Українці в Узбекистані

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Дашкевич, Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Україна. Наука і культура
Теми:	Суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40867
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українці в Узбекистані / Я. Дашкевич // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 25-31. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40867
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-408672013-01-28T12:04:21Z Українці в Узбекистані Дашкевич, Я. Суспільство 2008 Article Українці в Узбекистані / Я. Дашкевич // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 25-31. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40867 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Суспільство Суспільство
spellingShingle	Суспільство Суспільство Дашкевич, Я. Українці в Узбекистані Україна. Наука і культура
format	Article
author	Дашкевич, Я.
author_facet	Дашкевич, Я.
author_sort	Дашкевич, Я.
title	Українці в Узбекистані
title_short	Українці в Узбекистані
title_full	Українці в Узбекистані
title_fullStr	Українці в Узбекистані
title_full_unstemmed	Українці в Узбекистані
title_sort	українці в узбекистані
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40867
citation_txt	Українці в Узбекистані / Я. Дашкевич // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 25-31. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
series	Україна. Наука і культура
work_keys_str_mv	AT daškevičâ ukraíncívuzbekistaní
first_indexed	2025-07-03T23:03:48Z
last_indexed	2025-07-03T23:03:48Z
_version_	1836668766212063232
fulltext	ßðîñëàâ ÄÀØÊÅÂÈ× УКРАЇНЦІ В УЗБЕКИСТАНІ (ê³íåöü Õ²Õ–ïî÷àòîê ÕÕ ñò.) Замість вступу мені хотілося б звер� нути увагу на дві важливі проблеми. Перша з них — джерелознав� чо�історичного характеру. Узбекистан як окрема «радянська» республіка ви� ник у 1924 р. Раніше він входив до утворень — адміністративних, пізніше автономно�державних з назвою тур� кестанських: Туркестанське генераль� не губернаторство (1867 р.), Туркес� танський край (1886 р.) з залежними від них васалами Росії — Бухарським еміратом, Хівинським ханством, швидко зліквідованим Кокандським ханством. В часи революції виникла Автономна Туркестанська республіка (назва міня� лася) з тимчасовими поділами тери� торії. Іншими словами, до 1924 р. Тур� кестан, тобто Туркменистан, Таджи� кистан, Киргизстан, Узбекистан, частина Казахстану, розглядався як окрема цілість і, відповідно до цього, відомості про українців Узбекистану до тамтого часу розчленувати окремо не так просто для того, щоб здійснити проекцію на територію сучасного Узбекистану. Друга проблема — статус українців у Туркестані та, відповідно, в Узбекистані. Колонізація Середньої Азі ї слов’янським населенням (росіянами, українцями, білорусами) була, без сумніву, одним із засобів імперської політики царату. Поселен� ці — це умовна назва, про що я зга� даю трохи далі — українці не могли викликати симпатію місцевого насе� лення, незважаючи на те, що вони принесли нові методи обробітку землі, а, тим більше, що серед цих «поселенців» панували також анти� російські настрої. Їх же позбавили рідної землі — України. Відмова цар� ського уряду від земельної реформи викликала великий голод землі серед українських селян. «Поселенці» емігрували в Туркестан не по власній волі, а під економічним примусом. Прояви національно зорієнтованого українства і на нових місцях приду� шувалися царатом. Виникла ситуація між молотом і ковадлом, з якої вибра� тися було не так просто. Лише в ре� волюційні часи виникла можливість для організованих українців встанов� лювати modus vivendi з місцевим му� сульманським населенням. Такі спроби було зроблено; про це я ще говоритиму. З росіянами — білими і червоними — відносини залишалися напруженими, а навіть дуже напру� женими. Тепер перейду безпосеред� ньо до фактичного матеріалу. У 1867 р. генерал Гарасим Кол� паковський, український дворянин, на чолі Семиріченського козацького полку, що складався майже виключ� но з українців з Харківської й Чернігівської губерній, пішов похо� дом на Кокандське ханство, здобув Коканд. Тоді виникли перші укра� 25 їнські поселення також на території Узбекистану. Нова хвиля «посе� ленців» з Полтавської, Чернігівської, Київської, а також з Харківської й Катеринославської губерній прибула в зв’язку з будівництвом залізниць Оренбург — Ташкент та Ташкент — Андижан. Після поразки революції 1905–1907 pp. в Туркестан заслали чимало українців, робітників та служ� бовців, нижчих урядовців — вони утворили національно свідомий еле� мент Ташкентської залізниці. Після завершення будівництва залізниць потік «переселенців»�українців по� силився. Українці становили великий процент у складі спеціальних (особых) туркестанських військ — особливо в 1 та 2 Туркестанських піхотних кор� пусах, 1 стрілецькій Туркестанській бригаді. За приблизними підрахунка� ми на території від Каспійського моря до Паміру лише у військах налічува� лося в 1913 р. понад 200 тисяч укр� аїнських військових, а напередодні революції мешкало тут близько пів� мільйона українців. Були українці — політичні за� сланці. З відомих — творець худож� ньої школи в Кам’янці�Подільському художник Вячеслав Розвадовський (в Ташкенті від 1912 р.). У Ташкенті, в міській бібліотеці, було утворено український відділ (відомості з 1911 p.). Систематично ставив укра� їнські п’єси в Ташкенті драматург і режисер Костянтин Ванченко�Писа� нецький. Почалася видавнича діяльність. У 1913 p., наприклад, в Ташкенті вийшла збірка поезій Ф.Гаврильченка «Перші згуки». Таких окремих згадок, особливо в театраль� ному житті, можна назвати більше. Українці Туркестану, а зокрема Таш� кенту, зустріли 1917 рік готові до організаційної праці, яка, очевидно, почалася б раніше, якби не пере� слідування українства, що посилило� ся з вибухом Першої світової війни. Ще кілька слів про джерела зібра� них мною відомостей. Це, в першу чергу, багаті в цьому відношенні фон� ди узбецьких архівів. На першому плані фонд Туркестанської україн� ської громади, а також документи комісаріатів національних справ, на� родної освіти, Ташкентської та інших організацій Російської комуністичної партії (більшовиків) — її українських секцій, військових установ Туркеста� ну. Частину цих архівних фондів вда� лося мені використати особисто. Дуже цінні спогади українських політичних діячів — галичан, що опи� нилися — як офіцери австрійської армії — в таборах для військовополо� нених у Туркестані1. Вдалося розшу� кати — ще в 60�х роках минулого століття — сучасників подій, членів Української ташкентської громади як у самому Ташкенті (вцілілих після ліквідації членів громади як україн� 26 ßÐÎÑËÀÂ ÄÀØÊÅÂÈ× 1 Ïðî ãàëè÷àí-â³éñüêîâîïîëîíåíèõ òà óêðà¿íö³â ó Òóðêåñòàí³ äèâ.: Äàøêåâè÷ ß. Ó÷àñòèå ãàëè÷àí-èíòåðíàöèîíàëèñòîâ â Îêòÿáðüñêîé ðåâîëþöèè è ãðàæäàíñêîé âîéíå â Ñðåäíåé Àçèè // Ó÷àñòèå òðóäÿùèõñÿ çàðóáåæíûõ ñòðàí â Âåëèêîé îêòÿáðüñêîé ñîöèàëèñòè÷åñêîé ðåâîëþöèè è çàùèòå åå çàâîåâàíèé. Ìàòåðèàëû ê ñåññèè. — Ìîñêâà, 1965. — Ñ. 128–131; Éîãî æ. Óêðà¿íñüê³ â³äîçâè ÷àñ³â ãðîìàäÿíñüêî¿ â³éíè â Òóðêåñòàí³ (1918–1919 ðð.) // Àðõ³âè Óêðà¿íè. — Êè¿â, 1967. — ¹ 1. — Ñ.68–72; Éîãî æ. Ãàëè÷àíè ³íòåðíàö³îíàë³ñòè â Ðàäÿíñüêîìó Òóðêåñòàí³ â ñâ³òë³ íîâîçíàéäåíèõ äæåðåë 1917–1920 ðð. // Óêðà¿íà. ²ñòîðè÷í³ äæåðåëà òà ¿õ âèêîðèñòàííÿ. — Êè¿â, 1968. — Âèï.3. — Ñ.91–116; Éîãî æ. Îëåíà Ñòåïàí³âíà â Òàøêåíò³ (1916–1917 ðð.) // Óêðà¿íà. Íàóêà ³ êóëüòóðà. Ùîð³÷íèê. — Êè¿â, 1994. — Âèï.28. — Ñ.30–41. ських націоналістів у кінці 