Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть

У статті розглядаються основні види писемних джерел з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII ст. Переважно це документи церковного походження, випродукувані папськими, патріаршими, митрополичими й єпархіальними канцеляріями, а також локальними духовними інституціями й представниками кліру...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Скочиляс, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2010
Назва видання:	Український археографічний щорічник
Теми:	Археографія, джерелознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40905
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть / І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 7-39. — Бібліогр.: 137 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-40905
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-409052013-01-30T12:05:18Z Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть Скочиляс, І. Археографія, джерелознавство У статті розглядаються основні види писемних джерел з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII ст. Переважно це документи церковного походження, випродукувані папськими, патріаршими, митрополичими й єпархіальними канцеляріями, а також локальними духовними інституціями й представниками кліру і мирян Латинської, Православної й Унійної церков. Особливу увагу звернуто на масові джерела, що виступають першорядним носієм інформації про культурне й релігійне життя українського соціуму та пастирсько-адміністративну діяльність вищого духовенства Київської митрополії. В статье рассматриваются основные виды письменных источников по истории Галицкой (Львовской) епархии XII–XVIII вв. В основном это документы церковного происхождения, произведенные папскими, патриаршескими, митрополичьими и епархиальными канцеляриями, а также локальными духовными институциями и представителями клира и мирян Латинской, Православной и Униатской церквей. Особенное внимание обращено на массовые источники, выступающие первостепенным носителем информации о культурной и религиозной жизни украинского социума и пастырско-административной деятельности высшего духовенства Киевской митрополии. The article deals with main types of sources in the history of the Halych (Lviv) Eparchy during the 12th and the 18th centuries. These documents are generally of the ecclesiastical provenance. They were produced by chancelleries of Popes, Patriarchs, Metropolitans, and Bishops, as well as by local ecclesiastical institutions and members of clergy and laity of the Latin, Orthodox, and Uniate Churches. The author has called special attention to serial sources which provide important evidence about the cultural and religious life of Ukrainian society, and about the confessional and administrative politics of the higher clergy of the Kyivan Metropolitanate. 2010 Article Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть / І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 7-39. — Бібліогр.: 137 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40905 uk Український археографічний щорічник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археографія, джерелознавство Археографія, джерелознавство
spellingShingle	Археографія, джерелознавство Археографія, джерелознавство Скочиляс, І. Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть Український археографічний щорічник
description	У статті розглядаються основні види писемних джерел з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII ст. Переважно це документи церковного походження, випродукувані папськими, патріаршими, митрополичими й єпархіальними канцеляріями, а також локальними духовними інституціями й представниками кліру і мирян Латинської, Православної й Унійної церков. Особливу увагу звернуто на масові джерела, що виступають першорядним носієм інформації про культурне й релігійне життя українського соціуму та пастирсько-адміністративну діяльність вищого духовенства Київської митрополії.
format	Article
author	Скочиляс, І.
author_facet	Скочиляс, І.
author_sort	Скочиляс, І.
title	Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть
title_short	Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть
title_full	Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть
title_fullStr	Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть
title_full_unstemmed	Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть
title_sort	писемні джерела з історії галицької (львівської) єпархії xii–xviii століть
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Археографія, джерелознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40905
citation_txt	Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть / І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 7-39. — Бібліогр.: 137 назв. — укр.
series	Український археографічний щорічник
work_keys_str_mv	AT skočilâsí pisemnídžerelazístoríígalicʹkoílʹvívsʹkoíêparhííxiixviiistolítʹ
first_indexed	2025-07-03T23:06:07Z
last_indexed	2025-07-03T23:06:07Z
_version_	1836668911010971648
fulltext	5 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... АРХЕОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО 1 6 Ігор СКОЧИЛЯС 7 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... Ігор СКОЧИЛЯС (Львів) ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ГАЛИЦЬКОЇ (ЛЬВІВСЬКОЇ) ЄПАРХІЇ XII–XVIII СТОЛІТЬ Українська історіографія історії Церкви, попри безумовні досягнення часів незалежності, досі обтяжена проблемою вибіркового, неповного і не завжди самостійного засвоєння попередніми поколіннями вчених інстру- ментарію наукового дослідження1. Йдеться, передовсім, про той комплекс джерел, який у другій половині XIX – XX ст. був уведений до наукового обігу і на визначення видових, кількісних і хронологічних характеристик якого вітчизняні історики часто мали лише опосередкований вплив. Тому джерельна база, котрою на сьогодні диспонуємо, без сумніву, недостатня для того, щоб вивчати на сучасному рівні Передання Церков києвохристи- янської традиції. Тож мусимо констатувати, що комплекс джерел, сформо- ваний різними історіографічними школами, середовищами, дослідницьки- ми групами й окремими фахівцями, є неповним. До цього значною мірою спричинилися самі українські історики, котрі з різних міркувань назагал ігнорували джерела церковного походження – для середніх віків і нового часу, як показав досвід західноєвропейської історіографії, незамінний ключ для вирішення багатьох дослідницьких проблем. Саме тому впродовж останнього десятиліття основні зусилля були зосереджені на джерельній евристиці, опрацюванні, класифікації та введенні у науковий обіг досі маловідомих джерел з історії Галицької (Львівської) єпархії домодерного періоду, які постали внаслідок діяльності митрополи- чої та єпархіальних канцелярій, а також інших церковних інституцій, духов- них осіб і мирян Православної й Унійної церков. Це насамперед матеріали єпархіальних соборів XVI–XVIII ст.2, протоколи генеральних візитацій 1 Про завдання української історичної науки в галузі джерелознавства розмірковує: Ковальський М. П. Актуальні проблеми джерелознавства історії України XVI–XVII ст. // Український археографічний щорічник. – К., 1992. – Вип. 1. – С. 261–273. 2 Найбільшу за кількістю і найціннішу підгрупу соборової документації склада- ють постанови (конституції) – єдине для XVI–XVIII ст. комплексне джерело, яке дає змогу в ширшому контексті реконструювати релігійну програму Львівської єпархії та чинники, що впливали на формулювання тих чи інших еклезіальних ідей (див. їхню публікацію: Собори Львівської єпархії XVI–XVIII століть / Упор. та істор. нарис І. Скочиляса. – Львів, 2006. – С. 96–108, 253–370. У порівняльному аспекті також ви- 8 Ігор СКОЧИЛЯС XVIII ст.3, різні за походженням4 реєстри катедратика (переважно списки духовенства, церков і монастирів) останньої чверті XVII – XVIII ст.5 та су- вчалася соборова документація інших владицтв Київської митрополії: Скочиляс І. Релігія та культура Західної Волині на початку XVIII ст. За матеріалами Володимирського собору 1715 р. – Львів, 2008. – С. 47–71; Skoczylas I. Sobory eparchii chełmskiej XVII wieku. Program religijny Slavia Unita w Rzeczypospolitej. – Lublin, 2008. – S. 131–167). 3 Протоколи генеральних (єпископських) візитацій церков і монастирів, які тери- торіально охоплюють майже всю Брацлавщину, Галицько-Львівську Русь і Поділля (див.: Скочиляс І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII–XVIII: Львівсько- Галицько-Кам’янецька єпархія. – Львів, 2004. – Т. 2: Протоколи генеральних візитацій), чи не найповніше відображають історію пастирсько-адміністративної діяльності львівських владик XVIII ст. Візитаційна документація охоплює великий хронологічний період, стосується низки дослідницьких проблем і має однакові властивості й ознаки (за своїми основними характеристиками, передовсім масовістю, її можна зіставити із “кліровими відомостями”, запровадженими в Російській Православній Церкві 1769 р.: Смолич И. К. История Русской Церкви. 1700–1917. – М., 1996. – Ч. 1. – С. 282). Захід- ноєвропейський досвід свідчить, що ці описи становлять цінну джерельну базу насам- перед для студій різноманітних аспектів інституційної історії Церкви. (Широка міжна- родна дискусія 60-х – 80-х років XX ст. про підсумки та перспективи студіювання като- лицьких і протестантських візитаційних матеріалів відображена у двох збірниках ста- тей: Kirche und Visitation: Beiträge zur Erforschung des frühneuzeitlichen Visitationswesens in Europa / Ed. E. W. von Zeeden, P. T. Lang. – Stuttgart, 1984; La societa religiosa nell’eta moderna. – Napoli, 1973). Вони докладно фіксують механізми, методи та певною мірою наслідки ієрархічної індоктринації Замойської реформи 1720 р. у Львівській єпархії в 30-х – 80-х роках XVIII ст., а також спроби конструювання нової “віднайденої тотож- ності” – Slavia Unita. 4 Їхню генезу й інституційне походження простежено у: Скочиляс І. “Дар любові”, фіскальний обов’язок і єрархічна підлеглість: катедратик у системі фінансово-корпо- ративних відносин духовенства Київської митрополії XIII–XVIII cтоліть // Дрогобиць- кий краєзнавчий збірник. – 2005. – Вип. 9. – С. 431–460; його ж. Катедратик у системі фінансово-корпоративних відносин Київської митрополії XVIII ст. // Там само. – 2006. – Вип. 10. – С. 628–673. 5 Реєстри катедратика (куничого) укладалися у вигляді списків парафіяльного й катедрального духовенства та його бенефіціїв – церков і монастирів для фіксації над- ходження до єпископської каси щорічного церковного податку. У Львівській єпархії реєстри катедратика запроваджено за часів владицтва Йосифа (Шумлянського, 1668– 1708). Перший з виявлених на сьогодні реєстрів церков і духовенства було укладено в 1680–1686 рр. (НМЛ. – Ркл-157. – Арк. 1–54зв. Опубл.: Скочиляс І. Книга реєстру ка- тедратика Львівської православної єпархії 1680–1686 років // Записки НТШ. – 2008. – Т. 256. – С. 575–646). Через двадцять років, у зв’язку з проголошенням Шумлянським унії, було створено новий реєстр єпархіального кліру, який надіслали до Римської курії, декларуючи таким чином визнання зверхності Святішого Отця. (Опубл. у: Catalogus sacerdotum saecularium Ucrainorum dioecesis Leopoliensis, qui cum suis ecclesiis, duce episcopo Šumlanskyj, ad Ecclesiam Catholicam accessrunt. 1701 // Monumenta Ucrainae historica / Видав Йосиф Сліпий. – Romae, 1967. – Vol. 4. – P. 293–332. Див. аналіз цього джерела: Śliwa T. Wezwania cerkwi diecezji lwowskiej obrządku wschodniego na przełomie XVII i XVIII wieku // Polska–Ukraina: 1000 lat sąsiadztwa. – 2000. – T. 5. – S. 9–28). В останньому десятилітті владицтва Шумлянського постав ще один реєстр катедратика 9 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... дово-адміністративні книги другої половини XVII – XVIII ст.6. Оскільки ці групи церковних джерел уже аналізувалися під джерелознавчим кутом зору, потреби в їхньому докладнішому представленні немає. Більшість опубліко- ваних протягом XIX–XX ст. в Україні, а також Білорусі, Італії, Молдові, Польщі, Росії, Румунії та деяких інших країнах писемних пам’яток, що пев- ним чином дотичні до теми нашої роботи, теж стали предметом спеціаль- них студій, тематичних оглядів та бібліографічних описів7. 1. Архівні, бібліотечні та музейні збірки У порівнянні з іншими владицтвами Київської митрополії в сучасних архівних, бібліотечних і музейних фондосховищах України та суміжних з нею країн зберігся величезний масив археологічних, писемних та інших джерел з історії Галицької (Львівської) єпархії. Хронологічно вони охоплю- ють увесь дослідницький період – XII–XVIII ст., територіально “покрива- ють” усі історичні регіони, які в той чи інший час входили до складу єпархії – Галицьку землю (Галицько-Львівську Русь), Пониззя (Поділля), Русо-Вла- хію (пізніше Молдавське князівство), Східне Поділля (Брацлавщину) та Південну Київщину, а тематично стосуються дуже широкого спектра дослід- ницьких сюжетів. Найвартісніші документи виявлено в Національному му- зеї ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові (далі – НМЛ), в Інсти- туті рукопису Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського НАН України (далі – ІР НБУВ), а також у Центральному державному історичному архіві України у Львові (далі – ЦДІА України у Львові) та Кам’янець-Подільсько- му державному історичному музеї-заповіднику (далі – КПДІМЗ). Основою збірки НМЛ є колекція рукописів, стародруків і творів мис- тецтва зі Святоюрського митрополичого собору, передана Андреєм (Шеп- тицьким) до заснованого ним у 1905 р. Церковного музею. Зокрема, сюди потрапили “Ватиканські документи” XVII–XIX ст. з історії Київської митро- полії та матеріали (листи пап, нунціїв, руських митрополитів і єпископів, акти римських конґреґацій), скопійовані Кирилом Королевським у Римі в (НМЛ. – Ркл-144. Опубл.: Скочиляс І. Недатований реєстр духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії за владицтва Йосифа Шумлянського // Записки НТШ. – 2000. – Т. 240. – С. 530–589). 