№ 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.

№ 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2006
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2006
Назва видання:З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
Теми:
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40831
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:№ 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 37-40. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-40831
record_format dspace
spelling irk-123456789-408312013-02-13T03:49:32Z № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р. Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр. 2006 Article № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 37-40. — укр. XXXX-0112 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40831 uk З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
spellingShingle Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
№ 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
format Article
title № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.
title_short № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.
title_full № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.
title_fullStr № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.
title_full_unstemmed № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р.
title_sort № 127. протокол допиту володимира чехівського від 4 вересня 1929 р.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2006
topic_facet Документи з архівної кримінальної справи на колишнього міністра уряду Директорії УНР, Благовісника УАПЦ проф. Володимира Чехівського. 1929–1937 рр.
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40831
citation_txt № 127. Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2006. — № 1/2 (26/27). — С. 37-40. — укр.
series З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ
first_indexed 2025-07-03T22:57:56Z
last_indexed 2025-07-03T22:57:56Z
_version_ 1836668395550932992
fulltext ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 37 Владі, впливів, як свідчать про те основні події церковного життя україн[сь- кої] авток[ефальної] православної церкви. Волод[имир] ЧЕХІВСЬКИЙ ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 45, арк. 82–86 зв. Оригінал. Рукопис олівцем. № 127 Протокол допиту Володимира Чехівського від 4 вересня 1929 р. 1929 р., 4 вересня, я, нижчепідписаний, показав на запитання про націона- лістичний протирадянський напрямок в українській автокефальній церкві і громадянстві, та про їх сполучення в СВУ. Національне здорове життя входило у відродження української церкви в законних формах. Державна Радянська Влада не заперечувала національних форм в житті української церкви. Керуючі пригноблені народи і до національного визволення, РадВлада дала всю пов- ноту змоги і українській церкві пройти шлях національного визволення, се б то перейти до вживання рідної мови в богослуженні. Національне питання зпочатку в українській церкві стояло на правдивому шляху,  але  далі, уже  після 1-го  всеукр[аїнського]  церковн[ого]  собору,  що правдиво  вирішив  національну  справу в  церкві,  націоналістична  частина громадянства, що потерпіла поразку на політичному полі, побачивши відрод- жену українську церкву, пішла до церкви з своїми націоналістичними прагнен- нями, хоч в відродженні церковному і не брала безпосередньої участи, і внесла в  церковне  життя  націоналістичний  напрямок,  що  намагався  використати церкву для національного егоїзму, для підсилення націоналістичної течії в суспільстві. Одже в цьому націоналістичний напрямок переступив церковні межі, ставав на політичний шлях, супротивний радянському, бо завоював собі політичні елементи. Цей націоналістичний напрямок в церкві сполучився з націоналістичним напрямком серед позацерковного громадянства. Найвиразніше він виявився 1924–26 рр. в Харківській групі ДОЛЕНКА. Формами виявлення його були: вплив на керівні церковні органи в окрузі і на ВПЦР, на підбір духівництва, та на проповідництво. Коли націоналістичний напрям став виявлятися, Органи Державної Влади вжили проти нього засобів застереження й попередження. Та ВПЦР, що вже була під впливом націоналістичного напряму, стала на лінію клерикалізму, обстоюючи на громадськім аналітичнім грунті, а не на церков- нім, невтручання Держави у життя церкви, се б то стала на незаконну лінію, не задовольняючи вимог Держави. 