20�х pp.), а також галичан, що повернулися з Туркестану в рідні краї. Зрештою, моя мати, офіцер Українських січо� вих стрільців у складі австрійської армії, перебувала як військовополо� нена в Ташкенті та була членом Тур� кестанської української громади. Сам я неодноразово був в Узбекис� тані (Ташкент, Самарканд, Бухара, Хіва), шукаючи українських слідів. Українці Узбекистану й Турке� стану в цілому немов чекали на вибух Лютневої революції в Росії. Вже в бе� резні 1917 р. було утворено Туркес� танську українську громаду на чолі з її тимчасовою радою, що розмістила� ся в будинку на вул. Гоголівській, 14 (пізніше в Кольцовському училищі на розі Хівинської та Шипкинської). В момент утворення Туркестанська українська громада в Ташкенті налічувала 250 членів. Протягом квіт� ня — червня 1917 р. виникає близько 40 громад в містах та українських се� лах Туркестану, серед них в Анди� жані, Самарканді, Намангані, Бухарі, Каґані, Фергані. У квітні Тимчасову раду ТУГ перетворено в постійну в складі 9 членів. Головою став Василь Омельчук, підприємець з Ташкенту, його заступниками — Дмитро Пома� гайбі, сотник Андрій Долуд, адвокат Іван Опоків (до речі, родич Михайла Грушевського по його матері), дра� матург Костянтин Ванченко�Писа� нецький (якого я вже згадував). До них згодом приєднали двох гали� чан — Дмитра Левицького і Володи� мира Кузьмовича. У травні ТУГ звер� нулася до Центральної Ради в Києві, прохаючи допомогти в ділянці культу� ри й освіти. Зі свого боку ТУГ організу� вала в червні два батальйони добро� вольців — один у Ташкенті (під коман� дуванням сотника Долуда, пізніше члена Центральної Ради і відомого військового діяча), другий в Самарканді (сотника Івка); обидва відправилися до Києва на допомогу Центральній Раді. ТУГ прийняла три універсали Цен� тральної Ради. При ТУГ була утворена бібліотека, було проведено концерти на честь Тараса Шевченка, а 1 травня кілька тисяч організованих українців взяло участь у Святі свободи в Таш� кенті. В цей же час було утворено Ташкентський солдатський укр� аїнський комітет та Кружок української молоді. Почала свою діяльність укра� їнська театральна трупа Чернова. ТУГ взяла під свою опіку приту� лок біженців з Галичини і Буковини, добилася полегшень для галичан та буковинців�військовополонених і дозволу на їх участь в роботі ТУГ. Українці зайнялися політичною діяль� ністю — було організовано Ташкент� ський відділ Української партії соціа� лістів�революціонерів. Такий справжній вибух україн� ського громадсько�політичного та куль� турного життя викликав підозріння російських властей, що зберігали ко� мандні висоти у своїх руках. Вже в серпні 1917 р. починається пересліду� вання українців, громаду оголосили «провокационным обществом»2. ÓÊÐÀ¯ÍÖ² Â ÓÇÁÅÊÈÑÒÀÍ² 27 2 Çã³äíî ç çàÿâîþ ãîëîâè Ñîëäàòñüêîãî êîì³òåòó ó â³éñüêîâîìó øïèòàë³ â Òàøêåíò³ — Öåíòðàëüíèé äåðæàâíèé ³ñòîðè÷íèé àðõ³â (ðàí³øå) Æîâòíåâî¿ ðåâîëþö³¿ ³ ñîö³àë³ñòè÷íîãî áóä³âíèöòâà Óçáåêèñòàíó â Òàøêåíò³ (äàë³ ÖÄ²À ÆÐÑÁ Óçáåêèñòàíó). — ôîíä 1771 (Òóðêåñòàíñüêà óêðà¿íñüêà ãðîìàäà). — Îï. 1 ñ. — Ñïð.2. — Àðê. 119–120. — Äîêóìåíò â³ä 10 ñåðïíÿ 1917 ð. Òàêîæ ñâ³ä÷åííÿ ïðî ïåðåñë³äóâàííÿ Òóðêìåíñüêî¿ óêðà¿íñüêî¿ ãðîìàäè. — Òàì æå. — Àðê. 180. Ïðî ïåðåñë³äóâàííÿ 1917–1918 ðð. — Òàì æå. — Îï. 1 ñ. – Ñïð.3. — Àðê. 14, 28, 52; Ñïð. 5. — Àðê.9; Îï. 2. — Ñïð.2. — Àðê.80. Жовтнева революція 1917 р. ускладнила становище українців — з одного боку, примусила туркестан� ську владу (при всій її невизначе� ності, хитаннях, спробах заколотів білих росіян проти більшовицької влади, відсутності регулярного зв’яз� ку з Москвою — чого я торкатися не буду) толерувати, а деколи й підтри� мувати українське життя, з другого ж боку — не перешкоджати російським вже комуністичним елементам пере� слідувати український рух, не допус� кати до встановлення приязних сто� сунків з місцевим мусульманським населенням. Українці змушені були враховувати лабільність політичної ситуації, поступово — принаймні ззовні — пристосовуючись до біль� шовицької влади, яка, зрештою, далі була шовіністичною і ксенофобною (треба враховувати, що Ташкент був наполовину або й більше російським містом). У 1918 р. Туркестанська україн� ська громада діяла далі й мала певні організаційні й культурні здобутки. 