Мирон Кордуба в контексті епохи

У статті проаналізовано основні етапи громадсько-політичної та науково-педагогічної діяльності видатного українського вченого М. Кордуби. На основі особистих спогадів внука М. Кордуби Б. Білинського подано штрихи до характеристики особистості вченого, висвітлено його ставлення та погляди на різноман...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Білинський, Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2012
Schriftenreihe:	Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
Schlagworte:	Кордубіана
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40760
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Мирон Кордуба в контексті епохи / Б. Білинський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 192-198. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40760
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-407602013-01-28T12:15:03Z Мирон Кордуба в контексті епохи Білинський, Б. Кордубіана У статті проаналізовано основні етапи громадсько-політичної та науково-педагогічної діяльності видатного українського вченого М. Кордуби. На основі особистих спогадів внука М. Кордуби Б. Білинського подано штрихи до характеристики особистості вченого, висвітлено його ставлення та погляди на різноманітні історичні події. В статье проанализированы основные этапы общественно-политической и научно-педагогической деятельности выдающегося украинского ученого М. Кордубы. На основании личных воспоминаний внука М. Кордубы Б. Белинского охарактеризована личность ученого, освещены его отношение и взгляды на различные исторические события. The article analyzes the main stages of social, political, research and educational activities of the distinguished Ukrainian historian M. Korduba. Being based on the personal memories of his grandson B. Bilins’kyi, it characterizes the personality of the scientist and highlights his attitudes and views on the various historical events. 2012 Article Мирон Кордуба в контексті епохи / Б. Білинський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 192-198. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2223-120X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40760 uk Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Кордубіана Кордубіана
spellingShingle	Кордубіана Кордубіана Білинський, Б. Мирон Кордуба в контексті епохи Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
description	У статті проаналізовано основні етапи громадсько-політичної та науково-педагогічної діяльності видатного українського вченого М. Кордуби. На основі особистих спогадів внука М. Кордуби Б. Білинського подано штрихи до характеристики особистості вченого, висвітлено його ставлення та погляди на різноманітні історичні події.
format	Article
author	Білинський, Б.
author_facet	Білинський, Б.
author_sort	Білинський, Б.
title	Мирон Кордуба в контексті епохи
title_short	Мирон Кордуба в контексті епохи
title_full	Мирон Кордуба в контексті епохи
title_fullStr	Мирон Кордуба в контексті епохи
title_full_unstemmed	Мирон Кордуба в контексті епохи
title_sort	мирон кордуба в контексті епохи
publisher	Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Кордубіана
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40760
citation_txt	Мирон Кордуба в контексті епохи / Б. Білинський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 192-198. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
work_keys_str_mv	AT bílinsʹkijb mironkordubavkontekstíepohi
first_indexed	2025-07-03T22:53:26Z
last_indexed	2025-07-03T22:53:26Z
_version_	1836668112673439744