38 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ Коли  ряд  попереджень  не вплинув на  Всеукраїнську Раду,  Державний Уряд ліквідував ВПЦР, а церкві дав спроможність вибрати нові вищі церков- ні органи. Після упадку націоналістичного напрямку в церкві, відновленні в церкві вищі церковні органи пішли вже суто церковним шляхом, відмежовую- чись  від  націоналістичних  громадських  впливів.  Одночасно  з  виявленням націоналістичного напрямку в українській церкві націоналістична течія йшла й серед позацерковного громадянства. Ця течія в Київі відбилась серед молоді, напрямку СУМ, й серед грома- дянського напрямку СВУ. В націоналістичному напрямку церковному і поза- церковному  громадському була  однаковість  в  настроях  проти  радянського змісту. Однаковість в настроях виявлялась в різних формах. В церкві виявля- лась у виступах на відкритих церковних дозволених зібраннях, а в позацерков- ному громадянстві в незаконній організаційній формі. Спільний для обох цих форм націоналістичного напряму протирадянській настрій, що виявився і в церковній діяльності, і в діяльності позацерковного громодянства, знайшов своє визначення, свій вислів в напрямі СВУ. За 1922–29 рр. націоналістичний напрямок позацерковних громадських кругів двічі виявляв тенденцію сполу- читися з колами української автокефальної церкви. Вперше це зробила Хар- ківська група ДОЛЕНКА у 1924–[192]6 рр. Те сполучення підряджало церков- ну справу націоналістичним нецерковним прагненням. Воно зустріло з мого боку і з боку других церковних діячів заперечення і боротьбу, але не було подолане. Лише Державна Влада його ліквідувала 1926 р. Вдруге виявило намір сполучити з націоналістичними громадськими кола- ми і церковні кола 1926 р. СВУ. На нараді СВУ висловлено було побажання, щоб я скликав нараду з 5 осіб з мого церковного оточення. Ні завдання, ні характер наради не було визначено. Зараз же після наради СВУ я одсахнувся од тієї думки, щоб підбірати 5 осіб з мого церковного оточення і скликати нараду з них, бо я бачив Харківський приклад, з яким я вів боротьбу, а той приклад казав про неможливість, непотрібність, неприпустимість сполучення церковної справи з громадською, бо таке сполучення є суперечним завдан- ням церкви. Одсахнувшись від думки наради СВУ, я не вів абсолютно ніякої роботи в напрямі побажання СВУ ні серед церковного оточення, ні серед позацерковно- го. Фактично, в дійсності, сполучення між СВУ і церковними колами не стало- ся. З того ж 1926 р. українська автокефальна православна церква в своїх керів- них колах і органах стає на суворо церковний шлях і одмежується від всяких націоналістичних впливів. Отже, націоналістичний напрямок, що виявлявся в церковних колах, і в позацерковному громадянстві, що виявився і в СВУ, йде вже з 1926 р. поза межами церковного життя. Так справа йшла фактично. А що я формально не відійшов від СВУ, не заявив про це, то виникало в моїй лише особі і то номінально сполучення церковного діяча з СВУ. ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ 39 Тільки моя злочинна недбайливість спричинилась до того, що я тоді ж не довів справи до ясного і точного кінця, се б то, до формального невизнання і відходу від СВУ. Своїм виступом на нараді СВУ в справі самої назви СВУ я не дав цілковито виявитись в напряму СВУ і через те і сам не міг спинити зразу справу СВУ, не добачивши тоді характеру течії СВУ. Ця течія зовсім мені чужа. Сором і безконечний жаль мучить мене, що я тоді ж лише фактич- но припинив стосунки з СВУ, а не завершив того і номінально, гадаючи, що вся робота СВУ припинилася. Компроміс мій стає переді мною тепер у всій своїй нікчемності, ненависний злий компроміс з чужою мені націоналістич- ною течією. Переоцінивши всі вияви націоналістичного напряму і в громадсь- ких колах, і в церковних колах, і в спільному їх виявленні СВУ, я бачу і свідчу, що в тих націоналістичних змаганнях виявилася лише сліпа сила віджилої традиції, що утворилась  ще в час  національного гноблення в старій Росії, традиції, що дала тепер не творчу могутню живу думку, а хоровиті без про- відної живої ідеї змагання в