6 Його ж. Акти духовних судів українських церковних установ XVII–XVIII ст. (за матеріалами виїзних засідань єпископсько-консисторського суду Львівської єпархії 1700–1725 років) // Вісник Львівського державного університету: Серія історична. – 1999. – Т. 34. – С. 425–438; його ж. Архіви Унійної Церкви на Поділлі XVIII століття: спроба реконструкції // Український археографічний щорічник. – К.; Нью-Йорк, 2004. – Вип. 8/9. – С. 105–111; його ж. Документи Кам’янецької уніатської консисторії XVIII ст. у фондах Кам’янець-Подільського музею-заповідника // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні. – Львів, 1999. – Вип. 2. – С. 333–342. 7 Див. огляд опублікованого на сьогодні корпусу джерел з історії Церкви в Ук- раїні, а також їхню класифікацію, запропоновану в синтезі: Ульяновський В. І. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навч. посібн.: У 3 кн. – К., 1994. – Кн. 1. – С. 5–14. 10 Ігор СКОЧИЛЯС 1909–1930 рр. на замовлення предстоятеля УГКЦ. Основу фонду “Рукописи латинські” (налічує понад 20 тис. одиниць зберігання8) становлять документи “давнього” Львівського єпархіального архіву (надійшов у НМЛ з греко-ка- толицької митрополичої консисторії). У цьому архіві акумульовані фактич- но всі збережені на початок ХХ ст. книги Львівської генеральної консис- торії, Бережанської та Галицької крилоських консисторій, духовного суду Львівської єпархії другої половини XVII–XVIII ст., а також акти Святоюрської юридики XVI–XVIII ст., протоколи генеральних візитацій 1726–1785 рр., книги рукоположень священиків Львівської єпархії за 1668–1783 рр., щоден- ники холмських владик Порфирія (Важинського) та Максиміліана (Рила), документи церковної статистики (реєстри храмів, списки парафіян тощо), матеріали господарської діяльності Церкви. До НМЛ потрапили також чис- ленні метричні книги, унійні деканатські архіви (у т. ч. з Поділля), статути та рахункові книги церковних братств і більше сотні парафіяльних архівів з Галичини. Особливо цінними є збірка грамот XIV–XVIII ст., 10-томний архів львівського крилошанина Івана Ґудза “Віденські акти” (пе- реважно листування львівських єпископів з австрійським урядом), колекція Антона Петрушевича, документальна спадщина василіанських монастирів тощо. З-поміж 264-х особових архівних фондів, а також низки надзвичайно вартісних колекцій ІР НБУВ, певне значення для тематики роботи має час- тина унійного митрополичого архіву й документи Київської єпархіальної консисторії, що спершу зберігалися в Радомишлі9. Однак найвартісніші ма- теріали з історії Галицької (Львівської) єпархії XVI–XVIII ст. відклалися у фонді № XVIII “Колекція та архів митрополита Андрея Шептицького”10. Це оригінали папських булл і бреве, номінаційні грамоти для ієрархії, презен- ти, ерекційні грамоти, привілеї польських королів й австрійських монархів для різних інституцій і духовних осіб Львівської єпархії та інші важливі матеріали, у т. ч. копіарії (всього 608 одиниць зберігання)11. Без перебільшен- 8 Вергун Н. Рукописи латинські у фондах Національного музею у Львові // Літо- пис Національного музею у Львові. – 2004. – № 3 (8). – С. 99–101. 9 Походження цього архіву та його документальний склад досліджував: Тимошенко Л. Архів уніятських митрополитів: до історії вивезення з України // Київська Церква. – 2001. – № 2–3. – С. 157–159; його ж. Радомишльський архів уніатських митрополитів // Записки НТШ. – 2000. – Т. 240. – С. 72–85. 10 Огляд матеріалів збірки див.: Чернухін Є. К. Архів Львівської греко-католицької митрополичої консисторії та архів Андрея Шептицького з Інституту рукопису Націо- нальної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: погляд археографа та питання ре- конструкції джерел // Рукописна та книжкова спадщина України. – 2007. – Вип. 11. – С. 3–15. Див. також: Kennedy Grimsted P. Archives and Manuscript Repositories in the USSR. Ukraine and Moldavia. – Princeton (New Jersey), 1988. – Vol. 1: General Bibliography and Institutional Directory. – P. 313. 11 Чернухін Є. К. Архів Львівської греко-католицької митрополичої консисторії… – С. 5–6, 14–15. 11 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... ня, вони мають першорядне значення для студій правового становища та юрисдикційного статусу цього владицтва, особливо у XVI ст. ЦДІА України у Львові акумулює раритетні пам’ятки з минулого хрис- тиянської Церкви в Україні та суміжних з нею державах. Для дослідження організаційної структури Львівської єпархії інформаційно цінними вияви- лися фонди 129 (Львівський ставропігійський інститут), 201 (Греко-като- лицька митрополича консисторія), 408 (Греко-католицький митрополичий ординаріат), 491 (Греко-католицька митрополича капітула) і 684 (Протоігу- менат монастирів Чину Св. Василія Великого12). Базовий корпус писемних джерел з історії владицтва до середини XVII ст. зосереджений у фонді Львівського ставропігійського інституту13. Найважливіше значення для ре- конструкції пастирсько-адміністративної діяльності львівських архієреїв, їхніх культурних ініціатив, контактів із середовищами мирян, східними пат- ріархами і Київською митрополичою катедрою впродовж XVI–XVII ст. має вхідна кореспонденція14 та деякі інші актові джерела й наративні пам’ятки, що відклалися в архіві Успенського братства. Зокрема, тут зберігаються де- сятки розпоряджень, пастирських листів і послань львівських владик і київ- ських митрополитів, бл. 70 листів східних грецьких ієрархів і майже 80 листів молдавських господарів, різних волоських вельмож та сочавських митро- политів, судових актів та інших документів Святоюрського єпископського двору, листування парафіяльного духовенства, церковних братств тощо. Серед матеріалів Архіву греко-католицької митрополичої консисторії (ф. 201) найбільшу увагу привертає опис 1. Ця колекція, вочевидь, сформу- валася як доказова частина до судових справ, пов’язаних із земельними су- перечками греко-католицьких парафій з домініями. Інша група документів консисторії (опис 1б) вартісна презентами, ерекційними грамотами та інвен- тарями церков Львівської єпархії. Вагомою складовою ф. 201 є “Архів історії унії”, заснований митрополитом Андреєм (Шептицьким) у 1928 р.15. Осно- вою “уніатики” цього зібрання є матеріали крилосів-капітул, консисторій, деканатських і парафіяльних архівів, духовних семінарій, листування ієрархії, стародруки, акти державних інституцій тощо. У даний час колек- ція “Архіву історії унії” складається з 11 тематичних груп документів. Для 12 У цьому фонді відклався цілий комплекс джерел з історії багатьох обителей, у т. ч. “акти обстежень” монастирів Святопокровської провінції в катедральних столи- цях Львівської єпархії. 13 Див.: Шустова Ю. Э. Документы Львовского Успенского Ставропигийского братства (1586–1788): Источниковедческое исследование. – М., 2009. – С. 436–438, 495–511. 14 На цей вид документації ставропігії звернув увагу: Ісаєвич Я. Архів Львівського братства // Архіви України. – 1968. – № 1. – С. 88–93. 15 Шестакова Н. Архів історії унії 1596 року у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові // Записки НТШ. – 2000. – T. 240. – С. 86–90; її ж. Колекція архіву історії унії у фонді “Греко-католицька митрополича консисторія у Львові” в ЦДІАЛ України // Студії з архівної справи та документознавства. – 2001. – Т. 7. – С. 61–62. 12 Ігор СКОЧИЛЯС теми дослідження особливо вартісними є дві збірки пастирських листів і послань та інших документів, пов’язаних з адміністративною діяльністю львівських владик Атанасія та Лева Шептицьких, “Рукопис” київського мит- рополита Лева (Кишки), реляція 1761 р. про стан Львівського владицтва, “Книга катедратика” 1747–1779 рр. зі статистичними даними про парафіяль- ну мережу й намісницьку структуру єпархії, унікальні документи архіву Кам’янецької унійної консисторії останньої чверті XVIII ст., що були виве- зені до Львова після ліквідації унії на Поділлі, та низка інших матеріалів. Що ж до КПДІМЗ, то під час Другої світової війни він позбувся низки цінних експонатів. Очевидно, саме тоді зникли й більшість документів Кам’я- нецької унійної консисторії. Працівникам Кам’янець-Подільського музею протягом 1960-х – 1980-х рр. вдалося повернути у його фонди деякі книги консисторії Унійної церкви (окремі з них надійшли зі сховища місцевого римо-католицького катедрального собору), проте доля багатьох кодексів досі залишається невідомою. На сьогодні у фондах музею джерела з історії Львів- ської єпархії представлені тільки двома оригінальними візитаційними кни- гами, вісьмома книгами парафіяльних архівів та трьома книгами Кам’янець- кої крилоської (офіціальської) консисторії16. Таким чином, було втрачено чотири п’ятих візитаційних книг з Поділля, котрі зберігалися в Давньосхо- вищі, а також всі їхні копії, виготовлені свого часу для деканатських архівів Поділля. У Відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки Украї- ни ім. В.Стефаника (далі – ЛННБ. Відділ рукописів) різноманітні церковні джерела з історії Львівської єпархії зосереджені у фондах “Бібліотеки Бого- словської академії у Львові” (192 рукописи, передані в бібліотеку 1940 р. з колишнього Музею Богословської академії, в т. ч. колекція львівського офі- ціала Антонія Левинського), Інституту “Народний дім” у Львові, “Бібліоте- ки та центрального василіанського архіву у Львові”17 (особливу вартість тут має чимала збірка актових і наративних джерел з історії Святоюрського ка- тедрального монастиря). Невелика за обсягом, але науково значуща збірка відклалася у фонді “окремих надходжень”18 (зокрема, маю на увазі “Книгу бенефіціїв” 1752–1765 рр. та пастирські листи львівських владик XVIII ст.). Частину матеріалів знаходимо у колекції Александра Чоловського – це на- самперед копіарії актових джерел з історії єпархії, документи Львівської генеральної консисторії, фрагменти парафіяльних архівів тощо. Менше зна- 16 Докладніше збірку проаналізовано у статті: Скочиляс І. Документи Кам’янець- кої уніатської консисторії... – С. 333–342. 17 Гуцаленко Т. Бібліотека та центральний василіанський архів у Львові // Рукопис- на україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.: (Львів, 20–21 вересня 1996 р.). – Львів, 1998. – С. 128–149. 18 Див. огляд матеріалів цього зібрання: Трегуб М. Тематична палітра фонду “окре- мих надходжень” // Там само. – С. 150–168. 13 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... чення мають матеріали з історії Львівської єпархії, опрацьовані в Архіві Івана Франка19 Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (документи православних та унійних парафій і намісницьких урядів, пастирські послання єпископів, постанови єпархіальних соборів, метрики, рахункові книги братств, богослужбові книги тощо), Центральному державному історично- му архіві України у Києві (як показало попереднє ознайомлення з фондами церковного походження, архів не володіє цілісним комплексом джерел, по- в’язаних з минулим Львівської єпархії, за винятком актових книг Радо- мишльської унійної консисторії (ф. 1040)). Поза межами України окремі найвартісніші писемні джерела виявлено в Російському державному історичному архіві (ф. 823 “Канцелярія митро- полита греко-унійних церков у Росії”20) та колекції Павла Доброхотова Санкт- Петербурзького інституту історії РАН (насамперед це життєписи василіан і книга понтифікальних чинностей Язона (Смоґоржевського) 1748–1785 рр.)21. Окрім того, вартісними є збірки Бібліотеки РАН і Російської національної бібліотеки (Санкт-Петербург) та Російської державної бібліотеки й Росій- ського державного архіву давніх актів (Москва), де нашу увагу привернули передовсім Кормчі книги, що побутували в українсько-білоруських єпар- хіях Київської митрополії. Окрім того, окремі джерела з історії Львівської єпархії було виявлено в зібранні Перемишльської греко-католицької капіту- ли Національної бібліотеки у Варшаві22, фонді Духовної консисторії Ли- 19 Одну з перших спроб наукового опису архіву письменника здійснив: Дашке- вич Я. Р. Архів Івана Франка // Журнал Бібліотеки Академії наук УРСР. – 1947. – № 1 (3). – С. 83–86. Ширші відомості про цей фонд наведено в: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Путівник по фондах відділу рукописів / Відп. ред. С. А. Гальченко, М. Г. Жулинський. – К., 1999. – С. 407–523. Див. також: Kennedy Grimsted P. Archives and Manuscript... – Vol. 1. – P. 374. 20 Етапи впорядкування матеріалів цього архіву простежує: Щеглов Г. Э. К исто- рии описания и публикации документов архива западнорусских униатских митрополи- тов // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета: Исто- рия. – Минск, 2004. – № 3. – С. 208–212, 216–218. Остаточно архів був систематизова- ний тільки наприкінці XIX – на початку XX ст. православним священиком та істори- ком-архівістом Стефаном Рункевичем (1867–1924), у результаті скрупульозної й напру- женої праці якого вийшов двотомний опис цього архіву (див.: Рункевич С. Г. Описание документов архива западнорусских униатских митрополитов. – СПб., 1897–1907. – Т. 1: 1470–1700; Т. 2: 1701–1839). Нещодавно перелік документів фонду, дотичних до історії теренів сучасної Білорусі, оприлюднили науковці із середовища “Святої Софії у По- лоцьку” (див.: Архіў уніяцкіх мітрапалітаў. Дакументы да гісторыі царквы ў Беларусі XVI–XX стст. у фондах гістарычных архіваў Украіны: Даведнік. – Мінск; Полацк, 2001). У 2008 р. польський дослідник о. Маріан Радван видав тематичний покажчик до всіх трьох описів митрополичого архіву: Radwan M. Ecclesiastica w Rosyjskim Państwowym Archiwum Historycznym w Sankt Petersburgu. – Lublin, 2008. – S. 522–616. 