Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940)
У статті проаналізовано варшавський період діяльності відомого українського вченого М. Кордуби. Висвітлено його працю у Варшавському університеті та участь у роботі двосторонніх українсько-польських проектів Komisjі ds. Badań Problemów Polsko-Ukraińskich Українського наукового інституту у Варшаві т...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
2012
|
| Назва видання: | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40759 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) / О. Піх // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 184-191. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40759 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-407592013-01-28T12:15:29Z Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) Піх, О. Кордубіана У статті проаналізовано варшавський період діяльності відомого українського вченого М. Кордуби. Висвітлено його працю у Варшавському університеті та участь у роботі двосторонніх українсько-польських проектів Komisjі ds. Badań Problemów Polsko-Ukraińskich Українського наукового інституту у Варшаві та часописі “Biuletyn Polsko-Ukraiński”. Охарактеризовано основні напрями наукових досліджень історика у даний період. Проанализировано варшавский период деятельности известного украинского ученого М. Кордубы. Освещена его работа в Варшавском университете и участие в двусторонних украинско-польских проектах Komisjі ds. Badań Problemów Polsko-Ukraińskich Украинского научного института в Варшаве и журнале “Biuletyn Polsko-Ukraiński”. Охарактеризованы основные направления научных исследований историка в данный период. The article highlights Warsaw period of the famous Ukrainian scientist M.Korduba. His work at the Warsaw University and participation in the bilateral Ukrainian-Polish projects such as “Komisja ds. Badań Problemów Polsko-Ukraińskich” of the Ukrainian Scientific Institute in Warsaw and in the journal “Biuletyn Polsko-Ukraiński” are discussed. The basic directions of M.Korduba’s scientific research at that time are examined. 2012 Article Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) / О. Піх // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 184-191. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2223-120X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40759 uk Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Кордубіана Кордубіана |
| spellingShingle |
Кордубіана Кордубіана Піх, О. Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| description |
У статті проаналізовано варшавський період діяльності відомого українського вченого М. Кордуби. Висвітлено його працю у Варшавському університеті та участь у роботі двосторонніх українсько-польських проектів Komisjі ds. Badań Problemów Polsko-Ukraińskich Українського наукового інституту у Варшаві та часописі “Biuletyn Polsko-Ukraiński”. Охарактеризовано основні напрями наукових досліджень історика у даний період. |
| format |
Article |
| author |
Піх, О. |
| author_facet |
Піх, О. |
| author_sort |
Піх, О. |
| title |
Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) |
| title_short |
Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) |
| title_full |
Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) |
| title_fullStr |
Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) |
| title_full_unstemmed |
Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) |
| title_sort |
науково-освітня діяльність мирона кордуби у варшаві (1928–1940) |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Кордубіана |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40759 |
| citation_txt |
Науково-освітня діяльність Мирона Кордуби у Варшаві (1928–1940) / О. Піх // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 184-191. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| work_keys_str_mv |
AT pího naukovoosvítnâdíâlʹnístʹmironakordubiuvaršaví19281940 |
| first_indexed |
2025-07-03T22:53:22Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:53:22Z |
| _version_ |
1836668109150224384 |
| fulltext |
Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість184
Олег Піх
Науково-освітНя діяльНість МироНа кордуби
у варшаві (1928–1940)
Варшава та варшавський період наукової діяльності стали вагомою віхою в
житті й творчості Мирона Кордуби (1876–1947) – видатного історика, географа,
педагога та громадського діяча, дійсного члена Наукового Товариства ім. Шевченка
(НТШ), професора Варшавського (1929–1939) та Львівського (1944–1947) універ-
ситетів. У цей час започатковано чимало творчих проектів дослідника (наприклад,
систематичне опрацювання бібліографічних матеріалів до картотеки “Бібліогра-
фія історії України”, публікації серії розвідок про ключові моменти української
минувшини); діяльність та праці ученого були визнані міжнародним науковим
співтовариством (він учасник міжнародних з’їздів істориків у Варшаві (1933) та
Цюриху (1938), представник НТШ й Українського наукового інституту у Варшаві
(УНІ) на заходах Федерації історичних товариств Східної Європи.
30 січня 1929 р. у великому залі Варшавського університету ім. Ю. Пілсудського
М. Кордуба виголосив промову, що отримала позитивні відгуки польських дослідни-
ків, представників української науково-культурної еміграції, які прибули на виклад
свого співвітчизника, студентства. Як згадували рідні М. Кордуби: “Це було визнання.
