Рід Словачевських
Статтю присвячено церковному роду Словачевських з Київської губернії, який належав до родинного кола Михайла Грушевського, Людмили Старицької-Черняхівської, Олександра Топачевського....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Український археографічний щорічник |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40912 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Рід Словачевських / С. Білокінь, С. Панькова, Є. Чернецький // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 140-148. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40912 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-409122013-01-30T12:05:45Z Рід Словачевських Білокінь, С. Панькова, С. Чернецький, Є. Генеалогія, картографія Статтю присвячено церковному роду Словачевських з Київської губернії, який належав до родинного кола Михайла Грушевського, Людмили Старицької-Черняхівської, Олександра Топачевського. Статья посвящена церковному роду Словачевских из Киевской губернии, который принадлежал к семейному кругу Михаила Грушевского, Людмилы Старицкой-Черняховской, Александра Топачевского. The paper highlights Slovachevskys’ church kin from the Kyiv gubernia. The members of this kin were M. Hrushevsky’s, L. Starytska-Cherniakhivska’s, O. Topachevsky’s families. 2010 Article Рід Словачевських / С. Білокінь, С. Панькова, Є. Чернецький // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 140-148. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40912 uk Український археографічний щорічник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Генеалогія, картографія Генеалогія, картографія |
| spellingShingle |
Генеалогія, картографія Генеалогія, картографія Білокінь, С. Панькова, С. Чернецький, Є. Рід Словачевських Український археографічний щорічник |
| description |
Статтю присвячено церковному роду Словачевських з Київської губернії, який належав до родинного кола Михайла Грушевського, Людмили Старицької-Черняхівської, Олександра Топачевського. |
| format |
Article |
| author |
Білокінь, С. Панькова, С. Чернецький, Є. |
| author_facet |
Білокінь, С. Панькова, С. Чернецький, Є. |
| author_sort |
Білокінь, С. |
| title |
Рід Словачевських |
| title_short |
Рід Словачевських |
| title_full |
Рід Словачевських |
| title_fullStr |
Рід Словачевських |
| title_full_unstemmed |
Рід Словачевських |
| title_sort |
рід словачевських |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Генеалогія, картографія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40912 |
| citation_txt |
Рід Словачевських / С. Білокінь, С. Панькова, Є. Чернецький // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 140-148. — укр. |
| series |
Український археографічний щорічник |
| work_keys_str_mv |
AT bílokínʹs rídslovačevsʹkih AT panʹkovas rídslovačevsʹkih AT černecʹkijê rídslovačevsʹkih |
| first_indexed |
2025-07-03T23:06:34Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:06:34Z |
| _version_ |
1836668939223957504 |
| fulltext |
140
Сергій БІЛОКІНЬ, Світлана ПАНЬКОВА, Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ
Сергій БІЛОКІНЬ (Київ), Світлана ПАНЬКОВА (Київ),
Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Біла Церква)
РІД СЛОВАЧЕВСЬКИХ
Словачевські належать до чималого грона старих церковних родів, які
дали Україні так багато видатних громадських діячів, науковців і митців1.
Серед їхніх нащадків і рідні – Михайло Грушевський, Людмила Старицька-
Черняхівська, Олександр і Вадим Топачевські2.
На відміну від багатьох церковних родів, предки яких походили зі шлях-
ти, Словачевські не згадуються у відповідних списках3. Натомість найдавніші
згадки, що сягають середини XVIII ст., фіксують Словачевських у Вінниць-
кому повіті Брацлавського воєводства. Цих Словачевських вважали слова-
ками з походження4, а отже, і саме їхнє прізвище слід, у такому випадку,
віднести до етнонімів.
Біографічні відомості про родоначальника, о. Стефана Словачевського
(народився на початку XVIII ст., а помер у віці 90 років на початку ХІХ ст.5)
зібрав його далекий нащадок, о. Мартиніан Словачевський. З цих даних
видно, що Стефан походив зі шляхетної родини з Червоної Русі чи Моравії
та служив у коронному війську в званні капітана. Його підрозділ стояв у
с. Юшківці (згодом у Липовецькому повіті). Там Стефан одружився із селян-
ською дівчиною та поїхав до Волощини, де 1763 р. його висвятив у свяще-
ники православний єпископ Даниїл. З того часу о. Стефан як єдиний на весь
Вінницький повіт православний священик мандрував з родиною його села-
ми. Він був бажаним гостем у православних родинах, проте зазнавав утисків
1 Автори сердечно дякують Юрію Словачевському (Аделаїда, Австралія) за на-
дання ґрунтовних відомостей про Миколу Словачевського.
