Горіти — не згораючи

На цих 4-х сторінках так багато сказано про недавнє, та вже назавжди минуле… Історія цілої епохи. Стаття надрукована в книзі «В.П.Комісаренко. Життєвий і творчий шлях», виданій до 100-річчя від дня народження вченого Інститутом його імені. Прикро, що мізерним накладом, 300 примірників. Хіба не мали...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Коваленко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Україна. Наука і культура
Теми:	Світ науки та освіти
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40887
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Горіти — не згораючи / О. Коваленко // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 252-261. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40887
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-408872013-01-28T12:06:44Z Горіти — не згораючи Коваленко, О. Світ науки та освіти На цих 4-х сторінках так багато сказано про недавнє, та вже назавжди минуле… Історія цілої епохи. Стаття надрукована в книзі «В.П.Комісаренко. Життєвий і творчий шлях», виданій до 100-річчя від дня народження вченого Інститутом його імені. Прикро, що мізерним накладом, 300 примірників. Хіба не мали б такі книги стояти на полицях усіх наших бібліотек, принаймні шкільних та студентських? 2008 Article Горіти — не згораючи / О. Коваленко // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 252-261. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40887 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Світ науки та освіти Світ науки та освіти
spellingShingle	Світ науки та освіти Світ науки та освіти Коваленко, О. Горіти — не згораючи Україна. Наука і культура
description	На цих 4-х сторінках так багато сказано про недавнє, та вже назавжди минуле… Історія цілої епохи. Стаття надрукована в книзі «В.П.Комісаренко. Життєвий і творчий шлях», виданій до 100-річчя від дня народження вченого Інститутом його імені. Прикро, що мізерним накладом, 300 примірників. Хіба не мали б такі книги стояти на полицях усіх наших бібліотек, принаймні шкільних та студентських?
format	Article
author	Коваленко, О.
author_facet	Коваленко, О.
author_sort	Коваленко, О.
title	Горіти — не згораючи
title_short	Горіти — не згораючи
title_full	Горіти — не згораючи
title_fullStr	Горіти — не згораючи
title_full_unstemmed	Горіти — не згораючи
title_sort	горіти — не згораючи
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Світ науки та освіти
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40887
citation_txt	Горіти — не згораючи / О. Коваленко // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 252-261. — укp.
series	Україна. Наука і культура
work_keys_str_mv	AT kovalenkoo gorítinezgoraûči
first_indexed	2025-07-03T23:05:06Z
last_indexed	2025-07-03T23:05:06Z
_version_	1836668847580512256
