Дитинство і юність

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Юркевич, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Україна. Наука і культура
Теми:	Пам'ять. Мистецтво. Час
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40893
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дитинство і юність / Ю. Юркевич // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 300-379. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40893
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-408932013-01-28T12:07:14Z Дитинство і юність Юркевич, Ю. Пам'ять. Мистецтво. Час 2008 Article Дитинство і юність / Ю. Юркевич // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 300-379. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40893 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час
spellingShingle	Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час Юркевич, Ю. Дитинство і юність Україна. Наука і культура
format	Article
author	Юркевич, Ю.
author_facet	Юркевич, Ю.
author_sort	Юркевич, Ю.
title	Дитинство і юність
title_short	Дитинство і юність
title_full	Дитинство і юність
title_fullStr	Дитинство і юність
title_full_unstemmed	Дитинство і юність
title_sort	дитинство і юність
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Пам'ять. Мистецтво. Час
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40893
citation_txt	Дитинство і юність / Ю. Юркевич // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 300-379. — укp.
series	Україна. Наука і культура
work_keys_str_mv	AT ûrkevičû ditinstvoíûnístʹ
first_indexed	2025-07-03T23:05:30Z
last_indexed	2025-07-03T23:05:30Z
_version_	1836668872744239104
fulltext	Þð³é ÞÐÊÅÂÈ× ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ Ñïîãàäè Народження, батьки Я з’явився на світ 24 грудня 1907 року н.ст. в Женеві, Швейцарія, де мій батько перебував на еміграції. Мати розповідала, що після революції 1905 року, в якій він брав активну участь, його двічі арештовували, ви! никла реальна загроза каторги, і тому вони з матір’ю на початку 1907 року подались на еміграцію. В кінці 1908 року мати поверну! лась зі мною на батьківщину. Народився я в породільній клініці, Maternit�1, католицького жіночого мо! настиря. Був це канун католицького Різдва, і мати розповідала, як вона, лежачи в палаті, слухала молитви черниць в крохмальних чепцях — сестер та санітарок, і дзвони за відчи! неним вікном, бо взимку там на ніч усюди відчинялись вікна. Хрестили мене, назвавши Ге! оргієм, в православній Хрестовоздви! женській церкві при російському по! сольстві в Женеві. Із звичайної для ре! волюційної молоді того часу зневаги до офіційних форм батьки мої взагалі не збирались мене хрестити. Та, на жаль, виявилось, що мене, нехрещеного, не можна вписати в пашпорт матері для повернення в Росію. Довелось відбути цю процедуру в серпні 1908 року. Ка! зала мама, що ледь вліз в купіль. Хрещеними моїми були: моя ба! буня (по батьку), Олександра Афри! канівна Юркевич (Балавенська), потім, як сказано в метриці, «грекъ Василій Анагносте». Цим «греком» був Олександр Коваленко, мічман з броненосця «Потьомкін», що теж пе! ребував на еміграції в Женеві і зійшовся з нашою родиною. Історія його була така: коли на «Потьомкіні» стали кидати офіцерів за борт, то він, не чекаючи своєї черги, сам плигнув у море. Але матроси стали йому кри! чати, щоб повернувся, що його не чіпатимуть. І він піднявся на борт. Матроси любили його і шанували, він брав участь в підпільній роботі на ко! раблі. Проробив він усю потьом! кінську епопею, і після Констанци подався до Швейцарії. Про його дальшу долю не знаю, а от пригадую веселі оповідання батькових сестер, що теж на той час жили в Женеві, про його маму, неписьменну селянку, що приїхала туди до сина. Ходила вона в своєму селянському, прекрасно орієнтувалась в магазинах і на базарі, послуговуючись виключно укра! їнською мовою. В дощ накидала собі на голову ззаду широку селянську спідницю — на селі тоді був у нас та! кий звичай, а парасолів не визнавала. Французи ставились до неї доброзич! ливо, з гумором, ніхто не висміював. 300 1 Ìàòåðèíñòâî — ôð. — Ðåä. Третім моїм восприємником був «личный дворянинъ Антонъ Михай� ловичъ Ляхоцкій». Про того нічого не пам’ятаю, а спитати вже нема в кого. Здається, теж хтось з емігрантів. Батьки мої в ті часи багато подо� рожували, брали й мене з собою. Ка� зала мама, що отак побував я в Ло� занні і Парижі, і навіть на Ейфелеву башту зі мною підіймались… Про життя нашої родини в Же� неві, що пам’ятаю від рідні, ще роз� повідатиму, а тепер про матір та батька. Мати Моя мати, Марія Павлівна Юркевич (Бєлякова), народилась 8 лютого (ст.ст.) 1883 року в Ніжені, померла 21 жовтня (н.ст.) 1967 року в Філа� дельфії, США. Походила вона з дрібного українського дворянства. Її батько, Павло Євстафійович Бєля� ков, був родом з старого ніженського козацтва. Дядько мій Євгеній колись прослідкував «родославне древо». Починалось воно в 18 віці від ніжен� ського сотника Біляка. До речі, ко� лись була в Ніжені і слобода Біляківка (див. напр. «Чорну раду» П.Куліша). Нащадки сотникові пішли по чиновничій і духовній лінії і стали Бєляковими. Дід вчився лише в бурсі, чин мав коллежского регистрато� ра («чуть не императора», як тоді жартували) — це був найнижчий чин по «Табелю о рангах». Був дід секретарем ніженського «воинского присутствия», тобто воєн� комату. Жив на хабарях, головним чином від ніженських євреїв, за звільнення їх синів від призову. Був у них людиною вельми шанованою, бо свої зобов’язання, узявши гроші, за� вжди виконував. Людина з нього була дуже тяжка. Міцно пив, вдома був справжнім ти� раном, мучив жінку і дітей. Коли жінка померла, а діти підросли, то одне за одним подались з дому, мама перша з них. Дружина дідова, моя бабуня Ольга Іванівна, походила з родини Дубянських, такого ж дрібного укра� їнського дворянства, що володіла частиною села Плоського (тоді Мринської волості), 20 із чимсь кіло� метрів від Ніжена. Мама моя і решта рідні не знали подробиць про поход� ження Дубянських, але схоже на те, 301 Ìàëèé Þðêî ç ìàìîþ. Ìîñêâà. Áëèçüêî 1911 ð. що «родоначальником» був хтось з площенських селян Дубиків, якому вдалось вислужитись. Бо я пам’ятаю велику і заможну селянську родину Дубиків, з якими мої дві двоюрідні ба! буні, що жили в площенському «ро! довому гнізді», підкреслено не мали стосунків. Бувши дворянками, копи! лили на них губу, хоч і не відкидали, що це якась наша далека рідня. А Ду! бики, у відповідь, ставились з погор! дою до збіднілих дворян. Я, хоч і ма! лий, все це добре розумів. В роду Дубянських був про! тоієрей Василь (а може Олексій), духівник самої цариці Єлизавети. В родині жартували — той би мав чого розповісти! Прадід мій, Іван Фе! досійович Дубянський, був полков! ником. Брав участь в «угорській кам! панії» 1848 року і мав за це нагороди. Пам’ятаю ці хрести і медалі, вони без пошани валялись між кухонним на! чинням в площенському буфеті. За родинними переказами був він люди! ною суворою, що зветься — самодур. 302 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Éîñèï Âÿ÷åñëàâîâè÷ Þðêåâè÷, éîãî äðóæèíà Îëåêñàíäðà Àôðèêà- í³âíà, ñèí Ëåâêî, äî÷êè Îëåêñàíäðà, Í³íà ³ Ìàð³ÿ Бабуня моя, Ольга Іванівна, була одною з трьох його дочок. Красива, милої вдачі. П’ятнадцятирічною вида! ли її за Павла Бєлякова, і за 20 років шлюбу народила 11 дітей, з яких ви! жило семеро. В 37 років померла. Страшне було її життя з п’яницею і дрібним деспотом. І все ж треба віддати дідові належне: сам не мавши освіти, він подбав, щоб його двоє синів і п’ять дочок закінчили ніжен! ську гімназію. Далі майже всі вони здобули і вищу освіту вже самотуж! ки. Треба тут сказати, що про! вінційна ніженська гімназія — а Ніжен в кінці минулого віку був гли! бокою провінцією — давала цілком пристойну освіту, хороший рівень культури, навряд чи нижчий за той, що сьогодні дає середня школа. Ви! пускники знали непогано історію, гео! графію, літературу, чужу мову: в еміграції мама прекрасно користалась із своєї гімназичної французької мови. Моя мати, друга з його дітей, була непокірною і ще підлітком сміливо за! ступалась перед батьком за свою маму. І тітки розповідали: батько пе! ред нею відступав. Скінчивши гімназію, мати в 18 років навмання, без знайомств і без грошей взяла й поїхала до Петер! бурга вчитись. Був це 1901 рік. Стала перебиватись, як могла, головне уро! ками, бо з дому допомоги майже не мала. Спробувала спочатку медицину, але не витримала анатомічки. Між іншим, це переживання на все життя лишило в неї відразу до сирого м’яса. Тоді пішла вона на знамениті в ті часи курси на правах вищої школи фізич! ного виховання (абсолютна новина на початку сторіччя!) професора Петра Францовича Лесгафта2, передового діяча, що збирав навколо себе кращу молодь. Ця галузь припала матері до серця, і розповідали її подруги з курсів, що скоро стала вона одною з улюблених учениць професора, який раз у раз доручав їй все складніші за! вдання. Часом розповідала вона, як їй вдавалось виправляти здоров’я дітей з фізичними вадами — кривобоких і т.п. — простими «лесгафтівськими» фізичними вправами, навіть разом і вдачу їх міняти. Деякі з них на все життя зберегли велику любов до неї, пригадую, що і з’являлись до нас у Москві і Києві. Опинилась вона в Петербурзі се! ред революційної молоді, приєдна! лась до соціал!демократів, при тому з запалом, що був для неї властивим у всіх справах і все життя. Інтересний момент: хоч народи! лась і росла мати на Україні, але змо! лоду українкою себе не відчувала. А в Петербурзі довелось їй зустрітись з одним, як тоді говорилось, «свідомим українцем», інтелігентною люди! ною — от, на превеликий жаль, не пам’ятаю, з ким саме. І він навернув її «на путь істинний», з’ясувавши — хто вона, які обов’язки має перед своїм народом, змусив познайомитись з історією, літературою. В родині Бєлякових говорили російською мовою, точніш — то мішаною, як тепер кажуть, «суржи! ком» містечковим. І справжню укра! їнську літературну мову, Шевченка, пізнала мати в Петербурзі. А трохи ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 303 2 Ëåñãàôò Ïåòðî Ôðàíöîâè÷ (1837–1909), ðîñ³éñüêèé ïåäàãîã, àíàòîì ³ ë³êàð. Çàñíîâíèê íàóêîâî¿ ñèñòåìè ô³çè÷íîãî âèõîâàííÿ ³ ìåäè÷íî-ïåäàãîã³÷íîãî êîíòðîëþ. російської вимови так і лишилось у неї на все життя. З запалом брала вона участь в діяльності українського земляцтва петербурзького: ама! торські вистави, хор, так би мовити — клубна робота. Курси Лесгафта мати скінчила, склала всі іспити, а от диплома чомусь не попіклувалась одержати, мабуть просто був він їй байдужий. Вона ніколи не цікавилась папірцями, і в другу половину життя відсутність дип! лома створювала їй чимало клопоту. Те ж трапилось і з Высшими Женски� ми Курсами в Москві, на які вона по! ступила, мабуть, в 1909 чи 1910 році, теж проробила майже увесь істори! ко!філологічний факультет до 1915 чи 1916 року, і так само не поцікавилась дипломом, і так само шкодувала… У всякому разі, стала вона кваліфікованою «лесгафтічкою», як їх тоді звали, і фізичне виховання дітей, його теорія і практика, стало її основним фахом на все життя, плюс дошкільне виховання. Після Петербургу жила вона якийсь час у Москві, подробиць не пам’ятаю, але це якось було пов’яза! не з революційною роботою. У вся! кому разі, брала вона участь у знаме! нитій студентській демонстрації в 1905 році, коли кінні козаки загнали молодь в Манеж і лупили нагаями. Дісталось і мамі нагаєм по спині. В тому ж 1905 році опинилась вона в Києві, була в той час уже в певній мірі професійною революціонеркою, 304 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Áóäèíîê É.Â.Þðêåâè÷à ó Êðèâîìó один час входила до складу київського міського комітету УСДРП. Довелось їй зазнати арешту і якийсь час про! сидіти в знаменитій Лук’я! нівській тюрмі, якої скушту! вала, мабуть, чи не вся ук! раїнська революційна молодь. Режим там був до! волі ліберальний, і мати мала можливість познайо! митись з багатьма новими для неї людьми. В тому числі і з моїм батьком. Скоро після звільнення з тюрми вони побрались. Батько Мій батько, Лев Йосипович Юркевич, народився 19 серпня (ст.ст.) 1883 року3 в с.Кривому на Київщині (те! пер Житомирська обл.), по! мер 11 жовтня (ст.ст.) 1919 року в Москві. Можна ска! зати, що походження він був великопанського. Його батько, Йосип Вя! чеславович Юркевич (31.I.1853– 12.XI.1910 ст.ст.) походив з старо! винного польського шляхетського роду, якому належали кілька тисяч десятин родючої землі на Київщині і село Криве, велике й багате (втім, може, не все село, бо там були і якісь інші поміщики). Дід лишився сиро! тою в день свого народження: його мати позбавила себе життя зразу після родів, а її чоловік, дізнавшись про це, вчинив те ж саме. Ніхто так і не дізнався, в чому ж була справа. Як самогубців, їх не можна було поховати на кладовищі. Могили їх були в Криво! му, в маєтку діда, над ставком, замість хрестів — кам’яні пірамідки, такого типу, як тепер заведено ставити на мо! гилах. Їх уже давно і сліду немає. Виховували діда якісь родичі, кінчив він медичний факультет Київського університету з 2!річною перервою, — його виключили за ре! волюційну діяльність. Був дуже здібною людиною, широко, по!євро! ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 305 Éîñèï Âÿ÷åñëàâîâè÷ Þðêåâè÷. 1901 ð. 3 Â «Åíöèêëîïåä³¿ óêðà¿íîçíàâñòâà», âèä-âî «Ìîëîäå æèòòÿ», 1984, ò.10, ñ.3945, ð³ê íàð. Ë.Þðêåâè÷à — 1884, ñòàòòÿ ï³äïèñàíà Ì.Þðêåâè÷. — Ðåä. пейському освіченою, і — в найкра! щому розумінні цього слова — світською. Знав кілька мов, багато бував за кордоном, в тому числі на медицинських конгресах. Лікар був з нього, мабуть, видат! ний. От і Рильський4 в своїх спогадах говорить про нього, як про «сонячно! го доктора»: посидить коло хворого Йосип Вячеславович, поговорить із ним, і тому вже стає краще… До речі, Рильські були сусідами діда по маєтках. Коли Рильський осиротів, то дід один час був його опікуном. Як і більшість колишніх земських лікарів, був дід універсалом, умів все. Розповідали тітки, що він, наприклад, прекрасно робив операції на очах — більма, катаракти. В Кривому, око! лишніх селах, сусідньому містечку Кам’янці лікував людей, приймав тяжкі роди. З селян і містечкової бідноти ніколи не брав грошей. З оповідань Віри Володимирівни Шпилевич5, близької до родини, ви! ходило, що служив він постійно зем! ським лікарем; якщо і так, то лише якийсь час, бо від тіток я чув, що жив 306 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Ìèêîëà Â³òàë³éîâè÷ Ëèñåíêî, Òàäåé Ðîçåñëàâîâè÷ Ðèëüñüêèé òà Éîñèï Âÿ÷åñëàâîâè÷ Þðêåâè÷ ó Êðèâîìó. 1901 ð. 4 Ðèëüñüêèé Ìàêñèì Òàäåéîâè÷ (1895–1961), óêðà¿íñüêèé ïîåò, ïåðåêëàäà÷, ãðîìàäñüêèé ä³ÿ÷. ×ëåí ÀÍ ÓÐÑÐ òà ÑÐÑÐ, äèðåêòîð ²íñòèòóòó ìèñòåöòâîçíàâñòâà, ôîëüêëîðó òà åòíîãðàô³¿ ÀÍ ÓÐÑÐ. 5 Øïèëåâè÷ Â³ðà Âîëîäèìèð³âíà (1889–1979), á³áë³îãðàô, àâòîð ñïîãàä³â ïðî Ì.Ðèëüñüêîãî òà éîãî îòî÷åííÿ. він, як вільна людина, мав лікарську практику в Києві, займався культур! но!освітньою роботою в київській українській громаді. Своєму маєтку не приділяв надміру уваги, але ж і не марнував його. Після його смерті ли! шилось 2000 дес. землі і будинок в Києві, вартістю 150 тис.карб. (стоїть і досі), також гроші в банку. Взаємини дідові з кривинськими селянами, мабуть, найкраще окрес! лює один епізод, що про нього роз! повіла мені Віра Володимирівна Шпилевич. Точно назвати рік вона не змогла, мабуть, трапилось це в 1904 чи в 1905 році. Приходить до діда делегація се! лян і з конфузом його сповіщає про постанову селянського комітету ого! лосити страйк і не збирати врожай на поміщицьких землях. І хоч як вони шанують доктора, а це стосується і його. Дід цілком погодився, що поста! нова комітету — діло святе, і поціка! вився, чого саме домагається комітет. Йому з’ясовують — підвищення платні за жнива вдвічі проти старої ціни. А дід їм — так в чому ж справа? Будь ласка, хай буде по вашій ціні! І що з того вийшло: кинулись до діда на жнива зразу два села. Бо і ціна добра, і з шанованою людиною можна не псувати взаємин. Вмент зібрали дідові врожай. А в сусідів! поміщиків хліб пропав. Першу на Україні сільську елек! тростанцію було побудовано саме в Кривому, по дідовій ініціативі і за його допомогою. Створив він там і сільський кооператив, і сільськогос! подарчу машинну станцію. А десь в 1900!х роках послав своїм коштом в ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 307 Áóäèíîê íà Ïàíüê³âñüê³é, ¹ 8, ó Êèºâ³, çáóäîâàíèé Éîñèïîì Þðêåâè÷åì. Ñòî¿òü ³ äîñ³ Сполучені Штати кількох криви! нських парубків повчитись там куль! турному хліборобству. Пішли ці хлопці робити на великі ферми, акліматизувались, навчились мови, стали — сказати б тепер — механіза! торами. Після революції двоє чи троє з них повернулись додому в Криве. Один з них, Сукач на прізвище, знай! шов нас з мамою в Києві в 1919 році. Згадується моє від нього сильне вра! ження: американізований укра! їнський селянин, стриманий, чемний, впевнений. Пам’ятаю, як він про докто! ра говорив, мало не з побожністю. То! варишував він і з моїм батьком; у того було багато приятелів серед сільської молоді. Побачив Сукач, як живуть невістка і онук доктора — а ми тоді здо! рово голодували — і спохмурнів. Після того раз у раз стали ми одержувати з Кривого з оказією, «від імені громади» (так нам і переказували), то мішок бо! рошна, то крупи, то сала. В кінці 20!х чи на початку 30!х років Сукача, а здається й інших «американців», посадили, і про їхню дальшу долю я не знаю. Далі історія Йосипа Магомета6, «українського Мічуріна». Ми його відвідали з жінкою в 1963 році: ко! лись спробую розповісти про цю цікаву зустріч. Розповідав Магомет, як прийшов до доктора найматись в садівники. І як доктор сказав йому, що приймає його не слугою, а спів! робітником. Мені відчулось, що, ма! буть, ці слова вирішили життєвий шлях Магомета, а ким він став — доб! ре відомо. Доктор теж кудись посилав Ма! гомета вчитись, до ладу не пам’ятаю, може, в Австрію. Один з виведених Магометом сортів суниці зветься — «Доктор Юркевич». Йосип Вячеславович Юркевич належав до тих дворян, яких в кінці минулого віку в Росії напівіронічно звали «кающимися», а в поляків — «хлопоманами». Як це з ним трапи! лось? Батьки дідові, та й дальші його предки, були католиками і поляками по мові і культурі. Так було виховано і діда: католиком і поляком. Але одно! го разу, ще змолоду, ознайомився він з родовими паперами. З них виходи! ло, що рід Юркевичів здавна укра! їнський і православний; судячи по прізвищу, мабуть, волинського по! ходження. Перейшли Юркевичі в ка! толицтво і ополячились після надання котромусь з них польського шляхет! ства, ще й з гербом. Герб цей, між іншим, є в «Украинском гербовнике»7 Модзалевського й Нарбута. На думку покійного Й.Ю.Гермай! зе8, це сполячування дідових (та й моїх…) предків трапилось, ймовірніш усього в 17 сторіччі, за часів Стефа! на Баторія, що звойовував Україну не лише збройною силою, а й навер! таючи на свій бік українську старши! ну, даруючи їм дешеве шляхетство. Так чи інакше, але родина, мабуть, 308 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 6 Ìàãîìåò Éîñèï ßêîâè÷ (1880–1973), âèäàòíèé óêðà¿íñüêèé ñåëåêö³îíåð, ëàóðåàò Äåðæïðåì³¿ ÑÐÑÐ, 1948 ð. 7 Â.Ê.Ëóêîìñê³é è Â.Ë.Ìîäçàëåâñê³é. Ìàëîðîññèéñêèé Ãåðáîâíèê ñ ðèñóíêàìè Åãîðà Íàðáóòà. Èçäàí³å ×åðíèãîâñêàãî äâîðÿíñòâà. Ñàíêò-Ïåòåðáóðã. 1914. 8 Ãåðìàéçå Éîñèï Þð³éîâè÷ (1892–1958), óêðà¿íñüêèé ³ñòîðèê, êåð³âíèê Àðõåîãðàô³÷íî¿ êîì³ñ³¿ ÂÓÀÍ. 1929 ð. çààðåøòîâàíèé ó ñïðàâ³ Ñï³ëêè âèçâîëåííÿ Óêðà¿íè, çàñóäæåíèé äî 5 ðîê³â óâ’ÿçíåííÿ, ï³çí³øå ó çàñëàíí³, ç 1937 ð. çíîâó â òàáîðàõ. мала давні корені. Батько, вже зара� ди жарту, часом ставив в кінці підпи� су « ». Як пояснили мені тямущі люде, цей значок сповіщав про 2х5=10 шляхетських поколінь. Дід був людиною принциповою і рішучою. Прийшовши до висновку, що він походить з українського коре� ня, що своїм добробутом він завдячує Україні, що його предки були, по суті, звичайними зрадниками свого наро� ду — він перебудував своє життя. Порвав з польським оточенням, одружився з дівчиною з старої російсько�української родини Бала� венських, сестрою відомого на по� чатку сторіччя скульптора. Їх діти були хрещені по православному, а всього їх народилось четверо: стар� ша Марія (1880 р.), батько був дру� гим, далі доньки Олександра (1892 р.) і Ніна (1895 р.). Із костьолом дід, бувши атеїстом, до того ж активним і насмішкуватим, ніколи не мав нічого спільного, так ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 309 Ðîäèíà Ðèëüñüêèõ (çë³âà íàïðàâî): Áîãäàí Òàäåéîâè÷, Òàäåé Ðîçå- ñëàâîâè÷, Ìàêñèì (íà ðóêàõ), Ìåëàí³ÿ Ôåäî- ð³âíà, ²âàí Òàäåéîâè÷ òà ë³êàð Éîñèï Âÿ÷å- ñëàâîâè÷ Þðêåâè÷. 1900 ð. само як і з православною церквою. Про це згадує і В.В.Шпилевич в своїх спогадах. Змолоду дід став брати участь в українському культурно�національ� ному житті, дедалі активніше. Дружи� на його, моя бабуня Олександра Африканівна, не поділяла його по� глядів абсолютно, ставилась до всього українського з неприхованою погор� дою. Це була одна з причин поступо� вого охолодження діда до родини (виключаючи сина Левка), яке зреш� тою привело до фактичної розлуки: дід став жити окремо від родини. В революційній діяльності дід не брав активної участі, але широко підтримував революційну молодь, і грошима, і сховищем в Кривому. В цьому зв’язку побував він і в київській Лук’янівці. Нашій, так би мовити, родинній тюрмі, бо і мені до� велось там просидіти 9 місяців, в 1929–30 рр. Про арешт діда теж мовиться у В.В.Шпилевич. Дід був членом відомого укра� їнського об’єднання «Родина» в Києві, притому активним. Правда, його ши� рокі погляди, європейська освіченість і насмішкувата вдача не дуже підходили багатьом тодішнім «діячам» українського руху з їх вузь� ким хуторянським світопоглядом. Для діда не існувало авторитетів і кумирів того часу. Він, наприклад, міг узяти та й сказати напівповажно про Мико� лу Лисенка9 (свого сусіда по маєтку), що той, по суті, лише дилетант (пере� даю зі слів тіток), викликаючи святе обурення сучасників; він любив їх дратувати. Здається мені, що взагалі невисоко дід цінував діяльність укра� їнських культурних організацій, от як «Просвіта», в якій він теж був членом, скільки мені відомо. Пригадую замітку в тодішній українській газеті — показував мені вирізку покійний Борис Федорович Матушевський. Архів Б.Ф.Матушевського, хоч неве� ликий, а цікавий — загинув. Дружина Матушевського після його смерті всі папери викинула. Не пам’ятаю ні на� зви газети, ні дати. Так там пише Євген Чикаленко10, не без суму, а навіть з деякою образою, що от д�р Ю. не допомагає грошима україн� ській справі, хоч і має стільки�то ка� піталу в банках. Міг дід сказати і таке: під час єврейських погромів в 1900�х роках він якось висловився в товаристві, що «в принципі» він за погроми. Мож� на уявити, який це був вибух: цього, мабуть, і хотів дід. А в дійсності то в маєтку діда, в Кривому, пересиджува� ли погроми десятки єврейських родин з сусіднього містечка Кам’янка, дід їх годував і вживав заходів для захисту від погромщиків. А коли дід помер, то з’явився в Кривому равин з Кам’я� нецької синагоги і попрохав у родини дозволу відслужити за діда заупокійну службу. Про такі випадки я більш ніколи не чув. Дозвіл, звісно, дали. Доки дід не розійшовся з роди� ною і не переїхав на постійно до Києва, його дім в селі Кривому був дуже жвавим місцем. Стоїть цей бу� 310 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 9 Ëèñåíêî Ìèêîëà Â³òàë³éîâè÷ (1842–1912), óêðà¿íñüêèé êîìïîçèòîð, ïåäàãîã. 10 ×èêàëåíêî ªâãåí Õàðëàìï³éîâè÷ (1861–1929), óêðà¿íñüêèé ãðîìàäñüêî-ïîë³òè÷íèé òà íàö³îíàëüíî-êóëüòóðíèé ä³ÿ÷, ìåöåíàò, çàñíîâíèê ³ âèäàâåöü ãàçåòè «Ðàäà». Ç 1919 â åì³ãðàö³¿. динок і досі (я його бачив в 1963 році), дерев’яний і однопо� верховий, і не так уже й багато в ньому поміщичого. Під Мос� квою часто можна побачити приватні дачі куди багатші. Завжди товклась там молодь, яку дід дуже любив. Часто бували там Рильські — до речі, батько Максима Тадейовича теж був «кающийся дворя� нин», одружений із селянкою. Також Лисенки: Мар’яна Миколаївна наполо� вину і виросла в Кри� вому. Чикаленки і Драгоманови там гостювали, Анто� нович11 теж. Якось в 60�х ро� ках трапилась мені замітка в попіль� нянській районній газеті. Чи не Йосип Магомет її мені при� слав, а я її, якщо не помиляюсь, пере� слав М.Т.Рильському, з яким в ті часи листувався. Так там двоє місцевих журналістів розповідали, як приїхала в Криве Леся Українка в гості до маг� ната Юркевича і як той магнат не доз� волив їй мати які б то не було контакти з народом, і вона лише з сумом слуха� ла далекі пісні, сидючи в альтанці в садку. Це все вигадане. Магомет з певністю підтверджує, що ніколи Леся Українка в Кривому не бувала. А й була б — то ця історія не в’яжеться до� купи, якщо згадати про сталі і жваві пов’язання діда з селом, про взаємну симпатію його з селянами. Звідкіля взялась та нерозумна ви� гадка? Не знаю, чи й був дід знайомий з Лесею Українкою. А от з ким він дійсно зустрічався, це з Іваном Франком, та� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 311 Ó ñàäèá³ Þðêåâè÷³â. Ñèäÿòü (çë³âà íàïðàâî): Îëåêñàíäðà Àôðèêàí³âíà, Ñàøà, Ìàêñèì Ðèëüñüêèé, Í³íà; ñòîÿòü: Áîãäàí Ðèëüñüêèé ³ Ëåâ Þðêåâè÷ 11 Àíòîíîâè÷ Âîëîäèìèð Áîí³ôàò³éîâè÷ (1834–1908), óêðà¿íñüêèé ³ñòîðèê, àðõåîëîã, åòíîãðàô, àðõåîãðàô, ïðîôåñîð Êè¿âñüêîãî óí³âåðñèòåòó ç 1878 ð. кож і лікував його в Києві. Знала про це і моя мати, і батькові сестри. Про це згадується в книзі «Іван Франко в спо� гадах сучасників», кн.2, Львів. 