Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Мисюга, Б.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2008
Schriftenreihe:	Україна. Наука і культура
Schlagworte:	Пам'ять. Мистецтво. Час
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40899
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук / Б. Мисюга // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 428-434. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40899
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-408992013-01-28T12:07:30Z Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук Мисюга, Б. Пам'ять. Мистецтво. Час 2008 Article Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук / Б. Мисюга // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 428-434. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40899 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час
spellingShingle	Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час Мисюга, Б. Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук Україна. Наука і культура
format	Article
author	Мисюга, Б.
author_facet	Мисюга, Б.
author_sort	Мисюга, Б.
title	Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук
title_short	Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук
title_full	Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук
title_fullStr	Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук
title_full_unstemmed	Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук
title_sort	вікова традиція в мистецтві галини севрук
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Пам'ять. Мистецтво. Час
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40899
citation_txt	Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук / Б. Мисюга // Україна. Наука і культура. — 2008. — Вип 34. — С. 428-434. — укp.
series	Україна. Наука і культура
work_keys_str_mv	AT misûgab víkovatradicíâvmistectvígalinisevruk
first_indexed	2025-07-03T23:05:52Z
last_indexed	2025-07-03T23:05:52Z
_version_	1836668895591661568
fulltext	Áîãäàí ÌÈÑÞÃÀ ВІКОВА ТРАДИЦІЯ У МИСТЕЦТВІ ГАЛИНИ СЕВРУК За давнім українським звичаєм висо� ке, підняте до рівня мистецтва ремес� ло ставало справою сімей, родин, родів. Гончарство в Україні від най� давніших часів вважалося справою Богом наділених людей. Праук� раїнські «володарі вогню» передавали нащадкам свій дар. Сакрум випаленої глини, котра з прадавніх часів була атрибутом хат� нього оберегу, тонко відчували укра� їнські мистці Григоровичі�Барські, архітектори�будівничі, підприємці ху� дожньої порцеляни. Василь Григоро� вич�Барський (1701–1747), нащадок подолян Барських, які оселились у Києві на Подолі ще за гетьмана Хмельницького, відомий світові як антіохійський монах, мандрівник, філософ, перекладач та історик. Зав� дяки культурологічним розвідкам та начеркам цього відомого історика в Україні вперше дізналися про святі місця Європи, Азії та Африки, про особливості та винаходи іноземних зодчих, побут незнаних цивілізацій. Його молодший брат Іван (1713–1785), відомий архітектор доби українського бароко, — відзна� чився масштабним конструкторським мисленням, вишуканим естетичним смаком. Саме йому належить ідея та проект першого водогону та ка� налізаційної системи в Києві. За його проектами споруджено Кирилівську, Покровську церкви та церкву Мико� ли Набережного. У кінці цього ж віку в Межигір’ї з’явилась і порцелянова фабрика Григоровичів�Барських, котра діяла аж до початку ХХ ст. Власники фаб� рики глибоко шанували традиційне ужиткове мистецтво, вміло оздоблю� ючи посуд давніми орнаментальними мотивами. Пізніше, у 1920�х, на базі цього підприємства працювали славні керамічні майстерні бойчукістів… Нащадок цього роду — сучасна наша художниця Галина Севрук на� родилася 1929 року в Самарканді, де на той час у вимушеній еміграції пе� ребувала її родина ще від 1920 року. Батько — Сильвестр Мартинович — був архітектором, мати — Ірина Дмитрівна (з дому Григоровичів�Бар� ських) — була також залюбленою в мистецтво. 1930�го родина Севруків повертається в Київ. Так склалося, що високе призначення мистців — «володарів вогню» художниця не змогла перейняти безпосередньо у славних предків. Страхіття репресій 1930�х, жор� стокі окупаційні режими 1940�х, що великою мірою торкнулися сім’ї Сев� руків, справили на дівчинку тяжке 428 враження, а потім і обумовили «надмірно чуттєве» ставлення Галини до житєвих подій. Ця ж «надмірна чуттєвість» заважала навчатися в Київському художньому інституті в середині 1950�х. Шляхетна безпосе� редність, як і в більшості справжніх естетів тієї доби, фактично відбирала в художниці засоби для творчості. Було б неправдою стверджувати, що Галина Севрук відразу відмежу� валась від соцреалістичної естетики. Сюжетно�тематичне мислення, котре прищеплювалось молодій людині ще від уроків Київської художньої шко� ли, талановита майстриня долала повільно. Її тодішні пластичні компо� зиції ще позбавлені живого ритму, спутане догмами єство пручалося, не знаходило напрямку для належної самореалізації. З 1959 по 1963�й ро� ки Галина Севрук працює у Худож� ньому фонді, де розширює діапазон свого естетичного чуття. Він виявив� ся достатньо великим, щоб «не загу� битися» у монументальному форматі. 