приїхав у Москву восени 1907 р. з метою опрацювання ар-
хівних матеріалів за скеруванням свого вчителя Михайла Грушевського. Знайомля-
чись із російськими науковцями, він водночас листувався з львівськими колегами.
В одному з перших листів із Москви, адресованому колезі-історику Степанові
Томашівському, він писав: “Я тут живу мов пустинножитель, не маючи ні однієї
знакомої душі. Тут робота іде дуже звільна, архів утворений лише з 11 до 15, але
часто доперва пів на 12 приносять ключі від шаф. В суботу він вже замкнений,
се звичай з давніх часів, так сказати б національна традиція, бо в суботу кождий
москвич іде до парні купати своє грішне тіло”5. М. Кордуба не міг залишатися
осторонь громадсько-політичного життя у столиці Російської імперії, а тим паче
українського національного життя.
Співпраця молодого професора з українською діаспорою в Москві вияви-
лася дуже плідною. Інформуючи львівську громадськість про всі сторони життя
української громади в Москві6, М. Кордуба згуртував український студентський
рух. “Коли я досі нічого не писав про українську громаду, то причиною сего була
трудність у зібранню потрібних дат, – писав він до Львова. – Число людей, які інте-
ресуються українським рухом, тут дуже мале, а ще менше таких, котрі могли би про
той рух дещо розказати. Тому всі звістки приходилося збирати малими окрухами
і доперва відтак зліплювати з них сякий-такий образ”7. Достовірна інформація
5 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі ЦДІАУЛ). – Ф. 368. –
Оп. 1. – Спр. 170. – Арк. 15–16.
6 ЦДІАУЛ. – Ф. 384. – Оп. 1. – Спр. 119. – Арк. 16.
7 Лист з Москви // Діло. – 1907. – 18 падолиста.
Алла Середяк154
про національне життя української молоді імперської столиці була цікавою для
галичан, та передусім вона була корисною для самих українців-москвичів, котрі
після приїзду Кордуби змогли поглянути на себе зі сторони, а відтак оцінити свої
сили і будувати плани на майбутнє.
Декілька зустрічей професора з університетською молоддю дали йому змогу
зробити висновок, що “велика більшість тих членів немає, крім хіба одного те-
риторіального походження, з українством нічого спільного. Свідомих українців
тут буде не більше 20 до 30 людей, і ті не дуже то й радо у земляцтво заходять.
Прочі, це цілком “русские”, котрі боротьбу за права української мови вважають
правдоподібно, а навіть шкідливою забавою, котрі набили собі голову теоріями
про будуче об’єднання народів у великі територіальні одиниці і через це вважають
видвигання українського питання перепинюванням історичного розвою”8.
Сумне становище українського земляцтва при університеті спонукало Мирона
Кордубу з’ясувати ситуацію в інших навчальних закладах, і вже через кілька днів він
писав, що там “гуртки молодежі менші, але за се сильніші духом”9. З лекціями про
життя галицьких українців виступає М. Кордуба, зокрема, в технічному інституті,
де, за його визначенням, приблизно 15 українців, які не мають окремої організації.
У торговельній академії (комерційний інститут), стверджував професор, було “до
30 цілком свідомих українців”. Найтісніша співпраця у М. Кордуби налагодилася
з українською громадою сільськогосподарського інституту. 12 листопада 1907 р.
Кордуба відвідує засідання українського гуртка, отримавши окреме запрошення.
Воно засвідчує здобутий авторитет гостя всього за місяць перебування в Москві.
Адже на засіданні близько 30 присутніх гуртківців вирішували принципове питан-
ня: чи співпрацювати з українським земляцтвом при університеті. Порада освіченої
людини була вкрай потрібною. Саме в цей час зародилася думка про об’єднання
українських гуртків, розкиданих по вузах, в єдину організацію на федеративній
основі. Більшість студентів схилялися до думки, що університетське земляцтво не
має нічого спільного з українством, відтак співпраця з ним може тільки зашкодити.
Прихильники спільної організації не сперечалися, проте підкреслювали можливість
реорганізації земляцтва під впливом інших, більш свідомих гуртків. На результат
голосування вплинула принципова позиція Мирона Кордуби: більшість громади
схилилася до співпраці. “Хоч деякі із бесідників говорили по-московськи, – писав
про ці збори Кордуба, – однак зі слів кождого з них пробивала ярка та рішуча сві-
домість української народності і рішучість в обстоюванні прав свого народу...”10.
Ще кориснішою для студентів стала неофіційна зустріч після зборів, де гос-
теві було задано чимало запитань, а він з приємністю констатував, що українська
молодь цікавиться всім, що має зв’язок із рідним краєм, що для вивчення рідної
мови уряджено курси, тут же читають лекції з української літератури та історії. До
загальної читальні виписують “Раду”, “Літературно-Науковий Вісник”. “Гарний
се був вечір, – згадував львівський професор, – і розмова була би ся протягнула
8 Там само.