1972. От ще пригадую з тих, хто багато бував у Кривому, — Костя Орестови� ча Левицького, в 20�х роках профе� сора Київського університету. На одній з групових фотографій, зроблених у Кривому, є молода лю� дина з особливим, напруженим вира� зом очей. Ця фотографія є в моєму родинному архіві. Це був революціонер Борис Гер� ман, який після фантастичної втечі з Лук’янівки, під час якої він зламав обидві ноги, плигнувши з високого муру, переховувався і лікувався в Кривому. Наша родина не знала, ким він в дійсності був. Ім’я та прізвище, під якими він жив у Кривому, — це псевдонім. Вилікувавшись, він зник з Кривого, і про його дальшу долю ро� дина не знала. Тітка Ніна Йосипівна розповіла мені про Германа історію, в яку я не дуже�то і вірю, бо занадто фантас� тична. Полягає вона ось в чому: Гер� ман після Кривого утік за кордон, а в Росії лишилась його жінка з малим сином. В 1919 році цьому сину спов� нилось 20, був він більшовиком, зна� ходився в той час в окупованій Одесі. Там зустрівся йому матрос з чужо� земного корабля, який, побачивши цього хлопця, зразу ж до нього підійшов і спитав — чи він не син Германа. Коли хлопець підтвердив, то матрос розповів, що Герман, емігрувавши, оселився в Бразилії, створив собі ім’я як художник. Той матрос знав Германа, бачив одну з його картин, на якій був зображений молодий хлопець з підписом — таким буде його, Германа, син, коли вирос� те. І по цій картині матрос впізнав хлопця. Тут треба все ж визнати, що хоч у покійної тітки Ніни був деякий на� хил до фантазії, але при тому вона розповідала багато про що і цілком точно. Довго жив у Кривому коопера� тор Балін, що повернувся з каторги із зруйнованим здоров’ям. Влітку про� водив там багато часу підліток Мак� сим Рильський, «Максьомка», як його там прозивали. Часом люде жили в Кривому місяцями, інколи і розібратись було неможливо, хто їх запросив, та й вза� галі, хто вони такі. 312 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Ñàøà â ñàäó З оповідань матері, тіток, друзів малюється мені надзвичайно симпа� тична і яскрава дідова постать. Перш за все — людина активно добра і не� байдужа. Ліберал і демократ в кра� щому розумінні. Вмів доброзичливо підійти до кожної людини, хто б вона не була, а разом і поставити себе, як належить. Разом із тим аристократ, джентльмен, світська людина — іронічно ставився до пустих слів і не� дозрілих ідей, а практично багато ро� бив для культурного і визвольного руху на Україні. Собою був негар� ний, товстогубий, низенький, дебе� лий. Рано посивів та полисів. А у жінок мав великий успіх завдяки ро� зуму, веселій та дотепній вдачі, впев� неності. Треба сказати, що і широко користався з овочів цього успіху; є різні родинні перекази, про які нема чого тут згадувати. Під кінець життя розчарувався в медицині, заявив, що він більше не лікар, і припинив практику. Але ж люде, як і раніш, приїздили до нього по допомогу і доти йому кланялись, доки він, лаючись, не сідав на воза і не їхав до хворого. Помер дід в 57 років, раптово, від приступу уремії, якого не вдалось своєчасно зняти. Про смерть і похорон діда говориться в спогадах В.В.Шпиле� вич. Правда, Йосип Магомет розповідав трохи інакше. За його словами, він був у матері В.В.Шпилевич, коли дідові ста� ло погано і за дорученням діда погнав на візнику до професора (не пам’ятаю прізвище), якому дід особливо вірив, — але не знайшов його ні вдома, ні на ро� боті, і дід сконав без допомоги. Не згадував я тут ще про книжку, що її дід випустив на початку 1900�х років. Звалась вона «Сучасні сільські малюнки», невеликого формату, в м’якій жовтій обкладинці, на поганому папері, сторінок 70–100. Я її читав, маючи років 15–16, і мало чого второ� пав з низки нарисів на суспільні та економічні теми сільського життя тих часів. Пригадую лише коротеньку но� велу «Рудий кіт», яка невідомо чому потрапила серед поважного ма� теріялу. Мабуть, тут причиною весела дідова іронічність. Мова там про те, як здоровенний рудий кіт вночі, почувши хропіння (а всі підтверджували, що хропів дід здорово), кинувся йому на горло і почав шарпати зубами та пазу� рами й сильно покалічив діда. Некролог на смерть діда з’явився в газеті «Українська хата», Київ, 1910, ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 313 Ëåâ Þðêåâè÷ â÷èâñÿ ãðàòè íà â³îëîí÷åë³ ó ïåäàãîãà ç Áåëüã³¿ Åðâå ¹ 11. А може, це був і журнал, не знаю, бо в мене є лише копія некроло� га, яку я одержав від В.В.Шпилевич. Тепер про решту батькової роди� ни. Моя бабуня, Олександра Африканівна Юркевич (Балавен� ська) народилась 6.XII.1861 р., по� мерла в 1922 р. в Москві. Про її батьків я, власне, нічого не знаю. Між Юркевичами та Балавенськими особ� ливої близькості не було. Один раз відвідав я в 1920 чи 1921 році малим школярем майстерню брата бабуні, мого двоюрідного діда, скульптора Балавенського, що містилась на Сінній площі в Києві. Пригадую його невелику сувору постать. Ніякої ува� ги він мені не приділив, його скульп� тури вражіння у мене не лишили — словом, контакт не вдався. До тої родинної галузі відносився і Долгушин, московський письмен� ник�фантаст. Був відомий його тов� стий фантастичний роман «Генера� тор Г4», 30�ті роки. Замолоду він бу� вав у Кривому, у мене і кривинське фото його було (яке я йому колись відіслав). З ним бачився я лише раз. Бабуня моя («баба Шура») була повною протилежністю дідові у всьо� му. Високого зросту, дуже гарна і за� молоду, і в старості. Було у неї видно породу, і все ж, здається мені, в ній більше було від «барині», аніж від «леді». Освіту вона мала невелику, в об’ємі, звичному для панянок середи� ни минулого віку. Мало чим цікави� лась, не дуже багато читала, непога� но грала на роялі. Вдачі була вона скоріш млявої, не відзначалась надмірною доброзичливістю і увагою до людей, друзів не мала. Все життя мучилась мігренями. Пригадую, що постійно голова у неї була обв’язана хусткою, під якою лежав ряд кружа� лок лимонів. Я раз поцікавився, чому не апельсинів, бо ж смачніш: пам’я� таю, як це її розвеселило. Багато курила бабуня. Де б вона не жила, на вікнах у неї завжди були товсті штори, часто закриті і вдень, коли голова боліла. Тоді в кімнатах засвічувались лампи або свічки, і в домі мусила бути повна тиша. Розповідали тітки: в 35 років баба Шура заявила, що тепер вона вже зовсім стара, почала і відповідні сукні носити, довгі і чорні, з м’якої тканини; я їх добре пам’ятаю, так само, як і за� пах баби Шури, тютюнового диму й ліків. Дітей у неї було четверо, син і троє дочок. Народились вони протя� гом дванадцяти років. Дід дуже любив сина, приділяв йому багато уваги. Вони були близькі все життя. Доньками дід менш ціка� вився, виховала їх бабуня. І вийшло, що мій батько виріс добре освіченою, працездатною людиною, добре во� лодів кількома мовами, в тому числі французькою — як рідною, мав ши� рокі інтереси, безліч друзів. Про батька розповідатиму док� ладніш, а зараз треба сказати про його сестер, моїх тіток. Виховува� лись вони «баришнями», мали, як во� диться, гувернанток, покінчали гім� назію. А потім усіх здивувала тітка Маня, старша. Скінчивши консерва� торію, заявила родині, що страшенно усіх їх любить, але буде жити окре� мо. Жила уроками музики, часто бідувала, але ніколи не взяла від ма� тері ні копійки. Єдина з трьох сестер мала чоловіка, був ним більшо� 314 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× вик�підпільник Петро Кузнецов, по� мер в перші роки після революції. По� мерла вона в 1955 році. Надзвичайно лагідна і мила була людина. Все жит� тя дотримувалась свого «пунктика»: не працювала по найму, жила лише уроками, хоч часто доводилось їй і просто голодувати. З усіх дідових дітей більш усіх була до нього схожа. Молодші батькові сестри — Олександра (1892–1964) і Ніна (1895–1974) мали художні здібності, дещо вчились малювання, скульпту� ри, прикладного мистецтва, перша з них — на якихось курсах в Сор� бонні12, друга — в московській Стро� ганівці13. До революції це була для них лише розвага, після неї — при� кладні роботи, театр, стали їх фахом і зарібком, та мабуть ще про них роз� повідатиму, коли дійде мова по хро� нологічному порядку. Як жила бабуня з доньками до революції? Мешкала або в Кривому, або в своїй 5 чи 6�кімнатній квартирі в Москві, в Мерзляковському провул� ку, яку знімали постійно. Але, ма� буть, чи не половину життя проводи� ла за кордоном, у Франції або в Швейцарії. Часто виїзд за кордон бу� вав раптом. Стане нудно в Москві чи в Кривому — знімуться і їдуть. Часом прихоплять, за свій кошт, кого�не� будь з знайомих, що трапився на той ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 315 Ìàíÿ ³ Ñàøà (ïðàâîðó÷) ï³ä îäí³ºþ ç åêçîòè÷íèõ ðîñëèí, âèðîùåíèõ ó ñàäèá³ Þðêåâè÷³â Éîñèïîì Ìàãîìåòîì 12 Óí³âåðñèòåò â Ïàðèæ³. – Ðåä. 13 «Ó÷èëèùå æèâîïèñè, âàÿíèÿ è çîä÷åñòâà èìåíè ãðàôà Ñòðîãàíîâà». час поблизу. Раз отак узяли в Париж із собою єврейську дівчину Фаню з Кам’янки. Зустрів я оту Фаню вже стареньку в 1938 році, вона тільки й могла говорити що про ту подорож, і відчувалось, що це була головна тема усього її життя. Батько вчився в Київському універ� ситеті. Оскільки пам’ятаю, не закінчив його, як і безліч його однолітків, що змолоду пішли в революцію і були по� виключені з вищих шкіл. Революціонером батько став, безу� мовно під впливом виховання діда. Активну участь брав у партійній ро� боті. Займався агітацією серед робітників на київських заводах. Інте� ресно: зовні він був абсолютний панич, так говорили всі, хто його пам’ятав. Зразу відчувалась і родина, і вихо� вання, а от мав підхід до людей, до се� лян і робітників, і розповідала мати і його старі знайомі — провадив агітаційну роботу з великим успіхом. Один з його успіхів, трохи з анекдо� тичним відтінком, що наробив багато розголосу в революційних колах: організація страйку не кого�небудь, а лаврських іконописців («богомазів»). Мати розповідала — дуже темних лю� дей. В.В.Шпилевич пише, що він ро� загітував селян в Кривому, як�не�як, а бувшому родовому селі, селян, діди яких були кріпаками у Юркевичів. Трохи анекдотично: але ті, що знали село Криве, підтверджували це і роз� повідали, що там у селян була наба� гато вища політична свідомість, аніж в сусідніх селах. Був батько хорошим віолон� челістом, на професійному рівні. Вчив його бельгієць на прізвище Ерве, відомий в Києві викладач, що часом і в Кривому подовгу жив. Він вважав, що батько, якби поставив собі таку мету, міг би набути євро� пейської слави. Про це розповідали мені тітки, додаючи, що от, проміняв Льова таку можливість на казна�що, на нікчемну революційну діяльність, на життя у вигнанні. В тих словах по� чув я голос баби Шури. Батько був гарний чоловік, тем� но�русявий, із світло�карими очима. Скоріш польського типу. Великопан� ське його походження, кажуть, від� разу було помітне, виховання, вміння одягатись і триматись; втім, був він дуже привітний, веселий — при� наймні в першу половину життя, вмів говорити з людьми, знайти потрібний тон для кожного. Мав добру фігуру, тепер сказали б — спортивну, був міцний фізично. Одного разу під час якоїсь гарячої дискусії вивів за вухо (!) з зібрання свого опонента. А Вольдемара Левинського, що під час війни дотри� мувався австрійської орієнтації, батько один раз міцно відлупив. Втім, революційна робота знову їх звела, а в 20�х роках той Левинський видав у Відні неприємну брошуру під назвою «Лев Юркевич», яку можна було б скоріш назвати «Левинський проти Юркевича». Нам з матір’ю прислав її у Київ… сам Левинський. Все ж в цілому я дуже мало знаю про життя і діяльність батька, мабуть, чи не менш, аніж про діда. Причина в тому, що мати з батьком розійшлись в 1912 році, коли мені було лише 4 роки. І хоча мати завжди прищеплю� вала мені пошану до батька, але вдо� ма у нас про нього мало говорилось. 316 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Я знав лише, що ця розлука сталась за ініціативою матері, що була то ве� лика травма для матері, тому і не до� питувався. Людей, що добре знали батька, я мало зустрічав. Деякі з них, от як Володимир Винниченко1 4, Андрій Жук15, були в еміграції після революції, інші передчасно повмира� ли. Ті, що були на високих постах, от як голова Комінтерну Мануїльський16, або нарком освіти УСРР Ряппо17, з нами не зустрічались. Втім з Ма� нуїльським мати якось розмовляла один раз, в перші роки після рево� люції. Не пам’ятаю, де й коли це було, і при якій нагоді. Не озивався до нас і Антонов–Овсієнко18, близький нашій родині по еміграції. В історичній літературі про бать� ка дуже мало говориться, а як і трап� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 317 Ó ñàäèá³ Þðêåâè÷³â ÷àñòî çâó÷àëà ìóçèêà. Íà ôîòî: Ìàð’ÿíà Ëèñåíêî ³ Ñàøà Þðêåâè÷ (çà ôîðòåï³àíî) 14 Âèííè÷åíêî Âîëîäèìèð Êèðèëîâè÷ (1880–1951), óêðà¿íñüêèé ïîë³òèê, äåðæàâíèé ä³ÿ÷ ³ ïèñüìåííèê. 15 Æóê Àíäð³é (1880–1968), óêðà¿íñüêèé ãðîìàäñüêî-ïîë³òè÷íèé ä³ÿ÷, ïóáë³öèñò, êîîïåðàòîð. 16 Ìàíó¿ëüñüêèé Äìèòðî Çàõàð³ºâè÷ (1883–1959), ïàðò³éíèé ³ äåðæàâíèé ä³ÿ÷. Ó 1944–1953 ðð. çàñòóïíèê ãîëîâè ÐÍÊ ³ íàðêîì çàêîðäîííèõ ñïðàâ ÓÐÑÐ. 17 Ðÿïïî ßí Ïåòðîâè÷ (1880–1958), ïàðò³éíèé ³ äåðæàâíèé ä³ÿ÷, äî 1928 ð. áóâ çàñòóïíèêîì íàðêîìà îñâ³òè ÓÑÐÐ. 18 Àíòîíîâ-Îâñ³ºíêî Âîëîäèìèð Îëåêñàíäðîâè÷ (1883–1939), ïàðò³éíèé ³ ðàäÿíñüêèé ä³ÿ÷, äèïëîìàò. Àêòèâíèé ó÷àñíèê Æîâòíåâî¿ ðåâîëþö³¿ 1917 ð. Ðåïðåñîâàíèé 1937 ð. Ðîçñòð³ëÿíèé â 1939 ð. ляється, то тенденційне або й просто невірне. Тітки мої, так само, як і бабуня, до батькової революційної і грома� дської діяльності ставились неповаж� но і практично нічого про неї не зна� ли, отже і мені нічого до ладу не мог� ли розповісти, крім дрібних усяких випадків. Перша, а мабуть чи й не єдина поважна робота про батька — це стаття А.Гошовського «У боротьбі з СВУ і соціал�патріотами» («Укра� їнський календар», Варшава, 1966 р.). В цій статті показано, що батько був справжнім революціоне� ром�марксистом, а не вузьким бур� жуазним націоналістом, як, наприк� лад, говориться в УРЕ і БСЭ. До речі, там невірно подані і роки народжен� ня та смерті батька, в статті Гошо� вського — теж. Гошовському я був написав, але у відповідь одержав звістку про його смерть. Мені відомо, зрештою, про батька таке: почав революційну роботу в РУП, бувши ще студентом, потім про� довжував її в УСДРП, лівій фракції. Провадив активну революційну діяльність серед робітників київських заводів, серед селян на Київщині. Один час був членом ЦК УСДРП. Мені невідомо, яка була його участь в подіях 1905 року, але, мабуть, чима� ла. Я вже говорив, що в 1905 році він пробув кілька місяців в Лук’янівській тюрмі, а через 2 роки після звільнен� ня подався в еміграцію. Мати говори� ла, що йому загрожувала каторга. Виходить так, що пізніш виявились додаткові дані про його діяльність. Про діяльність батька в еміграції коротко пише А.Гошовський. Що мені відомо про цей період? Батько з матір’ю, що приїхала до ньо� го в Швейцарію, жили в Женеві, якийсь період в Лозанні, їздили та� кож в Бельгію, в Брюссель: батько там вивчав кооперативний та проф� спілчанський рух бельгійського робітництва. Після мого народження їздили вони в Париж, брали і мене з собою… Розповідала мати, що в еміграції батько багато працював над самоосвітою. Приїздили його відвідувати і по� довгу біля нього жили бабуня, тітки, та й дід. Батькове матеріальне положення в еміграції було таке: дід щомісячно висилав йому 300 карбованців (золо� тих!). Не знаю, чи постійно так тяг� лось, але у всякому разі батько не знав звичних для емігранта злиднів. І коло нього завжди годувалась ціла 318 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Ñàøà Þðêåâè÷ (ïðàâîðó÷) ç ïîäðóãîþ íà ïðîãóëÿíö³ громада безгрошо� вих земляків. Про кого з них знаю від матері: це були Вин� ниченко з жінкою Розою, Антонов� Овсієнко, Степан� ківський19, решту не пригадую. Батько був зна� йомий з Леніним і не раз із ним зустрічав� ся, але не на това� риському грунті; про такі неофіційні зустрічі мати не зга� дувала. Ленін не раз дискутував з бать� ком, виступав проти нього з характер� ною своєю різкістю. Ці ленінські вислов� лювання відомі; яки� ми лише епітетами не нагороджував батька Ленін... Збереглась, і є в повній збірці творів записка Леніна в Женеві до котрогось з його партійних співробітників, у якій він умовляється про виступ на зборах і попереджує, щоб ні в якому разі, нізащо, про ці збори не дізнався б Юркевич. Ма� буть, це добрий доказ того, що бать� ко був для Леніна поважним опонен� том, з яким доводилось рахуватись, а не просто «мальчиком в коротких штанишках», як про нього він один раз висловився. От все здається мені, під вра� жінням оповідань колишніх еміг� рантів, та й матері, що нецікаве, бідне і обмежене було оте емігрантське життя. Гаряча гризня мікроскопійних групок по різних кафе; сектантство, відірваність від життя на батьківщині, яка мала наслідком нерозуміння подій ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 319 Ñâ³é ñåðåä ñâî¿õ — Ëåâêî Þðêåâè÷ ç ñåëÿíàìè 19 Ñòåïàíê³âñüêìé Âîëîäèìèð (1885–1957), óêð. ãðîì. ïîë³ò. ä³ÿ÷, æóðíàë³ñò. Ç 1907 â åì³ãðàö³¿. Ñï³âçàñí. Óêð. ãðîìàäè â Ëîíäîí³.Â³â âåëèêó ³íôîðì. ä³ÿëüí. ïðî Óêðà¿íó, çàñí. Ó Ëîçàíí³ ñòâîðèâ Óêð. Áþðî, âèäàâàâ òèæíåâèê «L‘Ukraine». Â 1918 áóâ íåäîâãî â Êèºâ³. Â 1953 ó ÑØÀ âèäàâ ñëîâíèê “The American – Ukrainian Nautical Dictionary”. вдома. Вимушена бездіяльність, роз� губленість. Характерно, що майже ніхто з емігрантів не здобував освіти за кордоном, не вчився мови чи яко� гось фаху — всі сиділи на чемоданах, чекаючи якихось змін, і так роками. Батько був у кращому поло� женні, і не лише завдяки матеріяльній незалежності. Йому допомагала і обізнаність із життям за кордоном, де він вже не раз бував, і знання мови, і порівняно добра освіта, що дала йому можливість з успіхом провадити в еміграції журналістську роботу. Плюс добра працездатність, широкі інтереси. Дрібниця, а характерно: в еміграції він студіював гру на органі, вивчив чеську мову, яку дуже любив. Втім, жилось йому таки невесело дале� ко від дому, це добре знала родина. Доводилось йому приїздити на батьківщину нелегально. Не знаю, скільки разів це було, точно знаю лише про двоє відвідин: на похорон батька (про це пише В.В.Шпилевич), і в 1913 році, коли він побував і в Москві, і мене водили з ним побачитись. Видавав батько в еміграції «Дзвін» і «Боротьбу», але я знаю це лише з літератури, тих журналів мені не до� водилось тримати в руках. Сумні були останні два роки батькового життя. Розповідали тітки, батькові сестри — всю війну вони нічого про нього не знали. А в сере� дині і кінці 1917 року почали прибу� вати до Москви політемігранти. Се� ред них траплялись батькові друзі. Вони відшукували батькову родину (бабуня з доньками жила на той час у Москві, ми з матір’ю — на селі), пита� ли — де Левко. Виявилось, що після Лютневої революції група російських і українських емігрантів, що знаходи� лась в той час у Швеції, і серед них батько, зібралась додому. Їм треба було довший час чекати на залагодження формальностей для переїзду через Фінляндію. Батько не став чекати. Знайшов єврея�контра� бандиста, який узявся його провезти через шведсько�фінський і фін� сько�російський кордони. Ніхто з його товаришів не турбувався цим, бо всі знали про чималий батьків досвід в нелегальних переходах кордонів. І от виявилось, що батько десь пропав по дорозі; це вже був початок 1918 року. В родині вирішили, що тре� ба його шукати. Узялась за це середня з трьох батькових сестер, Олександра. Мала вона в той час, мабуть, років 26, відзначалась рішучою вдачею. Добре володіла французькою мовою. Про цю свою подорож тітка дуже не любила розповідати, дратувалась, коли я допитувався, і подробиці мені не відомі. Думаю все ж, що це була дуже тяжка і небезпечна справа, адже стояв 1918 рік. Добралась вона до Петрограда, перейшла в Фінляндію, як — не роз� повідала. Поїхала на швед� сько�фінський кордон, в місце, де, найімовірніше, батько міг перейти із Швеції. Виявила, що він дійсно побу� вав в тому прикордонному містечку, потім почала систематично пе� ревіряти станції і міста по дорозі до російського кордону. Знаходила його сліди, мабуть, в готелях: вона і про це не говорила. Зрештою слід урвався: він приїхав до якогось міста, але не виїхав з нього. Тітка узялась перевіряти лікарні, була в поліції, 320 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× дійшла і до тюрми; ніде брата немає. Добралась зрештою до тюремної лікарні — говорять їй, що такого немає. Тут почалась фантастика, про яку вона особливо неохоче говорила. Сло� вом, домоглась вона, щоб їй дали список хворих арештантів, знайшла там прізви� ще Стоде і змусила, щоб їй показали ту людину. То був батько, напівпритомний (ускладнення після тифу). Дізналась там тітка, що в дорозі батько захворів, контрабандист за� брав у нього гроші і документи і ли� шив його на вулиці непритомного. Його підібрала поліція, і оскільки був без паперів — передала в тюремну лікарню. Опритомнівши на короткий час, він назвав себе Стоде, і так його було записано. Допитувався я не раз у тітки, чому її увагу притягло саме оте прізвище. Адже у батька ніколи не було такого псевдоніма. Немає його і в довіднику псевдонімів українських діячів, є така книга, і в ній наведено кілька батькових псевдонімів. Тітка говорила, що і вона ніколи раніш не чула про Стоде, а чому ухопилась за те прізвище — не знає. З труднощами довезла вона бать� ка, напівпритомного, до Москви. А там він на якийсь час попав до тюрми: чому — теж я не міг допитатись. В кінці 1918 року родина його звідти забрала, і до кінця життя йому лише зрідка і частково поверталась притомність. Поховано батька на Новодівочому кла� довищі, поруч з бабунею. Зовнішність батька я зовсім мало пам’ятаю. Лишились в спогадах хо� роший запах парфумів чи лосьйону, жвава розмова, добрий одяг, розумні, холодні очі. Пригадую батька в 1911 році, коли ми з матір’ю їздили до ньо� го в Галичину (тоді ще Австрію) і якийсь час жили над Прутом біля Та� тарова, і ще в 1913 році, коли він не� легально приїздив до Росії. Але про це мова буде далі. Розповідь про моїх батьків на цьому кінчаю. Ранні спогади Уривками згадую себе в два з полови� ною — три роки. Збереглось в пам’яті літо в селі Плоському. Мабуть, це був 1910 рік. Тітки (материні сестри) — веселі, галасливі дівчата, прогулянка в сонячному саду, я канючу, щоб узяли на руки. Був я хлопцем опецькуватим, байбакуватим, не любив пішки ходити. З того ж часу і перші спогади про їжу. Рожеве сало, чорний хліб — звісно до� машній, на капустяному листі випече� ний, молодий часник. Років три з половиною мені було, коли возили мене до Кривого, теж влітку. Вперше в поїзді, та ще й у ва� гоні першого класу, плюшеві сидіння. Незадовго до того помер дід, Йосип Вячеславович; пам’ятаю, як я ніс воду поливати квіти на його могилі: кладо� вище там близько дому. І вже доволі чіткі згадки від чет� вертого року життя. Влітку 1911 ми з мамою поїхали до батька, до Галичи� ни. Пригадую вузькі львівські вулиці, пошуки квартири, батько голосно до� мовляється з хазяями незрозумілою мені мовою — мабуть, польською. Собор св.Юра показали мені — оце, мовляв, твій, і прийняв я це з довірою: значить таки дійсно мій! ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 321 А далі життя в маленькій халупі десь під Татаровим, над Прутом. Бис� тра вода в Пруті, камінці на дні під бо� сими ногами. Стара газдиня з люлькою в зубах, в яскравому лахмітті — запас� ка, червоний очіпок, вишита сорочка. За щось там кричала на батьків, а вони сміялись. Потім знову Львів, зима. Мене сповіщають — цілком чітко па� м’ятаю — «завтра тобі стукне чотири роки», тобто буде 24 грудня 1911 року. З дитячим стремлінням до точ� ності я добиваюсь, що воно саме буде стукати, і де. Пам’ятаю і дещо з пода� рунків, що одержав. Була у нас служниця, молодень� ка гуцулка Марися, весела і співуча, велика моя приятелька. Пригадую і деякі її коломийки (правда, їх пізніш і мама часто співала): Коби не Марися То би не женився А Марися файна Сподобала ми сі А я теє дівча люблю Що біле, як гуся, Воно мене поцілує Тільки засміюся Єсть у мене топір, топір, Та кована бляшка. Не боюся я ні німця, Ані того ляшка. На Різдво були ми в гостях у якоїсь галицької родини. Повно на� роду, великий стіл, всі з нами дуже привітні. Танцювали під невеликий оркестр народні танки, багато було галасу і веселощів. Ще недавно можна було почути від старих галичан — «О, за Австрії — ото були часи!» Карпатські вражіння: гори на за� ході сонця, ніби червоні абажури на лампах. Повітряний балон в вечірньо� му небі під Татаровим із гондолою, в якій було видно людей. Оце і все про Галичину. Криве Возили мене туди ще раз, коли мені було років 5 чи 6. Батько з матір’ю вже жили в розлуці, та, мабуть, була між ними якась умова про ці відвідини. Їздив я туди без матері, у якої не було ніяких стосунків із бабу� нею та батьковими сестрами. Не лю� били там мою маму. Якось сказала вона мені, вже дорослому, що золов� ка — від слова зло, і що наша родина розпалась в великій мірі через золо� вок, ну і, звісно, свекруху. Батько їх усіх ніжно любив, скільки міг, клопо� тався ними. А їм для батька хотілось «партію», а не простеньку дівчину з містечкової родини. Не було їм при� ступно зрозуміти материну гарячу і справедливу вдачу, розум, доброту і велику людську якість. Не ті вони були люде. Втім, думаю, що їм і вза� галі ніяка невістка не була б до впо� доби. Ще от згадалась одна риса ба� буніної половини родини: бабуня, а за її прикладом і доньки Ніна і Саша, любили давати людям жартівли� во�зневажливі прозвища, а потім по тих прозвищах їх же і судити. От 322 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Кость Орестович Левицький, що гос� тював у Кривому студентом, звався «Тромбон», бо грав на чомусь такому. Ставши професором університету, так і лишився «Тромбоном» — і тому для них чимсь неповажним. «Шлейка» — про� звище одного художника, от, на жаль, не пам’ятаю — він здобув ім’я, а для Юркевичів — «Шлейка», і більш нічого. Якось, після війни вже, говорю тіткам Ніні і Саші, що от обрали ака� деміком М.Т.Рильського; вони, не змовляючись — «Максьомка — ака� демік?» — і полягли з реготу; а вони ж його вже 35–40 років не бачили… Завжди здавалась мені ота риса бабуні і тіток Ніни і Саші виявленням нелюбові і зневаги до людей навколо, поверховості і дрібного «барства». Такі були вони люде. Так безрадісно і життя прожили. Криве запам’яталось мені слуга� ми — про яких ми з мамою, звісно, і поняття не мали, і в Кривому, здава� лось мені, було їх страшенно багато. Розкішні обіди на заплетеній плющем веранді, прогулянка по величезному саду (діло рук Йосипа Магомета, сто� яв ще в 1963 році), виїзди в поле в за� пряженому четвернею ландо, тобто відкритому фаетоні, де сидять одні навпроти других. А запряжка — пара коней, за нею друга пара. Коли надійшла революція, то ба� буня з доньками якраз жила в Криво� му. На початку 1918 року їм дове� лось утікати. Допомогли селяне, дідові пацієнти і батькові друзі. Доб� рались вони спочатку до Москви, страшно там бідували, після батько� вої смерті повернулись до Києва на рік чи два, потім знову повернулись усією родиною до Москви і там жили решту життя. Так�сяк пристосува� лись тітки, працювали по театрах. Моє життя було мало пов’язане з батьковими сестрами. Спільного у мене з цими тітками було небагато, от лише, що ховав їх одну за одною, останню — тітку Ніну — в 1974 році. Мабуть, далі не говоритиму більше про батькову родину. Плоське Із цим селом пов’язані у мене самі світлі і яскраві згадки дитинства. Село Плоське Мринської волості Ніженського повіту Чернігівської гу� бернії. Від Ніжена більш 20 км, від ст.