fulltext	Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість192 Борис Білинський Мирон Кордуба в КонтеКсті епохи Після довгих років замовчування і намагання стерти ім’я Мирона Кордуби з іс- торичної пам’яті українців ренесанс його імені в сучасній Україні майже став фактом. Про це свідчить широке відзначення 120 та 125-річчя вченого у 1996 і 2001 роках, поява монографій і статей у науковій періодиці, зацікавлення його творчістю молодих науковців, що присвячують свої наукові дослідження і дисертації М. Кордубі1. Мирон Кордуба не зникав ніколи з виднокола україністів – зацікавлення його особою і його творами жило в думах і діях української діаспори2. І коли “розвалилась зла руїна” і звільнена історична думка почала збирати розсипані та потоптані національні перли, ім’я Мирона Кордуби, мов фенікс із попелу, ожило і заграло перед нами усіма барвами. Жило ім’я Мирона Кордуби і в пам’яті його родини – дружини і невтомної помічниці Євгенії Кордуби з Це- гельських, доньки Стефанії Білинської-Ольшанської з Кордубів, його внуків – Адріани Білинської-Огорчак і автора цих рядків3. Як прямий нащадок ювіляра я вдячний ініціативній групі Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України за запрошення взяти участь у вшануванні пам’яті діда і в міру моїх сил хочу відновити реальний образ М. Кордуби – людини, вченого, політичного і гро- мадського діяча. Незважаючи на те, що під безпосереднім впливом діда я був не більше 5 років (1942–1947), коли мені було 14 років і я мешкав у нього у Львові, вплив його особистості я відчував від моменту самоусвідомлення і це чималою мірою позначилося на моїй громадянській і політичній позиції4. Велике значення для мене мала і книгозбірня діда, де я читав “Науково-літературний вісник”, по- вний комплект якого зберігався в бібліотеці Мирона Кордуби, праці Д. Донцова і багатьох інших національних ідеологів та політиків, а праці їхні були недоступні для людей мого покоління в радянський час. У цій статті я не буду аналізувати діяльність М. Кордуби як історика і бібліо- графа. Це повинні робити фахівці. Я хочу висвітлити стосунки, які складалися між Мироном Кордубою і суспільством, в якому він жив і працював. Можливо, мені 1 Дашкевич Я. Мирон Кордуба та його “Бібліографія історії України” / Я. Дашкевич // Український археографічний щорічник. Нова серія. – Київ, 2001. – Вип. 5–6. – С. 16–24 (Український археографічний збірник. – Т. 8–9). 2 Пріцак О. Мирон Кордуба і його життя / О. Пріцак // Дзвін. – 1990. – № 7. – С. 144. 3 Білинський Б. Мирон Кордуба як політик державного напрямку / Б. Білинський // По- ступ. – 2001. – № 55 (713). – 7–8 квітня. 4 Білинський Б. Спогад про дідуся / Б. Білинський // Наукові зошити історичного факуль- тету. – Львів, 2003. – Вип. 5–6. – С. 373–375. удасться воскресити в пам’яті і деякі реакції та погляди діда на події, що відбува- лися, і які, безумовно, обговорювалися в колі сім’ї. Багато дечого закарбувалося в дитячій пам’яті – відомо, що діти воєнного часу, дозріваючи соціально значно швидше, часто були позбавлені дитинства. Про свої дитячі враження від близького домашнього спілкування з дідом я написав у 2003 р. в “Наукових зошитах історичного факультету”5. Зараз я спробую висвітлити їх дещо по-іншому. Мирон Кордуба народився в Габсбурзькій монархії і прожив у ній до 42 року життя. І він, і його дружина Євгенія Цегельська народилися і зростали у родинах греко-католицьких священиків, які в цей час були чи не основними хранителями національної ідеї в її тодішньому розумінні6. Рідний брат дружини М. Кордуби Лонгин Цегельський – політик і державний діяч цього часу. Близькі родинні стосунки були з родиною Барвінських. Ще до Першої світової війни в 1894 р. відбувається знайомство М. Кордуби з М. Грушевським, яке переросло в багаторічну творчу дружбу і співпрацю, про що свідчать понад 100 листів, які щасливо збереглися в родині, і я маю надію, що ці листи, а також щоденник, все ж таки будуть опубліковані7. М. Кордуба постійно цікавився політикою. У 1897–1898 рр. він прослухав у Відні спеціальний курс політичної історії під керівництвом Макса Відінгера, брав участь у громадянському житті віденських українців, зокрема активно працював в українському товаристві “Січ”. У Відні М. Кордуба захистив дисертацію. На жаль, матеріальні умови змусили відмовитися від амбітних наукових планів і зайнятися викладацькою роботою в гімназіях8. Від 1900 р. Мирон Кордуба працює в Чернівцях. Це дуже активний пе- ріод громадянського життя вченого. Він