Дрогобицький краєзнавчий збірник
Рецензія на збірник: Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войнович, Я. Ісаєвич та ін. – Дрогобич: Коло, 2009. – Вип. ХІІІ. – 412 с....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Український археографічний щорічник |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40936 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дрогобицький краєзнавчий збірник / Г. Стариков // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 664-669. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-40936 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-409362013-01-30T12:05:33Z Дрогобицький краєзнавчий збірник Стариков, Г. Рецензії, огляди Рецензія на збірник: Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войнович, Я. Ісаєвич та ін. – Дрогобич: Коло, 2009. – Вип. ХІІІ. – 412 с. 2010 Article Дрогобицький краєзнавчий збірник / Г. Стариков // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 664-669. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40936 uk Український археографічний щорічник Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди |
| spellingShingle |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди Стариков, Г. Дрогобицький краєзнавчий збірник Український археографічний щорічник |
| description |
Рецензія на збірник: Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войнович, Я. Ісаєвич та ін. – Дрогобич: Коло, 2009. – Вип. ХІІІ. – 412 с. |
| format |
Article |
| author |
Стариков, Г. |
| author_facet |
Стариков, Г. |
| author_sort |
Стариков, Г. |
| title |
Дрогобицький краєзнавчий збірник |
| title_short |
Дрогобицький краєзнавчий збірник |
| title_full |
Дрогобицький краєзнавчий збірник |
| title_fullStr |
Дрогобицький краєзнавчий збірник |
| title_full_unstemmed |
Дрогобицький краєзнавчий збірник |
| title_sort |
дрогобицький краєзнавчий збірник |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії, огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/40936 |
| citation_txt |
Дрогобицький краєзнавчий збірник / Г. Стариков // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 664-669. — укр. |
| series |
Український археографічний щорічник |
| work_keys_str_mv |
AT starikovg drogobicʹkijkraêznavčijzbírnik |
| first_indexed |
2025-07-03T23:10:10Z |
| last_indexed |
2025-07-03T23:10:10Z |
| _version_ |
1836669167280848896 |
| fulltext |
664
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
Григорій СТАРИКОВ (Київ)
ДРОГОБИЦЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ ЗБІРНИК /
РЕД. КОЛ. Л. ТИМОШЕНКО (ГОЛОВ. РЕД.), Л. ВИНАР,
Л. ВОЙТОВИЧ, Я. ІСАЄВИЧ ТА ІН. – ДРОГОБИЧ:
КОЛО, 2009. – ВИП. ХІІІ. – 412 с.
У 2009 р. побачив світ черговий ХІІІ випуск Дрогобицького краєзнавчо-
го збірника (далі ДКЗ) – спільного видання Дрогобицького державного педа-
гогічного університету ім. Івана Франка, Українського історичного товари-
ства ім. Михайла Грушевського, Інституту Центрально-Східної Європи та
Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Зміст видання структуровано за трьо-
ма рубриками: “Статті”, “Документи та матеріали”, “Огляди, рецензії та
дискусії”.
Перша рубрика відкривається дослідженням М. Жиха, в якому, на
підставі аналізу відомостей з арабських джерел та напрацювань вчених ос-
танніх десятиріч, зроблено спробу реконструкції етнополітичної карти Во-
линського регіону VI – початку Х ст.
Тему з середньовічної історії України продовжено і в розвідці знаного
дослідника князівської генеалогії Л. Войтовича. У поле зацікавлення авто-
ра потрапила згадка з хроніки Констанцького собору (1414–1418) Ульріха
фон Ріхенталя про загадкового “високородовитого шляхетного князя Черво-
ної Русі”, який перебував у складі делегації від Великого князівства Литов-
ського на чолі з київським митрополитом Григорієм Цамблаком. На підставі
аналізу широкого кола джерел, і передусім тексту самої хроніки, дослідник
дійшов висновку, що йдеться про Федора Даниловича Острозького, пред-
ставника бічної лінії династії Романовичів, спадкоємця престолу галицько-
волинських князів.
У праці А. Петрика простежено історію галицького боярина Дмитра
Детка та його роду. Іншому видатному представникові українського нобілі-
тету – князю В.-К. Острозькому присвячено статтю Л. Тимошенка. У ній
розглянуто малодосліджені аспекти релігійної діяльності князя, з’ясовано
суперечності, яких він припускався у своїх діях, наголошено на вагомості
його ролі для історії православної церкви Східної Європи.
