Подорож до Кролевця

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Огієвська, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2008
Назва видання:	Україна. Наука і культура
Теми:	Пам'ять. Мистецтво. Час
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40897
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Подорож до Кролевця / І. Огієвська // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 398-421. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40897
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-408972013-01-28T12:07:23Z Подорож до Кролевця Огієвська, І. Пам'ять. Мистецтво. Час 2008 Article Подорож до Кролевця / І. Огієвська // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 398-421. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40897 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час
spellingShingle	Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час Огієвська, І. Подорож до Кролевця Україна. Наука і культура
format	Article
author	Огієвська, І.
author_facet	Огієвська, І.
author_sort	Огієвська, І.
title	Подорож до Кролевця
title_short	Подорож до Кролевця
title_full	Подорож до Кролевця
title_fullStr	Подорож до Кролевця
title_full_unstemmed	Подорож до Кролевця
title_sort	подорож до кролевця
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Пам'ять. Мистецтво. Час
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40897
citation_txt	Подорож до Кролевця / І. Огієвська // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 398-421. — укp.
series	Україна. Наука і культура
work_keys_str_mv	AT ogíêvsʹkaí podoroždokrolevcâ
first_indexed	2025-07-03T23:05:45Z
last_indexed	2025-07-03T23:05:45Z
_version_	1836668888306155520
fulltext	²ÿ ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ, êàíäèäàò ìèñòåöòâîçíàâñòâà ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß У вересні 2001 року мені довелося побувати в Кролевці Сумської об� ласті на святкуванні 400�річчя міста. Мене запросили як онуку людей, яких і досі тут пам’ятають і шанують. Це мої діди — Огієвський Василь Дмитрович (1861–1921), відомий вчений�лісівник, батько мого батька, Володимира, та Грузиненко Олек� сандр Павлович (1860–1908), зем� ський лікар, батько моєї матері, Валентини. На міському цвинтарі у Кролевці на могилі О.Грузиненка стоїть пам’ят� ник, зведений ще 1908 р. Посаджені квіти, все впорядковано. Тільки білий мармур пам’ятника пожовк, та у 2000 році хтось вкрав невеликий метале� вий хрест, яким він увінчувався. А ку� ток у місті, де стоїть будинок, у якому колись жила мати Василя Дмитрови� ча Огієвського, й зараз, мені казали, багато хто називає Огієвщина. Подорож до Кролевця схвилюва� ла мене, викликала багато думок, оживила спогади про наш рід. За� хотілося розповісти те, що знаю. Олександр Павлович був найстар� шим сином священика з мальовничого села Голубівки, здається, Чернігівської губернії (тепер Сумська область). Йо� го батька, отця Павла, так поважали й любили, що й після його смерті прихо� дили на могилу просити поради. Вва� жали, що принесені звідтіля листочки чи травичка мають чудодійну силу. У мого діда був брат Гавриїл, ад� вокат, і молодші брати, Дмитро та Ва� силь — священики. Була у діда ще сестра. Про неї знаю з розповідей ба� бусі, що вона була дуже смаглявою. А панянці це не личило. І щоб вона стала білошкірою, її вмивали моло� ком. Але це не допомогло. Померла вона молодою. Син Дмитра Павловича (свяще� ника), Борис, за радянської влади закінчив Київський медичний інсти� тут і дуже любив свою справу. Але поки вступив до інституту, помучив� ся. Його, як сина священика, не при� ймали до інституту. Не допомогло й те, що він працював робітником. За третьою чи навіть четвертою спро� бою вступив. У роки війни був на фронті лікарем. Розповідав, що коли армія Власова, в якій він перебував, опинилася в оточенні, перші дні в нього була змога покинути її і не по� пасти в полон. Але він не міг залиши� ти поранених. У полоні приховував, що він лікар, і його посилали на різні роботи до бауерів. Табір, у якому він перебував, розташувався в американській чи англійській зоні. Користуючись без� ладдям перших днів, дядько Борис та ще хтось з його товаришів перейшли до радянської зони. Тут він знову по� трапив до табору, але вже радян� ського. Через три місяці перевірки його відпустили. З того часу до 398 смерті працював у лікарні на Ставро� польщині. Якось, коли приїздив до Києва, розповідав нам, як він та один його колега домоглися, щоб їхнього головного лікаря зняли з посади й судили. Якось до лікаря прибіг переляка� ний аптекар з рецептом у руках і ска� зав, що коли б він приготував такі ліки, то не те що людина, а й кінь не витримав би. А рецепт виписав го� ловний лікар! Лікарі не змовчали. Приїхала комісія. Й виявилося, що го� ловний лікар був на фронті санітаром і там присвоїв документи вбитого лікаря. Повернуся до розповіді про діда, Олександра Павловича. Він 1887 року закінчив медичний факультет Київського університету. Від роботи в Києві відмовився, сказав, що в Києві й так багато лікарів, що поїде туди, де вони потрібніші. Став зем� ським лікарем у Кролевці, де працю� вав до смерті. Коли Олександр Павлович на� вчався в університеті, він був кварти� рантом у Рубісових, батьків моєї ба� бусі (матері моєї мами). Згодом зга� дував, що коли побачив мою бабусю, подумав — «Вона буде моєю дружи� ною!» Так воно й сталося. Бабуся, Катерина Костянтинівна Рубісова, живучи дівчинкою в Києві, навчалася грі на фортепіано у Мико� ли Лисенка. Закінчила школу малю� вання М.Мурашка. І хоч була там чи не наймолодшою, вважалась однією з кращих учениць. Проте творчо пра� цювати їй довелося мало. Ставши в 19 років дружиною лікаря�подвиж� ника, вона все життя присвятила родині. В мене є невеличкий альбом з на� черками й малюнками, очевидно, вико� наними в учнівські роки, та велика, в вузькій чорній рамі, вертикального формату картина. Скільки себе пам’я� таю, вона висіла в нашій квартирі. Прикрашає мою оселю ця картина й тепер. На старому фотознімку ми ба� чимо її на стіні над канапою, на якій сидить Олександр Павлович Грузи� ненко зі своїми дітьми (моєю мамою та її сестрою). Подумати тільки! Картина органічно увійшла в життя кількох по� колінь, переживши три війни. Що це за робота? Це дуже тонко, майстерно виконана вуглем копія ма� 399 Ãëàô³ðà Ìàòâ³¿âíà Îã³ºâñüêà (ä³âî÷å ïð³çâèùå Ëàçàðåâñüêà), Äìèòðî Ïåò- ðîâè÷ Îã³ºâñüêèé. Ê³íåöü 1860-õ ðð. люнка І.