Носовка щось біля 10 км, до Мри� на кілометра два. Їздили з Москви по� їздом завжди до Ніжена, потім підво� дою через рівні, як стіл, чернігівські піскуваті поля, луги і переліски, грун� товим шляхом, обсадженим товстен� ними вербами. Село старе, доволі ве� лике — більш 900 дворів, як повідом� ляла табличка на стовпі край села. Місцевість доволі населена, села че� рез кожні три–п’ять кілометрів. В Плоському було дві церкви, дві поміщичих садиби. Одна належала Майоровим, багатим людям. З ними у нашої родини ніяких стосунків не було. Пригадую їх великий, обсадже� ний тополями дім. А садиба роду Дубянських щось не дуже була схожа на дворянське гніздо. Панський дім — то була зви� чайна чернігівська хата, хіба що вдвічі довша, рублена, зовні і зсере� дини тинькована глиною і побілена, ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 323 крита соломою. В 1900�х роках тій хаті було біля 250 років, тобто стояла ще з козацьких часів. Половина дому, звана кухнею, була обладнана цілком як селянська хата. Велика піч, під стінами лавки, піл. Великий іконос� тас, глиняна долівка. Коло печі жер� дка, на ній висіла всяка одіж. Друга половина дому — їдальня маленька з древнім, поточеним ша� шіллю буфетом, і як же цікаво мені було порпатись в його надрах! Поруч закапелок, де спала бабуня і стояла її величезна скриня. Коли скриню від� микали, лунав мелодійний дзвін. В другому закапелку спала тітка Аню� та, влітку й мене там клали, а взимку моє місце було на теплій лежанці. І нарешті «зало» — вітальня, ма� буть, метрів двадцять п’ять. Там уже було ніби трохи і по панському. Сто� яло невеличке старовинне фор� тепіано, скоріш навіть клавесин. Два страшенно незручних дивана, ета� жерка і на ній трохи книжок, голов� не, річні комплекти «Нивы», які я, чи� тач з 4 років, із захопленням вивчав, і дивним ділом — ще й досі дещо три� мається в пам’яті. Всі меблі в домі були ще кріпацької роботи. Один куток «зала» помітно сів, адже ж хаті було стільки років. Маленькі шибки у вікнах були вкриті різнокольоровою плівкою, зовсім як шкляні предмети з археологічних розкопин. В невеличкому шкляному буфеті стояв різноманітний некомплек� тний посуд. В кутку, само собою, ікони, а на стіні велика олеографія. Це був до� даток до річної підписки на «Ниву» — втеча Лжедмитрія з корчми на лито� вському кордоні. Пам’ятаю цей твір, ніби вчора його бачив. Це щодо хати. А навколо неї ве� личезний город, мабуть, чи не на півгектара, зараз і не розумію, до чого був такий розмір. Город був ти� повий для українського села, з масою квітів, що у нас спеціально на горо� дах саджають, наприклад, така рос� лина із темно�червоним, м’ясистим, волохатим листям; забув, як зветься. Просторий двір, в ньому кошара, клуня, льох, льодовня. Кошара була здорова, залишок від відносного доб� робуту за часів полковника Дубян� ського. Але при мені стояли там лише дві корови, були вигороджені місця для коника і кількох свиней. Кури, здається, теж там жили. Всі ці будівлі, і хата теж, вже починали по� троху руйнуватись. Одначе господар� ство якось йшло. У дворі було завжди повно собак та котів, усе мої вірні друзі. Землі нібито й багато було, 200 десятин, але все нікчемна, пісок та болото. Самі бабусі обробляли з най� мичкою лише город, а землю віддава� ли селянам, здається, з половини — бо часто чув це незрозуміле тоді сло� во. Думаю, що їх при цьому безбож� но обраховували, пам’ятаю і про це розмови, хоч і любили, і вважали за своїх; та село є село. Було в нас у Плоському два сад� ки, звались вони — малий і великий. Малий то був фруктовий, неймовірно занедбаний, дерева старі і товстенні. Родили мало, але всім вистачало. Прадід очевидячки любив садівниц� тво, і були там рідкісні сорти, от як груші дюшес, потім груші бергамот, яких я більше ніде не куштував, бага� то сортів яблук, два сорти агрусу. Ще було кілька шовковиць із чорни� 324 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× ми та білими, «сахарними» ягодами. Коли вони вистигали, то я разом з курми та поросятами ретельно їх збирав і ходив замурзаний, як і мої однолітки навколо. «Великий» сад — то було власне 2–3 гектари рідкого лісу. Берези, липи, клени, і кілька товстенних дубів, один з них лише троє дорослих могли обхопити. Є у мене і фото їх. Була і невелика копанка з карасями. Після революції, коли кінчилась поміщицька влада на землю, пло� щенські дядьки в першу чергу зруба� ли ті дуби, і не тому, щоб так при� тьмом було треба, а просто, щоб доб� ро не пропадало, і щоб хтось інший не зрубав. Споконвіку отак коло кожного двору гнила купа товстих стовбурів, зрубаних при нагоді: може, коли здадуться. Увечері мо� лодь виходила посидіти «на колод� ках», так і говорилось. Ще було у тіток два луги, один за городом, і стояв на ньому старезний недіючий вітряк; у нього часом ходи� ли ночувати влітку. Другий чималий луг був за великим садом на болоті, яке далеко тяглось до лісу і влітку майже цілком висихало. Продавали тітки сіно, і була це важлива частина їх дуже й дуже обмеженого бюджету. Поміщиці Дубянські Було їх троє: моя прабабуня і двоє її незаміжніх дочок, старша Катерина Іванівна і Анна Іванівна, молодша: сестри моєї бабуні, Ольги Іванівни. На селі їх звали баришнями, хоч вік їх був чималий. Ще був у них брат Іван Іванович, старий парубок, офіцер, всю першу світову війну він був на фронті, і я його мало бачив. Ще один брат, Сергій Іванович, змолоду ліку� вався у психіатричній лікарні в Чернігові. Часом звідтіля утікав, до� ходив пішки до Плоського (мабуть, чи не 100 км), і якийсь час жив у своїх. Нікого не обіжав, а на селі його дуже шанували і уважно прислуха� лись до його базікання. Потім за ним приїздив санітар, і він без опору по� вертався до Чернігова. Я його ніколи не бачив. Прабабуня, Софія Іванівна, була хоч і дворянкою, але малописьменною. Говорила лише українською мовою, трохи «закидала» по�російському, коли згадувала про свій дворянський ста� тус. Вирази у неї часом були соковиті. Коли з’їжджалась молодь і стояв страшний гвалт — а біляківська поро� да була таки галаслива — Софія Іванівна заявляла: «Дайте мені святого спокою!». А на жартівливе звертання когось з тіток — «бабушка�балабуш� ка!» відповідь була: «Щоб тебе балаба� ло день і ніч!». Щось розсердилась на тітку Катю: «Дурнан�!» Вдачі вона була таки суворої. Вима� гала, щоб її слухались, та доньки особ� ливої уваги на неї не звертали, бо вона вже мало чого розуміла і пам’ятала. Родинний анекдот: прощаються гості (а до Плоського на свята часто приїздили знайомі з сусідніх сіл, такі ж дрібні поміщики, як і Дубянські) — чути драматичний шепіт бабуні: «Щи� тайте ложки!». Померла вона в 1919 році, було їй біля 99 років. Мабуть, жила б і далі — її мати мала 113 років, коли ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 325 померла. Але налякали її бандити, що до них увірвались. Оскільки знаю, моя прапрабабуня ще була жива, коли я народився. Довідка для геронтологів: міцно ви� пивала прапрабабуня, до самої смерті. Старша «баришня», Катерина Іванівна, змолоду зламала собі руку, яка після того не згиналась в лікті. Батьки їй не приділяли уваги, все жит� тя прожила вона на селі, була непись� менною і нічим не відрізнялась від решти площенських селянок — ні одя� гом, ні мовою. На ній була вся робота по дому, худобі, курах, городу, вправ� лялась із усім разом з наймичкою, якось і діжу місила із своєю рукою. Була вона дуже добра і незлобива. Молодша, Анна Іванівна, змолоду вчилась в ніженському «пансионе для благородных девиц». Мати говорила, що змолоду була вона напрочуд гарна. Сватав її молодий князь Абаза, батько чомусь не віддав, пропозицію жениха втекти з ним вона не прийняла, так і ли� шилась старою дівою. Пам’ятаю її за� вжди підтягненою і чистенькою, на противагу дещо неохайній Катерині Іванівні. Одягалась вона «по�городсько� му». Говорила здебільшого чистою українською мовою, інколи переходила на кумедну російську, якої колись вчи� лась в пансіоні. Село дуже добре ставилось до «баришень», їх цілком вважали за своїх. Вони прекрасно знали всіх у селі, були в курсі всього, що трапля� лось, знали й родоводи — хто з ким рідня і т.п. Все ж тримали дистанцію, не пригадую, щоб ходили на весілля чи хрестини, чи в гості; Анна Іванівна у всякому разі. Втім, у тої ж Анни Іванівни було повно душевних прия� тельок серед площенських жінок. Пам’ятаю, як та чи інша бабійка з’яв� лялась з візитом в неділю чи свято, в повному парадному убранні: вишитій сорочці, керсетці, плахті, на шиї ста� ровинне намисто, на голові очіпок і поверх нього намітка. Виконувався ритуал привітань, ввічливих взаємних розпитувань. З глибокої бабійчиної кишені виймався гостинчик для мене — жменя гороху чи бобів, варе� 326 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Íà ôîòî (çë³âà íàïðà- âî): ñèäÿòü — Ëàðèñà Ïàâë³âíà Áàë³íà òà Ìà- ð³ÿ Ìèêîëà¿âíà Ãð³í÷åí- êî-Çàã³ðíÿ, ñòîÿòü Þð³é Þðêåâè÷ ç ìàìîþ. Êè¿â. Áëèçüêî 1924 ð. них із сіллю і підсмажених, пиріжок, а потім починалась довга, захоплена і інтимна розмова з тіткою Анютою. Одначе трапився і такий анекдот: після Жовтневої революції було ство� рено на селі комнезам. Село постави� лось до нього з повною зневагою, бо ввійшли туди нікчемні елементи — не� роби, п’яниці, що розтринькали своє господарство, плюс наїжджі люде, що не знали ні умов, ні взаємин в селі, та й не цікавились ними. А втім селяне слу� хались свого комнезаму, хоч і не чека� ючи від нього чогось путнього — але когось треба ж було слухатись. Комнезам постановив екс� пропріювати ворожу клясу, і до тіток з’явився натовп добре їм знайомих сусідів і сусідок. Забрали дещо з ха� зяйства та худоби, втім, треба сказа� ти, що помірковано, до хати не захо� дили. А от бабки захопились дрантям та лахміттям в амбарі — у тіток ніщо не викидалось, а складалось, ану ж згодиться: драні парасолі, ламані стільці, старі корсети… Я добре па� м’ятаю той закуток, звався він в Плоському «Мюр і Меріліз» (тепер це московський ЦУМ), страшно цікаво було мені там порпатись. З часом відносини з селом відно� вились, ніби нічого й не сталось. Моє життя в Плоському Починаючи з 1909 чи 1910 і по 1918 рік ми з матір’ю майже виключно жили все літо в Плоському. Часом лишався я там і на зиму, коли у матері бувала смуга активної революційної діяль� ності, що була пов’язана з небезпекою арешту. Робив я там, що хотів, гасав по усіх околицях, пас скотину й коней із своїми площенськими друзями, ловив карасів на вудку в нашій копанці або підсакою в’юнів в іригаційних канавах, яких було повно на околишніх боло� тах — і які, до речі, призвели до зник� нення річки Остра. Що може згадати з дитинства лю� дина на восьмому десятку? — і все ж збереглось чимало яскравих вражінь від колишнього сільського життя. Спробую розповісти, що пригадую. Дореволюційне Плоське Воно було таким, як, мабуть, і сотні чернігівських сіл. Абсолютно рівна місцевість — звідціль і назва. Перетинав село вздовж широкий шлях. В центрі — церква, неподалік — друга. Сільська лав� ка, в якій торгував непривітний вусатий кацап в жилетці; хомути, віжки, сіль, та� раня, гас… «Монополька» — горілчаний магазин, перегороджений залізною сіткою. До речі, в ті роки самогон ще був невідомий. Ще була в центрі сільська управа і школа, в якій, між іншим, діяв український драматичний гурток. Я ба� чив його виставу, першу в моєму житті. Йшла п’єса «На перші гулі», і, мабуть, гра� ли добре, бо невеликий шкільний зал, пе� реповнений, реготав до сліз. Але ж мені був більш знайомий і рідний дальній край села, де стояла садиба тіток. ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 327 Господарство селянське Що мені добре запам’яталось, очеви� дячки як майбутньому металісту, — це надзвичайно мала кількість заліза в селянському господарстві. У хазяй� ки металеві лише ножі, чугуни, коцю� ба та рогачі, решта дерево та глина. У хазяїна — сокира, коса, плуг, а граблі, вила, ціпи, борони, то все де� рево. Кілограмів 10–20 заліза на гос� подарство. Хати і клуні будувались, мабуть, без єдиного гвіздка, хіба що клямка на фіртці. Пригадую дерев’яні зазубрені засови на дверях, в дере� в’яних петлях, що відчинялись іззовні дерев’яними ж ключами у вигляді літери «Г». У тіток, так само, як і в сусідів, була ніжна ступа, рушити крупу, без єдиного грама металу, і ручні жорна. Місили тісто в діжі, ми� лись в ночвах — теж дерево. Прали теж в дерев’яних ночвах, вимочували білизну в розчині попелу в жлукті, архаїчному приладі чи не з середньовіччя, видовбаному стов� бурі. Чисто дерев’яними були і крос� на, що мались майже в кожній хаті; село на 90% ходило в домотканому полотні, і ми з матір’ю теж багато років спали на домотканих площе� нських простирадлах, та й білизну я довго домоткану носив. Щодо одягу: сорочки жіночі й чоловічі були ви� шиті червоно�чорним рослинним та геометричним чернігівським візерун� ком; правда, вже можна було поба� чити і «городські» взірці для вишивки. По святах чоловіча сорочка була з кольоровою стьожкою. Верхній одяг — свита, кирея з відлогою, з товстого брунатного домашнього сукна, ко� жух. Молодь потроху закидала на го� родське, але чим старша людина, тим більш традиційний одяг, от картузи старші люде тоді ще мало вживали. Побут В хатах завжди було дуже чисто. Ні блощиць, ні тарганів — тих і других я пізніш вперше побачив в містах та в російських селах. Бліх, правда, було достобіса, в головах — воші, і матері на порозі «ськали» у дітей. Не бачив я в Плоському розписних пічок та віконниць, як водилось, на� приклад, на Київщині, «оформлення» чернігівської хати було дещо суворим. В нашому селі, теж і в околишніх, не водилось гончарства, ткання ки� лимів та якихось інших кустарних ви� робів. Прозаїчне було Плоське. Їжа Досі мені стоїть в ніздрях ні з чим не порівнянний запах в хатах чудесної, готованої в печі селянської їжі. Мене часто саджали сусіди за стіл, коли я забігав до своїх товаришів. Борщі 4–5 сортів, каші, галушки, вареники, греча� ники, млинці… М’яса майже не їли, тітки теж хіба курятину чи качатину. Може, добрий смак їжі завдячував і тому, що всі топили піч соломою (в останні роки щось траплялось про це чи� тати). Між іншим, ще одна з ознак віднос� ної бідності села Плоського («горшком воду носила, соломою топила»), розташо� ваного серед лісостепу. У тіток теж пере� важно топили соломою і піч, і грубки. 328 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Рівень села Дійсно, село було небагате. Це підтверджував і бідний одяг, і пого� ловно босі ноги. Грошей в селі було дуже мало. Втім, не було помітно, щоб хтось голодував. Надвечір над селом здіймалась курява, стояв рик; поверталась худоба, як хмара, і коло кожної хати, навіть найбіднішої, че� кала хазяйка на свої одну�дві корови і десяток овець. В ставках на краю села та в іригаційних канавах було повно гусей та качок. Релігія та мораль Дорослі люде були здебільшого не� письменні. У школі вчились далеко не всі діти. Не було чути, щоб якась роди� на посилала дітей на науку до міста. Особливої набожності ні на селі, ні у тіток я не пам’ятаю. Звісно, в неділю люде йшли до церкви, але ж то був і клуб, і місце побачень, як то споконвіку на селі. По святах ходив по хатах піп, у нас затримувався довше, як�не�як — поміщики. Цей звичай дотримувався якийсь час і після революції. Прига� дую епізод: в 1918 році влітку прихо� дить на якесь свято піп з дяком. Відслужили п’ятихвилинну відправу, випили по чарці, розмова про те, про се. Піп молодий, росіянин. Анна Іванівна питає його, чи не боїться, бо грабунки. А піп задирає ризу, витягає з кишені наган, підкидає на долоні, сміється. На селі, каже, всі добре знають, що я за стільки�то кроків влу� чаю в туза, от і не лізуть! Анна Іванівна одерев’яніла, а мені смішно: піп — і наган! При цій нагоді я пере� конався, що піп ходить в штанях, а до того мав сумніви. До формальної релігії село і ста� вилось формально. Чого ніяк не мож� на сказати про мораль. Тут були цілком чіткі поняття: те�то й те�то — це гріх. В суть того, а що воно таке гріх, ніхто не входив, але було відомо: гріх сміятись над церквою, іконами, попами і т.п., згадувати чор� та, працювати в неділю (навіть палич� ку стругати), не слухатись матері, і багато ще чого, цілий кодекс мораль� ний. Мова Якось в 30�х роках, десь в Росії, в по� їзді, розбалакався я з людиною. Гово� рили ми по�російському, але слухав я його, слухав, а далі спитав, чи він не з Ніженщини. Виявилось — з села Ко� лесники, від Плоського п’ять кілометрів. Дуже характерні були площенські інтонації, я б їх і зараз де завгодно пізнав, а от описати, звісно, не зумію. Вимова була м’яка, трохи скидалась на білоруську. В школі мене дражнили, бо замість «коли» у мене чулось площе� нське «колі». Вживані там були і чернігівські «к�ень», «в�ел», замісць «кінь», «віл». Баба до онука: «печценочка моя» (печіночка). Різні місцеві слівця: «пранцюватий» — поганий, «ловкий» — красивий, хоро� ший, «добрий» — смачний, причому, скуштувавши, треба було співуче вимо� вити в ніс: «ой, до�обре!» Ну, а «чорто� виння» — це щось нікчемне, дрантя. ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 329 Одне площенське слівце так навіть здивувало не когось, а Марію Миколаївну Грінченко, і, почувши його від моєї матері, вона занесла в свою картотеку: «сині�я» — залізний лист з загнутими краями, пекти пиро� ги. Тепла вода звалась — «літепло». Матірної лайки на селі ні серед хлопчаків чи підлітків, чи дорослих, не було чути. «Га, матері твоїй чорт» — це вже був дуже міцний ви� раз. Могли послати в те чи інше місце, обізвати по всякому, але ма� тюк — ніколи. Найвища міра образи — це коли жінка поверталась до ко� гось спиною, нахилялась і задирала спідницю при всьому народі. Пісні, співомовки Мої сільські товариші були дуже співучі. В їх репертуарі була безліч дитячих співомовок, та й парубоць� ких пісень. Якусь частину я запам’я� тав. От, наприклад, співомовка — ре� читатив, мелодія на два тони, ре�до. Ой ду)ду, ду)ду, ду)ду, Сидить голуб на дубу, Питається синиці – Кого будем женити? Чи попа, чи дяка, Чи попова Василя? (Тут якусь частину я забув) Бери, Василь, булаву, Та бий бабу по лобу, Нехай баба котиться, Та в болоті топиться. А в болоті гуси Пішли до Марусі, А в Марусі ґанки, Смолянії лавки Як сів — прикипів, Вечеряти не схотів, У віконце тікав, Жупанинку подрав, І ґудзики погубив І Марусю полюбив. Ще одна співомовка, теж на дві ноти: Товчу, товчу мак, Під ступою дяк. Дяче, дяче, чого плачеш? Мишка вкусила! А де ж тая мишка? Під піл побігла! А де ж той піл? (Кілька рядків я забув) А де ж ті воли? На море пішли! А де ж теє море? Квітками заросло! А де ж ті квітки? Дівчата порвали! А де ж ті дівчата? Парубки побрали! А де ж ті парубки? На війну пішли! Чимало можна було почути і со� роміцьких пісень та співомовок. Не наводжу їх тут, бо не знаю, чи не по� трапить часом цей рукопис до рук когось з моїх молодших нащадків, якщо вони будуть, і якщо зацікав� ляться прадідовим базіканням. Але ці пісеньки та приказки відзначались, крім пріапичної безсоромності, енергійним і чітким ритмом. Велика шкода для нашої культури, якщо їх ніхто не збирає, за прикладом інших 330 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× націй. Особливо хороші весільні со� роміцькі, мабуть, ще поганські. Більшість пісень, що я навчився в Плоському, я вже не пригадую, але деякі мотиви лишились в пам’яті. От хоч би парубоцька, на жаль, лише два куплети можу згадати: Оддавала сина мати У неділю у салдати Гей да люлей! У неділю у салдати У салдатах добре жить Траву, сіно не косить Гей да люлей! Траву, сіно не косить. Дальше розповідалась ціла істо� рія, шкода, що забув... Дитячі ігри У що ми грали? Хлопці в ножичка, а дівчата в крем’яхи, та обидві ці гри достатньо відомі, щоб їх описувати. Робили ми з бузини пукавки — теж відомо. От було ще «покотьоло» — відрізаний від стовбура диск, пальців зо два завтовшки. Грали четверо, по двоє. Хтось з одної пари пускав по� котьоло вздовж вулиці, друга пара мусила його перейняти дрючками, і з того ж місця послати назад. Більш слабій парі доводилось відступати, часом аж за село. Грались «гуркотьо� лом». Це була тоненька дощечка, сан� тиметрів три завширшки і з двадцять завдовжки, на одному кінці дірочка. Прив’язувалась ця дощечка шворкою до палички, треба її було крутити, як пугу, навколо голови, і було чути — гурр… гурр… Потім я десь прочитав про риту� альний музичний струмент австра� лійських аборигенів. Дощечка, швор� ка — наше�таки гуркотьоло, лише прикрашене різьбою, якою ми, звісно, не клопотались. Підлітки і парубки збирались у неділю пограти в гилку. Теж гра відома. А м’ячі були прекрасні, само� робні, катані з коров’ячої шерсті, тверді і пружні. Саморобні іграшки бували часом дуже добре зроблені і складні. От була у мене пастка на дрібних птахів — си� ниць, снігурів, на щось я її виміняв. Артистично зроблена без єдиного гвіздка чимала клітка, з відкидними двер� цятами на дерев’яній пружині. Або плели пастухи із житньої соломи художні хрес� ти, схожі до дерев’яних князівського періоду, що пізніш довелось побачити в музеї та в збірці І.М.Гончара...20 Забобони Як і все село, товариші мої свято вірили в прикмети. Наприклад, як ста� ти босою п’яткою на дорозі і оберну� тись навколо себе, то на землі лишить� ся круглий відбиток завбільшки з тарілку. Коли в нього вступить кінь, то ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 331 20 . Ãîí÷àð ²âàí Ìàêàðîâè÷ (1911–1993), óêð.ñêóëüïòîð, æèâîïèñåöü, ãðàô³ê, íàðîäíèé õóäîæíèê ÓÐÑÐ ç 1991. Ëàóðåàò Äåðæàâíî¿ ïðåì³¿ ÓÐÑÐ ³ì.Ò.Ã.Øåâ÷åíêà, 1989. Ç³áðàâ ÷óäîâó êîëåêö³þ òâîð³â íàðîäíîãî ìèñòåöòâà, íà áàç³ ÿêî¿ ñòâîðåíî ìóçåé éîãî ³ìåí³. неодмінно зашкандибає. Заради ек� сперименту ми, малі, часто крутили такі сліди — дійсно, чи зашкандибає кінь? — і часом одержували за це пу� гою від дорослих, що й самі в це вірили. Разів два і я так одірвав. Помочитись або плюнути в огонь — мати помре. А то ще якісь вузлики на житі зав’язували, страшне діло, лише от не пам’ятаю подробиць. Повні відра, пусті відра… Когось зурочили… А та чи інша баба — то відьма, всім точно відомо… Це все входило, разом із релігією, в склад духовного життя старого села. І зрештою було воно, це життя, повним і інтенсивним, ставило чіткі вимоги людям, створювало міру для поведінки, окреслювало етику і ду� ховні риси людей, що під його впли� вом виросли. Неписьменні забобонні люде, світ яких обмежувався кількома сусідніми селами… А от після Плоського мені вже не доводилось бачити таких, як там, старих людей, щоб з них вип� ромінювалась гідність, спокій, стри� маність і душевна рівновага. Я і село Для Плоського я, мабуть, все ж не був паничем, принаймні — не зовсім, не справжнім, бо ж і говорив укра� їнською мовою, і товаришував на рівних з однолітками. Але ж, у всяко� му разі з погляду селян, був я скан� дально невихованим хлопцем. І дійсно: матір звав на ти, всіма шано� ваних Анну Іванівну і Катерину Іванівну звав — «Анюта» і «Катя», і теж на ти, за прикладом матері та її сестер і братів. Був страшенно га� ласливим і рухливим, як і годиться дитсадівському вихованцю. Поминав чорта, а це вже переходило всякі межі. Та ще й носив короткі штанці городські і червону кепочку�жокей� ку, хоч і ходив босий, як усі. Сло� вом — хитали на мене головою добрі люде, нічого путнього від мене не че� кали, і були незадоволені з мого нега� тивного впливу на хлопчаків. Неприємні згадки про село І досі дріжки беруть, як згадати про «куклу», вузлик з брудної ганчірки з пережованим хлібом всередині, що давали смоктати немовлятам. Або пусті очі малих дітей, яким давали пити маковий настій, аби спали. Мились люде в Плоському мало. Мило майже не вживалось. Чорні, порепані босі ноги, брудні руки. Сальне волосся у дівчат. Сільська мораль часом виявляла себе в неприємній формі. Одна пло� щенська дівчина мала дитину від по� лоненого австрійця; десь недалеко був їх лагер, і тримали там полонених чехів і інших слов’ян цілком вільно. Так ми, дітлахи — за компанію з ними і я — бігали за нею та дражнили, а вона з плачем лаялась на нас. Мені за це, зрештою, як слід дісталось від ма� тері. Прикро було чути розмови про те, як той чи інший симпатичний дядько обдурив Анну Іванівну, або 332 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× вкрав у неї сіно чи хліб з поля. Та ще й дядько добре знайомий, батько котрогось з моїх товаришів. Неприємно теж згадувати при� ниженість селян перед кожним дрібним начальством, от хоч перед сільським писарем, хабарником і п’я� ницею, якого всі зневажали поза очі. Це мені кидалось в очі по контрасту з великою незалежністю матері, яку я завжди відчував, підкреслено гос� трою незалежністю. Наше життя в Москві Після повернення із закордону в 1908 р. мати на стале оселилась зо мною в Москві, і прожили ми там до весни 1918 року. Дитячі мої згадки московські не такі вже багаті і не дуже цікаві. Жили ми бідно, бо мати заробля� ла мало, працюючи вчителькою в школі для розумово відсталих дітей (тепер це спецшколи). Тяжка була ота її робота, стомлювалась вона дуже, там і серце собі підірвала. В пам’яті у мене низка невеликих кімнат, часом темних, а то й вогких, що мама знімала в старих московських одно чи двоповерхових будиночках. Перевул� ки Сівцев�Вражек, Староконюшенний, Мерзляковський, Красносельська вули� ця… Галерея квартирних хазяйок, то симпатичних, то вредних, а також низка няньок, що мною опікувались. Десь в 1912 чи 1913 році в нашо� му дворі, у флігелі, жив син Пушкіна, старенький генерал. Пам’ятаю, як він інколи кудись виїздив у чорній лако� ваній кареті, вдягнений в сіро�бла� китну генеральську шинель, з черво� ними лампасами на штанях, на голові сірий капелюх з підігнутими крисами, як човник перекинутий, обшитий зо� лотими галунами. На перехрестях вартували городові, вусаті, в довгих до п’ят чорних шинелях, з револьве� рами на жовтому шнурі. Добре при� гадую явну нехіть до них матері — адже вони і арештовували її, і обшу� кували при арешті, та й взагалі були першою підпорою царської влади. Ця нехіть передалась і мені на все життя, я й досі споглядаю на міліцію без уся� кого тепла. Років чотири мені, мабуть, було, коли відвела мене мама до дитячого садка. В ті роки дитячі садки були ще новиною. Потрапив я в садок Свєнтицької, помітної діячки в галузі дошкільного виховання. Скільки па� м’ятаю, садок було поставлено доб� ре, було там чисто і затишно, вихова� тельки покінчали спеціальні курси по системі Фребеля і звались — «фре� белічки». В одній групі зо мною «про� ходив курс» Володя Векслер,21 в май� бутньому відомий фізик, академік. Взагалі