№ 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.

№ 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2006
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2006
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40807
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:№ 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 70-72. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40807
record_format dspace
spelling irk-123456789-408072013-02-13T03:49:30Z № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. 2006 Article № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 70-72. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40807 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
spellingShingle Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
№ 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.
title_short № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.
title_full № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.
title_fullStr № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.
title_full_unstemmed № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р.
title_sort № 137. протокол допиту володимира чехівського від 30 вересня 1929 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2006
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40807
citation_txt № 137. Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 70-72. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:56:24Z
last_indexed 2025-07-03T22:56:24Z
_version_ 1836668299805458432
fulltext 70 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ відбилось на тоні його листа, де він каже про боротьбу, маючи на увазі вик- лючно боротьбу за вибраний ним родинний шлях. Володимир Чехівський ДОПИТАВ   [Джавахов] ГДА СБ України, ф.6, спр. № 67098-ФП, т. 45, арк. 197–199. Оригінал. Рукопис олівцем. № 137 Протокол допиту Володимира Чехівського від 30 вересня 1929 р. 1929–ІХ–30 я, нижчепідписаний, показав: 1. На додаток до свідчення про розмову з приводу листа С. ЄФРЕМОВА до «Діла». Вперше я довідався і ознайомився зі справою листа С. ЄФРЕМО- ВА до «Діла» з статей т. ХВИЛІ у «Комуністі» торік. Я маю погляд на виступ С. ЄФРЕМОВА, як на нелойяльний до Радянської Влади і не поділяв ні наст- роїв ні напряму його. Коли ж С. ЄФРЕМОВ з’ясовував окремі фактичні по- милки ак[адеміка] СТУДИНСЬКОГО в розмові зі мною, я не міг заперечува- ти, не маючи даних, але я не висловлював і ухвалення листа ЄФРЕМОВА. Не виступаючи  проти  листа  С. ЄФРЕМОВА  в  його  фактичних  запереченнях СТУДИНСЬКОМУ, я був проти самого виступу С. ЄФРЕМОВА в закордонній пресі в цій справі, був проти і характеру виступу, що мав нелойяльний зміст. 2. На додаток до 5 пак[ту] свідчення від 23–ІХ про форми структури СВУ показую. Моє внесення на першій нараді СВУ не утворюючи нарад з 5 осіб, обмежитись персональним впливом в оточенні — було додатковим до вне- сення про наради з 5 осіб. Мені здавалось раніш, що моє внесення, як остан- нє, було прийняте замісць першого. Тепер, після детальнішого пригадування розмови про утворення нарад з 5 осіб, зтверджую, що моє внесення про об- меження персональним впливом залишилось, як додаткове. Див. на ст. 6 про- довження під 4. 4. Про вплив СВУ в мойому церковному оточенні показую. Допит 27–ІХ в справі складання нарад з 5 осіб в окремих колах СВУ викликав в моїй пам’яті раніш незгладаний [мо]мент з роботи першої наради СВУ. Коли висловлено було побажання, щоб кожний член першої наради в свойому оточенні збирав наради з 5 осіб, я висловив непевність що до свойого церковного оточення, чи з нього можно підібрати людей для наміченої наради з 5 осіб. Після того почав перераховувати контингент відомих церковних діячів з україн[ської] авт[окефальної] прав[ославної] церкви у Київі. Я називав підряд, починаючи з мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО, арх. Н. ША- РАЇВСЬКОГО, Л. КАРПОВА, Ю. КРАСИЦЬКОГО, М. ХОМИЧЕВСЬКОГО, ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 71 Д. ХОДЗИЦЬКОГО, М. ЧЕХІВСЬКОГО, Г. ВОВКУШІВСЬКОГО. Чи ще кого було названо, не пригадую. За думкою першої наради СВУ скласти в мойому церковному оточенні нараду з 5 осіб мав я. Взявши це завдання на себе по першій нараді СВУ, я потім не приступав до здійснення його. Я вирішив не складати організації СВУ в колі церковних діячів і, дійсне, нікого з названих діячів  і нікого з інших до СВУ не вводив і не закликав до праці, в СВУ, не складав ні організації, ні гуртка СВУ в мойому церковному оточенні. Церковне моє оточення не було постійне, воно мінялось в зв’язку зі змінами членів в керівних церковних радах і Софіїв[ській] пар[афіяльній] раді. На  початку  1926  р.  