fulltext	Îëåêñ³é ÊÎÂÀËÅÍÊÎ, äîêòîð á³îëîã³÷íèõ íàóê, ïðîâ³äíèé íàóêîâèé ñï³âðîá³òíèê ²íñòèòóòó ì³êðîá³îëîã³¿ ³ â³ðóñîëîã³¿ ³ìåí³ Ä.Ê.Çàáîëîòíîãî ÍÀÍ Óêðà¿íè ÃÎÐIÒÈ — ÍÅ ÇÃÎÐÀÞ×È ×è çíàéäåòüñÿ õî÷ îäíà ëþäèíà, êîòðà ìîãëà á íà ñõèë³ ðîê³â ñâî¿õ ñêàçàòè, ùî âîíà ïðîæèëà æèòòÿ òàê, ÿê õîò³ëà? Òàêèõ ëþäåé, ìåí³ çäàºòüñÿ, íåìàº àáî ¿õ äóæå ìàëî. Ùî æ äî ìåíå, òî íà ïîä³áíå ïèòàííÿ ÿ â³äïîâ³â áè, ùî õî÷à é íå ìîæó ñêàðæèòèñÿ íà ìîº ìèíóëå æèòòÿ, àëå, ÿêáè ìîæíà ïîâåðíóòèñÿ, íîâå æèòòÿ ÿ ñïðîáóâàâ áè ïðîæèòè ³íàêøå. Ìåí³ ïðèºìí³ çàíÿòòÿ â÷åíîãî, âîíè ÷àñòî äàþòü âåëèêå çàäîâîëåííÿ é áàãàòî ðàäîù³â, àëå ÿêáè äîâåëîñÿ äðóãèé ðàç æèòè, ÿ á ïîñòàðàâñÿ âèáðàòè ñîá³ ³íøó ñïåö³àëüí³ñòü ³ ï³òè äîðîãîþ õóäîæíèêà, ïèñüìåííèêà, àáî àðòèñòà, ÿêáè äî òîãî áóëè îñîáèñò³ äàí³; àáî æ áóðëàêè, àáî ìàíäð³âíèêà, ùî ìîòàºòüñÿ ïî ñâ³òó. (Â³êòîð Äðîáîòüêî. Ç ùîäåííèêà) Починаю свою розповідь про видат� ного українського вченого академіка Віктора Дроботька з цього неспо� діваного його зізнання, бо тут уся його відверта вдача, воно може щось дуже істотне додати до його жит� тєпису, до того, що на поверхні. Головними науковими напрямами, які започаткував або істотно розвинув Віктор Григорович, є: мікотоксикологія як розділ мікробіології, нова концепція мінливості мікроорганізмів, бак� теріофагія і псевдобактеріофагія (лізо� генія), хемо� та біотерапія інфекційних хвороб, фітонциди та антибіотики із рослин; ним сформульовано і обгрун� товано гіпотези «конкурентного» ме� ханізму дії хіміотерапевтичних препа� ратів і загальнобіологічного значення антибіотичних речовин рослинного походження, винайдено ряд нових ан� тибіотиків (іманін, новоіманін, арена� рин, сальвін) тощо. Для лабораторної практики В.Г.Дроботьком запропоно� вано сольові культуральні середови� ща, бактеріальний фільтр для вилучен� ня бактеріофагів і камеру для спосте� реження за мікроорганізмами, метод негативного контрастування капсуль� них форм бактерій. Для медицини ним було розроблено способи лікування дизентерії, стафілококових та інших бактеріальних інфекцій за допомогою бактеріофагів, запропоновано деякі сульфамідні препарати та анти� біотики. 252 З усього, що залишив нам у спа� док академік Дроботько, вражає над� звичайна широта його наукових інте� ресів, всеохоплююче розуміння явищ природи, філософське осмислення наукових результатів, які вдавалось йому отримувати завдяки винятково� му таланту і винахідливості. Своєю практичною, науковою і педа� гогічною діяльністю Віктор Григоро� вич здобув собі незаперечну славу серед однодумців, колег, широких верств практичних працівників меди� цини і ветеринарії. Не вдаючись до детального аналізу трудової діяль� ності та наукових здобутків Віктора Григоровича, хотілось би глибше зрозуміти цього вченого, звернув� шись до витоків його таланту, пере� конань і моральних принципів, які давали силу жити і працювати в не надто сприятливих для життя і праці обставинах. Віктор Григорович Дроботько народився 24 листопада 1885 року в селі Дігтярі Прилуцького повіту Пол� тавської губернії (нині Чернігівська область) в сім’ї безземельного сіль� ського фельдшера. Село розташова� не у мальовничому куточку Чер� нігівщини, де в’юнкий Удай робить крутий вигин навколо Лисої гори і розкриває свої обійми водам меншої річки Лисогір. У її гирлі 1834 року внук колишнього Прилуцького пол� ковника Гната Галагана Павло побу� дував розкішний 3�поверховий маєток. Розповідають, що граф Гала� 253 Ó ëàáîðàòîð³¿ â³ää³ëó àíòèá³îòèê³â ²íñòèòóòó ÀÍ ÓÐÑÐ. Ñïðàâà íàë³âî: àêàäåì³ê Â.Ã.Äðîáîòüêî, ïðîôåñîð Á.Þ.Àéçåíìàí, ÷ëåí-êîðåñïîíäåíò ÀÍ ÓÐÑÐ Ì.Ì.