№ 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р.
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2006
|
| Назва видання: | З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40817 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | № 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 172-174. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40817 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-408172013-02-13T03:49:58Z № 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр. 2006 Article № 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 172-174. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40817 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр. Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр. |
| spellingShingle |
Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр. Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр. № 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| format |
Article |
| title |
№ 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. |
| title_short |
№ 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. |
| title_full |
№ 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. |
| title_fullStr |
№ 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. |
| title_full_unstemmed |
№ 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. |
| title_sort |
№ 160. власноручні відповіді на питання михайла мороза від 8 лютого 1930 р. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Документи з архівної кримінальної справи на Михайла Мороза. 1929–1957 рр. |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40817 |
| citation_txt |
№ 160. Власноручні відповіді на питання Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 172-174. — укр. |
| series |
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ |
| first_indexed |
2025-07-03T22:57:04Z |
| last_indexed |
2025-07-03T22:57:04Z |
| _version_ |
1836668341444411392 |
| fulltext |
172 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
та К. Підчашинським. Я теж твердо, категорично відмовився, К. Підчашинсь-
кий з нами не служив. Тоді в наступне свято о. Митрополіт Липківський про-
демонстрував перед Одеською Церквою свою солідарність з К. Підчашинсь-
ким, виконавши з ним літургію у Вхід-Єрусалимській церкві м. Одеси.
З цього я зробив висновок, що я не вгодний їм та їхній темній політиці та
з весни 1925 р. цілком залишив активну працю в УАПЦ.
М. Мороз.
3/ІІ–1930 р.
ДАХО, ф. Р-6452, оп. 4, спр. 1384, арк. 60–62 зв.
Оригінал. Рукопис.
№ 160
Власноручні відповіді на питання
Михайла Мороза від 8 лютого 1930 р.
9. Визначальна категорія активу та її соціяльне обличчя
Визначальною категорією активу, як клірового так і мирянського, що да-
вав напрям життю церкви були в УАПЦ, як і в інших церквах, природно кля-
сово-ворожі Радянській Владі елементи. Коли скажемо для ієрархії Російсь-
кої Обновленської церкви чи то Тихонівської, с/б ієрархії капіталістів, по-
міщиків та великих куркулів є «Единая неделимая Россия», так і для ієрархії
УАПЦ національно політичним ідеалом була Українська Національна дрібно-
міщанська шовіністична самостійна держава, що її символом в решті решт
став Петлюра.
Загроза позбавитися матеріальних благ, внаслідок заходів партії та Радв-
лади що до знищення релігії, шляхом провадження широкої культурно-роз’яс-
нювальної роботи, природньо, ставила служників культу УАПЦ, як інших
церков, до ворожих Радвладі лав. Цьому ще сприяло і соціальне походження
цих кадрів з куркульських чи то підкуркульських елементів, хоча ознака по-
ходження, звичайно, не завжди може обумовлювати вороже Радвлади став-
лення даної індивідуума, але в церкві так спріяють умови. Тим то для всякого
духівництва є ідеалом церква, що зв’язана з апаратом держави, якого для
української церкви могла б бути держава типу УНР.
10. Окреслення політичної характеристики Липківського
До сказаного раніш, можу додати ще один факт, що про нього я забув
сказати. В 1920 р. під час захоплення Київа польсько-петлюрівською владою,
о. Липківського було персонально запрохано до керуючого органу цієї влади
в Київі, так званого «Громадського Комітету», і він це запрошення прийняв.
ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 173
З цього можна зробити висновок, що в своїх політичних переконаннях він
поділяв політичну програму УНР.
11. Кого висували Липківський та Чехівський на провідні посади
в УАПЦ та політична характеристика цих «висувань»
За час мого головування у ВПЦР о. Митрополіт В. Липківський, оскіль-
ки я пам’ятаю, висував на Єпископські посади таких осіб: свящ[еника] Пого-
рілко, свящ[еника] Ботвиновського, св[ященика] Ромаданова, св[ященика]
Борецького та св[ященика] Шарая.
Перші два, Погорілко та Ботвиновський, після «самосвятської» висвяти
єпископату УАПЦ зовсім залишили лави УАПЦ, себто оказалися самими край-
німи церковними реакціонерами. Борецький, Ромоданов та Шарай висвячені
на єпископів. В політичному відношенні вони мені не відомі, але, певно, їх
ідеалом теж є УНР.