Ще одним генеалогічним дослідженням стала розвідка І. Смутка з історії
роду Ільницьких-Телеп’ятовичів. На прикладі цього роду було показано, як
відбувається формування усної історії, та доведено важливість переказів для
історико-генеалогічних праць. Але при цьому автор також відзначив спе-
665
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
цифічність цього джерела, яке слід використовувати тільки в комплексі з
багатьма іншими документальними свідченнями.
У центрі уваги Л. Смуток опинилася греко-католицька (руська) грома-
да Нового Самбора у XV–XVIIІ ст. Дослідниця окреслила її правовий ста-
тус, висвітлила тогочасне культурно-релігійне життя та боротьбу проти
утисків.
С. Горін на підставі опублікованих та віднайдених ним матеріалів про-
стежив історію Дерманського монастиря Св. Трійці до середини XVII ст.
У роботі наведено дані про час його заснування, вірогідних засновників,
обсяги землеволодіння та пожертв, діяльність школи і друкарні. Використа-
ний дослідником матеріал допомагає також краще зрозуміти деякі особли-
вості функціонування тогочасних монастирів Волині.
Історіографічні розвідки представлені у збірнику найбільшою кількістю
статей, переважна більшість яких пов’язана з напрацюваннями польської
історичної науки. Так, у дослідженні Т. Гриневича аналізується погляд
польської історіографії у період між двома світовими війнами на історію
Галицького та Волинського князівств ХІ–ХІІІ ст. Особливу увагу польських
істориків привертали відносини місцевих князів з Польщею і, зокрема, фак-
ти встановлення їхньої васальної залежності щодо останньої. Автор підкрес-
лює значний вплив на дослідників тогочасних політичних подій (війна з
ЗУНР, міжнаціональні конфлікти 1920-х–1930-х рр.), які зумовили пошук
підтверджень “історичних прав” на зверхність поляків у регіоні, виявлення
процесу етнічного перетворення “ляхів” на “русинів” тощо. Але, разом з
тим, у статті також вказано і на прагнення вчених до міжнаціонального кон-
сенсусу, можливість якого доводиться тією ж історичною тяглістю від со-
юзів польських і руських князів.
Л. Лазурко теж зосередила увагу на польській історіографії міжвоєнно-
го періоду, зокрема на часописі “Kwartalnik Historyczny”, на шпальтах якого
знайшли своє відображення проблеми становлення історичної науки краї-
ни. Вчені активно обговорювали необхідність розбудови наукової інфра-
структури в національному масштабі (створення кафедр, бібліотек, това-
риств, періодичних видань) та консолідації польських істориків, історичну
приналежність до Польщі тих чи інших територій (як наслідок – полеміка з
німецькими, українськими, російськими науковцями), специфіку викладан-
ня історії та її методологічний інструментарій. Не можна не відзначити, що
вищеназвані проблеми мають надзвичайну вагу для будь-якої держави (дер-
жавотворення) і потребують свого вирішення (чи, принаймні, взяття на це
чіткого курсу) у перші ж роки після здобуття (відновлення) незалежності.
Грушевськознавець В. Тельвак вказав на маловивчену на сьогодні
проблему – сприйняття українською та світовою громадськістю смерті Ми-
хайла Грушевського. У своєму дослідженні автор зупинився на відображенні
факту смерті видатного вченого на сторінках польських та українських часо-
писів, що виходили у Польщі протягом 1934–1939 рр. Ці видання заклали
666
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
традиції інтерпретації постаті Михайла Грушевського, і, на думку дослід-
ника, новітнє грушевськознавство бере свій початок саме з них. Резонанс
від трагічної звістки (у тому числі завдяки польським часописам) досяг і
видань інших європейських країн та поширився за океаном. Меморіальна
література також уможливила започаткування системних грушевськознавчих
студій у західній славістиці другої половини ХХ ст.
С. Біла у своїй статті звернулася вже до польської історіографії другої
половини ХХ ст. Зокрема, автора зацікавили унієзнавчі студії і особливо
поширення унії у Перемишльській та Львівській єпархіях ХVII–XVIII ст.
Дослідники цієї проблеми дійшли висновку, що складні політичні умови
(конфлікти з Московською державою та Османською імперією) спричини-
лись до бажання Речі Посполитої вивести Київську митрополію з підпоряд-
кування Московському патріархату. Так виникла, підтримувана королем
Яном Собеським, ідея “нової унії” – створення під зверхністю папи римсь-
кого окремого патріархату в Києві. Було з’ясовано, що цю ідею не змогли
втілити в життя і уряд мав продовжувати й надалі призначати на вищі цер-
ковні посади таємних прихильників унії.
