Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Україна. Наука і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40873 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати / В. Кордюм // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 58-117. — Бібліогр.: 83 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40873 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-408732013-01-28T12:05:13Z Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати Кордюм, В. Світ науки та освіти 2008 Article Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати / В. Кордюм // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 58-117. — Бібліогр.: 83 назв. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40873 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Світ науки та освіти Світ науки та освіти |
| spellingShingle |
Світ науки та освіти Світ науки та освіти Кордюм, В. Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати Україна. Наука і культура |
| format |
Article |
| author |
Кордюм, В. |
| author_facet |
Кордюм, В. |
| author_sort |
Кордюм, В. |
| title |
Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати |
| title_short |
Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати |
| title_full |
Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати |
| title_fullStr |
Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати |
| title_full_unstemmed |
Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати |
| title_sort |
наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. нам її і вирішувати |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Світ науки та освіти |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40873 |
| citation_txt |
Наша «шагренева шкіра» — це наша проблема. Нам її і вирішувати / В. Кордюм // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 58-117. — Бібліогр.: 83 назв. — укp. |
| series |
Україна. Наука і культура |
| work_keys_str_mv |
AT kordûmv našašagrenevaškíracenašaproblemanamíííviríšuvati |
| first_indexed |
2025-07-03T23:04:13Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:04:13Z |
| _version_ |
1836668790896590848 |
| fulltext |
³òàë³é ÊÎÐÄÞÌ,
÷ëåí-êîðåñïîíäåíò Íàö³îíàëüíî¿ àêàäå쳿 íàóê Óêðà¿íè,
àêàäåì³ê Àêàäå쳿 ìåäè÷íèõ íàóê Óêðà¿íè
НАША «ШАГРЕНЕВА ШКІРА» —
це наша проблема. Нам її і вирішувати *
3. Ланка, якої бракує
«Îáñòàâèíè çì³íþþòü ïðè÷èíè»
Ë.Ãàë³áåðòîí
Мутаційний фронт — протистояння
живого «законам природи». Дивна
це річ — «теоретичні уявлення». Уяви�
ти собі можна все, а для «підтвер�
дження» — вибрати з усього безмеж�
ного поля експериментальних даних,
безмежного океану публікацій те, і
тільки те, що підтверджує відповідні
«ідеї». І чим складніша проблема, тим
легше в ній висловлювати нові «тео�
ретичні уявлення».
Через очевидну значущість для
кожної без винятку людини і в той же
час безвихідну складність, роз�
маїтість, різноспрямованість (навіть
на рівні феноменології) проблема
старіння особливо багата «теоріями».
«Теорій старіння» створено кілька со�
тень. Все, що тільки є в організмі
само по собі і в усіх поєднаннях,
хтось у свій час оголошував причи�
ною старіння. Але якщо усі ці причи�
ни проаналізувати за первинними ме�
ханізмами, то виявиться, що вони
поділяються на дві чіткі групи.
До першої належить усе те, що
передбачає активний, запрограмова�
ний у самому індивідуумі механізм
«видового строку». Запрограмований
у розумінні його обмеження. І сенс
таких програм у тому, щоб не дати
представникам будь�якого виду (а в
даному разі — Homo sapiens) жити
довше встановленого (еволюцією,
випадком, певною «біологічною
доцільністю» і т.д.) часу. І якби не такі
спеціальні обмежувальні програми,
життя індивідуума простягалося б у
часі кудись невизначено далеко. А
через ці програми воно довше видо�
вого строку не має бути, тому що,
відповідно до них, не може.
До другої групи належать, згідно
з стохастичними уявленнями, по�
шкодження, які виникають випадково
(але абсолютно неминуче з погляду
«законів природи») і накопичуються.
Програми є і в цьому випадку. Вони
спрямовані на те, щоб чинити опір
«законам природи». Оскільки ж це не�
можливо з цілком «очевидних при�
чин», то чи довгим, чи коротким буде
«видовий строк», залежить від можли�
востей «програм опору» такий опір
58
* Çàê³í÷åííÿ. Ïî÷àòîê äèâ.: «Óêðà¿íà. Íàóêà ³ êóëüòóðà», âèï.33, c.18–79.
чинити. А відмінності «теоретичних
уявлень» всередині кожної з цих груп
зводяться до запитань «де?» і «як?».
Слід сказати, що експериментальні
підтвердження (інколи надто оче�
видні, яскраві і переконливі) є в кож�
ній групі.
Спробуємо пройти ланцюжком
подій від зовнішніх проявів до тієї
найпершої першооснови, першопо�
чатку, нижче рівня якого вже нічого,
з позицій старіння, й нема (чи при�
наймні сьогодні нічого достовірно не
відомо).
У попередній публікації неодно�
разово відзначалося особливе стано�
вище геному в ієрархії структур і
процесів клітини. Він і унікальний, і
не замінюється в молекулярному ко�
ловороті всередині клітин, а віднов�
люється при пошкодженнях. З нього
як першоджерела починається син�
тез усіх витратних матеріалів клітини.
Він інформаційно самокопіюється і т.д.
І все було б добре, тільки сам геном у
вигляді цілком конкретної матеріаль�
ної структури — ДНК — сам по собі
неживий, втім, як і будь�яка складова
клітини. «Життя» в ДНК як такої не
більше, ніж у капроні, з якого роб�
лять панчохи.
ДНК — дуже вдало знайдений
еволюцією носій інформації живого.
Цю інформацію можна переписати на
інший носій, що, власне, і зроблено
вже у вигляді комп’ютерних баз да�
них. З таких носіїв інформацію, запи�
сану в ДНК, можна читати на комп’ю�
тері, що набагато зручніше для її
аналізу. ДНК стає власне «сама со�
бою» — носієм інформації, здатним
до суміщення з усіма системами, що
зчитують і обслуговують її — тільки в
нерозривній єдності з усіма цими
системами, якими (в їхній сукуп�
ності) є клітина. Конструктивне
вирішення організації земної форми
життя у вигляді і принципового, і тех�
нологічного розділення, рознесення,
переробки та подальшого суміщення,
з одного боку, інформації на певному
носії, яким є ДНК, і, з другого боку,
апарату її обробки визначає всі про�
цеси — від принципів побудови і
функціонування Біосфери як єдиної
уніфікованої системи до будь�якого
організму в ній, а в організмі —
будь�якої його клітини. І в клітині
ДНК як носієві інформації нема
рівних. Оскільки ж сама по собі ДНК
категорично не жива, то на неї (як у
чистому вигляді, так і в клітині) по�
вною мірою діють «закони природи»
— усі види руйнівної дії. Вони —
основа мутацій, тієї реалізації про�
цесів «старіння», які відбуваються у
неживій матерії, тих «законів приро�
ди», які непорушні в усьому діапазоні
Всесвіту — від галактик до кварків. І
так само у повній відповідності до
«законів природи», за всіх варіантів
обслуговування ДНК, згідно з тео�
рією ймовірності, ентропії і всім
іншим, у ній, в ДНК, так само виника�
ють пошкодження (помилки ре�
плікації, рекомбінації і т.д.). Інакше й
бути не може. Але так, тобто «інакше
й бути не може», в неживому. Точ�
ніше, у тій складовій живого як чо�
гось єдиного, поки воно живе, що
само по собі, взяте поза зв’язком з
цим самим «єдиним» (незалежно від
того, де воно, поза клітиною чи в ній),
є неживим.
А живе тому й живе, що в ньому
все інакше. Інакше не тому, що на
59
його складові не діють закони нежи�
вої природи. Звичайно ж, діють. Ад�
же всі ці складові самі по собі неживі.
І якщо їх розкласти на окремі струк�
тури, то вони зруйнуються і припи�
нять своє існування дуже швидко. А
поки вони всі вкупі як єдине ціле, то в
них з’являється якісно нова власти�
вість — захист від пошкоджень і
відновлення після пошкоджень. Ще в
не дуже ясній формі, але така влас�
тивість суперечить «законам приро�
ди», тому що працює прототип ен�
тропії. І працює з абсолютною на�
дійністю. З моменту виникнення
життя і до наших днів, тобто впро�
довж 4 млрд років, — часу, хоч і мен�
шого, але сумірного з існуванням
Всесвіту з усіма його «законами при�
роди», — життя на Землі безперер�
вне. Нехай у поколіннях, але безпе�
рервне. І за цей час воно, життя, не
тільки не деградувало, а й про�
сто�таки фантастично розвивалося і
вдосконалювалося. Це так очевидно,
що ніколи серйозно ніким не аналізу�
валося. Тим часом тут наявна очевид�
на суперечність: закони природи, які
діють на весь Всесвіт, гасять зірки і
рушать галактики, чомусь цілком іна�
кше поводяться з живим. У чому ж
механізм такого «цілком інакше»?
Адже, якщо його, оце «інакше», життя
змогло реалізувати в поколіннях, то
невже Розум не реалізує це на рівні
індивідуумів? Не прямолінійно, зви�
чайно, але як конкретно — то вже
справа Розуму. Інакше який же він
Розум. Так у чому ж суть такого
«інакше»?
Частина такого «інакше» лежить
на поверхні, бо є основою реалізації
самих «законів природи». Оскільки
«закон» не один, то існує певна їх
ієрархія і взаємодія. Ось простий, але
дуже наочний приклад. Сила тяжіння
працює по її вектору. Тому вода вго�
ру не тече, вона тече згори. Але по
трубах насос качає її вгору, не
відміняючи і не порушуючи Закону
всесвітнього тяжіння. І так у всьому,
що відбувається у Всесвіті. «Закони
природи» у своїй взаємодії реалізу�
ють те, що, будучи ізольованим, обо�
в’язково суперечить якомусь одному
«закону». Але в ієрархії законів є
всеінтегруючий певний вищий прин�
цип, який називається ентропією —
неухильною деградацією, тобто зни�
женням загальної впорядкованості.
Саме її спростовує живе.
Впродовж мільярдів років життя
на Землі безперервне. Воно розвива�
лося, пристосовувалося до всіх змін, і
його ентропія не тільки не зменшила�
ся за цей час (хоч таке зменшення
неухильно вершилося на Землі як не�
бесному тілі, в Галактиці і Всесвіті в
цілому), але й безперервно зростала
як за рахунок збільшення різно�
манітності видів (рахунок яких нині
сягає багатьох мільйонів), так і за�
гальної біомаси Біосфери. І така
зміна ентропії досягла взагалі ней�
мовірного — Розуму. Як же живе
змогло здійснити це, піти проти ен�
тропії і всупереч їй?
Основою стало самоконтрольо�
ване інформаційне об’єднання усьо�
го живого планети в уніфіковану на
молекулярному рівні (для такого
об’єднання) систему — Біосферу.
Сьогодні така уніфікація стала зро�
зумілою в деталях. Це єдиний для
всього живого матеріальний носій
інформації — ДНК; єдиний принцип і
60 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
механізми біосинтезу білка у вигляді
матричного синтезу на рибосомах;
єдиний набір мономерів для такого
синтезу; єдина основа всього живого
— клітина; єдина система макроергів,
під енергію яких налаштована основ�
на частина енергозалежних процесів
і т.д. [1].
Така уніфікація, з одного боку,
забезпечена спільним інформаційним
простором Біосфери, в якому єдиний
за своєю матеріальною структурою
носій спадкової інформації циркулює
між усім живим, а з другого —
уніфікацією механізмів привнесення
в загальну систему циркуляції такого
носія з живого і сприйняттям його
кожною одиницею живого — кліти�
ною. Організм — єдиний суміщений
простір багатьох процесів і побудов,
який успадкував їх від своїх найдаль�
ших еволюційних етапів становлен�
ня. І було б просто неймовірно, якби
він, організм, не включив у себе як
знаряддя боротьби з ентропією цир�
куляцію ДНК, створивши для цього
свій власний, організований в ньому,
організмі, його персональний єдиний
інформаційний простір. Тиск ен�
тропії невідворотний. Протидіяти їй
організм може тільки як єдине ціле у
повному обсязі значення такого по�
няття. Варто де�небудь в організмі
послабити протидію ентропії, як її
кінцева результатуюча в живому —
мутації, які безперервно динамічно
виникають, поступово закріплюю�
чись, перетворять живе в неживе.
Хоч би який досконалий був захист,
ентропія свою справу робить —
мутації накопичуються.
І щоб реалізувався «видовий
строк», спеціальні механізми скоро�
чення часу життя взагалі не потрібні.
Для «видового строку» (навіть найко�
ротшого) потрібні системи, які
уповільнюють накопичення мутацій.
Останній (і абсолютний) доказ того,
що «видовий строк» за всіх наявних в
організмі програм визначають однак
не програми, а накопичення мутацій
(і в інтегральному вигляді — ефек�
тивність систем захисту і відновлення
систем, супротивних їм, мутаціям),
було одержано завдяки клонуванню.
Знаменита вівця Доллі (рис.1) з’яви�
лася на світ шляхом перенесення в
енуклейовану яйцеклітину ядра со�
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 61
Ðèñ.1. Äîëë³, ïåðøèé ó ñâ³ò³ êëîíîâàíèé
ññàâåöü. Íåçâàæàþ÷è íà ôîðìàëüíèé ìî-
ëîäèé â³ê, â³âöÿ ìàëà ðåàëüíèé á³îëî-
ã³÷íèé â³ê ó âèãëÿä³ ñóìè â³êó äîíîðà, â³ä
ÿêîãî áóëî âçÿòî ñîìàòè÷íó êë³òèíó, ³
âëàñíîãî ï³ñëÿ íàðîäæåííÿ. Òîìó óæå â
ôîðìàëüí³é ìîëîäîñò³ ó Äîëë³ ïî÷àëè
ðîçâèâàòèñÿ ñòàðå÷³ ïàòîëî㳿, çðåøòîþ,
¿¿ óìåðòâèëè ÷åðåç ì³ñÿöü ï³ñëÿ ïî÷àòêó
ðîçâèòêó îâå÷îãî ëåãåíåâîãî àäåíî-
ìàòîçà [1]
матичної клітини дорослої вівці. «До�
росле» ядро було перепрограмоване
на певний вихідний («програмно
нульовий») стан цитоплазмою яй�
цеклітини. Та мутаційний вантаж у
соматичного ядра залишався таким,
як і був, — дорослої вівці. І, пройшов�
ши усі абсолютно природні етапи
ембріогенезу, новонароджена Доллі
мала мутаційний (тобто біологічний)
вік вівці�донора. В результаті її «про�
грамний» вік починався і розвивався
«з нуля», а біологічний, мутаційний —
продовжувався, як і вівці–донора
ядра. Відповідно до цього «мутаційно�
го», тобто біологічного віку, незважа�
ючи на «молоді програми», Доллі по�
чала дуже рано хворіти старечими
хворобами, дряхліти, і, незважаючи
на царські умови існування і турботи
кращих спеціалістів, дожила до межі
(навіть не дальньої, а ближньої)
діапазону «видового строку» овець
цієї породи.
На тому все й закінчилося. І
нічого не те що радикального у плані
подолання «видового строку», а хоча
б такого, що полегшує мутаційний
вантаж, — тобто, що відсовувало б
цей триклятий строк до дальньої
межі, не відбулося. Отже, першопри�
чина видового строку у вигляді нако�
пичення мутацій стала очевидною. А
всі, які є, програми забезпечують
існування організму в межах цього
строку. В тому числі і боротьбою з
його передчасною загибеллю. Для
цього включаються резерви віднов�
лення. Або, навпаки, активізуються
системи захисту організму, спрямо�
вані на самознищення (або ж адрес�
не знищення, тобто зовнішній щодо
даної клітини вплив) клітини, яка ста�
ла непотрібною, небезпечною,
підозрілою тощо. І «запрограмувати
смерть» програми можуть, тільки да�
ючи дорогу «законам природи» —
знімаючи захист від них (розблокову�
ючи ферменти руйнування, блокую�
чи те, що запобігає деградації тощо).
Тому у своїй першооснові «стохас�
тичні» і «програмні» теорії старіння
для більшості живого збігаються.
Програмоване зниження ефек�
тивності систем, які протистоять ен�
тропії, зробить свою чорну справу
абсолютно надійно і швидко. Взагалі
сила і різноманітність руйнівних про�
цесів у клітині просто�таки унікальні.
Жодний захист їх цілком заблокувати
не може. Навіть найдосконаліший.
Так, наприклад, під час дихання
утворюються радикали кисню. І при
всій довершенності ферментів, що
забезпечують дихання, на кожні
100000 молекул АТФ, що синте�
зується, від усіх захистів вислизають
два радикали кисню [3]. Як відомо, в
«усередненій» клітині щодоби утво�
рюється (і розпадається) приблизно
5 � 1012 молекул АТФ. Тільки при їх
синтезі захисту уникнуть 25 � 107 ра�
дикалів кисню. Геном клітини вони
здатні за цю добу буквально «пошма�
тувати». То це ж тільки у випадку
АТФ! Різноманітність інших шляхів
утворення руйнівних перекисів і ра�
дикалів фактично охоплює всі (але
тільки з різною вірогідністю їх утво�
рення) ланки метаболізму — напіво�
кислені флавіни, семихінонна форма
убіхінонів, цитохроми р�450 і про�
дукти, які вони утворюють, гемопро�
теїни, білки, які містять мідь, комплек�
си марганцю, молібдену тощо [4].
Тому і кількість, і різноманітність
62 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
агентів, які пошкоджують, руйнують,
заважають тощо, буде в клітині наба�
гато порядків більшою, ніж цифра,
наведена в цьому прикладі. І якщо в
організмі є спільний метаболічний
простір, який підтримує клітини з
різними динамічними і закріпленими
мутаціями, то спільний інформа�
ційний простір має уніфікувати
різномутуючі (за законами теорії
ймовірностей) геноми клітин єдиного
самого в собі організму. Уніфікувати
у плані збереження в немутантному
стані.
Що ж уже відомо про єдиний
інформаційний простір організму і
що невідомо? Почнемо з клітини.
Інформаційний простір клітини.
Сама постановка такого питання з
традиційних, усталених і «абсолютно
очевидних» уявлень здається досить
дивною. Ну, звісно ж, це ядерна ДНК,
тобто геном клітини, організований в
хромосоми, і мітохондріальна ДНК.
У рослин ще додається ДНК пластид.
У чому проблема? Адже все це ек�
спериментально встановлено до де�
талей, до останнього нуклеотида
просеквенованих геномів уже ба�
гатьох організмів, в тому числі й лю�
дини. І, звичайно ж, все це так. Але
тільки у статиці, у вигляді певного
миттєвого знімку, який до того ж
зроблено саме там, «де треба». У ди�
наміці ж картина виходить зовсім
інша. У 1984 році Хесін [5] опубліку�
вав велику монографію з доволі не�
традиційною назвою «Непостійність
геному». І хоча йшлося в ній про до�
сить специфічні й обмежені форми
непостійності, формулювання про�
блеми було зроблено цілком одно�
значно.
У чому ж суть проблеми у її
повній формі? У тому, що ди�
намічність геному в процесі нормаль�
ної життєдіяльності приводить до
того, що геном кожної клітини вихо�
дить далеко за межі просторової ре�
організації тільки в складі хромосом
як певної строго замкнутої системи.
Позахромосомний стан хромосомної
за своєю природою ДНК клітини
кількісно може бути сумірним з хро�
мосомним, а організація і склад гено�
му різних клітин одного й того ж
організму в різний час і в різних ста�
нах може різнитися на порядки.
Окремо, у вигляді конкретних (які за�
вжди сприймаються як локальні, як
виняток) фактів все це добре відомо.
Але якщо зібрати їх усі воєдино, то
вийде зовсім інша картина. Вони по�
стають уже не як сума «виняткових
явищ», а як певний універсальний
процес, властивий для різних
об’єктів, а все «виняткове» — це про�
сто різні окремі моменти реалізації
загальних механізмів. Крайнім проя�
вом динамічності геному є димінуція
хроматину — строго і конкретно
дозована його елімінація під час
індивідуального розвитку.
Так, у аскариди на стадії гастру�
ли елімінується 56% усього геному
соматичних клітин (природно, з по�
вним збереженням у клітинах генера�
тивної лінії), а при достиганні макро�
ядра війчастих інфузорій — понад
90% (зі збереженням повного складу
в мікроядрі) [6]. Можливо, така доля
лише нижчих форм евкаріотів? Зви�
чайно, ні. У гордого носія Розуму всі
його еритроцити, розпочавши свій
шлях диференціювання, здавалося б,
з найповноцінніших стовбурових
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 63
клітин, на термінальній стадії, виру�
шаючи «на діло» — виконання своїх
функцій, цілковито позбавляються
ядра взагалі як структури, втрачаючи
таким чином усі 100% геному. І в усіх
ссавців відбувається те саме. В усієї
решти клітин динаміка геному також
є, але в інших формах — в тому числі
й у вигляді утворення позахромосом�
ної ДНК. Така позахромосомна ДНК
утворюється з хромосомної, але про�
сторово від неї відділена у вигляді са�
мостійних структурних елементів. Її
знаходять фактично в усіх клітинах
усіх тканин різних організмів як
in vivo, так і ex vivo в культурах клітин
поза організмами, тобто усюди, де її
шукають [7–14]. Певна кількість такої
ДНК коливається (в нормі!) в широ�
ких межах і багато в чому залежить
від умов і методів її виявлення. Так,
близько 1% новосинтезованої ДНК з
лімфоцитів людини, стимульованих
фітогемаглютиніном, виділялося у виг�
ляді крупних (до 90 тис. п. н.) фраг�
ментів, ідентифікованих різними неза�
лежними методами [15].
Постає питання, який же біо�
логічний зміст закладено в позахро�
мосомну ДНК? «Змістів» виявляється
доволі багато. Димінуцію вважають
єдиною абсолютно надійною систе�
мою регуляції. Уже якщо з клітини
елімінувати ту частину геному, яка
для функціонування не потрібна (в
інтересах, звичайно ж, не клітини, а
організму), то ніщо в ній записане
вже ні за яких умов реалізуватися не
зможе — чого нема, того нема. І місця
у клітині для потрібних функцій буде
більше. Для цього і цілим ядром по�
жертвувати можна, як у випадку з
еритроцитами ссавців.
Але може бути й прямо проти�
лежний зміст. Його крайнім проявом
є магніфікація. При втраті частини
ДНК, яка кодує рибосоми (рДНК),
частина рДНК, яка залишилася, ви�
щеплюється, ампліфікується у позах�
ромосомному стані і потім інтегрує в
геномну ДНК, поповнюючи таким чи�
ном нормальну дозу гена [16]. В прин�
ципі можуть відновлюватися і взагалі
втрачені клітиною гени.
Зокрема при явищі «ретрофекції»
за рахунок ретровірусів ДНКова
копія повноцінного транскрипта з по�
вноцінної клітини може вбудовувати�
ся в геном сусідньої неповноцінної,
відновлюючи втрачений або пошкод�
жений ген [17]. У дуже великих
клітинах позахромосомні ДНК мо�
жуть виконувати додаткову генетич�
ну функцію у віддалених компар�
тментах, наприклад, у місцях синап�
сисів гігантських нейронів [18]. Є
відомості й про регуляторні функції
екстрахромосомної ДНК [19]. При�
пускається участь позахромосомної
ДНК і в реакціях клітин (і відповідно в
організмах, в яких вони містяться) на
зміну внутрішніх і зовнішніх умов,
тобто у процесі індивідуального роз�
витку і фенотипічних відповідей [20].
Але, певне, найбільше існує і ек�
спериментальних даних, і теоретич�
них припущень про зв’язок позахро�
мосомної ДНК зі старінням. І справді,
чимало авторів відзначали, що в
період старіння відбувалася зміна
складу і збільшення кількості
внутрішньоклітинної позахромосом�
ної ДНК, які є і в клітинах організму
безпосередньо, і в культурі [21–24].
Але що це означає? Тут думки різні:
від припущень, що позахромосомні
64 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
ДНК прискорюють старіння і добре
було б їх знищувати, до думки, що
позахромосомні ДНК — це ділянки
геному, які втрачаються, і було б доб�
ре їх зберігати. Однак фактом лиша�
ється те, що з віком реально збіль�
шується рухливість геному.
Дивна це річ — рухливість гено�
му. Непохитна, усепідтримуюча,
усезберігаюча складова життя — і
раптом якісь розмови про її рух�
ливість. Зрештою, мало що там ка�
жуть у вільному суспільстві, та ще й
учені. Чи допустимо це? Років 20–30
тому справді непорушна стабільність
геному здавалася абсолютно очевид�
ною, доведеною і взагалі такою, що
не підлягає обговоренню. І назва мо�
нографії Хесіна, про що сказано
вище, хоч і була відвертим викликом,
однак у самому тексті обмежувалася
окремими випадками. Але згодом по�
чався обвал — майже одразу прорва�
лася якась психологічна гребля і з’я�
вилася купа праць про рухливість,
динамічність геному. А після того, як
структура геному стала відомою, ви�
никло уже якісно нове, діаметрально
протилежне питання — як узагалі
може існувати геном з такою орга�
нізацією, як у людини?
Спробуємо уявити 23 дублі гігант�
ських лінійних ниток ДНК загальним
розміром приблизно 7 млрд п.н. і за�
гальною довжиною понад 1,5 м, роз�
ташованих у сфері з діаметром,
еквівалентним кільком десяткам ти�
сяч діаметрів одного атома водню, і з
сумарним об’ємом (за порядком ве�
личини) кілька сот кубічних мікро�
метрів (тобто в об’ємі менше однієї
мільярдної частки 1 см3), у сфері, яка
обмежена мембраною, що не дає усій
цій ДНК (яка функціонує і оброб�
ляється масою ферментів) виходу за
межі мізерного об’єму, в якій все має
відбуватися з величезною швидкістю.
ДНК, яка тільки півтора процентами
свого матеріального об’єму кодує те,
що являє собою вінець творіння вза�
галі і читача цих рядків у тому числі;
ДНК, яка на 10–20% складається з
повторів різних розмірів і різних
орієнтацій; ДНК, яка на 10–20%
складається з решток ретровірусів;
ДНК, яка на 70% складається з ре�
альних і потенційних мобільних еле�
ментів; ДНК, яка кодує різноманітні
нуклеази, ревертази, топоізомерази,
рекомбінази, трансформази та інші
ферменти деградації, деструкції і дес�
табілізації геному. Уявіть собі, що
таке є у всіх � 5 � 1013 клітинах кож�
ного індивідуума впродовж усіх років
його життя, і ви зрозумієте, що таке
ніколи, ніде, ні за яких умов існувати
не може і не зможе. А якщо вам не
вистачить фантазії, спробуйте виго�
товити рекомбінантну молекулу ДНК,
яка містить хоча б по 3–4 прямих і
стільки ж інвертованих ідентичних
повторів середньої протяжності, між
якими локалізовані структурні гени, і
ввести її в клітину. І переконаєтеся
на власному досвіді, що на виході,
тобто в клонах, таке існувати не
буде. Така ДНК розвалиться, зре�
комбінує, перебудується уже при
перших поділах клітин, не давши на
виході жодного клона з аналогічною
структурою. Це всього при 3–4 па�
рах повторів.