в тому садку було чимало дітей з єврейських родин — ще одно підтвердження якості цього закладу. І досі яскраво пригадується, яких ми пісеньок співали, як вирізали та клеїли з кольорового паперу, з якого посуду їли ми свої кашки та киселі, які ялинки нам влаштовували, як ми бились та мирились… ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 333 21 Âåêñëåð Âîëîäèìèð Éîñèïîâè÷ (4.03.1907, Æèòîìèð — 22.09.1966, Ìîñêâà), ô³çèê, àêàäåì³ê ÀÍ ÑÐÑÐ. Êåðóâàâ ñòâîðåííÿì ïåðøîãî â ÑÐÑÐ ñèíõðîòðîíà (1947) òà ñèíõðîôàçîòðîíà â Äóáí³ (1957). Ñòâîðèâ øêîëó â ãàëóç³ ïðèñêîðþâàëüíî¿ ô³çèêè ³ òåõí³êè. Українська громада В роки перед першою війною в Москві точилось доволі інтенсивне українське громадське, культурне та просвітянське життя. Діяли різні гур� тки — хорові, самоосвіти, існували свої земляцтва, теж і серед студентів. У мами було велике коло знайомих українців, багато з них належало до революційної молоді, часто збира� лись і у нас, і в інших родинах — по� сперечатись про всякі свої справи, обмінятись новинами, поспівати укра� їнських пісень. Мама передплачувала газету «Рада», в домі завжди було ба� гато українських книжок. Пригадую ранні видання Олеся, Коцюбинсько� го, Винниченка, Лесі Українки, Грінченка. В мене була низка укра� їнських дитячих книжечок — казоч� ки, вірші. Перші свої знання з при� родничих наук одержав я з кумедною мовою написаної брошури «Про світ божий», в якій електрика звалась «громовиною». Кого з московських українців того часу пригадую? От Алфея Па� велка з жінкою Сарою (попівною), рахівника. Ми у них якось і гостюва� ли влітку в Прохорівці на Дніпрі, потім підтримували знайомство і в Києві, куди він, як і ми, переїхав після революції. Часто відвідував нас ста� рий знайомий нашої родини Соко� ловський Олексій Никанорович, підтягнений доцент з Петровсько�Ра� зумовської сільгоспакадемії, пізніше вчений з великим ім’ям, академік ВАСГНІЛ, грунтознавець. Подружжя Ночвиних, Галя та Сашко. З Галею ми якийсь час жили в одній квартирі, поки Сашко був на фронті, а в 1915 році гостювали частину літа у Галі на її дачі на Сіверському Дінці, поблизу села Печеніги, на Чугуївщині. Познайоми� лись там із родиною Матушевських (родичів Галі), з якою була пов’язана велика частина моєї молодості. В Москву мати перетягла з Ніжена і трьох своїх сестер, що на перший час стали працювати зде� більшого медсестрами в військових госпіталях. Часто ми знімали кімнату разом з котроюсь з них. Пригадується мені наша москов� ська полоса життя бідною, часом напівголодною, але завдяки маминій вдачі — завжди бадьорою, веселою і гучною. Вдома говорила зо мною мама лише українською мовою, не зверта� ючи уваги на здивування, та й знева� гу, московського оточення («Но зачем это вам нужно?»). Кого ж іще пригадую з тих часів? Про батькову родину і наші з нею взаємини я вже говорив, а от була одна стара жінка, майже член родини Юркевичів, про яку варто роз� повісти. Це Лариса Павлівна Баліна (Позен): старий друг матері, а разом з тим — і бабуні Олександри Африканівни. Потім, вже в 20�х ро� ках, переїхала вона до нас в Київ і жила з нами до смерті своєї в 1929 році. Маленька, сухорлява, з рудим волоссям і блакитними очима. Хре� щена єврейка. Вся вона світилась добрістю, лагідністю і мудрістю, а разом відчувалась і велика гідність, і тверда вдача. Була мовчазна, з повільною мовою. Її покійний чоловік був відомим на Україні кооперато� 334 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× ром, і після революції вона стала одержувати невелику пенсію від Укр� коопспілки, на яку і жила. Змолоду Лариса Павлівна брала участь в русі народовольців, і в тих колах прозивали її «Рахметов» за спартанське життя. У неї був син Лев, «незаконний», від мого діда, Йосипа Вячеславовича, здається, народжений ще до дідового шлюбу. Подробиць цієї історії я не па� м’ятаю, але цікаво, що в недобрій родині діда її дуже шанували і любили, звали «Ларісевич». Хоч і знали про взаємну ве� лику приязнь із моєю матір’ю. В пам’ять Лариси Павлівни і мою доньку названо Ларисою по прохан� ню матері. В особистості Лариси Павлівни був відбиток того нібито сяйва, що його надавала людям в царські часи революційна робота змолоду. Таких людей можна було завжди і всюди розпізнати. Моя мати теж до них на� лежала. Більше не утрималось у мене в па� м’яті людей з нашого московського періоду, хоч друзів у матері було багато, було і кілька родин, де говорили укра� їнською мовою, це точно пригадую. В 1915 році віддали мене в гім� назію, «первый приготовительный класс», десь в районі Сокольників, де ми на той час жили. Французька мо� ва, Закон Божий, шкільний хор співає патріотичні і солдатські пісні. Лютнева революція пригадується мені демонстраціями (нове слово!), ве� селими натовпами на вулицях, святко� вим настроєм, оркестрами. Майже у ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 335 Êîëè 1963 ðîêó Þð³é Þðêåâè÷ ïîáóâàâ ó Êðèâîìó, â áóäèíêó ä³äà ì³ñòèëàñÿ ë³êàðíÿ Ôîòî Þð³ÿ Þðêåâè÷à кожного — і у мене теж! — червоний бант на грудях. Пісні, гарячі промови в скверах і на площах… Страшенна кількість передвиборних плакатів різних партій, і в кожному з них ця партія розхвалювалась, як «най�най» демократичніша, чесніша і т.п. В якомусь з арбатських про� вулків на будинку віяв по вітру вели� кий чорний стяг: це анархісти, так мені з’ясували. Пам’ятаю і блакитно�жовтий пра� пор, над дверима напис «Свій до сво� го»: українська кооперативна крам� ниця. У людей навколо змінилась по� ведінка, стала більш вільною і голос� ною. Жінки вдягли короткі по коліна спідниці «венгерки» і високі чоботи на шнурках. Зняли корсети. Нові пісеньки — «Карапет мой бедный», «Ночка темна, идти боюся»… Весною, після закінчення мого «второго приготовительного класса», ми з матір’ю подались, як завжди, до Плоського, яке вже кипіло рево� люційними настроями. Пригадую розгублені розпитування сільчан — бо Маруся приїхала ж із самої Мос� кви! — і гарячі висловлювання матері, що тепер, мовляв, коли вже немає царя — все буде добре! Мати повернулась до Москви у вересні, до школи, а я перебув у Плоському з тіткою до пізньої осені. І вийшли ми в Москві з перепов� неного поїзда, на Брянському (тепер Київському) вокзалі десь в останніх числах жовтня 1917 року (по старо� му стилю). Був пізній вечір, і ми ли� шились на ніч в «женской комнате», переповненій переляканими жінками з вузлами і дітьми. На вулиці чути стрілянину. Раптом вбігають до нас двоє жінок, стрижені, в шинелях, штанях і чоботях, прохають сховати. Вони з жіночого «батальйону смерті» Керенського. Чомусь їх страшенно ненавиділи солдати�фронтовики. На вокзалі було тих солдат повно, і по� бачивши «батальйонщиць», вони намірились їх позабивати. Наші жінки їх моментально поперевдягали в якесь лахміття, дали в руки дітей. Коли через кілька хвилин до нас увірвались озброєні солдати, то по� бачили лише громаду наляканих жінок, і матюкаючись вийшли. Потім одній з цих двох приспічило піти на� питись. А була вона примітна: висо� ка, ряба, та ще й з зав’язаною щокою. Очевидячки її впізнали, бо ми раптом почули якийсь дикий рев, і вона вже не повернулась. Всю ніч ми не спали, а на світан� ку тітка все ж вирішила добиратись до Мерзляковського. Знайшовся візник, навантажили ми наші корзини з площенськими харчами. Їдемо че� рез Бородінський міст, а тут знялась стрілянина, і чую, як щось посвистує: фью�фью. То вперше я почув кулі, яких потім доволі наслухався в Києві при змінах влад. Візник наш до смерті перелякався. Зупинив коня і сів до нас в свою «прольотку», піднявши спочатку шкіряний верх, щоб був хоч який захист від куль. Настьобував свого коника, читав молитви, і так ми проскочили пустий Арбат до Мерзля� ковського провулку. Зустріла нас мати, розпитування, розповіді — а тут починають бити гармати! Не де�небудь, а у дворі на� шого дому поставили батарею і ко� гось там обстрілюють! 336 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Так чи сяк, а перебули ми напів� голодну московську зиму 1917–18 років. Я її майже не пригадую. Мама викладала в школі для дефективних, а я вчився в першому класі гімназії. А весною 1918 року мама ви� рішила податись на Україну, до Києва. Було вже тепло, травень, а може й червень. Поїзд був перепов� нений, сиділи люде на дахах, буфе� рах, східцях вагонів. Настрій у всіх був хороший, веселий, співали, сол� дати розповідали фронтові історії. Пригадую в вагоні двох чи трьох бо� жевільних жінок, такі часто зустріча� лись в перші пореволюційні роки. У багатьох не витримувала психіка руйнування звичного побуту. Боялись наші супутники нападу «банди» на потяг, тоді це була звична справа. «Банда», «бандити» — нечу� вані раніш слова… Їхали ми щось дуже довго, кілька днів. В Києві зняли кімнату у знайо� мих мами, в кінці Львівської, не пам’я� таю, в кого саме. А в кінці літа пере� їхали на ріг Львівської і Діонісіївсько� го провулку [нині Бехтерівський], в маленьку двокімнатну квартирку до давньої приятельки матері, Наталії Юстівни Мірзи–Авакянц (Дворян� ської), і прожили там до осені 1919 року. Спробую розповісти, що прига� дую з цієї цікавої полоси нашого жит� тя. Наталія Юстівна, приблизно од� нолітка матері (десь біля 35), була дуже милою людиною. Велика, пов� на, з гучним контральто. Дотепна, ве� села і впевнена, добре освічена. Із своїм вірменином Наталія Юстівна розлучилась і жила в Києві сама, ли� шивши маленьку доньку в Харкові з бабунею. Мабуть, була вона приваб� ливою жінкою, бо вічно з’являлись і зникали різні «воздихателі», предмети жартів моєї мами. Наталія Юстівна викладала історію, але не пам’ятаю, де саме. В 1919 чи 1920 році повер� нулась вона до Харкова, і з часом стала професором історії Харків� ського університету. Мала багато публікацій з історії України. В 1938 році Наталія Юстівна була запрошена на знаменитий при� йом працівників вищих шкіл в Кремлі, на той самий, де Сталін виголосив свою «епохальну» промову в справах культури. Я тоді вже жив у Москві, одружений. Пам’ятаю, як десь о другій годині вночі прийшла вона до нас на Кропоткінську вулицю, пішки з Кремля, просто з того прийому, піднесена, з блискучими очима від вражінь. Дуже образно і яскраво розповідала, як пройшов прийом, не минаючи й найдрібніших подробиць. Як сиділа за столом чи не поруч із Сталіним. Від неї вперше я дізнався, що Сталін був малого зросту, рудий і рябий. По її вражінню, він, підпивши, видавався доволі симпатичним. Через місяць�два її арештували в Києві, в тяжкий період, коли там в НКВД на слідстві жорстоко били усіх підряд. З нею в камері сиділа одна моя київська знайома, яку в 1939 році відпустили. Я з нею зустрівся влітку 1940 року, і вона розповідала, що слідчі в НКВД так і по коридорах ходили, не випускаючи з рук сплете� них з проводу нагаїв. А про Наталію Юстівну говорила вона, що і її дуже бито, в камері вона хворіла, наполо� вину осліпла, але не губила ні бадьо� рості, ні гумору. Із Києва усіх жінок ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 337 висилали тоді в Петропавловські ла� гері, мабуть, її теж туди скерували. Після свого повернення з заслання в 1955 році я нічого не міг дізнатись про долю Наталії Юстівни22. Ми з мамою дуже любили її, але після Діонісіївського пров[улку] вона в нашому дальшому житті не брала участі. Тому я зараз і розповів про неї, що пам’ятаю, і більш до неї не по� вертатимусь. Рік, що ми прожили в Діо� нісіївському, вже був для нас напів� голодним; правда, справжній голод надійшов лише через рік чи півтора, а в 1918–1919 рр. ще так�сяк можна було існувати. Погано було з дрова� ми, раз у раз припинялась вода. Нер� вували киян часті зміни влади, стріля� нина і трупи на вулицях, арешти і розстріли, непевність в наступному дні. Але що я пам’ятаю дуже добре — це прекрасний, святковий настрій у київських українців, якого ніякі біди не могли знищити, викликаний пере� конанням, що яка б влада не стояла, а право на мову, культуру і дер� жавність вже від нас не відібрати. Разом з тим пригадую і дещо скептичне ставлення моєї мами до всіх отих радощів. Вона була вникли� вою людиною і, мабуть, вміла бачити дещо далі за своє оточення. Може, і завдяки довгому досвіду рево� люційної роботи, та й завдяки широті поглядів, набутій за роки життя за кор� доном. В цьому мама помітно виділя� лась все своє життя серед української інтелігенції, якій був завжди прита� манний певний провінціалізм. На жаль, це й сьогодні дається взнаки. Треба сказати, що вже в 1917 році мати, як відрізала, зразу припи� нила політичну діяльність. Думаю, що вже тоді її нехибна інтуїція підказала, що справи повертають зовсім не в тому напрямку, заради якого вона віддала свою молодість революційній боротьбі. Мати фактично вийшла з УСДРП, просто припинивши в ній діяльність в 1917 році, а коли в 1918 переїхала до Києва, то не приєдна� лась ні до одної з партій чи угрупо� вань. А їх в перші післяреволюційні роки вистачало на Україні, і заснова� них ще за царських часів, і таких, що виникли після революції. З особливою зневагою і кепку� ванням мати говорила про праві українські угруповання, і в наступ� них роках вважала, що саме їх вплив спричинився до загибелі молодої української республіки. До радянської влади мати поста� вилась лояльно, так і в анкетах писа� ла, в яких в ті часи був пункт — «ваше отношение к советской власти». Але з непримиримим обуренням стави� лась до жорстокості, розстрілів, зне� ваги до громадянських прав, що траплялись в перші роки радянської влади на кожному кроці. Разом з тим дуже раділа тому, що відкрилась до� рога до науки для сільської і робітни� чої молоді, і діяльно брала участь в безлічі вечірніх шкіл і різноманітних курсів. Цілком вітала й те, що повига� 338 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 22 Ì³ðçà-Àâàêÿíö Íàòàë³ÿ Þñò³âíà (óðîäæåíà Äâîðÿíñüêà) 1889 ð. íàðîäæåííÿ, ñ.Õîöüêè Ïåðåÿñëàâñüêîãî ïîâ³òó, óêð. ³ñòîðèê, ïðîôåñîð Ïîëòàâñüêîãî ³ Õàðê³âñüêîãî ²ÍÎ, Êè¿âñüêîãî óí-òó (1935–37), îäíà ç çàñíîâíèê³â Ïîëòàâñüêîãî ò-âà äîñë³äæåííÿ òà îõîðîíè ïàì’ÿòîê ñòàðîâèíè ³ ìèñòåöòâà (1918–20), ä³éñíèé ÷ëåí í.-ä. êàôåäðè ³ñòîð³¿ óêð. êóëüòóðè â Õàðê³âñüêîìó óí-ò³. Àðåøòîâàíà â áåðåçí³ 1938 ð. Ðîçñòð³ëÿíà. няли поміщиків з землі і фабри� кантів — з заводів. Повертаючись до нашого життя в Діонісіївському провулку, спробую пригадати, хто там у нас бував. От якийсь час навіть жив у нас худож� ник Ю.С.Михайлів із жінкою і ма� леньким синком, але про них роз� повідатиму окремо. Часто відвідував нас Перфецький, в майбутньому помітна фігура в наукових колах Га� личини. Був він безнадійно закоха� ний в Наталію Юстівну, яку це дуже бавило. Невеличка, чистенька по� стать із кумедною похідкою, за яку Михайлів влучно прозвав його «по� плавком». Під час денікінщини якийсь час переховувався у нас Мартос, міністр Центральної Ради. Невисокого зрос� ту, міцний, дуже спокійний, з вели� ким шрамом через усе обличчя. Після чергової зміни влади він знову опи� нився в своєму міністерстві. У мами була якась причина його відвідати по справах, і я пам’ятаю, з якою гідністю і впевненістю він тримався (мама взя� ла мене з собою). Частим гостем в Діонісіївському був Григорій Григорович Холодний23 («Грі–Грі»), інколи з дружиною й дітьми. Вже не пам’ятаю, хто і що він був, але певну ролю в Києві відогра� вав, і в ті часи, і пізніш. Заходив відо� мий в Києві лікар Дикий, величезний дід, із своєю молоденькою і гарнень� кою жінкою. Під час Центральної Ради не раз у нас бувала дружина Петлюри, сива жінка в пенсне, з маленькою донь� кою, на 2–3 роки молодшою за мене, балакливою і жвавою. Їхню родину мама добре знала по революційній діяльності в царські часи. Самого Петлюру24 ми якось зустріли з мамою на Великій Володимирській, недале� ко від Педагогічного музею. Йшов він собі тротуаром, ніхто його не супро� водив. Була на ньому якась сіра уніформа. Мав він спокійне, малови� разне обличчя. Дружньо поговорили вони з мамою, але якихось контактів із ним у мами в часи «петлюрівщини» не було. За часів Центральної Ради моя мати не дуже високо оцінювала і її діячів, і діяльність. Обурювала маму, пам’ятаю, політика Ради відносно поміщичої землі, тобто саме те, що зрештою і погубило Раду. Про Пет� люру якось не пригадую її висловлю� вань, але до Винниченка вона завжди ставилась неповажно і іронично, адже добре його знала по кількох ро� ках спільної еміграції. Але от хто високо оцінював Пет� люру як принципового марксиста і прекрасного промовця — то це нині покійна Катерина Яківна Буханів� ська, бестужевка, великий друг ма� тері ще з часів ніженської гімназії, та� кож і по УСДРП. Так само дуже доб� ре говорила вона і про Порша як про відданого революціонера і чесну лю� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 339 23 Õîëîäíèé Ãðèãîð³é Ãðèãîðîâè÷ (1886–1938), óêð.ìàòåìàòèê, ìîâîçíàâåöü. 24 Ïåòëþðà Ñèìîí Âàñèëüîâè÷ (1879–1926), óêð. ïîë³òèê, äåðæàâíèé ³ â³éñüêîâèé ä³ÿ÷, ïóáë³öèñò, ç 1900 ð. ÷ëåí Ðåâîëþö³éíî¿ óêð. ïàðò³¿, ç 1905 – Óêð. ñîö³àë-äåìîêð. ðîá³òíè÷î¿ ïàðò³¿, ç 1912 ð. – ðåäàêòîð æ. «Óêðàèíñêàÿ æèçíü» (Ìîñêâà), 1917 ð. – îäèí ç êåð³âíèê³â Óêðà¿íñüêî¿ Öåíòðàëüíî¿ Ðàäè, ãåíåðàëüíèé ñåêðåòàð â³éñüêîâèõ ñïðàâ, 1918 ð. ñôîðìóâàâ Ãàéäàìàöüêèé ê³ø Ñëîá³äñüêî¿ Óêðà¿íè, î÷îëèâ ïîâñòàííÿ ïðîòè ãåòüìàíà Ï.Ñêîðîïàäñüêîãî, ÷ëåí Äèðåêòîð³¿ òà Ãîë.Îòàìàí Àðì³¿ ÓÍÐ, ó 1919–1926 Ãîëîâà Äèðåêòîð³¿ ÓÍÐ, óáèòèé ðàäÿíñüêèì àãåíòîì ó Ïàðèæ³. дину. Я трохи пригадую розмови про гучну аферу в Німеччині представ� ників українського уряду, Порша і Супруна. Ну, що не знаю, то не знаю, але Катерині Яківні, мабуть, вірю більше. Далі ще говоритиму про неї. А щодо Петлюри, то якось довелось мені почути від нині покійного Д.М.Бобиря, що в Ізраїлі було ви� конано історичне дослідження діяль� ності Петлюри, наслідком чого з нього було знято обвинувачення в єврей� ських погромах. Про це сповіщали по закордонному радіо, так розповів Д.Бобир. Довелось мені один раз побачити і гетьмана Скоропадського25. Поїхали ми компанією, здається, разом з Ма� тушевськими, в Межигір’я на пароп� лаві. На Дніпрі обігнав нас великий катер, заповнений військовими, се� ред яких було чимало німецьких офіцерів. А на носу, окремо від реш� ти, стояв гетьман в монументальній позі, відставивши ногу і схрестивши руки на грудях, з замисленим облич� чям. Вдягнений він був у білу черкес� ку з кинджалом, на голові біла кубан� ка. Я слухав насмішкуваті коментарі старших і розумів, що цей гетьман — фігура, нічого не варта. З тої прогу� лянки ще пригадую дуже смачний, холодний монастирський варенець. Заодно розповім і про інших діячів того часу, яких довелось поба� чити в перші роки після революції. Винниченка я бачив двічі. Один раз, коли він на Великій Володи� мирській виголошував з балкону про� мову перед натовпом. Пригадую його суворе і енергійне обличчя з круглою борідкою, гучний голос. Про що го� ворив — не пам’ятаю, але слухачі час від часу кричали «слава!». А другий раз був таки цікавий. Я вже вчився в 1�й Українській гімназії (про яку далі постараюсь згадати все, що зможу), і вже діяв наш шкіль� ний хор під керівництвом «Пилипонь� ки» Козицького. Була це, очевидячки, зима 1919–1920 рр., і в нас був уже чималий репертуар колядок. Отже, на Різдво частина нашого хору, душ 10–12, вирушила з «Пилипонькою» по Києву колядувати. А що гімназія наша користалась з великої уваги і прихильності київської української громади, то в наш маршрут входили найбільш помітні діячі того часу. Та й співали ми, треба сказати, добре. По� бували отак у Грушевського26, Єфре� мова27, Драгоманових, різних на� уковців і письменників. Приймали нас усюди дуже тепло. Я був міхоношею, вибраний на цю посаду, бо був най� меншим з хлопців, плюс дуже кучеря� вим, і після колядок виступав з відповідною приказкою — щось там «а мені, міхоноші, в торбу пирогів дайте», вже не пам’ятаю. І хоч час був уже голодний, але вкінці я вже сам не міг нести свою торбу, доводилось 340 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 25 Ñêîðîïàäñüêèé Ïàâëî Ïåòðîâè÷ (1873–1945), óêð.ïîë³òèê, ãåòüìàí Óêðà¿íñüêî¿ äåðæàâè (1918), ó÷àñíèê â³éíè ÓÍÐ ç á³ëüøîâèêàìè (1917–1918). Ñïðèÿâ ðîçáóäîâ³ óêð.îñâ³òè, êóëüòóðè. Çð³êñÿ âëàäè 14.XII.1918, åì³ãðóâàâ. 26 Ãðóøåâñüêèé Ìèõàéëî Ñåðã³éîâè÷ (1866–1934), âèäàòíèé ³ñòîðèê, àêàäåì³ê ÂÓÀÍ (1923), ãîëîâà Öåíòðàëüíî¿ Ðàäè (1917–18). Àâòîð ïîíàä 2 òèñ. íàóêîâèõ ïðàöü; íàéâèçíà÷í³ø³: «²ñòîð³ÿ Óêðà¿íè – Ðóñè» â 10 ò., «²ñòîð³ÿ óêðà¿íñüêî¿ ë³òåðàòóðè» â 6 ò. 27 ªôðåìîâ Ñåðã³é Îëåêñàíäðîâè÷ (1876–1939), óêð. ïîë³òèê, ïóáë³öèñò ³ ë³òåðàòóðîçíàâåöü, ÷ëåí ÍÒØ ³ ÂÓÀÍ, 1917–18 çàñòóïíèê ãîëîâè Öåíòðàëüíî¿ Ðàäè, ãåíåðàëüíèé ñåêðåòàð ç ì³æíàö³îíàëüíèõ ïèòàíü. Çàñóäæåíèé ó ñïðàâ³ ÑÂÓ. Ïîìåð ó òàáîð³. удвох. Потім вдома у когось з коляд� ників влаштовувалась розкішна вече� ря. Ледь не забув: була у нас і чудес� на звізда з кольорового паперу із свічкою всередині. Так ішло кілька днів, а потім за� просила нас Центральна Рада поко� лядувати. Вирушила наша компанія на Банківську вулицю, де в будинку з чорними колонами (стоїть і досі) була резиденція членів уряду. У великому й розкішному залі (принаймні таким мені здалось це приміщення) зустрів нас Винниченко з красивою чорнявою дружиною, були й ще якісь люде. Настрій був святковий і торжествений. Послуха� ли вони наших колядок з помітним за� доволенням. Винниченко тепло нам подякував. Цього разу мені не велено було виступати в ролі міхоноші, але ми нічого не втратили. Нас посадови� ли за довгим столом, і кожен одержав величезне тістечко (то вже була рідкість!) і маленьку шкляночку со� лодкого вина, в моєму житті — пер� шу. Обслуговували нас справжні ла� кеї, в лівреях з блискучими гудзика� ми, коротких штанях і панчохах. Таких я після бачив лише на теат� ральній сцені. Кого ще пригадую з помітних в ті часи людей? От якось в 1921, а може в 1922 році відвідав нас удома член уря� ду Любченко28. Було двоє Любченків, радянських діячів; котрий з них це був — сказати не можу, у всякому разі добре знайомий з матір’ю по доре� волюційній діяльності. Високий, кра� сивий чоловік років 35�ти, з чорною бородою і синіми очима, в косоворотці з пояском. Голосний і впевнений. Добре пригадую невелику по� стать мами, як вона спокійно сиділа, і говорила — як гвіздки вбивала, дово� дячи Любченкові політичні помилки радянської влади тих часів. А той схоплювався, вимахував руками, кричав мамі — «вас треба роз� стріляти!» Мама йому на те — «оце і є ваш головний аргумент, як завжди». Любченко був явно битий в цій су� перечці. Оскільки пам’ятаю, служив він на високих посадах до 1937 року — точніш то вони, тобто обоє Любче� нок; обох було арештовано, і по обох загинув слід. Дуже цікавою постаттю був ве� ликий друг нашої родини художник Михайлів Юхим Спиридонович29. Він з родиною з’явився в Києві так, як і ми, на початку 1918 року, і зразу відновилось наше московське зна� йомство і з ним, і з Ганною Олек� сіївною, його дружиною. Доки вони не знайшли житла — якийсь час пе� ребували на Діонісіївському разом з нами, і там Юхим Спиридонович і на сипняк перехворів. Потім переїхали вони в невеличку 3 чи 4�кімнатну квартиру на Стрілецькій вул., побли� зу Сінного базару, в старенькому двоповерховому дерев’яному будин� ку, зараз його вже і сліду немає. На прохання Юрія Васильовича П’ядика (Київ), що зібрав великий матеріал про життя і творчість Юхи� ма Спиридоновича, я написав короткі ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 341 28 Ëþá÷åíêî Ïàíàñ Ïåòðîâè÷ (14.I.1897–29.III.1937) — äåðæ.³ ïàðò. ä³ÿ÷ ÓÐÑÐ. Â 1927–34 – ñåêðåòàð ÖÊ ÊÏ(á)Ó. Â 1933 — ïåðøèé çàñòóïíèê Ãîëîâè, à â 1934–37 — Ãîëîâà ÐÍÊ ÓÐÑÐ. 29 Ìèõàéë³â Þõèì Ñïèðèäîíîâè÷ (1885–1935), óêðà¿íñüêèé æèâîïèñåöü, ãðàô³ê ³ ìèñòåöòâîçíàâåöü. Ç 1917 ð. ïðàöþâàâ ó Êèºâ³. Ðåïðåñîâàíèé 1934. Ïîìåð íà çàñëàíí³. спогади про своє з ним знайомство. Вказав мені П’ядик на низку неточ� ностей, і цілком угрунтував свої ува� ги. Отже, тут я обмежусь лише осо� бистими вражіннями про нього, а фактичний бік справи не чіпатиму. Мама приятелювала з Михайло� вими ще в Москві, і коли вони пере� їхали в 1918 році до Києва, то ця приязнь відновилась і окріпла. Багато років ми бували у Михайлових, вони — у нас. У матері і тітки Галі зберіга� лось кілька картин Юхима Спиридо� новича з теплими написами. Юхим Михайлів був родом з Ка� теринославщини, з наддніпрянського села Олешки, про яке завжди з ніжністю згадував. Розповідав, що там більшість селян носила прізвища з російським закінченням: Петрови, Іванови, Михайлови, так у них пове� лось, хоч і були всі ці родини козаць� кого походження. Був Юхим Спиридонович серед� нього зросту, мав просте селянське обличчя і сірі, а може сіро�блакитні очі, дещо вибляклі, як то часом у ху� дожників буває. Належав він до напрямку «Мир искусств», знав багатьох діячів цієї ху� дожньої школи і цікаво про них роз� повідав. Зокрема про Чюрльоніса30, і мені завжди здавалось, що у Юхима Спиридоновича багато спільного з ним. В багатьох картинах відчувався такий самий містичний, таємничий на� стрій, такі самі і зірки були, оточені ореолом. Мені здається, що в 20�х і 30�х роках Юхим Спиридонович був найвидатнішою постаттю серед укра� їнських малярів. Писав він здебільшого пастеллю, у всякому разі найвидатніші його речі, от як «Зруйнований спокій», «За завісою життя», «Сковорода» були на� писані саме цією технікою. Багато було у нього акварелі, а от олії я не бачив. Втім, П’ядик вважає, що був портрет Ганни Олексіївни, написа� ний олією, я його не пам’ятаю. А Ганна Олексіївна була чистою росіянкою, втім повністю українізо� ваною. Від російського лишилась у неї лише тверда вимова. Її брат і сес� тра, Костя і Льоля Нікітіни, жили ра� зом із ними і теж цілком українізува� лись. Дуже приємна була жінка Ган� 342 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Þõèì Ìèõàéë³â ó ìàéñòåðí³. 