14–16 січня відбувся в Ташкенті І Всетуркестанський український з’їзд, на який з’їхалося близько 2 тис. делегатів з Туркестану і Західного Сибіру. Почесним головою з’їзду було обрано вже згаданого Дмитра Левицького. В політичному відно� шенні з’їзд був під впливом ташкент� ського відділу Української партії есерів. З’їзд прийняв ряд ухвал і ре� золюцій. Було обрано делегатів до Центральної Ради в Києві та затвер� джено резолюцію про возз’єднання Східної Галичини, Північної Букови� ни і Закарпаття зі Східною Україною (звертаю увагу на те, що резолюцію було ухвалено за багато місяців до виникнення Західноукраїнської На� родної Республіки). Закономірно, що трохи згодом ТУГ підтримала IV Універсал Центральної Ради про незалежність України. 16 січня було утворено Всетур� кестанську українську крайову раду та Виконавчий комітет з місцем осідку в Ташкенті. До ради було обрано 15 членів, і вона визначила як поле своєї діяль� ності Туркестан, Семиріччя, За� каспій, Бухарський емірат і Хівин� ське ханство. В лютому голова ТУГ стає консулом Української Народної Республіки в Ташкенті; був при� значений також комісар УНР в Туркестані. Після січня в Комісаріаті національних справ був утворений центральний український відділ, один українець увійшов до колегії ко� місаріату, було організовано укра� їнські секції в складі обласних та повітових відділів національних справ, наприклад, у Самаркандсько� му обласному відділі, в Ташкентсько� му повітово�міському виконкомі. Ви� никають українські школи в Ташкен� ті, Самарканді, Фергані (Скобелєві). Згідно з ухвалою колегії Комісаріату народної освіти з 22 листопада 1918 р. українські школи треба було засновувати там, де в селах була більшість українського населення; в місцевостях, де була українська меншість — факультативне вивчення української мови. Нічого дивного, що на Туркестанському вчительському з’їзді 15 червня діяла окрема укр� аїнська фракція. Було організовано український дитячий садок. Починає діяти українська парафія в Ташкенті, 28 ßÐÎÑËÀÂ ÄÀØÊÅÂÈ× а також відкрився Центральний все� туркестанський український коопе� ратив. В бібліотеці ТУГ у Ташкенті зберігався дуже цінний рукописний щоденник експедиції адмірала Бута� кова на Аральське море (в цій експе� диції, як відомо, брав участь Тарас Шевченко). У березні 1918 р. в Ташкенті почи� нає виходити газета «Туркестанська рада» — орган Виконавчого комітету Всетуркестанської української крайо� вої ради (редактори — галичани Ми� хайло Левицький та Нестор Хомин). Газета з’являлася 2–6 разів на місяць; до кінця 1918 р. було видано 26 но� мерів тиражем 1 тис. примірників. Роз� горнулася видавнича діяльність. Про� тягом 1918–1919 pp. було опублікова� но принаймні 13 брошур (з них 8�9 друком, решта на гектографі), серед них «Статут для української громади», «Буквар», «Туркестанське українство з погляду культурного і політичного» Мирослава Гаврилова та «Ідея са� мостійності України» Михайла Гаруха, брошура про українські школи. Українці добивалися територіально� національної або національно�персо� нальної автономії. Протягом 1918 р. — відповідно до обставин — відбувалося перетво� рення політичного життя. Ташкент� ський відділ Української партії соціалістів�революціонерів дав поча� ток течії лівих есерів (їх спершу біль� шовики толерували). Так виникла 13 листопада 1918 р. Партія україн� ських комуністів Туркестанського краю. Тоді ж у складі Ташкентської організації РКП(б) почала діяти секція українських комуністів під на� звою Партії українських комуністів робітників і селян Туркестанського краю. Необхідно дослідити, чи це було дві партії, які діяли паралельно, чи, можливо, це була одна партія, яка вживала дві назви. Під кінець року було утворено в Ташкенті на Козацькій слободі Український клуб імені К.