церковне  моє  оточення  було  таке:  члени  ВПЦР, мітр. В. ЛІПКІВСЬКИЙ, арх. Н. ШАРАЇВСЬКИЙ, В.ПОТІЄНКО, М. ХОМИ- ЧЕВСЬКИЙ, П. ГОРДОВСЬКИЙ, П. АНТИПЧУК, М. С. СВІДЕРСЬКА, чле- ни причету і пар[афіяльної] ради Соф[ійського] собору Л. КАРПІВ, Ю. КРА- СИЦЬКИЙ, Єв. ПИВОВАРЧУК П. Є. ЄМЕЦЬ, ГЛУХЕНКО, Т. БІЛОКОНЬ, К. БОРИСЕВИЧ та  інші  і крім того М. ЧЕХІВСЬКИЙ, Г. ВОВКУШЕВСЬ- КИЙ, К. ТЕРЕЩЕНКО. В середині 1926 р. оточення міняється. Після катастрофи з ВПЦР відхо- дить від Президії її. Відділяється від церковного мого оточення і мітр. В. ЛИП- КІВСЬКИЙ, переходячи з 1927 р. на стан церковної ізольованості після того, як 2-й Всеукр[аїнський] церковн[ий] Собор звільнив його від церковного ке- рівництва. Нове церковне моє оточення після кризи 1926 р. починає склада- тися після 2 Всеукр[аїнського] церковн[ого] собору 1927 р. З жовтня 1927 р. і до вересня 1928 р. моє церковне оточення складалось з  членів  нової  президії  ВПЦР:  мітр. М. БОРЕЦЬКОГО,  Л. ЮНАКОВА, арх. К. МАЛЮШКЕВИЧА, еп. М. ГРУШЕВСЬКОГО, єп. Я. ЧУЛАЇВСЬКО- ГО,  Л. КАРПОВА, П. КОБЗАРЯ, членів причету  і пар[афіяльної] ради Со- фіївського собору: Ю. КРАСИЦЬКОГО, Б. ПИВОВАРЧУКА, П. СТЕЦЕНКА, М. ФЕДЧЕНКА,  САБАЛДИР  (парафіянка),  БУРДИНЮКА,  ГЛУХЕНКА, ХЛІВЕЦЬКОГО,  службовців  ЄМЦЯ П.,  П. ГОРДОВСЬКОГО  і  крім  того М. ЧЕХІВСЬКОГО. Після 3-го вересня 1928 р., коли мене позбавлено було участи в церковній роботі, я зовсім виходжу з церковного оточення. Персо- нально я впливав на широке церковне оточення  найбільш своїм проповід- ництвом, а потім виступати на багатьох зборах, великих і малих зборах, радах. В приватних бесідах і розмовах мало брав участи. Головна мета СВУ є національно-політичне поєднання українців, се б то, мета  загальна націоналізму. Через  те все  в проповідництві церковному і в інших виступах, що виходило не з христіянської науки, а з національних мірку- вань, інтересів, ідеології, з міркувань поєднання українського народу, все те є виявом націоналістичним, спільним і з ідеологією СВУ. В мойому церковно- му проповідництві, інших виступах і розмовах в церковному оточенні пере- 72 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ важною ідеєю була ідея христіянська про єдність «всіх трудівників і обтяже- них» у Христі, про просвітлення повне «всіх народів», про рівність і братерст- во та єднань всіх народів, бо нема в християнстві привилеїв «ні елліну, ні іудею». Від  цієї  основної  ідеї,  від  цього  принципу  і  в  проповідництві,  і  у виступах соборних,  і в розмовах в церковному мойому оточенні іноді були ухили, відступлення, власне, тоді, коли виступала на перший план не доско- нала христіянська думка, а національна ідеологія. В цих збоченнях, що іноді виникали, я ухилявся до висловів про єдність всього українського народу, про потребу єднання українців, не з’ясовуючи того, що за наукою Христа, не може бути єднання між світом і тьмою, між служінням істині і мамоні. Висловлюючись загально за єднання українців, я вносив нецерковний елемент в розмови. В цьому я й переходив у впливі на церковне оточення до ширення ідеології, що є націоналістичною, що її поділя- ла і СВУ. В цих ухилах, як я лише після переоцінки своєї діяльности усвідомив собі це, я й переводив працю, що ставила, собі за мету СВУ. 4. До 2 п[ункту]. Таким чином, структура організації була на першій нараді визначена в такій формі: наради з 5 осіб залишаються і вживаються, а там де то потрібно, вживаються лише спосіб персонального впливу на оточення. Володимир Чехівський ДОПИТУВАВ  [Джавахов] ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 45, арк. 203–205 зв. Оригінал. Рукопис олівцем. № 138 Протокол допиту Володимира Чехівського від 1 жовтня 1929 р. 1929 р., 1/Х, я, нижчепідписаний, показав: 1.  Церковне  Кирило-Мефодієвське  братство  організувалося  в  Києві 1917 р. Я увійшов до його 1918 р., коли переїхав до Київа з Одеси. З тодішніх членів його пригадую лише де-кого: протоієр.: БОТВИНОВСЬКИЙ, ПИЛИ- ПЕНКО, П. ТАРНАВСЬКИЙ, В. ЛИПКІВСЬКИЙ, Нестор ШАРАЇВСЬКИЙ, М. ГРУШЕВСЬКИЙ, Мик. КРАМАРЕНКО, МАРИЧЕВ та інші. 1919 р. члени Кирило-Методієвського братства заклади Кирило-Методієвського братства і в Кам’янці. Скликано було загальні збори Кир[ило-] Мет[одієвського] братст- ва, обрано президію братства. Один час і мені довелося бути головою прези- дії, а РОМАНЮКУ — секретарем. Пригадую таких членів братства в Кам’ян- ці: протоієр[ей] ТАБІНСЬКИЙ, протоіер[ей] Мак. КРАМАРЕНКО, протоіє-

Схожі ресурси