21 Ульяновський В. І. Колекція та архів єпископа Павла Доброхотова. – К., 1992. – С. 136, 155, 169, 171, 174. 22 Див.: Рукописи Гр.-Католицької Перемиської Капітули // Богословія. – 1973. – С. 193–213; 1974. – С. 237–243. 14 Ігор СКОЧИЛЯС товської унійної єпархії Литовського державного історичного архіву у Вільнюсі23, Відділі рукописів Бібліотеки Польської академії знань і Польської академії наук у Кракові (у т. ч. оригінальна книга протоколів засідань та постанов Львівського єпархіального крилосу за 1771–1780 рр. та деякі інші документи, що вийшли з канцелярії львівських владик у XVIII ст.), Архіві Львівської архієпархії в Кракові (Архів архієпископа Б. Базяка) (канцелярійна книга Жовківського намісницького уряду XVIII–XIX ст.), Головному архіві давніх актів у Варшаві (збірка Александра Чоловського24, Архів Замойських, Архів Коронного Скарбу, Метрика Коронна тощо) та Державному архіві у Любліні (колекція рукописів Київської митрополії XVI–XVIII ст. в Архіві Холмської унійної консисторії25). 2. Інституційне походження церковних джерел Опрацьовані джерела охоплюють документи організаційних структур і духовних осіб Львівської єпархії та Київської митрополичої катедри, а та- кож матеріали вищих органів державного управління Речі Посполитої та в обмеженому обсязі Австрійської монархії. Особливий наголос у статті зроб- лено на нових для української історіографії видах джерел церковного по- ходження. Це зумовлено насамперед необхідністю впровадження в науко- вий обіг величезного масиву актових і наративних пам’яток, що досі замов- чувалися або ж просто не були відомі науковцям. З іншого боку, залучення цих джерел дає змогу фахівцям “з перших рук” отримувати потрібну інфор- мацію про культурно-історичну спадщину Галицької (Львівської) єпархії та, відповідно, більш контекстуально її інтерпретувати. Опрацьовані у роботі джерела церковного походження за інституційною ознакою поділяються на: 1) писемні пам’ятки Царгородського патріархату та інших Східних церков (зокрема Московської); 2) акти та листування Римського Апостольського престолу; 3) матеріали Київської митрополичої канцелярії; 4) документи владичого двору, крилоських (офіціальських) консисторій, крилосів-капі- тул та інших єпархіальних установ і духовних осіб Галицької (Львівської) єпархії; 5) кореспонденція, що надходила до Святоюрської катедри з інших українсько-білоруських владицтв, Сочавської (Ясської) митрополії й латин- ських дієцезій (остання група, з огляду на незначну репрезентативність, не розглядатиметься). 23 Реґестовий опис усіх справ цього фонду підготовлений польським дослідником з Білостока Войцехом Вальчаком: Archiwalia mińskiego, wileńskiego i supraskiego kon- systorza unickiego znajdujące się w Lietuvos valstybės istorijos archyvas (Litewskim Państwo- wym Archiwum Historycznym) w Wilnie / Oprac. W. Walczak. – Białystok, 2008. – S. 18–177. 24 Див. характеристику колекції у: Zielińska T. Zbiór archiwalny Aleksandra Czołowskiego w zasobie Archiwum Głównego Akt Dawnych // Archeion. – 1991. – Т. 89. – С. 37–60. 25 Аналітичний огляд матеріалів фонду: Chełmski Konsystorz Greckokatolicki [1525–] 1596–1875[–1905]: Inwentarz analityczny archiwum / Oprac. M. Trojanowska. – Warszawa, 2003. 15 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... Документи Царгородського патріархату та інших Східних церков Офіційні документи грецьких патріархів та Синоду Великої церкви не тільки розкривають різні аспекти інституційних взаємин Великої церкви з Київською митрополією, але й містять унікальні відомості про внутрішнє життя Галицької (Львівської) єпархії. Їхню важливість руські ієрархи розу- міли ще наприкінці XVIII ст. Тоді акти Царгородського патріархату з 1347– 1400 рр., що стосувалися Галицької, Київської та Литовської митрополій на Русі, за дорученням холмського унійного владики Порфирія (Важинського) були скопійовані з рукописів Віденської бібліотеки, однак не опубліковані26. Джерела Грецької церкви, багаті на дотичні до Успенської катедри в Кри- лосі матеріали, з’явилися друком уже в другій половині XIX – на початку XX ст.27. Нещодавно Австрійська академія наук розпочала новий масштаб- ний едиційний проект (під керівництвом Йогана Кодера, Мартіна Гінтербер- ґера й Отто Крестена) – повне видання актів Царгородського патріархату мовою оригіналу та з паралельним перекладом на німецьку28. Кількісно ве- лика збірка листів і грамот грецьких духовних осіб XVI – першої половини XVII ст. відклалася в архіві Львівського Успенського братства (більшість з них опублікована Володимиром Мільковичем наприкінці XIX ст.29). У її складі, серед іншого, є й акти богословського й канонічного характеру (благо- словенні, святительські й фундаційні грамоти тощо), які визначали юрисдик- ційний статус церковних інституцій і правовірність духовних осіб (пере- довсім владик і настоятелів монастирів) Львівської єпархії. Акти Римського Апостольського престолу З-поміж матеріалів, випродукуваних інституціями Римського Апостоль- ського престолу впродовж XIII–XVIII ст., до джерельної бази ввійшли на- самперед бреве, булли й інші документи понтифіків30 (у т. ч. пов’язані з 26 Тепер зберігаються в Колекції грецьких рукописів НБУВ. (Див. реґестовий опис цієї збірки у: Грецькі рукописи у зібраннях Києва: Каталог / Упор. Є. Чернухін. – К.; Вашингтон, 2000. – С. 236–240). 27 Acta et diplomata graeca medii aevi sacra et profana collecta / Ed. F. Miklosich, I. Müller. – Vindobonae, 1860–1862. – Vol. 1–2; Gelzer H. Beiträge zur russischen Kirchen- geschichte aus griechischen Quellen // Zeitschrift für Kirchengeschichte. – 1892. – Bd. 13 (253). – S. 246–281; ejusdem. Ungedruckte und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatuum, ein Beitrag zur byzantinischen Kirchen- und Verwaltungsgeschichte // Abhandlungen der philosophisch-philologischen Classe der königlich bayerischen Akademie der Wissenschaften. – 1901. – Bd. 21. – S. 529–641. 28 Das Register des Patriarchats von Konstantinopel. – Wien, 2001. – Teil 3: Edition und übersetzung der Urkunden aus den Jahren 1350–1363 / Hrsg. von J. Koder, M. Hinterberger und O. Kresten. – S. 104–139, 520–537, 548–557. 29 Diplomata Statuaria a Patriarchis Orientalibus Confraternitati Stauropigianae Leopoliensi a 1586–1592 data, cum aliis coaevis et appendice. – Leopoli, 1895. – Vol. 2. 30 Documenta Pontificum Romanorum historiam Ucrainae illustrantia / Ed. A. G. Wely- kyj. – Romae, 1953–1954. – Vol. 1–2. 16 Ігор СКОЧИЛЯС укладенням Берестейської унії31), протоколи засідань32, офіційні розпоря- дження33 та кореспонденція34 Конґреґації поширення віри, акти аудієнцій духовних і світських осіб з Київської митрополії у Святішого Отця35 та значне за обсягом листування папських нунціїв у Варшаві36. Ці документи Римського Апостольського престолу, опубліковані о. Атанасієм (Великим), попри вели- чезний хронологічний проміжок часу та унікальність акумульованої в них інформації, мають і певні вади. Так, викликає застереження застосований видавцями метод ножиць при відборі джерельного матеріалу, з якого виби- ралися лише ті фрагменти, що безпосередньо стосувалися історії україн- сько-білоруських земель, а це утруднює реконструкцію ширшого контексту тогочасних подій і призводить до інформаційної обмеженості. Римські джерела, за нечисленними винятками, відображають здебіль- шого ієрархічні взаємини між Римською курією і Руською унійною церк- вою, тому вони мало придатні для аналізу внутрішнього життя Львівської єпархії й, зокрема, для відтворення її адміністративного устрою та правово- го статусу. Іншою особливістю римської археографічної серії є конфесій- ний характер опублікованих матеріалів. Це пояснює епізодичність відомо- стей у них про Львівське православне владицтво до середини XVII ст., збільшення кількості кореспонденції й актів Папського престолу в другій половині цього століття та наявність масових джерел (у т. ч. листів, послань, меморіалів і суплік львівських ієрархів, священиків і мирян) з історії місце- вої Церкви протягом усього XVIII ст. Київський митрополичий архів Серед небагатьох збережених наративних пам’яток княжої доби, які при- писують київським митрополитам, найбільш вартісними є пастирські лис- ти й повчання, що розкривають різні аспекти ієрархічного служіння русько- го єпископату37. На жаль, архів Святософіївської катедри в Києві X–XVI ст. 31 Documenta Unionis Berestensis eius que Auctorum (1590–1600) / Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1970. 32 Congregationes Particulares Ecclesiam Catholicam Ucrainae et Bielorussjae epectantes / Ed. A. G. Welykyj, E. Kaminskyj. – Romae, 1956–1957. – Vol. 1–2. 33 Acta S. C. de Propaganda Fide Ecclesiam Catholicam Ucrainae et Bielorusjae spectantia / Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1953–1955. – Vol. 1–5. 34 Litterae S. C. de Propaganda Fide Ecclesiam Catholicam Ucrainae et Bielarusjae spectantes / Ed. A. G. Welykyj. – [Romae,] 1954–1957. – Vol. 1–7. 35 Audientiae Sanctissimi de rebus Ucrainae et Bielarusjae (1650–1850) / Ed. A. G. We- lykyj. – Romae, 1963–1964. – Vol. 1–2. 36 Litterae nuntiorum apostolicorum historiam Ucrainae illustrantes (1550–1850) / Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1959–1977. – Vol. 1–14. 37 Досі комплексно зібрано й опубліковано лише епістолярну спадщину митропо- лита Никифора. (Див.: Творения митрополита Никифора / Подгот. С. М. Полянский; отв. ред. М. Н. Громов, С. М. Полянский. – М., 2006). 17 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... майже не зберігся. Найдавнішими оригінальними документами митрополи- чого архіву Київської церкви є виявлені наприкінці XIX ст. В. Реґелем у Ватиканській бібліотеці (Vat. Gr. 840) копії грецькомовних записів понтифі- кальних чинностей з канцелярії київського митрополита Теоґноста 1328– 1353 рр. та нотатки про пастирську поїздку Теоґноста на Волинь у вересні 1330 р.38. Вони цінні тим, що дають змогу з’ясувати тип стосунків галиць- ких владик і київських митрополитів у XIV ст. Вірогідно, з канцелярії митрополита Кипріана (1375–1406) походить уні- кальне джерело з історичної географії середньовічної Русі – перелік міст “А се имена всем градом рускым далним и ближним”, внесений у Перший Нов- городський літопис39. На нашу думку, цей реєстр, що відкриває потенційні можливості для відтворення мережі намісницьких центрів Галицького вла- дицтва у княжу добу та в перехідний період (1340–1387), був укладений наприкінці XIV ст. Він фіксує територіальну юрисдикцію Кипріана в зем- лях, які первісно перебували в межах Київської митрополії40. Інтригує той факт, що пам’ятка містить раніші редакції тексту та географічні описи, які 38 Найкращим виданням (мовою оригіналу (грецькою) та в перекладі на російську) записів про поставлення Теоґностом руських єпископів є: Русская историческая библи- отека. – СПб., 1908. – Т. 6: Приложения. – Стб. 431–436, 443–444. Див. також: Васильев- ский В. Записи о поставлении русских епископов при митрополите Феогносте в Вати- канском греческом сборнике // Записи о поставлении народного просвещения. – 1888. – № 225 (Февраль). – С. 445–463; Г[оловацкій] Я. Новооткрытый источникъ для церков- ной исторіи Галицкой Руси XIV стол¦тія. – Львовъ, 1889. – С. VI–XVI; Regel W. Analecta byzantino-russica. – Petropoli, 1891. – P. XXXII–XXXVIII, 52–56. Згідно з висновками Якова Головацького, записи канцелярії митрополита Теоґноста (в копії XV ст.) могли бути зроблені для того, щоб довести в Царгороді необґрунтованість і неканонічність фундації окремої Галицької митрополії. Див. характеристику цього джерела: Фонкич Б. Л. Палеографические заметки о греческих рукописях итальянских библиотек // Византий- ские очерки: Труды советских ученых к XVI Международному конгрессу византини- стов. – М., 1982. – С. 254–262; Schreiner P. Die byzantinische kleinchroniken. – Wien, 1975. – Bd. 1. – S. 602–608, 677–678; 1979. – Bd. 3. – S. 122–125. 39 Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. – М.; Л., 1950. – С. 475–477. 40 Е. Наумов датував документ 1394–1396 рр., серед іншого покликаючись на той факт, що “молдавський митрополит Єремія” отримав тоді єпархію колишньої Тирнов- ської патріархії, у зв’язку з чим київський митрополит Кипріан 1397 р. домагався по- вернення йому цих теренів (Наумов Е. П. К истории летописного “Списка русских горо- дов дальних и ближних” // Летописи и хроники. 1973 г. – М., 1974. – С. 150–163. Див. також: Подосинов А. В. О принципах построения и месте создания “Списка русских городов дальних и ближних” // Восточная Европа в древности и средневековье. – М., 1978. – С. 40–48). Натомість Володимир Янін вважає, що список з’явився між 1375 і 1381 рр., пізніше зазнавши редагування, тому його остаточна версія сформувалася вже у 30-х – 40-х роках XV ст. (Янин В. Л. К вопросу о дате составления обзора “А се имена градом всем русскым, далним и ближним” // Древнейшие государства Восточной Евро- пы: Материалы и исследования. 1992–1993 годы. – М., 1995. – С. 125–134). 