І якби не реальне існування Біо�
сфери з подібними геномами, не аб�
солютно неймовірне, але ще більш
абсолютно достовірне існування лю�
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 65
дини, що не викликає жодних сум�
нівів у того, хто читає ці рядки, її ре�
альне (і доволі тривале) буття, єдине
саме в собі, то навіть безнадійно
психічнохворому не могло б спасти
на думку припущення про навіть чис�
то абстрактно�теоретичне існування
такого немислимого у своїй повній
абсурдності і дрімучому неуцтві диз�
айну генома. А він, цей дизайн, не�
ухильно створювався зусиллями всієї
Біосфери і її еволюції. Постійно пе�
ревіряючись на ефективність впро�
довж мільярдів років. Поки не дійшов
до вінця творіння. І висновок з цього
може бути лише один — саме такий і
тільки такий геном забезпечує і Біо�
сферу, і вінець творіння. Спробуємо
ж розібратися у принциповій струк�
турі нашого генома тепер уже з цих
позицій і зрозуміти, чому, навіщо і для
чого він такий і що з цього виходить.
Перше, що одразу привертає
увагу, — це надзвичайно висока, бук�
вально доведена до абсолютної дос�
коналості, якась просто містична
блочність геному. І не просто
блочність, а блочність цілком кон�
кретна, розбірно�збірного типу.
Сирітські 1,5% структурних і регуля�
торних (в плані регуляції експресії)
генів якимось складним чином пе�
ремежовуються всіма мислимими
послідовностями, які забезпечують
нестабільність. Якщо взяти число
генів людини навіть � 50000 (хоч їх
визначають меншою величиною
� 35000 [25, 26]), то на них самих
тільки Alu–повторів припадає
500000 — 100000. Мономери таких
повторів мають розмір � 300 п.н. і
фланковані у свою чергу короткими
прямими повторами [27]. Власне, всі
структурні гени фланковані Alu�по�
вторами. Але повтори такої довжини
(� 300 п.н.) — просто�таки ідеальний
варіант для рекомбінаційних про�
цесів. До того ж самі повтори ще
фланковані повторами! Приблизно на
порядок менше довгих інтерспейсних
поворотів. Однак, судячи зі структу�
ри, їхній рекомбінаційний потенціал
вищий. Решта геному також скла�
дається з різних повторів — від по�
внорозмірних проретровірусів, які
експресуються, до коротеньких, у
кілька пар.
Згідно з проведеними оцінками,
не менше 70% геному людини у
структурному відношенні являють
собою потенційні (тобто готові і
тільки чекають відповідних молеку�
лярних команд) мобільні елементи
[28]. Та й самі структурні гени є
блочними. Їхня екзонно�інтронна
структура дає можливість їм ре�
комбінувати вже готовими для такої
рекомбінації частинами. Виходить,
що за своєю структурою весь геном
може бути природним шляхом за ра�
хунок звичайних природних подій
розібраний на окремі гени (і навіть
їхні частини), перебраний і наново
складений. А всі ці фрагменти єдино�
го геному організовані в реплікони —
довгі послідовності, які дискретно
самі себе подвоюють. І їх розмір для
ссавців, за даними різних авторів, ле�
жить у діапазоні від 4 до 140 мкм [6].
Якщо взяти їхній середній розмір за
50 мкм, то при загальній довжині ге�
ному (тобто протяжності ДНК в
одній клітині) більш як 1,5 м кількість
репліконів перевищить 3 � 104. Це
30 тис. ділянок геному, які автономно
реплікують. Для порівняння — у бак�
66 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
терій, лабільність генома яких добре
вивчена і вражає своєю динамікою,
всього лиш один реплікон, а повторів
буквально одиниці, та й самі гени не
складаються з блоків. Аби ж то цим
усе обмежувалося! Реальність вияв�
ляється ще більш вражаючою. За ра�
хунок уже досить добре відомих ме�
ханізмів ділянки генома можуть ам�
пліфікуватися (і реально ам�
пліфікуються), внаслідок чого з’явля�
ються фрагменти різного розміру, які
складаються з блоків — структурних
генів і повторів усіх типів, готових до
рекомбінантних подій.
Дуже цікава кількісна оцінка
ампліфікації. Як правило, в літературі
описується своєрідна індукована
ампліфікація. Під час дії на клітину
токсичних речовин посилюється
ампліфікація генів, здатних функ�
ціонально зменшити їхній негативний
вплив. Посилюють ампліфікацію і дії,
що пошкоджують ДНК тощо. Але й
без них ампліфікація відбувається, як
стабільний, природний у нормі про�
цес. Він визначений для культур
клітин і відбувається в них з часто�
тою 10�3–10�4 на окремий сегмент
хромосоми [6]. Взагалі різні події в ге�
номі часто оцінюють «на один клітин�
ний поділ», оскільки у статиці визна�
чати багато подій або дуже важко
методично, або поки що взагалі не�
можливо. Насправді ж події відбува�
ються не «на поділ». Вони виникають
у статиці. Але методично оцінити їх,
як правило, можна тільки з появою
змінених клонів, тобто після того, як
змінена клітина дасть придатну для
аналізу біомасу. Усереднена величи�
на 10–3–10–4 означає, що в популяції
з 103–104 клітин в одній відбулася
ампліфікація даної конкретної ділян�
ки хромосоми. Але якщо це певна се�
редня частота ампліфікації (що
підтверджується фактично випадко�
вим вибором маркера у наведеному
вище прикладі), то з такою ж ймо�
вірністю буде ампліфікувати і будь�
яка інша ділянка. І якщо бути
послідовним, то наведена усереднена
величина буде оціночно означати, що
в популяції з 1000–10000 клітин
кожна ділянка хромосоми (різна в
різних клітинах) один раз ампліфіко�
вана, тобто в них пофрагментно є по�
вна ампліфікація всього геному в од�
ному повному виконанні. При се�
редній масі усередненої клітини
10–9 г вказана кількість клітин важи�
тиме всього 1–10 мкг.
У культурі усереднено можна
взяти час одного поділу на 1 добу
(хоч звичайно він відбувається швид�
ше). І на один поділ розрахована час�
тота ампліфікації. Оскільки ж поділ
не проводить ампліфікацію, а лише
дає можливість її визначати, то час�
тота самої ампліфікації може бути
оцінена в середньому для будь�якої
клітини в 10�3–10�4 на кожну кон�
кретну ділянку на добу. Звичайно, це
дуже приблизна величина, та ще й з
багатьма допущеннями. Але ж
зовнішні і внутрішні фактори можуть
її й збільшити. При цьому принципо�
во важливо те, що сам геном зали�
шається цілим. Утворення ам�
пліфікатів за своєю суттю, за самим
механізмом процесу відбувається на
геномі, утворюючи додаткові де�
термінанти, а не за рахунок їх вищеп�
лення (отже, втрати їх для геному).
Геном при ампліфікації, незважаючи
на появу ампліфікатів в будь�якій
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 67
кількості і в будь�якому місці, ли�
шається повним.
Нарешті, поширеним і масовим
механізмом утворення позахромо�
сомних ділянок геному (так само без
порушення його цілісності) є зворот�
на транскрипція [12].
Отож, якщо все це потенційно
«вбито» еволюцією у структуру гено�
му, то не заради ж краси. Такий мо�
гутній потенціал неминуче має реа�
лізуватися. І він, звичайно ж, реа�
лізується. В результаті у клітинах
ссавців, також і людини, є екстрахро�
мосомна ДНК різних розмірів, різного
складу, різної локалізації і в різних
кількостях. Щодо розмірів, то вони
коливаються від кількох сотень до
кількох мільйонів пар основ. Склада�
тися вони можуть з будь�яких діля�
нок геному і включають як такі, що
повторюються, так і унікальні
послідовності. Локалізація їх охоп�
лює всі складові клітини — ядро, ци�
топлазму, мембрану. Кількість — від
однієї тисячної процента до кількох
десятих процента стосовно всієї хро�
мосомної ДНК. І, нарешті, така
екстрахромосомна ДНК є в усіх
клітинах організму людини (втім, як і
інших ссавців), а також у культурах
клітин поза організмом [29–32]
(табл.1).
Екстрахромосомна ДНК завжди
присутня у клітинах, що свідчить про
її неперервну динаміку. Динаміка
означає, що така позахромосомна
ДНК має безперервно утворюватися
і кудись діватися. Звичайно, можна
було б припустити, що після утво�
рення вона певний час перебуває в
клітині, а тоді деградує, тобто, що ди�
наміка суто внутрішньоклітинна, а за
своєю суттю — щось побічне, такі
собі «відходи виробництва». Так у
більшості випадків і вважають. Але
якщо обмежитися тільки таким уяв�
ленням, то надто вже це нелогічно.
Мільярди років еволюція створювала
блочну структуру геному і неухильно
її підтримувала. Й лише для того, щоб
забезпечити якийсь коловорот
екстрахромосомної ДНК, що «випад�
ково» виникає у клітині? В деяких ви�
падках функція екстрахромосомної
ДНК, відома і її люблять наводити як
приклад, що все пояснює. При дода�
ванні ряду токсичних речовин їхня
дія нейтралізується підвищеною
кількістю відповідного продукту. Для
цього відбувається ампліфікація діля�
нок хромосоми. Ну а решту списують
на супутні випадкові процеси. Але ж
позахромосомна ДНК є в усіх кліти�
нах і завжди! Щось тут не так. Безпе�
рервне утворення позахромосомної
68 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Êë³òèíè
Ñåðåäíÿ
äîâæèíà
ìîëåêóëè,
ìêì*
×àñòêà
ìîëåêóë
ìãêÄÍÊ
äîâæèíîþ
ïîíàä 1
ìêì, %
×èñëî
ìîëåêóë
ìãêÄÍÊ
íà îäíó
êë³òèíó
Òèìóñ,
ê³ñòêîâèé
ìîçîê
1,9–5,4 80–90 100–200
Ñåëåç³íêà,
ë³ìôàòè÷í³
âóçëè
1,0–1,8 40–50 50–130
Åêñïëàíòàòè
ëåãåí³â,
ïå÷³íêè
1,0–2,0 30–60 20–50
Ë³í³¿ HeLa, L
3T6, L6
0,3–1,0 25 400–1200
Åìáð³îíàëüí³
ë³í³¿, F-9, 311
0,3 3–10 100–600
*1ìêì â³äïîâ³äຠïðèáëèçíî 3 òèñ. ï.í.
Òàáëèöÿ 1. Õàðàêòåðèñòèêà ìàëèõ ãå-
òåðîãåííèõ ê³ëüöåâèõ (ìãê) ÄÍÊ, îòðè-
ìàíà íà îñíîâ³ äîñë³äæåííÿ ìåòîäîì
ñëþäÿíî¿ ðåïë³êè [12]
ДНК в усіх клітинах організму
впродовж усього його життя може
бути лише в тому випадку, коли це
необхідно.
А блочна структура геному лише
підтверджує таку необхідність. І
якщо подивитися на Біосферу з по�
зицій сьогодні вже загальноприйня�
тих уявлень, то в ній між усім живим
ідуть безперервні інформаційні пото�
ки. Потоки, які для одноклітинних зі
спорідненими геномами забезпечу�
ють реальну адаптацію до реальних
змін реального забезпечення існу�
вання. Утворившись з популяції од�
ноклітинних зі спорідненим геном,
багатоклітинні просто не могли не ви�
користати те, що вже було і закріпи�
лося еволюцією як найефективніший
механізм існування. Але тепер це все
відбувалося у єдиному суміщеному
просторі організму, що непорівнянно
краще забезпечувало більшу ефек�
тивність процесу. У просто організо�
ваних одноклітинних блочність гено�
му виражена дуже слабо, повторів
майже немає, геном в основному
представлений унікальними пос�
лідовностями. У них інформаційні по�
токи часто забезпечуються загибел�
лю клітин, з яких ДНК виходить на�
зовні. Але й у них розвинулися деякі
механізми інформаційного обміну, що
зберігають клітини. У сучасних
ссавців, і людини в тому числі, струк�
тура геному змінилася радикально.
Вона стала досконалою для орга�
нізації інформаційних потоків не
тільки без руйнування клітин, але й
без порушення процесів у них. І як�
що це так, то екстрахромосомна ДНК
має виконувати певні функції всере�
дині самих клітин і, крім того, виходи�
ти з клітин. Такий процес вивчено,
реєструється він як у культурах
клітин, так і в організмі, і демонструє
надзвичайно високу інтенсивність.
Ілюстрацією цього може бути «типо�
ва» для подібних робіт табл. 2, наведе�
на в публікації [33].
Особливо слід відзначити, що
практично в усіх подібних пуб�
лікаціях експериментально доводить�
ся, що ДНК виходить з незруйнова�
них клітин і є щойно синтезованою, а
не продуктом розпаду хроматину.
Інформаційний простір орга�
нізму. Аналогічну картину спос�
терігаємо і в організмі. Дослідження
вмісту позаклітинної ДНК у людей
(звичайних здорових) незмінно при�
водить до виявлення її в концентрації
від кількох десятих мікрограма до
кількох мікрограмів на 1 мл [34–39].
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 69
Óìîâè ³íêóáàö³¿
êë³òèí*
×àñòêà ÄÍÊ, ùî âèéøëà, % â³ä òîòàëüíî¿ x Sx�
Ç êë³òèí L–929 Ç êë³òèí Lebr-350
Çà â³äñóòíîñò³
öèêëîãåêñàì³äó
Çà íàÿâíîñò³
öèêëîãåêñàì³äó
Çà â³äñóòíîñò³
öèêëîãåêñàì³äó
Çà íàÿâíîñò³
öèêëîãåêñàì³äó
0
îÑ 2,9�0,7 7,9�1,9 5,6�1,3 3,4�1,1
37
îÑ 12,1�2,1 20,8�4,2 23,4�5,3 16,5�3,6
37
îÑ, Zn
2+
1,4�1,1 7,2�1,8 7,8�1,7 3,8�2,1
*Òðèâàë³ñòü ³íêóáàö³¿ 4 ãîä.
Òàáëèöÿ 2. Âèõ³ä ðîç÷èííîãî õðîìàòèíó ç ÿäðà êë³òèí, ÷óòëèâèõ ³ ñò³éêèõ äî
áðîìèñòîãî åòèä³þ
Цікаво порівняти це зі зви�
чайнісінькими рутинними лаборатор�
ними генно�інженерними маніпу�
ляціями. Таке порівняння призводить
до несподіваного «збігу»: для транс�
формації клітин екзогенним генетич�
ним матеріалом у складі різних моле�
кулярних конструкцій, як правило,
використовують саме такі концент�
рації векторних молекул, які реально
виявляють у нормі в позаклітинній
фракції крові людини (без врахуван�
ня варіантів упаковки у вірусні кап�
сиди, де ефективні концентрації в пе�
рерахунку на ДНК, що викликає
трансформацію, на кілька порядків
нижчі).
Треба визнати, що наявність у
крові здорових людей такої кількості
ДНК як постійної компоненти вима�
гає якихось особливих допущень.
Бо, як достовірно показано в бага�
тьох експериментах, введена у кро�
воток шприцем ДНК (в основному це
робили на тваринах) за дуже корот�
кий час поглинається макрофагами
всіх локалізацій (особливо в печінці),
а також скавенджер�рецепторами ін�
ших клітин, і цілком зникає. Звідки
така невідповідність? Складається
враження, що стосовно введеної
ззовні ДНК організм поводиться аг�
ресивно, безкомпромісно і вичерпно
ефективно, а свою — турботливо
підтримує на рівні ефективних транс�
формуючих концентрацій. Але це
тільки так здається. Насправді (і теж
суто феноменологічно) таке швидке
поглинання може бути тільки в тому
разі, якщо у кров «власна» ДНК над�
ходить постійно. І тоді кліренс, одна�
ковий як для введеної ззовні, так і для
своєї, але позаклітинної, і дає те, що
реально виявляють аналізи. Якщо це
«не просто так» (що взагалі для вінця
творіння звучить неправдоподібно),
якщо це має функціональне значення
(а інакше відбір, що невтомно пра�
цює впродовж мільярдів років, був би
не ефективним механізмом еволюції,
а «п’яним нехлюєм»), то клітини
організму (всі, а не лише ті, які
спеціалізуються на «прибиранні
сміття») повинні мати механізми для
вловлювання такої ДНК з відкритого
регуляторно�метаболічного просто�
ру, а після того — її поглинання. А
саме поглинання для очищення
організму від циркулюючої ДНК має
виконувати лише контролюючу
функцію, тобто підтримку на опти�
мальному для чогось рівні. Так воно й
є. І такі механізми у людини різно�
манітні і задубльовані. У загальній
формі, згідно з доволі численними ек�
спериментальними роботами та їх
теоретичним узагальненням, погли�
нання клітинами позаклітинної ДНК
відбувається за рецепторним меха�
нізмом, тобто як спеціалізована
функція, відмінна від скавенджер�
функції [40–44]. Що ж до природи
таких рецепторів, то її поки що тільки
з’ясовують.
Крім того, добре відомі білки
клітинної мембрани (особливо інтен�
сивно експоновані при деяких
аутоімунних хворобах), які пізнають�
ся моноклональними антитілами до
двониткової ДНК [45]. Це вже само
по собі здається незвичайним. Висо�
коспеціалізовані, призначені для
вловлювання найтонших відміннос�
тей системи пізнавання афінно зв’я�
зуються з категорично різними за
всіма своїми параметрами макромо�
70 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
лекулами — білками і двонитковою
ДНК. Маючи дотермінанти, що афін�
но пізнаються антитілами до ДНК
зв’язуючим доменом, такі білки, мож�
на сподіватися, будуть пізнаватися й
самою ДНК.
Існує експериментально обгрун�
товане припущення про наявність у
клітинній мембрані і безпосередньо
фрагментів ДНК. Але, крім припу�
щень, існують і точні прямі експери�
менти. Так, у нормальних (як втім і в
пухлинних) клітинах людини іден�
тифікований асоційований з мембра�
ною нуклеїнозв’язуючий білок (і кло�
новано його ген), який відповідає за
вловлювання позаклітинної ДНК,
котра потім транспортується всере�
дину клітини [46]. Взагалі ж погли�
нання в організмі ссавців (і людини
також) вільної екзогенної ДНК сьо�
годні вийшло уже з суто академічних
досліджень і використовується як
один з варіантів техніки генних вак�
цин. І «гола» ДНК (тобто без носія чи
упаковки) стає при цьому досить
ефективною, забезпечує вакцинацію
до того антигена, який кодує. Особ�
ливо коли її вводять не в кровоток, а
безпосередньо в тканину (най�
частіше м’язову) [47–51]. Але це вже
означає, що позаклітинна ДНК, яка
надійшла в клітину, у цій клітині по�
вноцінно функціонує. Як? При генній
вакцинації, коли її вводять на
спеціальних векторних молекулах,
експресія транзиторна. Але саме
транзиторну і тільки транзиторну
експресію такі рекомбінантні молеку�
ли, згідно з закладеною в них ко�
нструкцією, і забезпечують. Воно так
було й задумано. Якщо ж ко�
нструкція інакша (як, наприклад, при
генній терапії), то й експресія буде
тривалою або й узагалі постійною, а
сам введений ген при цьому інтегрує
в хромосому. Однак все це при штуч�
них маніпуляціях, тобто при «силово�
му» введенні екзогенної ДНК. А як
без нього, природно, саме по собі в
організмі, згідно з його нормальним
самопідтриманням, самозабезпечен�
ням та іншими само? Адже для того,
щоб таке відбувалося «природно», в
клітині мають бути відповідні меха�
нізми. А що відомо про це?
Аналіз історії уявлень про струк�
туру геному показує доволі цікаву
особливість нашого процесу пізнан�
ня нового. Першими об’єктами, прий�
нятними для детального вивчення у
цьому напрямі, були бактеріофаги.
Ретельне визначення їхніх геномів
(доступними на той час методами ге�
нетичного аналізу) дало можливість
скласти перші карти, і як само собою
зрозуміле, абсолютно очевидне, було
прийнято тісне розташування генів.
Поняття міжгенного простору не
було. Звичайно, певна невелика
кількість нуклеотидів, які перебували
«просто так» між генами, допускала�
ся. Але не більше. Генетичний аналіз
бактерій (наступний за доступністю і
часом вивчення об’єкт) підтверджу�
вав такі уявлення. І знамениті посту�
лати тогочасної молекулярної біології
типу «що справедливо для Escherichia
coli, справедливо і для слона», а та�
кож «між королями і капустою на мо�
лекулярному рівні нема принципової
різниці» були піднесені до абсолюту.
Тих, хто сумнівався, зневажливо на�
зивали зашкарублими ретроградами і
тупими невігласами. Проте, як і нале�
жить, з часом самовпевненість і беза�
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 71
пеляційність раннього дитинства мо�
лекулярної біології і молекулярної ге�
нетики минули. Було відкрито
інформаційну переривчастість генів
вищих евкаріотів. Після дуже корот�
кочасного подивування і збентежен�
ня все у черговий раз стало «цілком
очевидним».
Екзонно�інтронна структура за�
безпечує дві основоположні функції
геному. По�перше, це дає змогу одно�
му гену кодувати за рахунок альтер�
нативних посттранскрипційних про�
цесів кілька (часто десятки і в окре�
мих випадках навіть сотні) відмінних
між собою білків. Внаслідок чого не
тільки збільшується «репертуар» біл�
ків в цілому, але й забезпечується їхня
тканеспецифічність (рис. 2). У різних
типах тканин існують індивідуальні
тонкі відмінності ідентичних за своєю
основною функцією білків (як струк�
турних, так і ферментних). І якби на
кожен з них потрібен був окремий
ген з його окремою регуляцією, то
ніякого геному б на це все не виста�
чило. І про раніше «абсолютно оче�
видну» концепцію Бідла — «один
ген — один білок» — тихо і непомітно
забули б.
По�друге, мозаїчність геномів за�
безпечує їхню еволюційну перета�
совку. Прокаріотам поняття «різні
тканини» чуже. У них аналогом «різ�
них тканин» є різні, генетично
близькі, але самостійні види. Це тіль�
ки генетично однорідна популяція,
просунута в еволюцію багатоклітин�
них, мала вирішувати проблему «бути
чи не бути» складним формам життя
72 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Ðèñ.2. ³ä ãåíîìó äî ïðîòåîìó: ðåïåðòóàð ÐÍÊ-ñïëàéñèíãà ³çîôîðì â³ä³ãðຠêðèòè÷íó
ðîëü â óòâîðåíí³ ³çîôîðì á³ëêà â³ä îäèíè÷íîãî ãåíà. Á³ëêè, ÿê³ ïîõîäÿòü â³ä ãåíà, ç
ÿêîãî òðàíñêðèá³þºòüñÿ ÐÍÊ, ùî ìຠìîæëèâ³ñòü àëüòåðíàòèâíîãî ñïëàéñèíãà, ìîæóòü
ì³ñòèòè ð³çí³ ôóíêö³îíàëüí³ äîìåíè ³ òîìó ìàòè ð³çí³ á³îëîã³÷í³ ôóíêö³¿ [52]
на Землі. І якби не виникнення бло�
кової структури геному як засобу за�
безпечення найбільшого різноманіття
типів клітин, тканин і органів, якби
гени лишалися (як у нинішніх про�
каріотів) цілісною структурою, то
еволюція в кінці свого багатомільярд�
норічного шляху захлинулась би десь
на рівні губок. Це все сьогодні найде�
тальніше вивчено (і далі вивчається)
і, звичайно ж, не викликає жодних
принципових заперечень чи сумнівів.
Але було б просто неймовірним, якби
така блоковість не використовувала�
ся і для вирішення завдань підтримки
стабільності й уніфікації сукупного
геному організму.
Рекомбінаційний обмін було від�
крито при мейозі. І стало зрозуміло, що
він забезпечує генетичну стабільність
в поколіннях. Саме за рахунок пере�
розподілу генів і нехай навіть суто ви�
падкової, ймовірнісної появи
комбінацій, обтяжених мутаціями (з
елімінацією їхніх власників на всьому
шляху пренатального фільтрування,
від мейотичних клітин до ембріонів), і
власників з меншим їх вмістом по�
коління існують всупереч «законам
природи». Мітотичні рекомбінації довго
вважалися «практично неймовірними»,
потім «винятково рідкими», потім про�
сто «рідкими», а тепер уже всюди по�
ширеними частими явищами. Звичайно
ж, «абсолютно очевидними». І, власне
кажучи, цим рекомбінаційні обміни й
обмежуються. А от чому мітотичні
обміни можуть лише повторювати (та
й то значно бідніше) мітоз — зовсім не
аналізується. А насправді тут ситуація
набагато цікавіша.
Коли спочатку виявили позахро�
мосомну ДНК, її перебування в ци�
топлазмі і вихід з клітин зробили «аб�
солютно очевидною» й ідентифікацію
такої в ядрі. Адже якщо екстрахро�
мосомна ДНК утворилася (будь�яким
чином) з хромосомної, то хоч би куди
вона далі дівалася, а в ядрі хоча б
якийсь час в якійсь кількості буде
обов’язково (через те, що всі подібні
процеси динамічні). І навіть добре
відома магніфікація, коли утворена
екстрахромосомна ДНК вбудовува�
лася знову в хромосому, відновлюю�
чи таким чином нормальний рівень
рибосомних генів, у всіх інших
варіантах з позахромосомною ДНК
до уваги не бралася. Але тут виникає
надзвичайно цікава ситуація. При
класичній міжхромосомній реком�
бінації відновлення мутантного гена
відбувається через перерозподіл
ділянок гена. І якщо в одному алелі
таким чином функція відновлюється,
то в іншому — збагачується мута�
ціями. Але позахромосомна ДНК мо�
же змінити цей канон. На реком�
бінацію її з хромосомною ДНК жод�
них заборон немає. Понад те,
сьогодні відновлення пошкодженого
гена за рахунок введення в клітину
повноцінного гена у складі реком�
бінантної молекули, яка в усіх відно�
шеннях є «позахромосомною»,
відпрацьовується як перспективний
варіант генних технологій людини. І
якщо на повноцінному алелі утвори�
лася (наприклад, внаслідок ам�
пліфікації) позахромосомна копія та�
кого гена, то вона може класичним
рекомбінаційним шляхом відновити
другий алель без перенесення му�
таційного вантажу на перший. Такий
механізм відновлення мутацій може
функціонувати дуже активно, будучи
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 73
ефективним механізмом протимута�
ційного захисту. Поки що цей варіант
репарації взагалі не розглядається. У
той же час саме така система віднов�
лення має бути особливо ефективна.