2 Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. “Я був їх старший син...” (рід Михайла
Грушевського). – К., 2006. – С. 587–588, 597–598, 603–604. Про Олександра Топачев-
ського також див.: Олександр Вікторович Топачевський: Минуле задля майбутнього /
Упор. А. О. Топачевський. – К., 2009. – 250 с.
3 Gajl T. Herby szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodów. – Poznań, 2003. – 328 s.;
Dunin-Borkowski hr. J. S. Spis nazwisk szlachty polskiej. – Lwów, 1887. – 611 s.; Znamie-
rowski A. Herbarz rodowy. Kompendium. – Warszawa, 2004. – 336 s.
4 Ці дані з посиланням на Й. Федаса містить http://www.www.pisni.org.ua/articles/
229.html
5 Словачевский М. По поводу статьи: “Уния и воссоединение униатов в 1794–
1795 году в пределах нынешнего Липовецкого уезда” // Киевские епархиальные ведо-
мости. – 1896. – № 3. – 1 февраля. – Часть неофициальная. – С. 105.
141
Рід Словачевських
від місцевих дідичів та їхніх управителів. Окрім виконання треб, він також
влаштовував вертепні вистави на сюжети зі Святого Письма. Згодом він на
власний розсуд зайняв парафію у с. Лугова, на якій не було священика6.
Зі статті о. Мартиніана Словачевського відомо, що о. Стефан прилашту-
вав своїх синів на дячківські посади по різних селах. З тих синів згадуються
двоє Михайлів. Старший народився, напевно, ще на початку 1760-х рр., до-
помагав батькові у влаштуванні вертепних вистав та прожив до 80 років.
Молодший Михайло народився через 26 років після старшого брата.
Із синів Михайла старшого згадані: 1) дзвонар Софійського собору, потім
диякон Златоустівської церкви Василь, 2) дячок в Юшківцях Михайло (про-
жив понад 80 років) з дружиною Юхимією з Сочинських (походила із с. Мет-
линці Гайсинського повіту) та 3) дячок у Луговій Федір, який служив там до
смерті о. Стефана. З онуків Михайла старшого занотовано про батька авто-
ра статті – диякона Якова Михайловича, який народився в Юшківцях та
прожив без одного місяця 80 років.
Загалом нащадки о. Стефана окреслені як голосисті та любителі співу.
Першим з них закінчив семінарію та був висвячений у священики сам о. Мар-
тиніан. Наступним був о. Андрій Словачевський, онук Федора. Кілька Сло-
вачевських були в сані диякона, а деякі стали іконописцями й церковними
півчими. З трьох поколінь Словачевських було шість служителів у Києві в
Софійському соборі. Останній з них вибув звідти 1894 р. (доводився небо-
жем о. Мартиніану)7.
Зібрані відомості демонструють, що найбільше Словачевських служи-
ло на парафіях сусідніх Липовецького, Бердичівського й Сквирського повітів.
Звідти вони потрапили також до Васильківського, Канівського, Київського,
Черкаського повітів та, звичайно, Києва, який з давніх часів є найбільш по-
тужним магнітом української культури.
Рід Словачевських належить до числа досить розгалужених, і тому ре-
конструкція повної його картини є справою майбутнього. Тим часом у цій
статті подаємо відомості про дві його гілки, історія яких сягала інколи дуже
далеко від Київщини.
Гілка дячка Михайла, середнього сина Михайла старшого
Михайло Словачевський, син Михайла старшого, одружився у с. Мет-
линці Гайсинського повіту з Юхимією з Сочинських та був дячком у Юшків-
цях8, а потім згадується при церкві св. Трійці с. Криштопівка9 Липовецько-
го повіту. Згодом він втратив посаду, і його сини 1825 р. окреслені як діти
6 Там само. – С. 105–108.
7 Там само. – С. 106–109.
8 Там само. – С. 108.
9 За іншими даними йдеться про Богородичну церкву (Сказания о населенных
местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные замет-
ки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся /
Собрал Л. И. Похилевич. – Біла Церква, 2007. – С. 257–258).