1928 ð. 30 ×þðëüîí³ñ Ì³êàëîþñ Êîíñòàíò³íàñ Êîíñòàíò³íî (1875–1911), ëèòîâñüêèé õóäîæíèê ³ êîìïîçèòîð, àâòîð ì³ñòè÷íî-ñèìâîë³÷íèõ æèâîïèñíèõ êîìïîçèö³é, ñèìôîí³÷íèõ ïîåì, êàìåðíî-³íñòðóìåíòàëüíèõ òâîð³â. на Олексіївна, з добродушним, усміхнутим обличчям, без тями відда� на своєму Юхиму Спиридоновичу, якому все життя була вірною помічницею і другом. Синок їх, Юрась, помер в 10–12 років, і була це невимовна трагедія. Потім ще народилась у них дівчинка, здається Оленка, і в родині стало ве� селіш. Їх квартира на Стрілецькій вулиці була справжнім музеєм. Всі стіни були завішані картинами, і самого Юхима Спиридоновича, і інших ху� дожників. В шкляних шафах була ве� лика колекція старого українського шкла, особливо медведиків усіх сортів і виглядів та підібраної з вели� ким вибором кераміки — мисок, ку� манців, іграшок. Було багато старих українських ікон, килимів, плахт, ви� шивок. Треба сказати, що в ті роки кустарні тканини, особливо плахти, були звичайною оздобою житла ук� раїнської інтелігенції, бо на базарах був їх великий вибір і коштували вони недорого. Дім Юхима Спиридоновича дуже скоро став місцем зустрічі людей мистецтва. Я бачив там молодого Павла Тичину, художника�графіка Лозовського31(його було вбито в 20�х роках), фахівця народного танку Верховинця32, піаніста Альшванга33(в майбутньому видатного музикознав� ця), художників Козика34та Бураче� ка35, Нарбута36. Підрісши, я й сам, без матері, став бувати у Юхима Спиридоновича, часом з шкільними товаришами. Молодь там завжди охоче бачили. Я завдячую йому дуже багатьма великими художніми вражіннями. Він чудесно розповідав і про свої, і про чужі картини, про худож� ню техніку, історію мистецтва. Під його впливом я придивлявся до софійських фресок, врубелівських37 розписів у Ки� рилівському та Володимирському со� борах. Дім був взагалі дуже гостинний. Не раз там з того чи іншого приводу збиралось стільки людей, що ніде було сісти. Якось на Великдень, здається, Юхим Спиридонович наго� дував велику громаду гостей власно� ручно звареним капусняком з пшо� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 343 31 Ëîçîâñüêèé Ëåñü (Îëåêñàíäð) Êèðèëîâè÷ (1900–1922), óêð.ãðàô³ê. Íàâ÷àâñÿ 1918 ð. â Óêð.àêàäåì³¿ ìèñòåöòâ ó Ãåîðã³ÿ Íàðáóòà, Ìèõàéëà Áîé÷óêà ³ Âàäèìà Ìåëëåðà. ²ëþñòðóâàâ òâîðè Ò.Øåâ÷åíêà, Ì.Êîöþáèíñüêîãî, Ï.Òè÷èíè. 32 Âåðõîâèíåöü Âàñèëü Ìèêîëàéîâè÷ (1880–1938), óêð. êîìïîçèòîð, äèðèãåíò, õîðåîãðàô, ôîëüêëîðèñò, åòíîãðàô, ïåäàãîã. Ðåïðåñîâàíèé 1937 ð. 33 Àëüøâàíã Àðíîëüä Îëåêñàíäðîâè÷ (1898–1960), óêð. ï³àí³ñò ³ ìóçèêîçíàâåöü. Ç 1930 ð. ïðîôåñîð Ìîñêîâñüêî¿ êîíñåðâàòîð³¿. 34 Êîçèê Ìèõàéëî ßêèìîâè÷ (1879–1947), óêð.æèâîïèñåöü, âèêëàäàâ ó Êè¿âñüê³é õóäîæí³é øêîë³ òà â Êè¿âñüêîìó õóäîæíüîìó ³íñòèòóò³ (ç 1925 ð. — ïðîôåñîð), ó Õàðê³âñüêîìó õóäîæíüîìó ³íñòèòóò³. 35 Áóðà÷åê Ìèêîëà Ãðèãîðîâè÷ (1871–1942), óêð.æèâîïèñåöü-ïåéçàæèñò, õóäîæíèê òåàòðó, Çàñëóæåíèé ä³ÿ÷ ìèñòåöòâ ÓÐÑÐ ç 1941 ð. Íàâ÷àâñÿ ó Êè¿âñüê³é ðèñóâàëüí³é øêîë³ Ì.Ìóðàøêà òà â àêàäåì³¿ ìèñòåöòâ ó Êðàêîâ³, â Ïàðèæ³. Îäèí ³ç çàñíîâíèê³â Óêðà¿íñüêî¿ àêàäåì³¿ ìèñòåöòâ ó 1917–18 ðð. 36 Íàðáóò Ãåîðã³é ²âàíîâè÷ (1886–1920), âèäàòíèé óêð.õóäîæíèê-ãðàô³ê, ïåäàãîã. Â÷èâñÿ ó ².Á³ë³á³íà òà Ì.Äîáóæèíñüêîãî â Ïåòåðáóðç³. 1917 ð. ïîâåðíóâñÿ â Óêðà¿íó, áóâ îäíèì ç ïðîôåñîð³â-ôóíäàòîð³â Óêðà¿íñüêî¿ àêàäåì³¿ ìèñòåöòâ. Àâòîð äâîõ âåðñ³é «Óêðà¿íñüêî¿ àáåòêè», ³ëþñòðàö³é äî «Åíå¿äè» ².Êîòëÿðåâñüêîãî, åñê³ç³â ãðîøîâèõ çíàê³â ³ ïîøòîâèõ ìàðîê Óêðà¿íñüêî¿ Íàðîäíî¿ Ðåñïóáë³êè. 37 Âðóáåëü Ìèõàéëî Îëåêñàíäðîâè÷ (1856–1910) â³äîìèé õóäîæíèê-ìîäåðí³ñò. Â÷èâñÿ â Ïåòåðáóðçüê³é àêàäåì³¿ ìèñòåöòâ ó 1883–1889 ðð. Æèâ ó Êèºâ³, ðîçìàëþâàâ Êèðèë³âñüêó öåðêâó, ðîáèâ åñê³çè äëÿ ðîçïèñó Âîëîäèìèðñüêîãî ñîáîðó. ном і страшною кількістю червоного перцю, розхвалював ту міцну селян� ську страву, що попекла усім роти, сміявся — це вам, мовляв, не ваші го� родські легоминки! Коли я повернувся в 1934 році після заслання до Києва, то побував у Михайлових. Ганна Олексіївна жила одна з донькою, а Юхим Спиридоно� вич був висланий на північ. Його кар� тини всі були на місці, а чужі картини і колекція старовини — зникли. Їх Ган� на Олексіївна продала (про це мати казала), бо треба було годуватись. В 1943 році німці вивезли з Києва і Ганну Олексіївну з донькою, в числі інших українців, включаючи і мою маму. Картини Юхима Спиридонови� ча вдалося вивезти і зберегти, і мати мені писала, що в 50�х чи 60�х роках Ганна Олексіївна влаштувала в Нью�Йорку персональну виставку картин Юхима Спиридоновича. Зараз доволі грунтовно займається Юхима Спиридоновича Михайлова життям та творчістю київський ко� лекціонер Юрій Васильович П’ядик. Тепер треба розповісти про ро� дину Матушевських. В 1915 році поїхали ми з мамою влітку в гості до близької маминої подруги Галі Ночвиної, з якою ми навіть прожили одну зиму в Москві на спільній квартирі. Невелика Галіна садиба, яка чомусь звалась «Польща», стояла на березі кришталево чистої, холодної річки Сіверського Дінця, не� далеко від села Печеніги Чугуївського повіту. Та «Польща» була, власне, ве� ликою дачею з садом: не пам’ятаю щоб там існувало якесь господарство. Того літа зібралась там весела ком� панія молоді, рідні та друзів Галі і її чо� ловіка Сашка, демобілізованого після контузії. Цілими днями було чути регіт, гру на гітарі і спів. Зразу ж познайомились ми там і з Галіними родичами Матушевськими, у яких теж була невелика садиба на протилежному березі Дінця, на схилі лісистої гори. Звалась та садиба «Мартов�», і теж, по суті, була дачею: дім і сад. Голови родини, Федора Павлови� ча, того літа на дачі не було, а жила там його дружина Віра Олександ� рівна зі своєю старенькою мамою та трьома синами: Юрком, Борисом і Василем. Була з ними й гувернантка дітей, німкеня. Віра Олександрівна вже в ті роки була відомою в Києві лікаркою. «Женщина�врач», як тоді говорилось, і як значилось на табличці на дверях її київської квартири: Велика Під� вальна, 25, пом.4. Була Віра Олександрівна універ� салом, пройшла тяжку школу зем� ських лікарів, її знали як прекрасного терапевта, гінеколога і дитячого лікаря. Мала велику приватну прак� тику. Невисокого зросту жінка, мала 344 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Þõèì Ìèõàéë³â. Ñîíàòà «Óêðà¿íà». ²²² на верхній губі помітні чорні вусики, трималась із спокоєм і гідністю. Дівоче прізвище Віри Олександрівни було Попова, а мати її була чиста єврейка з виразним національним ти� пом, вихрестка. Про її покійного чо� ловіка, Попова, я нічого не знаю, бо у Матушевських якось не заведені були розмови про предків. Бабуня та була доволі суворою. Розмовляла та� кою ж хорошою українською мовою, як і вся родина Матушевських. Федір Павлович Матушевський походив з польсько�української ро� дини. Колись я бачив у Бориса пе� чать для сургуча, що належала чи то самому Федору Павловичу, чи його батькові. Так там був шляхетський герб і подвійне прізвище: Мат� шевъ�Матушевскій. Ту першу части� ну, Матшева, родина не вживала. Федір Павлович мав юридичну освіту, був «присяжный поверенный» в Києві, і багато часу і сил покладав на громадську роботу. Мені не раз траплялось його ім’я в дорево� люційних українських публікаціях, в списках різних комітетів та комісій. Я його мало бачив і лише трохи прига� дую: добродушний чоловік із темною борідкою. Щоб до Федора Павловича не по� вертатись, розповім, що знаю, про його дальшу долю. При Центральній Раді йому було запропоновано місце посла Української Республіки в Греції. За словами Бориса, Федір Павлович сказав Петлюрі — «ну який з мене посол?»; а той йому — «а який з мене диктатор?» Після цього, якого ж сумного, обміну думками Федір Павлович все ж виїхав в 1919 р. до Атен, узявши з собою старшого сина Юрка. А Віра Олександрівна з Борисом, моїм од� нолітком, і на півтора року молодшим Василем лишилась в Києві. В Греції Федір Павлович скоро помер, і Юрка переправили до Чехословаччини, під опіку української емігрантської організації. Там він скінчив меліора� тивний факультет вищої школи для дітей українських емігрантів, так зва� ної Сільськогосподарчої академії в Подебрадах, під Прагою. Її організу� вав і утримував чехословацький уряд, що завжди був щедрим для емігрантів, особливо українських. Юрко мав здібності до малярства і другу половину життя, переїхавши після війни до Нью�Йорка, заробляв на життя художніми роботами. Доки Борис був живий, Юрко йому час від часу присилав пакунки. Про Бориса та Василя розповіда� тиму ще не раз. Того літа 1915 р. я моментально потоваришував з Мату� шевськими, і часто викликав велике незадоволення бабуні і гувернантки тим, що підбивав хлопців на різні по� рушення хорошого тону і доброго виховання. Вони всі троє були дещо мляві, замуштровані своїми гувер� нантками і охоче йшли за моїм пога� ним прикладом. Віра Олександрівна водила їх в національному одягу. Були у них і сині штани з чобітками, з червоними пояса� ми, вишивані сорочечки, чудесні сірі свитки, гуцульські кептарики. А в 1918–1919 рр. всі троє братів доби� лись навіть і оселедців на голові — правда, ненадовго, але фотографію їх в такому вигляді я добре пам’ятаю. Коли ми з мамою переїхали до Києва, то дружба наша з Матушев� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 345 ськими зразу ж відновилась і тяглась, власне кажучи, все життя і їх, і наше. Мама дуже заприязнилась з Вірою Олександрівною, високо її цінувала і як людину, і як лікаря. Мені здається, що і Віра Олександрівна відповідала мамі такою ж щирою приязню і довірою, хоча по ній ніколи нічого не можна було сказати. Була вона дуже стримана, скоріш суха, діловита, ма� ломовна. Але коли під настрій почне розповідати, то можна було її слуха� ти годинами, до того цікаво і дотепно вона згадувала різні події і з медично� го свого досвіду, і з громадського та літературного життя на Україні. Щоб закінчити розповідь про Віру Олександрівну: в 1937 році було її арештовано, і опинилась вона в лагері на Уралі. Користалась там з великого авторитету, завідувала лікарнею, жила добре і навіть могла допомагати Васи� леві, який відбував ув’язнення десь коло Улан�Уде. В лагері і померла, але дату її смерті не знаю. Разом з трьома Матушевськими восени 1918 р. пішли ми вчитись у щойно організовану в 1917 р. 1�шу Українську гімназію імені Шевченка, першу після революції середню шко� лу українську. Василь пішов в пер� ший клас, ми з Борисом (Бусею, як його в дитинстві звали) — в 3�й, Юрко — в 4�й. Юрко провчився лише рік, а Борис, Василь і я скінчи� ли ту школу. Все ж шкода, що узявся я за ці спогади так пізно, коли більшість подій вже наполовину стерлась з пам’яті. А стільки цікавого довелось побачити. Спробую записати, що прига� дується. Мені здається, що від оче� видця треба очікувати, в першу чер� гу, не фактичних даних — це справа істориків — а дух, колорит того періоду, не минаючи і дрібних ознак. От, наприклад, як люде були вдяг� нені? Дуже скоро, якихось 2–3 роки після революції, люде в містах вже були обідрані. В крамницях нічого не було, та й крамниці майже не діяли, на базарах саме лахміття, перешите з старого і дуже дороге. Діяли банди грабіжників могил, і люде на базарах часто впізнавали одяг з недавно по� хованих покійників — до такої межі доходив дефіцит. Справа була ще і в тому, що більш�менш хороші речі, а також срібло і злото, пішли на село в обмін на харчі. В ті часи село здорово заба� гатіло. З’явився у селян великий по� пит на грамофони, машини до шиття, велосипеди, і все це за сало, борош� но, крупу. Усі такі торгові операції йшли по закону натурального обміну, без грошей. І виявилось, що матеріальні ре� зерви у міста були зовсім невеликі і скоро вичерпались. Люде опинились без одягу і взуття — і все одно го� лодні. На початку 20�х років не диво було побачити на вулиці жінку в платті з мішковини, чоловіка в штанях з того ж матеріялу, та ще й з якимсь не змитим штампом. Влітку було на вулицях багато босих людей, трапля� лось і мені ходити босим до школи. «Увійшли в моду» черевики паруси� нові на вірьовочних підошвах — до речі, доволі зручні, але, на жаль, до� рогі, і дерев’яні сандалії, від яких лу� нав на тротуарах страшенний стукіт. Голод пом’якшився в 1921–22 рр., коли почався неп, і як з�під землі ви� 346 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× никло на базарах і в приватних мага� зинах дуже багато харчів. Потроху став і одяг з’являтись. А до того, при� гадую, часом місяцями була у нас лише суха пшоняна каша вдома та «фруктовий» чай з сахарином. Мамин вчительський пайок був дуже бідний. На нього часом давали дивовижні речі. Один раз це було два фунта лаврового листу (цілий мішок!), іншим разом — червоне вино. Часто давали соняшникове насіння, бувала макуха. Гроші дуже швидко знецінюва� лись, і одержавши зарплатню, всі зразу ж кидались її витрачати, бо завтра вона вже губила частину своєї вартості. Продавати чи обмінювати нам з мамою не було чого. В самі тяжкі часи, незважаючи на зміну влад і стрілянину, не припиняли роботу численні кіно. Йшли зношені і драні дореволюційні російські і за� кордонні фільми, і кінозали були зав� жди вщерть повні, особливо коли йшли сентиментальні драми, от як «Молчи, грусть, молчи»… Після остан� нього сеансу на долівці лежав тов� стий шар лузги від насіння. Дуже цікаві були оголошення і афіші. Непоправна втрата для архео� графів — ліквідація в кінці 20�х років знаменитих київських афішних тумб, здорових і круглих, які можна було крутити. Коли мінялась влада, ніхто не завдавав собі клопоту зірвати старі гасла, декрети і об’яви. Просто поверх них ліпились нові, і так нако� пичувались товсті шари паперу, ще з царських часів, які безумовно можна було б розібрати, вживаючи відповідну техніку. «Героем можешь ты не быть, но добровольцемъ быть обязанъ» — великий денікінський плакат. Оголошення німецької коменда� тури про кари за різні злочини, розстріли та багаторічні тюремні ви� роки. «Грабь награбленное!» — чима� лий плакат з перших місяців радян� ської влади. Казали, що це запози� чення з Кропоткіна, чи то Бакуніна. «Смерть дающим, гибель беру� щим, взятке нет места в совет� ской стране!» — 20�ті роки. Взагалі смертю тоді погрожували часто, на кожному кроці, всім, від Антанти до сипнотифозної воші. Страшенна кількість побутових об’яв. «Гадаю на картах по систе� ме девицы Ленорман», і на чому за� вгодно: на кришталевій кулі, на бо� бах і тому подібне. «Даю уроки игры на гитаре» — життя все ж ішло, голод чи не голод. «Триппер и сифилис лечу травами» — таких дуже багато було оголошень. Зовсім не пам’ятаю побутових об’яв українською мовою: Київ ли� шався російським містом, і доволі таки чорносотенним. Багато цікавого можна було по� бачити на вулицях, також і на нашій порівнюючи тихій Львівській. От іде денікінська офіцерська ко� лона. Чудесна виправка. Здебільшо� го молоді люде. Майже у кожного ге� оргіївський хрест, часом і не один. Співають свою улюблену маршову пісню — «Белой акации гроздья ду� шистые…» Потім цей мотив вико� ристали для червоноармійської пісні. А раз серед білого дня — не па� м’ятаю вже при якій владі — звід� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 347 кілясь вилетіла на Львівську тачанка і відкрила кулеметний вогонь вздовж по Діонісіївському провулку, далі так само раптово зникла. Так і не з’ясу� валось, хто це був і чому стріляв, та мало хто цим і клопотався, такі були часи. На монастирських воротях в кінці провулка ще багато років лиша� лись сліди куль. «А я вас заверяю, что через два месяца большевики вообще переста� нут существовать!» — розмова в їдальні «Домашние обеды», куди ми з мамою часом заходили: на жаль, рідко, бо дорого. Йде по Львівській колона німець� ких солдатів, в повній похідній формі, в шоломах. Тягнуть кулемети на коліщатах. Тяжкий, впевнений крок, по боках не дивляться, віє від них діловитістю і цілеспрямованістю. Є й оркестр: шеренга флейтистів і ше� ренга барабанщиків, неприємна му� зика. Офіцер їхній йде тротуаром рівнобіжно колоні. Високий і прямий, як жердина, в плащі сталевого кольо� ру до п’ят, теж у шоломі. Споти� кається на вищербленому цегляному тротуарі, мало не падає. Ми з мамою, йдучи за ним, лягаємо з реготу. Минуло кілька місяців, і ті ж німецькі солдати на вулицях, але вже без шоломів, гвинтівки за спинами — прикладами догори, недбала похідка, червоні стрічки. Це — спартаківці, почався розклад німецької окупа� ційної армії. Йдуть Львівською молодцюваті січові стрільці, галичане, в сірих жу� панах. Йдуть струнко і впевнено, по� переду блакитно�жовтий стяг. Співа� ють незнайомих нам голосних мар� шових пісень. Це були кращі військові частини Центральної Ради, але і їх не минула страшна сила цілеспрямованої агітації більшовиків. Вони втратили дисципліну і проісну� вали недовго. Частина бувших січо� вих стрільців лишилась в Києві, при радянській владі, і один час київська міліція і карний розшук в більшості складались з галичан. Гайдамацька кіннота справляла дещо опереточне вражіння зі своїми чубами з�під шапок з китицями. І коли вони встигли повідрощувати оті свої оселедці, дивувались люде. Рясні ко� зацькі штани, червоні пояси, довгі вуса… Тітка привозить вражіння з Плоського: молодь, зібравшись уве� чері на вулиці, після пісень та жартів починає треніровку: стрибання через тини. Навіщо? — А від гайдамаків утікати! Пригадується і польська оку� паційна армія. Сіра форма, на голо� вах чотирикутні конфедератки. Над� звичайно шикарні офіцери на чудес� них конях. Щось дуже недовго були в Києві поляки, мабуть якісь тижні. Про зміни влад в Києві немає чого розповідати, все це справи відомі. Було цих змін 13, якщо не помиля� юсь38. Кожна така зміна була з стріляниною і трупами на вулицях. Кияне до цього всього звикли і стави� лись, загалом, байдуже. Що ж ще розповісти про ті часи? Коли Центральна Рада залишала Київ, то з нею подалась за кордон ве� лика група української інтелігенції, яка в наступні роки осіла в Чехосло� 348 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 38 ²ñòîðèê ß.Äàøêåâè÷ íàçèâàº 11 çì³í âëàäè ó Êèºâ³ 1918–1920 ðð. («Êíèãàðü» — æóðíàë åïîõè ðåâîëþö³é ³ êîíòððåâîëþö³é // Óêðà¿íà. Íàóêà ³ êóëüòóðà. Ê. 1991 ð. Ñ.34). ваччині, Франції та Німеччині. Запро� понували виїзд і моїй мамі. А вона відповіла, що вже їла емігрантський хліб, знає його смак і тому лишається на батьківщині, яка б влада не була. Влітку 1919 року Наталія Юстівна подалась до Харкова, а ми з матір’ю пе� реїхали на Кудрявську вулицю, 9, пом.5, і прожили там — я до 1929 року, в якому мене було заарештовано і вис� лано, а мати до 1943 року, доки її не вивезли німці, відступаючи з України. Невеликий двоповерховий буди� нок на Кудрявській був тоді ще при� ватним і належав Олені Антонівні Ма� зюкевич, німкені, удові по Павлу Ма� зюкевичу, українцю. Не пам’ятаю, ким він був, у всякому разі людина інтелігентна. Донька Олени Антонівни Дінора була моєю рівнею, і ми вчи� лись в паралельних класах, в одній школі. Ще в тому дворі, в другому бу� динку жив уніятський піп, до того ж і папський нунцій для Києва, галичанин Микола Щепанюк, з трьома дітьми і жінкою. В 1929 році його було заа� рештовано, і він не повернувся з ув’язнення. Старший його син, Юрко, мій одноліток, вчився в нашій школі, середня донька Марія вийшла після школи за галичанина Сосенка, наро� дила йому трьох синів, яких мусіла ви� ховувати сама, бо Сосенка забрали в 1937 році, і він загинув в лагерях. В 1920 або 1921 році переїхала в наш двір Марія Миколаївна Грінчен� ко–Загірня39 і оселилась в невеликій двокімнатній квартирі, де і прожила до своєї смерті в 1928 р. Наше з мамою помешкання скла� далось з двох невеликих кімнаток і одної таки зовсім маленької, метрів п’ять. Через рік чи два переїхала до Києва з Москви Лариса Павлівна Баліна, оселилась якраз в цій кімнатці і мешкала з нами решту свого життя, до смерті в 1929 році. З Марією Миколаївною моя мати скоро стала дуже близькою. Була Марія Миколаївна огрядною жінкою, невисокого зросту, обличчя вона мала російського типу (трохи на неї схожа Пашенная з Малого театру) і дійсно по� ходила з російської купецької сім’ї з м. Мерефа. По вимові її інколи можна було здогадатись, що вона не українка з походження. Але відомо, що це не за� вадило Марії Миколаївні стати великим знавцем мови, науковцем, письменни� цею, перекладачкою і видатною діяч� кою української культури. Спокійна вона була, привітна і доброзичлива. Пригадую її дві чистенькі кімнатки, скромно, а навіть бідно обставлені. Безліч книжок, картотеки — вона пра� цювала вдома для словника. Прекрасні великі фото Бориса Грінченка40 і їх єди� ної доньки Насті, що вмерла молодою. Ми з мамою часто бували вечора� ми у Марії Миколаївни, посидіти за чаєм та розмовою. В 20�х роках ще не втратилась мила звичка приходити до друзів без попередження, знаючи, що будуть раді, влаштують чай, нехай хоч і морковний з сахарином, і буде хоро� ша, некваплива бесіда. Була Марія Ми� колаївна талановита оповідачка, кожна її розповідь була справжньою нове� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 349 39 Ãð³í÷åíêî-Çàã³ðíÿ Ìàð³ÿ Ìèêîëà¿âíà (1863–1928), ïèñüìåííèöÿ, ìîâîçíàâåöü, ïåðåêëàäà÷, äðóæèíà Á.Ä.Ãð³í÷åíêà. Äîïîìàãàëà éîìó â óêëàäàíí³ ñëîâíèêà óêðà¿íñüêî¿ ìîâè. 40 Ãð³í÷åíêî Áîðèñ Äìèòðîâè÷ (1863–1910), óêð.ïèñüìåííèê, ëåêñèêîãðàô, ïåäàãîã, âèäàâåöü, ãðîìàäñüêî-êóëüòóðíèé ä³ÿ÷, îðãàí³çàòîð «Ïðîñâ³òè» ó Êèºâ³. Íàéâàæëèâ³øà ïðàöÿ — «Ñëîâàðü óêð.ìîâè». лою, а темою була, звичайно, якась подія або зустріч. Пригадую, наприк� лад, історію відвідин Марії Миколаї� вни з Грінченком Франка, вже хворо� го психічно. На жаль, в свої 14 чи 15 років я мало приділяв уваги тому, що чув від Марії Миколаївни. Ще в нашому дворі жили дві єврейські родини, стара німкеня з двома доньками і кілька російських та українських родин. Про них нічого цікавого не згадую. За будинком нашим був невеликий садок, а далі — величезний Глибочиць� кий яр, і над ним з другого боку казар� ми, не пам’ятаю, як вони звались, чи не Бендерські. При змінах влади в той яр звалювали з казарм різне непотрібне військове барахло. Ми, дітлахи, часто там порпались, і було кілька нещасних випадків із знайденими в яру граната� ми та вибухівкою. Разів два і я просто чудом уникнув біди. В’їхавши в нову квартиру, мама так�сяк придбала необхідні меблі і начиння. В перший рік чи два готува� ли ми їжу, як і весь Київ, на вугільній жаровні. Гас ще був дефіцитним, і в перші пореволюційні роки освітлюва� лись люде часто лойовими каганця� ми, бо і електрики не було. От і стоя� ла в кухні, в кожній родині, кругла бляшана жаровня, яку треба було розпалювати трісочками, а потім док� ладати вугілля і роздмухувати. Вугілля розвозили вуглярі на возах, продавали на відра. От іде по вулиці от� акий вугляр, чорний з голови до ніг, і гучно виспівує: У�го�лля на — да? — і люде виходять з відрами за ворота. Гас з’явився при непі, і по Києву зашуміли примуси і засмерділи керо� синки. Гас теж продавали на вулиці, з бочок на возах, і продавець вигуку� вав «Ка�ра�сін!», так що це «сін» відби� валось луною від стін будинків. І не хочеш, а почуєш. Гроші — мільйони, мільярди… Та, мабуть, нема чого розповідати про по� бут тих часів, про нього часто писалось. Школа Що дійсно варто записати — це все, що зможу пригадати про нашу шко� лу, спочатку — Першу Українську гімназію імені Т.Г.Шевченка, а далі, в радянські часи — Першу українську трудшколу, того ж імені. Ця школа, як і все, що з нею пов’язане, була вели� кою подією в історії нашої культури, тому прикладатиму зусиль, щоб зга� дати як можна більш і точніш. Восени 1918 року мати відвела мене в цю школу, і був я прийнятий в 3 клас (тоді говорилось «кляса»). Не пам’ятаю, чому так трапилось, але був я на 1–2 роки молодший більшості своїх співучнів. Не пам’ятаю і де містилась школа в перші місяці навчання — в якомусь ви� падковому приміщенні, а в середині року ми перейшли вчитись в другу зміну в будинок «частной женской гим� назии Жекулиной» на Львівській вулиці, і там закінчили перший учбовий рік. Нічого не можу сказати про те, як було школу створено після Лютневої революції, за чиєю ініціативою і по чиєму розпорядженню. Мабуть, це йшло від Центральної Ради. В Києві було одночасово засновано дві 350 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× українські гімназії — нашу та імені І.Франка41. Зрозуміло, що для україн� ської громадськості Києва це була колосальна подія. Добре пригадую святковий, піднесений настрій, що постійно панував в нашій школі в перші рік�два навчання, постійні від� відини нас видатними людьми укра� їнського Києва. У Жекуліної жилось нам недобре, бо і персонал, і гімназистки ставились до нас з явною неприязню. «Жекулінки» переважно були доньками чиновниц� тва, заможніших людей, само собою — росіян, що до усього українського ста� вились насмішкувато, з погордою, зну� щались над мовою (відомі приказки тих часів — «самопер попер до мордописні» — автомобіль поїхав до фотографії, «за� лізяку на пузяку — гоп!» — команда «ружье на плечо!»). Треба сказати, що київські росіяне — чиновництво, купецтво, мабуть, і частина інтелігенції, та й робітництва — в своїй масі настроєні були реакційно, а проти всього укра� їнського — і поготів. Ще живі були традиції «Союза Михаила Архан� гела»42. Треба було бачити, які натов� пи вітали на вулицях денікінців, і як гаряче до того. Звісно, це передава� лось і дітям, і у нас, малечі, чимало бувало сутичок з російськими хлоп� чаками, що обзивали нас «хахлами», а також «украйонцами», а це вже був верх образи. У багатьох російських гімназистів можна було побачити монархічний трикольоровий бантик на грудях. Ніде правди діти — і у нас траплявся бла� китно�жовтий бантик або значок… Навесні чи влітку 1919 року наша школа одержала постійне приміщен� ня на території Покровського жіно� чого монастиря на Львівській вулиці, в бувшій монастирській амбулаторії. Там школа і проіснувала до своєї фактичної загибелі в 1930 році. Можна сказати, що, як на ті часи, нове наше приміщення було просто хороше. Великий зал — почекальню було перетворено на рекреаційний зал, там також провадились і заняття по фізвихованню. З часом була влаш� тована в тому залі і невелика сцена, на якій відбулось безліч вистав і кон� цертів. Від залу відходили два довгих коридори з лікарськими кабінетами по боках, в яких розмістились класи. На горищах знайшлись великі запаси «скорбных листов» (історій хвороби), що негайно пішли на зошити, дуже дефіцитні в 1918–1919 рр. В залі�почекальні висіли великі ікони із суворими обличчями. В пер� ший рік навчання кожний шкільний день починався із виконання всіма класами, хором, молитов — «Отче наш» і «Царю небесний, утішителю», під керівництвом навчителя співів Пи� липа Омеляновича Козицького. Коли часи змінились — ікони було знято, молитви відмінено, а зал прикрасила чудова колекція українських килимів, подарованих батьками учнів школи. Десь в 1920 чи 1921 році всі ці кили� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 351 41 Â áåðåçí³ 1917 â³äêðèëè â Êèºâ³ Óêðà¿íñüêó ã³ìíàç³þ ³ìåí³ Ò.Øåâ÷åíêà òà 2-ãó Êèðïèëî-Ìåôîä³¿âñüêó ã³ìíàç³þ (âîíà ³ñíóâàëà íåäîâãî). Äî îñåíè 1917 çàñíîâàíî 53 óêðà¿íñüê³ ã³ìíàç³¿.Ñåêðåòàðåì ç îñâ³òè ó Öåíòðàëüí³é Ðàä³ áóâ òîä³ ²âàí Ñòåøåíêî. Éîãî âáèëè â Ïîëòàâ³ ó 1918. 42 «Ñîþç Ìèõàèëà Àðõàíãåëà» — îðãàí³çàö³ÿ ÷îðíîñîòåíö³â Ðîñ³¿ ó 1908–1917 ðð., âèä³ëèëàñü ç «Ñîþçà ðóññêîãî íàðîäà». Ðîçïóùåíèé ï³ñëÿ Ëþòíåâî¿ ðåâîëþö³¿ 1917 ð. ми було вкрадено зимовою ніччю. В залі, коридорах та класах висіло на стінах безліч плакатів, виконаних учнями, з шевченківськими цитата� ми — «Учітеся, брати мої», «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля» і т.