Шишкіна. Поміж сосен та кущів проглядає далечінь. На землі — трави, серед них поблискує водичка, що розтеклася, мабуть, з якогось джерельця. Малюнок зроблено на папері, який за довгі роки по� темнішав, від чого виникає враження, що зображено надвечір’я. Це надає пейзажу особливої одухотвореності. Мама згадувала, що в них у Кролевці висів цей великий пейзаж, написаний бабусею олією. Але це полотно не збереглося. Повертаюсь до спогадів про діда. Коли Олександр Павлович приїхав до Кролевця, там був тільки фельдшер М.С.Марей, який потім став його вірним помічником, і існувало щось подібне, як ми тепер сказали б, до медичного пун� кту. Дід домігся від земства того, що було збудовано два порівняно великих одноповерхових корпуси (зараз в них туберкульозне відділення Кролевецької лікарні). З місцевих жінок він підготу� вав не лише бездоганних санітарок, а й медсестер. Олександр Павлович успішно ви� конував функції терапевта, хірурга, гінеколога. Блискуче робив будь�які операції, в тому числі й онкологічні, оперував навіть катаракту; вмів пози� тивно впливати на психічно хворих. Основна робота діда була в лікарні. Проте в будь�який час доби він поспішав на допомогу хворому чи породіллі. Бабуся розповідала, що Олек� сандр Павлович ходив до хворих пішки, навіть якщо вони жили далеко. Ввечері, коли він повертався додому, в нього ноги нерідко були стерті до крові. Згодом у діда з’явилася коняч� ка, і на ній він виїжджав до хворих. 400 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Îòåöü Ïàâëî Ãðóçèíåíêî, ñâÿùåíèê, ç äðóæèíîþ. Äðóãà ïîëîâèíà Õ²Õ ñò. Ðîäèííå ôîòî Ðóá³ñîâèõ.. Ó ïåðøîìó ðÿäó — çë³âà íàïðàâî — ñèäÿòü: Ìèêîëà Êîñòÿíòèíîâè÷ Ðóá³ñîâ, éîãî äðóæèíà Íàä³ÿ, Âàëåíòèíà ³ Ë³ÿ Ãðóçèíåíêî, Êîëÿ ×èæåâñüêèé, Ëàðèñà, äðóæèíà Îëåêñ³ÿ Êîñòÿíòèíîâè÷à Ðóá³ñîâà (ïîðó÷ ç íåþ,òðèìàº äèòèíó). Â öåíòð³ íàä Âàëåíòèíîþ ³ Ë³ºþ — Êàòåðèíà Ìèõàéë³âíà òà Êîñòÿíòèí Ìèêîëàéîâè÷ Ðóá³ñîâè. Çë³âà ñòî¿òü Îëåêñàíäð Ïàâëîâè÷ Ãðóçèíåíêî, êîëî íüîãî ñèäèòü éîãî äðóæèíà Êàòåðèíà Êîñòÿíòèí³âíà, ¿¿ ñòàðøà ñåñòðà Îëåíà Êîñòÿíòèí³âíà Íîñåíêî ç äèòèíîþ, âèùå — ¿¿ ÷îëîâ³ê òà äâîº ñèí³â. Äàë³ Ïàâëî Ìèêîëàéîâè÷ ×èæåâñüêèé ç ñèíàìè Ãðèãîð³ºì ³ Êîñòÿíòèíîì, Ñîô³ÿ Êîñòÿíòèí³âíà ×èæåâñüêà, äðóæèíà. Ñòî¿òü (ó ïðîô³ëü) Ãàííà Êîñòÿíòèí³âíà Ðóá³ñîâà (ó çàì³ææ³ Çîñèìîâè÷) ³ Ïàâëî Ìèêîëàéîâè÷ Çîñèìîâè÷ ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 401 Олександр Павлович лікував без� платно. Не брав грошей чи дарунків навіть від багатіїв. Пояснював це так: у багатого хороші умови життя для поліпшення здоров’я, а у бідного по� гані. Але останній, якщо не видужає, думатиме, що це зумовлено не зли� денними умовами життя, а тим, що він, на відміну від багатого, не за� платив. То не буду ні з кого брати гро� шей. Бабуся розповідала мені коміч� ний випадок: місцевий поміщик, як вдячність, прислав чимало гусей та курей і велів кучеру висипати їх з воза у дідовому дворі. Той так і зро� бив. Але закінчилось це тим, що йому довелося переловити усю цю гамір� ливу живність і відвезти назад своєму панові. Напередодні опе� раційного дня грілася вода, Олександр Павло� вич купався і у всьому чистому наступного дня йшов до лікарні. Нерідко він загадував дружині зварити бульйон для яко� гось бідного хворого. Помер Олександр Пав� лович від раку в 1908 році в київській лікарні. Похо� вали його в Кролевці. Коли привезли труну, все містечко вийшло її зу� стрічати. Дорогу від вокза� лу до його дому, щоб не було куряви, полили во� дою (зазначу, що водогону тоді в Кролевці не було). В усіх садочках позрізали квіти, щоб вшанувати лікаря. Коли призначили нового лікаря, люди довго не хотіли до нього йти. Зверталися до фельдшера, який сво� го часу працював з Олександром Павловичем. Дід передплачував багато медич� ної, художньої та довідкової (Енцик� лопедію Брокгауза та Єфрона та ін.) літератури, прогресивну періодику того часу. В домі у них взагалі не вживалося спиртне, навіть коли при� ходили гості. Бабуся вставала дуже рано, гарно зачісувалась, охайно, навіть ніби святково, одягалась. Діти мали небагато суконь, але неодмінно вишуканих. Пошитих за задумом ба� бусі. Змінювалися комірець з мережи� 402 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Îëåêñàíäð Ïàâëîâè÷ Ãðóçèíåíêî, ñèí î.Ïàâëà, çåìñüêèé ë³êàð â Êðîëåâö³ ва, шарф�пояс, банти у волосся, і вбрання ставало святковим. Усяких коштовних прикрас, золотих виробів у бабусі та дітей не було. Коли був го� лод, свою єдину коштовність, золоту шлюбну обручку, бабуся віддала, щоб її разом з обручками моїх батьків та срібними ложками відвезли в торгсин. Коли помер Олександр Павло� вич, бабусі призначили за нього пенсію. Інших коштів на життя не було. На той час бабуся з дітьми пе� реїхали до Києва. Моя мама та її сес� тра вступили до гімназії. Знаю, що за навчання мами платив її дід (батько моєї бабусі), Костянтин Миколайо� вич Рубісов. Крім цього, він ще допо� магав онукам трохи грішми. Жили вони скрутно. Наприклад, мамі навіть не змогли пошити плаття на випуск� ний вечір у гімназії. Вона скомпону� вала собі святкове вбрання з блузки та спідниці старшої сестри. Тут якраз час розповісти про батьків моєї бабусі, мою прабабусю, Катерину Михайлівну та прадіда Кос� тянтина Миколайовича Рубісових. Обоє вони були з дворянських родин. У Конотопі (це недалеко від Кролевця) мали просторий будинок і біля нього сад з безліччю квітів. Садила їх та дог� лядала Катерина Михайлівна. Завжди охоче наділяла великими букетами всіх, кому з будь�якого приводу потрібні були квіти. Коли підросли діти, і їм треба було вчитися, родина Рубісових на зиму пе� реїздила до Києва, де наймала кварти� ру. У них часто збиралася демократич� но настроєна молодь. Якось, коли боя� лися, що нагряне поліція, моїй бабусі, тоді ще дівчинці, доручили спалити в грубі якісь папери. Сидить вона, па� лить. Раптом бачить — у вікно зазирає жандарм. Цей епізод врізався їй у па� м’ять на все життя. Освіту Катерина Михайлівна Рубісова мала домашню, але таку, що змогла сама підготувати мою маму до вступу в 5�й клас київської гімназії, а її сестру — до 8�го (педагогічного) класу. Батько Катерини Михайлівни, мій прапрадід, служив у Петербурзі, був близьким до декабристів. За що його після придушення повстання 1825 року вислали із столиці на Україну до його маєтку без права виїзду із сади� би. Там він і помер. Костянтин Миколайович Рубісов був чиновником акцизного відомства. Працював не в Конотопі. Захоплю� ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 403 Ïàì’ÿòíèê Îëåêñàíäðó Ïàâëîâè÷ó Ãðó- çèíåíêó íà ìîãèë³ â Êðîëåâö³ вався математикою та питаннями філософії і релігії. Видав своїм кош� том кілька брошур з цих питань. Ро� боту «Мысли о религии, о смерти и доброй жизни» (Конотоп. Друкарня кооператорів. 1918 р., друге видання 1919 р.) розпочав епіграфом «Идите к свету, ходите в свете и другим путь освещайте» (Матвей. V–14–15–16) та словами В.