На цей час він уже був відомим істориком-дослідником. Його інаугураційна лекція
у Варшавському університеті мала блискучий успіх. Це був найбільш успішний пе-
ріод його життя”.1 Досягнення вченого були результатом багатолітньої наполегливої
наукової праці на ниві української історії та ґрунтовних досліджень європейської
історіографії, фахових публікацій на сторінках як вітчизняних, так і зарубіжних
часописів, де вже тоді він зарекомендував себе у міжнародних колах критичним
та наполегливим дослідником. Однак безпосередньою передумовою запрошення
М. Кордуби до Варшави стала подія, яка відбулася кількома роками раніше. Влітку
1927 р. НТШ у Львові, а історик тоді обіймав посаду голови історично-філософічної
секції, отримало запрошення Польського історичного товариства взяти участь у
конгресі істориків Східної Європи. У науковому форумі у Варшаві були присутні
понад 150 учених, які представляли університетські кафедри, наукові товариства,
музеї, редакції історичних журналів. М. Кордуба разом з І. Крип’якевичем були
делеговані від НТШ, Національний музей у Львові представляв І. Свєнціцький, а
українських еміграційних учених – І. Огієнко та Р. Смаль-Стоцький2.
1 Ольшанська С. Мій батько / С. Ольшанська // Подільське слово. – 1996. – 24 лютого.
2 Кордуба М. Конференція істориків у Варшаві / М. Кордуба // Україна. – 1927. – Кн. 5. –
С. 198.
На конгресі засновано Федерацію історичних товариств Східної Європи,
метою створення якої визначено пропагування ідеї Східної Європи як великого
історично-культурного регіону, що простягнувся від східних кордонів Німеччини
й Італії, аж до українських земель та європейських кордонів Росії. До складу
Федерації входили, крім польських, чеських та угорських, три українські наукові
інституції: НТШ і Національний музей у Львові та утворений згодом УНІ у Варшаві.
Участь у її заходах брали також представники з Німеччини, Прибалтики, Югославії,
Греції, Фінляндії, Болгарії, Румунії та інші. Тоді ж було вироблено статут Федерації
й обрано Виконавчу комісію, до складу якої увійшов і М. Кордуба3.
Виголошуючи на форумі доповідь, М. Кордуба звернув увагу на те, яке велике
значення для історико-наукових досліджень має вивчення топоніміки. Також він
окреслив стан топонімічних досліджень в Україні та інших європейських країнах,
наголосив на потребі системного опрацювання географічних назв та запропонував
відповідним структурам Федерації взяти під контроль цю проблему. Учений роз-
робив методику та програму такої дослідницької роботи, яка передбачала: укладан-
ня квестіонару для збору назв; обрання спеціальних представників, які б у своїй
визначеній області організовували систематичний збір топонімічного матеріалу;
зберігання і систематизацію зібраних документів; повне бібліографування всіх
публікацій; створення спеціального фахового часопису, де б друкувалися розвідки
з топоніміки. Ці рекомендації М. Кордуби схвально оцінили учасники конференції
та передали їх відповідним профільним установам Федерації4. Участь М. Кордуби
у міжнародному форумі була надзвичайно важливою для нього, оскільки дозво-
лила йому заявити про себе, як про гідного репрезентанта української історичної
науки на європейській арені. Згодом дослідник активно представляв її інтереси у
міжнародних наукових інституціях.
На конгресі істориків на ґрунті обопільного зацікавлення топонімікою та се-
редньовічними історичними дослідженнями М. Кордуба познайомився зокрема з
одним із засновників Федерації історичних товариств Східної Європи, професором
Варшавського університету, відомим дослідником методології історії, європейсько-
го середньовіччя і польсько-українських стосунків Марцелієм Гандельсманом.
Польський учений у 1920–1935 рр. як керівник Комісії атласу історії польських
земель теж активно опрацьовував топонімічний матеріал, що сприяло тривалому
науковому співробітництву між обома дослідниками.