18 Ігор СКОЧИЛЯС відображають історичні реалії Русі XIII і навіть XII ст.41. У Ватиканській бібліотеці, у складі кодексу Vat. Slav. 14, зберігається також реєстр єписко- пій Київської митрополії та Царгородського патріархату другої чверті XV ст., що є автографом митрополита Ісидора42. Виняткове значення для дослідження історії Галицької єпархії “дольвів- ського” періоду мають матеріали підготовленого російськими вченими збірника грамот руських митрополитів другої чверті XIV – першої третини XVI ст.43. Його основу складають формулярники (списки типових зразків грамот) Московської митрополичої катедри XV–XVI ст.44, що збереглися в рукописному кодексі Синод-562, а також у споріднених з ним збірниках СОКМ-9907 та Увар-512. Унікальність митрополичих формулярників поля- гає в тому, що це чи не єдине джерело церковного походження, котре інфор- мує про реальне життя Руської церкви того часу. У ньому акумульовані доку- менти, які продукувалися канцелярією київських митрополитів або надхо- дили до неї від владичих катедр, монастирів, інституцій інших Східних цер- ков та державної князівської (королівської) влади. Хронологічно матеріали митрополичої канцелярії, що стосуються ук- раїнсько-білоруської Руської церкви, охоплюють середину XIV – 60-ті роки XV ст. Вони виступають неоціненним джерелом з історії Галицької єпархії, адже для цього періоду її архів не зберігся (також досі не віднайдено анало- гічний до московського формулярник грамот українсько-білоруських митро- политів другої половини XV – XVI ст.). Так само практично втрачені оригі- 41 “Список градів дальніх і ближніх” упровадив до наукового обігу радянський дослідник М. Тихомиров. Критично проаналізувавши пам’ятку, він зауважив, що но- менклатуру поселень тут визначено за мовною ознакою, тобто реєстром охоплено землі, на яких була поширена руська (церковнослов’янська) мова. (Див.: Тихомиров М. Н. “Спи- сок русских городов дальних и ближних” // Исторические записки. – М., 1952. – Т. 40. – С. 214–259; передрук: його ж. Русское летописание. – М., 1979. – С. 83–137). Таким чином, спостереження М. Тихомирова фактично підтверджують тезу про те, що “Спи- сок…” представляє канонічну територію Київської митрополії, а також земель, які в минулому входили до її складу (зокрема Волощини й Молдавії). На переконання Арка- дія Насонова, наявний у “Списку” реєстр південноруських ґрадів можна віднести до часів існування Галицької землі: Насонов А. Н. “Русская земля” и образование терри- тории Древнерусского государства: Истор.-геогр. исследование. – Переизд. – СПб., 2006. – С. 128. 42 Фонкич Б. Л. Греческо-русские культурные связи в XV–XVII вв. – М., 1977. – С. 12–13; Mercati G. Scritti d’Isidoro il cardinale Ruteno e codici a lui appartenuti che si conservano nella Biblioteca apostolica Vaticana. – Roma, 1926. – P. 65, 70–71. 43 Оригінальні грамоти митрополичого архіву в Москві з XIV–XV ст. не зберегли- ся. Натомість були виявлені збірники списків таких грамот XV–XVI ст. у декількох ру- кописних кодексах. (Цей вид церковних джерел охарактеризував: Черепнин Л. В. Рус- ские феодальные архивы XIV–XVI веков. – М., 1951. – Т. 2. – С. 18–25). 44 П’ятитомне видання актів було розпочато ще 1986 р. (Русский феодальный ар- хив (далі – РФА). – М., 1986–1992. – Т. 1–5), а два роки тому з’явилася повторна кри- тична едиція раніше опублікованих матеріалів (РФА / Сост. А. И. Плигузов. – М., 2008). 19 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... нали актів митрополичої катедри та грамоти самих предстоятелів Руської церкви. Виняток у цьому правилі становить відносно повний комплекс до- кументів митрополичого архіву, який датують першою третиною XV ст. Цей збірник (“Книга, глаголемая Фотиос”), що складається з оригіналів та черне- ток послань митрополита Фотія, був виявлений Анатолієм Туріловим у бібліотеці Російської академії наук у Санкт-Петербурзі й нещодавно опублі- кований45. Для тематики нашого дослідження особливе значення мають пастирські послання митрополитів, пов’язані зі спробами першого митрополита Моск- ви Йони поширити свою юрисдикцію на українсько-білоруські землі, листу- вання у зв’язку з утворенням у 1414–1415 і 1458 рр. Київської митрополії та боротьбою Москви з її предстоятелями Григорієм (Цамблаком) і Григорієм (Болгариновичем), формуляри договірних грамот про обсяг юрисдикції русь- ких ієрархів, ставлені грамоти про номінацію єпископів, листи митрополи- тів про духовну юрисдикцію їхніх намісників (зокрема в Києві), протопопів, парафіяльних священиків, пастирські повчання новоієреям та учасникам єпархіальних соборів, фрагменти канонічних пам’яток Православної церк- ви (зокрема Кормчих книг)46. Щодо українсько-білоруської Київської митрополії, то документи її канцелярії збереглися з 1470 р. Та частина митрополичого архіву, яка потра- пила до Санкт-Петербурга, незважаючи на неодноразові втрати47, цінна тим, що містить матеріали Львівського владичого двору другої половини XVI – XVII ст., відсутні в єпархіальному архіві, та офіційну кореспонденцію й роз- порядження київських митрополитів з 30-х років XVI – 40-х років XVIII ст., адресовані різноманітним церковним інституціям у Галицько-Львівській Русі, на Поділлі та Брацлавщині, а також місцевому духовенству. Упродовж 30-х – 90-х років XVIII ст. у резиденції предстоятелів Унійної церкви на Правобережній Україні – Радомишлі, сформувалась інша частина митропо- личого архіву. Вона охоплювала насамперед документи пастирсько-адміні- стративної діяльності руського католицького духовенства у Брацлавському і Київському воєводствах48. Присутність Львівської єпархії в цьому регіоні 45 Фотий, митроп. Сочинения. Книга, глаголемая Фотиос / Подгот. текстов, пре- дисл. и коммент. Н. А. Кобяк, А. И. Плигузов. – М., 2005. 46 РФА. – 2008. – С. 84–86, 89–91, 108–112, 132–133, 137–140, 151–152, 154–155, 159–161, 181–182, 190, 193–202, 205–206, 223–226, 302–308, 327–337, 370, 419–453, 504–505. 47 Див. інформацію канцеляристів Флоріана (Гребницького) середини XVIII ст. (Congregationes Particulares Ecclesiam Catholicam Ucrainae et Bielorussjae spectantes. – Vol. 2. – P. 277) та листа митрополита Язона (Смоґоржевського) до Петра Білянського від 20 червня 1781 р. (ЦДІА України у Львові). – Ф. 491. – Оп. 1. – Спр. 29. – Арк. 55). 48 Заслуга у з’ясуванні структури радомишльської частини митрополичого архіву та його подальшої долі після ліквідації унії на Правобережній Україні належить Леоні- дові Тимошенку. Див.: Тимошенко Л. Архів уніятських митрополитів: До історії вивезен- ня з України // Київська Церква. – 2001. – № 2–3 (13–14). – С. 157–159; його ж. Архіви 20 Ігор СКОЧИЛЯС до середини 50-х років XVIII ст. (й особливо брацлавський територіальний конфлікт) висвітлюють актові книги Житомирської (Овруцької?) за 1737– 1746 рр. і Радомишльської за 1747–1756 рр. консисторій, протоколи гене- ральних і деканських візитацій 1738–1754 рр. та кореспонденція унійних ієрархів і урядників митрополичого двору в Радомишлі. Архіви церковних інституцій Галицької (Львівської) єпархії До церковної документації, випродукуваної духовними інституціями Га- лицького (Львівського) владицтва, належать: 1) надвірний єпархіальний архів; 2) архіви крилоських (офіціальських) консисторій; 3) архів Свято- юрського єпархіального крилосу-капітули; 4) архіви намісництв-протопопій; 5) “парафіяльні книги”. Окрім єпархіального архіву та архіву Успенського ставропігійського братства, всі інші документальні збірки церковних уста- нов сформувалися досить пізно, в перших десятиліттях XVIII ст. Для темати- ки нашого дослідження першорядне значення мають матеріали Львівського єпархіального архіву другої половини XVII – XVIII ст. та крилоських (офі- ціальських) консисторій 30-х – 80-х років XVIII ст. у Бережанах, Галичі, Кам’янці та Львові. На жаль, первісний архів Успенського Крилоського і Святоюрського вла- дичих дворів, як і інших церковних інституцій Галицької (Львівської) єпархії XII – першої половини XVII ст., не зберігся, за винятком окремих матеріалів (переважно це витяги і копії)49. Брак такого комплексу документів, як заува- жив В. Кметь, дає змогу “лише фрагментарно відтворити окремі питання пастирської діяльності духовенства, церковного судівництва, особливості здійснення релігійних практик у єпархії загалом і по парафіях зокрема”50. Значною мірою до такого невідрадного стану спричинилися стихійні лиха (зокрема пожежа міста 1672 р.) та тогочасні військово-політичні події. Як скаржився владика Арсеній (Желиборський) у протестації Львівському ґродському суду, під час штурму татарськими загонами в 1648 р. Святоюр- уніатської церкви – джерельна база дослідження краєзнавства Правобережжя XVI– XVIII ст. // Студії з архівної справи та документознавства. – 2003. – Т. 10. – С. 12–16; його ж. Радомишльський архів уніатських митрополитів // Записки НТШ. – 2000. – Т. 240. – С. 72–85. 49 На цю обставину звертає увагу, зокрема, відомий дослідник державних терито- ріальних структур Галицької Русі доби Середньовіччя Анджей Янечек: “Руська держа- ва залишила по собі головним чином літописну спадщину, для наших наукових зацікав- лень мало придатну; натомість не створила канцелярійної продукції: документів безза- стережної автентичності, фіскальних, судових, церковних джерел, котрі дали б змогу проникнути в територіальні структури держави чи Церкви” (Janeczek A. System grodowo- terytorialny Rusi halickiej w źródłach późnego średniowiecza // Lokalne ośrodki władzy państwowej w XI–XII wieku w Europie Środkowo-Wschodniej: Spotkania Bytomskie I. – Wrocław, 1993. – S. 144). 50 Кметь В. З історії дослідження Львівської єпархії XVI – початку XVII ст. за матеріалами фондів ЦДІАЛ України // Студії з архівної справи та документознавства. – 2003. – Т. 10. – С. 109. 21 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... ської гори єпархіальний архів, владичі літургійні шати та церковне опоряд- ження, що зберігалися в катедрі, були частково втрачені51. У 50-х –70-х роках XVIII ст. частина актів єпархіального архіву тимча- сово перебувала в “резиденції препозитури міської [Успенської] церкви” львівського офіціала Антонія (Левинського), який використовував їх у судо- вих процесах Святоюрської катедри та своїй адміністративній діяльності. Згідно з розпорядженням владики Петра Білянського, після смерті Левин- ського ці документи (14 томів актових книг консисторії, протоколи гене- ральних візитацій, реєстри парафіян тощо за 1681–1778 рр.) в червні 1791 р. були описані успенським священиком Іваном Горбачевським і повернуті до єпархіального архіву52. У лютому 1795 р. з Перемишльської греко-католиць- кої консисторії сюди ж надійшли документи парафіяльних і деканатських урядів Городоцького, Сколівського і Стрийського намісництв, які в 1786– 1787 рр. опинилися під контролем львівських владик (зокрема книги візита- цій місцевих церков, збірка ерекційних грамот і презент, матеріали церков- ної статистики, акти окремих церков і т. д.)53. Унікальний опис Львівського єпархіального архіву “Archivum Dioecesanum Actorum Episcopatus Leopolien- sis, Halicien[sis], et Camenecen[sis]” за 1795–1798 рр.54 доводить, що, попри політичні катаклізми та церковно-адміністративні реорганізації Львівської єпархії й Галицької митрополії, це документальне зібрання до сьогодення залишилося фактично у своєму первісному складі. Львівський єпархіальний архів другої половини XVII – XVIII ст. утво- рений з чотирьох основних частин55: – архів надвірної й задвірної канцелярії владик (acta episcoporum, acta episcopalia), очолюваної канцлером (печатником), що охоплює: а) акти пастирсько-адміністративної діяльності місцевих архієреїв; б) офіційну й приватну кореспонденцію (одна зі збірок таких листів виявлена в НМЛ56); в) маєткові справи (bona episcopalia, bona episcopatus)57 і фіскальні записи (“касові підручні книги канцелярії львівського єпископа”; віднайдено чор- нові записи за 1757–1778 рр. і чистові – за 1760–792 рр.58); 51 НМЛ. – Ркл-741. – Арк. 29–29зв. 52 Acta Consistorii Generalis Ritus Graeci Leopoliensis ab a. 1710 specificata d. 25 junii 1791 // ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 141. – Спр. 527. – С. 5–6. 53 Там само. – С. 9–10, 15–19. 54 НМЛ. – Ркл-182. – Арк. 17–20зв. 55 Ця класифікація джерел спирається на дослідження: Librowski S. Źródła do wewnętrznych dziejów Kościoła w Polsce w rękopiśmiennych zbiorach kościelnych // Archiwa, Biblioteki i Muzea Kościelne. – 1963. – T. 7. – S. 80–87; Olczak S. K. Kancelarie kościelne w okresie staropolskim // Ibidem. – 1995. – T. 64. – S. 15–24; Wyczawski H. E. Przygotowanie do studiów w archiwach kościelnych. – Kalwaria Zebrzydowska, 1989. – S. 227–231, 234–246. 56 НМЛ. – Ркл-525; Ркл-734. – Арк. 1–179. 57 Див., напр., акти судового процесу 1749–1751 рр. за спадщину Атанасія (Шеп- тицького): Там само. – Ркл-110. – Арк. 1–29. 58 Там само. – Ркл-145. – Арк. 1–152; Ркл-146. – Арк. 1–144 (чистова копія чорно- вої книги Ркл-145). 22 Ігор СКОЧИЛЯС – архіви консисторій (acta consistorii, acta officialia), які акумулюють судові й адміністративні акти офіціалів у межах певного крилосу-офіціалату; – архів Святоюрського катедрального крилосу (протоколи засідань (acta capituli, acta actorum capituli), маєткові справи, богословсько-канонічний трактат “Основи відродження капітул” 1771–1816 рр.59 тощо); – тематичні збірки документів з організаційних питань60. Документи Львівського єпархіального архіву представлені насамперед книгами вписів, які за формою записів поділяються на чорнові (protocollum) і чистові (inducta). До книг єпископських актів (matricula, acta episcopalia, acta actorum episcopalium), що трактувалися правлячими архієреями як при- ватна власність, перш за все належать: 1) протоколи генеральних візитацій 1726–1727, 1730–1733, 1738 (надзвичайної), 1738–1744, 1746–1748, 1753– 1757, 1758–1765, 1771–1772, 1782–1785 і 1789–1793 рр.61 ; 2) книги понтифі- кальних чинностей (libri functionum pontificalium) владик Атанасія (Шеп- тицького) (за 1729–1743 рр.) і Петра Білянського (за 1781–1790 рр.); 3) кни- ги впису ерекційних і фундаційних привілеїв для парафій і монастирів та презентаційних грамот кандидатам на священство (Libri beneficiorum)62 (збе- реглися одна книга бенефіціїв за 1752–1765 рр.63, що містить 1445 облят ерекційних привілеїв і презент, та журнал реєстрації актів, уписаних протя- гом 1731–1785 рр. у книги бенефіціїв Львівської єпархії64); 4) книги висвя- чених кліриків (найдавніша з них фіксує святительські чинності Йосифа (Шумлянського) та Юрія (Винницького) за 1668–1710 рр.65, дві наступні містять записи за 1730–1747 рр. та 1752–1779 рр.66); 4) пастирські листи, повчання, послання й адміністративні розпорядження (вперше в окрему 59 Там само. – Ркл-101. – Арк. 1–22 (Fundamenta Resustitali Capituli Leopoliensis Rutheni). 