Гюго — «Распростра� няйте всюду свет, не оставляйте в че� ловеческом уме тех темных углов, где может скрываться суеверие, где мо� жет спрятаться ошибка, где ложь может найти засаду. Невежество — это сумерки, там бродит зло». У Конотопі в Рубісо� вих на великі свята збира� лися всі їхні діти, невістки, зяті. До Різдва та Вели� кодня завжди готували традиційні страви. Але Катерина Михайлівна, можливо, була невірую� чою, бо в церкву не ходи� ла. Коли їхній дім відвіду� вав священик, демонстра� тивно виходила з кімнати. Коли вона померла, свя� щеник відмовлявся її хо� вати. Потім його якось умовили. Її чоловік, Кос� тянтин Миколайович Рубісов, помер у перші роки радянської влади (в Конотопі, у власному бу� динку, як і його дружина). Катерина Михайлівна та Костянтин Миколайович мали чотири дочки — Софію, Олену, Катерину та Ганну та двох синів — Миколу та Олексія, які були лікарями. Чоловіки Катерини (моєї бабусі) та Ганни були земськими лікарями. Микола та Олексій у роки грома� дянської війни самовіддано працюва� ли на залізничних станціях, перепов� нених людьми, серед яких було бага� то хворих на тиф. Вони лікували, боролися з вошивістю. Микола й сам захворів на тиф і помер. Олексія тиф обминув. Але доля його склалася трагічно. Його 404 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Âàëåíòèíà ³ Ë³ÿ — ä³òè Êàòåðèíè Ðóá³ñîâî¿ ³ Îëåêñàíäðà Ãðóçèíåíêà. розстріляли. Що було приводом до цього, не знаю. Чула від родичів, нібито фе� льдшер, який з ним працював, заявив, що червоноармійці вмирають з вини Олексія Рубісова, бо він є ворогом народу. Безумовно, це було неправ� дою. Говорили, що цього фельдшера червоні потім розстріляли. Може, на долю Олексія вплинуло й те, що він до 1917 року працював лікарем у ба� гатія Кьонінга на його фабриці в Тростянці (тепер Сумська область)1, лікував і його сім’ю. Сам був непога� но забезпечений, жив у будинку, де було таке диво для тогочасної провінції, як електричне освітлення. Згодом, мабуть, у 1919 р., до Рубісових у Конотопі прийшов якийсь більшовицький представник і офіційно повідомив, що Олексія Кос� тянтиновича Рубісова розстріляли помилково і тому просять у рідних вибачення. Треба ще згадати про Софію Рубісову (у заміжжі — Чижевську), про її чоловіка та синів. Софія вчила� ся на вищих жіночих курсах, займа� лася математикою. Говорили, що вона така здібна, що може стати дру� гою Софією Ковалевською. Та освіту вона не завершила, вийшла заміж. Її ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 405 Ïàâëî Ìèêîëàéîâè÷ ×èæåâñüêèé, ÷îëîâ³ê Ñîô³¿ Êîñòÿíòèí³âíè Ðóá³ñîâî¿ ç ìî- ëîäøèì ñèíîì Ëåîí³äîì Ñîô³ÿ Êîñòÿíòèí³âíà ×èæåâñüêà, óðîä- æåíà Ðóá³ñîâà. 1884 ð. 1 Çàðàç ó Òðîñòÿíö³ ä³º â³äîìà ôàáðèêà øîêîëàäíèõ öóêåðîê, â îñíîâó ÿêî¿ ïîêëàäåíî áóëî òå, ùî çàëèøèëîñÿ â³ä ôàáðèêè Êüîí³íãà. чоловіка, Павла Івановича Чиже� вського, невдовзі заарештували за волелюбні погляди й заслали до Сибіру. Софія поїхала з ним. Про їхнє перебування у засланні мені нічого не відомо. З розповідей рідних знаю лише, що коли вони повертали� ся, то їм спочатку довелося пливти човном, і в ньому Софія везла синоч� ка, який з’явився вже в Сибіру, й ва� зон з кімнатною трояндою у дарунок моїй бабусі, яка кохалась у квітах. Хай це не дивує, що з Сибіру — й троянду! Там любили й успішно розводили різні кімнатні рослини. Після заслання Павло та Софія Чижевські були в еміграції у Швей� царії, в Цюриху. Там Павло написав дисертацію з хімії й захистив її. По� вернувшись додому, вони жили у селі Ціпки Гадяцького повіту Полта� вської губернії у невеликій садибі Чижевських. Павло Іванович нама� гався раціонально вести господа� рство, завів сушарню для фруктів, брав участь у громадському житті. Був обраний до Думи, здається, пер� шої. Потім його за щось заарештува� ли. В ув’язненні був на цей раз не� довго й десь недалеко від дому. Коли дружина готувала йому та його това� ришам передачу — котлети, в неї з руки впала весільна обручка. І треба ж — опинилась вона в котлеті, яка дісталася її чоловікові. На час революції 1917 р. Павло був свідомим патріотом, хотів, щоб 406 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Ãðèãîð³é Ïàâëîâè÷ (Ãðèíÿ) ×èæåâñüêèé, ñèí Ïàâëà ³ Ñîô³¿, 1902 ð. Ëåîí³ä Ïàâëîâè÷ ×èæåâñüêèé, ìîëîäøèé ñèí Ïàâëà ³ Ñîô³¿, ç ²ºþ Îã³ºâñüêîþ. Ïî÷àòîê 30-õ ðð. Україна стала самостійною держа� вою. У 1917 р. він — член Укра� їнської Центральної Ради. Активним борцем за самостійну Україну був і його син Григорій. За часів Дирек� торії він входив до її складу. Микола Чижевський, мабуть, був в українському війську, бо з роз� повідей рідних пам’ятаю, що Софія, коли більшовики зайняли Київ, ходи� ла шукати його серед убитих, яких багато лежало в Університетському ботанічному саду. Потім Павлу, Григорію та Миколі Чижевським довелося емігрувати. Кожен з них виїхав, коли і як зміг. Знаю, що Павло Чижевський перебу� вав у Швейцарії, де й помер. Не біду� вав. А Григорій помер у злиднях. Де — не знаю. Микола Чижевський опинився у Польщі. Там одружився, здобув вищу освіту, викладав у якомусь інституті. Намагався допомагати матері, яка зали� шилася в селі Ціпки. Але з цього нічого не вийшло, бо тоді мати зв’язок з закор� доном було смертельно небезпечно. Жила Софія з наймолодшим сином, Леонідом. Його в дитинстві спіткала біда, після скарлатини він цілковито втратив слух. Навчався у спеціальній школі. Працював він токарем по металу в майстерні МТС. Займався фотог� рафією. Я бачила чудові фото його ро� боти — мальовничі краєвиди Полтав� щини, сільські весілля тощо. Виписував багато журналів, газет. Цікавився за� гальнодержавними, світовими подіями, особливо розвитком техніки. Хоч ніякою антирадянською про� пагандою він не займався, перед по� чатком війни його заарештували. За� слання відбував у таборі десь у Росії (не на півночі, й не в Сибіру). Після звільнення повернувся в Ціпки. Мама з великою повагою говори� ла про Чижевських. Пам’ятаю, вона наспівувала мені пісню, у якій були приблизно такі слова: «Катерина, вража баба, Украї� ну занапастила…» Розповідали мені мама й тітка, що Петербург було збу� довано на кістках українців, які заги� нули на його будівництві. Мамині розповіді безумовно за� пали в мою душу. Дуже жалкую, що вона не дожила до часу, коли Україна стала незалежною. Тепер хочу сказати про рід мого батька Володимира Васильовича ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 407 Êàòåðèíà Êîñòÿíòèí³âíà Ãðóçèíåíêî (óðîäæåíà Ðóá³ñîâà), 1884 ð. Огієвського. Його мати, Марія Фе� дотівна, була родом з бідної дворянської родини Залеських. Називали такі сім’ї — однодворцями. Практично від селян вона відрізнялася лише титулом. Марія Федотівна до заміжжя була сільською вчителькою. Батько розповідав мені, що в неї в одній класній кімнаті одно� часно навчалися учні�початківці й ті, що вже другий та третій рік ходили до школи. У заміжжі вона виконувала функції секретаря у Василя Дмитрови� ча Огієвського, свого чоловіка. Помер� ла Марія Федотівна 1905 р., похована в Кролевці. На могилі зберігся пам’ят� ник. Мій батько все життя з великою ніжністю згадував свою маму. Василь Дмитрович Огієвський (1861–1921) був вченим лісівником, одним з фундаторів лісової науко� во�дослідницької справи в Україні та Росії. У 1912–1918 рр. — професор та завідуючий кафедрою приватного лісівництва (лісових культур) С.