І тоді диплоїдність — це ще й лінія
фронту проти накопичення у кліти�
нах мутацій. Якщо це так, то в ядрі
можна чекати присутності і «своїх»
(ядерних), які взагалі не виходять у
цитоплазму (або які виходять дуже
обмеженою мірою), позахромосом�
них ДНК. Вони й справді виявлені і
становлять одиниці процентів від
сумарної ДНК клітини [53]. Але це
все рекомбінації внутрішньоклітинні.
У природі ж, починаючи з попу�
ляції, що стала вихідною для еволюції
до багатоклітинності (і навіть задовго
до такої популяції, на початкових
станах еволюції), виникло й ефектив�
но діяло міжклітинне перенесення
інформації. Його наслідком стала не�
здоланна (і неперервно ним же
підтримувана) уніфікація основних
молекулярних «робочих інструментів»
Біосфери. Уніфікація, яку не змогли
зруйнувати усі разом узяті все�
ленські катастрофи за 4 млрд років
існування життя на Землі. І якщо
інформаційні потоки в інформаційно�
му просторі Біосфери уніфікують
усе живе, то інформаційні потоки в
інформаційному просторі організму
виконують принципово ті ж самі
функції — вони уніфікують його су�
купний геном. І блоковість геному ви�
конує ті ж функції забезпечення ре�
комбінації. Тільки тепер рекомбінація
стає дистанційною за рахунок пе�
ренесення інформації від однієї
клітини до іншої. Власне, все (!!!) для
цього є і в кожній клітині у вигляді
найдосконаліших механізмів внут�
рішньоклітинних рекомбінаційних
подій. І єдиний додаток до них — це
така ж, як в гомологічній хромосомі,
ДНК, яка однак надійшла з поза�
клітинного простору (або через
прямі міжклітинні комунікації, поми�
нувши міжклітинний простір) від
сусідньої (чи не зовсім сусідньої)
клітини. Адже геноми усіх клітин (від
нейрона до волосяної луковиці) кож�
ного єдиного самого в собі індивідуу�
ма ідентичні. І щоб організм був єди�
ним у самому собі, геноми всіх клітин
мають і надалі лишатися ідентичними.
Ідентичними, незважаючи на непе�
рервні й інтенсивні мутації, які непе�
рервно й інтенсивно за випадковим
принципом хаотично змінюють геноми
всіх клітин єдиного самого в собі
індивідуума.
Як окремі процеси, виділення ге�
нетичного матеріалу з клітин, його
циркуляція в організмі і поглинання
клітинами відомі і описані як повсяк�
денні, повсюдні і абсолютно природні
явища. Що ж відбувається з поглине�
ною ДНК? Частина її деградує. Але
тільки частина і, як можна гадати,
розмір цієї частини до певної міри за�
лежить від природи цієї ДНК, типу
клітини, її стану тощо. Але друга час�
тина інтегрує в хромосому. Це не
просто відомо. Це рутинний елемент
при трансформації клітин ссавців. І
механізми такої інтеграції уже добре
досліджені. Вони являють собою нор�
мальні різні рекомбінаційні події. Кри�
тичною тут є частота такої інтеграції.
Вона виявляється доволі високою.
Так, в одному з прямих експериментів
на культурі клітин в оптимальних ва�
ріантах включення в хромосому вве�
74 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
деної ззовні ДНК внаслідок гомо�
логічної рекомбінаці ї сягнуло
58 � 10–5 [54]. Це означає, що фраг�
мент ДНК, що потрапляє в клітину (в
даному експерименті — здатний від�
новлювати мутацію за рахунок при�
внесення відсутньої послідовності),
вбудується в точно задану ділянку,
принаймні однієї з 2000 клітин. За
близької ймовірності гомологічного
вбудовування в будь�якій ділянці
хромосоми, за наявності довільних
наборів фрагментів і наявних
� 100000 генів (для диплоїдної
клітини), в кожну клітину (в серед�
ньому) вбудується не менше 50
фрагментів введеної ДНК.
Таких розрахунків багато хто з
біологів дуже не любить, оскільки
вони означають масові, безперервні
інформаційні обміни в клітинах вінця
творіння, що категорично не впи�
сується в загальноприйняті уявлення.
Такі розрахунки навіть не обговорю�
ються, від них відмахуються як від
чисто арифметичних спекуляцій, які
не мають жодного стосунку до ре�
альності. Так воно і є насправді,
тільки з точністю до навпаки. Для
того, що відбувається у реальному
житті організму, подібні розрахунки
справді чисто арифметичні, та вони
дуже занижують реальні інфор�
маційні потоки. За нормального існу�
вання такі потоки йдуть між гомо�
логічними геномами клітин індивідуу�
ма, і тому їх дуже важко виявити. Але
йдуть вони, звичайно, без травмуван�
ня клітин кальцій�преципітатом,
катіонними ліпосомами, електропо�
рацією та іншими «відмичками» про�
никності. Дуже переконливими щодо
цього є праці, в яких описуються
(і абсолютно коректно доводяться)
факти масованого поглинання, вклю�
чення і функціонування апоптичних
тілець, аж до цілих хромосом (рис. 3)
[55]. Поки що це виконано у системі
донор — пухлинні клітини: реципієнт
— нормальні клітини. Але суть від
цього не змінюється, бо поглинають і
включають у свій геном позаклітинну
ДНК в усьому діапазоні її маси (від
окремого гена до цілих хромосом)
нормальні клітини.
Безперервний обмін генетичним
матеріалом іде й серед нормальних
клітин. Саме тут він природний.
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 75
Ðèñ.3. Ôàãîöèòîç àïîïòè÷íèõ ò³ëåöü (ïîêàçàí³ ñòð³ëêàìè) êë³òèíàìè ÌÅF [55]
Динаміка інформаційного про�
стору. Інформаційні потоки в орга�
нізмі різноманітні та інтенсивні. І всі
ці інформаційні взаємодії між клітина�
ми утворюють особливий, властивий
в різній мірі тільки складноорганізо�
ваним багатоклітинним, інформацій�
ний простір організму. Сьогодні для
такого твердження є дуже великий
експериментальний матеріал. Але
навіть суто теоретично його можна
було б передбачити, якби не «абсо�
лютно очевидна» консервативність
«загальноприйнятих уявлень». Інфор�
маційний обмін необхідний для існу�
вання багатоклітинних взагалі і люди�
ни зокрема (а можливо, навіть особ�
ливо її). Проведемо ж такий аналіз.
Як уже відзначалося, дані про му�
таційні процеси в організмі, які най�
частіше трапляються в літературі
(і застосовуються в медичній діагнос�
тиці), стосуються кількості великих
хромосомних порушень (аберацій,
мікроядер, сестринських хромосом�
них обмінів тощо) у лімфоцитах кро�
ві. Пояснити це дуже просто — силь�
ні порушення методично досить про�
сто реєструвати, а клітини крові —
технічно найдоступніший об’єкт,
який можна вилучити в людини без
будь�якої шкоди і з найменшими не�
зручностями для неї. Порушення та�
кого характеру в нормі (тобто у лю�
дей здорових, які не піддавалися
жодним реєстрованим шкідливим
зовнішнім впливам) становлять десяті
процента (тобто реєструються у
кількох клітинах на 1000 перегляну�
тих). За умов несприятливих впли�
вів — це вже проценти. Як досить по�
казовий приклад, наведемо детальне
дослідження, проведене серед меш�
канців Семипалатинська і двох сіл
коло нього японським дослідником
[56]. Японець — він і в Семипалати�
нську японець, тобто може публіку�
вати дані незалежно від ставлення
(байдуже — негативного, ворожого,
нищівного тощо) до нього місцевого
(і не тільки місцевого) начальства.
Згідно з його публікацією, у ряду осіб
частота виявлених самих тільки
мікроядер становила 2–3%, крім того,
відзначалася і різко підвищена
кількість інших хромосомних «пола�
мок». Це, за оцінкою дослідника,
відповідало хронічному ��опроміне�
нню від 137Cs�джерела в дозі 5–10 Р з
потужністю 20 мР/хв. Тут слід зроби�
ти необхідне пояснення. Коли в та�
ких випадках пишуть «відповідає», то
мають на увазі не власне опроміне�
ння, а взяті як тестові процеси, що
викликають в об’єкті кількісно і фе�
номенологічно такі самі реєстровані
зміни. Тільки феноменологічно і тіль�
ки реєстровані. Якби було не «від�
повідне», а істинне опромінення, рів�
не 20 мР/хв., то це дало б у рік
опромінення більш ніж 10000 Р. Його
не витримає ніхто, навіть загартовані
ядерними випробуваннями покоління
семипалатинців. Такого рівня опро�
мінення реально у них, звичайно, не�
ма. Але щось дуже недобре від тих
часів в організмі (і, можливо, в ото�
ченні) збереглося. І дається взнаки
виявленням «еквівалентної відповід�
ності».
Цілком очевидно, що пошкод�
ження в геномах клітин цих людей ве�
ликі. І виявляється це у різко підви�
щеному мутагенезі. Однак, незважа�
ючи ні на що, ці люди живуть
(можливо, не так довго і не так доб�
76 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
ре, але живуть). Але ж ідеальна нор�
ма — десяті процента хромосомних
пошкоджень — надбання усіх, в тому
числі й тих, хто має найздоровіший і
найквітучіший вигляд, і тих, хто живе
в ідеальних екологічних умовах.
Можливо, це властиво тільки лімфо�
цитам? Але лімфоцити — це найко�
ротший шлях (всього кілька поділів)
від стовбурових клітин, скарбниці
здоров’я і біологічного добробуту
їхніх власників з усіма їхніми клітина�
ми разом взятими. Тих самих стовбу�
рових клітин, які багаторазово онов�
люють кожного єдиного самого в
собі індивідуума. Можливо, все це —
наслідок поділів, в яких на кожний
припадає кілька мутацій? І це не
минає. Не тому, що мутації під час
поділу не виникають (звичайно ж, ви�
никають), а тому, що поділи дають
можливість у звичайних експеримен�
тах виявляти мутації через іден�
тифікацію мутантних клонів клітин. У
диплоїдних клітинах рецесивна му�
тація під час поділу фенотипічно не
реалізується. Поява колонії фено�
типічно змінених клітин (при реце�
сивній мутації) можлива тільки тоді,
коли клітина, яка розпочала муль�
типлікувати, такі мутації мала в обох
алелях. Помилки реплікації трапля�
ються, але вони такі нечасті, що по�
яснити ними кількість мутантних
клітин просто неможливо — поділи
візуалізують уже наявні мутації. І
кількість хромосомних пошкоджень у
лімфоцитах — це не що інше, як дос�
тупна для масової реєстрації певна
усереднена динаміка мутаційних
подій, що неперервно відбуваються в
організмах за рахунок внутрішніх і
зовнішніх факторів. Для лімфоцитів
же це ще й майже ідеальний «лічиль�
ник». У них поява хромосомних по�
шкоджень — свідчення щойно виник�
лих генних мутацій, які викликали
зміни на хромосомному рівні. Це по�
яснюється швидкістю елімінації
клітин з такими пошкодженнями.
Так, було показано, що після од�
норазового введення сильного мута�
гена хом’ячкам в їхньому кістковому
мозку кількість А�хромосом падає від
30,1% на 13�ту год. до 5,6% на 37�му
год. через розмноження малоушкод�
жених клітин і елімінацію ушкодже�
них [57]. Тому хромосомні ушкод�
ження — це не наслідок поділу клітин
з ними, а результат виникнення нових
мутацій. Мутації — це той неперервний
тиск «законів природи», який невідво�
ротний «за природою речей», які лежать
в основі світобудови. І всі флуктуації
оточення (втім, як і внутрішнього мета�
болізму) тільки посилюють цю дію. На�
очний приклад — дія наднизьких кон�
центрацій мутагенів. Було показано, що
10–17 моль/кг нітрозосечовини вик�
ликає появу у лейкозних тварин хро�
мосомних пошкоджень у 15% клітин
[58]. У перерахунку на масу це
відповідає приблизно дозі 0,1 пг
нітрозосечовини на людину! І це при
нашому різноманітному і могутньому
канцерогенному оточенні, серед яко�
го нітрозосечовина, на жаль, далеко
не найстрашніше. І живемо ж (при�
наймні поки).
Але якщо безперервно йде такий
могутній мутагенний тиск, якщо він,
як і належить, хаотично порушує
різні гени і їхні групи у всіх клітинах,
долаючи найефективнішу репарацію,
і результується в усі теоретично мис�
лимі і масові порушення, то життя
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 77
просто неможливе. Ніде й ніколи. А
воно, життя, виникнувши, вже не
припиняється від покоління до по�
коління впродовж 4 млрд років, а
його «вінець творіння» абсолютно не�
припустимо, виходячи із «законів
природи» і їхньої справжньої, по�
всюдної, всюдисущої і неухильно
здійснюваної руйнівної дії, живе
нескінченні 100 років (якщо пощас�
тить, звичайно). Як таке може бути?
А те, що таке справді може бути, ко�
жен індивід точно і достовірно знає
не з літератури. Виходить, є ще
щось. Цим «щось» може бути тільки
механізм, властивий організму як
особливій системі, єдиній самій у со�
бі. Його далекий прообраз був уже
вироблений популяцією на зорі ево�
люції багатоклітинних. Вироблений
як механізм, який дав змогу існувати
тій особливій формі матерії, якою
позначено поняття «життя».
Вище вже відзначалося, що,
згідно з усталеним нарешті уявлен�
ням, уся Біосфера об’єднана інфор�
маційними потоками. Всі популяції
внутрішньо також об’єднані інфор�
маційними потоками. Інформаційні
потоки об’єднують (інформаційно!)
одноклітинних і, оцінювані спільно за
передачею та сприйняттям, в їхніх
популяціях можуть коливатися від
надзвичайно малої величини до від�
сотків сукупного геному. Як відзнача�
лося вище, було б просто неймо�
вірним, якби така система об’єднання
клітин зникла під час їхнього ево�
люційного перетворення в організм.
Виходячи з загальних міркувань, во�
на, система інформаційних потоків,
просто «зобов’язана» була навіть не
просто зберегтися і не просто розви�
нутися, але й якісно удосконалитися;
оскільки найнадійнішим способом
(і, власне, єдино надійним способом)
робила організм єдиним самим у собі.
Бо ніяка інша система захисту не
забезпечує уніфікації. А далі вже
йшли варіанти розвитку подібних
потоків.
Еволюція удосконалювала такий
об’єднуючий механізм, створюючи
геноми, структурно і функціонально
максимально йому, механізму інфор�
маційного обміну, відповідні. В
результаті генетичний матеріал різни�
ми механізмами готується до передачі
між клітинами, передається і сприй�
мається. Фактично, тобто строго ек�
спериментально, це добре відомо.
Завдяки інформаційним потокам в
організмі утворюється його єдиний
інформаційний простір. І оскільки му�
тації йдуть ймовірнісно, а гени в
різних клітинах виходять з ладу доволі
неоднаково, то в інформаційному
просторі організму є генетичний ма�
теріал усього профілю, серед якого, з
тих же причин ймовірності, копії по�
вноцінних генів (для всіх чи кожного
окремо) будуть переважати.
Далі мають вступати в дію ме�
ханізми пріоритетної реалізації ін�
формації, коли клітина, поглинаючи
генетичний матеріал, вбудовувала б
переважно повноцінні гени замість
своїх функціонуючих неповноцінних
(або заміняла гомологічною реком�
бінацією пошкоджений фрагмент на
непошкоджений). Що ж до залучен�
ня до такого обміну винятково (або
високоймовірнісно) лише генів, які
функціонують, то механізм цього «ле�
жить на поверхні». Більшість неак�
тивних генів перебуває у складі гете�
78 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
рохроматину, дуже щільно упако�
вані, закриті білками і для обміну у
такому стані практично недоступні
(або майже недоступні).
Функціонуючі ж гени просторово
для рекомбінаційних обмінів відкриті
максимально. Загалом тут усе ясно.
А от механізми переважного обміну
гена, який мутував (або його фраг�
мента, який мутував), на повноцінний
за рахунок обміну з ДНК, яка на�
дійшла у клітину, поки що не зро�
зумілі. Справедливо було б відмітити,
що їх і не шукали. Навіть питання про
таку можливість не ставили. Отож,
відсутність у літературі повідомлень
про подібні механізми не дивина. Але
навіть на основі суто випадкових
процесів обміну ймовірність обміну
«пошкодженого» гена на нормальний
протилежна ймовірності мутацій.
Так, якщо така ймовірність становить
10–4 (на геном), то в циркулюючому
генетичному матеріалі 10–4 генів бу�
дуть мутантні, а решта — повноцінні.
Однак і тут має бути певна вибір�
ковість — в обмін переважно мають
вступати пошкоджені гени і не всту�
пати — повноцінні (або вступати на�
багато рідше). Така перевага непря�
мо підтверджується особливим ста�
ном тих генів, функції яких стали для
клітини недостатніми. В нормі при
необхідності для клітини відповідні
гени ампліфікуються, активно репа�
руються і т.д. Активніша реком�
бінація пошкоджених генів у зв’язку з
цим здається цілком реальною. Адже
репарація відбувається не статични�
ми замінами випадкових послідовнос�
тей. Механізм такої невипадковості
навпаки, винятково високої точності і
спрямованності, зрозумілий. Механізм
же переважної рекомбінації дефект�
ного алеля поки що нез’ясований. Але
на його існування ніяких заборон
немає. А з позицій біологічної до�
цільності він цілком очікуваний. І тоді
мутації як прояв «законів природи»,
згідно з її ж, природи, законами, почи�
нають працювати не на руйнування, а
на збереження.
Внаслідок випадковості процесів
єдиний інформаційний простір орга�
нізму міститиме для кожного інди�
відуального гена великою мірою по�
вноцінні копії. Заміна в клітинах, де
відбулася мутація, повноцінного гена
такою копією приведе до відновлення
його функції. Тепер уже у спільний
інформаційний пул клітина почне по�
ставляти для даного гена його по�
вноцінну копію. І так весь час і для
усього геному. В результаті сукуп�
ність генів організму дістає сукупний
механізм самовідновлення. Кожна
клітина тепер працює на підтримку
повноцінності такого сукупного гено�
му, виправляючись ним, з одного
боку, і підтримуючи його за рахунок
свого ж, обумовленого ним, виправ�
лення, з другого. І ймовірність виник�
нення спільної мутації у сукупному
геномі, і закріплення її в ньому буде
зовсім інша — на багато порядків ни�
жча. А от яка конкретно і чому, мож�
на буде зрозуміти, тільки з’ясувавши
механізми підтримання цілісності су�
купного геному організму, а не ізо�
льованої від нього його окремої
клітини.
Чи можна оцінити інформаційний
простір організму, його динаміку і по�
тенціал? Наявні в літературі дані доз�
воляють це зробити, але тільки на
рівні нижньої межі. Нижньої у тому
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 79
розумінні, що є тільки «крайній» ма�
теріал: для клітин — вміст у них по�
захромосомної ДНК, а для орга�
нізму — вміст ДНК у крові і його
кліренс. І розраховані за ним величи�
ни будуть у невизначене число разів
меншими, ніж ті, що є насправді. Тоб�
то менше вже бути не може. Спро�
буємо ж оцінити цю нижню межу.
Як уже відзначалося, у самій
клітині міститься екстрахромосомна
ДНК. І, крім того, безпосередньо в
ядрі є ще й своя особлива фракція.
Рекомбінаційний обмін між гомо�
логічними хромосомами обмежений,
крім усього іншого, необхідністю
просторового зіткнення алелів. При
тій щільності вмісту ДНК у ядрі і дов�
жині кожної хромосоми, про які вже
мовилося, таке просторове зіткнення
алелів буде доволі рідкісною подією.
Якщо ж спробувати оцінити час, не�
обхідний для того, щоб у такому кон�
такті побували всі гени, то за будь�
яких допущень це розтягнеться на
багато місяців. Мутації ж, тобто по�
шкодження, вислизаючи від класич�
ної внутрішньоклітинної репарації,
відбуваються дуже інтенсивно (як
показано вище у різних варіантах
розрахунків — на порядки швидше).
Крім того, згідно з канонічним уяв�
ленням, міжалельні хромосомні, міто�
тичні рекомбінації не прибирають му�
тації, а лише перерозподіляють їх між
алелями. Принципово інакше поводи�
тиметься рекомбінація між мутантним
алелем, який міститься на хромосомі і
повноцінним, розташованим на по�
захромосомній похідній (наприклад,
ампліфікаті) другого, повноцінного
алеля. Розмір його на кілька порядків
менший від хромосоми. Кількість же,
навпаки, може бути в багато разів
більшою. Тому ймовірність контакту
такої позахромосомної ДНК з гомо�
логічною ділянкою на хромосомі вия�
виться не просто як завгодно вели�
кою, але ще й функціонально залеж�
ною, тобто регульованою. Таке
траплятиметься під час кількісних
змін швидкості утворення, розміру,
форми (кільцева чи лінійна), стану
(релаксований чи суперскручений в
різному ступені) і т.д. І, нарешті, така
рекомбінація буде не перероз�
поділяти мутації між алелями, а вида�
ляти їх з алелів. Перенесення мутант�
ного фрагмента на позахромосомну
ДНК приведе до виправлення алеля,
а кліренс позахромосомної ДНК
елімінує мутацію.
При цьому слід брати до уваги
наступне: вміст внутрішньоядерної
ДНК визначається кількісно як оди�
ниці процентів від тотальної. В ос�
новній масі клітин організму більша
частина геному функціонально неак�
тивна і структурно практично недо�
сяжна для рекомбінації, оскільки пе�
ребуває у вигляді щільно сконден�
сованого гетерохроматину. А струк�
турних і регуляторних генів усього
1,5% від об’єму геному. І ті одиниці
процентів від тотальної ДНК, які при�
сутні в ядрі, стають кількісно близь�
кими до загальної суми активних у
цьому ядрі генів (а, можливо, і бага�
торазово перевищують її). І роль
кліренса (який дуже наближено, на
основі вивчення у системах ex vivo
загальної динаміки позаклітинної
ДНК, тобто швидкості її виходу з
клітин, відповідає приблизно 50% за
дві доби) фактично зводиться до
елімінації позахромосомної ДНК
80 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
ядра, яка увібрала в себе мутації з
хромосом. При такому механізмі усу�
нення мутацій екстрахромосомна
ДНК (переважно ядерної локалізації)
може виконувати функцію певного
немутантного резерву, особливо для
генів, які не мають алелів (наприклад,
в Y� чи Х�хромосомах у чоловіків).
Прототип такого типу елімінації
мутацій відомий для деяких про�
каріотів. Так, років 40 тому дуже гос�
тро і цілком несподівано виникла
проблема отримування у бульбочко�
вих бактерій, які дуже повільно рос�
туть, клонів, мутантних за будь�яким
геном. Треба було мати марковані
лінії для різних досліджень.
Після опромінень чи обробки му�
тагенами відбирали клони з чіткими
змінами фенотипу (за трофіком, мор�
фологією, здатністю до симбіозу
тощо). Але через кілька пересівів все
відновлювалося і ніякими серійними
розсівами з наступним відбором му�
тантну форму, яка не реверсує, от�
римати не вдалося. Виявилося, що
клітини цих бактерій мають численні
(і, звичайно ж, ідентичні) хромосоми.
Мутації за будь�яким геном могли ви�
никнути навіть у всіх хромосомах, че�
рез що й ізолювався мутантний клон.
Але в кожній його клітині мутації та�
кого гена в різних хромосомах були
локалізовані в різних ділянках за ра�
хунок випадковості, статистичності
самого мутагенезу. І внаслідок гомо�
логічної рекомбінації через деякий
час відбувалося відновлення гена,
який заміщував (сам або шляхом
елімінації — заміщення хромосом)
мутантний. Механізм такої вибірко�
вості заміщення невідомий і досі. Але
механізм, згідно з яким з стовідсотко�
вих мутантів виникали стовідсоткові
ревертанти, відомий. Завдяки цьому
проблему одержання ревертантів тоді
успішно вирішили, знайшовши умови,
за яких клітини робилися монохромо�
сомними (тобто фактично гаплоїдни�
ми). І з урахуванням цього механізму,
який є в прокаріотів, диплоїдність у
поєднанні з позахромосомними ам�
пліфікатами призводить до того якіс�
но нового рівня боротьби з мута�
ціями, який забезпечує подвійний
набір хромосом, починаючи з попу�
ляції диплоїдних одноклітинних, які
еволюціонують у багатоклітинні.
У попередній частині публікації
було оцінено (досить умовно) се�
редній час життя клітини в організмі
людини у вигляді 50% оновлення за
один місяць. Як відзначалося вище,
вміст позахромосомної ядерної ДНК
становить кілька процентів від то�
тальної (візьмемо за мінімум 2%). Це
означає, що в першому наближенні
за 2 місяці (час умовно повної заміни
усіх клітин в організмі людини) у жи�
вих, ще не елімінованих клітинах як
мінімум 1,2 разу позахромосомно
відновиться, прорекомбінує і зникне
весь сукупний геном. За 75 років
життя, отже, внутрішньоядерні ін�
формаційні потоки відповідатимуть
525 сукупним геномам індивідуума.
Як відзначалося вище, у крові
здорової людини наявність поза�
клітинної ДНК оцінюється різними
дослідниками в дуже широкому
діапазоні — від кількох десятих
мікрограма до кількох мікрограмів
(інколи — кількох десятків мікрогра�
мів) в 1 мл. Візьмемо певне усеред�
нення — 1 мкг в 1 мл. Значно менше
за середнє зниження концентрації
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 81
ДНК в крові вдвічі за 10 хв., хоч,
згідно з існуючими даними, воно мен�
ше цієї величини [59].
Колообіг і циркуляція рідкої
фракції позаклітинної локалізації в
організмі людини організовані досить
неординарно. Кров циркулює у до�
сить «герметичному» просторі — сітці
кровоносних судин. І безпосередньо
з усіма клітинами організму (крім
внутрішньої поверхні судин) кров як
така в нормі не контактує. Усі клітини
організму контактують з навколо�
клітинною рідиною, яка міститься у
міжклітинному просторі. Потім ця
рідина переходить у лімфатичні суди�
ни, все більші й більші, і нарешті вли�
вається у кровоток. А з кровотоку
вона дифундує через міжклітинний
простір капілярів у міжклітинний
простір, який оточує клітини. І щоб у
крові перебувала постійно реєстро�
вана кількість ДНК при тому, що
кліренс становить 10 хв., треба (у
першому наближенні), щоб її под�
воєна кількість надходила до крово�
току також кожні 10 хв. Оскільки
кров для ДНК — кінцевий і дуже не�
довгий шлях (за рахунок її швидкого
поглинання), то надходити у кров
ДНК може майже винятково з
міжклітинного простору. Швидкість
руху рідини між клітинами на поряд�
ки повільніша, ніж кровотоком. Тому
й виділення, й поглинання ДНК у
міжклітинному просторі буде значно
(і через відсутність даних — невизна�
чено) вище, ніж кліренс з крові.