1963�м роком датований її перший монументальний твір — мозаїка «Лісова пісня» (знаходиться в Музеї Лесі Українки в Києві). Саме тоді, до� шукуючись та аналізуючи, Севрук зрозуміла життєдайну напругу Бой� чукових розписів, збагнула, якою по� тенційно сильною може бути первісна форма давнього українського мистец� тва. Не без впливу поперед� ників�авангардистів створила мозаїку на тему Шевченкової «Лілеї» у 1964�му. Необхідність художнього осмислення переросла у щоденну по� требу — і незабаром перевернула хід життя. Вона остаточно знайшла себе у глибокій традиції народу. В середині 1960�х велінням долі далекому нащадкові Григоровичів� Барських було повернуто святий 429 Ãàëèíà Ñåâðóê. Îñ³íü 2007-ãî. Ôîòî Âîëîäèìèðà Ãóðè життєдайний вогонь. Випускниця Межигірського Технологічного інсти� туту кераміки і скла (друга назва ке� рамічних майстерень Української академії мистецтв), учениця бой� чукіста Василя Седляра Ніна Федо� рова стає наставницею Галини Сев� рук в царині художньої кераміки. Потрапивши 1964 року на роботу до Експериментальних керамічних май� стерень Академії архітектури, Галина назавжди посвячується в дивовижне таїнство прадавнього ремесла. Кілька десятиліть у керамічних май� стернях талановита мисткиня плідно працює в давньому виді монумен� тальної пластики — керамічному рельєфі. Епітафійний портретний зміст, з якого почала своє існування рельєфна станкова пластика в Україні, переріс у виконанні Галини Севрук у метафоричного характеру героїстичний життєпис українських князів, праукраїнських мислителів, просвітителів. Перебираючи сотні сюжетів, маловідомих загалові фраг� ментів української історії, художни� ця, окрім оригінальної тематики, за� прагнула незалежної форми мис� тецького вислову, котра поєднала б традиційну технологію з національни� ми естетичними новаціями. Задля цьо� го поверталась у давнє кахлярське ре� месло Наддніпрянщини, поринала у семантику орнаментальних зооморф� 430 ÁÎÃÄÀÍ ÌÈÑÞÃÀ Àííà ßðîñëàâíà — êîðîëåâà Ôðàíö³¿. Êåðàì³êà. 1975 ð. ²ëàð³îí. Êåðàì³êà. 1977 ð. них мотивів Херсонеса, дошукувалась древньої мови образного лаконізму. Так в середині 1960�х з’явилися перші плоскорельєфні образи богів, міфічних постатей праукраїнського епосу («Плач Ярославни» 1964 р.). Наступним кроком до виразності художньої мови був цикл керамічних композицій «Козацькі пісні» («Ой на горі вогонь горить», «Приїхали пани..» та ін.), де зміст прочитувався не в ілюстративному наслідуванні поетич� ного сюжету, а в загальній патетиці пластичного ладу — гротесковому трактуванні персонажів, динаміці за� мкнутого ритму ліній�контурів. Квінт� есенцією образно�пластичних пошу� ків Галини Севрук в напрямку до осу� часнення мистецької мови є цикл керамічних рельєфів «Козацька до� ба», де кожна форма «наче висічена мечем». Аскетичний дует чорної та червоної полив, фактурне тло, що інколи виступає з�поміж брил архаї� чного сюжету вершника («Козак�не� тяга», «Козак в дозорі»), — це художні засоби, якими художниця перевела історичного характеру сюжети у площину асоціативного мислення. Міцна, тяжка форма козака («Козак з люлькою») вже ритмом фігуративних фрагментів створює напругу ледь стримуваного руху. В цьому русі — потенціал стихійної сили, задавлений біль та гордовита звитяга. Крутоно� сий, з витягнутою постаттю образ за� порозького козака, що наче сприт� ний тигр вливається у пластику ком� позиційного руху, у портретному форматі вражає гостротою міміки і є уособленням зовсім нового, проти� лежного до радянського стереотипу, образу українського козацтва. Це образ мудрого мислителя, безком� промісного політика, безстрашного захисника. Особливо промовистими є «парсуни» запорозьких полковників та січових отаманів. Стилізовані у плоскорельєфній мозаїці портретні риси отамана Івана Сірка, Самійла Кішки, Максима Кривоноса та інших, підсилені вогняними вкрапленнями Â²ÊÎÂÀ ÒÐÀÄÈÖ²ß Ó ÌÈÑÒÅÖÒÂ² ÃÀËÈÍÈ ÑÅÂÐÓÊ 431 Áëàãîñëîâ³ííÿ. Êåðàì³êà. 