60 Напр., збірка скарг руського єпископату апостольському нунцієві у Варшаві про переслідування уніатів (Там само. – Ркл-174. – Арк. 1–16). 61 Їхній докладний кодикологічний опис опубл. у: Скочиляс І. Генеральні візитації Київської унійної митрополії... – Т. 2. – С. LXX–CXV. 62 Найдавніша для Київської унійної митрополії книга бенефіціїв, що провадилася в консисторії Луцько-Острозької єпархії (із вписами близько тисячі презент і фундушів за 1732–1748 рр.), зберігається у: Державний архів Волинської області. – Ф. 382. – Оп. 3. – Спр. 1. – Арк. 1–1124. Нещодавно на це актове джерело звернув увагу: Довби- щенко М. Документи Державного архіву Волинської області до історії Луцької уніат- ської єпархії у XVIII ст. // Архіви України. – 2005. – № 4. – С. 147–149. 63 ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 9. – Спр. о/н-778. – Арк. 1–1108. 64 ЦДІА України у Львові. – Ф. 201. – Оп. 1. – Спр. 1. 65 НМЛ. – Ркк-89. Метрику висвячених священиків Львівської єпархії як історич- не джерело вперше використав: Бабій Ю. Я. Вістки про священиків Войнилівського намісництва в 1667–1708 рр. // Нива. – 1938. – Ч. 10. – С. 372–374; його ж. Вістки про священиків Долинщини та Калущини в т. зв. Метриці рукоположених Єпископа Йоси- фа Шумлянського // Там само. – Ч. 7–8. – С. 263–270. 66 НМЛ. – Ркл-79. – Арк. 1–356; Ркл-80. – Арк. 1–475. 23 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... книгу ці acta episcopalia були виділені у 1730–1733 рр.67); 5) документація політичного характеру (acta publica). Актові книги консисторій В актові книги консисторій уписували номінації на церковні уряди, на- дання духовної й адміністративної юрисдикції, полагодження поточних єпар- хіальних справ, розпорядження щодо діяльності парафіяльних церков, братств, шкіл, диспензи в матримоніальних справах, накладення церковних кар і вироків, уписи (обляти) документів духовної та світської влади. Собор Львівської єпархії 1793 р. вимагав від урядників унійних консисторій про- вадження таких “протоколів справ”: “1) милостивих; 2) правних; 3) усіх інших розпоряджень; 4) повідомлень-інтиматів крайових та єпархіальних властей; 5) вписів безкоштовних справ”68 . Натомість “Реґламент” Петра Білянського 1793 р. передбачав наявність п’яти типів документації, за яку персонально відповідали консисторські писарі: 1) книги вписів актів у не- конфліктних справах (“книги ласк” – “akta łaskawe”); 2) книги вписів право- вих актів (“akta prawne”); 3) книги протоколів рішень консисторії (“protokuł wszystkich rekursow i rezolucyi na pismie danych”); 4) книги протоколів роз- поряджень державної та духовної влади (“protokuł wszystkich intymatow rządu krajowego i rozkazow pasterskich”); 5) книги протоколів поточних справ кон- систорії (“wokanda, czyli protokoł spraw ze wszystkich terminalnosci wyni- kaiących”)69. Акти офіціальських консисторій зазвичай фіксувалися в книгах уписів (acta oficialia, acta consistorii, libri consistorii). У Львівській єпархії почат- ково ці книги укладали за хронологічним принципом. Їхньою особливістю було переважання справ, пов’язаних з діяльністю інституту духовного суду, очолюваного єпископом. Найдавніші актові книги владичого двору70 (“Protocolium Spraw Duchownych w Sądach Konsystorskich Ritus Graeci Episkopskich Lwowskich”) містять протоколи засідань і декрети духовного суду (за 1668–1674 рр., 1681–1718 рр. (серія з 8-ми книг чорнових записів у “дудку”), 1681–1685 рр., 1700–1703 рр., 1708–1731 рр., 1710–1719 рр., 1710– 1731 рр.71), а також матеріали виїзних засідань, досудових розслідувань і фасцикули актів духовного суду за 1706–1721 рр., 1722–1735 рр., 1743–1786 рр. 67Там само. – Ркл-83. – С. 1–276. 68 Цит. за: Собори Львівської єпархії... – С. 356, 358. 69 ЦДІА України у Львові. – Ф. 201. – Оп. 4б. – Спр. 1404. – Арк. 1. 70 Див. про них: Павлишин А. Книги духовного суду як джерело вивчення історії монастирів Львівської єпархії в часи владицтва Йосифа Шумлянського (1668–1708) // Rocznik Europejskiego Kolegium Polskich i Ukraińskich Uniwersytetów / Pod red. H. Sołowij. – Lublin, 2004. – T. 2. – S. 103–108. 71 НМЛ. – Ркл-58/1-8. – Арк. 1–645; Ркл-59. – Арк. 1–93; Ркл-60. – Арк. 1–69; Ркл-61. – Арк. 1–89; Ркл-62. – Арк. 1–43; Ркл-82. – Арк. 1–184; Ркл-151. – С. 1–116. 24 Ігор СКОЧИЛЯС та 1747–1791 рр.72. У цей час уже існувала практика перенесення чорнових записів у чистові книги-індукти. Так, у рукописі Ркл-210 (“Prothocolow Pro- testacyi y Innych Transakcyi do Sądow Episkopskich Kathedralnych Lwowskich zachodzących” за 1708–1731 рр.) знаходимо чистові записи за 1710–1721 рр., виконані з чорнових актів у Ркл-60 і Ркл-6273. З початку 30-х років XVIII ст. у генеральній консисторії на Святоюрській горі книги зазвичай провадили- ся за тематичною ознакою, осібно формувалися книги декретів у судових справах (acta actorum), книги вироків (acta sententiarum), книги у неконфлікт- них справах (acta obligationum), книги уділених єпископом “ласк” (надання диспенз, дозволів, номінацій тощо) (acta gratiosa). Перша книга “ласк” з’яви- лася в єпископській канцелярії у 1737–1741 рр. (“Expeditiones Variae”)74, і з того часу цей тип книг писарі вели окремо (1741–1742 рр. (копії актів), 1742– 1748 рр., 1752–1764 рр., 1752–1779 рр. (чорнові записи) і 1779–1788 рр.75). Окрім переважаючих диспенз від кровної спорідненості при укладенні шлюбів, у “книгах ласк” виявлено сотні реґестрових уписів “інструментів” львівських владик на посвячення вівтарів, каплиць, монастирів і парафіяль- них храмів, актів про номінацію й переміщення єпархіальних урядників, дозволів на обсадження церковних бенефіціїв, різноманітних інструкцій й “ординацій” в адміністративних і душпастирських справах, отримання пре- зент та інсталяційних грамот. Однак найвартіснішими записами є обляти або ж реґестри пастирських листів і послань львівських владик і київських митрополитів, більшість з яких не збереглися у формі стародруків чи руко- писних формулярів. Функції Львівської генеральної консисторії були тісно поєднані зі Свя- тоюрським владичим двором (“curiae eppiscopalis et consistorii generalis Leopoliensis”). Відповідно, в актових книгах консисторії подавалися матері- али, пов’язані з діяльністю єпископів. Прикладом такого подвійного харак- теру актів Львівської консисторії є консисторська книга Ркл-86 із записами з 1749–1756 рр.76. Більшість з них – це протоколи засідань і декрети духов- ного єпископського суду77. Водночас у книгу вписувалися акти висвячення Левом (Шептицьким) у 1749–1750 рр. священиків (“Acta Episcopalia Leopo- liensia seu Liber Metrices Ordinatorum”)78, презенти й ерекційні грамоти для унійних парафій (“Acta Consistorialia Inductarum Praesenta[ti]onu[m] ac 72 Там само. – Ркл-175. – Арк. 1–298; Ркл-176. – Арк. 1–324; Ркл-717. – Арк. 1–227; Ркл-718. – Арк. 1–422. 73 Там само. – Ркл-210. – Арк. 1–90. 74 Там само. – Ркл-71. – С. 1–170. 75 Там само. – Ркл-72. – Арк. 1–8; Ркл-74. – Арк. 1–72; Ркл-75. – Арк. 1–143; Ркл-76. – Арк. 1–264 (див. також записи за 1762–1779 рр. у: там само. – Ркл-78. – Арк. 1–51); Ркл-77. – Арк. 1–146. 76 Там само. – Ркл-86. – Арк. 1–754. 77 Там само. – Арк. 2–689. 78 Там само. – Арк. 690–697зв. 25 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... Erectionum Anni Domini 1750”)79 та акти типу “Книги ласк” (“Acta Expeditionum gratiosarum”), що видавалися під час адміністрування Львів- ською єпархією перемишльського владики Онуфрія (Шумлянського) і в пер- ший період пастирства Лева (Шептицького)80. Актові книги Львівської гене- ральної консисторії (“Acta Consistoryi Leopoliensis”) та владичого двору (“Acta Curiae Episcopalis Leopoliensis”) збереглися за 1736–1740 рр., 1739– 1745 рр., 1741–1749 рр., 1750–1752 рр., 1752–1779 рр., 1779–1786 рр.81. Вірогідно, у Бережанській крилоській (офіціальській) консисторії (“Actorum Officii Brzezanensis”, “Protocollum Actorum Officii Brzezanensis”) провадилися щонайменше дві актові книги, однак до нашого часу дійшла тільки одна з них – за 1763–1787 рр.82. Канцелярія Галицької крилоської (офі- ціальської) консисторії розпочала укладати книги протоколів засідань і декретів не пізніше 1736 р. Усього відомо вісім актових книг (їхня типова назва – “Acta Consistorii Haliciensis, tam Decreta varia, Protestationes, Inscrip- tiones recognitas, et oblatas, quam Literas universales Innotescentiales, in materiis de Praeceptis Dei et Ecclesiae, tum Constitutionibus Synodalibus, Provincialibus et Diecaesanis”83). Одна з них містить чорнові записи й фас- цикули консисторії (Ркл-69), решта сім є чистовими книгами84. Записи охоплюють півстолітній відрізок часу – 1736–1787 рр., за винятком ко- роткого періоду вакантності Львівського владичого престолу (1779–1781), коли обов’язки адміністратора єпархії виконував Петро Білянський. Окрім декретів і протоколів засідань духовного суду, трапляються також уписи презент коляторів парафій85, пастирські розпорядження (“інструменти”) щодо заснування нових храмів86, облятів протоколів візитацій окремих 79 Там само. – Арк. 698зв.–739. 80 Там само. – Арк. 740–752зв. 81 Там само. – Ркл-63 – Арк. 1–453. (Див. також записи за 1737–1739 рр.: Там само. – Ркл-73. – Арк. 1–83; Ркл-64. – Арк. 1–330; Ркл-65. – Арк. 1–160; Ркл-66. – Арк. 1–800). Чорнові записи протоколів засідань згодом начисто переписані у такі консисторські книги: 1752–1760 рр.: Там само. – Ркл-67. – Арк. 1–664; 1761–1772 рр.: Там само. – Ркл-68. – Арк. 1–720; 1757–1773 рр.: Там само. – Ркл-87. – Арк. 1–898; 1770–1774 рр.: Там само. – Ркл-93. – Арк. 1–319 і 1775–1779 рр.: Там само. – Ркл-94. – Арк. 1–304; Ркл-85. – Арк. 1–1002; Ркл-89. – Арк. 1–290. 82 Там само. – Ркл-96. – Арк. 1–392. Тривалий період Бережанську консисторію очолював офіціал Андрій Липницький, львівський катедральний кустош і зарваниць- кий парох, натомість за діловодство відповідав консисторський писар із Зарваниці, свя- щеник Петро Літинський (дані 1773 р.) (Там само. – Арк. 150зв., 180). 83 Саме такий заголовок має книга: Там само. – Ркл-84. – Арк. 99. 84 Там само. – Ркл-69. – Арк. 1–302; Ркл-70. – Арк. 1–159; Ркл-84. – Арк. 1–338; Ркл-88. – Арк. 1–331; Ркл-90. – Арк. 1–352; Ркл-91. – Арк. 1–493; Ркл-92. – Арк. 1–445; Ркл-95. – Арк. 1–273. 85 Там само. – Ркл-84. – Арк. 67зв.–68зв. (презента 1741 р. для Комарівської церкви). 86 Там само. – Арк. 124зв.–125 (розпорядження від 20 вересня 1745 р. про закла- дення “нової церкви на новому ґрунті” в с. Прислупах Калуського староства). 26 Ігор СКОЧИЛЯС церков87. Деякі актові книги, як-от Ркл-88 (“Acta expeditionum Gratiosarum Consistorii Haliciensis”), фіксують рішення у неконфліктних справах, – пе- реважно це диспензи на одруження тим парафіянам, котрі мали канонічні перешкоди до шлюбу через кровну спорідненість88. Кам’янецька унійна консисторія. Найбільших втрат зазнав архів Кам’я- нецької консисторії, що початково зберігався у Святотроїцькому василіан- ському монастирі, а у 80-х – 90-х роках XVIII ст. – при катедрі Св. Йоана Хрестителя. Після офіційної ліквідації унії на Правобережній Україні цей архів перейшов до православної духовної консисторії, а в третій чверті XIX ст. був переданий Історико-статистичному комітету89. “Опись архива Под[оль- ского] Цер[ковного] Ист[орико]-Арх[еологического] Общ[ества]”, підготов- лена між 1903 і 1914 рр. Юхимом Сіцинським, дає досить повне уявлення про видовий та кількісний склад матеріалів Кам’янецької унійної консис- торії, що були найціннішою частиною збірок Давньосховища90. За похо- дженням це: 1) оригінальні візитаційні книги консисторії за 1739–1790 рр., деканатських архівів і візитаційні збірники; 2) актові книги Кам’янецької унійної консисторії за 1732–1754 рр.; 3) інші документи консисторії (книга бенефіціїв за 1751–1763 рр., збірники ерекційних грамот і презент та гра- мот висвячення за XVIII ст.); 4) архіви василіанських монастирів (Барсько- го, Сатанівського, Святотроїцького в Кам’янці-Подільському, Шаргород- ського та ін.); 5) матеріали церковної статистики (реєстри парафіян церков Кам’янець-Подільського намісництва 1766 р., сумарій церков і бенефіціїв Кам’янецького крилосу 1790 р.); 6) листування; 7) метричні книги. 3. Видова і тематична характеристика джерел Джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII ст. типоло- гічно (тобто вони однаковим способом кодують і зберігають інформацію, але мають відмінності в походженні, ознаках і формах91) поділяються на: 1) писемні, 2) пам’ятки матеріальної культури (археологічні, зображальні92 87 Там само. – Ркл-95. – Арк. 220–222зв. (Ingrossatio visitationis generalis ecclesiae Kunisoviensis 1754). 88 Там само. – Ркл-88. – Арк. 301–307зв.; Ркл-91. – Арк. 484–487. 89 Державний архів Хмельницької області (далі – ДАХО). – Ф. Р-3333. – Оп. 1. – Спр. 34. – Арк. 3. Див. також статтю: Яворовский Н. Перевозка архивов и ценного иму- щества духовного ведомства из г. Каменца в более отдаленные от границы места в 1854 году из опасения войны с Австрией // Труды Подольского церковного историко-архео- логического общества. – Каменец-Подольск, 1911. – Вып. 11. – C. 385–386, 390. 90 ДАХО. – Ф. Р-3333. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 1–5, 16–17зв., 22, 23зв. Перелік найважливіших документів архіву Кам’янецької консисторії наведено у: Труды Комите- та для историко-статистического описания Подольской епархии. – Каменец-Подольск, 1889. – Вып. 4. – С. 28, 46–48. 