�Пе� тербурзького Лісового інституту (те� пер Лісова академія), з 1916 р., крім того, помічник директора. У 1920–21 рр. — професор ка� федри лісівництва агрономічного відділення Київського політехнічного інституту. Мав нагороди — Велику срібну медаль Всесвітньої виставки у Парижі (1900), Золоту медаль Все� російської виставки насінництва (1912) та ордени — св.Станіслава 2�го та 3�го ступеня, св. Анни 3�го ступеня. Походив Василь Дмитрович з ук� раїнської дворянської родини. Його батько Дмитро Петрович Огієвський (1810–1871) у 1834 році закінчив Московський університет і працював чиновником в Україні та Росії, дослу� жився до чину колезького радника. Мати, Глафіра Матвіївна — з роду Ла� заревських. Вона та її брати — Ва� силь, Федір, Яків та Іван були знайомі з Тарасом Шевченком, а Михайло й Олександр — його близькими друзями. Михайло клопотався про визволення поета з заслання і першим повідомив про волю.2 Це про нього в «Щоденни� ку» 2.07.1857 р. Т.Шевченко писав: «Пошли Господи, всім людям такую дружбу и такого друга, как Лазаре� вський»3. Їхній матері, Афанасії Олексіївні, в листі від 9.10.1858 р. він писав: «Благородных сыновей Ваших я привык называть моими родными братьями, позвольте же Вас назы� вать моею родною, невиданною и ис� кренне любимою матерью и примите сердечный сыновий поцелуй от глу� боко любящего вас Т.Шевченко».4 Повертаючись з України до Пе� тербурга 25 березня 1859 р., Т.Г.Шевченко завітав до Глафіри Матвіївни Огієвської, а в 1860 р. по� дарував їй «Кобзар» з власноручним написом. Після смерті Т.Шевченка, під час перевезення труни з його тілом до Канева, її було завезено до кролевецької садиби Глафіри Матвіївни, де вона стояла до наступ� ного дня.5 Глафіра Матвіївна розповідала моєму батькові про Т.Шевченка й по� казувала йому кілька квіток, які вона взяла з труни Кобзаря й засушила. 408 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ 2 Øåâ÷åíê³âñüêèé ñëîâíèê. Ê., 1976 ð. ò.I, ñ.330, 340–342. 3 Òàðàñ Øåâ÷åíêî. Ïîâíà çá³ðêà òâîð³â. Ê., 1949, ò.III, ñ.114. 4 Òàðàñ Øåâ÷åíêî. Ïîâíà çá³ðêà òâîð³â. Ê., 1949, ò.III, ñ.410. 5 Øåâ÷åíê³âñüêèé ñëîâíèê. Ê., 1977, ò.II, ñ.68. Після смерті Глафіри Матвіївни в кролевецькому будинку Огієвських жила її дочка Афанасія Дмитрівна Огієвська, викладач, а потім началь� ниця прогімназії. Саме до неї перей� шов згаданий «Кобзар». Пам’ятаю, десь перед війною Афанасія Дмитрівна приїздила до Києва й при� возила цей «Кобзар». З ним вона була у П.Тичини. Як я розумію, хотіла, щоб він посприяв, щоб «Кобзар» в неї купили, мабуть, для музею. Поверну� лася вона з цього візиту прикро вра� женою. П.Тичина їй відмовив (що саме він їй сказав, не знаю). «Кобзар» залишився у Афанасії Дмитрівни. Після її смерті був у Тамари Володи� мирівни Ленчевської, племінниці Афанасії Дмитрівни. Коли померла Тамара Володимирівна, «Кобзар» взяв її син, журналіст Юрій Сергійо� вич Ленчевський, нібито для того, щоб відвезти моєму батькові, який хотів передати його до Державного музею Т.Г.Шевченка у Києві. Але так і не зробив цього. Отже, дід мій Василь Дмитрович середню освіту здобув у Полтавській військовій гімназії, вищу — в С.�Пе� тербурзькому Лісовому інституті (те� пер Лісотехнічна академія), який закінчив 1871 р. Наукову діяльність розпочав з 1888–1892 рр., коли був помічником лісничого Одоєвського лісництва Тульської губернії й водно� час викладав у місцевій лісовій школі. У 1892 р. вийшла друком його перша наукова робота «Питомник хвойных саженцев в Тульской губернии». Двічі (у 1892 р. та 1908 р.) Лісо� вий департамент Росії відряджав В.Д.Огієвського до Західної Європи для вивчення лісової справи. Він по� бував у Німеччині, Австрії, Швеції, Франції. Повернувшись з відряджен� ня, написав ряд наукових праць, уза� гальнюючи в них отримані за кордо� ном дані.6 Багатющий фактичний матеріал йому вдалося зібрати й узагальнити, коли він очолював особливу такса� ційну партію лісового департаменту (1894–1908). У 1908 р. за доручен� ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 409 Âàëåíòèíà Îëåêñàíäð³âíà Îã³ºâñüêà (óðîäæåíà Ãðóçèíåíêî), ìàìà ²¿. 30-ò³ ðð. 6 Áîðüáà ñ âðåäíûìè íàñåêîìûìè â Áàâàðèè. — «Ñåëüñêîå õîçÿéñòâî è ëåñîâîäñòâî», 1895, ¹ 9; Ôðàíöóçñêàÿ ëåñíàÿ îïûòíàÿ ñòàíöèÿ. — «Ëåñíîé æóðíàë», 1895, âûï.5; Ëåñíîå îïûòíîå äåëî â Àâñòðèè. — «Ëåñíîé æóðíàë», 1895, âûï.4; Ïðóññêàÿ ëåñíàÿ îïûòíàÿ ñòàíöèÿ. — «Ëåñíîé æóðíàë», 1895, âûï.2; Èñïûòàíèå êà÷åñòâà ñåìÿí íà Ñàêñîíñêîé êîíòðîëüíîé ñòàíöèè. — «Ëåñíîé æóðíàë», 1896, âûï.4. 410 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ ням цього департаменту В.Д.Огієв� ський організував і очолив у С.�Пе� тербурзі першу в Росії Контрольну станцію лісового насіння. За час його завідування нею (1908–1918) було проведено близько дев’яти тисяч вип� робувань якості насіння і опублікова� но ряд наукових праць. Крім того, він розробив методику визначення якості насіння, зокрема запропонував при� лад, який увійшов у практику лісової справи як «стаканчик Огієвського». Для наукової роботи В.Д.Огієв� ський організував у лісництвах Украї� ни та Росі ї — Собіцькому Чернігівської губ.(тепер Сумська обл.), Микільському Чернігівської губ. (тепер Київська обл.), у Тульських заказниках та в інших місцях ряд опорних пунктів. Значну частину своєї науково�дослідної ро� боти Василь Дмитрович здійснив саме у Собіцькому лісництві, розта� шованому, як і Кролевець, де він на� родився, в Чернігівській губернії (тепер Сумська обл.). Влітку він жив у лісовому масиві Довгий Бір на хуторі Глибокий Ко� лодязь, за 15 кілометрів від залізниці. Василь Дмитрович, його сім’я та співробітники займали будиночок з чотирьох кімнат і кухні. В лісництві проводилася дослідна робота і пер� винна обробка матеріалів. Допома� гали Василю Дмитровичу його сини — старший Володимир (мій батько) та молодший Василь. А взимку в Кролевці він обробляв накопичений влітку матеріал. У кролевецькому помешканні, як розповідав мені батько, взимку кутки кімнат бралися інеєм. Груби топили соломою. А потім пили чай. Він дуже любив ці вечори. Про деякі риси вдачі Василя Дмитровича ми можемо дізнатися зі спогадів його молодшого сина Василя.7 Він зазначав: «Прояв� ляя большую требовательность к про� водимой работе, отец очень мало думал о своей одежде и постоянно ходил в одном и том же мундире — форме лес� ного ведомства. Помню, когда он что�либо обдумывал, то быстро ходил взад и вперед по комнате. Почерк его был настолько неразборчив, что его скоропись с трудом разбирала моя мать и ряд лет работавший с ним С.