1997 ð. червоної і смарагдової полив, навіть у абстрактному сприйнятті керамічно� го пласта, — справляють велике вра� ження. Галина Севрук дуже тонко відчуває міру стилізації. Її умовні спрощення фігуративних об’єктів подібні до праукраїнських рельєфів у селі Буші — на грані візуально чуттєвого. Маючи малярську освіту доброї реалістичної школи, художни� ця відкрила для себе в Козаччині таїну площинно�декоративного мислення образу. Саме в тому проявилося її глибинне осмислення національної спадщини давнього українського мистецтва, де все самозрозуміле, глибинне, потаємне, перефразовано у мову пластичних та колірних акцентів. На початку 1970�х художниці за� боронили працювати над тематикою козацтва. Лякали не тільки тематика, але й поступ формального пошуку, за яким — відновлення давньої обра� зотворчої традицї. За дивних обста� вин канула в небуття її велична мону� ментальна стела «Дерево життя», створена 1970�го (стояла на розі ву� лиць Володимирської та Л.Толстого в Києві). Її розбили порожнім трам� ваєм, зімітувавши випадковість. Асоціативне мислення властиве більшості українських мистців�нон� конформістів 1960�1980�х років. Своєрідна езопова мова допомагала спілкуватися українським інтеліген� там на відстані між «великою» та «ма� лою зонами». Мистецтво Галини Сев� рук для офіційної критики було лиш «картинками в глині». Справжню суть її винаходів розуміли небагато хто: Опанас Заливаха, Іван Світличний, в авангарді сучасного українського мистецтва сприймала її американська дослідниця Дарія Даревич. В сере� дині 1970�х Галина Севрук вертає до 432 ÁÎÃÄÀÍ ÌÈÑÞÃÀ Êîçàê Ìàìàé. Êåðàì³êà. 1999 ð. Ìàðóñÿ ×óðàé. Êåðàì³êà. 1976 ð. тематики Княжої доби, істотно ви� дозмінюючи художню мову. Замість надвиразних екпресивних фактур Княжої доби — гнучка формотворча лінія. В межах двох�трьох планів ви� никає силует древнього архітектора Милонога, іконописця Аліпія, лікаря Агапіта. Ще з часів «Клубу творчої молоді» Галина Севрук підтримувала зв’язок з провідними дослідниками української минувшини Михайлом Брайчевським, Григорієм Логвином. Її осмислення категорій давньої Укра� їни глибоке і комплексне. Навіть ком� позиційна структура рельєфних портретів 1980�х років замкнута тек� стовою лінією стилізованої «в’язі» з елементами візантійського орнамен� ту. Вершиною творчих шукань Гали� ни Севрук у ці роки стала її робота на монументальній площині. «Місто на семи горбах» — епічне панно на тему історії Києва в холі готелю «Турист» з’явилося в місті як несподіваний оа� зис новаторського мислення. Такими ж модерними та водночас опертими на традицію були інші монументальні проекти 1980�х: панно «Птахи і квіти» для готелю «Золотий колос» та панно «Фенікс» у ресторані готелю «Русь» в Києві, два керамічні панно для пансіонату «Чайка» в Алушті. На початку 1990�х в творчому доробку Галини Севрук з’являються композиції зовсім іншої якості. Вільна форма нових пластів в кераміці наче була ознакою формального звільнен� ня після довгого періоду «завуальова� них значень». Мисткині стає вже за� мало рельєфної форми, вона прагне вираження в тривимірній скульптурі. Аж тут стає зрозумілим, наскільки мислення Галини Севрук наближене Â²ÊÎÂÀ ÒÐÀÄÈÖ²ß Ó ÌÈÑÒÅÖÒÂ² ÃÀËÈÍÈ ÑÅÂÐÓÊ 433 Á³ëü. Êåðàì³÷íà ñêóëüïòóðà. 1996 ð. до постмодерного контексту світо� вого мистецтва («Янгол»). Тут і звільне� на динаміка абстрактних ритмів, і фор� мотворча таїна Архипенкових отворів, і скитська розважливість у масі… Нове тисячолітя з його інфор� маційним всепроникаючим універса� лізмом, здавалось би, не знайде місця для вічних категорій Галини Севрук. Здавалось би, у новому закономірно� му витку дегуманізації та хаосу за� губляться цнотливі вартості честі, вірності, всепрощення… «Медитації» Галини Севрук виринули у зовсім іншому виді образотворчого мистец� тва на початку 2000�х — станковій графіці. Формально розкуті, компо� зиційно монолітні, ці малоформатні рисунки пером означили масштабне мислення художниці, що змалювала і «смерть друзів» і «падіння ворогів». В ідейно�змістовій канві графічних медитацій є образи Василя Стуса, Івана Світличного, філософські кате� горії самотності, покаяння. Образи чотирьох стихій з найновіших графіч� них творів — наче застереження для молодших поколінь: не тільки людина визначає хід історії. Усе життя Галини Севрук — істо� рія динамічної, і витривалої творчої думки, а її осяйне мистецтво — це значний пласт нашої художньої куль� тури, де є місце і скитам, і давньорусь� ким зодчим, і славним предкам Григо� ровичам�Барським, з чиїх рук вогонь так бережно і надійно леліє майстриня по сьогодні. Заслужена художниця України, експонент усіх найпо� важніших українських музеїв, Галина Сильвестрівна Севрук — унікальна постать в українській культурі. 434 ÁÎÃÄÀÍ ÌÈÑÞÃÀ Êåðàì³÷íå ïàííî «Ì³ñòî íà ñåìè ãîðáàõ». 1987 ð.

Вікова традиція в мистецтві Галини Севрук

Institution

Ähnliche Einträge