91 Див.: Макарчук С. Писемні джерела з історії України. – Львів, 1999. – С. 8–11. 92 Зображальними джерелами вважаємо храмові ікони, написи та графіті, фрески, мозаїки, портрети представників духовенства, особові герби й печатки руського єпис- копату та ін. 27 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... та речові93), 3) картографічні й інші географічні матеріали94. Найважливі- ше значення мають писемні джерела, котрі за повторюваністю інформації є одиничними чи масовими (вирізняються ординарністю походження й одно- рідністю змісту, хоч і мають відмінні кількісні показники). Джерельна еври- стика, а також аналіз матеріалів інституційного походження дали підстави виокремити п’ять основних видів писемних джерел, що характеризуються однаковістю своєї форми: а) актові; б) канонічні й богословські; в) епісто- лярні; г) наративні; ґ) літургійні. Першорядне значення мають актові джерела. До цієї групи документів належать: 1) акти духовних судів; 2) протоколи засідань і декрети митрополи- чої й владичих консисторій; 3) патріарші грамоти та папські бреве й булли; 4) пастирські листи, послання й розпорядження (“універсали”95) київських митрополитів і галицьких (львівських) владик; 5) фундаційні привілеї й уставні грамоти київських (Володимира Великого і Ярослава Мудрого) і галицько-волинських князів96, польських королів й австрійських мо- нархів, сеймові конституції; 6) презенти ктиторів (коляторів) монасти- рям і церквам, презенти окремим кандидатам на обсадження парафіяльних 93 До них відносимо архітектурні споруди (катедральні собори, монастирі, пара- фіяльні храми), елементи літургійного опорядження християнських святинь, предмети літургійного культу (зокрема антимінси), священичий одяг тощо. 94 Див. докладніше: Дністрянський М. С. Вступ до історичної географії України: Цикл лекцій. – Львів, 2007. – С. 16–25. Зокрема, допоміжну роль у реконструкції адмі- ністративного устрою Галицької (Львівської) єпархії відіграють видані нещодавно “На- ціональний атлас України” (К., 2007) та “Атлас” організаційних структур Римо-като- лицької церкви у Речі Посполитій XVIII ст. (містить картографію кордонів і теренів Баківської, Кам’янецької, Львівської, Луцької та Перемишльської дієцезій, повністю чи частково розташованих на канонічній території Галицької (Львівської) єпархії: Litak S. Atlas Kościoła łacińskiego w Rzeczypospolitej Obojga Narodów w XVIII wieku. – Lublin, 2006. – S. 139–147 (mapy XXII–XXX)). 95 Підставою для класифікації універсалів – загальної назви широкої палітри актів, які продукувалися королівською, єпископською та намісницькими канцеляріями, стали диспонент документа та його адресат. За актом, що був виданий королівською канцеля- рією й адресувався певній особі, залишено його самоназву – універсал. Натомість роз- різнено документи, які проголошувалися від імені єпископа. Якщо такий документ адре- сувався певній особі чи інституції й мав, таким чином, обмежену юридичну силу, то його названо пастирським листом. Якщо ж він призначався для широкого кола духо- венства та вірних (часто – усім мирянам і клірові єпархії), тоді його трактовано як пас- тирське послання. 96 Серед кільканадцяти відомих на сьогодні грамот князя Лева Даниловича для церковних інституцій Галичини практично всі (11) є фальсифікатами, до того ж вони стосуються майже виключно матеріальних основ функціонування місцевої Православ- ної церкви (Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII – першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. – Львів, 2004. – С. 31–42). Див. також: Пашин С. С. Червонорусские акты XIV–XVI вв. и грамоты князя Льва Данило- вича. – Тюмень, 1996. – С. 31–101. 28 Ігор СКОЧИЛЯС урядів97; 7) заповіти духовних і світських осіб; 8) протоколи генеральних (єпископських), монастирських і намісницьких візитацій; 9) діяння й кон- ституції (правила, устави, “constitutio episcopales”, “konstytucye pasterskie”, “ustawy dyecezalne”) провінційних і єпархіальних соборів; 10) інвентарні описи й люстрації релігійних установ і церковних бенефіціїв98 та королів- ських і приватновласницьких маєтків XVI–XVIII ст. (в яких фіксуються “попи” і руські храми99); 11) реєстри подимного й поголовного податків, що укладалися на основі свідчень (юраментів) заприсяжених духовних осіб; 12) книги ґродських і земських судів Брацлавського, Подільського і Русько- го воєводств та маґістратів міст. Наступну групу формують канонічні пам’ятки Руської церкви й Галиць- кої (Львівської) єпархії зокрема, котрі визначали тогочасну еклезіальну само- свідомість (Кормчі книги (Номоканони), компендіуми церковних актів, бо- гословські трактати “Зерцало богослов’я” 1680 р., “Метрика” Шумлянського 1687 р., підручник пастирського богослов’я “Казуси” Лева (Кишки) 1722 р., “Богословіє нравоучительне” середини XVIII ст., праця Тимофія (Щуров- ського) “Право канонічне” 1792 р. тощо. Третю групу документів складають епістолярні джерела (приватне й офіційне листування та супліки ієрархів, інших представників духовенства, державних органів влади та світських осіб100). До четвертої ввійшли нара- 97 Окрім уже згаданої “Книги бенефіціїв” за 1752–1765 рр., збереглися інші чис- ленні збірки презент з часу єпископства Атанасія (Шептицького), Лева (Шептицького) та Петра Білянського (НМЛ. – Ркл-489. – Арк. 1–83; ЦДІА України у Львові. – Ф. 181. – Оп. 2. – Спр. 2490; Ф. 201. – Оп. 1). 98 Див., напр., інвентарні описи собору Св. Юра у Львові за 1708 та 1719 рр.: Regestr ozdoby w cerkwi kathedralnej spisany // ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 3. – МВ-129. – Арк. 1–61. 99 Реґестовий опис матеріалів люстрацій, що стосуються теренів сучасної Украї- ни, опубл.: Люстрації королівщин українських земель XVI–XVIII ст.: Матеріали до реє- стру рукописних та друкованих текстів / Уклала Р. Майборода. – К., 1999. Див. також: Боряк Г. В. Ревізії та люстрації українських староств кінця XV – середини XVI ст. (в аспекті історико-географічної джерельної цінності) // Географічний фактор в історичному процесі. – К., 1990. – С. 148–149; Chłapowski K., Dygdała J. Prace edytorskie nad lustracjami dóbr królewskich XVI–XVIII w. po półwieczu // Studia Źródłoznawcze. – 2005. – T. 43. – S. 161–171. 100 З багатої епістолярної спадщини духовенства і церковних інституцій Львівської єпархії частково опубліковане перш за все листування з Римським Апостольським пре- столом у XVIII ст. її владик (Litterae episcoporum historiam Ucrainae illustrantes (1600– 1900) / Ed. A. G. Welykyj, P. B. Pidrutchnyj. – Romae, 1972–1981. – Vol. 1–5; Epistolae Jasonis Junosza Smogorzevskyi, metropolitae kioviensis catholici (1780–1788) / Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1965; Epistolae Josephi Velamin Rutskyj, metropolitae kioviensis catholici (1613–1637) / Ed. T. Haluščynskyj, A. G. Welykyj. – Romae, 1956; Epistolae metropolitarum kioviensium catholicorum: Leonis Kiška, Athanasii Szeptyckyj, Floriani Hrebnyckyj 1714–1762 / Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1959; Epistolae metropolitarum kiovien- sium catholicorum: Raphaelis Korsak, Antoni Sielava, Gabrielis Kolenda (1637–1674) / 29 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... тивні пам’ятки – єпархіальна хроніка другої половини XVII ст., щоденни- ки та книги понтифікальних чинностей львівських унійних владик XVIII ст., панегірики, “Метрика” Святоюрського монастиря другої половини XVIII ст., а також літописи й хроніки XII–XVII ст. Літургійні джерела (за класифіка- цією Василя Ульяновського, “спеціальні джерела”) формують п’яту групу, до якої віднесено передовсім богослужбові книги, катедральні, монастирські й храмові пом’яники та покрайні записи релігійного змісту. З огляду на важливість і масовість, докладніше розглянемо документи церковного походження, натомість з-поміж світських джерел звернемо ува- гу лише на ті їхні різновиди, які є найвартіснішими для розкриття досліджу- ваної тематики (більшість з них досі фактично ще не введені до наукового обігу): 1) канонічно-юридичні збірники; 2) пом’яники і покрайні записи в богослужбових книгах; 3) пастирські листи, послання і повчання; 4) нара- тивні джерела (зокрема Святоюрську “Метрику” та єпархіальні хроніки); 5) актові книги ґродських і земських судів та маґістратів. Канонічно-юридичні збірники Упродовж XVIII – початку XIX ст. канцеляристами Святоюрського владичого двору було укладено декілька канонічно-юридичних збірників (копіаріїв документів), що відображають різні етапи інституційного розвитку Львівської єпархії та історично-еклезіальну пам’ять місцевої духовної еліти. Невеликі за обсягом кодекси Ркл-138 і Ркл-915 мали обмежене функціональ- не використання й постали у зв’язку з необхідністю захисту унійною ієрар- хією прав і привілеїв Руської церкви у Речі Посполитій 60-х років XVIII ст.101. Натомість збірник Ркл-741 з’явився у 70-х роках того ж століття під час судового процесу за повернення духовних бенефіціїв Успенської катедри у Крилосі, Підгородді й Перегінську102. Інші два копіарії були виготовлені у 1806–1807 рр., для представлення австрійським урядникам і Римській курії юридичних аргументів щодо доцільності відновлення Галицької митро- полії103. Ці збірники вартісні тим, що містять оригінали й копії низки публіч- но-правових актів, які визначали канонічний статус і матеріальне станови- ще Галицького (Львівського) владицтва (фальсифікати грамот галицько- волинських князів XIII–XIV ст., королівські привілеї (зокрема фундація 1539 р.), Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1956; Epistolae metropolitarum kioviensium catholicorum: Theo- dosii Rostockyj, Heraclii Lisowskyj, Gregorii Kochanowicz, Josaphat Bulhak (1788–1838) / Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1980), представників чернецтва (Litterae basilianorum in terris Ucrainae et Bielarusjae / Ed. A. G. Welykyj, P. B. Pidrutchnyj. – Romae, 1979. – Vol. 1–2) та письмові скарги, що надходили до Папської курії від духовних і світських осіб (Supplicationes Ecclesiae Unitae Ucrainae et Bielorusjae / Ed. A. G. Welykyj. – Romae, 1960– 1965. – Vol. 1–3). 101 НМЛ. – Ркл-138; Ркл-915. 102 Там само. – Ркл-741. – Арк. 1–42зв. 103 ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 141. – Оп. 1. – Спр. 492/III. – С. 1–51; Спр. 493/III. – С. 1–21. 30 Ігор СКОЧИЛЯС сеймові конституції, інвентарні описи церковних маєтків і витяги документів з ґродських і земських книг). За своїм змістом, інформаційною насиченістю й унікальною тематич- ною палітрою документів істотне значення для студій правового становища місцевої Церкви та особливостей її організаційної структури має двотомна “Золота книга” Львівської єпархії середини XVIII ст., виявлена нещодавно у фондах НМЛ. Її наратив охоплює величезний хронологічний проміжок – від місії свв. Кирила і Методія й хрещення Русі св. Володимиром Великим до подій початку 1770-х рр.104. Створення цього унікального кодексу пов’я- зане із реалізацією у 50-х – 70-х роках XVIII ст. владикою Левом (Шептиць- ким) програми з модернізації організаційних структур єпархії, що призвело до усунення від найважливіших церковних урядів монахів та тривалого кон- флікту Святоюрського двору із Василіанським чином. Для наведення ваго- мих історично-канонічних аргументів на судовому процесі, що розпочався в 1751 р. і тривав декілька десятиліть, з ініціативи Лева (Шептицького) і було створено “Золоту книгу” Львівської єпархії105. Упорядником книги був уже згадуваний офіціал Антоній Левинський. Протягом 50-х – 70-х років XVIII ст. він ретельно збирав і систематизував документи106 , які стосувалися правового статусу владицтва загалом і його окремих інституцій – катедральних соборів, єпархіальних крилосів-капітул, парафіяльних церков і монастирів. Віднайдені офіціалом і його помічника- ми в архівах матеріали, укладені згодом у формі рукописних збірників (“ма- нускриптів”) і реґестрів документів107, і стали основою “Золотої книги”. Для створення наративної частини кодексу були використані також праця Куль- чинського “Specimen Ecclesiae Ruthenae”, “Синопсис” Інокентія (Ґізеля), патріарші грамоти Єремії Траноса, діяння вселенських і помісних соборів, законодавство Латинської церкви (у т. ч. постанови Триденту) тощо. В упо- рядкуванні книги Левинському допомагав тогочасний писар Львівської ге- 104 НМЛ. – Ркл-141; Ркл-142. 105 Обидва томи кодексу названі автором “Золотою книгою” Львівської єпархії за аналогією із таким самим за значенням збірником привілеїв міста Львова, відомим як “Золота книга Львова”. (Див.: Привілеї міста Львова (XIV–XVIII ст.) / Упор. М. Кап- раль. – Львів, 1998. – С. 11–12). 106 Першим унікальну збірку “копіаріїв Левинського” виявив у львівському архіві: Тимошенко Л. Угода з Ватиканом чи з Польщею? // Пам’ять століть. – 1996. – № 3. – С. 113–120. Докладний аналіз цих матеріалів див. у: Кметь В. “Життєписи львівських єпископів грецького обряду” – пам’ятка української історіографії другої половини XVII ст. // Lwów; miasto – społeczeństwo – kultura. Studia z dziejów Lwowa / Pod red. K. Karolczaka. – Kraków, 2002. – T. 4. – S. 66–68; його ж. З історії дослідження Львівської єпархії… – С. 107–108. 