142
Сергій БІЛОКІНЬ, Світлана ПАНЬКОВА, Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ
“исключенного дьячка”. Тоді згадуються Іван (16 р.), Яків (13 р.) і Семен
(5 р.)10. У 1840 р. при тій же церкві були записані Семен (20 р.) і Созонт
(16 р.)11. Прожив Михайло понад вісімдесят років12 .
І. Старший із синів дячка Михайла – Іван – народився близько 1809 р.
У 1833 р. він отримав посаду дячка при церкві Різдва Пресвятої Богородиці
містечка Китайгород Липовецького повіту. На цій же посаді (псаломщика)
він згадується і 1875 р.13.
Його син Михайло народився близько 1853 р., найбільш імовірно, в
Китайгороді. Одружився близько 1873 р. У 1875 р. згадується псаломщиком
при церкві Різдва Пресвятої Богородиці містечка Китайгород14.
Син Михайла Павло народився 11 листопада 1873 р., скоріш за все, в
Китайгороді. У 1896 р. закінчив повний курс Київської духовної семінарії.
Впродовж 1896–1899 рр. служив учителем та законовчителем церковнопара-
фіяльних шкіл у сс. Яблунівка та Сорокотяги Васильківського повіту. Після
одруження з Ганною Яківною Топачевською15 був 29 червня 1899 р. висвя-
чений у священики до церкви Покрова Пресвятої Богородиці в с. Лещинці
Бердичівського повіту. На цій посаді заступив тестя Я. П. Топачевського.
До 1916 р. о. Павло згадується настоятелем церкви Покрова Пресвятої Богоро-
диці в с. Лещинці та приписного до неї храму св. Димитрія в с. Смажинці, а
також завідувачем і законовчителем тамтешньої церковнопарафіяльної школи16.
Близько 1907 р. о. Павло заповнив церковно-історичну і археологічну анке-
10 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1011. – Спр. 1773. – Арк. 107.
11 Там само. – Оп. 1016. – Спр. 333. – Арк. 665.
12 Словачевский М. По поводу статьи... – С. 105.
13 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1011. – Спр. 1802. – Арк. 144зв.; Спр. 1906. –
Арк. 55зв.
14 Там само.
15 Цей шлюб пов’язав нащадків Івана, Якова і Созонта Михайловичів Словачев-
ських з гроном видатних українських діячів. Так, згадана Ганна Яківна Словачевська,
уроджена Топачевська, доводилася рідною тіткою видатному вченому, академікові Олек-
сандрові Вікторовичу Топачевському (1901–1975). Тим часом, письменниця і громадська
діячка Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська (1868–1941) була одружена з Олек-
сандром Григоровичем Черняхівським, сином Олександри Петрівни Черняхівської, уро-
дженої Топачевської, який доводився двоюрідним братом Ганні Яківні Словачевській,
уродженій Топачевській. Разом з тим Ганна Яківна була троюрідною сестрою Михайла
Грушевського, адже була онучкою Марії Топачевської, уродженої Оппокової, старший
брат якої Захарій Оппоков був дідом Михайла Сергійовича (Кучеренко М., Панькова С.,
Шевчук Г. “Я був їх старший син...” – С. 484–485, 496–497). Це дуже значуще для України
родинне середовище, на щастя, не було цілком знищене в добу репресій та репрезентоване
нині такими постатями, як, наприклад, історик Сергій Білокінь (праправнук Улянії Созон-
тівни Левицької, уродженої Словачевської), зоолог Вадим та письменник і кінодраматург
Андрій Топачевські (сини академіка Олександра Топачевського).
16 ЦДІАК України. – Ф. 712. – Оп. 3 (1896). – Спр. 18. – Арк. 110; Адрес-календарь
Киевской епархии. За 1901 год. – К., 1901. – С. 39; Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г.
“Я був їх старший син...” – С. 586; Памятная книга Киевской губернии на 1908 год. – К.,
1908. – С. 150; Памятная книга Киевской губернии на 1910 год. – К., 1909. – С. 130.
143
Рід Словачевських
ту, які розсилав по парафіях Київської митрополії археолог і колекціонер
С. Л. Дроздов17.
Діти о. Павла і Ганни Яківни, уродженої Топачевської, народилися в
Ліщинцях – Наталя, Сергій, Євген, Михайло, Галина, Ольга.
