№ 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р.
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2006
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40806 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | № 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 68-70. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40806 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-408062013-02-13T03:49:12Z № 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. 2006 Article № 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 68-70. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40806 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. |
| spellingShingle |
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. № 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| format |
Article |
| title |
№ 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_short |
№ 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_full |
№ 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_fullStr |
№ 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_full_unstemmed |
№ 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| title_sort |
№ 136. додаткові свідчення володимира чехівського від 27 вересня 1929 р. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40806 |
| citation_txt |
№ 136. Додаткові свідчення Володимира Чехівського від 27 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 68-70. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| first_indexed |
2025-07-03T22:56:21Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:56:21Z |
| _version_ |
1836668295877492736 |
| fulltext |
68 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
№ 136
Додаткові свідчення Володимира Чехівського
від 27 вересня 1929 р.
1929 р., IX–27 я, нижчепідписаний, показав:
1. На додаток до 5 пак[ту] свідчення 23–ІХ — показую. Після того, як на
першій нараді СВУ висловлено було побажання збирати наради з 5 осіб кожно-
му в його оточенні, я вніс пропозицію, як тепер твердо пригадую, щоб зовсім
не творити нарад, а обмежитись індивідуальним впливом кожного в його ото-
ченні без організації. Через те, що це була остання думка що до способу робо-
ти, я гадав, що вона й переважила. Як прийняли цю думку другі члени нара-
ди, це не було виявлено. Як потім в дійсності члени наради працювали, мені
було не відомо до допиту.
2. На додаток до 3 пак[ту] свідчення 23–IX показую. Після перегляду
моїх стосунків до членів СВУ пригадування нових [мо]ментів в цих стосун-
ках визнаю, що моя участь в колах СВУ після першої наради зовсім не при-
пинялась, а продовжувалась і далі. Приймав я участь в гостинах у членів
СВУ, про характер яких я подав показання раніш. Прийняв я участь в умові
між де-кількома членами СВУ збирати матеріяли з 1917–[19]20 рр. про на-
ціональні взаємини на Україні, се б то — в умові про Комітет увічнення пам’я-
ти Петлюри. Подавав членам СВУ відомості про церковне життя, хоч не регу-
лярно, а у важливі [мо]менти. Моє попереднє показання про те, що я не брав
участи в роботі СВУ після першої наради обмежується теперішнім показан-
ням так: після першої наради я не брав участи в організаційно-керівній справі
СВУ і не вів роботи і організації СВУ в свойому церковному оточенні. Участь
моя в СВУ виявлялась в пасивній формі, бо я не одмовився від СВУ і не
повідомив про своє вирішення не працювати в СВУ — членів СВУ. Визнаючи
свою участь в СВУ і після першої наради, не можу не виявити і свого сорому
і щирого жалю, що міг так неуважно поставитись до справи і піти на нікчемне
угодовство.
3. До показання про мою участь в церковнім житті додаю. Я закликав до
себе іноді в перші роки своєї церковної діяльности 1922–1925 [рр.], членів
ВПЦР для спільного відпочинку увечері і бесіди. До мене заходили мітр.
В. ЛИПКІВСЬКИЙ, В. ПОТІЄНКО, П. ГОРДОВСЬКИЙ, М. ХОМИЧЕВСЬ-
КИЙ і інші. Бували і парахвіяне, як наприклад: Н. СЕМЕНЮЧЕНКО. На цих
бесідах розмови були переважно з церковного життя. Ухилів в бік політич-
ний не помічалось. З початку 1926 року ці бесіди припинились у зв’язку з
моїм розходженням з ВПЦР.
4. В кінці 1923 р., я приносив С. ЄФРЕМОВУ книжку «Радянське будів-
ництво України», де були зауваги і про ЄФРЕМОВА, для того, щоб ознайо-
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 69
мити його з тим, що торкалось його персонально, застерегти його від хибних
кроків, а по-друге, щоб познайомити його з самою книжкою.
5. На запитання про завітання ВІНАРЧУКА, свящ[еника] з Кам’янеччини,
до мене показую. Крім свящ. ДАВИДЕНКА, пригадую, заходив до мене ще
один священик з Кам’янеччини останніми роками, оповідав про стан церков-
ної справи на Кам’янеччині, дав мені братерської допомоги чи гроші, чи щось
з харчових продуктів. Ні фамілії його, ні чогось помітного, значного з розмови
з ним не залишилось у моїй пам’яті. Не пригадую чи то був ВІНАРЧУК, чи
інший.
6. Моє знайомство з ОТАМАНОВСКИМ обмежувалось випадковими
зустрічами поза родиною. У нього я не бував і не стрічався з ним у кого-
небудь з знайомих, крім може якого окремого випадку, що його я не прига-
дую. За останні роки у мене з ОТАМАНОВСЬКИМ було зо три зустрічі випад-
кових. 1928 р. стрів його в бібліотеці, а 1929 р. — на улиці. В бібліотеці я
працював над перекладом з французької мови. ОТАМАНОВСЬКИЙ поміг
мені перекласти один вислів. Підчас цих зустрічів з ним розмов громадського
значіння не пригадую. Мені здається що їх не було.