Але, як обумовлено вище, розра�
хунок ведеться за нижньою межею, і
вважатимемо вміст ДНК і її кліренс у
міжклітинному просторі таким, як і у
крові. Якщо всю лімфу і всю навко�
локлітинну рідину разом узяті при�
рівняти за об’ємом до крові, то за�
гальний вміст сумарної рідини для пе�
ресічної людини (приблизно й
округлено) можна прийняти за 10 л.
У них з врахуванням прийнятих вище
допущень постійно наявні в цілому
10 мг позаклітинної ДНК. А щоб таке
було при 10�хв. кліренсі, фактично
утворювана кількість позаклітинної
ДНК має становити приблизно 20 мг.
На добу це становитиме 2,88 г, а за
75 років життя — трохи більше 79 кг.
В умовно усередненій клітині людини
(без урахування функціональних, па�
тологічних і вікових елімінацій) з по�
правкою на різні варіанти ам�
пліфікації ДНК буде за будь�яких до�
пущень і відхилень не більше 10 пг. І
увесь сукупний геном людини, якщо
підсумувати спадковий матеріал усіх
� 5 � 1013 клітин, з яких він склада�
ється, не перевищить (гранично)
500 г. Це означає, що за 75 років
життя через позаклітинну рідину люди�
ни пройдуть, тобто виділяться
клітинами, проконтактують з ними, по�
глинуться і, зрештою, будуть видалені з
організму приблизно 160 його геномів.
Без врахування зміни клітин, тільки за
рахунок позаклітинного вмісту. Не мен�
ше 160 сукупних геномів людини
виділяться, пройдуть через самого
себе, поглинуться і деградують за її
життя. Це згуртує й уніфікує весь ге�
ном, забезпечивши тим самим його
єднання. А внутрішньоядерні потоки за
цей же час становитимуть 525 сукуп�
них геномів, гарантуючи таким чином
внутрішньоклітинну уніфікацію. І стає
зрозумілою структура геному людини:
1,5% — це ми, кожен з нас як
особистість, а решта 98,5% — наш
82 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
спадковий матеріал з його блочністю і
фантастичним рекомбінаційним потен�
ціалом — це забезпечення нашого
існування в часі. Забезпечення того,
щоб 1,5%, які визначають індивідуума,
могли в складі його сукупного геному
не руйнуватися впродовж видового
строку. Вся основна частина нашого
геному (98,5%) з її повторами, не�
стабільністю, блочністю і т.д. необ�
хідна для створення, підтримання і
ефективного функціонування інфор�
маційного простору організму. Єдиний
суміщений інформаційний простір
організму — це та ланка, якої бракує,
яка у поєднанні з уже відомими
суміщеними просторами організму дає
змогу організму прожити нікчемні
порівняно з часом життя на Землі і од�
ночасно нескінченні порівняно з му�
таційною реалізацією «законів приро�
ди» видові 100 років. Якщо пощастить.
Але якщо інформаційний простір
організму такий ефективний, якщо
він здатен (разом з усіма іншими дос�
тоїнствами організму як системи)
протистояти недобрим стосовно лю�
дини законам природи, то чому ж
тоді все одно існує цей абсолютно
неприйнятний для всіх і так само не�
минучий (також для всіх) «видовий
строк»? Чому?
4. Шагреневість, яка робить
нашу шкіру шагреневою
«ßêáè ëþäèíà çíàëà, ÿê æèòè,
âîíà á í³êîëè íå âìèðàëà»
Ð.Óîððåí
Особливість інформаційного про�
стору. Розвиток наших уявлень про
інформацію досить повільно, але ціл�
ком невідворотно підводить до боліс�
ного усвідомлення її значущості як
однієї з найважливіших основ світо�
будови, яка раніше взагалі ніяк не
враховувалася. Дивовижної, ней�
мовірної, що виходить за межі всього
мислимого й немислимого (для нас,
звичайно ж, а не для світобудови) та
стоїть в одному ряду з такими фунда�
ментальними першоосновами, як
простір, час, енергія.
Кожна складова світобудови —
це щось особливе. Особливе в тому
розумінні, що має певні, тільки цій
складовій притаманні властивості, і
водночас якимось недоступним поки
що для нашого розуміння чином
суміщується з усім, що є у всій світо�
будові як у цілому, так і кожній її час�
тині. Однією з таких складових світо�
будови є інформація. Стосунки у лю�
дської цивілізації з інформацією досі
«не склалися». Оскільки у людини
нема органу сприйняття інформації
як такої, то вона її як таку й не сприй�
має. Людина сприймає її прояви,
реалізацію у властивості, ознаки, все
те, що ми називаємо відомостями про
навколишній «зовнішній світ». А влас�
не інформацію як певну основу цього
«зовнішнього світу» людина не відчу�
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 83
ває і не сприймає. А не сприймає, то
вона для неї (в її уявленні) не існує.
Саме поняття «інформація» за ко�
роткий час зазнало фундаментальної
еволюції. Свій початок термін бере
від латинського «informatio», що пере�
кладається (в тому значенні, як його
розуміли в часи появи самого
терміна), як «пояснення» (чогось),
«виклад» (чогось). І до середини ми�
нулого століття щодо «інформації» як
поняття все було цілком очевидне.
Вона сприймалася як певні відомості
про оточення людини. Ясна річ,
інформація абсолютно нерозривно
була пов’язана з самою людиною, бо
ніхто, крім неї, інформацію як таку, як
відомості про навколишнє, сприйма�
ти не міг. Певну двозначність у цьому
плані вносили тварини, які також
сприймали те, що оточувало їх. Але
для них, вважалося, — це не інфор�
мація, а так собі, набір відчуттів,
щось на зразок реагування складних
пристроїв. Врешті�решт, цілком оче�
видно, що для термодатчика у термо�
статі зміна температури не є інфор�
мацією.
В середині минулого століття
Шеннон запропонував вимірювати
інформацію кількісно, на основі чого
сформулював свої основоположні
інформаційні теореми [60]. Коло
інформації та її сприйняття розшири�
лося. Але фундамент лишився непо�
рушним — нехай не безпосередньо,
а через ланцюжок технічних посе�
редників, а все ж тільки людина
сприймає навколишнє як інфор�
мацію. А для решти — це властивості.
Для термодатчика реакція на зміну
температури — це властивість. Так
само вчинили й з поняттям «програ�
ма». Цей термін взято з давньогрець�
кої мови, і тоді (у стародавніх греків)
він означав «оголошення», «наказ»,
«порядок денний». Тобто також
інформацію, але вже певним чином
сформовану самою людиною у виг�
ляді різного ступеня обов’язковості,
вказівок щодо дії. Власне, програ�
ма — це певна інформація про те, як
той, хто сприймає інформацію, має її
реалізувати: зберегти «до кращих
часів», співставити з іншою інфор�
мацією, вчинити якісь дії (регламен�
товані програмою) тощо. І, звичайно
ж, тільки людина (безпосередньо чи
не цілком безпосередньо, тобто
через ряд проміжних етапів, при�
строїв) може складати програму і
визначати її реалізацію.
Та часи змінюються. І сьогодні
питання про програму та інформацію
набуває цілком іншого змісту. Прог�
рама — прерогатива не тільки люди�
ни. Вона визначає правила пове�
дінки, стану, статус і розвиток усього
сущого. І якимось тим самим незбаг�
ненним поки що для нас чином
суміщена воєдино у всьому всесвіті з
усім всесвітом і з усім у ньому сущим.
Перший пролом у твердій броні, яка
співвідносить програму лише з діяль�
ністю людини, зробили молекулярна
біологія та молекулярна генетика. У
другій половині минулого століття
стало ясно, що все живе розви�
вається за програмою, записаною у
вигляді послідовності основ у ДНК. І
оскільки живе виникло за кілька
мільярдів років до появи людини,
цілком успішно без неї існувало
увесь цей час, реалізуючи і удоско�
налюючи свою програму, то, зціпив�
ши зуби, мовчки, не називаючи речі
84 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
своїми іменами, довелось визнати, що
програма може й існувати, і склада�
тися, і реалізуватися поза діяльністю
людини, взагалі без неї, без будь�яко�
го зв’язку з нею, і цілком незалежно
від неї. Але таке, тобто наявність
програми, спостерігається не тільки в
живому. Це наочно проявляється в
усьому. І так звично, звичайно (на�
віть не просто звичайно, а повсяк�
денно, повсякчасно, безперервно),
що на це взагалі не звертають уваги.
От, наприклад, згідно з наявною у
хлористому натрії інформацією, він
утворює точно визначені кристали,
має цілком конкретні хімічні власти�
вості, дисоціює у воді тощо. Вода, за�
вдяки своїй, тільки їй властивій
інформації, може бути у вигляді пари,
рідини, замерзати, утворюючи
сніжинки і візерунки на вікнах тощо. І
вся ця інформація зберігається у
кожній молекулі за будь�яких пере�
творень. Хлористий натрій може
бути розплавлений та існувати як
рідина, але при цьому він зберігає
інформацію про властивості розчиня�
тися у воді (в інших умовах) з утво�
ренням іонів хлору і натрію. А під час
висихання утворювати кристали. Ми
поки що не розуміємо цієї інформації
як такої. І говоримо про це не як про
інформацію, а як про «властивості»,
хоча на прикладі інших процесів і
явищ добре знаємо, що «властивості»
визначаються інформацією за раху�
нок її реалізації тим сущим, в якому
ця інформація міститься. Інформація
виявляється сущим у вигляді його
властивостей. Інформаційна РНК і за
призначенням, і за визначенням
містить інформацію. Але визначити,
ідентифікувати, що якийсь носій —
іРНК — несе інформацію і яку саме,
можна тільки після перетворення цієї
інформації у щось. Оце «щось» і є
«властивості». Завдяки властивостям
цитозину комплементарно утворюва�
ти енергетично вигідні комплекси з
гуаніном, які згідно з цими «власти�
востями» певним чином організують�
ся просторово, відбувається один з
численних етапів взаємодій, які
врешті�решт призводять до утворен�
ня молекули білка. І в такому процесі
на кожному конкретному елементар�
ному етапі подій «інформація»
відрізняється від «властивостей» тіль�
ки на рівні визначення інформацією
послідовностей подій.
Дивна річ термінологія. В ній
можна будь�що сховати. Оскільки
поки що нема навіть найзагальніших,
найвіддаленіших, найспекулятив�
ніших припущень про те, як може
бути записана інформація в неживо�
му і який механізм її реалізації у ті ж
самі «властивості», то, виходить, ін�
формації у неживому й нема. У нежи�
вому є тільки «властивості», механізм
виявлення яких пояснити хоча б
якось, та можна як щось таке, що фе�
номенологічно реалізується носієм
«властивості». Тільки суть явища від
термінології не змінюється і взагалі не
залежить. Термінологія — це наше
позначення чогось. А суть явища —
це певна послідовність подій (або їх
результуюча), що існує поза нами і
незалежно від нашої термінології.
І безсилля людської думки перед
реаліями, недосяжними її інтелекту�
альним потугам, безсилля перед
пізнанням зовнішнього світу, який
намагаються загнати в абстракції
формул і далі, наче шамани з бубна�
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 85
ми, переконувати себе (і всю решту
так само) у власній абсолютній ве�
личі, призводить до появи дивних
варіантів якогось «об’єктивного
соліпсизму», у яких усе суще об�
ов’язково сходиться на людині (іна�
кше довелося б визнати фактично
іншу сутність світобудови — існуван�
ня програм поза і незалежно від лю�
дини). Твердження, що весь Всесвіт
залежить від людини, й відповідає
цьому. Останнє можна було б сприй�
мати зі співчуттям до стану психіки
авторів таких тверджень, аби ж вони
(і автори, і твердження) не претенду�
вали (досить активно, в численних
публікаціях і з дедалі більшою напо�
легливістю, на межі з агресивністю)
на «…стартову позицію нашої гносе�
ології — усвідомлення так званого
«антропного принципу» [61]. Згідно з
цим «принципом», «…кожне явище
Природи, кожен фізичний, хімічний,
біологічний процес відбувається в
умовах впливу на відповідну систему
усього Всесвіту…, коли не лише ко�
жен фізичний чи фізико�хімічний про�
цес, але й навіть кожна думка… визна�
чається існуванням усього Всесвіту»
[62]. І відповідно кожна думка впливає
на весь Всесвіт. Можна тільки по�
радіти, що Всесвіт про це не знає і
розвивається за своєю програмою.
Однак «антропний принцип» (і його
варіації) має дуже багато прихильників
серед цілком серйозних і досить відо�
мих учених, що свідчить про внут�
рішнє невдоволення тією картиною
світу, яка є сьогодні канонічною.
Інформаційна складова світобу�
дови і її програма як частина такої
інформації, можливо, допоможуть
повніше аналізувати все суще. Але
інформація і програма неживого і жи�
вого мають певну кардинальну
відміну. У неживому (і це його при�
нципова відмінність від живого) його
інформація невіддільна від нього. Не�
живе водночас і носій, і хранитель, і
реалізатор, і декодувальник своєї
інформації в усьому масштабі сущо�
го — від Всесвіту до кварків. І розви�
ток усього сущого, усієї світобудови
теж відбувається на основі суміщеної
з нею і невіддільної від неї інформації
цього сущого — від Всесвіту до
кварків. Будучи водночас і сущим і
вмістилищем у самій собі правил по�
ведінки, стану і т.д., інформація, не�
віддільна від сущого, визначає Все�
світ і всі його властивості, усі його за�
кони і статуси в їх виявленні, стані і
розвитку. Усе його минуле і визна�
чення усього його майбутнього.
Власне кажучи, так стоїть справа і з
усім іншим у світобудові. Усе суще
перебуває у часі і просторі, які яки�
мось чином невіддільні від нього,
суміщені з ним. Нема простору вза�
галі, часу взагалі, енергії взагалі, ма�
терії взагалі. Вони суміщені — все
існує тільки у просторі (частиною
якого це «все» є), у часі (зрозуміти
суть якого далі як у вигляді «четвертої
координати» чи «викривленого просто�
ру» ніхто поки що не може), маючи
якусь енергію, свою інформацію і про�
граму. Еволюція — слово латинське:
«evolutio». Перекладається як «розгор�
тання». І еволюція Всесвіту в своїй
першооснові й є розгортання програ�
ми Всесвіту (і всього в ньому сущого).
Програми як складової світобудови —
такої ж за фундаментальністю, як про�
стір, час, енергія. Складовою, без якої
неможлива сама світобудова, так само,
86 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
як вона неможлива без решти її сут�
ностей: простору, часу, енергії. І сто�
сується це усього в усьому діапа�
зоні — від галактик до кварків.
Принципово інша ситуація в жи�
вому. В грунті речі, за своєю приро�
дою і взагалі за умовою появи з не�
живого в живому його інформація
двоїста. В одній своїй іпостасі вона
невіддільна від усіх без винятку скла�
дових, компонентів, частин і т.д. жи�
вого в ізольованому вигляді (і це виз�
начає їхній «неживий» стан). А в
другій — віддільна, і ця віддільність
визначає появу, стан і розвиток жи�
вого як певного якісно іншого, ніж
неживе, сущого. Інформація неживо�
го суміщена з ним у нероздільне,
невід’ємне єдине суще, яке не пере�
дається. У живому ж його інформація
віддільна і може існувати як така не�
залежно від носія. Ця інформація
може передаватися. Інформація жи�
вого в його статусі сущого як живого,
хоч і зв’язана обов’язково з носієм,
але не ототожнена з ним. Вона може
відокремлюватися від нього і переда�
ватися на інші носії. Понад те, вона
здатна передаватися, відділившись
від носія, через простір і час (наприк�
лад, через електромагнітні коливання
її можна передати з бази даних, які
перебувають на одному континенті, в
комп’ютер користувача, який пере�
буває на іншому континенті, а далі
записати у послідовність нуклеотидів
на синтезаторі генів, ввести в живе
(клітину), де вона реалізується як
його «властивості»).
У живому (на відмінну від нежи�
вого) інформація записана на носієві,
який передає цю інформацію так, що
вона стає відокремленою від нього і
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 87
Ðèñ.4. Ó æèâîìó íà â³äì³íó â³ä íåæèâîãî
º îñîáëèâà ³íôîðìàö³ÿ, ùî â³ää³ëÿºòüñÿ
â³ä îäíîãî íîñ³ÿ ³ ïåðåäàºòüñÿ íà ³íøèé.
Öÿ ³íôîðìàö³ÿ çàáåçïå÷óº «âèðîá-
íèöòâî» âñ³õ ñèñòåì ¿¿, ³íôîðìàö³¿, îáñëó-
ãîâóâàííÿ òà ðåàë³çàö³¿. Ñàìà æ ïåðå-
äà÷à, ïåðåíåñåííÿ ³íôîðìàö³¿ íà íîâ³
íîñ³¿ çä³éñíþºòüñÿ «â êîﳿ» ç³ çáå-
ðåæåííÿì îðèã³íàëó ïîâí³ñòþ (íà-
ïðèêëàä, ïðè ç÷èòóâàíí³ ³ÐÍÊ íà ðèáî-
ñîì³) àáî ÷àñòêîâî, ÿê ïðè ðåïë³êàö³¿
ÄÍÊ (íàï³âêîíñåðâàòèâíî). Ïåðåíåñåííÿ
³íôîðìàö³¿ ïðèçâîäèòü äî ¿¿ ìóëüòè-
ïë³êàö³¿. Ó íåæèâîìó íà â³äì³íó â³ä æè-
âîãî ³íôîðìàö³ÿ íåâ³ää³ëüíà â³ä íîñ³ÿ.
Íîñ³é ìîæå çì³íþâàòè ñâ³é ñòàí, ñâ³é
ñòàòóñ ó â³äïîâ³äíîñò³ ç ñóì³ùåíîþ ç íèì
éîãî ïðîãðàìîþ. Àëå éîãî ïðîãðàìà ³
éîãî ³íôîðìàö³ÿ ïåðåïèñóâàòèñü, ïåðå-
íîñèòèñü íà ³íøèé íîñ³é, ìóëüòè-
ïë³êóâàòè íå ìîæóòü (ñòðóêòóðó êðèñòàëà
NàCl äàíî ïî [3])
переноситься як інформація (тобто
правила поведінки, стану, розвитку
тощо) на інший об’єкт на додаток до
присутньої в ньому своєї інформації.
Але передає живе цю відокремлену
інформацію «в копії», зберігаючи її
«оригінал» на старому носієві (рис.4).
У живому його інформація від нього
віддільна. І така віддільність є не�
одмінною умовою існування живого
(будь�якого!), що дає йому, живому,
можливість існувати як живе. ДНК
поза клітиною — неживе. Але й у
самій клітині, якщо розглядати ДНК
(що доволі часто роблять) як таку,
вона також нежива. Сама по собі
вона не більш ніж одна з численних
хімічних сполук, інформація яких
невіддільна від них самих і визначає
їхні властивості як конкретного не�
живого тіла — хлористого натрію чи
капрону, наприклад.
У клітині ж ДНК функціонує інфор�
маційно двоїсто. З одного боку, через
свою невіддільну інформацію про себе
як неживе вона підвладна всім «законам
природи» як приречене на руйнування.
З другого боку, функціонуючи (!), ДНК
поводиться в клітині так, що лишає «при
собі» свою «неживу», невіддільну від неї
інформацію. Але водночас передає по
ланцюжку подій і матеріальних об’єктів
інформацію, яка реалізується цими
об’єктами і віддільна від ДНК як одного
з таких (самих по собі неживих)
об’єктів.
І тут ми стикаємося з іще однією
фундаментальною властивістю живо�
го. Для того, щоб інформація реалізу�
валася, має існувати система її зчиту�
вання. Без системи зчитування не�
можливе відділення інформації від
носія, і вона взагалі ніяк не прояв�
ляється. Сам по собі носій в усіх
своїх проявах поза системою зчиту�
вання поводиться відповідно до
іншої, його власної, як певного нежи�
вого сущого, інформації, яка визна�
чає його властивості як конкретної
речовини. І сама записана й відок�
ремлювана від носія інформація, й
самі носії, і системи реалізації інфор�
мації можуть мати різну матеріальну
природу, різні прояви, обумовлені
88 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Ðèñ.5. Ïåðåíåñåííÿ ³íôîðìàö³¿, â³ä-
ä³ëüíî¿ â³ä îäíîãî íîñ³ÿ, íà ³íø³ íîñ³¿
íàäຠ¿ì «íîâèõ âëàñòèâîñòåé», òîáòî
ôàêòè÷íî îáóìîâëþº ¿õíþ ïîâåä³íêó,
ôóíêö³îíóâàííÿ, çäàòí³ñòü äàë³ ïåðå-
íîñèòè ³íôîðìàö³þ íà íîâèé íîñ³é ³ ò.ä.
інформацією, що передається з носія
на носій і реалізується ними.
Віддільна від ДНК інформація пе�
реноситься на інші носії, даючи їм ко�
манди і надаючи внаслідок цього нові
«властивості» як обов’язковий атри�
бут життя (рис.5). Перенесення
інформації здійснюється на різні носії
за участю різних перетворювачів.
Організовано це все у той комплекс
«само..», який завдяки цьому (тобто
«само�…») і є тією засадничою влас�
тивістю живого, що відрізняє його
концептуально від неживого. У «чис�
тому вигляді» життя — це перенесен�
ня віддільної від носіїв інформації, її
перетворення в проміжні носії і на
основі такої, що послідовно перено�
ситься, щоразу трансформуючись,
адаптуючись до нового носія, інфор�
мації визначення їх, носіїв, поведінки.
А «нежиття» — це невіддільність
інформації від її носія. Неживе може
передавати тільки енергію. Але при
цьому вона саме «передається», тобто
зменшується в того носія, який
енергію віддає, і збільшується в того,
до кого ця енергія попадає, до того ж
з деградацією в теплову «по дорозі».
Передача інформації у живому відбу�
вається принципово інакше. При пе�
редачі вона не зменшується у «пере�
давача». Понад те, замість деградації
вона ще й мультиплікує. А от щодо
зміни запису, забезпечення реалізації
його у «властивості» у носія (разом з
його, носія, створенням) процес пе�
редачі і перезапису інформації без�
межно різноманітний (рис.6).
Далекі прообрази відокремлення
інформації від її носія людина почала
створювати у Ноосфері як особливо�
му стані світобудови [63,64]. Диске�
та, лазерний диск поводяться самі по
собі, як тіла з інформацією, невід�
дільною від них. Та якщо вмістити їх у
дуже специфічний перетворювач —
комп’ютер, то виникає якісно нова
ситуація: відокремлення інформації
від носія. І запис такої інформації,
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 89
Ðèñ.6. Ïåðåíåñåííÿ ³íôîðìàö³¿ ç íîñ³ÿ
îäíîãî òèïó íà íîñ³é ³íøîãî òèïó — öå òà
îñîáëèâà âëàñòèâ³ñòü æèâîãî, ùî îáó-
ìîâëþº âñ³ éîãî ñàìî-… Òàêå ïåðå-
íåñåííÿ ìຠñâîºð³äíèé êàñêàäíèé õà-
ðàêòåð. Òàê, ÄÍÊ ³ ÐÍÊ áëèçüê³ ì³æ ñîáîþ
ÿê ìàòåð³àëüí³ íîñ³¿, ³ ïåðåíåñåííÿ ì³æ
íèìè ïðèíöèïîâî ìîæëèâå â îáèäâà áîêè.
Îäíàê ðåàë³çàö³ÿ çàïèñàíî¿ íà íèõ ³í-
ôîðìàö³¿ ³ñòîòíî â³äì³ííà, à ïðè ïåðå-
çàïèñóâàíí³ ³íôîðìàö³¿ ç ÐÍÊ íà àì³íî-
êèñëîòíó ïîñë³äîâí³ñòü, ÿêå çä³éñíþºòüñÿ
íà ðèáîñîìàõ, óòâîðþâàíèé á³ëîê (íîñ³é
òàêî¿ ïåðåçàïèñàíî¿ ³íôîðìàö³¿) ðåàë³çóº ¿¿
âæå â ÿê³ñíî ³íøîìó âèêîíàíí³ — ÿê
ôåðìåíò — ìåõàíîõ³ì³÷íî, ñòðóêòóðíî ³ ò.ä.
власне кажучи, незалежний (або
мало залежний) від носія. Стаття, яку
читає в цей момент «перетворювач
інформації», без такого «перетворю�
вача» не більш ніж папір з фарбою. І
її невіддільна власна інформація (у
вигляді паперу з фарбою) цілком ін�
ша, ніж та, яка зчитується «перетво�
рювачем» як стаття. Ось простіший
приклад — лазерний диск з від�
повідною програмою для верстата з
програмним управлінням, введений у
нього, викличе послідовність подій
аж до виготовлення якоїсь деталі (на�
приклад, шестерні для редуктора ав�
томобіля). А папуас з Нової Гвінеї
(втім, як і будь�яка людина із найроз�
виненішої країни, яка не має стосун�
ку до сучасної техніки) лазерний
диск може використати тільки за
«прямим», невіддільним від нього
інформаційним змістом — як якесь
метальне знаряддя, адже диск (через
свою конфігурацію) має специфічні
аеродинамічні властивості. І ці влас�
тивості від нього невіддільні і нікому
(навіть верстату з програмним управ�
лінням, для якого він призначений) не
передаються.
Комп’ютер незрівнянно про�
стіший за людину. Але як безпосе�
редній «перетворювач» для лазерного
диска людина «не годиться». Тут ви�
являється ще одна особливість від�
дільної інформації — її абсолютна ад�
ресність. Вона цілковито прихована
для всього і всіх, крім (і тільки) свого
перетворювача. Купаючись у без�
межному океані інформації всього
сущого Всесвіту, ми навіть не підоз�
рюємо про її (інформаційну й про�
грамну складову) існування. Поки
що.
Тут варто зробити короткий
відступ. Говорячи про закони приро�
ди, завжди мають на увазі цілком
певні основи нашого пізнання, які
іменуються «законами фізики». Так
от, ці «закони» насправді певна фено�
менологія, переведена людиною у
формули — мову математики.
Що ж до першопричин — тих
вихідних, первинних механізмів, які
визначають феноменологію, піднесе�
ну людиною до рангу «законів приро�
ди», то їх ніхто не знає і не розуміє.
Таке твердження може здатися
блюзнірством. Тому для підтвер�
дження (і власного виправдання) на�
веду слова загальновизнаного у
фізиці авторитета — Фейнмана [65].