Са� мохвал». Усе своє життя В.Д.Огієвський як науковець вивчав особливості Ìàð³ÿ Ôåäîò³âíà Îã³ºâñüêà. 1902 ð. 7 Âîñïîìèíàíèÿ Âàñèëèÿ Âàñèëüåâè÷à Îãèåâñêîãî îá îòöå (Â.Ä.Îãèåâñêîì) – «Ëåñíîå õîçÿéñòâî», 1961, ¹ 2. Ñ.63. природного поновлення лісу залежно від різних варіантів його вирубки, розробляв різноманітні засоби розве� дення культури дуба і сосни та досліджував проблему плодоношен� ня останньої. Багато уваги він приділяв також біології хруща та за� собам боротьби з ним. До нашого часу широко застосовується метод поновлення дуба насадженнями «гус� тої культури місцями», впроваджений ним у 1895–1900 рр. у Тульських за� казниках. У 1912–1916 рр. він заклав у ряді лісництв дослідні насадження з насіння різного географічного поход� ження. Його досліди за своїм масшта� бом і науково обгрунтованою мето� дикою не мали рівних собі на той час у світі. Результати цих досліджень використовуються і в наш час при районуванні насіння основних лісо� створюючих порід Росії та України. Добре збереглися, взяті під охорону і стали об’єктом досліджень закладені В.Д.Огієвським ділянки з деревами різного географічного походження в Собіцькому лісництві. У київський період життя Василь Дмитрович узагальнював матеріали, зібрані ним у попередні роки, розро� бив разом з професором Київського політехнічного інституту Євгеном Пи� ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 411 ²ÿ ç ìàìîþ ³ áàáóñåþ Êàòåðèíîþ Êîñòÿíòèí³âíîþ. Êè¿â, 1925 ð. липовичем Вотчалом методи промис� лової підсочки сосни, уперше в Україні та Росії організував курси підготовки працівників у цій галузі. Крім КПІ, працював у сільськогоспо� дарському науковому комітеті, де очолював лісову секцію, був членом Комісії з вивчення природних ба� гатств України при Українській ака� демії наук. Василь Дмитрович Огієвський — родоначальник династії науковців, що працюють у галузі лісової справи. Його син Василь Васильович (1893–1983) теж був науковцем�лісівником. Працю� ючи в різних районах Росії, він продов� жував розробляти і втілювати в життя науково�дослідний доробок батька, а в останні роки життя очолював у Лісо� технічній академії Ленінграда кафедру лісових культур, якою в 1912–1918 рр. завідував Василь Дмитрович. Мені розповідали курйозний ви� падок. Під час якогось з’ їзду лісівників колишні учні Василя Дмит� ровича зазирнули в аудиторію, де ко� лись слухали його лекції. Зазирнули й завмерли — за кафедрою стояв їх учитель, якого давно вже не було на світі. А річ у тому, що син був дуже схожий на батька, і саме він у той момент читав лекцію. Син Василя Васильовича теж став науковцем�лісівником, і його на� щадки так само стали фахівцями з лісової справи. Старший син Василя Дмитровича, Володимир Васильович (1890–1979), мій батько, був засновником радіотех� нічної школи на Україні, організато� ром радіотехнічної спеціальності у КПІ, багаторічним деканом (1930–1934, 1941, 1944–1962 рр.), завідуючим кафедрою радіотехніки (1930–1941), теоретичних основ радіотехніки (1944–1973), професо� ром (1930), професором�консуль� тантом з 1973 до смерті 1979 р. До 100�річчя від дня народження (1990) одній з лабораторій факульте� ту присвоєно його ім’я. Цікаво, що він був у КПІ безпартійний декан. До того ж ніхто, крім нього, не обіймав цю по� саду. Мав нагороди — ордени: св.Ста� ніслава 2�го та 3�го ступеня, св.Анни 3�го ступеня, Леніна, Трудового Чер� воного Прапора, медалі. Йому було присуджено звання Заслуженого працівника вищої школи України. Додам дещо з того, що мені відо� мо про нього та наше родинне життя. Початкову освіту мій батько здо� був удома. У 1903 році вступив до Київського реального училища, до 412 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Âàñèëü Äìèòðîâè÷ Îã³ºâñüêèé. 1903 ð. 4�го класу (який за своєю програмою відповідав 7�му класу десятирічки радянських часів). Обрав реальне училище, а не гімназію тому, що в ньому більше уваги приділя� лося математиці та фізиці. Завдяки добрій домашній підготовці зразу став першим учнем. У наступному році з ним в одному класі опи� нилися другорічники, майбутні вчені — М.К.Гудзій (академік АН УРСР) та М.В.Шар� лемань (доктор наук, професор). Як тільки починалася весна, Шарлемань зни� кав з училища. Майбутній дослідник природи, закоханий в неї, йшов на луки, в ліси. Гудзій, потім відомий літературознавець, на всіх уроках читав. Восени 1905 р. революційний рух охопив і середню школу, зокре� ма, й Київське реальне училище. Тоді делегація з трьох учнів, серед них батько, прийшла до учительської і батько зачитав і вручив директору «петицію»: «Ми, учні КРУ, вимагаємо скликання установчих зборів, звіль� нення усіх політичних в’язнів, вклю� чення до складу педагогічної ради училища представників учнів стар� ших класів і т.п.; до задоволення на� ших вимог оголошуємо страйк». Тоді ж у всіх класах училища було влаш� товано «хімічну обструкцію», для про� ведення якої пробірки з сірководнем дістали в Київському політехнічному інституті. Дирекція училища вжила рішу� чих заходів: усі входи до будинку було зачинено, страйкарям поставле� но ультиматум — вони мусять пись� мово запевнити, що надалі не будуть порушувати дисципліну, й негайно приступлять до навчання. Хто не ви� конає цих вимог, буде виключений з училища. Огієвського, Гудзія та ще ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 413 Íà òèòóëüí³é ñòîð³íö³ «Êîáçàðÿ» äàð÷èé íàïèñ «Ãëàô³ðå Ìàòâ³åâíå Îã³åâñêîé íà ïàìÿòü. Ò.