Наукові контакти М. Кордуби з польськими істориками, в тій чи іншій мірі,
тривали й після повернення до Львова. Мабуть, саме за рекомендацією авторитет-
них польських учених М. Гандельсмана та О. Галєцького у 1928 р. М. Кордубу й
було запрошено до Варшавського університету, що з середини 20-х років ХХ ст. став
одним з осередків академічного життя українців у Польщі. У різний час у ньому
працювали такі відомі вітчизняні вчені, як Іван Огієнко, Мирон Кордуба, Роман
Смаль-Стоцький, Дмитро Дорошенко, Олександр Лотоцький, Степан Балей, Василь
3 Зайцева З. Мирон Кордуба й українські наукові товариства / З. Зайцева // Український
історичний журнал (УІЖ). – 2002. – № 6. – С. 119.
4 Федорів І. Мирон Кордуба в історії України (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) /
І. Федорів. – Тернопіль, 2001. – С. 39.
185Науково-освітня діяльність М. Кордуби у Варшаві (1928–1940)
Біднов, Павло Зайцев, В’ячеслав Заїкін та ін. Як і у випадку з іншими українськими
представниками у Варшавському університеті, з М. Кордубою спочатку укладено
контрактну умову, 24 лютого 1934 р. його іменовано надзвичайним професором5,
а з 14 вересня 1937 р. – звичайним професором6.
У 1928/1929 академічному році на факультеті утворено дві нові “контрактні”
кафедри (семінари) – семінар української філології (очолював Р. Смаль-Стоцький)
та семінар української історії (очолював М. Кордуба). Спочатку новоутворені
структури не мали ані власного приміщення, ані бюджету для проведення потріб-
них організаційних заходів. Згодом, у 1930/1931 академічному році, коли з метою
покращення науково-дидактичного процесу у Варшавському університеті постав
Історичний інститут, до його складу ввійшли до того часу функціонуючі неза-
лежно історичні семінари, зокрема й історії України, яким керував М. Кордуба7.
А починаючи з 1932/1933 рр., кафедра отримала власний бюджет, яким керівник
розпоряджався спільно з асистентом Історичного інституту8.
З викладанням такого предмета, як історія України у стінах Варшавського
університету виникали певні труднощі. Польські слухачі його бойкотували, а серед
українців переважали студенти Студіум православного богослов’я, для яких ці
семінари не були обов’язковими. Одним із небагатьох польських учнів М. Кор-
дуби був Єжи Ґедройць – згодом один із найяскравіших представників польської
інтелектуальної еліти другої половини ХХ ст., головний редактор паризького ча-
сопису “Культура”, автор численних публікацій про польсько-українські взаємини
і порозуміння обох народів9.
У контексті поширення ідеї прометеїзму у Варшаві в 30-х роках постав Instytut
Wschodni, у складі якого діяло молодіжне крило з відповідною українською секці-
єю. Слухачам секції пропонувалися курси лекцій щодо різноманітних українських
проблем, зокрема О. Лотоцького (українська політична думка), М. Кордуби (істо-
рія України), Б. Лепкого (українська література), Р. Смаль-Стоцького (українська
мова)10. Водночас М. Кордуба на запрошення Інституту досліджень національних
справ у приміщенні Товариства любителів історії у Варшаві прочитав лекцію про
5 Archiwum Akt Nowych (AAN). – Zespół Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oświecenia
Publicznego. – Akta osobowe (Korduba Miron). – Sygn. 3488, mikrof. B 12481. – K.102.
6 Ibid. – K.149–150.
7 Maternicki J. Historycy warszawcy w latach 1918–1939 / J. Maternicki // Środowiska hi-
storyczne II Reczypospolitej. Część IV. Materiały konferencji naukowej w Krynicy w 1989
roku / [pod. red. Jerzego Maternickiego]. – Warszawa, 1990. – S. 105.
8 Uniwersytet Warszawski w latach 1915/1916–1934/1935 / [оpracował Tadeusz Manteuffel]. –
Warszawa, 1936. – S. 186.
9 Бердиховська Б. Україна в житті Єжи Ґедройця і на сторінках паризької “Культури”/
Б. Бердиховська // Простір свободи. Україна на шпальтах паризької “Культури” / [вид.
підгот. Б. Бердиховська; пер. з пол.]. – Київ, 2005. – С. 11.
10 Кульчицька Т. Мирон Кордуба у польських історичних та суспільно-політичних періо-
дичних виданнях (1895–1939) / Т. Кульчицька // Записки Львівської наукової бібліотеки
ім. В. Стефаника. – Львів, 2007. – Вип. 15. – С. 132.