Ï³äîïë³÷êî 1965 ð. ²ç àðõ³âó ²íñòèòóòó ì³êðîá³îëîã³¿ ³ â³ðóñîëîã³¿ ÍÀÍ Óêðà¿íè ган побудував цей палац на честь своєї доньки Софії, і тому на гори� зонтальній площині головна будівля маєтку нагадує літеру «С». У 1845 році цей палац відвідав Тарас Шев� ченко. Про своє перебування у Дігтя� рях, долю місцевого скрипаля та злиденне життя кріпаків поет оповідав пізніше у повісті «Музикант». Родина Дроботьків жила в доб� ротній хаті, яка й донині сумує на па� горку в центрі села. Дитинство Віктора було без� хмарним і щасливим. Діти отримали непогану початкову освіту і вихован� ня на місцевих народних традиціях та під впливом української і російської літератури, яку освічений батько ре� тельно виписував по пошті. Згадуючи у «Щоденнику» свої дитячі роки, Віктор Григорович порівнював їх з «квітчастим метеликом», який «у вес� няний яскравий день весело і радісно пурхає по запашних квітках, збираю� чи солодкий нектар, не знаючи ні турбот, ні горя, не почуваючи і не ду� маючи про здатну зірватися в кожну мить бурю і грозу, що відразу може погасити сяйво дня». А втім не скажеш, що він був улюбленцем долі. Втративши у 9�річному віці батька, який своєю працею і непоганими на той час за� робітками (50 рублів щомісячно) по� вною мірою забезпечував життя своєї родини, Віктор на стипендію 254 ÎËÅÊÑ²É ÊÎÂÀËÅÍÊÎ Áóäèíîê â Ä³ãòÿðÿõ, äå íàðîäèâñÿ ³ ïðîâ³â ñâî¿ äèòÿ÷³ òà þíàöüê³ ðîêè Â.Ã.Äðîáîòüêî. 2005 ð. Çí³ìîê àâòîðà Полтавської земської управи в 1896 році вступив до Прилуцької гімназії, яку успішно закінчив у 1905 році. Мріяв стати письменником, артистом або художником. Та життя розпоря� дилось інакше, бо впродовж 10 років навчання, очевидно, щеміло дитяче серце за втраченим батьком. І Віктор вирішив стати лікарем. Ще тоді, в гімназійні роки, захоплюючись поезією (у 16 років написав поему і чимало віршів), він чітко означив собі сутність людського існування. Змагання двох стихій у наївній душі юнака — гуманістичної (боро� тись за високі людські ідеали) і праг� матичної (стати лікарем) — привело його врешті�решт на нари прилуцької тюрми, куди він невдовзі після вступу на медичний факультет Київського університету був запроторений цар� ською охранкою за агітаційну роботу серед селян у 1905–1906 роках. Після відбування 6 місяців у тюрмі — висла� ний на два роки у Дігтярі (за місцем проживання) під нагляд поліції. Та це не зламало юнака, не порушило в ньо� му волелюбності, жаги справедливості, прагнення докопатися до істини — принципів, які Віктор Григорович проніс через усе життя. Повернувшись у студентське сере� довище, Віктор Дроботько захопився науковою роботою. Сталося це під впливом видатного вченого�мікробіоло� га і хірурга Олександра Дмитровича Павловського (1857–1944 рр.), завіду� вача кафедри хірургічної патології і те� рапії Університету. Випускник Військово�медичної академії, учень Пастера, Коха і Вір� хова, професор Павловський велику увагу приділяв мікробіологічним дослідженням. Фахівці знають його глибокі праці з етіології туберкульо� зу, риносклероми, мікробіології повітря, хірургічних інфекцій, а та� кож із загальної мікробіології та імунітету. Цей учений вперше в Києві 1893 року застосував протидифте� рійну сироватку, а в 1894 році виго� товив протихолерну сироватку і організував у Києві пастерівську станцію. З його ініціативи в тому ж році було створено товариство епіде� міологів, засновано Київський бактеріологічний інститут. Саме під керівництвом професо� ра Павловського студент 5�го курсу Віктор Дроботько провів досліджен� ня впливу бактеріальних токсинів на ÃÎÐ²ÒÈ — ÍÅ ÇÃÎÐÀÞ×È 255 Â.