№ 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.

№ 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2006
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2006
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40769
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:№ 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 83-86. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40769
record_format dspace
spelling irk-123456789-407692013-02-13T03:49:27Z № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. 2006 Article № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 83-86. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40769 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
spellingShingle Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
№ 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.
title_short № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.
title_full № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.
title_fullStr № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.
title_full_unstemmed № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р.
title_sort № 143. додаткове свідчення володимира чехівського від 12 жовтня 1929 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2006
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40769
citation_txt № 143. Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 83-86. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:53:59Z
last_indexed 2025-07-03T22:53:59Z
_version_ 1836668148036665344
fulltext ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 83 № 143 Додаткове свідчення Володимира Чехівського від 12 жовтня 1929 р. 1929 р. 12/Х. Я, нижчепідписаний, показав: 1. На запитання, що знаю про Юрія ЖЕВЧЕНКА відповідаю. Вперше я побачив ЖЕВЧЕНКА на зібранні  Кирило-Методієвського братства в Київі 1918 р. весною. Він виступав з палкою промовою за відродження українсь- кої церкви. Тоді я з ним і познайомився. Він був в військових священником. Освіту  одержав,  як  він  казав,  в  Одеській  семінарії.  Того  ж  року  я  стрівав ЖЕВЧЕНКА в церковній  комісії  національного  союзу.  Я  був посланий  до нац[іонального] союзу ЦК УСДРП з метою використувати союз в боротьбі проти влади гетьмана. ЖЕВЧЕНКА послано до союзу, здається, Кирило-Ме- тод[ієвським]  братством.  В  церковній  комісії намічались  заходи до  визво- лення церкви від стародержавних гнобительських форм керівництва в церкві; ухвалено було і відповідну до потреб відродження церкви резолюцію. В ро- боті  комісії  ЖЕВЧЕНКО  приймав  активну  участь.  1919 р.  і  стрівав  ЖЕВ- ЧЕНКА на зібраннях Кирило-Методєвського братства в Кам’янці. Він енер- гійно працював в братстві; обстоюючи за цілковитою відміною і усуненням з церковного життя напластувань стародержавних елементів. 1921 р.  в  Києві  я  довідався,  що  ЖЕВЧЕНКО  був  настоятелем  в Андріївській парафії, а потім пішов священствувати на Сквирщину. В роботі собору 1921 р. ЖЕВЧЕНКО приймав активну участь. На соборі ж його було обрано  на  єпіскопа.  Пізніше  його  настановлено на  єпископа  Сквирського. Наприкінці 1922 р. ЖЕВЧЕНКА підчас його приїзду на великі збори ВПЦР до Київа було взято під арешт. Він потім казав, що арешт його зв’язаний був з домашніми обставинами його життя, що мали місце, коли він був настояте- лем в Андріївській парафії. Після звільнення ЖЕВЧЕНКО продовжував своє служіння на Сквирщині. 1924 р. Сквирська парафія  закликала  мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО й мене на храмове свято. Церковне оточення у Сквирі відзначалося відсутністю інтелі- гентських сил. В час перерві від богослуження до від’їзду мітр. В. ЛИПКІВ- СЬКОГО, єп. Ю. ЖЕВЧЕНКО й мене закликав на трапезу до себе голова па- рах[віяльної] ради КОВАЛЕНКО; там були розмови про стан Сквирської па- рахвії.  Приблизно  наприкінці  1925 р.  ЖЕВЧЕНКО  перейшов  до  Полтави. Раніш його кандидатуру виставляли в Катеринославі /тодішньому/, там ви- никла боротьба за кандидатуру і залишився попередній єпіскоп М. ПИВОВА- РІВ. На питання, чи я радив ЖЕВЧЕНКУ відправити панихиду по Іванові] Франкові з поминанням Петлюри, відповідаю. Твердо знаю, що я не давав поради ЖЕВЧЕНКОВІ поминати Петлюру ні голосно, ні тихо на панахиді по Ів[анові] Франкові з приводу десятиріччя смерти Ів[ана] Франка. Не прига- 84 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ дую, чи казав я про мою думку, що церква не припускає прилюдної панахиди по Петлюрі, бо він не був церковним діячем, але церква не забороняє молитись за нього, як і за кожного грішного христіянина, приватно, індивідуально. 