№ 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2006
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2006
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40814
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:№ 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 122-123. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40814
record_format dspace
spelling irk-123456789-408142013-02-13T03:49:31Z № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження) Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр. 2006 Article № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 122-123. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40814 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр.
spellingShingle Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр.
№ 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)
title_short № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)
title_full № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)
title_fullStr № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)
title_full_unstemmed № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)
title_sort № 154. протокол допиту михайла мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження)
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2006
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40814
citation_txt № 154. Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 122-123. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:56:53Z
last_indexed 2025-07-03T22:56:53Z
_version_ 1836668330330554368
fulltext 122 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ № 154 Протокол допиту Михайла Мороза від 16 жовтня 1929 р. (продовження) ПРОТОКОЛ 1929 г. жовтня м-ца 16 дня ст. уполномоченный Секретного Отд. ГПУ УССР Шерстов допросив ниженазванного гр. Мороза как обвинув[ачено- го], который показал: 1. Имя, отчество, фамилия Мороз Михайло Наумович В 1919 році, коли я прибув до Кам’янця, я там зустрів прот. Липківсько- го, що він мені сказав1, що тут функціонує Кирило-Методіївське Брацтво. Не пам’ятаю якого числа в вересні чи жовтні місяці о. Липківський мені сказав, що має бути засідання брацтва, на якому треба зробити доповідь про україні- зацію церкви на Радянській Україні. На це засідання я пішов і брав участь в засіданні брацтва. Там я зустрівся із В. М. Чеховським. Я не пам’ятаю де і не знаю всіх тих осіб, що були на цьому засіданні. Між іншим були якійсь Шугаєвський, що головував, Романченко, що секре- тарював, Стороженко Григорій Дем’янович, що потім був Українським Єпис- копом,  Гордовський, що потім був секретарем ВПЦР, Безкоровайний, був- ший член бать[ківського] комітету укр[аїнської] гімназії в м. Київі. Оскільки мені відомо, Кирило-Мефодіївське брацтво було організовано  в м. Київі  в 1918 році, т. з. «прогресивним українським духівництвом», після того, як Геть- манський Всеукраїнський собор в 1918 р., викинув зі свого складу Українсь- ку Церковну Раду, що його скликала [1]. Як мені казали Липківський та Шараєвський, брацтво це було засноване з метою церковних реформ та українізації церкви. Чи це брацтво припинило свою діяльністю де і коли і чи вело воно будь-яку політичну роботу і де мені не відомо. Я в українському церковно-визвольному рухові не переслідував жодної політичної мети, розуміючи це в тому, щоб при допомозі церкви захо- пити владу та панувати потім над трудящимися. Я вважав, що моя робота є революційна, що спріяє культурному визво- ленню та піднесенню розвитку трудящихся мас,  зокрема  трудового селян- ства, що  до нього  і  клясово  і  ідеологічно я  завжди належав  і належу. Мій інстінкт  мені  тямив,  що  тільки  Радянська  Влада,  є  така за  сучасного часу владою, що дійсно мала силу2 робити великі  зрушення  і в моральному і в матеріяльному житті народних мас. Я завжди вважав, що в справах релігії — 1 Так в тексті. 2 Підкреслення в тексті. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 123 воля віри та сумління — є головне. А тому працюючи в Українській Автоке- фальній церкві,  я думав, що цим самим в міру своїх  здібностів та переко- нань — я допомагаю реалізації  в життя  одного з  великих культурних  здо- бутків революції — закону про  відокремлення церкви від держави та волі віри та сумління. Організуючи відправи на українській мові, я вважав, що цим самим те українське населення, що цікавиться відправою церковних служб — осягне більшого культурного саморозвитку, не буде стидитися по міщанськи своєї мужичої мови, а набереться справжніх творчих сил для будови нової індуст- ріяльної та великовиробницької колхозівської Радянської України. Ні від Чехівського ні від Липківського і ні від кого з українських автоке- фалістів я ніколи не чув, що через українську автокефальну церкву вони ма- ють намір політично боротися з Радянською Владою. Да це було би з їх боку ілюзією, бо як це відомо українські парахвії на селі складалися з незамож- ників та середняків, а в містах з дрібних ремісників, двірників та швейцарів, що і тоді підтримували і тепер підтримують Радянську Владу. Праця і Липків- ського і Чехівського в Українській Церковній Раді за мого головування зосе- реджувалась головне на боротьбі та на руйнації царсько-режимної російсь- кої церкви. Мороз Допитував: Шерстов ДАХО, ф. Р-6452, оп. 4, спр. 1384, арк. 8–9 зв. Оригінал. Рукопис на бланку. Примітки: [1]  Кирило-Мефодіївське  брацтво  було  організовано  у  1918 році,  т. з. «прогресивним українським духівництвом». До діяльності цього братства були причетні діячі зі складу першої Всеукраїнської Православної Церковної Ради, яка утворилася  в  грудні  1917 р.  і мала на  меті скликання Всеукраїнського Собору. ВПЦР на чолі з свящ. Олександром Маричевим мала на меті утво- рення  Української  Церкви  і  обрання  власного  митрополита-українця.  Але Всеукраїнський Собор 1918 р. розтягнувся на весь рік і відбувся в трьох сесі- ях. Під час другої сесії в червні–липні 1918 р. ВПЦР в повному складі було виключено зі складу Собору через вимоги автокефалії Церкви в Україні. Ста- лого осередку братство не мало.