Øåâ÷åíêî» двох учнів було виключено. Заняття в училищі поновилися. Батько розповідав, що коли б він «покаявся», його поновили б. Але він не хотів цього робити, та й обставини в родині склалися так, що все одно не зміг би відвідувати уроки. Спочатку він доглядав тяжко хвору матір (по� мерла від раку в 1905 р.), потім сес� тру Марію (Маню, як її називали в сім’ї), яка померла десь на початку 1907 року від ускладнень, після тяж� кого поранення на демонстрації 17 жовтня 1905 року. Навесні 1907 р. батько склав ви� пускні іспити екстерном. На іспит з Закону Божого він пішов без підго� товки. Поставили йому трійку. Через деякий час його зустрів той викладач, як казав батько, досить помітний у Києві чорносотенець, і запитав: «Что это такое с вами?» Дізнавшись, що батько довгий час сидів біля хворої матері, а потім сестри, сказав: «Что ж вы не сказали об этом? Мы бы вам хотя бы четверку поставили». Батька це здивувало, адже викладач знав про його участь у страйку. У 1907 р. батько вступив до Київського політехнічного інституту на механічний факультет. Брав участь, як він згадує в автобіографії, у студентських організаціях, сходках, мітингах. У 1911 р. пішов доброволь� цем в армію. Своє право студента на відстрочку він не використав. Його привабило те, що для добровольців строк служби був коротшим на рік. Відбував службу в 4�ій іскровій роті (так тоді називалась радіотехнічна рота) в Києві. Там пройшов спеціальні радіотехнічні курси. Збе� реглася відомість з переліком усіх слухачів цих курсів і оцінок, які вони отримали на іспитах. П’ятірка була тільки в мого батька. Інколи офіцер�викладач доручав йому замість себе вести заняття, і це була перша його педагогічна практика. Після випускних іспитів батькові при� своїли офіцерське звання прапорщи� ка запасу, і він повернувся в КПІ про� довжувати навчання. У 1914 році мав захищати дипломний проект,8 але розпочалася війна. І його як офіцера запасу мобілізували в діючу армію, де був начальником фронтової радіо� станції та начальником Центральної радіостанції штабу головнокоманду� 414 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Âîëîäèìèð Âàñèëüîâè÷ Îã³ºâñüêèé. 1965 ð. 8 Çâàííÿ ³íæåíåðà áàòüêîâ³ íàäàëè, êîëè â³í óæå áóâ âèêëàäà÷åì ÊÏ². ючого арміями Південно�Західного фронту. Батько розповідав, що на радіостанції в нього (прапорщика)9 підлеглим був підполковник Іванов (стройовик, без радіотехнічної підготовки). Спочатку ставився воро� же — не хотів бути підлеглим у мо� лодшого за чином, згодом вони стали друзями. У 1916 р. батько домігся відряд� ження до авіашколи на річці Кача в Криму, де готували фахівців з радіо для авіації. Перебуваючи в цій школі, брав участь у перших в Росії нічних польотах з радіозв’язком (під керівництвом французького лейте� нанта Робіне). По закінченні авіашко� ли отримав призначення до 8�ої армії. На війні батько не вбив жодної людини, він навіть не стріляв. Його обов’язком було забезпечення робо� ти радіостанції, що він і виконував. Зброя, безумовно, в нього була. Цікаво, що він навіть мав орден св.Анни 4�го ступеня з написом: «За храбрость». Нагороджений ним він був у 1915 р. мабуть тому, що радіо� станція на той час була в зоні бойових дій. Після революції 1917 р. батька обрали до полкового комітету солдат� ських депутатів 8�го авіадивізіону та до дивізіонного комітету гарнізону штабу 8�ї армії. Крім того, він був го� ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 415 Âîëîäèìèð Âàñèëüîâè÷ Îã³ºâñüêèé ïðîâîäæàº ïåðøèé âèïóñê êèòàéñüêèõ ñòóäåíò³â. 1965 ð. 9 Ó ïîñëóæíîìó ñïèñêó áàòüêà (çáåð³ãàºòüñÿ êîï³ÿ) º çàïèñ ïðî òå, ùî ó 1917 ð. â³í «ïðåäñòàâëåí ê ïðîèçâîäñòâó â ÷èí ïîäïîðó÷èêà», à ïîò³ì «â ÷èí ïîðó÷èêà». Àëå â³í ¿õ íå îòðèìàâ, áî ðîçïî÷àëàñÿ Æîâòíåâà ðåâîëþö³ÿ. ловою виборчої комісії на виборах до Установчих зборів. Наприкінці 1917 року його було де� леговано на Перший Всеросійський з’їзд військових радіотелеграфістів, який відбувався у листопаді�грудні 1917 ро� ку. Там його обрали до складу виконав� чого органу з’їзду — Центрального військового комітету. Зі складу остан� нього в січні 1918 р. було організовано раду військового радіотелеграфу Рес� публіки, головою якої з лютого 1918 р. став батько. Цій раді підпорядковували� ся всі радіотехнічні фронтові й тилові установи. У 1919–1921 рр. батько був на� чальником Військової радіостанції незатухаючих коливань, що спо� руджувалася у Москві, в Сокольниках, і заступником та помічником відпо� відального будівничого станції профе� сора І.В.Шулейкіна. У батька там був комісар, малограмотний, до того ж лю� бив випити. На щастя, він не втручався у справи будівництва. Згадуючи ті часи, батько казав, що не пам’ятає, яке мав військове звання. Знає, що на комірці форми в нього мусили бути шпали. Можливо, він і не носив форму. Є фото, зроблене в Сокольниках, де батько у плетеній шапці. У 1921 році, після того, як радіостанцію було успішно здано в експлуатацію, батькові дозволили пе� 416 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Á³ëî÷êè â ïàðêó Êè¿âñüêîãî ïîë³òåõí³÷íîãî çîâñ³ì íå áîÿòüñÿ Âîëîäèìèðà Âàñèëüîâè÷à. 1977 ð. ревестися до Києва. Тут він з березня 1921 року, ще до звільнення у запас, почав викладати в Київському політехнічному інституті. У 1922 р. де� мобілізувався. З цього часу все його життя пов’язано з КПІ. У тридцяті роки він, крім того, часто очолював або кон� сультував будівництво багатьох радіо� станцій в Україні. Перебуваючи в 1917–1921 рр. в Петрограді та Москві, батько побував на багатьох мітингах, засіданнях, з’їздах. 16 квітня 1918 року як голова ради військового радіотелеграфу мав трихвилинний виступ на засіданні Ради народних комісарів, де розгляда� лося питання про передачу ряду постійних військових радіостанцій до цивільного відомства. У 1922 році батько одружився з моєю мамою, Валентиною Грузинен� ко (знайомі вони були з дитинства). 28 квітня, на день народження бать� ка, вони зареєстрували свій шлюб, а 28 липня, на день святого Володими� ра, вінчалися. Мама свого часу хотіла стати ліка� рем. Вступила до медичного інститу� ту. Була на практиці в лікарні. То був тяжкий час громадянської війни, у па� латі лежали різні хворі, деякі з них були вошиві. Мама заразилася тифом, дуже тяжко перехворіла. Коли більш�менш прийшла в себе, вже не продовжувала навчання. У мами була добра музична ос� віта, і вона час від часу давала дітям уроки музики. А медицину любила ціле життя, купувала медичні книжки, вміла робити будь�які, навіть складні, перев’язки. В неї були літературні здібності. Написане нею схвально оцінив Степан Васильченко. У дитинстві я майже не бачила батька. То був час становлення радіоспеціальності у КПІ, будівниц� тва радіостанцій. І майже вся доба проходила в нього там. Іноді, коли батько мав вільний час, він прибігав додому, брав маму й мене, і ми їхали до лісу чи на дніпровські луки. Він любив і знав природу. Коли ми в школі почали вивчати ботаніку, зав� дяки його розповідям, я все знала. У повоєнні роки у нас в родині встановилася традиція — день народ� ження мами й батька ми проводили в Голосіївському лісі. А ввечері прихо� дили гості — родичі, знайомі. У довоєнні роки я нерідко заси� нала під класичну музику (моє ліжко було за шафами у тій кімнаті, де сто� яв рояль). Вечорами мама часто гра� ла (батько дуже любив її гру), іноді хтось інший. Інколи співала моя тітка і хтось з її друзів. На святкуванні 10�річчя подружнього життя моїх батьків грали у чотири руки Мар’яна Миколаївна та Катерина Миколаївна, доньки Миколи Лисенка. В тій же кімнаті, де стояв рояль, на овальному столі лежали гра� барівські видання про І.