1926 р. в червні Полтавська парахвія закликала мітроп. В. ЛИПКІВСЬ- КОГО і мене на урочисту відправу. Підчас перебування нашого в Полтаві, розмови  торкались  тодішнього  стану  ВПЦР  і  церкви.  Невдача  делегації, відмовлення її ходатаюванню від державного уряду викликало пригнічений настрій. Мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО, еп. Ю. ЖЕВЧЕНКА і мене закликав до себе відомий церковний діяч, член великих зборів ВПЦР К[остянтин] Ів[ано- вич] ТОВКАЧ. У ТОВКАЧА був ще хтось з місцевих діячів. Прізвищ їх я не знав. Там також велись розмови про безвихідний стан ВПЦР. Думка у ТОВКА- ЧА була одна. ВПЦР повинна йти у відставку, повинна скласти свої уповно- важення, а справи передати ієрархії. Я казав про хибні кроки ВПЦР. Мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ висловлювався за вичікування. ЖЕВЧЕНКО сподівавсь, що саме церква виявить ініціативу. В другій половині 1926 р. і в 1927 р. ЖЕВ- ЧЕНКО приймав активну участь в унормуванні церковного життя. Останній час я не стрівався з Ю. ЖЕВЧЕНКОМ так, щоб мати розмову. Цього року весною, зустрівши його в Соф[ійському] соборі, закликав до себе. Він заходив, але я не був дома. До характеристики політичного обличчя ЖЕВЧЕНКА знаю такі риси:  в проповідях часами він  виявляв  сантиментальний український патріотизм, в приватних розмовах, наскільки мені відомо, не припускав нічого некоректного до державної влади; цілковито погоджувався і підтримував в церкві  заходи державного  уряду в  справі  унормовання  з  державного  боку життя укр[аїнської] авт[окефальної] прав[ославної] церкви. 2. На  запитання,  чи  відомо мені про  гроші,  що  їх  в  1919 р.  одержали М. МОРОЗ і В. ЛИПКІВСЬКИЙ в Кам’янці, показую: Порф[ірій] ГОРДОВСЬ- КИЙ, що після амнестії повернувся з-за кордону 1923 р., оповідав мені що він знає від  інтернованих в Польщі урядовців УНР про те, що М. МОРОЗ перебуваючи в Кам’янці в осени 1919 р. одержав доручення в справі постачан- ня провіянту війську і гроші на те доручення в той час, коли справу постачан- ня відали Аркадій СТЕПАНЕНКО і СТАСЮК і що, виїзжаючи з Кам’янця М. МОРОЗ не розрахувався у витраті грошей і не дав відчиту. Про одержан- ня грошей ЛИПКІВСЬКИМ ГОРДОВСЬКИЙ мені нічого не оповідав. Здаєть- ся,  і Гр. ВОВКУШЕВСЬКИЙ казав мені про гроші, що одержав МОРОЗ в Кам’янці. Не пригадую, що саме оповідав ВОВКУШЕВСЬКИЙ. На запитання про моє перебування в Житомирі І925 р. показую. В Жито- мир мене закликала Окр[угова] Жит[омирська] Ц[ерковна] Рада для участи в Окр[уговому] церк[овному] Соборі як, експерта в богословській науці. М. ХО- МИЧЕВСЬКИЙ був представником ВПЦР на соборі. Собор, головним чи- ном, віддавав свої засідання організаційній справі. 3 доповідів представників парахвій вияивилось, що в боротьбі за парахвії часами вживаються доводи ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 85 націоналістичного  характеру,  а  не  церковного.  У  вільний  час  від  засідань собору я з ХОМИЧЕВСЬКИМ відвідав місцевого діяча АБРАМОВИЧА, вик- ладача місцевого ВУЗ’у. Він розпитував про стан церковної справи, вислов- лював думку, що соборна висвята багатьох, людей традиції, відверне від ук- р[аїнської] авт[окефальної] прав[ославної] церкви і що антирелігійна пропа- ганда відколе від церкви інтелігенцію, за винятком невеликої частини. Захо- див я з ХОМИЧЕВСЬКИМ ще до якоїсь родини, але у мене в уяві не залиши- лось про те завітання нічого значного. Завязі яких будь дальших стосунків від того вітання до Житомиру у мене не сталося. 4. Запитання про мої стосунки з арх. Й. ОКСІЮКОМ відповідаю. Знаю Й. ОКСІЮКА з 1918 р. Він, скінчивши курс наук, здаеться в Хо[л]мській се- мінарії, одержав вищу освіту в Київ[ській духовній] Академії. З 1918 р. він професорував на богословському факультеті Кам’янського університету. В 1919 р. я стрів його, приймаючи участь в комісії при факультеті, що переклада- ла св. письмо на укр[аїнську] мову. Він працював і в Кирило-Методіевському братстві. Кам’янецька церква обрала його на епіскопську катедру. Після пос- тановлення на епіскопство Кам’нец-Подільське, Й. ОКСІЮК виявив в церков- ному проповідництві і церковній богослужбовій діяльності велику енергію. 