Олег Піх186
ґенезу українсько-польських відносин (Х–ХІІІ ст.), яка згодом була опублікована
у часописі “Sprawy Narodowościowе”11.
Очевидно, завдяки спілкуванню з представниками української еміграції та
польською політичною і науковою елітою вченому вдалося налагодити контакти
з тими польськими інтелектуалами, які тою чи іншою мірою виступали за діалог
з українцями12. Двосторонні проекти, до яких активно долучився М. Кордуба у
Варшаві: участь у роботі у Комісії з дослідження українсько-польських проблем
при утвореному на підставі розпорядження Ради міністрів з дня 7 лютого 1930 р.
УНІ13 та у діяльності часопису “Biuletyn Polsko-Ukraiński” (BPU), який виходив
у Варшаві 1932–1938 рр.
Програмні цілі УНІ були визначені статутом від 13 березня 1930 р. і полягали
в розробці досліджень в галузі господарства, культури й історії українського на-
роду та підготовці кадрів для наукової праці. Крім цього, Інститут організовував
наукові відчити в академічних установах, товариствах та інститутах, засновував
курси української мови у Варшаві та інших містах Польщі, видавав наукові роз-
відки, документи чи переклади на українську мову наукових і літературних праць.
В УНІ працювали такі комісії і семінари: економічний семінар, правнича комісія,
комісія історії літератури, комісія перекладу Св. Письма та богослужбових книг
на українську мову, комісія дослідження українського руху, комісія з дослідження
українсько-польських проблем. Наприкінці діяльності УНІ у 1938 р. започатковано
також семінар української філології14.
Однією з найважливіших була Комісія з дослідження українсько-польських
проблем, де працювали українські і польських учені (чисельністю понад п’ятдесят
осіб). Членами новоутвореного наукового осередку були відомі вчені, редактори, по-
літичні та військові діячі: О. Лотоцький, В. Біднов, М. Кордуба, Р. Смаль-Стоцький,
Б. Лепкий, П. Зайцев – з українського боку, М. Гандельсман, О. Галєцький, В. Бонч-
ковський, Г. Пашкевич, Л. Василевський – з польського. Керівником (Президентом)
комісії обрано М. Гандельсмана, заступниками – С. Шобера і О. Лотоцького, секре-
тарем – Р. Смаль-Стоцького. Комісія працювала у двох секціях: історичну очолював
О. Галєцький (заступник – М. Кордуба), мовознавчо-філологічну – С. Слонський
(заступник – Р. Смаль-Стоцький)15. Кожна секція проводила 3–4 засідання на рік,
однак активніше працювала саме історична. Одним з найактивніших учасників істо-
ричної секції був М. Кордуба, котрий пропонував для обговорення власні розвідки,
а також зреферовані дослідження інших учених. Зокрема, жваво обговорювали на
11 Korduba M. Stosunki polsko-ukraińskie w w. X–XIII / M. Korduba // Sprawy Narodowoś-
ciowе. – 1933. – № 7. – S. 755–759.
12 Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та куль-
турних процесах (1914–1939) / О. Рубльов. – Київ, 2004. – С. 262.
13 Dziennik Urzęndowy Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oświedcenia Publicznego Rzeczy-
pospolitej Polskiej. – Warszawa, 1930. – R. 13. – Nr 3 (223). – 18 marca 1930, poz. 28. –
S. 64–66.
14 Wiszka E. Emigracja ukraińska w Polsce 1920–1939 / E. Wiszka. – Toruń, 2005. – S. 257.
15 Bulletin de la Comission pour l’Étude des Problêmes Polono-Ukrainiens / [redactor R. Smal-
Stocki]. – Warszawa, 1935. – Nr 1. – S. 7.
187Науково-освітня діяльність М. Кордуби у Варшаві (1928–1940)
засіданнях історичного відділу дві доповіді М. Кордуби “Два причинки до історії
Галицько-Волинського князівства в ХІІІ ст.”, “Становище Володислава Локетка
супроти кандидатури Болеслава Тройденовича на володимирський престіл”.