Наталя Павлівна народилася 3 серпня 1900 р. У 1915–1916 рр. навчала-
ся в Київському жіночому єпархіальному училищі. Її брат Сергій народився
16 березня 1903 р. У 1916 р. навчався в Києво-Софійському духовному учи-
лищі. Їхній брат Євген народився 2 квітня 1905 р. У 1916 р. навчався разом
зі старшим братом. Менші діти – Михайло (нар. 2 березня 1907 р.), Галина
(нар. 10 березня 1908 р.) і Ольга (нар. 11 липня 1909 р.) до 1916 р. мешкали
в Ліщинцях у родині батьків18.
ІІ. Другий син дячка Михайла – Яків – народився близько 1812 р. в
с. Юшківці19. У 1840 р. він вже не згадується у Криштопівці20. Згодом Яків
був дияконом та прожив без одного місяця вісімдесят років.
Сином Якова був Мартиніан Якович Словачевський, який народився
близько 1840 р. Після закінчення в 1863 р. повного семінарського курсу
останній був наступного року висвячений у священики (першим з цілого
роду після о. Стефана) до церкви Покрова Пресвятої Богородиці в с. Зеленьки
Канівського повіту. Там він недовго пробув настоятелем храму і завідува-
чем церковнопарафіяльної школи. Упродовж 1882–1910 рр. о. Мартиніан
згадується на посаді настоятеля церкви Преображення Господнього в с. Бі-
лашки Бердичівського повіту. 1889 р. його нагородили камилавкою. У 1908–
1910 рр. о. Мартиніан був членом Бердичівського повітового комітету Опі-
ки про народну тверезість21.
Саме о. Мартиніан став, певною мірою, літописцем свого роду. Ще за
часів навчання в семінарії він збирав від родичів спогади та перекази про
предка Словачевських о. Стефана. Підсумком його багаторічних зусиль стала
17 Анкети С. Л. Дроздова зберігаються у Білоцерківському краєзнавчому музеї.
Наведеними даними завдячуємо історикові О. В. Стародубу.
18 Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. “Я був їх старший син...” – С. 585–586.
19 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1011. – Спр. 1773. – Арк. 107; Словачевский М.
По поводу статьи... – С. 105, 108–109.
20 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1016. – Спр. 333. – Арк. 665.
21 Адрес-календарь Киевской епархии. За 1901 год. – К., 1901. – С. 44; Адрес-
календарь личного состава Киевской епархии, с алфавитным списком протоиереев и
священников. За 1890 год. – К., 1890. – С. 23; Адрес-календарь личного состава Киев-
ской епархии, с алфавитным списком протоиереев и священников. За 1894 год. – К.,
1894. – С. 19; Памятная книга Киевской губернии на 1908 год. – С. 140, 150; Памятная
книга Киевской губернии на 1910 год. – С. 125, 130; Памятная книжка Киевской епар-
хии. Историко-статистические сведения об учреждениях духовного ведомства Киев-
ской епархии, статистические списки церквей епархии и общие статистические сведе-
ния по всем сторонам епархиальной церковно-религиозной жизни / Сост. А. Воронов и
свящ. В. Антонов. – К., 1882. – С. 35; Перерва В. Історія шкільництва в містах і селах
Київщини ХІХ – поч ХХ ст. – Біла Церква, 2008. – С. 343; Сказания о населенных мест-
ностях Киевской губернии... – С. 441; Словачевский М. По поводу статьи... – С. 108.
144
Сергій БІЛОКІНЬ, Світлана ПАНЬКОВА, Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ
видана 1896 р. “Киевскими епархиальными ведомостями” стаття “По пово-
ду статьи: “Уния и воссоединение униатов в 1794–1795 году в пределах
нынешнего Липовецкого уезда», яка була реакцією на публікацію о. В. Лип-
ківського та містить дані про о. Стефана Словачевського і його нащадків22.
Сином Мартиніана міг бути Миколай Мартинович Словачевський, який
близько 1907 р. був настоятелем церкви св. архістратига Михаїла в с. Біла
Бердичівського повіту (тоді він заповнив церковно-історичну і археологіч-
ну анкету археолога та колекціонера С. Л. Дроздова)23. На цій посаді він
згадується і в 1908–1910 рр.24.
Аркадій Мартинович Словачевський у 1908–1910 рр. був страховим аген-
том у містечку Тетіїв Таращанського повіту25.
ІІІ. Третій син дячка Михайла – Семен – народився близько 1820 р. У
1825 і 1840 рр. він записаний при церкві с. Криштопівка26. У 1854 р. він зга-
дується в с. Верхівня Сквирського повіту на посаді дячка при тамтешній церкві.