107 Антоній Левинський заповів свою збірку Успенській ставропігії, а в XIX ст. вона потрапила до колекції Антона Петрушевича, що тепер зберігається в “Архіві історії унії” ЦДІА України у Львові (Кметь В. “Життєписи львівських єпископів грецького обряду”... – S. 65–69), Відділі рукописів ЛННБ та НМЛ. 31 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... неральної консисторії Даниїл Верхратський. Він же й переписав зібрані матеріали з історії єпископства у два томи – Ркл-141 та Ркл-142. Щоправда, не всі документи, опрацьовані Левинським, увійшли до “Золотої книги” (поза її межами залишилися, зокрема, оригінал меморіалу єпископа Варлаама (Шептицького) 1712 р. до Римської курії про еклезіальний статус Львівського владицтва108 та підбірка актів з історії Берестейської унії109). Том перший (Ркл-141) книги (“Hic Liber continet acta Processus inter PP. Basilianes, Episcopum et Clerum Saecularum in Tribunali Sacrae Nunciaturae Varsaviensi ab Anno 1751 ad an[n]o 1773 agitati”110) складається зі семи тема- тичних розділів. Перший з них – це протоколи судового позову світського духовенства Львівської єпархії проти Василіанського чину до Трибуналу Варшавської нунціатури від 4 січня 1751 р. (с. 1–12). Другу частину сфор- мували акти процесу в цьому ж Трибуналі, що містять арґументи єпархіаль- ного кліру та монахів Святоюрського монастиря, подані у листопаді 1768 р. та в лютому і квітні 1769 р. апостольському протонотарієві (с. 12–45). У третю частину кодексу Ркл-141 вписано позови єпархіального кліру (с. 47– 85), а також вибрані з різних джерел свідчення про правовий статус окре- мих духовних інституцій владицтва111. Найціннішою виявилася четверта частина книги, де наведено тексти документів з історії Львівської єпархії (с. 87–164), серед яких така унікаль- на пам’ятка, як хроніка “Origo et Vita Episcoporu[m] Ritus Graeci Leopolien- sium” другої половини XVII ст. Наступна частина кодексу – це матеріали процесу в Трибуналі Варшавської нунціатури у січні й червні 1770 р.112, де описано позицію святоюрських монахів (с. 165–204). Шоста частина Ркл-141 є копіарієм привілеїв113, куди були переписані королівські грамоти, папські булли, акти ґродських і земських судів, пастирські листи й послання руської ієрархії, маргіналії богослужбових книг та інші документи XV – першої половини XVIII ст. Останній розділ збірника акумулює укладені в липні– грудні 1770 р., січні–листопаді 1771 р. та в червні 1773 р. протоколи заяв і свідчень представників Покровської провінції (в т. ч. ігумена Святоюрсько- го монастиря) проти світського духовенства Львівської єпархії. У цих мате- 108 Документом перший зацікавився: Кметь В. “Життєписи львівських єпископів грецького обряду”… – S. 67–68. 109 Тимошенко Л. Угода з Ватиканом чи з Польщею… – С. 115–116. 110 НМЛ. – Ркл-141. – С. 1–470. 111 Зокрема, це витяги з ерекційного привілею Жиґимонта I 1539 р. для Львівсько- го єпископства, соборної грамоти Макарія (Тучапського) 1539 р. про фундацію єпархі- ального крилосу та її підтвердження митрополитом Макарієм у 1548 р., привілею коро- ля Володислава IV з 1634 р. про право крилошан на адміністрацію вакантними єпископ- ськими катедрами, заповіту владики Йосифа (Шумлянського) з 1707 р., постанов Львів- ської василіанської капітули 1739 р., уставної грамоти князя Лева для Успенської катед- ри 1301 р., привілею короля Стефана Баторія з 1581 р. для крилошан Руської церкви, люстрації столових маєтків Успенської катедри 1617 р. тощо (НМЛ. – Ркл-141. – С. 60–80). 112 Там само. – С. 165–204. 113 Там само. – С. 365–384. 32 Ігор СКОЧИЛЯС ріалах ченці неодноразово вдавалися до історичних аргументів, доводячи свої права на посілості катедри114. Том другий (Ркл-142) “Золотої книги” (“Processus Causa Cleri S[ecularum] PP. Basilia[norum]”)115 поділяється на три частини. Перша з них (с. 1–15) містить написану 1773 р. преамбулу (“Pro Memoria”) про початки християн- ства на Русі та довготривале перебування руського народу (охрещеного Во- лодимиром Великим бл. 990 р. за грецьким обрядом) під духовною зверхні- стю царгородських патріархів до 1595 р.116. Далі йде розповідь про підго- товку Берестейської унії та опис внутрішньої структури Київської митропо- лії. Наступна частина кодексу (с. 16–85) – це тематично укладений і проко- ментований сумарій документів (отриманих від Львівської єпископської консисторії та Василіанського чину) зі стислими історичними довідками про правовий і маєтковий статус Святоюрської, Успенської та Святотроїцької катедр (охоплює актові й наративні джерела XIII–XVIII ст.). Тут також зна- ходимо вартісні дані про українську духовну еліту (крилошан, офіціалів, урядників консисторії, парафіяльних священиків), пов’язану із владичими соборами. В окрему тематичну групу (с. 53–85) виділено матеріали, що відо- бражають ґенезу інституту єпархіального крилосу в Руській церкві загалом і Львівській єпархії зокрема. Третя частина кодексу Ркл-142 є копіарієм до- кументів (“Summarium Documentum”), в якому наведено повний зміст чи витяги з багатьох важливих матеріалів з історії Галицького (Львівського) владицтва (с. 89–262). Літургійні тексти Пом’яники (синодики) – книги, в яких вписували імена померлих для проголошення молитов за прощення їхніх гріхів і спасіння в Царстві Божо- му. Ці записи засвідчували ставлення людини до смерті та християнську турботу про спасіння душі покійних рідних і близьких117. Нами використа- 114 Там само. – С. 385–470. 115 Там само. – Ркл-142. – С. 1–262. 116 Там само. – Ркл-142. – С. 1. 117 Див. характеристику цього виду церковного джерела: Голубев С. Древний по- мянник Киево-Печерской Лавры // Чтения в Историческом обществе Нестора-Летопис- ца. – 1892. – Кн. 6. – Отд. 3. – С. I–XIV, 1–88; Конев С. В. Синодикология. – Ч. 1: Класси- фикация источников // Историческая генеалогия. – Екатеринбург, 1993. – Вып. 1. – С. 7–14; Кузьмук О. С. Поменники у фондах Національного Києво-Печерського істори- ко-культурного заповідника // Могилянські читання 2002 року: Зб. наук. праць: Музей- на справа в Україні на зламі тисячоліть. – К., 2003. – С. 268–269; Поменник Софії Київ- ської: Археографічна публікація рукописної пам’ятки другої половини XVIII – першої чверті XIX ст. / Упор. і вступ. ст. О. Прокоп’юк. – К., 2004. – С. 5–19; Словарь книжни- ков и книжности древней Руси. – Л., 1989. – Вып. 2. – Ч. 2. – С. 339–340; Тимошенко Л. Пом’яник дрогобицької церкви Воздвиження Чесного Хреста // Дрогобицький крає- знавчий збірник. – 2002. – Вип. 6. – С. 521–533; його ж. Пом’яник дрогобицької церкви Св. Трійці // Там само. – 2001. – Вип. 5. – С. 276–309. 33 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... но три найбільш важливі для висвітлення теми синодики – Львівського Свя- тоюрського монастиря і катедри 1721–1773 рр. (збереглися два його списки в редакції кінця XVIII – початку XIX ст.) із поминанням “д[y]шъ бл[а]жен- ныхъ ктиторовъ и прочїихъ православныхъ хр[и]стіанъ, зде лежащихъ и зде оуписанныхъ с[вz]тыя обители сея”118, Успенської ставропігійської церкви XVII–XVIII ст. та Введенської церкви у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври за 1654/55–1694 рр.119. Наратив Святоюрського пом’яника містить унікальні свідчення про тривкість у Галицькій (Львівській) єпархії історичної пам’яті про “руську старовину”, в т. ч. княжих часів. Зокрема, “пригадування” традицій Галиць- ко-Волинської держави знаходимо в главі “Поминанїε королεй и кн¦зій”120. На особливу увагу заслуговує літургійне поминання членів родини владики Йосифа (Шумлянського), братства ікони Теребовельської Богоматері, пара- фіян і ктиторів церкви Св. Юрія Побідоносця, а також австрійських і польсько-литовських монархів. Окрім того, у синодик вписували “Прєωс[вε]- щєных митрополитовъ и б[о]голюбивых єп[иско]повъ лвовскихъ”, причому як православних, так і унійних121. Ці реєстри, з одного боку, увиразнюють тяглість локальної еклезіальної традиції й неперервність ієрархічного слу- жіння місцевих владик, а з другого – підтверджують існування уявлень про єдину Київську митрополію “всієї Русі” та усвідомлення належності до неї Галицького (Львівського) єпископства. Пом’яник Введенської церкви у Ближніх печерах Києво-Печерської лав- ри (структурно поділяється на дві частини – “історичну” й “оригінальну”) вартісний тим, що вказує на тісні інституційні зв’язки Святоюрської катед- ри з Київською митрополією. Зокрема, йдеться про зростаючу роль Києво- Печерської лаври в духовному житті Львівської православної єпархії другої половини XVII ст., котру відвідували численні представники кліру, чернецтва і мирян з різних регіонів цього владицтва122. Натомість синодик Успенсько- го ставропігійного братства, укладений не пізніше 70-х років XVIII ст., заслу- говує на увагу перш за все згадуванням “Преосвященныхъ мітрополитовъ и архіепископовъ нашихъ Кіевскихъ, православныхъ”, яким канонічно підля- гали львівські владики, незалежно від їхньої конфесійно-юрисдикційної орієнтації на Царгород чи Рим123. 118 ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 3. – Спр. МВ-354; Спр. МВ-430. 119 Поменник Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври: Публікація рукописної пам’ятки другої половини XVII ст. / Упор. та вступ. стаття О. Кузьмука. – К., 2007. 120 ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 3. – Спр. МВ-354. – Арк. 7. 121 Там само. – Арк. 8–8зв., 14, 33. 122 Поменник Введенської церкви... – С. 35, 38, 46–58, 60–62, 64–65, 67–70, 72, 76–82, 86, 88–90, 92, 97, 99, 102–103, 107–108, 111–113. 123 Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском ге- нерал-губернаторе. – Киев, 1904. – Ч. 1. – Т. 12. – С. 481–482. 34 Ігор СКОЧИЛЯС Спорадичні, але дуже вартісні згадки про священиків (попів) і намісників (протопопів) та храми і монастирі Галицької (Львівської) єпархії віднаходи- мо у покрайніх записах124 на полях друкованих і рукописних богослужбових книг та збірників XVI–XVIII ст.125. Вони дають змогу не тільки фрагмен- тарно реконструювати парафіяльну мережу й намісницький поділ владиц- тва та локалізувати окремі чернечі обителі, але й у категоріях “ментальної географії” простежити зміну серед духовенства і мирян уявлень про терито- рію єпархії як сакральний й адміністративний простір, а також на конкретних прикладах дослідити інтегрованість церковних структур у світський устрій126. Пастирські листи, послання та повчання Джерела цього виду розкривають внутрішньоцерковні механізми органі- зації Церкви і дають змогу з’ясувати духовні та практично-адміністративні мотивації діяльності владик. У ранньомодерний період пастирські листи й послання зазвичай називали збірним терміном “універсали” або ж “едикти” (“yн¦версалъ”, “pasterski edykt”, “uniwersał”, “uniwersales”). Вони є масо- 124 Див. інвентаризацію даних про рукописні пам’ятки, що, ймовірно, походять з теренів Галицької православної єпархії доби середньовіччя, у статті: Фрис В. Галицько- волинська книга XIII ст. // Княжа доба: історія і культура / Відп. ред. Я. Ісаєвич. – Львів, 2007. – Вип. 1. – С. 211–232. Джерельне значення покрайніх записів розкривають: Апа- нович Е. М. Вкладные, владельческие, дарственные записи и приписки переписчиков XVI–XVIII вв. на рукописных книгах ЦНБ АН УССР // История книги и издательского дела: Сб. науч. трудов. – Л., 1977. – С. 22–52; її ж. Записи на рукописных книгах ЦНБ АН УССР // Проблемы рукописной и печатной книги: Сб. статей. – М., 1976. – С. 70– 86; її ж. Рукописная светская книга XVIII в. на Украине: Исторические сборники. – К., 1983; Дмитрієнко М. Ф., Войцехівська І. Н. Маргіналії й маргіналістика // Український історичний журнал. – 1990. – № 3. – С. 41–53; Петрушевич А. С. Рассуждения о важно- сти исторических записок и надписей яко источнике для нашей истории // Научный сборник, издаваемый литературным обществом Галицко-Русской матицы. – 1865. – Вып. 1. – С. 1–8. 125 “У порівнянні з нечисленними для того часу внутрішньоцерковними джерела- ми подібного типу”, вони дали змогу Василеві Кметю виявити 1043 парафії Львівської єпархії станом на 60-ті – 80-ті роки XVI ст., проте ці дані ще потребують суттєвих доповнень (Кметь В. Львівська православна єпархія: короткий огляд історії // Шема- тизм Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського пат- ріархату. 2000 рік: Стат.-біограф. довідник. – Львів, 2000. – С. 21; його ж. Львівський єпископ Єремія (Тисаровський) у “Життєписах” сучасника // Наукові зошити [Історич- ного факультету Львівського державного університету]. – 2001. – № 4. – С. 76). 126 Переважно нами було використано опубліковані покрайні записи; див.: Кири- личні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: Каталог. – Львів, 2007. – Т. 1: XI–XVI ст.; Cецинский Е. Музей Подольского церковного историко-археологического общества (быв. Древнехранилище Историко- статистического Комитета). – Каменец-Подольск, 1904. – Т. 1: Опись старопечатных книг; Шамрай М. Маргіналії в стародруках кириличного шрифту 15–17 ст. з фонду Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2005. 35 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... вим історичним джерелом, оскільки видавалися великим накладом і поши- рювалися в численних списках у більшості парафій і намісництв, тому були добре відомі й коментовані вже у XVII–XVIII ст.127. Другу вартісну підгру- пу цієї документації складають пастирські повчання та проповіді. Своїми витоками традиція виголошувати “казання” сягає старокиївських часів. Збе- реглася низка таких повчань різних редакцій і списків, уписаних у Кормчі книги Київської митрополії, найдавніші з яких датуються не пізніше як кінцем XIII ст. Здебільшого вони мали характер службових інструкцій і ко- ментували різні казуси канонічного права, а також морального богослов’я і парафіяльної практики. У Львівській єпархії лише деякі з промов владик були задокументовані та дійшли до наших днів. Найвідомішим з них є “По- вчання” Йосифа (Шумлянського) 1687 р., укладене на основі настанов й особистого пастирського досвіду цього ієрарха128. Наративні джерела Руські літописи та інші тогочасні писемні пам’ятки світського похо- дження назагал обходять мовчанкою внутрішнє життя Православної церкви у Київській державі. Не є винятком у цьому плані, на жаль, і Галицько-Во- линський літопис129, який дуже фрагментарно відображає пастирську діяльність місцевих владик. За влучною характеристикою Теофіла Костру- би, “до духовенства [літопис] ставиться з великою пошаною, але особливо- го зацікавлення церковними справами не виявляє”130. Тому особливої ваги 127 Частково пастирські листи й послання владик опубліковані автором у: Собори Львівської єпархії… – С. 133–172. 