Іншим тогочасним проектом, що покликаний зближувати позиції польської
та української сторін був часопис “BPU” (1932–1938), головним редактором якого
призначено відомого польського публіциста В. Бончковського. Часопис постав у
рамках діяльності Instytutu Wschodniego, завданням якого було зацікавлення поль-
ського суспільства справами Сходу та Азії. Ініціатива також виходила від знаних
польських публіцистів і політиків, що розуміли польсько-українські проблеми і
намагалися їх розв’язати: В. Бончковського, С. Папроцького, Л. Васілевського,
С. Стемповського. З метою створення враження ширшої суспільної підтримки про-
пагованих у часописі ідей 8 червня 1933 р. утворено Towarzystwo Polsko-Ukraińskie,
ціллю якого була “praca nad pogłębianiem i rozbudową zbliżenia polsko-ukraińskiego”,
яке й перейняло видавництво “BPU”16.
За задумом засновників, чи скоріш в офіційному трактуванні його появи,
“BPU” мав бути спільною справою представників обох народів, місцем обміну
думками щодо українсько-польських взаємин. У ньому публікувалися українські
та польські автори, які були представниками різних ідеологічних і політичних
поглядів, що іноді й не збігалися з головною редакційною лінією часопису. Серед
поляків, що активно співпрацювали з “BPU”, треба відзначити Л. Васілевського,
Я. С. Лося, П. Дуніна-Борковського, С. Папроцького та, звичайно, В. Бончков-
ського, а серед українців: І. Кедрина-Рудницького, Д. Дорошенка, П. Шандрука,
П. Зайцева, Р. Смаль-Стоцького, М. Кордубу, В. Кубійовича, В. Дорошенка, Б. Леп-
кого, П. Ковжуна, М. Андрусяка тощо17. Автори публікацій регулярно аналізували
стан і перспективи українсько-польських взаємин, намагалися виробити програму
спільних дій, які б ліквідували чи принаймні послабили джерела конфліктів між
обома народами. Однак “BPU” не був часописом суто публіцистично-політичним,
редакція дбала також про те, щоб у кожному номері публікувалися матеріали з
української історії та культури, переклади української поезії та прози, художні
репродукції, біографії та портрети відомих людей. В окремих рубриках подавали
інформацію про життя української меншини в Польщі та інших європейських
країнах, аналізували ситуацію в підрадянській Україні. Регулярно друкувалися
огляди преси, яка виходила в Польщі, у тому числі української та закордонної.
На сторінках “BPU” також з’являлися статті й огляди про діяльність українських
наукових і культурних товариств та інституцій (Українського наукового інституту
у Берліні, УНІ, НТШ, Національного музею у Львові, “Просвіти”, “Народного
дому” та ін.).
Свою позицію на шпальтах “BPU” щодо важливих проблем як для поль-
ського, так і українського суспільства, висловлював і М. Кордуба18. Прискіпливу
16 Walkowiak A. “Biuletyn Polsko-Ukraiński” 1932–1938 jako głos w kwestii ukraińskiej /
A. Walkowiak // Sprawy Wschodnie. – 2005. – Nr 2–3 (9–10) – S. 106.
17 Walkowiak A. “Biuletyn Polsko-Ukraiński”... – S. 105.
18 Korduba M. W sprawie uniwersytetu ukraińskiego we Lwowie / M. Korduba // BPU. – 1933 –
Nr 2 (4). – S. 4–8; ibid. Element prowokacji w stosunkach polsko-ukraińskich // BPU. –
Олег Піх188
увагу вчений, зокрема, приділив проблемі відкриття у польській державі укра-
їнського університету, наголосивши, що це питання є найбільш актуальним для
українсько-польських взаємин, і її якнайшвидше вирішення могло б посприяти
порозумінню між обома народами. На думку історика, створення УНІ у Варшаві
не вирішило проблеми з відкриттям університету, оскільки ця інституція не
мала ні власного професорського складу, ні студентів, не проводила лекційних
і семінарських занять, а могла лише видавати наукові дослідження українською
мовою. Отже, М. Кордуба виступив проти тверджень редактора “BPU” В. Бонч-
ковського, який вважав, що відкриття українського університету є не на часі
та потребує додаткової підготовки польського суспільства, а заснування УНІ
могло б стати основою для його створення. В інших статтях, вміщених у часо-
писі, дослідник порушував проблеми провокаційних публікацій у польських
виданнях, закидав авторам фальшування історії та географії під час тлумачення
походження назви “Україна”.