IV. Четвертим і наймолодшим з відомих нам синів дячка Михайла був
Созонт. Він народився близько 1824 р., проте не згадується 1825 р. у Криш-
топівці серед своїх братів27. Під час ревізії 1834 р. і згодом, аж до 1840 р.
Созонт був приписаний у Криштопівці28. Він не навчався в училищах29,
а отримав, на старосвітський манір, домашню освіту. З 1843 р. Созонт слу-
жив на посаді паламаря при церкві св. Онуфрія у містечку Дашів Липовець-
кого повіту30. У 1845 р. він став дзвонарем у Софійському соборі в Києві.
Наступного року перевівся звідти до церкви Здвиження Хреста Господньо-
го у с. Мала Чернявка Бердичівського повіту на посаду дячка. У 1848 р.
Созонт отримав призначення на таку ж посаду до церкви св. Івана Златоустого
у с. Малі Низгірці того ж повіту, настоятелями якої спадково ще з середини
XVIII ст. були Кошиці. На цій посаді Созонт згадується ще 1855 р., натомість
у 1864 р. він вже був дияконом, і на цій посаді згадується до 1899 р.31.
Його дружина Ольга Іванівна народилася близько 1831 р., а померла
між 1855 і 1864 роками. Відомі три їхні дочки – Улянія, Маріамна й Марія32.
22 Там само. – С. 104–109.
23 Ці дані, як вже зазначалося вище, походять з анкет С. Л. Дроздова, що зберіга-
ються в Білоцерківському краєзнавчому музеї.
24 Памятная книга Киевской губернии на 1908 год. – С. 149; Памятная книга Ки-
евской губернии на 1910 год. – С. 129.
25 Памятная книга Киевской губернии на 1908 год. – С. 186; Памятная книга Ки-
евской губернии на 1910 год. – С. 181.
26 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1011. – Спр. 1773. – Арк. 107; Оп. 1016. –
Спр. 333. – Арк. 665.
27 Там само. – Оп. 1011. – Спр. 1773. – Арк. 107; Оп. 1016. – Спр. 333. – Арк. 665.
28 Там само. – Оп. 1011. – Спр. 7. – Арк. 270зв.; Оп. 1016. – Спр. 333. – Арк. 665.
29 Там само. – Оп. 1011. – Спр. 7. – Арк. 270зв.
30 Там само.
31 Там само; Спр. 15. – Арк. 279; Спр. 21. – Арк. 257зв.; Спр. 178. – Арк. 59зв.;
Сказания о населенных местностях Киевской губернии… – С. 215–216, 229.
32 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1011. – Спр. 7. – Арк. 270зв.; Спр. 15. – Арк. 279.
145
Рід Словачевських
Улянія Созонтівна народилася близько 1850 р.33. Вона одружилася із
Флором Яковичем Левицьким, який у 1870 р. обіймав посаду паламаря при
церкві Преображення Господнього с. Харліївка Сквирського повіту. 1882 р.
він з родиною був записаний при тій самій церкві, але вже вийшов у заштат.
Сама Улянія Созонтівна була тоді просфорнею, якою стала у 1879 р. У 1886 р.
вона згадується як удова дячка Левицького. З їхніх дітей відомі Таїсія (нар.
бл. 1868–1869 рр., пом. 1902 р., дружина Івана Степановича Монастирець-
кого і прабабуся історика С. І. Білоконя), Володимир (нар. бл. 1876 р.), Іван
(нар. бл. 1879 р.) і Катерина (нар. бл. 1881 р.)34.
Маріамна Созонтівна народилася близько 1851–1852 рр.35. Вона одру-
жилася з Григорієм Мельниківським, який у 1886–1899 рр. згадується на
посаді дячка (псаломщика) церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Липки
Сквирського повіту36 . Він помер 1918 р., а Маріамна Созонтівна – наступ-
ного року. Про їхню дочку Ганну, яка вийшла за П’ятецького, С. І. Білокінь
занотував: “... працювала «домоправителькою» в археолога Вікентія Хвой-
ки. Вони жили на Братській вулиці в Києві. У «Фойки», як вона його назива-
ла, бабуся бачила кістяки під чохлами – вони висіли як пальта на вішалці”.