спілкувався з О. Кобилянською, Ле- сею Українкою, О. Маковеєм, К. Білинським, Р. Смаль-Стоцьким та іншими українськими політиками і культурними діячами, пов’язаними в цей час із Буковиною. У нашій домашній бібліотеці зберігаються видання з посвятами О. Кобилянської, О. Маковея, що свідчить про тісні дружні стосунки родини Кордубів із літераторами. До початку Першої світової війни М. Кордуба публікує приблизно 79 полі- тично-публіцистичних статей, які відображають ситуацію на Буковині. Від 1903 р. М. Кордуба – дійсний член НТШ. На Буковині М. Кордуба працював приблизно 20 років. Брав активну участь у відродженні українського руху. У 1918 р. стає чле- ном Краєвого комітету Української Національної ради. Він – делегат від Буковини 5 Білинський Б. Спогад про дідуся / Б. Білинський // Наукові зошити історичного факуль- тету. – Львів, 2003. – Вип. 5–6. – С. 373–375. 6 Чорновол І. Школа Грушевського – Мирон Кордуба / І. Чорновол // Львівська газета. – 2006. – № 76 (883). – 28–30 квітня. 7 Головин Б. Михайло Грушевський і становлення Мирона Кордуби як ученого / Б. Голо- вин // Подільське слово. – 1996. – 12 жовтня. 8 Піх О. Мирон Кордуба – історик і бібліограф / О. Піх // Бібліографія історії українсько- польських відносин. Суспільно-політичні та економічні процеси (За матеріалами карто- теки Мирона Кордуби). – Львів, 2009. – С. 5–44. 193Мирон Кордуба в контексті епохи (разом із Б. Безпалком) у Києві. З проголошенням української державності (УНР і ЗУНР), М. Кордуба працює на дипломатичній роботі9. На жаль, як і в інших частинах України, національне відродження на Буковині зазнало невдачі. Захопивши владу в Чернівцях, румуни депортують українських діячів, в першу чергу галичан, з краю. Родина Кордубів спочатку зупиняється в Станіславові, а згодом перебирається до Львова10. Як мені відомо з оповідань моєї бабусі – Євгенії, сім’я Кордубів постійно терпіла від нестатків. Мирон Кордуба три- валий час перебував у наукових чи політичних відрядженнях між Києвом, Львовом і Віднем, працював у таборах для військовополонених, брав участь у дипломатичних місіях. Така діяльність не приносила жодних прибутків, у сім’ї зростало троє дітей, дружина була відірваною від своїх родичів і свояків, які проживали в Галичині, контактували вони періодично. Матеріальні труднощі відчувала сім’я аж до пере- їзду до Варшави, де Мирон Кордуба зайняв кафедру в університеті11. Львівський період життя М. Кордуби, пов’язаний з НТШ і Українським та- ємним університетом, у якому вчений очолив кафедру історії і став деканом фі- лософського факультету. Вже у 1923 р. на цьому факультеті діяли 23 кафедри. До першого сенату Українського таємного університету у Львові увійшли такі діячі: В. Щурат, М. Панчишин, М. Кордуба, І. Раковський, І. Крип’якевич, М. Левицький, Г. Куровець, М. Музика, М. Вахнянин та інші12. В архівах збереглися конспекти викладів М. Кордуби, які потребують опра- цювання і звичайно ж видання13. М. Кордуба контактував з М. Грушевським, який повернувся на радянську Україну. За пропозицією М. Грушевського М. Кордубу обирають членом археографічної комісії Української Академії Наук, а згодом дійсним членом історичної секції. У жовтні 1927 р. М. Кордуба відвідує Київ. Є його цікаві спогади про цей візит у щоденнику і пресі, де він відтворює реалії післяреволюцій- ного Києва14. Пам’ятаю пізніші розповіді діда про цю поїздку та його паралелі зі що- денним львівським життям у міжвоєнні роки, зокрема його аналіз мовного питання, яке дуже нагадує сучасний стан. Працював М. Кордуба в Українському таємному університеті й принагідно викладав у приватній українській гімназії у Львові, однак постійно оплачуваної роботи в цей час не мав. У 1928 р. його запрошують на посаду професора східно-європейської історії Варшавського університету. Варшавський період його життя і діяльності тривав 11 років. Це особливо плідний період з наукового погляду. М. Кордуба гідно представляє українську іс- торичну науку за кордоном, бере участь у міжнародних форумах, пропагує Україну 9 Пріцак О. Мирон Кордуба – історик, публіцист / О. Пріцак // Основа. – 1992. – 15 лютого. 