128 Див. їхню едицію: Там само. – С. 225–252. 129 Зміст і структура цієї унікальної пам’ятки проаналізовані у працях: Галицько- Волинський літопис: Дослідження. Текст. Коментар / За ред. М. Ф. Котляра. – К., 2002; Генсьоровський А. І. Галицько-Волинський літопис. Процес складання, редакції і ре- дактори. – К., 1958. Окремі аспекти вивчення літопису відображені у статтях: Котляр М. До проблеми хронології Галицько-Волинського літопису // Сonfraternitas: Ювіл. зб. на пошану Ярослава Ісаєвича [= Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: Зб. наук. праць. – Вип. 15]. – Львів, 2006–2007. – С. 73–81; його ж. Га- лицько-Волинський ізвод у колі давньоруських літописів // Київська старовина. – 1999. – № 1. – С. 13–21; його ж. Усні джерела Галицько-Волинського літопису // Там само. – 2004. – № 1. – С. 3–11; його ж. Галицко-Волынская летопись: источники, структура, жанровые и идейные особенности // Древнейшие государства Восточной Европы: Ма- териалы и исследования. ДГ. 1995 год. – М., 1997. – С. 80–165 (автор доводить, що у Галицько-Волинському князівстві літописання до початку XIII ст. було відсутнє, а в на- ступному столітті воно провадилось у формі окремих повістей). Загальну оцінку га- лицько-волинського літописання подано у статті: Исаевич Я. Д. Культура Галицко-Во- лынской Руси // Вопросы истории. – 1973. – № 1. – С. 98–101. Див. також контроверсій- ний за своєю науковою вартістю огляд: Шеретюк Р. Релігійні мотиви Галицько-Во- линського літопису як вияв особливостей українського православ’я // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. 2007 рік. – Львів, 2007. – Кн. 1. – С. 923–928. 130Галицько-Волинський літопис / Перекл. і поясн. Т. Коструба. – Львів, 1936. – Т. 1. – С. 20. 36 Ігор СКОЧИЛЯС набуває вивчення наративних джерел церковного походження, що представ- лені насамперед єпархіальними хроніками, “книгами діянь”, щоденниками владик і літописами. До найцінніших наративних пам’яток з історії Галиць- кої (Львівської) єпархії належить “Метрика” Святоюрського монастиря, укла- дена у другій половині XVIII ст.131. Першим на це джерело звернув увагу Іван Крип’якевич, який зауважив, що “якась злочинна рука вирізала з руко- пису картки, що відносилися до XIII–XIV ст.”132. Фактично “Метрика” є першою спробою духовного інтелектуального середовища, пов’язаного з владичим двором, систематизувати тогочасні джерела про Святоюрську ка- тедру й монастир та відтворити у “довгому триванні” історію їхнього функціонування, особливо у XVI – першій третині XVIII ст. Ця наративна пам’ятка, акумулювавши (в перекладі на руську мову) низку вартісних актів з минулого єпархії, водночас містить оригінальні тексти про напівлегендарні обставини заснування монастиря Св. Юра, переліки його ігуменів й архі- мандритів, задокументовану діяльність місцевих ієрархів, опис тогочасних політичних та інших подій (переважно у Львові) тощо. З “Метрикою” факто- логічно пов’язана “Книга діянь”, укладена близько 1770 р. одним з василіан- ських ченців Святоюрської обителі133. Опис її історії тут доведено до 1729 р. (арк. 1–20), після чого йдуть хронікальні записи й обляти різноманітних документів (переважно це пастирські листи, цісарські патенти та розпоря- дження місцевої світської адміністрації, що стосувалися Василіанського чину) за 1778–1785 рр. (арк. 29–88зв.)134. Як засвідчив текстологічний аналіз цього кодексу, його наратив кінця 70-х – першої половини 80-х рр. майже не інформує про внутрішнє життя обителі та катедри загалом. З інших джерел церковного походження найістотніше значення мають дві хроніки Львівської єпархії – “Життєписи львівських єпископів грецького обря- ду” кінця XVII ст. та “Домашня історія” Петра Білянського 1779–1786 рр.135. Єпархіальні щоденники-хроніки було звичною літературною традицією того- 131ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 3. – Спр. МВ-390. – Арк. 70–70зв. 132 Крип’якевич І. Середневічні монастирі в Галичині. Спроба катальоґу // Записки ЧСВВ. – 1926. – Т. 2. – Вип. 1. – С. 82. Нещодавно науковий потенціал “Метрики” в контексті історичної архітектури Львова розкрив: Диба Ю. Невикористані писемні свідчення про початки церкви Св. Юра у Львові // Вісник Львівського університету: Сер. “Мистецтвознавство”. – 2005. – Вип. 5. – С. 151–159. 133 ЛННБ. Відділ рукописів. – Ф. 5. – Оп. 1. – Оссол.-2112. – Арк. 1–123 (зміст рукопису на арк. 112–123). 134 Важливіша частина рукопису була видана на початку 1840-х рр. Людвіком Зелін- ським: Księga dziejów, czyli historye, z dyspozycyi i rozkazu przewielebnych przełożonych prowincyi ruskiej z. ś. Bazylego W. w monasterze lwowskim pod tytułem Ś. Jerzego M. dla pamiątki starożytności i dawności tegoż monasteru zebrane i spisane // Pamiątki historyczne / Zebrał i własnym nakładem wydał L. Zieliński. – Lwów, 1841. – S. 75–108. 135 НМЛ. – Ркл-100 (Historia domowa od nominacyi na biskupstwo Lwowskie, Halickie y Kamieńca Podolskiego Jasnie Wielmożnego J[ego Mości] x[iędza] Piotra Bielańskiego, archidyakona katedralnego wileńskiego, kustosza y administratora generalnego lwowskiego, roku 1779 zaczęta). 37 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... часної Київської митрополії. Одним з авторів “Домашньої історії” був о. Юрій Савицький, тогочасний професор філософії та богослов’я Львів- ської духовної семінарії, який належав до близького оточення владики. У цьому щоденнику-хроніці докладно описано адміністративну й пастир- ську діяльність Білянського у Галичині й на Поділлі, а також викладено зміст низки листів, повчань і проповідей львівського ієрарха. Значення цього виду церковно-історичних джерел у тому, що попри свій суб’єктивний характер, вони все ж дають змогу з антропологічної перспективи розглянути куль- турні та релігійні ініціативи Львівської єпархії нового часу. До наративних пам’яток належить і віршована ода “ªâjä¿àªâjä¿àªâjä¿àªâjä¿àªâjä¿à”, видана братською друкарнею у Львові 21 квітня 1642 р. Ода є типовим зразком барокової поезії панегі- ричного змісту, яка мала прикладне значення та переповнена риторичними зворотами і прикладами з класичної міфології. Актові книги ґродських і земських судів та магістратів Певний джерелознавчий потенціал для дослідження історії Галицької (Львівської) єпархії мають актові матеріали ґродських і земських судів та магістратів міст, що діяли протягом XV–XVIII ст. у Галичі, Жидачеві, Львові, Теребовлі й припинили свою діяльність у 1783 р.136. Під час вибіркового перегляду цих книг віднайдено десятки записів зі згадками про руське духо- венство, церкви й монастирі, що містять уривчасті відомості про організацій- ну структуру і правовий статус Галицького (Львівського) владицтва137. Для періоду до середини XVII ст. ці матеріали – важлива документальна підста- ва для реконструкції адміністративно-територіального устрою місцевої Православної церкви, адже тогочасний єпархіальний архів того часу не збе- рігся. Натомість для другої половини XVII – XVIII ст. дані судових книг мають радше допоміжне значення – як контрольне джерело, котре допома- гає верифікувати масові джерела церковного походження. На особливу ува- 136 Земські суди (Judicia terrestria) розглядали цивільні справи шляхти (переважно питання землеволодіння), а ґродські суди (Judicia (officia) castrensia capitanealia) – карні і цивільні справи шляхти (здебільшого неосілої), яка не підлягала юрисдикції земських судів (згодом коло компетенцій ґродського суду значно розширилося). Обидва суди – ґродський і земський – практикували книжковий спосіб діловодства, а також укладення фасцикулів – збірки копій або оригіналів документів, котрі надходили у земство чи ґрод для впису в актові книги у формі облят, позовів і скарг. (Правові підстави, територіаль- ний обсяг компетенції, хронологічні рамки діяльності та загальна характеристика документації цих судів ширше представлені в нарисі: Купчинський О. Земські та ґродські судово-адміністративні документальні фонди Львова. – К., 1998. – С. 13–16, 20–21, 23–33 (видова характеристика книг), 36–37, 85–87 (стислий огляд матеріалів з історії Церкви)). 137 Ще раніше Василь Кметь у цих книгах виявив низку записів “про майнові спра- ви Церкви, підтвердження прав священиків на парафії, розподіл земельних ділянок, суперечки у справі володіння церковним майном та отримання прибутків […], записи про діяльність шкіл, осередків іконописання, укладення шлюбів, розлучення” (Кметь В. З історії дослідження Львівської єпархії… – С. 108–109; цит. на с. 109). 38 Ігор СКОЧИЛЯС гу заслуговують судові розгляди майнових суперечок між кліром і миряна- ми, вписи (обляти) привілеїв і презент для церков і монастирів, пастирських листів руського єпископату, статутів церковних братств, підтвердження прав духовенства на бенефіції, заповіти різних осіб для духовних інституцій, акти про розмежування й продаж маєтностей тощо. * * * Опрацьовані в архівних, бібліотечних і музейних збірках України і за- кордону матеріали з історії Галицької (Львівської) єпархії є достатньо репре- зентативною джерельною базою для реалізації поставлених перед дослідни- ками завдань. Тематично вони стосуються всіх заторкнутих у статті сюжетів, хронологічно охоплюють практично весь дослідницький період і територі- ально “покривають” більшість адміністративних округів владицтва. Введені у науковий обіг археологічні, зображальні і речові пам’ятки, а також карто- графічні й інші географічні матеріали щодо XII–XV ст. часто виступають першорядним носієм інформації про культурне й релігійне життя та пас- тирсько-адміністративну діяльність галицьких владик й інших представників духовенства. З-поміж п’яти основних видів писемних джерел (актові, кано- нічні й богословські, епістолярні, наративні й літургійні) особливо вартісну інформацію акумульовано в документах церковного походження, випроду- куваних папськими, патріаршими, митрополичими й єпархіальними канцеля- ріями, а також локальними духовними інституціями й представниками кліру і мирян Латинської, Православної й Унійної церков. Найважливіше значен- ня для розкриття заторкнутої у статті тематики мають переважно масові джерела – діяння й конституції митрополичих та владичих соборів, єпархіаль- ні хроніки та щоденники понтифікальних чинностей, протоколи генераль- них візитацій, пастирські листи, послання й повчання, пом’яники і покрайні записи на богослужбових книгах, судово-адміністративні книги, матеріали церковної статистики та канонічно-юридичні збірники. Комплекс джерел, що репрезентує галицьку (львівську) еклезіальну традицію, відображає суб’єктивне сприйняття їхніми авторами (як правило, духовними особами) тогочасної реальності та є продуктами “пригадування” й “забування” та тлу- мачення історичного минулого самими людьми. Тому критичне використання таких матеріалів вимагає їх зіставлення з іншими тогочасними джерелами (зокрема актовими) та деконструкції наявного у них наративу. Ігор Скочиляс (Львів). Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть. У статті розглядаються основні види писемних джерел з історії Галицької (Львів- ської) єпархії XII–XVIII ст. Переважно це документи церковного походження, випроду- кувані папськими, патріаршими, митрополичими й єпархіальними канцеляріями, а та- кож локальними духовними інституціями й представниками кліру і мирян Латинської, Православної й Унійної церков. Особливу увагу звернуто на масові джерела, що висту- 39 Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії... пають першорядним носієм інформації про культурне й релігійне життя українського соціуму та пастирсько-адміністративну діяльність вищого духовенства Київської митро- полії. Ключові слова: патріарх, митрополит, Галицька (Львівська) єпархія. Игорь Скочиляс (Львов). Письменные источники по истории Галицкой (Львов- ской) епархии XII–XVIII веков. В статье рассматриваются основные виды письменных источников по истории Галицкой (Львовской) епархии XII–XVIII вв. В основном это документы церковного происхождения, произведенные папскими, патриаршескими, митрополичьими и епар- хиальными канцеляриями, а также локальными духовными институциями и представите- лями клира и мирян Латинской, Православной и Униатской церквей. Особенное внима- ние обращено на массовые источники, выступающие первостепенным носителем инфор- мации о культурной и религиозной жизни украинского социума и пастырско-адми- нистративной деятельности высшего духовенства Киевской митрополии. Ключевые слова: патриарх, митрополит, Галицкая (Львовская) епархия. Ihor Skochylias (Lviv). The Written Sources On the History of the Halych (Lviv) Eparchy from the 12th to the 18th Centuries. The article deals with main types of sources in the history of the Halych (Lviv) Eparchy during the 12th and the 18th centuries. These documents are generally of the ecclesiastical provenance. They were produced by chancelleries of Popes, Patriarchs, Metropolitans, and Bishops, as well as by local ecclesiastical institutions and members of clergy and laity of the Latin, Orthodox, and Uniate Churches. The author has called special attention to serial sources which provide important evidence about the cultural and religious life of Ukrainian society, and about the confessional and administrative politics of the higher clergy of the Kyivan Metropolitanate. Key words: Patriarch, Metropolitan, Halych (Lviv) Eparchy.

Писемні джерела з історії Галицької (Львівської) єпархії XII–XVIII століть

Репозитарії

Схожі ресурси