«Сьогодні наші фізичні теорії, закони
фізики — численні, розрізнені части�
ни і обривки, які погано сполучають�
ся одні з одними» (с.27). «Кожен но�
вий наш закон — суто математичне
твердження, до того ж досить склад�
не і малозрозуміле» (с.35). «Одна з
незбагненних особливостей приро�
ди — різноманітність можливих схем
її тлумачення. Я не розумію, чому
правильні закони фізики допускають
таку величезну кількість різних фор�
мулювань… Нарешті, я хотів би зро�
бити кілька більш загальних заува�
жень про зв’язки математики з фізи�
кою. Математики мають справу
тільки зі структурою міркувань, і їм,
власне, байдуже, про що вони гово�
рять. Їм навіть не потрібно знати, про
що вони говорять, чи, як вони самі
висловлюються, — чи істинні їхні
твердження» (с.47). І, нарешті, про
ланцюжок «причинно�наслідкових
зв’язків»: «Але що справді прекрасно,
так це те, що весь характер нашого
90 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Всесвіту значною мірою залежить від
точного значення одного енергетич�
ного рівня одного ядра. Як вияв�
ляється, один рівень ядра 12С
дорівнює 7,82 МеВ. І це робить наш
Всесвіт таким, яким він є» (с.111).
Тож вибачайте за те, що автор не
знає, що таке інформація неживого
як така, і хтось взагалі буде йому за�
перечувати, що у неживого інфор�
мації нема, а є тільки «властивості». В
Ноосфері передавана інформація —
елемент «самодіяльності» Розуму.
Вона (як інформація) створена Розу�
мом як щось якісно нове, віддільне від
матеріального (неживого!) носія, на
якому штучно розміщена (записана
літерами, розташована у вигляді
магнітної нерівномірності тощо).
Вона зчитується лише на спеціаль�
них і також штучно створених Розу�
мом перетворювачах, змінювана «по�
трібним» чином. А потім, якщо треба,
вона суміщається з новим носієм.
Але на відміну від живого така пере�
носна інформація (навіть як витвір
Розуму) не утворює (тобто не забез�
печує і не супроводжується утворен�
ням) нового носія. Вона переносить�
ся як інформація у «чистому вигляді»
на заздалегідь підготовлений носій
без усієї системи «само�…». У цьому
між витворами Розуму і живим є при�
нципова різниця. Тільки живе, крім
відокремлювальної інформації, ще й
«само�…». Колись, можливо, Розум
створить системи, здатні передавати
інформацію, а також самомуль�
типлікуватися, саморемонтуватися та
інших «само�…». Тоді з’явиться інша
форма життя, відмінна від біологічно�
го у його Біосферному варіанті. Але
Ноосфера — це вже інша тема. Тут
же тільки відзначимо, що керування
інформацією сущого (живого чи не�
живого) — це зміна (керована!) його
статусу, розвитку, історії, тобто те�
перішнього і майбутнього. Керуван�
ня поза програмою, хоча й з викорис�
танням її, програми, яка закладена в
ньому (як живому чи неживому).
Керування в тому обсязі простору, в
якому така зміна може бути здійсне�
на. Щодо живого таке керування вже
реалізується ноосферно.
З такої особливості інформації
світобудови випливає принципова
особливість, яка робить нашу шкіру
шагреневою, тобто яка обумовлює
для Homo sapiens той самий його «ви�
довий строк». В усіх тих тілах (і їхніх
системах), в яких інформація не�
віддільна від об’єкта, в яких інфор�
мація і її носій виступають як єдине
суміщене, неподільне ціле і які
відповідно «неживі», інформація існує
тільки в одному стані. Такий стан, за
анологією з добре розробленими у
фізиці концепціями «енергії» і «ен�
тропії», для кожного об’єкта замкну�
тий. Інформація з неживого об’єкта
нікуди не передається, є його не�
від’ємною і нерозривною складовою,
змінює його згідно зі «своєю» програ�
мою, за «законами природи», а оскіль�
ки від самого об’єкта вона, інфор�
мація, невіддільна і нерозривна, то
змінюється разом з самим об’єктом.
За «законами природи» і в цілковитій
відповідності з ними. Інформаційна
замкненість — внутрішня, функціо�
нальна властивість усієї неживої
природи від галактик до кварків. Са�
мої інформації при цьому може бути
скільки завгодно — від програми роз�
витку Всесвіту, «вдрукованої» в усі її
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 91
складові, до властивостей атомів і мо�
лекул, що визначають їхню поведінку
як атомів і молекул. Самі програми
(що ми їх називаємо поки що «власти�
востями») змінюються, об’єднуються,
роз’єднуються і т.д. Але роблять во�
ни це невідривно від тих тіл, складо�
вими яких є і властивості яких водно�
час визначають. Програми неживого
змінюються за рахунок об’єднання їх
носіїв, в яких і з якими вони
нерозривні. І це визначає старіння ін�
дивідуумів. Бо всі складові інди�
відуума самі по собі як конкретні
сутності неживі.
У живому, окрім тієї ж «вдрукова�
ної», нерозривної і невіддільної від
усіх компонентів живого інформації,
є ще й інформація, віддільна від
об’єкта, яка може передаватися. Але
в індивідуумі вона замкнута. Старіння
неживого відбувається за законами
замкнутого простору, який для кож�
ного неживого в ньому самому за�
мкнений. У фізиці це питання не роз�
глядається через цілковиту «оче�
видність». Для неживого воно саме і
його інформація, тобто «його власти�
вості», невіддільні, нерозривні. Воно
й розглядається як єдине — об’єкт і
його властивості. Бо властивості (що
реалізуються на основі інформації
цього об’єкта) без об’єкта не існу�
ють. Від галактик до кварків. Що роз�
глядати? У живому внаслідок від�
дільності інформації живого від носія
виникає проблема інформаційного
простору — він може бути (у живо�
го) і закритим, і відкритим. Коли він
закритий, процеси відбуваються
тільки за «законами природи». Коли ж
він відкритий (як таке може бути,
проаналізуємо далі), то «закони при�
роди» починають давати інші резуль�
тати. Інші, оскільки вони (закони)
діють для неживого, в якому відкри�
того інформаційного простору (на
відміну від енергії) не існує за самою
природою світобудови — так уже
вона створена (виникла, утворилася і
т.д.). У закритому інформаційному
просторі час існування об’єкта неми�
нуче обмежений. Що ж до індивідуу�
ма, то він сам для себе є об’єктом за�
критого інформаційного простору. І
як непорушне дотримання «законів
природи», за всіх його, індивідуума,
чеснот, «видовий строк» для нього
неминучий. Інша річ, що тривалість
такого строку залежить від міри дос�
коналості чи недосконалості орга�
нізму. Але це вже, на жаль, деталі.
Однак це стосується тільки інди�
відуума.
Інформаційна відкритість для жи�
вого існує в поколіннях. І в поко�
ліннях живе може існувати безперер�
вно, теоретично необмежено довго
(чому так — детальніше проаналізо�
вано далі). Це, звичайно, тішить, але
індивідуум на те й індивідуум, щоб
хотіти для себе персонально чогось
кращого, ніж те, що йому уготовано
його інформаційно замкнутим (і теж
індивідуальним) інформаційним про�
стором. І тут виникає запитання.
Адже неживе не тільки інформаційно
замкнуте. Воно ще й «не само�…»: не
самовідтворюване, не самовідновлю�
ване, не самопідтримуване та всі інші
«не само�…». То чому ж тоді «само�…»
живого індивідуально (тобто не вза�
галі, а тільки для індивідуума — кож�
ного і будь�якого) приречене через
інформаційну замкненість? Адже
«само�…» на те воно й «само�…», щоб
92 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
усе відновлювати, відтворювати, вип�
равляти, ставити на місце і т.д. У чому
ж проблема неподоланності інфор�
маційної замкненості для «само�…»?
Ну, зіпсувалася інформація, то ж на
те й «само�…», щоб усе, в тому числі
й інформацію, виправляти, поновлю�
вати і т.д.
В умовах інформаційної замкне�
ності для «само�…» проблемою при�
нципової неподоланності є «еталон».
Проблема інформаційного еталона в
інформаційно замкненій системі для
«само�…», тобто для живого, і є тією
«шагреневістю», яка робить нашу
шкіру шагреневою — визначає обме�
женість індивідуального життя і
спрямованість його по шляху, що
веде до старіння.
Проблема інформаційного ета�
лона. Інформаційна замкненість
індивідуума — це та ціна, яку дово�
диться платити за те, щоб бути
індивідуумом. Інформаційні потоки в
Біосфері функціонують всеосяжно і
безперервно [66–68]. Але їхня по�
тужність така, що забезпечує й
уніфікацію і єдине ціле тільки
Біосфери як системи. Організм же як
одиниця тієї сукупності, яка стано�
вить вид, захищається від інфор�
маційного розмивання інформаційни�
ми потоками Біосфери рівно
настільки, щоб, з одного боку, лиша�
тися з нею уніфікованим, а з друго�
го — зберігати свою видову спіль�
ність і персональну індивідуальність.
Збереження індивідуальності інди�
відуумами, які становлять вид, не�
обхідне для того, щоб вид міг існува�
ти в Біосфері як її складова. На жаль,
за все в житті треба платити. І за збе�
реження індивідуальності також. А
індивідууму доводиться платити
двічі — і за свою індивідуальність, і за
збереження виду як сукупності спо�
ріднених особин.
Незважаючи на свою відкритість
як термодинамічно, так і за масо�
обміном, організм інформаційно не
розмивається, не «перемішується» з
усім, що його оточує, тільки завдяки
відносно високому ступеню інфор�
маційної замкненості. Або, що так
само справедливо, але «з іншого
боку», завдяки дозованій (і регульо�
ваній) інформаційній відкритості [66,
69]. Організм найвищою мірою
«само�…»: він самобудується, самоза�
хищається, самовідновлюється, са�
мовідтворюється тощо. А спрямова�
ність усього цього «само...» визна�
чається інформацією, яка передається
у клітині, мігрує, відокремлюється від
одного носія і сприймається іншим.
Певною мірою перенесення інфор�
мації закільцьоване: з ДНК на РНК, з
РНК на білки, з функцій білків на
мультиплікацію і підтримку цілісності,
збереженості ДНК, шляхом її (ДНК)
обслуговування білком, і так весь час
(рис.7).
Та за всієї такої закільцьованості
перенесення інформації з носія на
носій центральне місце (Центрально�
го Хранителя інформації) належить
ДНК. Будь�які збої по всьому лан�
цюжку перенесення інформації мо�
жуть виправлятися елімінацією поми�
лок — потенційно як завгодно мас�
штабно, швидко й ефективно.
Елімінацією — разом з їх носіями, і
далі заново відтворюватись разом з
носієм, але вже без помилок, на
основі інформації Центрального Хра�
нителя. Виправляються вони і на
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 93
ДНК. Але на відміну від усіх інших
носіїв (за своєю природою про�
міжних і тимчасових) помилки в самій
ДНК можуть виправлятися тільки
стосовно того, що «незіпсоване», тоб�
то на основі порівняння з «незіпсова�
ним», для чого це «незіпсоване» треба
мати і «розуміти», що саме воно і є
«незіпсоване». Якщо відбулася зміна
основи, руйнування частини
послідовності, випадкова вставка,
елімінація однієї або кількох основ,
то система обслуговування ДНК має
для усунення таких ушкоджень
порівняти їх з тим, що не ушкоджено,
і відповідно виправити. І це визначає
все — система підтримки повно�
цінності ДНК може працювати тільки
у відповідності з якимось еталоном.
Таким еталоном у клітині є ДНК
(сама для себе еталон), її друга нитка
(або парна хромосома). Для
організму в цілому еталоном слугува�
тиме його спільний суміщений інфор�
маційний простір. Але якщо пошкод�
ження є і в еталоні, якщо внаслідок
збою з будь�якої причини репарація
в ядрі не «виправила» змінену частину
ДНК, а навпаки, пошкодила «незіпсо�
вану» (другу нитку), то далі така по�
милка стає для клітини (а при накопи�
ченні пошкоджень в інформаційному
просторі — для всього організму)
вже еталоном з усіма наслідками, що
з цього випливають. Виникає диво�
вижна ситуація, властива лише живо�
му. Для збереження індивідуальності
організм інформаційно замкнений
сам у собі. Перенесення, прокачу�
вання через нього енергії і речовини
(енергообмін, масообмін) відбува�
ються згідно з законами неживого —
всі «прокачувані складові» містять у
собі як невід’ємне свою інформацію.
Але обмін речовин і енергії не веде
для організму до обміну інформацією,
94 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Ðèñ.7. Ïåðåíåñåííÿ ³íôîðìàö³¿ ç îäíîãî
òèïó íîñ³ÿ íà ³íøèé ïðèçâîäèòü äî
ìóëüòèïë³êàö³¿ íîñ³¿â, îñê³ëüêè ïåðåçà-
ïèñóâàííÿ ³íôîðìàö³¿ ñóïðîâîäæóºòüñÿ
îäíî÷àñíî é ñòâîðåííÿì ñàìîãî íîñ³ÿ. À
â³äòâîðèâøèñü, íîñ³é ³ç çàïèñàíîþ íà
íüîìó íîâîþ (ïåðåíåñåíîþ) ³íôîðìàö³ºþ
ïî÷èíຠôóíêö³îíóâàòè â³äïîâ³äíî äî
íå¿. Òàê âèíèêຠâåñü êàñêàä ïðîöåñ³â
(çàâäÿêè ñòâîðåííþ âèêîíàâ÷èõ ìîëå-
êóëÿðíèõ ìåõàí³çì³â ³ ¿õ ðåàë³çàö³¿ íà
îñíîâ³ ïîåòàïíî ïåðåíåñåíî¿ ³íôîðìàö³¿),
çàìêíåíèé íà îáñëóãîâóâàíí³ ïåðâèííîãî
íîñ³ÿ ³íôîðìàö³¿ — ÄÍÊ. Çàê³ëüöüîâàí³ñòü
âñüîãî ³íôîðìàö³éíî-ìàòåð³àë³çîâàíîãî
íà íîñ³ÿõ (ÿê³ îäíî÷àñíî ñòàþòü ³ âè-
êîíàâ÷èìè ìåõàí³çìàìè çàïèñàíî¿ íà íèõ
³íôîðìàö³¿) êàñêàäó ³ º òå «ñàìî-…», ÿêå
â òàêîìó ïîâíîìó âèãëÿä³ º îñíîâîþ
ì³í³ìàëüíî-ïîâíîðîçì³ðíî¿ îäèíèö³ æè-
âîãî — êë³òèíè. À çàê³ëüöüîâàí³ñòü çà-
áåçïå÷óº âñ³ âàð³àíòè ìóëüòèïë³êàö³¿ ³í-
ôîðìàö³¿ òà ¿¿ íîñ³¿â ó âñüîìó ¿õ ð³çíî-
ìàí³òò³ òà îáñÿç³
характерною для живого, тобто від�
дільною. Індивід організує свій внут�
рішній інформаційний простір, що за�
безпечує інформаційний обмін (і че�
рез нього — інформаційне
кондиціонування) всіх клітин. Але
все це — всередині організму (а для
клітини — всередині неї). Його су�
купний інформарій виконує і функції
еталона. І старіння організму в своїй
першооснові — це старіння сукупно�
го еталона. Тому старіння (і його ре�
зультуюча — «видовий строк») є
проблемою еталона.
Усі складові організму старіють
як неживе, всі вони нерозривні зі
своєю інформацією, для них не існує
закритого чи відкритого інфор�
маційного простору. А та, що пере�
дається всередині організму між
клітинами, віддільна від носія інфор�
мація, повільно мутуючи (як загаль�
ний інформарій індивідуума), старіє
синхронно і як сукупний геном
організму, і як його інформаційний
еталон одночасно. Старіння інфор�
мації індивідуума як явище є наслід�
ком старіння її як еталона. Це власти�
ве тільки живому. І за самою приро�
дою старіння, за його особливим
механізмом, що лежить в основі ста�
ріння живого, старіння живого кар�
динально, принципово, концептуаль�
но і т.д. відрізняється від старіння не�
живого (хоча за всіма окремими,
конкретними проявами спільне є, і
його дуже багато — адже все без ви�
нятку в живому само по собі нежи�
ве). Для неживого навіть саме понят�
тя старіння інформації і її еталона не
має жодного сенсу. Саме тому для
живого уявлення про ентропію не�
однозначне. Воно має одне значення
для кожного компонента живого са�
мого по собі, і таке значення цілком
збігається з таким же для неживого
(адже будь�який компонент живого
сам по собі неживе). Воно має інше
значення для організму, бо система
самопідтримки і репродукції, що зу�
мовлює появу зі старіючого цілого
молодих похідних (не шляхом пере�
розподілу, тобто без збільшення ен�
тропії для такого старіючого цілого і її
зменшення для молодого похідного)
вже порушує закон ентропії. Він вза�
галі не може бути застосований до
Біосфери в цілому, яка замість того,
щоб старіти, згідно з «законами
природи», безперервно ускладню�
ється (в усіх своїх проявах) ось уже
чотири мільярди років.
Якби еталон у організму, завдяки
всім його «само...», був незмінним —
старіння не було б. Але замкненість
інформаційного простору організму
робить неминучим старіння будь�
якого еталона всередині самого себе,
всередині організму, всередині замк�
нутого інформаційного простору.
Клітина — молекулярна машина,
організм — сукупність клітин�машин.
І все його «само�…» спрямоване на
самопідтримку, самозбереження, ви�
ходячи тільки з тієї інформації, яка у
цьому «само�…» є. Машина не ро�
зуміє, яка інформація «добра», а яка
«погана». І накопичувані у ній, в її
інформарії мутації вона «бере до
виконання».
За індивідуальність доводиться
платити найвищу ціну. Платити ста�
рінням індивідуума внаслідок і разом
зі старінням його інформаційного
еталона. Якщо ж інформаційний про�
стір не замкнено (як в Біосфері),
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 95
якщо він відкритий, то все відбу�
вається інакше. Але тут виникає вже
нове принципове питання. Як може
існувати незамкнений інформаційний
простір живого у фактично замкне�
ному (хоч і дуже великому) фізично�
му просторі, яким є Земля, у межах
якого воно, живе, весь час перебува�
ло і перебуває по сей день? Як — це
вже особливість живого, і вона до�
сить незвичайна. У загальному виг�
ляді така особливість складається з
безперервності поколінь у межах
виду і безперервності Біосфери в
цілому. Але щоб зрозуміти «техно�
логію безсмертя» живого, «загального
вигляду» не досить, треба зрозуміти
конкретні механізми таких незвичай�
них можливостей.
Соматичний і зародковий шля�
хи, або чому у смертній сомі існує
безсмертя поколінь? При порівнянні
принципових особливостей (фактич�
но фундаментальних відмінностей)
соматичного і зародкового шляхів ви�
являється щось таке неймовірне у
своїй очевидності, що воно, це «оче�
видне неймовірне», випадає зі звич�
них, традиційних розглядів проблеми
старіння. Одна з особливостей поля�
гає в тому, що зародковий шлях, який
виконується зародковою плазмою,
перебуває впродовж усього часу
існування виду поза старінням. За�
родковий шлях не просто існує
«нескінченно довго», він не просто
«безсмертний», він не старіє, оскільки
перебуває поза старінням. Саме існу�
вання зародкового шляху поза
старінням концептуально важливе
для всієї проблеми, що розгля�
дається. І перші запитання, які одра�
зу ж виникають, це — що означає «не
старіє», і що таке «існування поза
старінням», та ще й необмежено дов�
го (за мірками «видового строку» для
індивідуума)?
У загальних рисах це було сфор�
мульовано у вигляді певної загальної
теорії в 1883 році Вейсманом як «без�
смертя зародкової плазми» [70]. Нез�
важаючи на те, що ці уявлення мали
скоріше характер постулата, в них
було закладено якісно нове уявлен�
ня, про яке потім практично й не зга�
дували. Теорію Вейсмана про зарод�
кову плазму розглядали тільки з по�
зицій уявлень про успадковування
ознак. А даремно. Ми ще повернемо�
ся до цього. Тут же розберемо тільки
те, що традиційно сприймається як
спадковість, як те, що можна вважа�
ти розвитком ідей Вейсмана про без�
смертя «зародкової плазми» (ідео�
плазми). Якщо спроектувати «без�
смертя зародкової плазми» в
розумінні Вейсмана (тобто так, як це
можна було б трактувати в нинішніх
термінах) на сучасні уявлення, то ви�
явиться, що фактично він мав на увазі
відсутність того, що сьогодні назива�
ють «реплікативним старінням» і збе�
реженням за відсутності реплікатив�
ного старіння повної потенційної то�
типотентності. Тут усе зрозуміло.
Сьогодні таке пояснення феномено�
логії «безсмертя зародкової плазми»
за Вейсманом (та й без Вейсмана та�
кож) не викликає заперечень.
Складніше з «існуванням поза ста�
рінням», бо сьогодні в поняття
«старіння» вкладають уже не тільки (і
навіть далеко не стільки) старіння
реплікативне. Щоб розібратися в
цьому, треба «почати з самого почат�
ку». Адже існування поза старінням
96 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
— це та функціональна особливість
життя як явища, яка й обумовлює, і
забезпечує життя як явище. Саме
життя як таке, не будь�який конкрет�
ний окремий випадок (індивід, вид), а
певний особливий феномен буття,
особливу форму сущого.
Ми сприймаємо життя у вигляді
його абсолютно предметного «ма�
теріального оформлення»: хлорела,
амеба, кипарис, їжак, короп і т.д.
Абстрагування від такої конкретики у
вигляді більш загальних понять: «во�
дорості», «найпростіші», «дерева»,
«ссавці», «риби» і т.д. уже сприйма�
ються доволі «дискретно�розпливчас�
то», тобто нібито «взагалі», але не�
одмінно десь у свідомості невиразно
фігурують якісь звичні нам конкретні
приклади таких узагальнень. І найза�
гальніше поняття — «життя» також
нерозривно пов’язується з якимись
конкретними його формами. Але
життя — це особлива форма буття,
яка не зводиться до окремих ви�
падків. Життя як явище створює для
свого «зовнішнього» забезпечення
сому, в якій існує зародкова плазма
— носій безперервності життя. По
суті носієм безперервності життя є
не сома, не організми, не індивідуу�
ми, а зародкова плазма. Організми
вона, зародкова плазма, створює для
свого забезпечення. А щоб організми
свою функцію виконували і від неї не
ухилялися, індивід своєю поведін�
кою, психологією, сприйняттям і т.д.
відокремлений від безперервності
життя як явища. Тут є певна аналогія
зі спадковістю. Вона, спадковість,
відокремлена як така від особис�
тісних сприйнять, вольового впливу,
цілеспрпямованої зміни тощо. Індивід
не сприймає свою спадковість як
таку. Він сприймає тільки наслідки її
реалізації. Індивід отримує і реалізує
свою спадковість, не маючи можли�
вості впливати на неї! А спадковість,
створюючи «свого» індивіда, цілкови�
то і в усьому його визначає!
Щось подібне і в життя як явища.
Воно існує в інформаційній безпе�
рервності зародкової плазми як у
пульсуюче�безперервному змінюва�
ному носії. А зародкова плазма для
свого існування створює індивід, яко�
го колонізує!!! Предметніше розгля�
немо це далі. Організм — це «система
забезпечення» зародкової плазми, на
яку впливати він майже не може, яку
забезпечує, обслуговує й передає
далі в неперервному ланцюгові по�
колінь — життя як явища. На тому
його, організму, функції і завдання
закінчуються. Тільки для цього він і
створюється. Для пояснення існу�
вання життя «поза старінням» не�
обхідно розділити життя як явище і
його окремі, індивідуальні, ма�
теріальні втілення. Розділити так
само, як півстоліття тому розділили
поняття «організм» і його «спад�
ковість». Розділили за поняттями і ма�
теріально. І ви можете, виділивши з
краплини крові свою спадковість, ба�
чити себе збоку. Не як у дзеркалі, а
матеріально — ви і поза вами,
самостійно, без вас і назалежно від
вас ваша спадковість (рис.8).
Тепер те ж саме треба зробити з
уявленнями про «життя як явище» і
його окремі, індивідуальні прояви
(рис.9). І тоді стане зрозумілим, що
така особлива форма сущого — жит�
тя як явище — взагалі могла з’явитись
тільки після того, як у процесі його
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 97
виникнення (появи, становлення,
створення тощо) була вирішена «тех�
нологічно» проблема існування поза
старінням.
Розглянемо це предметно, для
чого й треба повернутися «до почат�
ку» і проаналізувати механізми, які
дають можливість «життю бути жит�
тям». Таких механізмів кілька. Але
визначальним, довкола якого і забез�
печуючи який, функціонують інші
фундаментальні механізми життя, є
перенесення (перезаписування)
інформації і «різноматеріальність»,
«різнофункціональність» і т.д. її носіїв
у процесі такого перенесення. Життя
і як певне загальне явище, і у вигляді
будь�якої його окремої похідної існує
тільки в системі безкінечного інфор�
маційного перенесення. В процесі
розвитку будь�якого індивідуума,
будь�якої популяції всі індивідуальні
матеріальні носії інформації зміню�
ються безмежне число разів; у
клітині так само часто змінюються всі
атоми, всі молекули, всі макромоле�
кули; в організмі змінюються всі
клітини, а довгоживучі за всіма свої�
ми складовими оновлюються. В ряду
поколінь змінюються всі особини ра�
зом з усіма своїми безперервно
змінюваними матеріальними части�
нами. А інформація, віддільна від носія,
передається, зберігається і мульти�
плікує. Життя існує, незважаючи на
безкінечну зміну всіх своїх мате�
ріальних складових, завдяки безкіне�
чному перенесенню, в своїй «самій�
самій» першооснові як таке, у вигляді
інформації на всі системи обслугову�
вання, забезпечення, перезапису й
мультиплікації цієї інформації, тобто
самого себе. Життя — це форма існу�
вання інформації, яка містить інфор�
мацію на власне забезпечення та іс�
нування. На всі його «само�…», на все
те, що таке «само�…» забезпечує. Ми
сприймаємо життя, як індивідуалізо�
ване матеріальне втілення всього
комплексу «само�…». А для життя як
явища все оце «само�…» необхідне
лише для того, щоб інформація на все
це «само�…» могла існувати і муль�
типлікуватися як завгодно довго
«поза старінням», тобто стосовно са�
мої себе — власне інформації без
98 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Ðèñ.8. «ß òà ìîÿ ñïàäêîâ³ñòü». Çàðàç öå
âæå ñïðèéìàºòüñÿ. Ñóìàðíà ÄÍÊ ç
êðàïëèíè êðîâ³ ì³ñòèòü âñþ ³íôîðìàö³þ
ïðî ³íäèâ³äóóì. ² ÿêùî ñüîãîäí³ ¿¿ ó
òàêîìó âèãëÿä³ ïåðåòâîðèòè íà ³íäè-
â³äóóì, ç ÿêîãî âîíà âçÿòà, íåìîæëèâî,
òî öå ëèøå ñïðàâà ÷àñó. Òà ÿêùî ¿¿, ÄÍÊ,
«ìàòåð³àëüíèé íîñ³é» ñïàäêîâîñò³,
ñåêâåíóâàòè ³ îäåðæàíó ³íôîðìàö³þ
çàïèñàòè íà ³íøèé íîñ³é, òî ïîòåíö³éíî
(«êîëèñü»), ïåðåòâîðèâøè öåé çàïèñ ó
ïðèðîäíîìó íîñ³ºâ³ (ÄÍÊ), ìîæíà áóäå
îäåðæàòè ³íäèâ³äóóì ëèøå íà îñíîâ³
òàêî¿ ³íôîðìàö³¿. Çâè÷àéíî, ëþäèíà äóæå
ñêëàäíà, àëå ïåðøó ³ñòîòó — ì³êîïëàçìó
òàê ñòâîðþâàòè âæå ïî÷èíàþòü. À
ïðèðîäó ïñèõ³êè (îñíîâó îñîáèñòîñò³)
øòóðìóþòü àð쳿 â÷åíèõ, íå øêîäóþ÷è
ãðîøåé. Êîëèñü ³ ïñèõ³êà ñòàíå òåõ-
íîëî㳺þ
рандомізації. Носій інформації в
усьому діапазоні життя — від первин�
ної клітини до вінця творіння —
потрібен життю як явищу тільки
(і тільки) для її, інформації, «носіння»,
обслуговування і мультиплікації.