10 Пріцак О. Мирон Кордуба і його життя / О. Пріцак // Дзвін. – 1990. – № 7. – С. 144. 11 Вергелес Т. Українські імена. Повернення Мирона Кордуби / Т. Вергелес // Молода Гали- чина. – 1996. – № 66 (7243). – 13 червня. – С. 3. 12 Мирон Михайлович Кордуба // Кондратюк К., Білан П. Видатні історики України ХХ століття. Історіографічні нариси. – Тернопіль, 1998. – С. 35–37. 13 Серкіз Я. Професор Мирон Кордуба / Я. Серкіз // Просвіта. – 1996. – Ч. 5 (174). – 3 бе- резня. 14 Серкіз Я. З галереї видатних. Мирон Кордуба / Я. Серкіз // Християнський голос. – 1999. – Ч. 2 (2526). – Січень. – С. 4. Борис Білинський194 і її історію. Він організовує викладання історії України у Варшавському універ- ситеті, лекції професора користуються популярністю серед українських сту- дентів не тільки історичного факульте- ту. Відомий художник О. Шатківський, який студіював у цей час у Варшавській художній академії, також відвідував лек- ції М. Кордуби і залишив дуже харак- терний шарж – зображення М. Кордуби під час лекції. Цей шкіц зберігається у мене як подарунок художника і зараз я подаю його до публікації вперше. Ві- домо, що лекції Мирона Михайлови- ча слухав також Єжи Гедройц, який у своїх спогадах зазначає, що саме лекції М. Кордуби зацікавили його проблема- ми України. Враховуючи те, що в США історію України тоді ще не викладали, а в СРСР її було практично заборонено, семінар, а згодом кафедра М. Кордуби були чи не єдиними установами, де такі виклади відбувалися. У 20–30 роках М. Кордуба був членом економіко-технічного відділу Інституту громадознавства й Історико-філологічного товариства у Празі, Поль- ського товариства прихильників історії й Варшавського інституту дослідження національних справ, а також Угорського товариства ім. Ш. Петефі15. У 1927 р. Мирон Кордуба бере участь у з’їзді істориків у Варшаві, організо- ваному Польським Історичним Товариством. Редагує науковий журнал “Biuleten polsko-ukrainski” (1932–1938), а також створює серію англійських підручників, де в томі, що стосується історії Польщі, подав статтю про ґенезу і розвій козаччини аж до Переяславської угоди 1654 р. Як писав сам автор, “засвітлюючи справу з нашого становиська”16. Шатківський Олекса (1908–1979) – художник і графік родом із Почаєва. Художню освіту здобував у Варшавській школі прикладного мистецтва та в Академії мистецтв. Творчість О. Шатківського позначена рисами експресіонізму. У Варшаві слухав лекції професора М. Кордуби в університеті, під час яких зробив зарисовки (дружні шаржі). Шкіци по- дарував художник внукові професора М. Кордуби – Б. Білинському. 15 Федорів І. Мирон Кордуба в історії України (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) / І. Федорів. – Тернопіль, 2001. – 127 с. 16 Головин Б. Михайло Грушевський і становлення Мирона Кордуби як ученого / Б. Голо- вин // Подільське слово. – 1996. – 12 жовтня. Шарж-зарисовка О. Шатківського 195Мирон Кордуба в контексті епохи М. Кордубу обирають членом багатьох міжнародних товариств істориків. Він співпрацював із товариством “Прометей”, що ставило своєю метою визволення народів СРСР, зокрема кавказьких. Треба згадати і Федерацію історичних това- риств Східної Європи, до якої входили, крім польських, чеських та угорських, три українські наукові інститути – НТШ, Національний музей у Львові, Український науковий інститут у Варшаві. Учасниками цього об’єднання були представники Німеччини, Прибалтики, Югославії, Греції, Фінляндії, Румунії. До виконавчої комісії увійшов і Мирон Кордуба17. У 1940 р. у зв’язку з воєнними подіями М. Кордуба залишає Варшаву і пе- реїжджає до Холма, де викладає в українській гімназії. Мені відомі свідчення холмщаків, які саме під час викладів М. Кордуби стали свідомими українцями. У 1941 р. оселяється у Львові. З цього часу починається останній період життя М. Кордуби. Працює спочатку вчителем в українській гімназії, а потім переклада- чем у “Народній торгівлі”. Принципово не бере участі в суспільних організаціях, які