Левітана, В.Сєрова, М.Врубеля, альбоми реп� родукцій з творів французьких ім� пресіоністів та ілюстрації до «Мерт� вих душ» М.Гоголя Агіна та Бокле� вського та тільки Агіна. Потім з’явився каталог творів китайського художника Ці Бай–ші з виставки, що відбулася у Москві. Привіз його бать� ко. Йому часто доводилося бувати у відрядженні там. Він любив, знав об� разотворче мистецтво. Нерідко пря� мо з вокзалу він їхав у Третьяковку, а потім йшов у справах до міністерства чи на якесь засідання. Я любила забиратися у цей куто� чок нашого помешкання й на самоті переглядати згадані альбоми. Пам’я� ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 417 таю, навіть пробувала копіювати «Вечірній дзвін» І.Левітана. Мабуть, уже тоді зародився й утвердився в мене інтерес до образотворчого мис� тецтва, який згодом і визначив те, що я стала мистецтвознавцем. У 1933 році я пішла до 1�го класу української школи. Хтось із сусідок, пам’ятаю, докоряв мамі: «Как это вы послали девочку в мужицкую школу!» У довоєнні роки батько та профе� сор Кичигін, його знайомий ще по на� вчанню в КПІ, любили, коли тільки ще розпочинався ранок, гуляти в парку КПІ. У 1937–38 рр. вони під час цих прогулянок домовлялися, що той, кого ще не заарештують, буде піклуватися про сім’ю заарештованого. На щастя, чорний ворон обминув їх. 22 червня 1941 року вони теж гуляли в парку, як завжди, вранці. На цей день, пам’ятаю, було призначено військові маневри. От гуляють ці два професори й спостерігають, як у небі біля літаків рвуться снаряди. Диву� ються: «На якому високому рівні відбуваються меневри. Так точно все розраховано, що не бояться стріляти справжніми снарядами!» Насправді то була вже війна. Кажуть — «швець без чобіт». Так і батько — не мав радіоточки. Молотова пішов слухати до сусідів. Пам’ятаю, яким він повернувся. Він був блідий, ніби закам’янілий. А я чула виступ на� дворі — хтось на 2�му поверсі увімкнув радіоприймач на повну потужність. Ми не вірили, що війна буде не на нашій території. Передбачали й те, що наші війська змушені будуть залишити Київ. Але навіть у найтяжчий період війни вірили, що настане день перемоги. 5 липня 1941 року ми (батько, мама, тітка, бабуся і я) евакуювалися. Вранці того дня директор КПІ Колбас� ников сказав, що ніякої евакуації з Києва не буде. А ввечері викликав бать� ка та ще трьох професорів — C.C.Руд� ника, С.І.Тетельбаума, прізвище третьо� го не пам’ятаю. Після майже годинного чекання в приймальні їх покликали до кабінету. І директор сказав: «З ЦК партії надійшло розпорядження вас відправи� ти в тил. Якщо хочете, можете взяти з собою сім’ї. Через годину ви мусите бути готовими до від’їзду, ешелон буде на товарному вокзалі». Коли батько прийшов з такою звісткою, то мами не було вдома. Вона пішла купити щось з їжі. Тітка зразу ж заходилася складати все для бабусі. Я почала збирати для всіх теплу одежу. Батько побіг до Інституту палити доку� менти, які не мали потрапити до німців. Мама, коли повернулася, встигла лише взяти основні документи родини та дещо з харчів. Прийшов батько, під’їхала підвода і відвезла нас на то� варний вокзал. У квартирі все залиши� лося так, ніби ми йдемо ненадовго. Так, на столі, застеленому скатерти� ною, стояло варення з суниць, зварене того дня, у бокалі — білі троянди з нашого палісадника. Коли німецькі війська зайняли Київ, Галині Миколаївні та Євгенії Миколаївні Зосимович, дружинам ма� миних двоюрідних братів — Дмитра Павловича та Володимира Павлови� ча, вдалося зберегти дещо з наших книг, меблів, а, головне, всі родинні фотографії та родинний архів, а та� кож картину роботи моєї бабусі. Вони через хворобу своїх батьків не змогли евакуюватися. Їхні чоловіки в останні дні перед приходом німців пішки покинули Київ. 418 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ Ешелон, у який ми потрапили, спочатку чомусь рухався в бік німців. На щастя, під бомбардування ні разу не попав. Ми тільки чули вибухи десь попереду й потім бачили руїни. Пам’ятаю поля пшениці, жита, які бачили, коли їхали Україною. Хліб уродив добре, колосся було важке, аж гнулися високі міцні стебла. Яка його доля, не знаю… На станціях селяни схвильовано розповідали: наказано палити хліб, щоб не дістався ворогові. Через три тижні наш ешелон дотяг� нувся до м.Кустанай у Казахстані. Ева� куйованих розмістили в школі на підлозі. Щодня приїздили з колгоспів, агітували їхати до них. Батькові пропонували по� саду пасічника. Потім, коли ми вже жили в Свердловську, де батько викла� дав в Уральському індустріальному інституті (тепер Політехнічний інститут), він жартував: «А жаль, що не згодився бути пасічником! Були б хоч ситі!» У Свердловську було скрутно, го� лодно. Правда, в останній рік батько, як викладач вузу, отримував добрий пайок. Але здоров’я у всіх було підірване. Бабуся померла в Свердло� вську тоді, коли у зведеннях по радіо лунали слова «Київський напрям». Вона ще встигла їх почути й раділа. Коли наші війська відігнали німців від Москви, науково�дослідний інсти� тут, у якому батько був консультан� том з питань, пов’язаних з радіо� управлінням ракет «земля — повітря», реевакуювався до Москви. Ад� міністрація інституту пропонувала бать� кові в Москві роботу за фахом та квар� тиру. Але він відмовився, бо хотів по� вернутися до Києва, в КПІ. Ми теж хотіли. При першій можливості поїхали додому. Нас не ля� кало, що місто ще в руїнах, що його ще бомблять, що життя в ньому ще не на� лагоджено. Ми раділи, що знову вдома. Перші два роки (приїхали ми в липні 1944 р.) нічим було топити гру� би, не опалювалися й учбові корпуси КПІ. Уся наша сім’я зимувала в одній кімнаті, хоч ми мали окрему чоти� рикімнатну квартиру. Єдиним опа� ленням у першу зиму була невеличка залізна «буржуйка», на якій і варили. На другу зиму домоуправління прислало нам двох полонених німців, які склали нам грубку з цегли. З нею стало трохи краще. Полонені були голодні. Мама годувала їх. На той час розкішно — варила галушки з смаже� ною цибулею. Розмовляла з ними (вона володіла німецькою мовою). Поки говорили про війну, все було гаразд. Німці казали, що війна — це погано, що Гітлер капут і тому подібне. Потім, коли один з них пока� зував фото своїх дітей, мама сказала: «Ви говорите, що всі вони рівні для вас, ви кожного з них однаково лю� бите! Так і всі народи в світі мусять бути рівними й заслуговують на по� вагу!» На це німець відповів: «Але ж ми не такі, як усі. Ми ж арійці!» Поступово життя налагоджува� лося. Студенти поважали й любили батька. Називали «наш дід». Багато хто з них бував у нас вдома. За сто� лом під час обіду чи вечері нерідко, крім родини, сидів, наприклад, Мака� субу з Гвінеї (зараз