Ã.Äðîáîòüêî — ñòóäåíò Êè¿âñüêîãî óí³âåðñèòåòó ³ì. Ñâÿòîãî Âîëîäèìèðà. 1908 ð. Öåé ³ âñ³ íàñòóïí³ çí³ìêè äî ö³º¿ ñòàòò³ — ç ðîäèííîãî àðõ³âó Ñ.Â.Àôîí- ñüêî¿-Äðîáîòüêî стінки кровоносних судин, і резуль� тати дослідів опублікував 1914 року в «Университетских известиях» в статті під назвою «К вопросу о пато� генезе артериосклероза». Вчена рада університету високо оцінила роботу, присудивши автору Золоту медаль та премію імені М.І. Пирогова. Вчена рада рекомендувала ка� федрі хірургічної патології і терапії зарахувати В.Г.Дроботька на роботу як професорського стипендіата. Та молодий дослідник не зміг скориста� тися спокусливою пропозицією, оскільки, як учасник революційних подій 1905–1907 рр., був «неблаго� надійним». Надто довго йшов він до ака� демічної, фундаментальної науки. Отримавши диплом лікаря, в січні 1914 року їде Віктор Дроботько пра� цювати в село Бобрик Роменського повіту Полтавської губернії (нині Су� мська область) на посаду земського лікаря. Через два роки він перево� диться в місто Ромни і працює спо� чатку лікарем, а згодом ординатором Роменської повітової лікарні. Водно� час керує діагностичною лабора� торією, організовує санітар� но�гігієнічну лабораторію, працює її завідувачем, а також читає лекції на Роменських медичних курсах, поши� рюючи досягнення медицини серед медичних працівників повіту. У 1925 році В.Г.Дроботько переїжджає до Харкова, де впродовж трьох місяців, з травня по липень, працює на посаді заступника завідувача санітарно� епідеміологічної лабораторії 3�ї робітничої лікарні. Хоч би де він працював, не пере� ставав мріяти про наукові досліджен� ня. Будучи на практичній роботі, в 1922 році Віктор Дроботько встано� вив придатність реакції Вінера для вивчення перебігу черевного та ви� сипного тифу, що косив тоді людей по всій Україні. Невдовзі по тому дослідник виконав роботу, яка умож� ливлювала інструментальне визна� чення пептичної активності шлунко� вого соку хворих. Проте найціннішими у практич� ному відношенні дослідженнями, що їх зробив Дроботько в цей період, були дослідження спалаху епідемії малярії в Ромнах. Ця робота виконана Віктором Григоровичем з властивою йому ретельністю і ґрунтовністю. Для мікроскопічних досліджень препа� ратів крові хворих він використав найефективніші методики і барвники. Вивчалось також поширення кома� 256 ÎËÅÊÑ²É ÊÎÂÀËÅÍÊÎ Ã³ìíàçèñò Â.Äðîáîòüêî ç ñåñòðîþ Òàíåþ. 1904 ð. рів�переносників малярії. Для цієї мети вчений запропонував простий спосіб диференціації та відловлюван� ня комарів�носіїв інфекції. Результа� ти епідеміологічних досліджень опублікував та доповів на 4�му Все� українському з’їзді бактеріологів, інфекціоністів і санітарних лікарів у 1924 році, діставши визнання відо� мих учених Д.К. Заболотного, Л.О. Тарасевича, С.А. Златогорова, які були на з’їзді. Лише 1925 року, після 12 років практичної роботи, В.Г.Дроботько переїжджає до Києва, де на той час були зосереджені основні кадри мікробіологічного напряму. Впро� довж 1925–1931 років він працює в Київському санітарно�бактеріоло� гічному інституті асистентом відділу епідеміології. Тут, а також в Інституті мікробіології і епідеміологіі ВУАН, куди В.Г.