Окрім публіцистики, вчений у цей період активно займався історичними
та бібліографічними дослідженнями. Серед публікацій М. Кордуби того часу,
мабуть найконтроверсійнішими виявилися розвідки, присвячені формуванню
української нації19. Вони викликали гостру дискусію, публіковану на шпальтах
української та іноземної періодики, в якій взяли участь чимало дослідників
(С. Смаль-Стоцький, С. Наріжний, К. Чехович, М. Славинський, М. Чубатий)20.
Порушене М. Кордубою і М. Чубатим питання походження білоруського народу
викликало заперечення Я. Станкевича, який теж долучився до дискусії.21 Як би
там не було, а порушена дослідником проблема привернула увагу вітчизняних
учених до історії виникнення рідного народу, активізувала дослідження у цій
ділянці та мала значний резонанс у науковому середовищі: окрім Українського
історично-філологічного товариства в Празі, дискусія також відбулася в Укра-
їнському академічному товаристві в Берліні. З її перебігом польську наукову
громадськість на сторінках “Kwartalnika Historycznego” ознайомив М. Андрусяк,
1933. – R. 2. – Nr 22. – S. 3–4; ibid. Kilka dat z dziejów dążeń społeczeństwa ukraińskiego
do uzyskania własnego uniwersytetu // BPU. – 1934. – R. 3. – Nr 4. – S. 1–4; ibid. Dla czego
Rusini, a nie Ukraińcy? // BPU. – 1937. – Nr 2. – S. 13.
19 Див.: Кордуба М. Найважніший момент в історії України / М. Кордуба // ЛНВ. – 1930. –
Т. 102. – Кн. – С. 539–546; його ж: В обороні історичної правди // ЛНВ. – 1931. –
Т. 106. – Кн. 5. – С. 424–438; його ж: Ще кілька слів у справі “Найважнішого моменту
в історії України. Академіку Степанови Смаль-Стоцькому у відповідь // ЛНВ. – 1931. –
Т. 107. – Кн. 10. – С. 902–903; його ж: Die Enstehung der ukrainischen Nation // Contri-
butions a L’histoire de L’ukrainne au VII-e Congrès international des sciences historiques,
Varsovie aoùt 1933. – Leopol, 1933. – P. 19–67.
20 Детальніше про дискусію з приводу формування української нації див.: Юсова Н. Пи-
тання щодо “спільноруськості” Київської Русі у доробку Мирона Кордуби / Н. Юсова //
Україна в Центрально-Східній Європі. – 2004. – № 4. – С. 383–401.
21 Stankiewicz J. Czas powstania narodów białoruskiego i ukraińskiego / J. Stankiewicz // Spra-
wy Narodowościowе. – 1931. – № 4–5. – S. 444–453; відповідь: Кордуба М. Kilka uwag
w kwestii genezy narodowości białoruskiej (Na marginesie artykułu dr. Jana Stankiewicza) /
М. Кордуба // Sprawy Narodowościowе. – 1932. – № 2–3. – S. 203–217.
189Науково-освітня діяльність М. Кордуби у Варшаві (1928–1940)
щодо поглядів М. Кордуби полемізували також представники різних політичних
сил Галичини тощо22.
Результатом системного опрацювання української історичної літератури були
дві великі праці М. Кордуби: “Українська історична література в Польщі та на
еміграції. Огляд за 1927−1928 рр.” (1929)23, та “Українська радянська історична
література. Огляд за 1917−1931 рр.” (1938)24. Публікації вченого, надруковані фран-
цузькою мовою у закордонних фахових виданнях, ознайомили з надбаннями укра-
їнської історичної науки не лише вітчизняних, а й європейських дослідників.
Серед неопублікованих бібліографічних праць М. Кордуби збереглася велика
історична картотека, яку вчений назвав “Бібліографія історії України”25. Вона ви-
різняється як широким охопленням тематичних проблем, так і значною кількістю
використаних у ній матеріалів. Отримавши 1929 р. посаду професора Варшавського
університету, історик розпочав працювати над системним опрацюванням як бібліогра-
фічних покажчиків, так і до опису різноманітної історичної літератури26. З цього часу
й до кінця життя дослідник не припиняв роботи над складанням “Бібліографії...”.