7. Про Володимира БУРТАНА свідчу. Він кінчив Шевченківську школу
приблизно 1921–[19]22 рр., потім учився на Соц[іально]-Екон[омічних] Кур-
сах, де я його й пізнав, бо я там був тоді викладачем. Після Соц[іально]-
Екон[омічних] Курсів В. БУРТАН мав вступити до Політехнікуму, чого дуже
хотів і батько його. Але Вол. БУРТАН, під впливом своїх персональних мірку-
вань, перемінив лінію і хотів вступити до богословських курсів ВПЦР. Батько
просив мене вплинути на БУРТАНА, щоб той йшов до Політехнікума. Я ра-
див В. БУРТАНУ йти до Політехнікуму, зазначаючи, що богословські пред-
мети він може засвоїти працюючи в Політехнікумі. В. БУРТАН вирішив йти
просто лише на Богосл[овські] курси. Після скінчення курсів В. БУРТАН
хотів женитисъ і йти на церк[овну] працю. Батько, щоб віддалити його від
небажаного одружіння, найшов йому службу в Середній Азії. В. БУРТАН
там попав в тяжкі умови праці. Звідти через когось, не пригадую кого власне,
він передав листа мені, в якому просить визволити його від перебування в
Серед[ній] Азії і дать змогу повернутись до Київа. Це було приблизно року
1924. При зустрічі я казав батькові, щоб допоміг синові. Виявилось, що батько
вже послав синові кошти на повернення його до Київа. Повернувшись до
Київа, В. БУРТАН прийняв діяконство, трохи служив за діякона в Соф[ійсько-
му] соборі на практиці, а потім його запрошено було до Лубенського собору,
де він і працював до останнього часу. Боротьба БУРТАНА Вол[одимира] за
вибраний їм шлях в його родині набувала великого напруження. Одного часу
він залишив був батьківську родину і жив окремо. Напруженність його наст-
рою в шуканні виходу з того становища, що він попав в Середню Азію і
70 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
відбилось на тоні його листа, де він каже про боротьбу, маючи на увазі вик-
лючно боротьбу за вибраний ним родинний шлях.
Володимир Чехівський
ДОПИТАВ [Джавахов]
ГДА СБ України, ф.6, спр. № 67098-ФП, т. 45, арк. 197–199.
Оригінал. Рукопис олівцем.
№ 137
Протокол допиту Володимира Чехівського
від 30 вересня 1929 р.
1929–ІХ–30 я, нижчепідписаний, показав:
1. На додаток до свідчення про розмову з приводу листа С. ЄФРЕМОВА
до «Діла». Вперше я довідався і ознайомився зі справою листа С. ЄФРЕМО-
ВА до «Діла» з статей т. ХВИЛІ у «Комуністі» торік. Я маю погляд на виступ
С. ЄФРЕМОВА, як на нелойяльний до Радянської Влади і не поділяв ні наст-
роїв ні напряму його. Коли ж С. ЄФРЕМОВ з’ясовував окремі фактичні по-
милки ак[адеміка] СТУДИНСЬКОГО в розмові зі мною, я не міг заперечува-
ти, не маючи даних, але я не висловлював і ухвалення листа ЄФРЕМОВА. Не
виступаючи проти листа С. ЄФРЕМОВА в його фактичних запереченнях
СТУДИНСЬКОМУ, я був проти самого виступу С. ЄФРЕМОВА в закордонній
пресі в цій справі, був проти і характеру виступу, що мав нелойяльний зміст.
2. На додаток до 5 пак[ту] свідчення від 23–ІХ про форми структури СВУ
показую. Моє внесення на першій нараді СВУ не утворюючи нарад з 5 осіб,
обмежитись персональним впливом в оточенні — було додатковим до вне-
сення про наради з 5 осіб. Мені здавалось раніш, що моє внесення, як остан-
нє, було прийняте замісць першого. Тепер, після детальнішого пригадування
розмови про утворення нарад з 5 осіб, зтверджую, що моє внесення про об-
меження персональним впливом залишилось, як додаткове. Див. на ст. 6 про-
довження під 4.
4. Про вплив СВУ в мойому церковному оточенні показую. Допит 27–ІХ
в справі складання нарад з 5 осіб в окремих колах СВУ викликав в моїй пам’яті
раніш незгладаний [мо]мент з роботи першої наради СВУ. Коли висловлено
було побажання, щоб кожний член першої наради в свойому оточенні збирав
наради з 5 осіб, я висловив непевність що до свойого церковного оточення,
чи з нього можно підібрати людей для наміченої наради з 5 осіб. Після того
почав перераховувати контингент відомих церковних діячів з україн[ської]
авт[окефальної] прав[ославної] церкви у Київі.
Я називав підряд, починаючи з мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО, арх. Н. ША-
РАЇВСЬКОГО, Л. КАРПОВА, Ю. КРАСИЦЬКОГО, М. ХОМИЧЕВСЬКОГО,
|