Дроботько на запрошення колишнього директора Інституту М.В. Стадниченка в 1931 році перей� шов на роботу вже на посаду завіду� ючого відділом медичної мікробіології, він виконав наукові дослідження, за які йому в 1936 році кваліфікаційною радою Всеукра� їнської академії наук було присудже� но ступінь доктора біологічних наук без захисту дисертації. З почуттям надзвичайної від� повідальності підійшов Віктор Григо� рович і до виконання урядового за� вдання по виявленню та дослідженню збудника «НЗ» — невідомого захво� рювання коней напередодні Другої світової війни. Треба сказати, що дослідження «НЗ» було пов’язане з неабияким ри� зиком для самих науковців і не лише через невідому природу захворю� вання. Спочатку його вважали ін� фекційним, оскільки у працівників, які доглядали за хворими тваринами, нерідко виникали симптоми, подібні до тих, які мали уражені коні. Річ у тім, що «НЗ», перші ознаки якого прояви� лись в західних областях України ще в 1931 році, набуло особливо загрозли� вого поширення напередодні Другої світової війни. У 1937–1938 рр. падіж коней від цього захворювання в окремих господарствах сягав 90 %. Тим часом в органах НКВД вважали, що це результат диверсійної роботи ворогів радянської влади. Було ство� рено ряд комісій для дослідження причин масової загибелі коней, які у ÃÎÐ²ÒÈ — ÍÅ ÇÃÎÐÀÞ×È 257 Â.Ã.Äðîáîòüêî ç äðóæèíîþ Òà¿ñ³ºþ ²âàí³âíîþ òà ñèíîì Ñåðã³ºì. 1928 ð. воєнний час мали стратегічне значен� ня як тяглова сила. Позаяк усі ці комісії не мали позитивних резуль� татів, їх членів, як правило, арештову� вали і розстрілювали як ворогів народу. Як розповідає у своїх мемуарах М.С.Хрущов, якого Сталін в 1938 році направив в Україну очолити і «оздоро� вити» республіканську партійну орга� нізацію, в справі з «НЗ» «останньою інстанцією» залишалась Академія наук. І новий партійний секретар доручив тодішньому Президенту АН УРСР ака� деміку О.О.Богомольцю сформувати нову комісію для дослідження «НЗ». Щоб застрахуватися «від диверсантів», призначили паралельно ще дві комісії, в тому числі і московську. Неважко здо� гадатись, яка доля спіткала б авто� рський колектив Інституту мікро� біології, особливо його наукового керівника, коли б результати його ро� боти виявились не такими успішними. Були проведені численні експе� рименти — польові, лабораторні на різних тваринах, а також людях, в тому числі і на ав� торах досліджень, — перш ніж був названий істинний винуватець мікотоксико� зу — мікроскопічний гриб Stachyobotrys alternans, який інфікував фураж — сіно чи солому, що зберіга� лися в умовах підвищеної вологості. «В честь» гри� ба�збудника «НЗ» одержа� ло назву «стахіоботріото� ксикоз». Пізніше відомі вчені М.М.Підоплічко та В.Й.Білай виявили подіб� не захворювання, спричи� нене іншим видом токсич� них грибів — Dendrodohium toxicum, і назвали його «дендродохіотоксико� зом». Проте пріоритет у відкритті но� вого напряму в мікробіології — міко� токсикології — належить академіку В.Г.Дроботьку. Йому як науковому керівникові робіт, а також іншим ав� торам дослідження «НЗ», зокрема П.Ю. Марусенку (директор Інститу� ту), Б.Ю.Айзенман, Д.Г.Кудлай, Н.Ю.Колеснику, П.Д.Ятелю та В.Д.Мельниченку (патологоанатом) 1939 року було вручено високі уря� дові нагороди. У цьому ж році Дро� ботька було обрано членом�корес� пондентом АН УРСР. Друга світова війна для В.