Враховуючи певну стагнацію національної історіографії на початку 30-х
років ХХ ст., та зважаючи на проблеми у видавничому секторі, М. Кордуба зму-
шений був шукати можливості публікації своїх праць у польських і західноєвро-
пейських виданнях (“Balticoslavica”, “Zeitschrift für osteuropäische Geschichte”,
“Kwartalnik Historyczny”, “Światowit”, “Przegląd Historyczny” тощо), безсумнівно
це сприяло піднесенню міжнародного авторитету історика. В одному з листів до
І. Крип’якевича він зазначав: “Приходиться писати для чужих і збагачувати чужі,
без сього багаті літератури. Щоправда се робить також прислугу нашій справі і
було се для мене великою сатисфакцією, що та сама Краківська Академія Наук,
котра перед війною признала нагороду Равіті-Ґавронському за його пасквілю про
Хмельницького, тепер у своїм Słownik-y Biograficz-ім опрацьованнє життєписів
всіх Хмельницьких поручила мені і видрукувала так, як я зладив”27. Також вчений
взяв участь у виданні англійської серії підручників з історії різних держав т. зв.
“Cambridge Edition”, де у том, що стосувався історії Польщі, подав статтю про
ґенезу і розвій козаччини аж до Переяславської умови 1654 р., як він сам зазначав,
“засвітлюючи справу з нашого становиська”28.
22 Юсова Н. Питання щодо “спільноруськості” Київської Русі… – С. 398.
23 Korduba M. La littérature historique ukrainienne en Pologne et dans l’émigration ukrainienne.
Compte-rendu 1927–1928 / M. Korduba // Bulletin d’Information des sciences historiques en
Europe Orientale. – Varsovie, 1929. – Vol.1, fasc.1–2. – P. 73–119.
24 Korduba M. La littérature historique soviétique-ukrainienne. Compte-rendu 1917–1931 /
M. Korduba. – Varsovie, 1938. – 277 p.
25 Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (АІУ НАНУ). – Кар-
тотека М. Кордуби “Бібліографія історії України”.
26 Федорів І. Мирон Кордуба в історії України… – С. 82.
27 ЦДІАУ у Львові. – Ф. 357 (Крип’якевич Іван Петрович – професор, історик). – Оп. 1. –
Спр. 24. – Арк. 2–3.
28 М. Кордуба був автором розділу, присвяченого історії Польщі часів Б. Хмельницького
“The Region of John Casimir: part I, 1648–1654 (Правління Яна Казимира: частина І, 1648–
Олег Піх190
Упродовж 30-х років вчений двічі (Варшава, 1933) та (Цюрих, 1938) брав
участь у VII і VIII Міжнародних історичних конгресах, представляючи на цих
форумах УНІ та НТШ у Львові29. До того ж, М. Кордуба репрезентував обидві
інституції на третіх загальних зборах Федерації історичних товариств Східної
Європи, що відбулися в кінці серпня 1938 р. у Цюриху. Свої враження від участі
у цих заходах історик виклав у статті, опублікованій у газеті “Діло”30.
У Варшаві М. Кордуба перебував до середини 1940 р., а після закриття ні-
мецькою окупаційною владою Варшавського університету та УНІ, змушений був
переїхати до Холма, де викладав історію в українській гімназії до грудня 1941 р.
Варшавський період став одним із найважливіших етапів у житті М. Кордуби.
У цей час за дослідником закріпилося реноме не лише знаного українського іс-
торика, але й фахового європейського ученого. Посада професора Варшавського
університету й активна участь у міжнародних конгресах дала йому змогу гідно
репрезентувати українську історіографію перед польським та закордонним науко-
вим світом. Його доповіді на міжнародних конгресах і різних наукових форумах
отримали схвальні відгуки, а його праці публікувалися в провідних німецьких,
польських, французьких, англійських виданнях.
1654)” у виданні “The Cambridge History of Poland, vol. І, From the Origin to Sobieski (to
1696) (Кембриджська історія Польщі, т. І: Від початків до Собєського (до 1696 р.))”. –
Cambridge, 1950.
29 ЦДІАУ у Львові. – Ф. 309 (НТШ у Львові). – Оп. 1. – Спр. 112. – Арк. 1–2.
30 Кордуба М. Два міжнародні історичні з’їзди в Цюріху / М. Кордуба // Діло. – 1938. –
Ч. 195. – С. 9.
191Науково-освітня діяльність М. Кордуби у Варшаві (1928–1940)
|