№ 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.

№ 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2006
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2006
Schriftenreihe:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Schlagworte:
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40809
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:№ 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 86-88. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40809
record_format dspace
spelling irk-123456789-408092013-02-13T03:49:13Z № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. 2006 Article № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 86-88. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40809 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
spellingShingle Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
№ 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.
title_short № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.
title_full № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.
title_fullStr № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.
title_full_unstemmed № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р.
title_sort № 144. протокол допиту володимира чехівського від 18 жовтня 1929 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2006
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40809
citation_txt № 144. Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 86-88. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:56:32Z
last_indexed 2025-07-03T22:56:32Z
_version_ 1836668307701235712
fulltext 86 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ його кандидатури, знаючи його настрій. З приводу його кандидатури я чув від когось, від кого згадати не можу, що Ів[ан] ОГІЄНКО, колишній ректор Кам’янецького Уніервситету, що зараз перебуває у Варшаві, в закордонній пресі писав про кандидатуру ОКСІЮКА вже після наради 1926 р., що винес- ла осуд вчинкам мітр. В.ЛИПКІВСЬКОГО, ОГІЄНКО висловлював думку, що коли мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ не зможе залишитись на мітрополітанстві, то його з успіхом замінити може ОКСІЮК, який з боку богословської еру- диції стоїть вище  за ЛИПКІВСЬКОГО і як людина лойяльна і тактовна не викликатиме, яки ЛИПКІВСЬКИЙ, утруднень в стосунках з державною Вла- дою, ОГІЄНКО писав про ОКСІЮКА, як знаного йому професора богослов- [ського] факультету Кам’янецького університету. За ОКСІЮКОМ я визнаю і в приватних стосунках певну лойяльність. Мої приватні розмови на взагалі рідких побаченнях з ОКСІЮКОМ не виходили за коло суто церковних справ. 5. На  питання,  чи  давав  я  пораду кому небудь  з  єпископів  відправити поминання Петлюри на панахиді по Ів.Франкові з приводу десятиліттія смерті останнього, відповідаю. Твердо знаю, що я нікому з епіскопів не давав пора- ди поминати Петлюру в тій чи іншій формі, як і на панихиді по Ів. Франкові. Не пригадую, щоб я говорив кому небудь з епіскопів і про те, що, на мою думку, церква не повинна служити прилюдної панихиди по Петлюрі, бо він не був церковним діячем, і разом з тим, що церква не забороняє приватно, індивідуально молитись за Петлюру, як і за кожного грішного християнина. Володимир Чехівський ДОПИТАВ:           /Джавахов/ ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098, т. 46, арк. 27–32. Оригінал. Машинопис. № 144 Протокол допиту Володимира Чехівського від 18 жовтня 1929 р. 1929 р. Х–18, я, нижчепідписаний, показав: 1. Про характер зібрання у К. Ів. ТОВКАЧА в червні 1926 р. в Полтаві, свідчу додатково. Як я показав раніш, в свідченні про Ю. ЖЕВЧЕНКА, я і мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ прибули в Полтаву на заклик соборної парахвії для участи в урочистій відправі. Відомий церковний діяч К. ТОВКАЧ закликав мітр. В. ЛИПКІВСЬКОГО, еп. Ю. ЖЕВЧЕНКА і мене до себе не вечерю. Ми прибули. На вечері були ще один чи два з місцевих діячів, фамілій їх я не знав, Вертаючись від К. ТОВКА- ЧА я питав прізвища тих, хто був, мені їх назвав Ю. ЖЕВЧЕНКО, але я не занотував їх і зараз не пригадую. Чи був один з них ЩЕПОТЬЄВ з твердістю не пригадую. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 87 Мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ  і я  вертались  з  Харкова  після провалу деле- гації ВПЦР. Бесіда природньо торкнулась результатів делегації та стану цер- кви в той час. Мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ і я поділились своїми переживання- ми в делегації. Мітр. В. ЛИПКІВСЬКИЙ розповів про делегацію, висловив гадку, що далі треба буде утримуватись від яких небудь заходів і вичікувати. Я, оповідаючи про делегацію, казав, що ВПЦР і делегація своєю тактикою довели до стану безвихідности. К. ТОВКАЧ висловив ту думку, що й раніш у нього була, а саме, що ВПЦР повинна відійти у відставку, скласти свої упов- новаження, передавши справи ієрархії. Ю. ЖЕВЧЕНКО сподівався, що церква знайде  ініціятиву, вихід зі  стану тогочасного. Бесіда вся пройшла в межах церковних лише вражінь, переживань,  спостерігань, ніякої участи в бесіді якого небудь громадського угрупування не було. Бесіда не була сполучена і з якими небудь впливами «СВУ». В червні 1926 р. «СВУ» ще не могла утвори- ти в Полтаві свого оточення і впливу, бо ще й осередок «СВУ» не був організо- ваний. Я не переводив в Полтаві ніяких завдань «СВУ». Я не пригадую точно, коли відбулась перша нараде «СВУ» й коли припустити, що вона була в кінці червня, тоді відпадає зовсім можливість мови про поєднання «СВУ» з бесі- дою у К. ТОВКАЧА. 2. Подорож  моя у 1925 р. до  Глухова  відбулася  так. Глухівська церква закликала архієп. Ів. ПАВЛОВСЬКОГО з Чернигова і мене. Архіеп. Ів. ПАВ- ЛОВСЬКИЙ відвідав парахвії, провадив організаційну справу, відправив епіс- копські служби, проповідував. Я дав ряд церковних бесід в соборному храмі для церковної людности, взагалі і зокрема для духовництва, що прибуло тоді до Глухова. Підчас нашого пробуваний в Глухові відбулися засідання Глухів- ськ[ої] Церковн[ої] Ради, на яких з участю архієп. Ів. ПАВЛОВСЬКОГО ви- рішувалися організаційні справи і справи відношення священників до Цер- ковної Ради і до благовісника місцевого. Приватних нарад не було. Були лише приватні завітання. Я з архіеп. Ів. ПАВЛОВСЬКИМ на запросини відвідува- ли парахвіян у  їх  родинах. Прізвищ  їх не пригадую. Розмов громадського значення не залишилося в моїй уяві. На прохання церкви Ярославця я з Глу- хова, їдучи на Кролевецький вокзал, у неділю рано заїхав до Ярославецької церкви. Проповідував в церкві. Після церкви зайшов на запрохання до учи- теля місцевого. В учителя за час мого перепочинку нікого не було, крім одно- го-двох парахвіян. Поки подали обід і потім до від’їзду на вокзал учитель і його знайомийІ парахвіянин оповідали мені історію подій 1917–1920 рр. в Ярославці. З  їх слів ясно було, що Ярославець, велике дуже село, пережив оригінально революційну добу. Ярославець має свій окремий уряд, свою республіку, своє військо, зброю, скарбницю, типографію, навіть газету. Керували в цьому анархісти. Украї- нська група в той час була значна, мала силу, але не була зв’язаною з україн- ськими Київськими урядами і не виступала. Оповідали мої бесідники, що від 88 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ того часу залишається в селі українська течія, поєднана національними наст- роями, хоч ніякої організації або роботи не провадить. Я коротко переказав їм  про  причину  загибелі  Центр[альної]  Ради  і  директорії,  а  власне  про  їх відступлення від одности з революційною пролетарською течією; казав, що в цей час треба подбати кожному про здійснення на практиці здобутків револю- ції у всіх галузях життя, а особливо на селі — у культурно-освітній справі, а не бути байдужому, не опускатися під впливом інертности оточення. Про які небудь нелегальні заходи зовсім не говорилося, та й ні з тоном, ні з напрямом розмови не був би зв’язаний ухил від легальности. Після короткої розмови я від’їхав на вокзал до Кролевця. Фамілій учителя та його знайомих я не зано- тував і зараз не пригадую. Володимир Чехівський ДОПИТАВ: /ДЖАВАХІВ/ ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098, т. 46, арк. 43–45. Оригінал. Машинопис. № 145 Протокол допиту Володимира Чехівського від 9 листопада 1929 р. 1929 року ХІ–9 я нижчепідписаний показав: Приношу цілковите, щире й повне каяття за всі мої провини перед Дер- жавною  Радянською  Владою.  Я  з  1926 р.  належав  до  контр.революційної організації  «Спілка  Визволення  України»  і  приймав  участь  в  її  роботі. Діяльність Спілки Визвол[ення] України визначалась в значній мірі її поход- женням. «СВУ» виникла з «Братства Української Державности». Коли 1919 р. на Україні повстає Радянська влада, частина української інтелігенції, що прой- нялась  націоналістичним світоглядом,  зустріла Радянську Владу з  уперед- женням, не сприймала політичного і соціяльного напряму її і вирішила орган- ізуватись, щоб вести боротьбу за націоналістичну державність проти Радянсь- кої Влади в державі на Україні. Було утворено організацію, що назвалась «Братство Української держав- ности». Братство УД намітило програм держави буржуазно-демократичного характеру, завданням БУД було перетворення державного радянського ладу на буржуазний. Тактика визначалась у напрямі здобути впливу в окремих га- лузях громадського життя через осіб, окремих представників. До БУД нале- жали:  С. ЄФРЕМОВ,  Й. ГЕРМАЙЗЕ,  Л. СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА, В. ДУРДУКОВСЬКИЙ,  ЛИНИЧЕНКО,  БОЛОЗОВИЧ,  СТЕБНИЦЬКИЙ, ДОРОШКЕВИЧ,  А. НІКОВСЬКИЙ,  ЛІТВИЦЬКИЙ,  ЛОТОЦЬКИЙ Ол.,

Ähnliche Einträge