В. М. Чеховський за той же період в 1922 р. висовував на голову ВПЦР
В. М. Страшкевича, навчителя Київської Духовно Семінарії. Освіта академіч-
на. З того приводу, що його в 1920 р., під час захоплення Київа польсько-
петлюрівською владою, уряд УНР висовував на посаду Релігійного Комісара
Київщини, можно зробити висновок, що він стоїть на платформі УНР.
Потім на посаду єпископа Липовеччини В. М. Чехівський висовував Ири-
нарха Черкаського, як людину, що «прищепив йому перші парості україн-
ської національної самосвідомости». Політично Черкаський людина реакційна.
В 1923 р. В. М. Чеховський висунув на посаду єпископа Київщини Гри-
горія Стороженко. Стороженко, як бувший службовець якогось міністерства
УНР, стояв на плятформі УНР, потім зрікся сану та перейшов до працьов-
ників Радянської Влади.
В тому ж такі 1923 р. В. М. Чеховський висунув на посаду секретаря
ВПЦР Гордовського. Проти цієї кандідатури, як явно антирадянської, я тоді
протестував, склавши особливу думку, що є при справах ВПЦР.
В 1924 р. В. М. Чеховський висунув на посаду голови ВПЦР кандидатуру
В. В. Потієнка. Тоді ж такі й проти цієї кандидатури, вважаючи цю людину
аморальною та негідною на посаду Голови ВПЦР, я протестував, склавши
листівну особисту думку, що повинна бути при справах ВПЦР. Як потім вияви-
лось, ВПЦ під головуванням Потієнка зробила цілу низку антирадянських
вступів.
Нарешті решті, я вважаю спільною кандидатурою о. В. Липківського та
В. М. Чеховського кандидатуру архієпископа Федоровича до Американської
УАПЦ. Це людина найреакційніша з усіх єпископів УАПЦ й непримиренно
антирадянська.
12. Що до вжитого мною в одному з попередніх пактів виразу, що
Російські Церкви — Тихонівська та Обновленська — «національно неак-
174 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ
тивні», поясню, що цьому виразові я надавав таке значіння: Російські церкви
на Україні звичайно проводять національну акцію, але їх акція полягає і відсто-
юванні своїх «ісконних» націоналістично-шовіністичних русотяпських по-
зицій, яка активність, природне і спокійніша і розмірніша, тоді як активність
української церкви має форму визволення свого з міцних пазурів староцер-
ковників, чому вона зовнішне набувае видимо активніших та животрепетних
ознак.
М. Мороз
8/ІІ–1930 р.
ДАХО, ф. Р-6452, оп. 4, спр. 1384, арк. 58–59 зв.
Оригінал. Рукопис.
№ 161
Власноручно сформульовані висновки з свідчень
Михайла Мороза від 4 лютого 1930 р.
Формую Висновки з моїх попередніх свідчень, що я їх склав.
1. В українських церковних організаціях, що провадили працю українізації
церкви в 1917–1918 р. я участи не брав, а тому і не можу бути безпосе-
реднім свідком за цей час.
2. Членом Кирило-Методіївського брацтва в м. Кам’янці я формально не був,
але восени 1919 р., я бував присутнім на його зборах, тому можу сказати,
що це брацтво мало на меті українізацію церкви, що спряла би українській
національній державності УНР.
3. Українська церковна організація, що мала назву «УАПЦ» та утворилася на
Радянській Україні з весни 1919 р.. мала своєю метою українізацію церк-
ви, с/б провадила українську національно-політичну справу в умовах Україн-
ської Радянської національної державності та законности.
4. За радянських умов всяка церковна організація є контрреволюційна, а тому
і УАПЦ теж була і є організацією контрреволюційною, особливо через те, що
до її активу влилося багато елементів націоналістично-контрреволюційних.
5. Але ж вважати, що оскільки Радвлада в перехідну добу припускала існу-
вання церкви взагалі і української, зокрема, я визнавав, що проводячи ак-
тивну боротьбу зі старою царськорежимною церквою, праця УАПЦ сприя-
ла національній політиці радвлади по лінії українізації.
6. Залишив я активну працю в УАПЦ через темну й незрозумілу для мене
політику в церкві, що її провадили В. М. Чеховський та о. В. Липківський.
Наприклад, вони висували на відповідальну працю в керівних органах лю-
дей морально скомпрометованих (проведення кандидатури Еп. Сторожен-
ка на Єпископа Київщини, диякона В. В. Потієнко — на голову ВПЦР. Потім
|