д., і ве� лика кількість портретів Шевченка. В класах було таки тісненько, сиділи ми на старих партах доволі густо, але школа була чистою і за� тишною. Якщо не помиляюсь, кожен клас складався з 20–25 учнів, у вся� кому разі далеко менш, аніж 40 дітей, як тепер заведено. Монастир, у якого відібрали для нас амбулаторію, ста� вився до нас неприязно. Для них ми були «більшовиками», незалежно від того, яка стояла влада. Я вже говорив, що в перші роки навколо нашої школи створилась піднесена, урочиста атмосфера. І дійсно — перша в історії України національна гімназія! Українська гро� мадськість Києва сприяла нам у всьо� му. Чим могла. Викладання в нашій школі вважалось почесною громадян� ською роботою, і це було одною з причин хорошого складу педагогів. Нас часто відвідували відомі люде з київського культурного кола. Постій� ними нашими гостями на шкільних концертах та виставах бували ака� деміки Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Михайло Кравчук43, компози� тори — Порфирій Демуцький44, Левко Ревуцький45і Кирило Стеценко46, літе� ратори Марія Грінченко, Андрій Ніков� ський47, Микола Зеров48. А що наша школа була не лише першою, а і кра� щою з київських українських шкіл, то туди прагнули посилати своїх дітей ро� дини провідної інтелігенції. Зрозуміло, що це, в свою чергу, впливало на за� гальний рівень школи. Як до кращої школи Києва, привозили до нас і чужо� земців: пам’ятаю французів, німця. Директором школи і, безперечно, її душею був Володимир Федорович Дурдуківський49. Педагог великого та� ланту і великої душі, він усього себе 352 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 43 Êðàâ÷óê Ìèõàéëî Ïèëèïîâè÷ (1892–1942), âèäàòíèé óêð.ìàòåìàòèê, ä³éñíèé ÷ëåí ÂÓÀÍ, â÷åíèé ñåêðåòàð Ïðåçèä³¿ ÂÓÀÍ (1929–1937). Çàñíîâíèê Êè¿âñüêîãî ìàòåìàò. ò-âà. Ðåïðåñîâàíèé 1938 ð., çàãèíóâ 1942 ð. íà Ìàãàäàí³. 44 Äåìóöüêèé Ïîðôèð³é Äàíèëîâè÷ (1860–1927), óêð.êîìïîçèòîð ³ ïåäàãîã, õîðîâèé äèðèãåíò, ôîëüêëîðèñò. 45 Ðåâóöüêèé Ëåâ Ìèêîëàéîâè÷ (1889–1977), óêð.êîìïîçèòîð, ïåäàãîã ³ ìóçè÷íî-ãðîìàäñüêèé ä³ÿ÷, íàðîäíèé àðòèñò ÑÐÑÐ ç 1944 ð., àêàäåì³ê ÀÍ ÓÐÑÐ ç 1957 ð., äîêòîð ìèñòåöòâîçíàâñòâà. 46 Ñòåöåíêî Êèðèëî Ãðèãîðîâè÷ (1882–1922), óêð.êîìïîçèòîð, õîðîâèé äèðèãåíò, ìóçè÷íî-ãðîìàäñüêèé ä³ÿ÷, ñâÿùåíèê. 47 Í³êîâñüêèé Àíäð³é Âàñèëüîâè÷ (1885–?), óêð.ïîë³ò. òà äåðæ. ä³ÿ÷, ë³òåðàòóðîçíàâåöü, ïóáë³öèñò. 1917 ð. îáðàíèé äî Öåíòðàëüíî¿ Ðàäè. Ç 1920 ð. – ì³í³ñòð â óðÿä³ Â.Ïðîêîïîâè÷à. Åì³ãðóâàâ. Ó 1924 ð. ïîâåðíóâñÿ íà Óêðà¿íó, ïðàöþâàâ ó ÂÓÀÍ. Çàñóäæåíèé â ñïðàâ³ ÑÂÓ. 1934 ð. ð³øåííÿì êîëåã³¿ ÎÄÏÓ âèñëàíèé ó Ñàðàòîâñüêó îáë. Ó 1937 ð. «òð³éêîþ» çàñóäæåíèé äî 10 ð. óâ’ÿçíåííÿ. 1944 çíîâó çàñóäæåíèé äî 10 ð. óâ’ÿçíåííÿ. 48 Çåðîâ Ìèêîëà Êîñòüîâè÷ (14.IV.1890, Ç³íüê³â Ïîëò.ãóá. — 3.XI.1937, Ñàíäîðìîõ) — ë³òåðàòóðîçíàâåöü, ïîåò, ïåðåêëàäà÷. Çàê³í÷èâ ³ñòîð.-ô³ëîë. ô-ò Êè¿âñüêîãî óí-òó. Ó 1917–1920 ðð. ðåäàãóâàâ ðàçîì ç Â.Êîðîë³âîì-Ñòàðèì æ.«Êíèãàðü». Çààðåøòîâàíèé 1935 ð., çàñëàíèé íà 10 ð. íà Ñîëîâêè. Éìîâ³ðíî çàãèíóâ íà çàòîïëåí³é ó Á³ëîìó ìîð³ áàðæ³ â 1937 ð. 49 Äóðäóê³âñüêèé Âîëîäèìèð Ôåäîðîâè÷, 1874 ð.í. (ñ.Ïåäèí³âö³ Çâåíèãîðîäñüêîãî ïîâ³òó íà Êè¿âùèí³ â ðîäèí³ ñâÿùåíèêà). Â÷èâñÿ â Êèºâî-Ïîä³ëüñüêîìó äóõîâíîìó ó÷èëèù³. 1899 çàê³í÷èâ Êè¿âñüêó äóõîâíó ñåì³íàð³þ. Ó÷èòåëü ñëîâåñíîñò³. Ñï³âçàñíîâíèê âèä-âà «Â³ê». 1930 ð. çàñóäæåíèé äî 8 ðîê³â óâ’ÿçíåííÿ, 1937 ð. çàñóäæåíèé âäðóãå. 31 ãðóäíÿ «òð³éêîþ» çàñóäæåíèé äî ñòðàòè. 16 ñ³÷íÿ 1938 ð. ðîçñòð³ëÿíèé. віддавав школі. Був він неодружений, школа була його єдиною родиною. Походив Володимир Федорович із духовної сім’ї, кінчив духовну семінарію, а, здається, після неї і учи� тельську семінарію. Їх було троє братів: старший, якщо не помиля� юсь — Василь, був попом в с. Глева� ха, під Києвом. Сувора людина, міц� ний хазяїн. Молодший брат, Сергій, був співаком, працював в дорево� люційних українських театрах. Мав хороший баритон, часом виступав на наших шкільних концертах, а також співав в різних капелах і в знаменито� му в 20�х роках хорі Софіївського собору під керівництвом Гончарова50. Пригадую його соло в пісні «Ой зійшла зоря вечеровая», яка виконува� лась в концертах, що інколи бували в Софії після закінчення служби, особ� ливо — різдвяної або великодневої, прекрасних концертах, на які пропха� тись було справою неабиякою. У Володимира Федоровича теж був чудовий, м’який баритон, і він розповідав, що змолоду вагався, стати співаком, священиком чи вчи� телем. Це було на одній з його ду� шевних з нами бесід, якими він час� то перебивав свої лекції. Під таку нагоду з’ясував він нам якось і своє прізвище, яке походило від лати� нського Durus Dux, тобто суворий вождь, так було прозвано когось із козацьких предків Володимира Федоровича. Був Володимир Федорович не� високого зросту, сивий, із великою лисиною, в золотих окулярах, носив чорні шевченківські вуса. Постаттю він мені завжди нагадував Шевчен� ка, такого, яким я його собі уявляв. Розмовляв гучним «педагогічним» го� лосом. Завжди був дуже чепурним і підтягненим, вдягався добре, що в ті часи навіть впадало в очі. У педа� гогічного колективу користався аб� солютним авторитетом, а от перед різним начальством трохи пасував, і це добре помічали наші гострі очі. Викладав він українську мову і літературу, і в молодших класах, і в старших. До речі, коли замість гімназії стали ми трудшколою, то класи переіменовано було в групи, така вже була полоса, міняти назви, з наївним переконанням, що цим міняється і суть. От замість тюрми говорилось — Допр51 (російське) чи Бупр (українське), я вже не пригадую розшифровки, може, будинок перевиховання, примусової роботи, чи ще що, у всякому разі в 1929 році потрапив я в Лук’янівський Бупр, а не тюрму, і не в’язницю. Щодо викладання Володимира Федоровича: було воно на надзвичай� но високому рівні. Учням ніколи не було нудно, наводив він завжди безліч прикладів на кожне граматичне пра� вило, чи то з поетів та письменників старшого покоління (а знав він їх творчість досконало, а багатьох знав особисто), чи з пісень, приказок і т.п. Але ж найбільш користався він з творчості Шевченка. Пам’ятаю навіть деякі класні роботи, наприклад підра� хування голосівок в якійсь поемі Шев� ченка, або перших літер — здається, для ілюстрації того, як опрацьовують� ся словники. Безкінечні характерис� тики шевченківських персонажів... ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 353 50 Ãîí÷àðîâ Ïåòðî Ãðèãîðîâè÷, õîðìåéñòåð. 51 Äîïð – äîì ïðåäâàðèòåëüíîãî çàêëþ÷åíèÿ. Дещо перебирали у нас із Шев� ченком, і наслідком того я лише років через 20 після школи знову зміг узяти до рук «Кобзаря». Нові поети та письменники, от хоча б Олесь52, Тичина53, не дуже цікавили Володимира Федоровича, хоч він їх добре знав, а часом і згаду� вав про них на лекціях. В своїх висловлюваннях був Во� лодимир Федорович завжди підкрес� лено аполітичним. Весь напрямок шко� ли був скерований на те, щоб прище� пити учням любов до України, мови, історії, етнографії — але без будь�яко� го забарвлення, в тому числі рево� люційного чи класового, хоч це вже з перших років радянської влади вважа� лось першочерговим. Головним у нашому вихованні, як це розумів Володимир Федорович, та й більшість колективу, було прищеп� лення дітям понять Добра, Поряд� ності, Любові до України. Якого Доб� ра, якої України?.. Всьому цьому хо� рошому була властива нечіткість, розпливчастість — а тим самим і не� переконливість. Та й повна відірваність від жорстокого життя 20�х років, яке нищило всяку пре� краснодушність. Ця розпливчастість була мінусом школи, так само, як і її підкреслений гуманітарний напрямок. Перші роки ми навіть латинь вивчали. Прикладні науки були на другому плані, матема� тика і особливо фізика викладались у нас на низькому рівні. Словом, шко� ла, як в дзеркалі, відбивала вдачу і смаки самого керівника. Був наш Володимир Федорович глибоко релігійною людиною. До останньої можливості тяглось у нас викладання Закону Божого, окремо для православних і для уніатів, яких у нас було чимало. Оце про Володимира Федорови� ча. А в цілому був він людиною висо� кого і шляхетного плану. Педагог з нього був рідкісний, високоталанови� тий, щоб не сказати — геніальний, пе� реповнений увагою і любов’ю до кож� ної малої істоти, що була під його опікою. І ми відповідали йому любов’ю і повною довірою. Після 1929 року і справи СВУ я його не побачив. Розповідали, що пройшовши ба� гаторічні лагері, Володимир Федоро� вич повернувся до Києва. Частково втратив розум після пережитого. Коли зустрічав на вулиці будь�якого знайомого, то підходив і просив про� бачення, а в чому — зрозуміти не можна було. Довго не прожив після повернення. Моєю класною вихователькою була Катерина Яківна Буханівська. Вона вчилась в ніженській гімназії разом з моєю матір’ю (хоч в цьому я на 100% не певен), кінчила відомі Бестужевські курси в Петербурзі, брала участь в українському рево� люційному русі. Спокійна, чепурна, 354 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 52 Îëåñü (ñïðàâæíº Êàíäèáà) Îëåêñàíäð ²âàíîâè÷ (1878–1944), óêð.ïîåò. Ó 1919 åì³ãðóâàâ â Àâñòð³þ, ïîò³ì ó ×åõîñëîâà÷÷èíó. Íà éîãî â³ðø³ ñòâîðåíî ìàéæå 200 ìóç.òâîð³â óêðà¿íñüêèìè, ðîñ³éñüêèìè, á³ëîðóñüêèìè, ÷åñüêèìè òà ôðàíöóçüêèìè êîìïîçèòîðàìè. 53 Òè÷èíà Ïàâëî Ãðèãîðîâè÷ (1891–1967), óêð.ïîåò, äåðæ. ³ ãðîìàä. ä³ÿ÷, àêàäåì³ê ÀÍ ÓÐÑÐ ç 1929 ð., 1943–48 – ì³í³ñòð îñâ³òè ÓÐÑÐ. 1953–59 – ãîëîâà Âåðõîâíî¿ Ðàäè ÓÐÑÐ. Àâòîð ïîåòè÷íèõ çá³ðîê: «Ñîíÿ÷í³ êëàðíåòè», «Ïëóã», «Çàì³ñòü ñîíåò³â ³ îêòàâ», «Â³òåð ç Óêðà¿íè», «×óòòÿ ºäèíî¿ ðîäèíè» òà ³íøèõ. добре вдягнена жінка. І на ній все жит� тя (а не стало її в 1969 р.) лишався відбиток того немовби сяйва, що було властиве революційній молоді з ца� рських часів, відбиток, що був власти� вий і моїй матері, і багатьом іншим лю� дям, що зустрічав змолоду, який гово� рив про високу душу, безстрашність, високі ідеали. Катерина Яківна все життя була найближчою подругою ма� тері, а після війни і еміграції матері пе� ренесла свою теплоту на мене. Викладала вона у нас російську мову. Ми її любили, шанували, вірили їй і ніколи не підводили. Вчились у нас її сини, Богдан та Ігор. Мабуть, варт зразу ж розповісти і про весь колектив педагогів. Аритметику викладала у нас спо� чатку Надія Яківна Шульгіна–Іщук (в 1943 р. вивезено її з Києва в Німеч� чину, далі опинилась в Філадельфії). Після неї був Вадим Вікторович Шарко кілька років. Обоє дуже милі люде, але ж математикою не змогли нас зацікавити, на жаль. Фізика була в школі на зовсім низькому рівні, викла� дала якась галичанка, прізвища не пам’ятаю. Думаю, такий стан точних наук витікав з малого зацікавлення ними з боку Володимира Федоровича. А хімію (тоді говорили «хемія») вів молодий вчитель Володимир Вовча� нецький, дуже приємна людина і хо� роший викладач. З цим предметом нам більше повезло. «Вовку», весело� го і балакучого, ми любили і хімію більш�менш знали. В 30�х роках він скінчив життя самогубством, і про цю смерть ходи� ли різні чутки, характерні для того часу, та, мабуть, не варто про них згадувати, бо не підтверджені. В перший рік чи два після засну� вання нашої школи читав у нас при� родознавство Левко Євгенович Чика� ленко, довготелесий і чорнявий прия� тель мого батька. Потім він емігрував з Центральною Радою. З його братом Іваном я зустрівся і потоваришував в 1929–30 рр., в камері Лук’янівської тюрми. У нас спочатку викладались цілих три мови: французька, німецька і ла� тинська. Ця остання проіснувала лише 2 роки, в програмі радянської трудшколи її було відмінено. Фран� цузьку мову вела Марія Іванівна Про� хорова (Тобілевич), довгорічна под� руга моєї матері. Малого зросту, кругленька, в пенсне. Розумна, весе� ла і дотепна. Освіту вона здобула в Парижі і французькою володіла, як рідною. В 20�х роках вийшло чимало її перекладів французької художньої літератури. Наприклад, пригадую повість «Кіра і Кіраліна» Панаїта Істраті54, румуна, що писав фран� цузькою мовою. До речі, він приїздив до Києва на початку 20�х років, був знайомий з Марією Іванівною. Потім вийшло, що він нібито шпигун — при� наймні так писалось в газетах. Не виключено, що це знайомство мало вплив на дальшу долю Марії Іванівни. Крім лекцій французької мови, вела вона в школі і гурток цієї мови, члени якого непогано базікали, а хо� рова група гуртка виконувала чу� десні французькі народні пісні. ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 355 54 ²ñòðàò³ Ïàíà¿ò (1884–1935), ðóìóíñüêèé ïèñüìåííèê, ñîö³àë³ñò. Çà éîãî ïîâ³ñòþ «Ê³ðà ³ Ê³ðàë³íà» íà ê³íîñòóä³¿ ÂÓÔÊÓ çíÿòî ô³ëüì «Äâ³÷³ ïðîäàíà». Ñâî¿ âðàæåííÿ â³ä ïåðåáóâàííÿ â ÑÐÑÐ îïèñàâ ó êíèç³ «Ñïîâ³äü ïåðåìîæåíîãî. Ðàäÿíñüêà Ðîñ³ÿ». 1929. В школі нашій була Марія Іванівна одною з самих авторитетних постатей — і завдяки своїй високій культурі, і з�за свого чіткого і рішучо� го характеру. Ці риси були властиві й моїй матері і дуже їх зближали. Марія Іванівна була арештована в 1929 році. Для її засудження матеріялу не знайшлось, але, мабуть, вона таки допекла слідству, бо для неї примінили спеціальну «меру воздей� ствия», а саме: посилали етапом в якесь дальнє місто, наприклад, в Сибіру, потім з пересильної тюрми знову везли етапом в якесь інше дальнє місто. Етапи тяглись тоді по кілька місяців, і порядки в них були, як в джунглях, повне безправ’я. Марія Іванівна часом заробляла на зайву пайку хліба тим, що прала білизну для блатних жінок. Потім вона все ж повернулась до Києва, і я там її зустрів незадовго перед війною. У 1939, а може в 1940 р., її знову було заарештовано, відбувши ув’язнення, вона в 50�х роках знову повернулась до Києва. Про дальшу її долю не знаю. Да, от ще пригадую: Марія Іванівна переклала «Заповіт» на французьку мову, для нашого шкільного хору. Скільки пам’ятаю, переклад був доволі точний. Німецьку мову спочатку викладав якийсь галичанин, несимпатичний і малокультурний. Він швидко від нас зник. Такою була доля всіх викла� дачів, що не відповідали духу школи. На його місце прийшов український німець — Освальд Федорович Бург� гардт55, по шкільному «Асфальт Тро� туарович». Людина прекрасного ви� ховання і освіти, високої культури. Тихий, з добрими німецькими очима. Одружений він був з українкою, ми� лою жінкою, був у них маленький син. Друкував Освальд Федорович дуже хороші переклади з німецької поезії, в т.ч. Гейне, якщо не помиляюсь. А потім виїхав з родиною до Німеччини. Розповідав покійний Д.Бобир, що після смерті Бурггардта його син, хоч і вихований в Німеч� чині, зацікавився українською літера� турою і відіграє там якусь ролю в цій галузі. Вчителем географії, а заразом і завучем школи був у нас Олександр Зінов’євич Гребенецький. Вже літня людина, високий, стриманий і мало� мовний. Прекрасний педагог, уваж� ний і добрий, шанований і нами, і вчительським колективом. Але, прав� ду кажучи, чудесна наука географія була у нього дещо нудновата, і ми її знали лише формально. Своєрідною постаттю був наш вчитель історії Йосип Юрійович Гер� майзе. Хрещений єврей, виразного семітичного типу. Повністю украї� нізований, одружений з жінкою з відомої української родини, і от не пам’ятаю її дівоче прізвище. Йосип Юрійович був прекрасно освічений, провадив наукову роботу з історії України, друкував дослідження, з ча� сом став професором. На лекціях був він чітким, підтягнутим, підкреслено 356 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 55 Áóðããàðäò Îñâàëüä Ôåäîðîâè÷, ïñåâä. Þð³é Êëåí (1891, ñ. Ñåðáèí³âêà, Â³ííè÷÷èíà — 1947, Àâãñáóðã, Í³ìå÷÷èíà) — ïîåò, ïåðåêëàäà÷, ë³òåðàòóðîçíàâåöü. Ó 1931 âè¿õàâ ç äåëåãàö³ºþ äî Í³ìå÷÷èíè ³ íå ïîâåðíóâñÿ. Éîãî ñèí Âîëüôðàì (1935, Ìþíõåí), òàêîæ ïîåò ³ ïåðåêëàäà÷. 1967–1972 — ðåä. æóðíàëó «Ñó÷àñí³ñòü». ввічливим. А от його викладання нас не зацікавлювало, мабуть, що браку� вало йому педагогічного хисту. Укра� їнську історію ми вчили «по Грушев� ському» (однотомник «Історія Украї� ни–Руси»), більш�менш було цікаво. А західня історія вивчалась «по Іло� вайському», нуда страшенна, без� кінечні дати, «Карл Лисий», «Піпін Ко� роткий», безкінечні французькі ко� ролі… Йосипа Юрійовича було заареш� товано в 1929 році, в зв’язку з спра� вою СВУ. Не пам’ятаю, яка була його роля в цій «справі», і чи фігурував він на харківському процесі, здається, що так. Зустрів я Йосипа Юрійовича в Саратові, куди я подався після звільнення в 1934 році з казахстан� ського заслання. Знайшов я його в 1935 р. в страшному стані, напівго� лодного, без роботи, в якомусь воло� гому закапелку, де вони мешкали. Жили вони на зарплатню жінки, що працювала, здається, вахтьоршею. А він ніяк не міг влаштуватись. Не пам’ятаю, яку він відбував кару після суду. Втім, Йосип Юрійович бадьо� рості не згубив, розповідав, що йому навіть вдалось знайти в Саратові, в бібліотеці чи архіві, невідомі до того матеріяли про контакти Івана Грозно� го з Запоріжжям. Про дальшу долю Йосипа Юрійо� вича мені розповідали, але вже не пригадую. Коли помер — не знаю. Закон Божий, ті два роки, що ще викладався цей предмет, вів для пра� вославних о. Липківський, невисо� кий, добродушний священик років під 50, в наступні роки — голова ав� токефальної української церкви. В 1929 році було його арештовано, і скільки знаю — він не повернувся з ув’язнення. Для дітей з галичанських родин провадив цей предмет уніатський священик Микола Щепа� нюк, наш сусіда. За вимогою мами мене було звільнено від Закону Божого, так само, як і ще кількох учнів з «лівих» родин, а також єврейського хлопчи� ка Міллера. У нас, до речі, вчилось кілька єврейських дітей, пам’ятаю ще Маргуліса. Все ж я з цікавості, та по� части й з духа протиріччя, сидів на лекціях о.Липківського, бо був він прекрасним промовцем і розповідав цікаві біблійні байки. Моя мама, Марія Павлівна, була вихователькою рівнобіжного з моїм класу і вела фізичне виховання, при� чому точно «по Лесгафту», уникаючи перевантажень, елементів суперниц� тва і газарду56, і приділяючи велику увагу рухомим іграм. Але, дивне діло, незважаючи на свою «застарілу» сис� тему, виховала багато в майбутньому прекрасних спортсменів. В педагогічному колективі корис� талась вона авторитетом, її дуже ша� новали, а разом побоювались гострого язика, прямоти і, порівнюючи з реш� тою, лівих поглядів. Довго в школі мати не пробула, пішла викладати теорію фізвиховання в педтехнікум, педінсти� тут і зрештою в ІНО ( Інститут народної освіти — один час так було переімено� вано університет), також вела цей пред� мет на численних в ті часи курсах пе� репідготовки вчителів і працівників дитя� чих садків. В 1929 р. після мого арешту ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 357 56 Àçàðò (ç ôð.hasard) – Ðåä. її поступово позбавили викладання і до війни вона працювала в дитячих садках. В 1943 р. її вивезли з Києва німці разом з групою сиріт, якими вона опікувалась, і разом з великою кількістю української інтелігенції. Про її дальшу долю я роз� повідатиму окремо. Малювання один час викладав у нас Ю.С.Михайлів, добрий друг нашої родини. Потім його місце зайняв М.Я.Козик. Був і ще один викладач ма� лювання, що пробув у школі до кінця її існування, а саме Ю.Ю.Павлович. Теж�от цікавою постаттю був учитель співів Пилип Омелянович Ко� зицький57. Прийшов він до школи мо� лодим хлопцем, зразу після консер� ваторії. Попович. Білявий, з чудесним сільським рум’янцем у всю щоку. Не� гайно був прозваний «Пилипонькою». Був дуже соромливим, тихим, легко червонів, але ж одразу було від� мічено, що задивлявся на старших дівчат — а серед них було кілька зрілих «баришень», красунь хорошо� го українського типу. Маючи пре� красний смак і добре знаючи народні пісні, створив Пилип Омелянович за короткий час першокласний шкільний хор з великим репертуаром не лише українських, але й італійських, французьких, угорських і навіть єврейських пісень. Прига� дую, як ми співали французькою мо� вою «Марсельєзу» і «Заповіт», єврей� ську робітничу «Вер ес віл а гітер балмелухе зейн», солдатську угор� ську «Меджа вонат», італійський гарібальдійський гімн «Сі скопре». От щось лише російських пісень не при� гадую. Виконували ми Леонтовича58, Лисенка, Стеценка, була у нас в ре� пертуарі велика низка колядок, обря� дових, історичних пісень. А що Пи� лип Омелянович був у перші роки релігійним до фанатичності, то вже і в радянські часи «протягав» і власні твори на духовні теми. Багато працю� вав над собою, от був один час учнем відомого музичного теоретика Явор� ського, що в 20�х роках жив у Києві. В побуті був Пилип Омелянович май� же що аскетом. А в кінці 20�х років Пилип Омеля� нович круто змінився. Пішов у пар� тію, а в ті часи це був незвичний крок для інтелігента взагалі, тим більш українського, і повний абсурд як на божественого поповича Пилипоньку. Став робити кар’єру, і зовсім для всіх несподівано міняти жінок, причому виглядав в тих особистих історіях до� волі неавантажно. Зрештою призна� чено було його головою чи секрета� рем Спілки українських композиторів. В 30�х роках про нього погано гово� рили і, скільки пам’ятаю, не без під� став, хоч факти, про які я чув, уже вивітрились з моїх згадок. Втім, не можна відкидати, що для 358 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 57 Êîçèöüêèé Ïèëèï Îìåëÿíîâè÷ [11(23). X.1893, ñ.Ëåòè÷³âêà, òåïåð ó ñêëàä³ ì.Ìîíàñòèðèùà ×åðêàñüêî¿ îáë. — 27.IV.1960, Êè¿â] — óêð.êîìïîç., ïåäàãîã, ìóçèêîçíàâåöü, çàñë.ä³ÿ÷ ìèñòåöòâ ÓÐÑÐ ç 1943. Çàê³í÷èâ 1917 ð. Êè¿âñüêó äóõîâíó àêàäåì³þ, 1920 – Êè¿âñüêó êîíñåðâ. (êëàñè: êîìïîçèö³¿ – Á.ßâîðñüêîãî, ãàðìîí³¿ òà ³íñòðóìåíòîâêè – Ð.Ãë³ºðà; ç 1945 – ¿¿ ïðîôåñîð). 1925–35 – â Õàðê³âñüêîìó ìóç.äðàì.³íñòèòóò³. 1921–28 — îäèí ç îðãàí³çàòîð³â ³ êåð³âíèê Ìóç.ò-âà ³ì.Ì.Ëåîíòîâè÷à, ãîë.ðåä.æ.«Ìóçèêà» (1923–27) ³ «Ìóçèêà ìàñàì» (1928–31). Â Õàðêîâ³ 1925–35 áóâ ãîëîâîþ Âèùîãî ìóç.êîì³òåòó Íàðêîìîñó ÓÐÑÐ. Â 1952–56 — ãîëîâà ïðàâë³ííÿ Ñï³ëêè êîìïîç.Óêðà¿íè. 58 Ëåîíòîâè÷ Ìèêîëà Äìèòðîâè÷ (1877–1921), óêð.êîìïîçèòîð, õîðîâèé äèðèãåíò, ìóç.-ãðîì.ä³ÿ÷, ïåäàãîã, çáèðà÷ ìóç.ôîëüêëîðó, àâòîð îáðîáîê óêð.íàðîäíèõ ï³ñåíü äëÿ õîðó (ïîíàä 150). 23.I.1921 ð. óáèòèé áàíäèòàìè â ñ.Ìàðê³âêà Â³ííèöüêî¿ îáë. української музики зробив він бага� то. Можу ще сказати, що подібного шкільного хору я більше ніде не чув, з таким рівнем техніки і смаку і з та� ким репертуаром. Що ще можу сказати про вчи� телів п’ятдесят сім років після за� кінчення школи? Ось на столі у мене велика, прекрасно зроблена в 1927 році групова фотографія з приводу 10�річного ювілею з дня заснування школи. Цю фотографію ми колись спробували розшифрувати з покійним Борисом Матушевським, який мав надзвичайно точну і надійну пам’ять. Педагоги, випускники і старші учні. В середині В.Ф.Дур� дуківський, С.О.Єфремов, Оксана Михайлівна Стешенко, Чехівський, Шило, Дога (діячі, що мали стосунок до організації школи). Ні, вже, ма� буть, більш ні про кого з учителів не писатиму, не пам’ятаю. Головним напрямком школи було літературознавство, мистецтво, а точні науки, як я вже сказав, були на другому плані. З кількох перших ви� пусків школи всі поголовно стара� лись попасти в ІНО (університет), педінститут, консерваторію. Та й з мого випуску я був єдиним, що пішов до механічної профшколи, а після неї в Політехнічний інститут. Не пам’я� таю, щоб хтось з випускників школи, принаймні в перші часи, пішов пра� цювати на завод, став бухгалтером, економістом, вибрав би з своєї волі якусь «прозаїчну» спеціальність. Любили у нас промови. З кожного приводу: якесь свято, пам’ятна дата і т.п. — учні вистроювались в залі, на сцену виходив Володимир Федорович. «Любі діти і шановні товариші» — почи� налась мова про Розумне, Добре, Вічне з цитатами з Шевченка. Промова тривала довго, і через короткий час ми, малі, переставали її сприймати. За ним — низка інших вчителів. Довгими і та� кими ж неконкретними пригадуються мені і промови Й.Ю.Гермайзе. В цілому ж, незважаючи на окремі нега� тивні риси, школа наша давала пре� красну гуманітарну освіту і хороше виховання. Виходили з неї культурні і свідомі люде. Спробую тепер пригадати, скільки зможу, своїх шкільних това� ришів. По�перше, звісно, родина Ма� тушевських. Старшого з трьох братів, Юрка, що вчився класом старше за мене, пам’ятаю мало, бо в ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 359 Ìàð³ÿ Ïàâë³âíà Þðêåâè÷ — ìàòè Þð³ÿ Ëüâîâè÷à. 1928 ð. 360 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× « Ö þ ô î ò î ãð à ô ³þ ì è ê î ë è ñ ü ñ ï ð î á ó â à ë è ð î ç ø è ô ð ó â à ò è ç Á î ð è ñ î ì Ì à ò ó ø å â ñ ü ê è ì , ÿ ê è é ì à â í à ä ç â è ÷ à é í î ò î ÷ í ó ³ í à ä ³é í ó ï à ì ’ÿ ò ü » ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 361 1919 році він виїхав до Греції з бать� ком, послом Центральної Ради в Атенах. Середній з Матушевських, Борис, вчився в паралельному з моїм класі, і ми товаришували з ним все життя, до його смерті в 1977 році. Ми з ним були однолітками. Молодший на рік Василь вчився класом нижче. Всі троє братів мали здібності до му� зики і малювання. Юрко, що одержав в Чехословаччині агрономічну освіту, працював другу половину життя в Америці художником в якійсь при� кладній галузі, і непогано грав на роялі. Борис грав на скрипці, Василь — на роялі, і теж добре малював, в лагерях підробляв на портретах това� ришів і начальства (розповідав Бо� рис). Взагалі Василь був, мабуть, са� мим здібним з трьох, та й найро� зумнішим, цікавий і своєрідний був хлопець. Жили Матушевські на Ве� ликій Підвальній, третій чи четвертий будинок від Сінного базару. В їх по� мешканні — дві великих кімнати в ве� личезній кватирі — бував я день че� рез день, так само, як і Борис та Ва� силь у нас. Обидва брати, особливо Василь, що мав східний тип, були красиві, чорняві хлопці. Борис і під 70 років зберігав прекрасний колір обличчя і майже не мав сивизни. Треба ще ска� зати, що Борис мав нахил до літера� тури і історії, писав непогані вірші, мав прекрасну, упорядковану па� м’ять, але його доля склалась так, що ці здатності не одержали розвитку. Пропали і таланти Василя по тюрмах і лагерях, а з нього намічався прекрас� ний архітектор, та й художник. Важко зразу все згадати про Ма� тушевських, а ця родина відіграла ролю в моєму житті, дуже багато було з нею пов’язано. Тому далі буду, мабуть, повертатись до них, коли щось пригадається. Моїм однокласником був і Володя Скляренко. Худий заїкуватий хло� пець, що вже змалку виявив сценічний нахил. І дивне діло — на сцені не заїкувався. Після школи пішов в театр Курбаса, потім перед війною керував дитячим театром, здається, харківським. Я бачив одну його постановку — малоцікава, банальна. Після війни став художнім керівником київської опери. В школі керував драматичним гуртком, ставив і свої власні твори: пам’ятаю «Червону троянду», пародію на шкільний таки сентиментальний спектакль. Това� риші його не дуже любили за пря� мо�таки скажену амбіцію, щоб не ска� зати — кар’єризм, і стремління виділи� тись будь�яким коштом. Неприхильно говорили про нього і театральні співробітники, а особливо підвладні, по тих театрах, де він працював. Да, треба от згадати про співучнів з перших двох років на� вчання, що виїхали з батьками за кордон із Центральною Радою. При� гадую товстенького Лотоцького, здається, що він потім відогравав якусь ролю в українській еміграції, потім Олю Русову, тиху дівчинку з косами, що теж нібито провадила якусь роботу за кордоном. Близнята Радзімовські, Женя та Люся, що вчились зо мною в одному класі, були моїми добрими друзями, і я часто бував у них вдома. Їх мати, Валентина Василівна, красива і весе� ла жінка, була знаним лікарем і, здається, викладала в медінституті. 