Це те, що не було сприйнято в
теорії Вейсмана. А саме він понад 120
років тому принципово розділив сому,
клітини якої старіють, і статеві клітини,
які, не старіючи (за Вейсманом), забез�
печують безперервність зародкової
плазми. У 1891 р. Вейсман зробив на�
ступний крок, локалізувавши «зародкову
плазму» в хромосомах [71]. До ро�
зуміння того, що хромосоми, у свою
чергу, — це носії інформації, яка, зміню�
ючи своїх носіїв незліченну кількість
разів, переноситься «через світи і віки»,
забезпечуючи (для такого існування і
перенесення!) всі «само�…», лишалося
зовсім небагато. Але цього не сталося.
Треба дуже чітко розділяти суть явища і
його сприйняття. Хоч би як ми деталізу�
вали молекулярні процеси, що протіка�
ють в організмі (молекули ферментів,
сайти взаємодії гормонів з рецепторами,
ключові точки клітинного циклу і т.д.),
людина все одно цього не сприймає.
Вона сприймає тільки інтегральні, уза�
гальнені її центральною нервовою сис�
темою відчуття — голод, спрагу, потяг,
біль. І незважаючи на те, що вся моле�
кулярна генетика — це опис, вивчення,
розуміння і т.д., молекулярний генетик
як індивід не сприймає перенесення
інформації, організації структур і про�
цесів на рівні енергій зв’язків атомів
індивідуальних молекул, їх конфор�
маційних змін тощо.
Точно так само слід розглядати й
інформацію живого. Звичайно ж, це
лише на рівні концептуального роз�
гляду. Звичайно ж, життя як форма
існування інформації, сама інфор�
мація і її носії, і її обслуговування —
єдине ціле, і взяті ізольовано — «не
життя». Звичайно ж, усе живе (від
первинної клітини до вінця творіння)
цього не відчуває і взагалі «знати не
хоче» — воно йому «сто літ не треба».
І єдиний сам у собі індивід, котрий
зараз читає ці рядки, зневажливо
знизує плечима з висоти свого знан�
ня про неймовірну складність
організму, в якому нехай і є вона, ота
сама інформація, але ж усього іншого
куди більше. Зрештою, відчуваємо ж
ми не якусь первинну інформацію
про самого себе, а «реалії життя». Все
це так. Але якщо на рівні одного�єди�
ного із трьох з половиною мільярдів
нуклеотидів (букв матеріального но�
сія інформаційного гігантського мега�
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 99
Ðèñ.9. Æèòòÿ ÿê ÿâèùå, ÿê ³íôîðìàö³ÿ íà
âñå çàáåçïå÷åííÿ ñâîãî (³íôîðìàö³¿)
³ñíóâàííÿ, â³äòâîðåííÿ âñ³õ ñèñòåì
ñàìîçàáåçïå÷åííÿ ³ ìóëüòèïë³êàö³¿
âèêîðèñòîâóº (³ ñòâîðþº äëÿ òàêîãî
âèêîðèñòàííÿ) ³íäèâ³ä ò³ëüêè ÿê ñèñòåìó
îáñëóãîâóâàííÿ. Òîìó â íåñê³í÷åííîìó
ðÿäó ñâîãî ³ñíóâàííÿ æèòòÿ ÿê ÿâèùå
ïåðåäຠëèøå ³íôîðìàö³þ, à íå ¿¿ íîñ³¿â.
Æèòòÿ ÿê ë³í³ÿ áåçïåðåðâíî¿ ïåðåäà÷³
³íôîðìàö³¿ ³ ³íäèâ³ä ÿê éîãî ñèñòåìà
çàáåçïå÷åííÿ íå ëèøå «ìîæóòü áóòè
ïîä³ëåí³», àëå ³ ðåàëüíî ïîä³ëåí³
томника) в одній гаплоїдній статевій
клітині, яка дала початок зиготі,
відбулась зміна інформації у вигляді
зміни запису і його носія, що призве�
ло до недоброї домінантної мутації,
то роль інформації для організму, що
походить з такої зиготи, стає для ньо�
го як індивідуума надзвичайно осо�
бисто відчутною. І носій такої інфор�
мації її наслідки відчуває дуже пред�
метно. І не «взагалі», а дуже конкретно,
повсякденно і повсюди — «на власній
шкурі».
Але інформація без носіїв не
існує і без забезпечення не прояв�
ляється. Як наслідок виникнення
життя (принаймні в його Земному
варіанті) відбулося матеріальне
«оформлення» носійства, підтримки і
поширення інформації шляхом про�
сторової організації всього цього в
клітину. В певну систему, яка скла�
дається з носія інформації, систем її
переписування і поетапної, каскадної
реалізації — перетворення в усі ті
макромолекули, які послідовно,
відповідно до своїх молекулярних
структур, на основі перенесеної на
них інформації як молекулярні ме�
ханізми самоскладаються, самоор�
ганізуються, самовзаємодіють, само�
каталізують і т.д. Але від початку усі
ці можливості «само�…» (і програма
послідовності протікання всіх цих
процесів «само�…») закладені у Цен�
тральному (двоїстому за своєю при�
родою) Сховищі інформації. І як
навіть не головне, а взагалі єдине за�
вдання, на виконання якого спрямо�
вані всі функції такого матеріального
оформлення носіння і перенесення
інформації за будь�якого її усклад�
нення (спочатку клітина, потім попу�
ляція, потім організм) — це забезпе�
чення життя як явища. Для цього не�
обхідне виконання певної загальної
вимоги — стійкості (стійкого
протікання, перебування, накопичен�
ня, існування) у просторі і часі. Гра�
нично — стійкості за будь�яких, а в
міру наближення до межі, дедалі
ширших, глибших і різноманітніших
збурювань в усьому різноманітті
того, що оточує життя як явище. Така
стійкість забезпечується системою
різних окремих матеріально�інфор�
маційних варіантів оформлення жит�
тя як явища. В нашій термінології ця
система має назву «Біосфера». Як
такі ж ці конкретні форми (індивідуу�
ми, види), самі по собі будучи не
більше ніж окремими, недовговічни�
ми варіантами, для життя як явища (і
Біосфери як системи, що забезпечує
стабільність існування життя у про�
сторі і часі) взагалі «нецікаві». Понад
те, вони всі для життя як явища і
Біосфери як системи, що забезпечує
його стабільність, потрібні тільки (і
тільки!) як витратний матеріал, не�
обхідний для безперервності життя і
таких його перетворень, які поступо�
во все більше й більше підвищують
загальну стабільність за рахунок
створення різноманіття варіантів
інформації і її форм носіння (за
нашою термінологією — «еволюції»).
Первинний витратний матеріал,
який іде на забезпечення безперер�
вності життя як явища у часі, — це
безкінечний ряд організмів (почина�
ючи від перших клітин, які також
були організмами, тільки одноклітин�
ними). А лінія, яка становить першо�
основу і в своїй першооснові забез�
печує безперервність «зародкової
100 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
плазми», — це інформація. Природно,
на своєму носієві з усім молекуляр�
ним (тобто матеріальним) оформлен�
ням, що забезпечує її мультиплікацію,
переписування, реалізацію, інакше
кажучи, у вигляді клітин. Але не
клітин взагалі, а тільки тих, у яких за
рахунок максимального збереження і
найсуворішої селекції безперервно
підтримується «повноцінність», тобто
достатня для виконання всіх наступ�
них переписувань інформація і
здатність (що реалізується на її
основі) до мультиплікації і усіх про�
явів «само�…». А решта (єдині самі у
собі індивідууми, горді Homo sapi �
ens), усі ті носії інформації, в яких
інформація змінилася так, що не за�
безпечує повноцінності всіх наступ�
них ланцюгів переписування і
реалізації, елімінують. Не одразу,
звичайно, а в міру виявлення, реа�
лізації таких невідповідностей. Якщо
ж в якійсь лінії «зародкової плазми»
відбувається затримка безперер�
вності, і накопичення мутацій вже не
може бути усунене селекцією
(внаслідок того, що всі об’єкти се�
лекції несуть мутації, несумісні з по�
вноцінними наступними ланцюгами
реалізації всіх «само…»), то така лінія
елімінує. Власне кажучи, беручи за
основу життя як явище, всі ми, єдині
самі у собі, є не що інше, як витрат�
ний матеріал для нашої «зародкової
плазми», яка тільки й потрібна для
безперервності життя. А решта, в
чому вона перебуває, потрібна лише
для забезпечення його безперер�
вності. C’est la vie!
І тут виникає ще одне «цікаве» пи�
тання — ким або чим ми є, якщо нас
розглядати у незвичному ракурсі — з
позицій мутаційного процесу, тобто з
позицій «законів природи»? Здавало�
ся б, якщо йде безперервна і високо�
ефективна антимутантна селекція, то
нібито всі новонароджені мають бути
мутаційно навіть не просто чистими,
а буквально мутаційно стерильними.
На жаль, якісний аналіз цього явища
(кількісний поки що неможливий) по�
казує, що все зовсім не так. Оскільки
накопичення мутацій іде по всьому
геному, то прояв мутацій феноти�
пічно наявний в усьому діапазоні —
від невидимих «нейтральних» до ле�
тальних. З крайнощами (в розумінні
їх елімінації чи пропускання) все зро�
зуміло. А от з усім, що між ними, на�
багато складніше. Чисто формально
якісний аналіз показує, що чим дужче
(у негативному значенні) впливає му�
тація на фенотип (як на всьому шля�
ху «само�…», так і у взаємодії з ото�
ченням), тим надійніше відфільтровує
відбір «на відповідність» носіїв таких
мутацій. Але ймовірність проходжен�
ня фільтрів відбору для мутацій, що
не надто впливають на фенотип, ре�
цесивних, з відстроченим проявом і
т.д., досить велика. І мутації мали по�
чати накопичуватися вже в перших
протобіонтів. Та й відбір своє брав —
усе невідповідне скидалось у небут�
тя. Тому все живе неминуче протягом
усього часу свого існування перебу�
вало, перебуває і підтримується на
рівні мутаційної межі [72]. Тобто
такому рівні накопичених мутацій,
який ще дає живому в його конкретних
проявах існувати. А відбір (елімінація)
йде тільки на рівні тих індивідуумів і
лише тоді, коли цю межу перейдено. І
це так само слід мати на увазі, ана�
лізуючи проблему нашої «шагреневої
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 101
шкіри». Понад те, сьогодні завдяки
повному розшифруванню геному лю�
дини стало ясно, що мутаційний ван�
таж у людській популяції справді пе�
ребуває на верхній межі, а часто і
трохи перевищує її. Саме через це
мало хто доживає навіть до «видового
строку». Отож, боротися зі старінням
традиційними методами, на жаль,
мало перспективно — резерву від
того, що ще до народження вже «з’їли»
мутації, тільки й вистачає для вже не
видового, а свого «персонального
строку».
Таким чином, існування поза
старінням для живого як явища — це
забезпечення безперервності «по�
вноцінної» інформації на її носіях, в
системах її обслуговування, реа�
лізації, мультиплікації і т.д. Забезпе�
чення за рахунок найсуворішої се�
лекції і елімінації всієї решти. Для ви�
конання цього завдання вже з
моменту появи життя як явища і
далі — неперервно до наших днів
створена і підтримується необхідна
надмірність. Організмів (будь�яких!)
народжується набагато більше, ніж
їх може існувати. При утворенні зи�
гот (це вже там, де відбуваються
складніші, ніж простий поділ, систе�
ми мультиплікації) їх число набагато
перевищує те, що з них з’являється
на світ для самостійного існування.
Гамет незрівнянно більше, ніж зигот,
початок яким вони дадуть. В
ембріогенезі у процесі розвитку і ста�
новлення «зародкової плазми» відбу�
вається масова селекція, внаслідок
якої для утворення гамет лишаються
уже найсуворіше відібрані їхні
клітини�попередники. Щоб уявити
собі масштаби такого фільтрування,
можна навести дані про шляхи утво�
рення жіночих гамет, які беруть по�
чаток від найраніших попередників.
Первинні статеві клітини виникають
на дуже ранньому етапі онтогенезу і
мігрують в зачаток гонади. Там вони
перетворюються в оогонії, які муль�
типлікують, і під кінець п’ятого місяця
розвитку плода кількість поперед�
ників статевих клітин досягає � 7 млн.
Після цього починається масова заги�
бель, і на сьомому місяці їх ли�
шається дуже мало. Кількість пер�
винних ооцитів при народженні коли�
вається від 700 тис. до 2 млн. З
роками більшість з них гине, й лише
� 400 тис. зберігаються до початку
пуберти. Але з них небагато (менше
500) овулюють протягом усього реп�
родуктивного періоду [73]. Менше
500 з 7 млн! Це приблизно один з 15
тисяч. А решта 14999 елімінують. Та
й з тих, що лишились, реалізуються
лише одиниці. Для чоловічих стате�
вих клітин (якщо рахувати за реаль�
ними результатами, тобто за числом
тих, які, пройшовши усі фільтри,
здійснили свою біологічну функцію)
ця величина буде ще на кілька
порядків нижчою.
У поколіннях, крім того, існує
особливе «імпульсне розкриття» за�
мкнутого в індивідуумі інформаційно�
го простору. Під час злиття гамет
об’єднується два сумісних у своїх
подальших реалізаціях інформаційні
масиви. Тут дуже істотно те, що йде
не обмін інформацією, яку перено�
сять гамети, а її об’єднання. В по�
коліннях живе інформаційно відкрите
в межах спільного інформарію свого
виду. Вид — це внутрішньо відкрита
інформаційна система. На вищому
102 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
таксономічному рівні (рід, сімейство,
порядок і т.д.) інформаційно закри�
тим уже є вид. Порівняно з «видовим
строком» індивідуума час існування
виду незмірно більший (за рахунок
незмірно більшого спільного для виду
сукупного закритого в ньому інфор�
маційного простору). Він (час існу�
вання виду) оцінюється, у середньо�
му, в кілька мільйонів років. Отже,
види також скінченні. Вони теж вит�
ратний матеріал життя як явища. І так
впродовж усіх 4 млрд. років еволюції.
Якісно інше становище Біосфе�
ри. Стабільність системи, тобто
Біосфери, забезпечують види (їх
різноманітність, численність і т.д.).
Вони є витратним матеріалом систе�
ми. Їх на своєму віку життя як явище
через Біосферу — свою форму
стабільного, потенційно нескінчен�
ного існування — міняла незліченну
кількість разів. Були періоди, коли
вимирало більше видів, ніж лишало�
ся. Але для системи це йшло тільки
на користь — те, що лишалося, було
«надійніше». Для життя як явища і для
Біосфери як стабільної системи його
існування цілком байдуже, хто живе,
а хто елімінує. Існує «відповідне», а
зникає «невідповідне». З позицій інте�
ресів системи — «так йому й треба».
Життя як явище від цього тільки
зміцніло і поширилося на всю плане�
ту. Для виду витратним матеріалом є
індивіди. Чим їх більше, тим більше
процвітає вид. Бо для Біосфери вит�
ратним матеріалом є вже вид. Що
ширший набір, що більша їх різно�
манітність, то стійкіша Біосфера.
А конкретний індивід з усіма його
турботами і проблемами ні видові, ні
Біосфері «нецікаві». Від індивідуумів
для виду потрібна лише репро�
дукція — забезпечення безперерв�
ності «зародкової плазми». І більше
індивід як виду, так і життю як явищу
не потрібен. А якщо він, індивід, це
завдання не виконає, то беззасте�
режно і безваріантно елімінує не
тільки сам, але й уся його лінія «за�
родкової плазми» — далі забезпечу�
вати існування виду будуть лінії
інших індивідуумів. У свою чергу для
індивідуума (багатоклітинного, звісно
ж) витратним матеріалом, який за�
безпечує його існування, є клітини. І
їх доля індивідуумові теж «нецікава».
Не думає ж (і тим паче не переживає)
той, хто зараз читає ці рядки, єдиний
сам у собі індивідуум, про те, що в
ньому щосекунди гинуть, підтримую�
чи його, індивідуума, існування, сотні
тисяч його власних клітин. Думати і
переживати доводиться тоді, коли їх
кількість (тих, які щосекунди гинуть,
власних, «рідних» клітин) зменшується.
Бо тоді не забезпечується самопідтрим�
ка єдиного самого у собі величавого
«вінця творіння» Homo sapiens. Ми
страждаємо не тому, що наші клітини
безперервно і масово гинуть, а тому, що
масовість їх загибелі поступово зни�
жується. Ось такий наш подвійний «гу�
манізм». Хоча, по суті, в цьому нема
нічого дивного, адже життя як явище
цілком і повністю тримається на такому
подвійному стандарті. Його безпе�
рервність можлива тільки тоді, коли всі
(без винятку!) індивідууми, хоч вони й є
носіями життя як явища, служать йому
не більш ніж первинним, тобто найма�
совішим витратним матеріалом, масові
витрати якого є обов’язковою і неухиль�
ною умовою існування життя «поза
старінням».
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 103
Таке життя «насправді». Й без ро�
зуміння цього всі оцінки «старіння»
дуже важливі і корисні лише для того,
щоб поговорити про вічне, поскаржи�
тись на нашу долю в її «рамковому»
існуванні в часі не більше «видового
строку» (якщо пощастить, звичайно),
описати який�небудь дуже яскравий
прояв старіння і спокійно задовольни�
тися власними знаннями і величчю. Так
і живемо (поки живемо). Для «діла» ж
вирішальне значення має технологія
життя як явища, яка перетворила його,
життя, в потенційно нескінченний
стан, що існує поза старінням. Такою
технологією є особлива, заснована
на максимальній надмірності і най�
жорсткішій селекції форма підтримки
«повноцінної» інформації з безком�
промісною елімінацією «неповно�
цінної». Технологія такої безперер�
вної зміни еталона, яка забезпечує
його нескінченне збереження в
незмінному вигляді. Незмінному в
плані інформаційно надійного і ефек�
тивного забезпечення всього ком�
плексу «само�…» для того, щоб усе це
«само�…» могло матеріально обслуго�
вувати, теж надійно, повноцінно й
ефективно інформаційний еталон.
Ще раз підкреслимо, безперервне
існування у своїй першооснові саме
інформації, а все решта — її носії, які
забезпечують системи і т.д., будучи
абсолютно необхідними, є, тим ча�
сом, уже похідними. Життя як явище
не бореться зі старінням! Воно існує
поза ним, елімінуючи навіть саму «за�
родкову плазму» на підходах до ста�
ріння, бо все, що стало на шлях
підходів до старіння, — уже по�
тенційно «невідповідне». Це осново�
104 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Ðèñ.10. Æèòòÿ ÿê ÿâèùå â ñóò³ ñâ ïåðøîîñíîâè ³ñíóº ó âèãëÿä³ ³íôîðìàö³¿. Ç ìîìåíòó
âèíèêíåííÿ æèòòÿ ³ äî íàøèõ äí³â, â³ä ïåðøîãî ïðîòîá³îíòà äî «â³íöÿ òâîð³ííÿ»,
íàâ³òü ó íàéêîðîòøîìó ðÿäó — â³ä ³íäèâ³äóóìà äî ³íäèâ³äóóìà íåç÷èñëåííó ê³ëüê³ñòü
ðàç³â çì³íþâàëèñü, çì³íþþòüñÿ ³ çì³íþâàòèìóòüñÿ âñ³ íîñ³¿, âñ³ ìîëåêóëè, âñ³ àòîìè, âñ³
åëåìåíòàðí³ ÷àñòèíêè, âñ³ ñèñòåìè îáñëóãîâóâàííÿ ³ çàáåçïå÷åííÿ, âñ³ êë³òèíè, âñ³
³íäèâ³äóóìè. Ïåðåäàºòüñÿ áåç çì³í (àáî, ïðàâèëüí³øå, — äîïóñêàþ÷è âñå íåîáõ³äíå
äëÿ çä³éñíåííÿ ³ òðèâàííÿ òàêî¿ ïåðåäà÷³) ò³ëüêè ³íôîðìàö³ÿ. À âñå çàáåçïå÷åííÿ ¿¿
³ñíóâàííÿ, ï³äòðèìóâàííÿ, çáåðåæåííÿ òà ïåðåäàâàííÿ íà âñ³õ ð³âíÿõ îðãàí³çàö³¿ —
âèòðàòíèé ìàòåð³àë æèòòÿ ÿê ÿâèùà. Ïîçà ñòàð³ííÿì æèòòÿ ÿê ÿâèùå ³ñíóº
áåçïåðåðâíî-ïåðåðèâ÷àñòî â âóçüêîìó ìàòåð³àëüíî-³íôîðìàö³éíîìó ä³àïàçîí³
çàðîäêîâî¿ ïëàçìè — õðàíèòåë³ é ïåðåäàâà÷åâ³ ³íôîðìàö³éíîãî åòàëîíà, íîñ³ÿìè
ÿêîãî, â ñâîþ ÷åðãó, º îáìåæåíå ÷èñëî êë³òèí. É ïîçà êîðîòêèì ÷àñîâèì ³íòåðâàëîì
³ñíóâàííÿ ÿê åòàïó áåçïåðåâíîñò³ âñ³ êë³òèíè çàðîäêîâîãî øëÿõó òàêîæ
ïåðåòâîðþþòüñÿ ó âèòðàòíèé ìàòåð³àë æèòòÿ ÿê ÿâèùà, ïåðåäàâøè ïî «åñòàôåò³» äàë³
ëèøå ³íôîðìàö³þ. ² òàê óñ³ 4 ìëðä ðîê³â ó áåçïåðåðâí³é ë³í³¿ æèòòÿ â³ä ïðîòîá³îíòà äî
«â³íöÿ òâîð³ííÿ» ³ âñ³º¿ Á³îñôåðè
положний принцип. Не боротьба зі
старінням (що концептуально не�
можливо за фундаментальними зако�
нами буття і гарантовано приречено),
а існування поза старінням (рис.10).
І так — усі 4 млрд років.
Але тут виникає вельми істотне
питання. Хоч би яким масштабним
було життя в момент своєї появи
(створення, виникнення і т.д.), воно в
той момент було інформаційно за�
критою самою в собі системою. Чому
ж тоді воно не постаріло, зрештою,
як будь�який організм, який також
дуже великий за числом клітин, але
старіє неминуче? Як вид, який наба�
гато більший інформаційно, ніж
індивід, а все одно зникає в небуття?
А Біосфера інформаційно ще більша,
але ж також скінченна. І оскільки
скінченна, то має бути інформаційно
закритою. Хай як завгодно великою,
та все одно і навіть неодмінно
закритою.
Біосфера — форма організації
життя як явища у вигляді системи,
що «порушує» закони природи через
особливе використання їх. Хоч якою
великою буде система, та якщо вона
закрита, то її «скінченність» в часі не�
минуча. І якщо живе інформаційно
закрите само в собі (за умовами і
кардинальною ознакою — статусом і
складом інформації), то, виникнувши,
воно мало б одразу почати шлях «в
нікуди» — у рівноважний стан. Обмін
речовин, черпання енергії ззовні і пе�
реробка всього цього у собі подібне
нерозривно зв’язують живе з нежи�
вим. Але віддільна від носія інфор�
мація живого кардинально відмінна
від невіддільної інформації у неживо�
го. Будучи енергетично і за масо�
обміном відкритою системою, інфор�
маційно живе як явище може бути
системою тільки закритою. І, здава�
лося б, деградація живого як явища
неминуча. І навіть 4 млрд років існу�
вання такої закритої системи не мо�
жуть (в концептуальному плані)
спростувати «закони природи».
Зрештою, Всесвіт у момент виник�
нення дістав такий майже безмежно
могутній імпульс, що ось уже 14 млрд
років, ні на мить не зупиняючись і не
озираючись, безперервно роз�
бігається одразу в усі боки одночас�
но, та ще й при цьому розвивається, і
поки що як явище, незважаючи на
свою «вселенську» закритість, досить
далекий від рівноваги. Можливо,
і життя також одержало певний
імпульс, дуже потужний в момент ви�
никнення, і ще його не реалізувало. А
от коли реалізує, тоді й затухне, до�
сягне рівноважного стану, зникне як
явище і зіллється з неживою приро�
дою так само, як це роблять, вичер�
павши свою квоту «видового тер�
міну», всі індивідууми.
Нічого, що ми не знаємо, що то
був за імпульс. Однак, крім самого
Всесвіту безпосередньо, для якого
цей імпульс очевидно абстрактно
спекулятивний, він дає невитравний
привід для дискусій уже впродовж
багатьох поколінь жерців, філософів,
фізиків, астрономів і т.д. І якби нині
не можна було сформулювати кон�
цептуальну основу життя як явища і
на цій підставі зробити аналіз його
статусу, то скінченність після зату�
хання такого теоретичного імпульсу
стала б непорушним переконанням
(на основі наших уявлень про «зако�
ни природи») як цілком «очевидне».
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 105
Але й нинішній рівень наших знань
дає можливість виключити інфор�
маційне затухання, незважаючи на
інформаційну ізоляцію живого від не�
живого, тобто формальну замкне�
ність живого як явища. Таке тверд�
ження грунтується на інформаційній
та матеріально�організаційній побу�
дові життя як явища. Воно, життя, в
першооснові, «за результатами» свого
виникнення (появи, створення і т.д.)