хоч якоюсь мірою були лояльними до окупантів. Пам’ятаю його розмови за столом удома, де він обурювався з вандалізму нацистів і говорив, що не впізнає німців, яких добре знав і поважав ще з австрійських часів. “Ось що може зробити з нормальним народом нелюдський режим за короткий час”, – говорив він. Після відходу німців почало відновлюватися наукове життя18. Відновив свою діяльність Львівський університет і Академія Наук. Від 1944 р. Мирон Кордуба працює в цих обох установах, пізнає усі “принади” тоталітарного радянського режиму. Невігла- ство “начальства”, цькування ідеологів. Ці факти добре відомі, вони обговорювали- ся в родині. Особливої уваги заслуговують події, пов’язані з так званим судом над Грушевським 15 лютого 1946 р. “Спектакль” планували за звичайною радянською режисурою, де передбачалося відречення учнів від свого Вчителя. М. Кордуба зай- няв чітку позицію. Він виступив із лекцією (до речі, виголошував її на ювілейних святах у Варшаві) – “М. Грушевський як дослідник княжої доби в історії України”, де характеризував свого вчителя як великого історика, наголошуючи, що кожна цивілізована нація була б гордою, маючи такого вченого19. Моя мама (яка в цей час працювала у бібліотеці Університету) була присутня на цьому засіданні. Це була нечувана демонстрація вільнодумства супроти тоталітарного режиму. Після цього деякі свідомі українці підходили до неї, тисли руку і ґратулювали20. Радянська преса не забарилася зі зливою злобних статей. У доносах на ім’я М. Хрущова тодішній Перший секретар КПУ Іван Самойлович Грушецький зазначав, що М. Кордуба не хоче порвати з націоналістичними концепціями 17 Піх О. Мирон Кордуба – історик і бібліограф / О. Піх // Бібліографія історії українсько- польських відносин. Суспільно-політичні та економічні процеси (За матеріалами карто- теки Мирона Кордуби). – Львів, 2009. – С. 5–44. 18 Білинський Б. Спогад про дідуся / Б. Білинський // Наукові зошити історичного факуль- тету. – Львів, 2003. – Вип. 5–6. – С. 373–375. 19 Серкіз Я. Професор Мирон Кордуба / Я. Серкіз // Просвіта. – 1996. – Ч. 5 (174). – 3 бе- резня. 20 Білинський Б. Спогад про дідуся / Б. Білинський // Наукові зошити історичного факуль- тету. – Львів, 2003. – Вип. 5–6. – С. 373–375. Борис Білинський196 і покаятися. Комуністи так і не доче- калися каяття від М. Кордуби. Про це свідчать офіційні рапорти (доноси) місцевої влади до Києва. Про це треба чітко і без компромісів говорити. У радянських енциклопедіях уче- ному приписують “помилки об’єкти- вістського характеру”. На мою думку, кращої похвали для науковця годі від- шукати. М. Кордуба є істориком з чіткою державницькою позицією. Він наголо- шував на тому, що саме інтелектуальна еліта, а не широкі маси є двигуном іс- торії. У формуванні національної ідеї його праці і особливо унікальна біблі- ографія історії України посідають по- чесне місце21. Мирон Кордуба залишив нам понад 500 праць, виданих у Львові, Чернігові, Києві, Відні, Парижі, Берліні, Кракові, Варшаві. О. Пріцак назвав його “одним з найбільших істориків Східної і Центральної Європи”22. Ще декілька “приватних” вражень-спогадів про Мирона Кордубу з близької відстані. Дідо був суворий, маломовний, хоча за обідом завжди оповідав якісь цікаві сучасні або історичні події. Він був дуже вимогливий, вчив мене німецької мови, за що я йому досі вдячний. Він був поліглотом. На дверях між однією з наших кімнат і коридором, які ми постійно забували зачиняти, він написав 16-ма мовами: “Зачиняйте двері!”. М. Кордуба мав дуже тонке відчуття гумору, деякі анекдоти, які я почув від нього, пам’ятаю дотепер. Дідо був дуже принциповим у важливих питаннях і ніколи не поступався своїми переконаннями. З людьми, яких він не поважав, бував досить жорстким. Мабуть, це йому у житті не раз шкодило. Мені відомі деякі приклади таких ситуацій ще з часів, коли молодий Мирон був учнем гімназії, а також в останні роки про його контакти з “чиновниками від науки” в уже радянському Львові. Як працював М. Кордуба? Вранці, випивши каву, він йшов пішки до Універ- ситету або до бібліотеки. В обід приходив додому, а після обіду трохи відпочивав. Потім до пізньої години працював за своїм бюрком. У нього вдома була дуже велика бібліотека, упорядкована самим М. Кордубою. Він рекомендував мені літературу для читання і вимагав, щоб я вів реєстр прочитаних книжок і робив собі відповідні замітки. Вранці М. Кордуба обмивався холодною водою, харчувався регулярно, був невибагливим щодо харчування. Курив, але не багато. Мав проблеми зі слухом, що також перешкоджало йому в професійній діяльності. 