1922 р. його одночасно з деякими професорами Кам’янец[ь-Подільського] університету було вислано з Кам’янця. Після часового перебування в Хар- кові ОКСІЮК перейшов до Лубень, де церква обрала його на епіскопську кафедру. Там він залишався до останнього часу і недавно перейшов до Полта- ви. Здається, 1905 р., я на заклик Лубен[ської] парахвії відвідав її в день храмо- вого свята. Був тоді у арх. Йос[ипа] ОКСІЮКА. Розмови торкалися церков- ного життя; зв’язків, або розмов громадського значення під час завітання до Лубен я не мав. Тільки випадкова зустріч з давнім моїм другом перенесла з церковної сфери в громадську. Я на вулиці зустрів Якова ЗАГОРОДНЬОГО. З ним я був знайомий з 1908 р. по Одесі. До 1929 р. він належав до партії рос[ійських]  с[оціал-]  р[еволюціонерів]. Під впливом  тов.  ШЛІХТЕРА він 1919 р. перейшов в партію КП(б)У. Виїжджаючи  з Києва в січні 1919 р. я його залишив на своїй квартирі і з того часу не знав, що з їм. Зустрівши його в Лубнах я на його заклик зайшов до нього. Там ми обмінялися оповіданнями, що з нами було за 6 років, а потім вступили в дискусію з релігійного питання. Я вийшов від нього  з тяжким почуванням,  що релігія мене відділила і від Якова ЗАГОРОДНЬОГО, мойого близького і дорогого друга, за час з 1908 р. до 1919 р. Знаю ОКСІЮКА більше по його промовам. В його промовах я ніколи не відчував націоналістичних тенденцій. Він в проповідях — суворий послідов- ник церковної християнської науки. На соборі 1927 р. виставлено було його кандидатуру на мітрополіта, але він, на підставі своїх персональних пережи- вань, що їх занотовано і в протоколі, категорично відмовився. Я не виставляв 86 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ його кандидатури, знаючи його настрій. З приводу його кандидатури я чув від когось, від кого згадати не можу, що Ів[ан] ОГІЄНКО, колишній ректор Кам’янецького Уніервситету, що зараз перебуває у Варшаві, в закордонній пресі писав про кандидатуру ОКСІЮКА вже після наради 1926 р., що винес- ла осуд вчинкам мітр. В.ЛИПКІВСЬКОГО, ОГІЄНКО висловлював думку, що коли мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ не зможе залишитись на мітрополітанстві, то його з успіхом замінити може ОКСІЮК, який з боку богословської еру- диції стоїть вище  за ЛИПКІВСЬКОГО і як людина лойяльна і тактовна не викликатиме, яки ЛИПКІВСЬКИЙ, утруднень в стосунках з державною Вла- дою, ОГІЄНКО писав про ОКСІЮКА, як знаного йому професора богослов- [ського] факультету Кам’янецького університету. За ОКСІЮКОМ я визнаю і в приватних стосунках певну лойяльність. Мої приватні розмови на взагалі рідких побаченнях з ОКСІЮКОМ не виходили за коло суто церковних справ. 5. На  питання,  чи  давав  я  пораду кому небудь  з  єпископів  відправити поминання Петлюри на панахиді по Ів.Франкові з приводу десятиліттія смерті останнього, відповідаю. Твердо знаю, що я нікому з епіскопів не давав пора- ди поминати Петлюру в тій чи іншій формі, як і на панихиді по Ів. Франкові. Не пригадую, щоб я говорив кому небудь з епіскопів і про те, що, на мою думку, церква не повинна служити прилюдної панихиди по Петлюрі, бо він не був церковним діячем, і разом з тим, що церква не забороняє приватно, індивідуально молитись за Петлюру, як і за кожного грішного християнина. Володимир Чехівський ДОПИТАВ:           /Джавахов/ ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098, т. 46, арк. 27–32. Оригінал. Машинопис. № 144 Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р. 1929 р. Х–18, я, нижчепідписаний, показав: 1. Про характер зібрання у К. Ів. ТОВКАЧА в червні 1926 р. в Полтаві, свідчу додатково. Як я показав раніш, в свідченні про Ю. ЖЕВЧЕНКА, я і мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ прибули в Полтаву на заклик соборної парахвії для участи в урочистій відправі. Відомий церковний діяч К. ТОВКАЧ закликав мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО, еп. Ю. ЖЕВЧЕНКА і мене до себе не вечерю. Ми прибули. На вечері були ще один чи два з місцевих діячів, фамілій їх я не знав, Вертаючись від К. ТОВКА- ЧА я питав прізвища тих, хто був, мені їх назвав Ю. ЖЕВЧЕНКО, але я не занотував їх і зараз не пригадую. Чи був один з них ЩЕПОТЬЄВ з твердістю не пригадую.

Схожі ресурси