Г.Дро� ботька почалася вже у вересні 1939 року, коли його як лікаря було мобілізовано до лав Червоної армії, а потім демобілізовано і призначено консультантом санітарно�бак� теріологічної лабораторії Київського військового округу. Евакуювавшись з Академією наук в 1941 році в Уфу, 258 ÎËÅÊÑ²É ÊÎÂÀËÅÍÊÎ Ðîáîòà ç áàêòåð³îôàãîì. Â³ää³ë ìåäè÷íî¿ ì³êðîá³îëîã³¿ ²íñòèòóòó ì³êðîá³îëîã³¿ ³ åï³äåì³îëîã³¿ ÂÓÀÍ. 1931 ð. В.Г.Дроботько поринув в наукову роботу. Адже у воєнний період мікробіологічні дослідження набува� ли виняткового практичного значен� ня. Виконання обов’язків завідувача мікробіологічного відділу об’єднано� го Інституту зообіології АН УРСР Віктор Григорович поєднував з робо� тою заступника директора в Башки� рському інституті мікробіології, епідеміології та санітарії, а також з участю в роботі епідеміологічної ради Народного комісаріату Башкирії. Він неодноразово виїжджав в провінції Автономної республіки з обстежен� нями населення на захворюваність септичною ангіною та бруцельозом. Разом з співробітниками розробив методи діагностики та лікування хво� роб за допомогою сульфаніламідних препаратів, зокрема розчинного чер� воного стрептоциду. Ці препарати, а також запропоновані ним ще до війни методи боротьби з стафілококовими інфекціями, дизентерією та іншими хворобами дуже допомогли в ліку� ванні поранених і хворих фронто� виків. Всі, хто знав Віктора Григорови� ча, відзначають його надзвичайну по� рядність і доброзичливість. Високі посади, які обіймав уче� ний — завідувача відділу (1931–1962), заступника директора (1941–1943), директора (1944–1962) наукових установ — небагато важили в реалізації його багатогранного талан� ту. Ба більше, як можна зрозуміти, чи� таючи його «Щоденник», адміністра� тивна робота його дещо обтяжувала. Тому поточні справи, якими належа� ло займатися йому як директорові ÃÎÐ²ÒÈ — ÍÅ ÇÃÎÐÀÞ×È 259 Äîïîâ³äü äèðåêòîðà ²íñòèòóòó ì³êðîá³îëîã³¿ Â.Ã.Äðîáîòüêà íà Â³ää³ëåíí³ á³îëîã³÷íèõ íàóê ÀÍ ÓÐÑÐ. Â öåíòð³ — Ïðåçèäåíò ÀÍ àêàäåì³ê Î.Â.Ïàëëàä³í, ë³âîðó÷ — àêàäåì³ê Ë.Â.Ãðîìàøåâñüêèé. 1951 ð. Інституту мікробіологіі, він часто вирішував, сидячи за лабораторним столом біля незмінного мікроскопа, не відриваючись від експерименту, або доручав цю справу своїм помічникам. Особливо багато діста� валось П.Є.Візиру, який спочатку був ученим секретарем, а потім за� ступником директора Інституту з на� укової роботи, одночасно виконуючи обов’язки завідуючого відділом мінливості мікроорганізмів. Проте стратегію наукових досліджень в Інституті В.Г.Дроботько розробляв охоче і з великим ентузіазмом. «Не� обхідно складати п’ятирічний план, вчора написав і сьогодні пере� дав деякі директиви з цього приво� ду завідувачам відділів Інституту. Не знаю, чи знайду у них підтрим� ку в своїх планах... Хочеться на� правити Інститут так, щоб він за п’ятирічку розв’язав ряд про� блем чи хоча б крупних питань, щоб не плівся у хвості Америки... Часто доводиться дивуватися на� шим ученим, їхній наполегливості, що при такому становищі вони все�таки дають наукову про� дукцію» — писав Віктор Григорович. в своєму «Щоденнику» 19 січня 1945 року. Й ще один запис. «5.03.1950. Дійшла й до мене черга. Довело� ся «каятися». В останні роки так повелося, що якщо ти зробив по� милку і цю помилку ти