непотрібних нікчемних старих пережитих фор- мах, змагання, що йшли в розріз з творчою роботою РадВлади і спричинили- ся до великого зла. Націоналістичний напрямок і в церковних колах, і в гро- мадських колах, і в СВУ характеризується спільним їм нерозумінням РадВла- ди, недовірством до неї тоді, як Радянська Влада виявила і до церковної і до національної української справи творчу державну роботу. Для Української автокеф[альної] православ[ної] церкви Радянська Влада знесенням гнобительської, експлоататорської націоналістичної влади в Росії і на Україні дала передумови відродження, дала змогу українській  автоке- фальній церкві здійснити визволення церкви від національного поневолення, дала можливість церкві перейти вільно на рідну мову, в богослуженні, в цер- ковному житті дала змогу працювати церкві та її органам. Мало того, коли в церкві почали виявлятися націоналістичні домагання, РадВлада обережно, толерантно застерігала, попереджала і тільки тоді, коли церковні кола ВПЦР залишились на своїй нелойяльній лінії, РадВлада ліквіду- вала ВПЦР. І після того дала РадВлада можливість українській церкві, очис- тившись від націоналістичних елементів, наново обрати вищі церковні орга- ни і жити своїм суто церковним життям. Так  і в громадськім українськім житті РадВлада дає виявленню націо- нального життя нові творчі форми. Конституція СРСР та УСРР дає вирішен- ня національного питання на Україні з забезпеченням національної творчости. РадВлада бере на себе велике історичне завдання — піднести українську куль- туру на рівень сучасних вимог розвитку, світового і українського пролетарія- ту. Українська освітня шкільна справа силами РадВлади підноситься грандіоз- ним розмахом, невидано шириться українське видавництво і це робиться при надзвичайному напруженні бюджету. Піднімається велика справа індустріяли- 40 З АРХІВІВ ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ зації України, провадиться колосальної найвеличнішої ваги справа колективі- зації сільського господарства України. Піднесення індустріялизації на високий ступінь, а також колективізація сільського господарства України це — великий творчий фактор піднесення на вищий ступінь і національного українського життя. Розгортається вже на другий рік надзвичайна, усвідомлена, вирахувана докладно, соціялистична будівнича плянова робота, наступає другий рік п’я- тирічного  будівничого  державного  пляну,  рік  величезніших  сміливістю замірів,  і величезніших завдань і величезніших досягнень пролетаріяту, то будує соціялизм. Виявляється ясна творча лінія керівної партії, її невидана у історії світу напружена спільна праця в будівництві соціялизму. Відходять, никнуть перед новим творчим  життям віджилі  форми минулої  націоналістичної  традиції, никнуть, щезають націоналістичні змагання і в громадському, і в церковному житті і лише кволим, нікчемним хоч і злочинним виявом цих змагань були і націоналістичні домагання і в церкві, і в громаді, що виявилася і в СВУ. Відчу- ваю і свідчу, як далеко без повороту відійшли від мене націоналістичні зма- гання і в церкві,  і в громадському житті. Чую і свідчу, як близьке і рідне, і дороге мені соціялистичне радянське будівництво. Вже з 1928 р. після моєї відлуки од церкви і у всій моїй істоті піднялось відчуття жадоби праці в ра- дянському соціялистичному будівництві, прокинувся в мені приспаний в пе- редостанні роки послідовник творчого соціялізму. Всією істотою до останку прагну послужити великому ділу радянського будівництва. Володимир Чехівський ГДА СБ України, ф. 6, спр. № 67098-ФП, т. 45, арк. 94–97. Оригінал. Рукопис олівцем. № 128 Додатковий протокол показів Володимира Чехівського від 8 вересня 1929 р. 1929 р. 8-го вересня, я нижчепідписаний, показав. Визнання провин моїх перед РадВладою, я дав повні в попередніх показаннях, ті визнання остаються в силі. Тепер визначаю фактами межі моїх провин: 1) В церковній діяльності моя провина в тому, що в часті полемічного характеру проти тих, хто обстоює безвірництво, се б то і проти керівної партії. Націоналістичний тон в моїх проповідях виявилося лише в проповідях про заслуги української  церкви  і  то було  розходження  з  напрямком РадВлади. Велика більшість моїх промов не торкалася зовсім і тоном Рад[янської] Вла-

Схожі ресурси