Марія Созонтівна народилася близько 1853–1854 рр.37. Одружилася вона
з Олексієм Івановичем Сисецьким, який у 1886 р. згадується як звільнений
з духовного відомства дячок, у 1899 р. – як диякон при церкві св. архістра-
тига Михаїла у с. Волиця Сквирського повіту38. Згодом він був настоятелем
церкви св. Івана Богослова в с. Люлинці Бердичівського повіту. Марія Со-
зонтівна померла в Києві. С. І. Білокінь у даних про цю родину занотував:
“Їхній син Петро спершу служив хористом у Маріїнському театрі в Пітері,
потім українським попом у Трубіївці коло Андрушок”39.
Гілка диякона Макара
Макар Венедиктович Словачевський згадується у 1915 р. заштатним
дияконом при церкві Преображення Господнього в містечку Корсунь Кані-
вського повіту40. Зі статусу видно, що Макар у 1915 р. вже не служив через
свій значний вік.
Його сином міг бути Антон Макарович Словачевський, який закінчив
Коростишівську вчительську семінарію та з 1 вересня 1885 р. був народним
учителем. 1 травня 1904 р. він обійняв посаду завідувача Райгородського
33 Там само. – Спр. 7. – Арк. 270зв.; Спр. 15. – Арк. 279.
34 Там само. – Спр. 21. – Арк. 257зв.; Спр. 2733. – Арк. 35зв.; Спр. 2524. –
Арк. 269зв.
35 Там само. – Спр. 7. – Арк. 270зв.; Спр. 15. – Арк. 279.
36 Там само. – Спр. 21. – Арк. 257зв.; Спр. 178. – Арк. 59зв.
37 Там само. – Спр. 7. – Арк. 270зв.; Спр. 15. – Арк. 279.
38 Там само. – Спр. 21. – Арк. 257зв.; Спр. 178. – Арк. 59зв.
39 Про дочок о. Созонта, їхні родини і нащадків див.: Білокінь С. І. На зламах епо-
хи: Спогади історика. – Біла Церква, 2005. – С. 15–18.
40 ЦДІАК України. – Ф. 127. – Оп. 1011. – Спр. 1137. – Арк. 54, 58зв.–59.
146
Сергій БІЛОКІНЬ, Світлана ПАНЬКОВА, Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ
двокласного сільського училища у Черкаському повіті. У 1907 р. Антон кло-
потався щодо надання йому посади письмоводителя 2-ї Київської гімназії і
при цьому отримав найкращі відгуки. У 1909–1910 рр. він був завідувачем
Святошинського двокласного училища41.
Сином Антона Макаровича і Варвари Степанівни, уродженої Петровсь-
кої, був Микола Словачевський, який народився 26 лютого 1897 р. у с. Ко-
жанка Васильківського повіту. 1 березня того ж року його охрестили в там-
тешній церкві св. Миколая Чудотворця.
Біографію Миколи Словачевського викладено в листі, який написала,
скоріше за все, його дружина Марія (подаємо мовою оригіналу): “... учився
у 2-гій Київський гімназії. Коли вибухла 1-ша Світова війна у прискоренім
темпі здає матуру, та вступає до царської армії, як «вольноопределяющий-
ся». Знаю, що переходив якийсь кілька місячний вишкіл, але забула чи це
було ще перед військом, чи потім. Знаю, що будучи у царській армії якийсь
час перебував у Галичині, десь в околиці Тернополя.
Коли вибухла революція, вертає до дому, та вступає на Київський Уні-
верситет у 1918 р.42. Далі бере участь у визвольних змаганнях, у ранзі хо-
рунжого 3-го Інженерного куріня, 3-ї Залізної Стрілецької Дивізії. Перехо-
дить у 3 види тифу, і виснажений після тяжкої хвороби, опиняється у Польщі
у таборі для інтернованих у Калиші.
Звільнений військовою владою на безтермінову відпустку, залишає табір
у 1921 р. та переїзджає до Варшави для продовження студій43. Студіює на
істор.-філософ. факультеті Варш. Універс. до 1924 р.44, коли ізза тяжких
41 ДАмК. – Ф. 81. – Оп. 1. – Спр. 597. – Арк. 1, 3зв.; Памятная книга Киевской
губернии на 1910 год. – С. 119.