ректор Політехнічного інституту в Конакрі), чи корейці Но Кук�Хон та Лім Бен�Чан (перший став директором пхеньян� ського радіозаводу, другий — виклада� чем у Пхеньянському політехнічному ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 419 інституті). Коли обидва повернулися до Кореї і мали вже сім’ї, їхні діти вва� жали мого батька своїм дідусем. Лім�Бен�Чан писав нам, що для того, щоб вилікуватися від туберкульозу, з’їв, за народною традицією, змію. Але вважає, що одужанням зобов’язаний тим лікам (здається, це був стреп� томіцин), які прислав мій батько. І за це безкінечно вдячний йому. Якось в деканат до батька прийшла вся в сльозах дівчина, яка витримала іспити в КПІ, але не пройшла за кон� курсом (не на радіофакультет). Відбу� лася така розмова. Батько: «То чому ж ви прийшли до мене?» Дівчина: «Так мені сказали, що ви такий декан, який всім допомагає!» Батько розпитав її, з’я� сував, що в неї є певні права на пільги. Порадив, як написати заяву на ім’я рек� тора та куди віднести її. За кілька днів дівчинка прибігла й радісно повідомила: «Я вже студентка!» У Дмитра Петровича та Глафіри Матвіївни Огієвських, крім сина Ва� силя та дочки Афанасії, про яких я вже розповідала, були ще діти — Олена, Марія, Михайло та Володи� мир. Про цю гілку роду я мало знаю. Можу написати лише про двох дво� юрідних братів мого батька — Анатолія та Дмитра, синів судді Во� лодимира Дмитровича Огієвського. Анатолій Володимирович Огієв� ський (1899–1951) був ученим гідрологом, професором, доктором технічних наук, одним із засновників гідрологічної науки в Україні. У 1919 р. він як студент КПІ був на практиці в Катеринославі. У середині липня місто захопили денікінці й Анатолія Володимировича мобілізували й зарахували рядовим у зведений офіцерський батальйон, який послали на фронт проти Червоної армії. У пер� шому ж бою Анатолія Володимировича було важко поранено в обидві ноги, і він потрапив до шпиталю, де пролежав два з половиною місяці. Після одужан� ня служив у Києві підпоручиком інже� нерних військ на панцернику «Мос� квич». На початку грудня 1919 р., після наступу Червоної армії, панцерник відступив до Одеси, потім до Тираспо� ля. У цей час Анатолій Володимирович утік до Червоної армії. У травні 1920 р. його відправили на польський фронт. Невдовзі він захворів на тиф. Після оду� жання був у Полтаві, в інженерній роті, де навчав червоноармійців інженерної справи. Проте Анатолія Володимировича не полишало бажання вчитися, і він всту� пив до Київського політехнічного інсти� туту на 4�й курс. Закінчив інститут у 1922 р. З 1923 р. навчався там же в аспірантурі під керівництвом професора Є.В.Оппокова. Потім працював у різних установах як фахівець з гідрології. З 1926 по 1952 рік (з перервою у три роки на війну) був співробітником Інституту водного господарства АН України (тепер Інститут гідромеханіки АН України), завідуючим відділом та заступником директора цього ж інсти� туту (1933). Багато років викладав, завідував кафедрою гідрології у Київському інженерно�меліоративно� му інституті. Крім того, у 1928–1932 рр. керував службою гідрологічного оповіщення Дніпробуду. Довелося йому в 1927 р. побува� ти в науковому відрядженні за кордо� ном (у Німеччині, Австрії, Франції). У 1941 р. наукову та викладацьку роботу Анатолія Володимировича було перервано. 26 червня його заарешту� вали (ордер на арешт було підписано 22 червня, в день початку війни). 2 лип� 420 ²ß ÎÃ²ªÂÑÜÊÀ ня разом з слідчою справою евакуйова� но до Новосибірська в тюрму. Звинува� чували Анатолія Володимировича в ан� тирадянській націоналістичній пропаганді та причетності до польської розвідки, ставили в вину й те, що до 1930 р., боячись репресій, приховував свою службу в білій армії, що листував� ся з братом Дмитром, який перебував у еміграції в США, а також те, що, пере� буваючи у закордонному відрядженні, зустрічався з вченими�емігрантами. Дивлячись на фото, зроблене в тюрмі, на якому ця від природи кра� сива й приваблива людина має страшний вигляд, можна уявити собі, як було йому там. Треба відзначити мужність Анатолія Володимировича. Він вит� римав тиск численних допитів, які тривали, як правило, багато годин й обов’язково вночі. Не визнав себе винним, переконливо розповів про виконану ним до арешту наукову ро� боту, й довів, що вона була спрямо� вана на користь Батьківщини. 23 травня 1943 року Анатолія Володимировича було звільнено у зв’язку з тим, що в слідчій справі не� достатньо матеріалів для віддання його до суду. Незабаром, після виз� волення Києва, він повернувся додо� му. У 1944–1946 рр. був директором Київської науково�дослідної гідро� логічної обсерваторії, у 1946–1947 рр. її консультантом. Переніс кілька інфарктів. Від останнього помер. Так склалося, що я була в дуже приязних стосунках з його дружиною Валентиною Олександрівною, і вона часто розповідала мені про Анатолія Володимировича. Багато чого про ньо� го я дізналася з виписок з його слідчої справи, зроблених Лесею Никано� рівною Падун�Лук’яновою в архівах. Про брата Анатолія Володимиро� вича Дмитра я знаю значно менше. З розповідей батька мені відомо, що під час Першої світової війни він був на Далекому Сході. За часів громадя� нської війни перебував у армії гене� рала Колчака. Потім емігрував до Сполучених Штатів. Там здобув ме� дичну освіту, одружився з американ� кою. Дітей не мав. Збирався повер� нутися на Батьківщину, але брат Анатолій, коли був у закордонному відрядженні, написав йому, що не радить це робити. З Києва він боявся таке писати. Листувалися брати до 1927 року. Їхня мати, Катерина Гри� горівна, листувалася з сином і після війни, але в п’ятдесяті роки теж змушена була припинити листування. У шістдесяті роки Дмитро Воло� димирович приїздив до Києва та Ленінграда, щоб побачитися з роди� чами. Мого батька тоді викликали до спецвідділу КПІ й повідомили про його приїзд та бажання побачитися. Сказали, що це можна зробити в готелі, де Дмитро Володимирович зу� пинився, або ж батько може запросити його до себе на квартиру. Батько пішов до готелю. Розповів про всіх родичів. Цікаво, що згодом мого батька знову викликали до спецвідділу КПІ. По тому, як його там розпитували, відчувалося, що вони мають запис розмови батька з Дмитром Володимировичем й лише уточнюють деякі місця, які чомусь, вид� но, погано записались… Поки я писала про свій родовід, в уяві пройшло багато людей, як мені здається, цікавих особистостей. У до� лях їхніх відбилися характерні ознаки часу, в який вони жили. В мене таке по� чуття, ніби я перегорнула сторінки не� давньої історії України, часом світлі, ча� сом драматичні, часто трагічні. ÏÎÄÎÐÎÆ ÄÎ ÊÐÎËÅÂÖß 421

Подорож до Кролевця

Репозитарії

Схожі ресурси