Постать релігійного діяча і теолога ХVI ст. Бенедикта Гербеста і його
творча спадщина в польській історіографії привернули до себе увагу М. Ти-
мошенко. Дослідниця проаналізувала значний масив літератури про Бене-
дикта Гербеста, створений польськими істориками та філологами, але наго-
лосила й на тому, що ще не всі аспекти його діяльності (наприклад, контр-
реформаційна діяльність на Русі) детально з’ясовані.
В. Менько розглянув напрацювання вітчизняних та російських істориків
ХІХ – початку ХХІ ст. з історії церковних братств на Волині. Автор дійшов
висновку, що наявну літературу з даної проблематики не можна визнати
достатньою, вказав на наявність у ній недоліків, зокрема щодо хронології
та окремих персоналій, а також наголосив на потребі по-новому поглянути
на ставлення волинських братств до унії, причини їхнього занепаду тощо.
Розвідкою В. Галика представлено один з аспектів наукової діяльності
Івана Франка – пошук, дослідження та вивчення ним рукописних пам’яток
доби середньовіччя Дрогобицько-Самбірсько-Сколівського Підгір’я, на осно-
ві яких він написав деякі свої наукові та літературно-критичні роботи.
Важливу тему порушив у своїй статті І. Чорновол, узявшись простежи-
ти еволюцію західної історіографії щодо поглядів американського історика
Фредеріка Тернера про фронтир (взаємодія різних культур на землях між
“цивілізацією” та “варварством”). Застосування цієї тези науковцями у кон-
тексті досліджень середньовічних кордонів спростувало твердження
Ф. Д. Тернера про унікальність американського фронтиру. Доведення меді-
євістами гіпотези про відсутність лімітованих державних кордонів у домо-
дерну епоху показало притаманність фронтиру усім багатокультурним немо-
дерним спільнотам. Також автор наголосив, що феномен фронтиру деякі
667
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
дослідники (Ч. Бішко) вважали доцільним використати і для історії Київ-
ської Русі, але, на жаль, ця думка поки що не знайшла свого втілення.
Дослідниця історії УІТ (Українського історичного товариства) А. Ата-
маненко подала аналіз формування фінансової бази установи. У статті пока-
зано, що від самого початку створення в 1965 р. УІТ функціонувало без
будь-якої державної підтримки, а фінансові надходження для своєї діяльно-
сті отримувало за рахунок членських внесків, передплати на журнал “Ук-
раїнський історик”, добродійних пожертв, розпродажу книжок тощо. Автор
констатує, що фінансові можливості товариства не були достатніми для ре-
алізації всіх науково-видавничих проектів. Цим дослідженням також
спростовано намагання фальсифікувати діяльність наукових установ україн-
ської діаспори за радянських часів, коли їм закидали отримання коштів від
західних спецслужб.
О. Тимошенко зробила спробу проаналізувати діяльність папи римського
Івана Павла ІІ та розкрити його роль в оновленні й осучасненні католицької
церкви. Перед дослідницею стояло дуже непросте завдання – у межах статті
спробувати максимально розкрити надзвичайно широку тему. Але автор
досить успішно з цим впоралась. Разом з тим, у роботі привертають до себе
увагу деякі моменти. Так, у першому реченні зазначено, що “...Іван Павло ІІ –
264 наступник святого Петра”, а вже кількома рядками нижче читаємо –
“...Кароль Войтила став 263 наступником святого Петра і 264 Папою Римсь-
ким” (с. 193). Автор чомусь вкрай мало місця приділила огляду історіографії
проблеми (через що важко зрозуміти ступінь її вивчення), а про деякі важ-
ливі праці і взагалі не згадала. Зокрема, не використано спогадів секретаря
папи – кардинала Станіслава Дзівіша “Життя з Каролем” (Life with Karol),
на основі яких з’явився фільм “Свідчення”. Можливо, варто було б кілька
рядків приділити і праці Джанфранко Свідеркоскі “Історія Кароля: невідо-
ме життя Івана Павла ІІ” (яка також лягла в основу художньої кінострічки
“Кароль: людина, яка стала Папою” і яку понтифік встиг переглянути), істо-
ріографічному нарису О. Кулеша “Іван Павло ІІ: внесок в історію», дисерта-
ції Л. А. Карімової “Іван Павло ІІ і соціальна доктрина католицької церкви”
та деяким іншим. Автор згадує про матеріали, що надруковані у газеті “Експ-
рес”, але не подає на них покликань. Значне зацікавлення також викликав
би і аналіз (а не лише цитування) творів самого папи та найбільш знакових
його булл. Крім цього, визнаючи надзвичайну роль першого папи-слов’яни-
на для всього світу, не завадило б відзначити й ті моменти з його понтифіка-
ту, які у самому Ватикані викликали досить неоднозначні оцінки, а іноді й
прямий осуд: вибачення за хрестові походи, справа “Opus Dei”, питання про-
довження існування целібату та ін. Як показала практика, науковцю варто
зупинитись на спірних чи не дуже приємних моментах з життя та діяльності
видатних особистостей, щоб унеможливити спекулювання на них у майбут-
ньому і появу різноманітних “справжніх” чи “таємних” “історій”.