42 Це засвідчує свідоцтво № 2839, видане 20 серпня 1918 р. за підписом проректо-
ра Університету св. Володимира. В документі міститься дозвіл вільного проживання у
Києві та його передмістях і населених місцях Деміївці, Святошині, Верхній і Нижній
Солом’янці, Шулявці, Пущі-Водиці й Боярці (дописано: “и во всех местах Украины и
России”). Документ посвідчений печаткою Імператорського університету св. Володи-
мира з гербом Російської імперії. 7 лютого 1918 р. його посвідчила Столична Державна
Варта у Святошинському районі (“по Северной вул. будинок ч. 47”). Останнім свій підпис
поставив комісар М. Леонов (на відбитку печатки видно композицію із серпа, молота і
плуга та напис по колу “Высшая Школа Советск. Социал. Респ. Украины Киевск. Универ-
ситет”). Всі документи щодо Миколи Словачевського і його родини, згадані тут і ниж-
че, походять з власного архіву Юрія Словачевського. Дані з них використані завдяки
листу до С. І. Білоконя, надісланого Ю. Словачевським 26 травня 2006 р. з Аделаїди.
43 Про це йдеться у посвідченні, виданому Миколі Словачевському 1 серпня 1921 р.
за № 1567 Департаментом Православної Церкви Міністерства Ісповідань УНР. Окрім
даних про батьків, народження і хрещення, у свідоцтві також є помітка, що Микола
Словачевський був на той час неодружений. 30 липня Департамент Загальних Справ
Міністерства Народньої Освіти засвідчив, що Микола Словачевський був студентом
1-го курсу історико-філологічного факультету Київського університету.
44 29 листопада 1923 р. ректор Варшавського університету підписав посвідку про
те, що Микола Словачевський є студентом філософського факультету. На посвідченні є
147
Рід Словачевських
життєвих обставин, є змушений покинути науку, та шукати праці, щоб заро-
бити на кавалок хліба. Спочатку працює на пошті, а потім вдалось йому
улаштуватись керівником вексльового відділу, у канцелярії нотаря К. Гетлін-
гера при Варшавській Гіпотеці45. На цій посаді він перебуває 13 років аж до
приходу німців до Варшави46.
Від 1940 до 1944 працює скарбником в Укр. Допомоговому Комітеті, та
проводить адміністрацію кількох домів47. При наближенні большевиків до
Варшави, рятуючи своє життя залишає разом з дружиною48, та сином49, кор-
дони Польщи, та після короткого перебування у Словаччині, переїзджає до
Німеччини. Тут з початку працює у хорі, співаючи, з рамені німецької уста-
нови, по робітничих таборах50. З приходом амер. у 1946 р. працює у перехо-
довому таборі УНРА, у Франкфурті51, а потім в ІРО у Буцбаху, аж до 1949 р.,
до часу виїзду до Австралії52.
Опинившись в Аделаїді, зразу включається до громадсь. та церковної
праці. Довголітній член управи У.Г.П.А., а потім скарбник будови Народнього
Дому, хорист громадського хору, дослужився звання почесного члена УГПА.
Покійний дуже любив спів. Ще будучи студентом, співає у студентсько-
му хорі, а у 1924 р. виїзджає з хором Д. Котка, у турне по Польщі, а вже при
німцях у хорі під керівництвом В. Божика об’їжджає Австрію, та Німеччи-
ну. Підчас свого довгого перебування у Варшаві майже без перерви співає у
церковних хорах, а останні роки займає пост адміністратора Митрополичо-
го Хору УАПЦ53. На чужині, зараз після перекрочення кордону, у Жиліні, на
Словаччині, організовується Митрополичий Хор, М. С. зразу ж стає його
відбитки штампа і печаток щодо пільгового проїзду трамваєм. На відбитку однієї з печаток
видно дату дійсності пільгового проїзду – 15 листопада 1924 р.
45 Містилася за адресою: вул. Капуцинська, 6.
46 Микола Словачевський продовжував працювати в канцелярії Кароля Гетлінгера
і на початку окупації Варшави. Це засвідчив сам К. Гетлінгер 17 лютого 1940 р., підпис
якого був засвідчений 19 лютого. На посвідці є також німецька відмітка від 16 травня
1940 р. з підписом Тадеуша Щепанського.
47 З цього періоду походить низка посвідчень Словачевських, виданих у Варшаві:
Миколи – “Ausweis” від 23 березня 1941 р., два посвідчення Миколи і Марії – “Ausweis-
Виказка” Українського допомогового комітету від 28 травня 1942 р. та “Arbeitsausweis”
від 27 травня 1944 р. для Марії.