9 Там само.
10 Лист з Москви // Діло. – 1907. – 18 падолиста.
155Мирон Кордуба і українська громада в Москві…
геть за північ, коли би не приходилося числитися з посліднім поїздом, який о пів
на 12 виходив до Москви”11.
Активність М. Кордуби у громадсько-політичному житті української громади в
Москві яскраво засвідчує листування професора. Через три місяці після повернення
до Львова Кордуба отримав запрошення на український вечір в Москві. У супро-
воджуючому листі професора Костя Титаренка згадується, як “колись самотнім
сиділи в журбі на концертах для “голодуючих” студентів, сподіваючись здибати хоч
єдину українську душу”12. Про один з таких вечорів пише Кордуба в листі до газети
“Діло”: “Кружок “Любителів України”” давав минулого тижня виставу “Наталка
Полтавка”. Гра була лагідно кажучи не особлива, артисти перекручували немож-
ливо українські слова і наголоси, але публіка була вдоволена і живо оплескувала.
Ще більше вдоволення помітно стало, коли вистава скінчилася і почалися танці.
Танцювали все можливе, і гопака, і краков’яка, а навіть чардаша...”13. У листі до
газети “Діло” Кордуба дає влучну і нищівну характеристику урядникам вистави,
а саме “Музично-драматичному товариству”. “Між членами небагато свідомих
українців, більшість це люди, котрим “нравітся” українська пісня, українські ви-
шивки і український борщ. Відповідно до сего розвивається діяльність”14.
З листів Титаренка дізнаємося і про участь Кордуби в політичних мітингах,
які вирували тоді у Москві. Можливо несолодко було почути загальний висновок
гостя про те, що українці засвідчили свою присутність на мітингу тільки співом
українських пісень, однак справедливість такого категоричного твердження до-
водилося визнати. “Це до болю дошкульливо, але ж це гірка правда”, – писав
Титаренко15.
За короткий час перебування у Москві М. Кордуба знайшов в українській
громаді нових друзів, з якими і згодом спілкувався. Листи з Москви засвідчують,
що з від’їздом молодого професора громада втратила не просто друга, а переду-
сім порадника і наставника. Особливо гостро це відчувалося в період реакції, що
прийшов на зміну революційній відлизі. Затверджене російським царем Положен-
ня Ради міністрів передбачало поліційний нагляд керівництва вишів за зборами
студентських організацій. Незважаючи на спротив професорсько-викладацького
складу, уряду таки вдалося взяти під контроль академічні громади. Міністерство
втручалося у студентські справи самостійно, поза професорськими колегіями. Мі-
ністр народної освіти А. Шварц (1908–1910) переглянув статути всіх студентських
організацій і в травні 1908 р. видав циркуляр, згідно з яким діяльність студентських
гуртків не повинна була виходити за рамки чинного законодавства, а всі статути,
в обов’язковому порядку, треба було надсилати до міністерства. Новий міністр
11 Лист з Москви // Діло. – 1907. – 18 падолиста.
12 Лист К. Титаренка до М. Кордуби. 1907 р. 21студня // Львів. – Особистий архів А. Огор-
чак.
13 Лист з Москви // Діло. – Львів. – 1907. – 8 грудня.
14 Діло. – Львів. – 1907. – 18 падолиста.
15 Лист К. Титаренка до М. Кордуби. 1907 р. 21 студня // Львів. – Особистий архів А. Огор-
чак.
Алла Середяк156
Л. Кассо (1910–1914) фактично заборонив студентські зібрання, окрім наукових16.
Найбільш жорстокі репресії застосовували саме до національних товариств. Україн-
ська громада, без сумніву, потребувала ідейної опіки та підтримки. “Дуже приємно
нам усім було б, коли б наші брати-галичани не забували нас, та як більш свідомі
допомагали нам вийти на певний шлях”17. “Пишіть у земляцтво. Мені здається,
що Ваші слова зроблять своє діло”18. “Кость Данилович давно вже плаче, що Ви не
хочете йому писати. Земляцтву дали назву “Громада”. Пишіть більше практичних
порад”19. Такі рядки не потребують коментарів.
16 Завьялов Д. А. Российское законодательство о студенческих организациях 1855–1914 /
Д. А. Завьялов // Правоведение. – 2006. – № 4. – С. 200.
17 Лист С. Загайкевича до М. Кордуби. 1907. 29 грудня // Львів. – Особистий архів А. Огор-
чак.
18 Лист С. Загайкевича до М. Кордуби. 1908. 3 лютого // Львів. – Особистий архів А. Огор-
чак.
19 Лист С. Загайкевича до М. Кордуби. 1908. 26 березня // Львів. – Особистий архів
А. Огорчак.
157Мирон Кордуба і українська громада в Москві…
|