21 Піх О. Мирон Кордуба – історик і бібліограф / О. Піх // Бібліографія історії українсько- польських відносин. Суспільно-політичні та економічні процеси (За матеріалами карто- теки Мирона Кордуби). – Львів, 2009. – С. 5–44. 22 Пріцак О. Мирон Кордуба і його життя / О. Пріцак // Дзвін. – 1990. – № 7. – С. 144. М. Кордуба і його внук Б. Білинський (Варшава, 1938) 197Мирон Кордуба в контексті епохи У хаті панував певний культ діда. З раннього дитинства я знав, що він великий учений і дуже поважна та заслужена людина. Я завжди асоціював діда з поняттям патріотизму і Україною. І вже після його смерті, коли розпочалися змагання за відродження держави і боротьба за незалежність, дороговказом у моїх думах і діях часто була пам’ять про діда – Мирона Михайловича Кордубу. Мужність коштувала професорові дорого. Він відчував свою відповідальність за родину – разом з ним проживала дружина, донька і двоє онуків. Пам’ятаю, що в коридорі стояли готові мішки з валянками і фуфайками, а також необхідний резерв харчів. Все було готове до депортації (як тоді називали “вивозу”). Непевність у майбутньому, цькування на роботі, усвідомлення того, що таких відважних вчинків радянська влада не прощає – все це привело до логічного кінця. 30 квітня 1947 р. на робочому місці в бібліотеці ім. В. Стефаника у нього стався інсульт. 2 травня 1947 р. Мирон Кордуба помер. Похорон перетворився у демонстрацію підтримки вченого. Молодь, старше покоління, працівники університету і просто львів’яни вийшли, щоб віддати останню шану нескореному історику. Колона рухалася пішки від квартири на вулиці Каменярів через центр на Личаківський цвинтар. Домовину везли на старовинному “катафалку”, запряженому кіньми. Пройшов час… З карти світу, але не зі свідомості людей, зник Радянський Союз з його репресивною машиною. Маємо незалежну Україну. “Чи повернувся М. Кордуба з совєтського заслання?” На жаль, відповідь буде негативною. Чому? Розпочато видання “Енциклопедії сучасної України”. У другому тому в статті С. Білоконя “Бібліографія історична” про М. Кордобу, автора найґрунтовнішої бібліографії історії України не згадано. Чому? А Мирон Кордуба похований на Личаківському цвинтарі. На стенді, де вказані поховання визначних осіб, інформації про Мирона Кордубу немає, хоч я не раз звертався до п. Гавришкевича з пропозицією вказати на місце поховання історика. Невдовзі після відновлення незалежності України група членів “Львівської Бесіди” в приміщенні наукової бібліотеки ім. В. Стефаника обговорила перспек- тиви повернення імені М. Кордуби і його спадку. Були присутні Я. Д. Ісаєвич, Я. Р. Дашкевич, О. М. Романів, Л. І. Крушельницька, О. А. Купчинський і автор цієї статті. Було вирішено клопотати про видання праць М. Кордуби в п’яти томах. У мене зберігається “План видання наукових праць Мирона Кордуби”, виданий типографським способом: Т. І – Історичні праці (бл. 550 ст.) Т. ІІ – Історико-бібліографічні та джерелознавчі праці (бл. 700 ст.) Т. ІІІ – Історико-географічні, географічно-статистичні та ономастичні праці (бл. 300 ст.) Т. ІV – Листування Мирона Кордуби (бл. 500 ст.) Т. V – Бібліографія історії України. На жаль, жоден том досі не надруковано. Михайло Грушевський зачислив М. Кордубу “до невеликого числа своїх справжніх учнів, якими він завжди опікував- ся і з яких сподівався пожитку для нашої суспільності”. Отже, питання повернення Мирона Кордуби в нашу сучасність залишається відкритим. Борис Білинський198

Мирон Кордуба в контексті епохи

Institution

Ähnliche Einträge