362 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Про дальшу долю Люсі знаю лише, що кінчила медінститут, а Женя був аспірантом в Політехнічному інсти� туті, і після війни опинився в США: у всякому разі я зустрів у відомому технічному американському журналі його статтю і якраз з тої галузі, що він працював у Києві. Не знаю, яким чи� ном він туди потрапив і коли саме. В одному зі мною класі вчився Василь Солочинський, учень Ю.С.Михайлова, здібний художник. В 1929 р. його заслали в Азію, в Кзил–Орду, і дальша його доля мені невідома. Олекса Бурачинський, теж співучень, рано виявив природничий нахил, і дійсно, став ботаніком, нау� ковцем і багато років працював у київському ботанічному саду. Ми там його відвідували десь в 60�х роках. Діодор Бобир59. Його мати, Ольга Іванівна, приятелька моєї матері, була знаною постаттю серед укра� їнської інтелігенції. Змолоду брала участь у революційній роботі, знала багатьох видатних діячів, в тому числі Коцюбинського. Після революції зай� малась дошкільним вихованням, вик� ладала в вузах. А Діодор — по шкільному «Дирка» — займався жур� налістикою, був актором, співаком, режисером, писав і друкував вірші. У війну був в армії. Був багаторічним співробітником М.Рильського. Після війни разом з ним перекладав, зреш� тою спеціалізувався по перекладах художньої літератури з російської мови. В 1929 р. його заарештувало київське ГПУ в зв’язку із справою т.зв. СУМ, і одержав він 3 роки за� слання в Саратов, мабуть чи не самий м’який присуд по всій цій справі. Не стало його в січні 1980 р. Змолоду ми з ним мали небагато спільного, після війни, в 50�х роках, зійшлись родина� ми. Посмертно було йому присудже� но премію імені Рильського. Останні 15–20 років життя він вважався київ� ськими літераторами великим знавцем мови і техніки перекладу. Сашко Христенко був нашим шкільним оригіналом — мабуть, в кожній школі завжди є такий тип — і свідомо підтримував свою репутацію різними незвичними вчинками та вис� ловлюваннями. Але з часом стало ясно, що це психічна хвороба. В 1929 р. його було заарештовано разом із великою кількістю випуск� ників школи. В ГПУ розібрались, з ким мають справу, і взимку 1929–30 рр. його звільнили. Було це в Харкові, стояли морози. На другий день він прийшов добиватись, щоб його знову взяли в тюрму, бо там тепло і году� ють, а йому ніде жити і немає грошей. Не знаю про дальшу його долю. Цікавою постаттю був Сашко Владзієвський. Було їх двоє братів і сестра, сироти, звідкілясь з заходу, може, з Волині. Жили в бурсі при школі — про ту бурсу ще говорити� му. Брат і сестра Сашка були доволі безбарвні, а енергійний Сашко став пробиватись в люде. Він був першим (і довгий час — єдиним) комсомоль� цем в школі, пропадав на різних мітингах і зборах. Десь в 1923 чи ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 363 59 Áîáèð Ä³îäîð Ìèêîëàéîâè÷ (1907, Àðõàíãåëüñüê, — 1980, Êè¿â). Íàðîäèâñÿ â ñ³ì’¿ çàñëàíö³â. Áàòüêî — òàòàð.æóðíàë³ñò Í.Ìàìàäèæñüêèé ïîìåð 1912 ð. Ìàòè — óêð.â÷èòåëüêà Î.Áîáèð. Â÷èâñÿ â êè¿âñüêîìó ²ÍÎ, ñëóõàâ ëåêö³¿ Ì.Çåðîâà. 30-ò³ ðð. ïåðåáóâ ó ÐÐÔÑÐ. Ïåðåêë.ç ðîñ., ñåðá., í³ì. Áàãàòî ïðàöþâàâ äëÿ òåàòðó. 1924 році поступив в Політехнічний інститут (він був старшим за мене років на три), і скінчивши мехфак, лишився там деканом, не менш і не більш. В 30�х роках переїхав до Мос� кви і став робити там кар’єру, причо� му з успіхом, бо відзначався стра� шенною пробивною силою і енергією. Останні 15–20 років життя він був директором, і до того дуже хорошим, науково�дослідного інсти� туту ЭНИМС у Москві, мав звання доктора наук і заслуженого діяча на� уки. Завжди виявляв доброзичливість до тих, що знав змолоду, в тому числі і до мене. Помер в 1970�х роках, точ� ної дати не пригадую. Богдан Висоцький, старший син К.Я.Буханівської, вчився на клас нижче за мене. В 1929 р. його було заарештовано у справі СУМ, але, на щастя, обійшлось кількома місяцями перебування в ГПУ на Катери� нинській і в Лук’янівці. Кінчив елек� трофак КПІ, і далі все йшло у нього добре. Він доктор наук, завідував ка� тедрою в інституті в Москві, мав ве� лику родину. Помер у 1982 році. Молодший син Катерини Яківни Ігор Буханівський теж вчився в нашій школі, зараз живе теж в Москві, на� уковець. Сестри Веселовські, Ніна і Натал� ка, були з дитинства моїми добрими друзями. Ніна вчилась в одному класі зо мною, а Наталка була на 2 чи 3 роки молодша. Їх батько Сергій Тео� фанович, родом з Поділля чи з Во� лині, був професором Київського сільськогосподарського інституту, мав науковий авторитет. Студенти прозвали його «Мамаєм» за монголь� ський тип обличчя і безжалісність на іспитах. Скоріш сувора, маломовна лю� дина була з нього. В кінці 20�х років відверто висловив сумнів щодо еко� номічної доцільності організації рад� госпів і підтвердив це грунтовним аналізом. Звісно, це йому не минулось дарма, він сидів; щодо 1929 р. я не пе� вен, але в 1937 році — то вже точно. Перед війною його випустили, психічно хворого. Перестав розмовляти, відмо� вився працювати. В 1943 р. його з стар� шою донькою Ніною і онукою вивезли з Києва німці. Його жінка Варвара Андріївна з молодшою донькою була десь в іншому місці, і їх ця доля оминула. Варвара Андріївна приятелювала з моєю матір’ю, і ми часто бачились. Пам� ’ятаю їх дім, на солідну професорську ногу. Доньки виховувались у повній по� корі, принаймні це від них очікувалось. Сергій Теофанович примусив їх вчитись в своєму КСГІ, хоч обом було це нецікаво. Все ж з Ніни вийшов дуже добрий агроном. Вийшла вона заміж 19 років за професора КСГІ, здається, Тер� пило на прізвище, красивого, голосного велетня. Скоро з ним розлучилась, на� родивши доньку. А він при німцях був один час бургомістром Києва, так мені розповідали. В 1950�х роках Ніна з батьком і донькою жили в Венесуелі, потім донька вийшла заміж і оселилася в Канаді. З часом і Ніна з батьком туди переїхали. Сергій Теофанович так і не повернувся до здоров’я, мовчав і не працював, і Ніна, щоб не лишати його вдень самого, робила нічною приби� ральницею. Чи жива — не знаю. Наталка з матір’ю і родиною жила в Києві після війни, але вже багато років нічого про них не знаю, от лише, що Варвара Андріївна померла. 364 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× От ще треба розповісти про бур� су та «колонію». Бурсою звався невеликий дитя� чий будинок при школі, заснований, мабуть, чи не одночасово з нею. В бурсі жило 20–30 сиріт, головне з Поділля та Галичини, що їх доля заки� нула до Києва в революцію. Жилось їм нелегко, було кепсько із харчуван� ням і одягом. Володимир Федорович, що приділяв бурсі багато уваги і лю� бові, постійно наполягав, щоб бур� саків підгодовували родини інших школярів. Пригадую, що і до нас часто приходив пообідати хтось з бурсаків. Підросли бурсаки, повивчились, і багато хто з них досяг багато чого в житті, бо бурса дала їм змалку тяжке загартування. Вже говорив про на� уковців Владзієвського та Бурачин� ського, Федір Бонь став головою ви� конкому якогось міста на Україні, пригадую, що досяг високих стано� виськ ще шерег бувших бурсаків, але зараз вже не зможу їх назвати. Може, тому вони менш затримались в пам’яті, що бурса завжди трималась трохи зосібно від решти учнів, маючи свій бідняцький гонор. А після школи бурсаки ще більш відділились від бувших однокашників. Тепер про «колонію». От не при� гадую, в якому році почала діяти АРА, знаменита американська організація допомоги. Як би після не паплюжили оту АРА, а зробила вона для голод� них людей в СРСР колосально бага� то. Довгий час увесь Київ користався з безкоштовних харчових пакунків: біле борошно, велика банка смаль� цю, цукор, кілька бляшанок із згуще� ним молоком. Також одяг і взуття, зібрані серед населення США, но� шені речі, а якими розкішними вони нам видавались! Помітне було стремління АРА підгодувати в першу чергу дітей і інтелігенцію. І от в 1919–1920 роках на базі продуктів від АРА влаштову� вались літні «колонії» для дітей інтелігенції. Для Києва така колонія (може, була вона і не єдиною, не знаю) діяла в Боярці, на великій дачі Шмигельського і двох�трьох сусідніх менших дачах, кілометр чи два на північ від станції, недалеко від вели� кого ставка боярського. Організовано було колонію на зразок теперішніх піонерлагерів, із самообслуговуванням. Вік дітей — від 8 до 14 років. Половина їх, якщо не більше, то були учні нашої школи, а з них не менш половини — бурсаки. Обидва сезони лікарем колонії була В.О.Матушевська, вихователями та обслугою — вчителі школи та матері декого з учнів. Продуктів привезли нам багато, в закордонних ящиках та мішках. Прига� дую, як в перший день компанія зго� лоднілих хлопчаків (чи не за моєю, здається, ініціятивою) залізла в кладову і взялась жменями їсти сухий америка� нський «Геркулес» з мішків та цукор. Годували нас там солідно: герку� лесова каша, какао, горохова юшка «Екстроль». Робили ми все самі. На хлопців припадало чергування по кухні, прибирання території, а також дрова, які треба було збирати в око� лишніх лісах та по вирубках, що ли� шились після заготовок, про які роз� повідав Микола Островський в своїй книзі «Как закалялась сталь». Це були справжні вилазки в джунглі, бо нас ловили лісники, коли ми не обмежу� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 365 вались гіллям, а тягали дрова з шта� белів, та й стосунки з місцевими хлопцями були доволі складні. Дівча� та готували, мили посуд, допомагали прати простирадла, збирали гриби та суничне і буквичне листя для чаю. Увечері — різні ігри, співи (жив з нами і «Пилипонька» Козицький). Райські були часи. З тамошніх това� ришів своїх пригадую обох Матушев� ських, сестер Веселовських і їх дво� юрідного брата Михалка Кри� жанівського, мого багаторічного приятеля по школі та інституту. До� рик Бобир, сестра і брат Леонтовичі (здається, племінники композитора). Сестри Прибильські, падчерки відо� мого в ті роки музики Лещенка. Мо� лодша з них Ірина, теж моя бага� торічна приятелька, живе зараз у Москві, старша — в Києві. Брат і сес� тра Радзімовські, брат і сестра Цим� бали, Тетяна Цимбал далі стала відо� мою в Києві декламаторкою. Головною нашою розвагою була залізниця, що проходила тут же, по� руч з дачею. Ми скоро вивчили всі типи тодішніх паровозів, відрізняли їх і по гудках. Старі локомотиви були набагато індивідуальніші за теперішні безликі тепло� і електровози. Поїздів було мало, кілька на добу. Гасали ми по околишніх дачах, в яких ніхто не мешкав у ті роки. Обно� сили ягоди, сливи, вишні, обслідували горища, а де дача була погано замкне� на, то і всередину залазили. Стра� шенно цікаві були сліди чийогось життя, пусті флакони з�під парфумів, розірвані листи, затріпані книжки та журнали, усяке дрантя, що завжди лишається після дачників. Навколо по дачах і в лісі можна було знайти всяке військове майно, головне патрони, які нами вживались для самопалів. Бувало, що і розірве такого самопала, але нам везло, ніхто не покалічився. А раз знайшли ми в копиці сіна і кулемет, цілком придат� ний для вжитку… Інколи колонія влаштовувала похід в сусідні села — Будаївку, Глеваху, вимінювати продукти за старі газети, що були так необхідні дядькам на ци� гарки. Такі походи завжди бували вда� лими, часом бувала повна підвода харчів. Пригадую вражіння ситості на селі, спокою і веселого настрою. Кож� ного разу нашу компанію, вихователя і кількох колоністів, добре годували в якійсь хаті, притому безкоштовно. Спорт у нас був, але, звісно, не те� перішній. Луки з стрілами, рогатки, а також пращі, з яких можна було влу� чити камінцем метрів за 50–80, в вагон товарного поїзду, що йшов мимо. Ігри — гилка, ну і, звісно, гра в війну, бо вона увесь час була навколо нас. Можна сказати про ту колонію, що вона врятувала здоров’я, а може й життя, не одному голодному малюкові. Коли я розповідав про шкільних товаришів, то поминув Миколу Пав� лушка, а про нього варто згадати окремо. З’явився Павлушко в нашій школі, здається, в 1921 році. Став вчитись в одному класі зо мною, хоч був на рік�два переростком. Посту� пила до школи і його молодша сес� тра. З часом з’ясувалось, що вони — двоюрідні чи троюрідні племінники Володимира Федоровича, і походять з Тули, з російської родини, а їх справжнє прізвище — Павлушкови. В кінці 20�х років я вчащав у 366 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× київський Дім учених (мати була чле� ном секції науковців). Хороші кон� церти, кіно, спортгуртки, вечори і бенкети. Бувало там багато молоді, заходили і мої шкільні друзі — Мату� шевські, Крижанівський, часом з’являвся і Павлушко. І в 1928 році він гордо привів туди свою наречену, Ва� ренуху на прізвище, здається, Галею звали. Всі ми ахнули, така була красу� ня. Невеликого зросту, прекрасно збу� дована. Чорнява, з величезними окса� митними очима, чудесним кольором об� личчя. До того ж, дорого і зі смаком вдягнена. Добре вихована, видно було хорошу родину. Ми, молодь, лише го� ловами крутили, ну й Микола! А він, по� руч з нею, не мав ніякого вигляду, абсо� лютно «не смотрелся». А весною 1929 року розпочались масові арешти серед української інтелігенції та студентської молоді. Одним з перших потрапив в ГПУ Пав� лушко, брати Матушевські, Бобир, низка вчителів з нашої школи. Нев� довзі після того приїхало ГПУ вночі, на машині, на Гоголівську вулицю ро� бити генеральний трус в будинку, де жили Володимир Федорович Дур� дуківський і Сергій Олександрович Єфремов; там же мешкав і Павлушко. Керував трусом слідчий Брук (ос� кільки знаю, його було розстріляно в 1937 р.), а з ним — Варенуха. Вона зразу ж повела оперативників на го� рище, до скритки, в якій перехову� вався щоденник Павлушка. По її по� ведінці, по тому, як вона командувала під час трусу, ні в кого з присутніх не лишилось сумніву, що вона співро� бітниця ГПУ, і не з останніх. До речі, і у Володимира Федоро� вича теж знайдено щоденник, який теж відіграв сумну ролю; здається, також і у С.О.Єфремова був60. Мені здається, що історія з Пав� лушком добре характеризує диле� тантство і безперспективність на� ївних спроб організувати нелегаль� ний національний рух на Україні в 20�х роках. Не було ні чіткого про� граму, ні стремління створити провідну партію, ні фігур для ролі провідників. Та й що могли запропо� нувати підпільники — вишиті сорочки та мрії про незалежну Україну? До того ж, маючи такого досвідченого, оперативного і безжалісного супро� тивника, як українське ГПУ. В ті роки складалось воно у нас майже вик� лючно з євреїв, що, не криючись, не� навиділи все українське. У цьому до� велось недвозначно переконатись мені на слідстві, там все називалось своїми іменами. Мабуть, треба згадати і ще про декого з моїх шкільних співучнів. От Наталя Собко61, що вчилась в одному зо мною класі. Добре вихована, чистенька, навіть в найтяжчі роки пре� красно вдягнена. Хороша піаністка. У нас вдома вона бувала, я у них — ні, і не знаю, хто були її батьки. Після шко� ли вона зникла з нашого обрію, але було відомо, що цілком відійшла від усього українського, перейшла на російську мову, про нашу школу гово� рила із зневагою. Померла до війни. ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 367 60 Îïóáë³êîâàíèé ó 1997 ð. «Ñåðã³é ªôðåìîâ. Ùîäåííèêè. 1923–1929». Êè¿â, á³áë³îòåêà ãàçåòè «Ðàäà». 61 Ñîáêî Íàòàëÿ Ìèêîëà¿âíà – ìàòè Ãåë³ÿ Ñíºã³ðüîâà, àâòîðà êíèãè «Íàáî¿ äëÿ ðîçñòð³ëó». Êè¿â, «Äí³ïðî», 1990. Пригадую і її молодшого брата Вадика, теж учня нашої школи, хлоп� чика невеликого зросту. На його чолі ще не відбивалась майбутня пись� менницька слава. Одною з найцікавіших постатей в школі був мій однокласник Віктор Томілін. Не пам’ятаю вже, чому він потрапив до нашої школи: родина його була, мабуть, більш російською, ніж українською. Білявий стриманий хлопець. Рідко посміхався, але був обдарований неабияким чуттям гумо� ру. Відчувалась самостійність думки. Мав сильно поморожені пальці, чер� воні і опухлі навіть влітку. Був дуже погано вдягнений і недогодований, і родина явно бідувала. Належав до нашої з Матушевськими компанії, але тримався незалежно. Разом ми всі і музиці вчились у А.А.Альшванга, здібного піаніста і прекрасного педа� гога, що в майбутньому став видат� ним музикознавцем. Лише Віктор в одміну від нас (і особливо від мене) рано виявив великий і поважний та� лант. Незважаючи на свої страшні пальці, скоро став першокласним піа� ністом, і ще в школі почав компонува� ти музику. В старших класах створив чудовий хор�секстет, що виконував твори самого Віктора і народні пісні в його прекрасній обробці. Ще був у нас пародійний джаз, теж під керівництвом Віктора. Інструмен� ти — самоварна труба, ксилофон з уламків цегли («кирпичефон»), ящик замість барабана і т.п. Успіх джазу був колосальний. Пам’ятаю свій сольний виступ, пісня «Один ишак ишол, другой ишак ишол» і т.д., а коли я добрався до десятого, то довелось припинити з�за протестів аудиторії. Потім Віктор вчився в консерва� торії , одружився, переїхав до Ленінграда. Там я його знайшов в 1936 р., приїхавши в службове відрядження. Він не змінився, і пальці його лишились такими ж, але по� соліднішав, і додалось йому впевне� ності — хоч її не бракувало йому і раніш. Був прекрасно вдягнений — виявилось, на гонорари за музику до кінофільмів. Не пам’ятаю, де тоді пра� цював Віктор, але пригадую, що вів жваву лекційну і концертну роботу на заводах, кораблях, в військових частинах, і дуже нею захоплювався. Розповідав, яка цікава і вдячна ауди� торія червоноармійці та матроси. Зустріч наша була дуже теплою, і мені здається, що я був йому найбільш близьким з шкільних співучнів. Узяв мене Віктор на якийсь, не пам’ятаю вже, концерт. Там перезна� йомив з низкою музик та музико� знавців, і щось мені пригадується — чи не Шостакович був серед них. А та� кож з маленькою симпатичною єврей� кою, поетесою Єленою Ривіною, що писала йому тексти для пісень, в т.ч. для його відомої в ті часи «Пісні про Тельмана». Після концерту ми годин до двох ночі гуляли по зимовому Ленінграду і говорили. З першої хвилини нашої зустрічі Віктор чітко перейшов на російську мову (він взагалі був дуже чіткою людиною), і під час нашої нічної бесіди з’ясував — чому. Приб� лизно так було: вважав він, що національні культури у нас — річ другорядна, бо порушують цілісність і концентрацію сил країни, і тому на� прямок нашої школи і діяльність української інтелігенції — помилкові. 368 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× І далі: не можна нам, інтелігентам, відкидати те, що годиться мільйонам, в тому числі і культ Сталіна (правда, слово «культ» тоді ще не було відоме, хоч сам культ вже давно був в повній силі). Розповів я йому про масовий, штучно викликаний голод в Казах� стані, свідком якого я був 4–5 років до того, бувши на засланні в Павло� дарі, про трупи на вулицях. А він мені — то справа була часова, минуча, треба дивитись ширше. Отака була розмова. Спільної мови ми, мабуть, не знайшли, втім, розійшлись дру� зями. Більше я його не бачив. У війну Віктор пішов на фронт і загинув на знаменитому невському «п’ятачку» під Ленінградом, бувши командиром роти, яка там вся полягла разом із ним. Про нього була стаття в «Вечірньому Ленінграді» і кілька років тому вийшла в Музиздат’і брошура «Виктор Томи� лин» — його творчий шлях. Про кого ще можу згадати? Зна� мениту тепер Наталю Пучківську, офтальмолога, академіка, пригадую непомітною дівчиною, що нічим не відрізнялась від оточення, правда — дуже симпатичною. Далі Агата Тур� чинська, бурсачка, що вчилась на один чи два класи старше від мене. Любила мою матір і бувала у нас вдо� ма. Пригадую її голосну афектовану мову, пишну фігуру і великий бюст. Потім, років через 35, зустрічались ми з нею, старенькою та сивенькою, в Передєлкіно під Москвою і в Києві. Із соромом визнаю, що нічого не читав з її численних і товстих творів, за винят� ком книжечки ранньої поезії, в якій було кілька зовсім непоганих віршів. Тепер треба розповісти про сум� ної пам’яті товариство «Єдність і Зго� да». Група випускників 1923 року за ініціятивою Павлушка висунула ідею об’єднання бувших учнів школи з ме� тою зберегти між ними зв’язок, підтримувати школу. Пригадую, що Володимир Федорович Дурдуків� ський, О.З.Гребенецький, здається і М.І.Прохорова, радо підтримали цю ідею і брали участь в її здійсненні. Відбулись організаційні збори — ми ж любили свою школу, — із звичними промовами про Розумне, Добре, Вічне, Любов до України. Було за� тверджено статут товариства (зміст його я не пригадую) і скорочену на� зву об’єднання — ТЕЗ. Треба б було — ТЄЗ, але це не звучало. Був і проект значка. Пам’ятаю довжелез� ний протокол зборів, написаний хи� мерним почерком Павлушка. На цьому, здається, і закінчилось, принаймні я більше не пригадую зборів чи інших подій. ТЕЗ не мав ходу. А протокол здався для слідчих по справі СУМ в 1929 році. Хоч ніякого політичного забарвлення той ТЕЗ не мав, та це було йому припи� сано, а в протоколі мались прізвища всіх присутніх на оргзборах. Історія з ТЕЗ характерна для політичної наївності та сліпоти не лише нас, підлітків, а і наших бувших вчителів. Займатись такими справами в 20�х роках значило вдягати собі петлю на шию. В ті часи перша�ліпша компанія, що регулярно збиралась, ризикувала підпасти під поняття «організації» з усіма наслідками, і такі випадки я пригадую. Здається, лише моя мати ро� зуміла недоречність того ТЕЗа, але своїх поглядів вона ніколи не нав’язу� вала нікому. ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 369 Про що я не говорив — це про організацію самоуправління в нашій школі. Воно було побудовано на де� мократичних засадах. Кожен клас мав виборного старшину, існувала і виборна учнівська рада для всієї школи, різні комісії, комітети. Струк� тури того самоуправління я не пам’я� таю. Сам я ніколи на виборних стано� виськах не бував: з першого до останнього класу мене не лишала ре� путація людини неповажної. Хоч по� пулярності мені не бракувало. Пригадую передвиборні збори, висування кандидатів, виступи «за» і «проти», тайне голосування… Вся процедура завжди була ретельно підготовлена і аранжована «згори». Го� ловна в цьому роля належала Володи� миру Федоровичу. Ми добре відчува� ли, що нас водять за ручку, і в цілому, мабуть, не дуже цікавились тим само� управлінням. Боюсь, що невдалою була ця спроба вкорінити в нас таким шляхом навички упорядкованої демок� ратії. Тим більше, що і дух, і практика цих заходів не збігались з тим, що ото� чувало нас поза школою. В передреволюційні роки була видана англійська повість — «Стар� шини Вільбайської школи», в пере� кладі на українську мову Бориса та Марії Грінченків. Там йшла мова про самоуправління в школі�інтернаті для синів заможних родин, яке доволі точно наслідувало англійську парла� ментську систему, і очевидячки мало за мету підготовку для неї. Передви� борна боротьба, партії, інтриги кан� дидатів і т.п. Мені здається, що саме ця книга послужила взірцем для Володимира Федоровича при організації самоуп� равління нашого, бо пригадуються спільні риси. Хоч, звісно, ніякої ана� логії не можна б було провести з українською школою 20�х років. Словом, це самоуправління, ма� буть, не дало сподіваного виховавчо� го ефекту. Покійна Катерина Яківна Бу� ханівська в 60�х роках узялась зби� рати матеріяли про школу і дуже на� полягала, щоб бувші учні записали б і прислали свої спогади їй. Здається, і я щось для неї записував. Не знаю, чи присилав їй хтось такі матеріяли — тоді ще були живі чимало бувших школярів. Не знаю і що сталось з її матеріялами після її смерті — а у неї могли бути цікаві дані і про укра� їнський революційний рух, і про Бес� тужевські курси, які вона кінчала. Свої останні роки вона жила в родині молодшого сина, Ігоря Лаврентійови� ча Буханівського в Москві. На цьому кінчаю згадки про Пер� шу українську гімназію, далі — тру� дову школу імені Т.Г.Шевченка в Києві. Київ 20�х років Мабуть що для кожної людини часи її молодості неодмінно мусять здава� тись самою важливою епохою в іс� торії людськості. І все ж, думається мені, київське громадське та культур� не життя, починаючи від революції і до початку 30�х років, було таки дійсно барвистим і цікавим. Як у нас в Києві стояли націона� льні справи? 