Маркса. Та подвійна гра тривала. Те, чого добивалися українці самоорга� нізацією, вимагаючи офіційної під� тримки, одночасно руйнували, вико� ристовуючи різні темні сили. За відо� мостями з липня 1918 р. та пізнішими, на збори українців напа� дали відділи червоноґвардійців — і такі напади повторювалися в цілому Туркестані. В грудні було ліквідовано Центральний всетуркестанський український кооператив. Тут дозволю собі на екскурс про безпосередні українсько�узбецькі контакти, що стали особливо інтен� сивними у 1918 р. Як відомо, Перша світова війна довела до сильного за� гострення антиросійських настроїв серед мусульманського населення. В недалекому Казахстані вибухнуло повстання, конфлікт поступово по� ширювався й на Середню Азію. Во� лодимир Кузьмович у дуже співчут� ливому тоні описав у спогаді розстріл двох мусульманів3. Ще у вересні 1917 р. Туркестанська українська громада підтримала рішення II Му� сульманського з’їзду в Коканді про автономію Туркестану4. В грудні ÓÊÐÀ¯ÍÖ² Â ÓÇÁÅÊÈÑÒÀÍ² 29 3 Êóçüìîâè÷ Â.². Ðèñóíêè îë³âöåì (ç â³êîí òåïëóøêè). 2. «Âåäóò íà ðàññòðåë» // Êàëåíäàð-àëüìàíàõ «Äí³ïðî» íà ð³ê 1923. — Ëüâ³â, 1923. — Ñ.65–66. 4 ÖÄ²À ÆÐÑÁ Óçáåêèñòàíó. — Ô.1771. — Îï. 1 ñ. — Ñïð. 1. — Àðê.25. 1917 р. громада вітала Кокандську автономію5 (очевидно, тоді ще не усвідомлюючи боротьбу, яка вести� меться довкола Коканду). У січні 1918 р. згаданий уже І Всетуркес� танський український з’їзд виступив за автономію Туркестану, проголо� шену Туземним (мусульманським) з’їздом6, також не передбачуючи, що реальна влада згодом опиниться не в руках узбеків та інших народів Середньої Азії та що далі там пануватиме колонізаторська велико� державна політика туркестанських більшовиків. У січні 1918 р. Іван Опоків вів пе� реговори в Андижані та Коканді з муфтаріатом7 про права українського населення в майбутньому, як здавало� ся, мусульманському Туркестані. За ініціативою Туркестанської україн� ської громади у лютому провели збірку серед українців для голодую� чих мусульманів; було передано 2106 крб. об’єднанню Іттіфак8. У серпні 1918 р. громада надрукува� ла 2000 листівок узбецькою мовою9, роз’яснюючи позицію українців у Туркестані. У липні — серпні 1918 р. видатний туркестанський україн� ський діяч Олексій Забудько�Крав� чук був у складі комісії, утвореної для розслідування насильств російського населення над автохтонами в північному Туркестані (регіон Ауліє�Ата)10, а у вересні він же був офіційним представником для пере� говорів з узбецькими племенами Са� маркандської області. Вивчення безпосередніх кон� тактів узбеків і українців у цей бурх� ливий час варте дальших досліджень. У 1919 р. становище українців не міняється на краще. Партія україн� ських комуністів, робітників і селян Туркестанського краю, перестала існувати — в січні — під такою на� звою, хоча українська секція Ташк� ентської організації РКП(б) зберегла� ся. Вона провела у травні І Крайову конференцію комуністів�українців (20 делегатів з 18 місцевостей від близько 500 членів українських секцій). Хоч українське населення з провінції «засипувало центральний український відділ Комісаріату національних справ вимогами поси� лати на провінцію агітаторів з центру» (це цитата з документу, що сто� сується липня)11, результати поїздок по українських селах виявилися мізер� ними через спротив місцевої влади. 