668
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
У збірнику також представлено розвідки польської дослідниці Д. Ста-
щик (розглянуто поняття “історичної свідомості” на широкому тлі сучасних
історіографічних уявлень суспільних наук), М. Галіва (на підставі аналізу
значного масиву архівних і опублікованих джерел зроблено спробу встано-
вити першу писемну згадку про с. Літиня Дрогобицького району Львівської
області), М. Гладкого (використано матеріали польових етнографічних до-
сліджень для висвітлення своєрідності різдвяно-новорічної обрядовості жи-
телів с. Доброгостів Дрогобицького району Львівської області), Н. Світлик
(на основі вивчення публіцистичних матеріалів трьох періодичних видань
“Зоря Галицька”, “Вестник” та “Слово” простежено культурні контакти між
Закарпаттям і Галичиною середини ХІХ – початку ХХ ст.), М. Сеньківа
(звернуто увагу на суперечливість освітніх та культурних процесів серед
західноукраїнського селянства протягом першого десятиліття після Другої
світової війни, разом з подоланням неписьменності та малописьменності
відзначено намагання радянської влади знищити національну свідомість,
християнську мораль, накинути комуністичну догматику).
Друга рубрика “Документи та матеріали” містить публікації В. Люба-
щенко “Канонічні писемні пам’ятки Галицько-Волинської Русі (історико-
бібліографічний огляд)” (головну увагу приділено манускриптам ХІІІ–ХІV ст.,
головним чином Волинській кормчій), М. Капраля “Мандат Яна ІІІ Собєсько-
го 1687 р. про скасування ставропігійського статусу братств”, Б. Лазорака
“Рукописна книга-статут церковного братства Святого Архистратига Ми-
хайла в Запитові 1734 р. (інституційно-правова роль, зміст та формуляр до-
кумента)” (у вступній частині подано короткий огляд останніх публікацій
статутів уніатських братств та історіографію їх дослідження), А. Фелонюка
“Нерухомість маляра Луки Долинського на Краківському передмісті Львова
(1780-ті рр.)”, Ю. Стецика “Візитаційні описи парафіяльної церкви с. Гаї
(друга половина ХVIII – початок ХІХ ст.)”, М. Кріля “Газетні матеріали про
Старий Самбір і Дрогобич кінця ХІХ – початку ХХ ст.” (наведено матеріали
з двох польськомовних прикарпатських газет – “Наддністрянин” (1914) і
“Кур’єр Дрогобицький” (1889)), Р. Голика “Напиши хоч єдно слово своєв
рученьков...: листування селян Дрогобиччини і стереотипи народної куль-
тури кінця ХІХ – початку ХХ ст.”.
Остання рубрика збірника представлена рецензіями М. Капраля на пра-
цю Ю. Е. Шустова “Документы Львовского Успенского Ставропигийского
братства (1586–1788): Источниковедческое исследование” (Москва, 2009);
М. Галіва на видання: Лаба В. Історія села Грушів від найдавніших часів до
1939 року (Львів, 2008) та оглядами нових робіт, у яких висвітлено історію
Старосамбірщини, Дрогобича, Бердянської чоловічої гімназії, творчість
Наполеона Орди. Розглянуто також нові видання Українського історичного
товариства.
Таким чином, можна з упевненістю сказати, що ДКЗ є вдалим зразком
наукового видання і може бути визнаний одним з найкращих регіональних
669
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
фахових видань. Збірник відзначається широкою тематикою досліджень,
оригінальністю вміщених матеріалів та їхнім високим науковим рівнем. Крім
цього, він є своєрідною науковою лабораторією, в якій поєднали свої зусил-
ля і співпрацюють як молоді науковці, аспіранти, так і знані представники
вітчизняної історичної науки. Збірник безумовно заслуговує на увагу чи-
тацької аудиторії і стане у пригоді не тільки спеціалістам у галузі україн-
ської та польської історії, історії української діаспори, історіографії, джере-
лознавства, спеціальних історичних дисциплін, а й викладачам, студентам
та всім тим, хто цікавиться історією.
|