або інші знайшли, тебе зобов'язують при� вселюдно «покаятися», усвідомити свою помилку, розповісти про неї, показати, що ти розумієш її, вду� муючись у помилку. Засуджую її. І... «більше так не буду». У ряді ви� падків це публічне «каяття» набу� вало найогидніших форм, які, здається, вигадали не радянські люди, а закляті вороги радянсько� го народу, тому що вони набирали форм знущання з людини. У цей мо� мент людина мала втратити вся� ку людську гідність, часто мала взяти на себе більше гріхів, ніж було в неї, мала витерпіти цебри помий, які дозволялося і навіть за� охочувалося виливати на її голову. І цю систему створили не зро� зумію як! Я був свідком, як «крили» за помилки поета Рильського, «крили» люди, не варті мізинця його, брудними, останніми слова� ми — одного з кращих і найгідніших радянських україн� ських поетів�патріотів, обсипали його такими словами, що він підстрибував на місці, хапався за потилицю (за українською мане� рою). Змішали людину з брудом. Принизили. Так точно шельмували багато днів члена�кореспондента О.П.Мар� кевича за те, що серед більш ніж сімдесятьох його наукових праць виявилася одна, у якій він підійшов некритично до літературного ма� теріалу і зробив ряд методо� логічних помилок (Вейсманівська теорія)... Учора на розширеній ученій раді Інституту мікробіології АН УРСР, а перед цим на загальних збо� рах [відділення] біологічних наук Академії і ще раніш перед особли� вою комісією, створеною для пе� 260 ÎËÅÊÑ²É ÊÎÂÀËÅÍÊÎ ревірки інститутів АН, мені дове� лося «каятися» у помилках, допу� щених мною в моїй останній монографії «Сучасний стан хіміо� терапії інфекційних хвороб». На жаль, помилка полягала в нечітко� му формулюванні теорії Ерліха, з чого випливало, що я підтримую реакційну теорію Ерліха. Усе пи� тання виникло через те, що таке формулювання, точніше, критику дав Кузнєцов у статті, надруко� ваній в однім із останніх номерів «Медичного працівника». Коли я пе� реглянув після цього свою моно графію, то переконався, що Кузнєцов мав підстави для такої критики. (...) ...засуджена була не тільки книга, але й автор її — як реакціонер. І це відображено в резо� люції. А це несправедливо. Я мушу віддати належне нашим співробітникам. Критика моєї книги з їх боку відбувалася в дуже ввічливих висловах, і не було ні краплі елементів знущання й нару� ги. Тому, мабуть, я ще не почував� ся так, як почувається, ймовірно, більшість людей, яких критику� ють заведеним методом, — як той кіт, якого навчає невдачлива гос� подиня, товчучи його носом туди, де він напаскудив. Мені деякі товариші радять погоджуватися з усією критикою і завжди казати: «винуватий». Це огидні поради! Вони схиляють до того, щоб втримати за собою місце на службі. А я радянська лю� дина. Я борюся не за тепле містеч� ко, а як радянський учений — за ра� дянську науку, за місце, на якому я був би корисний Батьківщині. Якщо я не підходжу, згідно з вис� новками організацій, які обговорю� ють мої помилки, я маю піти з керівних посад і знайти інше місце роботи. З'ясую, як дивиться на це Відділення...» Віктор Григорович Дроботько працював директором Інституту мікробіології і вірусології Академії наук України вісімнадцять років — від 1944 по 1962 рік. ÃÎÐ²ÒÈ — ÍÅ ÇÃÎÐÀÞ×È 261 �

Горіти — не згораючи

Репозитарії

Схожі ресурси