370 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× Коли кінчились зміни влад і радян� ська влада на Україні окріпла, то одним з головних заходів стала українізація. Вона доволі послідовно провадилась в усіх галузях громадського життя, не� зважаючи на явний саботаж російської та єврейської частини киян. Всюди діяли короткотермінові курси української мови, і вже до 1924–25 років в кожній установі, магазині, дер� жавних і партійних організаціях, міліції здебільшого можна було, звернувшись по�українськи, одержати відповідь тою ж мовою. Тут відіграв свою ролю і ве� личезний приплив сільської молоді, що подалась до міст по науку, також і те, що в уряді і партії було чимало українців на чолових посадах: Шу� мський62, Чубар63, Петровський64, Любченки та інші. В ті часи у Києві, і тим більш в не� великих містах, на вулиці і в транс� порті, мабуть, половина і ніяк не менш третини людей говорили по� українському. Серед не української інтелігенції, в тому числі серед викла� дачів, було багато таких, що прекрас� но вивчили мову, послуговувались нею на роботі, читали лекції. І все ж їх була меншість, а у основної маси росіян та євреїв панувало неповажне і презирливе ставлення до всього українського. Улюблений вираз у єврейської молоді — «вы это серьез� но или по�украински?» Пригадую і постійні протести сту� дентів�росіян в Політехнічному інсти� туті проти української мови, якою вик� ладалась, мабуть, половина дисциплін. Вічні суперечки на заводах — якою мовою писати технічну документацію. Словом, українізація була далеко не простим процесом — і все ж точилась. Як відчували себе інші нації? В Києві, окрім росіян та євреїв, було чимало ще й німців, та до революції і поляків, а наприклад на заводі «Більшовик» (бувший Гретера і Кри� ванека) була і численна чеська ко� лонія, зі своєю школою, клубом та те� атром. Німці, як завжди і всюди, три� мались осторонь, пильнували своїх справ, в громадське життя не міша� лись. Поляків, правда, лишилось в Києві мало, бо після революції велика їх кількість подалась до Польщі. Чехів в Києві взагалі не було помітно. Міцні позиції в Києві та й взагалі на Україні зайняли євреї. На «ключо� вих» місцях в уряді, партійних уста� новах, ГПУ, культурних колах зав� жди можна було побачити діловитого і ефективного єврея. Торгівля, ма� буть, на 90% знаходилась в єврей� ських руках. Обвинувачення в анти� семітизмі було цілком рівнозначне обвинуваченню в контрреволюції. За слово «жид» давали 3 роки лагерів. Причому для цього вистачало, щоб двоє євреїв заявили на якогось ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 371 62 Øóìñüêèé Îëåêñàíäð ßêîâè÷ (1890–1946), áîðîòüáèñò, çãîäîì ÷ëåí ÊÏ(á)Ó, óêð.ïàðò³éíèé ³ äåðæ.ä³ÿ÷, íàðêîì îñâ³òè ÓÐÑÐ, ðåïðåñîâàíèé. Íà çàñëàíí³ äîìàãàâñÿ ïîâåðíåííÿ íà Óêðà¿íó. Âáèòèé àãåíòàìè ÊÃÁ â ë³êàðí³. 63 ×óáàð Âëàñ ßêîâè÷ (1891–1939), ðàä.ïàðò. ³ äåðæ.ä³ÿ÷. Ó÷àñíèê Ëþòíåâî¿ ðåâîëþö³¿ â Ïåòðîãðàä³. Â 1920 ð. î÷îëèâ Óêððàäíàðãîñï. Ç 1923 — ãîëîâà Ðàäíàðêîìó ÓÐÑÐ, ç 1934 ð. – çàñò.ãîëîâè Ðàäíàðêîìó ÑÐÑÐ, ó ñåðïí³ 1937 — òàêîæ íàðêîì ô³íàíñ³â ÑÐÑÐ. ×ëåí Ïðåçèä³¿ ÖÂÊ ÑÐÑÐ äî 1938 ð. Ðåïðåñîâàíèé. 64 Ïåòðîâñüêèé Ãðèãîð³é ²âàíîâè÷ (1878–1958), ïàðò.³ äåðæ.ä³ÿ÷, ó÷àñíèê Æîâòíåâî¿ ðåâîëþö³¿ â Ïåòðîãðàä³. Ç 1917 ð. íàðêîì âíóòð. ñïðàâ ÐÐÔÑÐ. Â 1919 ð. – ãîëîâà Âñåóêð.ðåâêîìó, ç 1919 ð. – ãîëîâà ÂÓ ÖÂÊ, ó 1937–38 ðð. çàñò.ãîëîâè Ïðåçèä³¿ Âåðõ.Ðàäè ÑÐÑÐ. росіянина чи українця, і справа була вирішена. Я сам особисто зустрічав в 1929 році в Лук’янівській тюрмі такі ви� падки. За часів непу не раз таким чином торгівці�євреї позбувались конкурентів. Молодь єврейська мала явну, хоч, звісно, і неофіційну перевагу при вступі до вузів (як пригноблена в ми� нулому нація), а в консерваторії — так в Києві жартували — то просто існу� вала «процентна норма» для «гоїв». Але ж що цікаво: у всіх цих національних справах якось не відчува� лось гостроти. (Давались взнаки сотні років співіснування). Вони не мали будь�якого впливу на особисті взаємини між людьми різних націй. Повставало багато мішаних шлюбів. У нас із мамою було чимало друзів з єврейських родин. Я мав приятелів євреїв, мабуть, більше, ніж українців. З ними було легко і вчи� тись разом, і товаришувати з�за бистро� го їх розуму, дотепності та бадьорості. До міст пробивалась не лише селя� нська молодь, а і єврейська з містечок, також пожадлива до науки, але ще більше — до кар’єри. Діти з родин містечкових торгівців, приїхавши до ве� ликого міста Києва, Харкова, Одеси, йшли працювати на завод, часом коштом неабиякого хабаря, бо на початку 20�х років ще існувало помітне безробіття. Це значило — «орабочиваться», було таке слівце. Після 2–3 років роботи учнем слюсаря чи кимсь подібним їх походжен� ня вже над ними не тяжіло, проходили вони в комсомол, і як робітники — по� ступали в вуз поза конкурсом. Зо мною вчилось в КПІ кілька таких «опролетари� зованих» єврейських хлопців з багатих родин. Звісно, їм довелось публічно (че� рез газету) відмовлятись від своїх батьків. А як було з мистецтвом у Києві в ті роки? Українське театральне життя точи� лось доволі інтенсивно. Діяли драма� тичні театри — в першу чергу театр Леся Курбаса, дуже популярний. Були й інші драмтеатри, їх назви не прига� дую, в яких йшов, головним чином, кла� сичний український репертуар: п’єси Лесі Українки, І.Франка, М.Старицько� го65, грали в них М.Садовський66, П.Саксаганський67. На їх спектаклях за� вжди були повні зали, але нам, молоді, більше імпонував Курбас68своїм блис� кучим новаторством. У нього було чи� мало спільного з Мейєрхольдом69, що в 372 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 65 Ñòàðèöüêèé Ìèõàéëî Ïåòðîâè÷ (1840–1904), óêð.ïèñüìåííèê, äðàìàòóðã, êóëüò.-ãðîìàä.ä³ÿ÷. Ï’ºñè: «Íå ñóäèëîñü», «Îé íå õîäè, Ãðèöþ, òà é íà âå÷îðíèö³», «Òàëàí»; ³ñòîðè÷í³ äðàìè: «Áîãäàí Õìåëüíèöüêèé», «Ìàðóñÿ Áîãóñëàâêà», «Îñòàííÿ í³÷». Ïåðåðîáèâ ï’ºñó ².Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî «Íà Êîæóì’ÿêàõ», («Çà äâîìà çàéöÿìè»). Àâòîð ïîåòè÷íèõ òâîð³â, ðîìàí³â, ïîâ³ñòåé, îïîâ³äàíü. 66 Ñàäîâñüêèé Ìèêîëà Êàðïîâè÷ [ñïðàâæíº Òîá³ëåâè÷] (1856–1933), óêð.àêòîð, ðåæèñåð, òåàòðàëüíèé ä³ÿ÷, ïèñüìåííèê. Áðàò ².Êàðïåíêà-Êàðîãî, Ì.Ñàäîâñüêî¿, Ï.Ñàêñàãàíñüêîãî. Ðàçîì ç Ì.Çàíüêîâåöüêîþ 1906 ð. çàñíóâàâ ó Ïîëòàâ³ ìàíäð³âíó òðóïó, ÿêà 1907 ð. ñòàëà ïåðøèì óêð.ñòàö³îíàðíèì òåàòðîì ó Êèºâ³. 67 Ñàêñàãàíñüêèé [ñïðàâæíº Òîá³ëåâè÷] Ïàíàñ Êàðïîâè÷ (1859–1940), óêð.àêòîð ³ ðåæèñåð, òåàòðàëüíèé ä³ÿ÷, íàð.àðò.ÑÐÑÐ ç 1936 ð. Íà ñöåí³ ç 1882 ð. Ó 1918 ð. çàñíóâàâ ó Êèºâ³ Íàðîäíèé òåàòð, íà áàç³ ÿêîãî 1922 ð. áóëî ñòâîðåíî Óêð.äðàì.òåàòð ³ì.Ì.Ê.Çàíüêîâåöüêî¿. 68 Êóðáàñ Ëåñü (Îëåêñàíäð–Çåíîí) Ñòåïàíîâè÷ (1887–1937), âèäàòí.óêð.ðåæèñåð, àêòîð, òåîðåòèê òåàòðó, äðàìàòóðã ³ ïóáë³öèñò, ïåðåêëàäà÷, íàð.àðòèñò ÓÑÐÐ ç 1925 ð. Çàñíóâàâ Ìîëîäèé òåàòð ó Êèºâ³ (1916–1919), Õàðê³âñüêèé òåàòð «Áåðåç³ëü». Ðåïðåñîâàíèé 1933 ð. Ðîçñòð³ëÿíèé 3.XI.1937 ð. íà Ñîëîâêàõ. 69 Ìåéºðõîëüä Âñåâîëîä Åì³ë³éîâè÷ (1874–1940), ðàä. ðåæèñåð, àêòîð òà òåàòðàëüíèé ä³ÿ÷, íàð.àðòèñò ÐÐÔÑÐ, ç 1920 ïî 1938 ð³ê î÷îëþâàâ òåàòð ó Ìîñêâ³. Àðåøòîâàíèé 1939 ð. Ðîçñòð³ëÿíèé. ті роки диктаторствував у Москві. Мені довелось побачити низку мейєрхольдівських спектаклів, в тому числі знамениті «Лес», «Ревизор», «Рычи, Китай», але, на мій погляд, Курбас мав більше смаку і був тон� шим, без мейєрхольдівських пе� ребільшень. З кількох його спек� таклів, що довелось побачити, най� краще я запам’ятав «Газ», німецького драматурга Кайзера, утопічно�фан� тастичну річ. Блискуче поставив її Курбас. З першого до останнього моменту спектаклю не можна було дух перевести. Тоді кияне вперше побачили підмістки замість деко� рацій, акробатику на сцені, гру в залі. Що суперечок було! Ще пригадую прекрасну його сатиру «Мікадо», пе� реповнену натяками на сучасне укр� аїнське життя. Опера в Києві була хороша, з добрим оркестром, кількома пре� красними солістами, був на високому рівні і балет. Спектаклі йшли укра� їнською мовою, і це було постійною темою дотепів. Бо це ж анекдот, коли Аїда, Лоенгрін або Кармен, і вже не дай бог — Годунов, співають цим «комічним» діалектом! В нашій опері бачив я і «Черво� ний мак», чи не перша це була поста� новка отої наївної речі в СРСР, бо ж Рейнгольд Глієр70 в 20�х роках жив у Києві. Прекрасно танцювала Гель� цер, хоч їй вже було за п’ятдесят. Музичне життя Києва 20�х років було, можна сказати, дуже інтенсив� ним. Часом бувало по кілька хороших концертів на тиждень, в найбільшому тоді залі колишнього «Дворянского собрания», в Домі вчених, в залі клу� бу (здається, учительського) на Думській площі; часом просто не знаєш, на котрий з них бігти. Київ здавна мав європейську репутацію музичного міста, не згубив її і після революції, і нас не минав ні один за� кордонний гастролер — а їх у ті часи запрошували, мабуть, щедріш, аніж тепер. Адже в ті роки ще «задавал тон» Луначарський71. Пригадую вис� тупи скрипалів Яна Кубеліка72та Сігеті73, піаністів Егона Петрі (він лю� бив Київ і часто до нас приїздив), гарненьку Любку Колессу зі Львова, що виходила на естраду з блакит� но�жовтою стрічкою на плечі, нова� тора Жіля Марте з Франції, який вик� ликав своєю трактовкою класиків святе обурення Нейгауза74, старень� кого Пухальського75та інших стовпів київського музичного кола. Чудесний іспанський гітарист Сеговія76, уго� рська естрадна співачка Валеска Герт… А в 1924 році завітав до нас ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 373 70 Ãë³ºð Ðåéíãîëüä Ìîð³öîâè÷ (1874–1956), êîìïîçèòîð, äèðèãåíò, ïåäàãîã, íàð.àðòèñò ÑÐÑÐ ç 1938 ð., äîêòîð ìèñòåöòâîçíàâñòâà ç 1941 ð. 71 Ëóíà÷àðñüêèé Àíàòîë³é Âàñèëüîâè÷ (1875–1933), ðàä. äåðæ.ä³ÿ÷, ïèñüìåí., ë³ò.êðèòèê, ìèñòåöòâîçíàâåöü. 72 �3 Êóáåë³ê ßí (1880–1940), ÷åñüêèé ñêðèïàëü ³ êîìïîçèòîð. Â 1916–1924 ðð. ñòâîðèâ 6 êîíöåðò³â äëÿ ñêðèïêè ç îðêåñòðîì. 1927 ð. ãàñòðîëþâàâ ó Êèºâ³. 73 � Ñ³ãåò³ Éîçåô (5.IX.1892–20.II.1973), óãîðñüêèé ñêðèïàëü, àâòîð êíèã òà ñòàòåé ïðî ìóçèêó, ãîëîâíèì ÷èíîì ïðî ñêðèïêîâå ìèñòåöòâî. 74 Íåéãàóç Ãåíð³õ Ãóñòàâîâè÷ (1888–1964), ðîñ.ï³àí³ñò ³ ïåäàãîã, íàð.àðòèñò ÐÐÔÑÐ ç 1956 ð. Â÷èâñÿ ó ñâîãî áàòüêà ï³àí³ñòà Ãóñòàâà Íåéãàóçà, ïîò³ì ó Â³äí³ ³ Ïåòðîãðàä³. Ïðîôåñîð Êè¿âñüêî¿ òà Ìîñêîâñüêî¿ êîíñåðâàòîð³é. 75 Ïóõàëüñüêèé Âîëîäèìèð Âÿ÷åñëàâîâè÷ (1848–1933), óêð. ³ ðîñ.ï³àí³ñò, êîìïîçèòîð, ìóçè÷íèé ä³ÿ÷. 76 Ñåãîâ³ÿ Àíäðåñ (1893–1987), â³äîìèé ³ñïàíñüêèé ã³òàðèñò. навіть негритянський джаз з США, велике диво по тих часах. Була в Києві і низка «своїх му� зик». З піаністів, в першу чергу, блис� кучий Генріх Нейгауз і низка його учнів, в тому числі Арнольд Альшванг, про якого я вже згадував. Із скрипалів — прекрасний музикант Скоморовський. Помер він рано, а його син, мій співучень по проф� школі, перед війною був відомим джазовим диригентом. Хорова культура теж здавна сто� яла в Києві на високому рівні. Про хор Гончарова в Софії я вже згаду� вав. У 1919 році довелось мені один раз послухати і знаменитий хор Ко� шиця77, який потім емігрував із Цен� тральною Радою і в 20�х роках набув собі світової слави, гастролюючи в різних країнах. Десь у 1928 році роз� повідав мені про їх діяльність П.О.Ко� зицький, ще й численні фото їх вис� тупів показував. Пригадую фото вис� тупу їх під відкритим небом на стадіоні в Мехіко, де їх слухало скількись там десятків тисяч людей. Доводилось також чути, що хор Ко� шиця зрештою розпався після того, як всі його члени міцно забагатіли, покупили вілли на Середземному морі, і для співу в них стимул зник. Діяла в 20�ті роки в Києві, та й по всій Україні, виїздила і за кордон, відома «Думка» (Державна Українська Мандрівна Капела). Не можу сказати, щоб ми, молодь, нею захоплювались. Звісно, керівник «Думки» Городовенко добився високої техніки хорового ви� конання. Та й репертуар був прекрас� ний. Крім добре підібраних народних пісень, виконувалась і класична музи� ка — Гендель, Бах, хори з опер і т.п. Зовнішній вигляд теж був на висоті — білі сукні у співачок, фрак на Городо� венку. Але що дратувало: умисне різкий, майже пронизливий тембр ви� конання, виплеканий Городовенком і зрештою доволі одноманітний. Існували в Києві й інші хори, про� фесійні і напівпрофесійні, але зараз вже нічого про них не зможу прига� дати. У 20�х роках не раз влаштовува� лись і фольклорні концерти, причому на хорошому рівні, в кращих концерт� них залах. Виступали на них не вико� навці з гуртків самодіяльності, яких тоді ще не існувало, а наприклад — то виведуть на естраду тріо, з тих, що тоді ще грали на сільських весіллях: скрипка, бубон, бас або цимбали, або лірника з базару, або міщанина з Подолу з колекцією сопілок, або ви� конавця справжнього сільського го� пака. Прекрасні, самобутні виступи можна було побачити. А ще давала концерти київська капела бандуристів, що справила на мене незабутнє вражіння. Спробую розповісти про неї докладніш. Пригадую їх концерт десь в 1924–27 році, зараз вже не скажу. Було їх шестеро, молоді люде, в се� редньому, мабуть, менш за 30 років. У вишитих сорочках і в чемерках, тобто свитках трохи нижче колін, які в ті роки були звичним одягом у київського міщанства. Нічого не було спеціально для сцени, ніяких рясних 374 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 77 Êîøèöü Îëåêñàíäð Àíòîíîâè÷ (1875–1944), óêð. õîðîâèé äèðèãåíò ³ êîìïîçèòîð. 1905 ð. ðàçîì ç Ì.Ëèñåíêîì îðãàí³çóâàâ õîð ìóç.-õîðîâîãî òîâàðèñòâà «Áîÿí». Îäèí ç çàñíîâíèê³â Óêðà¿íñüêî¿ ðåñï.êàïåëè, ç ÿêîþ 1919 ð. âè¿õàâ çà êîðäîí. Ïîìåð ó Êàíàä³. штанів та широких поясів. Такий одяг можна було на кожному кроці поба� чити на Подолі чи в підміських селах. Бандури у них були не теперішні, великі та складні, а круглі, невеликі. В ті часи ще можна було побачити на базарі сліпого кобзаря саме з таким струментом. Під акомпанемент тих бандур співала ця капела просто, хо� рошими селянськими голосами, єди� ним диханням. І до того з надзвичай� ним смаком і культурою, якими вони зразу ж підкорили вибагливого і кваліфікованого київського слухача. Говорили, що всі шестеро були вчителями і, здається, не лишали своєї праці. Концерт почали вони відомою тоді піснею — «Кроком крицевим крешуть колони», вже не пам’ятаю, кого саме з українських радянських композиторів. Пісня хороша, але це був, так би мовити, офіційний вступ. А далі пішли виключно народні пісні, прекрасно підібрані. Тепер, на жаль, вже не зможу пригадати їх репертуа� ру, от хіба пам’ятаю «Дозволь мені, мати, криницю копати», яку довелось їм на біс співати, як теж і чимало інших пісень. Ще була «Максим козак Залізняк» з дещо зміненими словами. Виконали теж нову для всіх гуморис� тичну пісню музик «І наїмось, і нап’ємось». А потім виконав соліст капели (а може і двоє було солістів, не прига� дую) кілька старовинних дум. Мину� ло більш півсторіччя, а й досі відчу� ваю вражіння від «Думи про трьох братів». Вона була виконана без будь�якої театральності, от як спокійне оповідання. І від неї йшов холодок по спині, що його приносить лише саме високе мистецтво. Чув я і про їх дальшу долю. Всю капелу посадили, в 1929 чи 1930 році. Більшість з них загинула в лаге� рях. Не пам’ятаю, хоч колись і гово� рили мені в Києві, скільки вижило. Може, двоє, а може, й один. У всяко� му разі хтось із них опинився після війни в Канаді, так казали, і там за� снував нову капелу. Я її якось слухав по радіо Канади — боже мій, яка дег� радація! «Малоросєйщина», ідіотські вигуки — от як виконує «Од Києва до Лубен» сучасна київська капела бан� дуристів… З концертних співаків та співа� чок, мабуть, самою видатною була блискуча Петрусенко78, загальна улюблениця, з чудовим сопрано, до того ж і красива жінка. Я слухав її кілька разів в Домі учених. І немож� ливо не пригадати баритона До� ліво�Соботницького79 (правда, пере� їхавши до Москви, він став просто Доліво). Прекрасний голос, трохи незвична манера співу, ефектна зовнішність і величезний репертуар. Пісні Бетховена, Шуберта, старовин� ні народні пісні — російські, укра� їнські, французькі, американських негрів, навіть татарські, єврейські. І всі — мовою оригіналу, до того ще й з прекрасною вимовою. Дуже любили ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 375 78 Ïåòðóñåíêî Îêñàíà Àíäð³¿âíà (1900–1940), óêð.ñï³âà÷êà, íàð.àðòèñòêà ÓÐÑÐ ç 1939 ð., âèçíà÷íèé ìàéñòåð óêð.âîêàëüíî¿ øêîëè. 79 Äîë³âî-Ñîáîòíèöüêèé Àíàòîë³é Ëåîí³äîâè÷ (29.IX.(11.X) 1893, ì.Ïàâëîãðàä (òåïåð Äí³ïðîïåòð. îáë.) — 20.X.1965, Ìîñêâà), óêð.òà ðîñ.êîíöåðòíî-êàìåðíèé ñï³âàê (áàðèòîí). Çàê³í÷èâ ô³ç.-ìàò. Ìîñê.óí-òó. Âîêàëüíà îñâ³òà — Ìîñê.êîíñåðâàòîð³ÿ 1913-1918, êëàñ Ó.Ìàçåòò³. в Києві Доліво, особливо молодь. Це про музику. А про художників у Києві 20�х років мало чого можу сказати. З головних імен, крім Ю.С.Михайлова, можна б ще назвати гучного в ті роки Касіяна80, але його творчість якось ніколи мене не ціка� вила. Мені здається, що художнє життя Києва в ті роки, мабуть, дещо відставало від музичного, літератур� ного та театрального. А молодь, в тому числі і мене, більш приваблюва� ли старі майстри, і в Києві багато можна було побачити. В музеї Ха� ненка (не пам’ятаю, як він зараз зветься81) були, та й є, Гойя, Велас� кес, Сальватор Роза і багато інших старих малярів, плюс низка прекрас� них старовинних речей: меблі, зброя, посуд. В Історичному музеї була ве� лика колекція старого українського портрета. Фрески Софії, розпис Вру� беля в Кирилівці, настінні розписи в Лаврі і Володимирському соборі: все це було мені добре знайоме. Церкви тоді ще здебільшого належали до ду� ховенства і були в порівнюючи доб� рому стані. Добре пам’ятаю і зруйно� вані Постишевим82 Трьохсвятитель� ську церкву та Михайлівський і Мико� лаївський собори: особливо цей останній припадав мені до смаку, і я не раз їздив до нього просто побачитись. А як стояли справи з ідеологією в 20�х роках? Про партійне і комсомольське життя говорити тут не буду. Хоча воно, звісно, і було мені добре знайо� ме, бо все діялось на очах, але в ком� сомолі я не був (як і вся практично молодь з інтелігентських родин), в партії і поготів. А в своїх спогадах я прагну дотримуватись лише прямих вражінь, як безпосередній свідок. Можу лише сказати, що в Києві 20�х років комсомол був переважно в єврейських руках. А також, що ще не була осягнута одностайність ідео� логії, траплялись публічні висловлю� вання анархістського змісту, хоча б такі, що, мовляв, перестріляти неп� манів, інтелігенцію і куркулів, і завтра настане світле царство комунізму (сам чув таке на мітингу в 1923 р.). Повноцінною людиною вважався лише робітник. Згадати хоча б звичну в ті роки формулу присуду: виз� нається, що обвинувачений сотворив той чи інший злочин, йому належить стільки�то років — «…но, принимая во внимание пролетарское проис� хождение», присуд пом’якшується. Село вважалось елементом відста� лим, з нахилом до куркульства. В пресі тих часів багато говори� лось про світову революцію, яка от�от «має настанути». Сповіщає «Пролетарська правда» про якийсь страйк за кордоном, і додає висновок свій, що це перша ознака світового вибуху, що ще трохи, і весь проле� таріат скине ярмо капіталу. До ідеологічного життя Києва 20�х років, мабуть, можна з підста� вою залічити і релігійні справи. Релігія була активною, особливо в перші пореволюційні роки. Цікаву діяльність розвинула українська ав� 376 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 80 Êàñ³ÿí Âàñèëü ²ëë³÷ (1896–1976), óêð.ãðàô³ê, íàð.õóä. ÑÐÑÐ ç 1944 ð., ä³éñíèé ÷ë.ÀÌ ÑÐÑÐ ç 1947, Ãåðîé Ñîö³àë³ñòè÷íî¿ Ïðàö³ ç 1974 ð., ïðîôåñîð Êè¿âñüêîãî õóäîæíüîãî ³íñòèòóòó. 81 Òåïåð «Ìóçåé ìèñòåöòâ Áîãäàíà òà Âàðâàðè Õàíåíê³â». 82 Ïîñòèøåâ Ïàâëî Ïåòðîâè÷ (1887–1939), ðàä., ïàðò., äåðæ. ä³ÿ÷. Ç 1926 ð. ñåêðåòàð ÖÊ ÊÏ(á)Ó. токефальна православна церква. Розповідали, що цю новостворену в 1918 чи 1919 рр. церкву не визнав патріарх «всея Русі», і вона об’явила себе «автокефальною», тобто з влас� ним управлінням. Також розповідали, що голову церкви було висвячено, замість патріарха «всея Русі», колек� тивно, стародавнім обрядом. Він полягав у тому, що всі присутні в церкві взялись за руки, створивши ланцюг, а двоє крайніх людей поклали вільні руки на голову керівника, що його висвячували. Як у шкільній де� монстрації електричного удару від конденсатора. Ця нова церква робила акцент на «світську» роботу з прихожанами. Розповідали про організацію при цер� квах взаємодопомоги, різних гуртків для молоді. Притягли до себе автоке� фальники силу народу, і в тому числі з української інтелігенції, включаючи і декого з невіруючих, що вірили у ви� ховальну цінність об’єднання людей коло церкви. Пам’ятаю, як їдко висміювала їх моя мама, для якої піп завжди був лише попом. Проіснувала автокефальна церква до «самороз� пуску» в 1930, здається, році. Ще була один час активна російська «жива» церква, відгалужен� ня православної, яка цілком прийняла радянську владу. Про них нічого не можу розповісти. Активно і з успіхом діяли у Києві різні секти — баптисти, євангелісти, адвентисти і ще якісь, вже не пам’я� таю. Вони мали широкий вплив серед робітництва і міських низів; село три� малось православ’я і сектами менш цікавилось, хоча траплялось, що сек� танти «проривались» і на село. Між різними сектами точилась жорстока конкуренція. Ми, молодь, інколи за� глядали на їх молитовні зібрання по� слухати їх гімнів на мотиви (як ми до� копались) популярних англійських та американських пісень. В нудних про� мовах сектантських проповідників відчувалась фальшива святобливість. Нецікаве це все було — але ж у них існувала прекрасна взаємодопомога, йшли і дотації з�за кордону. Хворі, сироти, старі люде одержували від секти підтримку і увагу. І що інтерес� но — в сектах отих з успіхом виправ� ляли п’яниць, я сам знав такі випадки. Говорячи про релігійні справи, варт згадати про знамените київське «обновління», що сталось влітку в 1924, здається, році. А було це так: раптом всі золочені бані і хрести чис� ленних київських церков стали на очах усього населення поступово прояснюватись, світліти, і зрештою за� блищали як нові. Принаймні, всі були в цьому переконані. Чи було це дійсно? — може й так. Щодо мене, то якось не помічав я великої різниці, тим більш, що порівнювати не було з чим, оскільки «обновління» було на 100%. А до старих бань я до того і не пригля� дався, занадто звичні вони були. Одначе Ю.С.Михайлів навіть щодня замальовував стан бань та хрестів на невеликій церкві (її давно знесли) , що стояла на розі Стрілець� кої вулиці, де він мешкав. Так він ка� зав, що і дійсно, день за днем, зникав бруд з золоченої поверхні. Так чи інакше, навколо «об� новління» створився страшенний ажіотаж. До Києва хмарами стіка� лось околишнє селянство, на тротуа� рах навколо церков сиділи сотні лю� ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 377 дей і мовчки, похмуро втуплювали очі в бані та хрести. А по церквах актив� но йшли молебні. Тяглась ця історія кілька тижнів, потім поступово ущухла. Все ж мало місце оте «об� новління», чи це був масовий гіпноз? Можливо, що щось і дійсно було, бо казали (сам не бачив) — «обнови� лись» і старі вивіски, що подекуди збереглись, писані на блясі «сусаль� ним» золотом, і теж позолочений шта� хет в одному з парків. Академія Наук створила комісію для дослідження цього явища. Не пам’ятаю, чи був її звіт опублікова� ний, чи мені розповіли: а таки, здається, був надрукований в «Про� летарській правді». Так в тому звіті говорилось про збільшену кількість перекису водню, яка могла з’явитись в атмосфері над Києвом, а з’явив� шись — могла викликати про� світління металевих поверхонь. Втім, оскільки знаю, аналізів повітря не було. Отака була справа з «об� новлінням». Боротьба з релігією була в ті роки активна, і провадилась вона ча� сом примітивними, недостойними, а то й просто хамськими способами. На Різдво та Великдень коло пе� реповнених церков комсомольські патрулі свистіли, стріляли з пугачів, кричали: сам був тому свідком. Каза� ли, що подекуди і стекла били. Міліція часом розганяла хресні ходи. Але ж інтересно, що отакі антирелігійні за� ходи ніколи не стосувались до си� нагог, бо ж — пригноблена в минулому нація. Принаймні я ніколи про такі ви� падки не чув. Втім, правда, забрали під будинок профспілок величезну «хо� ральну» синагогу Бродського. Сек� тантів якось не зачіпали. Говорили, що вони мають підтримку з�за кордону. У 20�х роках були в моді диспути між атеїстами та віруючими, що за� вжди збирали переповнені зали. Від атеїстів часто виступав красномов� ний професор Гладкий, був такий марксист в Києві, від віруючих — проповідники з сект, а також різні священики, в тому числі «наш» о.Липківський83, а також титар Софії, викладач Чехівський, батько моєї од� нокласниці. У 1930 році він був одним з обвинувачених по справі СВУ. На тих диспутах дискусія завжди точилась навколо питання про істо� ричну реальність існування Христа. Оскільки в цій справі аргументи сторін не дуже то підпирались твер� дими фактами, то промови як вірую� чих, так і атеїстів були непереконли� вими і дуже многословними. Все ж послухати було цікаво, для загально� го розвитку. Примусове, масове припинення церковної діяльності не завжди про� ходило гладко. По селах та містечках траплялись справжні бунти, коли люде громадились навколо церкви, особливо жінки, і не давали замкнути її чи зруйнувати. Але влада кінець кінцем завжди добивалась свого, і до кінця 20�х років діючих церков лиши� лось зовсім мало. Притиснули зреш� 378 ÞÐ²É ÞÐÊÅÂÈ× 83 Ëèïê³âñüêèé Âàñèëü (1864–1938?), âèçíà÷íèé óêð. öåðêîâíèé ä³ÿ÷, ç 1905 ð. ³í³ö³àòîð ðóõó çà â³äðîäæåííÿ íàö³îíàëüíî¿ Öåðêâè â Óêðà¿í³. 1921 ð. îáðàíèé ìèòðîïîëèòîì Óêðà¿íñüêî¿ Ïðàâîñëàâíî¿ Àâòîêåôàëüíî¿ Öåðêâè. Çàçíàâàâ ïîñò³éíèõ ïåðåñë³äóâàíü êîìóí³ñòè÷íî¿ âëàäè. 1938 ð. çààðåøòîâàíèé, óáèòèé. тою і сектантів, а от на синагоги увесь час якось мало зверталось ува� ги, принаймні я особисто ніколи не чув про обмеження їх діяльності, за винятком хоральної синагоги, про яку вже згадував. Що ж ще розповісти про післяре� волюційний Київ? Хоча б дещо дода� ти про зовнішній вигляд міста і людей в ньому. Мабуть, до 1929–30 рр. не з’явилось ні одної нової будівлі, не було і помітних ремонтів будинків. Вулиці лишались брукованими, тро� туари — ще до революції викладеними жовтою київською цеглою. І оскільки їх теж не ремонтовано, то вони вкри� лись ямами, що вночі являли собою справжні пастки для пішоходів. Бо й вуличне освітлення було дуже мізерне. Після дощу цегла ставала рухливою, як клавіші, і, наступивши на якусь, можна було одержати з�під неї фонтан бруду. Взимку сніг не чистився. Дітвора бігала у своїх справах на коньках, теж і в школу: так само і я. Чудово було ка� татись на санчатах по похилих київських вулицях. Дореволюційні трамваї, єдиний міський транспорт (не рахуючи візників), ледь повзали, в го� дини пік люде з них висіли гронами. Але натовпу в Києві якось не було помітно. Всюди вистачало місця — в кіно, на пляжі, в парках, їдаль� нях, публічних бібліотеках. Та й жили тоді кияне просторіш, здебільшого родина займала окреме помешкання, навіть така незаможна, як наша з матір’ю. Можна теж сказати, що жилось затишніш і спокійніш, аніж у пізніші часи. Вже говорив, що люде 20�х років були вдягнені більш аніж скромно. Молодь мало цим переймалась і на� віть підняла на рівень стилю цю виму� шену простоту одягу, та й поведінки теж. І те і друге вважалось обов’язко� вим атрибутом пролетарської ідео� логії. Втім, неп доволі швидко підірвав це штучне опрощення, і в кінці 20�х років все вже ввійшло в норму. Кра� ватки і тонкі панчохи більш не вважа� лись криміналом, яким були до непу. На цьому кінчу згадки дитинства і ранньої молодості. Колись, може, спробую розповісти про навчання в профшколі і в інституті, про арешт в 1929 р. і заслання в Казахстан. Але найбільш яскравими лишились в згадках саме оті ранні роки, що про них спробував розповісти. Втім, як� що встигну, постараюсь записати і те, що трапилось далі, а бувало бага� то цікавого. ÄÈÒÈÍÑÒÂÎ ² ÞÍ²ÑÒÜ 379 �

Дитинство і юність

Репозитарії

Схожі ресурси