48 Марія Словачевська, народилася 23 березня 1900 р. у Рашкові, православна.
49 Юрій (Юрко) Словачевський, народився 3 березня 1931 р. у Варшаві, право-
славний. 9 лютого 1946 р. Українська школа в Аугсбурзі видала посвідку про його на-
вчання в навчальному році 1945/46.
50 Про це свідчить посвідка, видана у Берліні 17 березня 1945 р.
51 У період після закінчення війни у Європі Микола Словачевський отримав
9 липня 1945 р. “Certifikation” Українського допомогового комітету, а 6-м серпня 1945 р.
датоване свідоцтво його як члена Українського Червоного Хреста.
52 Про це йдеться в посвідці, датованій 14 квітня 1949 р.
53 Марія Словачевська також брала активну участь в українському культурному
житті. Про це свідчить недатований подячний лист Головної управи Українського цен-
трального комітету (вул. Черняковська, 204, м. 25, Варшава).
148
Сергій БІЛОКІНЬ, Світлана ПАНЬКОВА, Євген ЧЕРНЕЦЬКИЙ
54 Про ці нагороди та ранг поручника свідчить членська книжка Миколи Слова-
чевського, видана 20 березня 1965 р. Союзом українських комбатантів Австралії.
55 Ця біографія Миколи Словачевського на чотирьох сторінках походить з особис-
того архіву його сина Юрія. Вона не датована та не підписана, проте припускаємо, що її
уклала вдова Миколи Словачевського Марія для публікації в одному з українських емі-
граційних видань.
членом. Опинившись в Аделаїді, з основанням Св. Михайлівської парафії,
стає першим диригентом церковного Хору у цій парафії. Потім пару років
провадить хор у Білоруський А.П.Ц., далі заступає диригентку у Св. По-
кров. парафії, та повнить функцію диригента у Св. Троїцький парафії.
В наслідок утрати зору, та слуху, змушений покинути свою улюблену пра-
цю, але майже до кінця своїх днів, коли тільки краще почувався і міг бути у
церкві – йшов на хори і помагав співати.
Можна сказати що вмер співаючи, бо ще на переддень своєї смерти,
будучи вже непритомним, диригував і співав (заповідав слідуючу співанку).
Останнє що це було “Величаніє”, ірмоси на 3-ій голос, та концерт “Господи
услиш молитву мою”.
Я забула додати що покійний записався до Дивізії Гал. (не знаю дати)
але з огляду на злий стан здоров’я був принятий тільки як запасний член у
ранзі підпоручника. Посвідку його про це я знищила, коли прийшли амери-
канці. Не знаю, чи є десь тодішні списки. Член Союзу Комбатантів, ще з
Варшави, нагороджений хрестами: Симона Петлюри, та Воєнним Хрестом,
підвищений у поручники 23-го липня 1964 р.54. Від 1953 до 1957 р. член
Делєгатури Державного Контролю, властиво й досі офіційно не відклика-
ний, член УНДС55”.
Помер Микола Словачевський 15 грудня 1969 р. та похований на цвин-
тарі Гельтенгам в м. Аделаїда (Австралія).
Сергій Білокінь (Київ), Світлана Панькова (Київ), Євген Чернецький (Біла Церк-
ва). Рід Словачевських.
Статтю присвячено церковному роду Словачевських з Київської губернії, який на-
лежав до родинного кола Михайла Грушевського, Людмили Старицької-Черняхівської,
Олександра Топачевського.
Ключові слова: духівництво, родовід, Київська губернія.
Сергей Билокинь (Киев), Светлана Панькова (Киев), Евгений Чернецкий (Белая
Церковь). Род Словачевских.
Статья посвящена церковному роду Словачевских из Киевской губернии, который
принадлежал к семейному кругу Михаила Грушевского, Людмилы Старицкой-Черня-
ховской, Александра Топачевского.
Ключевые слова: духовенство, родословная, Киевская губерния.
Serhii Bilokin (Kyiv), Svitlana Pankova (Kyiv), Yevhen Chernetsky (Bila Tserkva).
The Slovachevskys Kin.
The paper highlights Slovachevskys’ church kin from the Kyiv gubernia. The members
of this kin were M. Hrushevsky’s, L. Starytska-Cherniakhivska’s, O. Topachevsky’s families.
Key words: clergy, kin, Kyiv gubernia.
|