стало певним феноменом «само�…» —
що інформаційно і матеріально само�
копіюється, інформаційно�каскадно
самопереписується і самореалізу�
ється, самообслуговується, само�
мультиплікується і т.д. А механізмами,
які забезпечують підтримку усіх цих
«само�…», стали безперервна над�
лишковість самомультиплікації і се�
лекція, що не має ні аналога, ні пре�
цедента за своєю абсолютною без�
компромісністю, як на відповідність
самій собі (самозабезпечення усього
«само�…»), так і зовнішньому оточен�
ню, для того, щоб, з одного боку,
брати з нього все необхідне, а з дру�
гого — не бути ним знищеним. А далі
на все це «само�…», яке окремо (самі
по собі ДНК, РНК, білок і т.д.) нежи�
ве, неухильно і відповідно до своєї
спрямованості впливають «закони
природи». Вони викликають мутації у
носії інформації. Якби носій інфор�
мації з записаною на ньому інфор�
мацією оброблявся тільки (і тільки)
для усунення порушень, то через не�
одмінне їх пропускання будь�якою
найсучаснішою системою виправ�
лення інформаційне старіння було б
неминуче.
Мутації відбуваються ймовірнісно
(виникають скрізь, й хоч з надзвичай�
но високою ефективністю виправля�
ються також скрізь, все ж і пропуски
виправлення, і накопичення помилок
так само відбуваються скрізь, «вза�
галі» і ймовірнісно). І за деякий час
інформація перетворилася б у ста�
тистичний шум. Але надлишковість
мультиплікації і селекція «за відпо�
відністю» (що є молекулярною осно�
вою Дарвінівської еволюції, дуже
точно названої Любищевим «селекто�
генезом») елімінують усе (тобто
носіїв інформації разом з усіма систе�
мами її обробки і мультиплікації), що
не відповідає як всьому своєму внут�
рішньому «само�…», так і суміщенню
з оточенням. Оскільки ж і в «са�
мо–…», і у взаємодії з оточенням є
певний діапазон допустимості існу�
вання, то замість інформаційного шу�
му наростає інформаційна різно�
манітність як основа того, що ми на�
зиваємо мінливістю, еволюцією і т.д.
Надлишкове самопереписування
інформації та її надлишкова муль�
типлікація (разом з усіма системами
обробки, забезпечення, тобто кліти�
нами, організмами), будучи наслідком
життя як явища у нерозривному
поєднанні з селекцією, забезпечували
(і далі забезпечують) появу змінених
носіїв з відповідно зміненою записа�
ною на них інформацією. Усього того
нескінченного набору «окремих про�
явів», які безперервно ось уже 4 млрд
років обумовлюють якісне і кількісне
розширення різноманіття Біосфери. І
сьогодні кількість цих «окремих про�
явів» — індивідуумів усіх рівнів
організації від мікоплазми до людини
(всього того, що найчастіше визнача�
ють загальним поняттям «живі орга�
нізми») становить близько 1026 [74].
106 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
Дарвінівська еволюція, відбір, се�
лектогенез — це результуюча пе�
ревірка «на відповідність», тобто на
сам факт реального існування. Для
реального існування в реальних умо�
вах організму (чи то одноклітинного,
чи як завгодно складного бага�
токлітинного) потрібне повне, досить
надійне проходження всіх внутрішніх
«само�…» (самокопіювання, самопе�
ренесення інформації по різних за
своєю природою носіях з абсолютно
різними способами її, інформації,
реалізації — ДНК�ДНК�РНК�
�білок�самоскладання систем мак�
ромолекул�обробка ними інших мо�
лекул і т.д.). І все це у відповідності з
тим оточенням (зовнішнім і внут�
рішнім), в яке організм вміщений, з
яким він суміщений, яке йому і во�
рог (руйнує його, отруює, з’їдає
тощо), і друг (захищає його,
зберігає, транспортує), і без якого
він, організм, ну ніяк, категорично,
існувати не може.
І якщо мутації призводять до
збою на будь�якому етапі ланцюгів
перенесення, обробки, реалізації ін�
формації, тобто до порушення «са�
мо…», то існування власника такого
збою «таки да» припиняється. Якщо
не порушує (або порушує не дуже),
то персональний власник такої ін�
формації існує і самомультиплікує
зміну згідно з новим інформаційним
еталоном. Перенесення інформації
між організмами вносить і додаткову
різноманітність і уніфікацію [67].
Існування фантастичного (у плане�
тарному масштабі) різноманіття
зовнішніх умов, які до того ж зміню�
ються в міру зміни самої планети, за�
безпечує майже безмежне різно�
маніття потенційних екологічних
ніш — чисто абіотичних. В міру ж їх
заселення різноманітність збіль�
шується за рахунок появи в різних
абіотичних нішах ще й біотичних ніш
та їхніх поєднань, суміщень, вза�
ємодій і т.д. І так усі 4 млрд років
ціною «витратного матеріалу» життя
як явища, тобто ціною нескінченного
потоку появи і зникнення інди�
відуумів відбувається нарощення ін�
формації Біосфери (а не рандо�
мізація). А щоб вони, індивідууми, ви�
конували своє єдине завдання —
забезпечення нескінченності «зарод�
кової плазми» і зростання інфор�
маційного різноманіття Біосфери
(тобто стійкої форми організації жит�
тя як явища), обмеженість їхнього
строку існування абсолютно не�
обхідна, неминуча і безальтернатив�
на. І так для кожного індивідуума, чи
то одноклітинного протобіонта, чи
«вінця творіння». Для життя як явища і
Біосфери як системи, яка забезпечує
стійкість, всі вони рівні і всі — не
більш ніж витратний матеріал.
Так виникає і реалізується найза�
гальніша «постановочна» відмінність у
світобудові живого як явища від не�
живого, яке як неживе — теж явище
(та ще й яке(!) — Всесвіт і все його
наповнення). Неживе законам при�
роди підпорядковується за існуючи�
ми умовами взаємної ієрархії цих за�
конів. Живе ж закони природи вико�
ристовує, підпорядковуючись їм в
іншій ієрархії, створюючи в собі
потрібну для живого як явища їх (за�
конів природи) іншу ієрархію. Це ж і
приводить до того, що ті самі «закони
природи» в її неживому статусі ен�
тропію збільшують, викликаючи ран�
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 107
домізацію, а в статусі живого як яви�
ща ентропію зменшують, приводячи
до «антирандомізації» — зростання
біологічного різноманіття.
Як інтегральний результат усіх
цих особливостей і їх реалізації, з’яв�
ляється високостійкий (хоча й не аб�
солютно) стан життя як явища, різно�
маніття його окремих проявів. «Окре�
мі прояви» — це носії спорідненої
інформації . Вони організовані
воєдино з усією іншою сукупністю
всього того, що забезпечує «само�…».
Їх спільними, принципово уніфікова�
ними, мінімальними «само�…» є ті
утворення, які і є клітини. Всі ці
«окремі прояви», будь вони орга�
нізмами одноклітинними, чи будь�
якої міри складності багатоклітинни�
ми, в реальній природній системі
існування об’єднані в ідентичні мно�
жини, які фігурують в ужитку (нау�
ковому й не дуже) як «види».
Найдивніше тут те, що спільного,
чіткого, конкретного, що ідентифікує
й дає можливість перевірити на прак�
тиці поняття «вид», не існує. Хоча самі
такі ідентичні множини існують
цілком реально. І кожен це знає і
сприймає як очевидне. А от дати за�
гальне коректне визначення, тобто
ідентифікувати ознаки, які піддають�
ся експериментальній перевірці за
конкретною програмою, спільні для
виду як певного статусу живого,
поки що не вдається [75, 76]. Незва�
жаючи на відсутність такого визна�
чення, види як реальність існують і є
певними одиницями якісного різно�
маніття тієї інфраструктури, яка за�
безпечує стійкість життя як явища і
яку ми називаємо «Біосфера». А саме
життя як явище перетворюється на
потенційно нескінченну інформацій�
ну систему (звичайно, на відповідних
матеріальних носіях), яка внутрішньо
самоорганізується і самоусклад�
нюється. Такій системі властива ціл�
ком неприйнятна і неможлива для не�
живого властивість. Вона (за інфор�
маційною ознакою) є зовні закритою,
а внутрішньо інформаційно самороз�
ширюваною, тобто інформаційно
відкритою. І по суті механізмів усього
комплексу «само�…» вона стає
потенційно нескінченною у часі,
тобто нескінченно безсмертною як
явище, ціною старіння і смерті
індивідуумів. Потенційно.
Перші 4 млрд років ця потенційна
властивість реалізувалася практично.
Що буде далі — ще зовсім недавно
можна було передбачити досить
впевнено, застосовуючи прямо�
лінійну екстраполяцію. Та нині, тобто
через 4 млрд років після виникнення
(утворення, створення тощо) життя,
ситуація змінилася.
Знання — в діло! Через 4 млрд
років з якихось поки що абсолютно
незрозумілих причин і механізмів на
Землі виник Розум — деяка якісно
нова сутність життя. В науково�пое�
тичному та науково�фантастичному
жанрах усе це пояснюють прямо�
лінійно, як неминучу стадію еволюції
життя. Можливо, так воно і є. Тільки
добре було б зрозуміти, що таке Ро�
зум. Якщо це властивість сприймати
інформацію, обробляти її і чинити
відповідно до того, звідки інформація
надійшла, то тоді тварини дуже навіть
розумні. Щоб жити, їм треба знаходи�
ти їжу, не бути з’їденими тими, для
кого їжа вони самі, забезпечувати свій
рід, розселятися, розпізнавати «хто є
108 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
хто» і «що є що», адекватно на все це
реагувати і т.д. І роблять вони все це
значно тонше, ніж принаймні
більшість людей. Розум ми пов’язуємо
якраз не з логічним, а з нелогічним
сприйняттям, поведінкою. Тільки
піднявшись над адекватністю, Розум
почав розвиватися.
Першими свідченнями виникнен�
ня Розуму як прояву абстрактного
мислення, тобто не пов’язаного пря�
молінійним причинно�наслідковим
зв’язком з оточенням, дійсністю, були
перші малюнки. Вони абстрактно
відображали щось непрямолінійно
адекватне тому, що реально існувало
для тих, хто їх відтворював. Палицями
мавпи махали мільйони років, мало не
мільйон років тому вже грілись біля
вогню [77], «знаряддям праці» як
підручним матеріалом для досягнення
суто утилітарної мети користуються
навіть деякі птахи, а папуги будь�
якою мовою здатні дуже доступно
для розуміння говорити таке, що
навіть у загартованих Homo sapiens
вуха в’януть. І чому раптом його, Ро�
зуму, поява відбулася всього�на�
всього якихось кілька десятків тисяч
років тому [78, 79]? До того ж, одно�
часно і не в одному варіанті — разом
з нашими предками існували ще й не
менш уже розумні істоти — неандер�
тальці. Це означає, що протягом
4 млрд років Розуму не було, потім
впродовж кількох десятків тисяч
років він виник практично одночасно
у двох виконаннях, бо ж неандер�
тальці генетично досить кардинально
відрізнялися не тільки від наших пря�
мих пращурів, але й від приматів вза�
галі [80]. Після чого за два�три десят�
ки тисячоліть уже цілком розумні не�
андертальці вимерли, не лишивши по
собі дальших ліній еволюції і давши
по�джентльменськи дорогу нам, Homo
sapiens. І нарешті зовсім незрозуміло
(крім науково�поетично�фантастично�
го жанру, звичайно), чому приблизно
всього 200 років тому Розум вибухнув
у щось абсолютно неймовірне,
нинішнє. Але вже в тому, що все це
відбулося, сумніву нема. І тепер розви�
ток пішов по непередбачувано�не�
лінійному шляху. На планеті у вкрай
нерівноважному стані, ще неусвідом�
лено, та вже безкомпромісно зійшлися
дві системи — Біосфера і постала в
останні десятиліття Ноосфера.
Критерієм появи Ноосфери є
розрив людством усіх контрольних
механізмів, які зв’язували його як вид,
як «окремий прояв» з Біосферою і че�
рез які Біосфера контролювала лю�
дину принципово так само, як будь�
який інший свій вид [64]. Розірвавши
контрольні механізми Біосфери, Но�
осфера як самостійна і самодостатня
система мала створити свої кон�
трольні механізми. І те, що людство
цього не знає, до цього не готове,
про Ноосферу говорять поки що
тільки як про якесь абстрактне на�
укове поняття, та й то іноді і де�не�де
[81–83], нічого не змінює. Закони
розвитку об’єктивні і діють незалеж�
но від того, знаємо ми їх чи ні. Але
реальними можливостями Ноосфери,
рівнем її знань і їх матеріальної реа�
лізації поки що єдина її складова —
Homo sapiens — користується мак�
симально ефективно. І тут виникає
щось раніше абсолютно немислиме
— принципова можливість на основі
Розуму практично реалізувати роз�
в’язання життя як явища (існування
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 109
поза старінням) в чисто Ноосферну
технологію. Але тепер уже не взагалі
для життя як явища, а стосовно ін�
дивідуума — будь�якого персонально.
Подивимося ще раз на це
вирішення життя як явища. Щоб
існувати потенційно нескінченно
(й реалізовувати це практично) жит�
тя як явище знайшло, як існувати
поза старінням. Для цього необхідно
нескінченне збереження інфор�
маційного еталона. Воно забезпечи�
ло це за технологією безперервного
самооновлення з особливим ме�
ханізмом підтримання при такому са�
мооновленні повної потенційної по�
вноцінності — за критерієм «погод�
жуваності» всередині (тобто за всіма
«само�…») і можливості такої «погод�
жуваності» з усім «поза�», та ще й за
зміни умов зовнішнього оточення, в
яких відбувається існування. Але у
світобудові безперервність квантова�
на. «Квантом» життя як повним
мінімальним «комплектом» усіх про�
явів служить індивід (незалежно від
ступеня його складності). В ньому
лише обмежений час (тобто навіть не
весь видовий термін) як «квант етало�
на», як одиниця біологічного часу
існування поза старінням перебуває
зародкова плазма. Але як така одини�
ця (як квант поза старінням) вона
існує ціною приречення уже в мо�
мент створення на відкидання у
старіння всього іншого «само�…», в
якому вона перебуває (тобто всього
організму), а потім і самої себе!
У період свого перебування в
індивідуумі зародкова плазма відтво�
рює (!) (не передає, не продовжує,
не підтримує, а відтворює заново!!)
наступний «квант еталона» і т.д.
(рис.11). Заміна щоразу відбува�
ється «з нуля» — скиданням до «нуль�
ового стану» без старіння до однієї
клітини (гамети при статевому відтво�
ренні). І заміна відбувається за дуже
складною «нелінійною» програмою.
Зародкова плазма відтворює з себе
гамети. Після їх злиття в зиготу —
уже із зиготи в майбутньому єдиному
в самому собі індивідуумі, починаючи
з раннього ембріона, відтворюється й
нова зародкова плазма, і решта соми.
Хоча майбутній індивідуум і зародко�
ва плазма утворюються з однієї й тієї
ж зиготи, їх поділ відбувається вже
після кількох перших поділів. У той
момент, коли під майбутню сому ви�
никає перше мікроскопічне утворен�
ня з двох шарів клітин, відокрем�
люється шар — попередник зародко�
вої плазми. І з найперших етапів
ембріогенезу майбутній вінець тво�
ріння визначається у витратний ма�
теріал, ізольований від безперер�
вності життя. В цьому розумінні весь
ембріогенез ділиться на два етапи —
перші кілька поділів, коли ще не утво�
рюються ні попередники соми, ні
попередники зародкової плазми, і ці
потенційні властивості суміщені. І дру�
гий етап — це все, що відбувається
після восьмого дня розвитку, коли шля�
хи соми і зародкової плазми розходять�
ся. Розходяться так, що, утворившись
поза сомою, клітини зародкової плазми
потім її колонізують. Не виникають з
неї, а виникають поза нею, а її ко�
лонізують. А стара зародкова плазма,
породивши таким складним шляхом
нову зародкову плазму, елімінує. Але
«лінія зародкової плазми» проходить че�
рез найсуворіше сито всіх видів відбо�
ру «на відповідність».
110 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 111
Ðèñ.11. Æèòòÿ ÿê ÿâèùå, ùî ³ñíóº ïîçà ñòàð³ííÿì, ðåàë³çóº öþ ñâîþ îñîáëèâ³ñòü ÷åðåç îðãàí³çàö³þ
«îêðåìèõ ïðîÿâ³â», ÿêèìè º ³íäèâ³äóóìè. Òà ³íäèâ³äóóì ïîòð³áåí æèòòþ ÿê ÿâèùó ëèøå äëÿ
çàáåçïå÷åííÿ áåçïåðåðâíî¿ ë³í³¿ ïåðåíåñåííÿ ³íôîðìàö³¿, ³ öþ ôóíêö³þ âèêîíóº çàðîäêîâà ïëàçìà.
Íå îðãàí³çì (!), à çàðîäêîâà ïëàçìà (!!), äëÿ ÿêî¿ îðãàí³çì º íå á³ëüø í³æ «ñèñòåìîþ çàáåçïå-
÷åííÿ» (!!!). Àëå áåçïåðåðâí³ñòü çàðîäêîâî¿ ïëàçìè äëÿ ³ñíóâàííÿ ïîçà ñòàð³ííÿì æèòòÿ ÿê ÿâèùà
îðãàí³çîâàíà çà îñîáëèâîþ, óí³êàëüíîþ «òåõíîëî㳺þ». Äëÿ ³ñíóâàííÿ ïîçà ñòàð³ííÿì çàðîäêîâà
ïëàçìà áåçïåðåðâíî (òî÷í³øå, áåçïåðåðâíî-ïåðåðèâ÷àñòî) ùîðàçó ïî÷èíຠâ³äòâîðþâàòè ñàìó ñåáå ç
ñàìîãî ïî÷àòêó. Ùîá çðîçóì³òè öåé âêðàé íåçâè÷íèé äëÿ íàøîãî ñïðèéíÿòòÿ ïðîöåñ, ïîäèâèìîñÿ, ÿê
óñå â³äáóâàºòüñÿ «íàñïðàâä³»: 1 — «ïî÷àòîê» — öå çèãîòà, ùî âèíèêຠç ÿäåð äâîõ ñòàòåâèõ êë³òèí,
âêëþ÷åííÿ ïðîãðàì ÿêèõ îáóìîâëþº öèòîïëàçìà îäí³º¿ ç íèõ; 2 — ò³ëüêè â ïðîöåñ³ ê³ëüêîõ ïåðøèõ
ïîä³ë³â â³äòâîðþþòüñÿ ³äåíòè÷í³ çà ñâî¿ìè ÿêîñòÿìè êë³òèíè; 3 — òà âæå ïî÷èíàþ÷è ç ï’ÿòîãî ïîä³ëó
óòâîðþâàí³ êë³òèíè íå ³äåíòè÷í³. ² íà ñòà䳿 ðàííüî¿ áëàñòîöèñòè (ñêëàäàºòüñÿ ç � 100 êë³òèí) ÷³òêî
ðîçð³çíÿþòüñÿ êë³òèíè òðîôîáëàñòó ³ âíóòð³øíüî¿ ìàñè — åìáð³îáëàñòó; íà 8-ìó äîáó åìáð³îáëàñò
äèôåðåíö³þºòüñÿ íà ã³ïîáëàñò òà åï³áëàñò; 4 — íà 9–10 äîáó êë³òèíè ã³ïîáëàñòó ôîðìóþòü
ïåðâèííèé æîâòêîâèé ì³øîê; 5 — íà 13–14 äîáó ç ã³ïîáëàñòó ì³ãðóþòü äîäàòêîâ³ êë³òèíè, ÿê³
ôîðìóþòü ðàçîì ç êë³òèíàìè ïåðâèííîãî æîâòêîâîãî ì³øêà âòîðèííèé æîâòêîâèé ì³øîê; 6 — ³ âæå
íà 20-21 äîáó ç êë³òèí æîâòêîâîãî ì³øêà (íå óòâîðþâàíîãî îäíî÷àñíî ç æîâòêîâèì ì³øêîì ò³ëà
âëàñíå åìáð³îíà! À ç íåçàëåæíîãî ³ îäíî÷àñíî ç íèì óòâîðþâàíîãî æîâòêîâîãî ì³øêà!!) ç’ÿâëÿþòüñÿ
ïåðâèíí³ ñòàòåâ³ êë³òèíè [15]. Ùå ðàç òðåáà çâåðíóòè óâàãó íà òàêó íåçâè÷àéí³ñòü — ö³ ïåðâèíí³
ñòàòåâ³ êë³òèíè óòâîðþþòüñÿ ç æîâòêîâîãî ì³øêà, à íå ç ìàéáóòíüî¿ ñîìè. ¯õ ïîïåðåäíèêè ³
ïîïåðåäíèêè ñòàòåâèõ êë³òèí — çàðîäêîâî¿ ïëàçìè — ïîä³ëèëèñü íà äâ³ ã³ëêè (ë³í³¿ ñîìè òà ë³í³¿
çàðîäêîâî¿ ïëàçìè) âæå ç 8-ãî äíÿ «ïî÷àòêó». ² äàë³ âñÿ ðåøòà åìáð³îãåíåçó, âñ³ � 200 íàñòóïíèõ
äí³â ðîçâèòêó (à ïîò³ì âåñü ïîñòíàòàëüíèé ïåð³îä) ñîìà ³ çàðîäêîâà ïëàçìà æèâóòü êîæíà ñâî¿ì
æèòòÿì. Ñîìà âèçíà÷àºòüñÿ ÿê «âèòðàòíèé ìàòåð³àë» ³ ðîçâèâàºòüñÿ ÿê íîñ³é, õðàíèòåëü,
çàáåçïå÷óâà÷ ³ ò.ä. çàðîäêîâî¿ ïëàçìè. Âæå â ìîìåíò ñâîãî óòâîðåííÿ ñîìà ïðèçíà÷åíà äëÿ
çàðîäêîâî¿ ïëàçìè. À çàðîäêîâà ïëàçìà ðîçâèâàºòüñÿ ÿê õðàíèòåëü, ïåðåäàâà÷, çàáåçïå÷óâà÷
íåçì³ííîñò³ åòàëîíà. Òîìó ïåðâèíí³ ñòàòåâ³ êë³òèíè, ùî ç’ÿâëÿþòüñÿ, äàë³ ì³ãðóþòü äî ïåðâèííèõ
ñòàòåâèõ çàëîç, ùî ç’ÿâëÿþòüñÿ (â ñîì³ ³ ç ñîìè, òîáòî ÿê ÷àñòèíà ñîìè) íà ïî÷àòêó ï’ÿòîãî òèæíÿ ³ â
öåé ÷àñ ùå íå ìàþòü ÷îëîâ³÷èõ ÷è æ³íî÷èõ ìîðôîëîã³÷íèõ îçíàê, òà çàñåëÿþòü ¿õ. Çàðîäêîâà ïëàçìà
êîëîí³çóº ñîìó! Êîëîí³çóº ççîâí³, à íå óòâîðþºòüñÿ ç íå¿!! ²ç öèõ ïîïåðåäíèê³â — ì³ãðàíò³â ç
æîâòêîâîãî ì³øêà, âðåøò³-ðåøò óòâîðþþòüñÿ ãàìåòè, ÿê³ çíîâó äàþòü «ïî÷àòîê» ³ ò.ä. À âåñü ãîðäèé
³íäèâ³äóóì çà ñâîºþ ñóòòþ, ñâî¿ì ºäèíèì ïîòð³áíèì äëÿ æèòòÿ ÿê ÿâèùà ïðèçíà÷åííÿì ñòâîðþºòüñÿ ³
º ëèøå íîñ³ºì, ï³äòðèìóâà÷åì, çàáåçïå÷åííÿì áåçïåðåðâíîñò³ çàðîäêîâî¿ ïëàçìè. Çàðîäêîâî¿ ïëàçìè,
ùî íåïåðåðâíî-ïåðåðèâ÷àñòî â³äêèäຠó âèòðàòíèé ìàòåð³àë ïîò³ì ³ ñàìó ñåáå, ³ ïî÷èíຠâñå ç
«ïî÷àòêó». Ïî÷èíàþ÷è ùîðàçó êîæåí åòàï íåïåðåðâíî¿ ïåðåðèâ÷àñòîñò³ ç «ïî÷àòêó» — îäí³º¿
êë³òèíè, íîñ³ÿ ³íôîðìàö³éíîãî åòàëîíà äëÿ âñ³õ ìîëåêóëÿðíèõ ñèñòåì éîãî, åòàëîíà çàáåçïå÷åííÿ. ² â
íåñê³í÷åíí³é ë³í³¿ ïîêîë³íü ò³ëüêè ³íôîðìàö³ÿ, ³íôîðìàö³éíèé åòàëîí ïåðåäàºòüñÿ ÿê òàêèé, ÿê
³ñòèííà áåçïåðåðâí³ñòü. Âñ³ æ éîãî íîñ³¿ ÿê íà ð³âí³ Öåíòðàëüíîãî Õðàíèòåëÿ — ÄÍÊ, òàê ³ íà ð³âí³
çàðîäêîâî¿ ïëàçìè (íå êàæó÷è âæå ïðî ³íäèâ³äóóìè, ÿê³ ÿê ³íäèâ³äóóìè äî áåçïåðåðâíîñò³
ïåðåíåñåííÿ ³íôîðìàö³¿ âçàãàë³ «íå ìàþòü ñòîñóíêó») çì³íþþòüñÿ íåç÷èñëåííó ê³ëüê³ñòü ðàç³â
Відбирається повноцінний ета�
лон за рахунок елімінації всіх носіїв
інформації, в яких він, еталон, непов�
ноцінний. І всі індивідууми для життя
як явища — не більш ніж спосіб до�
сягнення такої безперервності. Через
них, тільки через них і тільки за їх ра�
хунок проходить безперервно ось
уже 4 млрд років життя, перебуваю�
чи увесь цей час як явище поза
старінням. А всі решта у Біосфері, всі
індивідууми і всі їхні множини — види
— як витратний матеріал після вико�
нання завдання (чи за будь�якої
спроби його невиконання) перетво�
рюються на не що інше, як «відходи
виробництва». Формою ж їх
елімінації, її фенотипічним ме�
ханізмом і є старіння. Вони, індивіду�
уми, виконавши для життя як явища
«квантове завдання» його існування
поза старінням, йому вже не потрібні.
Індивідуум потрібен тільки самому
собі, і увесь сумний парадокс у тому,
що для життя як явища він як власне
індивідуум не потрібен. Він потрібен
лише як просторово�часовий квант
інформаційного існування поза
старінням життя як явища.
Так у Біосфері. Але в Ноосфері
потенційно все інакше. В Ноосфері
свої закони. Ми їх поки що не знаємо.
Але один з них не тільки зрозумілий,
але й успішно реалізується. Це —
розвиток Ноосфери на основі ство�
рення штучно організованих про�
цесів — технологій. У концентрова�
ному вигляді вирішення життя як яви�
ща — це пульсуюча безперервність
замін відібраного на «відповідність»
інформаційного еталона через безпе�
рервну (в межах часу, хоча й меншо�
го, але сумірного з часом життя
індивідуума) елімінацію всіх його
носіїв, які (в лінії зародкової плаз�
ми (!), а не індивідуума) підходять
(тільки підходять!!) до стану «не�
відповідності» (тобто мутаційного пе�
ревантаження), тобто до старіння. А
сам індивід, тобто сома, від початку
приречений «у відходи». Отже, кон�
цептуально�технологічно стосовно
індивідуума реалізація технології
життя як явища полягатиме у безпе�
рервно�переривчастій (тобто з інтер�
валом біологічного часу, хоча й мен�
шим, але сумірним зі «звичайним» ви�
довим строком життя) заміні
інформаційного еталона на ідентич�
ний, але не пошкоджений, в усіх
клітинах організму. Заміна на також
нових носіях у «повному комплекті»
усіх «само�…», тобто у клітинах.