1 жовтня Туркестанську україн� ську громаду та Український клуб на Козацькій слободі в Ташкенті було зліквідовано на вимогу уряду. Замість них утворили державну Українську робітничу хату (засновану 1 жов� тня), підпорядкувавши її Коміса� 30 ßÐÎÑËÀÂ ÄÀØÊÅÂÈ× 5 Òàì æå. 6 Òàì æå. — Àðê.38, 65; Ñïð.4. — Àðê.88. 7 Òàì æå. — Ñïð.4. — Àðê.20. 8 Òàì æå. — Ñïð.3. — Àðê.7; Ñïð.7. — Àðê.5. 9 Òàì æå. — Ñïð.3. — Àðê.11. 10 Òàì æå. -Ô. 36 (Êîì³ñàð³àò íàö³îíàëüíèõ ñïðàâ). — Îï. 1. — Ñïð. 4. — Àðê. 20, 126–128; ô. 1771. — Îï. ². — Ñïð. 5. — Àðê. 5. 11 Êîëèøí³é Ïàðòàðõ³â Òàøêåíòñüêîãî îáëàñíîãî êîì³òåòó Êîìóí³ñòè÷íî¿ ïàðò³¿ Óçáåêèñòàíó. — Ô. 18. — Îï. 28. — Ñïð. 56. – Àðê. 53. ріатові народної освіти. Та українці так легко не здавалися. При хаті існувала «Просвіта», хор, драматичний гурток, який згодом добилися перетворити в Український державний театр, укр� аїнсько�російська бібліотека. Укра� їнські громади в провінції перетворили в українські народні доми. Газета «Туркестанська рада» перестала вихо� дити ще в середині року; в Самарканді у листопаді почали видавати газету «Червона Україна», але поза перший номер вона, здається, не вийшла. Ще були українці в складі Цен� трального виконавчого комітету Тур� кестанської республіки: Іван Ржев� ський — один час комісар фінансів, П.Омельченко. В.о. комісара національ� них справ був Н. Хомин (галичанин). В Ташкенті діяло дві українські школи — одна з них імені Тараса Шевченка. VIII з’їзд рад Туркестанської рес� публіки, що відбувся 2 жовтня 1919 p., яким керувала група велико� державних шовіністів, відбився на становищі українців. У грудні було ліквідовано Комісаріат національних справ, а в 1920–1921 pp. було на� сильно виселено десятки україн� ських сіл з Сир�Дар’їнської, Ферга� нської та інших областей. Селянам закидали куркульство, а опинилися вони в пустелях Закаспію. У 1921 р. скасовано секції українських кому� ністів у складі РКП(б). Українська робітнича хата в Таш� кенті, маючи понад 500 членів, ще була здатна опиратися. Вона провела величаве всетуркестанське держав� не свято Тараса Шевченка у 1921 p., а ще в квітні 1919 р. Комітет україн� ської секції РКП(б) добився перей� менування однієї з головних вулиць Ташкента — Костянтинівської — на вулицю Шевченка. Було встановлено пам’ятник Шевченкові. 17 вересня 1921 р. було віднов� лено Наркомат національних справ, але завдання його визначалися по� іншому. Треба було, щоб «Отделы нацменшинств Туркомнаца разобла� чали предательскую политику укра� инских... буржуазных националисти� ческих партий и организаций»12. До цих націоналістичних організацій залічувалася й Туркестанська укра� їнська громада (хоча формально вона вже не існувала). У 1922 р. ще працювало 40 україн� ських шкіл, 5 робітничих домів, 2 бібліот� еки. У 1926 р. замість попередніх організацій було утворено Український громадський комітет у Ташкенті. У цьому ж році — за переписом — в Узбекистані (вже як в окремій «со� юзній» республіці) мешкало 26 тисяч українців. Російські шовіністи провели спеціальні збори, скеровані проти українців. Пам’ятник Тарасові Шев� ченкові, який стояв перед реальним училищем, зруйнували; українську школу імені Шевченка зачинили. Почався терор. Членів колишньої Туркестанської української громади арештували за український націона� лізм та розстріляли. Таким трагічним акордом закін� чується історія організованого укр� аїнства в Узбекистані в першій поло� вині минулого століття. ÓÊÐÀ¯ÍÖ² Â ÓÇÁÅÊÈÑÒÀÍ² 31 12 Ëàíäà Ë.Ì. Ñîçäàíèå Íàðîäíîãî êîìèññàðèàòà ïî íàöèîíàëüíûì äåëàì òóðêåñòàíñêîé ÀÑÑÐ è åãî äåÿòåëüíîñòü // Èç èñòîðèè Ñîâåòñêîãî Óçáåêèñòàíà. — Òàøêåíò, 1956. — Ñ.101. (Òðóäû Èíñòèòóòà èñòîðèè è àðõåîëîãèè. — Âûï.9).

Українці в Узбекистані

Репозитарії

Схожі ресурси