Заміна всіх клітин з постарілим ета�
лоном на ідентичні клітини з ідентич�
ним, але повноцінним еталоном. Або
заміна (оновлення) в уже існуючих
клітинах у складі архітектури орга�
нізму тільки самого еталона на
носієві у вигляді ДНК ядра. Довільно,
само собою, тобто за принципом
організації живого тільки як будь�
якого «само�…», на рівні індивідуума
таке виключено. Виключено двічі —
оскільки суперечить «законам
природи» і тому, що життю як явищу
категорично це не потрібно і,
природно, не передбачено. І в
Біосфері як системі виключено.
Та ми живемо уже в Ноосфері. А
в ній тільки від нас залежить, яку тех�
нологію і як ми створимо. І як, ство�
ривши, використовуватимемо. У
Біосфері з того, що в ній є «природ�
ного», утворюється, за її ієрархією
законів природи, щось інше, нове,
112 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
але все одно «природне», «не штуч�
не». В Ноосфері ж з того, що є в при�
роді, утворюється за її (Ноосфер�
ною) неприродною ієрархією законів
природи щось інше, нове, неприрод�
не, що за природною ієрархією за�
конів ні виникнути, ні існувати не
здатне. Життя як явище забезпечує
свою безперервність ціною природ�
ного найжорсткішого відбору на «від�
повідність». Відбору тільки клітин за�
родкової плазми як безпосереднього
носія інформації на всі «само�…».
Відбору, який використовує сому
тільки для виявлення наявності «від�
повідності» чи «невідповідності» зарод�
кової плазми. Відбору, що відкидає у
відходи як витратний матеріал саму
сому (не одразу, звичайно, а після її
використання). Отже, технологія Но�
осфери у загальному вигляді має
складатися зі штучного відбору «на
відповідність» того, з чого утворюють�
ся клітини соми, диференціювання їх
у клітини соми і безперервної (імпу�
льсної, безперервно�переривчастої)
заміни ними (заміщення) клітин соми
індивідуума, що стали на неминучий
шлях старіння після певного часу їх пе�
ребування у статусі соми цього інди�
відуума на шляху до «видового строку».
Або заміни в клітинах індивідуума його
старіючого еталона ззовні відібраною
«на відповідність» безпосередньо самою
інформацією (на первинному її носії,
тобто разом з ним). Бо саме інформація
безперервна в лінії життя, і тільки вона
містить усе необхідне для реалізації
всього «само�…».
Якщо життя як явище створює
сому у вигляді витратного матеріалу
для забезпечення неперервності за�
родкової плазми (та й то лише як
особливо організованої форми носія
інформації для забезпечення її безпе�
рервності), то технологія Ноосфери
має створювати лінії зародкової плаз�
ми як витратний матеріал, який
забезпечує безперервність соми.
Це принципова спрямованість
переведення в потрібну нам Ноос�
ферну технологію, технологію життя
як явища, яка забезпечує його існу�
вання поза старінням.
Є таке гасло: «Знання — сила».
Але, на жаль, в ньому бажане сприй�
мається як дійсне. Знання саме по собі
— це ще не сила. Знання — це інфор�
мація, яку можна відповідно реалізува�
ти (і тоді вона стане силою), а можна і
не реалізувати (і тоді вона як була
інформацією, так тільки нею й зали�
шиться). У реальному варіанті гасло
мало б бути іншим: «Знання — у силу».
Але сила — річ багатолика. Мати з нею
справу небезпечно. Краще, спокій�
ніше і надійніше: «Знання — у діло».
І вже оскільки сьогодні ми дуже багато
знаємо і дещо навіть уміємо, то тепер
при розгляді проблеми «видового стро�
ку» з його недобрим для нас фіналом
належить змінити запитання. Тепер
уже проблема не в тому, «чому?», а в
тому, «як?» Як реалізувати в Ноосфер�
ну, тобто штучно організовану Розу�
мом технологію стосовно індивідуума
те, що життя як явище створило
тільки для себе, зробивши інди�
відуумів витратним матеріалом для
свого життя як явища, існування поза
старінням. Як принципову спрямо�
ваність переведення в потрібну нам
Ноосферну технологію перетворити
на цілком конкретний, придатний для
практичної реалізації комплекс тех�
нологій повсякдення? Як?
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 113
ÑÏÈÑÎÊ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÈ
1. Êîðäþì Â.À. Î êîíöåïöèè «âèðóñû» è èõ ìåñòå â áèîñôåðå // Áèîïîëèìåðû è êëåòêà. — 2000. — 16,
¹ 2. — Ñ.87–98.
2. Bioindustry defends cloning after Dolly’s death // Genet.Eng. News. — 2003. — 23, N 5. — P. 57–58.
3. Koltover V.K. Aging versus reliability: Stochastic modulations of the genetic melodies: Absltr. 2nd
Eur.Congr. Biogerontol.: from Molecuies to Human (Saint Petersburg, Aug.25-28, 2000) // Óñïåõè
ãåðîíòîëîãèè. — 2000. — ¹ 5. — Ñ.23.
4. Îáóõîâà Ë.Ê., Ýìàíóýëü Í.Ì. Ðîëü ñâîáîäíîðàäèêàëüíûõ ðåàêöèé îêèñëåíèÿ â ìîëåêóëÿðíûõ
ìåõàíèçìàõ ñòàðåíèÿ æèâûõ îðãàíèçìîâ // Óñïåõè õèìèè. — 1983. — 52, ¹ 3. — Ñ.353–372.
5. Õåñèí Ð.Â. Íåïîñòîÿíñòâî ãåíîìó. — Ì.: Íàóêà, 1984. — 472 ñ.
6. Ïàïîíîâ Â.Ä. Äèíàìèêà ãåíåòè÷åñêîãî àïïàðàòà ýóêàðèîòîâ (äèíàìèêà ãåíîìó) // Óñïåõè
ñîâðåì.áèîëîãèè. — 1987. — 103, ¹ 3. — Ñ. 354–370.
7. Bertelsen A.H., Humayun M.Z., Lippman A., Push M.G. Identification of extrachromosomal DNA in
hematololymphoid cells of chickens and mice // Biochem. and Biophys. Res. Communs. — 1982. — 105,
¹ 3. — Ð. 977–984.
8. Riabowol K., Reis R., Schmookler J., Goldstein S. Interspersed repetitive and tandemly repetitive se-
quences are differentially represented in extrachromosomal covalently closed circular DNA of human dip-
loid fibroblasts // Nuci. Acids Res. — 1985. — 13, N 15. — P.5563–5584.
9. Òóëü÷èíñêèé Å.Ì., Ãðèãîðÿí Ì.Ñ., Ëóêàíèäèí Å.Ì. Êîëüöåâûå ôîðìû äëèííûõ äèñïåðãèðîâàííûõ
ïîâòîðîâ â ãåíîìå ìûøè // Ãåíåòèêà. — 1987. — 23, ¹ 9. — Ñ.1535–1546.
10. Pont G., Degroote F., Picard G. Some extrachromosomal circular DNAs from Drosophila embryos are ho-
mologous to tandemly repeated qenes // Mol. Biol. — 1987. — 195, N2. — P.314–335.
11. Misra R., Shih A., Rush M., Wong E., Schmid C.W. Cloned extrachromosomal circular DNA copies of the
human transposable element THE-1 are related predominantly to a single type of family member // J.Mol.
Biol. — 1987. — 196, N 2. — P.233–243.
12. Ñàëüíèêîâ Ê.Â. Ýêñòðàõðîìîñîìàëüíàÿ ÄÍÊ â êëåòêàõ ìëåêîïèòàþùèõ // Öèòîëîãèÿ. — 1990. — 32,
¹ 11. — Ñ.1061–1071.
13. Zambrano N., Ammendola R., Russo T., Gimino F., Changes in extrachromosomal DNA during rat aging // Ital.
J. Biochem. — 1991. — 40, Sappl. N 1. — P. 45A–46A.
14. Lou Z., Kastury K., Crilley P., Lasota J., Druck T., Croce C.M., Huebner K. Human bone marrow-derived
closed circular DNA clones // Genes, Chromosomes and Cancer. — 1993. — 7, N 1. — P. 15–27.
15. Rogers J.C., Rucinsky T.E. Unstable high molecular weigh inverted repetitive DNA in human lymphocytes //
Nucl. Acids Pes. — 1982. — 10, N 18. — P. 5483–5501.
16. Ritossa F. Drosophila. On magnification of rDNA in Drosophila // Biol. Cell. — 1982. — 43, N 1–2. — P.7.
17. Scott A. “Retrofection”: a new role for retroviruses // New Sci. — 1987. — 114, N 1560. — P.33.
18. Áóõìàí Â.Ë., Àêîïÿí À.Í., Êèñåëåâ Ñ.Ë., Íèíêèíà Í.Í., Àíîõèí Ê.Â., Ãåîðãèåâ Ã.Â. Êîëüöåâûå
ID-ïîñëåäîâàòåëüíîñòè â ñèíàïòîñîìíîé ôðàêöèè èç êîðû ãîëîâíîãî ìîçãà êðûñ // Äîêë. ÀÍ ÑÑÑÐ.
— 1990. — 310, ¹ 4. — Ñ.1004–1008.
19. Szyfter K., Wiktorowicz K. Regulatory effekt of DNA released by proliferating human lymphocytes // Stud.
biophys. — 1980 — 81, ¹ 2–3. — P. 171–172.
20. Gaubatz J. W. Extrachromosomal circular DNAs and genomic sequence plasticity in eukaryotic cells //
Mutat. Res. DNAginq: Gen. Instab. and Aging. — 1990–237, ¹ 5–6–P. 271–292.
21. DNA Tings may by the key to aging // New Sci. — 1983–97, ¹ 1345. P.441.
22. Macieira–Coelho A. Genome reorganization during cellular senescence // Mech. Aging. and Dev. — 1984
— 27, ¹ 2. — P. 257–262.
114 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
23. Kunisada T., Yamagishi H., Ogita Z. — I. Kirakawa T., Mitsui Y. Appearance of extrachromosomal circular
DNAs during in vivo and in vitro aging of mammalian cells // Mech. Aging. And Dev. — 1985. — 29, ¹ 1 —
P.89–99.
24. Goldstein S., Srivastava A., Riabewel K.T., Shmookler R.R.J. Genetik organization and expression in aging
human fibroblasts // In vitro. — 1985. — 21, N 3, pt 2. — P.14.
25. Aparicio S.A.J. R.How to counting human genes? // Nature Genet. — 2000. — 25, N 2. — P. 129–130.
26. Ewing, Green P. Analysis of expressed sequence tags indicates 35.000 human genes // Narure Genet.
–2000. — 25, N 2. — P. 232–234.
27. Rowold D.J., Herrera R.J, Alu elements and the human genome: Pap. 7th Conf.Small Genomes (Arington,
1999) // Genetica. — 2000. — 108, N 1. — P.57–72.
28. Àêèôüåâ À.Ï., Äåãòÿðåâ Ñ.Â., Õóäîëèé Ã.À., Òåðåíòüåâ Ì.À. Ýâîëþöèîííûå àñïåêòû ãåíåòè÷åñêîé
îðãàíèçàöèè ýóêàðèîò // Ïðîáë. ìóòàãåíåçà è ýâîëþöèè: Ñá.ðàáîò ïàìÿòè Â.Â.Ñàõàðîâà. — Ì.: Íàóêà,
1986. — Ñ.53–60.
29. Radloff R., Bauer W., Vinograd J. A dye-bouyant-density method for the detection and isolation of closed
circular DNA in HeLa cells // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. — 1967. — 57. — P.1514–1521.
30. Jones R.S., Potter S.S. Characterization of cloned human alphoid satellite with an unusual monomeric con-
struction: evidence for enrichment in HeLa small polydisperse circular DNA // Nucl. Acids Pes. –1985. —
13. — P.1027–1042.
31. Yamagishi H. Role of mammalian circular DNA in cellular differentiation // BioEssays. — 1986. — 4. —
P.218–221.
32. Okazaki K., Davis D., Sarano H. T-cell receptor and sequences in the circular DNA of thymocyte nuclei: di-
rect evidence for intramolecular DNA deletion in V-D-J-joining // Cell. — 1987. — 49. — P.477–485.
33. Ëèïñêàÿ Ë., Æèòêîâè÷ À., Âàñþõèí Â., Öâåòêîâ À., Ñàëüíèêîâ Ê. Ó÷àñòèå ýíäîíóêëåàçû â
îáðàçîâàíèè ýêñòðàõðîìîñîìàëüíîé ÄÍÊ è âîçìîæíûå ìåõàíèçìû âîçíèêíîâåíèÿ àìïëèôèêàöèè
ãåíîâ // Öèòîëîãèÿ. — 1993. — 35, ¹ 1. — Ñ.70–77.
34. Anker P., Stroun M., Maurice P.A. Spontaneous release of DNA by human blood lymphocytes shown in vi-
tro system // Cancer Res. — 1975. — 35. — P.2375–2382.
35. Stroun M., Anker P., Maurice P.A, Gahan P.B. Circulating nucleic acids in higher organisms // Int. Rev.
Cytol. — 1977. — 51. — P. 1–48.
36. Stroun M., Anker P., Lyantey J., Lederrey C., Maurice P.A. Isolation and characterization of DNA from the
plasma of cancer patients // Eur.J. Cancer Clin. Oncol. — 1987. — 23. — P.707–712.
37. Ôåäîðîâ Í.À., ßíåâà Í.Ñ. Ýêñêðåöèÿ ÄÍÊ ëèìôîöèòàìè ÷åëîâåêà // Óñïåõè ñîâðåì.áèîëîãèè. —
1982. — 93, ¹ 2. — Ñ.171–182.
38. Êàçàêîâ Â.È., Áîæêîâ Â.Ì., Ëèíäå Â.À., Ðåïèíà Ì.À., Ìèõàéëîâ Â.Ì. Âíåêëåòî÷íàÿ ÄÍÊ â êðîâè
áåðåìåííûõ æåíùèí // Öèòîëîãèÿ. — 1995. — 37, ¹ 3. — Ñ.232–236.
39. Âëàäèìèðîâ Â.Ã., Øåðëèíà Ñ.Ñ. Âëèÿíèå ðàçëè÷àþùèõñÿ ïî ñâîåé ïðèðîäå ýêñòðåìàëüíûõ ôàêòîðîâ
íà ðàñïðåäåëåíèå ïîâòîðÿþùèõñÿ ïîñëåäîâàòåëüíîñòåé âî âíåêëåòî÷íîé ÄÍÊ // Ðàäèàö.áèîëîãèÿ.
Ðàäèîýêîëîãèÿ. — 2002. — 42, ¹ 6. — Ñ.754–758.
40. Bennett R.M., Gabor G.T., Merritt M.M. DNA binding tî human leukocytes // J. Clin. Invest. — 1985. — 76,
N 12. — P.2182–2190.
41. Emlen W., Rifal A., Magilavy D., Mannik M. Hepatic binding of DNA is mediated by a receptor on
nonparenchymal cells // Amer. J. Pathol. –1988. –133. — P.54–60.
42. Loke S.L., Stein C.A., Zhang X.H., Mori K., Nakanishi M., Subasinghe C., Cohen J.S., Neckers L.M. Character-
ization of oligonucleotide transport into living cells // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. — 1989. — 86. —
P.3474–3478.
43. Takagi T., Hashiguchi M., Mahato R.J., Takuda H., Takakura Y. Involvement of specific mechanism in
plasmid DNA uptake by mouse peritoneal macrophages // Biochem. and Biophys. Pes. Communs. –1998.
— 245. — P.729–733.
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 115
44. Al-Mousa S., Nicholls P.J., Gumbleton M. Evidence for the role of caveolae in gene delivery // J.Pharm. and
Pharmacol. — 1999. — 51. — P.178.
45. Jacob L., Lety M.-A., Louvard D., Bach J.-F. What is the primary target of anti-DNA auto-antibodies? // Protides
Biol. Fluids: Proc. 33 rd Colloq. — Oxford, 1985. — P.393–398.
46. Siess D., Vedder C.T., Merkens L., Tanaka T., Freed A., McCay S., Heinrich M., Deffebach M., Bennett R.,
Hereneider S. A human gene coding for a membrane-associated nucleic acid-binding protein // J.Biol.
Chem. — 2000. — 275, N 43. — P.33655–33662.
47. Li X., Sambhara S., Li C.X., Ewasyshyn M., Parrington M., Caterini J., James O., Cates G., Du R.-P., Klein
M. Protection against respiratory syncytial virus infection by DNA immunization // J. Exp. Med. — 1998. —
188, N 4. — P.681–688.
48. Triyatni M., Jilbert A.T., Oiao M., Miller D.S., Burrell C.J. Protective efficiency of DNA vaccines against duck
hepatitis B virus infection // J. Virol. — 1998. — 72, N 1. — P.84–94.
49. Tiollais P., Michel M.-L. La vaccination genetique. Perspectives pour la prevention et le traitement de
l’hepatite B // C. r.Acad. Sci. Ser. 3. — 1999. — 322, N 11. — P/979–981.
50. Weiner D.B., Kennedy R.C. Genetic vaccines: Vaccines crafted from genetic material might one day pre-
vent AIDS, malaria and other devastating infections that defy current immunization techhologies. They may
even help treat cancers // Sci. Amer. — 1999. — 281, N 1. — P.34–41.
51. Gurunathan S., Klinman D.M., Seder R.A. DNA vaccines: Immunology, application, and optimization //
Annu. Rev. Immunol. — 2000. — 18. — P.927–974.
52. Wrotnowski C. Biosensors for the study of protein activity // Genet. Eng. News. — 2002. — 22, N 19. —
P.64–66.
53. Ñåðäþê Î.È., Ñóõîâà Ò.È., Àëåõèíà Ð.Ï., Øåëåïîâ Â.Ï., Àðñåíèí Ñ.Ë., Ìîèñååâ Â.Ë., Ëèõòåíøòåéí À.Â.
Ìåòàáîëè÷åñêèå è ñòðóêòóðíûå ñâîéñòâà âíåõðîìîñîìíûõ ÄÍÊ â êëåòêàõ ìëåêîïèòàþùèõ // Áèîõèìèÿ.
— 1996. — 61, ¹ 10. — Ñ.1825–1836.
54. Ãëåáîâ Î.Ê., Àáðàìÿí Ä.Ñ., Ðîìàíîâ Ñ.Ð., Ñìàãèíà Ë.Â. Èññëåäîâàíèå âëèÿíèÿ áóòèðàòà íàòðèÿ è
ëþìèíîëà íà ðåöèïðîêíûå îáìåíû è ãåííóþ êîíâåðñèþ ïðè ýêñòðàõðîìîñîìíîé ðåêîìáèíàöèè ÄÍÊ
â êóëüòèâèðóåìûõ êëåòêàõ æèâîòíûõ // Öèòîëîãèÿ. — 1994. — 36, ¹ 5. — Ñ.441–451.
55. Bregsmedh A., Szeles A., Henriksson M., Bratt A., Folkman M.J., Spetz A.-L., Holmgren L. Horizontal transfer of
oncogenes by uptake of apoptotic bodies // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. — 2001. — 98, N 11. — P.6407–6411.
56. Tamaka K. Chromosome and micronucleus aberrations in lymphocytes from resident people in
Semipalatinsk nuclear test sites // J.Radiat. Res. — 1999. — 40, N 4. — P.358.
57. Êóçèí Ñ.Ì. Ýëèìèíàöèÿ õðîìîñîìíûõ àáåððàöèé è ñåñòðèíñêèõ õðîìàòèäíûõ îáìåíîâ â êëåòêàõ
êîñòíîãî ìîçãà äæóíãàðñêèõ õîìÿ÷êîâ ïîñëå ìóòàãåííîãî âîçäåéñòâèÿ // 2-é Âñåñîþç.ñúåçä ìåä.
ãåíåòèêîâ (Àëìà-Àòà, 4–6 äåê., 1990): Òåç.äîêë. — Ì, 1990. — Ñ.224–225.
58. Ôîìèíà Ì., Îñòðîâñêàÿ Ë.À., Êîðìàí Ä.Á. Öèòîãåíåòè÷åñêèå îñîáåííîñòè âëèÿíèÿ ñâåðõìàëûõ äîç
öèòîñòàòèêîâ íà îïóõîëåâûå êëåòêè // 1-é Ñèìïîç. «Ïåðñïåêòèâû èñïîëüçîâàíèÿ ñâåðõìàëûõ äîç
ëåêàðñòâåííûõ ïðåïàðàòîâ â îíêîëîãèè» (Ìîñêâà, 6–7 äåê., 2000): Òåç.äîêë. — Ì., 2000. — Ñ.22–24.
59. Budker V., Budker T., Zhang G., Subbotin V., Zoomis A., Wolff J.A. Hypothesis: paked plasmid DNA is
taken up by cells in vivo by a receptor-mediated process // J.Gene Med. — 2000. — 2, N 1. — P.76–88.
60. Ðàáîòû ïî òåîðèè èíôîðìàöèè è êèáåðíåòèêå: Ñá.ñòàòåé. — Ì: Èçä-âî èíîñòð.ëèò., 1962. — 829 ñ.
61. Òèìàøåâ Ñ.Ô. Ôëèêêåð-øóì êàê èíäèêàòîð «ñòðåëû âðåìåíè» // Ðîñ.õèì. æóðí. — 1997. — 41, ¹ 3.
— Ñ.17–29.
62. Ðîìàíîâà Å.Ì. Êðèñòàëëû // Êðàòêàÿ õèìè÷åñêàÿ ýíöèêëîïåäèÿ. — Ì., 1962. — Ò.2. — Ñ.846–863.
63. Íîîñôåðà. Çá³ðíèê ô³ëîñîôñüêèõ ïðàöü. — Äîíåöüê, 2002. — Ò.1. — 206 ñ.
64. Êîðäþì Â.À. Áèîýòèêà — åå ïðîøëîå, íàñòîÿùåå è áóäóùåå // Ïåðøèé Íàö.êîíãð. ç á³îåòèêè (17–20
âåðåñíÿ 2001, Êè¿â): Òåçè äîïîâ³äåé. — Ê., 2001. — Ñ.6–7.
65. Ôåéíìàí Ð. Õàðàêòåð ôèçè÷åñêèõ çàêîíîâ. — Ì.: Íàóêà, 1987. — 214 ñ.
116 ²ÒÀË²É ÊÎÐÄÞÌ
66. Êîðäþì Â.À. Ýâîëþöèÿ è áèîñôåðà. — Êèåâ: Íàóê.äóìêà, 1982. — 261 ñ.
67. Ochman H., Lawrence J.G., Groisman E.A. Lateral gene transfer and the nature of bacterial innovation //
Nature. — 2000. — 405. — P.299–304.
68. Noto T., Endoh H. A “chimera” theory on the origin dicyemid mesozoans: evolution driven by frequent gene
transfer from host to parasite // Biosystems. — 2004. — 73. N 1. — P.73–83.
69. Bushman F. Lateral DNA transfer: mechanisms and consequences. — New York: Cold Spring Harbor Lab.
press, 2002. — P.448
70. Weismann A. Nortage uber Deszendeztheore. — Jena, 1904. — Ð.386.
71. ×àéêîâñüêèé Þ.Á., Àê³ìåíêîâ Ì.Î., ĺëüöîâà Î.²., Ãåðàùåíêî Ñ.Á. Åìáð³îëîã³÷íèé ñëîâíèê. —
Êîëîìèÿ: ³ê, 2001. — 268 ñ.
72. Êîðäþì Â.À. È òîãäà ÿ ñåë ïèñàòü ýòó êíèãó: Íå ñîâñåì îáû÷íûå ïðåäñòàâëåíèÿ î ãåíåòèêå ÷åëîâåêà.
— Êèåâ, 1993. — 248 ñ.
73. Ñàäëåð Â. Ìåäè÷íà åìáð³îëîã³ÿ çà Ëàíãìàíîì. — Ëüâ³â, 2001. — 550 ñ.
74. Ãîðøêîâ Â.Ã. Ôèçè÷åñêèå è áèîëîãè÷åñêèå îñíîâû óñòîé÷èâîñòè æèçíè. — Ì.: ÂÈÍÈÒÈ, 1995. —
193 ñ.
75. Mayr E. What is a species, and what is not? // Philos. Sci. — 1966. — 63. — P.262–277.
76. Fraser D.J., Bernatchez L. Adaptive evolutionary conservation: towards a unified concept for defining con-
servation units // Mol. Ecol. — 2001. — 10, N 12. — P.2741–2752.
77. Naama G.-I., Alperson N., Kislev M.E., Simchoni O., Melamed Y., Ben-Nun A., Werker E. Evidence of
hominin control of fire at Gesher Benot Ya’aqov, Israel // Science. — 2004. — 304. — P.725.
78. Blair H.S. A start for population genomics // Nature. — 2000. — 408, N 6813. — P.652–653.
79. Rogers A.R. Order emerging from chaos in human evolutionary genetics // Proc. Nat. Acad. Sci. USA. —
2001. — 98, N 3. — P.779–780.
80. Ovchinnikov I.V., Gotherstrom A., Romanova G.P., Kharotonov V.M., Liden K., Goodwin W. Molecular
analysis of Neanderthal DNA from the northern Caucasus // Nature. — 2000. — 404, N 6777. —
P.490–493.
81. Íîîñôåðà è ÷åëîâåê //. Òð.ñåìèíàðà «×åëîâåê çà Íîîñôåðó» (1984–1988 ãã.). — Ì., 1991. — 364 ñ.
82. Íîîñôåðíà àëüòåðíàòèâà òà íîâ³ ï³çíàâàëüí³ ñòðàòå㳿. Ô³ëîñîô³ÿ. Àíòðîïîëîã³ÿ. Åêîëîã³ÿ. —
Åêîëîã³ÿ. — Êè¿â: Ñòèëîñ, 2001. — 339 ñ.
83. Øåâ÷óê Â.ß., Á³ëÿâñüêèé Ã.Î., Ñàòàëê³í Þ.Ì., Íàâðîöüêèé Â.Ì. Íîîñôåðîãåíåç ³ ãàðìîí³éíèé
ðîçâèòîê. — Êè¿â, 2002. — 127 ñ.
ÍÀØÀ «ØÀÃÐÅÍÅÂÀ ØʲÐÀ» — ÖÅ ÍÀØÀ ÏÐÎÁËÅÌÀ 117
�
|